Розвиток і вдосконалення напрямів фінансово-економічної діяльності аграрних підприємств на прикладі СТОВ "Колос"

Формування фінансово-економічного капіталу і дослідження особливостей фінансової діяльності аграрних підприємств. Комплексний аналіз фінансово-економічної діяльності СТОВ "Колос". Цілі і напрями вдосконалення економічної діяльності аграрних підприємств.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 28.07.2011
Размер файла 138,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Але навіть чинна законодавча база при певному доопрацюванні дає можливість здійснити трансформацію бюджету для аграрного сектору не зменшивши при цьому загальні обсяги державної підтримки. Ці питання уже опрацьовуються в Міністерстві аграрної політики України.

На нашу думку, на 2009 рік слід сконцентрувати державну підтримку на наступних програмах:

докорінне поліпшення земель (є закон);

меліорація (є державна програма);

організація органічного землеробства (є проект закону);

підтримка запровадження енергозберігаючих технологій, зокрема виробництво біопалив (є державна програма);

підтримка розвитку кормовиробництва, зокрема створення культурних пасовищ, підтримка комбікормової промисловості;

підтримка будівництва тваринницьких комплексів, комплектація обладнанням і племінними ресурсами на умовах фінансового лізингу;

підтримка розвитку інфраструктури аграрного ринку та ринкових механізмів його регулювання;

підтримка страхування аграрних ризиків;

розширення фінансування науково-дослідних розробок;

соціальні програми (власний дім, комунальне господарство, оздоровлення дітей, сільський спорт і т. д.)

Крім того, правила COT не забороняють застосування програм, які нині віднесені до “жовтої скриньки”, але при зміні механізму підтримки відносяться до “зеленої скриньки" (дотації на 1 га ріллі, а не на 1 га окремих культур, те ж по тваринництву і т. д.)

Слід звернути увагу на програми, які є мультиплікатором бюджетних коштів (скажімо, часткове здешевлення кредитування 1:20, страхування, фінансовий лізинг, часткове здешевлення вартості техніки, насіння, племінних тварин тощо). Тобто у державі є можливості нормально вийти з даної ситуації.

Отже, фінансова ситуація в аграрному секторі України дійсно складна, але в державі все більше створюються умови для його стабільного та перспективного розвитку.

Але для цього необхідно здійснити ще багато загальнодержавних заходів, які повинні відбуватись при політичній стабільності. Перш за все - це завершення земельної реформи, це удосконалення фінансово-кредитної політики стосовно АПК, побудова інфраструктури аграрного ринку і таке інше.

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН В СТОВ “КОЛОС”

4.1 Особливості аграрно-правового регулювання договірних правовідносин в господарстві

Питання про договори в сільському господарстві є одним зі спірних і проблемних у науці, тому у законодавстві важливо повно відобразити специфіку сільськогосподарського виробництва та сільськогосподарських договорів. Специфіка договірних відносин у цій галузі виявляється в кожному структурному елементі договору (предмет, сторони тощо).

Світовий досвід доводить, що сільське господарство без державного регулювання, спеціально орієнтованого на захист його майнових інтересів, без створення системи підтримки не може ефективно функціонувати, оскільки воно є галуззю з підвищеним виробничо-господарським ризиком.

Виробничий процес у ньому навіть в умовах найвищого рівня науково-технічного та сервісного забезпечення контролюється людиною не повністю. Державне регулювання має бути орієнтовано також на охорону земель від надмірної експлуатації, стримування перевиробництва з одночасним збереженням відповідного рівня життя того, хто працює в сільському господарстві. У розвинутих країнах важливість створення «привілейованого» стану сільського господарства усвідомлена суспільством, визнана теоретично, реалізована в законодавстві та здійснюється на практиці.

Перерозподіл національного доходу для підтримування аграрного сектора є певним навантаженням для населення, але в кінцевому підсумку від стимулювання сільського господарства матиме вигоди й споживач.

