Аналіз фінансово-господарської діяльності тролейбусного депо № 3 Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Житлово-комунальне господарство - це багатогалузевий комплекс, який через певні об'єктивні ї суб'єктивні обставини на сьогодні доволі слабко вписаний у сферу ринкових відносин, що формуються у вітчизняній економіці. Ця галузь є надзвичайно складною для реформування, тому що проведення кардинальних реформ щодо застосування ринкових методів господарювання  не завжди може бути схвалене в суспільстві. Міський електричний транспорт і в умовах ринкової економіки залишається найбільш ефективним, економічним, екологічним і доступним видом транспорту, його послугами користується переважна частина населення будь-якого міста. У той же час сучасний стан господарювання цієї підгалузі житлово-комунального господарства визначається як кризовий. Об'єктивна необхідність подолання кризових явищ у житлово-комунальному господарстві й міському електротранспорті потребує пошуку нових форм і методів господарювання, відповідних організаційних структур, методів управління, розробки нової ринкової поведінки, спрямованої на забезпечення стійкості роботи підприємств галузі та подальшого їх розвитку.

Специфіка діяльності міськелектротранспорту - залежність від постійних маршрутів, графіка руху і сталого енергопостачання. Велика кількість пільгових категорій населення, яке користується міськелектротранспортом, вимагає підтримки його діяльності з боку державних та місцевих органів влади.

Питання організації обслуговування населення міським електричним транспортом завжди було актуальним. Сьогодні його актуальність ще більше підсилюється, що обумовлено насамперед соціальною значимістю транспортної послуги.

Розширення території міст, зростання чисельності населення у них потребує подальшого розвитку і вдосконалення транспортних систем, зокрема електричного транспорту.

На сучасному етапі розвитку міського господарства, при переході до ринкової економіки великого значення набуває система заходів, спрямованих на удосконалення господарського механізму та поліпшення управління. Потреба постійного удосконалення управління на основі впровадження досягнень науки висуває на перший план завдання організації аналізу господарської діяльності підприємств міського господарства. Глибокий і систематичний аналіз виробничо-експлуатаційної діяльності цих підприємств сприяє підвищенню загального рівня їх економічної роботи, обґрунтуванню управлінських рішень, повнішому використанню резервів виробництва. Без цього неможливо по-науковому керувати господарством, досягти високих результатів.

Застосування у роботі по проведенню аналізу економіко- математичних методів і сучасної електронно-обчислювальної техніки перетворює його в одну з точних наук, що дозволяє швидко одержати необхідну для виробництва інформацію та ефективно її використати. Аналіз дає змогу не тільки для вибору стратегії й обґрунтування управлінських рішень, а й для перевірки їхньої правильності. Він дозволяє правильно і своєчасно передбачити основні тенденції розвитку виробництва, здійснювати потрібні заходи з планування і використання досягнень науково-технічного прогресу.

Об'єктом дослідження є структурний підрозділ ХКП «Міськелектротранс» - Тролейбусне депо № 3.

Метою дипломної роботи є аналіз фінансово-господарської діяльності тролейбусного депо № 3 та розробка заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму в сфері міського електричного транспорту (на прикладі тролейбусного депо №3 м. Харкова)

1. Характеристика тролейбусного депо №3

фінансовий тролейбусний депо витрати виробничий

Харківське комунальне підприємство «Міськелектротранс» є комунальним підприємством, що надає послуги на перевезення пасажирів і вантажів міським електричним і автомобільним транспортом, здійснює свою діяльність на підставі Уставу, зареєстрованого розпорядженням міськвиконкому і перереєстрованого у виконкомі Харківської міської ради народних депутатів від 18.02.99. Засновником підприємства є Харківська міська Рада.

Місія ХКП «Міськелектротранс» - здійснення пасажироперевезень на закріплених маршрутах при високій культурі обслуговування. Головними цілями підприємства є організація перевезень пасажирів електричним транспортом, організація виконання всіх видів технічного обслуговування і ремонту рухомого складу, включаючи й капітальний ремонт, вивчення пасажиропотоку по напрямкам руху.

Для багатьох галузей міського господарства, у тому числі міського пасажирського транспорту, властива така особливість як монопольний характер виробництва продукції (послуг), а це означає відсутність конкурентоспроможності виробництва. Ця обставина позбавляла споживача можливості вибору. Так визначилася наступна особливість: в міському пасажирському транспорті відсутній механізм економічного впливу споживача на виробника за неякісну або не своєчасно надану послугу, оскільки оплата не залежить від її якості.

Специфічний характер продукції (послуг), вироблюваної підприємствами міського транспорту, обумовлює наступні його особливості:

- неможливість створювати запас продукції;

- неможливість компенсувати недолік у послугах у подальший період без збитку для споживачів.

Потреба населення в послугах пасажирського транспорту змінюється по сезонах, днях тижня і часу доби. Нерозривний зв'язок виробництва і споживання викликає необхідність організації експлуатації і випуску рухомого складу на маршрути з урахуванням зміни пасажиропотоків на транспортних магістралях міста. В процесі організації роботи пасажирського транспорту потрібне постійне вивчення коливань пасажиропотоків на маршрутах, які враховуються при складанні графіків роботи підприємств міського пасажирського транспорту.

Підприємства електричного транспорту для здійснення перевезень пасажирів виконують у місті дві основні функції - експлуатаційну (рух рухомого складу і перевізний процес) і ремонтну (підтримка в справності всіх технічних засобів). Крім того, їм властиві інформаційно-управлінська, планово-аналітична, допоміжна функції (переважно матеріальне забезпечення процесу перевезень). Великі підприємства можуть займатися реконструкцією, будівництвом, виготовленням запасних частин, машин, механізмів тощо, як для власних потреб, так і для зовнішньої реалізації. Така функціональна розмаїтість визначає професійну різнорідність кадрів, розходження в умовах і характері роботи, складність, а часом і непорівнянність показників. На підприємствах електричного транспорту маються також виробничі, експлуатаційні і допоміжні підрозділи. Групи працівників, що виконують однорідні функції, поєднуються в відділи або служби. Організаційна структура тролейбусного депо представлена на рисунку 1.

