Фактори впливу на регулювання зайнятості населення Житомирської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФАКТОРНИЙ ВПЛИВ НА СФЕРУ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРЩИНИ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

1.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище

1.2 Фактори впливу на регулювання зайнятості населення

1.3 Система оцінювання рівня зайнятості населення

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Соціально-економічні й демографічні індикатори впливу на процес регулювання зайнятОстІ населення

2.2 Аналіз структурних зрушень та рівня зайнятості населення

2.3 Оцінка факторного впливу на зайнятість населення

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3.1 Основні чинники впливу на формування тактики управління процесами регулювання зайнятості регіону

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Проблеми процесу регулювання населення достатньо складні. У них виявляються як загальні закономірності, що притаманні різним країнам, так і специфічні для нашої держави процеси і явища. Розв'язання суперечностей, що нагромадились у сфері регулювання зайнятості населення, слід віднести до актуальних завдань управління економікою, і пов'язані ці суперечності з посиленням соціальної спрямованості управління та гуманізації проблеми зайнятості. У сучасних соціально-економічних умовах важливого значення набуває створення системи формування ефективної зайнятості населення як одного з найважливіших чинників соціально-економічного прогресу. Адже орієнтація реформ переважно на макроекономічні перетворення без урахування регіональних особливостей економіки призвела до того, що більшість регіонів України перебувають у критичному стані й мають потребу в спеціальних програмах протидії зростанню безробіття. Регулювання регіональних ринків праці є особливо важливим, позаяк саме тут формується кон'юнктура ринку праці, система зайнятості населення та безробіття, структура зайнятості населення за видами і формами, ціна робочої сили та рівень доходів. Удосконалення процесу регулювання зайнятості населення з метою реалізації регіональних цілей соціально-економічного розвитку має актуальне значення в умовах ринкової економіки та обумовлюється необхідністю розв'язання конкретних завдань становлення регіональних ринків праці та вдосконалення механізму регулювання зайнятості населення.

Дослідження питань зайнятості залишається важливою науково-методичною проблемою, вагомий внесок у розв'язанні якої належить таким зарубіжним науковцям, як Дж. Акерлоф, М. Вайцман, Е. Даунс, Дж. Кейнс, Я. Корнаї, У. Нісканен, В. Ойкен, Л. Уоткер, С. Уоткер, Ф. Хайек, М. Фрідмен. Свій внесок у дослідження цього питання зробили такі відомі вітчизняні вчені, як Антонюк В.В., Богиня Д.П., Бандур С.І., Бондар І.К., Васильченко В.С., Герасимчук В.І., Гнибіденко І.Ф., Гриненко А.М, Грішнова О.А., Долішній М.І., Доронгунцов С.І., Заглинський А.О., Злупко С.М., Колот А.М., Кравченко І.С., Краснов Ю.М., Лібанова Е.М., Лісогор Л.С., Маршавін Ю.М., Мельник С.В., Онищенко В.Ф., Онікієнко В.В., Петрова І.Л., Петюх В.М., Савченко В.А., Соколенко Н.А., Трубич С.Ю., Хромов М.І., Щетиніна Л.В.

У наукових працях цих авторів, по-перше, не повною мірою враховано специфіку змін на регіональних ринках праці; по-друге, не завжди ефективність рішень ґрунтується на комплексному врахуванні особливостей ринку праці; по-третє, недостатньо уваги приділено проблемі обґрунтованості прогнозних даних та оцінювання ефективності заходів у сфері регулювання зайнятості населення на рівні регіону. Зокрема, глибшого дослідження потребують проблеми розвитку ринку праці на рівні регіону в цілому та в розрізі окремих категорій населення; визначення параметрів структурних зрушень в економіці регіонів і, відповідно, у сфері зайнятості населення; визначення ефективності процесу регулювання та прогнозування зайнятості; удосконалення регіональної політики зайнятості населення. Це і обумовило вибір теми дослідження, мету та зміст.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення теоретико-методичного обґрунтування процесу регулювання зайнятості населення на прикладі регіону та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення цих процесів. Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси забезпечення продуктивної зайнятості населення в регіоні в умовах ринкової економіки. Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти процесу регулювання зайнятості населення в регіоні. Теоретичними засадами дослідження є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються питань регулювання зайнятості населення. Спостереження та порівняння, застосування статистико-економічних і графічних методів дозволило охарактеризувати сучасну практику оцінки стану зайнятості населення та її регулювання в регіоні. У роботі використано такі методи дослідження: системний підхід (для обґрунтування сутності категорії «зайнятість», розробки діяльнісного підходу до оцінювання ефективності регулювання зайнятості населення, методики оцінювання впливу регіональних соціально-економічних факторів на процес регулювання; історико-логічний підхід (для виявлення особливостей розвитку досліджень з проблем регулювання зайнятості населення, розробки класифікації факторів соціально-економічного впливу); системно-структурний аналіз (для дослідження механізму регулювання зайнятості населення); метод оптимізації і прийняття рішень (для узгодження результатів із планами стратегічного розвитку регіону).

Для досягнення цієї мети у роботі сформульовано і розв'язано такі завдання:

· розглянути сутність соціально-економічної категорії «зайнятість»;

· виявити основні фактори впливу сфери зайнятості населення;

· сформувати систему оцінки сфери зайнятості населення;

· проаналізовано соціально-економічні фактори впливу на трансформацію зайнятості населення Житомирської області;

· продіагностувати показники сфери зайнятості;

· сформувати пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регулювання зайнятості населення регіону.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ

1.1 Зайнятість населення як соціально-економічне явище

Серед широкого кола організаційно-економічних та соціально-політичних проблем важливою й актуальною є проблема зайнятості населення в умовах різних форм господарювання. Більшість дослідників розглядати зайнятість як центральну економічну категорію, тобто індикатор результативності реформ. Зайнятість є найуразливішим місцем у системі ринкових відносин, і саме через цю сферу найбільш наочно висвітлюються всі економічні й соціальні суперечності, визначається ефективність виробництва й умови життя населення країни. Проблема зайнятості та, зокрема, її визначення як економічної категорії відображені у працях багатьох науковців.