Такий «привілейований» стан сільського господарства спричинив впровадження політики аграрного протекціонізму. Вона здійснюється у вигляді системи державних заходів, спрямованих на стимулювання національного сільського господарства та захист національного ринку від імпорту. Концептуальною основою державної підтримки сільського господарства є визнання його стану хронічно невигідним у системі товарних зв'язків в економіці. За радянських часів сільське господарство було, можна сказати, донором промисловості та міста. Його внесок у національний доход на 1990 р. майже вдвічі перевищував державні вкладення в нього. Необхідність системи підтримування сільського господарства держана політика ігнорувала. Останніми десятиріччями окремі елементи концепції такого підтримування сільського господарства дістала своє відображення в законодавстві. Першим кроком до створення режиму сприяння агрокомплексу в Україні став Закон України від 17 жовтня 1990 р. "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України" (в редакції Закону від 15 травня 1992 р.), яким визначаються умови, зміст і межі пріоритетності розвитку соціальної сфери села та агропромислового комплексу в структурі народного господарства.

Питання національної безпеки зобов'язують державу створити особливі умови розвитку цієї сфери, що має позначитися на її правовому регулюванні. За умови забезпечення реалізації свободи обрання форм господарювання на землі це має обмежити, а в окремих випадках виключити можливість безмежної дії ринкових механізмів та свобод, зокрема щодо забезпечення свободи договорів у сільському господарстві.

Світовий досвід доводить що ринкові механізми є недостатніми для ефективного функціонування агрокомплексу, що потребує протекціонізму, захисту від мінливості та стихій ринку. Без цього сільське господарство не може обійтися через фактичну нерівність у взаєминах із промисловими, фінансовими та торговельними партнерами. У жодній із розвинутих країн не відмовились від закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, в яких враховується певний рівень витрат фермера.

Оскільки Конституцією України закріплено як загальний принцип - невтручання в сферу господарювання, аграрне законодавство має встановити принципи та засади особливостей державно-правового регулювання відносин у галузі сільського господарства. Водночас, одним із пріоритетних напрямів державної політики аграрного протекціонізму має бути турбота про селянина. На сьогодні українське законодавство не має загальних засад регулювання державою відносин у сфері економіки в цілому і сільському господарстві зокрема, але такі події, як зернова криза, що охопила Україну 2003 р., примусять українських законодавців та урядовців переглянути свої підходи до державного управління цією галуззю, припинити розглядати селянина виключно як на платника податків та постачальника продовольства; тим більше, що за усіх часів сільське населення було та є генофондом нації.

Криза, що охопила сільське господарство у зв'язку з неефективністю існуючих форм господарювання на селі, породила оману про те, що проста зміна цих форм господарювання автоматично дозволить подолати всі кризові явища. Реформування форм господарювання на селі дасть змогу створити лише передумови до аграрної реформи. Це означає, що земельна реформа є першим, скоріше підготовчим етапом дальшої аграрної реформи. А ця реформа вимагатиме величезних інвестицій.

Щоб досягти як практичної, так і наукової мети провадиться класифікація договорів у сільському господарстві за певними ознаками.

Існують договори: - що опосередковують перехід права власності; пов'язані з передачею майна у тимчасове користування;

договори про виконання робіт; про надання послуг;

про страхування; прокредитно-розрахункові відносини;

про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Серед договорів, що опосередковують перехід права власності, розглядаються зобов'язання із купівлі-продажу, дарування, ренти; при цьому як різновид зобов'язань купівлі-продажу виокремлюються роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

У науці аграрного права вирізняється група договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції. У науковій та практичній літературі пропонується така система договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції: - договір контрактації сільськогосподарської продукції;

договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції;

договір міни;

договір комісії.

Але до такої системи побудови договірних зобов'язань мають бути зроблені певні застереження: по-перше, контрактація, за ЦК, розглядається як різновид купівлі-продажу; по-друге, за власною природою договір комісії безпосередньо не сприяє реалізації сільськогосподарської продукції, а лише опосередковує її в майбутньому, тому що за договором комісії, відповідно до ст. 1011 ЦК, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Найповніше специфіку договірних відносин у сільському господарстві враховує класифікація, яка поділяє аграрно-правові договори на 3 основні групи.

