Доларизація в системі фінансових чинників розвитку економіки України

У інших країнах є конкретні механізми, що дозволяють центральному банку надавати підтримку ліквідності в іноземній валюті. Якщо центральний банк володіє значними міжнародними резервами, це укріплює довіру до таких механізмів.

Заходи контролю кредитних ризиків, пов'язаних з використанням іноземної валюти поступово набувають широкого розповсюдження. Їх головна мета - зацікавити кредиторів і дебіторів фінансової системи в тому, щоб узяти на себе витрати, пов'язані з діяльністю в доларизованому середовищі. Коло можливих заходів широке від заборон або лімітів на валютні кредити позичальникам (Аргентина, Чилі, Ліван), до підвищених нормативів резервів або капіталу для позик, що не хеджуються (Грузія).

Заходи по підвищенню привабливості національної валюти зазвичай направлені на зниження ризиків і витрат, пов'язаних з її використанням. Такі заходи включають збереження низького рівня інфляції, зняття адміністративних лімітів на процентні ставки, зниження високих нормативів обов'язкових резервів по депозитах в національній валюті, перехід на таргетування інфляції і гнучкіші курсові режими, розвиток ринків державних цінних паперів, виражених в національній валюті, і підвищення ефективності внутрішніх платіжних систем.

Міжнародні стратегії боротьби з доларизацією на внутрішньому ринку значно розрізняються. В цілому всю вибірку країн можна розбити на декілька підгруп залежно від стратегії і ефектів від дедоларизації. До першої групи відносяться країни, що зважилися на кардинальні заходи і визнали долар як внутрішню валюту або офіційно ввели його паралельний обіг з національною валютою. Серед незалежних країн по такому шляху пішли Еквадор, Сальвадор, Мікронезія, Панама і ін.

Протилежну стратегію (друга група) обрали країни, що посилили валютний контроль, це призвело до появи «сірих» валютних ринків і обхідних схем здійснення операцій з іноземною валютою. Україна, як і більшість країн СНД і Східної Європи, пішла по шляху посилення валютного регулювання, безуспішно намагаючись запобігти втечі резидентів в іноземні активи.

Третю групу складають країни, що вибрали менш радикальний, проте дорожчий спосіб, який мав лише короткостроковий ефект, - підтримка високих реальних процентних ставок при стабільному валютному курсі. Доларові активи в таких обставинах виявляються менш привабливими, ніж національні. Витрати маніпулювання реальними ставками полягають в уповільненні економічного зростання і накопиченні боргів.

Нарешті, четверту групу складають країни, де відбулося усунення макроекономічних і фінансових чинників доларизації. У довгостроковому періоді для боротьби з доларизацією повинні бути вирішені проблеми, що лежать в її основі, - цінова нестабільність, нестійкий валютний курс, нерозвинені фінансові ринки, високі граничні витрати фінансового посередництва, велика частка безнадійних позик в кредитному портфелі банків і ряд інших.

Протягом 1980-2006 рр. 17 країн зуміли знизити інфляцію і разом з тим зменшити доларизацію. До них відносяться Аргентина, Болівія, Бразилія, Болгарія, Коста-Ріка, Домініканська Республіка, Гватемала, Індонезія, Ізраїль, Кенія, Маврикій, Мексика, Нігерія, Перу, Філіппіни, Уганда і Уругвай. Проте багато хто з них (найбільш яскравий приклад - Аргентина) останніми роками пережив економічну кризу і доларизація відновилася. Зі всієї вибірки країн тільки дві зуміли повністю покінчити з внутрішньою доларизацією без втрат у формі кризи фінансового сектора, вилучення грошей з банківських рахунків або втечі капіталу з країни. У обох випадках стабілізаційні програми грунтувалися, по-перше, на фіксованому валютному курсі і, по-друге, на компенсації витрат через активи з альтернативними формами індексації (Ізраїль) або з дуже високими реальними процентними ставками (Польща).

