Висновки до розділу 2

Відомо, що центральною проблемою класифікації будь-якого поняття взагалі, та ризиків, зокрема, є проблема вибору та обґрунтування ознаки, за якою здійснюється класифікація. На наш погляд, усунення недоліків існуючих класифікацій ризику лежить на шляху розглядання підприємницького ризику у причинно-наслідковому аспекті. При причинно-наслідковому підході розглядання змісту та суті ризику, найбільш суттєвою ознакою, від якої залежать і з якої витікають усі інші ознаки ризику є причини виникнення невизначеності умов, за яких здійснюється підприємницька діяльність, тобто джерела ризику. Тому, саме джерела виникнення ризику були прийняті нами в якості основної ознаки, яка у подальшому використана для побудови системи класифікації підприємницьких ризиків.

Аналіз та систематизація основних джерел виникнення ризику дозволили сформулювати перелік ризиків, які, на нашу думку, повинні складати вищий рівень класифікації. У відповідності до правил побудови класифікації, ці ризики є видовими по відношенню до родового ризику, яким, у даному випадку, є підприємницький ризик.

В умовах існуючого стану проблеми назви, визначення та змісту окремих ризиків, на початковому етапі в основу побудови системи класифікації ризиків покладено ризики, з назви та змісту яких існує певна узгодженість думок фахівців. Такий підхід відповідає, однієї з модифікацій формально-логічних правил побудови класифікації, яка виходить з того, що вимога щодо сумірності поділу має відносний характер - необхідність урахування усіх відомих на даний час підкласів, та, як правило, виконується на момент побудови класифікації. Вона вимагає, щоб з метою запобігання руйнування класифікації, в необхідних випадках, були передбачені засоби, які дозволяють включати до неї нових понять.

У загальному вигляді розглянуто класифікацію загроз (каналів витоку інформації) за найбільш значимими ознаками:

· за аспектом інформаційної безпеки (доступність, цілісність, конфіденційність), проти якого загрози направлені у першу чергу;

· за компонентами інформаційної системи, на які загрози націлені (дані, програми, апаратура, допоміжна інфраструктура);

· за способом створення (випадкові/навмисні);

· за розташуванням.



РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Розробка концепції інформаційно-аналітичного забезпечення системи безпеки підприємства

Розробка та ефективна реалізація стратегічних рішень щодо підвищення ефективності інформаційно-аналітичного забезпечення ТОВ „Фірма Опорядрембуд” неможлива без врахування зовнішніх факторів впливу. До найважливіших із цих факторів відносяться: нормативно-правова база; соціально-політична ситуація (впливає на ступінь орієнтації населення на виробничу діяльність, рівень соціальної напруги); соціально-демографічний стан у регіоні (впливає на потребу підприємств будівельного комплексу в різних категоріях робітників, а також престижність тієї чи іншої професії, роду заняття); кліматичні умови (особливий вплив на підприємства, які виконують функції генпідрядника та субпідрядника); розвиток споживчого ринку (впливає на визначення рівня попиту на будівельну продукцію); рівень життя населення регіону (впливає на стан платіжного забезпечення їх потреб); купівельна спроможність гривні (впливає на визначення динаміки та прогнози інфляції); рівень підприємницької активності регіону (впливає на схильність населення до реалізації підприємницьких ініціатив).

Прикладний аналіз зовнішніх факторів впливу на ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення будівельних підприємств доцільно проводити в контексті загального опису їх функціонування. В Додатку Г представлена схема функціонування зв'язків ТОВ „Фірма Опорядрембуд” та організацій будівельного комплексу в умовах реального чи можливого взаємозв'язку з основними елементами економічного середовища.

В центрі на схеми в додатку В (у прямокутній рамці) показані взаємозв'язки ТОВ „Фірма Опорядрембуд” під час реалізації будівельного проекту. При цьому їх пов'язують між собою фінансові, матеріальні, трудові та інформаційні потоки (позначені стрілками), які відображають переміщення та споживання інвестицій, сировини, матеріалів, обладнання; розробку та використання технологій; грошові платежі; виробництво продукції тощо.

Відображені взаємозв'язки суб'єктів будівельної сфери мають двосторонній характер, бо результат взаємодії залежить від функціонування, щонайменше, двох економічних суб'єктів. Поза рамкою будівельного комплексу відображені фактори зовнішнього середовища, які не відносяться безпосередньо до елементів будівельного комплексу, але істотно впливають на процеси реалізації будівельних проектів. Слід зазначити, що підприємства та організації, що взаємодіють в рамках організації будівельного проекту, функціонують в зоні конкуренції і мають право вибору того чи іншого контрагента. Йдеться, передусім, про проектні і дослідницькі організації, генпідрядні та субпідрядні підприємства, постачальників матеріалів і обладнання, інвесторів, кредиторів, постачальників робочої сили та постачальників інформації.

Зовнішні фактори, як правило, впливають на всі підприємства будівельного комплексу, хоча й існують поза галуззю. Оскільки саме структура галузі значною мірою визначає “правила гри” і варіанти стратегій, які розробляються для фірм, їх завдання - максимальна адаптація до цих зовнішніх сил. “Для того, щоб успішно протистояти середовищу, складність та швидкість прийняття рішень у фірмі повинні відповідати складності та швидкості змін, які проходять в зовнішньому середовищі”.

Отже, не підлягає сумніву, що ефективність інформаційно-аналітичного забезпечення ТОВ „Фірма Опорядрембуд” залежить як від згаданих зовнішніх чинників, так і від внутрішніх факторів, на яких детальніше зупинимося в цьому підрозділі.

Щодо напрямків покращення управління інформаційно-аналітичним забезпеченням на підприємстві ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД», пропонується розширити інструментарій інформаційно-аналітичної системи. Розширений інструментарій відображений на (рис.3.1.)

Рис.3.1 Схема інформаційно-аналітичної системи

Схема інформаційно-аналітичної системи (рис 3.1) відображає шлях інформації, який вона проходить, до того як потрапити на стіл аналітикам.