На чолі підприємства - начальник (директор, генеральний директор), що керує усією виробничою і фінансово-господарською діяльністю транспортного підприємства. У начальника, в якості першого заступника виступає головний інженер. Він відповідає, насамперед, за перспективний розвиток підприємства, безпеку й охорону праці, стан рухомого складу й енергетики. На великих підприємствах у директора є також заступники, що займаються питаннями організації руху, матеріально-технічного постачання підприємства і побуту працюючих, розвитку й удосконалення виробництва, економіки підприємства. Кожному заступнику безпосередньо підкоряються відповідні відділи, служби, доручаються визначені функціональні блоки тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.1 - Організаційна структура тролейбусного депо №3

Експлуатація окремих елементів транспортного господарства має свої особливості, що обумовлюють необхідність організації на підприємствах таких підрозділів (служб):

1) служба руху - займається питаннями організації руху рухомого складу на лінії;

депо - здійснює підготовку рухомого складу до нормальної роботи на лінії шляхом профілактичного обслуговування і ремонту вагонів (машин);

ремонтні майстерні (заводи) - виконують капітальні ремонти рухомого складу;

служба шляху - здійснює утримання і ремонт рейкового шляху;

служба електрогосподарства - відповідає за утримання і ремонт елементів електрогосподарства.

Депо необхідні для зберігання, утримування рухомого пасажирського складу і підготування його до нормальної роботи на лінії шляхом профілактичного обслуговування і поточного ремонту. Організаційна структура депо і гаражів залежить головним чином від їхніх розмірів. Депо середнього розміру, як правило, має у своєму складі цех з ремонту рухомого складу. При великих депо організуються спеціальні ремонтні майстерні як самостійні підприємства. У цьому випадку в депо рухомий склад знаходиться лише на збереженні й утриманні.

Тролейбусне депо № 3 має таку структуру:

1. Апарат управління.

2. Цех технічного обслуговування рухомого складу.

3. Відділ експлуатації.

4. Цех технічного забезпечення.

Тролейбусне депо №3 є структурним підрозділом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" ордена Трудового Червоного Прапора ім'я 60- річчя Радянської України й розташовано за адресоюУ г. Харків-7, вул. ім'я П. Свистуна, 2б.

Тролейбусне депо №3 не є юридичною особою й підпорядковане безпосередньо Харківському комунальному підприємству "Міськелектротранс".

У своїй діяльності депо керується чинним законодавством України, наказами, інструкціями й розпорядженнями вищестоящих органів, Уставом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" і положенням про Тролейбусне депо №3.

Тролейбусне депо №3 має свій розрахунковий рахунок, печатку й штамп, які містять повне найменування підрозділу й вищестоящого підприємства, фірмовий бланк.

Тролейбусне депо №3 Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" ордена Трудового Червоного Прапора імені 60-річчя Радянської України є правонаступником Тролейбусного депо №3 Харківського державного комунального підприємства " Міськелектротранс ".

Тролейбусне депо №3 відкрито в 1975 році. У цей час депо експлуатує тролейбуси ЗИУ-682 (паркові номери № 201-219, № 240-364), DAC-217E (№ 220-239), ROCAR-E217 (№ 3001-3020). Обслуговує маршрути, що працюють у районах ХТЗ, Рогань, Нові Дома, і на Салтовці.

З огляду на характер діяльності даного підприємства можна виділити основні функції й завдання «Тролейбусного депо №3»:

- основним господарським завданням депо є здійснення пасажироперевезень на закріплених маршрутах при високій культурі обслуговування;

- депо здійснює збереження рухомого складу, організує виконання всіх видів його технічного обслуговування й ремонту, включаючи й капітальний, ремонт агрегатів і вузлів, згідно затверджених планів і вимог існуючих Правил технічної експлуатації рухомого складу;

- забезпечує випуск для роботи в лінії належних чином підготовленого й екіпірованого рухомого складу у відповідності з затвердженими графіками і вимогами по гарантуванню безпеки руху;

- забезпечує дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, промсанітарії й правил пожежної безпеки;

- реалізує разові квитки,, забезпечує повноту збору виручки від перевезення пасажирів, контролює обілечування пасажирів;

- здійснює очищення від снігу та льоду, посипання сіллю та піском закріплених ділянок доріг та ухилів на тролейбусних маршрутах;

Майно депо становлять основні фонди й обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підрозділу. Майно підрозділу є комунальною власністю й у відповідності з законодавством України, Статутом підприємства й Положенням підрозділу належить йому на правах повного господарського_відання.

Депо робить відрахування до фонду розвитку виробництва підприємства на суму нарахованої амортизації. Основні показники роботи депо затверджуються підприємством. Депо здійснює свою діяльність на наступних принципахУ

- госпрозрахунку й частково дотується з бюджету;

- компенсації витрат на пільговий проїзд у міському електричному транспорті з бюджету й інших установ і організацій;

Списання морально застарілого зношеного рухомого складу, устаткування депо здійснює з дозволу вищестоящих організацій, тобто списання будь-якого встаткування Тролейбусного депо №3 здійснюється лише з дозволу ХКП "Міськелектротранс".

Джерела формування коштів депо:

- основні кошти, передані власником;

- доходи, одержані від перевезення пасажирів, а також інших видів господарської діяльності;

- компенсація витрат за пільговий проїзд в міському електричному транспорті із бюджету та інших установ і організацій;

- дотація або інші джерела, не заборонені законодавством України.

Депо має такі права:

1. Право користування виділеним в його розпорядження майном і

матеріальними засобами у відповідності з цілями і завданнями діяльності депо.

2. Право прийому на роботу і звільнення з неї в установленому

законодавством порядку, крім начальника депо, його заступника, головного

інженера. Ці особи призначаються на посади і звільняються з них генеральним директором Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс».

3. Право розробки планів роботи депо у відповідності з доведеними показниками. Депо самостійно встановлює для цехів, відділів, дільниць кількісні та якісні показники плану, які забезпечують виконання встановлених йому планових завдань з найбільшою економічною ефективністю.

4. Право затвердження норм видатку сировини, матеріалів, палива, електроенергії, якщо затвердження цих норм не відноситься до підпорядкування вищестоящих органів.

5. Право укладання договорів на виконання робіт та послуг з юридичними особами та громадянами на основі довіреності генерального директора Харківського комунального підприємства «Міськелектротранс».

