Цінова політика підприємства в сучасних умовах

§ система кредитування підприємств;

§ суворе дотримання чинного антимонопольного законодавства;

§ державна інвестиційна політика. Передбачає формування таких умов, які сприяли б нормальному інвестиційному клімату, забезпечували недоторканність інвестицій зарубіжних партнерів, громадян;

§ виважена імпортно-експортна та митна політика. Передусім це стосується встановлення виважених і диференційованих тарифів та ставок мита;

§ державне замовлення. Держава укладає з окремими виробниками угоди, згідно з якими зобов'язується купити у виробника продукцію за певною ціною у певні строки за умови дотримання ним правил і технологічних вимог виробництва. У більшості випадків підприємства прагнуть отримати державне замовлення, оскільки таким чином деякою мірою розв'язують проблему збуту своєї продукції.

До адміністративно-командних методів регулювання процесів ціноутворення належать:

§ встановлення фіксованих цін;

§ встановлення регульованих цін;

§ встановлення дотацій виробникам окремих видів товарів.

Кожен із перерахованих методів державного регулювання ціноутворення найбільш повно проявляється у конкурентних напрямках цінового механізму.

Загалом питома вага кожного методу залежить від економічної ситуації в країні та обраних нею напрямків регулювання економіки.

Отже, основними напрямками державного регулювання цін в Україні сьогодні можна вважати наступні:

1) розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, виконавчих органів міських рад у сфері ціноутворення.

2) антимонопольне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення;

3) декларування цін.

У цілому застосування кожного з перелічених методів державного регулювання має свої позитивні та негативні наслідки. Про результати застосування деяких методів цінового регулювання можна судити з даних наведених у (табл.1.5).

Органи державного управління будують свої відношення з підприємствами, використовуючи такі інструменти:

§ податкову і фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і податкових пільг, цін і правил ціноутворення, дотацій, економічних санкцій і ліцензій, соціальних та екологічних норм та нормативів;

§ державні замовлення на виробництво продукції, встановлення робіт і послуг для державних потреб;

§ науково-технічні, економічні та соціальні державні і регіональні програми.

Таблиця 1.5

Результати застосування деяких методів цінового регулювання [19, c. 98]

Регулюючі методи	Моделі ринку з домінуванням монополізму	Моделі ринку з домінуванням конкуренції
	Позитивні результати	Негативні результати	Позитивні результати	Негативні результати
1	2	3	4	5
Підтримка валютного курсу національної грошової одиниці	Стабільні ціни на імпортні товари, подолання психологічного фактору інфляції, стимулювання заощаджень на інвестиції	Руйнація не конкурентного вітчизняного ринку	Стабільні ціни на імпортні товари, подолання психологічного фактору інфляції, стимулювання заощаджень на інвестиції	Збільшення обсягів відносно дешевого імпорту
Девальвація національної грошової одиниці	Стимулювання експорту, тимчасове пожвавлення виробництва	Зростання цін на імпортні товари, зниження обсягу заощаджень, втрата довіри інвесторів	Стимулювання експорту, тимчасове пожвавлення виробництва	Зростання цін на імпортні товари, зниження обсягу заощаджень, втрата довіри інвесторів
Ліберизація зовнішньо- економічних відносин	Цінова конкуренція між іноземними та вітчизняними підприємствами	Падіння неконкуренто-спроможного виробництва, інфляція витрат	Тенденція до зниження цін і виробничих витрат	Збільшення обсягів відносно дешевого імпорту
Протекціонізм	Тимчасова стабілізація обсягів виробництва, скорочення безробіття	Зростання витрат, стагфляція, зменшення обсягів експорту	Зменшення обсягів відносно дешевого імпорту	Обмеження відносно дешевої пропозиції товарів для споживачів
Стимулювання зростання доходів	Зростання платоспроможного попиту, тимчасове збільшення обсягу реалізації	Інфляція попиту, падіння виробництва	Зростання платоспроможного попиту, стимулювання виробництва	Інфляція попиту
Обмеження доходів	Тимчасове подолання інфляційного попиту	Обмеження платоспроможного попиту, руйнація виробництва, інфляція витрат	Подолання інфляції попиту	Обмеження платоспроможного попиту
Покриття бюджетного дефіциту за рахунок емісії	Своєчасність соціальних виплат, тимчасове стимулю вання виробництва та експорту	Інфляція попиту, зменшення обсягу заощаджень та інвестицій	Своєчасність соціальних виплат, тимчасове стимулю вання виробництва та експорту	Інфляція попиту, зменшення обсягу заощаджень та інвестицій
Покриття бюджетного дефіциту за рахунок позик	Своєчасність соціальних виплат, обмеження інфляції попиту	Зростання державного боргу, відкладена інфляція	Зростання виробництва за рахунок стимулювання попиту	Збільшення державного боргу
Досягнення збалансованості бюджету	Обмеження державного боргу, тимчасове подолання інфляції	Зменшення дотацій промисловості та соціальних виплат, падіння виробництва, зростання безробіття	Обмеження державного боргу, тимчасове подолання інфляції, зростання інвестицій і зайнятості	Зменшення дотацій промисловості та соціальних виплат

На даний час основні принципи встановленні і застосування цін на товари і тарифи на послуги, організації контролю за їх дотриманням на території України визначаються такими законодавчими і нормативними документами:

· Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3.12.1990 р.;

· Положення про державне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання, роботи і послуги монопольних формувань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1995 р. [19, c. 98];

· Постанова Кабінету Міністрів України від 21.10.94 р. №733 “Про ціноутворення в умовах реформування економіки”;

· Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.95 р. №1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських Рад щодо регулювання цін (тарифів)” (зі змінами і доповненнями);

· Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: Затверджено Указом Президента України від 18.11.94 р. №691?94.

Державне регулювання цін в Україні здійснюють центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи міських Рад народних депутатів.

Центральні органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства і відомства) встановлюють ціни і тарифи, обов'язкові для всієї території України. Урядові заходи, пов'язані з ціноутворенням представлені на рис. 1.4

Відповідно до Закону України “Про ціни і ціноутворення” у народному господарстві України застосовуються вільні, державні фіксовані і державні регульовані ціни і тарифи, а також контрактні (зовнішньоторговельні) ціни (табл.1.1.6).



Рис.1.4 Напрямки впливу уряду на прийняття рішень по цінах [17, с. 16]

Таблиця 1.6

Форма державного регулювання ціноутворення [17, с. 18]

Види цін	Роль держави	Форми державного регулювання
1	2	3
Вільні (договірні) ціни	Держава встановлює “правила гри” на ринку, впроваджує ряд заборон на не доброчинну конкуренцію і монополізацію ринку.	Заборона на цінову дискримінацію. Заборона на демпінг. Заборона на горизонтальне фіксування цін Заборона на вертикальне фіксування цін. Заборона на несумнівну цінову рекламу.
Продовження табл. 1.6
1	2	3
Державні фіксовані ціни	Держава самостійно встановлює ціни.	Державні прейскурантні ціни. “Заморожування” ринкових вільних цін. Фіксування монопольних цін.
Державні регульовані ціни	Держава встановлює правила для підприємств, відповідно до яких останні самі встановлюють ціну	Встановлення граничного рівня цін. Встановлення граничних надбавок або коефіцієнтів до фіксованих цін прейскуранта. Встановлення граничних значень елементів роздрібної ціни. Встановлення граничного рівня разового підвищення цін. Державний контроль за монопольними цінами.

