Аналіз основних техніко-економічних показників виробничої діяльності підприємства

Показники рентабельності активів і власного капіталу свідчать про неефективне використання підприємством своїх активів. Але якщо аналізувати негативні рентабельності, за аналізує мий період спостерігається значне покращення. Для покращення показників рентабельності підприємству необхідно поліпшити технологію виробництва, вишукати шляхи для зниження собівартості, сформувати портфель замовлень.

2.5 Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства

В ринкових умовах господарювання ліквідність і платоспроможність підприємств - найважливіша характеристика їх діяльності, тому що визначають не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а його успішне функціонування чи банкрутство. Результати аналізу ліквідності та платоспроможності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їхньої ліквідності й розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за строками їхнього погашення й розташованими в порядку зростання строків [13].

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення:

А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4

"Всі активи підприємства залежно від ступеня їхньої ліквідності можна умовно розділити на наступні групи:

- найбільш ліквідні активи (А1) - це активи, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи належать кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному й іншому рахунках, цінні папери (рядки 150, 220, 230, 240 активу балансу).

- активи, що швидко реалізуються (А2) - це активи, перетворення яких на гроші потребує певного часу. До цієї групи належить і дебіторська заборгованість (рядки 160 - 220). Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, платоспроможності платників, умов видачі кредитів тощо.

- активи, що повільно реалізуються (А3) - це статті розділу ІІ активу балансу, які охоплюють запаси та інші оборотні активи (рядки 100 - 140, 250). Запаси не можуть бути продані, поки немає покупця. Інколи певні запаси потребують додаткової обробки перед реалізацією, що вимагає певного часу.

- активи, що важко реалізувати (А4) - це активи, які передбачено використовувати в господарській діяльності протягом тривалого періоду. До цієї групи належать всі статті розділу І активу балансу («Необоротні активи»).

Перші три групи активів (найліквідніші; активи, що швидко реалізуються; активи, що повільно реалізуються) протягом поточного господарського періоду постійно змінюються і тому належать до поточних активів підприємства.

Пасиви балансу за рівнем зростання строків погашення зобов'язань групують так:

- негайні пасиви (П1) - це кредиторська заборгованість (рядки 530 - 610), розрахунки за дивідендами, вчасно не погашені кредити (за даними додатку до балансу).

- короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові кредити банків (рядок 500), поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок 520). Для розрахунку основних показників ліквідності можна користуватися інформацією розділу IV балансу («Поточні зобов'язання»).

- довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові зобов'язання, які містяться в розділі ІІІ пасиву балансу.

- постійні пасиви (П4) - це всі статті розділу І пасиву балансу («Власний капітал») (рядки 380, 430, 630).

Підприємство буде ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання. Якщо на підприємстві оборотний капітал складається переважно з грошових коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, то таке підприємство вважається більш ліквідним, ніж те, на якому оборотний капітал становлять переважно запаси.

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи.

Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності. Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань [11, с.56].

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки кожної групи активу і пасиву балансу (додатки А,В ).

Перспективну ліквідність можна визначити порівнянням активів, що повільно реалізуються, з довгостроковими пасивами, тобто з майбутніми надходженнями та платежами.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тенденції зміни фінансового стану підприємства. У підприємства недостатньо найбільш ліквідних активів (кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному й іншому рахунках, цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

На кінець аналізованого періоду:

А1 < П1; А2 >П2; А3 > П3; А4 > П4

Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли проблеми з погашенням кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства визначимо за допомогою коефіцієнтів ліквідності:

Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Він виявляє, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на 1 грн. поточних зобов'язань. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання переважно за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. Якщо значення коефіцієнта покриття значно перевищує співвідношення 1 : 1, то можна зробити висновок, що підприємство має значні оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. З позиції кредиторів підприємства такий варіант формування оборотних коштів є найбільш прийнятним. Проте, з погляду менеджера, значне накопичення запасів на підприємстві, відвернення грошей у дебіторську заборгованість може пояснюватися незадовільним управлінням активами.