6. Право придбання у встановленому порядку необхідних для його виробничо-господарської діяльності сировини, матеріалів, запасних частин.

7. Проводити навчання, підготовку та перепідготовку кваліфікованих робітників і спеціалістів за рахунок коштів підрозділу і власних коштів громадянина.

8. Проводити контроль пасажирів по обілечуванню. Накладати штраф за безквитковий проїзд і перевезення багажу на пасажирів в міськелектротранспорті згідно діючих правил користування трамваєм та тролейбусом й кодексу України про адміністративні правопорушення.

9. Займатися рекламною діяльністю у порядку, передбаченому законодавством України.

10. Має право здавати в оренду і в тимчасове користування будівлі, що йому належать, споруди, устаткування, транспортні засоби та інвентар по довіреності генерального директора ХКП «Міськелектротранс».

11. За погодженням з підприємством депо має право:

а) Встановлювати відрядну, погодинну чи акордну системи оплати праці для окремих груп працівників;

б) Визначати перелік професій робітників, для яких при погодинній оплаті праці застосовуються місячні оклади замість тарифних ставок;

в) Встановлювати показники і умови преміювання працівників на основі типових положень;

г) Встановлювати для керівників, спеціалістів і службовців цехів, дільниць, відділів з урахуванням конкретних завдань показники, умови і розміри преміювання, керуючись умовами і розмірами премій, встановленими типовими положеннями.

12. Депо встановлює розряди робіт і присвоює розряди робітникам у відповідності з тарифно-кваліфікаційним довідником. Тарифікація робітників нових професій проводиться відповідно до характеристик аналогічних робіт, вказаних в довідниках, з повідомленням підприємству.

13. По довіреності генерального директора підприємства має право позивача і відповідача в загальних і арбітражних судах зі спірних питань, які пов'язані з діяльністю депо.

Керівництво депо здійснюється відповідно до Положення про депо на основі об'єднання прав начальника депо й принципів самоврядування трудового колективу. Рішення із соціально економічних питань, які стосуються діяльності депо, розробляються й приймаються його органами управління при участі трудового колективу або уповноважених їм органів.
Ліквідація й реорганізація депо здійснюється Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" у встановленому законодавством порядку.

Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства за 2007-2009рр. наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Показники	Одиниця виміру	Роки
		2007	2008	2009
1. Середньорічна інвентарна кількість рухомого складу	маш.	151	146	137
2. Випуск машин:	маш.	31688	30212	26943
будній		98,8	93,1	85,8
середній		86,8	82,5	75,5
3. Кількість перевезених пасажирів:	тис. пас.	32565	34086,9	28993,9
платних		16666	16086,3	12949,5
пільгових		15899	18000,6	16044,4
4. Середньорічна вартість основних фондів	тис.грн.	34060,9	43566,1	42765,6
5. Середньооблікова чисельність працівників	чол.	520	476	420
6. Фонд оплати праці	тис.грн.	8279,3	11174,2	11211,8
7. Середньомісячна заробітна плата одного працівника	грн.	1326,8	1956,3	2224,6
8. Доходи від перевезень	тис. грн	6666,5	8857,7	11869,6
9. Собівартість реалізованих послуг	тис. грн	17343	23060,7	21620,2
10. Валовий збиток	тис. грн	9656,1	14203	9322,6

Аналіз техніко-економічних показників діяльності підприємства буде проведено в розділі 2.

2. Аналіз господарської діяльності підприємства

2.1 Аналіз показників виробничої програми

Основна діяльність підприємств міського господарства спрямована на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг для міського населення і тих підприємств та організацій, що розташовуються на території міста. Виходячи з цього, аналіз виконання виробничої програми має дуже важливе значення у практиці проведення аналітичної роботи підприємств міського господарства.

Виробнича програма підприємств міського електричного транспорту - це завдання на певний календарний період з перевезення пасажирів, що встановлюється, виходячи з потреб населення міста і можливостей підприємств МЕТ. Показники виробничої програми визначають всі сторони виробничо-господарської діяльності підприємства.

Показники виробничої програми тролейбусного депо №3 наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Показники виробничої програми

Показники	Одиниця виміру	Роки
		2007	2008	2009
1. Інвентарна кількість машин на початок періоду	од.	155	147	144
2. Інвентарна кількість машин на кінець періоду	од.	147	144	129
3. Середньорічна інвентарна кількість машин	од.	151	146	137
4. Кількість робочих днів у періоді	дн.	365	365	365
5. Кількість машино-днів у господарстві	машино-дні	55115	53290	50005
6. Коефіцієнт використання парку		0,548	0,569	0,548
7. Машино-дні у русі	машино-дні	30203	30322	27403
8. Середньодобова тривалість роботи машини на лінії	год.	10,0	10,1	9,8
9. Кількість машино-годин у русі	машино-години	302030	306252	268549
10. Середня експлуатаційна швидкість	км/год.	15,34	15,08	15,06
11. Загальний пробіг в натуральних машино-кілометрах	тис. маш.-км.	4633,1	4618,3	4044,3
12. Середня кількість пасажирів на 1 машино-кілометр	пас.	3,6	3,5	3,2
13. Кількість перевезених пасажирів	тис.пас.	32565	34086,9	28993,9
платних		16666	16086,3	12949,5
пільгових		15899	18000,6	16044,4
14. Середній тариф за перевезення одного пасажира	грн.	0,40	0,55	0,92
15. Доходи від перевезень	тис. грн.	6666,5	8857,7	11869,6

Середньорічна інвентарна кількість машин в 2009р. зменшилась на 9 одиниць порівняно з 2008р. і на 14 одиниць порівняно з 2007р. (на 10,42% та на 12,24% відповідно). Середній темп зростання склав 95,25%. Внаслідок скорочення кількості машин скоротилась кількість машино-днів у господарстві - на 3285 тис. машино-днів (на 6,16%) в порівнянні з 2008р. та на 5110 тис. машино-днів (на 9,27%) в порівнянні з 2008. Коефіцієнт використання парку збільшився в 2008р. на 3,83% відносно 2007р., проте в 2009 р. скоротився до рівня 2007р.

