Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОНОМІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЛОДІВ

1.1 Економічна сутність ефективності виробництва плодів

1.2 Показники економічної ефективності виробництва плодів

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ

2.1 Економічна ефективність діяльності підприємства

2.2 Аналіз динаміки виробництва плодів

2.3 Економічна ефективність виробництва плодів

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ

3.1 Перспективи розвитку виробництва плодів

3.2 Технологічне забезпечення ефективності виробництва плодової продукції

3.3 Удосконалення ринкового механізму та системи реалізації плодово - ягідної продукції

продукції

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Список використаних джерел

ВСТУП

Плодівництво-це велика галузь с/г виробництва плодів, ягід і горіхів. Воно включає в себе власне плодівництво, ягідництво і розсадництво. Плоди - це цінні продукти харчування, що містять цукру, різні органічні кислоти, жири, вітаміни. Плоди служать сировиною для харчової промисловості, що виробляє варення, соки, компоти, сиропи, джеми, вино, спирт. Можна використовувати також олії з кісточок-абрикосове, сливове, персикове, а з вичавків яблук і груш робити різні солодощі, масло і кормову борошно. Плодові насадження грають велику роль в парковому господарстві, мають естетичне значення.

Актуальність проблеми. В умовах ринкових відносин, що орієнтують сільських товаровиробників на самостійність подолання кризових тенденцій можливо лише шляхом підвищення економічної ефективності виробництва. Негативно впливають на ефективність виробництва в АПК диспаритет цін на промислові та сільськогосподарські товари, порушення налагоджених перш виробничих зв'язків з іншими господарствами, республіками і областями. Не сприяють підйому сільськогосподарського виробництва і зведення до мінімуму дотацій держави підприємствам АПК, високі ставки податків на товаровиробників, великий зовнішній борг (за яким держава щорічно виплачує великі відсотки), високий рівень інфляції і безробіття в країні, зовнішня продовольча інтервенція та ін. В умовах, коли в найближчому майбутньому неможливо розраховувати на багаторазове збільшення державної допомоги сільськогосподарським підприємствам, основним напрямом підвищення економічної ефективності є опора на власні сили, дослідження внутрішніх резервів по виходу АПК з кризи. Плодівництво є складовою частиною сільськогосподарського виробництва, і разом з іншими галузями впливає на рівень його ефективності. Воно має багато спільного з рослинництвом в цілому, однак властиві тільки плодівництву специфічні особливості виділяють його в самостійну галузь. Головною особливістю плодівництва є те, що багаторічні насадження являють собою основні засоби виробництва, беруть участь у виробничому процесі тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, але період застосування капітальних вкладень не збігається з періодом отримання продукції [10]. Для багаторічних насаджень характерна сувора цілеспрямованість господарського використання. Специфікою плодових насаджень є сталість місця виростання і неможливість довільного пересування по території господарства. У зв'язку з цим ефективність їх експлуатації в значній мірі залежить від правильного вибору ділянки і визначення культурно-сортового складу плодових насаджень.

Актуальність перерахованих аспектів, велике народногосподарське значення визначили вибір теми курсової роботи.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень є всебічне дослідження сучасного стану виробництва плодів та ягід і виявлення резервів підвищення її економічної ефективності.

Теоретична та методологічна база дослідження. Теоретичну та методологічну основу курсової роботи склали фундаментальні концепції та ідеї, обґрунтовані і представлені в класичній і неокласичної економічної літератури, досягнення природничих наук, дослідження вчених, що відносяться до досліджуваного предмета.

Предмет об'єкт дослідження. Предметом дослідження є економічні процеси та умови, що визначають підвищення ефективності плодівництва в регіоні. Об'єктом дослідження є спеціалізоване плодове підприємство ДПДГ “Мелітопольське ”.

Курсова робота складається з трьох розділів,містить 24 таблиці, 5 рисунків. Список використаних джерел включає 19 найменувань.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОНОМІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ ПЛОДІВ

1.1 Економічна сутність ефективності виробництва плодів

За даними деяких вчених [10], при визначенні суті економічної ефективності виробництва слід показати, що представляють собою ефект і ефективність. Але до цього часу немає єдиного тлумачення цих понять. Ефект - слово латинського походження. У широкому сенсі ефект - це результат будь-якої дії, не обов'язково з користю для виробництва. Наприклад, ефект від застосування добрив виражається у вигляді збільшення врожаю, від використання кормів - у збільшенні надою молока і приросту живої маси худоби. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив або кормів. Який би не був важливий ефект виробництва, його результат недостатньо характеризує людську діяльність, так як не показує, ціною яких ресурсів (витрат) отримано. Адже один і той же ефект може бути отриманий різними засобами, з різним рівнем використання ресурсів і, навпаки, однакові ресурси можуть дати різний ефект. Тому необхідно порівнювати досягнутий ефект з тими ресурсами (витратами), за допомогою яких його отримано. Можна порівнювати витрати і результат діяльності. Таке співвідношення буде показувати ефект, але не ефективність. Припустимо, що при виробництві плодів вартістю 180грн. підприємство понесло витрати в 200 грн. Тут ефективності немає, оскільки витрати виявилися більше вартості виробленого продукту, тобто виробництво виявився збитковим для виробника.

Судити про доцільності проведених заходів найбільш повно можна по ефективності. Слово «ефективність» від латинського слова у формі дієслова означає приносити користь, а у формі іменника - виконання, результативність. Таким чином, ефективним є все те, що приносить користь, дозволяє отримати бажаний результат. Користь, бажаний результат приносить лише цілеспрямована людська діяльність.

В процесі своєї діяльності людина прагне до максимального ступеня досягнення наміченої мети, притому з мінімальними затратами праці та коштів. Виходячи з цього ефективність являє собою єдність двох взаємопов'язаних принципів - максимізації результату, тобто ступеня досягнення поставленої мети, і мінімізації витрат живої і матеріалізованої праці, пов'язаних з отриманням результату.

Максимальна ступінь досягнення намічених цілей можлива лише за умови мінімальних витрат суспільної праці на кожну частину загального результату. Це пояснюється тим, що розвиток суспільства відбувається в умовах обмежених можливостей (ресурсів). Тому, якщо виробник буде витрачати на досягнення одних цілей невиправдано велику кількість ресурсів, то для реалізації інших цілей ресурси будуть обмежені.