Розрахуємо загальний коефіцієнт ліквідності:

Кзл2009р. = = 1,21;

Кзл2010р. = = 1,11;

Кзл2011р. = = 0,98;

На підприємстві значення відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань вище від 1, це означає, що підприємство має оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. На кінець аналізованого періоду цей показник трохи зменшився, що є свідченням фінансового ризику, коли підприємство не в змозі оплатити свої рахунки. Для підвищення показника необхідно сприяти зростанню забезпеченості запасів власними оборотними коштами, для чого варто збільшувати власні оборотні кошти й знижувати рівень запасів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності за своєю сутністю аналогічний коефіцієнту покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виключається найменш ліквідна частина активів - виробничі запаси. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Матеріальні запаси виключаються не тільки через свою меншу ліквідність, а й переважно тому, що грошові кошти, одержані у випадку вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їх закупівлю. В умовах ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства одержують 40% і менше облікової вартості запасів. Розумним коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1 : 1.

Реально багато підприємств мають нижчий коефіцієнт швидкої ліквідності (наприклад, 0,5:1), тому для оцінки їх ліквідності слід проаналізувати тенденції зміни цього показника за певний період часу. Так, якщо зростання коефіцієнта швидкої ліквідності було пов'язано переважно зі зростанням невиправданої дебіторської заборгованості, то це свідчить про серйозні фінансові проблеми підприємства. В західній економічній літературі цей коефіцієнт називають коефіцієнтом миттєвої оцінки.

Розрахуємо коефіцієнт швидкої ліквідності:

Кшл2009р. = = 0,97;

Кшл2010р. = = 0,67;

Кшл2011р. = = 0,45;

Розрахункові показники коефіцієнту швидкої ліквідності з часом погіршуються, що свідчить про неспроможність підприємства миттєво погасити заборгованість.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути за необхідності погашена негайно і визначається за формулою:

Теоретично прийнятим значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. В дійсності фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими. Однак, за цими показниками не можна негайно робити негативні висновки щодо можливості підприємства одночасно погасити всі свої борги, адже малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства водночас поставили йому свої боргові вимоги.

Розрахуємо коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Каб.лік2009р. = = 0,02;

Каб.лік2010р. = = 0,02;

Каб.лік2011р. = = 0,03;

Розрахункові показники коефіцієнту абсолютної ліквідності дуже низькі, що свідчить про недостатність грошових коштів у підприємства для погашення кредиторської заборгованості.

Розраховані показники ліквідності надано в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 - Показники ліквідності підприємства за 2009 - 2011 роки

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Нормативне значення
Коефіцієнт абсолютної (негайної) ліквідності	0,02	0,02	0,03	> 0,2
Коефіцієнт проміжної (уточненої) ліквідності	0,97	0,67	0,45	> 0,5
Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття).	1,21	1,11	0,98	> 1

Аналіз даних таблиці 3.5 дає підставу для наступних висновків. За коефіцієнтом загальної ліквідності одержують загальну оцінку ліквідності активів. Він показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка даного показника полягає у тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання, головним чином, за рахунок оборотних активів, отже, якщо оборотні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним. Коефіцієнт загальної ліквідності за 2009-2011 р.р. знаходиться в межах нормативу ( > 1 ), можна зробити висновок про те, що підприємство володіє достатнім обсягом вільних ресурсів, що сформувалися завдяки власним джерелам.

Коефіцієнт уточненої ліквідності за 2009-2011 р.р. більше нормативного (> 0,5 ), це указує на позитивну ліквідність підприємства. Підприємство має можливість проведення самостійних розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2009-2011 р.р. знаходиться в межах норми нормативного (< 0,2 ), абсолютно ліквідних коштів у підприємства достатньо.

Таким чином, можна зробить висновок, що підприємство володіє достатнім обсягом вільних ресурсів, має свої кошти для погашення своїх боргів.

Отже всі три показника платоспроможності свідчать про нестійке фінансове становище на підприємстві, яке характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Проте ще є можливості для поліпшення ситуації. Однією з таких можливостей може бути залучення інвестиційних ресурсів на підприємство. Для нормального функціонування і розвитку підприємства необхідні додаткові кошти, які можливо отримати за рахунок інвестицій у вигляді довгострокового банківського кредитування.