Різноманітність джерел даних та необхідність їх використання у кожному конкретному випадку пояснює, чому необхідно по різному зберігати інформацію, в залежності від поставлених цілей. Підприємство ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД» , функціонує у будівельній сфері, тому важливість отриманих даних, клієнтів, підрядників є вкрай високою. А цілісність цієї інформації в умовах фінансово-економічної безпеки забезпечить реалізацію інтересів підприємства, можливість стратегічного планування та розвиток в умовах реформ економічної сфери у країні.

Дані в систему повинні вноситися як вручну, так и автоматично. На этапі першочергової фіксації дані поступають через систему сбору та обробки інформації в так звану хмару транзакцій. Таких баз може бути декілька.

При цьому інформаційно-аналітична система середнього чи крупного підприємства або організації повинна забезпечувати користувачам доступ до аналітичної інформації, захищеної від несанкціонованого використання. Таким чином, архітектура інформаційно-аналітичної системи нараховує наступні рівні:

· Збір інформації

· Відбір, опорядкування та завантаження даних

· Складування даних

· Шифрування та обмеження доступу

Відомо, що велику частку капітальних вкладень (43 % від загального обсягу) у господарський комплекс освоює власне будівельна індустрія. Існує чітка залежність між ростом обсягів капітальних вкладень, їх структурними особливостями та якісними і кількісними змінами у будівництві. Отже, від обсягів капітальних вкладень, їх територіального розподілу та частки у них будівельно-монтажних робіт залежить формування будівельного комплексу регіону.

На ринку готової продукції будівельна продукція є формою інвестиційного товару, і сам процес її створення - це форма вкладання коштів у фізичний капітал, яка має специфіку до реалізації. У процесі обігу на ринку інвестиційних товарів формується окрема система грошових розрахунків, що забезпечує реалізацію будівельної продукції. Після здачі в експлуатацію та прийняття готових об'єктів замовником, вони виходять зі сфери капітального будівництва і набувають форми основних засобів виробництва різних галузей національної економіки та нерухомості у соціальній сфері. Досвід зарубіжних методів доводить, що прийняття та реалізація ефективних заходів щодо забезпечення якості можливі тільки при всебічному систематичному аналізі фактичного стану якості продукції, для цього і слід створювати інформаційні бази даних.

Збільшення обсягів виробництва будівельної продукції, підвищення її науково-технічного рівня, якості, зменшення собівартості, скорочення інвестиційного циклу та зменшення фінансових ризиків, тобто підвищення її конкурентоспроможності, неможливі без повного, якісного і своєчасного забезпечення учасників інвестиційної діяльності в будівництві цільовою економічною, нормативно-правовою, науково-технічною та комерційною інформацією. Необхідність володіння такою інформацією повністю обґрунтовується можливістю учасникам інвестиційного процесу в будівництві організувати оперативне та якісне інформаційне забезпечення своєї виробничої діяльності, що, своєю чергою, дозволить досягти на цій основі: скорочення інвестиційного циклу; здешевлення вартості об'єктів будівництва; зменшення фінансових ризиків; отримання додаткового прибутку.

Отже, важливим напрямом господарської діяльності ТОВ „Фірма Опорядрембуд” є раціональне використання сировинних, трудових, фінансових та інших ресурсів, а також виявлення резервів та шляхів зниження витрат будівельного виробництва.

ТОВ „Фірма Опорядрембуд”, будучи суб'єктом ринкової економіки, пов'язане з багатьма підприємствами: як споживач - через ринок закупівлі і, як виробник - через ринок збуту. При визначенні форми забезпечення будівельного виробництва матеріально-технічними ресурсами будівельне підприємство повинне враховувати терміни їх отримання, асортимент, якість, ціну та радіус перевезення.

Постійний моніторинг та аналіз стану будівельного комплексу свідчить про те, що об'єм ринку будівельних матеріалів перебуває в стані стійкої рівноваги.

Будь-які дії з організації безпеки можна відобразити в межах двох досить незалежних стратегій: реакції та превенції.

Реактивний підхід припускає таку схему розвитку подій: шкідлива дія - опір (стійкість) - компенсація. Він є абсолютно необхідним, однак за своєю природою є витратним і небезпечним, оскільки спочатку допускає шкідливу дію, а вже потім - компенсаційну реакцію (в найкращому разі). Цілком очевидно, що реактивний підхід варто залишати на крайній випадок, коли не спрацьовує політика превенції. В ідеалі, підприємству варто прагнути отримувати випереджальну інформацію, завдяки якій можна вже на далеких підступах розпізнавати реальні загрози та заздалегідь обходити або нейтралізувати їх.

Найвищий ступінь раціональності передбачає застосування найуспішнішої стратегії досягнення стану безпеки, а конкретно - зміщення центру ваги зусиль у бік превенції та зниження питомої ваги суто реактивних дій. Аналізуючи взаємозв'язок категорій безпека й інформація, загальним висновком є очевидна необхідність ефективної інформаційно-аналітичної діяльності, що включає одержання великого обсягу якісної інформаційної сировини ззовні та з внутрішнього середовища, її швидку переробку й виявлення оптимальних, з погляду безпеки, варіантів поведінки.

Змістом роботи із забезпечення безпеки підприємства є системна, раціонально організована. Випереджальна та агресивна інформаційно-аналітична діяльність, проваджувана специфічними засобами.

Інформаційно-аналітична діяльність - це діяльність служби конкурентної розвідки щодо збирання, систематизування, аналізу, узагальнення, оцінки інформації, яка надходить з різних джерел, та підготовка оцінкової, висновкової та прогностичної інформації для споживачів.

Виділяють два рівні інформаційно-аналітичної діяльності:

· Інформаційний рівень, що полягає в пошуку, збиранні, зберіганні, поширенні інформації.

· Аналітичний рівень, що полягає в узагальненні, класифікації інформації, її аналізі й перетворенні, розробці висновків, пропозицій, рекомендацій і прогнозів.

