Аналіз стану доходності банку та шляхи її підвищення

Як показує аналіз даних, наведених на рис. Г.1-Г.10 Додатку Г, ставки доходності банку по кредитам та ставки витратності банку по залученим депозитам мають суттєві відмінності середніх значень та трендів в розрізі клієнтів (банки, юридичні особи, фізичні особи), валют (в національній валюті, в іноземній валюті) та строків(короткострокові, довгострокові). Таким чином, кредитний портфель доходності банку та депозитний портфель витратності банку на залучення кредитних ресурсів мають нестабільну природу, оскільки кожний індивідуальний кредит та індивідуальний депозит мають свої "життєві цикли" (ставки доходності/витратності, строки повернення/неповернення та їх часовий темп (помісячно, поквартально, річний), обсяги резервування ризиків "дефолту" кредитів та депозитів, валютний ризик при частковій конверсії валютних депозитних ресурсів в активи кредитів у національній валюті та інш.). Відповідно, навіть для відносно "прозорої" класичної банківської кредитної операції відсутній простий алгоритм визначення ставки та обсягів доходності банківських операцій як простої різниці ставок еквівалентних обсягів кредитів та депозитів, що є "закріпленими" за кредитом банківськими залученими ресурсами.

Окрім цього, певна частина операцій банка має або спекулятивний характер "біржової ринкової гри" на курсах валют та цінних паперів, або має характер операцій з ненормованими рівнями прибутів чи збитків в залежності від обставин, що випадково виникають при їх здійсненні, або обставин впливу зовнішнього економічного середовища, на які банк не може здійснювати свій вплив.

Портфельні інвестиції банку здійснюються в цінні папери з фіксованою ставкою дивідендною доходності відносно номінальної вартості (облігації та привілейовані акції), гарантованою емітентом при випуску цінних паперів, та в цінні папери з нефіксованою ставкою дивідендної доходності (прості акції), дивіденд по яких залежить від результатів діяльності емітента та величина якого не гарантується емітентом [33].

Окрім дивідендної доходності цінного паперу існує доходність цінного паперу, яка реалізується за рахунок різниці цін придбання цінного паперу на ринку інвестором та цін продажу цього паперу на ринку, тобто інвестиційна доходність цінних паперів реалізується за рахунок двох грошових потоків.

З математичної точку зору, розрахунок доходності акцій та облігацій має відмінності, пов'язані з співвідношенням ринкової ціни придбання інвестором цінного паперу та його номінальної вартості, визначеної інвестором при емісії [31]:

- ринкова ціна невідсоткової облігації, звичайно, є меншою за номінальну вартість, тобто облігація продається з дисконтом, а інвестиційний дохід за нею розраховується як величина дисконта, віднесена до ринкової вартості придбання облігації;

- відсоткова облігація (звичайно це облігації державного внутрішнього та зовнішніх займів України) - це відсотковий цінний папер, який продається або за номіналом, або з премією (тобто вище номінала), тому доходність таких облігацій розраховується як виплачена сума відсотків за облігацією, віднесена до вартості придбання облігації;

- ціна простої та привілейованої акції залежить на першому етапі від ціни емісії на первинному ринку (по номіналу або з премією для емітента) та на другому етапі від поточної ринкової ціни акції на вторинному ринку (емітент на цю ціну може вплинути тільки розміром сплачуємих дивідендів, або перспективою майбутньої доходності свого бізнесу), при цьому доходність акцій визначається:

а) для привилейованої - гарантовим рівнем відсотків відносно номіналу акції, об'явленим в емісії акцій, незалежно від поточної ринкової ціни акцій;

б) для простої - фактично реалізованим рівнем дивідендів, затвердженим акціонерними зборами при прибутковій діяльності емітента, віднесеним до вартості акцій при її купівлі на вторинному ринку чи придбанні по подписці емісії на первинному ринку.

Розглянемо основні інвестиційні характеристики облігацій з позицій інвестора на етапі покупки облігації та його позицій при продажу облігації на ринку до строку закінчення її діяльності.

Основні характеристик облігацій [14]:

- номінальна вартість облігації, яка погашається емітентом (виплата коштів в обмін на облігацію) при настанні строку, обумовленого при емісії облігації%

- дата погашення облігації емітентом (дострокове погашення не допускається);

- дата емісії облігації емітентом;

Строк існування облігації, як фінансового інструменту, в роках:

 (1.6)

- дата покупки інвестором облігації на ринку;

- ринкова вартість покупки інвестором облігації на дату

- дата продажу інвестором облігації на ринку;

- ринкова вартість продажу інвестором облігації на дату

1. Дисконтні безпроцентні облігації (правила торгівлі інвесторів):

а) Дисконтна облігація в момент емісії продається за ціною, нижчою номіналу , а погашається по номіналу.

Середньорічна ставка доходності облігації при емісії, як сума майбутнього доходу, віднесеного до суми вират при покупці облігації, розраховується як:

(1.7)

Середньорічна ставка доходності дисконтної облігації є інвестицій-ним індикатором доцільності інвестування коштів в облігацію у порівнянні з рівнями доходності альтернативного розміщення інвестицій.

Рівень ставки альтернативної доходності є сугубо індивідуальним показ-ником для кожного інвестора, який в якості орієнтирів спирається на аналіз наступних рівней доходності фінансових інструментів [3]:

- облікова річна ставка НБУ (національна ціна на грошові кошти);

- річна ставка рефінансування НБУ банків;

- річна ставка споживчої інфляції;

- річна ставка інфляції цін виробника;

- середня депозитна ставка комерційних банків;

- річна ставка доходності безризикового ринкового фінансового інстру-мента (державні облігації ОВДП);

- середньо ринкова ставка доходності комерційних облігацій;

- середня кредитна ставка комерційних банків;

Вибраний інвестором рівень ставки альтернативної доходності на строк дії облігації використовується для дисконтування "пренумерандо", тобто приведення майбутніх сум доходу до моменту часу інвестування коштів в покупку облігації.

Для довгострокових облігацій розраховується "пренумерандо" ціна покупки облігацій, приваблива для інвестора [14]:

(1.8)

Рентабельність затрат інвестора при придбанні облігації в момент часу за ціною - (нерівність 1.8) та утримання її до моменту погашення роз-раховується як:

(1.9)

б) Прибуткова (або беззбиткова) торгівля дисконтними облігаціями виконується інвестором на вторинному ринку згідно наступних нерівностей „пренумерандо" дисконтованих розрахунків:

- покупка облігації в момент часу

(1.10)

- продаж облігації в момент часу

(1.11)

Прибутковість покупки/продажу дисконтних облігацій виникає на ринку як індивідуальний показник, оскільки кожний інвестор використовує свою ставку дисконтування.

