Управління системою безпеки підприємства

II стадія: вироблення і ухвалення управлінського рішення;

III стадія: організація виконання управлінського рішення.

Зрозуміло, що така структура процесу управління не є загальноприйнятою, яку слід копіювати в управлінні діяльністю служби безпеки.

Відповідно до специфіки діяльності служби безпеки та її зовнішнього оточення слід (у межах зазначеної структури) виробляти свій підхід до процесу управління. Наведемо варіант структури процесу управління:

I. Оцінка обстановки.

1. Преамбула.

2. Формулювання обмежень і критеріїв ухвалення рішення.

3. Формування набору альтернативних вирішень проблеми.

4. Оцінка альтернатив.

II. Оцінка конкуруючих сил на ринку послуг (виробництві) - злочинних елементів (груп) у регіоні (зоні) дислокації фірми.

III. Оцінка своїх сил.

5. Технічне забезпечення захисту фірми.

6. Фізичне забезпечення захисту.

7. Якісна характеристика працівників служби безпеки.

IV. Оцінка фірм, що співпрацюють і взаємодіють на ринку послуг.

V. Організація взаємодії постів і порядок їх посилення за різних режимів діяльності.

VI. Організація зв'язку між постами для забезпечення взаємодії.

VII. Організація взаємодії з органами МВС.

VIII. Дія сил і засобів служби безпеки при порушенні режимів захисту.

IX. Забезпечення охорони провідних фахівців фірми, їх сімей і власності.

Таким чином, раціональне впровадження в практику основних елементів системи, механізму і процесу управління дає змогу керівництву служби безпеки значно підвищити ефективність управлінської дії на результати її діяльності.

Багатогранність сфери гарантування безпеки фірми, зокрема захист її комерційної таємниці, вимагає створення спеціальної служби для реалізації всіх захисних заходів.

Структура, чисельність і склад служби безпеки фірми визначаються реальними фінансовими можливостями, масштабом комерційної діяльності, ступенем конфіденційності інформації. Залежно від цих чинників служба безпеки може налічувати від 2-3 осіб, що працюють за сумісництвом, до чисельності працівників повномасштабної служби з розвиненою структурою.

У ТОВ «Жовтень» є два підрозділи служби охорони: підрозділ охорони полів та підрозділ охорони території, їх очолює начальник служби безпеки. І окремо існує підрозділ оброблення документів та аналітично-інформаційної роботи.

До підрозділу охорони полів входить 8 охоронців, а до охорони території - три.

На підприємстві діє контрольно-пропускний режим, працівникам видаються відповідні перепустки, які дають змогу потрапити на територію.

Розділ 6. Оцінка нормативно-правового забезпечення процесу управління фінансовою безпекою підприємства

Основою нормативно-правової бази регулювання фінансової безпеки суб`єктів підприємницької діяльності є Конституція України. Ґрунтуючись на основних засадах Конституції, уряд України будує державну політику. Правові засади, які здійснюють опосередкований вплив на фінансову безпеку суб`єктів підприємництва, визначаються статтею 92 Конституції України, а саме: правовий режим власності; правові засади та гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи; організація державної статистики.

З метою системного підходу до захисту економічних інтересів у 1997р. Верховною Радою України було прийнято Концепцію національної безпеки України. У прийнятій Концепції розглядаються основи національної безпеки України, об`єкти та принципи забезпечення національної безпеки, загрози національній безпеці, основні напрями державної політики національної безпеки України та система національної безпеки України. Звісно, ця концепція не здійснює прямого впливу на фінансову безпеку суб`єктів підприємництва, але опосередкований вплив має.

