На підставі цих чинників, що формують політику, стратегію і повсякденну діяльність комерційних банків, історично зароджувалася, розвивалася й удосконалювалася теорія і практика управління банківською ліквідністю [15].

У практичній діяльності застосовуються кілька методів аналізу потреб банку в ліквідних коштах:

- метод фондового пулу (аналіз надходжень і платежів);

- метод структурування фондів (поділу джерел фінансування);

- метод аналізу показників ліквідності.

Кожний з методів базується на певних припущеннях і дає лише наближену оцінку суми ліквідних коштів, необхідних банку в певний момент часу. Виконувати таку роботу можна лише за умови існування відповідного оперативно-інформацій-ного забезпечення, яке містить дані про наявні ліквідні кошти, очікувані надходжен-ня та майбутні платежі. Інформацію доцільно надавати у вигляді графіків вхідних та вихідних грошових потоків на відповідний період - декаду, місяць, квартал.

На практиці більшість банків створюють резерви ліквідних засобів, які скла-даються з двох частин: 1) операційних резервів для підтримання потреб ліквідності за короткостроковими прогнозами; 2) планових резервів для забезпечення довгост-рокових прогнозів попиту на ліквідні засоби. Операційні резерви можуть перевищу-вати реальну потребу в ліквідних засобах або дорівнювати їй, залежно від того, якої загальної стратегії управління банком дотримується керівництво і який ступінь ри-зику (імовірність залишитися без ліквідних коштів) є прийнятним для даного банку. Зрештою, дії щодо управління ліквідністю значною мірою ґрунтуються на резуль-татах аналізу потреби в ліквідних коштах на певний період, а ефективність процесу управління визначається точністю та реалістичністю одержаних прогнозів [17].

У разі використання методу структурування фондів необхідно:

- розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від оборотності за рахунками;

- за кожним із джерел установити вимоги збереження фіксованої частки ресурсів у ліквідній формі;

- розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відповідних активів.

Так, в загальному випадку всі банківські пасиви поділяють на чотири групи:

1. Поточні зобов'язання («гарячі гроші») - кошти, які можуть бути зняті з рахунків без попередження і які чутливо реагують на зміни процентних ставок на ринку. Це - міжбанківські позики з нефіксованим строком погашення, одержані позики «овернайт» (враховуються за строком «до одного дня»).

2. Мінливі зобов'язання - це кошти, значна частина яких може бути вилучена з банку в будь-який час, але певна сума залишків перебуває на рахунках. До них входять кошти до запитання юридичних та фізичних осіб, кошти бюджету та позабюджетних фондів, коррахунки інших банків, кредиторська заборгованість та транзитні рахунки (враховуються за строками «до семи днів»).

3. Стабільні зобов'язання, або основні вклади - джерела коштів, за якими ймовірність дострокового відпливу грошей мінімальна. До даної групи належать ощадні рахунки, депозитні сертифікати, строкові рахунки, недепозитні джерела коштів з фіксованими строками погашення, кошти від продажу цінних паперів.

4. Безстрокові пасиви - власні кошти банку, такі як статутний капітал, нерозподілений прибуток, резерви.

У разі потреби кожен банк може застосувати власний підхід до групування пасивів, який точніше відображає специфіку його діяльності. Рівень деталізації в процесі групування залежить від потреб банку і може бути доведений до рахунків аналітичного обліку.

На наступному етапі аналізується стабільність ресурсної бази в розрізі виді-лених груп зобов'язань. Проведення такого аналізу має на меті виявлення стабіль-них залишків на рахунках до запитання та встановлення рівня дострокового виллу-чення коштів за строковими депозитами. Ретроспективний аналіз особливостей руху коштів за рахунками та групами рахунків за досить тривалі проміжки часу дає змогу виявити загальні тенденції та закономірності, які екстраполюються на майбутнє.

Потреба банку в ліквідних засобах оцінюється встановленням для кожної категорії джерел фінансування вимоги збереження певної частки коштів у ліквідній формі. Для стабільних джерел ця частка може бути незначною - 10-15 %, для мінливих вкладів і недепозитних зобов'язань - 25-30 %, для зобов'язань за «гарячими грошима» - 80-90 % [15].

Конкретні вимоги щодо утримання коштів у ліквідній формі визначаються суб'єктивно, здебільшого на основі міркувань, припущень та досвіду менеджерів кожного банку. Обсяг ліквідних коштів за кожною групою обчислюється множенням установленої частки на суму зобов'язань за відповідною групою джерел фінансування. Додавши знайдені значення за всіма групами зобов'язань, розраховують загальну суму необхідних банку ліквідних коштів.

Обчислену в такий спосіб величину ресурсів банк має зберігати у формі ліквідних активів. Ту частину ресурсів, що залишилася, банк розподіляє з урахуванням їх характеру та можливих напрямів розміщення. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, вкладається в короткострокові позики та цінні папери. Кошти, одержані зі стабільних джерел, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Наприклад, у результаті аналізу стабільності своєї ресурсної бази банк з'ясував, що рівень осідання коштів за поточними зобов'язаннями становить 10 %, за групою мінливих зобов'язань - 20 %, а за стабільними зобов'язаннями - 95 %. З урахуванням одержаних даних банку слід здійснити перерозподіл обсягів зобов'язань за групами (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Аналіз стабільності зобов`язань АБ «Полтава-банк», тис. грн

Група зобові-зань	За 2011 рік	За 2012 рік	За 2013 рік
	Сума	Рівень осідання кош-тів, %	Змінна части-на	Стабіль-на частина	Сума	Рівень осідання кош-тів, %	Змінна части-на	Стабільна частина	Сума	Рівень осідання кош-тів, %	Змінна части-на	Стабільна частина
Поточні	98014	10	88212,6	9801,4	52670	10	47403	5267	2750	10	2475	275
Мінливі	201226	20	160740	40185,2	301881	20	241504	60376	342500	20	274000	68500
Стабільні	710012	95	35500,6	674511,4	532006	95	26600	505405	622331	95	31116	591214
Усього	1008952	-	284453	724498	886557	-	315507	571048	967581	-	60991	659989

За результатами аналізу можна зробити висновки, що змінна частина пасивів банку, яку слід враховувати в групі з найкоротшими термінами погашення (до трьох або до семи днів), становить 284453 тис. грн у 2011 році, 315507 тис. грн. - 2012 році, 60991 тис. грн. - 2013 році. Загальна ж сума мінливих і поточних зобов'язань без урахування їх рівня стабільності становила 298940 тис. грн на 2011 рік, 354551 тис. грн. - 2012 рік і 345250 тис. грн. - 2013 рік. Як бачимо стабільна частина постійно збільшується, що є позитивним фактором для подальшого функціонування. Результати аналізу дають змогу банку точніше обчислювати вихідні грошові потоки та не створювати надмірних резервів ліквідних коштів.