Рентабельність затрат інвестора при придбанні облігації в момент часу за ціною - (нерівність 1.10) та продажу її в момент часу (нерівність 1.11) розраховується як:

(1.12)

2. Процентні облігації (правила торгівлі інвесторів) [14]:

Процентні облігації емітентом реалізуються на номіналом та в залежності від схеми нарахування відсотків розподіляються на:

- процентні облігації, які погашаються в момент часу з постоянкою нормою купона, тобто річної процентної ставки виплату доходу від номіналу облігації;

- процентні облігації, які погашаються в момент часу з плаваючою нормою купона в залежності від стану ринку (інфляційне застереження), тобто плаваючої річної процентної ставки виплату доходу від номіналу облігації;

- процентні облігації, які погашаються по кредитній схемі рівними частками в момент нарахування постоянної/плаваючої норми купона, тобто річної процентної ставки виплату доходу від залишку вартості номіналу облігації за проміжок перед нарахуванням купонних відсотків.

Якщо нарахування купонних ставок виплати відсотків здійснюється раз на протязі року, де , з річною ставкою , то доцільність інвестування коштів інвестора в процентну облігацію з погашенням по кредитній схемі виникає, якщо:

(1.13)

(1.14)

Відповідно, покупка процентної облігації, яка погашається по кредитній схемі в момент часу доцільна за ціною:

(1.15)

(1.16)

Продаж інвестором процентної облігації, яка погашається по кредитній схемі в момент часу доцільний за ціною:

 (1.17)

(1.18)

Якщо часткове погашення номінальної ціни акції емітентом не передбачене, то формули цін покупки та продажу процентних облігацій (1.16) та (1.18) перетворюються наступним чином:

(1.19)

(1.20)

Основні характеристики акцій [14]:

- номінальна вартість акції;

К - кількість простих акцій;

К1 - кількість привілегірованих акцій

- дата покупки інвестором акції на ринку;

- ринкова вартість покупки інвестором облігації на дату ;

- дата продажу інвестором акції на ринку;

- ринкова вартість продажу інвестором облігації на дату ;

- кількість раз нарахування дивідендів на акції на протязі року (m = 1, 2, 4);

- призначена емітентом річна ставка доходності привілейованої акції

в % від номіналу акції;

- інтервал часу нарахування дивідендів:

(1.21)

- чистий прибуток емітента після оподаткування до дивідендного розподілу;

- коефіцієнт розподілу акціонерними зборами частки чистого прибутку на виплату дивідендів по простим акціям.

Річна відсоткова ставка дивідендів [%], нарахованих по простим акціям, в кожний із періодів m нарахування на протязі року, розраховується як:

(1.22)

Доход інвестора від перепродажу акції та отримання дивідендів на акцію за період володіння правами на акцію , приведений "пренумерандо" до моменту придбання акції розраховується як:

(1.23)

де - середній рівень вибраного річного коефіцієнта

дисконтування інвестором на проміжку в %.

Оскільки рівень дисконтованого доходу інвестора у вигляді рентабельності інвестиції в акцію:

 (1.24)

повинен бути не меншим, ніж річна ставка , то спільне рішення рівнянь (1.23) та (1.24) дає умови для інвестора пошуку оптимального моменту часу продажу акції із нерівності:

(1.25)

Згідно класичній моделі Дж. Вільямса на момент покупки акції t1 поточна ринкова вартість акції для інвестора Ра = С(t1) розраховується за формулою дивідендної моделі оцінки вартості акції, яка передбачає продаж акцій інвестором через n років та отримання на протязі строку інвестування дивідендів [4]:

(1.26)

де Dt -- дивіденд на одну акцію в періоді t, грош. одн.;

Pn -- ціна продажу акції, грош. одн.;

r - річна ставка дисконтування вартості грошових потоків.

На момент покупки акції за ціною Ра всі три параметри в рівнянні (1.26) є невідомими та можуть бути прийнятими в якості прогнозів (власних чи профе-сійних).

Єдиним об'єктивним показником оцінки ринкової вартості акції є відно-шення виплачуємої річної норми дивідендів (сума дивіденду на одну акцію відносно номінальної вартості акції) до поточної річної ставки банківського депозиту.

Тоді дохідний відносний курс акції Какц оціюється як [14]:

(1.27)

Тобто, при вкладенні суми Ра(депоз) в банківський депозит, або в акцію з номіналом AN та річним дивідендом DA, інвестор отримає рівні відсотки прибутку на вкладений капітал.

Основна різниця між депозитом та акцією є те, що через рік сума депо-зиту буде повернута по вкладеному номіналу, а акція через рік може бути про-дана тільки по ринковому курсу Pn, який може бути більшим за Ра (виграш на курсі) чи меншим за Ра (програш на курсі).

Таким чином, прогноз ринкового курсу фінансового інструменту є одним із основних факторів успішного та прибуткового інвестування.

Математичне очікування доходу портфелю із N цінних паперів в i-тий момент часу (ri) розраховується згідно класичній моделі Марковіца в задачі портфельної оптимізації таким чином [33]:

, (1.28)

де - можливий дохід по i-ому цінному паперу(в частках чи % номіналу);

- ймовірність отримання доходу;

- кількість цінних паперів( j =1, …,N);

Для визначення ризику служать показники розсіювання, тому чим більше відхилення величин можливих доходів, тим більше небезпека, що очікуваний дохід не буде отриманий.

Мірою розсіювання в i -тий момент часу доходності портфелю є середньоквадратичне відхилення:

, (1.29)

У моделі Марковіца для визначення ризику замість середньоквадратич-ного відхилення використовується дисперсія Di, рівна квадрату .

Середня доходність портфелю цінних паперів Rp за інтервал часу Т роз-раховується за формулою:

(1.30)

де -- кількість минулих спостережень доходності даних цінних паперів.