Зазначимо, що Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про основи національної безпеки України», який набрав чинності з 30 липня 2003 року. Окремо фінансову безпеку цей Закон не визначає. Однак наведено деякі складові фінансової безпеки суб`єктів підприємництва, а саме: критичний стан основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі. Деякі аспекти, що стосуються фінансової безпеки суб`єктів підприємництва висвітлює Господарський кодекс України. Забезпечення фінансової безпеки держави, підприємства визначається V розділом Бюджетного кодексу України - «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення». Окремі питання регулювання фінансової безпеки підприємств висвітлені в Податковому кодексі України, прийнятому у грудні 2010 року. Переваги Податкового кодексу визначаються позитивними змінами таких індикаторів: створення умов для активізації підприємницької діяльності, зниження рівня корупції, здійснення реальних кроків на шляху становлення правової держави, ефективне використання коштів державного бюджету, що надійшли від сплати податків і зборів, раціоналізація структури державних видатків із метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал.

Суспільні відносини, пов'язані з забезпеченням безпеки бізнесу, регулюють Закони України: "Про цінні папери і фондову біржу", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємства в Україні" та ін.

В Україні, на жаль, на сьогодні відсутні ґрунтовні законодавчі розробки, що регулюють фінансову безпеку підприємства. З існуючих законодавчих актів найбільше уваги приділяється питанням банкрутства підприємств. Нині з урахуванням усіх поправок та змін Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і встановлює умови, порядок відновлення платоспроможності суб`єкта підприємницької діяльності-боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Цей закон дає визначення ряду термінів: неплатоспроможність, боржник, банкрутство, суб`єкт банкрутства (банкрут), кредитор, конкурсні кредитори, поточні кредитори, грошове зобов`язання, безспірні вимоги кредиторів, досудова санація, розпорядження майном боржника, розпорядник майна, санація, реструктуризація підприємства, керуючий санацією, арбітражний керуючий, мирова угода.

Адекватна протидія загрозам фінансовій безпеці суб`єктів підприємницької діяльності потребує від персоналу підприємства чи залучених фахівців спеціальних умінь та навичок. Понад це, є необхідність правової регламентації відповідної діяльності щодо захисту інтересів підприємства.

Права та обов'язки служб безпеки суб'єктів господарювання не визначені ані на рівні закону, ані на рівні підзаконного нормативно-правового акта. Хоча відповідний законопроект (проект Закону про служби безпеки суб'єктів господарювання) зареєстровано у Верховній Раді від 30.03.2006 р. за №9264, і спрямований на визначення правових, організаційних та управлінських основ функціонування служб безпеки суб'єктів господарювання, порядку їх взаємодії з іншими суб'єктами, які здійснюють діяльність щодо убезпечення прав, обов'язків і гарантій служб безпеки у зв'язку із здійсненням цієї діяльності.

Проведені дослідження підтверджують, що на сьогодні в Україні фінансова безпека суб`єктів підприємництва недостатньо регулюється державою. Основними принципами забезпечення фінансової безпеки підприємства мають стати:

- первинність закону під час діяльності із забезпечення фінансової безпеки;

- необхідність розробки, прийняття і реалізації державної стратегії забезпечення фінансової безпеки;

- збалансованість фінансових інтересів особи, підприємства, держави;

- використання методології стратегічного планування для безпеки фінансово-кредитної сфери;

- необхідність постійного відстеження загроз фінансовій безпеці тощо.

Отже, на сьогодні в Україні фінансова безпека суб`єктів підприємництва недостатньо регулюється державою. Відсутні в необхідному обсязі відповідні законодавчі акти, що, звісно, негативно впливає на рівень фінансової безпеки підприємств.

Розділ 7. Механізм захисту картингу

Шахрайство з платіжними картами, кардинг - це вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням платіжної картки або її реквізитів, що не ініційована або не підтверджена її власником. Реквізити платіжних карт, як правило, беруть зі зламаних серверів інтернет-магазинів, платіжних і розрахункових систем, а також з персональних комп'ютерів (або безпосередньо, або через програми віддаленого доступу, «троянці», «боти» з функцією формграббера). Крім того, найбільш поширеним методом викрадення номерів платіжних карт на сьогодні є фішинг (англ. фішинг, спотворене «риболовля» - «рибалка») - створення шахраями сайту, який буде користуватися довірою у користувача, наприклад - сайт, схожий на сайт банку користувача, через який і відбувається викрадення реквізитів платіжних карт.

