Розвиток і вдосконалення напрямів фінансово-економічної діяльності аграрних підприємств на прикладі СТОВ "Колос"

Порівнявши продуктивність, оплату праці та ступінь залучення трудових ресурсів на підприємстві з районними значеннями, можна сказати, що показники продуктивності праці оплати в СТОВ “Колос” є вищими а оплати праці - нижчими. Так продуктивність праці вища на 35 %, а розмір оплати праці - нижчий на 11 %.

Сільськогосподарський виробничий кооператив складається з трьох відділків та центральної садиби. В кожному відділку є своя тракторно-рільнича бригада, та машинно-тракторний парк.

В період між загальними зборами керівництво господарства проводить обране на зборах правління на чолі з головою правління. Згідно затвердженого на загальних зборах положення про правління, йому надано право управляти майном господарства та проводити без згоди загальних зборів операції на суму 500 тис. грн. За роботою правління проводить нагляд та контроль Спостережна рада, яка також була обрана на загальних зборах. Про свої спостереження пропозиції Спостережна рада відповідає перед членами кооперативу даного підприємства на чергових зборах. Також на зборах обирається і ревізійна комісія, діяльність якої затверджується положенням про ревізійну службу.

Другу ступінь управління господарства утворюють головні спеціалісти та спеціалісти відділків. Вони підпорядковуються правлінню та голові правління, а також звітують про виконану роботу перед акціонерами господарства. Кожен відділ являє собою підрозділ, що здійснює виробничу діяльність. Так взяти для прикладу, економічний відділ на чолі якого стоїть головний економіст і до складу якого входять: економіст по оплаті праці, економіст по впровадженню проти затратного механізму, та нормувальники. В функцію даного відділу входить надання та встановлення оплати праці визначення та доведення до виробничих підрозділів норм виробітку та витрати паливо мастильних матеріалів, та контроль.

Третю ступінь керівництва утворюють відділки на чолі з керуючим відділком. Тут здійснюється безпосередня виробнича діяльність. Підпорядковується третя ланка безпосередньо керівнику свого підпрозділу та головному спеціалісту певного відділку.

Далі розглянемо основні показники ефективності управлінської праці. Результати обрахунків занесені у таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 Економічна ефективність управлінської праці

Показники	2005р.	2006р	2007р	2007 +/- 2005 рр.
Витрати на утримання амін апарату , тис. грн.	140,5	142	143	2,5
Припадає валової продукції :	-	-	-	-
- на 1 працівника адмін апарату	50,4	51	53	2,6
Питома вага витрат на управління в загальній сумі витрат по підприємству ,%	2,1	2,0	2,1	0
Питома вага чисельності апарату управління в загальній кількості працюючих ,%	7,7	7,7	8	0,3
Припадає середньорічних працівників на 1 управлінського працівника	22	24	24	2
Припадає прибутку , тис. грн. :	-	-	-	-
- на 1 працівника адмін. апарату	15,7	20,1	23,4	7,7
- на 1 грн. витрат на управління	4,7	4,5	5,1	0,4
- на 1 грн. оплати праці управлінців	8,4	8,9	9	0,6

Як бачимо з таблиці, в 2007 році збільшились витрати на утримання управлінських працівників на 2,5 тис.грн., що безперечно спонукало зростанню загальної суми витрат по підприємству.

Питома вага оплати праці керівників у загальному фонді оплати праці є невеликою і становить 10-11 %.

Оцінюючи ефективність вдосконалення управління є необхідність аналізу різних елементів системи управління.

Порівнюючи два останні роки бачимо, що аппарат управління в господарстві незмінився, рівень керованості складає 90 %. Значно зросла частка автоматизованої праці, що вплинуло на підвищення рівня ефективності праці на 19 тис. грн.

Але вцілому система управління в загальному працює добре, елементи системи управління досить злагоджені, хоча апарат управління потребує деякого вдосконалення. Необхідно внести деякі корективи у посадові інструкції спеціалістів щоб запобігти дублюванню функції, що підвищить ефективність праці управлінського персоналу та знизить коефіцієнт дублювання до 50 %.

Аналіз ефективності використання основних виробничих та оборотних засобів підприємства відображає спроможність підприємтсва, ступінь забезпеченості виробничими запасами та засобами виробництва, рівень кредиторської та дебіторської заборгованості (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6. Основні показники забезпечення та ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства

Показники	Роки	Відхилення (+,-)
	2005	2006	2007
Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрах. на 100 га с. - г. угідь), чол.	12	9	7	-5
Продуктивність праці в розрахунку на: -1 середньоріч. працівника, тис. грн.	14,3	17,3	25,2	10,9
Фондозабезпеченість, тис. грн	275,9	257,5	257,5	-18,4
Фондоозброєність, тис. грн.	23,1	28,9	34,9	11,8
Фондооснащеність оборотними засобами, тис.грн.	113,4	91,3	87,0	-26,4
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів, тис.грн.	1,5	1,7	2,1	0,6
Тривалість обороту, днів	243	215	174	-69,0
Фондовіддача, грн	0,67	0,27	0,33	-0,34
Фондомісткість, грн.	1,5	3,7	3,0	1,5
Фондовіддача оборотних засобів, грн	1,5	1,7	2,1	0,6

Як бачимо з таблиці, забезпеченість товариства активами підприємства знизилась. Зокрема основними засобами - на 18,4 тис. грн, оборотними - 26,4 тис. грн. Зменшення суми активів підприємства на земельні ресурси сприяло зниженню ефективності їх використання. Так фондовіддача основних засобів зменшилась на 34 коп., і в 2007 році становила 0,33 грн., фондовіддача оборотних засобів зросла на 6 коп і в 2007 році сягала рівня 2,1 грн., що свідчить, що на 1 грн. оборотних засобів вироблено 1грн.10 копійок товарної продукції. Зниження фондовіддачі вплинуло на зростання фондомісткості продукції. Так в 1 грн. товарної продукції міститься 3 грн. основних виробничих фондів.

2.2 Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства

Фінансовий стан підприємства - це складна інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства являє собою комплексне поняття, яке є результатом всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів.

На фінансовий стан підприємства впливають усі види діяльності підприємства.

Передусім на фінансовому стані підприємства позитивно позначається безпосередній випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізація продукції, робіт та послуг, і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення системного надходження і ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ними зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими установами.

Фінансова стійкість - це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність.

Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Проаналізуємо показники фінансової стійкості та структури капіталу СТОВ “Колос” (таблиця 2.7)

Таблиця 2.7 Показники фінансової стійкості та платоспроможності СТОВ “Колос”

Показники	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення 2007р +/ - 2005р
Коефіцієнт автономії (незалежності)	0,32	0,32	0,35	0,03
Коефіцієнт забезпеченості боргів (фінансової залежності)	0,68	0,68	0,65	-0,03
Коефіцієнт заборгованості	0,44	0,40	0,31	-0,13
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,40	0,47	0,44	0,04
Коефіцієнт довгострокового залучення	0,86	0,86	0,9	0,04
Стабільність структури оборотних коштів	0,75	0,66	0,70	-0,05
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування )	0,67	0,61	0,83	0,16
Коефіцієнт фінансової стійкості	0,67	0,68	0,60	-0,07
Коефіцієнт мобільності	0,74	0,72	1,03	0,29
Коефіцієнт іммобілізації	0,39	0,52	0,43	0,04

Коефіцієнт автономії визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. На підприємстві СТОВ “Колос” значення коефіцієнту у 2005 році було 0,32, у 2006 році - 0,32, у 2007 році - 0,35, тобто підприємство на кінець звітного періоду на 65 % від зовнішніх джерел фінансування. Коефіцієнт фінансової залежності - це показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1грн. власних коштів. Тобто на 1грн. власних коштів припадає 1,32 грн. загальної вартості майна підприємства - у 2005 році , у 2006 році - 1,32 грн., у 2007 році - 1,35 грн.. Отже, з кожним роком збільшується загальна вартість майна підприємства яка припадає на 1грн. власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних засобів характеризує ступінь мобільності власних засобів підприємства. У 2007 році цей коефіцієнт дорівнював 0,4, у 2005 році - 0,47, у 2006 році - 0,44. Причому коефіцієнт маневреності робочого капіталу знизівся на 0,13 і в 2007 році складав 0,23, що свідчить про підвищення рівня використання власних коштів підприємством.

Коефіцієнт фінансової стабільності на підприємстві СТОВ “Колос” є досить високим, що говорить про велику частку власного капіталу у загальній структурі капіталу підприємства. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу розраховується як відношення всієї суми зобов'язань по залучених коштах та суми власних коштів, СТОВ “Колос” цей показник з кожним роком зменшується .

У ринкові економці, коли можлива ліквідація підприємства внаслідок банкрутства, одним із важливіших показників фінансового стану є ліквідність. Ліквідність характеризує здатність підприємства перетворити свої активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, проаналізуємо достатність поточних активів для погашення поточних зобов'язань - короткострокової кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов'язання. Під ліквідністю підприємства розуміється його здатність розрахуватися за своїми фінансовими зобов'язаннями за рахунок наявних активів, які можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами. До них належать ті елементи оборотних засобів, які можна порівняно швидко і легко реалізувати, а також залишки готової продукції на складах, дебіторська заборгованість (крім безнадійної), цінні папери, кошти на розрахунковому рахунку і на інших банківських рахунках, у тому числі на депозитних рахунках, касова готівка. Групування оборотних засобів за ступенем ризику вкладень капіталу важливе. Управляти ліквідністю - означає не допускати збільшення частки активів з високим і середнім рівнем ризику.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності ) визначає співвідношення усіх поточних активів до короткострокових зобов'язань, характеризує достатність оборотних засобів для покриття своїх боргів (його нормативне значення >2 ). Отже у 2005 році підприємство мало коефіцієнт покриття - 4,1, у 2006році він знизився на 0,13 і складав 3,3. Отже, підприємство зможе майже повністю покрити свої борги за рахунок оборотних засобів (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8 Показники ліквідності СТОВ “Колос”

Показники	2005р.	2006р.	2007р.	Відхилення, 2007р.+ / - 2005р.
Коефіцієнт покриття	0,9	0,8	0,9	-0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,2	0,6	0,7	0,5
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,002	0,003	0,03	0,001
Фінансовий важіль (ліверидж)	0,97	0,82	0,13	-0,84
Коефіцієнт фінансової стабільності	0,96	0,84	0,87	-0,09
Робочий капітал	3799,2	3302,1	2889,6	-909,6
Частка оборотних засобів в активах	0,5	0,4	0,5	-
Довгострокова заборгованість	198,0	198,0	-	-
Поточні зобов'язання	2129,4	1795,7	1623,7	-505,7
Кредиторська заборгованість	1270,1	807,5	757,8	-512,3
Дебіторська заборгованість	461,9	408,4	344,8	-117,1

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує яка частина зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, а і за рахунок очікуваних фінансових надходжень (його нормативне значення >1) В СТОВ “Колос” цей показник не перевищує нормативне значення, тобто у 2005 році підприємство може погасити за рахунок грошових коштів і за рахунок очікуваних фінансових надходжень 90 % зобов'язань, у 2006 - 80 %, у 2007 - 90 %. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на підприємстві майже рівне нулю, що говорить про те, що підприємство буде не в змозі при необхідності, негайно погасити короткострокову заборгованість.

Кроком аналізу є розрахунок групи показників ділової активності підприємства. Коефіцієнти ділової активності дозволяють проаналізувати, на скільки ефективно підприємство використовує свої ресурси.

В умовах обмеженості ресурсів підприємству доводиться обирати оптимальні співвідношення між набором економічних ресурсів і обсягами виробництва. Передумовою такого вибору повинно бути проведення аналізу ділової активності [25].

2.3 Оцінка ділової активності та прибутковості

Аналіз ділової активності є важливим етапом оцінки фінансового стану підприємства, адже це та основа, на якій ґрунтуються раціональні й розумні рішення про виявлення факторів і причин досягнутого стану; підготовки і обґрунтування майбутніх рішень; викриття і мобілізації резервів підвищення ефективності господарської діяльності. Важливість та актуальність даного питання знаходить своє відображення у численних джерелах інформації, де пропонуються методики аналізу ділової активності суб'єкта господарювання.