Середній ризик дp портфелю цінних паперів за інтервал часу Т, який банку необхідно компенсувати створенням резервів вішкодування можливих втрат при операціях з цінними папаерами, розраховується за формулою:

(1.31)

Таким чином, основним методом внутрішньобанківського дослідження доходності банків є метод статистичних спостережень відхилень між запланованими в бізнес-планах на кожну банківську операцію очікуємих рівнях доходності та фактичною реалізацію доходності кожної операції (на рівні внутрішніх управлінь кредитних, депозитних операцій банку та управління економічного аналізу). Для зовнішнього аналітика методами дослідження доходності банку є статистичний аналіз динаміки сумарних показників доходності активних операцій банку.

1.3 Практичні методи аналізу брутто- доходності активних операцій банку та нетто-доходності активно-пасивних банківських операцій

Фінансовий стан банку характеризується такими показниками, як доходи, витрати, прибуток (збиток) -- різниця між доходами і витратами, чистий прибуток -- після сплати податку. З метою виявлення резервів зростання прибутковості банківської діяльності як джерела формування банківського капіталу, що забезпечує стабільність фінансового стану банку, здійснюється комплексний аналіз його доходів і витрат. Завданням такого аналізу є [27]:

визначення постатейної структури доходів і витрат та їх динаміки;

оцінка виконання фінансового плану або бізнес-плану за показниками доходів і витрат;

виявлення факторів та визначення ступеня їх впливу на зміну доходів і витрат;

коефіцієнтний аналіз доходів і витрат;

аналіз і оцінка рівня дохідності банку та розроблення заходів щодо використання резервів підвищення прибутковості банківської діяльності;

аналіз та оцінка співвідношення активів, пасивів, доходів і витрат з метою прогнозування фінансового стану комерційного банку.

Сучасні методики аналізу доходності банків розподіляються на три основні групи [90]:

- методики незалежних зовнішніх аналітиків, яким доступні тільки публікуємі банками квартальні та річні звіти, а також статистичні таблиці звітності на рівні агломератів балансових груп рахунків, регламентовані "Інструкцією НБУ про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України" [56];

- методики Національного банку України, якому доступні всі конфіденційні форми статистичної звітності на рівні агломератів балансових груп та по всім балансовим і позабалансовим рахункам банку, регламентовані "Правилами організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України" [61];

- внутрішньобанківські методики управлінь економічного аналізу банків, які спираються на повну інформацію по кожному аналітичному рахунку балансового рахунку банку, а також конфіденційні дані договірних умов (відсоткові ставки, строки договору) окремо по кожному клієнту банка та руху коштів по його рахункам, відкритим в банку [1].

Відповідно з групою доступу до банківської інформації, теоретичні методики аналізу доходності та витратності банків, викладені в А.М. Герасимовича [1], О.В. Васюренко [5], Т.Д. Косової [24], І.М. Чмутової [92], З.І. Щибиволок [93] мають обмежену корисність, оскільки орієнтовані на внутрішньобанківський тип доступу аналітика до конфіденційних даних по кожному клієнту. Навіть для аналітика НБУ при його доступу до всіх звітних статистичних форм звітності та детального оборотно-сальдового балансу банку у розрізі балансових рахунків проблемними є розділи факторного аналізу, оскільки неможливо отримати необхідні показники динамічної зміни суми факторів без прямого доступу до "Операційного дня банку", а показники "процентної" маржі мають сенс тільки для щоденних розрахунків, оскільки часова структура пасивних ресурсів є постійно відновлюваною на нових процентних ставках і не може бути за інший розрахунковий період (квартал, рік) співвіднесена з структурою та ставками доходності активних вкладень. Окрім цього, в вищеперерахованих теоретичних методиках аналізу доходності банка не врахований фактори впливу макроекономічного стану окремої держави на стан попиту на банківські продукти та вартість залучаємих банківських ресурсів, стан взаємного конкурентного тиску банків на банківському ринку держави при формуванні процентних ставок доходності активних операцій та процентних ставок витрат на залучення банківських ресурсів, тип доступності банка до міжнародних банківських ресурсів.

Також методики не враховують надзвичайно суттєвого впливу на доходність банку нерозривно пов'язаних операційних витрат банків на:

- формування резервів відшкодування ризиків активних операцій [57];

- формування обов'язкових резервів за типами залучаємих банківських ресурсів [59];

- формування відрахувань в Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за депозитами фізичних осіб [54].

Враховуючи, що аналіз доходності банків в дипломній роботі може бути виконаний тільки на базі рівня доступу зовнішнього аналітика, тобто на основі тільки офіційно опублікованих банком звітних даних про свою діяльність в поквартальному та річному розрізах, в викладанні застосованої в дипломному дослідженні методики аналізу доходності банку внесені певні відхилення від загальноприйнятої теоретичної методики А.М. Герасимовича [1].

Оцінка фінансового стану банку базується на аналізі доходів і витрат з використанням таких методів фінансового аналізу [1]:

а) горизонтальний (часовий) аналіз -- порівняння кожного напряму доходів або витрат з попереднім періодом;

б) вертикальний (структурний) аналіз -- визначення структури окремих видів, груп або напрямів доходів і витрат з визначенням впливу кожного чинника на результат у цілому;

в) трендовий аналіз -- порівняння кожної позиції доходів або витрат комерційного банку з сукупністю попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки обраного показника; аналіз здійснюється на основі фактичних даних за минулі роки, у закордонній практиці використовується період тривалістю не менше трьох років;

г) аналіз відносних коефіцієнтів -- розрахунок співвідношення між окремими позиціями активів, пасивів, доходів та витрат або напрямами різних форм звітності з метою визначення взаємозв'язків між показниками.

Доцільно використовувати для аналізу доходів і витрат такі відносні показники [92]:

- коефіцієнти розподілу, що визначають, яку частину від групи абсолютних показників становить той чи інший абсолютний показник фінансового стану;

- коефіцієнти кореляції, які визначають відношення між різними по суті абсолютними показниками фінансового стану або їх лінійними комбінаціями, що мають різну економічну значимість.

Сукупність таких прийомів аналізу дає змогу здійснити кількісне та якісне оцінювання доходів і витрат банку. Значення аналізу доходів і витрат комерційного банку полягає в ефективному управлінні його дохідністю, тобто у виявленні резервів зростання прибутковості банківської діяльності та формуванні пропозицій щодо використання виявлених резервів [93].