Протягом періоду зростання загального пробігу склало в середньому 93,43%, зростання середнього тарифу склало 151,66%, а доходів від перевезення - 133,43%.

Таблиця 2.2 - Дані для факторного аналізу кількості перевезених пасажирів

Показники	2007	2009	Абсолютні різниці	Індекс показників
Кількість перевезених пасажирів, тис.чол.	32565	28993,9	-3571,1	0,8903
Фактори
1. Машино-дні у русі (М), маш.-дн.	30203	27403	-2800	0,9073
2. Середньодобова тривалість роботи машини на лінії (t), год.	10,0	9,8	-0,2	0,9800
3. Середня експлуатаційна швидкість рухомого складу (V), км / год.	15,34	15,06	-0,28	0,9817
4. Середня кількість пасажирів на 1 машино-кілометр (з), чол. /1 маш.-км.	7,0	7,2	0,1	1,0200

Як видно з даних таблиці, кількість перевезених пасажирів у звітному періоді порівняно з базисним зменшилась на 3571,1 тис. грн., або на 10,97%. Це зменшення може відбуватися під впливом зміни таких факторів: 1) машино-днів у русі; 2) середньодобової тривалості роботи машини на лінії; 3) середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу; 4) середньої кількості пасажирів на 1 м-км.

Вплив техніко-експлуатаційних факторів на обсяг пасажирських перевезень можна подати у вигляді таких розрахункових формул (моделей) для їх факторного аналізу:

П = М * t * V * з

Якщо значення аналізованого і факторних показників базисного року позначити через П₀ = М₀ *V₀*₀, а аналогічне значення звітного року як

П₁ = М₁ *t₁*V₁*₁, то ланцюгова схема розрахунку впливу факторів матиме такий вигляд (тис. чол.):

М₀*t₀*V₀*₀ М₁*t₀*V₀*₀ М₁*t₁*V₀*₀М₁*t₁*V₁*₀М₁*t₁*V₁*₁

В даному випадку вплив факторів на зміну кількості перевезених пасажирів розраховується наступним чином:

1) вплив зміни машино-днів у русі (знаком Д позначено приріст аналізованого показника):

П_N = М₁ * t₀ * V₀ * ₀ - М₀ * t₀ * V₀ * ₀ = 27403 * 10,0 * 15,34 * 7,0 -

30203*10,0*15,34*7,0 = 29546- 32565 = - 3019 тис. чол.

2) вплив зміни середньодобової тривалості роботи машини на лінії:

П_t = М₁*t₁*V₀*₀ - М₁*t₀*V₀*₀ = 27403*9,8*15,34*7,0 - 27403*10,0*15,34*7,0 = 28955,1 - 29546 = -590,9 тис. чол.

3) вплив зміни середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу:

П_V = М₁*t₁*V₁*₀ - М₁*t₁*V₀*₀=27403*9,8*15,06*7,0 - 27403*9,8*15,34*7,0 = 28426,6 - 28955,1 = -528,5 тис. чол.

4) вплив зміни середньої кількості пасажирів на 1 м-км:

П = М₁*t₁*V₁*₁ - М₁*t₁*V₁*₀= 27403*9,8*15,06*7,2 - 27403*9,8*15,06*7,0 = 28993,9 - 28426,6 = 567,4 тис. чол.

Cумарний абсолютний вплив факторів дорівнює загальному абсолютному приросту кількості перевезених пасажирів:

П = -3019 - 590,9 - 528,5 + 567,4 = - 3571,1 тис.чол.

Для обчислення відносного впливу факторів треба величину абсолютного впливу кожного фактора поділити на базисне значення кількості перевезених пасажирів і результат помножити на 100 (%):

П_М = (П_М / П₀) *100% = - 3019 / 32565 * 100 = - 9,27%

П_t = (П_t / П₀) * 100% = - 590,9 / 32565 * 100 = -1,81%

П_V = (П_V / П₀) * 100% = - 528,5 / 32565 * 100 = - 1,62%

П = (П / П₀) * 100% = 567,4 / 32565* 100 = 1,74%

Сумарний відносний вплив факторів дорівнює загальному відносному приросту кількості перевезених пасажирів:

П = - 9,27 - 1,81 - 1,62 + 1,74 = - 10,97%

Для визначення структури впливу факторів, тобто їх питомої ваги (частки) у загальній величині приросту аналізованого показника необхідно одержаний частковий вплив кожного фактора поділити на цей загальний приріст кількості перевезених пасажирів і результат помножити на 100:

П_М = (П_М / П) * 100% = - 3019 / - 3571,1 * 100 = 84,54 (%)

П_t = (П_t / П) * 100% = - 590,9 / -3571,1 * 100 = 16,55 (%)

П_V = (П_V / П) * 100% = - 528,5 / -3571,1 * 100 = 14,80 (%)

П = (П / П) * 100% = 567,4 / -3571,1 * 100 = -15,89 (%)

Для здійснення перевірки правильності одержаних результатів визначають алгебраїчну суму питомої ваги впливу кожного фактора (вона повинна дорівнювати числу 100):

П = 84,54 + 16,55 + 14,80 - 15,89 = 100,00%

Таблиця 2.3 - Результати розрахунку впливу факторів на зміну кількості перевезених пасажирів

Зміна аналізованого показника	Вплив факторів	Структура впливу факторів (питома вага),%
	абсолютний, тис. чол.	відносний,%
Загальний приріст кількості перевезених пасажирів всього, у тому числі за рахунок:	-3571,1	-10,97	100,00
- зменшення машино-днів у русі	-3019,0	-9,27	84,54
- зменшення середньодобової тривалості роботи машини на лінії	-590,9	-1,81	16,55
- зменшення середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу	-528,5	-1,62	14,80
- зменшення середньої кількості пасажирів на 1 м-км	567,4	1,74	-15,89

Таким чином, кількість перевезених пасажирів у звітному періоді проти базисного скоротилась на 3571,1 тис. чол. (10,97%), у тому числі за рахунок зменшення машино-днів у русі - на 3019 тис. чол. (9,27%), за рахунок зменшення середньодобової тривалості роботи машини на лінії - на 590,9 тис. чол. (1,81%), за рахунок зменшення середньої експлуатаційної швидкості рухомого складу - на 528,5 тис. чол. (1,62%), за рахунок збільшення середньої кількості пасажирів на 1м-км - на 567,4 тис. чол. (1,74%).