Ряд провідних вчених та спеціалістів пропонують здійснити аналіз ділової активності підприємства шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта обіговості активів; коефіцієнта обіговості дебіторської заборгованості; коефіцієнта обіговості кредиторської заборгованості; тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей; коефіцієнта обіговості матеріальних запасів; коефіцієнта обіговості основних засобів (фондовіддачі); коефіцієнта обіговості власного капіталу. Визначимо та проаналізуємо основні показники ділової активності СТОВ “Колос” (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9 Ефективність використання активів в СТОВ “Колос”

Показники	Роки	Відхилення +/-
	2005	2006	2007
Оборотність основних засобів, разів	0,67	0,27	0,33	-0,34
Оборотність активів, разів	0,74	0,85	1,1	0,36
Оборотність товарно-матеріальних запасів, разів	2,0	2,3	2,8	0,8
Оборотність дебіторської заборгованості , днів	61	59	42	-19
Фондовіддача, грн.	0,67	0,27	0,33	-0,34
Фондомісткість, грн.	1,5	3,7	3,0	1,5

Коефіцієнт оборотності основних засобів, який характеризує ефективність використання підприємством наявних у його розпорядженні основних засобів. Чим вище значення коефіцієнта, тим більш ефективно підприємство використовує основні засоби. Низький рівень цього коефіцієнту свідчить про недостатній обсяг продажів або про занадто високий рівень капітальних вкладень. Проте, значення даного коефіцієнта сильно відрізняються один від одного в різноманітних галузях. Також значення даного коефіцієнта сильно залежить від нарахування амортизації і практики оцінки вартості активів.

Як бачимо з таблиці, за період з 2005 по 2007 роки в господарстві сталися такі зміни: оборотність основних засобів знизилась, що вплинуло на підвищення рівня фондомісткості виробленої продукції та підвищення ефективності їх використання. Оборотність активів підвищилась на 36 коп. і в 2007 році складала 1,1 грн. Фондовіддача в СТОВ “Колос” зменшилась на 34 копійок, і в звітному році складала 0,33 грн., що означає, що кожна гривня основних засобів виробляє близько 33 коп. доходу підприємства. Внаслідок чого фондомісткість підвищилась і складала 3,0 грн.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує середнє число днів, які необхідні для стягнення заборгованості. Чим менше це число, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється в кошти, а отже підвищується ліквідність оборотних коштів підприємства. Високе значення коефіцієнта може свідчити про труднощі зі стягненням коштів з дебіторів. За аналізований період тривалість оборотності дебіторської заборгованості скоротилась на 19 днів, що є позитивним результатом.

Ефективність діяльності підприємства визначається рівнем прибутковості (таблиця 2.10). Адже, прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості.

Таблиця 2.10 Формування чистого прибутку в СТОВ “Колос”, тис. грн.

Стаття	2005р	2006р	2007р	Відхилення, 2007 р.+/- 2005 р.
Чистий дохід від реалізації продукції	2811,8	2526,7	3050,0	238,2
Валовий прибуток (збиток)	-299,3	-247,7	-21,3	278,0
Фінансовий результат від операційної діяльності	-421,0	-129,8	14,6	-406,4
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування	-443,0	-159,1	-36,3	406,7
Фінансовий результат від звичайної діяльності	-443,0	-159,1	-36,3	406,7
Чистий прибуток (збиток)	-443,0	-159,1	-36,3	406,7

Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й джерелом формування бюджетних ресурсів держави.

Основними складовими прибутку є дохід від реалізації продукції зростання якого з кожним роком забезпечує зростання валового прибутку. Але, незважаючи на те, що дохід в 2007 році зріс на 238,2 тис. грн., підприємство має збиток, розмір якого за аналізований період дещо знизився, і на кінець 2007 року сумазбитку становила 36,3 тис.грн. Зменшення прибутку зумовлене значним зростанням рівня собівартості виробленої та реалізованої продукції.

Таблиця 2.11 Економічна ефективність діяльності СТОВ “Колос”

Показник	Роки	Відхилення 2007+/- 2005рр.
	2005	2006	2007
Урожайність, ц/га:
- зернових та зернобобових	28,0	19,2	16,4	-11,6
- цукрових буряків	294,7	-	118,4	-176,3
Продуктивність худоби
- середньорічний надій на 1 корову, кг	2383,3	3108,0	3219,3	836,0
- середньодобовий приріст живої маси ВРХ, г..	542,8	475,1	365,3	-117,5
- середньодобовий приріст живої маси свиней, г..	226,6	256,7	227,5	0,9
Одержано на 100 га с.-г. угідь, тис.грн.
- чистого доходу від реалізації	167,6	154,3	186,2	18,6
- прибутку (збитку)	-17,8	-15,1	-1,3	16,5
Рівень рентабельності (збитковості), %	-9,6	-8,9	-0,7	8,9в.п.
Норма прибутку (збитку), %	-7,9	-7,5	-0,6	7,3в.п.

Основними показниками, що характеризують ефективність господарювання аграрного підприємтсва є показники продуктивності осноних видів продукції (таблиця 2.11).

Як бачимо з таблиці, в 2007 році ефективність господарювання господарства дещо покращилась, хоча підприємство залишається збитковим. Так урожайність зернових та цукрових буряків зменшилась на 11,6 та 176,3 ц/га відповідно.

Дещо покращилась діяльність тваринницької галузі, особливо вирощування ВРХ молочного напряму.

Так середньорічний надій на 1 корову збільшився на 836 кг, приросту свиней - на 0,9 г, в 2007 році продуктивність худоби становила відповідно 3219,3 кг та 227,5 грам. Середньодобовий приріст ВРХ знизився в 1,5 раза і на кінець звітного періоду становив 365,3 г.

Зміна натуральних показників (галузь тваринництва) сприяла збільшенню надходжень доходу від реалізації в розрахунку на 100 га с.-г. угідь на 18,6 тис.грн., кількість одержаного збитку зменшилась на 16,5 тис.грн. Як наслідок, рівень збитковості дещо знизився, і в 2007 році становив 0,7 %, що на 8,9 відсоткових пункта вище порівняно з 2005 роком.

2.4 Рентабельність виробництва основних видів продукції

Для визначення ефективності вкладення коштів у підприємство та раціональності їх використання здійснимо аналіз рентабельності.

Рентабельність - це співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами. У найширшому, найзагальнішому понятті рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг).

Швидкість і інтенсивність явищ значно варіюють, для оцінювання динаміки явищ використовують низку показників: абсолютний приріст, темп росту і темп приросту.

Для підприємства виробництво зерна та молока до 2006 року було найбільш рентабельним, у звітному, 2007 році підприємством було одержано збитки від реалізації всіх основних видів продукціїї.

Таблиця 2.12 Динаміка рівня рентабельності основних видів продукції, за 1998 - 2007 рр..

