Стан та рівень участі населення в робочій силі та зайнятості Рівненської та Харківської областей

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в необхідності покращення стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості.

Метою дослідження є аналіз ринку праці Рівненської та Харківської областей та обгрунтування пропозицій щодо покращення стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості.

Завданнями даного дослідження є:

аналіз статистичної інформації про стан та фактори впливу на явища і процеси в Рівненській та Харківській областях;

порівняльний аналіз стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості обох областей;

розробка та обґрунтування доцільності пропозицій щодо покращення стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості.

Предметом цього дослідження є статистична інформація про стан та фактори впливу на явища і процеси в Рівненській та Харківській областях та розробки пропозицій щодо покращення стану ринку праці в даних областях.

Об'єктом дослідження є основні показники ринку праці в Рівненській та Харківській областях.

У процесі підготовки виступу використано матеріали законодавчих та виконавчих органів влади України, публікації фахових видань, газетні статті, методи економічних досліджень тощо.



Розділ 1. Теоретичні основи стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості

Зайнятість населення -- це найважливіший результат функціонування ринку праці, який означає, що внаслідок взаємодії попиту і пропонування, ціноутворення та конкуренції потреба частини економічно активного населення в робочих місцях є задоволеною, тобто попит і пропонування на ринку праці в певному обсязі збігаються. Проте значення зайнятості виходить далеко за межі ринку праці. Зайнятість населення є фундаментом економічного зростання країни, вирішальним фактором створення валового національного продукту, матеріального й духовного добробуту людей, провідною сферою реалізації їх життєвих інтересів, основним засобом задоволення різноманітних потреб. Забезпечення зайнятості населення є найвищим пріоритетом соціально-трудових відносин та їх регулювання.

У найзагальнішому розумінні зайнятість населення характеризує його участь у суспільно корисній діяльності з метою задоволення загальних та індивідуальних потреб.

В економіці праці зайнятість аналізується в таких аспектах:

як статистично-облікова категорія. Згідно з міжнародною та вітчизняною статистикою праці зайнятими вважаються особи віком 15--70 років, котрі: працювали протягом обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), в окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві; працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності; особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали протягом обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин;

як соціально-економічна категорія, що характеризує сукупність економічних, правових, соціально-трудових, національних та інших відносин, пов'язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та його участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або дохід (прибуток);

як результат взаємодії попиту і пропонування на ринку праці, що означає встановлення певної чисельності зайнятих за певного рівня цін на послуги їхньої праці;

як компонент макроекономічних пропорцій: зайнятість - валовий внутрішній продукт, зайнятість - доходи тощо;

як важливий напрямок соціально-економічної політики держави, націлений на додержання основних макроекономічних пропорцій та забезпечення повної, вільно вибраної, продуктивної зайнятості.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість визначається як «...діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі». У цій дефініції, однак, є деякі неточності, що припускають неоднозначність трактувань. По-перше, не конкретизовано, яка саме діяльність мається на увазі, адже деякі її види можуть бути незаконними чи суспільно шкідливими, по-друге, досить сумнівним є зауваження «як правило», котре припускає можливість зайнятості без доходу.

Уточнити зміст зайнятості дають змогу концепції, що висвітлюють її різні аспекти. Це концепції повної, продуктивної, ефективної та раціональної зайнятості.

Зайнятість повна -- це надання суспільством усьому економічно активному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне (у межах сім'ї) та колективне (за участі фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб. Повна зайнятість віддзеркалює найважливіше право людини -- на працю.

Продуктивна зайнятість характеризується високою інтенсивністю використання факторів виробництва, максимізацією новостворюваних результатів, що мають суспільну корисність. Отже, продуктивна зайнятість означає не просто забезпеченість тих, хто бажає працювати, робочими місцями, але й продуктивність їх використання, створення суспільно корисних матеріальних і духовних благ.

Зайнятість ефективна -- якісний (інтенсивний) аспект зайнятості, пов'язаний з ефективністю праці, що дозволяє в кожний момент одержувати найбільший приріст матеріальних і духовних благ, створювати й одержувати прибутки від праці, більші за витрати на неї.

Концепція раціональної зайнятості передбачає забезпечення всіх, хто бажає працювати, економічно та соціально доцільними робочими місцями відповідно до раціональної структури зайнятості та збалансованої структури суспільних потреб, що забезпечує якісне використання та всебічний розвиток людських ресурсів. Раціональна зайнятість існує в суспільстві, коли ураховуються доцільність перерозподілу та використання людських ресурсів, їх статево-вікова та освітня структура.