Отже, варто розрізняти сам аналітичний процес (аналітику) та інформаційну діяльність. Аналітичний процес - це процес аналізу наявної інформації та створення нового знання, це робота інтелекту. Результатом аналітичної діяльності є вторинні документи, що є інформаційною моделлю не первинного документа, а моделлю проблеми. Водночас, інформаційна діяльність - це обслуговування аналітичного процесу (матеріальне, оперативно-технічне, архівне тощо).

Не нехтуючи важливістю інформаційної діяльності в забезпеченні економічної безпеки суб'єктів підприємництва, що обумовлено передусім асиметричним доступом до інформаційних ресурсів, основну увагу в цьому дослідженні зосередимо на теоретичному обґрунтуванні саме аналітичної діяльності як основи прийняття оптимальних управлінських рішень щодо розвитку підприємства.

Критичний аналіз літературних джерел (тези, Позднишев) дає змогу визначити аналітичну роботу (процес) у формуванні економічної безпеки суб'єктів підприємництва як сукупність дій, що відбуваються в інтересах підвищення ефективності управлінської діяльності й мають на меті пізнання сутності, причин, тенденцій розвитку подій і явищ у сфері безпеки підприємств, розгляд і оцінювання ситуацій, вироблення на основі аналізу й оброблення інформації висновків, рекомендацій, коментарів. Дефініція інформаційно-аналітичної діяльності дає змогу констатувати, що вона є основою інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки суб'єктів підприємництва.

Головною метою інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки підприємництва є своєчасне викриття на ранній стадії заходів безпосередньої підготовки певних сил для заподіяння економічних збитків підприємству, установі або організації та забезпечення відповідних їм дій, а також добування необхідної інформації для планування, підготовки і проведення заходів з метою недопущення можливих дій. На практиці інформаційно-аналітичне забезпечення безпеки підприємництва виконується з метою виявлення схем недобросовісної конкуренції, шахрайства, обману у сфері бізнесу, задля використання їх для виключення потрапляння власної організації у ситуації некерованого ризику.

Таким чином, під інформаційно-аналітичним забезпеченням безпеки діяльності підприємства ми розуміємо цілеспрямовану взаємодію людського інтелекту (аналітика) і наявної вихідної інформації (відкритої та/або конфіденційної) з метою отримання споживачем інформації нового вивідного знання, що сприяє прийняттю оптимальних управлінських рішень.

Критичний аналіз літературних джерел дав змогу виділити етапи інформаційно-аналітичної діяльності:

1. Загальне знайомство з проблемою, за результатами якого складається загальний план роботи.

2. Визначення термінів та понять для ясності та однозначності представлення результатів.

3. Збір фактів.

4. Тлумачення фактів - максимальне визначення їх значення. Етап включає оцінку, класифікацію та аналіз фактів.

5. Побудова гіпотези. Гіпотезу можна розглядати як положення, яке полегшує прояснення проблеми, розкриває зв'язок між фактами. Гіпотеза - науковий термін, який у розвідників еквівалентний терміну "інтеграція".

6. Висновки. На цьому етапі приводять докази або заперечення робочих гіпотез, які висуваються на попередньому етапі та роблять відповідні висновки.

7. Викладення. Складення документа в ясній, наочній та доступній формі. Вказується ступінь достовірності кожного твердження, готуються таблиці, діаграми тощо.

Об'єктом інформаційно-аналітичних досліджень є обстановка (оперативна), тобто економічна ситуація, сукупність факторів, які безпосередньо або опосередковано впливають на стан, розвиток і результати суспільних відносин, визначають напрями розвитку оперативної обстановки, форми, методи та засоби, які застосовуються. Зміст інформаційно-аналітичної діяльності полягає у наведенні різноманітних відомостей в логічно обґрунтовану систему залежностей (причинно-наслідкових, просторово-часових тощо), яка дає змогу дати правильну оцінку сукупності фактів та окремих фактів.

Інформаційно-аналітична діяльність безсумнівно є широкою і багатогранною сферою діяльності. Її головною метою є отримання максимальної користі з фактів, які є в розпорядженні, для того, щоб правильно зрозуміти й оцінити ситуацію, бачити її у перспективі, а в підсумку - успішно діяти. Весь інтерес роботи полягає у тому, що використовується величезний набір методів, які успішно застосовують в математиці, логіки, гуманітарних, природничих науках, під час написання історичних досліджень. Інформаційно-аналітична діяльність пов'язана буквально з усім на світі. Для того, щоб така широка і цікава діяльність залишалася в рамках, в яких вона здатна приносити користь, потрібно вміти не витрачати час даремно, проявляти тверезість суджень і зосереджувати увагу на найважливішому.

Інформаційно-аналітична діяльність - це процес, внаслідок якого факти перетворюються в довершену продукцію, передбачену для передачі замовнику. Адже будь-яка кількість фактів, найкраще оброблених, занесених у досьє, проіндексованих, не має жодної цінності, поки ми не розкриємо їх зміст, зіставимо між собою і передам іншим у тому вигляді, в якому їх значення буде абсолютно зрозумілим.

Основним результатом інформаційно-аналітичної діяльності є вивідна (аналітична) інформація, відображена у формі доповіді, інформаційної довідки або наукової праці, в якій подаються висновки та рекомендації. Вони абсолютно необхідні для того, щоб робота мала завершений вигляд і могла бути максимально корисною. Висновки є наслідком досягнення поставленої мети. Щоб зробити висновки, потрібно відповісти на запитання: "Що означає це явище?" У багатьох документах переважно читаємо і запам'ятовуємо лише висновки, тобто результати аналізу. Необхідно виявляти якомога більшу турботу про те, щоб у висновках викладались коротко і чітко найважливіші моменти, але водночас стислість не повинна породжувати неправильне сприйняття. Написання висновків потребує найвищої майстерності фахівця.