У сучасних вітчизняних спостерігається неоднозначність у трактуванні зайнятості. Широке коло дослідників визначає зайнятість населення як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб, і таку, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або інших формах у вигляді заробітної плати, утримання, додаткових допомог та виплат натурою [27, с. 29-35; 29, с. 331; 13, с. 81; 33, с. 63; 1, с. 36; 24, с. 109]. Приблизно таке саме трактування дано в Законі України «Про зайнятість населення», відповідно до якого, зайнятість населення - це діяльність, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб. Зайнятістю визнається діяльність не тільки на державних підприємствах, але й в особистому, фермерському та іншому господарстві, садівництві; індивідуальна трудова діяльність; підприємництво тощо, тобто діяльність, яка базується на праві власності на засоби виробництва для виконання цих робіт [30, с. 66].

На думку С.Ю. Трубича та Є.П. Качана, зайнятість як соціально-економічна категорія вказує на рівень забезпечення працездатного населення робочими місцями в системі кооперації суспільної праці, а також на рівень соціального захисту в реалізації права на працю [35, с. 7].

На думку В.В. Антонюк, зайнятість має вирішальне значення для суспільства, оскільки показує взаємозв'язок між економічним потенціалом та рівнем і якістю життя населення в цілому і окремого громадянина [2, с. 69].

В.Г. Золотогоров під зайнятістю розуміє, «сукупність економічних відносин, пов'язаних з участю населення в усіх видах діяльності» [16, с. 119], а в підручнику з економіки за редакцією Б.А. Райзберга зайнятість трактується як, «міра залучення людей до трудової діяльності та ступінь задоволення їх потреби у праці, забезпечення робочими місцями» [31, с. 564-565].

З погляду В.В. Онікієнка та Н.І. Коваленко, «зайнятість - це система суспільно-економічних відносин, які регулюють забезпечення економічно активного населення робочими місцями, форми його участі у суспільному виробництві, а також відтворення, розподіл та перерозподіл активних громадян і визначають якість життя населення» [28, с. 8-9].

Найбільш повно охоплює зміст категорійного поняття «зайнятість» визначення С.В. Мочерного: «...це певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування, розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою його участі в суспільно корисній праці та забезпечення розширеного нормального відтворення робочої сили» [26, с. 121].

Цей погляд поділяє й В.М. Петюх, який вважає, що «зайнятість як соціально-економічна категорія синтезує сукупність відносин за участю людей в суспільному виробництві й пов'язана із забезпеченням масштабів, умов і форм включення людей в суспільно-корисну працю, з процесами формування, розподілу і використання трудових ресурсів» [30, с. 69].

Отже, дослідження показали, що з економічних позицій зайнятість пов'язана зі створенням суспільного продукту або національного доходу; із соціальних позицій відображає потребу людини в самовираженні, а також у задоволенні матеріальних потреб через дохід, що його особа одержує за свою працю; демографічна сутність зайнятості відбиває взаємозалежність зайнятості зі статево-віковими характери-тиками населення тощо.

Слід зазначити, що у вчених і спеціалістів, які вивчають проблему зайнятості, немає єдиного погляду на її зміст, функції, види, ефективність. Як правило, до основних видів зайнятості відносять повну, продуктивну, ефективну та раціональну [28, с. 10], але ще можна виділити глобальну, примусову та добровільну зайнятість [30, с. 69]. Поняття «ефективна зайнятість», «раціональна зайнятість», «продуктивна зайнятість» в економічній літературі та повсякденній економічній практиці часто змішують, дають їм суперечливі визначення, а іноді використовують як синоніми. Стосовно кожного з цих понять існують різні тлумачення, тому що економісти ще не виробили їх уніфікованих визначень.

У процесі дослідження встановлено, що у визначеннях категорії «зайнятість», наявні відмітні ознаки (табл. 1).

Таблиця 1.1

Ознаки відмінності у визначеннях категорії «зайнятість»

Ознака	Складові ознаки
суб'єктом зайнятості	трудові ресурси, робоча сила, економічно активне населення, працівники, громадяни, працездатне населення;
сферою застосування суб'єктів	суспільне виробництво, суспільне господарство, особисте допоміжне господарство;
метою суб'єктів	участь, діяльність, суспільно корисна праця;
засобом досягнення мети суб'єктів	механізм або управління трудовими ресурсами через важелі формування, розподілу та використання, ринок праці через попит та пропозицію.

Джерело: власна розробка

Таким чином, незмінною тенденцією сучасної економічної науки є прагнення розглядати зайнятість як центральну економічну категорію, як індикатор результативності реформ, як систему, що відображає урегульованість механізму збалансованості попиту та пропозиції робочої сили, як механізм регулювання всіх складників відтворення робочої сили, як одну з головних макроекономічних характеристик розвитку економіки будь-якої країни, як невід'ємну частину соціально-економічних програм.

Зайнятість населення забезпечується в результаті дії ринкових механізмів і регулюється в рамках конкретних історико-інституціональних, регіональних і державних структур, тобто враховують особливості розвитку. Аспекти розгляду зайнятості наведені у таблиці 1.2 [власне узагальнення].

Таблиця 1.2

Аспекти розгляду зайнятості

Аспект розгляду	Характеристика аспекту
науково-теоретичний	відображає рівень розвитку економічної науки в певному історичному розрізі та концептуальній традиції, що склалась у межах різних шкіл та напрямків, які перебувають у стані постійної дискусії та у процесі пошуку наукової істини;
прикладний	коли ті чи інші схеми є базою конкретної економічної політики, що пов'язана з регулюванням ринку праці та формуванням інституціонально-правових умов організації зайнятості в різних секторах економіки;
інформаційно-статистичний	дозволяє стверджувати про надійність, достовірність і репрезентабельність тієї інформації та розрахунково-аналітичної бази, на основі якої робляться конкретні висновки і приймаються рішення на різних рівнях соціально-економічної системи і вірифікуються їх результати;
політико-прагматичний	визначаються конкретні засоби та методи досягнення економічних цілей (індивідуальних, організаційних, галузевих, регіональних, державних та суспільних), а також конкретні пріоритети економічної політики з урахуванням різних соціальних груп;
функціональний	передбачає, що компетентність осіб, які несуть відповідальність за реалізацію тих чи інших політичних та інших рішень у різних сферах економічного життя суспільства.

