Управління валютною позицією комерційного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

"Управління валютною позицією комерційного банку"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Валютна позиція як основний показник валютного ризику в діяльності комерційного банку

1.2 Методика розрахунку валютної позиції комерційного банку

1.3 Вплив світової фінансовї кризи на регуляторні зміни НБУ. Методики розрахунку валютної позиції комерційного банку у 2009 - 2010 рр

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ПАТ „АЛЬФА-БАНК"

2.1 Вплив світової фінансової кризи на результати діяльності ПАТ „Альфа-Банк" у 2007 - 2010 рр

2.2 Оцінка та проблеми дотримання лімітів валютної позиції в ПАТ „Альфа-Банк" у докризовий та кризовий періоди 2007 - 2009 рр

2.3 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції ПАТ „Альфа-Банк" у 2007 - 2009 рр. на прибуток та власний капітал банку

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

3.1 Основні проблеми додержання лімітів валютної позиції в умовах антикризового регулювання НБУ міжбанківського валютного ринку у 2009 - 2010 рр

3.2 Пропозиції впровадження інструментів хеджування валютної позиції комерційного банку за допомогою міжбанківських реальних (нефорвардних) "своп" - операцій "валюта-гривня"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що відкрита валютна позиція є одним із основних чинників валютного ризику в діяльності комерційного банку та, одночасно, джерелом додаткового ризикового прибутку банку. Тому своєчасна ідентифікація та управління оптимальним розміром відкритої валютної позиції є одним із важливих напрямків банківського менеджменту.

Предметом дослідження курсової роботи є валютна позиція в комерцій-них банках України.

Об'єктом дослідження є публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк".

Метою дослідження є аналіз ефективності застосовуємих методів ідентифікації та управління валютною позицією в комерційному банку, а також надання пропозицій по шляхам удосконалення оперативного управління рівнем валютної позиції.

Інформаційною базою курсового дослідження були нормативні докумен-ти Національного банку України, аналітичні документи асоціації комерційних банків України та департаменту банківського нагляду НБУ за 2005 - 2010 рр., а також звітна документація ПАТ "Альфа-Банк" і річні звіти за 2005 -2010 рр.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ВАЛЮТНОЇ ПОЗИЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Валютна позиція як основний показник валютного ризику в діяльності комерційного банку

Однією з передумов успішного функціонування будь-якої фінансово-кредитної установи є її спроможність керувати у певних макроекономічних умовах власними ризиками. В країнах з перехідною економікою, яким здебільшого притаманна нестабільність макроекономічної ситуації та висока мінливість параметрів фінансового ринку, менеджмент ринкових ризиків набуває особливого значення.

До ризику схильні практично усі види банківських операцій. Аналізуючи ризики комерційних банків України на сучасному етапі, треба враховувати [26]:

- кризисний стан економіки перехідного періоду, яке виражається у падінні виробництва, фінансовій нестійкісті багатьох організацій і т.д.;

- нестійкість політичної ситуації;

- відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

- інфляцію і ін.

Дані обставини вносять зміни в сукупність банківських ризиків, що виникають, і методів їх дослідження. Проте це не виключає наявності загальних проблем виникнення ризиків і тенденцій динаміки їх рівня.

Специфіка банківської діяльності полягає у взаємопов'язаності всіх процесів, які відбуваються як всередині банку, так і в продуктах, які надає банк своїм контрагентам. Валютний ризик не є виключенням з цієї аксіоми, оскільки діяльність банку на валютних ринках, в першу чергу, тісно пов'язана з такими категоріями, як ліквідність та платоспроможність банку. Певною мірою валютний ризик проявляється в кредитних операціях банку, перетинається з інформаційним, операційним, ринковими та багатьма іншими різновидами ризиків. З цієї причини ідентифікацію валютного ризику доцільно проводити в комплексі з іншими категоріями ризику, тим самим підвищуючи вірогідність виявлення більшої кількості загроз, на які наражається банк, що, в свою чергу, вже є першим кроком до їх мінімізації. Банку доцільно розглядати такі зв`язки валютного ризику з іншими видами ризиків, які наведені на рис.1.1 [26].

Рис.1.1. Взаємов`язки валютного ризику з іншими видами ризиків

Ідентифікація (розпізнавання) ризиків є першим етапом на шляху управління ризиками. Річ у тому, що в кожній операції декілька ризиків і сукупність операцій створює нові ризики.

Різке зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозовані коливання валютних курсів, зростання обсягів валютних спекуляцій спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику.

Проблема валютного ризику в економічній теорії та практиці вперше постала наприкінці 70-х років XX століття, після підписання країнами -- членами Міжнародного валютного фонду Ямайської угоди (Кінгстон, Ямайка, 1976 p.), відповідно до якої було офіційно визнано демонетизацію золота, скасовано його офіційну ціну і золотий паритет, введено міжнародну розрахункову одиницю СДР (спеціальні права запозичення), яка мала стати основою визначення валютних курсів національних валют, і введено режим вільного курсоутворення на базі "плаваючих" валютних курсів -- флоатинг.

Найбільшої гостроти проблема валютного ризику набула у 80-х pp. і залишається актуальною на перспективу. Це пов'язано з різким зростанням обсягів міжнародних торговельних і фінансових операцій, непрогнозованими коливаннями валютних курсів, зростанням обсягів валютних спекуляцій, що спричиняє різке збільшення залежності кінцевих фінансових результатів діяльності підприємств і фінансово-кредитних установ від валютного ризику. У зв'язку з цим виникла ціла індустрія управління валютним ризиком - спеціальні установи, інструменти, методи, системи.

Валютний ризик належить до категорії ринкового ризику. Під валютним ризиком розуміють наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу банку, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют.

Можна виділити три основні складові валютного ризику[25]:

- ризик зміни валютного курсу - ризик знецінення вкладень в іноземну валюту унаслідок непередбаченої зміни обмінного курсу;

- ризик конвертації, пов'язаний з обмеженнями в проведенні обмінних операцій;

- ризик відкритої валютної позиції, що виникає в разі невідповідності обсягів активів банку і його зобов'язань в іноземній валюті.

