Інноваційна політика підприємства

До оціночних належать показники: науково-технічного рівня розробок; пріоритетності; економічної ефективності розробок; втрат від подовження процесу дослідження розробки.

Показник науково-технічного рівня для науково-дослідницьких і для дослідницько-конструкторських розробок розглядається окремо через розбіжність як основного змісту робіт, так і кінцевих результатів.

Під пріоритетністю розробки розуміють її значення для розвитку відповідної галузі науки і техніки, а також для удосконалення процесу виробництва. Оцінити ж це можливо через аналіз отриманих авторських посвідчень і патентів, премій і нагород конкурсів, а також через реальне їхнє використання, тобто кількість проданих за кордон ліцензій і ноу-хау. Показник пріоритетності розробок можна представити в такому вигляді:

, (10.3)

де -- число елементів виду захисту розробок; -- число балів оцінки; j -- набір видів захисту результатів НДДКР.

Надбавки слід виплачувати за умови виконання планових показників. В основу розрахунку цих показників покладено порівняння планового й фактичного обсягів робіт, планових і фактичних термінів виконання етапів проекту.

В основі оцінки науково-технічної діяльності колективів розробників слід покласти ті ж показники, що використовуються для оцінки проектів та індивідуальної праці розробників:

1.Виконання обсягу робіт, %:

а)тематичного плану за обсягом робіт у договірних цінах;

б)виконання основної номенклатури:

закінчені проекти;

впроваджені проекти;

2.Економічна оцінка діяльності:

а)економічна ефективність розробок;

б)прибуток;

3.Якісна оцінка діяльності:

а)середній науково-технічний рівень, %;

б)пріоритетність, бал;

в)рівень виходу науково-технічної інформації, бал;

4.Рівень організації робіт:

а)якість виконання завдань розробниками;

б)показник використання кадрів.

5.Питома вага втрат від подовження процесу "дослідження -- розробка".

Рівень організації значною мірою визначає рівень використання трудових ресурсів даної організації, від якого залежать якість виконання робіт, науково-технічний рівень розробок, ефективність діяльності колективу розробників у цілому.

Показник використання кадрів К_в._к.:

,(10.4)

де -- показник структури кадрів; К₂ -- показник кваліфікаційного рівня; -- показник робочого часу.

Показник структури кадрів характеризує співвідношення техніків і лаборантів та основних розробників проекту (конструкторів, технологів, дослідників):

_,(10.5)

де -- число фахівців, зайнятих розробкою; -- число техніків, лаборантів та допоміжного наукового персоналу.

Найбільш перспективне значення для організацій прикладної науки:

=3...5.(10.6)

Показник кваліфікаційного рівня характеризує склад трудових ресурсів організації стосовно наукової кваліфікації співробітників. Від неї залежить не лише внесок цих розробників у проекти, а й створення творчої атмосфери в самому колективі, що плідно позначається на загальній ефективності робіт.

,(10.7)

де -- середньооблікова чисельність кандидатів, h_д -- докторів наук; -- інженерно-технічних працівників; h_н -- науковців.

Важливою проблемою є використання розробниками робочого часу. Облік витрат робочого часу, пов'язаних з виконанням невластивих цій категорії розробників функцій, практично можливий лише при нормуванні інженерної праці та застосуванні фотографії робочого дня. Така робота в НДІ зазвичай не проводиться. Тому використання робочого часу пропонується оцінювати за питомою вагою витрат у загальному фонді робочого часу колективу. Формула для розрахунку цього показника має вигляд:

,(10.8)

де -- число втрачених людино-днів через адміністративні відпустки без збереження утримання; -- те саме, через порушення трудової та суспільної дисципліни; Ч-- чисельність працівників; Т -- число робочих днів в оцінюваному періоді.

Використовуючи коефіцієнтний метод, одержуємо результуючий показник використання кадрів.

Для спрощення порівняльної оцінки діяльності підрозділів показники слід привести до одного інтегрального показника:

, (10.9)

де -- показник діяльності j-го підрозділу; -- значення і-го показника оцінки; -- вагові коефіцієнти i-го показника .

На основі показників діяльності підрозділів розраховується фонд оплати праці відповідного підрозділу (відділу, групи) чи норматив утворення фонду оплати праці, а також частки прибутку, яка використовується для винагороди колективу розробників.

Розрахунок фонду оплати праці j-го підрозділу здійснюється за формулою

,(10.10)

де -- загальний фонд оплати праці; -- показник діяльності j-го підрозділу; -- трудомісткість робіт, виконаних в j-му підрозділі; Т -- загальна трудомісткість розробок.

