Управління системою безпеки підприємства

Основні загрози для підприємства, індикатори виявлення кризового стану. Діагностика і оцінка економічної, фінансової та інформаційної безпеки ТОВ "Жовтень": нормативно-правове забезпечення процесу управління системою безпеки; механізм захисту картингу.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 23.11.2014
Размер файла 75,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

Кафедра менеджменту і адміністрування
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Управління безпекою підприємства»

Виконала студентка Жила О.С.

5 курс, група 5- ЕМІ

Науковий керівник Глєбова А.О.

Полтава 2014

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Основні загрози для підприємства

РОЗДІЛ 2. Індикатори виявлення кризового стану підприємства

РОЗДІЛ 3. Механізм виявлення та ідентифікації загроз

РОЗДІЛ 4. Оцінка економічної, фінансової та інформаційної безпеки

4.1. Загальна характеристика ТОВ «Жовтень»

4.2. Оцінка економічної та фінансової безпеки ТОВ «Жовтень»

4.3. Оцінка інформаційної безпеки ТОВ «Жовтень»

РОЗДІЛ 5. Управління системою безпеки підприємства

РОЗДІЛ 6. Оцінка нормативно-правового забезпечення процесу управління фінансовою безпекою підприємства

РОЗДІЛ 7. Механізм захисту картингу

Список використаних джерел

ВСТУП

Безпека підприємства - формується як складна система, в складі якої виділяються дві основні підсистеми: загрози безпеки бізнесу та захисту від них. Загрози спрямовані проти інтересів суб'єкта підприємництва, і високий рівень захищеності одного інтересу при низькому рівні іншого не забезпечує необхідний рівень безпеки бізнесу в цілому. У більшості випадків безпека розглядається як захист від небезпеки. Однак число джерел небезпек бізнесу зростає, вони якісно змінюються, тому одна тільки блокування загроз у принципі завжди вразлива. Кардинальне вирішення проблем слід шукати в комплексі, що включає не тільки запобігання загроз, а й у підході до забезпечення безпеки бізнесу як до об'єкта управління. Забезпечення безпеки бізнесу з точки зору управління, є цілеспрямованою спільною діяльністю, як самих суб'єктів підприємницької діяльності, так і органів виконавчої та муніципальної влади.

Управління ризиками підприємства вплив на потенційні і реальні загрози діяльності підприємства.

Метою контрольною роботи є обґрунтування і розробка теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій по удосконаленню діагностики системи економічної безпеки на підприємствах в умовах ринку у напрямку підвищення економічної ефективності її функціонування на сучасному етапі економічного розвитку.

Об'єктом контрольної роботи є процес діагностики економічної та фінансової безпеки підприємства та її оцінка.

Розділ 1. Основні загрози для підприємства

Причини виникнення загроз економічній безпеці підприємства обумовлені, з одного боку, чинниками загальноекономічного характеру (макрорівень), що здійснюють негативний вплив на значну кількість господарюючих суб'єктів, а відтак, загрожують і національній економічній безпеці. З іншого, чинниками, пов'язаними з непродуманістю та неефективністю прийнятих управлінських рішень керівництвом самого підприємства (мікрорівень). Так, загрози економічній безпеці можуть виникати у зовнішньому для підприємства середовищі й бути пов'язаними з помилками при розробці та впровадженні тих чи інших реформ, з аморфністю науково-промислової та інноваційної політики держави, втратою керованості над економічними процесами і т.п.

Загрози економічній безпеці - це дія дестабілізуючих природних факторів або суб'єктивних, пов'язаних з недобросовісною конкуренцією та порушенням законів і норм, що може спричинити потенційні або реальні втрати для організації.

Види загроз економічній безпеці підприємства:

- за місцем виникнення: внутрішні; зовнішні;

- за природою виникнення: політичні; кримінальні; конкурентні; контрагентні;

- за ймовірністю виникнення: явні; приховані;

- за наслідками: загальні; локальні;

- за відношенням до людської діяльності: об'єктивні (зумовлені стихійними природними явищами: землетруси, повені тощо); суб'єктивні (зумовлені діяльністю людини);

- за об'єктами посягань: інформація; матеріальні і нематеріальні активи; персонал; ділова репутація;

- за можливістю прогнозування: прогнозовані; непрогнозовані;

- за ймовірністю настання: катастрофічні; значні; незначні;

- за сферами виникнення: економічні; фізичні; психологічно-інформаційні.

Усі чинники ризику, небезпеки і загроз можуть бути згруповані за різними класифікаційними ознаками. Так, за можливістю їх прогнозування слід виділити небезпеки або загрози, які можна передбачати, і непередбачувані. До передбачуваних належать ті, котрі, як правило, виникають у певних умовах, тобто відомі з досвіду господарської діяльності, своєчасно виявлені й узагальнені економічною наукою.

Небезпеки і загрози економічній безпеці підприємства залежно від джерела виникнення поділяють на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні виникають без участі й без волі підприємства або його службовців і не залежать від ухвалених рішень, дій менеджера. Це стан фінансової кон'юнктури, наукові відкриття, форс-мажорні обставини і та ін. їх потрібно розпізнавати і обов'язково враховувати в управлінських рішеннях. Суб'єктивні загрози зумовлені умисними або ненавмисними діями людей, різних органів і організацій, зокрема державних і міжнародних підприємств-конкурентів. Тому запобігання їм багато в чому пов'язане з дією на суб'єктів економічних відносин.

За можливістю запобігання виділяють чинники форс-мажорні і не форс-мажорні. Форс-мажорні вирізняються непереборною дією (війни, катастрофи, надзвичайні лиха, які примушують вирішувати і діяти всупереч наміру). Не форс-мажорним можна запобігти своєчасними і правильними діями. За вірогідністю настання всі деструктивні чинники (поява зони ризику, виклик, небезпека, загроза) можна поділити на явні (що реально існують), видимі й латентні (приховані, ретельно замасковані, такі, які важко виявити). Вони можуть виявитися раптово. Тому уразі їх виникнення потрібно вжити термінових заходів, докладати додаткових зусиль, використовувати додаткові засоби.

Небезпеки і загрози можна також класифікувати за об'єктами посягання (персонал, майно, інформація, технології, ділове реноме тощо). За природою виникнення можна виокремити небезпеки: політичні, економічні, техногенні, правові, кримінальні, екологічні, конкурентні, контрагентські та ін.