Отже, ризик курсових втрат пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських організацій і диверсифікацією їхньої діяльності і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів. При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т.д. Ключовим чинником, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидентів і нерезидентів.

Однак, насправді, вищенаведене твердження можна застосовувати тільки до такого типу режиму валютного курсу, як вільно-плаваючий курс. На сьогоднішній день у світовій практиці існує кілька типів режимів валютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни. Тип валютної системи можна умовно визначити за деякими характеристиками:

1) Тип країни з закритим ринком;

2) Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі;

3) Країни із порівняно вільною, але нестабільною економікою;

4) Країни зі стабільною економікою.

Макроекономічні і політичні чинники зазвичай дуже гнучко реагують лише на 3-й і 4-й типи валют. При цьому можуть простежуватись багато закономірностей, які впливають на курс в довгостроковій і короткостроковій перспективі [24]. У довгостроковому періоді визначальну роль відіграє загальний економічний стан країни, рівень виробництва, збалансованість основних макроекономічних пропорцій, обсяги зовнішньої торгівлі тощо, а в короткостроковому -- збалансованість окремих ринків і загальний стан ринкового й конкурентного середовища. В той же час, зі всіх чинників, що впливають на курс в довгостроковій перспективі, економістами виділяється основний. Це темп інфляції, спостережуваною закономірністю якого є те, що в країні з вищими темпами інфляції знижується курс національної валюти по відношенню до валют країн з нижчим темпом інфляції. Оскільки обсяги зовнішньоекономічних операцій, у тому числі й торговельних, постійно зростають, а світовий валютний ринок функціонує цілодобово, такі тимчасові коливання є неминучими, що стає постійним джерелом валютного ризику. Крім того, банки, що працюють на валютному ринку, можуть потерпати і від цілеспрямованих валютних спекуляцій, досвід яких має вже й Україна. Тому визначення характеру і розмірів валютних ризиків і запобігання їм стає однією з досить актуальних проблем здійснення експортно-імпортних операцій та міжнародних фінансових розрахунків.

Крім того, необхідно сказати, що не лише країни, де власне відбуваються зміни, схильні до ризику важко прогнозованих коливань їх валют, але це також стосується тих країн, що є сусідами з кризисними країнами, або що мають з ними значні економічні або політичні зв'язки.

Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбаченістю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні зміни у світі, а також значною мірою може бути пов'язане зі спекуляціями. З економічної точки зору валютний ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів щодо кожної з валют за термінами і сумами. Схильність до валютного ризику визначається відкритою валютною позицією банку за різноманітними іноземними валютами (урівноваженістю балансових і позабалансових статей), динамікою валютних курсів, а також кваліфікацією і коректністю діяльності осіб, які безпосередньо здійснюють угоди від імені банку, тобто дилерів (трейдерів). За наявності відкритої валютної позиції в банку з'являється можливість одержання додаткових прибутків, та одночасно ризик додаткових збитків у результаті зміни обмінних курсів валют. Збитки виникають тоді, коли доводиться відповідно до раніше укладеної угоди продавати валюту за курсом, нижчим від поточного, а купувати (прийняти раніше куплену валюту) за курсом, вищим від нього. Деякі автори у своїх працях структурують валютні ризики у такий спосіб:

а) кредитний ризик - ризик, обумовлений небажанням або неможливістю клієнта або контрпартнера розрахуватися за своїми обов'язками;

б) конверсійний ризик - ризики валютних збитків безпосередньо по конкретних операціях.

Інші розрізняють "конверсійний" (готівковий) ризик валютних збитків по конкретним операціям в іноземній валюті і "трансляційний" (бухгалтерський) ризик збитків при переоцінці активів і пасивів, прибутку закордонних філій в національну валюту.

За характером і місцем виникнення валютних ризиків варто виділити:

1. Ризик трансакції (ризик угоди або операційний ризик), який полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей різновид ризику випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, цей ризик тісно пов'язаний з ринковим ризиком.

2. Ризик перерахунку з однієї валюти в іншу (трансляційний ризик) - ризик того, що величина еквіваленту валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахунку залишків в іноземних валютах в базову (національну) валюту. Він впливає на показники балансу, що відображають звіт про одержані прибутки та збитки після перерахунків сум інвестицій у національну грошову одиницю.

3. Економічний валютний ризик, який полягає у змінах конкурентоспро-можності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів. Економічний валютний ризик пов'язаний з можливістю втрати доходів через зміну загального економічного стану як країн-партнерів, так і України. Насамперед, він обумовлений необхідністю здійснення постійних розрахунків, інтенсивність яких, у свою чергу, може залежати від коливань валютних курсів. В економічній практиці окремі види валютного ризику дуже часто переплітаються між собою, а тому загальну суму ризику можна визначити лише тоді, коли складається підсумковий баланс, тобто як бухгалтерський ризик. В залежності від форм і причин зміни, валютні ризики можуть бути класифіковані як [25]:

1. Поточні валютні ризики, які являють собою ризик випадкових вільних змін валют з плаваючими курсами.

Оскільки на теперішній момент валютні курси більшості країн є плаваючими (тобто коливаючись, вони відображають будь-які зміни платіжного балансу, фінансової політики країни, макроекономічні фактори, які впливають на курс, тощо), такі коливання піддаються дослідженню статистичними методами.

2. Ризик девальвації валюти, під яким розуміють ризик різкого стресового зниження курсу валюти відносно інших валют. Яскравими прикладом девальвації валют служать події 1998 рік, коли курси валют десятків країн знизилися катострафічно - від 20 до 80%. Хоча девальвація пов'язана в першу чергу з дією макроекономічних факторів, безпосереднє зниження курсу є наслідком рішення регулюючих органів країни.

3. Ризик зміни системи валютного регулювання являє собою ризик втрат, спричинених змінами валютного законодавства. Прикладами такого ризику можуть бути перехід від фіксованого валютного курсу та навпаки, фіксація курсу певної валюти відносно інших валют або валютної корзини, перехід до використання або відмова від використання ринкових методів регулювання валютного курсу. В силу того, що девальвація валюти як правило безпосередньо викликається змінами валютного регулювання, ризик девальвації з певної точки зору може розглядатись як окремий випадок ризику валютного регулювання.