3.2 Swot-аналіз внутрішніх та зовнішніх факторів ліквідності АБ «Полтава-банк»

Одним з основних інструментів регулярного стратегічного управління, який вибирають багато компаній, є матриця "якісного" стратегічного аналізу. Її ще називають матрицею SWOT (абревіатура початкових букв англійських слів: Strengths - сили; Weaknesses - слабкості;Opportunities - можливості; Threats - загрози). На підставі послідовного розгляду цих факторів приймаються рішення щодо коригування цілей і стратегій банку, які, у свою чергу, визначають ключові моменти організації діяльності [25].

Ця матриця надає керівникам компанії структуроване інформаційне поле, в якому вони можуть стратегічно орієнтуватися і приймати рішення. Найпривабливі-ше в цьому методі те, що інформаційне поле формується безпосередньо самими керівниками, а також найбільш компетентними співробітниками компанії на підставі узагальнення та узгодження власного досвіду і бачення ситуації.

Основне призначення SWOT-аналізу - вивчення сильних і слабких сторін у діяльності організації з метою пристосування до мінливих можливостям і загрозам зовнішнього середовища.

З позиції сучасної теорії управління стан організації залежить від того, нас-кільки успішно вона реагує на різні за своєю природою впливи ззовні. Аналізуючи ситуацію, що склалася, важливо виділити найбільш істотні в конкретних обставинах фактори, взаємозалежний розгляд яких дозволяє вирішувати наявні проблеми. При цьому необхідно встановити, чи є ці фактори внутрішніми або зовнішніми по відношенню до даної організації, оскільки можливості впливу на них різні.

SWOT - аналіз є одним з найбільш поширених в управлінській практиці методів, який пов'язує зовнішні і внутрішні чинники, що визначають розвиток організації.

Особливості SWOT - аналізу:

1) суб'єктивність характеру добору факторів, що складають сильні/слабкі сторони банка за ступенем їхньої важливості, а також специфіку сприймання менеджерами впливу факторів зовнішнього середовища;

2) імовірність і ризик віднесення факторів до тієї чи іншої групи (минулі переваги можуть у майбутньому стати недоліками, і навпаки);

3) швидко змінюючись, середовище потребує постійної уваги до себе [16].

Існує досить багато визначень окремих елементів SWOT-аналізу. Наведемо деякі з них:

Сильні сторони (strength) - внутрішні можливості (навички, потенціал) чи ресурс, що можуть зумовити формування конкурентної переваги.

Слабкі сторони (weaknesses) - види діяльності, які фірма здійснює не досить добре, або ресурси, підсистема потенціалу, що не правильно використовуються.

Можливості (opportunities) - альтернативи, що їх може використати установу для досягнення стратегічних цілей (результатів).

Загрози (threats) - будь-які процеси або явища, що перешкоджають руху підприємства чи організації в напрямку досягнення своїх місії та цілей.

Широке застосування та розвиток SWOT-аналізу пояснюються такими причинами: стратегічне управління пов'язане з великими обсягами інформації, яку потрібно збирати, обробляти, аналізувати, використовувати, а відтак виникає потреба пошуку, розробки та застосування методів організації такої роботи.

SWOT-аналіз - це своєрідна форма; він не містить остаточної інформації для прийняття управлінських рішень, але дає змогу впорядкувати процес об- мірковування всієї наявної інформації з використанням власних думок та оцінок. Для будь-якого керівника або управлінського працівника, зорієнтованого на поточну роботу, це корисна справа, яка вимагає від будь-кого, хто застосовує SWOT-аналіз, замислитися на перспективу.

SWOT-аналіз дає змогу формувати загальний перелік стратегій банка з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії - адаптації до (чи формування впливу на) середовища.

SWOT-аналіз витримав перевірку часом, і досі доводячи свою необхідність як важливий елемент раціоналістичного підходу для розробки та реалізації стратегії.

Таблиця 3.2 Матриця SWOT для АБ «Полтава-банк»:

Сильні сторони: 1. надійність банку 2. гнучкий підхід до кожного клієнта; 3. розгалужена філіальна мережа; 4. високі показники ліквідності; 5. лідируючі позиції на ринку банківських послуг більше 20 років; 6. достатні фінансові ресурси;	Можливості: 1. залучення нових позичальників; 2. нарощування кредитного портфеля; 3. розширення філіальної мережі; 4. реалізація інвестиційнихпроектів; 5. впровадження нових банківських продуктів. 6. входження в нові сегменти ринку.
Слабкі сторони: 1. неефективне використання активів; 2. відносно невисока зарплата працівників; 3. відсутність ефективного механізму підбору кадрів; 4. недосконала система стимулювання і мотивації персоналу; 6. недосконала система управління; 7. відсутність інноваційних розробок банківських продуктів і послуг; 8. недостатня гнучкість реагування на зміни процентних ставок;	Загрози: 1.нестабільна економічна та політична ситуація в регіоні; 2. постійно змінюється банківське законодавство; 3. наявність сильних конкурентів; 4. високий рівень зарплати і стимулювання кадрів у конкурентів; 5. вигідні пропозиції для клієнтів з боку конкурентів; 6.гнучкість реагування на зміни; 7. наявність маркетингових стратегій у конкурентів.

Після того, як буде складено конкретний список сильних і слабких сторін організації, а також загроз і можливостей, настає етап встановлення зв'язків між ними.Для цього необхідно проаналізувати і зіставити всі фактори, представлені в матриці, в наступних комбінаціях для розробки стратегії поведінки організації і визначення цілей у сфері управління якістю:

1. Сильні сторони - внутрішнього середовища . Слід розробити стратегію з використання сильних сторін організації для того, щоб отримати віддачу від можливостей, які з'явилися у зовнішньому середовищі:

1) приділяти особливу увагу розвитку нових банківських продуктів і послуг для завоювання нових клієнтів і зміцнення положення на ринку;

2) встановлення довгострокових партнерських відносин з клієнтами;

3) організація підбору висококваліфікованих кадрів та процесу ефективної перепідготовки;

4) розвиток програм довгострокового кредитування на вигідних умовах, в тому числі і використанням банківських карт;

5) застосування нових інформаційних технологій для автоматизації процесів та ефективного використання інформації.