Для того, щоб аналітична інформація, яка надходить від конкурентної розвідки до власників суб'єкта підприємництва, вплинула на прийняття управлінського рішення, вона повинна бути переконливою. Фахівці виділяють декілька простих рекомендацій, які потрібно враховувати під час подання результатів роботи:

1. Щоб бути переконливим, аналітичний документ повинен насамперед викликати інтерес власників суб'єкта підприємництва завдяки ефектній подачі матеріалу, логічності, зрозумілості, інформаційній насиченості.

2. Переконливий документ зазвичай включає такі основні компоненти:

· чітке формулювання мети, заради якого його написано (для служби конкурентної розвідки типовою метою є аналітичне забезпечення управлінського рішення);

· виклад результатів аналізу і синтезу інформації (наприклад погіршення конкурентного положення фірми через зменшення попиту на її продукцію);

· можливі дії з боку фірми та їхні ймовірні наслідки;

· оцінка надійності зроблених висновків і рекомендацій, а також можливих наслідків їхньої обмеженої надійності.

3. Ефективність матеріалів конкурентної розвідки може бути значно підвищена завдяки їхньої індивідуалізації відносно управлінського рішення, яке вони забезпечують, і конкретного менеджера, якому вони адресовані. Ця індивідуалізація стосується як моменту подання, так і форми та обсягу матеріалів, що представляють.

4. Обсяг матеріалів, що представляють, практично завжди обмежується можливостями їхнього сприйняття менеджерами, які постійно перевантажені. Разом із тим, чим складніше і важливіше рішення потрібно прийняти, тим більший обсяг інформації повинен вивчити менеджер.

5. Оцінка надійності висновків повинна складатися з оцінок повноти і надійності вихідних даних та ефективності методів їхнього перетворення в аналітичну інформацію. Як було зазначено вище, надійність перетворення істотно знижується під час використання аналітичних методів, що використають нереалістичні припущення (це стосується багатьох математичних моделей) або здатних використати тільки частину доступної інформації. Істотне підвищення надійності може бути в багатьох випадках досягнуто паралельним застосуванням декількох альтернативних методів аналізу.

6. Чим менш надійною є надана інформація, тим більшу увагу потрібно приділити аналізу можливих наслідків прийняття неоптимального або помилкового рішення.

Таким чином, оптимізація інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень менеджерами вищого рівня управління службою конкурентної розвідки безпосередньо пов'язана з виробленням керівництвом конкурентної розвідки найбільш оптимальної загальної аналітичної стратегії, яка передбачає постійне вивчення інформаційного поля менеджерів вищого рівня управління; забезпеченням керівництвом фірми діяльності конкурентної розвідки необхідними ресурсами для реалізації різних варіантів збирання вихідних даних; застосуванням аналітиками служби конкурентної розвідки різних методів аналітичного оброблення інформації, оскільки переваги однієї технології компенсують недоліки іншої, і, нарешті, поданням відповідно оформленої інформації у певному місці в певний час, щоб її міг використати споживач інформації для прийняття найбільш ефективного рішення.

3.2 Методи забезпечення інформаційної безпеки ТОВ «Фірма Опорядрембуд»

З метою своєчасного та оптимального реагування на потенційні та наявні загрози, керівництво компанії повинно володіти точною, своєчасною інформацією про зовнішнє та внутрішнє інформаційне поле компанії. Для реалізації цього завдання, в рамках інформаційно-аналітичного забезпечення системи безпеки суб'єкта господарювання, важливе місце займає визначення інформаційних потреб керівництва.

Незаперечний факт, що для розвитку людського суспільства необхідні матеріальні, інструментальні, енергетичні та інформаційні ресурси. Сьогоднішній день характеризується особливим зростанням обсягу інформаційних потоків. Це стосується як економіки в цілому, так і будівельної галузі зокрема. Проте, не існує абсолютної інформації, і інформацію містять не будь-які події (дані, повідомлення), а лише ті, котрі зменшують невизначеність стосовно результату подій, які нас цікавлять. Всесвітньо відомі науковці К. Шеннон і Н. Віннер, займаючись теорією інформації, відзначали міру невизначеності, зменшення якої підвищує ступінь нашого знання про подію, явище тощо.

Звідси випливає, що цінність інформації може виникнути лише з результатів, до яких призвело прийняття рішення або вчинення певних дій на основі цієї інформації. Отримання даних, їх обробка і запис - будь-яким шляхом - спричиняє витрати і не має цінності. Лише коли дані передані і зрозумілі користувачу і отже стали інформацією, може з'явитися цінність - за умови, що інформація вдосконалює остаточне рішення, інакше вона не має цінності.

Щоб переконатися, що інформація дійсно має цінність, слід комплексно розглядати користувача та проблему/рішення, які потребують вирішення. Для цього необхідно, насамперед, відповісти на питання: яка інформація, кому, коли і у якому вигляді повинна бути представлена. Іншими словами, постає проблема визначення та задоволення інформаційних потреб споживача інформації.

Потреба - одне з фундаментальних понять сучасної науки, що має сукупність значень, які затвердилися у рамках тієї або іншої сфери. У найбільш загальному вигляді потреба визначається філософами як «…нестаток у чомусь необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку організму, людської особистості, соціальної групи, суспільства в цілому». Як справедливо зазначав відомий науковець Марк Бойков: «В людському суспільстві - потреби - ключ до всього. Виявлення і задоволення потреб (людини) - стратегічний центр всіх наук, що займаються вивченням людини».

Дослідники нагромадили багатий теоретичний і практичний матеріал, що розкриває сутність і природу інформаційних потреб, взаємозв'язок об'єктивних і суб'єктивних потреб, особливості їхньої зміни в процесі людської діяльності. Незважаючи на численні публікації з проблематики інформаційних потреб, фахівці не дійшли спільної думки щодо розуміння природи інформаційних потреб. На сьогоднішній день представниками різних наук запропонована досить велика кількість визначень поняття «інформаційна потреба», що відображають найбільш розповсюджені в тій або іншій сфері підходи до розуміння сутності інформаційних потреб.

