Державне регулювання попиту і пропозиції на регіональному ринку праці (на прикладі Житомирської області)

Зазнає змін і вікова структура постійного населення. Частка осіб у працездатному віці та старшому від працездатного зростає, тоді як у віці молодше від працездатного - зменшується. Аналізуючи дані, ми бачимо, що кількість немовлят до 1 року менше від кількості людей, яким за 70 років, на 90,1%, а їх частка до загальної кількості населення становить лише 1,0 %. Більша кількість населення у віці молодшому за працездатний зосереджена у містах, тоді як населення віком старше за працездатний найбільше у сільській місцевості. Така ситуація зумовлена тим, що останніми роками сільська молодь кидає села, переїжджає до міст, а в сільській місцевості залишаються люди похилого віку, що в свою чергу погіршує нерівномірність в розвитку окремих регіонів області, спричиняючи в свою чергу дисбаланс попиту та пропозиції робочої сили.

Рівень народжуваності в області з 1985 по 2010 рр. скоротився вдвічі. У 2009 р. в області народилося 13,7 тис. дітей, що на 2,0 тис. менше, ніж у 2007 р. Протягом 2009 р. в області померло 24,2 тис. осіб, показник смертності становив 18,3 померлих на 1000 осіб населення.

Населення області скорочувалось також за рахунок механічного руху, особливо внаслідок міждержавних міграцій. Переважна більшість населення переміщувалась у межах країн СНД та Балтії (23647 і 617 осіб відповідно). Міграційний процес, в якому міжрегіональна міграція була більш інтенсивною, призвів до зменшення кількості населення, яка становить 2831 осіб (прибуло - 7947 осіб, вибуло - 10226 осіб), що обумовило значне зменшення кількості населення Житомирської області.

Отже, підсумовуючи вищезазначене можна зробити висновок, що область має значний потенціал для розвитку та забезпечення належної кількості робочих місць, однак цей потенціал не використовується у повному обсязі, у зв'язку з неефективною державною політикою, таким чином відсутність належної оплати праці, демотивуюча податкова політика, низький рівень і якість життя населення, міграційні процеси тощо впливають не тільки на демографічну ситуацію регіонів, а і на сферу зайнятості населення.

2.2 Особливості ринку праці та зайнятості населення Житомирської області

Останнім часом на ринку праці Житомирської області спостерігається спад трудової активності та зменшення кількості зайнятих, однак це відбувається не значними темпами. Аналіз сфери зайнятості населення дозволять краще зрозуміти напрямки соціально-економічного та промислового стратегічного розвитку регіону.

Таблиця 2.2

Чисельність економічно активного населення з 2008 по 2010 рр. зменшилась на 1тис. чол., за рахунок осіб працездатного віку (16,2 тис.), тоді ж як чисельність економічно активного населення у віці 15-70 років майже не змінилась. Співвідношення економічно активної частини жінок працездатного віку до чоловіків у 2010 році становило 48,9 % до 51,1% відповідно (в 2009 ж році більшість становили жінки), а міського населення до сільського - 53,8% до 46,2% відповідно.

Чисельність зайнятих, яка включає зайняте населення в особистому селянському господарстві та кадрових військових, у всіх сферах економічної діяльності області з 2001 по 2010 рр. наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 - Чисельність зайнятого населення Житомирської області в динаміці, тис. осіб

Найбільшу зайнятість у 2010 р. мали жінки - 50,9%, чоловіки ж відповідно - 49,1%. Дані рівня зайнятості населення за віком, статтю та місцем проживання області свідчать про те, що рівень зайнятості жінок перевищує рівень зайнятості чоловіків на 1,8 %, а рівень зайнятості міського населення більший, ніж рівень зайнятості сільського населення на 3%, однак слід враховувати, що до зайнятих відносять також ту категорію населення, що має одноосібне домашнє господарство, тобто насправді в сільській місцевості набагато нижчий рівень зайнятості, ніж в містах.

Зайняте населення за видами економічної діяльності області зменшилося з 568,2 тис. осіб у 2008 р. до 560,2 тис. осіб у 2010 р. Аналізуючи динаміку зайнятості, ми бачимо, що зміни відбулися: збільшення зайнятих - у сфері державного управління - на 24,3%; скорочення зайнятих - у сільському та лісовому господарстві, мисливстві (на 4%), в промисловості 11,5%; стабільною динамікою поступового збільшення характеризуються торгівля, діяльність транспорту та зв'язку, державне управління. Чисельність зайнятих за видами промислової діяльності області періоду 2000-2010 рр. має тенденцію до скорочення: з 114,0 до 85,1 тис. осіб. Аналіз даних свідчить про такі зміни: збільшення зайнятих - у металургії та обробці металу (на 1,1 тис. осіб) та у виробництві деревини (на 0,8 тис. осіб); скорочення зайнятих - у легкій промисловості (на 9,3 тис. осіб), у машинобудуванні (на 7,9 тис. осіб) та у виробництві неметалевих виробів (на 6,8 тис. осіб); незначне збільшення чисельності зайнятих спостерігається у виробництві й розподілі електроенергії, газу та води (на 0,1 тис. осіб).

Скорочення кількості зайнятих у сільському господарстві є наслідком зменшення кількості посівних площ та поголів'я худоби, через нерентабельність даного виду діяльності, так якщо рівень рентабельності вирощування деяких видів рослин сягає 108%, то в тваринництві ситуація є набагато гіршою, починаючи із 1995 року даний показник є від'ємне значення майже за всіма видами продукції. Особливо це стосується великої рогатої худоби та птиці, де рівень рентабельності у 2010 році складав - 35,в та - 53,4 % відповідно.