2.6 Аналіз ділової активності підприємства

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється перш за все в швидкості обороту його засобів. Рентабельність підприємства відображає ступінь прибутковості його діяльності. Аналіз ділової активності і рентабельності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних фінансових коефіцієнтів оборотності і рентабельності, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності підприємства.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обороту фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість звернення дебіторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємством.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість звернення кредиторської заборгованості підприємства за період, який аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, яке надається підприємству.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства характеризує ділову активність на підставі ефективності використання оборотних активів, ефективність використання ресурсів підприємства, оцінювання ринкової активності підприємства. Для оцінки ділової активності підприємства використовуються показники:

- коефіцієнт обертання активів,

- тривалість обороту сукупних активів,

- коефіцієнт оборотності оборотних активів,

- тривалість обороту оборотних коштів,

- коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості,

- тривалість обороту дебіторської заборгованості,

- коефіцієнт оборотності запасів,

- тривалість обороту запасів.

Дані для аналізу ділової активності підприємства надані у вигляді таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 - Дані для аналізу ділової активності підприємства,тис.грн.

Показники	Умовні позначення	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Виручка від реалізації	В	43737,8	23830,9	43767,1
Активи на початок періоду		9104,2	15786,8	12752,7
Активи на кінець періоду		15786,8	12752,7	15380,5
Оборотні активи на початок періоду		4447,3	10219,5	5760,2
Оборотні активи на кінець періоду		10219,5	5760,2	7184,3
Дебіторська заборгованість на початок періоду		3437,3	8037,1	3346.9
Дебіторська заборгованість на кінець періоду		8037,1	3346,9	3176,5
Собівартість продукції	С	28280,5	11561,4	13787,8
Запаси на кінець періоду	З	1910,9	2235,3	2650

На підставі даних таблиці 3.6 виконаємо розрахунок показників ділової активності підприємства.

Коефіцієнт обертання активів підприємства, який характеризує швидкість обороту сукупних активів:

=

де - коефіцієнт обертання активів підприємства;

В - виручка, тис.грн.;

- середній розмір сукупних активів, тис.грн.

=

де - середній розмір сукупних активів, тис.грн.;

- сума активив на початок звітного періоду, тис.грн.;

- сума сукупних активів на кінець звітного періоду, тис.грн.

= = 3,51;

= = 1,67;

= = 3,11

Тривалість обороту сукупних активів показує за кількість днів обертаються активі:

=

де - тривалість обороту сукупних активів, днів;

- коефіцієнт обертання активів підприємства;

= = 102,5 днів;

= = 215,6 днів;

= = 115,7 днів

Прискорення обертання оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємству вивільнювати частину оборотних коштів для додаткового випуску продукції, або для потреб народного господарства. У результаті прискорення обертання зменшуються потреби у запасах сировини, матеріалів, палива, тобто вивільнюються грошові ресурси, які було раніше вкладено у ці запаси.

Коефицієнт обертання оборотних активів, який вказує на швидкість обороту оборотних активів:

=

де - коефицієнт обертання оборотних активів;

- середній розмір оборотних активів, тис.грн.;

В - виручка від реалізації продукції, тис.грн.

=

де - середній розмір оборотних активів, тис.грн.;

- сума оборотних активив на початок звітного періоду, тис.грн.;

- сума оборотних активів на кінець звітного періоду, тис.грн.

= = 5,96;

= = 2,98;

= = 6,76

Тривалість обороту оборотних активів показує за кількість днів обертаються оборотні активі:

=

де - тривалість обороту оборотних активів, днів;

- коефицієнт обертання оборотних активів;

= = 60,4 днів;

= = 120,8 днів;

= = 53,25 днів

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості, який вказує в скільки разів виручка від реалізації продукції перевищує середню дебіторську заборгованість:

=

де - коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості;

В - виручка від реалізації продукції, тис.грн.

- середній розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.

=

де - середній розмір дебіторської заборгованості, тис.грн.;

- сума дебіторської заборгованості на початок звітного періоду,тис.грн.;

- сума дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду,тис.грн.