Роки	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Продукція
Зерно	38,1	45,8	37,4	25,7	22,6	21,6	5,2	-12,2	8,6	-19,2
Цукрові буряки	24,2	28,6	14,8	12,4	18,9	8,4	4,6	-0,4	-	-11,1
М'ясо ВРХ	10,5	13,1	25,3	29,4	10,6	3,5	-13,2	-21,7	-37,2	-29,5
М'ясо свиней	10,6	3,9	3,1	4,8	1,9	-0,6	-2,2	-59,4	133,8	-36,8
Молоко	32,5	25,6	10,5	12,6	21,6	17,6	29,1	20,8	3,8	-12,0

Дослідивши абсолютний розмір зміни рівня рентабельності зерна протягом 1998-2007 років, можна сказати, що вона з кожним роком знижується, що негативно відображається на результатах господарювання. Найвище зростання у 1999 році, порівняно з 1998 роком на 7 %, при виробництві зернових культур. (рис.2.1). Збитковість продукції тваринництва призводить до зниження рівня рентабельності вцілому по підприємству. Темпи зростання також знижуються, що впливає на зменшення абсолютних приростів, зниження доходу та зростання витрат виробництва.

Рис.2.1. Рентабельність окремих видів продукції в СТОВ “Колос”.

Як бачимо з таблиці та графічного зображення рівня рентабельності основних видів продукції, в господарстві різко знизились показники ефективності господарювання (рис.2.1). Зокрема, рентабельність виробництва м'яса ВРХ та свиней зменшилась і в 2007 році рівень збитковості становив 29,5 та 36,8 % збитку.

До 2006 року досить рентабельним було виробництво молока. Рівень рентабельності сягав 32,5 % у 1998 році, а в2007 році підприємством було одержано збитку від реалізації молока, рівеень збитковості становив 12,0 %. Знизилась і ефективність виробництва зернової продукції в господарстві. Починаючи з 2003 року рівень збитковості мав тенденцію до зменшення і в 2007 році становиви 19,2 %, що на 30 пунктів менше 2003 року (рис.2.1). Важливими показниками, що характеризують рентабельність господарювання є рівень рентабельності, рентабельність активів, продажу та інші.

Характеризуючи їх зміну за останні роки бачимо, що підприємство впродовж аналізованих років має збитки, але рівень збитковості дещо знизився, що є перспективним результатом до підвищення рівня господарювання. Так рівень збитковості активів знизився на 7,2 в.п., і в 2007 році становив 0,7 % (таблиця 2.13).

Причому рівень рентабельності (збитковості) власного капіталу також має тенденцію до зниження (майже на 22 відсоткових пункта) і в 2007 році становить 2,1 %, що означає, що на 1 грн. власного капіталу підприємство має 2 грн. збитку. Рентабельність продажу характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні одержаної від реалізації продукції, розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції та суми реалізації продукції.

Таблиця 2.13 Показники рентабельності (збитковості) підприємства СТОВ “Колос”

№	Назва показника	Роки	Відхилення, 2007 р+/-
		2005	2006	2007	2005 р.
1	Рентабельність (збитковість) активів	-7,9	-7,5	-0,7	7,2
2	Рентабельність (збитковість) власного капіталу	-24,6	-23,5	-2,1	22,5
3	Рентабельність (збитковість) продажу	-10,6	-9,8	-0,7	9,9
4	Рентабельність (збитковість) продукції	-9,6	-8,9	-0,7	8,9
5	Коефіцієнт оборотності активів	0,74	0,85	1,1	0,36

Отже у 2005 році на 1грн з кожної гривні від реалізації продукції надходило майже 10 коп. збитку, у 2006 році - 9 коп., у 2007 році - 1 копійка. Рівень збитковості продукції у 2007 році сягає рівня 0,7 %, що свідчить, що на 1 грн. понесених витрат підприємство отримало 1 грн.07 коп збитку.

Аналізуючи ефективність господарювання СТОВ “Колос” по окремих (таблиця 2.14), можна зробити деякі висновки.

В 2007 році зросла собівартість реалізованої продукції на 60,4 тис. грн., особливе зростання помітне в галузі рослинництва близько 24 %. Збільшення витрат супроводжується зростанням кількості виробленої продукції. Незважаючи на збільшення собівартості, доход від реалізації продукції рослинництва також зріс на 327,7 тис.грн (близько 16 %) і в звітному періоді становив близько 1680,4 тис.грн.

Таблиця 2.14 Показники рентабельності сільськогосподарського виробництва в СТОВ “Колос” за 2005-2007 рр..

Показники	По господарству	В серед. По господ. Району	Відхилення, 2007р. +/-
	2005р.	2006р.	2007р.
					2005р	серед. По господ. Району
1.Плаща с.-г. угідь	1678	1638	1638	1898,5	-40	-260,5
2.Собівартість продукції, тис. грн	3262,8	2958,0	3323,2	2185	60,4	1138,2
- в рослинництві	1499,2	1010,4	1971,2	1129	472,0	842,2
- в тваринництві	858,9	962,1	958,6	1056	99,7	-97,4
3.Виручено від реалізації продукції, тис. грн.	2811,8	2526,7	3050,0	2228	238,2	822,0
- в рослинництві	1352,7	1059,5	1680,4	1250	327,7	430,4
- в тваринництві	592,7	874,7	724,2	978	131,5	-253,8
4.Прибуток(збиток),тис.грн.	-451,0	-431,3	-173,2	43	277,8	-216,2
- в рослинництві	-146,5	49,1	-290,8	121	-126,3	-411,8
- в тваринництві	-266,2	-87,4	-234,4	-78	31,8	-156,4
5.Приведена маса прибутку на 100 га с.-г. угідь,тис.грн..	-26,9	-26,3	-10,6	2,3	16,3	-12,9
- в рослинництві	-8,7	3,0	-17,8	6,4	-9,1	-24,2
- в тваринництві	-15,9	-5,3	-14,3	-4,1	1,6	-10,2
6.Рівень рентабельності, %	-9,6	-8,9	-0,7	1,9	8,9в.п	-2,6в.п
- в рослинництві	-9,8	4,9	-9,0	9,7	0,8в.п	-18,7в.п
- в тваринництві	-31,0	-9,1	-24,5	-7,9	6,5в.п	-16,6в.п

Збільшення обсягів реалізації продукції та зростання собівартості зумовило одержання підприємством збитку на суму 173,2 тис.грн. за аналізований період сума збитку дещо зменшилась, що вплинуло на зниження рвня збитковості. Так на кінець звітного року рівень зитковості становив 0,7 %, що на 8,9 в.п. нижче ніж у 2005 році.