Так у 2010 році посівні площі сільськогосподарських культур становили 720,5 тис. га, що на 1% менше, ніж у 2008 році, на 11%, ніж у 2005р. та на 28%, ніж у 2000р, особливо це стосується зернових та кормових культур, що позначається на вартості вирощування худоби та птиці. Що ж до технічних культур, то тут не існує сталої тенденції. Так починаючи з 1990 року до 2000 площі технічних культур зменшувалися, однак з 2005 року почали знову розширюватися і у 2010 році сягнули показників 2010 року за рахунок вирощування соняшника, ріпака та сої. Однак посівні площі цукрових буряків скоротилося на 73% в порівнянні з 1990 роком, а льону-довгунця у 2009 на 98%, у 2010 ж році ця культура взагалі не вирощувалась у зв'язку з занепадом «Житомирського льонокомбінату», а якому працювало близько 10 тисяч працівників. Тобто, як бачимо, сільське господарство та промисловість тісно пов'язані між собою і спад в одній галузі неминуче потягне за собою іншу.

Щодо зайнятості населення за районами області, то слід зазначити, що останніми роками в більшості малих поселень відбувається стала тенденція до зменшення чисельності зайнятих у всіх сферах діяльності: у Бердичівському, Ружинському, Червоноармійському, Черняхівському та Чуднівському районах чисельність зайнятого населення скоротилась удвічі, а в Андрушівському, Баранівському, Брусилівському, Лугинському, Коростенському, Малинському, Коростишівському, Олевському - утричі; найменше скорочення спостерігається у містах Житомир (1,2 %), Коростень (13,0 %), а також у Житомирському районі (20,0 %). Отже, спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та фінансового стану протягом 1990-1999 рр. значно послабили економічну базу поселень області. Вузька спеціалізація виробництва, обмеженість вибору професій, недостатня кількість робочих місць, нерозвиненість сфери обслуговування призводять до ускладнення ситуації у сфері зайнятості

Нестабільною є динаміка ділової активності малого бізнесу Житомирської області. Так з 2000-2007 року спостерігається збільшення кількості малих підприємств, у 2008 році кількість підприємств зменшилась, у 2009 році - збільшилась, у 2010 році знову зменшилась. У 2010р. кількість найманих працівників на малих підприємствах зменшилось на 3687 чоловік у порівнянні з 2008 роком. Кожне четверте підприємство в області - промислове, кожне дванадцяте - сільськогосподарське. Незначна частина підприємств функціонує у сфері освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва. Щодо кількості малих підприємств за районами області, то їх найбільша кількість зосереджена на території м. Житомир -76 підприємств на 10 тис. осіб наявного населення та в Володар-Волинському і Коростишівському районах - 44 та 48 підприємств відповідно, для порівняння в 2008 році їх кількість становила в м. Житомир - 85, у Володар-Волинському та Коростишівскьму районах - 65 та 61 підприємство відповідно. На підприємствах малого бізнесу у 2010 р. було зайнято 47,2 тис. осіб, що більш ніж на 9% перевищує рівень 2000 р. На промислових підприємствах малого бізнесу області зайнято третину працівників, у торгівлі - 25 %, у сільському господарстві - 14 %, у будівництві - 9 %. З урахуванням працівників, що виконують роботи за договорами, сумісників, а також підприємців, що працюють без створення юридичної особи, у малому підприємництві області зайнято понад 105 тис. осіб, тобто кожен п'ятий зайнятий - мешканець області.

Зростання інвестиційних вкладень у сфери економіки області, орієнтація на промислове виробництво, удосконалення фінансово-кредитної та податкової сфер і спричинили зміни у чисельності зайнятих та її структурі. Але слід зазначити і негативні моменти, серед яких: брак чітких програм розвитку пріоритетних сфер економіки, значне зношування засобів праці, відсутність інноваційних процесів (перспективними і цінними є вказівки тих підприємств, які мають стабільне, перш за все економічне становище, користуючись чи впроваджують новітні технології на своєму виробництві).

У Житомирській області за період з 2005 по 2009 рік спостерігається тенденція приросту капітальних інвестицій. У 2010 року цей показник становив 3019,1 млн. грн., що більше на 1883,5млн. грн., або майже у 2 рази порівняно з 2005 роком, коли розмір капітальних інвестицій становив 421,3 млн. грн., це є позитивним явищем, для розвитку області, а зокрема створенню нових підприємств та розширенню існуючих, однак слід також враховувати, що нові технології замінюють робочу силу і тим самим породжують структурне безробіття.

Ми вважаємо, що регіональна спрямованість інвестиційних надходжень в область обумовлена розвитком і розташуванням промислових підприємств, розвиненістю інфраструктури та природно-ресурсним потенціалом територій. Найбільший інтерес для інвесторів являє промисловість м. Житомира, де зосереджено четверту частину всіх підприємств області, які здійснюють свою діяльність у різних сферах економіки. Привабливими для інвестування є також міста Бердичів, Коростень та Новоград-Волинський, промислово-виробничий потенціал яких порівняно високий, а сфера економічної діяльності охоплює майже всі провідні види промисловості: машинобудівну, металообробну, хімічну, легку, добування та обробку каменю, переробку сільськогосподарської продукції. Одним з головних факторів поглиблення бідності та соціальної нестабільності в суспільстві виступає безробіття, його необхідно віднести до найбільш значимих соціальних загроз національній безпеці. Світовий досвід говорить про те, що існують різні можливості знайти роботу, різні стандарти соціального захисту в разі безробіття і різні законодавчі норми щодо того, яким чином людину спонукали до пошуку роботи, в який спосіб і в якій формі надати допомогу безробітним. Кількість безробітного населення області віком 15-70 років, визначених за методологією МОП, у 2010 році становила 60,8 тис. осіб, тоді ж як у 2008 - 53,9 тис. Більшість безробітних області у 2010 р. за місцем проживання становили мешканці міської місцевості (67,7%), а за статтю - чоловіки (65%). Рівень безробіття населення віком 15-70 років за методологією МОП скоротився з 13,5 % у 2001 р. до 9,8 % у 2009 р., що вплинуло на стан ринку праці. Графічно це можна побачити на рисунку 2.3:

