Методи оцінки та розробка заходів з підвищення інвестиційної привабливості підприємства як цілісного майнового комплексу

Процес управління інвестиційною привабливістю підприємства, методи оцінки, розробка заходів з її підвищення на прикладі структурного підрозділу ВАТ "ДХК Донбасшахтобуд". Характеристика нормативної бази, що регулює інвестиційну привабливість підприємства.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 17.01.2011
Размер файла 167,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Метод середнього рівня віддачі - один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів з визначенням їхньої прибутковості і середньої величини віддачі від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції.

Переваги цього методу: простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; недоліки - ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше. До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації.

Світовий досвід нагромадив значну кількість методів і прийомів інвестиційного аналізу, які починають поширюватися і у нас.

3

Рис.2.1 Методи оцінки ефективності інвестицій

Ці методи можна розділити на три групи (рис.2.1):

1) методи оцінки інвестицій за допомогою співвідношення грошових надходжень (позитивних потоків) з витратами (негативних потоків). Ці методи на сьогодні є традиційними;

2) методи оцінки ефективності інвестицій за бухгалтерською звітністю;

3) методи оцінки ефективності інвестицій, що ґрунтуються на теорії часової вартості грошей.

За допомогою цих методів здійснюється інвестиційний аналіз проектів, тобто оцінюється і зіставляється інвестиційна привабливість (ефективність) напрямів інвестування, окремих програм або об'єктів.

Для оцінки реальної ефективності інвестиційного проекту використання тільки одного з цих методів є недостатнім, бо в кожного з них є свої недоліки, що можуть привести к серйозним наслідкам у майбутньому. Тому автор радить використовувати ці методи оцінки ефективності таким чином, щоб вони доповнювали один одного.

2.2 Аналіз фінансового стану структурного підрозділу ВАТ “ДХК “Донбасшахтобуд" Шахтарське шахтобудівельне управління

Основні фонди підприємства розподіляються на промислово-виробничі і непромислові, а також фонди невиробничого призначення.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім того, прийнято виділяти активну (робочі машини і устаткування) і пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних фондів на основі оптимізаційної структури. Великий інтерес при цьому представляє співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їх оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, фондорентабельність і фінансовий стан підприємства.

Залежно від функцій, які виконують основні фонди у виробничому процесі, вони класифікуються на наступні групи:

1) Основні виробничі фонди:

А) активна частина:

- робочі машини і механізми;

- силові машини і устаткування;

- транспортні засоби;

- виробничий інвентар.

Б) пасивна частина:

- будівлі;

- споруди;

- передавальні пристрої;

- господарський інвентар.

2) Основні фонди невиробничого призначення:

- житлові будинки;

- культурно-побутові об'єкти;

- комунальні споруди;

- будівлі медичного призначення;

- багаторічні насадження.

Структура основних виробничих фондів відображається в табл.2.1

Аналіз структури основних виробничих фондів припускає визначення питомої ваги кожного складника в загальній їх вартості.

Таблиця 2.1. Структура основних засобів за видами економічної діяльності (залишкова вартість)

Види економічної діяльності

Вартість, тис. грн.

Питома вага %

Абс. відхилення

Відн. відхилення %

2005г.

2006г.

2005г.

2006г.

Будівництво

7977

8486

92,3

92,9

509

6,4

Обробна промисловість

667

653

7,7

7,1

-14

-2,1

Всього:

8644

9139

100

100

495

5,7

Як видно з таблиці 2.1, в структурі основних засобів істотних змін не відбулося. В порівнянні з 2005 роком відбулося зменшення вартості основних засобів в обробній промисловості на 14 тис. грн. Одночасно відбулося збільшення на 509 тис. грн. основних засобів вкладених в будівництво.

У загальному об'ємі відбулося збільшення вартості ОФ на 495 тис. грн.

Показником, що характеризує ефективність використання основних засобів, є показник фондовіддачі (ФВ).

Він показує, який обсяг виробництва припадає на 1 грн. вкладених основних засобів і визначається за формулою (2.1):

ФВ = ГП / ОЗ, (2.1)

де: ОЗ - середньорічна вартість основних засобів; ГП - готова продукція.

Фондовіддача 2006 року склала:

ФВ=21982/ 9139= 2,4 (грн.).

Тобто на кожну гривню вкладених коштів до основних засобів припадає 2,4 гривні продукції.

Зворотним показником фондовіддачі служить фондомісткість (Фм). Вона показує, скільки основних засобів витратило підприємство на виробництво 1 грн. продукції і визначається за формулою (2.2):

Фм = 1/ФВ або Фе = ОЗ / ГП. (2.2)

Фм = 1/ 2,4 = 0,42 (грн.).

Також розраховують показник фондоозброєності (Фо), який показує, скільки основних засобів доводиться на одного працівника і визначається за формулою (2.3):

Фо = ОЗ / Ч. (2.3)

Фо = 9139/448 = 20,4 (тис. грн.).

Кожен працівник “оснащений” устаткуванням на 20,4 тис. грн.

Інформація для проведення аналізу фінансової стійкості підприємства міститься у балансі підприємства (додаток А) і звіті про фінансові результаті (додаток Б).

Система показників фінансової стійкості підприємства включає в себе розрахунок:

1) коефіцієнт фінансової стійкості (автономії) (Кф. ст.) = Власний капітал (1 розділ ПБ) / Валюта балансу (р.280):

Кф. ст. поч. пер. = 13272/18520 = 0,717 (71,7%);

Кф. ст. кін. пер. = 13808/18312 = 0,754 (75,4%);

2) коефіцієнт мультиплікації ВК = Валюта балансу (р.280) / Власний капітал (1розділ ПБ):

Кмульт. поч. пер. = 18520/13272= 1,4;

Кмульт. кін. пер. = 18312/13808 = 1,33;

3) коефіцієнт загальної заборгованості (залежності) = Позикові кошти (3, 4 розділ ПБ) / Валюта балансу (р.280):

Кзалежн. поч. пер. = 5248/18520= 0,283 (28,3%);

Кзалежн. кін. пер. = 4504/18312 = 0,246 (24,6%);

4) коефіцієнт маневрування = Власний оборотний капітал (ВОК) / Власний капітал = (1Розділ ПБ - 1Розділ АБ) / 1розділ ПБ:

Кманевр. поч. пер. = (13272-9600) / 13272= 0,277 (27,7%);

Кманевр. кін. пер. = (13808-10164) / 13808 = 0,264 (26,4%);

5) коефіцієнт долі власного капіталу в оборотних активах = ВОК / ОА (2 Розділ АБ):

Квк в оа поч. пер. = (13272-9600) /8913 = 0,412 (41,2%);

Квк в оа кін. пер. = (13808-10164) /8144 = 0,447 (44,7%).