В даний час у залежності від ступеня втручання центральних органів на місцях торгівельної надбавки виступають у двох формах: вільні і регульовані.

Абсолютно вільні торгівельні надбавки встановлюються регалі заторами товарів неорганізованої торгівлі. Серед регульованих торгівельних надбавок можна виділити непрямо регульовані і прямо регульовані.

Загалом питома вага кожного методу регулювання залежить від економічної ситуації у країні та обраних нею напрямів регулювання економіки.

II Методичні основи формування цінової політики підприємства у сфері легкої промисловості

2.1 Дослідження існуючих методів встановлення ціни

Стандартна цінова політика будь-якого підприємства базується на використанні “портфелю методів ціноутворення”, адже зазвичай підприємства використовують в комплексі різноманітні методи встановлення цін.

В сучасній практиці склалися різні моделі ціноутворення, які базуються на широкій різноманітності методів ціноутворення. Зокрема слід відзначити:

1) витратні методи ціноутворення;

2) методи, що спираються на попит продукції;

3) методи з орієнтацією на конкуренцію.

Відповідно враховуючи вказані моделі та їх взаємозв'язок, підприємства з метою встановлення оптимального рівня цін використовують такі конкретні методи їх розрахунку:

1. Визначення ціни на основі аналізу беззбитковості. Цей метод, базуючись на обчисленні точки беззбитковості, дозволяє підприємству встановити таку ціну, яка забезпечить йому необхідний обсяг прибутку. Точка беззбитковості -- це мінімальний обсяг виробництва, який забезпечує відсутність збитків при заданих ціні реалізації виробу і його собівартості з розбивкою її на умовно-постійні та умовно-змінні витрати. Тобто в точці беззбитковості загальний дохід дорівнює сукупним витратам або це можна записати у вигляді рівності:

Ц * Q = Вп +Вз (2.1)

де, Ц -- ціна одиниці продукції, грн.; Q -- обсяг виробництва в натуральному виразі; Вп -- умовно-постійні витрати, грн.; Вз -- умовно-змінні витрати, грн. Якщо В_з = ПВ_з*Q, де ПВ_з -- питомі умовно-змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції), то попередня формула матиме вигляд:

Ц*Q = Вп + ПВ_з*Q (2.2)

Звідки, Ц*О - ПВ_з*Q = В_п.

Якщо ж передбачається випускати декілька видів продукції, то точку беззбитковості необхідно розраховувати для кожного виду окремо. Тоді умовно-постійні витрати слід розподілити між видами продукції пропорційно до їх питомої ваги в загальному обсязі реалізації [16, c. 109].

2. Визначення ціни за нормою прибутку від загального доходу.

Обчислення ціни за цим методом здійснюється за формулою:

Ц=(В_п/Q+ПВ_з):(100-НП_д)/100, (2.3)

де НП_д -- норма прибутку від доходу, %.

3.Ціноутворення за нормою прибутку від інвестицій. Оперуючи вихідними даними наведених методів визначення ціни, норма прибутку від інвестицій визначатиметься таким чином:

НП_і = (Ц*Q - (В_п + ПВ_з * Q ))/В_п*100, (2.4)

де НП_і -- норма прибутку від інвестицій,

=((100 + НП_І)/ 100*Вп)/Q)+В_з (2.5)

4. Розрахунок ціни за методом “середні витрати плюс прибуток”. Цей метод визначення ціни є одним з найпростіших і полягає в тому, що на собівартість товару нараховується певна націнка, яка в сумі із собівартістю утворює відпускну ціну.

5. Метод орієнтації на середні ринкові ціни аналогічних товарів. Цей метод обирають підприємства, що діють на низько монополізованих товарних ринках. При визначенні ціни вони орієнтуються не стільки на свої витрати і попит, скільки на ціни конкурентів, встановлюючи свою ціну на такому ж рівні або трохи вищому, чи нижчому.

6. Встановлення ціни на основі врахування цінності товару. Основним фактором при встановленні ціни виступають не витрати виробництва, а сприйняття покупцем цінності товару. Але цей метод не позбавлений певного ризику внаслідок не виправданого підвищення або зниження ціни.

7. Встановлення ціни з врахуванням проходження товаром сегментів ринку. Вказаний метод встановлення ціни в певній мірі дублює попередній метод, але не позбавлений певних специфічних особливостей. Цей метод ціноутворення поширюється переважно на нові споживчі товари тривалого користування, а також на деякі товари виробничого призначення особливо вироби “високої технології”, які мають ефективний патентний захист, що гальмує спроби конкурентів швидко зімітувати товар.

За цим методом товар спочатку пропонується тим сегментам ринку, на яких покупці готові заплатити високу ціну з огляду на його престижність або з інших міркувань. Після проходження першого етапу підприємство поступово переходить до поставок товарів за значно нижчими цінами на такі сегменти ринку, які характеризуються більшим попитом [16, c. 111].

8. Встановлення ціни на основі закритих торгів. Цей вид конкурентного ціноутворення використовується підприємствами в ході торгів під час боротьби за підряди. У цьому випадку, підприємство, встановлюючи орієнтується на очікувані цінові пропозиції конкурентів, намагаючись запросити нижчу, ніж у них, але не меншу від собівартості.

9. Ціноутворення на основі комплексного продажу. Сучасна збутова політика тяжіє до продажу не поодиноких товарів, а комплектів. В цьому випадку підприємства намагаються розробити таку систему цін, яка б забезпечувала отримання максимального прибутку по асортименту в цілому. Встановлюючи відносно низьку ціну на основний вид товару, підприємство стимулює продаж обов'язкового комплекту до нього, що приносить позаплановий прибуток. Така цінова політика отримала назву “політики збиткового лідера”.

10. Метод швидкого повернення витрат. В деяких випадках підприємства, бажаючи швидко повернути витрати, пов'язані з його виробництвом і збутом, встановлюють відносно невисоку ціну, розраховуючи на активний продаж великих обсягів продукції. Така поведінка виробничників може бути викликана невпевненістю в довготривалому комерційному успіхові їхньої продукції [34, c. 223].

11. Встановлення ціни товару на основі попиту. Якщо підприємство намагається відіграти активну роль на ринку, то воно повинне постійно оцінювати попит на свою продукцію. Оцінюючи співвідношення між ціною і попитом на товар, слід врахувати реакцію покупців на ціни, вплив реклами, розширення післяпродажного обслуговування, реакцію конкурентів і ін.