Рис. 2.3 - Чисельність безробітних (за методологією МОП) за тривалістю незайнятості

На момент становлення державності в Україні Житомирщина частково вже успадкувала серйозні проблеми у збалансуванні попиту і пропозиції на ринку праці. Останнім часом вони ще більше загострилися, причому головною їх ознакою стало згортання наявних і відсутність альтернативних нових робочих місць майже в усіх сферах економіки. Це призвело до розбалансування ринку праці за рахунок вивільнення працівників майже для всіх професійних груп. У 2010 р. спостерігалось зростання обсягів вивільнення працівників (3637 осіб), тоді ж як у 2005 р. - 3637 осіб.

В промисловості у 2010 році було вивільнено 773 працівника, що на 707 осіб менше, ніж в 2005 році, тоді ж як у сільському господарстві зменшилась кількість вивільнених на 338 осіб. Серед скорочених працівників переважаютьжінки-1043 особи (або 53,3%), усіх вивільнених у 2010 р. Найбільше вивільнено працівників було у м. Житомир - 821 особа, Новоград-Волинському - 117 осіб, Коростені - 140, Житомирському районі - 105 та в Овруцькому - 258 осіб.

За даними обстеження обласного населення основними причинами втрат роботи є вивільнення з економічних причин та за власним бажанням - 39,8 % та 41,0%, не працевлаштованих після закінчення загальноосвітніх і вищих навчальних закладів- 13,6.

Рівень освіти має безпосередній вплив на показники безробіття, а отже і на кон'юнктуру ринку праці. У 2010 році неповну та базову вищу освіту мали - 67195 осіб (25,8%), тоді ж як повну -69077 або 26,6% до облікової кількості штатних працівників. Кожний четвертий мав професійно-технічну базову або повну вищу освіту. Найбільша кількість працівників з вищою освіту була у сферах: державного управління - 49,3%, фінансової діяльності - 58,8%, дослідження та розробки - 52,0 та освіти - 49,7%, найменше ж працівників з вищою освітою у таких сферах, як рибальство та рибництво - 8,3% та сільському господарстві - 6,6%. Працівники іноді самі не зацікавлені вкладати кошти в свою професійну підготовку через відсутність коштів та достатніх стимулів для цього. Вкладення власних коштів працівників в освіту мають ризик бути не виправданими у зв'язку з можливою відсутністю відповідного робочого місця вакантного.

При вивченні структури населення у віці 15-70 років за тривалістю незайнятості (за методологією МОП) особливу увагу привертає тривале безробіття (понад один рік), обсяги якого у 2009р. зменшилися до16,7%, у 2010 ж році збільшилися до 19,3%. Результатом такого тривалого безробіття є втрата трудових навичок, формування соціальної апатії, випадковість заробітків, а також негативні соціально-економічні та психологічні наслідки в житті окремої безробітної людини області, її родини та суспільства в цілому.

2.3 Попит і пропозиція на ринку праці Житомирської області

Як вже зазначалось вище на ринку праці Житомирської області, склалася досить складна ситуація. Основними причинами безробіття (що збільшує навантаження на одне вільне робоче місце) на більш глобальному рівні є спад ділової активності, який потягнув за собою циклічне безробіття, а також структурні перетворення в економіці. Так фінансова криза, яка почалася у 2008 році спричинила досить негативні наслідки, вплинувши як на рівень зайнятості так і на економічні процеси загалом. Загальне підвищення цін на товари та послуги, спричинило зниження реальних доходів населення, що призвело до зменшення попиту на товари та послуги (а як відомо попит на робочу силу є похідним від попиту на товари та послуги). Це, а також нестабільність на валютному ринку спричинило зниження обсягів виробництва та призвело до збитковості більшості підприємств. І як наслідок досить велика частина населення залишилася безробітною. Якщо ж не брати до уваги зрушення в економіці пов'язані з циклічністю, а розглядати дане питання суто по Житомирській області, то існує також доволі багато причин досить низького рівня зайнятості: незадіяність всіх виробничих потужностей та ресурсів міста, які б дозволили створити нові робочі місця, недостатня підтримка підприємницького сектору з боку держави, тінізація економіки та конвертованість заробітних плат, досить низька вартість робочої сили, яка інколи навіть менша, ніж прожитковий мінімум, викокий рівень урбанізації, який спричиняє занепад сільського господарства та зменшення в даних місцевостях людей працездатного віку, недостатній рівень кваліфікації та професійних знань, тобто незадоволеність роботодавців наявним рівнем, не бажання брати на роботу молодих фахівців, у яких відсутній стаж роботи та людей з обмеженими можливостями, недостатня різноманітність кваліфікацій, що не задовольняє потреб попиту, автоматизація технологічного процесу, що зменшує трудомісткість, не престижність робітничих професій, податкове навантаження на підприємства, недостатнє інвестування в людський капітал. Ці та інші фактори спричинили спричиняють значну диспропорцію між попитом та пропозицією на ринку праці Житомирської області.

Як вже зазначалося, у практичній діяльності попит і пропозицію розглядають у широкому розумінні, це уся робоча сила (зайняті та безробітні) та на зареєстрованому ринку праці, тобто попит складають ті робочі місця, які є вакантними та зареєстровані у ДСЗ, а пропозицію - незайняте населення, що зареєстроване у ДСЗ. Розглянемо характеристику показників попиту і пропозиції в широкому розумінні та на зареєстрованому ринку праці.