В жахливому стані знаходяться і провідні галузі підприємства. Так галузь рослиництва в 2007 році мала збитку на суму 290,8 тис.грн, тваринництва - 234,4 тис.грн. за аналізований період розмір збитку зріс , що спричинило зростання рівня збитковості до 9 % та 24,5 % відповідно. Такий стан гальмує стабільний розвиток та розширене виробництво сільськогосподарської продукції та потребує нагального проведення ряду заходів по оздоровлення підприємства.

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ НАПРЯМІВ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1 Обгрунтовання резервів підвищення рівня прибутковості в СТОВ “Колос”

Як вже зазначалось, прибуток є об'єктом та інструментом управління, в якому сконцентровані інтереси майже всіх суб'єктів економічного життя. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на мікро- і макрорівнях і тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв'язання фіскально-розподільчих завдань, і розвитком виробничої сфери, й у першу чергу безпосередніх суб'єктів господарювання та конкретних громадян.

Основними резервами збільшення прибутку на підприємстві є підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби. Досягнути це можна в результаті належного догляду за посівами та зібраним урожаєм, а також - за рахунок зниження витрат на виробництво продукції. В сьогоднішніх умовах зменшення собівартості можливе лише при раціональному використанні техніки, виконання робіт в обумовленні строки, вчасний догляд за посівами.

В результаті дотримання поставлених вимог можливе збільшення урожайності продукції, валового збору, середньорічного надою молока та добових приростів тварин, а отже, і кількості реалізованої продукції. Збільшення обсягів реалізації сприятиме зростання рівня товарності, прибутку підприємства та рівня рентабельності.

Таким чином, прогнозований рівень рентабельності на 2010 рік матиме такий вигляд (таблиця 3.1). Отже, станом на 2010 рік господарство планує отримати від реалізації зернової продукції 35 % рівня рентабельності,цукрових буряків - 25,0 %, молока - 25 %, м'яса ВРХ - 10,0 %, м'яса свиней - 10,0 %.

Таблиця 3.1 Динаміка рівня рентабельності основних видів продукції, за 1998 - 2007 рр.

Продукція	В середньому за 1998-2002рр.	В серед. за 2003-2007 р.	Прогноз на 2010р.	Відхилення 2010р. +/- серед. значен.
Зерно	33,9	5,7	35,0	+1,1в.п
Цукрові буряки	19,8	0,3	25,0	+24,7в.п.
М'ясо ВРХ	17,8	-19,6	10,0	+29,6 в.п.
М'ясо свиней	4,9	7,0	10,0	+3,0 в.п.
Молоко	16,2	11,9	25,0	+13,1 в.п.

Підвищення рівня прибутковості по основним галузям виробленої продукції в СТОВ “Колос”, сприятиме зростанню рівня рентабельності капіталу підприємства (таблиця 3.2). Як бачимо з таблиці, прогнозований рівень показників рентабельності на 2010 рік сприятиме розширеному виробництву та збільшенню рівня забезпеченості підприємства основними засобами та виробничими запасами.

Таблиця 3.2 Показники рентабельності підприємства СТОВ “Колос” на короткострокову перспективу

№	Назва показника	В середньому за	Прогноз	Відхилення, 2010 р+/-
		2005-2007 рр.	2010 р.	серед.знач.
1	Рентабельність (збитковість) активів	-5,4	6,5	+11,9в.п
2	Рентабельність (збитковість) власного капіталу	-16,7	5,0	+21,7в.п
3	Рентабельність (збитковість) продажу	-7,0	10,0	+17,0в.п
4	Рентабельність (збитковість) продукції	-6,4	15,0	+21,4в.п
6	Коефіцієнт оборотності активів	0,9	1,2	+0,3

Так рівень рентабельності активів підприємтсва та власного капіталу зросте майже в три раза. Зростання рентабельності продажу продукції забезпечить підвищення рівня конкурентоспроможності виробленої продукції, а рівня рентабельності - сприятиме розширеному виробництву та соціальному розвитку.

Збільшення прибутку на підприємтсві можливе в результаті зниження собівартості реалізованої продукції, за рахунок скорочення адміністративних витрат та трансакційних витрат. Таким чином в 2010 році господарство планує отримати прибуток в розмірі 450 тис.грн., що є позитивним результатом.

Таблиця 3.2 Прогнозовані показники рентабельності сільськогосподарського виробництва в СТОВ “Колос” на 2010 рік.

Показники	По господарству	Відхиле- ння, 2010 +/- серед. значен.
	В серед. за 2005 - 2007 рр..	Прогноз на 2010р.
1.Плаща с.-г. угідь	1651,3	1638	-13,3
2.Собівартість продукції, тис. грн..	3148,0	2780	-381,3
- в рослинництві	1493,6	1200	-293,6
- в тваринництві	926,5	1000	+73,5
3.Виручено від реалізації продукції, тис. грн	2796,2	3200	+403,8
- в рослинництві	1364,2	1600	+235,6
- в тваринництві	730,5	1100	+369,5
4.Прибуток (збиток),тис.грн.	-351,8	420	+771,8
- в рослинництві	-129,4	300	+429,4
- в тваринництві	-196,0	100	296,0
5.Приведена маса прибутку на 100 га с.-г. угідь,тис.грн..	-21,3	25,9	+47,2
- в рослинництві	-7,8	17,3	+25,1
- в тваринництві	-11,8	5,8	+17,6
6.Рівень рентабельності, %	-6,4	15,0	21,4в.п.
- в рослинництві	-4,6	25,0	+29,6в.п.
- в тваринництві	-21,5	10,0	+31,5в.п.

Прогнозуючи подальше зростання вартості придбаних виробничих запасів підприємства, собівартість реалізованої продукції зросте в галузі тваринництва на 73,5 тис.гр. Витрати в галузі рослинництва доцільно дещо знизити (на 293,6 тис. грн), що вплине на підвищення рівня конкурентоспроможності даної галузі, загальна собівартість реалізованої продукції знизиться на 381 тис. грн і становитиме 2780 тис.грн. Збільшення собівартості виробленої та реалізованої продукції тваринництва зумовлене значними витратами на купівлю кормів, утримання тварин, раціональної годівлі та придбання нових порід ВРХ молочного та м'ясного напрямку та свиней. Зважаючи на те, що рослинництво і тваринництво є взаємозалежними галузями, то розвиток першого загальмувався паралельно із зменшенням поголів'я тварин через зниження виробництва органічних добрив, що врешті-решт зумовило виведення із використання значних площ ріллі під товарними та ще більшою мірою - кормовими культурами: при скороченні загальної посівної площі на підприємстві, зайнята кормовими культурами скорочена в 1,5 раза, головним резервом нарощування виробництва продукції тваринництва може бути якраз уведення в оборот таких площ і відведення їх під виробництво кормів, що вимагатиме деякого збільшення витрат.