Психологами інформаційна потреба визначається як «… усвідомлена потреба в одержанні визначених порцій інформації з того, що може бути надане інформаційним середовищем». Основна увага в даному визначенні приділяється одержанню необхідної інформації з загальних «запасів» і зовсім ігнорується діяльність з виробництва нової інформації. Однак, власне одержання принципово нової інформації є результатом інформаційної потреби, що виникла. Окремі автори визначають інформаційну потребу як «усвідомлений нестаток в інформації, необхідної для задоволення матеріальних і духовних потреб індивідуума», інші як «потребу в повідомленнях визначеного змісту і форми, що потрібні людям для орієнтації в навколишній дійсності, уточнення сформованої в них картини світу, для вибору лінії поведінки і вирішення проблемних ситуацій, для досягнення внутрішньої рівноваги і погодженості з соціальним середовищем». Словник з інформаційного права визначає інформаційну потребу як «потребу, що виникає, коли ціль, що стоїть перед користувачем у процесі його професійної діяльності або в його соціально-побутовій практиці, не може бути досягнута без залучення додаткової інформації».

Узагальнюючи наведені визначення, можна зробити наступні висновки:

1. Інформаційна потреба - це нестаток інформації.

2. Без задоволення інформаційних потреб неможлива цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини.

3. Ступінь розвитку інформаційних потреб і їхнього задоволення тісно пов'язаний з соціальною активністю людини.

4. Ціль задоволення інформаційної потреби - зняття невизначеності щодо рішення, яке ухвалюється.

Таким чином, поняття «інформаційна потреба» можна визначити як усвідомлення користувачем необхідності вивчення комплексу даних, що доповнюють початкові знання, через які суб'єкт інформаційної взаємодії вирішує об'єктивну проблему, яка виникла перед ним у процесі взаємодії з навколишньою дійсністю і розв'язання якої пов'язано з підтримкою його діяльності в усвідомлений проміжок часу на оптимальному рівні.

Інформаційна потреба за своєю природою динамічна. Вона постійно змінюється під впливом зовнішнього середовища, конкретизації завдань, зміни напрямку та інструментарію інформаційного пошуку. Мотиви потреби відображаються у свідомості людини й спонукають її до діяльності у певній галузі. Інформаційна потреба властива кожному індивідууму і залежить від ерудиції та набуває конкретного змісту у формі інформаційного запиту. У процесі контакту користувача з інформаційною системою, тобто в процесі комунікації, запит наближається до потреби.

В інформаційні потребі мають місце дві сторони: об'єктивна та суб'єктивна. Перша визначається матеріальними умовами життєдіяльності споживача інформації. Друга обумовлюється особистістю та індивідуальними характеристиками фахівця, його здатністю усвідомити потреби та реалізувати їх у своїй практиці. Об'єктивна сторона інформаційної потреби визначається:

· природою споживача інформації;

· місцем в ієрархічній градації управління;

· специфікою управлінських функцій;

· особливістю навколишніх умов тощо.

Суб'єктивна сторона інформаційної потреби детермінується такими факторами, як:

· стиль керування керівника;

· обсяг його знань та інтелекту, рівень освіченості (а також самої освіти);

· ступінь професійної підготовки;

· наявність досвіду тощо.

Варто розрізняти колективні та індивідуальні інформаційні потреби. Між ними існують певні відмінності. Так, колективні інформаційні потреби не можуть існувати поза потребами конкретних індивідів. Але колективна потреба - це не проста сума особистих потреб. Особисті потреби можуть збігатися з колективними, а можуть носити самостійний характер і відображати особливості діяльності даного індивіда.

Необхідно також розрізняти поняття «інформаційні потреби» і «тематичні інтереси» споживача інформації. Потреби в інформації соціальні за своєю природою і обумовлюються, в першу чергу, змістом, структурою повсякденної діяльності індивіда, у тому числі об'єктивними характеристиками його професійної і суспільної діяльності. Тематичні ж інтереси є суб'єктивним відображенням і вираженням інформаційних потреб. Вони залежать від змісту пропонованої інформації і від ситуативних соціально-психологічних факторів (таких, як популярність, злободенність, престижність визначених тим, осіб, явищ тощо).

Далеко не всі інформаційні потреби усвідомлені самим суб'єктом і виражені в його тематичних інтересах і комунікативному поводженні; частина з них залишається неусвідомленою і тому нереалізованою через відсутність необхідних повідомлень, недоступність джерел інформації, нерозвиненість комунікативних навичок тощо. Деякі дані про інформаційні потреби можна одержати шляхом опитування. Проте, опитування дає тільки картину тематичних інтересів. Її необхідно доповнити аналізом характеру рольової діяльності споживачів інформації в праці, сфері суспільного і духовного життя, побуті тощо. Природа і зміст інформаційних потреб глибоко зв'язані з усією життєдіяльністю людини. Тому їхній аналіз повинний виходити не тільки зі сфери спілкування (як при тематичних інтересах). Необхідно брати до уваги цілісну систему діяльності, в яку включена особистість.

Існують різні методи вивчення інформаційних потреб. Загалом, їх можна розділити на дві групи:

1) «Непрямі» - базуються або на вивченні думок людей, які є фахівцями в тій або іншій предметній області, про їхні інформаційні потреби на основі запитів, або шляхом застосування анкетування, інтерв'ювання тощо.

Недоліком цих методів є те, що судження про інформаційні потреби базується або на основі уявлення фахівця про свої потреби, або на основі сформованої практики його контактування з інформаційними службами і джерелами інформації. Уявлення ж про свої потреби багато в чому залежать від знання фахівцем інформаційної ситуації, в якій він діє, тобто від рівня його інформованості по даному питанню. Однак рівень інформованості фахівця щодо задачі, яка ним розв'язується, далеко не завжди буває достатнім, і тому він запитує інформацію не ту, котра об'єктивно найбільшою мірою сприяла б вирішенню задачі, а ту, котра відповідає його уявленню про можливі способи її вирішення. Інформація, що відповідає його уявленню, не завжди буває найкращою.