До першої групи належать такі: про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва; про спільну діяльність з виробництва, дорощування та відкормлювання молодняку худоби та птиці; на виробництво та переробку кормів для тваринництва; з фермерськими господарствами на виробництво продукції на землях цих господарств; інші договори про виробництво сільськогосподарської продукції.

До другої групи аграрно-правових договорів належать: про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів; про матеріально-технічне забезпечення; про фінансове забезпечення; інші договори про реалізацію продукції та постачання.

До третьої групи: про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; про виконання меліоративних робіт; про ремонт техніки та її технічне обслуговування; про виконання інших підрядних робіт; про надання наукових послуг аграрним підприємствам; договори з банківськими установами та інші про надання різноманітних послуг.

Поза цією системою договорів лишається велика група договорів, застосування яких має поширюватися із впровадженням новітніх технологій у сільському господарстві. Такими є договори про використання науково-технічної продукції у сільському господарстві, наприклад, договори на передачу (відчуження) прав на сорт, договори на передачу (відчуження) майнового права на сорт і передачу права на використання сорту; договори про виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт у сфері сільського господарства тощо.

В ст. 3 ЦК засадою цивільного законодавства проголошено свободу договору, що уможливлює створення змішаних і комплексних договорів. Такі договори є самостійним різновидом договірних зобов'язань, при тлумаченні яких, насамперед, слід враховувати волю сторін, втілену через волевиявлення в певну правову форму, за умови, що така воля та волевиявлення не суперечать чинному законодавству та моральним засадам суспільства.

Особливе місце у системі аграрно-правових договорів належить біржовим договорам на реалізацію сільськогосподарської продукції. Вони мають стати інструментом кредитування сільського господарства та фактором забезпечення його стабільності й невпинного розвитку.

4.2 Правові умови та порядок створення товариств з обмеженою відповідальністю

Товариство з обмеженою відповідальністю - один з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України. Воно належить до об'єднань капіталів. Товариство з обмеженою відповідальністю було створене штучно німецькими юристами шляхом поєднання найбільш прийнятих для малого бізнесу рис акціонерного і повного товариств. Такий підхід дав змогу вирішити проблему створення зручної своєю простотою і водночас незначним підприємницьким ризиком форми ведення бізнесу.

Правова форма товариства з обмеженою відповідальністю спершу створювалась для малого та середнього бізнесу. На практиці цю форму частіше обирають саме такі підприємства. Втім, відсутність обмеження щодо складу учасників і максимального розміру його статутного капіталу дозволяє використовувати цю організаційно-правову форму у великому бізнесі.

Правові засади діяльності товариства з обмеженою відповідальністю визначені в Законі України “Про господарські товариства”, в Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України. Затверджено наказом ФДМУ Типовий статут товариства з обмеженою відповідальністю. Діяльність СТОВ “Колос” регулюється Статутом, прийнятим загальними зборами товариства.

Відповідно до чинного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку - ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника. Товариство, правовий статус якого досліджувався нами, заснували вісім громадян с. Хоменки Шаргородського району, Вінницької області.

Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови (ст. 142 ЦК України). Договір про заснування товариства з обмеженою відповідальністю не є установчим документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства не є обов'язковим. Оскільки СТОВ “Колос” було засноване в 2000 році, до прийняття нових Господарського та Цивільного кодексів України, учасники уклали в обов'язковому порядку установчий договір.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному фонді. Статут товариства з обмеженою відповідальністю зі всіма наступними змінами зберігається в органі, що здійснив державну реєстрацію товариства, і є відкритим для ознайомлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю розраховано, як правило, на постійний склад учасників. Тому рух учасників значною мірою обмежується і можливий у випадках:

добровільного виходу учасника з товариства і передачі його частки іншому учасникові або третій особі, якщо інше не передбачено установчими документами товариства;

правонаступництва (внаслідок реорганізації учасника юридичної особи) або спадкоємства учасника - фізичної особи за умови згоди останньої та учасників товариства;

виключення учасника з товариства;

викупу частки учасника самим товариством;

виділення частки учасника на вимогу його кредиторів (це також супроводжується, як правило, виходом або виключенням учасника з товариства).

