Розселення населення України та його зайнятість

Одним із перших кроків подолання безробіття та підвищення рівня зайнятості і життя сільського населення, на нашу думку, повинно бути вдосконалення нормативно-правової бази, що забезпечило б розвиток сільського господарства та зменшило рівень зайнятості в сільській місцевості.

Завжди виробництво сільськогосподарської продукції було основою зайнятості сільського населення. Тобто через те, що в Україні недостатньо розвинене сільське господарство, втрачається чимала кількість робочих місць. Для розвитку сільського господарства необхідно вдосконалити систему збуту виготовленої продукції, чого можна досягнути через втручання держави шляхом захисту національного виробника та надання пільг щодо оподаткування експортованої продукції. Ці заходи допомогли б, по-перше, розвинути ринок збуту, а по-друге, збільшити кількість робочих місць для сільського населення.

Крім того, одним із намірів удосконалення розселення населення, що визначений Генеральною схемою планування території України є створення умов для продуктивної зайнятості та збільшення доходів сільського населення, стабільного функціонування і розвитку соціальної інфраструктури з урахуванням характеру розселення і регіональної специфіки проживання населення у сільських населених пунктах, забезпечення мережами водо-, газо- і енергопостачання, дорогами [17].

Зміни у напрямках регулювання зайнятості виникають також внаслідок урбанізаційних процесів.

На даному етапі активізація негативних чинників, пов'язаних із функціонуванням агломерацій, спричиняє процес субурбанізації, що пов'язаний із переміщенням вагомої частини жителів центрального міста агломерації у приміську зону. Таке переміщення тісно пов'язане зі змінами загальної структури господарювання та зайнятості.

Так, внаслідок переміщення торгівлі, сфери обслуговування, окремих виробництв у приміські зони, здійснюється перерозподіл трудового потенціалу між «центром» та «периферією» агломерації.

Не зважаючи на те, що процеси відтоку трудового потенціалу у напрямку приміських територій відбувається значно повільнішими темпами, ніж процеси переселення жителів, актуалізується питання подальшого розвитку великих центральних міст.

На даний час Україна, на відміну від більшості розвинених країн, перебуває на зародковій стадії етапу субурбанізації, що, однак, вимагає вироблення превентивних виважених кроків державного регулювання щодо подальшого розвитку як новоутворених при агломераційних поселенських форм, так і вироблення стратегії розвитку міських центрів. Деконцентрацію населення та виробництв слід розглядати більшою мірою не як ризик, а як можливість розвитку більш прогресивних просторових форм розвитку і поселенської мережі, і трудового потенціалу.

Урівноваження процесів відтоку сільських жителів у міста, надмірного агломерування та, відповідно, концентрації населення та сфери виробництва у містах лежить у площині налагодження дієвої системи управління процесами розселення та формування трудового потенціалу. Дані процеси повинні протікати на фоні загального підвищення ефективності господарської діяльності, впровадження передових інноваційних технологій у сільськогосподарському виробництві та зростання його конкурентоспроможності.

ВИСНОВКИ

Узагальненням основних теоретичних та практичних результатів дослідження розселення населення України та його зайнятості є наступні висновки:

1. Розселення населення - це процес розподілу та перерозподілу населення по території, і одночасно його результат - мережа поселень (населених пунктів). Узагальнюючи думки вчених щодо визначення форм розселення, можна виділити централізовану і групову форми розселення; компактну і розчленовану; село і місто. Основними факторами розселення населення є соціально-економічні (розвиток та розміщення продуктивних сил), природні та демографічні. Найважливішим є соціально-економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського населення.

2. Зайнятість - це сукупність соціально-економічних відносин між людьми з метою забезпечення працездатного населення робочими місцями, пов'язана з формуванням, розподілом і перерозподілом трудових ресурсів для участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили. Класифікація видів зайнятості проводиться за такими ознаками, як: види діяльності, види власності, галузева ознака, професійно-кваліфікаційна ознака, статево-вікова ознака, соціальна належність та територіальна ознака. Форми зайнятості розрізняються відповідно до: правового регулювання (легальна та нелегальна, добровільна та примусова зайнятість); статусу (первинна і вторинна) та стабільності (повна, неповна, тимчасова та сезонна).

3. Поселенська мережа України складається з міських і сільських поселень. Сучасна мережа міст в Україні відзначається нерівномірною їх концентрацією у різних регіонах. Найгустіша мережа міських населених пунктів в областях Донбасу. Далі йдуть Львівська, Дніпропетровська, Харківська області та Автономна Республіка Крим. Найбільша щільність населення склалась у лісостепових областях, передусім подільських та західних.

Найбільш типовою просторовою системою розселення населення є агломерація. На даний час в Україні налічується два десятки агломерацій, у яких проживає майже половина населення держави (Київська, Харківська, Донецько-Макіївська, Дніпропетровсько-Дніпродзержинська, Горлівсько-Єнакіївська та ін.). Характерною особливістю формування поселенської мережі в Україні є зосередження більшості міського населення у великих містах.

4. Аналіз основних показників зайнятості свідчить про те, що у питома вага міського та сільського населення у чисельності економічно активного населення працездатного віку приблизно становить 70% і 30% відповідно. Попри значну перевагу чисельності міського населення над сільським, кількість зареєстрованих безробітних у містах та селах приблизно однакова, що свідчить про значно гіршу ситуацію на ринку праці у сільській місцевості.