За обсягом втрат або збитків, до яких може призвести деструктивний чинник, небезпеки і загрози можна поділити на зухвалі труднощі, значні й катастрофічні; за ступенем вірогідності - неймовірні, маловірогідні, вірогідні, вельми вірогідні, цілком вірогідні. Деякі науковці розрізняють загрози за ознакою віддаленості їх за часом: безпосередня, близька (до 1 року), далека (понад 1 рік) і в просторі: на території підприємства; на території, прилеглій до підприємства; на території регіону, країни; на зарубіжній території.

Найбільш поширена в науці класифікація небезпек і за сферою їх виникнення. За цією ознакою розрізняють внутрішні і зовнішні небезпеки. Зовнішні небезпеки і загрози виникають за межами підприємства, не пов'язані з його виробничою діяльністю. Як правило, це така зміна навколишнього середовища, яка може завдати підприємству збитків. Внутрішні чинники пов'язані з господарською діяльністю підприємства, його персоналу. Вони зумовлені процесами, що виникають у виробництві й під час реалізації продукції і можуть вплинути на результати бізнесу. Найбільш значними з них є: якість планування і ухвалення рішень, дотримання технології, організація праці і робота з персоналом, фінансова політика підприємства, дисципліна та ін.

Економічні загрози - правова невизначеність економічних відносин; обмеження з боку держави можливостей економічного зростання; корупція; примушування виробників продавати продукцію визначеним споживачам; примушування покупців придбавати товари і послуги у визначених виробників і продавців; заборона реалізувати товар з одного регіону в інший або за кордон; надання окремим фірмам переваг у конкуренції з іншими підприємствами; обмеження доступу на ринок за допомогою монопольної змови фірми-конкурента з іншими фірмами-монополістами; дискримінація з боку фірм-монополістів у наданні послуг, продажу монопольних товарів, а також щодо цін на послуги і товари; шахрайство з боку фірм-конкурентів (в тому числі й у змові з працівниками фірми); привласнення і розтрачання майна; підроблення продукції, істотні порушення договірних відносин партнерами.

Фізичні загрози - крадіжки, вимагання, грабіж, розбій; виведення із ладу обладнання, знищення та пошкодження майна, стихійні лиха, аварії, катастрофи й теракти.

Психологічно-інформаційні загрози - економічне шпигунство; розголошення або неправомірне використання інформації; дискредитація на ринку; соціальні конфлікти навколо або всередині організації, привласнення товарних знаків фірми конкурентом.

Основними загрозами безпеки особи (персоналу) організації є такі:

- вбивства звичайні або такі, що супроводжуються насильством, знущанням, тортурами;

- викрадення працівників і загрози викрадення членів їх сімей, близьких родичів;

- психологічний терор, загрози, залякування, шантаж, здирництво;

- грабежі з метою оволодіння грошовими коштами, цінностями, документами, майном;

- інші смертельні розправи з використанням отруйних речовин і "ліків", що викликають тривалі й болісні захворювання;

- знищення під виглядом нещасного випадку (аварії, катастрофи тощо).

Злочинні посягання стосовно матеріальних цінностей (продукції), приміщень (зокрема житлових), будівель та інших ресурсів виявляються у вигляді:

- незаконного ознайомлення з конструкцією, дизайном, виконанням;

- підроблення продукції;

- крадіжок;

- промислового шпигунства;

- шахрайства;

- знищення різними способами (вибух, підпал, обстріл та ін.).

До зовнішніх загроз і дестабілізуючих чинників можна віднести протиправну діяльність кримінальних структур, конкурентів, фірми і приватних осіб, що займаються промисловим шпигунством або шахрайством; неспроможних ділових партнерів, раніше звільнених за різні провини працівників підприємства; правопорушення з боку корумпованих елементів з числа представників контролюючих і правоохоронних органів.

До внутрішніх загроз і дестабілізуючих чинників належать: дії або бездіяльність (умисні й ненавмисні) працівників підприємства, що суперечать інтересам його комерційної діяльності, наслідком яких можуть бути завдані компанії економічні збитки, витік або втрата інформаційних ресурсів (зокрема відомостей, складових комерційної таємниці і/або конфіденційної інформації), підрив її ділового іміджу в бізнес-колах, виникнення проблем у взаєминах з реальними і потенційними партнерами (аж до втрати важливих контрактів), конфліктних ситуацій з представниками кримінального середовища, конкурентами, контролюючими і правоохоронними органами, виробничий травматизм або загибель персоналу тощо.

Мета протиправних дій стосовно продукції:

- відвертий терор;

- завдання серйозного морального і матеріального збитку;

- порушення на тривалий час нормального функціонування;

- здирство значних сум грошей або яких-небудь пільг перед лицем терористичної загрози.

До об'єктів, предметів захисту від потенційних загроз і протиправних посягань належать:

- персонал (керівні працівники, виробничий персонал, що володіє інформацією, яка становить комерційну таємницю, працівники зовнішніх служб та інший "уразливий" персонал);

- грошові кошти (валюта, коштовності, фінансові документи та ін.);

- матеріальні засоби (будівлі, споруди, сховища, устаткування, транспорт);

- інформаційні ресурси з обмеженим доступом, що становлять службову і комерційну таємницю, та інша конфіденційна інформація на паперових, магнітних, оптичних носіях, інформаційні масиви і бази даних, програмне забезпечення, інформативні фізичні поля різного характеру;

- засоби і системи інформатизації (автоматизовані системи і обчислювальні мережі різного рівня й призначення, лінії телеграфного, телефонного, факсимільного, пейджингового, радіо- і космічного зв'язку, технічні засоби передачі інформації, допоміжні засоби і системи);

- технічні засоби і системи охорони і захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

У сфері бізнесу постійно існують потенційні та реальні загрози з боку суб'єктів протиправних дій.

Розділ 2. Індикатори виявлення кризового стану підприємства

Якість діагностики загрози банкрутства визначається насамперед набором оціночних показників (об'єктів дослідження), що використовуються для отримання експертного висновку. Саме тому розробці переліку таких показників та обґрунтуванню доцільності їх застосування присвячено чимало досліджень іноземних та вітчизняних дослідників.

Оскільки донині не існує єдиного загальновизнаного переліку оціночних коефіцієнтів-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства, кожен дослідник-теоретик та суб'єкт діагностування-практик підходять до вирішення цього завдання індивідуально.

Найбільшого поширення набув коефіцієнтний підхід, в перебігу якого об сктамн дослідження виступають різноманітні коефіцієнти -- різноманітні відносні показники, що розраховуються шляхом порівняння між собою певних абсолютних показників господарсько-фінансової діяльності підприємств, інформація про які міститься у різноманітних видах звітності та обліку.

Формування системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства повинно базуватися на наступних методологічних принципах.