2) «Прямі» - ґрунтуються на безпосередньому аналізі інформаційним працівником завдання, яке стоїть перед фахівцем. Ці методи мають на меті шляхом вивчення конкретної ситуації, в якій діє фахівець, виявити об'єктивно необхідну для вирішення проблеми інформацію (так звану об'єктивну інформаційну потребу) незалежно від того, запросив її фахівець, чи ні.

Відповідно до основних джерел виникнення професійних інформаційних потреб формуються методи їхнього виявлення: методи, засновані на аналізі проблемних ситуацій, і методи, засновані на аналізі функціонально-посадових обов'язків різних категорій фахівців.

Сутність основних методів виявлення інформаційних потреб керівництва ТОВ „Фірма Опорядрембуд” представлений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Основні методів виявлення інформаційних потреб керівництва ТОВ „Фірма Опорядрембуд”

Метод	Сутність методу
Методи, засновані на аналізі проблемних ситуацій	В основі методів лежить уявлення про те, що якщо раніше співробітник інформаційної служби здійснював пошук і видачу інформації на підставі запитів, які формулював споживач інформації, то тепер він повинен здійснювати не лише пошук інформації, а й пошук потреб у ній. З огляду на тенденцію поглиблення диференціації у спеціалізації фахівців навіть однієї сфери діяльності, а також обмеженість пізнавальних можливостей однієї особистості, запити споживачів інформації часто виявляються не адекватними ні їх власним потребам, ні сутності самої ситуації, в якій ці
	потреби виникають. Об'єктивно необхідна інформація виявляється шляхом глибоко інформаційного аналізу проблемної ситуації працівником інформаційної служби. Такий аналіз дає можливість встановити, чиє ця проблема справжньою, чи удаваною. Встановивши наявність проблеми, інформаційний співробітник виявляє тенденції розвитку проблемної ситуації, тобто прогнозує її розвиток на певний період часу. Виявлена інформаційним співробітником інформація про стан і тенденції розвитку проблеми, тобто інформаційна ситуація, в якій розвивається проблема, створює умови високої інформованості споживача інформації про цілі, можливі шляхи і способи вирішення проблеми. В кінцевому ж результаті, інформація, необхідна для вирішення проблеми з точки зору інформаційної служби, коректується індивідуальними інформаційними запитами споживачів, і таким чином, враховується особливості бачення проблеми спеціалістами, які беруть участь у її вирішенні.
Методи, засновані на аналізі функціонально-посадових обов'язків	У даних методах виходять з того, що необхідна інформація вже є у наявності (або надійде найближчим часом). І задача служби зводиться до того, щоб визначити, яка інформація необхідна спеціалісту, щоб відповідно до свого службового становлення приймати ефективні рощення. Інформаційний співробітник на основі системного аналізу функціональних обов'язків того чи іншого спеціаліста встановлює необхідний обсяг знань, яким повинен володіти спеціаліст даної категорії, щоб відповідати своїй посаді. Системний аналіз використовується тут оскільки службовий статус спеціаліста у сучасних умовах тісно пов'язаний зі статусами інших спеціалістів.

Аналізуючи повний перелік інформаційних потреб при реалізації інноваційного циклу можна виявити наступні види інформації для керівництва ТОВ „Фірма Опорядрембуд” наведені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Інформаційні потреби реалізації інноваційного циклу для керівництва ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД»

Вид інформації	Зміст	Стадія
Науково-технічна	Інформація про тенденції розвитку даного виду техніки; Опис техніки можливого виробництва; Характеристика періоду морального старіння об'єктів техніки; Зведення про нові науково-технічні досягнення, зведення по стандартизації, сертифікації.	Науково-дослідні роботи Інвестиційне проектування
Патентна	Інформація про: Патенти, тенденції розвитку об'єктів техніки; Їхньої патентоспроможності	Науково-дослідні роботи. Проведення маркетингових досліджень (аналіз маркетингової стратегії конкурентів) Виробництво
Кон'юнктурна-економічна	Інформація про: структуру ринку; сегменти підприємства на ринку; попит; пропозиції; конкурентів; споживачів; конкуруючі товари; постачальників; загальноекономічні тенденції; галузеві тенденції.	Маркетингові дослідження (дослідження ринку і зовнішнього середовища)
Бізнес-інформація (про підприємства-конкурентів або можливих партнерів)	загальна інформація, фін. рейтинг фінансова інформація (активи і пасиви фірми, оборот, вартість продажів, доходи і витрати, податки тощо); аналітична кредитна інформація (інформація про ліквідність); платіжно-аналітична інформація (терміни виконання платежів тощо)	Маркетингові дослідження Пошук партнерів
Обліково-статистична	Інформація зосереджена, переважно, в органах Держкомстату. Зведення про: перепис населення; паспорта територій;	Маркетингові дослідження
Нормативо-правова, юридична	Зведення про законодавчі і нормативні акти і їх практичне застосування.	На всіх
Інфраструктурна	Зведення про організації діючих у сфері підтримки інноваційної технологічної діяльності, у т.ч. про джерела інвестицій.	На всіх

На практиці вивчення інформаційних потреб менеджерів вищої та середньої ланки ТОВ „Фірма Опорядрембуд” включає наступні основні етапи:

I. Точно сформулювати інформаційні потреби споживача інформації.

Завдання повинен визначати керівник підприємства. Він єдиний, хто точно знає, у якому напрямку рухається компанія, і яка інформація йому потрібна для прийняття рішень. Але в силу новизни інструмента, тобто конкурентної розвідки, та інших причин керівник найчастіше не може досить точно сформулювати свої інформаційні потреби. У цьому йому необхідно допомогти, оскільки від точності постановки задачі перед аналітичним підрозділом залежить і ефективність роботи даного підрозділу і, в кінцевому результаті, задоволеність споживача інформації (керівника). Від того, на скільки точно сформульовані інформаційні потреби прямо залежить те, як успішно ви вирішите задачу їх задоволення. Постановка питання: «Дайте мені все, що відомо про компанію Х, і я сам вирішу, що мені потрібно» веде до наступних проблем:

· вам доведеться дуже розпорошувати свої ресурси, як фінансові і людські, так і час (іноді досить обмежені), оскільки вивчати доведеться об'єкт з усіх боків і все, що його (об'єкт) оточує;

· при передачі інформації ви завжди можете опинитися в ситуації «не справилися з поставленою задачею», оскільки не знаєте, що ж потрібно споживачу інформації, і цей споживач у будь-який момент, залежно від свого настрою, може стверджувати, що він очікував зовсім іншого.