12. Встановлення цін із знижками і заліками. Багато підприємств знижують свої вихідні ціни у відповідь на певні дії споживачів, такі як дострокова оплата рахунків, великі обсяги закупок, позасезонні закупки. Такі дії значно покращують показники ліквідності цих підприємств [34, с. 224].

Розглянуті методи ціноутворення не вичерпують усіх можливих підходів до формування цін. Наприклад, широке застосування в теперішній час набувають методи коригування цін “за інтуїцією”. Практика показала, що реальний процес ціноутворення не може спиратися на якісь надійні рецепти знаходження “найкращої” ціни, тому що жоден з методів не є абсолютно ідеальним.

2.2 Сучасний стан підприємств легкої промисловості

Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка промисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій. У 2007 р. порівняно з 1990 р. обсяги виробництва продукції цієї галузі становили лише 25%, у тому числі: тканин усіх видів -- 7,4%, взуття -- 4,5%, трикотажних виробів -- 2%. Це пов'язано з цілим рядом причин: порушенням зв'язків по кооперації, незахищеністю вітчизняного споживчого ринку, низькою купівельною спроможністю населення та ін [44, c. 691].

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувальнообробне виробництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходяться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (бавовняно-прядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий комбінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі.

Досліджуючи текстильне виробництво слід відзначити збільшення кількості підприємств, що здійснюють текстильне виробництво. Так, якщо у 2001 році функціонувало 3667 підприємств текстильної галузі, а у 2004 році - 4147 одиниць, то у 2007 році кількість підприємств текстильної промисловості значно зменшилася і склала 3689 підприємств (Додаток В., рис 2.1)

Рис 2.1. Динаміка зміни підприємств текстильної промисловості за період 2001 - 2007 роки

Досліджуючи інфляційні процеси і їх вплив на підприємства текстильної промисловості слід відзначити підвищення індексів цін виробників продукції текстильної промисловості за період 2003-2008 років (Додаток Б та рис. 2.2)

Рис 2.2 Динаміка зміни індексу цін на продукцію текстильної промисловості за період 2003 - 2007 роки

Починаючи із 2006 року відбувається зростання індексу цін на продукцію текстильної промисловості до рівня 106,8%.

Оцінюючи фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування підприємств текстильної промисловості за період 2007-2008 рр. необхідно відмітити зниження ефективності їх діяльності із 65,9 тис.грн. до рівня збитковості -574 тис.грн.

Відповідно загальна кількість підприємств, які отримали прибуток становлять 68,7% у 2007 році та 63,2% у звітному періоді, при цьому фінансовий результат їх діяльності знижується із 312,5 тис.грн. до рівня 207,9 тис.грн.

Підприємств, які отримали збиток налічується 31,3 % у 2007 році та 36,8% у 2008 році, а фінансовий результат їх діяльності зріс із 218,8 тис.грн. до рівня 781,9 тис.грн. (Додаток З)

Досліджуючи обсяги виробництва промислової продукції у текстильній промисловості слід відзначити збільшення виробництва тканин, зростання складає із 76,3 млн.м³ до рівня 114,3 млн.м³. У 2007 році найбільше вироблялося бавовняних тканин - 52,1 млн.м³., а волокон хімічних вироблено у обсязі 51,8 млн.м³ (Додаток К).

Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів. Підприємства галузі розташовані у Чернігові, Харкові, Києві, Донецьку, Кривому Розі, Одесі, Луганську, Сумах, Черкасах, Богуславі, містах Чернівецької та Закарпатської областей. У структурі виробництва тканин усіх видів на вовняні тканини припадає 7,8%.

Льняна промисловість України розвивається на власній сировині. Підприємства -- основні виробники лляної продукції зосереджені у Рівненській, Житомирській, Чернігівській та Львівській областях; в Одесі знаходиться підприємство конопле-джутової промисловості, в Харкові -- канатний завод. Лляні тканини становлять близько 11,3% загального виробництва тканин в Україні. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина -- експортується.

Шовкова промисловість України, що значною мірою пов'язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин, зосереджена у Києві, Черкасах, Луганську, Лисичанську. Трикотажна промисловість України випускає досить різноманітний асортимент продукції, однак обсяги виробництва продукції цієї галузі скоротилися більш ніж у 50 разів. Підприємства цієї галузі розміщені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Донецьку, Івано-Франківську, Луганську, Чернівцях, Дніпропетровську, Хмельницькому та інших містах.

Швейна промисловість зорієнтована переважно на споживача продукції, тому підприємства цієї галузі розміщені у великих населених пунктах. Найбільш потужні підприємства зосереджені у Києві, Львові, Харкові, Одесі, Луганську [44, c. 696].

Шкіряно-взуттєва промисловість представлена підприємствами, що виготовляють одяг, галантерейні вироби, взуття та іншу продукцію, використовуючи як природну, так і синтетичну сировину. За останні роки у взуттєвій промисловості України спостерігається істотне скорочення обсягів виробництва: якщо у 1990 р. випускалось 196 млн. пар взуття, то у 2007 р. -- лише 8,9 млн. пар. Взуттєві фабрики діють у Києві, Харкові, Луганську, Львові, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі, Хмельницьку та інших містах.

Хутрове виробництво представлено підприємствами, які переробляють натуральну сировину, виготовляють штучне хутро та випускають різноманітні вироби з них. Хутрові підприємства працюють у Харкові, Львові, Одесі, Балті, Краснограді, Жмеринці, Тисмениці.

Обсяг імпорту продукції легкої промисловості у 2007 році становив 1 млрд. дол., що на 215,8 млн. дол., або в 1,3 раза, більше, ніж у 2006 році.

Збільшення імпорту в цій групі спостерігалося по бавовні - в 1,4 раза, або на 36,9 млн. дол.; хімічних штапельних волокнах - на 16%, або на 18,5 млн. дол.; ваті, спеціальній пряжі, тросах, канатах - в 1,5 раза, або на 16,4 млн. дол.; трикотажному полотну - в 2,1 раза, або на 30,3 млн. дол.; одягу і речах одягу текстильних - в 1,6 раза, або на 24,8 млн. дол.; інших готових текстильних виробах - в 1,4 раза, або на 20,8 млн. дол.; взуттю - в 1,5 раза, або на 25,9 млн. дол. тощо [44, c. 697].

Збільшення імпорту продукції, що використовується для виготовлення готових виробів легкої промисловості, можна вважати виправданим (бавовна, волокна, тканини, фурнітура тощо). Однак до збільшення імпорту на український ринок готової продукції легкої промисловості, який за 2007 рік збільшився в 1,5 раза, або на 71,5 млн.дол. і становив третину всього приросту імпорту по галузі легкої промисловості, слід придивитися пильніше.

З імпортом продукції легкої промисловості складається суперечлива ситуація. За підсумками 2007 року, з України експортовано продукції легкої промисловості на 1 млрд.дол, а імпортовано практично на ту ж суму. Як відомо, галузь легкої промисловості працює переважно за давальницькими схемами, за якими при надходженні компонентів виробництва для готових виробів експорт повинен випереджати імпорт принаймні на 15-20% доданої вартості в готових виробах. На жаль, ця тенденція не простежується.