1. Адекватність системи показників завданням діагностичного дослідження, тобто можливість за їх допомогою забезпечити виявлення й оцінку глибини розвитку кризи та її окремих фаз, здійснення діагностики наявності передумов для її поглиблення або послаблення(переборення).

2. Наявність інформаційного забезпечення для розрахунку значення показників, проведення динамічного та порівняльного аналізу.

3. Можливість чіткого визначення алгоритмів розрахунку показників-індикаторів кризи, що забезпечує тотожність їх економічного розуміння та тлумачення при використанні різними фахівцями-експертами.

4. Можливість накопичення статистичної бази стосовно рівня та динаміки зміни показників, що з часом стане інформаційною передумовою розробки спеціальних критеріальних моделей (рейтингових систем) діагностики кризи та загрози банкрутства.

5. Охоплення показниками усіх найважливіших напрямів (сфер) оцінки фінансового стану підприємств, в яких можуть знаходити віддзеркалення кризові явища, що притаманні їх діяльності, або передумови для їх появи.

6. Оптимальна чисельність показників з кожного напряму дослідження, виключення зі складу системи показників, що дублюють один одного (тобто за цими показниками можна отримати тотожний за економічним змістом аналітичний висновок).

7. Можливість чіткого та однозначного визначення негативного значення (критеріальної межі) або негативної динаміки (напряму зміни), які можуть використовуватись як база для ідентифікації кризового стану або передумов для його появи в майбутньому.

Враховуючи визначені методологічні принципи, на рис. 4.2 представлена декомпозиція системи показників-індикаторів кризового стану та загрози банкрутства за такими класифікаційними ознаками, як інформаційне забезпечення розрахунку, функціональне спрямування, призначення (сфера застосування).

Виходячи з інформаційного забезпечення розрахунку показників-індикаторів, виокремлюються показники експрес- та фундаментальної діагностики.

До складу показників експрес-діагностики включають оціночні показники, що розраховуються тільки на підставі затверджених форм фінансової, статистичної та податкової звітності підприємства. Ці показники можуть бути швидко розраховані будь-яким стороннім дослідником (органами державного контролю, кредиторами, господарськими партнерами тощо).

Фундаментальна діагностика здійснюється спеціалістами самого підприємства або за його згодою відповідними фахівцями. Тому розрахунок показників фундаментальної діагностики потребує більш складного інформаційного забезпечення у вигляді матеріалів управлінського обліку та результатів спеціальних обстежень.

У складі показників експрес-діагностики залежно від виду звітності, що використовуються, можна відокремити наступні аналітичні підсистеми:

1) показники, які розраховуються щоквартально та за підсумками року виключно на базі даних фінансової звітності;

2) показники, розрахунок яких базується на спільному використанні форм фінансової та статистичної звітності, зокрема ф. №1-Б „Звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованість" (місячна), яка містить інформацію про обсяг простроченої кредиторської заборгованості підприємства;

3) показники, які розраховуються на базі податкової звітності; на відміну від 2-х попередніх підсистем ці показники розраховуються за матеріалами податкового обліку та передбачають використання специфічних показників, перелік та методика розрахунку яких визначена відповідними нормативно-інструктивними матеріалами.

Виходячи з функціонального спрямування, показники-індикатори кризи традиційно об'єднуються у 4-ти підгрупи:

1) стан ліквідності,

2) структура капіталу

3) оборотність,

4) рентабельність.

Перелік показників кожної групи є достатньо різноманітним та дискусійним. Більш того, в різних дослідженнях пропонуються різні назви одного показника (за однакового алгоритму) та різні алгоритми розрахунку (за однакової назви).

Для підприємств, акції яких котуються на фондовій біржі, з часом (при масових трансакціях з приводу купівлі-продажу акцій) доцільним є використання і 5-ої підгрупи показників за функціональним спрямуванням - „ринкової активності", які базуються на використанні такого специфічного показника як курсова вартість акції та ринкова вартість власного капіталу.

Залежно від призначення (сфери застосування) показників виокремлюються показники поточної і майбутньої загрози банкрутства.

Розрахунок показників поточної загрози банкрутства дає змогу оцінити загрозу порушення передбачених законодавством про банкрутство термінів виконання фінансових зобов'язань (задоволення претензій кредиторів) за рахунок наявних високоліквідних активів або наявність передумов для ініціювання судових процедур (з боку кредиторів - наявність заборгованості, термін сплати якої минув, з боку самого підприємства - поточна збитковість та часткова втрата власного капіталу). До складу цієї групи доцільно включати показники, що мають еталонний мінімум або критичне значення. Якщо рівень цих показників нижчий еталонного (критичного) - поточний стан підприємства діагностується як неблагополучний, а рівень поточної загрози банкрутства - високий.

Оцінка рівня майбутньої загрози банкрутства може здійснюватися за допомогою дослідження динаміки показників структури капіталу, оборотності та прибутковості за ряд періодів. Стабільна тенденція до зниження рівня цих показників свідчить про зростаючу загрозу банкрутства підприємства, що може реалізуватися в майбутньому періоді. Порівняння абсолютних значень показників із середньогалузевим дає можливість встановити, як швидко „відкладена загроза банкрутства" може стати наявною. Діагностика кризового стану та виявлення загрози банкрутства на базі використання фінансових коефіцієнтів передбачає: розрахунок їх величини, проведення горизонтального, порівняльного та еталонного аналізу, підготовку аналітичного висновку.

Найбільш популярним прийомом діагностування є еталонний аналіз, який передбачає порівняння фактичних значень певних оціночних показників з еталонним значенням, яке встановлено у певному нормативному акті або є результатом певних статистичних досліджень.

Розділ 3. Механізм виявлення та ідентифікації загроз

Фінансова безпека підприємства - це складова його економічної безпеки на всіх її рівнях, що являє собою сукупність необхідних елементів і умов, тобто є станом, який дозволяє завдяки ефективному використанню наявних ресурсів протидіяти зовнішнім і внутрішнім постійним та раптовим впливам, надає можливість досягти максимальної фінансової вартості активів, а функціонування підприємства орієнтувати на втілення приватних, соціальних і загальнодержавних інтересів. Таким чином, під механізмом організації фінансової безпеки підприємства слід розуміти таку систему правових, адміністративних та фінансових методів впливу, які дозволяють своєчасно виявляти і нейтралізувати загрози фінансовій безпеці підприємства.