Необхідні додаткові витрати в галузі тваринництва сприятимуть зростанню доходів від реалізації продукції. Так в 2010 році планується отримати доходу від реалізацій продукції рослинництва на суму 1600 тис. грн, а тваринництві - 1100 тис.грн.

Як наслідок рівень рентабельності вцілому по підприємтсву зросте на 21 відсоткових пункта та становитиме в 2010 році 15 %. В галузі рослинництва, планується отримати 17,3 тис. грн. прибутку в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, в тваринництві 5,8 тис. грн, що на 17,6 тис. грн більше, порівняно з аналізованим періодом. Рівень рентабельності галузі рослинництва ствановитиме 25 %, тваринництва - 10 %, що відповідно на 29 та 31 відсоткових пункта вище аналізованого періоду.

Таким чином, виходячи з проведеного аналізу, можна зробити такі висновки: СТОВ “Колос” має високий потенціал для покращення рівня виробництва та господарювання, але необхідна, впершу чергу, належна державна підтримка, особливо для розвитку тваринництва, та вдосконалення ролі господаря та власника на селі, але для цього необхідно докласти чималих зусиль.

3.2 Удосконалення аналізу ліквідності та платоспроможності в СТОВ “Колос”

У ринковому середовищі платоспроможність підприємств будь-якої галузі економіки є найважливішою умовою їхньої господарської діяльності. З цим тісно пов'язана ліквідність підприємств як одна з ключових ознак фінансової стійкості.

Ліквідність - це здатність підприємства перетворювати свої активи в чисті активи, тобто в грошові засоби. У широкому розумінні платоспроможність і ліквідність дуже близькі, але у вузькому розумінні друге є ємнішим, тобто від рівня ліквідності залежить платоспроможність.

Однак, вважаємо, що підприємство може ліквідувати активи не тільки з метою покриття своїх зобов'язань, а й з метою подальшого вкладення отриманих грошових коштів у довгострокові інвестиції (якщо активи неефективно використовуються в діяльності підприємства). Тому згадані визначення обмежують поняття ліквідності.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти більшість вітчизняних авторів усі активи підприємства поділяють на чотири групи:

найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно;

активи, що швидко реалізуються (А2), активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібен певний час;

активи, що повільно реалізуються (A3);

активи, що важко реалізуються (А4), - активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу.

При проведенні аналізу ліквідності балансу потрібно підходити індивідуально до кожного підприємства, враховуючи такі фактори, як галузева приналежність підприємства, рівень попиту на готову продукцію, фізичний стан кожної одиниці основних засобів, наявність факторингових операцій на підприємстві, місцерозташування об'єктів нерухомості та ін.

Лише тоді, коли буде проводитися детальна оцінка ліквідності активів, можна вести мову про точність і об'єктивність її проведення.

Ряд вітчизняних авторів у своїх наукових і науково-методичних працях вказують на нормативні значення показників ліквідності, розроблені зарубіжними аналітиками. Однак від процесу адаптації до практики фінансового аналізу в Україні вони не пройшли. Так, для коефіцієнта абсолютної ліквідності, який розраховується як відношення найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань, пропонується теоретичне значення 0,2-0,35. Це означає, що підприємство на 20-35 % може в поточний момент погасити всі свої поточні зобов'язання за рахунок чистих активів.

Якщо ж розглядати сільськогосподарські підприємства, то на момент початку посівної кампанії жодне з них не зможе наблизити своє значення до теоретичного, тому що грошові кошти перетворюються в предмети праці (насіння, засоби захисту рослин, добрива, біостимулятори ін.). При цьому поточні зобов'язання, як правило, залишаються на балансі підприємства.

Інший випадок, коли розглядати два сільськогосподарські підприємства з різними напрямами спеціалізації: зерновий і овочевий (закритого ґрунту). В підприємстві з першим напрямом спеціалізації підвищення коефіцієнта абсолютної ліквідності можливе після закінчення вегетаційного циклу, збору врожаю та його реалізації. У підприємстві з другим напрямом спеціалізації готівкові кошти можна отримувати порційно, оскільки овочі закритого ґрунту дають два і більше врожаїв на рік. Таким чином, протягом одного й того самого періоду два сільськогосподарські підприємства матимуть різні значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, при цьому обидва прибуткові та фінансово стійкі.

Нормативні значення показників ліквідності потрібно розробляти для підприємств різних галузей окремо, при цьому слід враховувати напрям спеціалізації, місцерозташування групи підприємств однієї галузі. Нормативні значення можуть формуватися виходячи із статистичного дослідження ліквідності підприємств однієї області, району.

Вищевикладене дасть змогу об'єктивно проводити оцінку не тільки ліквідності та платоспроможності, а й фінансового стану в цілому. Дослідження з метою визначення нормативних значень показників -- це широкомасштабна і кропітка робота, але досить вагома, що пов'язано із поліпшенням методології і методики фінансового аналізу; підвищенням рівня підготовки студентів економічних спеціальностей; поліпшенням об'єктивності роботи спеціалістів у галузі оцінки майна та майнових комплексів; допомогою у роботі контролюючих органів (ДПА, КРУ та ін.).

3.3 Шляхи покращення фінансового стану у товариствах з обмеженою відповідальністю

Фінансові результати, фінансовий стан аграрного сектору є узагальнюючим індикатором оцінки ситуації, яка складається в результаті господарської діяльності суб'єктів ринку, ефективності державної аграрної політики в одному із найважливіших секторів національної економіки.

На жаль, заходи, які приймалися на державному рівні протягом усіх років незалежності, поки що не створили стабільних передумов для поступального конкурентного розвитку аграрної економіки.

Часта зміна урядів, зміна векторів і пріоритетів певною мірою вносили корективи в тактику та стратегію розвитку агропромислового виробництва, руйнували послідовність і стабільність державної аграрної політики, що суттєво знижувало результативність задекларованих державних заходів.