= = 7,62;

= = 4,19;

= = 13,42

Тривалість обороту дебіторської заборгованості показує за кількість днів обертається дебіторська заборгованість:

=

де - тривалість обороту дебіторської заборгованості, днів;

- коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості;

= = 47,2 днів;

= = 85,9 днів;

= = 26,8 дні

Коефіцієнт оборотності запасів, який вказує кількість разів поповнення запасів протягом аналізованого періоду:

=

де - коефіцієнт оборотності запасів;

С - собівартість продукції, тис.грн.;

З - запаси продукції на кінець періоду, тис.грн.

= = 14,8;

= = 5,17;

= = 5,2

Тривалість обороту запасів показує за кількість днів обертається запаси:

=

де - тривалість обороту запасів, днів;

- коефіцієнт оборотності запасів;

= = 24,3 днів;

= = 69,3 днів;

= = 69,2 дня

Результати розрахунків показників ділової активності надамо у вигляді таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 - Результати розрахунків показників ділової активності підприємства

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік
Коефіцієнт обертання активів підприємства	3,51	1,67	3,11
Тривалість обороту сукупних активів, днів	102,5	215,6	115,7
Коефицієнт обертання оборотних активів	5,96	2,98	6,76
Тривалість обороту оборотних активів, днів	60,4	120,8	53,25
Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості	7.62	4,19	13,42
Тривалість обороту дебіторської заборгованості, днів	42,7	85,9	26,8
Коефіцієнт оборотності запасів	14,8	5,17	5,2
Тривалість обороту запасів, днів	24,3	69,3	69,2

Таким чином , аналізуючи дані таблиці 3.7 можна зробити висновок, що коефіцієнт обертання активів підприємства за період 2009-2011 роки зменшився з 3,51 до 3,11, тривалість обороту сукупних активів збільшилась з 102,5 днів до 115,7 днів, це негативна тенденція діяльності підприємства.

Коефіцієнт обертання оборотних активів підприємства за період 2009-2011 роки збільшився з 5,96 до 6,76, тривалість обороту оборотних активів зменшилась з 60,4 днів до 53,25 днів, це позитивна тенденція діяльності підприємства.

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості підприємства за період 2009-2011 роки змінився з 7,62 до 13,42, тривалість обороту дебіторської заборгованості зменшилась з 47,2 днів до 26,8 днів.

Коефіцієнт оборотності запасів підприємства за період 2009-2011 роки зменшився з 14,8 до 5,2, це негативна тенденція, тривалість обороту збільшилась з 24,3 дні до 69,2 днів.

У цілому підприємство має якісну ділову активність, має високі показники ділової активності.

За період з 2009р. по 2011р. зростає фінансова нестабільність підприємства, залежність від довгострокових зобов'язань. Підприємство поступово втрачає свою незалежність. Виникає вірогідність зупинки роботи підприємства при вимозі негайної оплати всіх боргів, зміна власників підприємства, навіть загроза визнання підприємства неспроможним.

3. ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Класична економічна теорія виходить з того факту, що розвиток суспільства в цілому й окремих суб'єктів господарювання зокрема базується на розширеному відтворенні матеріальних цінностей, що забезпечує ріст майна і, відповідно, доходу [10, с.88].

Одним з основних засобів забезпечення цього росту є інвестиційна діяльність, яка включає процеси вкладення інвестицій, а також сукупність практичних дій щодо реалізації інвестицій..

Усі суб'єкти господарювання зіштовхуються з необхідністю ведення інвестиційної діяльності, що обумовлюється наступними причинами:

- формуванням на етапі організації підприємства основних і оборотних засобів;

- відновленням наявної матеріально-технічної бази;

- нарощуванням об'ємів виробничої діяльності;

- освоєнням нових видів діяльності;

- збільшенням прибутку підприємства шляхом вигідних інвестиційних вкладень різного характеру.