Отже, зайнятість населення як соціально-економічне явище, відображає досягнутий рівень економічного розвитку, внесок живої праці в досягнення виробництва у процесі поєднання виробництва і споживання, а її структуру визначає характер їхніх взаємозв'язків.

1.2 Фактори впливу на регулювання зайнятості населення

Ситуація у сфері регулювання зайнятості населення на ринку праці, як і стан ринку праці, залежать від політичних та економіко-соціальних факторів розвитку, від структурних перетворень у сферах економіки регіону. Саме вони і визначають процес масового звільнення надлишків робочої сили та її перерозподіл між секторами економіки.

На погляд Н.М. Слівінської, до основної групи факторів належать: національні (макрофактори), що визначають умови формування національного ринку праці, загальні соціально-економічні умови; регіональні, що впливають на умови відтворення робочої сили в регіоні [32, с. 6].

У своїх наукових працях В.І. Герасимчук зазначає, що дія несприятливих соціально-економічних умов регіонального розвитку, відрізняється глибиною, інтенсивністю, спрямованістю і перебуває під впливом багатьох взаємозв'язаних соціально-економічних факторів, які діють на різних стадіях розвитку ринків праці. За цим критерієм можна виділити дві групи факторів, які належать до іншої класифікації: першу групу становлять фактори, під впливом яких склався сучасний стан регіональних ринків праці й визначилися його особливості; другу групу становлять фактори, які визначають і визначатимуть у перспективі формування попиту і пропозиції робочої сили, тобто перспективи розвитку регіональних ринків праці в умовах певного ринкового середовища з урахуванням особливостей їхнього сучасного стану, обумовленого дією факторів першої групи [8, с. 367].

Особливу значимість щодо впливу на процес регулювання зайнятості населення мають фактори, які представлено у таблиці 1.3 [власна розробка].

Таблиця 1.3

Основні фактори впливу на сферу зайнятості населення

Фактори	Характеристика фактору
1	2
природно-географічні	- створюють передумови економічного й соціального розвитку регіону (ресурсний потенціал регіону, наявність водних, паливно-енергетичних, земельних ресурсів, ступінь урбанізації регіону тощо). Ці фактори визначають соціально-економічний рівень регіону, напрям його господарської спеціалізації, рівень трудового потенціалу, структуру зайнятості, що взагалі зумовило особливості освітнього і професійно-кваліфікаційного рівня населення та його статевовікової структури. Останнє визначає регіональні відмінності у чисельності, структурі, ступені розбалансованості попиту і пропозиції робочої сили на ринках праці в умовах реструктуризації економіки;
економічні	- характеризують рівень економічного розвитку регіону (особливе значення належить типу господарського розвитку регіону (у територіально-галузевій структурі економіки регіону відокремлюються такі функціональні типи господарського розвитку: з багатофункціональною структурою господарства; з переважно промисловою структурою; з переважно сільськогосподарською структурою) та фактору інвестиційного впливу (поліпшення інвестиційного клімату потребує насамперед таких умов: стабільного розвитку економіки; чіткої правової системи; зменшення податкового тиску на виробника; подолання корумпованості; встановлення чітких прав власності; підвищення рівня доходів населення; стабільного політичного середовища; розвинутої матеріальної інфраструктура; відсутності перешкод для виходу на регіональні та зовнішні ринки));
демографічні	- характеризують демографічну ситуацію регіону (особливе значення належить якості трудового потенціалу, міграційним процесам та програмам розвитку людських ресурсів);
соціальні	- характеризують рівень соціального розвитку регіону (особливе значення належить політиці доходів населення, рівню розвитку соціально-трудових відносин, соціальному рівню життя та забезпеченню населення);
організаційно-технологічні	- характеризують ступінь розвитку форм організації виробництва регіону та вплив науково технічного прогресу (особливе значення має тип розвитку, який склався в регіоні й визначив промислово-галузеву і технологічну структуру його економіки);
ринкові	- залежать від інтенсивності впливу організаційно-технологічних та соціально-економічних факторів регіону (неринковий характер впливу на процес формування регіональних економік виявляється, передусім, у створенні високовитратної неконкурентоспроможної регіональної економіки, яка до того ж не має в багатьох випадках повного циклу виробництва кінцевого продукту, обумовлена його інтенсивністю на попит і пропозицію робочої сили). Розбалансованості між попитом і пропозицією робочої сили на сучасних регіональних ринках праці сприяє низька трудова мобільність населення, яка не відповідає потребам якості й професійно-кваліфікаційного складу робочої сили, що виходить на ринки праці. Дія цього фактора обмежується нерозвиненістю інституціональних засад та інститутів ринкового середовища;
трудової і професійної мобільності населення	- набувають значення в окремих містах і селищах регіонів країни, які мають одне або кілька підприємств з місцетвірною функцією. Припинення виробництва, скорочення або ліквідація робочих місць на таких підприємствах призводить до завмирання життя населених пунктів, створює вкрай несприятливі соціально-економічні умови для соціальної атмосфери та демографічного стану в таких населених пунктах. Родинне безробіття стає характерною ознакою для таких регіональних одиниць, що стає найбільш соціально небезпечним явищем, тому професійна переорієнтація в таких містах суттєво обмежена або зовсім неможлива за збереження наявного стану, а пошук роботи пов'язаний із міграцією в інші населені пункти та зміною місця проживання. В умовах нерозвиненості ринкових інститутів (ринок житла, інформаційний банк даних про наявні вакантні робочі місця, важливість перекваліфікації) та відсутності громадських посередницьких організацій зі сприяння в працевлаштуванні доля таких внутрішньорегіональних одиниць заслуговує на особливу увагу з боку регіональної влади та потребує дослідження науковцями.