За строком дії валютний ризик можна поділити на:

1. Стратегічний (строковий) ризик, який виникає внаслідок політики, яку щоденно проводить Банк на ринку банківських послуг. Така політика зокрема може бути спрямована на збільшення обсягів операцій з іноземними валютами, проведення більш активних операцій на ринку валютних інструментів, залучення та подальше розміщення на внутрішньому ринку ресурсів іноземних банків та/або міжнародних фінансових організацій, тощо.

2. Денний ризик - більшою мірою пов'язаний з поточним рухом валютних курсів та цін на банківські метали на ринках фінансових засобів. Також значною мірою на денний ризик впливають обсяги грошових потоків Банку. Денний ризик визначається як обсяг втрат, які понесе Банк внаслідок реалізації ризиків від діяльності та/або бездіяльності Банку протягом одного дня.

3. Поточний (короткостроковий) ризик - ризик який виникає в період між початком та закінченням (розрахунком) по кожній окремій банківській операції з валютними цінностями.

Враховуючи, що головною метою функціонування банку залишається отримання прибутку - валютний ризик набуває двоякого значення, оскільки в разі позитивних (сприятливих) коливань валютних курсів банк має "підігравати" таким змінам, інакше кажучи приймати на себе валютний ризик повністю, оскільки отримання додаткового прибутку є його безпосередньою метою, та навпаки: в разі негативних змін курсів валют банк зобов'язаний вжити всіх можливих заходів для уникнення або мінімізації валютних ризиків [25].

Оскільки на валютних ринках країн із розвинутою ринковою економікою рух валютних курсів складається вільно, тобто до певної міри є не передбачуваним (що не виключає можливості та необхідності його прогнозування), тобто банк напевно не може знати як зміниться вартість певної валюти на конкретному фінансовому ринку у певний момент часу, стає очевидною необхідність управління валютними ризиками.

Управління валютним ризиком передбачає визначення його степені, оцінку можливих наслідків та вибір методів захисту. Першочерговий етап у визначенні степені валютного ризику заключається в його ретельному аналізі і оцінці можливих збитків та інших наслідків, так як від цього залежить вибір конкретного методу захисту. Значна кількість банків мають сьогодні свої системи оцінки валютних ризиків і вибір методів захисту, які залежать від характеру діяльності і економічної стратегії, організаційної структури, складу активів і пасивів.

Правильна оцінка валютного ризику в умовах крайньої неврівноваженості ризикової конюнктури приймає важливе економічне значення. Стихія ринку в котрий раз може звести нанівець довгострокові зусилля навіть крупного банку і тому передбачення можливих валютних збитків має велике значення для внутрішньобанківського фінансового планування, для підвищення ефективності основної діяльності банку.

Таким чином, в умовах ринкових відносин проблема оцінки і облік валютних ризиків набуває самостійне теоретичне і прикладне значення як важлива складова частина теорії і практики управління. Прийняття валютних ризиків - невід'ємна частина банківської справи [28]. Банки мають успіх тільки в тому випадку, коли ризики, які вони приймають на себе, розумні, контрольовані та знаходяться в межах ії фінансових можливостей і компетенції.

Розуміння цієї сутності робить особливо актуальним процес управління і контроля валютних ризиків.

Джерелом аналізу валютного ризику є валютна позиція. В зв'язку з тим, що управління валютною позицією являє собою складний, багатоступеневий процес, для більшої повноти аналізу даний блок банківського механізму доцільніше розглядати з погляду трьох основних рівнів [26]:

- макрорівень, що передбачає регулятивні заходи центрального банку щодо встановлення відповідних нормативів;

- мідірівень, який полягає в реалізації загальнобанківської стратегії управ-ління валютною позицією;

- мікрорівень, що враховує оцінку можливих втрат за певним фінансовим інструментом.

Під валютною позицією розуміють співвідношення між сумою балансових та позабалансових вимог банку та сумою його балансових та позабалансо-вих зобов'язань у певній іноземній валюті [9]. Коли вимоги і зобов'язання в певній іноземній валюті збігаються за обсягом, валютну позицію називають закритою. Банк, який має закриту валютну позицію в певній валюті, не наражається на валютний ризик у цій валюті, оскільки незалежно від напряму зміни курсу цієї валюти обсяги вимог і зобов'язань однакові.

Валютна позиція вважається відкритою, коли сума балансових та позабалансових вимог банку не збігається із сумою його балансових та позабалансових зобов'язань у певній іноземній валюті. Оскільки така ситуація можлива за двох умов, то розрізняють відкриту валютну позицію довгу і коротку.

Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов'язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов'язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку відкрита довга валютна позиція позначається знаком "плюс", а коротка -- знаком "мінус" [9].

Валютним операціям притаманний валютний ризик за умови наявності відкритої валютної позиції. Якщо у банку відкрита довга валютна позиція у певній валюті, то він зазнає збитків у разі падіння курсу цієї валюти щодо національної. Якщо ж наявна коротка відкрита валютна позиція у певній валюті, то банк зазнає втрат у разі підвищення курсу цієї валюти [29].

Ліміти валютної позиції, встановлені НБУ, визначають верхню межу допустимого валютного ризику [14]:

- ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13);

- у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1);

- і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2).

При розрахунку ліміту ризику загальної відкритої валютної позиції банк приймає суму регулятивного капіталу, яка розрахована за балансом за станом на початок минулого робочого дня, що передує дню розрахунку цих лімітів. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

На розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку впливають:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти та бан-ківських металів, поточні й строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах та в банківських металах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання якої здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, у тому числі національній, що призводять до зміни структури активів при незмінності пасивів і навпаки).