На початок 2008 року на Україні нараховувалося близько 160 фабрик які були зайняті у виробництві тканин та суконь. Але лише 30% доходу цієї галузі надходило до українського бюджету. За радянських часів продукція підприємств легкої промисловості входила до „групи Б” - саме тому цей сектор не отримував значних інвестицій та вважався не таким важливим як галузі, які входили до групи “А”.

За даними Міністерства промислової політики України, динаміка обсягів виробництва товарів легкої промисловості характеризувалася постійним спадом. Найбільш глибоким він був серед галузей вітчизняної промисловості. В результаті питома вага галузі в сукупному обсязі промислового виробництва скоротилась з 10,8 % у 1990 році до 1,1 % на початок 2007 року, виробництво ж основних товарних груп - у 5-10 разів. Внесок підприємств легкої промисловості до консолідованого бюджету України нині становить 0,45 % (близько 230 млн. грн.) проти 14 % у 1990 році. Середньорічна кількість працюючих за три останні роки скоротилась удвічі й нині становить 147 тисяч (у 1990 році - 756 тисяч) працюючих. Майже половина підприємств легкої промисловості України (загалом близько 850) нині працює збитково, виробничі потужності й трудові ресурси завантажені на 15-60 %. Найскладніша ситуація в текстильній галузі. Обсяги виробництва тканин мізерні: лише 6 % від результатів 1990 року. З 245 підприємств понад 30 % простоюють, а на працюючих - завантаженість до еквіваленту повної зайнятості становить 10-50 %. Тож їм не до модернізації виробництва, оновлення технологічного циклу. Засилля ж імпорту на внутрішньому ринку змусило підприємства вітчизняної легкої промисловості працювати переважно за давальницькими схемами. За оцінками спеціалістів, частка такої сировини при виробництві швейних виробів становить 90 %, трикотажних - 70 %, тканин - 65 % і взуття - 50 % [31, c. 81].

Вступ України до СОТ не надає гарантії вітчизняним підприємствам, зокрема й легкій промисловості, спокійнішого життя. Особливо болюче б'є засилля нелегального імпорту й так званого секонд-хенду. За даними щорічних обстежень роботи непродовольчих ринків, що проводять органи статистики, обсяг продажу товарів легкої промисловості на них у загальному товарооборті становить 79-87 %, причому значна частка - товари невідомого походження. Так, за офіційною статистикою, панчішно-шкарпеткових виробів на внутрішньому ринку України навіть недостатньо (припадає 0,7 пари на людину), водночас ринок перенасичений цим видом товару. Найгірша ситуація - на внутрішньому ринку тканин, де імпорт перевищує власне виробництво втричі.

2.3 Аналіз підприємства текстильної галузі (ЗАТ “Піонтекс”)

Дослідження особливостей ціноутворення розглянемо на підприємстві - закритому акціонерному товаристві “Піонтекс” (надалі ЗАТ “Піонтекс”), яке засноване у 1995 р. на базі Київської фабрики нетканих матеріалів.

Основним напрямком діяльності підприємства є переробка швейних відходів та обрізків тканин на сировину для виготовлення ватину та полотен нетканих голкопробивних та холсто-прошивних. Виробництво зосереджено в м. Києві, куди зі всієї України власний вантажний автотранспорт доставляє закуплені за кошти ЗАТ “Піонтекс” відходи швейного виробництва, які заготовлені для переробки регіональними постачальниками, замість вивезення його на сміття, що покращує екологічний стан довкілля[62].

Кожен місяць підприємство переробляє біля 50 тон різноманітних відходів легкої промисловості. Також налагоджено виробництво сінтепону, шестопону, матраців ватних, ковдр, подушок та ін [62].

Досліджуючи фінансовий стан діяльності підприємства ЗАТ “Піонтекс” перш за все здійснимо аналіз основного та оборотного капіталу підприємства (таблиця 2.1).

Отже, протягом аналізованого періоду 2006-2008 рр. відбулося зменшення рівня основного капіталу. А саме, зменшення загальної вартості основних фондів підприємства ЗАТ “Піонтекс” із показника 2644 тис.грн. до рівня 2621 тис.грн., що на 23 тис.грн. менше ніж у базовому періоді. Досліджуючи загальну вартість нематеріальних активів аналогічно слід відзначити зменшення показника до рівня 2 тис.грн. відповідне відхилення складає - 22 тис.грн.

Таблиця 2.1

Стан та динаміка основного та оборотного капіталу підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період 2006-2008 роки

Показник	2006	2007	2008	Відхилення
				тис.грн.	%
Основний капітал
Нематеріальні активи	24	2	2	-22	-91,67%
Основні фонди	2644	2366	2621	-23	-0,87%
Оборотний капітал
Виробничі запаси	201	146	34	-167	-83,08%
Готова продукція	44	232	97	53	120,45%
Дебіторська заборгованість за товари та послуги	281	245	692	411	146,26%
Грошові кошти та їх еквіваленти	16	6	2	-14	-87,50%

Дані факти свідчать про зменшення виробничих можливостей аналізованого підприємства. Досліджуючи показники оборотного капіталу слід відмітити позитивне явище - збільшення обсягів реалізації продукції що залишилася на складі, відповідно це свідчить про зростання ефективності збутової діяльності аналізованого підприємства. За період 2007-2008 рр. даний показник зниження складає 179 тис.грн. Слід також відзначити, зменшення величини запасів аналізованого підприємства до рівня 34 тис.грн, відповідно відхилення за період 2006-2008 рр складає -167 тис.грн. в абсолютних показниках та -83,08% у відносних показниках.

Збільшується рівень дебіторської заборгованості за товари та послуги із 281 тис.грн. до показника 692 тис.грн., відповідне відхилення складає 411 тис.грн. Також відмічаємо зниження обсягу грошових коштів та їх еквівалентів до рівня 2 тис.грн., що на 14 тис.грн. менше ніж у 2006 році.