Слід виділити три рівні впливу: макрорівень - визначає загальні соціально-економічні умови та умови формування державного рівня зайнятості (розвиток форм господарювання, приватизаційні процеси, інвестиційна політика, удосконалення структурної перебудови, структурні зрушення, розвиток соціальної сфери тощо); мезорівень - визначає індивідуальні умови розвитку регіону та забезпечення робочою силою; мікрорівень - визначає умови розвитку окремого підприємства та його кадрову політику. Крім того, фактори доцільно класифікувати з погляду їх впливу на процес регулювання зайнятості населення. Наслідки впливу цих факторів вирізняються наслідком впливу, інтенсивністю впливу та можливістю регулювання. З погляду наслідків впливу вони можуть бути передбачені, тобто такі, які є можливість врахувати, а також не передбаченими - не має можливості їх врахувати або вони мають стихійну ознаку. З погляду інтенсивності впливу можуть бути прямо пропорційного впливу, коли зростання інтенсивності впливу призводить до зростання зайнятих, та обернено пропорційні, коли зростання інтенсивності впливу призводить до скорочення зайнятих. З погляду можливості регулювання бувають нерегульованими, тобто не керуються з обґрунтованих причин), помірно регульованими, коли мають часткову керованість, та регульованими, що є значущими у процесі керування.

Отже, результати аналізу факторів впливу дозволяють мати загальну інформацію щодо стратегії процесу регулювання зайнятості, яка зважена щодо дії зовнішніх факторів впливу. Ефективне регулювання зайнятості є передумовою розвитку, що зумовлене посиленням виробничої гнучкості за рахунок диверсифікації виробництва та раціонального використання ресурсів, збільшення кількості підприємств малого бізнесу, зростання інвестиційних вкладень тощо.

1.3 Система оцінювання рівня зайнятості населення

зайнятість населення факторний регулювання

Основними формами багатоваріантності форм залучення в процес праці є: праця за найманням, а формою наймання є укладання трудового контракту, договору, угоди; трудова діяльність працівників, які є власниками засобів виробництва; праця трудівників, які володіють часткою акцій свого підприємства; праця на засадах вторинної зайнятості через сумісництво на своєму чи інших підприємствах будь-якої форми власності; різноманітні види праці на основі самозайнятості; праця осіб, зайнятих одночасно у сфері офіційної й неофіційної економіки, їхнє особливе місце на ринку праці виділяє їх в окремий сегмент, який є специфічним саме для постсоціалістичних країн. Дотримання принципів державної політики у сфері зайнятості населення урівноважує у правах усіх суб'єктів процесу регулювання зайнятості населення.

Більшість науковців вважають, що систему зайнятості слід охарактеризувати як змішану, оскільки в ній спостерігається взаємодія різних форм власності й різних видів зайнятості, а така різнобічна інтеграція потребує розробки відповідного механізму її регулювання, що враховує всі її види і форми. Найчастіше при дослідженні у сфері зайнятості застосовували класифікаційний підхід.

Отже, застосування класифікаційного підходу вимагає певної логічної послідовності, а саме: вивчення дії окремого фактора; виявлення змін, які він зумовлює в соціально-економічних характеристиках суб'єктів ринку праці та їх поведінці на ринку; вибір критерію, що дає можливість оцінити зміст цих відмінностей на рівні кожної структурно-суб'єктної групи; групування суб'єктів за обраним критерієм; аналіз характеру відносин, в які вступають представники кожної групи працівників на ринку праці.

Запровадження нових форм і методів дослідження, об'єднання інформаційних потоків різних органів виконавчої влади та видів економічної діяльності, створення комплексної системи безперервного спостереження за фактичним станом у сфері регулювання зайнятості населення на всіх рівнях управління на основі єдиних для кожного з них системи показників і методології їх формування дозволить підвищити рівень узагальнення, поліпшити якість аналізу, оптимізувати кількість показників.

Моніторинг у системі зайнятості населення - це постійне спостереження за процесами у сфері регулювання зайнятості населення, яке дає можливість прогнозувати сценарій розвитку економіки та соціально-економічні наслідки, розробляти рекомендації щодо своєчасного внесення змін до чинних законодавчих та інших нормативних документів з питань регулювання зайнятості. Моніторинг має базуватися на вирішенні інформаційних завдань, тобто забезпечення достовірною, науковою та об'єктивною інформацією, споживачами якої мають стати не лише органи законодавчої і виконавчої влади, а й широкі верстви населення. Крім того, це дозволить вирішити наукові (відстежування та аналіз конкретних змін у регулюванні зайнятості) та методичні завдання (розробка наукових засад, структури і системи показників для регулювання та прогнозування зайнятості, методів побудови вибірки та інструментів, що відповідають сучасним вимогам і дозволяють одержувати достовірні результати). Моніторинг здійснюється за допомогою системи показників, що найбільш повно характеризують ефективність процесу регіонального регулювання зайнятості населення на різних рівнях управління: райони, види економічної діяльності, державна служба зайнятості. Загальною вимогою до всіх показників має бути можливість їх чіткої і однозначної оцінки.

Для оцінки ефективності регулювання зайнятості населення пропонуємо використати такі оцінки:

· порівняння динаміки показників: кількості зайнятих працівників у сферах економіки регіону; зайнятості населення за статтю та віковими групами; зайнятості населення за місцем проживання; розподіл працівників за рівнем освіти та видами економічної діяльності; зайнятості молоді тощо;

· порівняння динаміки регіональних показників зайнятості із загальнодержавними показниками, а саме: рівня зайнятості трудових ресурсів; рівня зайнятості економічно активного населення; рівня зайнятості в певній сфері економіки (районі); рівня зайнятості населення; рівня економічної активності населення.

· порівняння динаміки стану ринку праці регіону з загальнодержавними значеннями, а саме коефіцієнтів: достовірності безробіття; ліквідності безробіття; функціонального стану безробіття за диференційованими змістовими складовими; використання трудового потенціалу; використання трудового потенціалу у зв'язку зі структурними зрушеннями; пропозиції та попиту робочої сили тощо.