Виходячи з наведених вище розрахунків, коефіцієнти фінансової стійкості (автономії), порівняно з попереднім періодом збільшився на 3,7 %. На кінець року власний капітал у валюті балансу займає 75,4% - що говорить про високий коефіцієнт автономії. Виходячи з того, що цей показник збільшився, можна стверджувати, що тенденція є позитивною, компанія досягла високого значення коефіцієнту. Також треба відмітити, що коефіцієнт загальної заборгованості зменшився на 3,7%, що є позитивним явищем.

Коефіцієнт маневрування в кінці періоду зменшився до 26,4%, тобто на 1,3%. Також збільшився коефіцієнт долі власного капіталу в оборотних активах з 41,2% до 44,7%.

Як бачимо коефіцієнтів багато, але їх всіх можна об'єднати в п'ять груп за характеристиками:

1) можливості погашення поточних зобов'язань;

2) руху поточних активів;

3) власного капіталу;

4) результатів основної діяльності.

Таблиця 2.2. Аналіз фінансової стійкості

Показники

На поч. періоду, тис. грн.

На кін. періоду, тис. грн.

Зміни, тис. грн.

1

2

3

4

1. Джерела власних коштів (1 Розділ ПБ)

13272

13808

536

2. Необоротні активи (1 Розділ АБ)

9600

10164

564

3. Наявність власних оборотних коштів

(1 Розділ ПБ - 1 Розділ АБ)

3672

3644

-28

4. Довгострокові кредити і позикові кошти (3 Розділ ПБ)

-

-

-

5. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВОК + довгострокові зобов'язання)

3672

3644

-28

6. Короткострокові кредити коштів та позикові кошти (4 Розділ ПБ)

5248

4504

-744

7. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (Власні оборотні кошти +довгострокові зобов'язання + короткострокові зобов'язання)

8920

8148

-772

8. Загальна величина запасів і витрат (Запаси р.100 АБ)

1416

1727

311

9. Надлишок (недолік) власних оборотних коштів (+,-) 3-8

2256

1917

-

10. Надлишок (недолік) власних і довгострокових джерел формування запасів і витрат (+,-) 5-8

2256

1917

-

11. Надлишок загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (+,-) 7-8

7504

6421

-

12. Тривимірний показник типу фінансової стабільності (S)

(1,1,1)

(1,1,1)

-

Як бачимо з табл. (2.2) S поч. пер. = (1,1,1) і S кін. пер. = (1,1,1). Тривимірний показник S = (1,1,1) свідчить про абсолютну фінансову стабільність підприємства, де джерелами покриття витрат виступають власні оборотні кошти та про високу платоспроможність підприємства як на початок, так і на кінець року.

Аналіз показників фінансової стійкості безпосередньо пов'язаний із вивченням стану запасів і витрат, які є одними із важливих факторів стійкості фінансового стану. Але, щоб поглибити аналіз залишків обігових активів, необхідно використати інформацію про запаси і витрати, які відображаються у первинному бухгалтерському обліку. Такий аналіз дає змогу виявити невикористані товарно-матеріальні цінності (залежалі матеріальні цінності), а також понаднормативні запаси матеріальних цінностей.

Аналіз ліквідності балансу стає необхідним в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби та необхідність визначення платоспроможності підприємства.

Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність своєчасно виконувати свої зобов'язання.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші повинен відповідати терміну погашення зобов'язань. Ліквідність - поняття більш широке, ніж платоспроможність.

Таблиця 2.3. Аналіз показників ліквідності

Показники

Нормативне значення

Розрахункове значення

На поч. року

На кін. року

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

> 0,2

0,01

0,018

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

> 0,8

1,43

1,42

3. Коефіцієнт загальної ліквідності

> 2,0

1,7

1,81

З табл. (2.3) видно, що платоспроможність ШШБУ характеризується наступними показниками ліквідності:

1) Коефіцієнт миттєвої ліквідності (Км. л.) = Грошові кошти та їх еквіваленти (р.230, 240) / Короткострокові зобов'язання (4 Розділ ПБ):

Км. л. поч. пер. =54/5248=0,01 або 1%;

Км. л. кін. пер. =82/4504=0,018 або 1,8%;

2) Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшв. л.) = (2 розділ АБ - запаси) / Короткострокові зобов'язання (4 Розділ ПБ):

Кшв. л. поч. пер. = (8913-1416) / 5248 = 1,43 (143%);

Кшв. л. кін. пер. = (8144-1727) /4504 = 1,42 (142%);

3) Коефіцієнт загальної ліквідності (Кз. л.) = Усі оборотні активи (2 Розділ АБ) / Короткострокові зобов'язання (4 Розділ ПБ):

Кз. л. поч. пер. = 8913/5248 = 1,7 (170%);

Кз. л. кін. пер. = 8144/4504= 1,81 (181%).

За даними розрахунків видно, що більшість показників не відповідають нормі і зміни за рік відбулись незначні. Відхилення показників абсолютної ліквідності від норми дуже велике, це пов'язано з тим, що ШШБУ свій прибуток перераховує в Головне підприємство, а вже звідти іде перерозподіл коштів. А коефіцієнт швидкої ліквідності відповідає нормативу і це означає, що підприємство ще в змозі відповідати по своїм короткостроковим зобов'язанням.

Ділова активність підприємства розпочинається з аналізу наявних основних засобів у валюті балансу. Тому для того, щоб визначити цю активність, слід розрахувати коефіцієнти реальних основних засобів (Кр. оз) та накопиченої амортизації (Ка):

1) Кр. оз = Залишкова вартість ОЗ (р.030 Активу Б) / Валюта балансу:

Кр. оз поч. пер. = 8644/18520= 0,47 або 47%;

Кр. оз кін. пер. = 9139/18312 = 0,5або 50%;

2) Ка = Знос ОЗ (р.032 Активу Б) / Первісна вартість ОЗ (р.031 АБ):

Ка поч. пер. = 6746/15390 = 0,44 (44%);

Ка кін. пер. = 7415/16554 = 0,45 (45%).