Конкурсні підвищення мають постійно-періодичний характер і прив'язані до вакансій. На кожну вакантну посаду може претендувати будь-який співробітник фірми, так само як і сторонній кандидат. Претенденти повинні викласти в письмовому вигляді свої уявлення про виконання посадових обов'язків, заявити свою кваліфікацію, сформулювати попередній план дій. Набір мінімально необхідних вимог у кожному конкретному випадку визначається індивідуально, та принцип вільної участі дотримується завжди, і будь-яка посада на підприємстві доступна будь-якому співробітнику, який виграв конкурс. Оцінює представлені проекти комісія, яка також не є постійною, а формується залежно від наявності вакансії. Співробітників, які зайняли друге місце, можна заохочувати підвищенням зарплати чи разовою премією, а їхні ідеї -- використовувати новим керівником. Додаткову страховку від помилок надає іспитовий термін для кандидата, який обійняв вакансію.

Таблиця 10.1 Позитивні та негативні сторони атестаційної системи підвищення співробітників

Позитивні	Негативні
* Вбудовування сценарних цілей співсередньої робітників у стратегічно цільовий комплекс підприємства на основі критеріїв, обраних для атестації. * Висока мотивація співробітників до досягнення визначених результатів у встановлений термін. * Висока мотивація співробітників до підвищення кваліфікації у навчальних закладах і на курсах.	* Мотивація керівників середньої ланки до наймання некваліфікованих заступників, посередніх фахівців (створення фону). * Розквіт "апаратних ігор", "підсиджування", провокація конфлік- тів. * Пріоритет звітності, стимулювання формалізму. * Мотивація працівників до "замикання" на себе важливої інформації.
Проблеми
* Труднощі визначення критеріїв атестації. * Зростання неформальної влади "оцінної" служби.

Таблиця 10.2 Позитивні та негативні сторони конкурсної системи підвищення співробітників.

Позитивні	Негативні
* Узгодження сценарних цілей співробітників з цілями фірми. * Висока мотивація співробітників до підвищення кваліфікації, самоосвіти. * Стимулювання розвитку технологій і бізнесу в цілому. * Зниження формалізму і відсталості * Розширення кругозору персоналу, бачення перспективи. * Можливість вибору дійсно кращої кандидатури на посаду, що звільнилася.	* Зниження мотивації некваліфікованих співробітників. * Відсутність механізму усунення з посад некомпетентних керівників.
Проблеми
* Важливо визначити "вартість" посади, щоб вибирати, в т. ч. з гідних сторонніх претендентів. * Почасти один конкурс спричиняє інший -- для заповнення вакансії "підвищеного" фахівця.

Використання нових підходів до вдосконалення стимулювання праці дасть змогу підвищити ефективність реалізації трудового і творчого потенціалів науково-технічних працівників.

ТЕМА 11 : МОНІТОРИНГ ІННОВАЦІЙ

1. Сутнісна характеристика моніторингу інновацій

2. Моніторинг інноваційного проекту

1. Сутнісна характеристика моніторингу інновацій

Моніторинг (від англ. monitoring - спостерігати, відстежувати, контролювати, перевіряти) - це безперервне комплексне спостереження і контроль за об'єктами, вимірювання й аналіз їхніх параметрів та результатів функціонування.

Моніторинг інновацій - це безперервне, комплексне спостереження і контроль за створенням, впровадженням, поширенням і використанням інновацій.

Моніторинг інноваційної діяльності здійснюється на підставі дйних державної статистичної звітності, аналітичної інформації центральних та регіональних органів державного управління, матеріалів спеціальних обстежень з окремих питань стосовно даного об'єкта моніторингу.

Нині існують чотири групи показників, що описують деякі аспекти науково-технічної та інноваційної діяльності. До них належать статистичні показники розвитку сфери досліджень і розробок (НДЦКР), або статистика науки; патентна статистика; технологічний баланс платежів, що характеризують міжнародний трансфер технологій; бібліометричні дані про наукові публікації і цитованість.

Для моніторингу науково-технічної діяльності використовуються спеціальні форми статистичних спостережень у сфері науки, збір і розробка яких здійснюється органами державної статистики. Зокрема це форми: № 1-наука "Звіт про виконання наукових та науково-технічних робіт" (квартальна); № 3-наука "Показники наукової та науково-технічної діяльності" (річна); форма 5-наука "Звіт про виконання завдань науково-технічних програм" (поштова-квартальна); поштові-річні форми ДН -- "Картка обліку доктора наук" і КН "Картка обліку кандидата наук". На основі даних цих форм звітності здійснюється систематичне (річне або квартальне) відстеження сфери досліджень і розробок (НДДКР) країни в цілому, окремого регіону чи певної галузі або виду економічної діяльності.