Стосовно до виробничої діяльності людей ефективність прийнято називати економічною ефективністю виробництва. Ефективність - це відношення ефекту до дії, тобто величина ефекту в розрахунку на одиницю впливу. Іншими словами, економічну ефективність характеризує відношення економічного ефекту до витрат, що зумовив цей ефект. Рівень економічної ефективності дає уявлення про те, ціною яких витрат досягнутий економічний ефект. Чим більше ефект і менше ресурси, тим вища економічна ефективність виробництва, і навпаки. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці при найменших сукупних витрат. За визначенням А.А. Азарова [11] економічна ефективність - це результативність виробництва, співвідношення між результатами господарської діяльності (господарства, району та інші) і витратами праці та коштів. Економічна ефективність являє собою якісний підсумковий показник розвитку економіки. Ефективно все те, що приносить прибуток. В умовах ринкової економіки товаровиробник не буде виготовляти і реалізовувати той товар або послугу, які не принесуть йому прибуток. Те, що в умовах ринку не приносить прибутку зазвичай ставиться або до функції держави, або до обов'язків громадських організацій. У сільськогосподарському виробництві економічна ефективність характеризується «отриманням максимальної кількості продукції з кожного гектара землі та від кожної голови худоби при найменших витратах живого і матеріалізованої праці» [10].

Класичне визначення економічної ефективності капіталістичного виробництва дав К. Маркс. Він писав, що виробництво ефективно, якщо «... при мінімумі авансованого капіталу виробляти максимум додаткової вартості...» [12, с.67 ]. Він вважав, що ефективність означає «... виробляти даний продукт можливо з меншими витратами сил і засобів» [18, с. 13]. К. Маркс економічну ефективність пов'язував з законом економії робочого часу [17, с. 234]. Цієї точки зору дотримувався і Ф. Енгельс, вказуючи, що суспільство має знати, скільки праці потрібно для виробництва кожного предмета споживання. Для визначення результату він пропонував зважувати і зіставляти корисні ефекти різних предметів споживання один з одним і з необхідним для їх виробництва кількістю праці [10].

З позиції суспільства в цілому такі визначення абсолютно справедливі, але на практиці в різних суспільно - економічних формаціях різні автори вносять у трактування поняття «ефективність» не завжди виправдане різноманітність. Так, А.І. Алтухов [11] вказує, що ефективність виробництва - це максимізація обсягу виробництва продукції, отриманої при певних розмірах живого і матеріалізованої праці; економічний результат розвитку господарства, що виражається в досягнення найбільшого ефекту при мінімальних витратах; виробництво можливої кількості продукції з найбільшою економічною віддачею всіх використаних ресурсів. Це означає, що певна кількість продукції повинно бути отримано з мінімальними витратами. В економічній літературі розрізняють ще два поняття «ефект» і «економічна ефективність». Під «ефектом» мається на увазі результат тих або інших заходів, що проводяться в АПК. Наприклад, ефект від застосування нових, більш високоврожайних сортів. Він виражається в збільшенні врожаю плодових, ягідних і ін. Але на рослина впливають багато факторів. Тому показник економічної ефективності, коли результати порівнюються з виробництва затратами праці та коштів у грошовій формі, дає більш повне уявлення про економічної ефективності.

«Економічна ефективність, - пише Н.Я. Коваленко, - показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, іншими словами, віддачу сукупних вкладень. У сільському господарстві - це отримання максимальної кількості продукції з одиниці площі при найменших витратах живого і матеріалізованої праці» [15, с.211]. С. І. Кованов і В.А. Свободин відзначають, що рентабельність є одним з найважливіших показників виробничо-економічної ефективності виробництва на підприємствах, в об'єднаннях і фірмах []. Вони визначають рентабельність сільськогосподарського виробництва як «... прибутковість, прибутковість за певний період часу». У визначенні поняття «ефективність» думки наших економістів не у всьому збігаються з позиціями економістів країн з розвиненими ринковими відносинами. Так, на думку К.Р. Макконелл і С.Л. Брю економічна ефективність «... характеризує зв'язок між кількістю рідкісних ресурсів, які застосовуються в процесі виробництва, і отриманим в результаті кількістю будь-якого конкретного продукту. Велика кількість продукту, отриманий від цього обсягу витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту від цієї кількості витрат вказує на зниження ефективності» [9, с 13.]. Тут також ефективність розглядається з точки зору суспільства в цілому, виходячи з теорії «витрати - випуск». І. Ворст і П. Ревентлоу [11] обрали досить оригінальний підхід до проблеми ефективності. Вони не використовують поняття «економічна ефективність» зовсім, підміняючи його рентабельністю і прибутковістю. При цьому під рентабельністю вони розуміють її здатність до приросту вкладеного капіталу. Активи підприємства, як стверджують автори, фінансуються в більшості випадків за рахунок власного та позикового капіталу. Тому значення прибутку, яке оцінюється по відношенню до величиною активів, повинна включати як приріст позикового капіталу (процентні нарахування), так і приріст власного капіталу (прибуток після платежів по відсотках). У кожній країні є свої особливості обліку рентабельності і прибутковості. Так, в Данії прибутковістю називається відношення доходів до витрат виробництва, і цей показник нерідко використовується як показник ефективності виробництва [10]. Таким чином, різниця між поняттями ефект і ефективність полягає в тому, що ефект висловлює абсолютне значення отриманого результату безвідносно до витрат, що цей результат зумовили. Визначення ефективності припускає співвідношення отриманого результату і витрат, зроблених для його отримання [12].

На думку А.А. Азарова [11], розрізняють кілька видів економічної ефективності: 1. Народногосподарську (макроекономічну) ефективність, яку зазвичай розраховують як частка від ділення національного доходу країни на кількість населення; 2. Ефективність сільськогосподарського виробництва, яка визначається як обсяг валового доходу в розрахунку на одного середньорічного працівника, зайнятого в сільському господарстві. Аналогічним чином розраховується економічна ефективність сільського господарства республіки, краю, області, району; 3. Ефективність виробництва в господарствах (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, СВК та інші) найчастіше розраховується як приватні стосунки чистого доходу (прибутку) господарства на комерційну собівартість його продукції. Рентабельність зазвичай виражається у відсотках;

4. Ефективність окремих галузей рослинництва, тваринництва розраховується з того ж показника рентабельності виробництва, але чи всередині господарства окремих продуктів, або в районі (області, республіці, країні) за галузями. Наприклад, рентабельність галузей рослинництва Міністерства сільського господарства України;

5. Ефективність внутрішньогосподарських підрозділів (бригад, ферм, ланок) розраховується за показником рентабельності виробництва, якщо вся продукція даного підрозділу підраховується в вартісної формі. Але в ряді випадків продукція бригад, ланок не розраховується в грошовій формі, тоді для визначення ефективності виробництва в цих підрозділах застосовуються натуральні або нормативні показники;

6. Ефективність виробництва окремих культур і продуктів (плоди, зерно, картопля, м'ясо та ін.). Ефективність товарної продукції зазвичай підраховується в вартісної формі і визначається за формулою рентабельності виробництва. Валова продукція окремої культури або продукту може розраховуватися як в вартісної формі, так і в натуральних показниках (кілограмах, літрах, центнерах і так далі).