А тепер порівняєте формулювання «Дайте мені все, що відомо про компанію Х, і я сам вирішу, що мені потрібно» з формулюванням «Мені потрібно знати, хто підтримує компанію Х на обласному рівні». Питання не просте, але дуже конкретне, і відповідь на нього повинна бути теж конкретною. Виходячи вже з самого питання можна будувати план дій шляхом розкладання питання на складові.

Щоб правильно сформулювати інформаційні потреби споживача, перед початком розмови уявіть себе на місці керівника.

Спробуйте зрозуміти, як, в кінцевому результаті, робота КР допоможе йому отримати прибуток, уникнувши при цьому потенційні загрози і скориставшись можливостями, що відкриваються на ринку. Ви, як підприємець (дрібний або великий - неважливо), не можете не враховувати ключові фактори успіху вашого бізнесу на ринку, що стає все більш і більш конкурентним. Цими факторами можуть бути ціна, якість, новизна, вузька спеціалізація ваших товарів або послуг, але ніколи не можна випустити з уваги такої речі, як ділове оточення і конкуренція. Також не менш важливо, не упустити конкретних дій, планів і стратегій ваших конкурентів, здатних вплинути на ваш бізнес, на вашу конкурентоздатність, відбитися на вашій частці ринку. Тому слід якомога точніше визначити інформацію, яка є дійсно важливою для компанії. Зробити це можна тільки за допомогою тривалих бесід з самим споживачем інформації та його співробітниками.

II. Бесіда з замовником. Перша бесіда дуже важлива і найбільш складна. Це найперше визначення потреб замовника, прагнення зрозуміти, що потрібно керівнику, чого він хоче. Як правило, керівник не завжди може сам сформулювати, що йому потрібно. Ви повинні підвести його до точного запиту інформації, ставлячи направляючі питання, сформульовані так, щоб розкопати, що дійсно він хоче одержати.

Суть таких питань зводиться до узгодження задачі, яку ставить перед вами керівник, до розуміння того, яка інформація йому потрібна для прийняття рішень. Будувати такі питання можна від загального до частки. Наприклад, від загальних особливостей ринку, на якому працює компанія, до особливостей конкретних гравців. При цьому можна використовувати наступні питання:

· що допомогло б компанії стати лідером у галузі?

· яка подія на ринку змусила хвилюватися Вас найбільше?

· які дії конкурентів принесли більше всього проблем?

· які можливості були втрачені компанією і чому?

Відповіді на такі питання вже містять інформацію, яку потрібно шукати, на що звертати увагу, що є вкрай важливим для компанії. А під час їх аналізу з'ясовуються ті складові, за якими можна прогнозувати появу або розвиток цих факторів.

Непогано було б йти на бесіду з керівником маючи при собі список цих питань. А в процесі бесіди, ставлячи оцінку напроти кожного пункту, Ви одержуєте попередній план дій і виключаєте ситуацію «я мав на увазі не те…». Це опитування гарантія того, що ви самі і ваш керівник розумієте і згодні з тими результатами, що він очікує одержати.

Можна визначити наступні способи керування очікуваннями споживача інформації:

1. Максимальна конкретність у постановці питань.

Будь-який запит інформації повинен бути ясно і конкретно визначений, в тому плані, в якому розуміють його кінцевий результат. З самого початку будьте на стільки точними, на скільки це можливо. Максимально уточнюйте суть питання. Така відверта розмова, перед тим як почнеться проект, визначить, чи можна взагалі знайти те, про що просять.

2. Обговоріть, на скільки реальним є виконання поставленої задачі.

Це допоможе замовнику усвідомити всі труднощі отримання інформації, і можливо, це дозволить йому ще до початку робіт визначитися з необхідність їх проведення. Не грайте зі споживачем інформації. Поясність, як виглядають справи в дійсності.

3. Погодьте реальні терміни. Важливо домовитися про тимчасові рамки успішного завершення проекту. Говоріть про реальні терміни. Не забувайте, яку роботу Вам доведеться виконати:

· розробити стратегію розвідки;

· визначити і забезпечити контакти з достатнім числом джерел;

· перевірити і проаналізувати результати досліджень;

· оформити звіт.

4. Важливіша перспектива, а не точність.

У ході спілкування необхідно просвіщати замовника на предмет того, що точність вимагає значних ресурсів, але, водночас, точна перспектива завжди виявляється більш дешевою і швидкою. Краще мати 90% відповідей, які базуються на точній перспективі, чи 10% абсолютно точних відповідей? Яке знання цінніше для бізнесмена: знання того, що конкурент планує викинути на ринок товар за ціною 100 гривень +/- 5 копійок (за умови що ви продаєте цей товар по 105 гривень) за 20 днів до акції, або знання того, що конкурент планує продавати цей товар за ціною 99 гривень 98 копійок, але за 3 дні до акції? Приблизні відповіді забезпечують достатньо стратегічних перспектив, щоб дійти правильного висновку і розробити правильну стратегію.

III. Підтримуйте зворотний зв'язок. Споживач інформації і фахівець КР повинні постійно контактувати один з одним. Наприклад, щотижневі звіти за конкретними напрямками тримають кінцевого користувача в курсі справи щодо деяких з найбільш важливих моментів розвитку подій. Крім того, замовник завжди може дещо уточнити і вчасно зреагувати на якісь зміни. У сучасному швидко мінливому світі це дуже важливо.