Механізм забезпечення фінансової безпеки підприємства можна розглядати як систему організаційних, фінансових та правових засобів впливу, які мають на меті своєчасне виявлення, попередження, нейтралізацію та ліквідацію загроз фінансовій безпеці підприємства. Для ефективного забезпечення фінансової безпеки підприємства необхідний системний підхід, який передбачає формування механізму управління фінансовою безпекою. Системний підхід до формування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства припускає, що необхідно враховувати всі умови його діяльності, а сам механізм повинен мати чітко окреслені елементи, схему їх дії і взаємодії.

Механізм фінансової безпеки підприємства дозволяє: забезпечити фінансову стійкість, ліквідність, платоспроможність; самостійно розробляти та впроваджувати фінансову стратегію; забезпечення оптимальне залучення та ефективне використання фінансових ресурсів підприємства та забезпечення достатню фінансову незалежність підприємства.

При характеристиці основних елементів (складових) механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства необхідно ураховувати наступне. По-перше, вони повинні формуватися зважаючи на його фінансові інтереси: зростання ринкової вартості підприємства, максимізація прибутку тощо. По-друге, враховувати принципи управління фінансовою безпекою підприємства: дотримання господарського законодавства; застосування програмно-цільового управління; обов'язкове визначення сукупності власних фінансових інтересів підприємства у складі його місії тощо.

До складу фінансових інструментів забезпечення фінансової безпеки підприємства, що визначають його фінансові відносини, слід віднести: платіжні інструменти (доручення, акредитив та ін.), кредитні інструменти (угоди про кредитування), депозитні інструменти (депозитні сертифікати, угоди), інвестиційні інструменти (акції, паї), інструменти страхування (страхова угода).

Основою для побудови та ефективного функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки суб'єктів господарювання мають бути певні принципи. Дослідивши існуючі підходи до визначення цих принципів, ми дійшли висновку, що науковці пропонують досить переобтяжений їх перелік, який містить, інколи, дублювання з принципами управління підприємством. Тому, варто принципи механізму забезпечення фінансової безпеки суб'єктів господарювання звести до такого переліку:

1) системність (наявність певної сукупності елементів, що забезпечують функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства);

2) орієнтованість стратегії забезпечення фінансової безпеки на фінансову стратегію підприємства;

3) гнучкість (можливість оперативного пристосування до динамічних змін зовнішнього та внутрішнього середовища);

4) результативність (здатність своєчасно попереджати та/або ефективно долати негативний вплив загроз, при цьому забезпечуючи розвиток підприємства);

5) наявність системи постійного моніторингу реальних та потенційних загроз внутрішнього та зовнішнього характеру фінансовій безпеці підприємства;

6) оптимізація витрат на забезпечення фінансової безпеки підприємства (витрати на попередження та/або подолання загрози повинні бути адекватними її рівню та обсягу).

Дані принципи між собою взаємопов'язані, тому недотримання хоча б якогось з них негативно вплине на ефективність функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства.

Обов'язковим елементом у структурі механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства є фінансові методи як способи впливу фінансових відносин на господарський процес. Найбільш розповсюдженими є такі методи, як: інвестування, кредитування, оподаткування, оренда, планування, прогнозування, самофінансування, система розрахунків, страхування, факторинг, фінансування та інші. Не менш важливим етапом при розробці механізму забезпечення фінансової безпеки є вибір методів оцінки її рівня. Кожен із науковців, який досліджував методологічний апарат оцінки рівня забезпечення фінансової безпеки, пропонував використовувати достатньо широке коло методів. Це пов'язано, перш за все, з тим, що поняття «фінансова безпека» є складною економічною категорію і кожна її складова потребує індивідуального підходу.

У ході аналізу фахової літератури було визначено, що усі запропоновані методики визначення фінансової безпеки підприємства можна поділити на три великі групи:

І група - ті, що пропонують оцінювати рівень фінансової безпеки як складової економічної безпеки підприємства

ІІ група - ті, що пропонують оцінювати рівень фінансової безпеки на основі визначення загального стану фінансової діяльності підприємства

ІІІ група - ті, що пропонують визначати інтегральний показник фінансової безпеки підприємства.

Оцінка рівня фінансової безпеки підприємства на основі аналізу його фінансової стійкості є занадто вузькою, це пов'язано із тим, що крім оборотних коштів, у фінансовий діяльності задіяний власний основний капітал, прибуток та інвестиції. Оцінка рівня фінансової безпеки, як складової економічної безпеки підприємства за основними напрямками аналізу фінансової звітності підприємства дає змогу проаналізувати лише фактичний фінансовий стан підприємства, а не визначити рівень його фінансової безпеки.

Своєчасна і точна ідентифікація загроз фінансовим інтересам підприємства є необхідною передумовою створення дієвого механізму забезпечення його фінансової безпеки. Слід зазначити, що на сьогодні не менший вплив на фінансову діяльність підприємства здійснюють, окрім фінансових, ще й економічні, політичні, соціальні, техногенні та інші загрози. Традиційно усі загрози, які негативно впливають на діяльність суб'єкта господарювання, у науковій літературі прийнято розподіляти на внутрішні (або ендогенні, що зароджуються всередині підприємства) та зовнішні (або екзогенні, що зароджуються за межами підприємства). Також загрози можна розподілити на суб'єктивні та об'єктивні. Об'єктивні загрози виникають без участі підприємства і на них неможливо вплинути. До об'єктивних загроз відносяться: форс-мажорні обставини (стихійні лиха, заворушення, війни), непередбачувані зміни економічного стану в країні, нестабільне політичне та соціальне становище, жорсткий податковий тиск, погіршення інвестиційного клімату, значні коливання курсів валют тощо). Одним із способів мінімізації втрат від негативного впливу об'єктивних факторів є врахування цих загроз при укладанні договорів з партнерами.

Передумовою ефективного функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки України, а водночас і складовим його елементом, є наявність правового, нормативного та інформаційного забезпечення, яке регулює взаємодію усіх його елементів. До правового забезпечення відносимо законодавчі акти, постанови, накази, декрети та інші правові документи, до нормативного забезпечення - інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки та роз'яснення. Інформаційне забезпечення складається з різного роду фінансово-економічної інформації, зокрема, дані про фінансовий стан суб'єктів господарювання, фінансові процеси на внутрішньому та зовнішньому ринках тощо.

Для інтегральної оцінки рівня безпеки можна рекомендувати методику, що базується на використанні традиційних показників, темпів їхньої зміни та ймовірності реалізації специфічних ризиків. Процедура проведення розрахунків складається з таких етапів:

1. Визначення нормативного рівня показників кожної складової безпеки (наприклад, фінансову складову можна охарактеризувати системою показників фінансової стійкості; інформаційну - показниками ефективності інвестицій в інформаційні технології, ефективності володіння інформацією, показниками новизни інформації тощо).