2. Сильні сторонни - можливості. У даному випадку необхідно вибудувати стратегію таким чином, щоб за рахунок сильних сторін усунути навислі над організацією загрози:

1) організація ефективного стимулювання персоналу, а також створення організаційної культури й підвищення престижу працівників АБ «Полтава-банк»;

2) підвищення гнучкості системи для більш швидкого та ефективного реагування на зміни;

3) використання переваг таких, як: репутація, надійність, довгий час існування на ринку, розгалужена філіальна мережа для ослаблення переваг конкурентів;

4) здійснення прогнозування та виявлення потреб клієнтів;

5) використання наявних ресурсів для підтримки соціально незахищених верств населення і зниження соціальної напруженості в регіоні.

3. Слабкі сторони - внутрішнього середовища. Тут стратегія повинна припускати використання сприятливих можливостей зовнішнього середовища для зниження слабких сторін організації:

1) зниження чисельності управлінського апарату шляхом залучення більш кваліфікованих фахівців - менеджерів;

2) збільшення зарплати персоналу шляхом розширення спектру банківських послуг та збільшення прибутку;

3) використання накопиченого досвіду зарубіжних банків і передових технологій для підвищення ефективності прийняття рішень;

4) використання накопиченого досвіду зарубіжних банків для розвитку маркетингу і підвищення іміджу АБ «Полтава-банк»;

5) використання нових технологій для розробки інноваційних банківських продуктів.

4. Слабкі сторони - загрози. Здійснювана стратегія повинна рятувати організацію від слабкостей, так і запобігати навислій над нею загрози:

1) вивчення систем мотивації, стимулювання і оплати праці персоналу банків - конкурентів і застосування в практиці АБ «Полтава-банк»;

2) вивчення переліку послуг, пропонованих банками - конкурентами, і розширення спектру послуг АБ «Полтава-банк» на їх основі;

3) вивчення організаційної структури, нормативної бази конкурентів і вдосконалення на їх основі організаційної структури та нормативної бази АБ «Полтава-банк»;

4) більш комплексна робота, спрямована на усунення недосконалостей в період криз і спадів для підвищення стабільності, надійності і довіри [16].

На сьогоднішній день саме слабке» місце банку-неефективне використання активів. На підставі коефіцієнтів можна зробити висновок, що в АБ «Полтава-банк» занадто багато «не працюючих» активів. На сьогоднішній день у банку немає реальних альтернатив кредитування, якщо його гроші не будуть працювати, він буде втрачати конкурентні переваги і позиції.

Головна «перспектива» АБ "Полтава-банк" на даний момент- активна експансія, як за рахунок розвитку регіональної мережі, так і за рахунок розширення спектру пропонованих продуктів. Дана експансія поліпшить конкурентні позиції банку і, одночасно, в значній мірі вирішить одну з найбільш актуальних «слабких сторін»- не працюючі активи будуть направлені на зростання банку.

Розділ 4. Шляхи підвищення ліквідності АБ «Полтава-Банк»

У якості результатів усього вищевикладеного в даній дипломній роботі я хочу подати рекомендації, що сприяють підвищенню ліквідності АБ «Полтава-банк», який хоча і знаходиться поза межею своєї ліквідності, але можливе через певний час погіршення ситуації. На рис 4.1 наведено заходи за допомогою, яких можна підвищити ліквідність банківської установи.

Рис 4.1. Заходи щодо підвищення ліквідності банківської установи

По-перше, банку можна порадити поліпшити організаційну структуру банку, тобто приділити увагу розвитку менеджменту, зокрема, об'єднати усі функції щодо управління ліквідністю, внутрішньому контролю та нагляду за станом фінансових інструментів в управлінні ліквідності, планування та координації платежів. Це підвищить ефективність його діяльності та зменшить втрати від можливих непорозумінь між підрозділами, наприклад, між Управлінням та Департаментом економіки та фінансів.

По-друге, АБ «Полтава-банк» необхідно оцінювати ліквідність балансу шляхом розрахунку коефіцієнтів ліквідності. У процесі аналізу балансу на ліквідність можуть бути виявлені відхилення у бік як зниження мінімально допустимих значень, так і їхнього істотного перевищення. У першому випадку АБ «Полтава-банк» потрібно в місячний термін привести показники ліквідності у відповідність із нормативними значеннями. Це можливо за рахунок скорочення насамперед міжбанківських кредитів, кредиторської заборгованості й інших видів залучених ресурсів, а також за рахунок збільшення власних коштів банку. Проте варто мати на увазі, що залучення додаткового капіталу у формі випуску нових акцій викликає скорочення дивідендів і несхвалення пайовиків.

З іншого боку, для АБ «Полтава-банк», як і будь-якого іншого підприємства, загальною основою ліквідності виступає забезпечення прибутковості виробничої діяльності (виконуваних операцій). Таким чином, якщо фактичне значення основ-ного нормативного коефіцієнта ліквідності виявляється набагато більше, чим уста-новлене мінімально допустиме. то діяльність такого банку буде негативно оціню-ватися його пайовиками, із погляду невикористаних можливостей, для одержання прибутку. У цьому зв'язку варто зауважити, що аналіз ліквідності балансу повинний проводитися одночасно з аналізом прибутковості банку. Досвід роботи комерційних банків показує, що банки одержують більше прибутку, коли функціонують на грані мінімально допустимих значень нормативів ліквідності, тобто цілком використо-вують надані їм права по залученню коштів у якості кредитних ресурсів.

У той же час особливості його роботи як установи, що засновує свою діяльність на використанні коштів клієнтів, диктує необхідність застосування показників ліквідності. Максимальна ліквідність досягається при максимізації залишків у касах і на кореспондентських рахунках стосовно інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку мінімальний. Максимізація прибутку потребує не збереження коштів, а їх використання для видачі позичок і здійснення інвестицій. Оскільки для цього необхідно звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперебійність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами.