Ка на кінець періоду перевищує Ка на початок періоду на 1%, що свідчить про ефективне використання основних засобів у виробництві та зменшення оподатковуваного прибутку товариства. Ситуація з коефіцієнтом реальних основних засобів трохи змінилась: прослідковується збільшення цього коефіцієнта в кінці періоду на 3%.

По наведеним вище розрахункам видно, що незважаючи на зменшення прибутку та втрату прибуткового контракту, майже всі показники підприємства збільшилися порівняно з минулим роком. Це говорить про дуже стабільний розвиток підприємства.

2.3 Аналіз динаміки показників інвестиційної привабливості підприємства

В дипломній роботі, для аналізу інвестиційної привабливості підприємства автор використовував метод оцінки інвестиційної привабливості за бухгалтерською звітністю. Цей метод базується на розрахунку показників оборотності та рентабельності.

Таблиця 2.4

Аналіз динаміки показників інвестиційної привабливості підприємства

Показник

Рівень показника

На початок періоду, тис. грн.

На кінець періоду, тис. грн.

Зміни

(+,-), тис. грн.

1

2

3

4

1. Структура джерел формування активів

1.1 Власні джерела (1 Роз. П)

13272

13808

536

1.2 Позикові джерела (3,4 Розділи П)

5248

4504

-744

2. Структура складу активів

2.1 Довгострокові і нематеріальні активи (основний капітал), (1 Р. А.)

9600

10164

564

2.2 Поточні активи (основний капітал), (2, 3 Розділ А)

8920

8148

-772

2.2.1 Матеріальні оборотні засоби (готова продукція, НЗВ, товари)

3

5

2

2.2.2 Грошові кошти і розрахунки

54

82

28

3. Платоспроможність і фінансова стабільність

3.1 Коефіцієнт поточної ліквідності ( (2 РА-запаси) /4 РП)

1,43

1,42

-0,01

3.2 Коефіцієнт співвідношення кредиторської і дебіторської заборгованості (КЗ/ДЗ)

1,34

1,24

-0,1

3.3 Коефіцієнт маневрування власними коштами (ОК/ВК)

0,72

0,74

0,02

3.4 Коефіцієнт забезпечення матеріальних запасів власними оборотними коштами (МЗ/ОК)

0,15

0,17

0,2

3.5 Коефіцієнт долі власного оборотного капіталу у складі оборотних активів (ВОК/ОА)

0,38

0,36

-0,02

Закінчення таблиці 2.4

1

2

3

4

4. Якість прибутку

4.1 Питома вага чистого прибутку (ЧП) у складі валового прибутку (ВП), % (ЧП/ВП)

40

14

-26

4.2 Темпи зростання ВП (ВП за звітний період / ВП за попередній період)

-

62

-

4.3 Темпи зростання ЧП (ЧП за звітний період / ЧП за попередній період)

-

22

-

5. Прибутковість та оборотність активів

5.1 Прибутковість загальних активів (ЧП/ВБ)

0,13

0,03

-0,1

5.2 Прибутковість реалізації, продажу (ВП / Чиста виручка)

0,24

0,17

-0,07

5.3 Коефіцієнт оборотності загальних активів (ЧВ / с/р в-ть ВБ)

1,4

1,2

-0,2

5.4 Коефіцієнт оборотності поточних А (Чв / с/р вартість ОА)

2,69

2,15

-0,54

5.5 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Виручка / с/р вартість ДЗ)

3,68

3,94

0,26

5.6 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Виручка / с/р вартість КЗ)

4,92

4,88

-0,04

Для повного аналізу інвестиційної привабливості товариства, слід також розрахувати показники оборотності заборгованостей, активів, капіталу тощо.

1) Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Ко дз) = Виручка від реалізації (р.035 Ф № 2) / Середньорічна вартість ДЗ (Ф № 1):

Ко дз попер. пер. = 25832/7018 = 3,68 оборотів за 2006 рік;

Ко дз зв. пер. = 21982/5585 = 3,94 оборотів за 2005 рік;

Оборотність дебіторської заборгованості в днях (Одз) = 360/Ко дз:

Одз попер. пер. = 360/3,68 = 98 днів на 1 оборот;

Одз звіт. пер. = 360/3,94 = 91 днів.

Оборотність дебіторської заборгованості за 2005 рік збільшилась порівняно з попереднім на 0,26 обороти і її тривалість зменшилась на 7 днів, що свідчить про те, що кошти стали обертатися швидше. Це, в свою чергу, прискорює обертання оборотних коштів і призводить до збільшення виручки від реалізації.

2) Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Ко кз) = Виручка від реалізації (р.035 Ф № 2) / Середньорічна вартість КЗ (Ф № 1):

Ко кз попер. пер. = 25832/5248 = 4,92 обороти;

Ко кз зв. пер. = 21982/4504 = 4,88 обороти;

Оборотність кредиторської заборгованості в днях (Окз) = 360/Ко кз:

Окз попер. пер. = 360/4,92 = 73 день;

Окз зв. пер. = 360/4,88 = 74 днів.

3) Коефіцієнт оборотності готової продукції (Ко гп) = Виручка від реалізації (р.035 Ф № 2) / Середньорічна вартість ГП (р.130 А Ф № 1).

Цей коефіцієнт розраховується на підприємствах де виготовляється продукція, але автор вважає недоцільним розраховувати цей показник для даного підприємства бо воно спеціалізується по наданню послуг.

4) Коефіцієнт оборотності мобільних коштів (Ко мк) = Виручка від реалізації (р.035 Ф № 2) / Середньорічна вартість запасів і грошових коштів, розрахунків (Ф № 1):

Ко мк попер. пер. = 30988/1470 = 21,1 оборотів;

Ко мк зв. пер. = 26378/1809 = 14,6 оборотів.

5. Коефіцієнт оборотності власного капіталу (Ко вк) = Виручка від реалізації (р.035 Ф № 2) / Середньорічна вартість ВК (Ф № 1):

Ко вк попер. пер. = 30988/13272 = 2,3 обороти;

Ко вк зв. пер. = 26378/13808 =1,9 обороти.