У межах установлених значень лімітів ризику загальної відкритої (дов-гої/короткої) валютної позиції уповноважений банк може здійснювати такі валютні операції [9]:

- купівлю іноземної валюти та банківських металів для виконання зобо-в'язань перед нерезидентами за власними зовнішньоекономічними договорами (контрактами), а також для виконання власних зобов'язань за виданими гаран-тіями, поручительствами, векселями;

- купівлю іноземної валюти або банківських металів на міжбанківському валютному ринку України за гривні без наявності зобов'язань;

- купівлю банківських металів без наявності зобов'язань на міжнародному ринку за рахунок власної іноземної валюти або за рахунок купленої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку за гривні;

- купівлю за власні кошти за дорученням клієнтів іноземної валюти для виконання їх зобов'язань перед нерезидентами за зовнішньоекономічними до-говорами (контрактами) та зареєстрованими Національним банком кредитами (позиками), що одержані резидентами від уповноважених банків та уповнова-жених фінансових установ, а також від нерезидентів;

- купівлю іноземної валюти для виконання зобов'язань перед клієнтами за неторговельними операціями;

- купівлю-продаж за іноземну валюту основних засобів і товарно-матеріальних цінностей;

- залучення коштів в іноземній валюті до статутного капіталу банку та розрахунки з резидентами і нерезидентами за іншими видами капітальних операцій (за операціями з цінними паперами, вкладами, депозитами тощо);

- з погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті та в банківських металах (списання здійснюється з відповідного рахунку витрат);

- за різницею між нарахованими, але не отриманими доходами банку та нарахованими, але не відшкодованими власними витратами банку, а також з одержання (сплати) іноземної валюти та банківських металів у вигляді доходів або витрат;

- з організації безготівкових розрахунків уповноважених банків з міжнародними платіжними системами за платіжними картками.

Банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.

Департамент валютного регулювання залежно від ситуації на внутрішньому та зовнішньому грошово-кредитних ринках визначає особливості щодо окремих напрямів діяльності уповноважених банків, які пов'язані зі здійсненням операцій на міжбанківському валютному ринку України.

У межах установленого лімітів ризику загальної відкритої (довгої/ короткої) валютної позиції (Л13), у тому числі обмеження ризику загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) та ризику загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) Департамент валютного регулювання та Департамент валютного контролю та ліцензування Національного банку мо-жуть уносити певні обмеження щодо регулювання окремих активних операцій із валютними цінностями уповноважених банків, що пов'язані з питаннями кур-соутворення національної валюти та створення чіткішого й прозорішого меха-нізму контролю за валютними операціями окремих банків.

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції бан-ку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валют-ної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом обчис-люється підсумок за всіма балансовими і позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями банку та розраховується загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті окремо за кожною іноземною валютою та кожним банківським металом (розрахунок проводиться за звітну дату).

Величина загальної відкритої валютної позиції банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами та за всіма банківськими металами.

Для банків, статутний капітал яких сплачено у вільно конвертованій ва-люті та внаслідок чого виникає порушення нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті, установлюється, що частина (або вся сума) статутного капіталу банку не враховується до розрахунку нормативу загальної довгої відкритої валютної позиції банку у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому депозитному рахунку в НБУ(лише та частина, що призводить до порушення цього ліміту). Нормативне значення ліміту загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Л13) має бути не більше ніж 30 відсотків [14] (Рис.1.2).

Рис. 1.2. Визначення валютних позицій банку [14]

У цьому разі встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції банку:

- загальна довга відкрита валютна позиція (Л13-1) має бути не більше ніж 20 відсотків;

- загальна коротка відкрита валютна позиція (Л13-2) має бути не більше ніж 10 відсотків.

1.2 Методика розрахунку валютної позиції комерційного банку

Розрахунки валютної позиції комерційного банку виконуються згідно алгоритму „Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні" ( Постанова Правління НБУ від 2 червня 2009 року N 315 [14]) за даними щоденного балансу (i - індекс поточної дати) по кожній валюті (j - індекс валюти) окремо за наступними формулами:

валютний банк криза капітал

(1.1)

де ВП(i,j) - поточна валютна позиція по j -й валюті. Валютна позиція є відкритою довгою, коли вимоги банку перевищують його зобов'язання в певній іноземній валюті. Коли ж зобов'язання в певній іноземній валюті перевищують вимоги банку у цій валюті, відкрита валютна позиція є короткою. При розрахунку за формулою (1.1) відкрита довга валютна позиція має знак "плюс" ВП(i,j)_(+), а коротка ВП(i,j)_(-) має знак "мінус" [9].

Впа_грн.екв(і,j) - сумарні балансові та позабалансові активи в розрахо-вуємій j -й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) згідно формули (1.2) [14], де балансові рахунки відповідають „Плану рахунків" [8] (див.Додаток А);

Впз_грн.екв(і,j) - сумарні балансові та позабалансові зобов'язання в розраховуємій j - й валюті (гривневі еквіваленти по поточному курсу НБУ) згідно формули (1.3) [14], де балансові та позабалансові рахунки відповідають "Плану рахунків" [8] (див.додаток А); РК(i) - поточний рівень регулятивного капіталу банку в гривневому еквіваленті, розраховуємий за „Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні" [9];