7. Ефективність заходів (науково-технічного прогресу, меліорації, хімізації) зазвичай визначається за формулами ефективності капітальних вкладень за методиками. Всі дані види ефективності тісно пов'язані між собою, так як кінцевий результат ефективності по сільському господарству включає в себе ефекти і залежить від раціонального використання всіх наявних в галузі ресурсів. При визначенні й оцінці економічної ефективності суспільного виробництва з витратами живого і матеріалізованої праці, тобто з використаними виробничими ресурсами, порівнюються не всі, а тільки такі результати виробництва, які представляють собою громадські споживчі вартості. Для об'єктивної оцінки економічної ефективності суспільного виробництва, поряд із загальним обсягом громадських споживацьких вартостей, важливо враховувати також їх структуру, асортимент, кількість, час і місце виготовлення. Економічна ефективність суспільного виробництва за інших рівних умов буде тим вище, чим більшою мірою структура, асортимент і якість вироблених продуктів, а також місце і час їх отримання відповідають суспільним потребам. Суть ефективності - в віддачі всієї суми витрат. Цікаво визначення ефективності, яке дають закордонні економісти. Так, наприклад, До. Р. Макконелл і С. Л. Брю [11], вважали, що економічна ефективність виробництва - випуск товарів з найменшими витратами; використання мінімальної кількості ресурсів для виготовлення даного обсягу продукції; виробництво даного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах. Багато економістів, наприклад Г.І. Макін, обґрунтовано вважають, що узагальнену оцінку діяльності сільгосппідприємств дає співвідношення прибутку з виробничими витратами. «Критерієм економічної ефективності, - пише Г.І. Макін, - є прибуток. Однак вона в абсолютному відношенні не відображає достатньою мірою ефективність діяльності підприємства. Основним узагальнюючим її показником слід вважати рентабельність, в якій відображається як обсяг прибутку, так і рівень витрат на виробництво продукції» [8,c 12]. Але в сільськогосподарському виробництві (у чому полягає його особливість), важливо показати не тільки масу прибутку, але і розрахувати її максимум в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь при мінімумі витрат. Дехто поділяє точку зору Ю.І. Сигидова [2, с3], який відзначає, що найважливішим показником сільськогосподарського виробництва є «... вихід прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь або на голову худоби». Кожне сільгосппідприємство прагне отримати максимум прибутку. При конкуренції з боку інших сільгосппідприємств збільшення прибутку всіма товаровиробниками приводить в масштабах області або країни до максимізації загальної цінності продукції, яка може бути отримана при існуючих ресурсах, тобто призведе до зростання ефективності всієї економіки.  Методологія дослідження питань ефективності плодового підкомплекса будується на загальній теорії ефективності виробництва, яка є однією з найбільш важливих, як з точки зору теорії, так і з точки зору практики. Однак на практиці не завжди реалізовувалися умови, які забезпечували б ефективне ведення виробництва. Перехід на ринкові відносини, на наш погляд, припускає перегляд окремих методологічних положень щодо визначення ефективності, виявлення факторів її підвищення.

Незважаючи на велику кількість досліджень в даній області, відомо, що до цього часу немає чітко сформульованої визначення економічної ефективності виробництва, питання по колишньому залишається дискусійним. Але економісти дотримуються в цілому таких ухвал. Ефективність виробництва - це ступінь використання наявних у розпорядженні товариства продуктивних сил, природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Ефективність виробництва - це його результативність, де результати порівнюються з витратами. Іноді під ефективністю розуміють результат у порівнянні з витратами.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва плодів

У сучасних умовах, в період формування ринкових відносин, значне збільшення виробництва продукції плодівництва і підвищення її економічної ефективності можливе лише на основі інтенсифікації. В даний час цей процес повинен мати фінансову підтримку з боку держави.

Ведення плодівництва пов'язане з певними труднощами. Плоди є мало транспортабельною і продукцією, яка швидко псується. У зв'язку з цим потрібна швидка їх реалізація, надійні партнери, наявність холодильників, хороших сховищ, переробних цехів та підприємств, спеціалізованих транспортних засобів - рефрижераторів. Для плодівництва характерна велика потреба в трудових ресурсах порівняно короткий період (збирання врожаю), який під час збігається з прибиранням овочів, винограду, картоплі. Для ведення плодівництва потрібні хороші ґрунту, в ньому застосовують великі дози органічних добрив. Економічна ефективність виробництва плодів характеризується системою основних показників, які включають: 1) врожайність, 2) продуктивність праці, 3) собівартість 1 ц продукції, 4) прибуток з 1 га плодових і 5) рівень рентабельності. У визначенні ефективності виробництва продукції плодівництва є деякі особливості. Перш за все, її обчислюють на основі даних в середньому за парна кількість років. Це викликано тим, що в багатьох господарствах в садівництві спостерігається періодичність плодоношення - чергування урожайних і неврожайних років. Ефективність виробництва плодів і ягід визначають окремо за насінним, кісточкових, ягідних культур і сортам. Різні види насаджень в однакових природних умовах дають різну врожайність, що згодом позначається на собівартості і ціною реалізації продукції. Тому на ефективність садівництва в цілому впливає не тільки врожайність, але і структура насаджень.

Плодівництво - трудомістка галузь. Витрати праці в ньому на гектар досягають 700 чол. - час, і більше, не включаючи реалізацію і переробку нестандартної продукції. Головним шляхом підвищення економічної ефективності виробництва плодів є:

1. Інтенсифікація на основі спеціалізації і концентрації виробництва; 2.Підвищення врожайності плодів;

3. Зниження їх собівартості;

4. Підвищення якості продукції.