Одним з наймасштабніших злочинів в області шахрайства з платіжними картами вважається злом глобального процесингу кредитних карт Worldpay і крадіжка за допомогою його даних більше 9 мільйонів доларів США. У листопаді 2009 року у цій справі були пред'явлені звинувачення злочинній групі, що складається з громадян держав СНД.

Вкрадена або втрачена карта може використовуватися злочинцями тільки доти, поки власник не заявить своєму банку про зникнення, або в оффлайнових операціях. Більшість банків надають цілодобову телефонну лінію для подібних повідомлень.

Основний захисною мірою є наявність підпису на мапі і вимога підписування чеків. У деяких магазинах при оплаті картою вимагається надання документів, що засвідчують особу. Однак, вимога документа в деяких юрисдикціях є незаконним.

Вкрадені карти можуть використовуватися в деяких терміналах самообслуговування (наприклад, на АЗС), що не вимагають введення PIN-коду. У Європі більшість карт EMV оснащені чіпом, який зазвичай запитує введення 4-значного цифрового PIN-коду при здійсненні покупок. Якщо код не зберігався разом з вкраденої картою, то шахрай зможе використовувати її тільки в операціях, де код не потрібно, наприклад в онлайнових (електронних) транзакціях, або в POS-терміналах, оснащених тільки зчитувачем магнітної смуги.

Існують програмні системи і комплекс організаційних заходів, спрямованих на запобігання або ускладнення можливих шахрайських операцій. Наприклад, велика транзакція, досконала далеко від місця проживання власника - як варіант - в іншій країні, може бути визнана такою що не відбулася або навіть призвести до тимчасового блокування картки.

Окремим випадком кардинг є скімінг, при якому використовується скіммер - інструмент зловмисника для зчитування, наприклад, магнітної доріжки платіжної картки. При здійсненні даної шахрайської операції використовується комплекс скіммінгових пристроїв:

- інструмент для зчитування магнітної доріжки платіжної картки - являє собою пристрій, що встановлюється в картоприймач, і картрідер на вхідних дверях в зону обслуговування клієнтів в приміщенні банку. Являє собою пристрій з зчитує магнітною головкою, підсилювачем - перетворювачем, пам'яттю і перехідником для підключення до комп'ютера. Скімери можуть бути портативними, мініатюрними. Основна ідея і завдання скімінгу - вважати необхідні дані (вміст доріжки/трека) магнітної смуги карти для подальшого відтворення її на підробленою. Таким чином, при оформленні операції з підробленою карті авторизаційний запит і списання грошових коштів за шахрайською транзакції будуть здійснені з рахунку оригінальної, «скімірованої» карти.

- мініатюрна відеокамера, яка встановлюється на банкомат і спрямовується на клавіатуру введення у вигляді козирка банкомату або сторонніх накладок, наприклад, рекламних матеріалів - використовується вкупі зі скімером для отримання ПІН держателя, що дозволяє отримувати готівку в банкоматах за підробленою карті (маючи дані доріжки та ПІН оригінальної) .

Дані пристрої живляться від автономних джерел енергії - мініатюрних батарей електроживлення, і, для утруднення виявлення, як правило, виготовляються і маскуються під колір і форму банкомату.

Скімери можуть накопичувати вкрадену інформацію про пластикові картки, або дистанційно передавати її по радіоканалу зловмисникам, які перебувають поблизу. Після копіювання інформації з карти шахраї виготовляють дублікат картки і, знаючи ПІН, знімають всі гроші в межах ліміту видачі, як у Росії, так і за кордоном. Також шахраї можуть використовувати отриману інформацію про банківську карту для здійснення покупок в торгових точках.