Концепції повної, продуктивної, ефективної, раціональної зайнятості характеризують різні боки економічної зайнятості, суб'єктом якої є економічно активне населення. У цій площині зайнятість виступає сукупністю соціальнотрудових відносин щодо участі економічно активного населення в суспільно корисній діяльності та забезпеченні розширеного відтворення людських ресурсів.

Проте є й більш широке трактування зайнятості. Так, глобальна зайнятість включає не тільки діяльність щодо створення матеріальних і духовних благ та надання послуг населенню, але й послуги суспільного характеру, навчання в середніх і вищих навчальних закладах. Тобто крім населення, зайнятого у сфері економічної діяльності, вона охоплює зайнятість у армії, міліції, державному апараті, а також учнів старших класів і студентів денної форми навчання. Фундаментом концепції глобальної зайнятості є широкий підхід до сфери докладання праці, що враховує всі види корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним, включаючи тимчасову зайнятість, роботу домогосподарок і пенсіонерів у себе вдома або в підсобному господарстві тощо.

Розкриття суті зайнятості через взаємодію робочої сили та робочих місць допомагає усвідомити її як процес, спричинений рухом робочої сили та робочих місць в економіці. Потоки робочої сили на ринку праці супроводжуються динамікою робочих місць, їх створенням, модернізацією, заміною чи вибуттям. Від їх узгодженості та доцільності залежить ефективність зайнятості та прогресивні зміни в її структурі.

Ефективна взаємодія робочої сили та робочих місць приводить до високих економічних та соціальних результатів у вигляді створеного валового внутрішнього продукту, доходів населення, соціальних ефектів від участі населення в суспільно-корисній праці. Досягнення економічних та соціальних результатів у процесі зайнятості забезпечується завдяки такими функціям:

економічній -- створення валового внутрішнього продукту;

дохідній -- створення умов для одержання трудових доходів;

ринковій -- забезпечення рівноваги на ринку праці;

культурній -- формування суспільної культури, що ґрунтується на принципах трудової та ділової етики;

соціальній -- задоволення потреби в праці, самореалізації через суспільно корисну діяльність, сприяння стабільності в суспільстві, формування високого статусу людини праці.

Зайнятість як динамічний процес руху робочих місць та робочої сили відбувається в різноманітних видах та формах.

Види зайнятості характеризують розподіл зайнятого населення за характером, способом і сферами використання праці. Види зайнятості можна класифікувати, зокрема, за такими ознаками:

За статусом зайнятості: наймані працівники; роботодавці; самозайняті (особи, що працюють на індивідуальній основі); неоплачувані працівники сімейних підприємств; члени колективних підприємств; особи, що не піддаються класифікації за статусом зайнятості. Згідно з Законом «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

які працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їхніх сімей, що беруть участь у виробництві;

обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

які проходять службу в Збройних силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;

які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

За характером діяльності: робота на підприємствах, в організаціях, установах, за кордоном; виконання державних і громадських обов'язків; служба в армії; індивідуальна трудова діяльність; очне навчання в навчальних закладах; ведення домашнього господарства та ін.

За соціальною належністю визначають робітників, службовців, управлінський персонал (менеджери); фермерів, підприємців.

За формами власності підприємств: зайняті на державних, колективних і приватних підприємствах.

За видами економічної діяльності: зайняті у промисловості, сільському господарстві, будівництві, сфері послуг та ін.

За регіонами: зайняті в окремих регіонах.

За рівнем урбанізації -- зайняті у міській та сільській місцевості.

За статево-віковою ознакою: зайнятість чоловіків та жінок; молоді, осіб середнього та похилого віку.

У межах кожного виду зайнятості організація праці людей різниться за організаційно-правовими формами, умовами використання праці і нормами регулювання тривалості та режимів робочого часу.

Залежно від цього форми зайнятості класифікують, зокрема, за такими ознаками:

за формами організації робочого часу: повна та неповна. Повна зайнятість -- це зайнятість протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року). Неповна (часткова) -- зайнятість або протягом неповного робочого часу, або з неповною оплатою, або з неповною ефективністю.