Для отримання внутрішньобанківських більш ґрунтовних оцінок фінансового стану банку підрозділам економічного аналізу банку доцільно проаналізувати не тільки баланс та матеріали звітності самого банку, а й провести дослідження кон'юнктури ринку, оцінити конкурентів, здійснити аналіз фінансового стану позичальників та ін. Крім того, можливості фінансового аналізу ширші, коли вони базуються на побудові різного виду економіко-статистичних та математичних моделей зв'язку, а також узагальнюючих характеристик структури та динаміки [93].

В дипломному дослідженні застосований підхід зовнішнього аналітика для оцінки доходності банку, при якому сумарний операційний дохід банку за звітний період часу представляється як сумма наступних агломератів статей операційних доходів та витрат банку, представлених в "Звіті про фінансові результати діяльності банку" [56]:

(1.32)

де - чистий процентний дохід, розраховуємий як процентні доходи і витрати, що включають доходи за кредитами чи депозитами, за цінними паперами на продаж і за борговими цінними паперами та іншими процентними фінансовими інструментами або витрати, пов'язані з ними (табл. Б.1 Додатку Б);

- чистий комісійний (непроцентний) дохід, розраховуємий як комісійні доходи і витрати, що включають доходи від операцій, пов'язаних із веденням рахунків та касовим обслуговуванням, з іноземною валютою та банківськими металами, від інших наданих або отриманих послуг, або витрати, що стосуються зазначених операцій (табл. Б.2 Додатку Б);

- чистий торгівельний (непроцентний) дохід, розраховує-мий як результат від торгівлі іноземною валютою (торгівля та курсова переоцінка іноземної валюти) та цінними паперами (торгівля, утримання до погашення, переоцінка вартості, враховуючи резерви під знецінення цінних паперів на продаж);

- інший чистий операційний (непроцентний) дохід, розраховуємий згідно табл. Б.3 Додатку Б;

- сумарні відрахування з доходів (повернення в доходи) резервів відшкодування ризиків дефолтів активних балансових та позабалансових операцій банка [57].

Відповідно з прийнятою моделлю (1.32) чистий прибуток після оподатку-вання банку визначається як різниця між сумарними операційними доходами банку за звітний період часу та загальноад-міністративними витратами на утримання персоналу, матеріаль-ної та нематеріальної інфраструктури банку, охорони, розвитку банку, страху-вання, сплати інших податків та зборів платежів, крім податку на прибуток, та інших витрат згідно структури обліку операцій (табл. А.1 Додатку А), а також мінус податок на прибуток банку сформований поквартально згідно нормативів Податкового Кодексу України [46].

(1.33)

За звітний період часу будуються показники вертикальної структури доходів банку, як коефіцієнти питомої ваги кожного інтегрального агломерату:

1. Коефіцієнт питомої ваги чистих процентних доходів в сумарних доходах банку:

(1.34)

2. Коефіцієнт питомої ваги чистих комісійних доходів в сумарних доходах банку:

(1.35)

3. Коефіцієнт питомої ваги чистих торгівельних доходів в сумарних доходах банку:

(1.36)

4. Коефіцієнт питомої ваги інших чистих операційних доходів в сумарних доходах банку:

 (1.37)

5. Коефіцієнт питомої ваги відрахування з доходів (повернення в доходи) резервів відшкодування ризиків в сумарних доходах банку:

(1.38)

На базі даних послідовної квартальної та річної звітності банку будують-ся динамічні хронологічні ряди () показників та їх складових, після чого проводиться "горизонтально-індексний" аналіз динаміки росту та приросту показників в побудованих рядах за кілька років. Оскільки обсяги активів банку постійно змінюються, тобто обсяги доходів і витрат за різні роки створюються різними обсягами активів та пасивів банку, доцільним є проведення горизонтального аналізу для "масштабованих" (відносних) дина-мічних рядів показників доходності банку, де в якості масштабного дільника застосовується середній за 4 квартали звітного року обсяг активів банку.

Відповідні річні відносні показники хронологічних рядів доходності банку визначаються як:

1) Показник відносного рівня чистих процентних доходів до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в чисті процентні доходи банку):

(1.39)

2) Показник відносного рівня чистих комісійних доходів до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в чисті комісійні доходи банку):

(1.40)

3) Показник відносного рівня чистих торгівельних доходів до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в чисті торгівельні доходи банку):

(1.41)

4) Показник відносного рівня інших чистих операційних доходів до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в інші чисті операційні доходи банку):

(1.42)

5) Показник відносного рівня відрахування з доходів (повернення в доходи) резервів відшкодування ризиків до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в відрахування з доходів (повернення в доходи) резервів відшкодування ризиків):

(1.43)

6) Показник відносного рівня сумарних чистих доходів до середніх активів банку за звітний період (реалізація середніх активів банку в сумарні чисті доходи банку):

(1.44)

Відповідно з формулами виразів (1.1) та (1.8 -1.13) при горизонтальному аналізі розраховуються абсолютні показники приросту показників сумарного чистого доходу як різниця цих показників за звітний () та попередній ( ) періоди:

(1.45)

та відносні показники темпу приросту показників сумарного чистого до-ходу як різниця цих показників за звітний () та попередній ( ) періоди:

(1.46)

За отриманими хронологічними рядами при горизонтальному аналізі будуються ряди ланцюгових індексів приросту та темпів приросту:

(1.47)

(1.48)

Окрім цього, для побудови вертикального аналізу факторів приросту сумарного показника чистих сумарних доходів банку приріст представляється у вигляді суми

(1.49)

Відповідно, для побудови вертикального аналізу факторів темпу прирос-ту сумарного показника чистих сумарних доходів банку темп прирісту представляється у вигляді суми

(1.50)

Висновки до розділу 1

Економічна сутність діяльності банків, як посередників на фінансовому ринку, полягає в платному залученні тимчасово вільних грошових коштів у клієнтів (інших банків, юридичних та фізичних осіб) та їх платному розміщенні в кредитні операції, операції з цінними паперами, операції з інвестиційною нерухомістю, операції з валютними цінностями та банківськими металами на принципах строковості та обов'язковості повернення. Відповідно, економічна доходність банку передбачає наявність позитивного сальдо між грошовими потоками від повернення активів з відповідною платою за їх використання (від клієнтів - дебіторів банку) та грошовими потоками поверненням залучених ресурсів (пасивів) з відповідною платою за їх використання (від банка клієнтам - кредиторам банку), якого достатньо для покриття витрат на функціонування та розширений розвиток інфраструктури банку, сплати всіх податків та виплати економічно привабливого рівня дивідендів засновникам та акціонерам банку.