За статистикою сукупну пропозицію визначають по кількості економічно активного населення. Починаючи з 2005 року кількість економічно активного населення - сукупна пропозиція на ринку праці має, хоч і не значну, але сталу тенденцію до зменшення: у 2010 році порівняно з 2008 роком сукупна пропозиція зменшилась на 0,2%, а в порівнянні з 2005 - на 1,7%.

Рис. 2.4 - Сукупна пропозиція робочої сили по Житомирській області в динаміці

Сукупний попит характеризується кількістю робочих місць, які пропонують роботодавці. Так як вільні вакансії практично відсутні, попит можна визначити використовуючи показник середньооблікової чисельності працюючих. Графічно це представлено на рис. 2.5:

Рис. 2.5 - Сукупний попит робочої сили по Житомирській області в динаміці

праця ринок попит пропозиція

У Житомирській області даний показник має спадну динаміку починаючи з 2000 року. Так, у 2010 році порівняно з 2008р. цей показник зменшився на 7,8%, порівняно з 2005 - на 16,2%, з 2000 р. на 36,5%. Навантаження сукупної пропозиції на одне робоче місце показане в таблиці:

Таблиця 2.3 - Сукупний попит та пропозиція в Житомирській області

Як видно з таблиці, навантаження на одне вільне робоче місце зростає все більшими темпами, із зменшенням попиту на робочу силу, і в порівнянні з 2005 роком цей показник збільшився на 14,2%. Так, за даними статистичного щорічника, у 2008 році в Житомирській області було вивільнено 1812 осіб, найбільше працівників було вивільнено у м. Житомирі -785 осіб або 43,3%, Бердичеві - 247 осіб, Новоград-Волинському - 142 особи та в Овруцькому районі - 157 осіб. Тоді ж як у 2009 році ситуація погіршилась: кількість вивільненого населення значно зросла і становила 3736 осіб, тобто в 2,06 рази в порівнянні з попереднім роком, в тому числі в Житомирі - 1584 особи, в Бердичеві - 387 осіб, Коростень - 241 особи, в Баранівському районі - 310 осіб та в Овруцькому - 283 особи. У 2010 році кількість вивільненого населення скоротилося до 1957 чоловік, що на 46,1% менше, ніж у 2008 році, найбільше працівників вивільнилося в сфері промисловості - 773 особи, що ж до міст та районів, то найбільше в м. Житомир - 821 особа та в Овруцькому районі - 258 осіб.

Що ж до зареєстрованого ринку праці, то тут ситуація ще більш несприятлива. Потреба у робочій силі у 2008 році становила 2384 особи, найбільший попит спостерігався у таких галузях: промисловість -578 осіб (24,3%), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 264 осіб (19,2%), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям - 295 осіб (12,4%) та державне управління - 687 осіб (28,8%). У галузях рибальства та рибництва попит взагалі відсутній, у галузі фінансової діяльності - всього 10 осіб, у сфері готельного та ресторанного бізнесу - 22 особи. У 2009 році в порівнянні з 2008 роком ситуація значно погіршилась, так як попит на робочу силу значно знизився: загальна потреба у робочій силі становила 1545 осіб, що на 839 особи менше,ніж у попередньому. Найбільший попит спостерігався у таких галузях: промисловість - 350 осіб (22,6%), торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 139 осіб, державне управління - 622 особи (40,3%). Тоді ж як у галузі рибальства попит знову ж таки відсутній, у галузі виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - 11 осіб, фінансової діяльності - 6 осіб та освіти - 28 осіб, що свідчить про не перспективність навчання у даних напрямках. У 2010 році ситуація дещо покращилась - потребі підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила - 1806 осіб, що на 16,9% більше ніж у минулому році. Найбільший попит спостерігався у таких галузях як промисловість - 490 осіб та торгівля, ремонт автомобілів. Побутових виробів - 216 осіб, а також сфері державного управління - 570 осіб.

Аналізуючи кон'юнктуру ринку праці Житомирської області, можна зробити висновок, що між попитом та пропозицією існує значний дисбаланс. Так, загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю у 2008 році становила 33871 особа, тоді ж як потреба підприємств у працівниках не зайнятих трудовою діяльністю 2384 особи, тобто навантаження на одне вільне робоче місце становила в середньому 14 чоловік. Житомирська область характеризується неоднорідністю розвитку її міст та регіонів за економічними та соціально-демографічними показниками, що безпосередньо впливає на ринок праці та формування попиту та пропозиції на ньому. Так у 2008 році найбільш сприятлива ситуація склалася в м. Житомирі, де пропозиція робочої сили становила 2712 осіб, а попит - 1204 особи, тобто навантаження на одне робоче місце становило 2 особи, у м. Бердичеві пропозиція становила 3374, а попит - 283 особи (12 чоловік на одне вільне вакантне місце), у м. Коростені навантаження становило 6 чоловік на одне вільне робоче місце, а у Житомирському та Коростишівському районах - 5 та 14 чоловік відповідно. Найбільший же дисбаланс між попитом та пропозицією спостерігався у Любарському та Ружинському районах, де навантаження на одну вільну вакансію становило 1331 та 1150 чоловік відповідно.