За статусом трудової діяльності: первинна (основна) та вторинна (додаткова). Первинна -- це зайнятість за основним місцем роботи, вторинна -- добровільна додаткова постійна або тимчасова трудова діяльність осіб, які вже мають основну роботу. Вторинну зайнятість можна визначити як додаткову (вторинну) форму використання робочої сили, уже залучену в трудову діяльність. У переважній більшості вторинна зайнятість дає працівникові додатковий дохід.

За стабільністю трудової діяльності: постійна (відзначається відносною стабільністю місця роботи), тимчасова (пов'язана з тимчасовим, епізодичним або сезонним характером роботи).

За характером організації робочих місць та робочого часу: стандартна та нестандартна альтернативна, яка не відповідає стандартним (типовим) правилам і потребує спеціального правового регулювання та організаційноекономічного забезпечення.

За формами правового регулювання: формальна та неформальна зайнятість. Формальна зайнятість здійснюється в офіційній економіці на підставі трудових договорів (контрактів) або інших цивільно-правових угод.

Зайнятість населення як процес є вагомим індикатором соціально-економічного стану суспільства та його розвитку, тому важливого значення набуває її розгорнута кількісно-якісна характеристика.

В економіці праці розроблена система показників для оцінки зайнятості та її ефективності, основними з яких є:

1. Чисельність зайнятих -- абсолютний показник зайнятості населення економічною діяльністю.

2. Рівень зайнятості (РЗ) -- відношення (у відсотках) чисельності зайнятих до чисельності населення:

Рз = З / Н 100,

де З -- чисельність зайнятого населення;

Н -- загальна чисельність населення.

3. Частка зайнятих в економічно активному населенні (Чз):

ЧЗ = З / ЕАН 100 = З / (З + Б) 100,

де ЕАН -- економічно активне населення;

Б -- чисельність безробітних.

4. Структура розподілу зайнятих за статусом зайнятості, видами економічної діяльності, регіонами, професійно-кваліфікаційними та статево-віковими групами, підприємствами різних форм власності та господарювання.

Ефективність структури зайнятості оцінюється такими показниками: розподілом працівників між виробництвом і сферою послуг; часткою населення, зайнятого сільськогосподарською працею; співвідношенням зайнятості в промисловості та сільському господарстві; зростанням зайнятості в галузях кінцевої обробки продукції, часткою ручної праці; співвідношенням чисельності робітників основного й допоміжного виробництва, часткою кваліфікованих працівників тощо.

5. Показники ефективності зайнятості: ступінь задоволення потреб економіки в робочій силі, відповідність між кількістю та якістю робочих місць і потребою в них з боку економічно активного населення, взаємовідношення оборотів робочих місць та робочої сили, продуктивність, дохідність праці.



Розділ 2. Стан та рівень участі населення в робочій силі та зайнятості Рівненської та Харківської областей

ринок праця зайнятість

2.1 Стан та рівень участі населення в робочій силі та зайнятості Рівненської області

Рівень зайнятості населення від всього населення віком 15-70 років протягом 2008-2017 років коливався від 63% до 62,3%. З 2008 до 2013 року рівень зайнятості населення збільшився з 63,0% до 65,7%, проте з 2015 до 2017 року він знизився з 65,7 % до 62,3% (Таблиця 1.1).

Рівень безробіття від економічно активного населення віком 15-70 років у 2008-2017 роках в цілому збільшився з 8,8% до 11,6%, проте, він стабільно менший за середній показник по Україні (Таблиця 1.2).

Середня тривалість пошуку роботи за даний період зменшилась з 5 до 4 років, так само як за загальною тенденцією по Україні.

Значно підвищився рівень середньомісячної заробітної плати як у кількісному так і відсотковому значеннях. А саме зі 1522,79 грн до 6012,57 грн, та у відсотках відповідно до прожиткового мінімум з 227,6% до 313,0%, що відповідає загальним показника в країні (таблиця 1.3).

Більшість показників ринку праці за 2018 рік за періоди січень-березень та січень-червень були стабільними, без істотних коливань. Та все ж були показники, які продемонстрували позитивну тенденцію покращення стану на ринку праці. А саме: рівень зайнятості населення у віці 15-70 років підвищився з 55,8% до 56,6%, рівень безробіття населення (за методологією МОП) зменшився з 10,8% до 9,5%, середньомісячна заробітна плата підвищилася з 6777 грн до 7006 грн та у відсотках до відповідного періоду попереднього року з 107,8% до 109,4%. (таблиця 2)

Основні показники економічно активного населення за статтю та місцем проживання у 2017 році вказані в Таблиці 3.