Отже, суть банківського управління ліквідністю складається в гнучкому сполученні протилежних вимог ліквідності і прибутковості. Цільова функція управління ліквідністю комерційним банком полягає в максимізації прибутку при обов'язковому дотриманні встановлюваних і обумовлених самим банком економічних нормативів.

Ситуація у АБ «Полтава-банк» ускладнюється тим, що на сьогоднішній день стан його ліквідності в нормі, однак динаміка показників свідчить, про її можливий спад якщо продовжувати занадто агресивну політику депозитів та кредитування населення. В умовах фінансово-економічної кризи, яка панує в Україні дуже високо підскочив ризик неповернення кредитів, а тому багато банків мають перестрахува-тися та обмежити виплати по депозитах, або навіть подовжити строки їх повернення чи квотування. Вплив кризи негативний ще й тому,що міжбанківський ринок має дефіцит пропозиції валютних ресурсів, які вкрай потрібні для обслуговування багатьох клієнтів та задоволення потреби населення у готівковій валюті.

По-третє, АБ «Полтава-банк» повинний визначати потребу в ліквідних коштах хоча б на короткострокову перспективу. Один із методів аналізу потреби в ліквідних коштах припускає аналіз потреб у кредиті й очікуваному рівні внесків кожного з головних клієнтів, а інший - прогнозування обсягу позичок і внесків. Обидва розглянутих методи мають недолік: вони спираються на середній, а не граничний рівень ліквідності. Це може бути достатнім для оцінки ліквідності банківської системи в цілому, але воно не підкаже керівництву окремого банку, яка повинна бути його касова готівка на наступному тижні, щоб покрити вилучення внесків і заявки на кредит. Тільки аналіз рахунків окремих клієнтів банку дозволяє йому визначити потреби в готівці на даний момент.

По-четверте, підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення визначеної політики АБ «Полтава-банк» в області пасивних і активних операцій, що розробляється з урахуванням конкретних умов грошового ринку й особливостей виконуваних операцій. Тобто АБ «Полтава-банк» повинний розробити грамотну політику управління активними і пасивними операціями. При цьому в управлінні активами банку варто звернути увагу на наступні моменти:

- управління готівкою повинно бути більш ефективним, тобто необхідно планувати притоки і відтоки готівки і розробити графіки платежів.

- терміни, на які банк розміщає кошти, повинні відповідати термінам притягнутих ресурсів. Не припустимо перевищення коштів на рахунках активу над коштами на рахунках пасиву.

Акцентувати увагу на підвищенні рентабельності роботи в цілому і на прибутковості окремих операцій зокрема. Так в управлінні кредитним портфелем необхідно:

- контролювати розміщення кредитних вкладень по ступені їхнього ризику, форм забезпечення повернення позичок, рівню прибутковості. Кредитні вкладення банку можна класифікувати з врахуванням ряду критеріїв (рівень кредитоспроможності клієнта, форма забезпечення повернення кредиту, можливість страхування позичок, оцінка надійності кредиту економістом банку та ін.) Частка кожної групи кредитів у загальній сумі кредитних вкладень комерційного банку і її зміна є основою для прогнозування рівня коефіцієнта ліквідності, показує можливості продовження старої кредитної політики банку або необхідність її зміни. Групування позичок по окремих позичальниках, здійснюване за допомогою ЕОМ, дозволяє щодня контролювати рівень коефіцієнтів ліквідності й аналізувати можливості подальшої видачі великих кредитів самостійно банком або шляхом участі в банківських консорціумах;

- аналізування розміщення кредитів за термінами їх погашення, здійснюване шляхом груповання залишків заборгованості по позичкових рахунках з урахуванням термінових зобов'язань або оборотності кредитів на шість груп (до 1 міс. ; від 1 до 3 міс. ; від 3 до 6 міс. ; від б до 12 міс. ; від 1 до 3 років: понад 3 років), що є основою для прогнозування рівня поточної ліквідності балансу банку, розкриття «вузьких» місць у його кредитній політика;

- аналізувати розміщення кредитів за термінами на основі бази даних. Зокрема, розроблений метод аналізу майбутнього погашення і майбутньої видачі кредитів у найближчі 30 днів по окремих клієнтах і видах позичок (на основі кредитних договорів і оборотності кредитів), що дозволяє контролювати вивільнення ресурсів або виникнення потреби в них. Такий аналіз можна робити щодня, а також з врахуванням даних кредитних договорів, що знаходяться на стадії проробки. Результати аналізу можуть використовуватися комерційними банками для оперативного вирішення питань при купівлі або продажі ресурсів. Такий аналіз розкриває глибинні, приховані процеси, виявляє ті тенденції, що при інших незмінних обставинах можуть викликати падіння рівня ліквідності і платоспроможності комерційного банку, дає можливість попередити ці наслідки шляхом внесення корективів у політику банку.

- краще вивчати кредитоспроможність позичальників;

- обмежити розмір кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів;

- видавати кредити можливо більшому числу клієнтів при зберіганні загального обсягу кредитування;

- підвищити повернення кредитів, у тому числі за рахунок більш надійного забезпечення;

- вжити заходів по стягненню простроченої позичкової заборгованості і нарахованих відсотків за користування кредитами.

Усі ці заходи в більшій мірі викликані реакцією на фінансово-економічну кризу, однак ті обсяги операцій які АБ «Полтава-банк» нарощував протягом трьох років неможливо різко зменшувати, оскільки одразу з'явиться дефіцит платіжних інструментів головним чином для покриття строкових зобов'язань. Тому найефективнішим механізмом ризик-менеджменту на даному етапі вважаємо перегляд портфелю інвестицій банку, оскільки велика кількість коштів має бути переведена в стабільні цінні папери на приклад облігації державного займу. Це дасть певну відстрочку миттєвої втрати платоспроможності і змогу певним чином знизити вплив кризи.

Одним із ефективних механізмів управління ліквідністю АБ «Полтава-банк» є зміна структури активів, тобто необхідно збільшити частку ліквідних активів за рахунок достатнього погашення кредитів, розчищення балансу шляхом виділення на самостійний баланс окремих видів діяльності, збільшення власних коштів, одержання позик в інших банків.