2. Моніторинг інноваційного проекту

Моніторинг інновацій у вузькому розуміннім полягає у відстеженні перебігу й результатів виконання окремого інноваційного проекту.

Моніторинг інноваційного проекту - це процес спостереження за ходом його виконання і використанням ресурсів, попередження можливих відхилень від запланованих результатів, а також внесення змін для коригування цих відхилень.

Керівник проекту, одержавши дані про відхилення від запланованих параметрів за межі припустимих норм, повинен вплинути на ситуацію, що склалася, та внести відповідні зміни.

Залежно від необхідної точності й особливостей об'єкту моніторингу розрізняють такі технології оцінки виконання проекту: контроль у моменти закінчення робіт (метод "0--100"); контроль у момент 50 %-вої готовності робіт (метод "50-50"); контроль у заздалегідь визначених точках проекту (метод контролю за попередньо визначеними точками); регулярний оперативний контроль (через рівні проміжки часу); експертна оцінка ступеня виконання робіт і готовності проекту.

Перший з цих методів називають ще методом простого контролю, оскільки він відстежує лише моменти завершення детальних завдань, і вважається, що роботу виконано з отриманням кінцевого результату.

Метод "50-50" надає можливість врахування деякого проміжного результату для незавершених робіт. Ступінь завершеності визначається тоді, коли на роботу витрачено 50 % бюджету.

Інші методи контролю застосовуються для проектів з тривалими термінами проведення При цьому заздалегідь визначаються окремі точки чи етапи робіт, які слід вважати певними ступенями завершеності проекту в цілому.

Одним із найважливіших чинників, що визначають ефективність і результативність проекту в цілому, є досягнення всіх технічних і якісних його характеристик, встановлених в технічному завданні на його виконання Моніторинг інноваційного проекту в цьому напрямі полягає в комплексі управлінських, технічних та технологічних заходів щодо перевірки виконання поставлених технічних завдань, аналізу отриманих результатів і внесення коригувальних дій на усунення знайдених відхилень від запланованих техніко-економічних показників.

Моніторинг термінів виконання проектів. Відповідно до загальновизнаного принципу керування інноваційними проектами вважається, що ефективне керування термінами робіт є ключем до успіху проекту взагалі. Там, де терміни виконання проекту надто затягуються, існує вірогідність значного збільшення витрат і виникнення серйозних проблем із якістю роботи.

Моніторинг вартісних показників проекту полягає у постійному порівнянні фактичних витрат з плановими (кошторисом витрат) і контролю за ними. Основними його завданнями є: одержання точних підтверджених оцінок витрат, розподіл їх за термінами виконання проекту, своєчасність звітності з витрат; виявлення помилкових витрат. Це дає можливість керівникові проекту підготувати звіт про фінансовий стан проекту, прогнозувати витрати на найближче майбутнє і виявити можливі проблеми.

Контроль технічних параметрів і якості, термінів виконання й вартості проекту вимагає від керівника детального й точного знання перебігу виконання робіт із проекту. Джерелами необхідної інформації є відповідні звіти й наради (збори).

Для досягнення максимальної ефективності функцій контролю звітна інформація на дане число або діючий період має включати наступне:

* кошторисну вартість. Це необхідно для порівняння фактичних і прогнозованих результатів;

* фактичні результати - виконання заданих обсягів робіт;

* відхилення фактичних і прогнозованих результатів від планових або розрахункових показників;

* прогнозовані результати - стан проекту та його складових елементів на наступний період;

* передбачувані й непередбачені причини та обставини, що визначають фактичний стан здійснення проекту в цілому та його окремих операцій, відхилення від планових показників.

Тема 12: Комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності фірми

План

1. Методологічні аспекти оцінки ефективності інновацій

2. Види ефектів інноваційної діяльності

3. Показники оцінки ефективності інноваційних проектів

4. Аналіз ризиків інноваційних проектів

5. Визначення ринкової вартості ліцензій

6. Комплексний аналіз інноваційної діяльності фірми

1. Методологічні аспекти оцінки ефективності інновацій

В умовах ринкових перетворень необхідна цілісна .модель оцінки ефективності інновацій, яка надавала б можливість розглянути таку ефективність з п'яти взаємопов'язаних точок зору [ЗО]:

* Задоволення потреб зацікавлених сторін (хто є основними учасниками інноваційного процесу, на що вони сподіваються і в чому мають потребу).

* Вклад зацікавлених сторін (чого саме підприємство-інноватор бажає і потребує від зацікавлених сторін на взаємовигідній основі).