Що ж до 2009 року, до дисбаланс в порівнянні з 2008 роком посилився. Так загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю становила 22827 осіб (на 32% менше, ніж у попередньому), тоді ж як потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила 1545 осіб (на 35,2% менше,ніж у 2008 році). Тобто сукупний попит та пропозиція на ринку праці скоротилась, що є досить негативною тенденцією, хоча навантаження на одне вільне вакантне місце підвищилось і становило 15 осіб. Найсприятливіша ситуація була знову ж таки у м. Житомирі, де навантаження на одне вільне робоче місце було 3 особи, у м. Коростені - 10 осіб, м. Новоград-Волинському - 11 осіб, та Житомирському районі - 5 осіб. Найбільша ж розбіжність між попитом та пропозицією була у таких районах: Ємільчинський - 851 особа, Любарський - 869 осіб. Варто зазначити, що ситуація у деяких районах значно покращилась. Так у Любарському районі навантаження зменшилось з 1331особи до 869, в Овруцькому - з 42 осіб до 19, в Олевському - з 287 до 69 осіб, а у Ружинському з 1150 до 83 чоловік.

У 2010 році в порівнянні з 2008 роком ситуація дещо змінилася. Так загальна кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю становила 22970 осіб (на 31,9% менше, ніж у 2008р.), тоді ж як потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць становила 1806 осіб (на 45% менше, ніж у 2008 році). Тобто сукупний попит та пропозиція на ринку праці скоротилась, що є досить негативною тенденцією, хоча навантаження на одне вільне вакантне місце зменшилось і становило 13 осіб на одне вільне робоче місце. Найсприятливіша ситуація була знову ж таки у м. Житомирі, де навантаження на одне вільне робоче місце було 3 особи, у м. Коростені - 6 осіб, м. Новоград-Волинському - 11 осіб, та Житомирському районі - 3 особи. Найбільша ж розбіжність між попитом та пропозицією була у таких районах: Ємільчинський - 725 осіб, Володар-Волинському - 210 осіб. Варто зазначити, що ситуація у деяких районах значно покращилась. Так у Любарському районі навантаження зменшилось з 869 до 47 осіб, в Радомишльському - з 236 до 40 осіб, а у Ружинському з 1150 до 83 чоловік.

Розглядаючи попит і пропозицію робочої сили на зареєстрованому ринку праці Житомирської області за професійними групами у 2008 році, можна зробити висновок, що найбільшим попитом користуються законодавці, вищі службовці керівники та менеджери, професіонали, фахівці кваліфіковані робітники з інструментом, так навантаження на одне вільне робоче місце становило 8, 9, 8 та 9 осіб відповідно. Тоді ж як найменшим попитом користувалися технічні службовці (35 чоловік на одне місце), кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства (92 особи) та працівники найпростіших професій (включаючи осіб без професії) - 42 особи на одну вільну вакансію.

У 2009 році ситуація значно не змінилась. Так найбільшим попитом знову ж таки користувалися законодавці, вищі державні службовці, керівники, навантаження на дану професійну групу зменшилось і становило 7 осіб на одне вільне робоче місце, професіонали - 6 осіб та фахівці - 9 осіб. Найменшим же попитом знову ж таки користувалися кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства - 101 особа на одну вакансію та працівники найпростіших професій - 63 особи. Тобто можна зробити висновок, що найбільшим попитом користуються висококваліфіковані кадри (за виключенням працівників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства, що пов'язане з занепадом даних галузей в області). Це свідчить про доцільність та пріоритетність вкладення коштів в людський капітал, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності.

Що ж до 2010 року, то ситуація також суттєво не змінилась. Найвищим попитом знову ж таки користувалися законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери - 6 осіб на одне вільне робоче місце, професіонали - 7осіб, фахівці 8 осіб та кваліфіковані робітники з інструментом - 9 осіб на вільну вакансію. Найменший же попит на працівників сільського та лісового господарства, риборозведення та рибальства, навантаження становило 132 особи.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що на ринку праці Житомирської області існує досить значний дисбаланс між попитом та пропозицією на робочу силу. Особливо складним періодом був кінець 2008 року, який знаменувався фінансово-економічною кризою. Однак починаючи з 2009 року ситуація на ринку праці дещо стабілізувалась, показники попиту та пропозиції робочої сили суттєво не змінювались.

2.4 Державне регулювання ринку праці в Житомирській області

Періоди поступового нарощування промислового потенціалу країни, покращення зовнішньоторговельного балансу спричинили скорочення рівня безробіття в середньому по країні. Модернізація виробництв внаслідок вкладення інвестицій дозволили перепрофільовувати їх діяльність та інвестувати у висококваліфікований персонал (до п'яти відсотків фонду матеріального заохочення та розвитку персоналу). Водночас, проблеми структурної трансформації економіки України та наслідки світової фінансової кризи негативно позначились на рівні зайнятості окремих груп населення. Невідповідність наявної пропозиції професії вимогам роботодавців, низький рівня трудової мобільності породили надлишок працівників загострили проблему структурного безробіття, сприяли зниженню ефективності використання трудового потенціалу особливо на регіональних ринках праці.

Суб'єктами державного регулювання ринку праці в регіонах виступають обласні державні адміністрації (та відповідні управління у їх структурі), органи місцевого самоврядування, представництва (регіональні відділення) державної служби зайнятості, до завдань яких віднесено: зменшення рівня безробіття, реалізація державної політики у сфері соціально-трудових відносин на підзвітних територіях, забезпечення підвищення рівня зайнятості населення, оплати і належних умов праці, трудової міграції, пенсійного забезпечення, соціального захисту та соціального обслуговування населення, створення нових робочих місць, сприяння індивідуальній підприємницькій ініціативі, підвищення якості робочої сили, сприяння соціальному розвитку області тощо.

Проаналізуємо ефективність реалізації положень державної програми зайнятості на підставі статистичних даних на прикладі Житомирської області. Механізм регулювання у сфері трудових відносин Житомирської області в цілому включає систему соціально-економічні відносин суб'єктів державного регулювання зайнятості (в області це 4 міські і 18 районні центри занятості), адміністративні, правові та економічні методи, що забезпечують їх функціонування у системі трудових відносин.