Таблиця 1.1

Основні показники ринку праці Рівненської областіу період з 2008 по 2017 роки

Роки	Економічно активне населення	Зайняте населення
	У віці 15-70 років	Працездатного віку	У віці 15-70 років	Працездатного віку
	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис осіб	У % до населення відповідної групи
2008	524,3	63,0	490,9	69,9	478,1	57,4	444,7	63,3
2009	528,4	63,5	491,0	69,9	461,5	55,5	424,1	60,4
2010	532,0	64,0	487,1	69,5	471,2	56,7	426,3	60,8
2011	546, 0	65,6	492,2	70,3	489,2	58,8	435,4	62,2
2012	545,8	65, 6	495,4	70,2	492, 5	59,2	442,1	62,6
2013	546, 3	65,7	497,9	70,0	494,9	59,6	446,5	62,7
2014	532,7	64,1	486,5	67,8	476,0	57,2	429,8	59,9
2015	541, 4	65,0	489,9	67,9	487,7	58,5	436,2	60,4
2016	530,5	63,6	481,9	66,4	474,2	56,9	425,6	58,7
2017	520, 3	62,3	476,8	66,2	460,2	55,1	416,7	57,8

Таблиця 1.2

Роки	Безробітне населення (за методологією МОП)	Середня тривалість пошуку роботи безробітними (за методологією МОП) місяців
	У Віці 10-70 років	Працездатного віку
	В сер. тис. осіб	У % до економічно активного населення відповідної вікової групи	В сер. Тис. осіб	У % до економічно активного населення відповідної вікової групи
2008	46,2	8,8	46,2	9,4	5
2009	66,9	12,7	66,9	13,6	5
2010	60,8	11,4	60,8	12,5	5
2011	56,8	10,4	56,8	11,5	:
2012	53,3	9,8	53,3	10,8	:
2013	51,4	9,4	51,4	10,3	4
2014	56,7	10,6	56,7	11,7	4
2015	53,7	9,9	53,7	11,0	5
2016	56,3	10,6	56,3	11,7	4
2017	60,1	11,6	60,1	12,6



Таблиця 1.3

Роки	Середньооблікова кількість штатних працівників	Коефіцієнт обороту робочої сили	Середньомісячна заробітна плата
		По прийому	По звільненню	Номінальна	Реальна у % до попереднього року
		У % до середньооблікової кількості штатних працівників	Гривень	У % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб
2008	232,6	24,0	28,6	1522,79	227,6	106,4
2009	220,2	18,6	24,2	1613,96	216,9	91,6
2010	214,3	20,6	22,7	1959,76	212,6	114,8
2011	211,3	24,9	26,4	2211,0	220,2	105,0
2012	208,8	20,6	24,4	2575,48	227,1	117,6
2013	199,7	22,6	24,5	2844,21	233,5	111,5
2014	192,5	19,5	23,7	3033,26	249,0	93,9
2015	188,0	18,1	24,7	3572,8	259,3	76,7
2016	182,4	18,8	21,2	4364,03	272,8	107,1
2017	176,5	23,9	26,3	6012,57	313,0	119,4

Таблиця 2

Основні показники ринку праці Рівненської області за 2018 рік

	Одиниця виміру	Період
		січень-березень	січень-червень
Економічно активне населення	в середньому за період, тис. осіб
у віці 15-70 років		521,7	522,0
працездатного віку		488,8	488,8
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		62,5	62,6
працездатного віку		68,4	68,4
Зайняте населення	в середньому за період, тис. осіб
у віці 15-70 років		465,3	472,3
працездатного віку		432,4	439,1
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		55,8	56,6
працездатного віку		60,5	61,5
Безробітне населення (за методологією МОП)	в середньому за період, тис. осіб
у віці 15-70 років		56,4	49,7
працездатного віку		56,4	49,7
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		10,8	9,5
працездатного віку		11,5	10,2
Кількість зареєстрованих безробітних	на кінець періоду, тис. осіб	13,7	12,8
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку (на кінець періоду)	у % до населення працездатного віку	1,9	1,8
Кількість вакансій	на кінець звітного періоду, одиниць	1987	2220
Навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію	на кінець звітного періоду, осіб	7	6
Середній розмір допомоги по безробіттю	в останньому місяці звітного періоду, гривень	1992	1967
	у % до відповідного періоду попереднього року	116,2	119,2
Середньооблікова кількість штатних працівників	тис. осіб	176,2	175,3
Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	5,2	5,1
Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	4,9	5,8
Середньомісячна заробітна плата
номінальна	гривень	6777	7006
реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	107,8	109,4