2. Визначення системи цільових показників, сформованої на попередньому етапі, на поточний період, а також визначення темпів їхньої зміни (вибір того чи іншого показника здійснюється керівництвом підприємства на базі корпоративної стратегії розвитку).

3. Визначення системи ризиків, якими переобтяжено діяльність підприємства, їх перегрупування за складовими та оцінка ймовірності їх реалізації (формування спектра можливих загроз за кожною складовою).

4. Визначення порівняльних індексів за кожним показником у розрізі складових безпеки підприємства (під порівняльним індексом слід розуміти співвідношення фактичного значення кожного показника з його нормативним (середньогалузевим) значенням).

5. Визначення рівня безпеки для кожної складової.

Побудова механізму забезпечення фінансової безпеки підприємства здійснюється відповідно до поставлених цілей та завдань. Основна мета розробки такого механізму полягає у захисті національних фінансово-економічних інтересів, національних цінностей, недопущенні втрати фінансової незалежності, ефективному функціонуванні фінансової системи держави та в налагодженні ефективних взаємозв'язків і взаємовідносин усіх його елементів, що в кінцевому результаті веде до розвитку кожного громадянина та економічного зростання в цілому.

Отже, одним з найважливіших елементів системи забезпечення фінансової безпеки є механізм, який являє собою сукупність законодавчих актів, правових норм, фінансових методів та важелів, за допомогою яких забезпечується досягнення цілей безпеки та розв'язання нагальних завдань.

управління економічний фінансовий інформаційний безпека

Розділ 4. Оцінка економічної, фінансової та інформаційної безпеки

4.1. Загальна характеристика підприємства ТОВ «Жовтень»

Товариство з обмеженою відповідальністю “Жовтень” засноване фізичними особами на підставі Установчої Угоди від 14 травня 2001 року з метою здійснення статутних завдань. Згідно рішення загальних зборів протокол № 1 від 14 травня 2001 року учасниками товариства є юридичні особи України.

Товариство керується в своїй діяльності законодавствами України: «Про господарські товариства», «Про підприємства в Україні», «Про власність» , «Про підприємництво », іншим чинним законодавством України, а також власним Статутом (додаток А) та Установчою Угодою.

Товариство з дня його державної реєстрації набуває права юридичної особи і має право від свого імені складати угоди, набувати майнових та немайнових особистих прав, нести обов'язки, виступати позивачем та відповідачем у суді та арбітражному суді, застосовувати згідно із законодавством інші санкції до замовників і контрагентів.

Головною метою діяльності товариства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації з метою більш повного задоволення економічних та соціальних інтересів учасників та працівників товариства.

Товариство в порядку встановленим чинним законодавством, Статутом та Установчою Угодою здійснює такі види діяльності :

- Виробництво сільськогосподарської продукції;

- Заготівля , переробка і реалізація сільськогосподарської продукції , в тім числі і на давальницьких засадах;

- Виконання сільськогосподарських робіт по обробітку ґрунту;

- Надання послуг по ремонту та обслуговуванню сільськогосподарської техніки, що знаходиться у власності юридичних осіб усіх форм власності та в окремих громадян, в тім числі капітальний і поточний ремонти тракторів, вузлів та агрегатів, енергетичного та силового обладнання, відновлення зношених та виготовлення нових деталей; обмін відремонтованих машин, вузлів та агрегатів через технічний обмінний пункт; реалізація техніки, запчастин, товарів народного споживання через магазини; надання послуг населенню ;

- Надання транспортних послуг господарюючим суб'єктам та населенню на всій території України та за її межами у відповідності до чинного законодавства України ;

- Постачальницько-збутові, торговельні та посередницькі операції;

- Здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно чинного законодавства України, в тому числі орендні та лізингові операції, посередницькі операції учасників зовнішньоекономічних зв'язків;

- Виробництво будівельних матеріалів;

- Виготовлення виробів із дерева;

- Виконання будівельних робіт;

- Придбання, зберігання та реалізація нафтопродуктів у відповідності з чинним законодавством України;

- Організація мережі по торгівельно-побутовому обслуговуванню населення, в тому числі відкриття магазинів, кафе, хлібопекарських та кондитерських цехів , майстерень та інших установ;

- Організація та здійснення оптово-роздрібної торгівлі товарами продовольчої та промислової груп;

- Відкриття пунктів та закладів громадського харчування, готелів, кемпінгів та автостоянок;

- Інші види діяльності в межах чинного законодавства України.

Товариство економічно відповідає за свою зовнішньоекономічну діяльність і компенсує збитки, які сталися з його вини. Предмет зовнішньоекономічної діяльності визначається Товариством самостійно і регулюється законами України та держави.

За допомогою фінансової звітності охарактеризуємо фінансовий стан підприємства. Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерський баланс підприємства. Його значимість настільки важлива, що аналіз фінансового стану називають аналізом балансу.

Бухгалтерський баланс достатньо характеризує господарську діяльність, фінансовий стан підприємства, і при ретельному аналізі показників користувачі можуть виявити позитивні чи негативні тенденції явищ і процесів, що відбуваються на підприємстві. Баланс, як звітній документ має неоціненний практичний зміст. Цим документом підприємство звітує перед своїм керівним органом, податковою адміністрацією, статистичними органами, кредитними установами.

4.2 Оцінка економічної та фінансової безпеки ТОВ «Жовтень»

Рівнем визначення економічної безпеки підприємства можна рекомендувати критерій економічної стійкості.

Під критерієм економічної стійкості підприємства розуміється ознака або сума ознак, на основі яких може бути прийняте рішення про те, є підприємство економічно стійким чи ні. Такий критерій повинен не просто визначити економічну стійкість підприємства, а також оцінювати її рівень. При цьому кількісну оцінку рівня економічної стійкості необхідно визначити за допомогою тих показників, що використовуються в плануванні, обліку й аналізу діяльності підприємства, що є передумовою практичного використання цієї оцінки. Для кількісної оцінки рівня економічної стійкості підприємства пропонується коефіцієнт економічної стійкості, що визначається за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де - коефіцієнт економічної стійкості підприємства; - чистий дохід підприємства; - поріг беззбитковості (дохід підприємства, при якому відшкодовуються змінні і постійні витрати).

Рівень економічної безпеки підприємства також оцінюють на підставі визначеного інтегрального критерію із зважуванням і сумуванням окремих функціональних критеріїв, що розраховуються шляхом порівняння (зіставлення) величини загрози економічної безпеки та ефективності заходів щодо її запобігання.