2.2 Аналіз стану, руху та ефективності використання основних фондів

Основні фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, не змінюючи при цьому своєї первинної форми, їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

Велике значення для обліку й аналізу основних фондів має їх класифікація. Класифікація основних фондів:

1) За ознакою подібності функціонального призначення і натурально-речовим складом розрізняють: будівлі; споруди; передавальні пристрої; машини та устаткування; транспортні засоби; виробничий і господарський інструмент та інвентар; багаторічні насадження; інші основні фонди.

2) Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі та невиробничі. До виробничих основних фондів відносяться: будинки (депо, майстерні, тягові підстанції, диспетчерські станції та ін.); споруди (рейкові шляхи, пристрої сигналізації й автоматики, зупинні площадки і павільйони та інше); передавальні пристрої (контактна мережа, кабельні лінії, лінії зв'язку та інше); машини та обладнання (енергетичне і технологічне устаткування, верстати); вимірювальні прилади; обчислювальна техніка; транспортні засоби та інші (інструменти, прилади і інвентар). До невиробничих основних фондів відносяться житлові будинки, клуби, спортивні споруди, бази відпочинку і аналогічні об'єкти.

3) Залежно від участі у процесі виробництва розрізняють активні і пасивні виробничі основні фонди. Активні, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі, забезпечують належний обсяг та якість продукції. Пасивні, що створюють умови для здійснення процесу виробництва.

4) По групах для встановлення норм амортизаційних відрахувань: перша - будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої; друга - автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, прилади до нього; третя - основні фонди, не включені до першої, другої, четвертої груп; четверта - електронно-обчислювальні машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інші інформаційні системи, телефони (у т.ч. мобільні).

Таблиця 2.4 - Склад і структура основних фондів (за видами)

Види основних фондів	Роки
	2007	2008	2009
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн.	%
1. Будинки, споруди та передавальні пристрої	4623,2	10,57	4628,0	10,66	4628,0	10,98
2. Машини та обладнання	670,8	1,53	701,6	1,62	718,0	1,70
3. Транспортні засоби	38409,6	87,83	38040,3	87,65	36755,0	87,24
4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)	23,5	0,05	23,5	0,05	24,0	0,06
5. Малоцінні необоротні матеріальні активи	5,5	0,01	6,2	0,01	7,0	0,02
6. Всього	43732,6	100,0	43399,6	100,00	42131,6	100,00

В структурі основних фондів найбільшу питому вагу мають транспортні засоби і будинки, споруди та передавальні пристрої, що пов'язано з основною діяльністю підприємства. Частка транспортних засобів поступово зменшується за рахунок зменшення вартості, незначно зростає частка та вартість машин та обладнання і малоцінних необоротних активів.

Технологічна структура основних фондів є прогресивною, оскільки транспортні засоби, що належать до активної частини основних фондів, становлять понад 87% від загальної вартості основних фондів.

Таблиця 2.5 - Динаміка середньорічної вартості основних фондів

Показники	Роки
	2007	2008	2009
Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн.	34060,9	43566,1	42765,6
Показники динаміки
1. Абсолютний приріст, тис.грн.
а) ланцюговий	-	9505,2	-800,5
б) базисний	-	9505,2	8704,7
2. Темп зростання,%
а) ланцюговий	-	127,91	98,16
б) базисний	-	127,91	125,56
3. Темп приросту,%
а) ланцюговий	-	27,91	-1,84
б) базисний	-	27,91	25,56
4. Абсолютне значення 1% приросту, тис.грн.	-	340,61	435,66
5. Середній рівень ряду, тис. грн.	40130,87
6. Середній темп зростання,%	112,05

Середньорічна вартість основних фондів порівняно з 2007р. зросла на 9434 тис. грн. (на 27,20%) в 2008 р. і на 8634,1 тис. грн. (на 25,35%) в 2009 р. Середній темп зростання склав 111,96%.

Дані для розрахунку показників руху, стану та ефективності використання основних фондів представлені в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Наявність та рух основних засобів

Показники	одиниця виміру	Роки
		2007	2008	2009
1. Наявність на початок року (первісна вартість)	тис. грн.	24389,2	43732,6	43399,6
2. Надійшло в звітному році:
усього	тис. грн.	23069,2	40,7	19,0
у т.ч. введено в дію нових основних засобів	тис. грн.	23055,1	40,4	19,0
3. Вибуло у звітному році:
всього	тис. грн.	3725,8	373,7	1287,0
у т.ч. ліквідовано основних засобів	тис. грн.	3705,9	-	1287,0
4. Наявність на кінець року	тис. грн.	43732,6	43399,6	42131,6
5. Середньорічна вартість основних фондів	тис. грн.	34060,9	43566,1	42765,6

Для оцінки використання основних фондів на підприємстві використовують групи показників:

1. Для характеристики технічного стану основних фондів використовують коефіцієнти зносу та придатності основного капіталу:

- коефіцієнт зносу характеризує ту частину вартості основних фондів, яка перенесена на готовий продукт при їх використанні і визначається відношенням суми зносу (різниці повної і залишкової вартості основних засобів) до повної вартості основних фондів

- коефіцієнт придатності характеризує ту частину вартості основних фондів, яка не перейшла на створюваний продукт і розраховується відношенням залишкової вартості основних засобів до їх повної вартості або як різниця між 100% і коефіцієнтом зносу (в%).

2. Для характеристики інтенсивності руху основних фондів використовують такі показники:

- коефіцієнт надходження - розраховують як відношення повної вартості основних фондів, що надійшли в звітному періоді на підприємство, до повної вартості основних засобів на кінець періоду;

- коефіцієнт оновлення - обчислюють як відношення вартості лише нових основних фондів, що надійшли за звітний період на підприємство, до повної вартості основних засобів на кінець періоду;

- коефіцієнт вибуття - розраховують як відношення вартості основних фондів, що вибули за звітний період із підприємства, до повної вартості основних засобів на початок даного періоду.

- коефіцієнт ліквідації - розраховують як відношення вартості основних фондів, що було ліквідовано за звітний період із підприємства, до повної вартості основних засобів на початок даного періоду.