Подальший розвиток вирощування плодів повинен ураховувати кон'юнктуру ринку як комплекс взаємопов'язаних факторів. Для визначення економічної ефективності виробництва плодової продукції в курсовій роботі пропонується наступна система показників:

1) урожайність плодово-ягідної продукції, ц/га;

2)виробничі витрати на 1 га насаджень, грн.;

3)затрати праці на 1 га, люд.-год.;

4)затрати праці на одиницю продукції, люд.-год.;

5)собівартість 1 ц плодів та ягід, грн.;

6)ціна реалізації 1 ц плодів та ягід, грн.;

7)прибуток на 1 га, грн.;

8) рівень рентабельності, %;

9) рівень товарності, %;

Наведена система економічних показників, сформована у відповідності з методикою дослідження, дозволяє послідовно й широко вивчити цей процес. Однак кожний показник характеризує роль окремого фактора, і не дає змоги виявити сукупний вплив їх на досліджуваний процес. Для оцінки комплексного впливу факторів необхідно розглянути сукупність тих із них, які забезпечують умови для ефективного виробництва продукції плодів

РОЗДІЛ 2

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ

2.1 Економічна ефективність діяльності підприємства

ДПДГ- це державне підприємство дослідного господарства.

Господарства досліджують для того, щоб підвищити його рівень ефективності, розширити спеціалізацію, та вийти на новий, ширший рівень виробництва. Впровадити нові сорти плодів, а також удосконалити вирощування старих.

ДПДГ «Мелітопольське» є основною базою для проведення науково-дослідних робіт і подальшого їх експериментального освоєння. Впровадження сортів плодових культур селекції дослідної станції і технологій вирощування інтенсивних насаджень сприяє отриманню високих виробничих та економічних результатів.

Ми зробимо аналіз діяльності ДПДГ «Мелітопольське» Мелітопольського району Запорізької області за 2009 - 2011 роки.

Таблиця 1

Склад і структура товарної продукції

Види продукції, галузі та підгалузі	2009р	2010р	2011 р	2011 р. у % до 2009р.
	Виручка від реалізації, тис. грн.	Структура, %	Виручка від реалізації, тис. грн.	Структура, %	Виручка від реалізації, тис. грн.	Структура, %
Рослинництво - всього	6299,0	86,94	11609,0	91,3	6599,0	95,0	104,8
У тому числі: зернові та зернобобові	268,0	4,0	433,0	3,4	664,0	9,6	247,8
З них: озима пшениця	268,0	4,0	430,0	3,4	632,0	9,1	235,8
Соняшник	209,0	2,88	-	-	56,0	0,8	26,8
Баштанні продовольчі	10,0	0,14	6,0	0,05	6,0	0,08	60,0
Плоди (зерняткові, кісточкові)	5063,0	69,88	10193	80,1	4534	65,3	89,6
Ячмінь ярий	-	-	3,0	0,02	31,0	0,43	-
Ярові зернові	-	-	-	-	31,0	0,43	-
Послуги в с/г	946,0	13,1	1111	8,8	344,0	5,0	35,3
Продукція с/г і послуги	7245,0	100	12720	100	6943	100	95,8

За даними таблиці 1, визначили склад і структуру товарної продукції рослинництва, а саме: виручка від реалізації зернових та зернобобових у 2011 році відносно 2009 року становить на 396тис.грн. більше, що становить 247,8 %. Виручка реалізації озимої пшениці, у 2011 році порівняно з 2009 роком збільшилась на 364тис.грн., що складає 235,8%, тобто план перевиконали на 135,8%. Виручка від реалізація соняшника 2011 року зменшилась на 153тис.грн., відносно 2009 року, що становить 26,8%. Виручка баштанних продовольчих впала на 4тис.грн., це 60%. Виручка від реалізації плодів у 2011 році відносно 2009 року, знизилась на 529тис.грн., що становить 89,6%.

Спеціалізація -- це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі [1].

За даними таблиці 2 визначили:

Кс=100/(p*(2i-1)= 100/202,37=0,49 - Значення Кс=0,49 вказує, що господарська спеціалізація ДПДГ висока, на вирощування та реалізацію плодової продукції.

Валова продукція -- це вартість усієї виробленої в плановому періоді продукції, незалежно від ступеня її виготовлення [3].

Таблиця 2

Вихідні дані для визначення спеціалізації підприємства

Види продукції	Вартість товарної продукції в середньому за 3 роки тис. грн..	Структура (Р),%	і	2і - 1	Р(2і - 1)
Рослинництво - всього	8169	91,0	-	-	-
В т.ч.: зернові та зернобобові	455	5,0	-	-	-
З них: озима пшениця	433,3	4,8	3	5	24
Соняшник	132,5	1,47	4	7	10,29
Баштанні продовольчі	7,3	0,08	7	13	1,04
Плоди кісточкові	6596,6	73,5	1	1	73,5
Плоди зерняткові	6596,6	73,5	1	1	73,5
Ячмінь ярий	17	0,18	6	11	1,98
Ярові зернові	31	0,34	5	9	3,06
Послуги с/г	800,3	8,9	-	-	-
Продукція сільського господарства і послуги всього	8969,3	100,0	-	-	202,37

Таблиця 3

Вартість валової продукції в співцінах 2005 року

Види продукції	Валове виробництво продукції, ц	Спів-ставна ціна грн/ц., 2005р	Вартість валової продукції, тис. грн.	2011р у% до 2009р
	2009р	2010р.	2011р.		2009р.	2010р.	2011р.
Рослинництво всього	88495	80069	53029	-	16273,8	12885,49	8530,89	52,4
Соняшник	923	112	238	88,02	81,24	9,85	20,94	25,77
Баштанні продовольчі (кавуни, дині)	92	70	181	48,81	4,49	3,41	8,83	196,6
Зерняткові плоди	43740	34729	22117	142,88	6249,5	4962,07	3160,07	50,6
Кісточкові плоди	43740	34729	22117	227,22	9938,6	7891,1	5025,4	50,6
Ярий ячмінь	-	401	721	47,54	-	19,06	34,27	-
Ярові зернові	-	-	721	47,54	-	-	34,27	-
Озима пшениця	-	10028	6934	40,58	-	406,93	281,38	-
Тваринництво всього	600	475	-	-	617,05	488,5	-	-
Мед	600	475	-	1028,4	617,05	488,5	-	-
Всього по підприємству	89095	80544	53029	-	16890,8	13373,9	8530,89	50,5

За результатами аналізу таблиці 3, можна зробити висновки, що виробництво продукції соняшника в 2011 році порівняно з 2009 рік, зменшилось на 685ц., а валова продукція зменшилась на 60,3тис.грн., що складає 74,23% . Виробництво продукції баштанних продовольчих (кавунів та динь) у 2011 році порівняно з 2009 роком збільшилось на 89ц., валова продукція зросла на 4,34тис.грн., що складає 196,6%, тобто план перевиконали на 96,6%. Виробництво продукції зерняткових та кісточкових плодів в 2011р. порівняно з 2009р. зменшилось на 21623ц., що складає 50,6%. Вартість валової продукції у зерняткових плодів зменшилась на 3089,43тис.грн., а вартість валової продукції кісточкових плодів також впала, але на 4913,2тис.грн., що також складає 50,6%.