Аналіз і оцінку економічної безпеки підприємства виконують у такий послідовності: виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають економічну безпеку підприємства (по кожній з функціональних складових), аналіз і оцінка ступеня їх впливу; розрахунок узагальнених показників економічної безпеки для кожної з функціональних складових; розрахунок Інтегрального показника економічної безпеки підприємства, розробка комплексу заходів, спрямованих на підвищення економічної безпеки, і оцінка їх ефективності.

Оцінку рівня економічної безпеки здійснюється порівнянням розрахункових значень показника з реальними величинами, одержаними раніше стосовно підприємства, а також (коли це можливо) щодо аналогічних суб'єктів господарювання відповідних галузей економіки. Після розрахунку впливу функціональних складових на зміну сукупного критерію економічної безпеки підприємства здійснюють функціональний аналіз заходів з організації необхідного рівня економічної безпеки підприємства за окремими складовими .

Оцінка ефективності діяльності відповідних структурних підрозділів підприємства (організації) з використанням даних про витрати для запобігання можливим негативним впливам на економічну безпеку й про розміри відверненої і заподіяної шкоди дає об'єктивну (підкріплену економічними розрахунками) панораму результативності діяльності всіх підрозділів (відділів, цехів) з цього питання.

Для дослідження рівня фінансової безпеки підприємства використовують загальні показники аналізу фінансового стану, а саме:

1) Показники оцінки фінансових результатів діяльності, загальної динаміки структури і статей балансу.

2) Показники оцінки фінансової стійкості.

3) Показники оцінки ліквідності.

4) Показники оцінки ефективності діяльності підприємства.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового стану підприємства виробляється за допомогою порівняльного аналітичного балансу, вертикального та горизонтального аналізів. Такий баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом ущільнення окремих статей і доповнення його показниками структури. Більш точним є аналіз за допомогою коефіцієнтів.

Індикаторами фінансової безпеки підприємств, організацій, установ можуть бути:

- мінімальний розмір статутного фонду;

- величина активів;

- обсяг продаж;

- оборотність активів;

- розмір інвестицій;

- коефіцієнт рентабельності капіталовкладень;

- строк окупності капітальних вкладень;

- рівень інновацій;

- показник достатності сукупного капіталу;

- частка запозиченого капіталу;

- прибутковість капіталу;

- прибутковість активів;

- відношення прибутку до середньрічного капіталу;

- достатність обігового капіталу;

- ліквідність (поточна - відношення зобов'язань до активів банку зі строком виконання до 1 місяця; короткострокова - від 1 до 3 місяців; загальна);

- величина ліквідного дефіциту;

- коефіцієнт миттєвої оцінки (різновид коефіцієнта ліквідності);

- платоспроможність;

- максимальний розмір ризику на одного позичальника;

- рівень оподаткування;

- період погашення дебіторської заборгованості;

- розмір позичкового відсотка;

- коефіцієнт покриття відсотка;

- періодичність погашення кредиторської заборгованості;

- сума кредитування дебентурою (незабезпеченим борговим зобов'язанням).

Проаналізуємо фінансовий стан ТОВ «Жовтень».

Таблиця 4.1

Показники визначення інвестиційної привабливості підприємства ТОВ «Жовтень» за 2010-2012 роки

Показники

Нормативне значення

2010 рік

2011 рік

2012 рік

Відхилення

2012 р. до 2010 р.

2012 р. до 2011 р.

1

2

3

4

5

6

7

1. Оцінка майнового стану

1.1 Сума господарських коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, тис. грн.

-

26069

37797

40100

14031

2303

1.2 Частка необоротних активів в активах

-

0,38

0,24

0,21

-0,17

-0,03

1.3 Темпи зростання оборотних активів

Збільшення

125,6

177,03

109,74

-15,86

-67,29

1.4 Коефіцієнт придатності основних засобів

-

0,504

0,464

0,432

-0,072

-0,032

1.5 Коефіцієнт зносу основних засобів

-

0,495

0,535

0,568

0,073

0,033

2. Оцінка ліквідності

2.1 Розмір власних оборотних коштів (ВОК), тис. грн.

>0

-5043

-4503

-4098

945

405

2.2 Маневреність власних оборотних коштів

-

-0,010

-0,001

-0,002

0,008

-0,001

2.3 Коефіцієнт покриття (загальної ліквідності)

2,0-2,5

0,811

1,600

1,537

0,726

-0,063

2.4 Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,8-1,5

0,512

1,299

0,984

0,472

-0,315

2.5 Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,25-0,3

0,003

2,783

3,886

3,883

1,103

2.6 Частка оборотних коштів у активах

-

0,623

0,760

0,789

0,166

0,038

2.7 Частка виробничих запасів у поточних активах

-

0,037

0,013

0,020

-0,017

0,007

3. Оцінка фінансової стійкості

3.1 Коефіцієнт фінансової автономії

? 0,5

0,183

0,120

0,108

-0,075

-0,012

3.2 Коефіцієнт фінансової автономії

< 0,5

5,464

8,321

9,231

3,767

0,91

3.3 Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Зменшення

-1,057

0,991

-0,943

0,114

-1,934

3.4 Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

< 0,5

0,817

0,880

0,891

0,074

0,011

3.5 Коефіцієнт покриття довгострокових вкладень

? 1

7,736

0,591

0,556

-7,178

-0,035

3.6 Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів

< 0,5

0,210

0,771

0,777

0,567

0,006

3.7 Коефіцієнт співвідношення залучених та власних коштів

< 1

4,464

7,321

8,231

3,767

0,91

3.8 Коефіцієнт довгострокових зобов'язань

Зменшення

0,059

0,459

0,424

0,365

-0,035

3.9 Коефіцієнт фінансової стабільності

? 1

0,224

0,136

0,121

-0,103

-0,015

4. Оцінка ділової активності

4.1 Обсяги виручки від реалізації, тис. грн.

-

12367

15847

8479

-3888

-7368

4.2 Балансовий прибуток, тис. грн.

-

-3066

-229

67

3133

296

4.3 Фондовіддача

Збільшення

0,464

0,814

0,434

-0,03

-0,38

4.4 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кдз)

Збільшення

1,096

3,608

9,261

8,165

5,653

4.5 Період обертання дебіторської заборгованості (Тдз), дн.

-

328,47

99,79

38,87

-289,6

-60,92

4.6 Коефіцієнт оборотності кредиторської за боргованості (Ккз)

Зменшення

2,317

6,577

4,401

2,084

-2,176

4.7 Період обертання кредиторської заборгованості (Ткз), дн.