ВПа (балансові та позабалансові активи) = 1001 + 1002 + 1003 + 1004 + 1005 + 1007 + 1011 + 1012 + 1013 + 1017 + 1101 + 1102 + 1107 + 1200 + 1203 + 1207 + 1208 + 1211 + 1212 + 1215 - 1216КА + 1218 + 1400 + 1401 + 1402 + 1403 + 1404 ± 1405АП - 1406КА + 1407 + 1408 + 1410 + 1411 + 1412 + 1413 + 1414 ± 1415АП - 1416КА + 1417 + 1418 + 1419 + 1420 + 1421 + 1422 + 1423 + 1424 - 1426КА + 1427 + 1428 + 1429 + 1430 ± 1435АП - 1436КА + 1437 + 1438 + 1440 - 1446КА + 1447 + 1448 - 1490КА - 1491КА - 1492КА - 1493КА + 1500А + 1502 + 1508 + 1509 + 1510 + 1512 + 1513 + 1514 + 1515 - 1516КА + 1517 + 1518 + 1519 + 1520 + 1521 + 1522 + 1523 + 1524 + 1525 - 1526КА + 1527 + 1528 + 1529 - 1590КА - 1592КА + 1600А + 1607А + 1811 + 1819 - 1890КА + 2010 - 2016КА + 2018 + 2020А - 2026КА + 2027 + 2028 + 2029 + 2030 - 2036КА + 2037 + 2038 + 2039 + 2062 + 2063 - 2066КА + 2065 + 2067 + 2068 + 2069 + 2071 + 2072 + 2073 + 2074 - 2076КА + 2075 + 2077 + 2078 + 2079 + 2082 + 2083 - 2086КА + 2085 + 2087 + 2088 + 2089 + 2102 + 2103 - 2106КА + 2105 + 2107 + 2108 + 2109 + 2112 + 2113 - 2116КА + 2115 + 2117 + 2118 + 2119 + 2122 + 2123 - 2126КА + 2125 + 2127 + 2128 + 2129 + 2132 + 2133 - 2136КА + 2135 + 2137 + 2138 + 2139 + 2202 + 2203 - 2206КА + 2205 + 2207 + 2208 + 2209 + 2211 - 2216КА + 2215 + 2217 + 2218 + 2219 + 2220 - 2226КА + 2227 + 2228 + 2229 + 2232 + 2233 - 2236КА + 2235 + 2237 + 2238 + 2239 - 2400КА - 2401КА + 2600А + 2605А + 2607 + 2620А + 2625А + 2627 + 2650А + 2655А + 2657 + 2800 + 2801 + 2805 + 2806 + 2809 - 2890КА + 2920А + 2924А + (3002 + 3003 + 3005) ± 3007АП + 3008 + 3010 + 3011 + 3012 + 3013 + 3014 ± 3015АП - 3016КА + 3017 + 3018 + 3040 + 3041+ 3042 + 3102 + 3103 + 3105 ± 3107АП + 3108 + 3110 + 3111 + 3112 + 3113 + 3114 ± 3115АП - 3116КА + 3117 + 3118 + 3119 + 3122 + 3123 + 3125 + 3128 + 3132 + 3133 + 3135 + 3138 + 3140 + 3141 + 3142 - 3190КА - 3191КА + 3210 + 3211 + 3212 + 3213 + 3214 - 3216КА + 3217 + 3218 + 3219 - 3290КА - 3291КА + 3400 + 3402 + 3403 + 3407 + 3408 + 3409 + 3500 + 3510 + 3519 + 3520 + 3521 + 3522 + 3540 + 3541 + 3548 + 3550 + 3551 + 3552 + 3559 + 3570 + 3578 + 3579 - 3590КА - 3599КА + 3705А + 3710 + 3739А + 3811А + 3900А + 3901А + 3902 + 3904 + 3906 + 3928 + 4102 + 4103 + 4105 + 4202 + 4203 + 4205 + 4208 + 4321 + 9201 + 9202 + 9203 + 9204 + 9206 + 9207 + 9300 + 9350 + 9351 + 9352 + 9353 + 9354 + 9356 + 9357;

ВПз (балансові та позабалансові зобов'язання) = 1300 + 1308 + 1310 + 1311 + 1312 + 1313 + 1315 - 1316КП + 1317 + 1318 + 1322 + 1323 + 1324 + 1325 - 1326КП + 1327 + 1328 + 1332 + 1334 + 1335 - 1336КП + 1338 + 1500П + 1507 + 1600П + 1602 + 1608 + 1610 + 1612 + 1613 + 1615 - 1616КП + 1617 + 1618 + 1621 + 1622 + 1623 + 1624 + 1625 - 1626КП + 1627 + 1628 + 1911 + 1919 + 2512 + 2513 + 2518 + 2520 + 2523 + 2525 + 2526 + 2528 + 2530 + 2531 + 2538 + 2541 + 2542 + 2544 + 2545 + 2546 + 2548 + 2552 + 2553 + 2554 + 2555 + 2558 + 2560 + 2561 + 2562 + 2565 + 2568 + 2570 + 2571 + 2572 + 2600П + 2601 + 2602 + 2603 + 2604 + 2605П + 2606 + 2608 + 2610 + 2611 + 2615 - 2616КП + 2617 + 2618 + 2620П + 2622 + 2625П + 2628 + 2630 + 2635 - 2636КП + 2637 + 2638 + 2640 + 2641 + 2642 + 2643 + 2650П + 2651 + 2652 + 2653 + 2655П - 2656КП + 2658 + 2700 + 2701 - 2706КП + 2707 + 2708 + 2900 + 2901 + 2902 + 2903 + 2905 + 2906 + 2907 + 2908 + 2909 + 2920П + 2924П + 3300 + 3301 + 3305 - 3306КП + 3307 + 3308 + 3310 + 3311 + 3315 - 3316КП + 3317 + 3318 + 3320 - 3326КП + 3327 + 3328 + 3330 - 3336КП + 3337 + 3338 + 3340 - 3346КП + 3347 + 3348 + 3350 + 3351 + 3352 + 3360 + 3361 + 3362 + 3600 + 3610 + 3615 + 3619 + 3620 + 3621 + 3622 + 3623 + 3630 + 3631 + 3640 + 3641 + 3648 + 3650 + 3651 + 3652 + 3653 + 3654 + 3658 + 3659 + 3660 + 3661 - 3666КП + 3667 + 3668 + 3670 + 3678 + 3690 + 3699 + 3705П + 3720 + 3739П + 3811П + 3900П + 3901П + 3903 + 3905 + 3907 + 3929 + 9210 + 9211 + 9212 + 9213 + 9214 + 9216 + 9217 + 9310 + 9360 + 9361 + 9362 + 9363 + 9364 + 9366 + 9367.