5. Основними намірами та заходами регулювання зайнятості населення є: створення економічного механізму формування та функціонування ринку праці; застосування глобальних підходів до змін у сфері зайнятості; визначення пріоритетів регулювання попиту на робочу силу та її пропозиції; прийняття і реалізація заходів з використання економічних важелів по легалізації зайнятості; інтенсифікація використання можливостей оплачуваних громадських робіт; взаємоузгодження політики зайнятості та економічної політики держави та прийняття загальнодержавних й територіальних програм зайнятості населення.

Важливе значення для підвищення ефективності регулювання зайнятості населення має удосконалення розселення населення, яке повинно проводитися з врахуванням поширення урбанізаційних та субурбанізаційних процесів. У даному випадку акцент має ставитися на розвиток більш прогресивних інноваційних просторових форм поселенської мережі та трудового потенціалу.

Отже, механізми розвитку систем розселення повинні базуватися на реалізації основних засад державної політики зайнятості, що передбачає узгодження державних та регіональних стратегічних інтересів, основних цілей, принципів та пріоритетів суспільного розвитку та має на меті подолання сучасних соціально-економічних диспропорцій, забезпечення сталого і збалансованого розвитку населених пунктів усіх категорій та забезпечення ефективної зайнятості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васильченко В.С. Державне регулювання зайнятості: навч. посіб. / В.С. Васильченко. - К.: КНЕУ, 2003. - 252 с.

2. Влах М.Р. Поняттєво-термінологічна система розселення населення обласного реґіону України / М.Р. Влах, А.М. Слащук, В.І. Поручинський // Наук. Вісник Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки. - 2010. - № 2. - С. 98 -105.

3. Давидович В.Г. Расселение в промышленных узлах / В.Г. Давидович. - М.: Госстройиздат, 1960. - 323 с.

4. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи / А.І. Доценко. - К.: Наук, думка. 1994.- 194 с.

5. Дьомін М.М. Методологічне визначення фундаментальних понять теорії містобудування / М.М. Дьомін, О.І. Сингаївська // Досвід та перспективи розвитку міст України. Збірник наукових праць. - 2008. - №14. - С. 50 - 62.

6. Калініна С.П. Ринок праці та зайнятість: теоретико-методологічний аспект: [монографія] / С.П. Калініна. - Донецьк, 2005. - 227 с.

7. Кравцова Т.Г. Трансформація розселення населення регіону: тенденції та перспективи розвитку (на прикладі Полтавської області) Автореферат дис. ... канд. екон. наук / Т.Г. Кравцова. К, 2010. - 31 с.

8. Лібанова Е.М. Населення України. Соціально-демографічні проблеми українського села / [Е.М. Лібанова, І.О. Курила, О.В. Макарова та ін.]; за ред. Е.М. Лібанової. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. - 468 с.

9. Міненко В.Л. Види та форми зайнятості населенні на регіональному ринку праці [Електронний ресурс] / В.Л. Міненко // Теорія та практика державного управління. - 2010. - № 2(29).

10. Міненко В.Л. Формування концепції зайнятості населення в умовах глобалізації економіки [Електронний ресурс] / В.Л. Міненко // Теорія та практика державного управління. - 2010 № 1(28).

11. Офіційний сайт Державної служби статистики України

12. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посіб. / В.М. Пертюх. - К.: КНЕУ, 2009. - 288 с.

13. Перцик Е.Н. География городов (геоуроанистика): учеб. пособ. [для геогр. спец. вузов] / Е.Н. Перцик.- К.: Высш. шк.., 1991. - 319 с.

14. Пірон І. В. Сучасна державна політика зайнятості населення в Україні / І. В. Пірон // Форум права. - 2010. - №1. - С. 300 - 306.

15. Питюренко Е.И. Системы расселения и территориальная организация народного хозяйства / Е.И. Питюренко.- К.: Наук, думка. 1983 - 140 с.

16. Прилипко С.М. Трудове право України: підруч. / С.М. Прилипко, О.М. Ярошенко. - [2-ге вид.], перероб. і доп. - Харків : Вид-во «ФІНН», 2009. - 728 с.

17. Про Генеральну схему планування території України: Закон України від 07.02.2002 № 3059-III // Відомості Верховної Ради України від 26.07.2002. - № 30. - ст. 204.

18. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР від 02.04.1991. - № 14. - ст. 170.

19. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістіка: підруч. / Д.М. Стеченко. - К. : Вікар, 2006. - 396 с.

20. Тодосійчук В.Л. Регіональна економіка: підруч. / В.Л. Тодосійчук. - Вінниця, ВДАУ, 2008. - 434 с.

21. Українська радянська енциклопедія / Головна редакція УРЕ. - Т. 8. - 447 с.

22. Хвесик М.А. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка / М.А. Хвесик, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко. - К.: Кондор, 2005. - 344 с.

23. Чорний Р.С. Особливості розвитку міських і сільських поселень як середовища розвитку трудового потенціалу / Р.С. Чорний, Г.О. Комарницька // Сталий розвиток економіки. - 2011. - №4. - С. 109 - 113.

24. Шаблій О.І. Соціально-економічна географія України: навч. посіб. / за ред. О.І. Шаблія. - [вид. 2-ге], переробл. і доп. - Львів: Світ, 2010. - 680 с.

25. Шубна О.В. Асиметрія регіональної структури розміщення трудових ресурсів України / О.В. Шубна // Науковий Вісник ДДМА. - 2011. - № 2. - 336 - 341.

Размещено на Allbest.ru