Таблиця 3

Економічна активність населення за статтю та місцем проживання Рівненської області у 2017 році (в середньому за період)

	Одиниця виміру	Все населення	Жінки	Чоловіки	Міське населення	Сільське населення
Економічно активне населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		520,3	245,7	274,6	241,2	279,1
працездатного віку		476,8	223,2	253,6	226,4	250,4
Рівень економічної активності	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		62,3	56,9	68,0	58,1	66,4
працездатного віку		66,2	61,3	71,2	63,7	68,5
Зайняте населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		460,2	222,7	237,5	214,0	246,2
працездатного віку		416,7	200,2	216,5	199,2	217,5
Рівень зайнятості	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		55,1	51,6	58,8	51,5	58,6
працездатного віку		57,8	54,9	60,8	56,1	59,5
Безробітне населення (за методологією МОП)	тис.осіб
у віці 15-70 років		60,1	23,0	37,1	27,2	32,9
працездатного віку		60,1	23,0	37,1	27,2	32,9
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		11,6	9,4	13,5	11,3	11,8
працездатного віку		12,6	10,3	14,6	12,0	13,1
Економічно неактивне населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		315,4	186,1	129,3	174,2	141,2
працездатного віку		243,8	141,2	102,6	128,9	114,9



2.2 Стан та рівень участі населення в робочій силі та зайнятості Харківської області

Рівень зайнятості населення від всього населення віком 15-70 років протягом 2008-2017 років коливався від 63,2% до 64,5%. З 2008 до 2011 року збільшився з 63,2% до 65,1% далі спостерігалася тенденція підвищення до 65,7%, але з 2014 до 2016 року рівень зайнятості населення знову впав до 63,8% та у 2017 році підвищився до 64,5%(Таблиця 4.1).

Рівень безробітного населення від економічно активного населення віком 15-70 років у 2008-2017 роках постійно коливався з 5,3% до 6,1%, так у період з 2009 до 2011 року тримався на рівні з 7,7% до 7%. У 2013 зменшився до 6,4%, проте вже у 2014 підскочив до 7,8%, це було пов'язано з політичним становищем у країні. Та до 2017 року рівень безробіття впав до 6,1%, що є досить позитивним показником.(Таблиця 4.2)

Середня тривалість пошуку роботи за даний період зменшилась з 6 до 5 років, так само як за загальною тенденцією по Україні.

Значно підвищився рівень середньомісячної заробітної плати як у кількісному так і відсотковому значеннях. А саме зі 1679 грн до 6244 грн, та у відсотках відповідно до прожиткового мінімум з 277,5% до 354,4%. що відповідає загальним показника в країні. (таблиця 4.3)

Більшість показників ринку праці за 2018 рік за періоди січень-березень та січень червень були стабільними, без істотних коливань. Та все ж були показники, які продемонстрували позитивну тенденцію покращення стану на ринку праці. А саме: рівень зайнятості населення у віці 15-70 років підвищився з 60,5% до 61,5%, рівень безробіття населення (за методологією МОП) зменшився з 6% до 5,1%, коефіцієнт обороту робочої сили по прийому збільшився 6,1% до 12,8% та по звільненню з 6,1% до 13,2%, середньомісячна заробітна плата підвищилася з 6885 грн до 7186грн та у відсотках до відповідного періоду попереднього року з 108,9% до 123,5%. (таблиця 5 )

Основні показники економічно активного населення за статтю та місцем проживання у 2017 році вказані в Таблиці 6.