· порівняння динаміки темпів зміни кількості малих підприємств та зайнятих працівників на них; створення робочих місць за інвестиційними проектами регіону тощо;

· порівняльний аналіз середньорічної оплати праці, обсягу виготовлення продукції, кількості малих підприємств та розміру інвестованого капіталу.

Таким чином, застосування методології регулювання зайнятості населення відповідно класифікації сфер економіки та господарської структури районів регіону за рівнями впливу соціально-економічних факторів на цей процес на засадах моніторингу може стати важливим інструментом розробки програм стратегічного розвитку, соціальної політики та програм зайнятості населення регіонів.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ТЕНДЕНЦІЙ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛВСТІ

2.1 Соціально-економічні й демографічні індикатори впливу на процес регулювання зайнятість населення

На момент становлення державності Україна успадкували серйозні проблеми щодо збалансування попиту та пропозиції на ринку праці, які останнім часом ще більш загострилися. Закономірним є те, що стан ринку праці, як і ситуація у сфері зайнятості населення, залежить від політичних та соціально-економічних факторів розвитку країни, від структурних перетворень у національному господарстві в цілому, що, у свою чергу, визначають проблеми ринку праці та сфери зайнятості населення кожного окремого регіону.

Вивчення особливостей регіону (історичного, адміністративного та кліматичного аспектів, соціально-економічного та демографічного рівня розвитку), дозволить мати уяву щодо характеристики трудового потенціал.

Питома вага обласного промислового виробництва у промисловості України за останні десять років зменшилась удвічі і становила у 2013 р. 1,4 % загальнодержавного рівня. Виробництво промислової продукції у розрахунку на душу населення майже у 2,5 рази менше, ніж у цілому по Україні, але за окремими видами продукції воно перевищує загальнодержавний рівень, а саме: у 12 разів більше виготовляється панчішно-шкарпеткових виробів, у 5 разів - взуття, майже у 3 рази - тваринного масла, дещо більше - кондитерських виробів та м'яса. Виробленої сільгосппродукції у розрахунку на одну особу у фактичних цінах стало більше у 1,3 рази, ніж за аналогічними показниками по Україні в цілому.

Область завжди мала аграрну спрямованість. Поряд з виробництвом зернових та зернобобових культур, цукрових буряків, виробництвом молока та м'яса, область посідає в державі провідне місце з вирощування хмелю (75,0 % обсягів держави), льону-довгунця (17,0 %) та поголів'я великої рогатої худоби (5,1 %). Останнім часом виробництво основних видів сільгосппродукції значно зменшилася, на що вплинули зміни як в економічній, так і в соціальній сфері області.

У період 2011-2013 рр. обсяг валової доданої вартості у розрахунку на одну особу невпинно зростав (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Валова додана вартість в розрахунку на душу населення у Житомирській області

Спостерігається тенденція до зростання рівня відхилення за обсягом ВДВ у розрахунку на душу населення до відповідного загальнодержавного показника. За цим показником Житомирська область посідає 26 місце по Україні.

Останніми роками відбулися позитивні зрушення, які привели до поліпшення основних показників рівня життя населення. Грошові доходи населення регіону за п'ять років збільшилися на 21,3 %. Вагомою статтею доходів населення залишається оплата праці (її частка в структурі доходів становить 38,1 %). Соціальна допомога та інші одержані поточні трансферти в загальній структурі доходів займають більш ніж 42,8 %. Прибуток та змішаний дохід у структурі доходів населення області становить п'яту частину (до речі, основним джерелом даної статті доходів населення залишається сільськогосподарська діяльність фізичних осіб). Основним же витратним елементом є придбання товарів і послуг - 72,0 %, що на 1,5 % більше, ніж у попередньому році, але на 4,5 % менше від рівня 2010 р. До складу доходів населення входять доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості.

В області збереглися темпи зростання рівнів номінальної заробітної плати з 164 грн. у 2000 р., 793 грн. у 2006 р. до ____ грн. у 2013 р. (рис. 2.2), що може бути зумовлено позитивною динамікою показників виробництва, зменшенням обсягів неповної зайнятості та активною соціальною політикою держави [33]. Аналізуючи динаміку рівня заробітної плати за видами економічної діяльності, ми бачимо, що заробітна плата зросла в усіх сферах економічної діяльності області - у середньому з 2006 по 2013 рр. вона зросла у 4,8 рази.

Рис. 2.2 Динаміка розміру заробітної плати у Житомирській області

Незважаючи на високі темпи зростання номінальної заробітної плати, фактичний її рівень не досягає встановленого рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У 2000 р. розмір оплати праці становив 57,0 % прожиткового мінімуму, у 2004 р. - 91,5 %, у 2006 р. - 141,4 %.

Стан соціальної сфери та темпи її розвитку свідчать про невисокий рівень життя населення, що підтверджує динаміка споживання основних видів продовольчої продукції. В області наполовину скоротилось споживання більшості видів продовольчої продукції - риби і рибопродуктів, м'яса і м'ясопродуктів, молока й молокопродуктів, а зростало споживання лише картоплі та овочів. Дещо зросло споживання молока та молочних продуктів, м'яса і м'ясопродуктів, плодів, ягід. Споживання цукру, яєць, картоплі зросло у 1,1 рази, олії - у 1,4 рази, риби - у 2,7 рази, але її споживання не досягло рівня 1990 р.

Частка населення Житомирської області у 2013 р. у чисельності населення України становить 2,8 %. Основну національну групу становлять українці - понад 80 %. За період з 1990 по 2013 рр. чисельність населення зменшилась: з 1537,5 тис. осіб у 1990 р. до 1317,1 тис. осіб у 2013 р. (причому міське населення скоротилося на 8,0 %, а сільське - на 17,8 %). Якщо в період з 1990 по 2000 рр. в середньому щорічне зменшення населення було близько 9 тис. осіб, то за 1999-2013 рр. - понад 15 тис. Ця ситуація породжена як соціально-економічними причинами, так і впливом катастрофи на Чорнобильській АЕС. За даними на 01.01.14 р. найбільшу кількість населення мають міста області. Щільність населення області постійно знижується. У 2002 р. вона становила 47,5 осіб/км2, у 2003 р. - 45,0 осіб/км2, у 2006 р. - 44,0 осіб/км2, а у 2013 р. - _____ осіб/км2, що нижче від загальнодержавного показника майже вдвічі.