Основними нормативними документами, які регулюють питання форму-вання, економічної класифікації, обліку та аналізу доходів і витрат банків Укра-їни при здійсненні банківських балансових та позабалансових операцій є:

- План рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України;

- Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України;

- Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України;

- Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями.

До доходних активних банківських операцій відносяться операції платно-го розміщення залучених у витратних пасивних банківських операціях ресурсів і вільних власних ресурсів банку та їх супроводження і обслуговування на принципах обов'язковості повернення в обумовлений час з метою отримання доходів.

До активних банківських операцій відносяться:

- операції з мультивалютними готівковими коштами та банківськими металами;

- операції з надання міжбанківських кредитів;

- операції з надання кредитів юридичним та фізичним особам;

- операції вкладення ресурсів в придбання цінних паперів на перепродаж або утримання до погашення;

- операції довгострокового інвестиційного вкладення частки власних ресурсів в статутні фонди інших суб'єктів господарювання з нефіксо-ваним прибутком від їх діяльності;

- операції придбання за власні ресурси основних та нематеріальних засобів інфраструктури функціонування банку;

- позабалансові (угоди з негарантованим ймовірним рівнем доходу чи збитку) активні операції по наданню суб'єктам господарювання кредитних зобов'язань та платіжних гарантій на умовах комісійного доходу;

- позабалансові (угоди з негарантованим ймовірним рівнем доходу чи збитку) активні операції на валютному ринку та ринку цінних паперів.

Банківські ресурси для проведення активних банківських операцій є ре-зультатом пасивних банківських операцій по:

- запозиченню платних кредитних коштів в НБУ та на ринку довгострокових та короткострокових міжбанківських кредитів;

- запозиченню платних довгострокових та короткострокових коштів у іноземних кредитних організацій;

- залученню поточних, короткострокових та довгосрокових депозитів юридичних осіб;

- залученню поточних, короткострокових та довгосрокових депозитів фізичних осіб;

- залученню коштів на ринку цінних паперів за рахунок емісії власних боргових зобов'язань банку;

- залученню довгострокових коштів інвесторів на умовах платного субординованого боргу (прирівненого до власного регулятивного капіталу банку);

- залученню на довгостроковій основі коштів акціонерів банку на умовах нефіксованого прибутку від володіння акціями банку, як публічного або при-ватного акціонерного товариства;

- капіталізації чистого прибутку від діяльності банку на постійній (роз-поділений в фонди прибуток) або тимчасовій (нерозподілений прибуток) осно-вах.

Додатково, в технології виконання активних та пасивних банківських операцій є операції створення відповідних обов'язкових або нормативних банквських резервів:

- обов'язкові зовнішні поворотні резерви як нормативний відсоток від залучених депозитів юридичних та фізичних осіб, що щоденно відраховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України;

- обов'язкові зовнішні неповоротні резерви як нормативний відсоток від залучених коштів фізичних осіб, що щомісячно перераховуються в Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

- нормативні внутрішні поворотні резерви банку на відшкодування ризи-ків кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій дебіторської заборгованості та операцій з отримання нарахованих відсотків, що створюють-ся за рахунок додаткового нарахування операційних витрат на виконання активних операцій з відповідним прямим зменшенням прибутку банку до оподаткування .

Таким чином, брутто-доходом (результатом) активних банківських опера-цій є:

- процентні брутто-доходи від всіх видів кредитних операцій як різниці між сумою наданого кредиту та поверненого кредиту з сплаченими відсотками за користування ним;

- комісійні брутто-доходи від операцій балансового та позабалансового обслуговування кредитних операцій, кредитних зобов'язань, гарантій та супутніх платіжних інструментів;

- комісійні брутто-доходи від обслуговування готівкового та безготівко-вого грошового обігу у національній та іноземній валютах;

- брутто-доходи від реалізації цінних паперів, придбаних на перепродаж;

- брутто-доходи, отримані при погашенні цінних паперів, придбаних до погашення;

- брутто-доходи від позабалансових операцій на валютному та фондовому ринках;

- брутто-витрати на створення резервів відшкодування можливих ризиків виконання активних операцій.

Для розрахунку "чистої доходності" активно-пасивних банківських опе-рацій, або нетто-доходності, за європейською методологією та методологією НБУ треба з брутто-доходів активних операцій вирахувати витрати на здійснен-ня пасивних банківських операцій по платному запозиченню та платному залученню банківських ресурсів, тобто врахувати операційну собівартість активних банківських операцій.

Розділ 2. Аналіз чистої доходності діяльності ПАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Аналіз загальних трендів брутто та нетто-доходності банківської системи України у 2007-2014 рр.

В дипломному дослідженні з застосуванням вищенаведеного алгоритму аналізу доходності банків (формули (1.32)-(1.50)) при обмеженому доступу зовнішнього аналітика до опублікованих Національним банком зведених статей звітних даних проведений макроаналіз таблиці сумарних показників доходів та витрат банківської системи України у 2007-2014 рр. (табл. Ж.1 Додатку Ж).

Згідно з завданнями дипломного дослідження в роботі не аналізуються статті витрат "Загальні адміністративні витрати", "Витрати на податок на при-буток" та "Чистий прибуток (збиток)", тобто аналізуються тільки статті опера-ційних доходів та витрат банків. Результати аналізу динаміки абсолютних і відносних рівней та структур основних статей сумарної доходності банків в БС України у 2007-2014 рр. наведені на графіках рис. Д.1 - Д.2 Додатку Д.

Як показує спільний аналіз даних, наведених на рис. Д.1-Д.2 Додатку Д, за аналізуємий період 2007-2014 рр. в банківській системі України сумарні показники доходності діяльності банків мали наступні тренди:

1. Доходність пасивів (активів) зведеного балансу БС за рахунок чистих процентних доходів з рівня 3,71% у 2007 році зросла до рівня 6,1% у 2009 році та поступово знизилась до рівня 3,8% у 2013 і 4,1% у 2014 рр.;

2. Доходність пасивів (активів) зведеного балансу БС за рахунок чистих комісійних доходів з рівня 1,84% у 2007 році знизилась до рівня 1,49% у 2009 році та поступово зросла до рівня 1,78% у 2013-2014 рр.;

3. Доходність пасивів (активів) зведеного балансу БС за рахунок інших статей доходів (сумарно) з рівня 0,82-0,88% у 2008-2009 рр. знизилась практич-но до нульового рівня у 2010-2013 рр. та різко зросла до рівня 1,15% у 2014 р.;

4. Зниження доходністі пасивів (активів) зведеного балансу БС за рахунок створення резервів ризику активів з рівня (-1,21)% у 2007 р. зросло до рівня (-8,6)% у 2009 році, поступово зменшилось до рівня (-2,1%) у 2012-2013 рр. та різко зросло до рівня (-7,84)% у 2014 р.