Таблиця 4.1

Основні показники ринку праці Харківської області у період з 2008 по 2017 роки

Роки	Економічно активне населення	Зайняте населення
	У віці 15-70 років	Працездатного віку	У віці 15-70 років	Працездатного віку
	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис. осіб	У % до населення відповідної групи	В сер. тис осіб	У % до населення відповідної групи
2008	1386,5	63,2	1282,9	72,6	1312,9	59,8	1209,3	68,4
2009	1371,1	63,3	1260,4	72,0	1265,6	58,5	1154,9	66,0
2010	1365,2	63,9	1264,0	73,2	1267,3	59,3	1166,1	67,5
2011	1375,2	65,1	1272,8	74,5	1279,0	60,6	1176,6	68,9
2012	1373,6	65,7	1286,9	75,4	1280,6	61,2	1193,9	69,9
2013	1370,6	65,7	1296,1	75,4	1282,8	61,5	1208,3	70,3
2014	1328,8	63,9	1296,1	74,6	1225,3	59,0	1182,1	68,6
2015	1324,2	63,8	1285,8	74,5	1230,8	59,3	1192,4	69,1
2016	1321,2	63,8	1282,2	74,3	1236,6	59,7	1197,6	69,4
2017	1327,5	64,5	1285,1	75,7	1247,1	60,6	1204,7	71,0

Таблиця4.2

Роки	Безробітне населення (за методологією МОП)	Середня тривалість пошуку роботи безробітними (за методологією МОП) місяців
	У Віці 10-70 років	Працездатного віку
	В сер. тис. осіб	У % до економічно активного населення відповідної вікової групи	В сер. Тис. осіб	У % до економічно активного населення відповідної вікової групи
2008	73,6	5,3	73,6	5,7	6
2009	105,5	7,7	105,5	8,4	4
2010	97,9	7,2	97,9	7,7	6
2011	96,2	7,0	96,2	7,6	4
2012	93,0	6,8	93,0	7,2	5
2013	87,8	6,4	87,8	6,8	4
2014	103,5	7,8	103,5	8,1	4
2015	93,4	7,1	93,4	7,3	6
2016	84,6	6,4	84,6	6,6	6
2017	80,4	6,1	80,4	6,3	5

Таблиця 4.3

Роки	Середньооблікова кількість штатних працівників	Коефіцієнт обороту робочої сили	Середньомісячна заробітна плата
		По прийому	По звільненню	Номінальна	Реальна у % до попереднього року
		У % до середньооблікової кількості штатних працівників	Гривень	У % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб
2008	705,2	27,7	32,5	1679	277,5	104,0
2009	655,5	22,7	28,6	1804	242,5	90,4
2010	663,6	24,3	27,4	2060	223,4	107,6
2011	651,4	27,7	30,3	2407	239,7	108,7
2012	667,1	26,0	29,8	2753	242,8	114,2
2013	625,4	25,7	29,0	2975	244,2	109,3
2014	607,4	21,6	28,0	3143	258,0	93,9
2015	575,6	23,7	28,9	3697	268,3	77,3
2016	574,3	25,8	27,3	4448	278,0	106,2
2017	554,5	30,5	30,2	6244	354,4	119,6

Таблиця 5

Основні показники ринку праці Харківської області за 2018 рік

		Період
	Одиниця виміру	січень - березень	січень - червень
Економічно активне населення	в середньому за період, тис.осіб
у віці 15-70 років		1319,8	1328,0
працездатного віку		1276,2	1281,9
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		64,4	64,8
працездатного віку		75,8	76,1
Зайняте населення	в середньому за період, тис.осіб
у віці 15-70 років		1240,5	1260,0
працездатного віку		1196,9	1213,9
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		60,5	61,5
працездатного віку		71,1	72,1
Безробітне населення (за методологією МОП):	в середньому за період, тис.осіб
у віці 15-70 років		79,3	68,0
працездатного віку		79,3	68,0
Рівень безробіття населення (за методологією МОП):	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		6,0	5,1
працездатного віку		6,2	5,3
Кількість зареєстрованих безробітних	на кінець періоду, тис. осіб	23,0	19,5
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку (на кінець періоду)	у % до населення працездатного віку	1,4	1,2
Кількість вакансій	на кінець звітного періоду, одиниць	4386	4445
Навантаження зареєстрованих безробітних на одну вакансію	на кінець звітного періоду, осіб	5	4
Середній розмір допомоги по безробіттю	в останньому місяці звітного періоду, гривень	2491	2272
	у % до відповідного періоду попереднього року	129,3	128,3
Середньооблікова кількість штатних працівників	тис. осіб	562,3	562,6
Коефіцієнт обороту робочої сили по прийому	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	6,1	12,8
Коефіцієнт обороту робочої сили по звільненню	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	6,1	13,2
Середньомісячна заробітна плата
номінальна	гривень	6885	7186
реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	108,9	123,5



Таблиця 6

Економічна активність населення за статтю та місцем проживання Харківської області у 2017 році (в середньому за період)