IV. Прагніть спілкуватися з питань інформаційних потреб з максимальною кількістю співробітників компанії.

Це також ваші потенційні джерела. Не можна ними зневажати. Перші бесіди з усіма ними переслідують три основні цілі:

· зібрати максимальну кількість інформації про стан справ на даному ринку;

· з'ясувати стан справ з отриманням конкурентної інформації;

· сформувати в співробітників визначену думка про корисність КР.

· При спілкуванні з посадовими особами вищої та середньої ланки управління постарайтеся, щоб вони розповіли про бізнес своїми словами, зокрема про:

· компанію, її становище, сильні і слабкі сторони, її ресурси та особливості;

· ринки, на яких конкурує компанія;

· загальну стратегію компанії для кожного ринку, а також, про ключові фактори успіху на цих ринках;

· першочергові конкурентні сили на кожному ринку;

· як здійснюється конкуренція на цьому ринку;

· що вони вважають найбільшою конкурентною перевагою інших компаній;

· які види конкурентної інформації є для них найбільш важливими;

· якого типу повинні бути новини, і якого роду повинен бути аналіз;

· яке їхнє сприйняття того процесу конкурентної розвідки, який на сьогодні існує в їх компанії (якщо він є), і що їм в ньому подобається, а що - ні;

· які типи конкурентної інформації вони одержують сьогодні (визначивши те, що вони вважають найбільш важливим і те, що вони одержують сьогодні, ви отримаєте список невиконаних потреб);

· які конкурентні ситуації не дають їм спати спокійно.

V. Чим більше бесід, тим краще.

Спробуйте поговорити з такою кількістю начальників, менеджерів і персоналу, з якою тільки зможете. Це, не тільки забезпечить Вас великою кількістю вихідних даних для оцінки інформаційних потреб, але також дозволить Вам просунути більшій кількості людей концепцію необхідності та корисності процесу конкурентної розвідки як такого. Це підвищить рівень свідомості персоналу в плані КР. Це викликає інтерес. Не обіцяйте, що ваш процес КР забезпечить «усім все». Поясність, що це тільки перший крок у визначенні спектра зусиль. На основі бесід Ви будете розробляти процес КР, який буде задовольняти інформаційні потреби головних внутрішніх замовників.

VI. Визначення інформаційних потреб. Вивчивши результати спілкування з посадовими особами, можна сформулювати, чого не вистачає кожному з них, що потрібно всім, і що є найбільш важливим.

Бесіди дозволяють визначити пріоритети для проведення ефективного збору та аналізу інформації. У свою чергу, розуміння основних потреб керівництва (природа і масштаб запитів розвідки для організації) дозволяє оптимально використовувати ресурси для виконання поставленої задачі. Після того, як Ви визначили, на чому будуть зосереджені Ваші зусилля, необхідно визначити, що Вам потрібно для виконання цього завдання:

1. Чи можете Ви провести необхідні дослідження самотужки?

2. Чи потрібна Вам допомога інших людей?

3. Чи потрібні Вам послуги зі сторони?

4. Які основні ресурси вам необхідні?

5. Які додаткові ресурси будуть потрібні?

6. Скільки часу займуть необхідні операції?

7. Якого результату чекає керівництво від проекту?

8. По виконанню завдання визначити необхідність додаткових дій?

VII. Визначення пріоритетів. Насамперед, розташуйте за пріоритетами список інформаційних потреб замовника. Деталізуйте ці потреби (розкладіть на складові) і визначте необхідні ресурси для відповіді на поставлені питання (в тому числі і час). Можливо, Ви побачите, що деякі задачі накладаються одна на одну і їх треба виконувати одночасно.

Після того, як Ви визначили ваші питання і ресурси, проведіть повний огляд ваших дій і оцініть їх. Можливо, переглянувши список ваших потреб, ви вирішите деякі з них поміняти місцями. Після того, як ваш список пріоритетів і ресурсів Вас цілком задовольнить, ви повинні вирішити, як одержати необхідні ресурси. Фактично Ви складете план дій і необхідні для цього ресурси.

Висновки до розділу 3

Розвиток підприємства на всіх рівнях управління потребує відповідного інформаційно-аналітичного забезпечення. Одним із важливих завдань, що потребують нагального вирішення, є вдосконалення інформаційно-аналітичної діяльності процесів розвитку підприємства. Недосконалість інформаційно-аналітичної діяльності ускладнює і сповільнює обґрунтування та вибір конкретних напрямів господарського розвитку, збільшує ймовірність помилок, що є основною причиною низької ефективності сучасного бізнесу та незахищеності від дій конкурентів.

Рівень безпеки підприємства тісно корелює з його рівнем інформаційно-аналітичної діяльності, тобто з його інформаційною захищеністю і його спроможністю добувати інформацію, а також не меншою мірою - з його здатністю витримувати шкідливу дію в рамках реактивного підходу.

Ефективна реалізація стратегічних рішень щодо посилення інформаційно-аналітичного забезпечення ТОВ „Фірма Опорядрембуд” потребує обов'язкового врахування внутрішніх та зовнішніх факторів впливу, а також специфічних особливостей будівельного комплексу чи окремих територій.

Правильне виявлення інформаційних потреб аналітичним підрозділом, тобто, визначення тієї інформації, що є критично важливою для функціонування ТОВ „Фірма Опорядрембуд”, та їх подальше задоволення, є передумовою для ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки суб'єкта господарювання.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ НА ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД»

4.1 Характеристика системи управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на підприємстві

Для характеристики системи управління охороною праці та безпекою в надзвичайних ситуаціях на ТОВ «ФІРМА ОПОРЯДРЕМБУД» необхідно в першу чергу визначити основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Основними законодавчими актами, що регламентують охорону праці на підприємстві є Конституція України, Кодекс законів про працю, закони України «Про охорону праці», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про пожежну безпеку», «Про затвердження прядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень», «Про охорону здоров'я», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», галузеві стандарти, ДСТУ, ДСН, ВБН, Постанови Міністерств та відомств, накази та розпорядження по підприємству, Інструкції з охорони праці та техніки безпеки.

Основу складає Закон України «Про охорону праці». Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Відповідно охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

· підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;