До критеріїв, які характеризують складний кризовий стан аграрного сектору, можна віднести наступні.

Аграрний сектор протягом останніх років працює на межі збитковості, а окремі галузі, насамперед тваринницькі, є хронічно збитковими, що не забезпечує розширеного відтворення, оновлення основних засобів виробництва, не розв'язуються проблеми соціального напряму.

За даними статистики, у 2007 році 28,2 % сільгосппідприємств (де понад 50 осіб працюючих) взагалі закінчили господарський рік із збитками в сумі 1,1 млрд. грн., прибуткові - одержали 4,0 млрд. грн. прибутку. Хоч це й дещо кращі фінансові результати порівняно з 2005 роком, але вони свідчать про наявність ще значних проблем в організації діяльності галузі, ефективності функціонування аграрного ринку взагалі.

Спостерігаються негативні тенденції до погіршення фінансового стану аграрних підприємств через незадовільну організацію розрахунків і дисципліну платежів. Загалом, по аграрному сектору станом на 1 січня 2007 року кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську на 24,8 %, або на 8,5 млрд. грн, і становила 42,8 млрд. грн., а загальні обсяги не розрахунків -- понад 77 млрд. грн, що становить майже 15 % від ВВП країни.

До 2005 року кредиторська заборгованість зросла в цілому по АПК на 17,4 %, у тому числі по сільському господарству - на 16,1 %, по підприємствах харчової і переробної промисловості - на 18,3 %.

Темпи росту дебіторської заборгованості у 2006 році перевищували кредиторську заборгованість по сільському господарству у 2,3 рази. Це вказує на суттєве погіршення розрахунків за поставлену сировину та реалізовану готову продукцію і послуги, зокрема, розрахунки за цукрові буряки, а також взагалі на рівень претензійної й економічної роботи сільгоспвиробників.

До цього слід додати наявність значних боргів по зарплаті, до Пенсійного фонду, недоїмки по платежах до бюджету, які загалом оцінюються в межах 800 млн. грн, низький рівень оплати праці селян тощо.

Можна наводити й інші чинники, які характеризують кризовий стан галузі. Передусім це надзвичайно високий рівень тінізації й непрозорості аграрного ринку, прихований експорт та імпорт аграрної продукції, диспаритет цін, масові готівкові розрахунки за сільгосппродукцію й інші.

Причин кризової ситуації називають багато. Серед них - неправильні й непродумані реформи в аграрному секторі; недостатня і неефективна державна підтримка галузі; відсутність ефективної цінової політики; передчасна та значна лібералізація аграрного ринку; недостатній рівень захисту вітчизняних сільгоспвиробників, у тому шислі заходи державу з огляду на вступ у COT, та інші.

Безперечно, ці причини можна віднести до тих, які певною мірою спричинили кризовий стан в АПК. Але це, мабуть, не основні причини. Так, у 1999 році в сільгоспвиробників було практично паралізовано розрахунки, бартерні операції становили понад 60 %, борги по зарплаті, до Пенсійного фонду, бюджету становили понад 10 млрд. грн., що уже створило загрозу економічній безпеці держави. Банки практично припинили кредитування села (всього 390 млн. грн), сформувався критичний рівень колективної безвідповідальності щодо збереження й захисту власності селян. Тобто ситуація того часу безумовно вимагала термінових і корінних реформ.

Пройшло вже понад шість років з часу, коли відбулися трансформації в організації аграрного виробництва, створення нових типів сільгоспвиробників, зміни бюджетної, податкової й цінової політики, фінансово-кредитного забезпечення, заходи щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, регулювання зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Отже, можна зробити висновки з того, що відбулося за ці роки, які позитивні й негативні тенденції мають місце.

Незважаючи на деякі песимістичні прогнози і негативні оцінки за цей час виробництво валової продукції сільського господарства в зіставних цінах зросло в 1,3 рази, у тому числі продукції рослинництва - в 1,5 рази, тваринництва - на 10,7 %. Виробництво продукції харчової та переробної промисловості практично подвоїлося.

На внутрішньому ринку 93-94 % - це продовольчі товари вітчизняних виробників. Нині, за різними оцінками, не існує передумов для продовольчої небезпеки, платоспроможний попит населення задовольняється практично повністю. Це свідчить про те, що реформи не погіршили продовольчу безпеку держави, а навпаки.

Завдяки прийнятим законодавчим і нормативним актам у державі створено умови щодо вільного вибору форм господарювання, в сільському господарстві - вільного руху товарів і капіталів, завершується видача селянам державних актів приватної власності на землю. Це величезне досягнення держави.

З цього приводу зазначимо, що там, де у 2000 році чесно, справедливо й демократично відбулися трансформації, процеси приватизації майна і землі, вибір прийнятних організаційно-правових форм господарювання, здійснили відповідальний і прозорий пошук партнерів, вміння й бажання працювати з банками та іншими фінансовими посередниками, інвесторами, аграрною наукою, зарубіжними партнерами - сьогодні там уже працюють на рівні європейських стандартів. Це тисячі AT, кооперативів, фермерів, інших корпоративних форм та інтегрованих структур. Такі господарства є в кожному районі України. Чи легко їм працювати? Безумовно, важко. Адже ринок - це жорстка конкуренція, жорстока економіка, де виживають сильніші й підприємливіші, де застосовується ефективний сучасний менеджмент. Тільки .там може бути результат. Ринок просто іншого не передбачає, це азбука, це реальність.

Нині конкуренція проявляється в усьому: заготівлі й збуті продукції; на ринках ресурсів; на ринку робочої сили; на ринку інвестицій; на ринках кредитів, страхування та інших фінансових послуг; навіть при одержанні бюджетної підтримки, де застосовуються відповідні умови конкурсів тощо. Тобто, на всіх ринках необхідно працювати професійно.

На жаль, тут багато проблем, більшість аграрних керівників і спеціалістів не готові до таких умов роботи. А деякі ще в процесі реформування спокусилися на легкі, але нечесні доходи. Такі господарства уже тоді не мали перспективи, в багатьох із них ще й донині проходять постійні судові розгляди, тяганина, скарги, складний психологічний клімат у колективах. За таких умов успішно займатись аграрним бізнесом, м'яко кажучи, практично неможливо.