Отримані за методологією (1.32)-(1.50) результати "горизонтально-ін-дексного" та "вертикально - структурного" аналізів динамічних рядів основних статей показників чистої доходності банківської системи України дозволяють побудувати макрофакторний аналіз доходності, який для зовнішнього аналітика (при відсутності детальної інформації щодо ставок доходності активних опера-цій та відповідних ставок витратності на залучення банківських ресурсів) для масштабованих показників доходності виглядає наступним чином.

При проведенні оцінки впливу наслідків макроекономічних валютно-фінансових криз в банківській системі України на рівень доходності діяльності банків в БС України враховуємо, що на протязі 2007-2014 рр. банківська систе-ма України витримала 2 макроекономічні валютно-фінансових кризи, які де-монструє графік девальвації національної валюти (рис. В.1 Додатку В):

1. Криза 2008-2009 рр. на фоні наслідків впливу світової фінансової кризи 2008 року [7].

З жовтня 2008 р. під впливом зовнішньоекономічної та внутрішньоеконо-мічної ситуації в країні, а також викликаних цим панічних настроїв населення, з банків системно виведена значна частка депозитних внесків. За даними НБУ, в кризі 2008-2009 років банківська система України втратила ресурсів в еквіва-ленті $30 млрд (24,5%).

В кризі 2008-2009 рр. банківська система втратила 14 банків, девальвація курсу національної валюти склала 65%, падіння ВВП склало -2%, річний рівень інфляції склав 24%.

2. Триваюча криза 2014 р. на фоні революційних змін та військових конф-ліктів в Україні [94].

З кінця 2013 р. під впливом політичної й економічної ситуації в країні, а також викликаних цим панічних настроїв населення, з банків системно виво-дяться депозитні внески. За даними НБУ, з початку 2014 року населення зняло з рахунків у комерційних банках 124,5 млрд грн (22%) і $8,7 млрд (37%). Через анексію Криму, блокування територій східних областей економіка країни втра-тила 27% промислового виробництва в цінах реалізації за 2013 рік. У фінансову систему "не дійшли" 30% валютних надходжень. У підсумку банківській систе-мі України доводиться підтримувати фінансову життєздатність країни в умовах падіння ВВП на 7,5%, інфляції - 25% і девальвації гривні - 95%. У цих умовах з банківського ринку у 2014 році пішли вже 37 банків.

На рис. Д.3-Д.4 Додатку Д наведені результати аналізу динаміки обсягів та структури основних статей та сумарних доходів банківської системи України у 2007 - 2014 рр.

Як показує аналіз даних, наведених на рис. Д.3-Д.4 Додатку Д:

- при передкризовому різкому зростанні загальних обсягів доходів БС України з рівня 68,1 млрд грн (2007 р.) до рівня 143,0 млрд грн (2009 р.), тобто з середнім темпом росту +22,45 млрд грн /рік, у післякризовому періоді темп зростання різко зменшився з рівня 143,0 млрд грн (2009 р.) до рівня 169,0 млрд грн (2013 р.), тобто до середнього темпу зростання +6,5 млрд грн;

- різке зростання сумарних доходів до рівня 210,2 млрд грн у 2014 році (+ 40 млрд грн за рік) пов'язане з значним обсягом торгівельно - спекулятивних доходів від торгівлі іноземною валютою при зростанні на протязі 2014 року ажіотажного попиту на валюту та валютообмінного курсу з 8,0 грн / долар США до 20 грн/долар США;

- при цьому у кризовому та посткризовому періодах (2009 - 2013 рр.) питома вага процентних доходів в сумарних доходах БС України зменшилась з рівня 83,3% (2009 р.) до рівня 72,0% (2014 р.), а питома вага комісійних доходів зросла з рівня 11,3% (2009 р.) до 14,8% (2013 р.) та впала до 13,45% у 2014 р.;

- відповідно у кризових роках питома вага доходів від торгівельних операцій з рівня 2,0% зростала до 9,4% у 2009 році та 7,4% у 2014 році.

На рис. Д.5-Д.6 Додатку Д наведені результати аналізу динаміки обсягів та структури основних статей та сумарних витрат банківської системи України у 2007-2014 рр. Як показує аналіз даних, наведених на рис. Д.5-Д.6 Додатку Д:

- найбільш динамічна стаття в структурі витрат - відрахування в резерви знецінення кредитів, цінних паперів та дебіторської заборгованості, яка різко зростає в „пікові" роки валютно фінансових криз 2008-2009 та 2014 рр. досягаючи рівня питомої ваги у 41,7% (2009 р.) та 39,3% (2014 р.);

- при порівнянні 2007-2008 рр. та 2012 р., коли питома вага відрахувань в резерви знецінення кредитів, цінних паперів та дебіторської заборгованості становила приблизно 16%, структурні частки інших витрат була приблизно рівними;

- при зростанні питомої ваги відрахувань в резерви більше 20% діяльність БС України стає збитковою (див. табл. Ж.1 Додатку Ж).

Таким чином, проведений експрес - аналіз показав, що вплив макроекономічних зовнішніх показників на сумарні показники доходності банків в банківській системі України є надзвичайно великим, оскільки він визначає рівень ризику діяльності банків, а, відповідно, рівень зниження доходності при створенні за рахунок частки доходів резервів ризику "дефолту" активних операцій.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України все більшу популярність набирають рейтингові методики оцінки фінансової результатив-ності діяльності банків [52, c. 230].

Сутність методик полягає в розрахунку ряду коефіцієнтів, які застосовуються як показники рівня успішності та ризикова-ності діяльності банку відносно вибраного середньостатистичного рівня показника:

- середній рівень показника по банківській системі України;

- середній рівень показника по групі найближчих банків України;

- умовно прийнятий оптимальний рівень показника.