* Інноваційні стратегії (які інноваційні стратегії необхідно розробити для того, щоб задовольнити побажання й потреби зацікавлених сторін, враховуючи при цьому власні інтереси).

* Процеси (які процеси необхідно налагодити, аби реалізувати інноваційні стратегії).

* Можливості (які саме можливості потрібні, аби керувати інноваційними процесами).

Базовим інструментом управління змінами в економіці і в діяльності суб'єктів господарювання в умовах ринкових відносин стають програми й проекти. Концепція управління проектами розглядає проект як керовану зміну початкового стан}' будь-якої системи, пов'язану з витратою часу І коштів. В економічно розвинених країнах усі проекти здійснюються у рамках методології управління проектами (Project Management), яка дає змогу:

* здійснити аналіз інвестиційного ринку і сформувати інвестиційний портфель компанії з його оцінкою за критеріями доходності, ризикованості та ліквідності;

* оцінити ефективність інвестицій з урахуванням факторів ризику та невизначеності;

* розробити стратегію формування інвестиційних ресурсів компанії;

* провести відбір і оцінку інвестиційної привабливості конкретних проектів;

* здійснити планування й оперативне управління реалізацією конкретних проектів і програм;

* забезпечити ефективне здійснення інвестиційного процесу тощо.

Крім внутрішніх зацікавлених сторін, учасниками інноваційного процесу виступають зовнішні:

* замовники (майбутні власники і користувачі результатів проекту);

* інвестори (сторони, що вкладають кошти в проект);

* проектувальники (організації, що розробляють проектно-конструкторську документацію);

* постачальники (особи, що відповідають за матеріально-технічне забезпечення проекту);

* фінансові установи (юридичні особи, що забезпечують фінансування проекту) тощо.

Пошук перспективних напрямів інноваційної діяльності має здійснюватися за допомогою розробки інноваційних стратегій:

* застосування нових методів НДДКР, виробництва, маркетингу й управління;

* переходу до нових організаційних структур;

* застосування нових видів ресурсів тощо.

Особливого значення в сучасній теорії менеджменту набуває поняття бізнес-процесів. Під ними розуміють сукупність взаємопов'язаних дій і процедур, що має вхід і вихід та інформаційні зв'язки.

У роботі запропоновано чотири основні процеси, за допомогою яких будується система оцінки ефективності, в т. ч. оцінки ефективності інновацій (рис. 12.1).

Розробка критеріїв ефективності	Розробка системи показників і практичних процедур	Управління на базі критеріїв	Оновлення і перевірка на відповідність меті фірми

Основні процеси оцінки ефективності

Принципи оцінки довготермінових інноваційних проектів мають ґрунтуватися на принципах оцінки інвестиційних проектів з урахуванням специфіки етапів і результатів інноваційного процесу. До числа найважливіших принципів можна віднести:

1. Розгляд і аналіз інноваційного проекту протягом усього його життєвого циклу (розрахункового періоду) -- від моменту виникнення нової ідеї до моменту комерціалізації й практичного застосування. Життєвий цикл інноваційного проекту має свої специфічні етапи: дослідження та розробки (НДДКР, які охоплюють фундаментальні, прикладні дослідження та дослідно-конструкторські розробки); застосування; експлуатацію; удосконалення та модифікацію інновацій.

2. Моделювання потоків продукції, ресурсів, грошових коштів на всіх етапах реалізації інноваційного проекту.

3. Узгодження умов порівняння різних варіантів інноваційного проекту.

4. Принцип урахування фактора часу при оцінці параметрів інноваційного проекту та його зовнішнього економічного оточення.

5. Принцип альтернативності, який передбачає врахування різноманітних можливостей використання ресурсів, шляхів досягнення мети інноваційного проекту, вибору найкращих варіантів проектних рішень.

6. Оцінка ефективності інноваційного проекту має здійснюватися шляхом порівняння ситуацій "без проекту" та "з проектом", а не ситуацій "до проекту" і "після нього".

7. Врахування усіх найбільш істотних наслідків інноваційного проекту: економічних, екологічних, соціальних.

8. Багатоетапність оцінки на стадіях обґрунтування розміру інноваційних витрат, техніко-економічних обґрунтувань, вибору схеми фінансування, моніторингу і т. ін. На кожному етапі вартість проекту уточнюється.

9. Врахування впливу інфляції, невизначеності й ризиків, а також можливості використання за цього реалізації різних валют.