З даних розрахунків видно, що всі коефіцієнти оборотності на кінець періоду нижчі, ніж на початок і така ситуація для підприємства є негативною. Але компанія передбачала таку ситуацію і в такому становищі вона довго не залишатиметься.

2.4 Аналіз ефективності використання інформаційних технологій на підприємстві

Для вирішення завдань бухгалтерського та податкового обліку, внутрішнього аудиту ШШБУ забезпечене програмою „Фінансовий звіт”, яка розроблена компанією „ПАМАК” у середовищі СУБД Visual FoxPro 8.0 компанії Microsoft. Програма „Фінансовий звіт” являє собою основу побудови програмного комплексу підготовки фінансової та бухгалтерської інформації, які мають складну структурну організацію. Для таких підприємств як ШШБУ особливо актуальне подання консолідації звітних документів головного підприємства. Для лінійного підприємства програма вирішує наступні задачі:

1) ведення щомісячної бази даних звітних документів;

2) перевірку підготовлених документів на основі методичних вимог головного підприємства;

3) роздруковані звітні документи;

4) підготовку даних для передачі їх у головне підприємство на носіях електронної інформації.

При встановленні на головному підприємстві програма вирішує наступні задачі:

1) консолідація даних;

2) ведення щомісячної бази даних звітних документів головного і лінійного підприємства;

3) перевірка підготовлених документів;

4) аналіз показників головного підприємства у розрізі даних лінійних підприємств;

5) розробка звітних форм, підготовка файлів для внесення цих змін в екземпляри програм встановлених на лінійних підприємствах;

6) розробка і модернізація влаштованої системи перевірки зв'язків, підготовка файлів для внесення змін в екземпляри програм структурних підприємств;

7) друк звітних документів.

Програма „Фінансовий звіт” працює у середовищі операційних систем Windows 95\98\2000\XP або Windows NT. Особливістю виконаного exe. модуля програми є його робота зі спеціальною бібліотекою підтримки - Run Time. При установці програми з дистрибутивного диску установка цієї бібліотеки виконується шляхом вибору відповідного компонента. Ці бібліотеки можна не встановлювати, якщо на комп'ютер інсталіруваний Visual FoxPro 8.0.

На даному етапі розвитку підприємства програма “Фінансовий звіт” в певному сенсі втратила свою актуальність. На заміну їй прийшла більш удосконалена програма “1С: Підприємство 7.7”.

Функціональні засоби модуля орієнтовані на підприємства всіх форм власності і враховують потреби, які пред'являють до фінансової звітності, як національним законодавством, так й міжнародними стандартами. Інструменти модуля можна використовувати для аналізу документів внутрішньої звітності, які характеризують фінансові потоки та ресурси підприємства, а також для аналізу доходів \ витрат перед збалансуванням Платіжного календаря. Фінансовий аналіз проводиться на основі даних балансу підприємства, а також на основі різноманітних довідок та додатків. Економічний аналіз виконується після виконання функції імпорту звітів, як з зовнішніх джерел, так й інших модулів системи.

Вся вхідна інформація програмно консультується шляхом взаємного обєднання показників із приведенням вихідних даних в обраний стандарт звітності. Аналіз фінансового стану може виконуватися за кількома методиками, які дозволяють розрахувати значення одних і тих же показників за допомогою різних формул, які описують співвідношення показників у старому та новому стандарті.

При відповідних настройках модуля можна провести експертизу різних економічних показників господарської діяльності підприємства, провести економічний аналіз документів внутрішньої звітності, які характеризують фінанси підприємства.

Модуль може працювати як автономно, так і з любою іншою системою. При автономній роботі вихідні дані для аналізу вводяться власноручно. При роботі модуля за допомогою вбудованої операції імпорту вхідної інформації можливо проведення аналізу різноманітних вхідних даних, якщо тільки вони не протирічать одне одному.

Система цілей, які досягаються при проведенні фінансового аналізу і правильного використання його результатів:

1) виживання підприємства в умовах конкурентної боротьби;

2) запобігання банкрутству та великих фінансових негараздів;

3) прийнятні темпи росту економічного потенціалу підприємства;

4) максимізація прибутку;

5) мінімізація збитків;

6) забезпечення рентабельної діяльності.

Модуль “Фінансовий аналіз” потребує встановлення спеціальних параметрів у реєстрі настройки =Н= (Настройка), а також має власні настройки. Меню =Н= (Настройка) забезпечує доступ до реєстру настройки, класифікаторам, каталогам і довідникам модуля:

1) центри відповідальності;

2) каталог показників;

3) каталог стандартів;

4) каталог шкіл;

5) каталог легенд;

6) типи періодів планування;

7) періоди планування;

8) комплекти шаблонів;

9) настройки імпорту;

10) курси валют;

11) індекси.

Коли викликається функція =Н= (Настройка), відкривається вікно =Настройка=, яке складається з двох панелей. У лівій панелі відображається ієрархічний список Найменування відділів настройки. Якщо розділ має підрозділи, він помічається символом. Для відкриття розділу, потрібно двічі клацнути по цьому символу мишкою або натиснути клавішу Enter. Розкритий розділ помічається символом.

Кожний параметр характеризується:

1) призначенням (загальносистемний або для користувачів - загальносистемні параметри позначаються буквою “З” у спеціальній колонці, для користувачів - буквою “К”);

2) найменуванням;

3) значенням.

Доступ користувача до параметрів визначається настройкою прав. Крім того, деякі параметри можна виправляти лише при визначених значеннях інших параметрів. Для зміни значень параметра необхідно встановити на нього курсор і натиснути F4 (або двічі клацнути мишкою), при цьому відкриється вікно =Зміна настройки= всі настройки користувачів доступний адміністратору системи за допомогою функції Адміністрування настройки. Основні принципи настройки системи приведені у керівництві користувача “Настройка Фінансового та Бухгалтерського контурів”.

Загальносистемна настройка проводиться у наступному порядку. У пункті меню =Н= (Настройка), у розділі “Настройка” реєстру настроювань потрібно вибрати найменування настройки “Настройка по замовчанню для" і встановити значення сторінки, у якій знаходитесь. Значення обирається кнопкою F3 або кнопкою вибору.