- коефіцієнт приросту - визначається відношенням різниці вартості основних засобів, що надійшли, і вартості основних засобів, що вибули, за звітний період до повної вартості основних фондів на кінець даного періоду.

Якщо коефіцієнт надходження основних фондів перевищує коефіцієнт їх вибуття, це свідчить про поступове оновлення основного капіталу підприємства.

3) Показники ефективності використання:

Фондовіддача основних фондів - це відношення обсягу виробленої продукції підприємства до середньорічної вартості основних фондів, що показує, який обсяг виробленої продукції припадає на 1 грн вартості основних фондів.

Фондомісткість основних фондів - це показник, обернений до фондовіддачі. Він показує, яка вартість основних фондів припадає на 1 грн. виробленої продукції.

Показники руху, стану та ефективності використання основних фондів представлені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Показники руху, стану та ефективності використання основних фондів

Показники	одиниця виміру	Роки
		2007	2008	2009
Показники руху
Коефіцієнт надходження	%	52,751	0,094	0,045
Коефіцієнт оновлення	%	52,718	0,093	0,045
Коефіцієнт вибуття	%	15,276	0,855	2,965
Коефіцієнт ліквідації	%	15,195	-	2,965
Коефіцієнт приросту	%	44,231	-0,767	-3,010
Показники стану
Коефіцієнт зносу	%	38,092	50,001	58,758
Коефіцєнт придатності	%	61,908	49,999	41,242
Показники ефективності використання
Фондовіддача	грн./1 грн.ОФ	0,196	0,203	0,278
Фондомісткість	грн.ОФ/1 грн.	5,109	4,918	3,603
Рентабельність основних фондів	%	5,300	11,216	3,095

Коефіцієнт зносу щороку збільшується, що є негативною тенденцією для підприємства. Всі показники руху зменшуються, це пов'язано із різницею вартості основних фондів, що надходили в 2007, 2008 і 2009 р.

Позитивною тенденцією для підприємства є поліпшення ефективності використання основних фондів. Збільшувалась фондовіддача (з 0,196 грн./1грн.ОФ в 2007 р. до 0,278 в 2009р.), знижувалась фондомісткість - з 5,109 грн.ОФ/1 грн. в 2007 р. до 3,597 грн.ОФ/1грн. в 2009 р. Рентабельність основних фондів в 2008 р. майже вдвічі більше, ніж в 2007 р., проте в 2009р. зменшилась в 3,62 рази порівняно з 2008 р. і в 1,71 рази порівняно з 2007р.

2.3 Аналіз показників з праці та її оплати

Кадри - це сукупність працівників різних професіонально-кваліфікаційних груп, що зайняті на підприємстві і входять до його спискового складу. Трудові ресурси (кадри) підприємства є головним ресурсом кожного підприємства, від якості й ефективності використання якого багато в чому залежать результати його діяльності і конкурентноздатність.

Кадри підприємства, безпосередньо зв'язані з процесом виробництва продукції (послуги), являють собою виробничий персонал. До нього відносяться всі робітники основних допоміжних та обслуговуючих цехів, науково-дослідних, конструкторських, технологічних відділів, що знаходяться на балансі підприємства; відділи і служби управління підприємством тощо.

Залежно від виконуваних функцій персонал підприємства поділяють на чотири категорії: робітники; службовці; спеціалісти; керівники.

Робітники - це персонал, безпосередньо зайнятий створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, перевезенням пасажирів, наданням послуг тощо.

Робітники залежно від відношення до процесу створення продукції поділяються на:

основні (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції або надання послуг);

допоміжні (які виконують функцію обслуговування основного виробництва).

Службовці - працівники, які здійснюють підготовку і оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування і управління справами.

Спеціалісти - працівники, які зайняті інженерно-технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими аналогічними видами діяльності.

Керівники - це працівники, що обіймають посади керівників підприємства

та його структурних підрозділів.

Залежно від характеру трудової діяльності кадри підприємства розрізняються за: професіями; спеціальностями; рівнем кваліфікації.

Для аналізу даних про рух робітників використовують відносні показники трудових ресурсів:

Ш Загальний коефіцієнт оборотності працівників визначається відношенням суми прийнятих і звільнених до середньоспискової чисельності персоналу підприємства;

Ш Коефіцієнт обороту кадрів з прийому - відношення кількості прийнятих на роботу за визначений період часу до середньооблікової чисельності;

Ш Коефіцієнт обороту кадрів з вибуття - відношення кількості робітників, які вибули з підприємства за визначений період часу, до середньооблікової чисельності;

Ш Коефіцієнт плинності кадрів - відношення кількості робітників, які звільнилися за власним бажанням, до середньооблікової чисельності;

Ш Продуктивність праці - відношення обсягу виробництва продукції (у вартісних або натуральних вимірниках) до середньооблікової чисельності.

Галузева специфіка міського електричного транспорту визначає особливості виміру продуктивності праці на його підприємствах. Так, велика група робітників виконує на міському транспорті лише чергові функції, тобто кількість їхньої праці (за часом) узагалі не пов'язана з обсягом виконуваної роботи. Чисельність персоналу тягових підстанцій не зв'язана з обсягами руху і перевезень при визначеній кількості підстанцій і рівні автоматизації керування ними. Зміна кількості водіїв при одночасній зміні інших показників (таких, як швидкість руху, наповнюваність рухливого складу) може не вплинути на обсяг перевезень. Число робітників, зайнятих на ремонті, прибиранні вагонів і машин, не прямо залежить від кількості перевезених пасажирів і т.д.

Підвищення продуктивності праці на міському електричному транспорті може бути досягнуте шляхом збільшення обсягів роботи (випуску, пробігу, перевезень і т.д.), що випереджає ріст чисельності працівників, чи зниження їх чисельності без скорочення обсягів роботи. На збільшення обсягів роботи впливають: збільшення інвентарного парку рухомого складу і зміна його структури; впровадження нових технічних засобів; скорочення тривалості ремонту; збільшення експлуатаційної швидкості та ін. Важливим фактором збільшення продуктивності праці в сучасних умовах стає дотримання трудової і виробничої дисципліни, а також весь комплекс заходів по раціональному використанню трудових ресурсів, поліпшенню використання робочого часу і скороченню внутризмінних втрат. Тобто, продуктивність праці повинна зростати не на шкоду якості обслуговування.