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства. На момент створення статутний фонд товариства становив 7400 гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, кожен з учасників зобов'язався внести не менш 30 % вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасників, які її відступили, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства, або в іншому погодженому між ними розмірі. У разі передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково. Частка учасника товариства (після повного внесення ним вкладу) може бути придбана самим товариством, яке протягом одного року зобов'язане передати її іншим учасникам або третім особам. Будь-який з учасників має право вийти з товариства із сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Органи управління СТОВ “Колос”

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю “ Колос” є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

визначення основних напрямків діяльності товариства і затвердження його планів звітів про їх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;

встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

виключення учасника з товариства;

визначення умов оплати праці службових осіб товариства;

затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.

З питань, зазначених у пунктах “1”, “2” та “13”, у вищому органі необхідна одностайність. З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів (учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді).

Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60% голосів, а з питань, що потребують одностайності, - всі учасники.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначені статтею 62 Закону України “Про господарські товариства” та установчими документами товариства.

До компетенції виконавчого органу належать:

а) забезпечення виконання рішень зборів учасників;

б) вирішення всіх питань діяльності товариства за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників, а також відносно делегованих загальними зборами деяких повноважень останніх. Виконавчий орган при цьому не має права приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дозволяючи делегувати деякі повноваження загальних зборів виконавчому органу товариства, закон не фіксує заборони робити це щодо питань, рішення з яких мають схвалюватися одностайно. Відповідне положення повинно міститися в законодавчому акті, ще гарантуватиме захист інтересів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Виконавчий орган обирається загальними зборами учасників товариства і підзвітний цим зборам.

Можливість формування виконавчого органу частково або повністю з найманих працівників зумовлює необхідність здійснення за ним контролю з боку учасників товариства. Ця функція покладається на ревізійну комісію, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа (але за винятком тих, що входять до складу виконавчого органу) в кількості, передбаченій установчими документами, але не менш як із трьох осіб. Установлення законом мінімальної кількості членів ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю має важливі для такого товариства наслідки, а саме: мінімальна кількість його учасників за умови, що вони не входять до складу виконавчого органу, має становити також три особи.

Фактично зазначене положення обмежує можливість створення товариства з обмеженою відповідальністю двома особами, не кажучи вже про право створювати таке товариство однією особою. Звідси випливає доцільність зняття кількісних вимог щодо складу ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю із наданням права учасникам останнього самим вирішувати це питання за умов обов'язковості контрольного органу (одноособового або колегіального).

Відповідно до вимог закону перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Здійснюючи свої повноваження ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень. Результати проведених перевірок ревізійна комісія доповідає вищому органу товариства - зборам учасників.

До функцій ревізійної комісії належить також складання висновку щодо річних звітів та балансів, без якого збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

З метою виконання своїх контрольних функцій ревізійна комісія наділена правом ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Вплив учасників на перебіг справ товариства з обмеженою відповідальністю щодо вирішення більшості питань функціонування товариства залежить від розміру часток, якими вони володіють. Вітчизняне законодавство не встановлює вимоги щодо рівності часток учасників. Розмір часток передбачається установчими документами товариства і може бути як рівним, так і різним. В останньому випадку може мати місце ситуація, коли один чи декілька учасників володітимуть незначними за розміром частками, які не дозволятимуть їм впливати на рішення зборів учасників. Відтак постає проблема захисту прав меншості, яка в товаристві з обмеженою відповідальністю розв'язується через закріплення в законодавстві вимог щодо:

одностайності прийняття рішень із найсуттєвіших питань, що можуть зачіпати інтереси учасників (виключення з товариства, визначення предмета й напрямків діяльності, внесення змін до статуту товариства, затвердження звітів тощо);

надання кожному з учасників права вносити свої пропозиції до порядку денного зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю;

права учасників, які в сукупності володіють не менш як 20% статутного капіталу товариства.