Звідси будь-яка виробнича, підприємницька, інноваційна й інша діяльність з метою одержання прибутку чи інших кінцевих результатів має потребу в першу чергу в інвестиціях. Однак інвестиції обмежені, а потреби в них безмірні. Тому на сучасному етапі становлення ринкових відносин надзвичайно важливим є активізація процесу інвестування капіталу в розвиток підприємств. При цьому особливого значення набуває процес планування інвестицій.

Якщо раніше в умовах командної економіки інвестиційні проекти були частиною державних планів, то з переходом економіки України на ринкові форми господарювання виникає необхідність в перегляді системи планування інвестиційної діяльності. Інвестиційні плани повинні бути орієнтовані на постійно змінюючі (динамічні) ринкові процеси. В таких умовах планування інвестицій набуває наступні основні аспекти:

- зменшення сфери регулювання чинників і умов, що впливають на результативність інвестиційної діяльності підприємства;

- безперервність планування;

- підвищення складності виконуваних розрахунків;

- підвищення гнучкості планування;

- забезпечення оптимальності схвалюваних рішень.

Планування інвестицій є стратегічною і однією з найскладніших задач управління підприємством. При цьому процесі важливо враховувати усі аспекти економічної діяльності підприємства, починаючи від зовнішнього середовища, показників інфляції, податкових умов, стану і перспектив розвитку ринку, наявності виробничих потужностей, матеріальних ресурсів і закінчуючи стратегією фінансування проекту, тобто необхідно враховувати багато чинників, в тому числі і непередбачені, а також ступінь ризику вкладення інвестицій.

Будь-яким інвестиціям капіталу властивий ризик через високу невизначеність майбутніх умов інвестування.

Існує декілька ризиків по об'єкту інвестування:

- ринковий ризик - змога втрати капіталу у зв'язку з рухом попиту і пропозиції на продукцію і цін на фактори виробництва;

- бізнес-ризик - виявляється в достовірності економічної оцінки ефективності інвестицій, і зокрема, тривалості інвестиційного періоду;

- фінансовий ризик - зниження показників здатності грошей і знецінення активів в період інвестування та комерційної реалізації.

Приведений аналіз економічної літератури і практики господарювання показує, що на сьогоднішній день серед багаточислених питань інвестування одним з найменш розроблених є механізм планування інвестицій.

Тому дослідження і розробка ефективного організаційно-економічного механізму планування інвестиційної діяльності підприємства є дуже актуальними.

Плануванню інвестицій на підприємстві повинен передувати глибокий аналіз економічного обґрунтовування вкладення інвестицій. Інвестувати засоби має сенс:

- якщо підприємство отримає більшу вигоду, ніж від зберігання грошей в банку;

- в найрентабельніші, з урахуванням дисконтування, проекти;

- якщо забезпечується найбільша економічна вигода з якнайменшим ступенем ризику.

Основними задачами інвестиційного планування є:

- визначення потреби в інвестиційних ресурсах;

- визначення можливих джерел фінансування і розгляд пов'язаних з цим питань взаємодії з інвесторами;

- оцінка плати за ці джерела;

- підготовка фінансового розрахунку ефективності інвестицій з урахуванням повернення позикових засобів;

- розробка докладного бізнес-плану проекту для надання потенційному інвестору.

Планування повинне охоплювати довгострокове здійснення інвестиційної діяльності, ухвалення середньострокових та короткострокових рішень. Довгострокове планування інвестицій є виробленням інвестиційної політики підприємства, яка включає: постановку принципових задач, чітке визначення перспективної і поточної мети на певний період; вироблення принципів, методів і засобів, за допомогою яких поставлена мета може бути досягнута оптимальним чином; підбір і розстановку кадрів, що здійснюють інвестиційну діяльність.

План інвестицій на підприємстві складається з двох розділів:

- план портфельних інвестицій - план придбання і реалізації підприємством акцій, облігацій і інших цінних паперів;

- план реальних інвестицій - план інвестицій на виробничий і невиробничий розвиток підприємства.

Інвестиційний портфель підприємства може бути:

- диверсифікованим, коли в кожний вид цінних паперів вкладено 10% від загальної вартості всіх вкладень, і ця цифра може знижуватися до 5%;

- слабо диверсифікованим, коли відсоток перевищує 10, і ніж він вище, тим диверсифікація слабше.