Таблиця 2.4

Характеризуючи ситуацію із зайнятістю економічно активного населення працездатного та старше працездатного віку і порівнюючи дані із аналогічними на національному рівні за відповідний період визначається, що чисельність економічно активного населення у віці 15-70 рр., скорочувалась в області швидшими темпами, аніж на рівні країни (1,4 проти 0,6%) і в цілому зменшилась на 1 тис. осіб. у 2010р. порівнянні з 2008 роком. Таку ж динаміку засвідчують і дані щодо зайнятого населення - зменшення та 7,9 тис. осіб, або 1,4%. Відповідно, чисельність безробітних зростає. Колізія виникає у тому, що зменшується число осіб (зайнятих) працездатного віку.

Відтак, рівень економічної активності показує приріст 25% і рівень зайнятості - 1,4% за рахунок осіб старше працездатного віку. А рівень безробіття за методологією МОП характеризується зростанням на 1,1%, що у порівнянні із даним показником в цілому по Україні (1,6%) не видається критичним. Проте у межах окремих районів ситуація часом є катастрофічною. Крім того, наприкінці 2008 - початку 2009 р. підприємства області анонсували суттєве скорочення чисельності працівників - лише у 2009 р. 1561 осіб. Фактично за результатами року з підприємств, установ та організацій області з причин скорочення чисельності або штату вивільнено 3,7 тис. працівників, що вдвічі більше, ніж у 2008 році, у 2010 ж році даний показник зменшився до 1957 осіб. Аналіз динаміки охоплення заходами сприяння зайнятості населення в області засвідчив, що ними щонайдалі користується все менша кількість осіб - скорочення становить 23,1 тис. осіб, або на 24,9% незайнятих громадян (в цілому по Україні - на 25,8%). Зменшилась і чисельність працевлаштованих громадян на 14,5% (в країні - на 33,1%), що узгоджується із скороченням потреби підприємств області у робочій силі на 75,7% (проти скорочення на 40,0% на національному рівні). Незмінною залишилась структура працевлаштування (у промисловості - 32%, торгівлі - 219,6%, сільському господарстві - 15,8%). Найбільше працевлаштовано осіб з робітничими спеціальностями (у середньому близько 60%). На кінець аналізовано періоду серед тих, хто перебували на обліку в центрах зайнятості, 12,5 тис. осіб становили жінки, 10,5 тис. - чоловіки, 9,6 тис. - молодь у віці до 35 років, 1,9 тис. - вивільнені працівники, 4,6 тис. - особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, 0,6 тис. - інваліди. Крім того, навантаження незайнятого населення на 1 вільне робоче місце в області зросло з 10 до 13 осіб/вакансію (для порівняння аналогічний показник на всеукраїнському рівні зріс з 5 до 8 осіб/вакансію). Станом на 01.01.2011 р. наявна кількість вакансій становила 1806, у тому числі: для робітників - 859, для службовців - 847 та осіб, які не мають спеціальної підготовки - 100. На основі цих даних ми можемо здійснити аналіз та оцінити ефективність державного регулювання ринку праці Житомирської області, яке проявляється у формі активної та пасивної політики.

Серед пасивних форм державного регулювання зайнятості в області традиційно використовуються такі механізми як виплати допомоги по безробіттю, надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних. У 2008 р. із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття виплати на допомогу по безробіттю в цілому в Житомирській області склали 94,7 млн. грн. (при тому близько 40% надходжень становили відрахування від бюджетних установ і лише близько 70% платників постійно, своєчасно і в повному обсязі сплачували страхові внески), у 2010 році - 111,7 млн. грн. Середній розмір допомоги по безробіттю у 2009 р. зріс до 739,3 грн., що є нижче мінімальної заробітної плати й прожиткового мінімуму. Щодо розміру заробітної плати, то в Житомирській області вона традиційно нижча за середню по країні (у 2005 р. її розмір складав 602 грн., а у 2010 р. - 1785 грн., що відповідно на 25,3% та 21,7% менше ніж у середньому по Україні). Тому не можна вважати, що зарплата у повній мірі виконує свої функції. Якщо ж брати до уваги ефективність пасивної політики, то можна сказати, що вона є досить неефективною, так як кошти спрямовані на підтримання безробітного населення «проїдаються», не створюючи економічного ефекту, а іноді породжуючи зниження трудової активності, на відміну від активної політики, яка сприяє створенню робочих місць, підвищуючи рівень зайнятості, та врегульовує кон'юнктуру ринку праці. Показники активної політики державного регулювання попиту та пропозиції на ринку праці Житомирської області представлено в таблиці 2.5:

Таблиця 2.5 - Показники надання соціальних послуг державною службою зайнятості

Динамічні зміни статистичних даних дозволяють визначити поглиблення основних проблем на ринку праці Житомирської області у 2008 р. та їх подальший активний прояв у 2010 р. Встановлено, що 67% попередньої позитивної динаміки щодо зайнятості та працевлаштування громадян забезпечили наступні заходи:

- забезпечення тимчасової зайнятості населення шляхом організації оплачуваних громадських робіт, що дозволяло громадянам покращувати матеріальний добробут, відновлювати професійні, трудові навички і, часом, приступати до роботи на постійній основі. Зокрема, у 2008 р. на цих роботах було зайнято 14,8 тис. громадян, середня тривалість зайнятості становила 10 днів, середньогодинний заробіток - 3,79 грн. Проте у 2009 р. число залучених до громадських робіт громадян зменшилось до 8,0 тис. осіб, у 2010 ж році кількість громадян знову збільшилось, однак їх кількість не досягла рівня 2008 року.