Необхідно також працювати над зниженням ризику операцій. При цьому необхідно пам'ятати, що термінові заходи, які починаються кредитними інститутами для підтримки своєї ліквідності і платоспроможності, як правило, пов'язані з ростом витрат банку і скороченням їхнього прибутку. Управління ризиками незбалансова-ності балансу і неплатоспроможності банку знижує можливі збитки банків, створює міцну основу для їхньої діяльності в майбутньому. Система управління ризиками незбалансованості балансу і неплатоспроможності банку орієнтується на вимоги Національного банку країни про дотримання комерційними банками встановлених норм ліквідності і платоспроможності. Для розпізнавання ризиків незбалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем приведених вище показників ліквідності, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільне створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних нами розглядаються як укладені, так і ті що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про потребу в кредиті під товари відвантажені, термін оплати яких не наступив, щоденне зведення оборотів залишків по балансових рахунках, щоденна відомість залишків по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

В управлінні пасивами АБ «Полтава-банк» можна порекомендувати:

- застосовувати метод аналізу розміщення пасивів по їх термінах, що дозволяє управляти зобов'язаннями банку, прогнозувати і змінювати їхню структуру в залежності від рівня коефіцієнтів ліквідності, проводити зважену політику в області акумуляції ресурсів, впливати на платоспроможність;

- розробити політику управління капіталом і резервами;

- стежити за співвідношенням власного капіталу до притягнутого.

У цілому ж, для розпізнавання ризиків небзалансованості ліквідності балансу і неплатоспроможності комерційного банку потрібне створення спеціальної системи щоденного контролю за рівнем наведених у першій і других розділах показників, аналізу чинників, що впливають на їхню зміну. Для цього доцільно створення бази даних, що дозволяє оперативно одержувати всю необхідну інформацію для здійснення аналітичної роботи, на основі якої буде формуватися політика банку. У якості джерела для формування бази даних банком можуть розглядатися укладені і що проробляються кредитні і депозитні договори, договори про позики в інших банків, відомості про планову потребу в кредиті, щоденні відомості оборотів залишків по балансових рахунках, щоденні відомісті по особових рахунках, відомості по позабалансових рахунках, відомості про оборотність кредитів і т.п.

На основі бази даних АБ «Полтава-банк» щодня повинні розкриватися значення показників платоспроможності і ліквідності і проводитися аналіз перспектив розвитку операцій банку з врахуванням норм платоспроможності і ліквідності. Це дозволяє взаємопов'язати вирішення питань по розміщенню коштів, залученню ресурсів, збільшенню власних коштів банку, розширенню участі банку в інших підприємствах і банках, щодо пошуку джерел додаткових прибутків і розвитку нових операцій комерційного банку з вимогами дотримання його ліквідності і платоспроможності. Розглянутий аналіз дає можливість передбачати різноманітні зміни рівня ліквідності АБ «Полтава-банк» і своєчасно прийняти необхідні заходи щодо його управління.

У міжнародній практиці менеджери по управлінню ліквідності банків розробили ряд практичних рекомендацій для поліпшення цього виду діяльності. Перша з них складається в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні контролювати діяльність усіх відділів банку, відповідальних за використання і залучення коштів, і координувати свою діяльність із роботою цих відділів.

Друга рекомендація полягає в тому, що менеджери по управлінню ліквідністю повинні передбачати коли найбільше великі вкладники і користувачі кредитів банку планують зняти кошти з рахунку або збільшити внески. Це дозволяє керуючим планувати свої дії у випадку виникнення дефіциту або надлишку ліквідних коштів.

Відповідно до третьої рекомендації, менеджери по управлінню ліквідністю в співробітництві з вищим керівництвом і керівниками відділів повинні бути впевнені, що пріоритети і цілі управління ліквідними коштами очевидні. У недавньому минулому при розміщенні коштів ліквідність банку часто мала вищий пріоритет. Сьогодні управлінню ліквідними коштами в загальному приділяється роль допоміжного механізму в порівнянні з пріоритетом банку №1 - наданням позик усім категоріям клієнтів. Банк повинний надавати будь-які вигідні позики, ставлячи перед керуючим ліквідними коштами завдання вишукування достатніх коштів для забезпечення кредитів.

Суть четвертої рекомендації складається в наступному: потреби банку в ліквідних коштах і рішення щодо їх розміщення повинні постійно аналізуватися з метою запобігання і надлишку, і дефіциту ліквідних коштів. Зайві ліквідні кошти, що не реінвестуються в той же день, ведуть до втрат прибутків банку, у той час як їхній дефіцит повинний бути швидко ліквідований щоб уникнути несприятливих наслідків поспішних позик або продажів активів, також ведучих до втрат прибутків.

Висновки

У вітчизняній і зарубіжній літературі існують різні підходи до визначення ліквідності. Найпоширенішими є функціонально-цільові визначення поняття. Розглянуті трактування грішать неповнотою і однобічністю формулювань, що пов'язано, значною мірою, з вузьким розумінням зобов'язань банку, під якими розуміють в основному боргові зобов'язання перед вкладниками. Залишається дискусійним поняття про співвідношення ліквідності та платоспроможності, їх специфіку і взаємозв'язки.

Отже ліквідність банку - це його здатність своєчасно та в повному обсязі задовольняти невідкладні потреби у грошових коштах. Банківська ліквідність залежить від багатьох чинників, які поділяються на дві групи: внутрішні та зовнішні. До внутрішніх чинників належать: дисбаланс грошових потоків, викликаний невідповідністю структури вимог та зобов'язань банку; структура та стабільність депозитної бази банку; достатність капіталу; якість активів; фінансовий стан позичальників; репутація банку, яка впливає на здатність швидкого запозичення коштів на ринку; неправильна стратегія управління ліквідністю (наприклад, пріоритетність прибутковості над ліквідністю). До комплексу зовнішніх належать чинники загальноекономічного характеру: грошово-кредитна політика; стан грошового ринку; низька ліквідність окремих сегментів фінансового ринку для конкретних видів активів, що ускладнює їх продаж за прийнятною ціною в короткі строки; можливості запозичення коштів у центральному банку; регулятивні обмеження в країні; загальні кризові явища в економіці, які унеможливлюють безперебійне залучення коштів.