Аналогічно виконується формування інших загальносистемних настроювань модуля в полях “Тип періоду планування”, “Період планування” та “Центр відповідальності”.

Класифікатор типів періодів планування та довідник періодів планування використовуються у всіх модулях “Контура Управління фінансами”. Для їх заповнення слугують відповідно функції =Н=. Типи періодів планування, =Н=. Періоди планування, які присутні у кожному з даних модулів.

Тип періоду визначається сукупністю наступних атрибутів:

1) одиниця виміру (день, тиждень, місяць тощо);

2) початок відліку;

3) стандартний чи для користування.

У контексті модуля це типи періодів аналізу. Під стандартним періодом розуміють календарну розбивку виміру часу: рік, квартал, місяць, тиждень, день, які характеризуються загальноприйнятою тривалістю. Під періодом для користування розуміють будь-яку розбивку виміру часу, наприклад, замість календарного року на верхньому рівні може бути прийнятий відрізок часу: сезон, три календарних роки, 8 місяців тощо, у тижні може бути прийнято 5 днів.

При проведенні фінансового аналізу частіше використовують періоди часу, які співпадають зі звітним періодом підприємства

Настройка “Період планування” у контексті модуля - це періоди фінансового аналізу період фінансового аналізу являє собою відрізок часу, який характеризується датами свого початку, кінця і є одиницею класифікації інформації модуля. Періоди згруповані у вигляді ієрархічного довідника. Виходячи із відношень підзвітності, можна отримувати агреговані значення показників за вищестоящими періодами (наприклад, значення за рік можна отримати як суму значень по кварталах для обернених показників). Періоди фінансового аналізу є необхідною настройкою модуля, вони повинні бути задані до проведення фінансового аналізу.

Настройка ”Центру відповідальності” для загальносистемної настройки припускає вказівку групування на самому високому рівні ієрархії центрів відповідальності і формується на основі каталогу “Центру відповідальності”.

Створюючи ієрархію центрів відповідальності, необхідно пам'ятати, що структура центрів відповідальності при проведенні фінансового аналізу частіше за все може співпадати з функціональною структурою самого підприємства. при проведенні економічного аналізу можна складати групи, які є більш зручними.

Внутрішні настройки модуля включають в себе: настройку імпорту, настройку імпорту звітів у форматі Excel, шаблони вхідних звітів, комплекти шаблонів, вихідні шаблони. Після проведення усіх настроєм модуля здійснюється формування каталогів та класифікаторів.

Послідовність виконання операцій включає в себе:

1) підготовчі операції;

2) імпорт вхідної звітності;

3) комплекти шаблонів, контроль слушності вхідних даних;

4) шаблони вхідних звітів;

5) формування сесії;

6) прив'язування шаблону до вхідного звіту;

7) створення шаблонів вихідних звітів;

8) фінансовий аналіз та взаємозв'язок об'єктів модуля;

9) отримання діаграм;

10) загальні вимоги до опису формул.

Фінансовий аналіз проводиться по функції меню “Звіти. Фінансовий аналіз”. Коли запускається функція аналізу на екрані зявляються вихідні дані із заданими характеристиками, які можна переглянути, у випадку необхідності, виправити.

Спеціальною кнопкою F9 “Розрахувати” можна побачити результат у вихідному звіті, яких був складений заздалегідь. При розрахунку звіту по заданому шаблоні здійснюється послідовний розрахунок значень всіх лунок з агрегацією за періодами, конвертацією валют.

Зробити розрахунок можна і з вікна = Настройка шаблона. =, якщо установити курсор у верхній панелі і викликати функцію “Розрахувати” по правій кнопці мишки F9.

При розрахунку видаються діагностичні повідомлення про правильність настройки шаблону, про відсутність тих чи інших даних, які використовуються при аналізі тощо.

Розрахунок значень показників, які розраховуються здійснюється за правилами, які вказані у настройці користувача в полях: При розрахунку первинна агрегація, Розраховувати по центрам відповідальності, Розраховувати за періодами.

Таким чином, можна відмітити, що для ШШБУ програма “Фінансовий звіт” на даний час є не актуальною, тому необхідно впроваджувати більш нові та вдосконалені інформаційні технології та програми для аналізу фінансового стану підприємства.

Розділ 3. Шляхи підвищення інвестиційної привабливості підприємства

3.1 Головні напрямки підвищення інвестиційної привабливості підприємства

На сьогоднішній день важливою і актуальною задачею є підвищення інвестиційної привабливості підприємства. Для вирішення цієї задачі, на думку автора, необхідно проводити заходи по таким напрямкам:

1) визначення ефективності капіталовкладень;

2) своєчасна і правильна оцінка фінансового стану підприємства;

3) раціональне використання робочого часу та трудового потенціалу підприємства;

4) залучення іноземного досвіду при оцінці та підвищенні інвестиційної привабливості.

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення [57]:

1) Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

- розробленні різних проектних і планових документів;

- оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів;

- оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

2) Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку;

3) З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

- узагальнюючі показники - це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) - капіталомісткість;

- поодинокі - продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

4) При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники [17]:

1) коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

2) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати, однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

1) При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату - якості проектних рішень;

2) При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники - умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

3) Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від “заморожування” інвестицій;

4) Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів.

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

1) поліпшення структури капіталовкладень;

2) удосконалення проектно-кошторисної справи;

3) скорочення стадій інвестиційного циклу;

4) упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.

Своєчасна і правильна оцінка фінансового стану підприємства дасть можливість визначити шляхи реалізації управлінських рішень:

1) для попередження кризових ситуацій;

2) по виведенню підприємства з кризових ситуацій;

3) планування виробництва та маркетингових заходів;

4) здійснення стратегічного планування та ін.

Невирішеною частиною загальної проблеми є те, що в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних економістів недостатньо повно розроблена методика комплексної оцінки фінансового стану, що заважає підприємству скласти довгострокову програму оздоровлення і розвитку, а також змоделювати грошові потоки з метою реалізації цієї програми.

Фінансовий аналіз є суттєвим елементом фінансового менеджменту і аудиту. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств застосовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень.

Власники аналізують фінансові звіти з метою підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища підприємства або фірми. Кредитори і інвестори аналізують фінансові звіти з метою мінімізації своїх ризиків по позиках і внесках. Основним джерелом інформації про фінансову діяльність підприємства служить бухгалтерська звітність.