Загальна довга відкрита валютна позиція банку (порівнюється з лімітом Л13-1) розраховується як сума модулів окремих довгих відкритих позицій по окремим j-тим валютам (j = 1,…,k) за формулою:

(1.4)

Загальна коротка відкрита валютна позиція банку(порівнюється з лімітом Л13-2) розраховується як сума модулів окремих коротких відкритих позицій по окремим j-тим валютам(j=1,...,k) за формулою:

(1.5)

Загальна відкрита валютна позиція банку (порівнюється з лімітом Л13) розрахується як сума загальної довгої відкритої позиції та загальної короткої відкритої позиції за формулою:

(1.6)

Згідно „Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками" [14]:

1. Банк здійснює розрахунок загальної (довгої/короткої) відкритої валютної позиції на підставі щоденного балансу банку. За кожною іноземною валютою та кожним банківським металом визначається підсумок за всіма балансовими та позабалансовими активами і всіма балансовими та позабалансовими зобов'язаннями.

2. Ліміти відкритої валютної позиції (далі - ліміти) - це встановлене Національним банком України кількісне обмеження у відсотках щоденної величини відкритих банком валютних позицій, а саме: загальної (довгої/короткої) в іноземних валютах і банківських металах та окремо за групами відповідних іноземних валют та банківськими металами, а також за відповідною валютою чи банківським металом, окремими активними операціями з валютними цінностями до регулятивного капіталу банку.

3. Ліміт загальної відкритої валютної позиції банку (Л13) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

4. Ліміт загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Л13-1) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу вимог за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом зобов'язань у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

5. Ліміт загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) визначається як співвідношення величини перевищення обсягу зобов'язань за іноземною валютою та банківськими металами над обсягом вимог у гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку.

6. Банк, виходячи з встановлених Національним банком лімітів, складає в довільній формі внутрішній документ із щоденними розрахунками виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій на поточну дату, а також за станом на 1 число кожного місяця із розрахунками середньоарифметичних величин (за попередній місяць) виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій за звітний місяць.

Розрахунок середньоарифметичної величини вираженої у відсотках відкритої валютної позиції за звітний місяць здійснюється за такими формулами:

(1.7)

(1.8)

(1.9)

де n - кількість робочих днів у звітному місяці, у які відкривалася довга/коротка валютна позиція.

Середньоарифметичні величини виражених у відсотках відповідних відкритих валютних позицій за звітний місяць є звітними даними, що використовуються Національним банком для контролю за дотриманням банком установлених лімітів.

Національний банк має право прийняти окреме рішення щодо введення щоденного контролю за дотриманням банком лімітів на визначений строк у разі порушення ним значень лімітів два та більше звітних періоди протягом календарного року.

Після набрання чинності зазначеним рішенням звітним періодом уважається один робочий день та відповідно звітними даними, що використовуються Національним банком для контролю за дотриманням банком установлених лімітів, є щоденні дані про відповідні відкриті валютні позиції.

1.3 Вплив світової фінансової кризи на регуляторні зміни НБУ методики розрахунку валютної позиції комерційного банку у 2009-2010 рр.

Світова фінансова криза 2008 - 2009 рр. в світовій фінансовій системі та банківській системі України позначилася [30]:

1. Стрімкою девальвацією курсу національної валюти України до долара США (див.рис.1.3), євро (див.рис.1.4) та російського рубля(див.рис. 1.5) у листопаді 2008 р. - грудні 2009 р.;

2. Частковим зміцненням курсу національної валюти України у січні 2009 р., особливо до російського рубля (див.рис. 1.5);

3. Поступовим продовженням девальвації національної валюти України відносно всіх валют світової системи з виходом на новий рівень стабілізації курса у листопаді 2009 року (див.рис.1.3 - 1.5).

4. Поступовою ревальвацією курса національної валюти до основних торгівельних валют світу на протязі листопад 2009р. - жовтня 2010 р.

Рис.1.3. Динаміка офіційного (НБУ) курсу долара США до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.4. Динаміка офіційного(НБУ) курсу євро до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.5. Динаміка офіційного(НБУ) курсу російського рубля до курсу гривні у 2005 - 2010 рр.

На світовому фінансовому ринку (див.рис.1.6 - 1.9), фінансова криза 2008 року характеризується як криза „платоспроможності та ліквідності":

1. 1-м характерним признаком кризи є падіння попиту та відповідно цін на золото на Лондонській біржі дорогоцінних металів на 25% в березня 2008 р. - листопаді 2008 р. (див.рис.1.6) з рівня 1000 USD / 1 трійську унцію до рівня 750USD / 1 трійську унцію;

2. 2-м характерним признаком кризи є падіння попиту та відповідно цін на платину на Лондонській біржі дорогоцінних металів на 65% в березня 2008 р. - листопаді 2008 р. (див.рис.1.7) з рівня 2200 USD / 1 трійську унцію до рівня 800USD / 1 трійську унцію;

3. 3-м характерним признаком кризи є недовіра „нафтоносних" країн Близького Сходу і Китаю до накоплених валютних запасів в доларах США та суттєве зростання вартості скуповуємих ними дорогоцінних металів у грудні 2008 року - жовтні 2010 р. (див.рис.1.6-1.7):

- зростання вартості 1 унції золота з рівня 750 USD до рівня 1400 USD у жовтні 2010 року, тобто практично на 90%, з значним перевищенням докризоого рівня вартості золота на +40%;

- зростання вартості 1 унції платини з рівня 800 USD до рівня 1700 USD у жовтні 2010 року, тобто практично на 113%, але з недосягненням докризового рівня вартості платини на -24%;

4. Одночасно, як показують графіки вартості золота та платини за 10-річний період (2000 - 2010 рр.), наведені на рис.1.8 -1.9, кредитний характер основної світової розрахункої валюти - долара США та відсутність прив'язки його курсу до вартості золота (відказ від золотого еквіваленту) характеризуєть-ся суттєвою девальвацією вартості долара США відносно вартості основних до-рогоцінних металів, що ставить під сумнів „розрахунковий світовий стандарт":

- вартість 1 трійської унції золота з рівня 310 USD у 2000 р. зросла до рівня 1400 USD у 2010 р.;

- „золота" девальвація „паперо-кредитної" валюти -долар США за 10 років становить 351,6%, тобто по 35% на рік.