Механізмом забезпечення ліквідності комерційних банків є встановлені державою вимоги до ліквідності, платоспроможності, структури капіталу. Кожен показник окремо не достатній для того, щоб однозначно стверджувати, що стан конкретного банку ліквідний.

З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків Національний Банк України встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Серед них є і нормативи ліквідності, виконання яких покликане забезпечити достатню ліквідність комерційних банків, допомагає проаналізувати здатність комерційного банку виконувати свої зобов'язання, а в динаміці - ще й оцінити тенденції змін ліквідності банку, знання яких є необхідною передумовою якісного управління ліквідністю, а отже, й доброго фінансового ста-новища банку, стабільності всієї банківської системи. Інші обов'язкові нормативи - ризику, капіталу, валютних позицій - безпосередньо не пов'язані з ліквідністю, але допомагають банку бути ліквідним, застерігаючи від надто ризикованих операцій, погіршення фінансового стану.

У результаті дослідження сукупності теоретичних, методичних і практичних аспектів управління та прогнозування ліквідності банківської установи одержано такі результати:

- проаналізовано наукові підходи до визначення терміну «ліквідність»;

– уточнено економічну сутність банківської ліквідності;

– узагальнено інструменти управління банківською ліквідністю;

- проаналізовані основні фінансово-економічні показники діяльності банку;

- розроблено методики перспективного аналізу для прогнозування ризиків дисбалансу й оптимізації оперативного управління ліквідністю комерційного банку

- обґрунтувано основні напрями вдосконалення управління ліквідністю банківської установи.

За результатами аналізу можемо зробити наступні висновки про забезпеченість банку коштами та про зміну структури балансу. більшість активів «АБ Полтава-банк» формується за рахунок кредитів та заборгованості клієнтів (60,949% у 2011 році, 64,925% у 2012 році і 61,223% у 2013 році), а також грошових коштів та їх еквівалентів (відповідно 12,912%, 16,550% і 19,791%). Але спостерігається зменшення долі кредитів та заборгованості клієнтів у 2013 році - на 3,7% (в абсолютному виразі на 43001 тис. грн.). У цей же час на 1,78 % (на 2638 тис. грн.) скорочується частка основних засобів та нематеріальних активів, разом з тим скорочення ми спостерігаємо по дебіторській заборгованості щодо поточного податку на прибуток (на 0,17%, тобто на 1213 тис. грн.), хоча у 2012 році вона мала тенденцію до збільшення(0,14% або на 1213 тис. грн. ), також у 2013 році скоротилась частка цінних паперів у портфелі банку на продаж (на 15%, а у 2012 році на 1,2%). Кошти в інших банках у 2012 році, порівняно із 2011 роком зменшились на 4,13% (46957 тис. грн.), а у 2013 році спостерігається їх збільшення на 1,44% (або 17691 тис. грн.).

Загальні зміни по активам у 2012 році склали - 54077 тис. грн. або 95,23%, у 2013 році становлять 135496 тис. грн., а загальний темп зростання - 112,55%.

Якщо аналізувати зміни загалом до підсумку балансу, то по активах найбільш значні зміни відбулися у коштах в інших банках - зростання у 2012 р. - на 86,83%. У 2013 році найбільше зросли грошові кошти (на 45,61%) та кредити і заборгованість клієнтів (на 31,74%).

Говорячи про пасиви, відомо, що пасиви банку складаються із зобов'язання та власного капіталу. Аналізуючи структуру пасивів АБ „Полтава-банк ”, ми бачимо, що у 2011 році зобов'язання складали 82,12%, а власний капітал - 17,88%. Протягом року структура змінилась і склала відповідно 80,35% і 19,65%. У 2013 році відповідно 82,25% і 17,75%. У 2012 році відбувається зменшення зобов'язань на 1,76%, в основному це відбувається за рахунок зменшення коштів банків, а власний капітал збільшився на 1,76%. У 2013 році зобов'язання збільшилися на 1,9%. Це відбулося за рахунок збільшення коштів клієнтів. У цей же час на 1,9% зменшився власний капітал. Загальний темп зростання по пасивам, як і по активам, - 136%.

Більшість зобов'язань АБ „Полтава-банк ” формуються за рахунок коштів клієнтів (у 2011р. - 62,66% пасивів, у 2012р. - 72,38% у загальному співвідношенні до суми пасивів, у 2013 році - 79,2% пасивів) та коштів банків (відповідно 11,83%, 4,63%, а у 2013 році - 0%), за якими спостерігається зменшення у 2012 році на 7,19%, у 2013 році вони зменшились на 4,63% і дорівнюють 0. Також 2012 році зменшились боргові цінні папери, емітовані банком, на 4,43% і дорівнюють 0. Але 2012 році спостерігається збільшення коштів клієнтів на 9,72%, а у 2013 році - на 6,82%.

Щодо власного капіталу, то найбільшу частину у пасиві балансу займають резервні та інші фонди банку (у 2011р. - 10,56 %, у 2012р. - 12,24 %, а у 2013 р. - 11,65%).

Аналізуючи зміни пасивів до підсумку балансів, бачимо, що зміна по зобов'язанням загалом склала у 2012 році - 117,29 %, у 2013 році - 97,39%, а по власному капіталу у 2012 році - 17,29 %, а у 2013 році - 2,61%.

Забезпеченість банку ліквідним коштами дає йому змогу активно та ефективно працювати на ринку фінансових послуг України. За період що було аналізовано АБ «Полтава-банк» досяг значного приросту балансових показників та, як бачимо, збільшення показників ліквідності. Агресивна стратегія охоплення ринку, яка скоріше за все була обрана менеджерами АБ «Полтава-банк» приносить свої дивіденди перш за все за рахунок розширення кредитного портфелю банку та за рахунок вдалої політики в сфері залучення коштів, тобто розробки депозитної сітки, яка дає змогу по-перше, бути впевненим у власних вкладах з боку населення чи юридичних осіб, а по-друге дає змогу банку ефективно використовувати наявні кошти з метою покриття миттєвих розривів та обслуговування власних термінових кредиторських зобов'язань.

Таким чином, нормативи НБУ зростають, і значно перевищують установлені значення. Це свідчить про надмірне перевищення наявних у розпорядженні банку короткострокових ліквідних активів над їх зобов`язаннями з відповідними термінами виконання.

