Таблиця 3.2

Абсолютний приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3-х місячній віковій динаміці, кг

Генотип, %	Група	n	Абсолютний приріст, кг
			0 - 3 міс	3 - 6 міс	6 - 9 міс	9 - 12 міс	12 - 15 міс	15 - 18 міс
до 25,0	I	22	59,1±3,95	53,5±3,21	37,2±4,43	42,5±2,49	44,5±2,19	51,1±2,24
25,1 - 50	II	72	61,8±1,15	55,9±0,98	47,4±1,41	49,5±1,57	52,4±1,52	53,5±2,02
50,1 - 75	II	79	62,2±0,92	54,3±0,91	43,4±1,35	47,4±1,32	50,4±1,35	54,5±1,52
75,1 і більше	IV	60	63,3±0,83	54,3±1,02	38,5±1,20	46,7±1,57	49,8±1,38	54,1±1,56

У віковий період від 3 до 15 місяців, вищі показники абсолютного приросту були характерні для телиць другої групи з генотипом 25,1-50,0%.

Різниця між максимальним і мінімальним значенням абсолютного приросту, упродовж чотирьох вікових періодів, коливалась у межах від 2,4 до 10,2 кг.

В останні три місяці вирощування абсолютні прирости у телиць другої, третьої та четвертої груп мали приблизно рівні значення та варіювали у межах одного кг. Дещо відставав за цим показником низькокровний молодняк з генотипом до 25,0%, але достовірної різниці між телицями кожної з піддослідних груп не встановлено.

Одним з головних показників інтенсивності росту є середньодобовий приріст. Результати його розрахунку в залежності від впливу генотипу представлені в таблиці 3.3. На початку періоду вирощування середньодобовий приріст до рівня 700 г вдалося подолати лише висококровному молодняку четвертої групи з генотипом від 75,1% і більше за гоштином. З показником приросту 703 г на добу вони переважали низькокровних одноліток першої групи на 46 г (P<0,05), другої групи - на 17 г (td = 1,07) та третьої групи, куди увійшли телиці з генотипом 50,1-75%, на 12 г (td = 0,71), але достовірна перевага виявлена лише у порівнянні з низькокровним молодняком, у генотипі якого частка спадковості голштинської породи не перевищувала 25,0%.

Порівняльну характеристику ступеня напруги процесу росту тварин під впливом спадковості поліпшуючої породи, визначали через відносний приріст живої маси ремонтного молодняку також у трьохмісячній динаміці, табл. 3.4. За результатами обрахунків встановлено, що найвища інтенсивність росту у телиць усіх голштинизованих генотипів спостерігалася в період від народження до 3 місяців.

У подальшому, зі збільшенням віку ремонтного молодняку відносні прирости у кожному віковому періоді росту закономірно зменшувалися.

Таблиця 3.3

Середньодобовий приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3 -х місячній віковій динаміці, г

Генотип, %	Група	n	Середньодобовий приріст, г
			0 - 3 міс	3 - 6 міс	6 - 9 міс	9 - 12 міс	12 - 15 міс	15 - 18 міс
до 25,0	I	22	657±20,8	594±15,6	413±29,2	472±27,6	494±24,4	567±47,1
25,1 - 50	II	72	686±12,8	620±10,9	527±15,6	563±16,3	590±16,1	594±21,7
50,1 - 75	II	79	691±13,9	603±13,2	482±14,9	544±13,5	563±14,8	605±16,6
75,1 і більше	IV	60	703±9,2	603±11,3	428±13,3	539±16,3	561±14,7	601±17,2

Таблиця 3.4

Відносний приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3 -х місячній віковій динаміці, %

Генотип, %	Група	n	Відносний приріст, %
			0 - 3 міс	3 - 6 міс	6 - 9 міс	9 - 12 міс	12 - 15 міс	15 - 18 міс
до 25,0	I	22	195,5±3,91	62,1±1,74	26,1±1,13	23,7±0,94	20,3±0,82	19,3±0,77
25,1 - 50	II	72	197,7±3,74	61,3±1,54	32,0±0,97	25,2±0,73	21,6±0,66	17,8±0,69
50,1 - 75	II	79	193,4±3,07	58,7±1,30	29,4±0,93	24,9±0,68	21,4±0,61	18,5±0,56
75,1 і більше	IV	60	195,5±2,75	57,2±1,12	25,9±0,82	24,9±0,79	21,7±0,64	19,2±0,57

У період від народження до 3 місяців інтенсивність росту телиць всіх дослідних груп коливалася у межах 193,4-197,7%. В подальшому більшим відносним приростом характеризувалися телиці перших двох груп - низькокровні за голштинською породою. Наприкінці періоду вирощування найвищий показник інтенсивності росту належав телицям першої групи, у яких спадковість голштинської породи не перевищувала 25%. Так, з показником 19,3% вони перевищували ремонтний молодняк другої, третьої та четвертої груп на 1,5 , 0,8 та 0,1%, проте, різниця була не достовірною.

Необхідність вивчення питання росту та розвитку ремонтного молодняку обумовлена певною залежністю між інтенсивністю формування живої маси ремонтного молодняку та показниками відтворної здатності та їхньою подальшою молочною продуктивністю.

3.2 Зв'язок інтенсивності росту ремонтного молодняку з молочною продуктивністю

Кількісні ознаки великої рогатої худоби формуються у процесі індивідуального розвитку під впливом двох взаємопов'язаних факторів - спадкових та середовищних. Високі показники інтенсивності росту ремонтного молодняку в період онтогенезу є певною запорукою високого рівня продуктивності упродовж всього періоду експлуатації тварин. В наших дослідженнях характеристика рівня молочної продуктивності та відтворної здатності в залежності від абсолютних приростів живої маси ремонтного молодняку представлена в таблиці 3.5.

Встановлено, що телиці мали прямо пропорційну залежність між абсолютним приростом та живою масою при запліднені і подальшою молочною продуктивністю, проте зворотно пропорційну з віком першого осіменіння.