- інформаційна та профорієнтаційна робота, організація професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Так, за цими програмами з метою отримання нової професії або спеціальності у 2008 р. проходили професійне навчання 8,5 тис. безробітних, причому 5,7 тис. осіб за замовленням роботодавців; з них 76,3% - підвищили кваліфікацію, 16,7% - пройшли перепідготовку, решта - вперше навчались або були випускниками навчальних закладів. Робота проводилась із залученням 9 вищих і 20 професійно-технічних навчальних закладів, 685 підприємств, установ та організацій. У 2010 р. проходження професійного навчання скоротилось до 5032 безробітних, тобто на 40,8% менше, ніж у 2008 році, що є досить негативною тенденцією, так як в період структурних перетворень в економіці, рівень освіти визначає конкурентоспроможність потенційного працівника.

- сприяння скороченню термінів перебування безробітних на обліку, прискорення їхнього працевлаштування, у т. ч. через створення нових і додаткових робочих місць, сприяння розвитку малого і середнього підприємництва (процедура «відкритого вікна») тощо. У 2008 р. із загальної кількості робочих місць, створених юридичними особами, шляхом надання дотацій роботодавцям створено 1624 робочих місця, 723 особи розпочали діяльність шляхом отримання одноразової допомоги по безробіттю для започаткування власної справи. У 2009 р. у всіх сферах економічної діяльності області створено 22,8 тис. нових робочих місць (у 2008 р. - 17,1 тисяч); найбільше у промисловості і сфері послуг. Водночас упродовж 2009 р. на підприємствах, в організаціях та установах області ліквідовано 17,7 робочих місць, що становить 77,8% від кількості створених. При цьому лише третина (8,2 тис.) робочих місць створена на підприємствах, тобто у реальному секторі економіки, інші - фізичними особами-підприємцями, зокрема внаслідок легалізації зайнятості, а не створення нових робочих місць. У 2010 році було створено 2783 робочих місць, найбільше знову ж таки у сфері торгівлі - 1312 та переробній промисловості - 897. У розрізі адміністративно-територіальних одиниць найбільше робочих місць було створено у містах Житомир та Бердичів - 7827 та 1987 місць, та Житомирському та Коростишівському районах - 1274 та 1143 місця відповідно.

Внаслідок недостатнього рівня регулювання відносин на регіональному ринку праці та відсутності системної стратегічної політики у сфері зайнятості виникла низка проблем, що потребують нагального розв'язання:

? для виконання і простих, і висококваліфікованих робіт роботодавці висували завищені вимоги до претендентів - як наслідок посилювалась конкуренція претендентів на одне робоче місце і утворювалась незаповненість вакансій протягом тривалого часу;

? у населених пунктах недостатньо представлені або відсутні об'єкти соціальної інфраструктури;

? на підприємствах виробничі процеси здійснюються у шкідливих чи важких умовах праці, при цьому

? рівень заробітної плати залишається низьким та має місце значний рівень заборгованості щодо її виплати (особливо у сільському господарстві);

? неможливо надавати дотації роботодавцям для створення нових робочих місць внаслідок заборгованості сільськогосподарських підприємств зі сплати внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття

Розв'язання складних ситуацій саме на регіональному рівні дозволяє координувати процеси регулювання зайнятості та з найменшою інертністю розробляти і втілювати дієві методи забезпечення адекватного рівня зайнятості населення (з урахуванням територіальної, ментальної та іншої специфіки). Перспективними напрямами вбачає посилення соціальної відповідальності партнерів на ринку праці, інтеграцію гілок влади, оновлення способів проведення профорієнтаційної роботи, зниження тривалості безробіття.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПОПИТУ ТА ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ ПРАЦІ В ЖИТОМИРСЬКІЙ ОБЛАСТІ

3.1 Напрями удосконалення державного регулювання зайнятості

У першому розділі ми розглядали фактори, які впливають на функціонування ринку праці та специфіку формування на ньому попиту та пропозиції. Ми визначили, що існують об'єктивні причини, які впливають рівень зайнятості та рівновагу між попитом та пропозицією. Макроекономічні фактори країни мають безпосередній вплив на формування регіонального ринку праці. Так, економічний розвиток держави, політична ситуація, рівень розвитку науки та техніки, структура економіки, рівень роздержавлення та приватизації, демографічна ситуація в країні, нормативно-правове забезпечення ринку праці, податкова та соціальна політика уряду, розвиток інфраструктури, загальний рівень освіти та культури, ментальність нації формують передумови для ефективного або ж неефективного функціонування регіонального ринку праці.

Так, макроекономічна нестабільність та заполітизованість економіки України, неефективна податкова та фінансова політика призвела до нищівних наслідків, посиливши тим самим негативний вплив фінансово-економічної кризи. Багато малих та середніх підприємств збанкрутіли, а нові майже не створюються через високі адміністративні та податкові бар'єри, які створює держава та несприятливий інвестиційний клімат, який змушує іноземних інвесторів шукати інші об'єкти інвестування. Все це призвело до зменшення попиту на робочу силу в цілому, вивільнення великої кількості працівників та збільшення пропозиції, посиливши тим самим дисбаланс на ринку праці. Відсутність роботи, вплинуло на підвищення конкуренції між працівниками, що спровокувало роботодавців зниження ціни на робочу силу та зменшення доходів населення, що в свою чергу призвело до зменшення попиту на товари та послуги. Підприємства змушені були зменшити обсяги виробництва, а оскільки ринок праці є похідним ринком від ринку товарів та послуг, це знову ж таки призвело до скорочення попиту на робочу силу. Все це засвідчує необхідність ефективної державної політики, пріоритетними напрямками якої повинно бути:

- забезпечення макроекономічної стабільності країни, за рахунок зваженої фінансової та кредитної політики;