Економічний і соціальний розвиток суспільства пов'язаний з проблемами ефективності виробництва. Ефективність виробництва слід розглядати як об'єкт пізнання та планомірного використання. Реалізація такого завдання потребує визначення сутності ефективності [2].

Розмір підприємства - це комплексна економічна характеристика, яка кількісно вимірюється такими показниками: середньорічною чисельністю виробничого персоналу, середньорічною вартістю основних виробничих фондів, річним обсягом виробництва продукції.

Розрізняють підприємства малі, середні та великі. Малі підприємства відіграють важливу роль у ринковій економіці. Вони роблять її гнучкою, активно впливають на кон'юнктурні зміни, забезпечують насиченість ринку товарами, послугами, сприяють послабленню монополізму.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях. Вони здатні швидко реагувати на кон'юнктуру ринку завдяки оснащеності сучасною технікою і технологією, можливості впровадження нових ідей у виробництво. Це надає їм певних переваг як перед малими, так і перед великими підприємствами.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту. Це значно зменшує витрати на виробництво такої продукції, дає змогу знижувати ціни на неї та робити її доступною для масового споживача. Переваги великих підприємств полягають і в тому, що вони активно формують ринок, створюючи нові види товарів і послуг.

Такі підприємства здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково-технічних проектів[4].

Таблиця 4

Розміри підприємства

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. до 2009р. у %
Обсяг виробництва продукції в порівняних цінах 2005 р. тис. грн. - всього	16890,88	13373,99	8530,89	50,5
в т.ч.: рослинництва всього	16273,83	12885,49	8530,89	52,4
В т.ч. :тваринництва всього	617,05	488,5	-	-
Обсяг продажу продукції, тис. грн.. - всього	6299,0	11609,0	6599,0	104,8
в т.ч.: рослинництво	6299,0	11609,0	6599,0	104,8
Власний капітал, тис. грн.	45195,5	45457,0	46245,5	102,32
Авансований капітал, тис. грн.	34794,5	34622,0	35862,5	103,06
Середньорічна чисельність працюючих, грн.	328,0	337,0	279,0	85,06
Чистий збиток, тис. грн.	550,0	1700,0	2,0	0,36
Площа сільськогосподарських угідь, га	1319	1645	1319	100
в т.ч.: рілля	513,0	521,0	573,0	111,69

За даними таблиці 4 визначили, що 2011 року порівняно з 2009 роком, обсяг продажу продукції становив на 300тис.грн.,що становить 104,8 %, тобто план перевиконали на 4,8%. Власний капітал підприємства у 2011 році відносно 2009 року, зріс на 1050тис.грн.,що становить 102,32 %, тобто план перевиконали на 2,32%. Авансований капітал у 2011 році збільшився на 1068тис.грн.,план перевиконали на 3,06%. Площа сільськогосподарських угідь у 2011 році відносно 2009 року не змінилась та становить 1319га. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби праці, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ, створюють умови для здійснення виробничого процесу. Крім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносяться такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі сади і ясла, школи, лікарні й інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення), що перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва). Тут ми розглядаємо тільки основні виробничі фонди.

Основні фонди -- економічна форма засобів праці у системі виробничих відносин. Це складова частина виробничого потенціалу підприємств та об'єднань. Підвищення ефективності використання основних фондів має велике значення. Зростання віддачі основних фондів дає змогу збільшити обсяг випущеної продукції без додаткових капітальних вкладень. За умов прискорення темпів технічного прогресу підвищення ефективності виробництва все більше залежить від того, як використовуються наявні основні фонди. Значення аналізу використання основних фондів передусім полягає у виявленні наявних резервів підвищення їх віддачі і збільшенні випуску продукції на кожному підприємстві.

Таблиця 5

Структура основних фондів підприємства по сферам діяльності та галузям

Групи основних фондів	2009р.	2010р.	2011 р.	Зміна
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис грн., %	питомої ваги
Виробничі основні фонди, всього	32799,1	86,20	32429,8	86,80	30751,1	87,40	-2048	1,2
в т.ч. основні фонди с/г. призначення	27662,4	72,7	27236,5	72,90	26539,7	3,10	-1122,7	0,4
Основні фонди інших галузей	5136,75	3,5	5193,2	13,90	5191,7	14,30	4,95	0,8
Невиробничі основні фонди	5250,9	13,8	931,7	13,20	4574,5	12,60	676,4	-1,2
Всього основних фондів	8050	100	7361,5	100	36306	100	-1744	-

За даними таблиці 5, визначили зміну виробничих основних фондів 2011року відносно 2009 року, що становить 2048тис.грн. збитку, зміна питомої ваги становить 1,2.Основні фонди інших галузей, у 2011 році відносно до 2009 року змінились на 54,95тис.грн., що складає 0,8 зміни питомої ваги. Невиробничі фонди у 2011 році порівняно з 2009 роком зменшились на 676,4тис.грн.

Фондозабезпеченість -- вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на 100 га сільськогосподарських угідь. Фондоозброєність праці -- вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення на одного працівника. Рівень використання основних фондів у господарствах визначається показником фондовіддачі (вартість валової продукції на грн. виробничих основних фондів) або оберненим йому показником -- фондомісткості[4].