В табл. 2.1 наведений перелік основних показників оцінки доходів, витрат та прибутків банків, які застосовуються в рейтингових методиках.

Ризики доходності поточної діяльності оцінюються трьома коефіцієн-тами [52, c. 145]:

- коефіцієнт ризикового покриття процентними доходами сумарних витрат (рекомендоване мінімальне значення 0,8 або 80%),

- коефіцієнт безризикового покриття комісійними доходами сумарних витрат (рекомендоване мінімальне значення 0,1 або 10%),

- та коефіцієнт співвідношення комісійного та відсоткового доходів (рекомендоване мінімальне значення 0,2 або 20%).

Таблиця 2.1 Основні показники коефіцієнтов рейтингових оцінок доходів, витрат та прибутків банку [52, c. 230]

Найменування показника	Формула розрахунку	Економічний зміст	Примітка
Коефіцієнт співвідно-шення чистих комісійного та відсоткового доходу	Комісійні доходи/ Процентні доходи	Оцінює співвідношення безризикового і ризико-вого доходу банку	Умовний норматив: > 20%
Співвідношення чистого відсоткового доходу і сумарних витрат	Відсоткові доходи / Сумарні витрати	Оцінює здатність банку покривати витрати ризи-ковими відсотк.доходами	Чим більше, тим краще
Коефіцієнт безризикового покриття витрат	Комісійні доходи / Сумарні витрати	Показує, наскільки безри-зиковий дохід покриває сукупні витрати банку	Умовний норматив: > 10%
Коефіцієнт ефективності витрат	Сумарні доходи / Сумарні витрати	Оцінює прибутковість банку	Чим більше, тим краще
Рентабельність активів по чистому процентному доходу	Відсоткові доходи / Активи банку	Оцінює рівень трансляції активів в відсоткові доходи	Чим більше, тим краще
Рентабельність активів по чистому комісійному доходу	Комісійні доходи / Активи банку	Оцінює рівень трансляції активів в комісійні доходи	Чим більше, тим краще

На рис. Д.7 Додатку Д наведені результати розрахунку середніх (по всій банківській системі) рівней коефіцієнта поточного ризика доходності діяльності в БС України за 2007-2014 рр.

Як показує аналіз даних наведених на рис. Д.7 Додатку Д:

- коефіцієнт ризикового покриття процентними доходами сумарних витрат у розглянутому діапазоні має значення від 0,65 до 0,83 (тобто знаходиться , в основному, нижче умовного рівня 0,8 або 80%), при цьому його мінімімум 65% у 2009 році та 64,7% у 2014 році відповідає „пікам" валютно-фінансовій криз в банківській системі України у 2008 та 2014 рр.

- коефіцієнт безризикового покриття комісійними доходами сумарних витрат у розглянутому діапазоні має значення від 0,09 до 0,2 (тобто знаходиться як вище, так і нижче умовного рівня 0,1 або 10%), при цьому його мінімімум 8,9% у 2009 році та 10,2% у 2010 році також відповідає валютно-фінансовій кризі в банківській системі України, яка виникла під впливом світової фінан-сової кризи 2008 року;

- коефіцієнт співвідношення комісійного та відсоткового доходів у роз-глянутому діапазоні має значення від 0,24 до 0,5 (тобто вище умовного рівня 0,2 або 20%), при цьому його мінімімум у 2009 році відповідає валютно- фінан-совій кризі в банківській системі України, яка виникла під впливом світової фінансової кризи 2008 року.

Отримані рівні коефіцієнтів ризику доходності поточної діяльності в середньому по банківській системі України в дипломній роботі використовуються як опорні рівні при аналізі фінансової результативності діяльності об'єкта дипломного дослідження - лідера банківської системи України ПАТ КБ "Приватбанк".

2.2 Фінансово-економічна характеристика ПАТ КБ "Приватбанк"

ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є міжрегіональним універсальним та систем-ним банком, орієнтований на обслуговування приватних осіб і корпоративних клієнтів усіх форм власності, входить до складу семи системних банків України, має один з найбільших обсягів капіталу і чистих активів. Заснований у 1992 році, комерційний банк ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" є лідером банківського ринку України [95].

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 3 216 відділень по всій Україні, 8210 банкоматів, 11926 терміналів самообслуговування і 147289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни. На кінець звітного 2013 року середньооблікова чисельність штатного персоналу ПАТ КБ "Приватбанк" нараховує 27507 чоловік.

Відповідно до Стратегії ПАТ КБ "Приватбанк" генеральна мета діяльності банку є наступною: "Бути лідером в Україні з надання населенню та юридичним особам платіжних та інших банківських послуг, з переходом від обслуговування у відділеннях банку до ідеології навчання клієнтів використанню дистанційних інструментаріїв банківського обслуговування".

Найважливіші стратегічні напрямки і задачі банку [95]:

1. Нарощування портфеля платіжних карт "Універсальна" та доведення до більшого охоплення населення.

2. Збільшення кількості карт за зарплатним проектом для бюджетних і комерційних підприємств.

3. Перехід на спрощений продуктовий ряд і універсальну технологію обслуговування депозитів.

4. Обслуговування клієнтської бази "Малого і Середнього бізнесу".

5. Збільшення охоплення VIP-клієнтів активними послугами.

6. Поширення навчальних транзакцій на операції фізичних і юридичних осіб.

7. Утримання параметрів кредитних портфелів відповідно до затверджених стратегічними показниками ризик-апетиту.

8. Зниження частки негативних оцінок клієнтів.

9. Підвищення індексу чистої лояльності співробітників.

В 2013 році відповідно до даних НБУ доля ПриватБанку на ринку пластикових карт склала 51,5%, на ринку банкоматів - 47%, на ринку POS-терміналів в торгових мережах - 56%. На кінець 2013 року кількість випущених пластикових карт ПриватБанку складає 30 984 188 шт., кількість банкоматів - 8 210 шт., кількість терміналів самообслуговування - 11 926 шт., кількість POS-терміналів - 147 289 шт., що є свідоцтвом беззаперечного лідерства за даними показниками [94].

Головним досягненням ПАТ КБ "Приватбанк" протягом 2013 року є перехід в обслуговуванні юридичних осіб в режимі 24х7х365, що забезпечує цілодобовий доступ для проведення платежів. Сьогодні кожен п'ятий корпоративний клієнт банку проводить платежі в нічний час, вихідні та свята.