Фінансовий аналіз є головним методом оцінки господарської діяльності підприємств. Суб'єктами аналізу виступають заінтересовані в діяльності підприємства користувачі інформації, а саме: керівники підприємства; постачальники; клієнти (покупці); податкові органи; персонал підприємства та керівництво; аудиторські фірми тощо.

Для прийняття управлінських рішень в області виробництва, збуту, фінансів та інвестицій, керівництву потрібна постійна обізнаність по існуючим питанням, яка можлива лише в результаті відбору, аналізу, оцінки та концентрації вихідної інформації

Стійке фінансове становище підприємства - це результат грамотного управління і прийняття обдуманих правильних рішень в різних ситуаціях, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю підприємства. Поняття “стійке фінансове становище" необхідне розглядати не тільки як якісну характеристику, але і як кількісне вимірне явище.

Кількісну оцінку фінансового стану підприємства можна одержати різними методами з використанням різних критеріїв. Застосування методики комплексної оцінки, заснованої на теорії фінансового аналізу підприємства, дає однозначне визначення діяльності підприємства за звітний період в режимі “гірше - краще”. Оскільки комплексна оцінка враховує всі найважливіші показники фінансово-господарської і виробничої діяльності кожного підприємства 64.

Поставлена мета досягається за допомогою вирішення наступних задач:

1) вибір оптимального числа ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках із кредиторами і дебіторами;

2) застосування комплексного методу оцінки фінансового стану;

3) застосування комп'ютерних технологій для автоматизації розрахунків і побудови графіків і схем;

4) моделювання грошових потоків на основі отриманих результатів досліджень. Із широкого набору характеристик, коефіцієнтів і показників вибрані найбільш значущі, які дозволяють через комплексну оцінку оцінити роботу підприємства комплексно і всебічно.

До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі. Достатня забезпеченість підприємства потрібними трудовими ресурсами, їх раціональне використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції та підвищення ефективності виробництва. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами визначається порівнянням фактичної кількості працівників по категоріях і професіях із плановою потребою. Особлива увага приділяється аналізу забезпеченості підприємства кадрами найбільш важливих професій. Необхідно аналізувати і якісний склад трудових ресурсів по кваліфікації.

Адміністративно-управлінський персонал потрібно перевірити на відповідність рівня освіти кожного працівника займаній посаді і вивчити питання, пов'язані з підбором кадрів, їх підготовкою і підвищенням кваліфікації.

На думку автора, ШШБУ необхідно скоротити чисельність допоміжного персоналу, при цьому відштовхуватись від вищесказаних критеріїв відбору. Це дасть змогу підвищити продуктивність і якість адміністративно-управлінського персоналу.

При аналізі робочої сили проводиться зіставлення фактичної чисельності з плановою по промислово-виробничому персоналу і по непромисловій групі, створюють угруповання робітників по загальному та безперервному стажу роботи, а також по загальноосвітньому рівню.

Якщо на макрорівні основними характеристиками інвестиційної привабливості є стан політичного, економічного та соціального середовища держави, то на мікрорівні це - рівень капіталізації або ринкова вартість підприємства, в залежності від форми власності суб'єктів господарської діяльності. Приймаючи до уваги цей показник, серед українських підприємств найбільш інвестиційно привабливими є: компанія “Укрнафта”, АЕК “Київенерго”, концерн “Стірол”, ВАТ “Укртелеком" [45].

Було б неправильно розглядати інвестиційну привабливість підприємств з точки зору України. Треба також вивчати як оцінюється привабливість компаній в світі. Щодо цього показника, то існує дуже багато різноманітних рейтингів оцінки інвестиційної привабливості підприємств в світі. Найбільш популярними є: Fortune 500, Global 1000, BusinessWeek 1000. Вони оцінюють інвестиційну привабливість, виходячи з фінансово-господарських показників підприємств: об'єми доходів, прибутків, активів; ефективність інвестицій; збільшення прибутків, доходів, працівників; рівень ринкової вартості компанії.

Швидко розвиваються транснаціональні компанії, вже сьогодні більшість з них мають такі фінансові показники, які наша країна ще не в змозі досягти в найближчий час, тому, на мою думку, слід ретельно досліджувати їх досвід в галузі управління та інших напрямках з метою поліпшення ефективності діяльності урядових інститутів щодо інвестиційної діяльності та покращення комунікацій на рівні іноземний інвестор - держава. По можливості, навіть, залучати менеджерів найвищого рівня до державного управління в якості консультантів, що забезпечить прозорість дій українського уряду для іноземних інвесторів та гарантуватиме постійний зв'язок макрорівня з мікрорівнем, а також покращить взаємодію національних та іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Незважаючи на кризове становище в країні та слабку активність на фондовому ринку, деякі інвестори намагаються працювати на нашому ринку переважно в тих галузях, де сконцентровано найменше ризиків та гарантовані прибутки. Слід пам'ятати, що український ринок є одним з найбільших та перспективних в Європі, тому, не зважаючи на великі ризики та перепони, зарубіжні інвестори будуть активно намагатися поширити свою діяльність на вітчизняному ринку. В такому випадку діє один універсальний принцип: нестабільність - є тимчасовим явищем, а ділова активність - постійним.

3.2 Рекомендації з організації інформаційного забезпечення на підприємстві

Інвестиційне планування є процесом обробки інформації керівниками та допоміжним управлінським персоналом. Ці процеси здійснюються з використанням специфічних методів та інструментів. Входом для цих процесів служить інформація про зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства, а виходом або результатом - планово-контрольна інформація, яка міститься в планах і звітах. Планова інформація визначає цілі і заходи, які характеризують майбутній стан підприємства.

Враховуючи вищесказане, система інвестиційного планування є системою взаємопов'язаних елементів зі специфічними параметрами, тобто процесів планування щодо конкретних об'єктів, які характеризуються специфічними ознаками:

1) аналітичною і прогнозною інформацією про розвиток зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, тобто вхідною інформацією;

2) методами планування та засобами обробки інформації;

3) суб'єктами планування;

4) планово-контрольною інформацією, яка міститься в планах і звітах - вихідна інформація.