У результаті сформувалися яскраво поляризовані аграрні підприємства - успішні й хронічно збиткові. Причому успішні уже формують критичну масу за обсягами виробництва і капіталів. Разом із тим треба визнати, що було допущено безліч прикрих помилок як на державному рівні, так і в регіонах, де не завжди приймались адекватні й оперативні рішення, які б відповідали вимогам чинного законодавства, вимогам часу, частими були різні зловживання, примусове адміністративне запровадження тих чи інших форм господарювання й інші негативні явища. Тобто в багатьох випадках винні не реформи, як такі, а їхнє викривлення, непослідовність, незавершеність. Зрозуміло, що базовий компонент аграрної реформи - це земельна реформа, яка ще й досі гальмується. У багатьох випадках тут більше політики, ніж здорового глузду, що призвело до значної тінізашї ринку земель, який уже досяг загрозливих обсягів. Через це ще й досі не створено повноцінного власника, відповідального господаря на землі, повноцінного партнера по відносинах з іншими учасниками ринку; затримується запровадження ефективних фінансово-кредитних механізмів - іпотека, захист інвестицій, партнерство, гарантії тощо - ці інструменти нині практично не задіяні в економіці, що не дає можливості залучати капітали в сільське господарство. Особливо всі ці економічні негаразди відчувають на собі дрібнотоварні виробники, де практично відсутні механізми поповнення обігових коштів, конче потрібних для сезонного сільськогосподарського виробництва. Така ситуація унеможливлює застосування сучасних фінансових інструментів - кредитів, форвардних, ф'ючерсних і клірингових розрахунків, в основному через відсутність умов гарантування та страхування аграрних ризиків. Але слід зазначити, що навіть те, що уже нині зроблено в державі, дало можливість суттєво стабілізувати ситуацію в аграрному секторі та створити умови для його подальшого розвитку.

До позитивних тенденцій можна віднести наступне:

1. Зростання питомої ваги великотоварного виробництва - у 2000 році - на 38 %, 2003 - 34, 2005 - 40,7, у 2007 році - на 42,2 %.

За нашими оцінками, питома вага великотоварного виробництва зростатиме й надалі. Головне завдання також полягає у створенні умов для ефективного поєднання велико- і дрібнотоварного виробництв з урахуванням їхньої спеціалізації та зонального розміщення, місцевих особливостей, наявності робочої сили, кліматичних умов тощо.

2. Зростання державної підтримки АПК (кошторис Мінагрополітики - загальний фонд): 1999 рік - 273 млн. грн.; 2003 - 2,0 млрд. грн.; 2007 - 5,0 млрд.грн.; 2008 рік (план) - 7,0 млрд. грн.

Це без урахування обсягів підтримки за рахунок пільг із ПДВ - 4,5 млрд. грн. і без спецфонду - 2 млрд. грн., або разом це становить 13,5 млрд. грн. Безумовно, ці обсяги ще не достатні, але темпи зростання державної підтримки вражаючі.

3. Експорт аграрної продукції: 2000 рік - 1,5 млрд. дол. США; 2007 рік - 5,2 млрд. дол. США; позитивне сальдо - 1,8 млрд. дол. США; у структурі - понад 30 % - країни ЄС, 33 % --- країни СНД. Тобто відбувається суттєва диверсифікація експорту, зменшується залежність України від нестабільних ринків збуту (наприклад, ринок Росії - м'ясо-молочна та кондитерська продукція, сіль і т. д.).

Важливим є те, що ці тенденції уже на даному етапі підтверджують, що аграрна продукція України конкурентна й затребувана на зовнішніх ринках і ми не повинні боятися вступу до COT. Адже 20 % аграрної продукції від загальної ємності внутрішнього ринку нині експортується, і не кожна, навіть розвинута, країна може мати такі пропорції. Наприклад, олія експортується в 47 країн світу. По цьому виду продукції Україна займає перше місце в світі. Зерно експортується в обсягах 10-12 млн. т щорічно, із нього -- понад 50 % до країн ЄС. Тобто Україна практично уже відновила славу житниці Європи. Пиво експортується на всі континенти світу. Суттєво зростають обсяги експорту ріпаку, сої, спирту, солі, безалкогольних напоїв, кондитерських виробів та інших видів продукції.

4. Яскравим прикладом активізації аграрного ринку є динаміка залучення кредитів: 1999 рік - 390 млн. грн.; 2007 рік - 24,3 млрд. грн. - ріст більше ніж у 66 разів. На сьогодні це 10 % від усіх кредитів, спрямованих в національну економіку; 50 % - це довгострокові кредити, тобто інвестиційні кошти в майбутній розвиток; понад 50 % - це кредити для сільського господарства. Крім того, за даними Національного банку депозити сільгосппідприємств становлять 3,3 млрд. грн. Це більше ніж загальні обсяги державної підтримки у 2006 році. Іноземні інвестиції в АПК України досягли 1,9 млрд. дол. США. Тобто інвестиційний капітал уже не боїться українського аграрного сектору.

5. Сплата податків: 1999 рік - 3,6 млрд. грн, 2007 рік - 10,4 млрд. грн - ріст більше ніж у 2,9 раза, тобто аграрний сектор став одним із основних бюджето-формуючих секторів економіки.

Важливими аспектами фінансового забезпечення сільського господарства є поміркована податкова політика й ефективна бюджетна підтримка розвитку галузі.

З 1 січня 2009 року очікується введення нового Податкового кодексу України, який уже практично схвалений Урядом.

Планується з 2010 року відмінити ФСГП, змінюються принципи оподаткування ПДВ та акцизним збором. Тому на заміну існуючим преференціям стосовно аграрного сектору очікується адекватне збільшення прямої державної підтримки за рахунок державного й місцевих бюджетів. На 2008 рік таке зростання повинно становити понад 4,0 млрд. грн.

Крім того, бюджет 2008 року матиме й інші особливості. Головна із них - це вимоги COT.

Нові розрахунки показують, що обсяги державної підтримки, які обмежуються правилами COT (жовта скринька), можуть становити не більше 609 млн. дол. США (це 3,1 млрд. грн., у 2007 році вона вже становить 3,7 млрд. грн. без, урахування пільг по податках). Тому перед Україною стоїть дуже відповідальне завдання щодо формування бюджетних програм підтримки аграрного сектору на 2008 рік, які належать до так званої “зеленої скриньки”, обсяги якої не обмежуються правилами COT. Іншого не дано.

Безумовно, це пов'язано з певними ускладненнями - зокрема нормативного та законодавчого забезпечення, відпрацювання нових фінансових механізмів державної підтримки тощо.