Досліджуючи фінансовий стан підприємства ЗАТ “Піонтекс” зупинимося на показниках ліквідності та платоспроможності, а також дослідимо основні показники фінансової стійкості та рентабельності діяльності [51, c. 91]. Перш за все проаналізуємо показники ліквідності та платоспроможності підприємства ЗАТ “Піонтекс” за 2006-2008 рр. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Показники ліквідності підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період

2006-2008 роки

№ з/п	Показники	2006	2007	2008	Відхилення (+/-)
1.	Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності)	3,6524	2,5486	0,9834	-1,565
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	2,5775	1,2361	0,828	-0,408
3.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0856	0,0208	0,0024	-0,018
4.	Частка оборотних засобів в активах	0,1998	0,2104	0,2364	0,026
5.	Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), тис.грн.	496	446	-14	-460

1. Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності):

К з.л.₂₀₀₆ = Ряд. 260 / Ряд. 620 = 683/ 187 = 3,6524

К з.л.₂₀₀₇ = Ряд. 260 / Ряд. 620 = 734 / 288 = 2,5486

К з.л.₂₀₀₈ = Ряд. 260 / Ряд. 620 = 829 / 843 = 0,9834

Даний показник у 2008 році знижується до рівня 0,9834, що є нижчим за нормативний показник на 0,0167. Так, на кожну гривню поточних зобов'язань підприємства припадає 3,6524 грн. в 2006 році, в 2007 р. - 2,5486 грн., а в 2008 році - 0,9834 грн. власних ресурсів.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності:

К з.л.₂₀₀₆ = Ряд. 260 - (ряд.100 - ряд.140) / Ряд. 620 = 683 - 201 / 187 = 2,5775;

К з.л.₂₀₀₇ = Ряд. 260 - (ряд.100 - ряд.140) / Ряд. 620 = 734 - 378 / 288 = 1,2361;

К з.л.₂₀₀₈ = Ряд. 260 - (ряд.100 - ряд.140) / Ряд. 620 = 829 - 131 / 843 = 0,828.

Значення коефіцієнта швидкої ліквідності в 2006 р. становить 2,5775, є вищим за нормативний показник і свідчить, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено лише 257,75% поточних зобов'язань підприємства. В 2008 р. значення цього показника зменшується і становить 0,828, що нижче за його нормативне значення, і свідчить про можливість погасити поточні зобов'язання підприємства за рахунок грошових коштів і очікуваних фінансових надходжень (дебіторська заборгованість) на 82,8%.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Ка.л.₂₀₀₆ = Ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 /Ряд. 620 = 16 /187= 0,0856;

К а.л.₂₀₀₇ = Ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 /Ряд. 620 = 6 / 288= 0,0208;

К а.л.₂₀₀₈ = Ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240 /Ряд. 620 = 2 / 843 = 0,0024.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності як в 2006 р. (0,0856), так і в 2008 р. (0,0024) є меншим за нормативне. Тобто підприємство в 2008 р. спроможне погасити лише 0,24% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

4. Частка оборотних засобів в активах:

К з.л.₂₀₀₆ = Ряд. 260 / Ряд. 280 = 683/ 3418 = 0,1998;

К з.л.₂₀₀₇ = Ряд. 260 / Ряд. 280 = 734/ 3489 = 0,2104;

К з.л.₂₀₀₈ = Ряд. 260 / Ряд. 280 = 829/ 3507 = 0,2364.

Важливо також проаналізувати частку оборотних активів в загальній вартості активів підприємства. Таким чином, питома вага оборотних засобів в активах в 2008 р. порівняно з початком року зменшилася на 1,4%. Це є негативним фактором для покращання ліквідності, адже збільшення частки швидколіквідних засобів зменшує термін покриття зобов'язань підприємства.

5. Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів):

Р.к. ₂₀₀₆ = Ряд. 260 - ряд. 620 = 683 - 187 = 496 тис.грн.;

Р.к. ₂₀₀₇ = Ряд. 260 - ряд. 620 = 734 - 288 = 446 тис.грн.;

Р.к. ₂₀₀₈ = Ряд. 260 - ряд. 620 = 829 - 843 = -14 тис.грн..

Робочий капітал підприємства на кінець періоду зменшився до виникнення зобов'язань на рівні 14 тис. грн. Це також свідчить про зниження рівня ліквідності аналізованого підприємства в 2008 р.

Отже, зважаючи на зниження показників абсолютної та загальної ліквідності, можна говорити про негативну тенденцію до зниження рівня ліквідності підприємства та погіршення його платоспроможності за умови дотримання тієї ж політики і нарощування суми наявних грошових коштів.

Дослідимо показники платоспроможності підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період 2006-2008 рр., дані відобразимо в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Показники платоспроможності підприємства ЗАТ “Піонтекс”

за період 2006-2008 роки

№ з/п	Показники	2006 рік	2007 рік	2008 рік	Відхилення (+/-)
1.	Коефіцієнт покриття витрат	2	1,704	0,1625	-1,542
2.	Коефіцієнт загальної платоспроможності	8,367	7,2883	3,1768	-5,19

1. Визначаємо коефіцієнт покриття витрат:

Кп. ₂₀₀₆ = (230 - 240 ф.1. + 170 -210 ф.1. + 100 - 140 ф.1) / (500,530 - 610 ф.1.) = 16 + 141 + 201/ 179 = 2;

Кп. ₂₀₀₇ = 6 + 107 + 378 / 288 = 1,704;

Кп. ₂₀₀₈ = 2 + 4 + 131/ 843= 0,1625.

Дослідивши коефіцієнт покриття витрат слід відмітити зниження показника у звітному періоді до рівня 0,1625. При нормативному значенні 2, даний показник значно недотягує до нормативної позначки. Це свідчить про погіршення можливості підприємства ЗАТ “Піонтекс” погашати поточні зобов'язання за вимогою кредитора.

2. Коефіцієнт загальної платоспроможності розраховується за формулою:

К з.п. ₂₀₀₆ =(080 ф.1 + 270 ф.1.) / (420 ф.1. + 430 + 480 + 620 ф.1.- 630 ф.1.) = 2644 + 92 / 327 = 8,367;

К з.п. ₂₀₀₇ = 2366 + 389 / 378 = 7,2883;

К з.п. ₂₀₀₈ = 2621 + 57 / 843= 3,1768.

Загальну платоспроможність підприємства визначають, як здатність покрити всі зобов'язання підприємства (короткотермінові і довготермінові) всіма її активами. Зменшення даного показника із 8,367 до рівня 3,1768 пунктів свідчить про збільшення тимчасової здатності підприємства ЗАТ “Піонтекс” покривати всі зобов'язання підприємства.

Для більш детальної оцінки фінансової стійкості використовуються і інші коефіцієнти (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Показники фінансової стійкості підприємства

ЗАТ „Піонтекс” в 2006-2008 роках

№	Назва показника	Нормативне (рекомендоване) значення	2006	2007	2008	Відхилення (+/-)
1.	Коефіцієнт автономії	>0,5	0,9043	0,8917	0,7596	-0,1447
2.	Коефіцієнт фінансової залежності	<2,0	1,1058	1,1215	1,3164	0,2106
3.	Маневреність робочого капіталу	за планом	0,1446	0,2395	0,0161	-0,1285
4.	Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	>0,5	0,1605	0,1434	-0,0053	-0,1658
5.	Коефіцієнт фінансової стійкості	>1,0	9,4526	8,2302	3,1601	-6,2925
6.	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування)	Залежить від характеру господарської діяльності	0,1058	0,1215	0,3164	0,2106
7.	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<0,5	0,0956	0,1083	0,2404	0,1448
8.	Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами	>0,1	0,7262	0,6076	0,0169	-0,7093
9.	Коефіцієнт поточних зобов'язань	>0,5	0,0547	0,0825	0,2404	0,1857
10.	Коефіцієнт страхування бізнесу	>0,2	0	0	0	0
11.	Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом	>0,2	2,4677	1,1799	-0,1069	-2,5746