Вкладення в цінні папери достатньо ризиковані, тому необхідно постійно відстежувати кон'юктуру фондового ринку для того, щоб збільшити прибутковість вкладень або взагалі не втратити останні засоби.

Важливою особливістю планування інвестиційної діяльності в умовах ринку є неповнота інформації про розвиток ситуації, що визначає неможливість отримання чітких значень результатів інвестування і надійності рішень, що приймаються, тому невід'ємним елементом планування інвестицій є облік невизначеності.

Підприємства змушені постійно перебудовуватися, забезпечуючи своєчасно реакцію на зміну зовнішнього середовища і мети підприємства. Все це значно підвищує складність плану. Він стає комплексом різних заходів, показників, відмінних по характеру, термінам, учасникам. В процесі вироблення рішень повинна бути забезпечена оптимізація планів інвестиційної діяльності. Вона можлива на основі розробки декількох варіантів досягнення встановленої мети та їх порівняльного аналізу з використанням різних критеріїв. Порівняльний аналіз повинен забезпечити обґрунтований вибір кращого варіанту з погляду задоволення критеріям оптимальності. Тому для оптимізації інвестиційних планів повинен використовуватися широкий набір інструментів обґрунтування раціональних рішень: методи моделювання, математичного планування, порівняльного аналізу, бюджету, мережного планування і ін.

інвестиційний кадри діловий активність

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

В ході переддипломної практики були проведені дослідження діяльності Малого приватного багатопрофільного підприємства «фірма Владислав», визначені позитивні та негативні напрямки виробництва, зібрано теоретичний матеріал для написання дипломної роботи.

В ході аналізу основних техніко-економічних показників було розглянуто обсяги випуску і реалізації продукції й інші показники, які мають тенденцію до збільшення в 2010 році: набирає оберту виробництво продукції, від цього збільшується випуск продукції, зростає попит на продукцію.

Важливим показником, що характеризує роботу промислового підприємства є собівартість продукції. Проведений аналіз витрат на виробництво продукції показав, що за аналізований період загальна сума витрат на виробництво продукції значно зменшилась у зв'язку зі скороченням об'ємів виробництва.

У порівнянні з 2010 роком в 2011 році показник витрат на 1грн. товарної продукції зменшився на 0,10 грн. Зменшення відбулося за трьома елементами витрат, у тому числі: по матеріальних витратах на 0,01грн., витратах на оплату праці - на 0,02грн., по інших витратах - на 0,07грн. Змін по витратах на амортизацію не спостерігається.

Розрахункові показники рентабельності по підприємству дуже низькі, але з часом поліпшуються, хоча і незначними темпами. Основним чинником який впливає на рентабельність- це висока собівартість виробленої продукції. Для успішної роботи підприємству необхідно розробити заходи щодо зниження собівартості продукції, або переглянути ціни на продукцію, тобто проводити більш сприятливу цінову політику.

В 2010 році спостерігається скорочення штату працівників на 151 особу, у зв'язку з реорганізацією підприємства. Коефіцієнти плинності і вибуття в цьому році значно збільшилися, а коефіцієнт прийому навпаки значно зменшився. Продуктивність праці збільшилася у 2011 році на 65,3тис.грн.

Одним з головних показників підвищення ефективності виробництва на промислових підприємствах є забезпечення його основними фондами в необхідній кількості і більш повне його використання. За проведеного аналізу ми бачимо, що із всього устаткування використовується ? всього устаткування. Це говорить про те, що на підприємстві не цілком використовується наявне устаткування. Із-за недостатнього фінансування неможлива установка придбаного обладнання.

За аналізований період відбулися суттєві зміни в наявності і структурі основних фондів. Їх сума збільшилася в 2011 році на 1805,3тис.грн., або 22,4%. Значно збільшилася питома вага активної частини фондів, що варто оцінити позитивно. В 2011 році зменшилося вибуття основних фондів, однак їх ступінь зносу збільшилася на 3%, що говорить про погіршення технічного стану основних фондів. Зниження коефіцієнту відновлення та збільшення коефіцієнту зносу говорять про неблагополучне положення, яке пов'язане зі зносом і відновленням основних фондів: знос устаткування йде випереджальними темпами в порівнянні з відновленням. Ці дані характеризують негативну політику використання основних фондів.