Таблиця 5.1

Забезпеченість підприємства основними фондами та ефективність їх використання

Показники	2009р	2010р	2011р	2011р. до 2009 р. у %
Фондозабезпеченість, грн./100га (по основним засобам)	2486,66	1971,4	2331,39	93,8
Фондоозброєність праці, тис. грн./ люд.	99,99	96,23	110,22	110,2
Фондовіддача	0,31	0,38	0,61	196,8
Фондомісткість	3,3	2,57	1,64	49,69

За даними таблиці 5.1 визначили забезпеченість підприємства основними фондами. Фондозабезпеченість 2011 року відносно 2009 року, знизилась на 155,27тис.грн.,що становить 93,8%. Фондоозброєність праці у 2011 році відносно 2009, зросла на 10,що становить 110,2%,тобто план перевиконали на 10,2% Фондовіддача у 2011 році зросла на 0,30, що становить 196,8%,тобто план перевиконали на 96,8% Фондомісткість у 2011 році порівняно з 2009 роком, знизилась на 1,66, що становить 49,69%.

Оборотні фонди -- це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а)виробничі запаси;

б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

в)витрати майбутніх періодів[5].

Таблиця 5.2

Забезпеченість підприємства оборотними фондами та ефективність їх використання

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р.до 2009р.у %
Середньорічна вартість оборотних фондів (засобів), тис. грн..	8177	9598	11817,5	144,5
Фондозабезпеченість, грн.. /100га (по оборотним фондам)	6,2	0,36	8,9	143,5
Коефіцієнт забезпеченості основних засобів оборотними	0,22	0,26	0,33	150
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	0,5	0,74	1,38	276
Тривалість обороту оборотних засобів, днів	730	493	264	36,7

За даними таблиці 5.2, розрахували середньорічну вартість оборотних фондів. У 2011 році відносно 2009 року, тривалість обороту оборотних засобів становить на 466 днів менше, це 36,7%. Фондозабезпеченість у 2011 році відносно 2009 року становить на 2,7 більше, тобто план перевиконано на 43,5%. Коефіцієнт забезпеченості основних засобів оборотними у 2011 році порівняно з 2009 перевиконано на 50%, що становить 0,11. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів у 2011 році на 0,88 більше від 2009 року, тобто план перевиконали на 176%.

Найважливішою внутрішньої змінної організації є персонал. Персонал - це особовий склад або працівники установи, підприємства, що складають групу з професійним або службовим ознаками. Чисельність персоналу - це кількість зайнятих на підприємстві людей. Структура персоналу - це якісний склад працівників підприємства. Персонал може характеризуватися рівнем освіти, ступеня кваліфікації, професіоналізмом[2].

Таблиця 6

Чисельність персоналу та рух робочої сили

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. до 2009р.у %
Середня чисельність працівників, зайнятих в с\г виробництві, всього:	328	337	279	85,06
в т.ч.: в рослинництві	327	336	-	-
тваринництві	1	1	-	-
Прийнято працівників за рік, чол..	3	5	6	200
Вибуло працівників за рік, чол. всього	2	6	4	200
з них: з причин скорочення штатів	0	1	3	-
за власним бажанням, звільнено за прогули та грн. порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді	2	5	1	50
Коефіцієнт найму	0,9	1,48	2,1	233,3
Коефіцієнт вибуття	0,6	1,48	0,3	50
Коефіцієнт плинності	0,6	1,8	1,4	233,3

За даними таблиці 6, розрахували середню чисельність працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві. У 2011 році порівняно з 2009 роком, чисельність працівників знизилась на 49 чоловік, що становить 85,06%. З причин скорочення штатів 2011 року звільнили 3 особи, а 2009 року не звільнили нікого. За власним бажанням у 2011 році пішла з роботи одна особа, а 2009 року дві. Коефіцієнт найму у 2011 році відносно 2009 року зріс на 1,2, а коефіцієнт вибуття впав на 0,3, коефіцієнт плинності у 2011 році порівняно з 2009 роком зріс на 0,8.

Економічні показники -- це джерела доходів та їх використання, майно домогосподарства, зайнятість членів домогосподарства[1].

За даними таблиці 7, маємо показники виручки від реалізації продукції рослинництва. Прибуток від реалізації у 2011 році становить 2367тис.грн., а 2009 рік був збитковий, а саме-2610тис.грн.

Таблиця 7

Основні економічні показники роботи сільськогосподарського підприємства

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. до 2009р. у %
Виручка від реалізації продукції рослинництва, тис. грн.	299	11609	6599	104,76
Повна собівартість реалізованої продукції рослинництва всього, тис. грн.	909	11755	4232	47,5
Прибуток(Збиток) від реалізації, тис. грн.	2610	-146	2367	-
Рівень рентабельності виробництва продукції рослинництва, %	-	-	55,9	-

2.2 Аналіз динаміки виробництва плодів

Структура посівних площ - розподіл загальної посівної площі між різними групами с\г. культур.

Посівна площа -- площа, зайнята посівами сільськогосподарських культур[1]. Розрізняють загальну посівну площу і посівну площу окремих сільськогосподарських культур або культур, об'єднаних у певні групи за характером використання (круп'яні, технічні, овочеві, кормові), способом догляду (просапні) або за ботанічними ознаками (зернові, зернобобові, коренеплоди).

Таблиця 8

Склад та структура посівної площі сільськогосподарських культур

Сільськогосподарські культури	2009 р	2010 р	2011 р	2011 р.у % до2009 р.
	га	%	га	%	га	%
плоди	2	1,41	2	0,71	2	1	100
Всього посіву с/г культур	142	100	283	100	199	100	140

За результатами аналізу таблиці 8, можна зробити висновки, що у 2011 та 2009 році склад та структура плодів була 2 га, що становить 100%. Посів усіх сільськогосподарських культур у 2011 році відносно 2009 року становить на 57га більше, тобто план перевиконали на 40%.

Урожай - валовий (загальний) збір продукції рослинництва, отриманий в результаті вирощування визначеної сільськогосподарської культури з усієї площі її посіву (посадки) в господарстві, регіоні чи країні.

Урожайність - найважливіший показник, що відображає рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Від правильного планування і прогнозування рівня урожайності сільськогосподарських культур багато в чому залежить якість планового економічного рівня таких економічних категорій, як: собівартість, продуктивність праці, рентабельність і інші економічні показники. Таким чином, урожайність культур в кожному господарстві грає головну роль, і виробник сільськогосподарської продукції повинен прагнути до постійного підвищення урожайності всіх культур [2].

Таблиця 9

Динаміка урожайності плодів, ц/га

	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до 2009 р.
плоди	21870	17364,5	11058,5	50,6

За даними таблиці 9, можна зробити висновок, що урожайність плодів у 2011 році відносно до 2009 року зменшилась на 10811,8га., що становить 50,6%, тобто план недовиконали на 49,4% (рис.1).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) -- один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання.

Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх в цифрах. Динамічний ряд є основою аналізу і прогнозування соціально-економічного розвитку. Для будь - якого динамічного ряду характерні перелік хронологічних дат (моментів), або інтервалів часу і конкретні значення відповідних статистичних показників, які називають рівнянням ряду.

Рис.1. Динаміка урожайності плодів, ц/га

Таблиця 10

Динаміка валового виробництва плодів

Види продукції	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. до 2009р. у %
плоди	43740	34729	22117	50,6

За даними таблиці 10, можна зробити висновок, що динаміка валового виробництва плодів, різко змінюється, бо у 2011 році відносно 2009 року вона досягла позначки 22117ц, що на 21623ц. менше ніж у 2009 році (рис.2).



Рис.2. Динаміка валового виробництва плодів

2.3. Економічна ефективність виробництва плодів

Підвищення ефективності виробництва плодів кісточкових культур є об'єктивною передумовою поступу промислового садівництва. Виробнича собівартість - це собівартість яка охоплює виробничі витрати підприємства в цілому. Повна собівартість - це собівартість, яка містить у собі витрати підприємства на виробництво та продаж продукції. Для її обчислення використовують собівартість додавання витрат, які знаходяться поза виробництвом.

Таблиця11

Обсяг реалізації та повна собівартість реалізованих плодів

Види продукції	2009 р	2010 р	2011 р	Зміна, %
	Реалізовано, ц	Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн.	Реалізовано, ц	Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн.	Реалізовано, ц	Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн.	Реалізовано, ц	Повна собівартість реалізованої продукції, тис грн.
Плоди	7791	7519	2151	10274	2175	2321	2117	20114



Рис.3.Динаміка реалізованої продукції

За даними таблиці 11, можна зробити висновок, що повна собівартість реалізованої продукції у 2011 році відносно 2009 року зменшилась на 5198тис.грн., а реалізовано продукції у 2011 році на 5616ц. менше ніж у 2009 році (рис.3).

Таблиця 12

Повна собівартість 1ц продукції плодів

Види продукції	2009 р	2010 р	2011 р	2011 р. у % до2009 р.
плоди	17,2	29,6	12	69,77

За результатами таблиці 23 визначили, що повна собівартість 1ц продукції плодів у 2011 році відносно 2009 року, зменшилась на 0,052тис.грн. (рис.4)

Собівартість - це частина вартості продукту праці. Акумулюючи поточні витрати, собівартість продукції підприємства є одним з найважливіших показників ефективності виробництва[4].

Види собівартості залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві бувають: цехова, виробнича і повна собівартість продукції.

Цехова собівартість включає витрати, пов'язані з виготовленням продукції. Такий вид собівартості існує тільки в цехах, де виробляється продукція.

2009р. 2010р. 2011р.

Рис.4. Повна собівартість 1ц продукції плодів.

Виробнича собівартість охоплює виробничі видатки підприємства в цілому, її нараховують, додаючи до цехової собівартості загальнозаводські та інші цільові видатки. Повна собівартість містить витрати підприємства на випуск і реалізацію продукції. Для її обчислення до виробничої собівартості додають поза виробничі видатки.

Таблиця 13

Рівень і структура виробничої собівартості 1ц плодів

Статті витрат	2009р	2010р	2011 р	2011 р. у % до 2009р.
	грн.	%	грн.	%	грн.	%
Прямі матеріальні витрати	62,79	45,5	144,3	48,1	181,35	55,8	137,28
з них: посадковий матеріал	15,87	11,5	30,9	10,3	32,98	10,15	207,81
мінеральні добрива	22,08	16,0	41,4	13,8	64,35	19,8	282,2
Нафтопродукти	15,59	11,3	35,4	11,8	61,65	18,97	395,4
оплата послуг і робіт сторонніх організацій	36,16	26,2	33,3	11,1	5,2	1,6	14,3
решта матеріальних витрат	10,2	7,4	3,3	1,1	17,16	5,28	168,2
Прямі витрати на оплату праці	46,23	33,5	94,8	31,6	83,85	25,8	181,4
Інші прямі витрати та загальновиробничі витрати - всього	27,74	20,1	60,9	20,3	59,8	18,4	215,6
з них: амортизація необоротних активів	20,14	14,6	44,1	14,7	36,73	11,3	182,4
відрахування на соціальні заходи	7,59	5,5	1,3	7,1	19,8	6,1	260
решта інших прямих та загально виробничих витрат	-	-	4,5	1,5	3,25	1,0	-
Виробнича собівартість всього тис. грн.	138	100	300	100	325	100	235,5

За результатами таблиці 13, можна зробити висновки, що у 2011 році відносно 2009 року, витрати на посадковий матеріал зросли більше ніж вдвічі, а саме на 107,81%. Витрати на мінеральні добрива збільшились майже в три рази, на 42,27грн., а саме на 182,2%. Затрати на нафтопродукти у 2001 році відносно 2009 року зросли на 295,4%. Оплата послуг навпаки впала на 85,7%.

Витрати на амортизацію необоротних активів зросли на 16,59грн., що складає 82,4%. Відрахування на соціальні заходи у 2011 році становлять на 12,21грн більше ніж у 2009 році., що складає 160%.

Виробнича собівартість всього, у 2011 році складає на 187тис.грн. більше ніж у 2009., що складає 135,5%.

Реалізація продукції -- це ланка зв'язку між виробником і споживачем. Від того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і обсяг її виробництва.

Важливе значення для оцінювання виконання планів (прогнозів) мають також натуральні показники обсягів реалізації продукції. Їх використовують для аналізу обсягів реалізації за окремими видами та групами однорідної продукції.

Таблиця 14

Результати реалізації продукції плоді

Види продукції	2009 р	2010 р	2011 р	2011р у % до 2009р
	Прибуток (збиток) всього, тис. грн.	Прибуток (збиток) в розрахунку на 1ц. реалізованої продукції, грн.	Прибуток (збиток) всього, тис. грн.	Прибуток (збиток) в розрахунку на 1ц. реалізованої продукції, грн.	Прибуток (збиток) всього, тис. грн.	Прибуток (збиток) в розрахунку на 1ц. реалізованої продукції, грн.
плоди	-2456	-0,088	-81	-0,0025	2213	0,099	-

За даними таблиці 14, бачимо що у 2011 році відносно 2009 року, був прибуток, а у 2009 році збиток у 2456 тис. грн.