Заходи захисту

Для запобігання незаконних списань по банківській карті рекомендується застосовувати такі заходи безпеки:

- не передавати свою картку в чужі руки, стежити за тим, щоб карта використовувалася лише за призначенням (щоб неможливо було застосувати портативний скімінгових пристрій, захований під одягом, наприклад, офіціанта, або співробітника автозаправних станцій, продавця магазину і т. д.).

- проявляти пильність і уважність при користуванні банкоматом, звертати увагу на нестандартні елементи конструкції - накладну клавіатуру, використовувану для зчитування PINа. У разі скімінгу така клавіатура розташовується, як правило, вище рівня корпусу банкомату, легко від неї відділяється і, найчастіше, під накладної видніється частина оригінальною.

- звертати на встановлені мікро-відеокамери на самому банкоматі, які можуть бути змонтовані як в козирку банкомату, так і замасковані під супутні банкомату предмети, наприклад, рекламні матеріали.

- мінімізувати випадки використання банківської картки в місцях, що викликають підозру; по можливості використовувати банківську карту в добре переглядаються приміщеннях.

- зняття готівки та інші банківські операції, здійснювані за допомогою банкоматів, по можливості проводити в одному і тому ж банкоматі, запам'ятавши його зовнішній вигляд. Як правило, стандартні технічні модифікації банкоматів одного банку рідко відображаються на їх зовнішньому вигляді.

- по можливості набирати ПІН швидко, завченими рухами і, бажано, використовуючи кілька пальців руки відразу - так зловмисникам буде складніше розпізнати ваші рухи. По можливості прикривати набираючу ПІН руку іншою рукою, сумочкою або яким-небудь іншим предметом.

- якщо банк-емітент банківської карти має в своєму сервісі послугу швидкого сповіщення власника карти про факти списання (смс-оповіщення), підключити її для найбільш швидкого реагування на незаконні списання.

- використовувати банківські карти з вбудованим мікрочіпом, якщо це можливо.

Список використаних джерел:

1. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - 528 с.

2. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

3. Бузгалин А.В. Переходная экономика: курс лекций по политической экономии. - М.: Таурас, Просперс, 1994. - 472 с.

4. Ватаманюк З.Г. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка/ Ватаманюк.

5. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471с.

6. Григорук А.А., Палюх М.С., Літвінова Т.Д., Литвин Л.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 1999. - 252 с.

7. Дементьев В. «Менеджмент предприятия в системе экономической власти» / В. Дементьев // Вісник Тернопільської академії народного господарства. -2002. - №7 - Ч.1.

8. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В., Бородіна О.О. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 46. - Донецьк, ДонНТУ, 2002. - 216 с.

9. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. - 1999. - №11-12. - с. 45-47.

10. Ковалёв Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасноть предприятия // Экономика Украины. - 2007. - №10. - С.48-52.

11. Кузнєцова А.Я., Возняк Г.В. «Деякі аспекти фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств» / А. Кузнєцова, Г.В. Возняк // Актуальні проблеми економіки .- 2004.- №7(37). - С. 42-52.

12. Лепа Н.Н. Методы и модели стратегического управления предприятием / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк: ООО „Юго-Восток Лтд”, 2002. - 186 с.

13. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. - 1999. - №11-12. - с. 45-47.

14. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: Підручник. - Видавництво КВІСТ. - 1999. - 457 с.

15. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) // Под ред. Е.А. Олейникова. - М.: ЗАО Бизнес школа «Интел-Синтез», 1997. - 288 с.

16. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл

17. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації від 26 січня 2001 року №49/121

18. Сухорукова Т.Г. Концептуальный взгляд на экономическую безопасность предприятия // Залізничий транспорт України. - 1998. - №2-3. - с. 9-12

Размещено на Allbest.ru