Головна мета аналізу фінансового стану підприємства - вчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства служать звітний бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки, звіт про рух капіталу й інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, що розшифровують і деталізують окремі статті балансу.

В ході аналізу встановлено збільшення в 2011 році вартості необоротних активів на 1203,7 тис.грн, оборотні активи збільшилися на 1424,1тис.грн. В структурі активів вони складають на кінець 2011 року 46,3%. Виробничі запаси на кінець 2011 року знижені в порівнянні з 2010 роком. Питома вага у валюті балансу виробничих запасів за аналізуємий період збільшена з 10,5% до 16,9%.

Питома вага грошових коштів в загальній структурі активів за 2009-2011 роки збільшилася, але незначно з 0,9% до 1,2%, що свідчить про нестачу коштів у підприємства.

За структурою загального складу активів найбільш зменшилася дебіторська заборгованість-на 30,4%, що свідчить про здатність підприємства її ліквідувати.

Аналізуючи пасив бачимо, що на підприємстві за розглянутий період збільшилася сума як власного, так і позикового капіталу. Власний капітал за 2011 рік збільшився на 475,7тис.грн., або на 6,29%. Інші статті власного капіталу залишилися без змін.

Підприємство відчуває нестачу власних оборотних коштів, а саме підприємству не вистачає ресурсів для фінансування іммобілізованих активів.

Частка власного капіталу, яка використовується для фінансування поточної діяльності знаходиться в теоретично виправданих межах. Тенденція збільшення співвідношення необоротних і власних коштів змінюється в позитивну сторону, тому що до власних джерел засобів додаються довгострокові кредити.

Аналіз балансів ліквідності за кілька періодів виявляє тенденції зміни фінансового стану підприємства. За даними баланс підприємства є фактично ліквідним. Абсолютно ліквідним баланс вважати не можна, оскільки на кінець звітного періоду у підприємства виникли проблеми з погашенням кредиторської заборгованості.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства були розраховані та проаналізовані основні показники ліквідності.

На підприємстві відношення поточних активів і короткострокових зобов'язань вище від 1, це означає, що підприємство має оборотні кошти, сформовані завдяки власним джерелам. На кінець аналізованого періоду цей показник трохи зменшився, що є свідченням фінансового ризику, коли підприємство не в змозі оплатити свої рахунки.

Розрахункові показники коефіцієнту швидкої ліквідності свідчать про неспроможність підприємства миттєво погасити заборгованість.

Розрахункові показники коефіцієнту абсолютної ліквідності дуже низькі, що свідчить про недостатність грошових коштів у підприємства для погашення кредиторської заборгованості.

Отже всі три показника платоспроможності свідчать про нестійке фінансове становище на підприємстві, яке характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Проте ще є можливості для поліпшення ситуації.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - М.: Проспект, 2000.

2. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. - К.: МАУП, 2004.

3. Івахненко В. Курс економічного аналізу. - К.: Знання-Прес, 2000.- 207с.

4. Мних Є.В. Економічний аналіз. Посібник.- К.: Знання-Прес, 2000.

5. Економічний аналіз: Навч. посібник/ За ред. М. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.- 540с.

6. Савицкая Г. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск: ООО «Новое знание», 2001.- 688с.

7. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управление капиталом, выбор инвестиций, анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 2000.

8. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. - К.: МАУП, 2001. - 148с.

9. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 531с.

10. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. - К.: Центр учебной литературы, 2003. - 627с.

11. Кононенко О. Анализ финансовой отчетности. - Х., 2003- 478с.

12. Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия. Учебное пособие. - М.: ИНФА-М., 2002. - 212с.

13. Салига С.Я., Дацій Н.В, Корецька С.О. та інші. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 210с.

14. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2000.

15. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2000. - 216с.

16. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. Навчальний посібник.- К.: Кондор, 2005.-406с.

Размещено на Allbest.ur