Таблиця 3.5

Залежність показників відтворення та молочної продуктивності від інтенсивності росту телиць української чорно-рябої молочної породи , М±m

Абсолютний приріст,кг	Кількість голів	Вік першого осіменіння, дні	Жива маса при першому заплідненні, кг	Молочна продуктивність
				перша	Вища
				надій, кг	% жиру	надій, кг	% жиру
30 - 39	10	812±33,4	362±10,0	3162±445,3	3,80±0,031	3733±453,4	3,72±0,037
40 - 49	73	664±7,0	372±2,9	4223±105,2	3,72±0,010	5028±115,	3,73±0.008
50 - 59	85	600±6,6	376±3,4	4293±81,7	3,72±0,007	5188±104,2	3,73±0,006
60 та більше	65	524±8,7	382±5,4	4604±134,5	3,77±0,017	5592±190,8	3,74±0,009

Так, телиці упродовж всього періоду вирощування мали прирости в середньому більше 60 кг, характеризувалися більш раннім віком настання господарської зрілості (524 дні) та вищою живою масою в цей період (382 кг). Перевага за віком першого осіменіння в порівнянні з іншими однолітками першої, другої та третьої груп, склала відповідно 288 (P<0,001), 140 (P<0,05) та 76 дні (P<0,001). Перевага за живою масою коливалася у межах від 6 до 20 кг при мінливості достовірності td від 0,94 до 2,71.

Досить суттєва різниця між однолітками з різним рівнем абсолютного приросту простежувалася і за молочною продуктивністю. Так, перевага на користь телиць з абсолютним приростом в 60 кг і більше в порівнянні з телицями перших трьох груп становила відповідно 1442, 381 і 311 кг молока. Різниця достовірна в усіх випадках (P<0,05-0,001).

В основі найважливішого розділу зоотехнічної науки - вчення про конституцію, лежать принципи закону кореляції розвитку органів і тканин. Знаючи характер і природу існуючих кореляцій між бажаними ознаками тварин, можна більш ефективно проводити добір худоби та спрямовувати селекційний процес у потрібному напрямку.

Якщо між двома селекційними ознаками існує позитивна кореляція, то добір за однією із них призведе до зростання іншої, зв'язаної з нею ознаки. І, навпаки, якщо між двома селекціонованими ознаками існує від'ємна, тобто негативна, кореляція, тоді ефективність селекції ускладнюється. Тоді приходиться вести селекцію за кожною ознакою окремо, або шукати шляхи розриву цих зв'язків.

Для встановлення зв'язку між живою масою та середньодобовими приростами ремонтного молодняку з подальшою молочною продуктивністю, було проведено розрахунок коефіцієнту кореляції, результати якого представлені у таблицях 3.6.

Встановлено додатній, та, у більшості випадків, достовірний зв'язок живої маси у різні вікові періоди з надоєм, який у корів коливався у межах від 0,086 до 0,184 за першу лактацію та від 0,091 до 0,214 за кращу.

Що стосується зв'язку між середньодобовим приростом та подальшою молочною продуктивністю, то коефіцієнт кореляції мав значно менше, у основному, недостовірне, а подекуди і від'ємне значення, за винятком добового приросту на початку періоду вирощування, який достовірно корелював з надоєм за першу лактацію зі значенням коефіцієнту кореляції на рівні r=0,154 та з кількістю молочного жиру зі значенням r=0,155, та наприкінці вирощування з коефіцієнтом кореляції r= 0,153 та 0,140, відповідно.

Таблиця 3.6

Зв'язок інтенсивності росту та живої маси з подальшою молочною продуктивністю корів української чорно-рябої молочної породи , n =123 (r±mr)

Корельована ознака	Зв'язок з молочною продуктивністю за 305 днів лактації
	першої	кращої
	Надій, кг	Молочний жир, кг	Надій, кг	Молочній жир, кг
Жива маса, кг у віці: 3 місяців	0,1843±0,046	0,1833±0,046	0,1341±0,054	0,1351±0,053
6 місяців	0,1302±0,047	0,1352±0,046	0,1351±0,053	0,1321±0,054
9 місяців	0,086±0,047	0,0961±0,046	0,091±0,054	0,088±0,054
12 місяців	0,088±0,054	0,1041±0,047	0,1642±0,053	0,1592±0,053
15 місяців	0,1211±0,047	0,1332±0,047	0,1562±0,053	0,1552±0,053
18 місяців	0,1793±0,046	0,1823±0,046	0,2143±0,052	0,2143±0,052
Середньодобовий приріст живої маси (г) у віці: 0-3 міс	0,1543±0,047	0,1553±0,047	0,101±0,054	0,104±0,054
3- 6 міс	0,003±0,047	0,005±0,048	0,059±0,054	0,053±0,054
6 - 9 міс	-0,003±0,047	-0,007±0,47	-0,001±0,055	-0,002±0,055
9 - 12 міс	0,051±0,048	0,066±0,048	0,1692±0,053	0,1622±0,053
12 - 15 міс	0,080±0,047	0,074±0,047	0,039±0,055	0,047±0,054
15 - 18 міс	0,1533±0,046	0,1402±0,047	0,1863±0,052	0,1903±0,052

Примітка: 1 Р < 0,05; 2 Р < 0,01; 3 Р < 0,001

Окрім того, середньодобові прирости живої маси наприкінці періоду вирощування мають, порівняно, високу достовірну кореляцію і з надоєм та кількістю молочного жиру за кращу лактацію на рівні r=0,186 та 0,190.

3.3 Залежність молочної продуктивності корів від віку першого плідного осіменіння телиць

Порушення ознак відтворної здатності корів, особливо у високопродуктивних стадах, є однією із основних проблем, які виникають у процесі виробництва молока, негативно впливаючи на рентабельності галузі. За низького рівня успадковуваності показників відтворення, вони відповідно вищою мірою залежать від чинників зовнішнього середовища. Одна із основних ознак відтворення - це вік при першому плідному осіменінні, яка чинить, за свідченнями наукових досліджень, значний вплив на молочну продуктивність. Вік першого осіменіння та, відповідно, вік першого отелення залежить, у першу чергу, від осіменіння ремонтних телиць у відповідному віці, який, з іншого боку, визначається інтенсивністю їхнього вирощування.

За результатами наших досліджень з вивчення залежності молочної продуктивності корів від віку першого осіменіння встановлено достовірний вплив цього показника на надій корів у підконтрольному стаді. Отримані дані свідчать, що більша частина тварин в господарстві вперше осіменилась у віці 16-21-го місяця. Разом з тим, ця вікова категорія тварин виявилася кращою за показниками величини надою за оцінкою першої, третьої та вищої лактацій.