Можна зробити висновки, що доларизація не являється «екзотичним» або екстремальним видом обігу грошей на монетарному ринку кожної окремої країни в світі. Достатня кількість країн використовує або частково використовує у великому проміжку часу у власній грошовій системі ту чи іншу іноземну валюту основним або другорядним платіжним засобом. При цьому країни та території не втрачають своєї політичної та економічної незалежності.

Українські реалії даного процесу говорять, що доларизація набуває агрозливого характеру, особливо в споживчому кредитуванні та кредитуванні купівлі нерухомості домашніх господарств. Це на нашу думку, повинно зумовити більш широку наукову дискусію з даної проблеми в українській науці, та більш ретельне ставлення з боку регулюючих орга-нів в державі. Динаміка нарощення доларизації в економіці України стала результатом високої інфляції внутрішніх цін, падіння та коливань купівельної спроможності національної валюти, різниці процентних ставок гривневих кредитів та кредитів в іноземній валюті, макроекономічної, політичної та курсової нестабільності, що в цілому ставить під загрозу досягнення економічного розвитку держави.

Боротьба з доларизацією як фінансово-економічним явищем та з її ризиками стає важливим напрямом політики НБУ як необхідна умова збереження контрольованості монетарної сфери. Проте в умовах активного входження іноземних банків, які володіють дешевими і довгими валютними ресурсами і мають велику самостійність у здійсненні своєї діяльності, вирішення зазначеного завдання може суттєво ускладнитися.

Серед адміністративних заходів спрямованих на зниження рівня доларизації вітчизняної економіки можна виділити такі:

- Обмеження рівня кредитування в іноземній валюті тільки для експортно-імпортних операцій та розрахунків за послуги за кордоном, із запровадженням заборони на такий вид кредитування для фізичних та юридичних осіб, які не мають джерел доходів в іноземній валюті;

- Встановлення більш жорстких правил діяльності банківських установ, пов'язаної з безконтрольним ввезенням банкнот іноземної валюти в Україну на вітчизняний готівковий валютообмінний ринок;

- Зростання обсягів валютообмінних операцій з покупки за національну валюту не банкнот іноземної валюти, а пластикових карток 3 покоління (відновлюваних «електронних гаманців») для офіційних та комерційних виїздів за кордон з можливістю їх переведення в готівку тільки за кордоном;

- Зниження нормативів обов'язкового резервування за депозитами в іноземній валюті для підвищення банками ставок їх залучення та зменшення накопичення готівкових банкнот в обігу на території України;

- Введення кримінальної відповідальності за розрахунки в готівковій іноземній валюті між резидентами України у внутрішніх операціях за товари та послуги.

Зниження рівня доларизації ринковими методами можливе тільки за умови відновлення довіри до національної грошової одиниці, що досягається шляхом забезпечення стабільності гривні і прогнозованості державної політики.

Висновки

В економічній теорії виділяють три види доларизації:

1. Офіційна (повна) доларизація існує в країнах, в яких іноземна валюта слугує офіційною внутрішньою грошовою одиницею, і виникає в процесі розширення офіційної зони однієї з конвертованих валют.

Офіційно доларизовані країни найчастіше використовують як внутрішню грошову одиницю долар США (Панама - з 1904 р., Еквадор - з 2000 р., Сальвадор - з 1999 р., Пуерто-Ріко - з 1899 р., Маршалові острови - з 1944 р. та інші країни). Крім долара США, за межами країни-емітента поширеним є також офіційне використання євро - в Андоррі, Чорногорії, Ватикані, Сан-Марино, Монако та інших країнах. Валюта інших держав є офіційною внутрішньою грошовою одиницею, наприклад, у таких країнах як Північний Кіпр (турецька ліра) та Гренландія (датська крона), Кокосові острови, Тувалу, Науру (австралійський долар).

2. Напівофіційна доларизація існує в напівофіційно доларизованих країнах, де іноземна валюта використовується нарівні з національною валютою як рівноцінний і законний платіжний засіб: скажімо, у Таджикистані - російський і таджицький рублі, Гаїті - гаїтянський гурд і долар США, Ліберії - ліберійський долар і долар США, Багамах - багамський долар і долар США, Брунеї - брунейський долар і сінгапурський долар. На відміну від офіційно доларизованих країн, країни з бівалютними системами мають змогу проводити внутрішньою монетарною владою національну грошово-кредитну політики.

3. Неофіційна доларизація існує в країнах, де іноземна валюта не є легальним платіжним засобом, проте становить значну питому вагу в грошовій масі, що перебуває в обігу в цій країні. Внутрішня валюта використовується тут головним чином для здійснення офіційних угод і платежів (податки, збори тощо), у той час як долар чи інша іноземна валюта відіграє важливу роль у проведенні великих операцій і накопиченні заощаджень.

Розвиток неофіційної доларизації, зазвичай, є наслідком макроекономічної нестабільності в економіці і свідчить про недовіру до національної валюти, а також про те, що вона слабкіша грошова одиниця порівняно з експансивною іноземною валютою.

Саме неофіційна доларизація набула значного поширення в економіці України. Тому гривня частково витісняється із внутрішнього ринку, а у виконанні функцій грошей (засіб обігу, платежу, заощадження, нагромадження) поряд з національною валютою бере участь іноземна - долар США і рідше, проте з тенденцією до зростання, - євро.

Неофіційна або часткова доларизація - це ситуація, при якій резиденти країни тримають частку своїх активів у формі іноземної валюти й іноземна валюта виступає в ролі платіжного засобу, тобто іноземна валюта заміщає функції засобу обміну, одиниці розрахунку і засобу заощадження нагромадження) внутрішніх грошей.

У деяких країнах часткова доларизація може сприяти росту фінансового посередництва, але вона також підвищує чутливість фінансових систем до ризиків ліквідності та платоспроможності. Коли ці ризики не враховуються і не контролюються належним чином фінансовими установами та іншими учасниками ринків, вони можуть збільшити і навіть викликати хвилювання населення, провокуючи масове вилучення депозитів і фінансові кризи.

Економічні агенти, як правило, зацікавлені в тому, щоб їх гроші мали відносно стабільну купівельну спроможність. Тому резиденти країн з високою і мінливою інфляцією внутрішніх цін віддають перевагу більш стабільній іноземній валюті. Інакше кажучи, коли купівельна спроможність національних грошей падає щодо стабільних іноземних, частка іноземної валюти у фінансовому обороті має тенденцію до збільшення.

Доларизація часто є наслідком тривалої макроекономічної, політичної та курсової нестабільності, зниження купівельної спроможності власної грошової одиниці, що додатково посилює ризики ліквідності, платоспроможності та валютний ризик в країні.

В той же час, «іноземний» сеньйораж, який отримують США при рівні собівартості 4 центи за випуск 100 доларової купюри, є настільки прибутковим бізнесом продажу кредитно-паперових зобов'язань казначейства США в обмін на реальні товарні цінності та послуги «доларизованих» країн світу, що зупинити агресивну політику «світової доларизації» США незабезпеченими кредитними грошима (80% паперових банкнот США функціонують в грошових обігах поза територією США) практично неможливо.

Так кредитна природа долара США приводить при його масовій емісії та заміщенні національних валют в інших державах світу до ефекту значної інфляції самого долара США. Так за 10 років вартість унції золота з рівня 270$ (2001) зросла до 1450 $ (початок 2011), що свідчить про «золоту» інфляцію долара США майже в 6,7 раз за 10 років. Аналогічна інфляція долара США констатується в нафтоносних країнах світу, переповнених «паперовими» доларами США, оскільки неконтролюєма емісія доларів США приводить до підняття рівня ціни за барель нафти з 7 $ у 2000 році до 120 $ у 2008-2009 рр.

Тобто, ефект заміщення національних валют при «доларизації» та масовому надходженні в країну доларів США, як паралельної валюти обігу, приводить до нееквівалентного перекосу та зростанню внутрішніх цін на товари та послуги при різному масштабі цін в США та «доларизованій» країні (ефект світових цін до 3000$ за 1 м² житлової площі квартир при середньому рівні заробітної плати в Україні - 240 $ в місяць, що в Україні дає можливість за рік роботи отримувати заробітну плату для придбання тільки 1 м² житлової площі, а квартири в 60 м² - за все трудове життя).

Проведений в дипломному дослідженні аналіз рівня «доларизації» економіки України, який характеризується декількома показниками за методологією Національного банку України, показав, що за останні 10 років (з 2000 по 2011 рр.):

1. «Монетарна доларизація» - Рівень «доларизації» по питомій вазі іноземної валюти в загальній грошовій масі М2 (питома вага депозитів в іноземній валюті в М2), % характеризується рівнями:

а) у 2000-2005 рр. (до вступу України в СОТ та розкриття банківської системи для експансії іноземних банків) -18,7%-23,6%;

б) у докризових 2006-2007 рр. (масова скупка іноземними банками банківської системи України) - 22,8-26,4%;

в) у кризові 2008-2009 рр. (при стрибку девальвації національної валюти у 1,7 рази) - 30,62% -31,68%;

г) у післякризовий 2010 рік - 29,13%.

2. «Депозитна доларизація» - Питома вага депозитів в іноземній валюті в загальному обсязі залучених банками депозитів, %

а) у 2000-2005 рр. (до вступу України в СОТ та розкриття банківської системи для експансії іноземних банків) -32,4%-38,4%;

б) у докризових 2006-2007 рр. (масова скупка іноземними банками банківської системи України) - 32,8-39,7%;

в) у кризові 2008-2009 рр. (при стрибку девальвації національної валюти у 1,7 рази) - 43,1% -46,3%;

г) у післякризовий 2010 рік - 43,4%.

3. «Кредитна доларизація» - Питома вага кредитів в іноземній валюті в загальному обсязі наданих кредитів, %

а) у 2000-2005 рр. (до вступу України в СОТ та розкриття банківської системи для експансії іноземних банків) -41,8%-46,0%;

б) у докризових 2006-2007 рр. (масова скупка іноземними банками банківської системи України) - 47,4-49,9%;

в) у кризові 2008-2009 рр. (при стрибку девальвації національної валюти у 1,7 рази) - 52,1% -67,0%;

г) у післякризовий 2010 рік - 47,0%.

Таким чином, у 2008-2011 рр. офіційний рівень «доларизації» української економіки знаходиться на межі 30% бар'єру, за яким знаходиться область поглинання національної фінансової системи більш ефективною іноземною валютою, тобто перехід від «неофіційної» до «офіційної» доларизації України, де масштаби цін спочатку в ділових кургах, потім у населення, а тепер і на рівні Уряду України оцінюються в доларах США.

Проведений з використанням даних НБУ аналіз показав, що «доларизація» в Україні може бути оцінена також і наступними показниками:

- з 01.01.2005 по 01.04.2011 року обсяг валютних вкладів фізичних осіб, які не мають доходів в доларах США, а конвертують гривневі доходи в іноземну валюту зріс з рівня 3,9 млрд. доларів США у 2005 році до рівня 17,2 млрд. доларів США у 2011 році;

- накопичений фізичними особами обсяг готівкової валюти (як різниця між обсягами купленої населенням валюти в банках та проданої банкам) станом на 01.04.2011 року досяг рівня 37,7 млрд. доларів США, тобто мінусуючи 17,2 млрд. доларів, які населення тримає на депозитах в банках, в економіці України функціонує 20 млрд. доларів США готівковими коштами в «нелегальному» платіжному обігу та у вигляді «домашніх накопичень»;

- при цьому на піці фінансової кризи кінця 2008 - початку 2009 рр. при відтоку з банків України 3,7 млрд. доларів США вкладів населення, одночасно населення України додатково купило за гривню 10,0 млрд. доларів США готівковими купюрами, які завезли банки України.

Як показали результати проведеного дослідження, станом на початок 2011 року:

- обсяг зовнішнього валютного боргу органів державного управління досяг 85 - 90% обсягів валютних резервів НБУ, який є гарантом зовнішніх валютних запозичень влади України;

- негарантована НБУ частина зовнішнього валютного боргу України, залученого комерційними суб'єктами підприємницької діяльності обсягом у 75 - 77 млрд. доларів США, має щорічний оборот (повернення - додаткове залучення) у розмірі 43 - 45 млрд. доларів США, що становить до 30% ВВП України в доларовому еквіваленті.

Отриманий рівень комерційної частини зовнішнього валютного боргу України відповідає розрахунковому рівню «доларизації» економіки України, тобто «доларизація» - це наслідок економічної свободи та демократизації зовнішньоекономічної діяльності бізнесу в Україні.

Відповідно, при відсутності конвертованості національної валюти, тобто використанні її в світових потоках експорту та імпорту, зниження рівня «доларизації» економіки України після її вступу в СОТ не може бути досягнуто тільки економічними заходами.

У доларизованій економіці, де одночасно іноземна й національна валюта виконують функції грошей, деформується дія каналів трансмісійного монетарного механізму, що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив монетарних шоків і ризики боргової кризи:

- обсяги і структура грошової маси стають вкрай чутливі до коливань обмінного курсу та девальваційних очікувань - зміни обмінного курсу автоматично впливають на вартість доларової складової грошової маси у виразі національної валюти;

- зростає чутливість валютного курсу до змін у грошовій пропозиції: непередбачені перепливи між доларовою і гривневою частинами грошової маси під впливом девальваційних очікувань відбиваються у коливаннях попиту та пропозиції іноземної валюти на готівковому і безготівковому сегментах валютного ринку;

- послаблюється дієвість процентної ставки як інструменту регулювання грошової пропозиції;

- зменшуються можливості здійснення антициклічної стимулюючої монетарної політики в частині проведення девальвації, яка стає особливо небажаною в умовах доларизованої економіки;

- утруднюється прогнозування наслідків застосування важелів монетарної політики і розриваються традиційні лінійні зв'язки між динамікою грошової маси та інфляції;

- суттєво зростає вразливість банківської системи, корпоративного сектора і держави до валютних ризиків.

У зв'язку з цим, боротьба з доларизацією як фінансово-економічним явищем та з її ризиками стає важливим напрямом політики НБУ як необхідна умова збереження контрольованості монетарної сфери. Проте в умовах активного входження іноземних банків, які володіють дешевими і довгими валютними ресурсами і мають більшу самостійність у здійсненні своєї діяльності, вирішення зазначеного завдання може суттєво ускладнитися.

Враховуючи вищезазначене, можна зробити висновки, що доларизація не являється «екзотичним» або екстремальним видом обігу грошей на монетарному ринку кожної окремої країни в світі. Достатня кількість країн використовує або частково використовує у великому проміжку часу у власній грошовій системі ту чи іншу іноземну валюту основним або другорядним платіжним засобом. При цьому країни та території не втрачають своєї політичної та економічної незалежності.

Українські реалії даного процесу говорять, що доларизація набуває агрозливого характеру, особливо в споживчому кредитуванні та кредитуванні купівлі нерухомості домашніх господарств. Це на нашу думку, повинно зумовити більш широку наукову дискусію з даної проблеми в українській науці, та більш ретельне ставлення з боку регулюючих органів в державі. Динаміка нарощення доларизації в економіці України стала результатом високої інфляції внутрішніх цін, падіння та коливань купівельної спроможності національної валюти, різниці процентних ставок гривневих кредитів та кредитів в іноземній валюті, макроекономічної, політичної та курсової нестабільності, що в цілому ставить під загрозу досягнення економічного розвитку держави.

Боротьба з доларизацією як фінансово-економічним явищем та з її ризиками стає важливим напрямом політики НБУ як необхідна умова збереження контрольованості монетарної сфери. Проте в умовах активного входження іноземних банків, які володіють дешевими і довгими валютними ресурсами і мають велику самостійність у здійсненні своєї діяльності, вирішення зазначеного завдання може суттєво ускладнитися.

Серед адміністративних заходів спрямованих на зниження рівня доларизації вітчизняної економіки можна виділити такі:

- Обмеження рівня кредитування в іноземній валюті тільки для експортно-імпортних операцій та розрахунків за послуги за кордоном, із запровадженням заборони на такий вид кредитування для фізичних та юридичних осіб, які не мають джерел доходів в іноземній валюті;

- Встановлення більш жорстких правил діяльності банківських установ, пов'язаної з безконтрольним ввезенням банкнот іноземної валюти в Україну на вітчизняний готівковий валютообмінний ринок;

- Зростання обсягів валютообмінних операцій з покупки за національну валюту не банкнот іноземної валюти, а пластикових карток 3 покоління (відновлюваних «електронних гаманців») для офіційних та комерційних виїздів за кордон з можливістю їх переведення в готівку тільки за кордоном;

- Зниження нормативів обов'язкового резервування за депозитами в іноземній валюті для підвищення банками ставок їх залучення та зменшення накопичення готівкових банкнот в обігу на території України;

- Введення кримінальної відповідальності за розрахунки в готівковій іноземній валюті між резидентами України у внутрішніх операціях за товари та послуги.

Зниження рівня доларизації ринковими методами можливе тільки за умови відновлення довіри до національної грошової одиниці, що досягається шляхом забезпечення стабільності гривні і прогнозованості державної політики.

Експерти вважають, що успішну дедоларизацію економіки провели Ізраїль, Польща, Чилі та Єгипет. Зокрема, в цих країнах сформували ринок облігацій, деномінованих у місцевій грошовій одиниці, запровадили диференційовані норми резервування для банків залежно від валюти кредиту. Крім того, було посилено державний контроль за дотриманням вимог до покриття ризиків під час залучення фінустановами зовнішніх запозичень. Для зниження курсових ризиків кредити спрямовували переважно у сектори, що заробляли валюту. В Ізраїлі та Чилі запровадили індексацію відсотків за депозитами в нацвалюті (коригування на інфляцію), а в Польщі та Єгипті - підвищили ставки за банківськими вкладами.

Як бачимо, успішний досвід країн, які проходили примусову дедоларизацію економіки міг би стати в пригоді для українського уряду.

Список джерел

1. Берг Э., Боренштейн Э. Полная долларизация. Преимущества и недостатки. IMF, 19th Street, N.W., Washington, D.C. 20431, U.S.A.

2. Береславська О. Доларизація в Україні та шляхи її подолання / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2006. - №10. - С. 10-13.

3. Береславська О. Доларизація кредитного ринку в Україні: причини і наслідки / О. Береславська, В. Зимовець, Н. Шелудько // Економіка і прогнозування. - 2006. - №3. - С. 62-71.

4. Глобализация и национальные финансовые системы / Под ред. Дж.А. Хансона, П. Хонохана, Дж. Маджнони; пер. с англ. - М.: Издательство «Весь Мир», 2005. - 320 с.

5. Демченко М.Ю. Доларизація як проблема на шляху економічного розвитку: світовий досвід та українські реалії // Вісник Хмельницького національного університету 2010, №5, T. 3-c/169 - 175

6. Д'яконова І. І. Банківська система України та фінансова доларизація [Текст] / І. І. Д'яконова // Збірник наукових праць. - Суми: УАБС НБУ. - 2007. - Вип. 21. - С. 65-74.

7. Киреев А.П. Международная экономика: открытая экономика и макроэкономическое программирование: Учебное пособие для вузов. - М.: Международные отношения, 1999. - 524 c.

8. Козюк В.В. Монетарні проблеми функціонування глобальної фінансової архітектури: Монографія. - Тернопіль. Видавництво «Астон», 2005. - 512 с.

9. Міщенко В. Доларизація: причини та наслідки для економіки України / В. Міщенко, А. Сомик // Вісник Національного банку України. - 2007. - №5. - С. 28-31.

10. Моисеев С.Р. Международные валютно-кредитные отношения. - М. «Дело и Сервис», 2007. - 816 с.

11. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / За ред. В.С. Стельмаха. - К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. - 404 с.

12. Моисеев С.Р. Официальная долларизация Латинской Америки // Бизнес и банки. - 1999. - №37-38.

13. Піонтковський, Р. Проблема доларизації в контексті України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.icps.kiev.ua.

14. Скрипник А., Варваренко Г. Доларизація економіки та динаміка валютних активів домашніх господарств. - К. Вісник НБУ - 2003. - №2 - 8-16 с.

15. Хайек Ф. Частные деньги. - М.: Институт национальной модели экономики. 1996.

16. С. Хейзен. Долларизация: контроль имеет ключевое значение. - М. Финансы & развитие. - 2005. - №3.

17. Шемет Т.С. Теорія і практика валютного курсу. К. «Либідь», 2006. - 358 с.

18. Шаповалов А. Стратегические направления курсовой политики Украины в условиях устойчивого экономического развития // Зеркало недели. - 2005. - №43.

19. Шумська С. Доларизація та віддік коштів з української економіки. Економіка і прогнозування. - 2003. - №4. - С. 62-71.

20. Шумська С. Готівкові кошти населення в іноземній валюті як фінансовий ресурс економіки. - Наукові записки НаУКМА. - К. - Видавничий дім «КМ Академія», 2004. - С. 47-53.

21. Аgenor Р. - Я. and Khan M. Foreign Currency Deposits and the Demand for Money in Developing Countries // Journal of Development economics. - 1996. - №50.-Pp. 101-118.

22. Arteta Carlos. Exchange Rate Regimes and Financial Dollarization: Does Flexibility Reduce Bank Currency Mismatches? // Board of Governors of the Federal Reserve System International Finance Discussion Papers №738, September 2002. - P. 5.

23. Agenor, P-R. and P.J. Montiel //Journal of Development Macroeconomics (Princeton: University Press). 1999 - №48.-Pp. 114-121.

24. Balino, T., A. Benett and E. Borensztein (1999) Monetary Policy in Dollarized Economies, IMF Occasional Paper No. 171.

25. Barajas A. and Morales A. Dollarization of Liabilities: Beyond the usual Suspects 11 IMF Working Paper №11, 2003.

26. Berg, A. and E. Borensztein (2000) The Choice of Exchange Rate Regime and Monetary Target in Highly Dollarized Economies, IMF Working Paper, WP/00/29.

27. Berndt, E.R. (1991) The Practice of Econometrics: The Classic and Contemporary (Addison-Wesley Publishing Company).

28. Branson, W.H. and D.W. Henderson (1985) «The specification and influence of asset markets», in: R.W. Jones and P.B. Kenen, eds., Handbook of International Economics (North Holland, Amsterdam), 749-806.

29. Bufman, G, and L. Leiderman (1993) Currency Substitution Under Non-expected Utility: Some Empirical Evidence, Journal of Money, Credit, and Banking 25, 320-325.

30. Calvo, G. and C. Rodriguez (1977) A Model of Exchange Rate Determination under Currency Substitution and Rational Expectations, Journal of Political Economics 85, 617-625.

31. Calvo G. and Vegh С. Currency Substitution in Developing Countries - An Introduction // IMF Working Paper №40, 1992.

32. Calvo, G. and C. Vegh (1996) From Currency Substitution to Dollarization and Beyond: Analytical and Policy Issues, in: G. Calvo, Money Exchange Rates, and Output, (MIT Press), 153-175.

Размещено на Allbest.ru