Перелічені заходи не можна визнати достатніми для захисту прав меншості в товаристві з обмеженою відповідальністю. Їх слід доповнити положеннями щодо: вимоги прийняття статуту товариства одностайним рішенням усіх засновників; необхідності одностайності в затвердженні не грошових вкладів учасників; зниження до 1/10 норми представництва у статутному капіталі для учасників, які користувалися б правом меншості (зокрема щодо скликання зборів учасників).

Права учасників товариства можна поділити на майнові й такі, що забезпечують їхню участь в управлінні справами товариства. До майнових належать: право на отримання частини прибутку товариства відповідно до розміру частки учасника; право на участь у розподілі майна товариства під час його ліквідації та право на інші дистрибуції, передбачені установчими документами товариства (право пільгового придбання продукції товариства тощо). Порядок розподілу прибутку визначається установчими документами товариства, але закон має фіксувати можливість здійснення цього лише в разі, якщо наявні кошти (майно) товариства перевищують розмір його статутного фонду.

До категорії прав на участь в управлінні справами товариства належать: право участі в зборах учасників товариства; право вносити свої пропозиції щодо порядку денного цих зборів; право меншості вимагати скликання позачергових зборів, а в разі невиконання виконавчим органом цієї вимоги - самим скликати такі збори і право на інформацію (тобто право на ознайомлення з протоколами зборів учасників та іншими документами товариства - річними звітами та балансами, результатами перевірки діяльності виконавчого органу тощо).

До обов'язків учасників товариства з обмеженою відповідальністю належать:

внесення повного розміру вкладу, якщо установчими документами передбачається поетапна сплата вкладів не менш як 30 % ( 50 % за ЦК України) на момент проведення установчих зборів, а решту - протягом року або меншого періоду, передбаченого установчими документами; від цього обов'язку не може бути увільнений жоден з учасників, хоча законодавець не фіксує цього положення в Законі України “Про господарські товариства”;

внесення додаткових внесків, якщо це передбачено установчими документами товариства або схвалено загальними зборами учасників;

брати участь в зборах учасників, на яких вирішуються питання, рішення з яких вимагають одностайності;

не розголошувати комерційної таємниці та конфіденційної інформації товариства;

своїми діями не завдавати шкоди товариству.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом. Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу. Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників товариства.

Для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням його загальних зборів, а також в інших випадках, встановлених статутом і законом товариства, може призначатися аудиторська перевірка.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом.

На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками (ст.146 ЦК України).

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Публічна звітність товариства з обмеженою відповідальністю про результати його діяльності не вимагається, крім випадків, встановлених законом. Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам товариства або виявлено зловживання посадовими особами товариства.

Правовий режим майна

Під правовим режимом майна розуміється установлений правовими засобами порядок і умови придбання майна, здійснення суб'єктами права володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також правова його охорона.

Товариство є власником:

майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності;

одержаних доходів;

іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 140 Господарського кодексу джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

доходи від цінних паперів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

надходження від продажу майнових об'єктів, що належать їм, придбання майна інших суб'єктів;

кредити банків та інших кредиторів;

безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;

інші джерела, не заборонені законом.

Правовий режим майна суб'єктів господарювання визначається господарським законодавством.

Під правовим режимом майна слід розуміти встановлений правовими засобами порядок та умови набуття майна, здійснення суб'єктами господарювання повноважень володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управління майном, а також його правової охорони. Деталізуючи дане визначення, можна виділити такі елементи або структуру правового режиму:

1. сукупність правових норм, які регулюють відносини власності, визначають форми власності, види майна, суб'єкти права власності, повноваження власника;

2. повноваження державного підприємства по реалізації права повного господарського відання або права оперативного управління майном;

3. правоздатність підприємства в майнових відносинах;

4. встановлення правовими засобами порядку та умов розподілу майна на

фонди, використання його в процесі виробничо-господарської та іншої діяльності, вилучення з нього корисних властивостей;

5. функції та компетенція керівників підприємств щодо управління майном та його ефективне використання з метою забезпечення статутної діяльності підприємства;

6. порядок та умови розподілу прибутків підприємства;

7. встановлення правовими засобами майнових взаємовідносин підприємства як юридичної особи та держави, інших юридичних осіб та підприємців;

8. правова охорона майна суб'єктів господарювання.