Заробітна плата працівників і службовців складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Законодавством України передбачені надбавки і доплати працівникам електричного транспорту:

кваліфікованим робітникам, які зайняті на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

за класність водіям рухомого складу;

плата за працю у вихідні й святкові дні;

плата за роботу у вечірній і нічний час;

доплати за шкідливі умови праці;

за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт;

керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;

за стаж роботи і вислугу років.

Заохочувальні та компенсаційні виплати - це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Таблиця 2.8 - Показники руху кадрів

Показники	Роки
	2007	2008	2009
Чисельність працівників на початок року, чол.	577	539	486
Прийнято працівників, чол.	102	63	98
Вибуло працівників, чол. усього	140	116	139
з них за власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення дисципліни, невідповідність займаній посаді	126	98	139
Кількість працівників на кінець року, чол.	539	486	445
Середньооблікова кількість робітників, чол.	558	513	466
Кількість вакансій на кінець року, чол.	361	415	28
Коефіцієнт обороту з прийому,%	18,28	12,45	21,63
Коефіцієнт обороту з вибуття,%	25,09	22,92	30,68
Коефіцієнт плинності кадрів,%	22,58	19,37	30,68
Загальний коефіцієнт оборотності,%	43,37	35,38	52,32

Коефіцієнт обороту з вибуття в 2009р. збільшився у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати. Коефіцієнти трудових ресурсів по відношенню до 2007р. зменшувались в 2008р. та збільшувались в 2009р.

Зростання коефіцієнту плинності кадрів є негативною тенденцією, оскільки свідчить про погану ситуацію на підприємстві.

Кількість працівників щороку зменшувалась за усіма категоріями робітників. Загальна кількість працівників зменшилась в 2009 р. на 56 осіб

(11,76%) порівняно з 2008р. та на 100 осіб (19,23%) порівняно з 2007р.

Середньомісячна заробітна плата на 1 кондуктора в 2009р. зменшилась на 297,3 грн. порівняно з 2008р. Протягом періоду зростання середньомісячної заробітної плати склало в середньому 129,48%. Це пов'язано із збільшенням мінімальної заробітної плати.

Таблиця 2.9 - Склад і структура використання робочого часу.

Показники	Роки
	2007	2008	2009
	людино-годин	%	людино-годин	%	людино-годин	%
Фонд робочого часу, всього	1241082	100,00	1120714	100,00	945237	100,00
Відпрацьовано, всього	1060188	85,42	966659	86,25	803380	84,99
з них надурочно	110263	8,88	93524	8,35	34705	3,67
Невідпрацьовано, всього	180894	14,58	154055	13,75	141857	15,01
у тому числі: щорічні відпустки (основні та додаткові)	90089	7,26	81200	7,25	69741	7,38
тимчасова непрацездатність	81002	6,53	66704	5,95	40728	4,31
навчальні відпустки та інші неявки, передбачені законодавством	3531	0,28	1793	0,16	1632	0,17
неявки з дозволу адміністрації	6017	0,48	4239	0,38	20619	2,18
прогули	255	0,02	119	0,01	-	-
масові невиходи на роботу (страйки)	-	-	-	-	9129	0,97
інші причини	-	-	-	-	8	0,0008

Фонд робочого часу протягом періоду зменшувався. В 2009р. вперше з'явилися масові невиходи на роботу через страйки, втричі зменшилась кількість відпрацьованих надурочно людино-годин, кількість неявок з дозволу адміністрації збільшилась в 5 разів.

Таблиця 2.10 - Склад і структура фонду оплати праці

Показники	Роки
	2007	2008	2009
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Фонд оплати праці штатних працівників, всього	8263,6	100,00	11146,6	100,00	11195,5	100,00
у тому числі Фонд основної заробітної плати	4721,1	57,13	6387,4	57,30	7178,4	64,12
Фонд додаткової заробітної плати, всього	3512,8	42,51	4718,7	42,33	4002,6	35,75
з нього: - надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів	905,1	10,95	1287,3	11,55	1366,7	12,21
- премії та винагороди що носять систематичний характер (щомісячні, щоквартальні)	558,6	6,76	840,1	7,54	577,3	5,16
- виплати в порядку компенсації втрати заробітної плати згідно чинного законодавства: у зв'язку з порушенням термінів її виплати	17,7	0,21	76,8	0,69	102,6	0,92
внаслідок зростання споживчих цін	3,1	0,04	3,8	0,03	8,5	0,08
Заохочувальні та компенсаційні виплати	29,7	0,36	40,5	0,36	14,5	0,13
Оплата за невідпрацьований час	685,2	8,29	827,1	7,42	1002,3	8,95
з нього оплата (компенсація) основної та додаткової відпусток	682,7	8,26	821,2	7,37	999,7	8,93

Фонд оплати праці та питома вага фонду основної заробітної плати щороку зростають. Питома вага фонду додаткової заробітної плати зменшується, при цьому питома вага надбавок та доплат зростає, а питома вага премій та винагород зменшується. Сума оплати за невідпрацьований час (в тому числі оплата відпусток) зросла на 317,1 тис. грн. протягом періоду.

2.4 Аналіз витрат

Собівартість перевезень - це виражені в грошовій формі витрати підприємств і в першу чергу витрати на заробітну плату, відрахування на соціальні заходи, оплата електричної енергії, амортизація основних фондів і деякі інші витрати. Можна підрахувати собівартість всього обсягу роботи (продукції), можна визначити і питому собівартість, що приходиться на одиницю виміру цього обсягу. Це собівартість перевезення одного пасажира, одного пасажиро-км, собівартість однієї квт-год електроенергії, а також утримання одного кілометра шляху тощо.

Питома собівартість перевезень значно вище тарифів, що і визначає збитковість міського електротранспорту. Дійсна собівартість перевезень в деякій мірі спотворюється при існуючому порядку її розрахунку. З одного боку, вона не враховує усіх витрат на перевезення {наприклад, собівартість тролейбусних перевезень не включає витрати на експлуатацію доріг), а з іншого боку - у розрахунку питомої собівартості донедавна враховувалися не всі перевезені пасажири, а лише їх частина (платні пасажири).