Загальна схема оцінки ефективності інноваційних проектів має містити наступні етапи:

* експортну оцінку суспільної значимості інноваційного проекту для народногосподарських і глобальних проектів. Для локальних проектів оцінюється лише їхня комерційна ефективність, тобто враховуються фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

* розрахунок показників ефективності інноваційного проекту в цілому з метою потенційних інвесторів;

* оцінку ефективності після обґрунтування схеми фінансування.

На цьому етапі уточнюється склад учасників і оцінюється ефективність участі в інноваційному проекті кожного з них. Для врахування фінансових наслідків інноваційного проекту на рівні регіону , галузі, бюджетів різних рівнів, окремих підприємств і акціонерів розраховується відповідно регіональна, галузева, бюджетна й комерційна ефективність.

Методологічний підхід до визначення ефективності інновацій залишається загальновідомим: результати інноваційної діяльності порівнюютьсь з інноваційними витратами, що забезпечили цей результат.

Види ефективності інноваційних проектів

Ефективність -- це відносна величина, яка може вимірюватися такими показниками: індекс рентабельності інновацій; облікова норма рентабельності; внутрішня норма рентабельності; ефективність використання власного і запозиченого капіталу; бюджетна ефективність тощо.

2. Види ефектів інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність підприємства супроводжується різноманітними результатами (ефектами). Під ефектом (від лат. effectus -- виконання, дія) розуміють досягнутий результат у його матеріальному, грошовому, соціальному вимірі.

Економічний ефект визначається перевищенням вартісної оцінки результатів інноваційної діяльності над вартісною оцінкою пов'язаних з нею витрат.

Ринковими критеріями діяльності фірми є підвищення добробуту власників і максимізація ринкової вартості капіталу Досягти цього можливо завдяки максимізації прибутку підприємства.

Ієрархічна супідрядність та взаємозв'язок ефектів інноваційної діяльності

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється прибутком від:

* реалізації інноваційної продукції;

* впровадження нового технологічного процесу;

* покращення використання виробничих потужностей;

* впровадження винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій тощо;

* ліцензійної діяльності.

Економічний ефект (чистий поточний ефект) розраховується за формулою:

,

де Е_т -- економічний ефект інноваційної діяльності за розрахунковий період,

Р_т -- вартісна оцінка результатів інноваційної діяльності за розрахунковий період;

З_т -- вартісна оцінка затрат на інноваційну діяльність за розрахунковий період;

-- коефіцієнт дисконтування:

,

Формування економічних ефектів від використання інновацій виробничого призначення в системі промислових підприємств

На рис. схематично зображено формування мультиплікативних ефектів: інновація обсягом V використовується споживачем (споживачем першого порядку), який, у свою чергу, виробляє продукцію виробничого призначення. Кожен споживач -го рівня отримує річний економічний ефект . Деякі споживачі першого порядку завдяки використанню інновацій також можуть випускати нову продукцію. Тоді всі споживачі нової продукції (споживачі другого порядку) можуть одержати економічний ефект від її придбання й використання, і т. д.

Для врахування невизначеності умов реалізації варіантів інноваційних рішень обчислюють показники очікуваного інтегрального економічного ефекту:



де МЕ_т -- математичне очікування інтегрального економічного ефекту, тис. грн.;

Е_ті -- економічний ефект за i-ї умові реалізації, тис. грн.;

-- ймовірність реалізації і-ї умови, виходячи з невизначеності та ризику, пов'язаного з досягненням техніко-економічних показників на різних етапах НДДКР, ризику щодо технологічної реалізації результатів наукових досліджень на підприємстві та ризику, зумовленого ринком.

Приклад 1. Існують два варіанти створення нової технології в результаті виконання наукових досліджень, для яких визначено потенційні значення економічного ефекту та значення ймовірності реалізації кожного з них (табл1).

Таблиця1. Інформація для обґрунтування варіанту створення нової технології

Варіант	Умови реалізації, тис. гри
І		430	450	510	500	405
		0,25	0,35	0,1	0,15	0,15
III		460	530	610	440	590
		0,15	0,2	0,15	0,2	0,3

= 430 * 0,25 + 450 * 0,35 + 510 * 0,1 + 500 * 0,15 + 405 * 0,15 = = 451,75 тис. грн.

= 460 * 0,15 + 530 * 0,2 + 610 * 0,15 + 440 * 0,2 + 590 * 0,3 = = 531,5 тис. грн.

Найвигіднішим варіантом створення нової технології вважається II варіант, оскільки за ним досягається максимальне значення потенційного інтегрального економічного ефек- ту.