Однак таку ситуацію не можна вважати цілком позитивною. Значне перевищення банком нормативних значень коефіцієнтів ліквідності свідчить про те, що банк працює дуже обережно, а тому занадто багато своїх коштів вкладає у високоліквідні активи, які зазвичай є менш дохідними, ніж активи з більшим строком вкладення коштів. Отже, банк з погляду отримання доходу неефективно використовує запозичені на ринку фінансові ресурси, однак інші показники ліквідності, в тому числі коефіцієнт миттевої та коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів до робочих дещо знизилися. Але їх значення постійно зростають і найближчим часом будуть відповідати нормативному. Такі незначні зміни не вплинуть негативно на стан ліквідності АБ «Полтава-банк». Отже загальна ситуація, розвитку показників ліквідності АБ «Полтава-банк» свідчить про ефективне управління фінансовими ресурсами та про відсутність в майбутньому загрози розриву ліквідності та втрати платоспроможності.

Здійснивши групування статей за їх строками погашення «АБ Полтава-банк» ми бачимо що банк має проблеми з ліквідністю у періодах, що аналізуються але в цілому дотимується лімітів кумулятивної різниці ліквідності. Ризик ліквідності є помірним та контрольованим для надходжень та капіталу банку.

Проведений аналіз ліквідності банку, а також аналітичний аналіз балансу банку показав, що банк забезпечений коштами як для погашення короткострокових зобов'язань так і для погашення довгострокових зобов'язань, крім того під час аналізу банк було визначено, що банк має досить перспективний кредитний портфель. Тож комплексний аналіз ліквідності банку дає змогу робити висновки про вдале застосування інструментарію управління ліквідністю з боку керівництва банку.

Таким чином, кожний банк повинний самостійно забезпечувати підтримку своєї ліквідності на заданому рівні на основі як аналізу її стану, що складається на конкретні періоди часу, так і прогнозування результатів діяльності і проведення в наступному науково обґрунтовані економічної політики в області формування статутного капіталу, фондів спеціального призначення і резервів, залучення позикових коштів сторонніх організацій, здійснення активних кредитних операцій.

Список використаної літератури

1. Серпенінова Ю.С. Оцінка факторів стану ліквідності банків України / Серпенінова Ю.С. - К.: Кандидат економічних наук, 2012 - 19 с. - (Економіка, фінанси, право)

2. Хіміч Н.О. Управління ліквідністю комерційних банків України в умовах нестабільності фінансових ринків / Хіміч Н.О. - К.: Кандидат економічних наук, 2011. - 76 с. - (Регіональна економіка)

3. Міщенко С.В. Проблеми забезпечення ліквідності банків на основі використання механізмів рефінансування / Міщенко С.В. - К.: Кандидат економічних наук, 2012. - 75 с. - (Банківська справа) (Праці / Університету банківської справи НБУ)

4. Мороз А.М. Ліквідність та платоспроможність банку / Мороз А.М. , 2011 - 518 с. - (Банківські операції)

5. Міщенко А.І. Поняття ліквідності банківських установ та її значення для стабільності банківської системи / Міщенко В.І., Славянська Н.Г., Коренєва О.Г.; Київ : Банківські операції, 2007. - 82 с.

6. Щибиволок З. . Аналіз банківської діяльності: [навч. посіб.] / З.І. Щибиволок. ? К.: Знання, 2006. ? 311 с.

7. Болюх М.А. Економічний аналіз: [навч. посібник] / М.А. Болюх. - К.: КНЕУ, 2005. ? 11 с.

8. Калашнікова Т.В. Банківські операції: [навч. посіб.] / Т.В. Калашнікова ? Х.: ХНАУ, 2005. - 80с.

9.Кочетков В.М. Основи аналізу банківської діяльності: [навч. посіб.] / В.М. Кочетков ? К.: Видавництво Європейського університету, 2005. - 116 с.

10. Корнієнко О.В. Шляхи підвищення фінансової надійності комерційних банків / О.В. Корнієнко // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2012. - №1.- С. 90-94

11. Микитчин І.І. Закордонний досвід оцінки фінансової стійкості банків / І.І. Микитчин // Регіональна економіка. - 2011. - №3. - С. 133-138

12. Снігурська В.І. Банківські операції і послуги: [навч. посіб.] / В.І. Снігурська. - К.: МАУП, 2006. - С. 422-431

13. Васькович І. Деякі аспекти фінансової стійкості комерційного банку / І.Васькович // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - № 2. - С.

14. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності [навчальний посібник] / Т.Д. Косова. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - С. 370-371.

15. Вовчак О.Д. Економічні нормативи ліквідності : підруч. [для студ. вищих навч. закл.] / О.Д. Вовчак, Н.М. Рущишин. - Львів : 2011. - 154 с.

16. Вовчак О.Д. Банківська справа: [Навчальний посібник.] / О. Д. Вовчак, Н.М. Рушишин. - Львів : «Новий світ - 2000», 2013. - 560 с.

17. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: [навчальний посібник]/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - Київ: Знання, 2006, с.463.

18. Мороз. М.А. Банківські операції: [підручник] / М.А. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2011. - С. 504-518

19. Захожай В.Б. Аналіз ринку банківських послуг: [навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.] / В.Б. Захожай, С.С. Герасименко,, Т.О. Терещенко. - К.: МАУП, 2006. - С. 42-45

20. Банківські операції: [підручник] / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 178-201.

21. Пантелєєв В.І. Аналіз банківської діяльності: [навчальний посібник] / В.І. Пантелєєв, С.А. Халява. - Київ: Знання, 2005, с.84.

22. Ковальчук Г.Г Ліквідність комерційних банків: [навчальний посібник]/ Г.Г. Ковальчук, М.М. Коваль К.: Знання, 2006, 1с.20.

23. Герасимович А.М. Аналіз банківської діяльності: [підручник] / А.М. Герасимович, І.М. Парасій-Вергуненко. - К.: КНЕУ, 2006 2004. С. 555-561.

24. Захожай В.Б. Аналіз ринку банківських послуг: [навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл.] / В.Б. Захожай, С.С. Герасименко,, Т.О. Терещенко. - К.: МАУП, 2006. - С. 42-45 .

25. Основні показники діяльності банків України 2002 - 2013 роки // Вісник НБУ. - 2013. - №2. - С. 43-48.