Рис.1.6. Динаміка курсу золота(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США у 2005 - 2010 рр.

Рис.1.7. Динаміка курсу платини(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США у 2005 - 2010 рр.[33]

Рис.1.8. Динаміка курсу платини(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США за 10 років (2000 - 2010) [33]

Рис.1.9. Динаміка курсу золота(1 тройська унція - 31,1 г) на Лондонській біржі дорогоцінних металів в доларах США за 10 років

Враховуючи руйнівний характер впливу девальвації національної валюти України у жовтні - грудні 2008 року на валютні операції та валютні ризики в діяльності комерційних банків України, Національний банк України прийняв на початку 2009 року ряд постанов, які суттєво регулюють визначення, нормативи та ліміти валютного ризику відкритої валютної позиції та зміни в порядку роз-рахунку валютної позиції банків.

Постановами №107 [17] та №109 [20] передбачено:

- скасування нормативу ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13, Н13-1, Н13-2), що були встановлені Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні [ ];

- скасування окремих лімітів відкритої валютної позиції банку (Л14, Л15, Л16, Л17), що були встановлені постановою Правління Національного банку України від 12.08.2005 №290 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України та встановлення лімітів відкритої валютної позиції банку" [14];

- розрахунок дотримання ліміту відкритої валютної позиції (Л13, Л13-1, Л13-2) без урахування сформованих банком резервів в іноземній валюті;

- уповноважені банки, які на дату набрання чинності цією постановою мають розміри відкритих валютних позицій, що перевищують установлені ліміти відкритої валютної позиції (Л13, Л13-1, Л13-2), зобов'язані вжити заходів щодо приведення їх поступово протягом 60-денного строку у відповідність до вимог цієї постанови.

Постановою №109 схвалюються відповідні Методичні рекомендації до Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками, які вводяться у дію одночасно з набранням чинності Постановою № 107 (з 23.04.2009):

- запровадження контролю та чітких штрафних санкцій за недотримання уповноваженими банками на щоденній основі установлених у вигляді ліміту граничних значень відкритої валютної позиції банку.

Постанова НБУ №108 від 28 лютого 2009 р. (набрала чинності 19 квітня 2009 року) забороняє обмін іноземної валюти з метою формування резервів під заборгованість в інвалюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Постанова НБУ №109 передбачає формування резервів під валютні кредити в гривні, внаслідок чого в банків виникла необхідність продавати валюту в обсязі сформованого резерву на міжбанківському ринку. Крім того, НБУ заборонив купувати валюту на міжбанку для забезпе-чення договорів за операціями купівлі-продажу цінних паперів українських емітентів, скасувавши відповідний пункт постанови Нацбанку №36 від 29 січня 2003 року "Про здійснення операцій з цінними паперами українських емітентів". Метою прийняття зазначених Постанов №107 - №109 є запровадження заходів, спрямованих на стабілізацію функціонування валютного ринку України за рахунок обмеження можливості банків щодо переведення гривневих ресурсів в іноземну валюту та відповідно збалансування структури вимог та зобов'язань банків.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНОЮ ПОЗИЦІЄЮ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ ПАТ „АЛЬФА-БАНК"

2.1 Вплив світової фінансової кризи на результати діяльності ПАТ „Альфа-Банк" у 2007 - 2010 рр.

Альфа-Банк (Україна) -- універсальний комерційний банк, що є частиною міжнародного консорціуму "Альфа-Груп". Банк займає лідируючі позиції в усіх сегментах банківського ринку України. Згідно з рейтингом Національного Банку України Банк входить до десятки найбільших банків країни за розміром активів та є одним із лідерів за об'ємом коштів юридичних осіб [32].

Рис.2.1. Рейтингова позиція ПАТ "Альфа-Банк" в БС України [32]

Банк був заснований 18 листопада 1992 року у формі товариства з обмеженою відповідальністю згідно українського законодавства, зареєстрований НБУ 24 березня 1993 року і почав діяльність під назвою Комерційний Банк Сприяння Споживачам "Віто" з головним офісом у Києві. В 1995 р. Банк був реорганізований у ТОВ "Київінвестбанк", який у свою чергу був реорганізований в Акціонерний Комерційний Банк "Київський Інвестиційний Банк" в 1997 р. Під своїм теперішнім ім'ям Банк працює з січня 2001 р. 19 серпня 2009 року проведено державну реєстрацію змін до Статуту ЗАТ "Альфа-Банк" в зв'язку зі зміною назви Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" (ЗАТ "Альфа-Банк") на Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (ПАТ "Альфа-Банк"). 30 листопада 2009 року Загальними зборами акціонерів ПАТ "Альфа-Банк" було прийнято рішення про збільшення статутного капіталу Банку. Це збільшення статутного капіталу здійснено шляхом проведення додаткової емісії простих іменних акцій ПАТ "Альфа-Банк" закритого розміщення - 739 435 000 (семисот тридцяти дев'яти мільйонів чотирьохсот тридцяти п'яти тисяч) акцій. Номінальна вартість 1 (одна) грн. за 1 (одну) акцію. 16 жовтня 2009 року ПАТ "Альфа-Банк (Україна)" погасив двотраншевий синдикований кредит в розмірі 23,5 млн. доларів США та 26,935 млн. євро, залучений 14 жовтня 2008 року на фоні розвитку наслідків світової фінансової кризи в БС України. 30 жовтня 2009 року Альфа-Банк (Україна) виплатив відсотковий дохід за Єврооблігаціями зі строком погашення в 2012 році. Того ж дня три серії Єврооблігацій 2012 були консолідовані в один випуск, таким чином загальна сума випуску склала 840,633,000 доларів США. Починаючи з 30 жовтня 2010 року папери будуть погашатися 8 рівними траншами щоквартально, в дату виплати процентів. В табл.2.1 наведені відомості про акціонерів ПАТ "Альфа-Банк" станом на жовтень 2010 р. [32].

Таблиця 2.1 Акціонери ПАТ „Альфа-Банк" станом на жовтень 2010 р.