У випадках, коли відомий лише інтервал, у межах якого може змінюватися ефект, рекомендується така формула очікуваного (потенціального) економічного ефекту:

де -- найбільше й найменше значення економічного ефекту за умовами його реалізації;

-- спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, що вста- новлюється галузевими інструкціями залежно від типу заходу та стадії його реалізації . За відсутності його значення в галузевих інструкціях рекомендується приймати = 0,3 .

Приклад 2. Виходячи з даних табл.1, розрахуємо очікуваний економічний ефект при = 0.3 :

= 0,3 * 510 + 0,7 * 405 = 436,5 тис. грн.

= 0,3 * 610 + 0,7 * 440 = 491,0 тис. грн.

За максимальним значенням очікуваного економічного ефекту обирається II варіант впровадження інновацій.

Науково-технічний ефект супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оцінити його практично неможливо.

Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1. Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологічним вимогам у промислове розвинених країнах;

2. Новизна інновації, яка визначається:

* з точки зору її технологічної новизни: використанням нових матеріалів, нових напів- фабрикатів і комплектуючих, отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем механізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;

* з точки зору ринкового середовища: новизною для промисловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; новизною лише для підприємства;

3. Значущість інновацій для підприємства, яка визначається метою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками: " підвищення науково-технічного рівня виробництва;

* підвищення організаційного рівня виробництва і праці;

* можливим масштабом застосування (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);

* ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);

* кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);

* збільшенням частки нових інформаційних технологій;

* збільшенням частки нових технологічних процесів;

* підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;

* зростанням кількості науково-технічних публікацій;

* підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і закордонних ринках.

У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оцінити у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прикладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конструктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний економічний ефект. У роботі зазначено, що 15 % результатів Прикладних досліджень характеризуються потенційним економічним ефектом і 85 -- очікуваним (щодо подальшого використання прикладних досліджень). Технічний ефект, одержаний завдяки впровадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефектом. При цьому результати на 70 % визначаються фактичним економічним ефектом, і на ЗО -- очікуваним.

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб'єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:

1. Пільги з податку на прибуток:

* оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах, створених відповідно до Закону "Про інноваційну діяльність";

* 50 % податку на прибуток, одержаного від виконання інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності, розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;

* суми податку з прибутку, одержаного від виконання технологічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб'єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз.

2. Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства сплачують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування.

3. Пільги з податку на додану вартість (ПДВ): .від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України;

* від оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт, які виконуються вітчизняними розробниками за контрактами з підприємствами суднобудівної промисловості;

* суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та інноваційних проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ При ввезені в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів;

* 50% ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз;

* від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів;

Митні пільги: при ввезені в Україну протягом терміну чинного свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну Для використання технологічними парками, їхніми Учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.

5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма прискореної амортизації.

Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності інноваційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і взагалі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.

Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у формуванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати:

* досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;

* якісно новий рівень життя населення;

* докорінне перетворення структури народного господарства і зовнішньої торгівлі в напрямку розвантаження сировинного сектору економіки і збільшення внеску обробних галузей;

* подолання технічного відставання країни;

* реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на новому, більш високому рівні економічного розвитку. Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також повинні мати соціальну спрямованість.

На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

* змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджуються інновації;

* покращенням умов праці робітників;

* приростом доходів персоналу фірми;

* змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зайнятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівників різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

* змінами у стані здоров'я працівників об'єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду соціального страхування та витратами на охорону здоров'я;

* збільшенням тривалості вільного часу населення тощо. Основним методом оцінки соціального ефекту є експортний.

Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільненні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, раціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов'язаний з науково-технічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як правило, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту. Ресурсний ефект може бути відображений показниками покращення використання ресурсів:

* зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);

* зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);

* зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);

* прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів тощо.

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до значного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.

Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектування, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

* зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

* зменшенням кількості відходів виробництва;

* підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

* покращенням екологічності продукції;

* зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.

Екологічний ефект тісно пов'язаний із соціальним. Вартісна оцінка соціальних і екологічних результатів (), яка входить до складу економічного ефекту, може здійснюватися за формулою:

,

де -- величина j-го результату в натуральному виразі у t-му році;

-- вартісна оцінка одиниці окремого результату у t-му році.

3. Показники оцінки ефективності інноваційних проектів

Усі кількісні показники економічної ефективності можна поділити на дві групи:

1) показники, що враховують фактор часу. За їх розрахунку здійснюється процедура дисконтування, тобто визначення поточної (нинішньої) вартості майбутніх грошових видатків і нарахувань від здійснення інноваційного проекту;

2) показники, що не враховують фактор часу.