 - ефективна податкова політика, яка б сприяла розвитку підприємництва. Так у розвинутих країнах існує програма «податкових канікул» для малих та середніх підприємств, що сприяє вкладанню коштів, які повинні були сплачуватися за податки, у розвиток власного бізнесу;

- забезпечення сприятливого інвестиційного клімату, який би стимулював інвесторів вкладати кошти в економіку України;

- ефективна соціальна політика та забезпечення високого рівня життя населення;

- сприяння розвитку системи ринкових відносин, приватизації, розвитку нових форм господарювання;

- формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;

- створення механізмів реалізації політики зайнятості в загально-національних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, сприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);

- регулювання трудових міграцій;

- забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;

- сприяння професійній мобільності;

- розвиток соціально-трудових відносин;

- удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці;

- сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального партнерства;

- забезпечення розвитку інфраструктури ринку праці;

У процесі дослідження ринку праці Житомирської області та його кон'юнктури, виявлено, що для структури попиту характерна така ситуація: домінують робочі місця, які потребують високої кваліфікації, зокрема законодавців, службовців, курівників менеджерів, професіоналів, кваліфікованих працівників з інструментом, найменшим же попитом користуються працівники найпростіших професій, включаючи осіб без професій. Що ж стосується попиту на робочу силу за видами економічної діяльності, то найбільша потреба спостерігається у працівниках переробної промисловості, сфери торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів, державного управління, що обумовлює пріоритетність навчання висококваліфікованих спеціалістів за даними напрямками. Структура та масштаби попиту не відповідають пропозиції на ринку праці, специфічність попиту робочої сили обумовлена кваліфікаційним рівнем працівника, спостерігається значний структурний та кількісний дисбаланс, зростає кількість звільнених за власним бажанням порівняно з темпами зростання вивільнених працівників, що обумовлене низьким рівнем заробітної плати, шкідливими умовами праці, зростання соціальної напруги всередині колективу, попит на робочу силу має територіальних характер, що зумовлює існування праценедостатніх та праценадлишкових районів.

Найбільшу ж пропозицію на ринку праці Житомирської області складають кваліфіковані робітники сільського, лісового господарства, риборозведення та рибництва і працівники найпростіших професій,однак попитом дані професійні групи не користуються. Щодо першої групи то дисбаланс в даній галузі пов'язаний із занепадом аграрного сектору, лісництва та рибництва у області. Низький попит на некваліфіковані кадри пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, автоматизацією виробничих процесів та конкуренцією із зарубіжними виробниками, що визначає необхідність в високій продуктивності праці та постійного підвищення якості продукції. Все це обумовлює об'єктиву необхідність у працівниках високої кваліфікації та передовим досвідом.

Аналіз статистичних даних соціально-економічного розвитку Житомирської області та тенденцій розвитку ринку праці повинен бути основою для створення регіональної програми зайнятості населення, яка повинна бути спрямована на врівноваження попиту та пропозиції робочої сили. Ці завдання покладені на Житомирський обласний центр зайнятості, функції якого полягають в наданні інформаційних, профорієнтаційних послуг, створення банку вакансій та пошук за фахом роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, підвищення конкурентоздатності незайнятих громадян шляхом організації професійного навчання, залучення до тимчасових громадських робіт, надання дотацій роботодавцям, виплата соціальної допомоги по безробіттю.

Як вже зазначалось, на ринку праці Житомирської області існує значний дисбаланс. Враховуючи ці тенденції, на нашу думку, до пріоритетних напрямків, які сприятимуть врівноваженню попиту і пропозиції робочої сили, слід віднести:

- вдосконалення координаційної роботи місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян з питань підвищення кваліфікаційного рівня робітничого потенціалу;

- сприяння залученню інвестицій, інших джерел фінансування професійно-технічної освіти, розробка та реалізація проектів освітніх програм, формування державних замовлення на підготовку робітничих кадрів регіону;

- створення умов для працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів,

- проведення щорічного моніторингу регіонального ринку праці та інформування населення в потребах ринку;

- з урахуванням потреб ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах забезпечити в професійно-технічних навчальних закладах підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації осіб за договорами з обласним центром зайнятості;

- розширити підготовку кваліфікованих робітників на замовлення фізичних та юридичних осіб з використанням різних форм та методів: очно-заочне, дистанційне навчання, без відриву від виробництва, за індивідуальними навчальними планами, за модульними технологіями тощо;

- з метою забезпечення мобільності професійно-технічних навчальних закладів щодо реагування на зміни потреб регіонального ринку праці в кваліфікованих робітниках з конкретних професій сприяти впровадженню нових професій та напрямів навчання;

- з метою вдосконалення організації професійно-технічного навчання учнів професійно-технічних навчальних закладів із застосуванням сучасного обладнання налагодити та підтримувати партнерські стосунки з підприємствами - замовниками робітничих кадрів щодо використання їх виробничої матеріальної бази;

- забезпечення цільового направлення сільської молоді на навчання у вищі аграрні навчальні заклади;

- з метою підвищення якості професійної підготовки робітничих кадрів необхідно забезпечити впровадження в навчальний процес нових державних стандартів професійно-технічної освіти, сприяти використанню в навчальному процесі інноваційних форм та методів, в т.ч за модульною системою, за індивідуальними планами і програмами, стажування безпосередньо на робочому місці та ін., сприяти запровадженню у навчально-виробничий процес професійно-технічних навчальних закладів новітніх виробничих технологій, використанню нового технологічного обладнання та устаткування підприємств-замовників робітничих кадрів, впроваджувати в навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів освітні проекти та програми, направлені на підвищення якості професійної підготовки робітників;

- забезпечення розширення сфери застосування праці із створенням нових робочих місць у всіх сферах економічної діяльності;