1. Коефіцієнт автономії:

К а.₂₀₀₆ = р. 380 ф.1 / р.280 = 3091 / 3418 = 0,9043

К а.₂₀₀₇ = р. 380 ф.1 / р.280 = 3111 / 3489 = 0,8917

К а.₂₀₀₈ = р. 380 ф.1 / р.280 = 2664 / 3507 = 0,7596

Дані проведених розрахунків показують зниження фінансової автономії підприємства (залежності від власних фінансових ресурсів). Так, якщо у 2006 році показник склав 0,9043, то уже в 2008 році він знизився до рівня 0,7596 пунктів. Відхилення склало - -0,1447 пункти.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

К ф.з.₂₀₀₆ = ряд. 640 ф.1 / ряд. 380 = 3418 / 3091 = 1,1058

К ф.з.₂₀₀₇ = ряд. 640 ф.1 / ряд. 380 = 3489 / 3111 = 1,1215

К ф.з.₂₀₀₈ = ряд. 640 ф.1 / ряд. 380 = 3507 / 2664 = 1,3164

Оберненим показником до фінансової автономії є показник фінансової залежності, який збільшується і показує збільшення залежності підприємства від зовнішніх фінансових ресурсів.

3. Маневреність робочого капіталу:

М.р.к.₂₀₀₆ = (ряд. 380 - ряд. 080) ф. 1 / ряд 380 = (3091 - 2644) / 3091 = =0,1446

М.р.к.₂₀₀₇ = (ряд. 380 - ряд. 080) ф. 1 / ряд 380 = (3111- 2366) / 3111 = =0,2395

М.р.к.₂₀₀₈ = (ряд. 380 - ряд. 080) ф. 1 / ряд 380 = (2664 - 2621) / 2664 = =0,0161

4. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу:

К м.р.к.₂₀₀₆ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380) = 496 / 3091 = 0,1605

К м.р.к.₂₀₀₇ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 380) = 446/ 3111 = 0,1434

К м.р.к.₂₀₀₈ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ф.1(ряд. 380) = -14 / 2664 = - 0,0053

Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у його загальній сумі. Виходячи із розрахунків ми бачимо що частка запасів в загальній сумі робочого капіталу зменшилася. Це обумовлено зменшенням суми робочого капіталу підприємства, що знайшло своє відображення в розрахунку показника робочого капіталу [51, c.195]. Слід відмітити, що зниження товарних запасів характерно для підприємства, що швидко реалізує продукцію, не затримуючи значні обсяги запасів на складах. В разі подальшого накопичення запасів можливі декілька варіантів розвитку подій: 1. Продукція накопичилась на складі і не може бути швидко реалізована. Це можна пояснити специфікою роботи підприємства, а також неможливістю швидкого перетворення товарів в грошові кошти в наслідок, наприклад, дії фактору передоплати. 2. Немає ринку збуту продукції, що призводить до залучення кредитів банківських установ.

5. Коефіцієнт фінансової стійкості:

К ф.с.₂₀₀₆ = ряд.380 Ф.1/ ф. 1 ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 = = 3091/ 327= 9,4526

К ф.с.₂₀₀₇ = ряд.380 Ф.1/ ф. 1 ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 = = 3111/ 378 = 8,2302

К ф.с.₂₀₀₈ = ряд.380 Ф.1/ ф. 1 ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 = = 2664/ 843= 3,1601

Зменшення даного коефіцієнта із 9,4526 до рівня 3,1601 показує, що співвідношення власних і залучених засобів, вкладених в діяльність підприємства змінилося у сторону зростання залучених коштів. Відповідно здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування збільшується. Це свідчить про орієнтацію підприємства на залучений капітал.

6. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу (фінансування):

Ксс. в.з.₂₀₀₆ = ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 / ф.1 ряд. 380 = = 327/ 3091 = 0,1058

Ксс. в.з.₂₀₀₇ = ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 / ф.1 ряд. 380 = = 378 / 3111 = 0,1215

Ксс. в.з.₂₀₀₈ = ряд. 420 + ряд. 480 + ряд. 620 + ряд. 630 / ф.1 ряд. 380 = = 843 / 2664 = 0,3164

Як бачимо обсяги залученого капіталу збільшуються із 327 тис.грн. до рівня 843 тис.грн., також відбувається зниження обсягів власного капіталу до рівня 2664 тис.грн. у звітному періоді. Відповідно коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу збільшується до рівня 0,3164, це означає, що на кожну гривню власного капіталу підприємство залучає 0,3164 грн. капіталу.

7. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу:

К к.з.к.₂₀₀₆ = ряд. 430+480+620+630 ф.1 / ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1 = = 327 / 2644 + 92 +683 = 0,0956

К к.з.к.₂₀₀₇ = ряд. 430+480+620+630 ф.1 / ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1 = = 378 / 2366 + 389 +734 = 0,1083

К к.з.к.₂₀₀₈ = ряд. 430+480+620+630 ф.1 / ряд. 080 + 260 + 270 ф. 1 = = 843 / 2621 + 57 + 829= 0,2404

8. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами:

Кз.в.о.з ₂₀₀₆ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 260) = 496 / 683= 0,7262

Кз.в.о.з ₂₀₀₇ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 260) = 446 / 734= 0,6076

Кз.в.о.з ₂₀₀₈ = (ряд. 260 - ряд. 620)/ ф. 1 (ряд. 260) = -14 / 829 = 0,0169

Даний показник показує, те що забезпеченість підприємства власними оборотними засобами зменшується. Даний показник складає 0,7262 у попередньому році і знижується до значення 0,0169 у звітному періоді.

9. Коефіцієнт поточних зобов'язань:

Кп.з.₂₀₀₆ = ряд 620 / ряд. 640 = 187/ 3418 = 0,0547

Кп.з.₂₀₀₇ = ряд 620 / ряд. 640 = 288/ 3489= 0,0825

Кп.з.₂₀₀₈ = ряд 620 / ряд. 640 = 843/ 3507= 0,2404

Слід відзначити, що обсяг поточних зобов'язань збільшується, відповідно збільшується і показник - коефіцієнт поточних зобов'язань з 0,0547 до рівня 0,2404, це свідчить про те що підприємство збільшує частку поточних заборгованостей в звітному періоді, що є характерним при зниженні рівня платоспроможності підприємства

10. Коефіцієнт страхування бізнесу:

Кс.б. ₂₀₀₆ = ряд.340 / ряд.280 = 0 / 3418= 0

Кс.б. ₂₀₀₇ = ряд.340 / ряд.280 = 0 / 3489 = 0

Кс.б. ₂₀₀₈ = ряд.340 / ряд.280 = 0 / 3507 = 0

Важливе значення має забезпечення страхування бізнесу. Відсутність даного показника за період 2006- 2008 році свідчить про незахищеність даного підприємства, від різноманітних фінансових ризиків, тому в перспективному періоді слід здійснювати накопичування резервного запасу підприємства.

11. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом:

К з.з. ₂₀₀₆ = ряд. 260 - ряд. 620 ф1/ р.100 - 140ф1 = 496 / 201= 2,4677

К з.з. ₂₀₀₇ = ряд. 260 - ряд. 620 ф1/ р.100 - 140 ф1 = 446/ 378= 1,1799

К з.з. ₂₀₀₈ = ряд. 260 - ряд. 620 ф1/ р.100 - 140 ф1 = -14 / 131= -0,1069

Слід відзначити, зниження обсягу власного робочого капіталу, що призвело до зниження коефіцієнту забезпечення запасів робочим капіталом. Даний показник знижується із 2,4677 до рівня -0,1069, що свідчить про зменшення забезпеченості запасів робочим капіталом, а негативне значення показника говорить про від'ємне значення робочу діяльність.

Заключним етапом стане дослідження показників рентабельності продукції підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період 2006-2008 рр. (таблиця 2.5).

Позитивним чинником діяльності підприємства ЗАТ “Піонтекс” в 2006-2008 рр. є підвищення показників прибутковості підприємства в порівняні із базовим періодом, проте показники рентабельності знаходяться на досить низькому рівні, що свідчить про зниження ефективності діяльності підприємства. Показник рентабельності продукції збільшується на 0,24% пункти, відповідно із 0,60% до рівня 0,84%. Це збільшення обумовлено зростанням доходної бази підприємства.

Таблиця 2.5

Показники рентабельності (прибутковості) підприємства ЗАТ “Піонтекс” в 2006-2008 роках

Показник	Зміст	Алгоритм розрахунку на основі звітності	Роки	Відхилення (+;-)
			2006	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7
Рентабельність продукції, %	Прибуток від операційної діяль ності / собівартість реалізованої продукції *100	р100ф2/р040ф2	0,60%	0,82%	0,84%	0,24%
Рентабельність продаж, %	Чистий прибуток / чистий дохід(виручка) від реалізації * 100	р.220 ф.2/р035ф2	0,501%	0,675%	0,686%	0,19%
Рентабельність власного капіталу, %	Чистий прибуток / власний капітал 8 *100	р.220ф2/р380ф1	0,550%	0,643%	1,051%	0,50%
Рентабельність загальна (активів), %	Чистий прибуток / Середня вартість активів * 100	р220ф2/р280ф1	0,497%	0,573%	0,798%	0,30%

Проте за рахунок надмірного зростання фінансових витрат незначно збільшується рентабельність продажу із рівня 0,501% до рівня 0,686%.

Збільшується також рентабельність власного капіталу підприємства, що пов'язано із незначним збільшенням ефективності його використання і більшим рівнем власного капіталу підприємства у порівнянні із залученим. Рентабельність власного капіталу збільшується із 0,550% до рівня 1,051%.

В аналізованому періоді відбувається збільшення загального обсягу активів підприємства ЗАТ “Піонтекс” із 3418 тис.грн. до рівня 3507 тис.грн. та збільшується прибутковість підприємства із 17 тис.грн. до збитковості на рівні 28 тис.грн. відповідно збільшується загальна рентабельність активів із 0,497% до рівня 0,798%.

Завершуючи розгляд показників рентабельності (прибутковості) підприємства ЗАТ “Піонтекс” слід відмітити, що розподіл прибутків підприємства в звітному періоді не передбачає виплатів дивідендів, тому показник рентабельності акції у 2008 році складає 0.

Узагальнюючи все вищезазначене слід відмітити, підвищення основних фінансово-економічних показників господарської діяльності підприємства ЗАТ “Піонтекс”, зокрема зростають показники чистого прибутку та рентабельності діяльності.

Досліджуючи цінову політику аналізованого підприємства, слід відзначити, що ціноутворення ЗАТ “Піонтекс” пов'язане з дією багато чисельних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища та являється акумулюючим показником, тому всі інші техніко-економічні параметри аналізують і прогнозують головним чином, щоб визначити ціну на продукцію, що виробляється.

Основна функція ціни - забезпечення прибутковості операцій по всьому ланцюгу продукт-ринок. В межах маркетингу ціна по значущості займає друге місце після товару. Із теорії економіки відомо, що досконалим вважається той ринок, на якому встановлюється одна й та ж ціна на один і той же продукт в один і той же час.

Теоретично цього можна досягти при наявності необхідної інформації у всіх учасників ринку, великого і регулярного попиту, необмеженого числа суб'єктів господарювання, мобільності факторів виробництва. Практично, це неможливо. Таким чином, не може бути зовсім вільного ринку. Може бути лише конкурентний ринок. Для його нормального функціонування необхідні різноманітні форми власності та наявність ринкової інфраструктури. Для ринку продукції необхідні системи оптової і роздрібної торгівлі, маркетингової організації.

Ринковий механізм через ціни регулює взаємовідносини, що служать відправним пунктом при прийнятті управлінських рішень: що і як виробляти? для кого? де купувати? Рішення, що стосується цін приймають усі суб'єкти ринкової економіки. Звичайно до них відносять домашні господарства, підприємства (фірми), держава. В умовах конкуренції вони тісно взаємодіють на всіх видах і типах ринків, створюючи взаємопов'язаний “потік” витрат і доходів, визначаючи загальний стан економіки або ціноутворюючі фактори. Розглянемо динаміку виробництва продукції (табл.2.6), за даними додатків У, Ф, Х.

Таблиця 2.6

Динаміка виробництва продукції ЗАТ “Піонтекс”

за період 2006 - 2008 роки

Найменування продукції	Од. виміру	2006 рік Кількість продукції	2007 рік Кількість продукції	2008 рік Кількість продукції
		випуск	реалізація, тис.грн.	випуск	реалізація, тис.грн.	випуск	реалізація, тис.грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
Матраци
Матрац ватіновий “Екстра”	шт.	195	121,3	193	144,6	211	177,09
Матрац ватіновий “Кокос+”	шт.	172	130,1	197	153,2	219	200,12
Матрац ватіновий “Лідер”	шт.	177	144,5	164	124,3	195	179,90
Матрац ватіновий “Мастер”	шт.	184	137,8	201	169,5	224	202,24
Матрац ватіновий “Універсальний”	шт.	201	175,6	172	164,3	205	201,03
Подушки сінтепонові
50 на 50см	шт.	3821	300,12	4072	175,09	4356	217,80
50 на 70см	шт.	6192	278,64	6018	227,14	5117	319,81
60 на 60см	шт.	4012	220,66	3922	207,86	4977	383,23
Ковдри ватінові
144 - 210см	шт.	6183	561,51	7291	481,21	7082	686,95
174 - 210см	шт.	6987	549,28	7112	547,62	8163	873,44
Ковдри сінтепонові
144 - 210см	шт.	10973	797,73	12209	573,82	11455	740,23
174 - 210см	шт.	13982	657,15	11063	586,33	13281	916,39
Всього		68079	4074,4	52614	3555	55485	4896

Аналізуючи дані таблиці, слід зазначити, що найбільшу питому вагу у загальному виробництві серед продукції, випускаємої підприємством ЗАТ “Піонтекс”, займають ковдри сінтепонові із розміром 144 - 210см Якщо у базовому 2006 році обсяг реалізації складає 657,15 тис.грн., то у 2008 році він збільшується до рівня 916,39 тис.грн.