За даними компанії GfK, в 2013 році число користувачів Інтернет-банкінгу збільшилось на 35%. В цілому за банківською системою його використовують 10-15% клієнтів. Беззаперечним лідером тут є ПриватБанк (число користувачів Приват-24 за рік зросло більш ніж на 100%). Орієнтація на сучасні технології дозволила ПриватБанку за 2013 рік подвоїти кількість операцій, які проводяться клієнтами через системи Інтернет-банкінгу, і стати лідером в регіоні за популярністю платіжних сервісів для смартфонів.

На рис. Е.1-Е.4 Додатку Е наведені результати аналізу показників позиціонування ПАТ КБ "Приватбанк" на банківському ринку України та порівняльні показники прибутковості його діяльності серед перших 35 банків України.

Як показує аналіз результатів розрахунків, наведених на рис. Е.1-Е.4 Додатку Е:

1. ПАТ КБ "Приватбанк" із значним відривом займає місце лідера в банківській системі України по обсягу активів балансу - 16,8% від загального обсягу активів балансу БС України станом на 01.01.2014 року та 15,5% від загального обсягу активів балансу БС України станом на 01.01.2015 року (після втрати інфраструктури та коштів банку в АР Крим та Луганській і Донецькій областях у 2014 році).

На другому-третьому місцях рейтингу по питомій вазі активів (8,7-10,1%) розташувались банки з 100% участю держави в акціонерному капіталі "Ощадбанк України" та „Укрексімбанк".

2. Чистий прибуток ПАТ КБ "Приватбанк" за 2013 рік склав 1,873 млрд грн, при цьому банк відрахував з доходів 2,7 млрд грн в резерви знецінення кредитів та дебіторської заборгованості. Чистий прибуток ПАТ КБ "Приватбанк" за 2014 рік склав 0,75 млрд грн, при цьому в форс-мажорних умовах анексії Криму та втрат за рахунок бойових дій у Луганській та Донецькій областях банк відрахував з доходів 2,66 млрд грн в резерви знецінення кредитів та дебіторської заборгованості, тобто на рівні 2013 року.

3. В умовах внутрішньої політичної кризи в 4-му кварталі 2013 року банки значно наростили обсяги відрахувань в резерви знецінення кредитів та дебіторської заборгованості, що привело до загальної збитковості БС України за 2013 рік. У 2014 році виникли обставини різкого погіршення якості кредитних портфелей банків в БС України та необхідності додаткового нарощування обсягів відрахувань в резерви знецінення кредитів та дебіторської заборгованості (рис. Е.4 Додатку Е).

При цьому, 2-й та 3-й в рейтингу ПАТ КБ "Ощадбанк" і ПАТ КБ "Укрексімбанк", відрахувавши більше 12,3 млрд грн та 17,3 млрд грн у 2014 році в резерви знецінення кредитів та дебіторської заборгованості, за результатами 2014 року отримали значні збитки діяльності на рівні 8,6 млрд грн та 9,3 млрд грн. Враховуючи аналогічний стан в більшості банків, БС України у 2014 році уввійшла в збитковий режим, аналогічно 2009 р.

Як показує спільний аналіз даних, наведених на рис. Е.5-Е.12 Додатку Е, за результатами 2013-2014 рр. індивідуальні показники доходності в ПАТ КБ "Приватбанк" та в перших 25-35 банках банківської системи України мали наступні тренди та середні показники:

1. Середній рівень доходності пасивів (активів) банків за рахунок чистих процентних доходів становив 3,61% (2013) та 4,03%(2014), при цьому:

- в ПАТ КБ „Приватбанк" показник становить 3,94%(2013) і 5,06%(2014) та перевищує середньє значення по групі перших 25-35 банків;

- максимальний показник становить +10,21% в "ОТП-банку" (2013) та 10,59% (2014).

2. Середній рівень доходності пасивів (активів) банків за рахунок чистих комісійних доходів становив 1,23% (2013) та 1,47% (2014) , при цьому:

- в ПАТ КБ "Приватбанк" показник становить 1,19% (2013) та 1,40% (2014), що дещо нижче середнього значення по групі перших 25- 35 банків;

- максимальний показник становить +5,3% в "Дельта-банку" (2013) та +5,34% в "Дельта- банку" (2014);

3. Середній рівень доходності пасивів (активів) банків за рахунок інших статей доходів (сумарно) становив 1,11% (2013) та 2,47% (2014), при цьому:

- в ПАТ КБ "Приватбанк" показник становить 0,23% (2013) та -0,65% (2014), що значно відхиляється від середнього значення по групі перших 25-35 банків (в основному, за разунок збитків в торгових валютних операціях);

- максимальний показник становить +12,84% в банку "Сітібанк"(2014);

4. Середній рівень зниження рентабельності активів за рахунок створення резервів ризику активів становить (-1,81)% (2013) та (-7,35%) (2014), при цьому:

- в ПАТ КБ "Приватбанк" показник становить (-1,24)% (2013) та (-1,30%) (2014) , що є нижчим ніж середнє значення по групі перших 25-35 банків;

- максимальний показник становить (-73,5%) в банку "ВіЕйБі" (2014).

2.3 Аналіз обсягів, динаміки та структури брутто- та нетто-доходності банку

Проведений аналіз обсягів, динаміки та структури брутто- та нетто -доходності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007-2014 рр. показав (табл. Ж.2 Додатку Ж):

1. Рівень процентних брутто-доходів банку з рівня 6,04 млрд грн у 2007 році зріс до рівня 29,18 млрд грн у 2014 році, тобто в 4,83 раза;

2. Рівень "чистих" процентних нетто-доходів банку з рівня 3,09 млрд грн у 2007 році зріс до рівня 10,35 млрд грн у 2014 році, тобто в 3,35 раза, що свідчить про більш високий темп зростання процентних витрат у порівненні з темпом росту процентних доходів (рис. Е.13 Додатку Е);

3. Обсяг "чистих" активів ПАТ КБ "Приватбанк" зріс з рівня 56,2 млрд грн у 2007 році до рівня 180,9 млрд грн, тобто в 3,22 рази. Таким чином, за 2007-2014 рр. темп зростання "чистих" процентних нетто-доходів та темп зростання "чистих" активів банку практично співпадають, що свідчить про постійну ефективну політику доходності процентних операцій;