Показники оцінки економічної ефективності інноваційних проектів

Чистий поточний ефект (Net Present Value, NPV) інноваційного проекту -- це сума перевищення дисконтованих грошових потоків за весь життєвий цикл проекту над інвестиціями в інноваційний проект:

,

де PV (Present Value) -- поточна вартість майбутніх грошових потоків;

I -- одноразова інвестиція в інноваційний проект;

(Cash Flow) -- грошовий потік від здійснення інноваційного проекту в t-му році;

r -- ставка дисконту, частка від одиниці.

Якщо інноваційний проект передбачає не одноразову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, показник NPV обчислюється за формулою:

,

де -- величина інвестицій в t-му періоді реалізації інноваційного проекту;

i -- прогнозований середній рівень інфляції в t-му періоді.

* Якщо: NPV>0 -- інноваційний проект доцільно прийняти. У разі прийняття проекту вартість фірми, а отже, й добробут її власників збільшується;

* NPV <0 -- інноваційний проект слід відхилити. У разі прийняття проекту вартість фірми зменшується, тобто її власники зазнають збитків;

* NPV=0 -- економічний ефект інноваційного проекту нульовий. У цьому разі вартість фірми не зміниться, тобто добробут її власників залишиться на тому ж самому рівні. Однак позитивним є те, що зростуть обсяги виробництва, тобто масштаби підприємства збільшаться.

Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту:

* дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми;

* адитивність, що надає можливість використовувати його при оцінці економічного ефекту інноваційного портфеля:

NPV (A+B) = NPV(A) + NPV(B). (12.8)

* надає змогу зробити правильний вибір при аналізі проектів з нерівномірними грошовими потоками.

Недоліки показника чистого поточного ефекту:

* суттєва залежність від часових параметрів проекту, а саме -- від терміну початку віддачі від інвестицій в інноваційний проект і тривалості періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед зменшує величину NPV пропорційно коефіцієнту дисконтування ;

* суттєва залежність від масштабів капітальних вкладень.

Від початку 90-х років XX ст. широко застосовується нова концепція прийняття інвестиційних рішень і оцінки результатів діяльності на всіх рівнях управління фірмою -- концепція економічної доданої вартості (Economic Value Added, EVA).

Визначення економічного ефекту на основі показника економічної доданої вартості запропонувала американська консалтингова компанія "Stern Stewart & Со.".

Економічна додана вартість являє собою відомий з економічної теорії показник економічного прибутку (economic profit), який відрізняється від бухгалтерського прибутку тим, що за його визначення враховуються не лише явні бухгалтерські витрати, а й неявні витрати використання капіталу (втрачені вигоди за найдоходнішим альтернативним варіантом інвестицій).

Фірма матиме прибуток лише в тому разі, якщо чистий прибуток від її інноваційної діяльності перевищуватиме той рівень доходності, який вона може отримати за іншими альтернативними варіантами вкладень.

Економічну додану вартість можна визначити за сукупними активами фірми (12.9) і за її власними коштами (12.10), при цьому розрахунки будуть еквівалентними:

EVA = NOPAT - (A*WACC); (12.9)

EVA = - C*COE; (12.10)

де NOPAT (Net Operating Profit After Taxes) -- чистий операційний прибуток після сплати податків, але до сплати відсотків; Е_а (Adjusted Earnings) -- скоригований чистий прибуток після сплати податків і відсотків; А (Asets) -- сумарна величина активів фірми; С (Capital) -- розмір власного капіталу; СОЕ (Cost of Equity) ціна власного капіталу; WACC (Weighted Average Cost of Capital) -- середньозважена вартість капіталу:

WACC = COD*+ COE* (12.11)

де СОD (Cost of Debt) -- ціна позикового капіталу; -- питома вага позикового і власного капіталу в загальній сумі активів джерел відповідно.

З наведених формул бачимо, що бухгалтерський прибуток завжди більший за економічний, а фірма може бути прибутковою з бухгалтерської і нерентабельною з економічної точки зору.

Керівництво фірми може максимізувати економічний прибуток за рахунок: а) збільшення чистого прибутку завдяки збільшенню обсягів продажу або валового прибутку; б) зменшення розміру капіталу фірми; в) зниження вартості капіталу. При цьому слід зважати на можливі ефекти взаємозв'язків.

Оцінка економічного ефекту діяльності фірми в цілому і окремих її підрозділів на основі показника ЕVА має переваги перед традиційними показниками (такими як облікова норма рентабельності і темп її зростання, рентабельність власного капіталу (Return on Equity ):

* підвищення ефективності використання власного капіталу фірми за рахунок інвестування в проекті з позитивним економічним, а не бухгалтерським прибутком;

* стимулювання економії власного капіталу при прийнятті управлінських рішень;

* більш об'єктивна оцінка внеску кожного керівника у забезпечення економічного прибутку фірми.