Калькуляційною одиницею на підприємствах міськелектротранспорту є перевезення одного пасажира. При цьому враховується чисельність перевезених пасажирів, включаючи тих, які мають пільги з оплати за проїзд.

Собівартість перевезень - один з найважливіших узагальнюючих економічних показників. У ньому відбивається рівень технічної оснащеності, організації праці і виробництва, використання основних фондів, повноти збору виручки, режиму економії тощо. Зміни собівартості прямо зв'язані зі збільшенням чи зниженням збитків від експлуатації трамвая і тролейбуса. Нарешті, собівартість перевезень є досить важливим чинником, що впливає на вибір виду транспорту при містобудівному проектуванні. Таким чином, собівартість одночасно є й об'єктом планування, і його діючим інструментом одним з економічних важелів керування господарством.

Розрахунок повної суми експлуатаційних витрат, що відповідно до діючого порядку відносяться на виробництво продукції (у даному випадку на перевезення пасажирів), називається калькуляцією собівартості перевезень. Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовому вираженні на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) по окремих видах витрат. За допомогою калькулювання визначають собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, витрати на виробництво по окремих структурних підрозділах підприємства (цехах, дільницях), по різних виробничих процесах і в цілому по підприємству.

Найважливішими вважаються угруповання витрат по економічним елементам і калькуляційним статтям.

Виділяються наступні економічні елементи:

- матеріальні витрати,

- витрати на оплату праці,

- відрахування на соціальні заходи,

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів,

- інші витрати.

Однак угруповання витрат по елементам не дозволяє розподілити їх по цільовому призначенню, місці виникнення, видам робіт чи послуг. Ця задача вирішується за допомогою угруповання витрат по калькуляційним статтям:

1. Енергія для використання з технологічною метою

2. Витрати на оплату праці

3. Відрахування на соціальні заходи

4. Амортизація рухомого складу

5. Утримання та поточний ремонт енергогосподарства

6. Утримання служби автоматики та зв'язку

7. Утримання та поточний ремонт трамвайної колії та контактних мереж

8. Утримання служби (відділу) руху

9. Експлуатаційні витрати

10. Загальновиробничі витрати

11. Загальногосподарські витрати

Таблиця 2.11 - Склад і структура витрат (за економічними елементами)

Найменування показника	Роки
	2007	2008	2009
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1. Матеріальні витрати	1514,7	8,47	2216,1	9,26	1956,0	8,57
2. Витрати на оплату праці	8491,3	47,49	11408,4	47,68	11459,0	50,22
3. Відрахування на соціальні заходи	3396,7	19,00	4606,0	19,25	4742,0	20,78
4. Амортизація	4212,8	23,56	5331,3	22,28	4223,0	18,51
5. Інші операційні витрати	264,7	1,48	363,2	1,52	436,0	1,91
6. Разом	17880,2	100,00	23925,0	100,00	22816,0	100,00

В порівнянні з 2007р. загальна сума витрат в 2008р. збільшилась на 6044,8 тис. грн. та на 4935,8 тис. грн. в 2009р.

В складі витрат за економічними елементами найбільшу питому вагу мають витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи та амортизація. Питома вага амортизації поступово зменшується з 23,56% в 2007р. до 18,51% в 2009р., а сума збільшилась з 4212,8 тис. грн. в 2007р. до 4223 тис. грн. в 2009р.

Таблиця 2.12 - Динаміка собівартості 1 одиниці послуг

Показники	Роки
	2007	2008	2009
Собівартість 1 одиниці послуг, грн.	1,04	1,43	1,67
Показники динаміки
1. Абсолютний приріст, грн.
а) ланцюговий	-	0,39	0,24
б) базисний	-	0,39	0,63
2. Темп зростання,%
а) ланцюговий	-	137,50	116,78
Продовження таблиці 2.12
1	2	3	4
б) базисний	-	137,50	160,58
3. Темп приросту,%
а) ланцюговий	-	37,50	16,78
б) базисний	-	37,50	60,58
4. Абсолютне значення одного відсотка приросту, грн.	-	0,0104	0,0143
5. Середній рівень ряду, тис. грн.	1,38
6. Середній темп зростання,%	126,72

Собівартість перевезення 1 пасажира в 2008р. збільшилась на 0,39 грн. (37,50%), в 2009 р. - на 0,24 грн. (16,78%) по відношенню до 2008р. та на 0,63 грн. (60,58%) по відношенню до 2007р. В середньому собівартість перевезення 1 пасажира склала 1,38 грн. протягом періоду, а середній темп зростання 126,72%.

2.5 Аналіз доходів

Доход є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат і формування прибутку, одним з основних показників, що відбивають фінансовий стан підприємства.

Доход - сума грошових коштів, що надходять на підприємство, від реалізації продукції, надання послуг тощо. Виручка від реалізації визначається як добуток обсягу реалізованої продукції і ціни за одиницю продукції.

Доходи підприємств міського електричного транспорту від основної діяльності є його виробничою програмою у грошовому вимірі.

При визначенні доходів слід мати на увазі, що кількість перевезених пасажирів у міському сполученні дорівнює сумі кількості перевезених пасажирів за разовими квитками (талонами), абонентними квитками й кількості перевезених пасажирів з правом безплатного проїзду. При цьому:

- кількість перевезених пасажирів за разовими квитками (талонами) на одну поїздку визначається діленням виручки від продажу разових квитків на затверджений органом місцевої виконавчої влади для цього виду громадського транспорту тариф або на єдиний тариф для всіх видів транспорту;

- кількість перевезених пасажирів за посвідченнями, що надають право безплатного проїзду в громадському транспорті, визначається по матеріалам обстежень.

Тарифи на послуги МЕТ відповідно до його галузевої специфіки характеризуються деякими особливостями. Так, плата за проїзд установлюється не залежно від наявності попиту на перевезення. Одиниця тарифікації збігається з обсягом одноразової реалізації послуг. Нарешті, рівень тарифів, що зберігається, задовольняє потреби населення в транспортному обслуговуванні незалежно від його збитковості, що покривається за рахунок бюджетних дотацій. Таким чином, пасажир, що придбає квитки, тільки лише частково покриває транспортні витрати підприємства.