26. Филюоли Л., Лисоволик Б. Как сохранить высокие темпы экономического роста в Украине? // Зеркало недели. - 2005. - С. 1,7.

27. Рябініна Л. Ліквідність та платоспроможність комерційного банку, їх взаємозв'язок та відмінності / Людмила Рябініна // Банківська справа. - 2012. - № 6. - с. 72-84.

28. Кулаков А. Определение суммы недостатка (избытка) ресурсов по модели ликвидности / Алексей Кулаков // Финансы и кредит. - 2002. - № 1.- С. 19-22.

29. Шальнов П. Управление ликвидностью: механизм прогноза денежных потоков банка / Павел Шальнов // Банковское дело. - 2005. - № 9. - С. 56-60.

30. Хашиева Л. Роль привлеченных ресурсов в обеспечении ликвидности банка / Людмила Хашиева // Финансы и кредит. - 2005. - № 9(177). - С. 80-83.

31. Левина Ю. Риск неликвидности банка / Юлия Левина // Дайджест-Финансы. - 2001. - № 5 (77). - С. 8-13.

32. Поморина М. О некоторых подходах к управлению банковской ликвидностью / Поморина Марина / Банковское дело. - 2001. - №9. - С.5-11

33. Лис І. Удосконалення управління ліквідністю банку в умовах світової фінансової кризи / Ігор Лис // Банківська справа. - 2012. - № 4. - с. 19-25.

34. Фаррахов И. Риск ликвидности. Количественная оценка / Игорь Фаррахов // Аналитический банковский журнал. - 2006. - №6. - с. 11-15.

35. Сапрунович А.. Управление риском ликвидности / Александр Сапрунович // Банковское дело. - 2002. - № 7. - С. 17.

36. Буздалін А. Чинники оптимальної ліквідності / Анатолій Буздалін // Банківська справа. - 2005. - № 1. - С. 2-7.

37. Буздалін А. Рівноважна ліквідність / Анатолій Буздалін // Банківська справа. - 2005. - № 2. - С. 5-9

38. Буздалін А. Формула оптимальної ліквідності / Анатолій Буздалін // Банківська справа. - 2005. - № 3. - С. 11-13.

39. Кулик Ю. Оцінка управління активами і пасивами та оцінка ліквідності (L) / Юрій Кулик // Вісник НБУ. - 2012. - № 6. - С. 16-17.

40. Євтух О. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. -2003. - №7. - С. 24-26.

41. Карчева Г. Особливості функціонування банківської системи України в умо-вах фінансово-економічної кризи / Ганна Карчева // Вісник НБУ. - 2012. - с. 10-16.

42. Рябініна Л. Ліквідність банківської системи та роль НБУ у її підтримці / Людмила Рябініна // Банківська справа. - 2013. - с. 51-61.

43. Азаренкова Г., Головко О. Новий підхід до визначення оцінки фінансової стабільності розвитку банку // Вісник НБУ. - 2012. - №9. - С. 18-21.

44. Довгань Ж.В. Фінансова стійкість банківських установ у період економічної кризи / Ж.В. Довгань // Вісник НБУ. - 2012. - № 4. - С. 20-26.

45. Сомик А.В. Управління ліквідністю банківської системи: досвід Словаччини / Анжеліка Сомик // Вісник НБУ. - 2006. - № 11, с. 8-15.

46. Сомик А.В. Ліквідність банківської системи України / Анжеліка Сомик // Вісник НБУ. - 2007. - № 11, с. 34-35.

47. Міщенко В. Ліквідність банківської системи: економічна сутність, структура і методологічний підхід до аналізу / Володимир Міщенко , Анжеліка Сомик // Вісник НБУ. - 2011. - № 11 - с. 6-9.

48. Галицька К. Удосконалення системи показників ліквідності комерційних банків / Катерина Галицька, Людмила Висоцька // Банківська справа. - 2002. -№ 2. - с.19-25.

49. Сомик А.В. Ліквідність банківської системи: зарубіжний досвід управління / Анжеліка Сомик, Світлана Шульга // Вісник НБУ. - 2011. - № 11, с. 6-11.

50. Міщенко В. Ліквідність банківської системи України: сучасний стан, чинники та напрямки підвищення ефективності регулювання / Володимир Міщенко, Анжеліка Сомик \\ Вісник НБУ. - 2012. - с. 35-41.

51. Заруба О.В. Фінансова стійкість комерційних банків : способи визначення. / О.В. Заруба, Р.А. Шиллер // Вісник НБУ. - 2003. - №7.

52. О. Барановський Банківська система України: сьогодні і завтра / О. Барановський - М., 2003. - 24с. - Дзеркало тижня, №14.

53. М.І. Дзямулич Забезпечення ліквідності комерційних банків в умовах фінансової кризи / М.І. Дзямулич, О.М. Чижик. - М., 2012. - 26 с. -Економічний простір, № 23.

54. Долгальова М.О. Дослідження стратегічного управління ліквідністю комерційного банку / М.О. Долгальова, О.В. Шестакова. - М., 2013. - 28 с. -Академічний огляд, № 1 (32).

55. Міщенко В.І. Ліквідність банківської системи України / В. І. Міщенко, А. В. Сомик. - М., 2011. - 180 с. - Центр наукових досліджень, № 12.

56. Клюско Л.А. Забезпечення фінансової стабільності банків в умовах фінансової кризи / Л.А. Клюско // Актуальні проблеми України. - 2012. - № 10. - С. 97-106.

57. Корнієнко О.В. Шляхи підвищення фінансової надійності комерційних банків / О.В. Корнієнко // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2012. - №1.- С. 90-94.

58. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: [навч. посіб.] / З.І. Щибиволок. ? К.: Знання, 2006. ? 311 с.

59. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. N 2121-ІІІ .

60. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28.08.2001 р. №368.

61. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від 16.07.1999 р. (із зм. і доп.) // ВВРУ. - 1999. - №996.

62. Про внесення змін до закону України про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України від 06.10.2004 (із зм. і доп.) // ВВРУ. - 2004. - №2056.

63. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» від 14.08.2003 р. №337.

64. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 р. №22.

65. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» від 27.12.2007 р. №480.

66. Закон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV.

67. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 р. (із зм. і доп.) // ВВРУ. - 2001. - №2667.

68. Постанова Правління НБУ «Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні» від 2 червня 2012 року N 315.