Правовий режим власності та правові форми реалізації права власності сфері господарювання визначаються господарським кодексом України. Суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна.

Майном у сфері господарювання, відповідно до ст.139 Господарського Кодексу України визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети, та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого та невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин господарюючих суб'єктів.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна господарюючих суб'єктів є цінні папери.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та обов'язки господарюючих суб'єктів можуть виникати з правочинів (договір купівлі-продажу, оренди тощо); актів органів державної влади та місцевого самоврядування; внаслідок створення чи придбання майна; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи тощо. Право на майно не підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не передбачено законом.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю товариства або передане йому в користування, несе товариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

Право власності на майно випливає з ознак юридичної особи - “самостійна майнова відповідальність” та “наявність відокремленого майна”. Закріплене за господарським товариством майно створює необхідну базу для нормальної діяльності.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України. Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Цивільний кодекс встановлює досить широкий перелік майна, що може бути вкладом до статутного капіталу. Формуючи цей капітал за рахунок різного майна, учасники повинні розуміти співвідношення своїх вкладів, що впливає відповідно на розмір частки кожного з них у статутному капіталі товариства Грошова оцінка вкладу здійснюється за згодою учасників товариства.

Оцінка вкладу учасника повинна бути здійснена у національній валюті України - гривні. Законодавство України встановлює випадки, коли грошова оцінка вкладів сторін підлягає незалежній експертній перевірці, яка може здійснюватися у вигляді оцінки, відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотків статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5 відсотків суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду.

Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Зменшення статутного фонду при наявності заперечень кредиторів товариства не допускається.

Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

4.3 Порядок ліквідації товариств з обмеженою відповідальністю

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обов'язків товариства переходить до його правонаступників.

Товариство ліквідується:

після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

за рішенням вищого органу товариства;

на підставі рішення суду або господарського суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення господарського суду в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом”;

на інших підставах, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства провадиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у випадках банкрутства та припинення діяльності товариства за рішенням суду або господарського суду - ліквідаційною комісією, що призначається цими органами.

З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню правами товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства в одному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства, виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів до оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, що призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), за винятком товариств з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподаткованих мінімумів.

Грошові кошти, що належать товариству, включаючи виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах, передбачених Законом України “Про господарські товариства” та установчими документами, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію. Майно, передане товариству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства, його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ В СТОВ “КОЛОС”

5.1 Охорона праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Основним законодавчим актом, що розглядає питання про охорону праці є Закон України “Про охорону праці”, Кодекс Законів про працю, Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

На території СТОВ “Колос” будинки і споруди побудовані з урахуванням правил з охорони праці. Враховано рельєф місцевості, джерела постачання. Виробничі будівлі та споруди за ходом виробничого процесу. Згуртовані з урахуванням руху транспортних і людських потоків.

Територія господарства озеленена, поблизу знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт. Однак немає санаторно-побутових приміщення - на молочнотоварній фермі є кімната особистої гігієни, яка не відповідає вимогам; також на тракторній бригаді немає постачання гарячої води; господарство має свою їдальню в кількості 50 місць, також пекарня, яка забезпечує всіх працюючих хлібом.

Відповідальність за охорону праці в господарстві в повній мірі полягає на керівника, а в галузях на головних спеціалістів. В даному господарстві такої посади як інженер по охороні праці немає, також немає кабінету по охороні праці, проте в кожному підрозділі господарства є журнал з інструктажу охорони праці. Працівники господарства щорічно проходять медичний огляд в кожному підрозділі, є також аптечки першої необхідності, які не повністю укомплектовані. При проведенні робіт пов'язаних з шкідливими умовами праці працівникам видається спецодяг, засоби індивідуального захисту і засоби особистої гігієни.

Щодо паспортизації виробничих підрозділів (атестація робочих місць) вони потребують великих коштів для їх проведення. Протягом цих років вона не проводилась.

Таблиця 5.1 Аналіз стану виробничого травматизму за 2005-2007 роки

Показники

Всього

В т. ч. жінок і підлітків

2005

2006

2007

2005

2006

2007

1

Середня списочна кількість робітників

56

45

58

30

24

31

2

Число потерпілих з втратою працездатності;

13

25

15

8

9

10

3

Число людино-днів непрацездатності

115

304

257

48

73

84

4

Коефіцієнт частоти травматизму, Кч, 1000 випадків / середньосписочну кількість працівників:Кч = П/С

232

55

259

267

375

322

5

Коефіцієнт травматизму, Кт Д- дні непрацездатності:Кт = /ДП

8,8

12,1

17,1

6

8,1

8,4

6

Коефіцієнт непрацездатності

Кн = Кт * Кч; Кн =Д*1000/С

2042

2054

6715

6755

4429

4431

1602

1600

3037

3042

2705

2710

Стан пожежної безпеки в господарстві можна охарактеризувати задовільно, як такої спецтехніки, призначеної для пожежегасіння господарство немає, але є переобладнанні сільськогосподарські машини. За останні три роки в господарстві не було пожеж, які б могли завдати господарству великі збитки.

Проаналізувавши листки непрацездатності можна сказати, що велика частка людино-днів непрацездатності складають респіраторно вірусні інфекції, що пов'язані з протягами на робочих місцях, інакше кажучи, працюючи людина вступає у взаємодію із середовищем, де є ряд факторів, які впливають на здоров'я і працездатність.

Таблиця 5.2. Аналіз фінансування заходів по охороні праці в господарстві за 2005-2007рр.

Показники

2005р.

2006р.

2007р.

Асин.

Витр.

Асин.

Витр

Асин.

Витр.

1

Всього в колектив-ному договорі на охорону праці, грн.:

а) засоби індивідуаль-ного захисту

б) лікувально-профі-лактична їжа (вітаміни, сік,молоко)

7000

4000

3000

5100

3100

2000

8000

5000

3000

4300

3000

1300

9000

7000

2000

5600

4060

1540

2

Витрати на одного робітника в колекти-вному, грн..:

а) засобів індивідуа-льного захисту

б) лікувально-профі-лактична їжа (віта-міни, сік, молоко)

125

71

54

91

55

36

177

119

55

95

67

28

155

121

34

96

70

26

Як видно коефіцієнт частоти травматизму (Кч) показує травматизми з кількісної сторони, найбільша кількість в 2005 році. Коефіцієнт важкості травматизму (Кт) показує скільки робочих днів в середньому припадає на одну травму, найвищий коефіцієнт в 2007 році.

Як видно з таблиці велика частка виробничого травматизму припадає на жінок, а саме протягом 2005-2007 років це 53% від загальної чисельності. Видна тенденція збільшення потерпілих, а саме у 2005 році - 8 жінок, у 2006 - 9, у 2007 - 10 жінок.

Як видно з таблиці 5.2. з кожним роком збільшуються витрати на одного працюючого по фінансуванню заходів по охороні праці:

2005 - 391 грн.

2006 - 495 грн. 2007 - 596 грн.

Це можна охарактеризувати, що господарство в особі керівника дбає про своїх працюючих по питанню охорони праці.

5.2 Охорона праці в бухгалтерії (економічному відділі)

Будівля, в якій знаходиться контора господарства, розміщується в центрі села.

Сама будівля збудована із шлакоблоків у 60 - х роках двадцятого століття, поблизу знаходиться автомобільна дорога, яка проходить через село. Біля контори знаходиться тік, на якому збудовано велика кількість складів, які закривають небосхил, що зменшує природне освітлення. Будівля обладнана блискавка захистом.

Контора складається з кабінету директора та бухгалтерії. Площа приміщення бухгалтерії складає двадцять квадратних метрів, об'єм - шістдесят метрів кубічних.

В бухгалтерії працює чотири працюючих. У 2005-2007 роках в зимовий період приміщення опалювалось пічним опаленням. У 2007 році господарство знайшло кошти для включення електро-опалення, яке було законсервоване у 2005 році. В приміщенні бухгалтерії знаходиться одне вікно 1,35х2,05, що надає повне освітлення приміщенню, потрібно застосовувати штучне освітлення, яке складається з двох електролампочок по 100 КВТ. В приміщенні бухгалтерії знаходиться п'ять столів, три шафи.