-

155,37

54,74

81,8

-73,57

27.06

4.8 Коефіцієнт оборотності запасів (Кз)

Збільшення

15,392

24,493

22,65

7,258

-1,843

4.9 Період обертання запасів (Тз), дн.

-

23,39

14,698

15,89

-7,5

1,192

4.10 Коефіцієнт оборотності активів (Ка)

Збільшення

0,474

0,419

0,211

-0,263

-0,208

4.11 Тривалість операційного циклу (Тоц), дн.

-

351,86

114,488

54,76

-297,1

-59,728

4.12 Тривалість фінансового циклу (Тфц), дн.

-

196,49

59,748

-27,04

-223,53

-86,788

4.13 Коефіцієнт покриття дебіторської заборгованості

-

0,456

0,277

0,108

-0,348

-0,169

4.14 Оборотність власного капіталу

-

3,160

3,403

1,967

-1,193

-1,436

4.15 Коефіцієнт стійкості економічного зростання

Збільшення

-

-

-

-

-

5. Оцінка рентабельності

5.1 Обсяг чистого прибутку (збитку), тис. грн.

-

-3066

-229

67

3133

296

5.2 Рентабельність продукції, %

Збільшення

-33,14

-1,91

0,57

33,71

2,48

5.3 Рентабельність активів, %

Збільшення

-13,85

-0,71

0,17

14,02

0,88

5.4 Рентабельність власно капіталу, %

Збільшення

-78,33

-4,91

1,55

79,88

4,91

5.5 Рентабельність основного капіталу, %

Збільшення

-8,761

0,476

0,16

8,921

-0,316

5.6 Операційна рентабельність реалізованої продукції, %

Збільшення

-4,672

12,16

25,35

30,022

13,19

5.7 Чиста рентабельність реалізованої продукції, %

Збільшення

-24,792

-1,445

0,79

25,582

2,235

5.8 Валова рентабельність продажу, %

Збільшення

25,20

24,42

-38,91

-64,11

-63,33

Отже, оцінивши показники фінансового стану ТОВ «Жовтень» можна зробити висновки:

1. Вартість майна ТОВ «Жовтень» у 2012 році порівняно з 2010 роком збільшилась на 14031 тис. грн., або на (53,8%). При цьому необоротні активи зменшились на 1375 тис. грн. (14,0%), а оборотні активи збільшились на 15408 тис. грн. (94,9%). Необоротні активи ТОВ «Жовтень» представлені насамперед основними засобами, вартість яких зменшилась на 1372 тис. грн. Негативною характеристикою структури майна є збільшення частки поточної дебіторської заборгованості. Також ТОВ «Жовтень»» має невисокий рівень забезпеченості високоліквідними оборотними активами. Залишок грошових коштів на кінець 2012 року становить 8 тис. грн., який у порівнянні з 2010 роком зменшився на 43 тис. грн.

2. Оцінивши ліквідність варто зазначити, що підприємство не є абсолютно ліквідним, у зв'язку з нестачею високо - і низько ліквідних оборотних активів. Коефіцієнт абсолютної ліквідності перевищує межі допустимих норм і становить 3,886. Тому, підприємство не здатне швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань.

3. ТОВ «Жовтень» має не стійке фінансове положення, оскільки коефіцієнт фінансової автономії знаходиться в межах нижче норми і має динаміку до зменшення, це свідчить про високий рівень фінансових ризиків, зменшує гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань, що є негативним для господарства. Також ТОВ « Жовтень» є фінансово залежним тому, що коефіцієнт концентрації залученого капіталу перевищує межі допустимих значень ( 0,5<0,891 ).

4. Ділова активність підприємства у 2012 році порівняно з попередніми роками значно покращилася. Про це свідчать показники балансового прибутку, фондовіддачі, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності запасів, це є позитивним оскільки підвищується рентабельність підприємства.

5. Оцінивши рентабельність господарства варто зазначити, що ТОВ «Жовтень» у 2012 році порівняно з 2010-2011 роках стало рентабельним. Це відбулося за рахунок збільшення прибутку підприємства та зниження собівартості продукції.

Підводячи підсумки, по проведеному аналізу за 2010-2012 роки, можна сказати, що стан безпеки ТОВ «Жовтень» практично на недопустимому рівні, воно має слабкі сторони і стоїть перед загрозами. Господарство не зможе у будь-який час без будь-яких проблем погасити всю заборгованість наявними грошовими ресурсами. Має не стійке фінансове положення та фінансову залежність від кредиторів. Допустимою межею коефіцієнта автономії є значення 0,5, а на підприємстві воно становить 0,1. Причиною виникнення даної загрози може бути значна кількість боргів у підприємства.

4.3 Оцінка інформаційної безпеки ТОВ «Жовтень»

Інформаційна безпека означає можливість протистояти спробам нанесення збитків власникам або користувачам платіжної системи при різних навмисних або ненавмисних впливах на неї. Система захисту інформації повинна забезпечувати безперервний захист інформації щодо переказу коштів на всіх етапах її формування, обробки, передачі та зберігання. Електронні документи, що містять інформацію, яка належить до банківської таємниці або є конфіденційною, повинні бути зашифрованими під час передавання їх за допомогою телекомунікаційних каналів зв'язку.

Захист інформації -- сукупність організаційно-технічних заходів і правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи автоматизованої системи та осіб, які користуються інформацією. Об'єктами захисту є інформація, що обробляється в автоматизованій системі, права власників автоматизованої системи, права користувача.

Система захисту інформації повинна забезпечувати:

1) цілісність інформації, що передається в платіжній системі, та компонентів платіжної системи;

2) конфіденційність інформації під час її обробки, передавання та зберігання в платіжній системі;

3) неможливість відмови ініціатора від факту передавання та отримувачем від факту прийняття документа на переказ, документа за операціями із застосуванням засобів ідентифікації, документа на відкликання;

4) забезпечення постійного та безперешкодного доступу до компонентів платіжної системи особам, які мають на це право або повноваження, визначені законодавством України, а також встановлені договором.

ТОВ «Жовтень» має сучасний захист інформації та компонентів платіжної системи. Електронні дані добре захищені паролями. Даною системою захисту займається відповідний спеціаліст, який має доступ до всієї конфіденційної інформації. За роки існування господарства жодного разу не було випадків злому системи захисту конфіденційних даних та шахрайства з банківськими переказами грошей.