Найменування акціонера	Кількість акцій, шт	Кількість акцій, %
АВH Ukraine Ltd, Cyprus	2 976 561 606	80,1013%
ВАТ "Альфа-Банк", Росія	739 431 452	19,8986%
Міноритарії	4 237	0,0001 %

В табл.2.2 - 2.3 та на рис.2.2 наведені основні показники діяльності ПАТ "Альфа-Банк" у 2006 -2009 рр. та по 3-х кварталах 2010 р. , які показують, що при валютному відсотку кредитного портфелю від 63% у 2008 році до 49% у 2010 році банк внаслідок впливу світової фінансової кризи повинен був різко підняти обсяг резервів на кредитні ризики з 8% у 2008 році до 24% у 2010 році, при яких діяльність банку стала збитковою(2009) та малоприбутковою(2010).

Таблиця 2.2 Основні показники діяльності ПАТ "Альфа-Банк" у 2006 -2009 рр.[32]

Назва статті, тис.грн.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.
Непозподілений прибуток	18 217	44 047	161 351	(919 363)
Відрахування у резерви в поточному році	(81 433)	(384 119)	(1 605 096)	( 2 964 449)
Активи	6 284 312	15 061 199	32 309 123	28 152 757
Зобов'язання	5 790 547	13 502 070	28 998 157	25 818 195
Відсоток резервів ризику кредитного портфелю в %	2,18%	3,61%	7,98%	16,97%
Відсоток кредитів в валюті в кредитному портфелі			63,09%	52,31%

Таблиця 2.3 Основні показники діяльності ПАТ "Альфа-Банк" у 2010 р

Назва статті, тис.грн.	1 квартал 2010	2 квартал 2010	3 квартал 2010
Непозподілений прибуток	399	551	775
Відрахування у резерви в поточному році	(398 803)	(769 317)	(1 099 354)
Активи	27 288 845	27 166 503	27 142 343
Зобов'язання	24 966 409	24 037 224	24 040 530
Власний капітал (РК 1 рівня)	2 292 436	3 129 279	3 101 813
Відсоток резервів ризику кредитного портфелю в %	20,83%	23,8%	24,17%
Відсоток кредитів в валюті в кредитному портфелі	47,75%	49,84%	48,40%

Рис.2.2. Створення підвищених резервів кредитного ризику та збитковість діяльності ПАТ "Альфа-Банк" як наслідок впливу світової фінансовї кризи 2008 -2009 рр. [32]

2.2 Оцінка та проблеми дотримання лімітів валютної позиції в ПАТ „Альфа-Банк" у докризовий та кризовий періоди 2007 - 2009 рр.

Станом на 01.01.2009 р. контролюємий нормативами НБУ у 2008 році [9] розмір загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Н13 становив 20,5593% (нормативне значення - не більше 30 %).

Станом на 01.01.2010 р. в ПАТ "Альфа-Банк" забезпечено дотримання валютної позиції на рівнях які задовольняють ліміти [14]:

- розмір загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку Л13 (ліміт - не більше 30 %) - 8,4868%;

- розмір загальної довгої відкритої валютної позиції банку Л13-1 (ліміт - не більше 20%) - 8,4868%;

- розмір загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Л13-2) - (ліміт - не більше 10 %) - 0%.

Валютна позиція банку визначалась згідно з Постановою Правління НБУ №315 від 02.06.2009 "Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативіврегулювання діяльності банків в Україні" [14]. Необхідно зазначити, що в 2009 році мала місце зміна підходу до розрахунку та контролю валютної позиції банку згідно з Постановою Правління Національного банку України від 28.02.2009 №107 [17]. Зазначеною постановою було введено новий алгоритм розрахунку лімітів валютної позиції (див.розділ 1). Приведення значень лімітів валютної позиції до граничних вимог НБУ було забезпечене банком у встановлений 60-денний термін згідно з вищезгаданою постановою. Динаміка значень лімітів валютної позиції наведена в табл.2.4. В табл. 2.5 - 2.6 наведені результати аналізу повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ "Альфа-Банк" у 2007 -2008 рр. та у 2008 -2009 рр. [32]. Як показують результати аналізу табл.2.6 - в 2009 році на розмір відкритої валютної позиції суттєве значення має відсутність позабалансових інструментів хеджування валютних ризиків за рахунок форвардно- ф'ючерсних валютних контрактів "гривня-валюта" та неврахування валютних резервів на кредитні ризики.

Таблиця 2.4 Динаміка рівнів довгої та короткої валютної позиції ПАТ "Альфа-Банк" у 2009 р. [32]

Таблиця 2.5 Аналіз повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ "Альфа-Банк" у 2007 -2008 рр.

Таблиця 2.6 Аналіз повалютної складової валютної позиції та сумарного валютного ризику в ПАТ "Альфа-Банк" у 2008 -2009 рр.

2.3 Результати стрес-тестування впливу валютної позиції ПАТ „Альфа-Банк" у 2007 - 2009 рр. на прибуток та власний капітал банку

Стрес-тестування - це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора - валютного курсу, процентної ставки тощо [16].

Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями. За допомогою стрес-тестування визначаються особливо вразливі місця окремих сфер діяльності банків.

Метою проведення стрес-тестування є оцінка ризиків та визначення спроможності протистояти потрясінням на фінансовому ринку.

За допомогою стрес-тестування банк може визначити розмір збитків у цілому та за окремими видами активів у разі виникнення екстремальних подій, а також свої потенційні можливості покривати ці збитки, оцінити стан власного капіталу та визначити якість власних методик щодо управління ризиками. Основним завданням за результатами стрес-тестування є підготовка упереджувальних стратегічних і тактичних заходів, які дозволять врегулювати проблемні або напружені ситуації, що можуть виникнути в майбутньому, та послабити вплив різних ризиків на діяльність банків.

Як базові фактори валютних ризиків доцільно використовувати такі макроекономічні категорії:

- стабільність економічної ситуації (економічний спад, радикальна зміна вектора розвитку економіки, дефолти першокласних компаній-позичальників тощо);