Таблиця 5.3 Карта умов праці на робочому місці (бухгалтера. економіста)

Назва фактору, одиниця вимірювання

Рівень фактору

Тривалість дії фактору, години

нормально

реально

1

Мікроклімат в приміщенні

а) відносна вологість, %

б) температура, С

в) швидкість руху повітря, м/с

40-60

22-24

0,1

50

18

0,09

7

2

Запилення повітря, мг/мі

4

7

3

Шуми, дБА

__

__

7

4

Вібрація (загальна, місцева)

__

__

5

Освітленість в приміщенні:

а) природна (бічно, - одностороння), КЄО, %

б) штучна (загальна),ЛК

1

300

1

250

7

6

Загазованість повітря

(клас небезпеки - 1, 2, 3, 4.)

а) сірководень;

б) аміак;

в) інші шкідливі речовини, які застосовуються, технології, СО2

15

-

Як видно з таблиці 5.3. реальні умови праці на робочому місці практично не відрізняються від нормативних, тільки по деяким факторам, а саме: температура у приміщенні контори нижче нормативної на 4-6 С. Швидкість руху повітря нижче норми на 0,01м.

Всі ці фактори впливають на працездатність людей. Також на їх здоров'я.

5.3 Рекомендації по покращенню умов праці в господарстві

1. Створити службу охорони праці до 1.12.2008 року - директор господарства.

2. Призначити посаду інженера по охороні праці до 21.12.2008 року - директор господарства.

3. Провести атестацію робочих місць до 1.04.2009 року - інженер по охороні праці.

4. Перевести всі трактори на електростарторний запуск до 1.05.2009 року - головний інженер, бригадир тракторної бригади.

5. Обладнати кабінет охорони праці до 15.12.2008 року - інженеру по охороні праці.

6. Обладнати кімнату особистої гігієни жінок на молочнотоварній фермі до 1.02.2009 року - бригадир будівельної бригади, головний зоотехнік.

Усунути недоліки щодо експлуатації електрообладнання та устаткування до 1.12.2008 року - головний енергетик, електрик.

5.4 Стан цивільної оборони в СТОВ “Колос”

На невеликих об'єктах господарювання служба ЦО не створюється, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих об'єктів.

Відповідальність за організацію і стан ЦО за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник ЦО господарства - перший керівник.

Начальником ЦО призначається наказом директора товариства один із спеціалістів даного підприємства. Начальник ЦО підкоряється відповідним посадовим особам міністерства, відомства, у віддані якого знаходиться дане господарство, в нашому випадку це Вінницька обласна адміністрація.

Для планування заходів ЦО, підтримки готовності до дії у НС сил і персоналу, застосування засобів захисту і спеціального майна на підприємстві, створюються штатні органи управління ЦО на правах основних підрозділів керівництва підприємства.

Основними завданнями керівництва СТОВ “Колос” є:

1.Забезпечення захисту працівників і службовців на підприємстві.

2.Розробка та здійснення організаційних робіт .

3.Підготовка з питань ЦО керівного складу і контролю за підготовкою підлеглих органів та підрозділів.

4.Проводити керівництво по створенню і оснащенню формувань для ліквідації наслідків НС, здійснення контролю за їх підготовкою.

Штаб ЦО здійснює заходи щодо захисту робітників, службовців та населення підвідомчих робітничих мікрорайонів селищ при стихійних лихах.

Штаб організовує і контролює навчання робітників та службовців з цивільної оборони і підготовку формувань ЦО об'єкта.

На об'єктах в залежності від характеру виробничої діяльності і належності бази створюються служби ЦО: оповіщення та зв'язку, медична, протирадіаційного та протихімічного захисту, охорони громадського характеру, протипожежна, аварійно технічна, сховищ та укриті, транспортна, матеріально-технічного постачання. На них покладається виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт.

Керівництво службами здійснюється їх начальниками, що призначаються наказом начальника ЦО об'єкта з числа керівників відділів, цехів на базі яких створенні ці служби.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.