Наслідки для ТОВ «Жовтень» при порушенні інформаційної безпеки підприємства будуть такі:

- заволодіння конкурентами таємною інформацією про фінанси підприємства;

- якщо технологія виробництва, яка була засекречена та приносила великі прибутки дістанеться до рук конкурентів, то може в подальшому припинитися вся діяльність виробництва, через неприбутковість;

- шантажування з боку фірм-конкурентів через ту чи іншу таємну інформацію фірми може принести великих збитків для роботи організації, та інше.

Розділ 5. Управління системою безпеки підприємства

Очолює службу безпеки начальник служби на посаді заступника керівника фірми з безпеки.

Органами управління безпекою великого підприємства є:

- дирекція фірми - вищий орган управління;

- правління служби безпеки - виконавчий орган.

До складу правління зазвичай входять начальник служби безпеки, заступник начальника служби безпеки, секретар-інспектор.

Начальник служби безпеки є безпосереднім керівником персоналу служби безпеки. Він підпорядковується директорові підприємства або одному із його заступників відповідно до штатного розпису. Начальник служби безпеки здійснює керівництво діяльністю служби безпеки, вирішує всі організаційні питання, пов'язані з діяльністю служби безпеки, крім тих, що стосуються виключної компетенції дирекції підприємства.

Начальника служби безпеки призначає дирекція підприємства з осіб, що мають вищу освіту. Директор фірми укладає з ним трудовий договір, у якому обумовлено всі посадові обов'язки та умови праці.

Начальник служби безпеки без додаткового доручення діє від імені служби безпеки у всій своїй діяльності, має право підпису всіх правових і бухгалтерських документів служби безпеки, визначає посадові оклади її працівників, вирішує питання щодо надання чи позбавлення премій, інших видів заохочення та мотивування, укладає трудові договори із працівниками служби безпеки тощо.

На час відпустки чи відрядження начальник служби безпеки делегує свої права заступникові.

Начальник служби безпеки відповідає за:

- надання охоронних і пошукових послуг з метою безпеки фірми і суворого дотримання чинного законодавства України;

- забезпечення збереженості спеціальних засобів, зброї, боєприпасів, що придбані підприємством;

- якість професійної підготовки осіб зі складу служби безпеки. Начальнику служби безпеки не дозволяється суміщати охоронну діяльність із державною службою чи виборною оплачуваною посадою в громадських об'єднаннях, а також надавати послуги особисто чи через своїх підлеглих, що пов'язані із забезпеченням безпеки інших підприємств.

Підбираючи начальника служби безпеки, ставлять насамперед два питання, що стосуються його професіоналізму і лояльності. Відповідно до виконуваних ним функцій він має знати не просто дані про підприємство, а всі проблемні аспекти його роботи, весь негатив, а деколи й дуже багато про особисте життя керівництва фірми. Тому підбір особи на таку посаду має бути дуже чітким і обдуманим.

При підборі кандидата на посаду начальника служби безпеки слід чітко визначити пріоритети його роботи. Такими пріоритетами можуть бути загрози з боку конкурентів, боротьба з шахрайством персоналу, протидія кримінальним угрупованням чи нейтралізація дії силових структур. Залежно від цього і потрібно шукати спеціаліста. Якщо головна проблема - силові структури, кращим буде працівник з керівної посади в цих структурах з відповідними налагодженими зв'язками. Якщо кримінал, то працівник має досвід роботи з ним і досвід створення відповідних систем безпеки. Якщо конкуренти, важливим є досвід збору інформації та аналізу економіки підприємства.

Процес управління:

У найзагальнішому вигляді цей процес складається з трьох стадій, кожна з яких охоплює послідовно здійснювані етапи або операції:

I стадія: збирання, оброблення, узагальнення та аналіз інформації;


Подобные документы

  • Теоретичні засади дослідження економічної безпеки підприємства. Передумови формування та рівня економічної безпеки ТОВ "Медичний Комплекс", підходи до визначення її рівня. Розробка програми забезпечення цільового рівня економічної безпеки підприємства.

    курсовая работа [95,0 K], добавлен 13.03.2013

  • Дослідження принципів фінансової та економічної безпеки, без яких неможливо формувати механізм, який діє для запобігання або подолання загроз зовнішнього та внутрішнього середовища. Гарантування максимально ефективного функціонування підприємства.

    статья [154,4 K], добавлен 05.10.2017

  • Найважливіщі фактори, що впливають на економічну безпеку підприємства. Підтримка необхідного потенціалу підприємства в сучасних умовах. Основні внутрішньовиробничі функціональні складові економічної безпеки. Соціальні показники економічної безпеки.

    реферат [30,9 K], добавлен 18.12.2013

  • Сутність економічної безпеки підприємства, її структура та компоненти, фактори, що впливають на формування. Оцінка діяльності по підтримці економічної безпеки на підприємстві, що вивчається, розробка шляхів оптимізації управління даною категорією.

    курсовая работа [76,7 K], добавлен 14.09.2016

  • Діагностика господарської діяльності на ПП "Енергозахист": організаційно-правова характеристика промислового підприємства, фінансово-економічний стан. Аналіз системи безпеки, стратегічне та інноваційне забезпечення процесу управління економічною безпекою.

    курсовая работа [533,5 K], добавлен 03.02.2014

  • Характер, принципи та обмеження керованості економічної безпеки підприємства. Взаємозалежність економічної безпеки підприємства і його розвитку. Умови та вимоги до керованості економічної безпеки підприємства. Розрахунок критеріїв економічної безпеки.

    монография [1,1 M], добавлен 05.10.2017

  • Сутність та місце захисту інтелектуальної власності в системі економічної безпеки підприємства. Інформаційно-аналітичне забезпечення управління інтелектуальною власністю. Розробка практичних рекомендацій забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах.

    дипломная работа [496,9 K], добавлен 28.11.2014

  • Внутрішньовиробничі та позавиробничі складові економічної безпеки, оцінка її рівня. Зовнішні і внутрішні небезпеки та загрози економічній безпеці підприємства. Комерційна таємниця як один із найголовніших її об’єктів. Служба безпеки на підприємстві.

    курсовая работа [312,8 K], добавлен 06.10.2012

  • Сутність, класифікація та аналіз існуючих функціональних складових економічної безпеки підприємства. Інноваційна складова економічної безпеки підприємства: маркетингове забезпечення інноваційної політики. Підходи до вирішення проблем в цій сфері.

    статья [118,6 K], добавлен 13.11.2017

  • Ідентифікація загроз економічної безпеки підприємства в процесі взаємодії з різними суб’єктами господарювання. Методи формування аналітичного інструментарію забезпечення економічної безпеки. Заходи по удосконаленню фінансово-економічної безпеки.

    статья [344,4 K], добавлен 13.11.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.