У стаді достовірно нижчий надій корів за всі враховані лактації, які були запліднені до 16-ти місячного віку в порівнянні з тваринами, які запліднились у віці 16,1-21,0 місяці, свідчить про недоцільність застосування раннього осіменіння телиць, особливо з низькою живою масою.

Різниця за надоєм на користь корів другої групи у порівнянні з першою становила за даними першої лактацій 474 кг молока з високою достовірністю при Р<0,001, табл. 3.0.

Достовірне зменшення надою у корів стада “Михайлівка”, що отелилися перший раз у віці старшому за 40 місяців, з високодостовірною різницею від 896 кг (Р<0,001) у порівнянні з групою ІІ, до 88 кг (н/д) у порівнянні з групою ІV, свідчить про неефективність осіменіння ремонтних телиць старше за 31 місяць.

Таблиця 3.7

Залежність молочної продуктивності корів від їхнього віку при першому плідному осіменінні

Вік при першому плідному осіменінні, міс.	група	Надій за лактацію, кг
		першу	третю	кращу
		n	Mm	n	Mm	n	Mm
До 16,0	І	16	3767124,2	15	4247135,7	14	4722112,4
16,1-21,0	ІІ	113	424163,5	128	462872,3	111	512767,5
21,1-26,0	ІІІ	51	395598,8	49	4221116,1	46	458192,1
26,1-31,0	ІV	17	3433134,6	15	3824147,9	13	4274142,5
Понад 31,0	V	8	3345221,4	6	3897322,4	4	4034301,3

У стаді господарства „Михайлівка” кращими за надоєм кращої лактації також виявилися корови, що осіменилися перший раз у віці 16,1-21,0 місяць. Вони перевищували тварин першої групи на 405 кг молока з високодостовірною різницею при Р<0,001, а тварин ІІІ-V груп - на 546-1093 кг також в усіх порівняннях з високодостовірною різницею (Р<0,001).

3.4 Економічна ефективність залежно від живої маси ремонтних телиць при першому заплідненні

Добре відомо, що в усіх без виключення країнах світу, у практичній селекції молочної худоби значна увага приділяється оцінці та добору тварин за зовнішніми формами і пропорціями будови тіла. Це зумовлено, перш за усе, встановленими багатьма дослідженнями зв'язком між екстер'єрно-конституціональними характеристиками тварин та їхньою продуктивністю за основними господарськи корисними ознаками. Тобто добір корів з бажаними формами будови тіла сприяє нарощуванню, у тому числі, й молочної продуктивності тварин. Відомо також, що розвиток дорослих корів залежить від інтенсивності їхнього росту у молодому віці, ще у в процесі вирощування та живої маси при першому плідному осіменінні.

У зв'язку з цим дана закономірність була прокладена нами в основу визначення економічної ефективності розведення тварин, які розвиваються у напрямку бажаної живої маси ще на стадії вирощування ремонтних телиць та їхнього плідного осіменіння. За основну ознаку розвитку було взято живу масу ремонтних телиць на час парувального віку, тобто на час першого запліднення, оскільки жива маса є інтегрованим показником онтогенетичного розвитку тварин в цілому, табл. 3.8.

Таким чином, розрахунок економічної ефективності від розведення корів української чорно-рябої молочної породи підконтрольного стада ґрунтувався на сумі додаткового прибутку, отриманого від реалізації молока кращих за приростом живої маси тварин на час їхнього першого плідного осіменіння у порівнянні зі стандартом молочної продуктивності згідно з додатком 9 до пункту 6.1 Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-м'ясних порід (2004).

При визначенні економічної ефективності користувалися даними 2014 року, у якому середня ціна реалізації одного кілограму виробленого молока у Сумському регіоні становила в середньому 3 грн. 86 копійок.

Таблиця 3.8

Економічна ефективність залежно від живої маси при першому заплідненні (грн. на одну корову)

Жива маса при першому заплідненні, кг	Кількість голів	Надій за лактацію:
		першу	вищу
		± кг	економічна ефективність, грн.	± кг	економічна ефективність, грн.
Стандарт надою корів української чорно-рябої молочної породи	3400	-	4200	-
362	10	-238	-919	-467	-1803
372	73	+823	3177	+828	3196
372	85	+893	3447	+988	3814
382	65	+1204	4647	+1392	5373

За результатами обрахунків встановлено, що із збільшенням живої маси на час першого плідного осіменіння на 10 кг, відповідно зростають надій корів та економічна ефективність виробництва молока розпочинаючи із живої маси телиць 372 кг. Так, економічна ефективність, виражена у вартості додаткового прибутку за надій, у групи тварин з живою масою при запліднення 372 кг у порівнянні з стандартним надоєм породи становила 3177 грн. за даними першої та 3196 грн. - за даними вищої лактації на одну корову за рік.

Істотно вища економічна ефективність отримана у групи тварин з живою масою при першому запліднені 382 кг, яка становила 4647 грн. за першу та 5373 грн. - за вищу лактацію на одну корову за рік.

3.5 Технологія вирощування ремонтних телиць

Основою прибуткового ведення молочного скотарства є створення необхідних умов для регулярного надходження племінного молодняку з високим потенціалом продуктивності для ремонту стада.

Сучасний стан вирощування ремонтних телиць у господарстві уже забезпечує конкурентоспроможність галузі та формування стада корів для племінного заводу із продуктивністю 6,0-7,0 тис. кг молока за 305 днів лактації.

Новостворена українська чорно-ряба молочна худоба характеризується високою енергію росту. Тому для досягнення запланованих відповідних показників продуктивності цих тварин спеціалістам господарства необхідно забезпечити інтенсивне вирощування ремонтних телиць із такими параметрами живої маси, що відповідають бажаному типу для цієї породи та рівня племінного заводу: 6 міс - 186 кг; 12 міс - 300; 18 міс - 400-420; 24 міс - 500-520 кг.

Враховуючи біологічні особливості тварин молочних порід, реалізація розробленої програми вирощування та годівлі телиць упродовж першого року життя гарантує одержання середньодобових приростів живої маси на рівні 750-800 г, а на другому - 500-600 г. На 10-й день після отелення жива маса корів-первісток становитиме не менше 530-550 кг.