Формування ефективної системи інвестиційного планування на вітчизняних промислових підприємствах, насамперед, передбачатиме створення певних організаційних передумов, до яких слід віднести:

1) освоєння працівниками, які задіяні в здійсненні інвестиційного планування, методів і процедури опрацювання даних про зовнішнє і внутрішнє середовище підприємства та розробку стандартних форм для узагальнення, аналізу і зберігання цієї інформації;

2) забезпечення всіх функціональних підрозділів підприємства комп'ютерною технікою та сучасними засобами комунікації з метою отримання оперативної і достовірної інформації про стан справ на підприємстві та в зовнішньому середовищі;

3) організація моніторингу зовнішнього оточення і внутрішнього середовища підприємства з подальшим формуванням власного інформаційного банку даних про стан цих чинників;

4) здійснення мотивації персоналу у процесі досягнення цілей підприємства, підвищення кваліфікації персоналу у галузі інвестиційного планування, розвиток творчого мислення, формування новаторського підходу персоналу до вирішення окреслених проблем.

Немаловажним для підприємства є впровадження нових програмних продуктів для ведення обліку і складання звітності. Для цих цілей автор пропонує використовувати програмний продукт компанії 1С - “1С: Підприємство 7.7”, саме ця система, на думку автора, є найбільш актуальнішим програмним продуктом, що інтегрований до законодавства України.

Система “1С: Підприємство 7.7" являє собою набір засобів і механізмів, використовуваних для автоматизації економічної діяльності. Сюди входять інтерфейси засобів розробки й базовий інтерфейс робочого режиму, засобу доступу до баз даних, інтерпретатор вбудованої мови, механізм підтримки мережної роботи й інші можливості, що становлять основу функціонування всієї системи.

Конкретне прикладне рішення визначається конфігурацією, вибудуваної засобами системи “1С: Підприємство 7.7" на основі однієї або декількох її компонентів.

Разом з конфігурацією система “1С: Підприємство 7.7" є вже готовим до використання програмним продуктом, орієнтованим на певні типи підприємств і класи розв'язуваних завдань. Кожна конкретна конфігурація може використати як один компонент, так і різне сполучення базових і додаткових компонентів. Додаткові компоненти розробляються як самою фірмою “1С”, так і сторонніми виробниками.

Система “1С: Підприємство 7.7" складається із трьох компонентів:

1) “Бухгалтерський облік" - компонента, що забезпечує відбиття господарських операцій, що відбуваються на підприємстві в бухгалтерському обліку, і оперує такими поняттями як бухгалтерський рахунок, операція, проводка. Вона лежить в основі всіх бухгалтерських програм, розроблених на базі системи “1С: Підприємство 7.7”;

2) “Оперативний облік" - компонента, що дозволяє реєструвати рух й одержувати інформацію про рухи й залишки товарних, матеріальних, грошових й інших засобів підприємства, взаєморозрахунках із клієнтами. На базі компонента, як правило, реалізують великі торговельні, складські й виробничі схеми обліку;

3) “Розрахунок" - компонента, що забезпечує виконання складних періодичних розрахунків і зберігання їхніх результатів. На її основі розроблені зручні конфігурації з розрахунку складної заробітної плати, обліку основних засобів, обліку квартплати й т.д.

Програмні продукти системи “1С: Підприємство” поставляються з типовими конфігураціями. Типові конфігурації реалізують найбільш загальні схеми обліку й можуть використатися в більшості організацій.

“Бухгалтерський облік для України" розроблена відповідно до вимог НСБУ і реалізує прийняті схеми бухгалтерського та податкового обліку. Методологія обліку відповідає Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції № 291 по його застосуванню. У комплект поставки включено більше 30 форм бухгалтерської, податкової й допоміжної звітності.

1) “Торгівля + склад для України" використається для автоматизації складського обліку й торгівлі й призначена для обліку будь-яких видів торговельних операцій;

2) “Зарплата + Кадри для України" призначена для автоматизації розрахунку заробітної плати й ведення кадрового обліку на підприємствах різних типів фінансування й форм власності відповідно до Українського законодавства;

3) “Бухгалтерія + Торгівля + Склад + Зарплата + Кадри для України" є розвитком лінійки рішень “1С" для автоматизації підприємства й призначена для ведення комплексного обліку на госпрозрахункових підприємствах відповідно до поточного законодавства України. Ця конфігурація поєднує в собі функціональні можливості основних конфігурацій “Бухгалтерський облік для України”, “Торгівля + склад для України" й “Зарплата + Кадри для України”;

4) “Виробництво + Послуги + Бухгалтерія для України" орієнтована на ведення оперативного й бухгалтерського обліку на середніх підприємствах, основним видом діяльності яких є виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг, а також торгівля. Функціональні можливості конфігурації забезпечують облік найпоширеніших схем виробництва продукції й методик розрахунку її собівартості.

Фізично система “1С: Підприємство 7.7" складається із програмної платформи, що може працювати в наступних режимах:

1) “1С: Підприємство” - у цьому режимі працює користувач кінцевого прикладного рішення;

2) “Конфігуратор" - у цьому режимі виробляється розробка конфігурацій, здійснюються адміністративні функції;

3) “Відладчик” - цей режим використається розроблювачами конфігурацій для налагодження й пошуку помилок;

4) “Монітор користувачів” - цей режим дозволяє системному адміністраторові контролювати роботу користувачів з інформаційною базою даних.

Спектр програмних продуктів системи “1С: Підприємство” включає наступні версії:

1) Однокористувальницька версія - розрахована на роботу на одному комп'ютері, але має всю повноту можливостей по автоматизації обліку й адаптації до особливостей конкретної організації;

2) Мережна версія - дозволяє декільком користувачам одночасно працювати з однією інформаційною базою. Всі зміни, внесені одним з користувачів, відразу стають доступними іншим користувачам системи;

3) Версія для SQL - розширення системи “1С: Підприємство”. Що дозволяє організувати роботу з базою даних у режимі “клієнт-сервер”.

У поставку типової конфігурації “Бухгалтерський облік для України" входить дві інформаційні бази: еталонна й демонстраційна:

1) Демонстраційна інформаційна база вже містить набір сформованих документів й операцій деякої абстрактної організації. Вона призначена для демонстрації роботи типової конфігурації. Її ще можна використати для одержання практичних навичок роботи із програмою. Каталог із цією базою за замовчуванням називається 1SBUKRD;

2) Основна інформаційна база служить для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Каталог із цією базою умовно називається 1SBUKR. Якщо відразу зробити копію цього каталогу, то її потім можна використати для створення нових інформаційних баз, наприклад, для ведення обліку по інших підприємствах.