Аналізуючи дані про кількісний склад наявного та постійного населення області, слід визначити невпинне скорочення населення, причому як міського, так і сільського, як наявного, так і постійного. Темпи цього скорочення досить високі. Воно відбувається на тлі зростання відсотків міського населення до всього населення за скорочення відсотків сільського населення до всього населення. Це ще більше ускладнює економічну ситуацію в області.

Статевий склад населення характеризується перевагою чисельності жінок над чоловіками, і цей дисбаланс зберігається як у цілому в Житомирської області, так і по його районах . Але треба зазначити, що є тенденція до зменшення відсотка цієї різниці. Так, у 1990 р. кількість жінок переважала над чоловіками на 8,0 %, а в 2013 р. цей показник зменшився до 7,4 %.

Зазнає змін і вікова структура постійного населення. Частка осіб у працездатному віці та старшому від працездатного зростає, тоді як у віці молодше від працездатного - зменшується. Аналізуючи дані, ми бачимо, що кількість немовлят до 1 року менше від кількості людей, яким за 70 років, на 91,0 %, а їх частка до загальної кількості населення становить лише 1,0 %. Більша кількість населення у віці молодшому за працездатний зосереджена у містах, тоді як населення віком старше за працездатний найбільше у сільській місцевості. Така ситуація зумовлена тим, що останніми роками сільська молодь кидає села, переїжджає до міст, а в сільській місцевості залишаються люди похилого віку.

Динаміку народжуваності та смертності в області показано на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Динаміка народжуваності та смертності в Житомирській області

У 2006 р. в області народилося 13,7 тис. дітей, а у 2011 -2013 рр. цей показник становив біля 15 тис. Протягом 2006 р. в області померло 24,2 тис. осіб, показник смертності становив 18,3 померлих на 1000 осіб населення. Майже на 3,3 тис. осіб знизився показник смертності у 2011-2013 рр. Смертність у сільській місцевості в 1,6 рази перевищила смертність у міських поселеннях. Найбільш загрозлива ситуація в Народицькому, Малинському та Брусилівському районах. Найбільша кількість смертей трапляється через захворювання системи кровообігу, цей показник становить 1268,6 одиниць на 100000 наявного населення. Занепокоєння викликає кількість смертей, що трапилися з причини нещасних випадків, вбивств та інших зовнішніх дій, а також від новоутворень.

Населення області скорочувалось також за рахунок механічного руху, особливо внаслідок міждержавних міграцій - переважна більшість населення переміщувалась у межах країн СНД та Балтії. У результаті внутрішньорегіональної міграції найбільш постраждали Овруцький, Володар-Волинський, Житомирський райони та міста Житомир і Новоград-Волинський. Міжрегіональна та міждержавна міграції дали регіону від'ємне сальдо, причому найбільше від'ємне сальдо внаслідок міжрегіональної міграції має м. Житомир.

Таким чином, відсутність належної оплати праці, низький рівень і якість життя населення, міграційні процеси тощо впливають не тільки на демографічну ситуацію регіонів, а і на сферу зайнятості населення щодо процесу регулювання та прогнозування.

2.2 Аналіз структурних зрушень та рівня зайнятості населення

Довгостроковий спад та стагнація виробництва, які тривали до 1998 р., різко скоротили потребу в робочій силі в усіх сферах економіки, у результаті чого з'явились її надлишки як у районах, так і в містах Житомирської області.

За три досліджувані роки кількість зайнятих за видами економічної діяльності була суттєвих змін не зазнала: у період 2011-2013 р. кількість занятих становила 553,5 тис., 550,3 тис. та 552,3 тис. осіб, відповідно (рис. 2.4).



Рис. 2.4 Чисельність зайнятого населення Житомирської області, тис. осіб

Найбільшу зайнятість у 2013 р. мали чоловіки у віці 25-29 років - 82,9 %; жінки у віці 30-39 років - 78,7 %, а стабільністю характеризується зайнятість як жінок, так і чоловіків у віці 40-59 років. Зайнятості населення за віком, статтю та місцем проживання області свідчать про те, що рівень зайнятості чоловіків перевищує рівень зайнятості жінок на 6,3 %, а рівень зайнятості міського населення більший, ніж рівень зайнятості сільського населення, на 1,1 %. Чисельність зайнятого населення за місцем проживання та формами власності, що зайняті на підприємствах державної власності, збільшилась на 3,2 тис. осіб і залишається майже незмінною протягом двох останніх років. Чисельність зайнятих на підприємствах приватної форми мала сталу тенденцію до щорічного зростання за цей самий період: з 14,6 до 22,8 тис. осіб, тоді як на підприємствах колективної форми власності чисельність зайнятих невпинно скорочується - скорочення становить 24,7 %.

Зайняте населення за видами економічної діяльності області зазнала змін з 400 тис. осіб у 2000 р., 293,1 тис. осіб у 2006 р. до ____ у 2013 р. Аналізуючи динаміку зайнятості, ми бачимо, що зміни відбулися: збільшення зайнятих - у виробництві деревини (у 2,3 рази), у металургії та обробці металу (у 1,6 рази); скорочення зайнятих - сільське та лісове господарство, мисливство (у 2,5 рази), хімічна промисловість (у 1,8 рази) та будівництво (у 1,7 рази); стабільною динамікою поступового збільшення характеризуються добувна промисловість, виробництво електроенергії, оптова торгівля, державне управління, освіта та охорона здоров'я і соціальна допомога (в середньому в 1,1 рази).

Чисельність зайнятих за видами промислової діяльності області періоду має тенденцію до скорочення: з 98,3 до 75,2 тис. осіб. Відзначено такі зміни: стале зростання питомої ваги зайнятих спостерігається у харчовій промисловості, в освіті, у добувній промисловості, у виробництві електроенергії, газу та води та в охороні здоров'я і соціальній допомозі; стале зниження питомої ваги спостерігається у сільському й лісовому господарствах та мисливстві, у машинобудуванні, у легкій промисловості та у виробництві неметалевих мінеральних виробі; майже не зазнала змін питома вага зайнятих у готелях і ресторанах, у транспорті й зв'язку, у колективних, громадських і особистих послугах, а також в операціях з нерухомістю.

Отже, зростання інвестиційних вкладень у сфери економіки області, орієнтація на промислове виробництво, удосконалення фінансово-кредитної та податкової сфер і спричинили зміни у чисельності зайнятих та її структурі. Але слід зазначити і негативні моменти, серед яких: брак чітких програм розвитку пріоритетних сфер економіки, значне зношування засобів праці, відсутність інноваційних процесів.

Щодо зайнятості населення за районами області, то слід зазначити, що останніми роками в більшості малих поселень відбувається стала тенденція до зменшення чисельності зайнятих у всіх сферах діяльності: у Бердичівському, Ружинському, Червоноармійському, Черняхівському та Чуднівському районах чисельність зайнятого населення скоротилась удвічі, а в Андрушівському, Баранівському, Брусилівському, Лугинському, Коростенському, Коростишівсь-кому, Малинському, Олевському - утричі; найменше скорочення спостерігається у містах Житомир (1,2 %) та Коростень (13,0 %).

Для оцінки зайнятості використовують систему показників, що є загальноприйнятими та статистичними. Дані розрахунків свідчать про таке:

· рівень зайнятості трудових ресурсів області періоду 2009-2013 рр. в області має загальну додатну динаміку зростання, за винятком кількох районів: Бердичівського - зниження на 5,1 %, Ємільчинського - на 1,8 %;

· рівень зайнятості економічно-активного населення також характеризується загальною додатною динамікою в області, й у 2013 р. найбільший рівень зайнятості економічного активного населення був у Радомишльському районі - 97,0 %, а найменший - у Коростишівському (57,0 %);

· найбільший рівень економічної активності населення за додатної загаль-ної динаміки в області має Андрушівський район, який зріс на 1,3 % і становить 47,2 %. Найгірше становище у Малинському та Ружинському районах - у 2013 р. цей показник становив 36,0 % при прирості зростання за період на 9,6 %;

· найбільший рівень зайнятості населення має м. Житомир - 62,5 % у 2013 р. (приріст за період становив 7,6 %), тоді як в Андрушівському районі він скоротився з 41,3 % до 35,7 %. Найбільший приріст зростання за період у Романівському районі - 6,2 %.

Одержані результати пояснюються перш за все зростанням вивільнення працівників з причин скороченням виробництва через їх технічне та технологічне переозброєння. Крім того, значна кількість зайнятих утримується за допомогою поширення зайнятості в умовах неповного робочого часу та зростання питомої ваги працівників, перед якими підприємства мають заборгованість із заробітної плати, що, у свою чергу, дозволило тимчасово зберігати робочі місця за рахунок нестабільності доходів. Слід зазначити, що гальмування процесів приватизації теж негативно позначається на темпах створення нових виробничих структур та зростання рівня зайнятості. Все це у сукупності суттєво дестабілізує загальну зайнятість населення області.

Значний вплив на процеси, які відбуваються у сфері зайнятості населення області, відіграє поділ працівників за рівнем освіти та видами економічної діяльності. Аналіз даних свідчить, що розподіл спеціалістів, які здобули вищу освіту, є досить нерівномірним. Найгіршою є ситуація в сільському та лісовому господарствах, мисливстві і рибальстві (лише кожен четвертий має вищу освіту), а от у галузях освіти, фінансової діяльності та державного управління ситуацію можна вважати задовільною (майже половина зайнятих мають вищу освіту).

Щодо зайнятості молоді за видами економічної діяльності, то найбільша її частина працює у фінансовій сфері (43,8 % від зальної кількості працівників) та в оптовій й роздрібній торгівлі (43,1 %). Слід зазначити, що в оптовій та роздрібній торгівлі жінок зайнято 41,1 % від усіх працівників даної діяльності, але це на 7,3 % менше, ніж зайнятість жінок у фінансовій сфері.

Стабільною залишається тенденція до зростання ділової активності малого бізнесу Житомирської області. Кількість малих підприємств у 2013 р. становила 6210 підприємств (рис. 2.5). Кожне четверте підприємство в області - промислове, кожне дванадцяте - сільськогосподарське. Незначна частина підприємств функціонує у сфері освіти, охорони здоров'я, культури і мистецтва. Щодо кількості малих підприємств за районами області, то їх найбільша кількість зосереджена на території м. Житомир. Майже не змінилась кількість підприємств за п'ять років у Брусилівському, Коростенському, Любарському районах. На підприємствах малого бізнесу у 2013 р. було зайнято майже 60 тис. осіб. На промислових підприємствах малого бізнесу області зайнято третину працівників, у торгівлі - 25 %, у сільському господарстві - 14 %, у будівництві - 9 %. З урахуванням працівників, що виконують роботи за договорами, сумісників, а також підприємців, що працюють без створення юридичної особи, у малому підприємництві області зайнято понад 105 тис. осіб, тобто кожен п'ятий зайнятий - мешканець області.



Рис. 2.5 Кількість малих підприємств у Житомирській області

Область стає привабливою для інвесторів (з початку функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності схвалено понад 30 інвестиційних проектів). Кошторисна вартість у 2013 р. прямих іноземних інвестицій становила понад 85 млн. дол. США, а реалізуються проекти у видобувній, каменеобробній, деревообробній, хімічній промисловості та сільському господарстві.

Спостерігається додатна динаміка нарощування обсягів інвестицій в основний капітал (рис. 2.6). Регіональна спрямованість інвестиційних надходжень в область обумовлена розвитком і розташуванням промислових підприємств, розвиненістю інфраструктури та природно-ресурсним потенціалом територій. Найбільший інтерес для інвесторів являє промисловість м. Житомира, де зосереджено четверту частину всіх підприємств області, які здійснюють свою діяльність у різних сферах економіки. Привабливими для інвестування є також міста Бердичів, Коростень та Новоград-Волинський, промислово-виробничий потенціал яких порівняно високий, а сфера економічної діяльності охоплює майже всі провідні види промисловості: машинобудівну, металообробну, хімічну, легку, добування та обробку каменю, переробку сільськогосподарської продукції.



Рис. 2.6 Обсяги інвестицій в основний капітал Житомирської області

Отже, спад виробництва, дестабілізація соціально-економічного та фінансового стану значно послабили економічну базу економіки та поселень області. Вузька спеціалізація виробництва, обмеженість вибору професій, недостатня кількість робочих місць, нерозвиненість сфери обслуговування призводять до ускладнення ситуації у сфері зайнятості населення.

2.3 Оцінка факторного впливу на сферу зайнятості населення

Зміни, які відбуваються у сфері зайнятості області, слід розглядати у контексті зі змінами соціально-економічних показників розвитку - обсяг виготовлення продукції, розмір інвестованого капіталу, розмір оплати праці. Ми упевнені, що зміни чисельності зайнятих мають прямо пропорційну залежність до змін цих показників розвитку. Крім того, враховуючи результати дослідження щодо впливу розвитку малого бізнесу на зайнятість, ми пропонуємо також зважати на зміни у кількості підприємств малого бізнесу. Для оцінки впливу на процес регулювання зайнятості населення соціально-економічного стану області, розрахуємо середньорічні індекси змін (Jі сер. - ф. 2. 1) та сукупні індекси впливу (Jі сукуп. - ф. 2.2). Розрахункові формули мають вигляд:

Jсукуп. = J1 сер. J2 сер. J3 сер. J4 сер.; (2.1)

(2.2)

де J1 сер., J2 сер., J3 сер. та J4 сер. - індекси середньорічних змін і-го показника соціально-економічного розвитку (розмір оплати праці, обсяг виготовлення продукції, кількість підприємств малого бізнесу, розмір інвестованого капіталу);

Jі сер. - середньорічний індекс змін і-го соціально-економічного показника;

п - кількість років у аналізованому періоді;

Jі(а.п/б.п) - індекс змін і-го показника соціально-економічного розвитку регіону аналізованого періоду та базового періоду порівняння.

Величини індексів основних показників соціально-економічної діяльності області за період 2009-2013 рр. свідчать про те, що: найефективнішими видами економічної діяльності є металургія та металообробка, целюлозно-паперова промисловість, виробництво з деревини - сукупний індекс зростання становить 3,886, 2,865 та 2,754 відповідно (причинами такого становища є те, що ці види промисловості зазнали найменшого впливу від процесів попереднього періоду розвитку та їх особлива значимість сьогодні для області); найменші значення сукупного індексу мають оптова і роздрібна торгівля, операції з нерухомістю, а також освіта - 1,246, 1,558 та 1,601 відповідно (причинами цього є «нові правила гри» у ринкових умовах та відсутність цільових програм підтримки та розвитку на державному рівні); легка та хімічна промисловості, виробництво неметалевих виробів, а також готелі й ресторани не досягають загальнообласного значення сукупного індексу, значення якого становить 1,798 (причиною цього може слугувати відсутність спеціалізованих регіональних інвестиційних проектів - для перших трьох та уповільнення у процесі реформування власності для останньої).

Величини індексів основних соціально-економічних показників районів області періоду 2009-2013 рр. свідчать про таке: найефективнішими щодо економічної діяльності на мезорівні є: Радомишльський - сукупний індекс зростання становить 2,754; Ємільчинський - 2,700, а також Житомир і Житомирський район - 2,116 та 1,922 відповідно (перший та третій райони мають значне зосередження промисловості та гарне транспортне забезпечення, а другий - серйозне інвестування попереднього періоду за програмами ліквідації аварії на ЧАЕС); найменші значення сукупного індексу мають райони: Народицький - 1,160, Новоград-Волинський - 1,201, а також Романівський - 1,288 (перший район дуже серйозно постраждав від аварії на ЧАЕВ та відносився до зони обов'язкового відселення, другий - як приграничний район від статусу вільної економічної зони, що не стимулювало виробництво, а також орієнтація на переробку продукції сільського господарства, третій - через аграрну спрямованість); двадцять районів та міст (або 60 %) мають менші значення сукупного індексу, ніж значення в цілому по області, яка становить 1,776.

Аналіз показників оцінки свідчить:

· тільки 8 районів та 4 міста області мають значення коефіцієнта достовірності безробіття, менші від загальнодержавного рівня (0,776), тоді як у області це значення більше на 0,023 (або на 2,84 %);

· коефіцієнт ліквідності безробіття в області більший, ніж по Україні, на 13,03 %, але 12 районів мають менші значення;

· аналогічна ситуація спостерігається і з коефіцієнтом функціонального стану безробіття та його диференційованими змістовими складовими - 2 міста та 9 районів мають кращі значення як від рівня області (0,526), так і України (0,567);

· значення коефіцієнта використання трудового потенціалу ринку праці в області, і України майже рівні між собою, тобто мають відмінність у 0,001-0,002. Тільки коефіцієнт використання трудового потенціалу ринку праці у зв'язку зі структурними зрушеннями має гірше значення від рівня України (0,750) на 6,53 %;

· у 2 містах та 18 районах області значення коефіцієнтів пропозиції та попиту робочої сили гірші від значення рівнів України.

Результати досліджень у сфері зайнятості, дозволяють стверджувати:

· довгостроковий спад та стагнація виробництва різко скоротили потребу в робочій силі в усіх сферах економіки, у результаті чого з'явився її надмір як у районах, так і в містах регіону;

· за характером динаміки соціально-економічних показників 60 % районів області мають депресивний характер розвитку;

· процес зміни форм власності, матеріально-технічна забезпеченість, банкрутство і призупинення виробничої діяльності значної кількості підприємств - головні чинники впливу на зміну кількості зайнятих;