Розроблена система передбачає:

- мінімальні (2-3%) втрати приплоду за період вирощування;

- відповідність росту і розвитку тварин показникам стандарту породи;

- ефективне та економне використання молочних і зернових кормів, а також раннє привчання телят до споживання об'ємистих;

- інтенсивну підготовку нетелей до отелення та лактації з наступною оцінкою корів-первісток за власною продуктивністю;

- особливості годівлі корів упродовж виробничого циклу та інше.

Науковими дослідженнями доведено, що для реалізації генетичного потенціалу інтенсивних типів молочної худоби тваринам необхідно підвищувати рівень енергії у збалансованих раціонах годівлі проти існуючих норм за рахунок високоякісних об'ємистих кормів: ремонтним телицям за весь період їх вирощування до 18-місячного віку - на 15-20%; нетелям і сухостійним коровам - на 25-30%.

Організація і технологія вирощування племінного молодняку повинна базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю, враховувати біологічні особливості росту, екстер'єру та інтер'єру, забезпечувати добрий розвиток травних органів, становлення відтворної функції і тривале використання тварин. В умовах генетичного покращення стада кожне нове покоління тварин повинно бути більш продуктивним і стійким до хвороб, відповідати вимогам більш досконалої технології.

Усіх бугайців і теличок у віці 14 - 20 діб за допомогою електротермо-каутера або інших інструментів знерожують. Видалення рогових утворень дає можливість вирощувати спокійних тварин, не витрачати на формування рогів дефіцитних мікроелементів, попередити травматизм обслуговуючого персоналу, одержати тварин необхідних кондицій.

Багаторічний досвід кращих господарств показав, що одним з перспективних методів вирощування телят є їх утримання в індивідуальних будиночках на відкритому повітрі незалежно від сезону року. У телят, яких вирощують у таких будиночках, краще розвиваються органи дихання, покращується серцева діяльність, обмін речовин, підвищується резистентність.

3.5.1 Принцип спрямованого вирощування ремонтного молодняку

Спрямоване вирощування молодняку - це застосування комплексу заходів впливу на ростовий організм, які сприяють формуванню його в бажаному типі, розвивають морфологічні та функціональні якості зв'язані з напрямком продуктивності тварин. Кінцевою метою спрямованого вирощування є створення корови з достатньою живою масою і величиною, міцної конституції, з добре розвинутими внутрішніми органами і системами, яка здатна тривалий час давати високі надої молока відповідної якості при найменших витратах кормів. Однак це можливо лише за умови задоволення потреби молодняку в повноцінній годівлі та системі утримання з урахуванням закономірностей на всіх етапах його індивідуального розвитку.

В технології вирощування ремонтного молодняку розрізняють чотири періоди: 1) телята від народження до 6-місячного віку (молочний період); 2) телиці у віці 7-15 міс. (період інтенсивного росту і розвитку); 3) телиці 16-18 міс. (парувального віку) та 4) нетелі.

Контроль за ефективністю вирощування ремонтних телиць можна здійснювати за допомогою стандартів вагового та лінійного росту (табл. 20), які розроблені на основі аналізу досліджень вітчизняних вчених та даних власних експериментів.

3.5.2 Вирощування телят у молочний період

Нормальне отелення проходить як правило без сторонньої допомоги, а при важкому перебігу надають ветеринарну допомогу. Зразу ж після народження ніс і рот теляти звільняють від слизу. Якщо корова здорова, її дають облизати новонароджене теля. Це забезпечить теляті хороший масаж, при цьому очищається шкіряний покрив від слизу, запобігається порушення функції шлунково-кишкового тракту теляти, а в отельної корови - затримку посліду. Якщо корова невзмозі зробити це, то теля витирають джгутом із чистої соломи або мішковиною.

Через 1-1,5 години після народження, а ні в якому разі пізніше, теля напувають молозивом у кількості 1-2 кг залежно від його живої маси, стану здоров'я та апетиту. З молозивом новонароджене теля отримує пасивний імунітет. Тому йому в перші 12-18 годин життя необхідно дати не менше 3,5-4 кг материнського молозива. Молозиво - це найцінніший корм - у ньому, крім імунних властивостей, в 4-5 разів більше білків, ніж у звичайному молоці, в яких є багато незамінних амінокислот. Кислотність молозива 45-500 за Тернером (проти 18-200 у нормального молока) убиває бактерії, які потрапляють у шлунково-кишковий тракт. Випоюють телят молозивом не менше трьох раз за добу із соскової поїлки впродовж 6 днів.

Таблиця 3.9

Орієнтовні показники вагового та лінійного росту ремонтних телиць від народження до 18-місячного віку

Вік, міс.	Середньо-добовий приріст, г	Жива маса, кг	Висота в холці, см.	Обхват грудей
Новонароджені	-	35-42	74-77	80
1	750	57-62	78-80	85
2	800	81-87	82-85	96
3	800	103-112	87-89	104
4	800	126-138	92-93	110
5	750	148-162	96-98	119
6	750	170-186	101-102	123
7	700	191-206	104-105	131
8	700	212-227	107-108	138
9	700	233-250	108-110	144
10	700	255-272	110-113	146
11	700	278-296	112-115	150
12	700	300-318	115-117	152
13	600	318-340	117-119	156
14	600	336-356	118-120	164
15	600	354-372	121-122	167
16	500	370-390	123-124	173
17	500	385-405	124-126	179
18	500	400-420	125-128	181

Починаючи із 7 дня життя телят годують молоком та напувають перевареною водою в проміжках між годівлею. Температура молока і води має бути 37-390С. Вода як специфічний подразник прискорює процеси травлення. Дуже важливо з 5-10 денного віку привчати телят поїдати грубі та інші корми. Для цього їм слід давати доброякісне сіно і мінеральні речовини (крейду, кухонну сіль).

На 3-4-му тижні після народження незбиране молоко в раціоні телят поступово замінюють збираним і починають вводити сіно та концентровані корми. З 2-го місяця телят привчають до коренеплодів, а з 3-х місячного віку їм починають давати зелені корми, високоякісний силос та інші корми.

До 6-ти місяців молодняк росте досить інтенсивно, тому не менш важливо використати цю біологічну здатність і забезпечити йому повноцінний різноманітний раціон годівлі, який пропонується сучасними виробниками.

Племінний молодняк зважується щомісячно для контролю інтенсивності вирощування. Телят, які відстають у рості, розміщують окремо і поліпшують їхню годівлю. Теличок, жива маса яких на період 6-місячного віку становить всього 70-80% від стандарту, вважають відсталими у рості.

Спеціалісти мають знати, що високі показники збереження молодняку дає запровадження в господарстві вирощування телят в індивідуальних профілакторіях відкритого типу. Час виносу після народження в будиночки різний: влітку можна виносити через 10-14 годин, взимку - через 24 години.

Головна умова - теля повинно добре обсохнути, а в будиночку - досить соломи.

Після закінчення профілактичного періоду (один місяць) тварин переводять у телятник. Тварини господарстві утримуються в групових клітках (по 6-8 гол.) з вільним виходом на вигульні майданчики.

У наступних періодах вирощування телят можна застосувати безприв'язне утримання на глибокій підстилці, але з обов'язковим наданням тваринам вільного виходу на вигульні майданчики у будь-яку пору року, при цьому не допускається змішування вікових груп.

З квітня по жовтень слід широко застосовувати вирощування телят на кормовигульних майданчиках. Моціон є найкращим фактором формування здорового організму тварин. Проте це часто недооцінюють і як основний показник оцінки тварин використовують лише живу масу. У таких випадках часто має місце не вирощування високопродуктивних тварин, а їх відгодівля. Така ситуація може скластися при випоюванні надмірної кількості натурального молока.

Співвідношення числа тварин до числа місць на “фронті” годівлі повинно бути максимальним - 1:1, а ще краще - 0,85:1, і ні в якому разі не навпаки. Різниця у живій масі тварин в одній групі не повинна перевищувати 3-5%.

Для зниження витрат молочних кормів, особливо в годівлі бугайців, рекомендується використовувати високоякісний комбікорм, а також кормовий концентрат лізину, як незамінну амінокислоту впродовж молочного періоду: із 30- до 40-денного віку - по 40-30 г за добу на 1 гол., 41-50-денного - по 30 г, 51-60-денного - по 15 г.

Ефективним способом підвищення поживності зернових концентратів є екструдування зерна (гороху, пшениці, ячменю, кукурудзи).

Подрібнений екструдат вводять у комбікорм або концентровану сумішку. В екструдованому зерні вміст цукрів збільшується майже вдвічі, декстринів - у п'ять разів. За поживністю екструдований горох наближається до кормів тваринного походження. Використання екструдованих кормів підвищує середньодобові прирости телят на 15-20%.

Розвиток рубця, його функції та формування рубцевої мікрофлори у телят найінтенсивніше проходять у перші 2-3 місяці після народження і закінчуються, в основному, до 6-місячного віку.

Слід організувати вільний доступ до високоякісної суміші зернових кормів. Спочатку це може бути добре розмелений повнозернистий без плівки овес із ячмінним борошном та висівками пшеничними.

Для телят зерно злакових культур краще плющити або подрібнювати, так як борошно погано засвоюється і є дорожчим для виробництва (затрати енергії). Навпаки, зерно бобових подрібнюють до дрібних фракцій, тоді білок швидше залишає рубець, забезпечуючи організм необхідними амінокислотами. Це ж відноситься і до екструдованих шротів (і зерна сої).

Влітку телятам згодовують сіно та пров'ялену злакову чи злаково-бобову зелену масу. Хороший силос телятам рекомендується згодовувати в кінці другого (на третьому) місяці життя, кислий силос (рН 3,8-3,9) до раціону можна включати лише після п'ятимісячного віку. Ефективна заміна силосу сінажем.

До 2-3 тижнів телятам випоюють прокип'ячену воду (часто практикують підсолену), а потім - чисту сиру. Випоювання проводять за годину до чи через годину після згодовування молока. За необхідністю автонапувалки перекривають.

У прирості живої маси молодняку зола становить 5 %. А це означає, що при середньодобовому прирості 700-800 г у тілі відкладається 35-40 г мінеральних речовин. Враховуючи цю особливість організму, у молочний період мінеральні добавки повинні бути обов'язковим компонентом раціону.

Джерелом мінеральних речовин для телят можуть бути кухонна сіль, крейда кормова, преципітат кормовий, трикальційфосфат та інші.

Годують телят до 6-місячного віку 3 рази за добу. Вимоги до якості кормів залишаються такими ж високими, як і в профілактичний період. Молочні корми випоюють із відра, а грубі та соковиті можна роздавати за допомогою мобільного транспорту. Воду забезпечують із автонапувалок. Телиць, жива маса яких на період 6-місячного віку становить лише 70-80 % від стандарту, рахують відсталими у рості і вибраковують.

Розроблена схема годівлі ремонтних телиць, за умови її дотримання, має забезпечити одержання у господарстві ремонтних теличок живою масою у 6-місячному віці 180-186 кг.

Останнім часом впроваджують технологію вирощування ремонтних телиць, яка передбачає мінімальне згодовування телятам молочних кормів за рахунок високоякісних спеціальних комбікормів чи сумішок концентратів на основі плющеного зерна злаків.

3.5.3 Перспективна технологія вирощування ремонтних телиць до 6-місячного віку

Інтенсивне вирощування ремонтних телиць залишається невід'ємною частиною і найекономнішим способом збільшення виробництва молока. Вирощування племінних телиць дає виробнику такі економічні та селекційні переваги:

1. Максимальне збільшення генетичного потенціалу стада.

2. Можливість інтенсивної заміни корів з незадовільною молочною продуктивністю на відповідному етапі селекції.

3. Збільшити поголів'я стада за рахунок власного відтворення без додаткових витрат на закупівлю нових телиць і корів.

4. Можливість реалізації надлишкового племінного молодняку.

Згодовування молозива. Концентрація антитіл в молозиві починає знижуватись, якщо корову не доїти 9 і більше годин після отелення, і різко знижується з кожною даванкою кормів чи доїнням, причому, більше у первісток, ніж у повновікових корів.

За один раз можна згодовувати молозива по 4-5 % від живої маси теляти (табл. ). Температура 390 С (така ж як і температура тіла теляти).

Таблиця 3.10

Згодовування молозива за один раз, кг/гол.

Жива маса при народженні, кг	25	30	35	40	45	50
Молозиво, кг	1,25	1,50	1,75	2,00	2,25	2,50

Випоювання молока. Теля повинно одержувати молока за день 8-10% від своєї живої маси при народженні (у дві даванки - не менше). До кінця відлучення теля повинно щодня отримувати одну і ту ж кількість молока. З ростом потреба в кормах збільшується. Проте обмежене споживання молока провокує теля до поїдання твердих кормів (концентратів, сіна) у ранньому віці.

Молоко від корів, яким вводили антибіотики, не можна згодовувати.

Обов'язково з 3-го до 21-го дня після народження випоювати телятам кип'ячену воду (через 1,0-1,5 год. після напування молоком) для профілактики розладів шлунку, температура 35-380С. Після 21-дня - давати чисту сиру воду. Доступ - постійний. Комбікорм (зерно плющене) повинен бути в годівниці постійно. Доступ вільний.

Згодовування зернових і грубих кормів. При згодовуванні лише молока рідкий корм через стравохідний жолоб поступає в сичуг, не потрапляючи в рубець і сітку. Проте з початком споживання твердих кормів (зерно і сіно), стравохідний жолоб поступово припиняє своє функціонування, а рубець заселяється мікроорганізмами.

Поступово формуються стінки рубця, в результаті чого, теля стає здатним перетравлювати волокнистий корм за допомогою популяцій бактерій, які заселяють рубець.

Останніми дослідженнями доведено, що раннє згодовування сіна не має ніяких переваг, якщо початковий раціон містить достатню кількість клітковини. Більш того, вуглеводи (крохмаль, цукор), які містяться у зернових концентратах, мають важливе значення, так як вони є основним і доступнішим для молодого організму джерелом створення ацетата і бутирата (ЛЖК), необхідних для росту і формування стінок рубця. Грубоволокниста клітковина сіна для утворення ЛЖК в рубці телят у ранньому віці буде малодоступною.

Ось чому ріст і розвиток рубця значно більшою мірою залежить від споживання зернових кормів, ніж сіна. Тому раннє привчання телят до споживання зернового раціону з високими смаковими якостями дає можливість зменшити кількість натурального молока і без негативних наслідків плавно (поступово) перейти на згодовування їм рослинних кормів. Як правило, при згодовуванні надмірної кількості молока потреба телят в енергії і білку забезпечується, тому тварини мало споживають зернових і грубих кормів. Після припинення випоювання молока прирости живої маси телят різко знижуються.

Таким чином, високі норми натурального молока, як з точки зору фізіології жуйних тварин, так і з економічних міркувань, не виправдано.

Згодовування телятам зернового раціону (найефективніше у вигляді спеціального комбікорму) можна розпочати уже через чотири дні після їх народження. Для цього зразу ж після випоювання молока необхідно рукою ввести в порожнину рота жменю комбікорму і примусити теля проковтнути. Надалі теля буде самостійно їсти. Заохочують телят до споживання зернового корму різними способами: включають мелясу, плющене зерно, подають комбікорм невеликими свіжими порціями, знижують рівень молока (якщо він високий і т.д. ). За умови використання високоякісного комбікорму, кількість натурального молока можна знизити, контролюючи при цьому апетит, ріст і розвиток телят. Уже у 50-60 днів теличка повинна споживати біля 1 кг комбікорму. При згодовуванні сухих кормів обов'язково має бути вільний доступ до свіжої води.

Відлучати теля від випоювання молока необхідно тоді, коли воно нормально росте, розвивається і споживає 1,2-1,5 кг зернових кормів за добу.

Крохмаль кукурудзи - найцінніший енергетичний матеріал. Проте високий рівень зерна кукурудзи в комбікормі (понад 35%) небажаний, так як крохмаль не буде використовуватися повністю, краще збільшувати частку плющеного зерна ячменю.

Крім того, у комбікормі має бути біля 18% сирого протеїну, а також до його складу включені вітаміни А, Д і Е. Після того, як теличка зможе споживати 1,5 кг комбікормів, до раціонів можна включати дешевші зернові сумішки.

Привчати телят до споживання високоякісного сіна (краще з отави злакових трав) пропонується з 30-60 днів після народження.

Розпочати згодовування сінажу і силосу телятам необхідно у віці 2-3 місяці. Якість кормів має бути високою.

3.5.4 Основні причини загибелі телят

1. Занадто великий інтервал часу між народженням і першим випоюванням молозива, так як всмоктування антитіл знижується. Як правило, після повного виводу меконію (первородного калу) із організму всмоктування антитіл припиняється. Крім того, період, упродовж якого стінки кишечнику проникні для антитіл, взимку коротший, аніж влітку.

2. Якщо теляті не випоїли молозива І-го доїння, а згодували змішане - І, ІІ, ІІІ і т.д. доїнь, в останньому лишилось мало імуноглобулінів. Концентрація білка в молозиві швидко падає: у молозиві І-го доїння білок становить 14-20%, ІІ - 8-12%, ІІ - 5-6 і ІV - 4,2-4,4%. Проте не грає суттєвої ролі, випило теля молозиво власної матері, чи від іншої корови. Важливо, щоб новонароджене теля випило своєчасно молозиво першого доїння здорової тварини.

3. Інколи молозиво розводять водою, у цьому випадку падає концентрація антитіл. Або занадто (> +500С) його нагрівають і відбувається денатурація (скипання) білка.

4. Якщо у корів відсутній сухостійний період або їх доять перед отеленням, тоді молозиво за своєю якість наближається до молока.

3.5.5 Вирощування телиць від 7- до 15-місячного віку

Переміщення телят із однієї вікової групи до іншої повинно проходити таким чином, щоб у їх умовах утримання і годівлі не було різких змін. На цьому етапі перехідного періоду від молочної годівлі до загального раціону нерідко спостерігається зниження росту тварин. Тому необхідно, щоб раціони складалися із тих же кормів, які телята отримували в кінці молочного періоду.

Годівля телиць після молочного періоду повинна бути спрямована на правильне формування їх тіла та розвиток органів відповідно до вимог, що ставляться до молочних корів.

У період від 7 до 15 місяців тварини інтенсивно ростуть за рахунок кісткової та м'язової тканин, повністю завершується функціональне становлення жуйного типу годівлі.

Рекомендовано годувати телиць за нормами з розрахунку отримання середньодобових приростів: у віці 7-12 міс - 750-600 г; у 13-16 міс - 700-500 г (табл. 27). За таких умов годівлі телиця до 12-місячного віку досягне 50%, а до першого осіменіння - 70% живої маси дорослої корови.

Раціональніше вирощувати телиць за рахунок високого рівня згодовування їм високоякісного сіна і сінажу та помірного використання концентратів - до 25% раціону за поживністю.

Високоякісну кормову солому телицям можна згодовувати лише після 10-місячного віку, так як система травлення молодої тварини ще недостатньо сформована.

Взимку телицям вранці згодовують комбікорм і частину силосу (сінажу), залишок норми силосу і сіна становитиме вечірню даванку. Влітку молодняку планується згодовувати зелені та консервовані (силос, сінаж) корми. Добову норму концентратів задають зранку.

Обов'язковим компонентом до раціонів, як взимку так і влітку, повинні бути мінеральні добавки та вітаміни (краще - спеціальні премікси).

Залежно від можливостей господарства, система утримання телиць впродовж стійлового періоду може бути безприв'язною (групами по 20-30 голів), або прив'язною.

Влітку телиць краще утримувати на кормовигульних майданчиках, де є місце для відпочинку з накриттям.

Приміщення, де утримують тварин, повинні бути чистими, сухими, світлими і добре вентильованими. Телиць забезпечують підстилкою, краще із соломи.

«Фронт» годівлі - 0,6-0,8 м/гол., різниця між тваринами у групі не повинна перевищувати: за віком - 20 днів, за живою масою - 10-15 кг.

3.5.6 Вирощування телиць від 16- до 18-місячного віку

В технології вирощування ремонтного молодняку цей період є досить відповідальним, так як при належному вирощуванні в попередні два періоди у телиць в 16-18-місячному віці настає фізіологічна зрілість. Про настання фізіологічної зрілості телиць можна стверджувати, коли форма їх будови тіла близька до корів, жива маса не менше 65-70 % маси дорослих маток і встановлено чітко виражені статеві цикли.

Бажана жива маса телиць новоствореної української чорно-рябої молочної породи при якій можна їх штучно запліднити повинна становити не менше 400 кг у віці 16-18 місяців.

При затриманні росту через недостатній рівень годівлі краще осіменити тварину більш у старшому віці ніж з низькою живою масою.

На продуктивність корів впливає в першу чергу спадковість, проте досвід показує, що неповноцінна годівля телиць в процесі їх вирощування також значно знижує рівень надою.

При першому отеленні первістка має бути добре сформованою за будовою тіла та морфологічними якостями вимені, високою за ростом, з добре розвинутим тулубом, здатна споживати велику кількість об'ємистих кормів, які забезпечують достатній рівень продуктивності.

Набір кормів у раціоні телиць протягом року може змінюватись залежно від того, які корми є в господарстві. Сіно до весни можна замінювати доброякісним сінажем, частину силосу - коренеплодами. При цьому орієнтовна структура раціонів для телиць цього віку може бути такою, в % за поживністю: силос - 40-45; сіно, сінаж - 28-30; концентровані корми - 25-30 і коренеплоди - до 10. У літній період основний корм для телиць - зелена маса.

Досить важливим елементом у технології вирощування телиць паруваль-ного віку є організація у стійловий період щоденного моціону на кормо-вигульних майданчиках. Крім того, що прогулянки на свіжому повітрі сприяють здоровому розвитку організму, у цей час простіше виявити у телиць стан охоти і вчасно їх осіменити. Після визначення явної тільності тварин переводять у групу нетелей.

3.5.7 Годівля та утримання нетелей

Вся технологія годівлі та утримання тварин у цей період спрямована на підготовку їх до отелення і передбачає: повноцінну годівлю, яка б забезпечила середньодобові прирости живої маси не менше за 1000 г; проведення масажу вимені на 180-240 день тільності на протязі 3-5 хвилин два рази в день; привчанні тварин до шуму роботи доїльного обладнання; щоденний активний моціон та постійний контроль за фізіологічним станом нетелей.

Під час роздою первісток, особливо високопродуктивних, організм використовує більше поживних речовин, ніж їх поступає з раціоном. У перші місяці лактації спостерігається різке зменшення живої маси, через що змінюється добовий надій і відповідно продуктивність за всю лактацію. Тому чим вища жива маса первістки тим вища буде її продуктивність за лактацію.

3.5.8 Стимуляція розвитку вимені

Масаж вимені нетелей прискорює розвиток молочної залози, сприяє збільшенню залозистої тканини і, завдяки цьому, забезпечує максимальну наступну продуктивність первісток.

Масаж вимені нетелей проводять двічі за день під час вранішнього та вечірнього доїнь. Масаж можна проводити за допомогою м'якої тканини, яку змочують теплою (+45-500 С) водою з відра. Перші 8-10 днів легко, але наполегливо погладжують вим'я і дійки. Потім, коли тварини звикнуть до оператора, виконується глибший масаж вимені впродовж трьох хвилин з обов'язковим розтиранням і легким розтягуванням дійок.

Як тільки сформуються частки вимені, їх масажують зверху до низу і навпаки, круговими рухами пальців. Активніше масажують передні частки, оскільки вони, як правило, менш розвинуті, ніж задні. Щоразу масаж закінчується підштовхуванням вимені знизу уверх (4-5 разів), імітуючи поштовхи теляти під час ссання.

За місяць до отелення масаж вимені проводять частіше, попередньо його помивши теплою водою і обтерши чистим рушником, а також одягають на декілька секунд працюючі доїльні стакани. Все це сприяє виробленню у нетелей умовних рефлексів на процес доїння, що значно полегшує роботу з ними після отелення.

Тривалість масажу - 40 днів (восьмий місяць тільності та перші 10 днів дев'ятого) по 4-6 хвилин.

За 20 днів до отелення масаж вимені припиняють, так як це може викликати у нетелей секрецію молока, що порушить нормальне утворення молозива і буде загрожувати життю теляти.

Корови, яких готують до отелення за допомогою масажу, переважають на 7-15 % за надоями за лактацію своїх аналогів, яким не робили масаж.