Зростають обсяги реалізації ковдри ватінові розмірами 144 - 210см та 174 - 210см відповідний обсяг реалізації складає 561,51 тис.грн. та 549,28 тис.грн. у 2006 році, а у 2008 році складає 686,95 тис.грн. та 873,44 тис.грн.

Слід відзначити зростання обсягів реалізації матраців, що пов'язане із збільшенням попиту на дану продукцію. Якщо у 2006 році обсяги реалізації складає 709,3 тис.грн., то у 2008 році зростання відбувається до показника 960,38 тис.грн. Динаміка збільшення обсягів реалізації матраців представлена на рис. 2.3

В структурі реалізації матраців найбільшу питому вагу займає матрац ватіновий “Мастер”, якого у звітному році реалізували на суму 202,24 тис.грн.



Рис 2.3 Динаміка збільшення обсягів реалізації матраців підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період 2006-2008 роки

Також значний обсяг реалізації спостерігається по продукції Матрац ватіновий “Кокос+” - 200,12 тис.грн. та матрац ватіновий “Універсальний” - 201,03 тис.грн.

Дещо менше реалізовувалося матрац ватіновий “Лідер” - 179,9 тис.грн., а по продукції матрац ватіновий “Екстра” реалізація складала - 177,09 тис.грн. у звітному році.

Таким чином, можна зробити висновок, що на підприємство ЗАТ “Піонтекс” значно впливає ситуація у текстильній промисловості, адже державна політика не на достатньому рівні приділяє увагу даній галузі, що викликає певні труднощі із реалізацією господарської стратегії підприємств галузі. Отже, слід змінити стратегічні направлення, щоб текстильна галузь змінила темпи спаду виробництва до зростання.

За допомогою конкуренції найчастіше усуваються протиріччя між попитом і пропозицією, співвідношення між якими в кожний даний момент впливають на рівень ринкової ціни. Через конкуренцію здійснюється дія закону вартості. Таким чином, динаміка цін знаходиться в тісній залежності не тільки від факторів зовнішнього середовища (економічна політика держави, інфляція, податки, курс валют), а також від фактора подовженості життєвого циклу продукції (часу перебування продукції в продажу).

Отже розглянемо середні реалізаційні ціни основних видів продукції підприємства ЗАТ “Піонтекс” (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7

Середня ціна реалізації основних видів одиниці продукції підприємства ЗАТ “Піонтекс” за період 2007-2008 роки

Види продукції	Обсяг реалізованої продукції, шт.	*Сума виручки, тис.грн	Середня ціна реалізації шт., грн.	Відхилення ціни шт. (+; -), грн.
	2007	2008	2007	2008	2007	2008
1	2	3	4	5	6	7	8
Матраци
Матрац ватіновий “Екстра”	193	211	144,6	177,09	749,22	839,29	90,07
Матрац ватіновий “Кокос+”	197	219	153,2	200,12	777,66	913,79	136,12
Матрац ватіновий “Лідер”	164	195	124,3	179,90	757,93	922,56	164,64
Матрац ватіновий “Мастер”	201	224	169,5	202,24	843,28	902,86	59,57
Матрац ватіновий “Універсальний”	172	205	164,3	201,03	955,23	980,63	25,40
Подушки сінтепонові
50 на 50см	4072	4356	175,09	217,80	43,00	50,00	7,00
50 на 70см	6018	5117	227,14	319,81	37,74	62,50	24,76
60 на 60cм	3922	4977	207,86

Подобные документы

• Аналіз цінової політики підприємства на прикладі ТОВ "Медикор"

  Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
  
  дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010
  

• Дослідження цінової політики торгового підприємства

  Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
  
  курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013
  

• Вдосконалення цінової політики як чинник підвищення ефективності господарювання підприємств

  Сутність цінової політики підприємства. Вплив цінової політики на формування доходів, фінансового результату та беззбитковості підприємства. Типи ефективності господарювання підприємства та фактори її зростання. Аналіз цінової політики підприємства.
  
  курсовая работа [261,7 K], добавлен 23.07.2011
  

• Цінова політика ПАТ "Зарічненський молокозавод"

  Дослідження стану молокопереробної галузі України, аналіз виробничої діяльності та цінової політики. Економічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, аналіз його фінансового стану. Діагностика макросередовища та ділового оточення.
  
  курсовая работа [303,3 K], добавлен 22.05.2019
  

• Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства в умовах розвитку

  Сутність, поняття і види дивідендної політики, її значення для розвитку підприємства. Загальна характеристика підприємства ЗАТ "Барошник". Формування капіталу, фінансові показники діяльності, аналіз керування, удосконалення дивідендної політики.
  
  курсовая работа [170,3 K], добавлен 28.03.2011
  

• Амортизаційна політика та її вплив на фінансову діяльність підприємства

  Сутність та структура основних фондів як основа формування амортизаційної політики. Зміст та методи амортизаційної політики підприємства. Економічна характеристика підприємства, аналіз ефективності амортизаційної політики та шляхи її удосконалення.
  
  курсовая работа [48,3 K], добавлен 29.05.2012
  

• Шляхи вдосконалення цінової політики на ВАТ "ХТЗ"

  Методи і види ціноутворення в умовах конкуренції, монополії та олігополії. Аналіз рентабельності і фінансової стійкості підприємства. Особливості технології виробництва і системи менеджменту на ВАТ "ХТЗ". Розрахунок продажної ціни на товари та послуги.
  
  дипломная работа [280,1 K], добавлен 08.11.2010
  

• Методичні підходи до визначення ціни

  Встановлення ціни як один із найважливіших етапів цінової політики підприємства. Інформація про урядову політику та власне виробництво. Методи обліку ціни продукції в рамках витратного підходу. Методи визначення ціни на основі попиту споживачів.
  
  доклад [12,6 K], добавлен 10.11.2010
  

• Ціни та рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції в умовах ринкових відносин

  Суть цін та їх система в аграрному виробництві, методика визначення рентабельності. Використання основних ресурсів підприємства. Динаміка виробництва валової продукції, грошових надходжень і прибутку. Напрямки удосконалення цін та зниження собівартості.
  
  курсовая работа [94,2 K], добавлен 16.11.2014
  

• Розроблення інноваційної політики підприємства

  Сутність поняття "інноваційна політика підприємства". Методичний підхід до оцінки ефективності інноваційної політики підприємства та напрямки її розробки. Основні техніко-економічні показники підприємства. Показники ефективності використання ресурсів.
  
  курсовая работа [69,3 K], добавлен 18.05.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам