Епізоотологічний моніторинг та діагностика інфекційних захворювань диких птахів

Таким чином, не дивлячись на наявність у синантропних птахів AT до цілого ряду збудників вірусних інфекційних захворювань, ізолювати патогенні агенти, або виявити наявність їх геномів ПЛР не вдалося. Аналізуючи результати серологічних та вірусологічних досліджень, можна стверджувати, що в популяціях синантропних птахів, які мешкають у досліджених нами господарствах, циркулюють збудники НХ, СЗН-76, ХГ, ІЛТ та ВЕГ, але підтвердити це ізоляцією вірусів не вдалося. Це може бути пов'язано або з використанням для вірусологічних досліджень комерційних ембріонів, або слабкою вірулентність збудників, які циркулюють серед синантропних птахів, або тим фактом, що на момент досліджень пройшла елюція збудника з організму, a AT ще залишилися.

3.3 Імунологічний моніторинг птахів фонових видів, які є звичайними мешканцями біотопів Східної України

Результати досліджень, що описані в попередньому розділі, характеризують популяції синантропних птахів, які мешкають поблизу птахівничих господарств, або на їх території. Для порівняння був проведений імунологічний моніторинг птахів, які не пов'язані з сільським господарством, їх контакти з сільськогосподарськими птахами мінімальні, або відсутні. Ці птахи є звичайними мешканцями лісів, ланів, парків та відносяться до, так званих, фонових видів. З цією метою було проведено імунологічний моніторинг птахів 11 видів. Для цього використовували екстракти жовтків яєць, які були зібрані в 6-ти різних біотопах двох областей України -Харківської та Сумської. Результати проведеної роботи представлені в таблиці 3.3.1.

У чикотнів, яйця яких були зібрані на території Гідропарку (м. Харків), не виявлено AT до вірусів НХ, СЗН-76, ІБК, ІЛТ. Тільки в одній з 6 проб екстрактів містилися AT до вірусу ХГ в титрі 1:4. У протилежність цим результатам у чикотнів, яйця яких зібрали в с. Гінеєвка, встановлено AT у різних титрах до збудників НХ, СЗН-76, ХГ, ІБК. До вірусу НХ досить великий рівень антитіл 1:128 в одній пробі, до вірусу СЗН в одній з трьох проб титр антигемаглютинінів становив 1:32, що є діагностичним. Щодо ХГ та ІБК, то в екстрактах жовтків до збудників цих хвороб встановлено AT у титрах 1:2 -- 1:4. Не було виявлено AT тільки до вірусу ІЛТ.

Імуномоніторинг співочих дроздів проводили в Гідропарку (м. Харків), с. Гайдари та м. Суми. У від ловлених у Гідропарку дроздів AT були відсутні до збудників НХ, СЗН-76, ІБК, ІЛТ. Тільки до ХГ були AT у титрі 1:2. Не встановили AT в екстракті жовтка співочого дрозда з м. Сум. А в екстрактах птахів цього виду з с. Гайдари виявили наявність AT і до вірусу НХ, і до всіх інших антигенів. Високі титри антигемаглютинінів встановили проти збуднику СЗН-76 (1:64, 1:128). В одній пробі виявили AT у діагностичному титрі 1:8 проти збудника ХГ. До інших антигенів (НХ, ІБК, ІЛТ) рівень AT коливався в межах 1:2 -1:4. Треба також відзначити, що в більшості проб екстрактів реєстрували відсутність AT до цих антигенів.

В екстрактах жовтків яєць чорних дроздів з м. Суми встановлено діагностичні і вище титри AT до вірусу СЗН-76 (1:64 та 1:256), до вірусу ХГ (1:16) та ІЛТ (1:8). До збудників НХ та ІБК AT практично не було (титр 1:2).

Імунологічний моніторинг сорок з с. Гайдари та смт. Високий не виявив у них AT до жодного з збудників, які використовувалися. В екстрактах жовтків сорок з с. Гінеєвка встановлені AT, причому, в титрах, вище діагностичних, до вірусів ХН (1:16, 1:32, 1:64) та СЗН-76 (1:632, 1:64, 1:128). В 1 пробі з 5 титр AT проти ХГ становив 1:2. До інших антигенів в екстрактах AT не встановлено. В екстрактах жовтків яєць сорок, які зібрані в м/р Салтівка (м. Харків), виявилися AT тільки до збудників НХ та СЗН у діагностичних титрах. В екстрактах жовтків яєць мухоловок з м. Сум зареєстрували AT до збудників НХ (титри 1:2 -- 1:32), СЗН-76 ( 1:16, 1:32), ІБК (1:4, 1:64), не встановлено до ХГ та ІЛТ.

В екстрактах жовтків яєць зябликів як з с. Гайдари, так й з с. Гінеєвка було встановлено AT до вірусів НХ та СЗН-76, в тому числі й в високих діагностичних титрах (1:64 та 1:256) та не виявлено - до антигенів ХГ, ІБК, ІЛТ.

Не було AT до жодного з антигенів у екстракті жовтка яйця вільшанки.

В екстрактах жовтків яєць костогризів в діагностичних титрах зареєстровані AT до антигенів НХ (1:8, 1:64), СЗН-76 (1:32), ХГ (1:8), ІБК (1:8, 1:32) та відсутність їх до ІЛТ.

При дослідженні екстрактів жовтків яєць зеленяків, діагностувалися AT проти вірусу НХ у титрі 1:256 (с. Гайдари) та в титрі 1:4 (м. Суми). Антигемаглютиніни проти вірусу СЗН-76 були присутні в пробі з м. Сум. AT до інших антигенів були відсутні.

В екстракті жовтка яйця горихвістки виявлено AT тільки проти вірусу ХГ, а до інших - ні.

У двох пробах яєць сорокопудів присутні були AT проти вірусу НХ (1:8), ХГ (1:4), ІБК (1:16) та ІЛТ (1:16). AT проти СЗН-76 були відсутні.

У цілому, якщо проаналізувати результати імунологічного моніторингу цих птахів, виявлено наявність AT до збудників НХ та СЗН-76. Причому, титри AT до збудників цих хвороб у деяких випадках були дуже високі. Що стосується інших хвороб, то до вірусів ІБК, ІЛТ, XT AT встановлені були в невисоких титрах. Так, AT до ІБК виявили у чикотнів, чорних та співочих дроздів у титрах 1:2 - 1:4, в діагностичних титрах у мухоловки, костогризів, сорокопудів та горихвістки, зовсім вони були відсутні у сорок, зябликів, вільшанки, зеленяків. До вірусу ІЛТ AT у низьких титрах були тільки у співочих та чорних дроздів, сорокопудів, а зовсім були відсутні у чикотнів, сорок, зябликів, костогризів, вільшанки, зеленяків, горихвістки. До вірусу ХГ низький рівень AT було встановлено у чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, костогризів та сорокопудів, у інших птахів вони були відсутні зовсім.

Таким чином нами проведено епізоотологічний моніторинг мігруючих, синантропних та фонових птахів, які належать до 25 видів орнітологічної фауни України. При проведенні досліджень сироватки крові та екстрактів жовтків яєць встановлено наявність у птахів AT до збудників НХ, СЗН-76, ХГ, ІБК, ІЛТ, ВЕГ, ВГК та грипу підтипів НІ, Н2, Н6, Н7, Н8, Н9, Н10, НІ 2. З патологічного матеріалу мігруючих птахів ізольовано лентогенний штам вірусу НХ та в зразку патологічного матеріалу в ПЛР виявлено геном польового штаму збудника НХ.

3.4 Удосконалення методики приготування та використання екстрактів жовтків яєць диких птахів

Як відомо, для проведення імунологічного моніторингу широко використовуються сироватки крові. Але отримання сироватки крові у диких птахів пов'язано з рядом труднощів: необхідністю мати технічні засоби (зброю, пастки та ін.) для відлову та відстрілу птахів. Крім того у птахів, які мають невеликі розміри (горобці, ластівки та ін.) отримати проби крові в достатній кількості для серологічних досліджень, без шкоди для організму птаха, дуже важко. Оптимальним варіантом у цьому випадку є використання екстрактів жовтків яєць. Загальновідомо, що пасивний або материнський імунітет у птахів забезпечується за рахунок антитіл сироватки крові, які потрапляють у жовток фолікулів, що формуються. У жовтку не відбувається кумуляція антитіл, їх кількість не перевищує титр антитіл у сироватці крові та, як правило, титр антитіл у жовтку завжди трохи менший у порівнянні з сироваткою. Але все ж по їх кількості в жовтку можна судити про імунний статус дорослих птахів, які знесли ці яйця [10]. У нашій роботі на практиці доведено можливість використання замість сироваток крові в імунологічних реакціях екстрактів жовтків яєць. Ми випробували дві методики виготовлення екстрактів жовтків яєць. Суть першої - полягала в отриманні екстрактів жовтка на фізіологічному розчині з подальшим використанням рідини, яка утворилася над осадом при низько швидкісному центрифугуванні. Екстракти, отримані за цією методикою, були не прозорі, мали забарвлення від слабо-жовтого до жовтогарячого в залежності від забарвлення жовтка. При постановці імунологічних реакцій інколи забарвлення екстрактів заважало враховувати реакцію або спостерігалась неспецифічна реакція. Такі екстракти можна було зберігати при температурі +2+4°С протягом 3-4 діб. Зберігати такі екстракти в замороженому стані не можна, тому що після відтаювання відбувається денатурація та випадіння в осад білків, які входять до складу жовтка, та формування білкового конгломерату. Звільнити екстракти від нього не можливо, тому такі екстракти не придатні для діагностичних досліджень.

Суть другої методики полягала у виготовленні попередньо екстракту на фізіологічному розчині, а потім у додатковій обробці його хлороформом з подальшим використанням надосадової рідини. Ці екстракти були прозорі, вільні від жовтого забарвлення, або мали ледь помітний жовтий відтінок (рис 4.1.). При постановці реакції враховувати результати було легко, неспецифічні реакції були відсутні. Зберігати такі екстракти можна було як при температурі +2+4°С протягом 3-4 діб, так і в замороженому стані. Після відтавання вони були цілком придатні для роботи.

Рис 3.1. Екстракти жовтків яєць диких птахів (зліва виготовлені на фізіологічному розчині, справа з використанням хлороформу).

Перша методика виготовлення екстрактів більш проста, швидка у використанні та не потребує спеціальних матеріалів; друга - потребує спеціальних матеріалів та більш тривала у виконанні, але екстракти, виготовлені за другою методикою, при неможливості проведення досліджень відразу, можна зберігати в замороженому стані.

Рівень AT у жовтках яєць, а відповідно й в екстрактах не перевищує рівень AT у сироватці крові [10]. Він знаходиться на такому ж самому рівні, як у сироватці крові, або, як правило, нижче на 1-2 розведення [87]. Таким чином виявлення в екстрактах жовтків титру AT 1:4 - 1:8 свідчить про ще більший рівень AT безпосередньо в сироватці крові птахів, які знесли ці яйця. При наявності в екстрактах жовтків яєць AT до збудників інфекційних хвороб можна з впевненістю говорити про їх присутність у крові диких птахів. Базуючись на результатах власних досліджень, вперше на Україні пропонуємо ці методики для впровадження в роботу лабораторій ветеринарної медицини для проведення моніторингу різних видів птахів.

РОЗДІЛ 4. УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

Інфекційній патології птахів присвячена величезна кількість наукових робіт як закордоном, так і в нашій країні. Більшість з них спрямована на вивчення хвороб сільськогосподарської птиці. Але на даному етапі розвитку тваринництва взагалі та птахівництва зокрема не можна ігнорувати інфекційну патологію у представників дикої фауни. Особливе місце в цьому колі питань відводиться диким птахам -одному з давніших в еволюційному плані резервуарів збудників вірусних, бактеріальних, грибкових, паразитарних хвороб. Треба сказати, що питання вивчення диких птахів як джерел інфекції не нове, та над його розв'язанням працюють багато лабораторій світу. Більшість науково-дослідних робіт з вивчення цієї проблеми стосується іноземних країн та відноситься до 70-80-х років минулого сторіччя, коли була доведена роль мігруючих птахів у поширенні грипу та арбовірусів [46]. У наступні роки спостерігалося зниження інтересу вчених до цього питання. Тільки з середини 90-х років XX сторіччя представники дикої орнітологічної фауни знову потрапляють до уваги науковців. Що стосується України, то роботи періоду 80-90-х pp., які присвячені хворобам диких птахів, носять спорадичний характер та в більшості стосуються арбовірусних інфекцій [14, 92], ортоміксовірусів [20, 46, 66], ще менше вірусного гепатиту каченят [12, 60] та інфекційного бронхіту курей [8] у диких птахів.

Аналіз викладеного матеріалу дозволяє, перед усе, констатувати, перебіг інфекційних хвороб у диких птахів, як правило, латентний, прихований. Виключенням можуть бути випадки, коли високопатогенні штами збудників таких, наприклад, як грип, ньюкаслська хвороба, викликають захворювання та загибель птахів. У нашій роботі ми не відмічали серед мігруючих та синантропних птахів клінічних симптомів будь-яких інфекційних хвороб. Це узгоджується з експериментальними дослідженнями Ставського А.В., Сороченко А.Н., які стверджують, що птахи дійсно переносять інфікування багатьма вірусами без наслідків та без вірусемії [17]. Це свідчить про високий ступінь адаптованості збудників цих хвороб до організму диких птахів, а це, в свою чергу, говорить про те, що вони є їх природними хазяями. Це твердження перед усе відноситься до орто- та параміксовірусів [77].

На сьогодні збудники інфекційних хвороб сільськогосподарської птиці адаптовані до їх організму та в більшості випадків викликають захворювання з клінічними проявами та загибеллю. При інфікуванні ними диких птахів, в силу їх високого ступеня природної резистентності, розвитку інфекційного процесу може й не статися, а буде лише відбуватися репродукція, виділення в навколишнє середовище різними шляхами. Не виключається також можливість мутацій, реасортацій та інших генетичних змін збудників, наслідком чого може стати поява ще більш патогенних штамів, або нових їх варіантів, здатних долати міжвидовий бар'єр. Яскравим прикладом цього можуть бути віруси грипу [23, 34, 77].

Нами проведено імунологічний моніторинг мігруючих та синантропних птахів з метою визначення епізоотичної ситуації серед них. На основі результатів цього моніторингу зроблена спроба з'ясувати роль синантропних та мігруючих птахів у дисемінації вірусів інфекційних хвороб серед сільськогосподарських птахів, та яку загрозу вони можуть представляти для галузі птахівництва нашої країни.

У рамках проведеної дослідницької роботи для виконання поставлених завдань з моніторингу диких птахів, ми використали як традиційні, так і нові методики досліджень. Так, для спрощення моніторингових досліджень диких птахів було удосконалено та запропоновано для широкого використання методику виготовлення екстрактів жовтків яєць диких птахів для імунологічних реакцій. За основу нами було взятий метод визначення імунного статусу птахів, який за твердженнями Фоміної Н.В. та Сюріна В.М., використовується в промисловому птахівництві для контролю якості вакцинації [26, 87, 129]. Слід відмітити, що в зарубіжній літературі є повідомлення про використання за кордоном жовтків яєць мартинів, крячків,

бакланів та пеліканів для контролю за епізоотичною ситуацією серед цих птахів [54, 228].

Зараз в науковій літературі існує термін маркери інфекції. Це ознаки інфекції, які реєструються та мають діагностичне значення (ізоляція збудника, його антигенів, AT до них та інші). Таким чином виявлення в сироватках крові та екстрактах жовтків яєць диких птахів специфічних AT до ряду збудників інфекційних захворювань сільськогосподарської птиці є типовим маркером інфекції. Він свідчить про те, що мігруючі та синантропні птахи інфікуються збудниками, результатом дії яких є імунна відповідь, що відображається утворенням специфічних AT.

Особливість досліджень мігруючих птахів полягає в тому, що під час кожної міграції ми вивчаємо епізоотичний статус птахів, які мігрують зараз через дану територію. Кожний міграційний сезон відрізняється від іншого птахами, які мігрують, напрямками міграції, кількістю птахів та відповідно різним епізоотичним станом. При проведенні моніторингових досліджень мігруючих птахів можна лише говорити про епізоотичну ситуацію конкретного міграційного сезону.

Серед синантропних птахів інша ситуація. Синантропних птахів в населених пунктах, тваринницьких господарствах можна вважати окремими стабільними популяціями, в яких ми проводимо дослідження. Вони „прив'язані" до місцевості, до населених пунктів, як правило, гніздяться в одних і тих же місцях. Тобто, в популяціях цих птахів при проведенні моніторингових досліджень можна відслідковувати зміни, які відбуваються в епізоотичній ситуації серед цих птахів.

Різницю між результатами імунологічного моніторингу під час зимової міграції та під час сезону гніздування, крім описаних вище причин, можливо пояснити стресовими реакціями організму птахів, які наступають під час міграції, гніздування за рахунок зміни кліматичних умов, перевтомлення, що, в свою чергу, може викликати загострення інфекції [46].

У роботі ми вперше провели масштабний імунологічний моніторинг мігруючих та синантропних птахів, які відносяться до 24 видів (серед яких один віднесено до Червоної книги України) щодо таких значущих інфекцій як грип, ньюкаслська хвороба, синдром зниження несучості-76, інфекційний бронхіт курей, інфекційний ларинготрахеїт, хвороба Гамборо, вірусний гепатит каченят, вірусний ентерит гусенят.

У спеціальній науковій літературі параміксовірусним інфекціям, а особливо НХ присвячена величезна кількість робіт вчених всього світу. На сьогодні практично доведено широке розповсюдження НХ серед диких птахів [5, 54, 70, 97, 169, 184, 195]. Нашим завданням було відстежити поширення цієї інфекції серед представників орнітологічної фауни України, провести моніторинг та визначити епізоотичну ситуацію щодо НХ серед мігруючих та синантропних птахів України.

На основі маркерів інфекції (специфічних AT та ізоляції збуднику НХ) встановлено наявність цієї інфекції у водоплавних птахів, які мігрують через територію заповідника „Асканія-Нова". Виявлено AT до вірусу НХ у діагностичних титрах у диких качок (крижнів та огарів) та диких гусей (сірих та білолобих), як при зимовій, так і при весняній міграції. Причому кількість птахів з діагностичними титрами AT взимку була у крижнів 47,80-91,73%, у огарів 40,0 - 100,0%, у диких гусей 37,5-100,0%, а влітку у крижнів - від 35,0% до 69,78%, у огарів - від 40,0% до 50,0%. У деякі роки реєстрували високі титри AT. Так у 2001 році СТ AT у огарів становив 4,66 log₂, у 2004 році у крижнів - 5,24 log₂, у огарів 5,18 log₂, у білолобих гусей 5,8 log₂. Такі ж результати отримали цілий рід авторів, які виявили антигемаглютиніни до вірусу НХ у диких качок та гусей [70, 76, 96, 116, 138].

При вірусологічних дослідженнях у патологічному матеріалі від чорного лебедя виявили геном вірусу НХ. Визначення та порівняльний аналіз первинної структури гена вірусу НХ показав, що виявлений вірус має 96% гомології зі штамом Ulster. За літературними даними, штам Ulster відноситься до високопатогенних вірусів, вперше його ізолювали від голубів [101]. Так як чорні лебеді не відносяться до орнітологічної орнітофауни України, а утримуються тільки в зоопарках та заповідниках, збудник НХ міг потрапити до нього тільки з перелітними птахами.

Що стосується синантропних птахів, досліджених у птахівничих господарствах трьох областей України, ми виявили AT до вірусу НХ у горобців, граків, голубів, галок, ворон, сизих мартинів, що узгоджується з даними закордонних авторів [70,119 138, 195]. У горобців у деяких господарствах СТ AT до вірусу НХ становив 3,8 Iog2-

У господарстві Запорізької області у голубів зареєстровано СТ 3,66 log₂, ворон 3,25 log₂, мартинів 2,0 log₂. Максимальний титр AT до збудника НХ, який зареєстровано у синантропних птахів, був у галки з одного господарства Харківської області, він становив 1:1024. Клінічного прояву захворювань не спостерігали. У двох господарствах Харківської області було проведено імунологічний моніторинг синантропних птахів протягом 3-4 років. Спостерігалися коливання, збільшення титрів, або навпаки їх зниження, а також періоди, коли вони були відсутні зовсім. При проведенні вірусологічних досліджень синантропних птахів не було ізольовано вірус НХ, що було підтверджено результатами ПЛР. Таким чином, наявність AT у синантропних птахів може бути пов'язана з латентною інфекцією, яка викликана як патогенними, так і вакцинними штамами вірусу НХ. Вакцинні штами могли потрапити до популяцій синантропних птахів, які мешкають у птахівничих господарствах під час масових обов'язкових щеплень сільськогосподарської птиці проти НХ живими вакцинами. До такої ж думки схиляються і вчені Pearson Ста МсСаппМ. [195].

При імунологічному моніторингу птахів звичайної орнітологічної фауни AT до збудника НХ виявлено в екстрактах жовтків чикотнів (титр 1:128), дрозда співочого (1:4), сороки (1:16 - 1:64), мухоловки (1:32), зябликів (1:256), костогризів (1:64), зеленяків (1:256) та сорокопудів (1:8). Переважна більшість цих птахів мешкає в сільській місцевості. У птахів цих же видів, які мешкають у містах, рівень AT був незначний (1:2 -1:4). Наявність AT у цих птахів більш вірогідно може бути пов'язана з латентною інфекцією, що викликана патогенними штамами. Можливість їх контактів з вакцинними вірусами мінімальна.

Взагалі, отримані нами дані узгоджуються з літературними відомостями про широке розповсюдження параміксовірусів, до яких відноситься збудник НХ, серед диких птахів [5, 54, 70, 169, 184, 195].

На нашу думку, дикі птахи можуть представляти серйозну загрозу для сільськогосподарської птиці як джерело збудника НХ, особливо при вигульному утриманні птиці. Синантропні птахи, крім того, можуть бути так званим резервуаром для тимчасового зберігання патогенних штамів вірусу.

Вченими різних країн багато уваги приділялося вивченню аденовірусних інфекцій у птахів [16, 39, 80, 123, 142, 220]. Ми зосередили свою увагу на такій економічно значимій інфекцій як СЗН-76. За даними закордонних авторів, збудник цієї інфекції має своє походження від качок. Особливу роль у розповсюдженні вірусу відводять диким качкам, які є природними резервуарами вірусу [126]. При моніторингових дослідженнях мігруючих водоплавних птахів у заповіднику „Асканія-Нова" встановлено на основі виявлення AT у сироватці крові та екстрактах широке носійство вірусу СЗН-76 дикими качками. AT у крижнів та огарів виявлялися як під час міграції, так і під час гніздування, у крижнів СТ взимку становив у деякі роки 2,9 log₂ - 3,22 log₂, у огарів 3,3 log₂ - 3,56 log₂, а під час гніздування у крижнів 3,47 Iog₂-5,1 log₂, у огарів - 2,6 log₂-4,3 log₂. Такі дані співпадають з даними закордонних авторів [202, 209], які також встановлювали антигемаглютиніни у диких качок. Але, на відміну від них, ми у заповіднику „Асканія-Нова" виявляли AT у понад 50% диких качок. Як і Бакулов В.А., Сюрин В.Н., Коровин Р.Н. та інші [16, 39, 62] ми також виявили AT вірусу в сироватках крові диких гусей. У сірих гусей взимку СТ AT становив 4,62 log₂ у білолобих - 3,6 log₂, а під час гніздування у сірих 2,75 log₂. Але на відміну від даних Schloer G. М. [209] відсоток гусей, що мали AT в наших дослідженнях був значно вищим. При проведенні вірусологічних досліджень ізолювати збудника нам не вдалося.

Таким чином результати наших досліджень підкріпляють твердження багатьох авторів [16, 39, 87, 126, 147, 219], що дикі качки є природним резервуаром вірусу СЗН-76 та можуть представляти загрозу для свійських качок при вигульному їх утриманні, що пов'язано з виділенням вірусу з фекаліями [16, 39]. Також потенційним джерелом інфекції можуть бути дикі гуси [16, 39].

Що стосується моніторингу синантропних птахів щодо СЗН-76 в більшості господарств не виявлено AT до цієї хвороби. В одному господарстві Харківської області, яке спеціалізується на утриманні гусей, у горобців, які гніздяться в цьому господарстві, виявлено AT до вірусу СЗН-76 в титрах від 1:32 до 1:128, а також у ластівок в титрі 1:64. Горобці та ластівки могли інфікуватися вірусом від свійських гусей, які можуть бути латентно інфіковані, або при контакті з дикими качками, які мешкають на розташованому поряд водоймищі. Крім нас, AT до вірусу СЗН-76 у горобців виявляли автори [16, 39, 62]. У господарстві Черкаської області AT до вірусу СЗН в титрі 1:32 виявлено в яструба великого. Про виявлення AT у птахів відловлених неподалік птахівничих господарств є повідомлення [16, 39]. Цей факт можна пояснити тим, що до ланцюга харчування яструба входять дикі качки, які є природним резервуаром вірусу. Також AT до вірусу СЗН виявлено практично у всіх видів птахів, які представляють звичайні біотопи Сходу України. Так, AT у титрах 1:16 - 1:128 виявляли у чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловки, зябликів, костогризів, зеленяків. У науковій літературі відомостей про виявлення AT у птахів цих видів, а також про проведення такого широкого моніторингу не знайдено.

Результати наших досліджень збігаються з даними закордонних дослідників, що головним джерелом та резервуаром вірусу СЗН-76 в природі є дикі водоплавні птахи, особливо качки та гуси. Вони можуть представляти небезпеку для птахівництва при вигульному утриманні сільськогосподарської птиці. На нашу думку, синантропні птахи не можуть представляти серйозної загрози для птахівництва, так як і птахи звичайної орнітологічної фауни. А наявність AT у них можна пояснити фактом інфікування збудником, у відповідь на що відбулося утворення специфічних антитіл.

Як і у випадку з параміксовірусами, ортоміксовірусні інфекції досліджували здавна, з цього питання опубліковано величезну кількість наукових праць. Доведено, що дикі птахи є резервуаром вірусу та приймають участь у розповсюдженні їх на великі відстані. Але з огляду на події минулого року (спалахи грипу в країнах Азії в 2004 році та останні події цього року) моніторинг за цією хворобою не втрачає актуальності.

При імунологічному моніторингу диких качок, які мігрували взимку в заповіднику „Асканія-Нова" в 2001 та 2003 роках виявлено AT до вірусів грипу НІ, Н5 та Н9, в 2004 році ми відмічали розширення спектру підтипів гемаглютиніну, були встановлені AT до Н2, НЗ, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12, причому, у великих титрах 1:160, 1:320 до Н8, Н9, Н10. Зовсім інша картина спостерігалася при проведенні моніторингу під час гніздування. Так, у 2002 році у качок виявлено AT до НІ, Н8, Н9, Н10, в 2003 році реєстрували розширення спектру антигенів, до яких виявляли AT - НІ, Н2, НЗ, Н5, Н6, Н7, Н9, а в 2004 навпаки скорочення - тільки Н8. У диких гусей в заповіднику „Асканія-Нова" виявлено невелику інфікованість. Так, взимку 2003 року у гусей виявляли AT тільки до Н9, взимку 2004 - Н2, Н6, Н8, Н9 (титр 1:320). Під час гніздування у гусей виявляли AT тільки до Н8 та Н9. Слід відмітити, що практично кожного міграційного сезону реєстрували AT до вірусів грипу Н9, Н8, Н10, причому, в титрах 1:80 -1:320. Особливий інтерес має той факт, що в Пакистані в 2004 році ізольовано вірус грипу Н9 від свійської птиці, припускають що він міг потрапити від мігруючих водоплавних птахів [186], а Н10 - від людей та мігруючих птахів у 2004 році в Єгипті. До антигенів Н5, Н7, які спричиняють у свійських птахів тяжкі епізоотії виявляли AT тільки в 2003 році взимку та влітку в титрах 1:40 - 1:80. В той же час за даними МЕБ та іншою інформацією розміщеною на Інтернет-сайті [186] в 2004 році в різних країнах світу ситуація щодо грипу залишалась напруженою: грип птахів Н7, який викликав захворювання у свійських птахів реєстрували в США, Канаді, Голландії; грип Н5 - в США, Японії, Камбоджі, Індонезії, Таїланді, В'єтнамі, Малайзії, Китаї, Південній Африці, Бельгії, Норвегії.

Імунологічними дослідженнями (дослідженнями сироваток крові та екстрактів) у мігруючих водоплавних качок виявили AT практично до всіх типів гемаглютинінів, що співпадає з твердженням Каверина Н.В. [34]. Можна стверджувати про значну та важливу роль диких качок на це вказують роботи багатьох авторів [16, 20, 31,46, 55, 84,94, 111, 139, 151, 154, 156, 157, 171, 175,216], а також диких гусей [163, 216].

При дослідженні синантропних птахів AT до вірусу грипу встановлено тільки в 2002 році у горобців, які гніздилися в господарстві №1. В екстрактах жовтків яєць були виявлені AT до НІ в титрах 1:40 - 1:80 та Н8 в титрах 1:80 - 1:320. А також у сироватці крові однієї ворони в господарстві №4 в 2003 році. В інших господарствах та у всіх інших птахів (горобців, ластівок, голубів, галок, сизих мартинів, яструба великого) AT до жодного антигену вірусу грипу встановлено не було протягом всіх років спостережень. Не встановлено також AT до вірусу грипу в екстрактах жовтків яєць птахів типових біотопів Східної України. У літературі важливу роль, як перехідної ланки між мігруючими та свійськими птахами, при передачі вірусів грипу відводиться синантропним птахам, від яких ізолювали різні віруси грипу [20, 46, 55, 56, 66, 78, 84, 223, 224, 228]. При вірусологічних дослідженнях мігруючих та синантропних птахів ізолювати збудника грипу нам не вдалося.

На основі отриманих результатів ми погоджуємося з думкою дослідників грипу з різних країн, що основним резервуаром вірусів грипу в природі є дикі птахи навколоводного та водного комплексів [45, 77, 99, 140].

Таким чином мігруючі птахи, особливо водоплавні, в першу чергу, можуть представляти загрозу для промислового та фермерського птахівництва як джерела та резервуар збудника грипу. Роль синантропних птахів може полягати в тому, що вони є складовою передаючою ланкою в ланцюгу мігруючі птахи --> синантропні птахи --> сільськогосподарська птиця. Результати наших досліджень підтверджують, що ситуація щодо грипу на території України благополучна, навіть при наявності AT у мігруючих птахів, у синантропних птахів AT до вірусу грипу не виявлено. Наша робота підкреслює необхідність проведення постійного моніторингу диких птахів щодо цієї хвороби.

У поширенні вірусного гепатиту каченят головну роль відводять хворим каченятам, качкам-вірусоносіям та забрудненому збудником навколишньому середовищу. Але також не виключається роль диких птахів як джерела збудника інфекції. Ряд вітчизняних та закордонних дослідників довели, що збудник цього захворювання може розповсюджуватися дикими качками. [18, 88, 108]. Базуючись на цих відомостях ми дійшли висновку про необхідність проведення моніторингу диких качок, що мігрують через територію України щодо ВГК.

У результаті проведених досліджень встановили наявність AT до ВГК у диких качок у низьких титрах, але які все ж таки дають змогу говорити про інфікованість диких качок на Україні цим захворюванням. Підтвердити це твердження ізоляцією збудника нам не вдалося у протилежність дослідженням Буряковського В.Д. [12], який не тільки реєстрував AT у диких качок, а і ізолював збудника від них.

У літературі диким птахам відводиться роль векторів у розповсюдженні збудника ХГ. Чутливими до захворювання закордонні автори [62, 137] вважають горобців. У наших дослідженнях виявлено дуже низький рівень AT (1:2 - 1:4) у горобців, який не може свідчити про наявність інфекції в популяціях горобців. Більш високий рівень AT було встановлено у голубів (титри AT 1:8 - 1:16), галок (1:8), ворон (1:8), мартинів (1:8), ластівок (1:8 - 1:32), яструба великого (1:16). AT до вірусу ХГ встановлено також у дроздів співочих, чорних, костогриза, в титрах 1:8-1:16. Але підтвердити інфекцію ізоляцією збудника захворювання нам не вдалося. Німецькі дослідники при вивченні птахів 21 виду також не встановили інфекцію у них [229].

Інформації щодо цього захворювання на ІБК серед диких птахів дуже мало. AlmarzaA.G. вважає, що дикі птахи приймають участь у дисемінації цього коронавірусу [107]. AT до збудника ІБК було встановлено Білявцевою [8] у ворон, мартинів, щигликів, дроздів у Криму [8]. Ми виявили AT у горобців, галок (1:8, 1:32), голубів (1:8), ворон (1:16 - 1:32), ластівок (1:8). Заслуговує уваги, що високі титри AT було виявлено в горобців 1:32, 1:128, 1:256. В одному господарстві спостерігали, що під час першого гніздування AT в екстрактах жовтків горобців не було, а при дослідженні під час другого гніздуванні були виявлені AT у високих титрах 1:32 та 1:128. В наступному році навіть під час першого гніздування було встановлено високий рівень AT у горобців. Цей факт можемо пояснити тим, що до другого гніздування птахи встигли інфікуватися вірусом, у відповідь на що були AT. Не виключаємо, що вірус горобці могли отримати від свійських курей (вакцинний вірус при вакцинації живою вакциною). При проведенні моніторингу птахів біотопів Східної України AT виявили у мухоловки у великому титрі 1:64, костогризів 1:8, 1:32, у сорокопуда та горихвістки (1:16). Ізолювати збудника нам не вдалося.

Таким чином на основі проведеного імунологічного моніторингу можемо стверджувати про широке розповсюдження інфекційного бронхіту курей серед синантропних птахів. Пов'язано це може бути як з природною латентною інфекцією, так і з інфекцією викликаною вакцинними вірусами, що потрапили до популяцій синантропних птахів при вакцинації сільськогосподарської птиці живими вакцинами.

Щодо інфекційного ларинготрахеїту існують не чисельні відомості про експериментальну чутливість до збудника голубів [16, 33], природна інфекція спостерігалася у хижаків (пугачів, сов, боривітрів) [46]. Ми, в свою чергу, на основі маркерів інфекції можемо констатувати інфекцію у горобців (титри AT 1:8, 1:16, 1:64), граків (1:8), галок (1:64), голубів (1:8), яструба великого (1:16), ластівки сільської (1:8). Антитіла до вірусу ІЛТ виявляли у синантропних птахів практично в усіх господарствах, крім господарства № 4. При дослідженні екстрактів жовтків яєць птахів звичайної орнітологічної фауни практично у всіх птахів AT до вірусу ІЛТ не було, крім чорного дрозда та сорокопуда. Підтвердити інфекцію ізоляцією збудника не вдалося. Результати наших досліджень на нашу думку свідчать про широке розповсюдження ІЛТ серед синантропних птахів, особливо тих, що мешкають в птахівничих господарствах.

Вірусний ентерит гусей широко розповсюджений серед свійських гусей в різних регіонах України, що підтверджене серологічними та вірусологічними дослідженнями [7]. Що стосується даних щодо інфікованості диких птахів ВЕГ, то їх дуже мало. В літературі дуже мало міститься інформації щодо цієї хвороби. Німецькі вчені виявили AT до вірусу ВЕГ тільки у крижнів та лебедів [229]. У нашій роботі проведено широкомасштабні дослідження як мігруючих так і синантропних птахів щодо цієї хвороби. Ми вперше в Україні встановили наявність AT у мігруючих качок та гусей. Так від 7,07% - 23,43% крижнів під час зимової міграції мали AT у діагностичних титрах, максимальний, зареєстрований титр становив 1:128. Серед огарів кількість птахів, які мали AT у діагностичних AT становила 37,82% - 66,6%, максимальний титр, встановлений у них - 1:32. В протилежність цим даним, під час гніздування у диких качок встановлено низький рівень AT до збудника ВЕГ. Тільки 4,65% мали AT в діагностичних AT, тільки в 2003 році 40% огарів мали позитивні титри AT. При імунологічних дослідженнях диких гусей, що мігрували через заповідник „Асканія-Нова" 36,82%-80,0% білолобих гусей мали AT до збудника ВЕГ, причому максимальні, встановлені титри 1:128 -1:256, тільки 37,5% сірих гусей мали позитивні титри AT, максимальний титр 1:16. П проведенні моніторингових досліджень диких гусей, що гніздилися в заповіднику встановлено низький рівень AT. Більшість птахів не мало AT.

Моніторинг синантропних птахів щодо ВЕГ було проведено в господарства які спеціалізуються на утриманні гусей та качок. Тільки в екстрактах жовтків ластівок нам вдалося зафіксувати AT у невеликих титрах (1:4, 1:8) у незначній кількості птахів та в сироватці крові яструба великого в титрі 1:4096. П проведенні вірусологічних досліджень ізолювати збудника від мігруючих синантропних птахів нам не вдалося. Високий титр AT у яструба може бути пов'язано з його харчовими ланцюгами, до яких залучені дикі качки та гуси. А7 ластівок були з господарства по утриманню гусей, неблагополучного щодо ВЕГ. той же час у горобців та голубів з цього ж господарства Ат не було. Цей фа можемо пояснити більш тісним контактом ластівок з гусями, так як вони гніздять безпосередньо в птах шиках, а голуби та горобці - в іншому місті.

На основі літературних джерел та власних досліджень та літературних джерел важко зробити остаточний висновок про роль диких птахів у розповсюдження ІБ ІЛТ, ХГ, ВЕГ. Це питання потребує подальших наукових досліджень.

На сьогодні в різних країнах світу існують центри з вивчення хвороб дик тварин та птахів, при МЕБ є робоча група з контролю захворювань серед дик тварин. В Україні на сьогодні не існує подібних центрів і, на нашу думку, необхідність в його створенні.

Узагальнюючі результати власних досліджень, а також літературних даних можна стверджувати, що дикі птахи в ряді випадків можуть представляти реальну загрозу для промислового, а особливо фермерського та присадибного птахівництві оскільки збудники інфекційних хвороб можуть циркулювати в їх популяції циркуляцію збудників інфекційних захворювань в популяціях диких птахів.

На підставі цього вважаємо, що головними напрямками епізоотологічного моніторингу повинно бути дослідження мігруючих та синантропних птахів щодо особливо небезпечних захворювань, які мають епізоотологічне, епідеміологічне, економічне значення. В першу чергу це захворювання, які відносяться до списку А та В Міжнародного епізоотичного бюро.

Моніторинг мігруючих птахів. Враховуючи той факт, що мігруючі птахи протягом року здійснюють дві великі міграції: весняну та осінню, тому проводити моніторинг необхідно двічі на рік. Найбільш придатним для цього є місця їх масового скупчення, як при перельоті так і при гніздуванні, так звані „ключові точки" міграційних коридорів. На території України це, перш за все, узбережжя Чорного та Азовського морів, а також заповідники, Біосферний заповідник „Асканія-Нова", Чорноморський біосферний заповідник, Дунайський заповідник [91]. Для роботи необхідно обирати масові фонові види птахів, які в повній мірі можуть характеризувати епізоотичний стан в популяціях мігруючих водоплавних птахів. Наприклад, в заповіднику „Асканія-Нова" це крижень, огар, сіра та білолоба гуски та ін., в Чорноморському заповіднику різні види мартинів та бакланів. Для досліджень під час зимової міграції пропонуємо відловлювати або відстрілювати птахів, під час сезону гніздування - використовувати екстракти жовтків яєць.

Моніторинг синантропних птахів. Необхідність проведення досліджень синантропних птахів може бути викликана потребою з'ясувати епізоотичну ситуацію серед них в окремому регіоні, або в окремому господарстві. Моніторинг синантропних птахів може бути індикатором епізоотичної ситуації в даному господарстві. Для досліджень, на нашу думку, треба обирати фонові та найбільш чисельні в цьому регіоні види. При дослідженні птахів у господарствах досліджують тих птахів, які мешкають безпосередньо на його території.

Для досліджень матеріал пропонуємо отримувати при відлові, відстрілі птахів, а навесні при гніздуванні використовувати яйця диких птахів. Строки збору яєць залежать від строків початку гніздування синантропних птахів. Треба враховувати, що деякі види птахів здатні утворювати 2-3 кладки за літо. Збір проводять безпосередньо з гнізд у кількості 1-3 яйця в залежності від розмірів кладки. При дослідженні синантропних птахів у кожному окремому господарстві яйця для досліджень відбирати безпосередньо на території цього господарства.

При моніторингу в господарствах можна використовувати птахів, наприклад, таких видів: горобець хатній, горобець польовий, сизий голуб, ворона, грак, галка, сорока, ластівка сільська, міська ластівка.

Для проведення імунологічного моніторингу диких птахів доцільно використовувати крім сироваток крові екстракти жовтків яєць, що в деяких випадках має перевагу перед дослідженням сироваток.

Відомий радянський вчений-вірусолог Львов Д.К. склав, стосовно небезпечних для людини вірусних інфекцій, перелік основних особливо важливих у медичному відношенню видів та груп птахів. Цей перелік містить систематично далекі види та групи, яких об'єднує участь в епідемічному процесі. На нашу думку цей перелік важливий не тільки для медицина, а також має велике значення для епізоотології та ветеринарної медицини. Вважаємо, що доцільним є проведення моніторингу птахів, що відносяться до видів та груп, наведених у переліку, щодо інфекційних захворювань сільськогосподарської птиці. Об'єднавши перелік, запропонований Львовим Д.К. та перелік видів птахів, яких пропонуємо досліджувати, отримуємо новий перелік: баклани, буревісники, чаплі, річкові та ниркові качки, дикі гуси, мартини, голуби, сільська та міська ластівка, горобці хатній та польові, галки, ворони, граки, сороки, дрозди, вівсянки, шпаки.

РОЗДІЛ 5. ВИСНОВКИ

За результатами імунологічних та вірусологічних досліджень встановлено інфікованість диких мігруючих водоплавних птахів 4 видів, синантропних птахів 9 видів, а також птахів, 11 фонових видів Сходу та Півдня України збудниками ньюкаслської хвороби, грипу, синдрому зниження несучості-76, вірусного гепатиту каченят, інфекційного бронхіту курей, інфекційного ларинготрахеїту, хвороби Гамборо, вірусного ентериту гусей. Наявність антитіл до вірусу ньюкаслської хвороби підтверджено ізоляцією збудників з патологічного матеріалу.

Встановлено, що від 35 до 100% мігруючих водоплавних птахів та від 13,3 до 86,67% синантропних птахів мали в сироватках крові та екстрактах жовтків яєць антитіла до вірусу ньюкаслської хвороби в діагностичних титрах. Максимальні титри антитіл у водоплавних птахів становили 7-9 log₂, у синантропних птахів - 6 log₂. В екстрактах жовтків яєць чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловок, зябликів, костогризів, зеленяків, сорокопудів рівень антитіл коливався від 2 до 8 log₂.

В сироватці крові та екстрактах жовтків яєць диких птахів України виявлені антитіла до вірусу грипу. В різні сезони від 2,2 до 14,8% крижнів в сироватці крові та екстрактах жовтків яєць мали антитіла в титрах (1:40 - 1:640) до НІ, Н2, НЗ, Н5, Н6, Н8, Н9, Н10, Н12; від 8,3 до 100% огарів в титрах 1:40 - 1:160 до підтипів НІ, Н2, Н5, Н6, Н7, Н8, Н9, Н10, Н12; 37,5% сірих гусей до Н8, Н9 в титрах 1:40; 20% білолобих гусей до НІ, Н2, Н6, Н8, Н9 в титрах 1:40 - 1:320.

Встановлено наявність антитіл до вірусу грипу підтипу НІ в титрі 1:80 у ворон та підтипів НІ, Н8 в титрах 1:40 -- 1:320 у горобців.

В різні сезони від 47,37% до 100% качок та від 36,84% до 87,5% гусей мали антитіла в діагностичних титрах до збудника синдрому зниження несучості-76. У горобців, ластівок та яструба великого виявлені антитіла в титрах 5-7 log₂. У чикотнів, співочих та чорних дроздів, сорок, мухоловки, зябликів, костогризів, зеленяків в екстрактах жовтків виявлені антитіла в титрах 4-7 Iog2.

У крижнів та огарів у сироватках крові та екстрактах жовтків яєць виявлені віруснейтралізуючі антитіла до збудника вірусного гепатиту каченят в титрах від З до 4 log₂.

Встановлено наявність антитіла в титрах 3-4 log₂ до вірусу хвороби Гамборо у голубів, галок, ворон, мартинів, ластівок, яструба великого, а також у співочих та чорних дроздів та костогризів.

Виявлено антитіла до вірусу інфекційного бронхіту курей в титрі 3 log₂ у голубів, ластівок, ворон та в титрах 5-8 log₂ у горобців та галок. В екстрактах жовтків мухоловки виявлені антитіла в титрі 6 log₂, костогризів -- в титрі 3 -- 5log₂, сорокопуда та горихвістки - 4 log₂.

НХ та виявлення в патологічному матеріалі загиблого чорного лебедя антигену НХ, який за результатами визначення та порівняльного аналізу первинної структури гену має 96% гомології з штамом Ulster.

Не виявлено залежності інфікованості птахів від біологічного циклу (гніздування, міграція). Гніздування та міграції є найбільш критичними з точки зору виникнення та поширення інфекційних захворювань, тому епізоотологічний моніторинг доцільно проводити в ці періоди життя диких птахів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Аллахвердиев И.И. Природньїе резервуари туберкулеза // Вестн.

ветеринарии. - 1997. - № 5 (3/97). - С. 60-62.

Аллахвердиев И.И. О некоторьіх живьіх источниках и факторах

передачи туберкулеза // Диагностика, лечение, профилактика заболеваний с.-х.животньїх. - Ставрополь, 1988. - С. 27-31.

Антигенная вариабельность вирусов гриппа птиц А/НІ3, изолированньх в СССР/Ямникова С.С., Ковтун Т.О., Дмитриев Г.А. и др. // Вопр. вирусологии. 1989. -№ 5. -С. 568-572.

Анісімова О.В. Формування та функціонування ринку товарних яєць у

Харківській області // Птахівництво: Міжвід. темат. наук. зб. - Борки, 2003.- Вип 53.- С.366-372.

Білецька Г.В., Стегній Б.Т., Безрукава І.Ю. та ін. Ізоляція патогенного

вірусу ентериту гусей // Тез. докл. міжн. конф. Прогресивні технол. вет. медицини в промисл. птахівництві XXI ст.: Київ, 2000. - С. 16-17.

Білявцева О. А. Серологічні дослідження диких птахів на антитілоутворення до патогенних вірусів курей та їх значення в епізоотичному процесі // Вет. медицина: Міжвід. темат. наук. зб. - X., 1999. - Вип. 76. - С. 94-97.

Благосклонов К.Н. Миграции птиц // Биологические науки. - 1968. -№ 4.

Размещено на www.allbest.