Отже, на думку автора, система інвестиційного планування на підприємстві - це сукупність взаємопов'язаних елементів, у процесі взаємодії яких між собою та обміну інформацією із зовнішнім середовищем отримується планово-контрольна інформація.

3.3 Оцінка вартості підприємства

На етапі становлення в Україні ринку продажів готового бізнесу порівняльний метод оцінки компаній, як правило, не застосовувався, оскільки складно було знайти інформацію про продажі підприємств-аналогів. Однак накопичений за останні роки досвід дозволяє акумулювати необхідні дані про продаж компаній і виробити підходи до оцінки вартості, які з успіхом можуть бути використані як професійними оцінювачами, так і фінансовими директорами підприємств.

Порівняльний підхід до оцінки вартості готового бізнесу - це сукупність методів, заснованих на порівнянні оцінюваної компанії з підприємствами-аналогами, про фінансові умови продажу яких є інформація.

У ході оцінки діючих і компаній, що приносять дохід, можуть визначатися наступні види вартості:

1) інвестиційна вартість бізнесу - визначається виходячи із прибутковості бізнесу для конкретного інвестора при заданих інвестиційних цілях;

2) вартість діючого бізнесу при існуючому використанні - розраховується на підставі даних про прибутковість, що демонструє підприємством до моменту продажу;

3) ринкова вартість - найбільш імовірна ціна, при якій компанія може бути продана на відкритому ринку в умовах конкуренції, коли сторони угоди діють розумно, маючи всю необхідну інформацію, а на величину ціни угоди не впливають які-небудь надзвичайні обставини. Достовірний результат оцінки ринкової вартості підприємства можна одержати в результаті використання порівняльного підходу до оцінки готового бізнесу.

В рамках порівняльного підходу більшість фахівців в області оцінки виділяють три основних методи: метод компанії-аналога, метод продажів і метод галузевих коефіцієнтів.

При використанні методу компанії-аналога оцінка вартості готового бізнесу проводиться на підставі інформації про вартість підприємств-аналогів. Перш ніж приступити до підбора компаній-аналогів, необхідно проаналізувати специфіку роботи і ринок, займаний оцінюваною компанією.

Підприємства-аналоги повинні ставитися до тієї ж галузі, що й оцінювана компанія, а також бути подібні по наступних основних фінансових і виробничих характеристиках:

1) розмір компанії (виручка, чисельність, вартість активів і т.д.);

2) асортимент;

3) товарна й територіальна диверсифікованість;

4) технологічна й технічна оснащеність;

5) ризики, пов'язані з роботою;

6) порівнянність передбачуваної угоди (форма угоди, умови фінансування, умови оплати й т.д.).

Якщо між компаніями-аналогами й оцінюваною компанією по яким-небудь із перерахованих критеріїв існують розбіжності, необхідно використати відповідні мультиплікатори (коефіцієнти, що характеризують співвідношення результуючого показника до однієї з його складових).


Подобные документы

  • Види і методи фінансового аналізу. Інформаційна база фінансового аналізу та його користувачі. Організація аналізу фінансового стану підприємства з позицій інвестиційної привабливості. Напрямки покращення інвестиційного іміджу підприємства.

    курсовая работа [368,1 K], добавлен 09.06.2003

  • Теоретичні основи організації інвестиційного процесу. Умови формування і методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Аналіз інвестиційної активності ВАТ "Турбоатом". Система заходів стимулювання інвестиційної активності підприємств України.

    курсовая работа [279,8 K], добавлен 08.05.2010

  • Основи функціональних стратегій підприємства. Методи аналізу управлінських рішень, їх економічного обґрунтування. SWOT-аналіз діяльності підприємства. Опис загальної діяльності підприємства, розрахунок інтегральної оцінки його інвестиційної привабливості.

    курсовая работа [563,8 K], добавлен 22.11.2013

  • Сутність інвестиційної привабливості підприємства, підходи до оцінки, використовувані методи, система показників та критеріїв, принципи управління. Аналіз економічної ефективної діяльності підприємства, перспективи розвитку та вдосконалення діяльності.

    курсовая работа [97,8 K], добавлен 04.11.2014

  • Прибутковість функціонування підприємства: поняття, основні параметри, фактори формування. Обґрунтування комплексу заходів щодо підвищення прибутковості діяльності підприємства. Розробка стратегії підвищення рентабельності діяльності ТОВ "СП "Профіпласт".

    дипломная работа [2,3 M], добавлен 07.07.2011

  • Оцінка фінансового стану ТОВ "Перлина". Показники рентабельності власного капіталу, оборотних активів, витрат, реалізації продукції. Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції промислового підприємства та розробка заходів щодо її підвищення.

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 19.02.2014

  • Методика оцінки інвестиційної привабливості підприємства з погляду банку. Господарська та фінансово-економічна діяльність ТОВ "Фрінет", аналіз ефективності вкладень у його розвиток. Заходи охорони праці та оплата за забруднення навколишнього середовища.

    дипломная работа [3,0 M], добавлен 15.01.2011

  • Оцінка техніко-економічних показників ТОВ "Київ". Аналіз устаткування поточної лінії по виготовленню деталі "Втулка". Оцінка виробничої потужності підприємства, розробка заходів щодо її підвищення. Розрахунок ефективності запропонованих заходів.

    курсовая работа [276,1 K], добавлен 09.06.2014

  • Економічна сутність та основні параметри конкурентоспроможності продукції сучасного підприємства, методи та етапи її оцінки. Економіко-математична модель та порядок проведення оцінки, шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції ТОВ "Сілікатчик".

    курсовая работа [2,3 M], добавлен 20.06.2012

  • Сутність і функціональні складові економічної безпеки, її зовнішні та внутрішні фактори. Розробка заходів з економічної безпеки підприємства, методи її аналізу й оцінки. Складання кошторису витрат на виготовлення продукції, розрахунок її ціни та прибутку.

    курсовая работа [86,8 K], добавлен 29.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.