Фізіологічне обґрунтування масажу вимені у нетелей. Активна дія на молочну залозу методом масажу сприяє кращому формуванню і розвитку залозистої частини вимені, ще до настання лактації. Тому в умовах машинного доїння дуже важливо передбачити ранню підготовку нетелей до майбутньої лактації. Формування молочної залози в теличок починається у ранньому віці і зумовлено особливостями успадкування. Ріст вимені у теличок до 6-місячного віку відбувається в основному за рахунок жирової тканини, досить слабко розвинені молочні протоки, а залозиста тканина не розвивається зовсім. З початком періоду статевої зрілості молочна залоза у телиць розвивається інтенсивніше. Після плідного осіменіння, і особливо у другу половину тільності, різко збільшується ріст вимені, формування альвеол і молочних протоків. Розвиток протокової і альвеольної системи протікає особливо ефективно в останні три місяці тільності. Шляхом масажу вимені у цей період досягається активування розвитку залозистих клітин і формування всього вимені. Під час масажу подразнюються чутливі нервові закінчення на вимені і дійках. Імпульси від рецепторів молочної залози через центральну нервову систему чинять вплив на гіпофіз, який реагує на це виділенням гормонів, що реагують на ріст і розвиток молочної залози і впливають на загальний рівень обміну речовин.

Подразнення рецепторів вимені рефлекторно прискорює перистальтику органів травлення та інтенсивність засвоєння поживних речовин, збільшуючи при цьому їх концентрацію в крові.

Інтенсифікація обміну речовин під час масажу вимені і збільшення кровообігу молочної залози покращує постачання її необхідними поживними речовинами та енергетичним матеріалом, що сприяє інтенсивному росту вимені і пропорційному його формуванню.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Охорона праці у галузі молочного скотарства

Вступ. Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба. Затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.12.2004 року № 268 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за № 226/10506 Дія нормативно-правового акта з охорони праці Правила охорони праці у тваринництві.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві, включаючи і пожежну безпеку.

Інтенсивний розвиток охорони праці збігається з початком розвитку інтенсивної технології виробництва із застосуванням автоматизованих, максимально механізованих систем в усіх виробничих процесах галузі тваринництва, яке одночасно з полегшенням праці підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоров'я працюючих.

Трудове законодавство регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України „Про охорону праці”.

Для сучасного сільськогосподарського виробництва характерним є також вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів.

Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності відображено у Закону України „Про охорону праці”, прийнятому Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року.

Закон закріпив гарантії охорони праці на виробництві, визначив основні положення щодо видів стимулювання роботи з охорони праці, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; затвердив структуру і порядок функціонування державного управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за порушення законодавства про охорону праці.

Створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимально продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів.

4.1.1 Система управління та організація охорони праці у тваринництві

Відповідно до існуючих положень про організацію охорони праці на підприємстві відповідальним за охорону праці є керівник. Через нього надходить вся нормативна інформація з охорони праці, всі вимоги щодо окремих виробництв відносно стану безпеки. Далі інформація від керівника поступає до головних спеціалістів та служби з охорони праці в господарстві, а тоді безумовно до керівників виробничих дільниць, які доводять інформацію безпосередньо на робочі місця (схема).

Для надійного функціонування системи управління безпекою праці існує компетентний орган управління в особі керівника господарства і спеціаліста з охорони праці, до обов'язків яких входить координування всієї роботи, пов'язаної з постійним пошуком небезпек (здійсненням певного контролю за станом виробничого обладнання, технологіями, виробничими процесами), аналізом їх і терміновою розробкою доцільних заходів для їх усунення.

При укладенні трудової угоди з одного боку виступає адміністрація господарства, а з другого - працівники. Права і обов'язки сторін регламентуються колективним договором.

Законодавство покладає на адміністрацію проведення інструктажів з техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки та інших питань охорони праці. Робітники і службовці повинні дотримуватись встановлених вимог і інструкцій з охорони праці, а також використовувати видані їм засоби індивідуального захисту відповідно ст. 159 Кодексу законів про працю і ст. 18 Закону „Про охорону праці”.

Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію і т.д.

При виникненні на виробництві каліцтва або іншого пошкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків власник підприємства зобов'язаний відшкодувати працівникові збитки у повному розмірі відповідно до трудового договору, а також сплатити потерпілому матеріальну одноразову допомогу.

Специфіка технологій виробництва тваринницької продукції визначає особливості процесів формування та виникнення виробничих небезпек.

При догляді за тваринами ряд небезпек походять безпосередньо від тварин (травмування людей тваринами, можливість зараження інфекційними захворюваннями), машин і механізмів, теплової та електричної енергії, будівель.

У тваринництві мають місце й професійні захворювання, спричинені різними мікроорганізмами, основним джерелом яких є хворі та заражені тварини.

До поширених захворювань належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, лептоспіроз, токсоплазмоз, орнітоз, лістерельоз, трихофітія.

Основними травмами у тваринництві є забиття, порізи, переломи кісток, опіки, отруєння, ураження електричним струмом.

Тваринницькі приміщення, ветеринарні об'єкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підгрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкіросировинних підприємств.

Кожну тваринну ферму чи комплекс розташовують від населених пунктів на певній відстані (санітарно-захисна зона). Розмір санітарно-захисної зони визначається діючими санітарними нормами проектування промислових підприємств. Так, для ферм великої рогатої худоби і цехів кормоприготування розмір санітарної зони становить 300 м. Розміри між окремими тваринницькими й іншими приміщеннями наведені в нормах технологічного проектування.

Дороги, проїзди й пішохідні проходи на території тваринницьких ферм вільні для руху, без вибоїн і достатньо освітлені.

Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджені, щоб в них не могли впасти люди і тварини. Територія ферми огороджена і озеленена.

Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького обладнання і машини мають електрозахист, не струмоведучі - надійно заземлені.

Якщо пристрої і системи виробів, що є джерелом небезпеки, не можуть бути огороджені за їх функціональним призначенням, то розробляють додаткові організаційно-технічні заходи, що зазначають в експлуатаційних документах на сільськогосподарську техніку.

Споруди, будівлі та інші виробничі об'єкти розміщені на території виробництва відповідно до санітарних норм та протипожежних норм проектування промислових підприємств.

Територія підприємства рівна, добре вентильованою, вірно спланована, що забезпечує підведення атмосферних опадів від будівель та споруд до водостоків.

Створення безпечних умов праці на виробництві, максимально гарантують повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів, вимагає знань багатьох галузей науки і техніки.

4.1.2 Вимоги виробничої санітарії

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм і правил "Адміністративні і побутові приміщення" (із змінами) (СНіП 2.09.04-87).

Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

Побутові приміщення слід розміщувати в місцях із найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.