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Коефіцієнти рентабельності - система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

За результатами таблиці 15, можна зробити висновок, що рівень рентабельності виробництва продукції плодів у 2011 році складає 95,3, а у 2009 році -32,6, що є від'ємною рентабельність виробництва. Підводячи підсумок цієї таблиці, можна зазначити, що виробництво плодів у 2009 році було не ефективним, не нейтральним, а збитковим.

Економічна ефективність -- це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки).



Таблиця 15

Рівень рентабельності виробництва продукції плодів.

Показники	2009 р	2010 р	2011 р	Відхилення 2011р. від 2009р., +/-
плоди	-32,6	-0,78	95,3	-

Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

Економічна ефективність = прибуток/доходи [5].

Таблиця 16

Економічна ефективність виробництва плодів

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	2011р.до 2009р.у%
Площа посіву, га	2	2	2	100
Виробничі витрати на вирощування продукції, тис. грн.	6021	10420	7203	119,6
Повна собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	7519	10274	2321	30,86
Виручка від реалізації, тис. грн.	5063,0	10193,0	4534,0	89,5
Валовий збір, ц	43740	34729	22117	50,56
Реалізовано, ц	27791	32151	22115	79,79
Рівень товарності, %	63,5	92,57	99,9	157,89
Урожайність, ц /га	21870	17364,5	11058,5	50,56
Виробнича собівартість всього тис. грн.	138	300	325	235,5
Повна собівартість 1ц., грн.	270,5	319,5	104,6	38,67
Ціна реалізації 1ц., грн.	180,2	320	200	110,9
Одержано прибутку від реалізації, всього, тис. грн.	-2456	-81	2213	-
в т.ч. на 1га посіву, грн.	-1228	-40,05	1106,5	-
на 1ц., грн.	-56,15	-2,33	100,1	-
Рівень рентабельності виробництва, %	-32,6	-0,78	95,3	-

За таблицею 16, визначили економічну ефективність виробництва плодів. За даними таблиці визначили, що площа посіву не змінювалась протягом трьох років. Виробничі витрати на вирощування продукції у 2011 році відносно 2009 року стали вищими на 1182тис.грн., тобто зросли на 19,6%. Повна собівартість реалізованої продукції у 2011 році на 5198тис.грн. менша ніж у 2009 році. Виручка від реалізації продукції у 2011 році також менша ніж у 2009, а саме на 529тис.грн. Валовий збір у 2009 році відносно 2011 року, у два рази більший. А саме : у 2011 році валовий збір становить 22117ц, а у 2009 році - 43740ц.

ДПДГ «Мелітопольське» має усі можливості для успішного подальшого розвитку. Для цього потрібно підвищувати рівень виробництва плодів, зменшувати їх собівартість, що можливо завдяки: зростанню урожайності плодів на заміну розширення посівних площ, скорочувати витрати насіння плодів на стадіях збирання, заготівлі та переробки, а також перевезення у пункти продаж.

РОЗДІЛ 3

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПЛОДІВ.

3.1 Перспективи розвитку виробництва плодів

Сьогодні сільськогосподарське виробництво в Україні здійснюється в нових ринкових умовах. Споживачі потребують у високоякісній продукції за доступними для них цінами, в той же час як сільськогосподарські підприємства змушені шукати нові канали реалізації продукції - більш прибуткові та ефективні для них. В господарствах повинні прийматися рішення по збільшенню урожайності сільськогосподарських культур, застосуванню нових інтенсивних технологій виробництва, а в наслідку чого підвищення ефективності виробництва продукції плодів та поліпшення якості продукції.

Розвиток виробництва плодової продукції спрямовується на удосконалення породно-сортового складу багаторічних насаджень, підвищення урожайності плодових культур на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій, поглиблення зональної спеціалізації для оптимального забезпечення населення подів.

Розвиток плодів в ДПДГ «Мелітопольське» в перспективі орієнтований на використання переважно інтенсивних факторів, удосконалення структури реалізації продукції та діючого економічного механізму господарювання, який дозволив би за рахунок більш цілеспрямованого та ефективного використання економічних важелів та стимулів забезпечити перехід галузі на інтенсивний розвиток. Тільки на цій основі можливо підвищити ефективність виробництва.

3.2 Технологічне забезпечення ефективності виробництва плодової продукції

В успішному розвитку садівництва поряд з іншими факторами важливу роль грає освоювання інтенсивних технологій. Вони одержують все більше розповсюдження в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області і при правильному використанні забезпечують зростання урожайності і валового збору при підвищенні віддачі ресурсів і витрат.

В 2002 році в ДГ «Мелітопольське» мінімальна урожайність черешні (25,0-50,0 ц/га) була одержана за такими сортами як Приазовська і Ера, високою урожайністю (101,0-150,0 ц/га) в цьому році в господарстві визначились такі сорти як Удівітєльная, Дружба, Мелітопольська школьниця, Анонс, Сімейна, Улибка, Ритмічна, Талисман, Прогрес, Забава, Загадка, Темпоріон, Романтика, Крупноплідна, Мелітопольська чорна. Тому у 2009 - 2011 році, сортами Приазовське і Ера, не засаджують землі ДГ «Мелітопольське».

Найбільш ефективними є сорти пізнього строку достигання, які визначаються високою урожайністю, великою масою плодів (8-12г), смаковими якостями, транспортабельністю та придатністю для переробки, що є основним фактором збільшення ціни реалізації. Одним із основних факторів ефективності садівництва є добір та впровадження найбільш ефективних типів насаджень. Інтенсивні типи плодових, зокрема зерняткових культур у Південному Степу представлені в основному шпалерно-карликовими та полуплоскими кронами, загущеними схемами посадки. На одному гектарі таких садів розміщується від 500 до 1000 і більш дерев, що дає можливість навіть при невеликій продуктивності одержати урожай високоякісних плодів з одиниці площі.Інтенсивні насадження визначаються трудомісткістю робіт по формуванню крон, капіталоємністю створення насаджень. Поряд з тим, на відміну від звичайної розряжено-ярусної крони дерев інтенсивні типи насаджень мають більш короткий період продуктивного використання. Порід з високою їх продуктивністю це дозволяє скоріше обновити сортовий склад, впровадити нові досягнення науково-технічного прогресу в галузі, що дозволить господарству успішно конкурувати на ринку.