	Одиниця виміру	Все населення	Жінки	Чоловіки	Міське населення	Сільське населення
Економічно активне населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		1327,5	631,1	696,4	1085,2	242,3
працездатного віку		1285,1	611,2	673,9	1048,8	236,3
Рівень економічної активності	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		64,5	58,4	71,3	64,9	63,0
працездатного віку		75,7	71,0	80,6	76,0	74,5
Зайняте населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		1247,1	602,9	644,2	1017,9	229,2
працездатного віку		1204,7	583,0	621,7	981,5	223,2
Рівень зайнятості	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		60,6	55,8	66,0	60,8	59,6
працездатного віку		71,0	67,7	74,3	71,1	70,4
Безробітне населення (за методологією МОП)	тис.осіб
у віці 15-70 років		80,4	28,2	52,2	67,3	13,1
працездатного віку		80,4	28,2	52,2	67,3	13,1
Рівень безробіття (за методологією МОП)	у % до еконо-мічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		6,1	4,5	7,5	6,2	5,4
працездатного віку		6,3	4,6	7,7	6,4	5,5
Економічно неактивне населення	тис.осіб
у віці 15-70 років		730,7	450,3	280,4	588,2	142,5
працездатного віку		412,8	250,1	162,7	332,0	80,8



2.3Порівняльний аналіз стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості

Рівень зайнятості населення від всього населення віком 15-70 років протягом 2008-2017 у Рівненській області був більш стабільним, ніж у Харківській області. Спільною тенденцією для цих двох областей було зниження рівня зайнятості населення у періоди з 2014 року по 2017 рік. Це пов'язано з погіршенням політичного становища в країні.

Рівень безробіття у Харківській області значно менший ніж у Рівненській області, так як показник за 2008 рік, який для двох областей є мінімальний, у Харківській області - 5,3%, у Рівненській 8,8%. А максимальні показники: у Харківській області - 7,8% за 2014 рік та у Рівненській - 12,7 у 2009 році. На період 2017 року рівень безробіття у Рівненській області (11,6%) майже вдвічі більший ніж у Харківській (6,1%).

У Рівненській області середня тривалість пошуку роботи за даний період(в середньому 5-4 роки) на 1 рік менша ніж у Харківській (в середньому 5-6 років).

Значно підвищився рівень середньомісячної заробітної плати у період з 2008 до 2017 років в обох областях, проте у Харківській області більше. Так у Рівненській області з 1522,79 грн до 6012,57 грн, а у Харківській з 1679 грн до 6244 грн. Та у відсотках відповідно прожиткового мінімум показник Харківської області значно більший, а саме з 277,5% до 354,4%, проти з 227,6% до 313,0% в Рівненській області.

Більшість показників ринку праці за 2018 рік за періоди січень-березень та січень-червень були стабільними, без істотних коливань в обох областях. Та все ж були показники, які продемонстрували позитивну тенденцію покращення стану на ринку праці (таблиця 7):



Таблиця 7

Показники ринку праці за 2018 рік за періоди січень-березень та січень-червень Рівненської та Харківської областей (які зазнали істотних змін)

Рівненська область	Харківська область
рівень зайнятості населення у віці 15-70 років підвищився з 55,8% до 56,6%;	рівень зайнятості населення у віці 15-70 років підвищився з 60,5% до 61,5%;
рівень безробіття населення (за методологією МОП) зменшився з 10,8% до 9,5%;	рівень безробіття населення (за методологією МОП) зменшився з 6% до 5,1%;
коефіцієнт обороту робочої сили по прийому збільшився 5,2% до 5,1% та по звільненню з 4,9% до 5,8%;	коефіцієнт обороту робочої сили по прийому збільшився 6,1% до 12,8% та по звільненню з 6,1% до 13,2%;
середньомісячна заробітна плата підвищилася з 6777 грн до 7006 грн та у відсотках до відповідного періоду попереднього року з 107,8% до 109,4%.	середньомісячна заробітна плата підвищилася з 6885 грн до 7186 грн та у відсотках до відповідного періоду попереднього року з 108,9% до 123,5%.

Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок, що рівень зайнятості населення у віці 15-70 років у Харківській області загалом більший і значно підвищився за даний період. Рівень безробіття у Рівненській області майже вдвічі більший за рівень безробіття в Харківській області, проте за даний період у Рівненській області він зменшився на 1,3%, тоді як в Харківській на 0,9 %. Коефіцієнти обороту робочої сили в обох областях на початок періоду мали не велику різницю, але у Харківській області за даний період показних збільшився вдвічі, в той час як у Рівненській збільшився не суттєво. Середньомісячна заробітна плата в Харківскій області за даний період збільшилася на 301 грн, в Рівненській області на 229 грн. Але у відсотках відповідно періоду попереднього року у Харківської області значно кращий показник, збільшилася на 14,6%, тоді як в Рівненській всього на 1,6%.

Виходячи з проаналізованих даних, можна дійти висновку, що за більшістю показників, ринок праці у Рівненській області має гіршу тенденцію розвитку ніж у Харківській.



Розділ 3. Пропозиції щодо покращення стану та рівня участі населення в робочій силі та зайнятості

З метою сприяння підвищенню рівня зайнятості та зниженню рівня безробіття я пропоную такі шляхи розв'язання проблеми:

1. Розширення сфери застосування праці та стимулювання заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць шляхом:

надання державної підтримки розвитку та модернізації пріоритетних галузей національної економіки і соціальної сфери на інноваційно-інвестиційній основі, виробничої та соціальної інфраструктури малих монофункціональних міст і сільських населених пунктів;

стимулювання заінтересованості роботодавців у модернізації виробництва, розвитку сфер енергозбереження, будівництва, туристичної та рекреаційно-курортної інфраструктури;

залучення інвестицій з метою забезпечення розвитку пріоритетних видів економічної діяльності та інфраструктури;

розбудови мережі індустріальних (промислових) парків;

активізації співпраці виконавців державних цільових програм і державної служби зайнятості з метою укомплектування безробітними створених робочих місць;

запровадження інноваційних технологій, забезпечення підвищення продуктивності праці;

запровадження стимулів заінтересованості роботодавців у створенні нових робочих місць, у тому числі для осіб з інвалідністю;

2. Розвиток підприємницької ініціативи економічно активного населення шляхом:

державної підтримки суб'єктів малого підприємництва, що створюють нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності;

забезпечення доступності суб'єктів малого підприємництва до кредитних ресурсів для започаткування та ведення бізнесу;

спрощення дозвільної системи у сфері господарської діяльності та усунення адміністративних бар'єрів для започаткування та ведення бізнесу;

розроблення та виконання регіональних програм мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів малого підприємництва, зокрема з питань організації та провадження підприємницької діяльності;

забезпечення підтримки економічно активного населення, зокрема безробітних, у започаткуванні власної справи;

3. Посилення мотивації економічно активного населення до легальної зайнятості та підвищення державних гарантій в оплаті праці шляхом:

удосконалення правового, адміністративного і економічного механізму державного регулювання виробничих та соціально-трудових відносин з метою запобігання нелегальній (тіньовій) зайнятості населення;

удосконалення системи оплати праці;

удосконалення механізму захисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати у повному розмірі;

реформування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

підвищення рівня здійснення державного контролю з метою забезпечення адресності надання соціальної допомоги;

проведення на постійній основі інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо переваг легальних трудових відносин для забезпечення соціального захисту працівників;

підвищення ефективності державного нагляду і контролю за дотриманням вимог законодавства про працю та зайнятість населення з метою забезпечення реалізації конституційних прав і соціальних гарантій працівників;

активізації співпраці сторін соціального діалогу щодо детінізації відносин на ринку праці, забезпечення дотримання прав і гарантій працівників;

4. Підвищення професійного рівня та конкурентоспроможності економічно активного населення шляхом:

удосконалення нормативно-правової бази, інформаційно-методичного забезпечення підприємств з питань професійного розвитку працівників;

стимулювання заінтересованості роботодавців до професійного навчання працівників на виробництві;

удосконалення порядку організації професійного навчання, зокрема безробітних (організація навчання за інтегрованими професіями, впровадження сучасних технологій професійного навчання);

створення умов для навчання особи протягом життя, зокрема підвищення рівня конкурентоспроможності на ринку праці осіб віком від 45 років;

створення та забезпечення ефективного функціонування системи підтвердження професійної кваліфікації за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями;

розроблення та запровадження методик професійного навчання дорослого населення, сприяння запровадженню новітніх програм, засобів і технологій професійного навчання, підвищення кваліфікації працівників, які організовують та здійснюють професійне навчання дорослих;

Размещено на Allbest.ru