Та водночас показник ЕVА має суттєві недоліки, які є загальним для усіх показників, що базуються на концепції економічного прибутку:

* проблематичність визначення економічного прибутку окремих підрозділів;

* можливість маніпулювання показником економічного прибутку заради збільшення винагороди в короткотерміновій перспективі;

* показник економічного прибутку застосовується в основному для оцінки існуючих компаній і напрямів бізнесу, перспективи яких можна спрогнозувати з високим ступенем імовірності, і він менш корисний для оцінки нових швидко зростаючих підприємств, ринків і галузей;

* економічний прибуток є абсолютною вартісною величиною, що виключає можливість порівняння різних за масштабами проектів.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій в інноваційний проект (Internal Rate of Return, IRR, або: внутрішня норма прибутковості, внутрішня норма прибутку) являє собою розрахункову відсоткову ставку, за якої одержані чисті грошові потоки від інноваційного проекту починають дорівнювати інвестиціям на його здійснення:

NPV = (12.12)

Чим більшою є величина ІRR, тим вищою стає ефективність інноваційного проекту. Економічна сутність показника ІRR полягає в тому, що фірма може здійснювати проекти, рівень рентабельності яких не нижчий від вартості капіталу (Cost of Capital). Це може бути вартість цільового джерела або середньозважена вартість капіталу (WACC).

* Якщо ІRR >СС -- інноваційний проект приймають;

* ІRR < СС -- відхиляють;

* ІRR = СС -- проект не прибутковий і не збитковий.

Величина ІRR може бути визначена у різні способи, в т. ч. ітеративним методом. Для цього обирають два значення ставки дисконту (>) таким чином, щоб в інтервалах показник NPV змінював своє значення з "+" на "-", або з "-" на "+". Величину ІRR обчислюють за формулою:

, (12.13)

де -- ставка дисконту, за якою NPV >0 (NPV <0); -- ставка дисконту, за якою NPV <0 (NPV >0); , МРV₂ -- чистий поточний (економічний) ефект відповідно, за умов використання i .

Переваги показника ІRR: він не залежить від абсолютного розміру інвестицій в інноваційний проект; може бути використаний для оцінки міри стійкості проекту; враховує зміну вартості грошового потоку за певний період часу; не потребує поперед- нього встановлення ставки дисконту. Основні недоліки ІRR: може мати декілька значень ІКК, якщо знак грошового потоку змінюється більше одного разу; не має властивості адитивності; може призвести до невірного рішення стосовно взаємовиключних іннова- ційних проектів.

Період окупності може визначатися за двома варіантами:

* на основі дисконтованих грошових потоків -- дисконтований період окупності (Discounted Payback Period, DPP);

* без дисконтування грошових потоків -- період окупності (Payback Period, РР).

При відносно однакових щорічних грошових потоках період окупності визначається відношенням величини інвестицій I до середньої очікуваної величин грошового потоку ()

РР = . (12.14)

За суттєвих коливань щорічних грошових потоків період окупності визначається порівнянням величини інвестицій із послідовно накопиченими (кумулятивними) грошо- вими потоками до моменту їхньої рівноваги:

(12.15)

де j -- ціла частина дисконтованого періоду окупності, років; 1 j n; -- остання від'ємна величина чистої кумулятивної поточної вартості майбутнього грошового потоку за модулем; --чиста поточна вартість майбутніх грошових потоків у наступному році.

Широке застосування показника РР зумовлене такими його перевагами: простотою розрахунків; використанням потоків реальних коштів, а не бухгалтерського доходу; охарактеризованістю ступеня ризику інноваційного проекту (чим більшою є величина РР, тим більшою є невизначеність економічних результатів). До недоліків показника РР можна віднести: не враховує вартість грошей у певному періоді часу; не має адитивності; ігнорує грошові потоки після досягнення періоду окупності, що може призвести до помилкових рішень.

Рентабельність інвестицій може визначитися двома показниками: індексом рентабельності інвестицій (з дисконтуванням грошових потоків) та бухгалтерською (обліковою) нормою рентабельності. В обох випадках результати інноваційного проекту співвідносяться з величиною інвестицій.

Індекс рентабельності інноваційного проекту (Profitability Index, РІ) характеризує рівень грошового потоку на одиницю інноваційних витрат і обчислюється за формулами:

1) за одноразової інвестиції --

, (12.16)

2) за здійснення інвестицій протягом декількох років --

. (12.17)

* Якщо РІ > 1 -- інноваційний проект доцільно прийняти;

* РІ < 1 -- відхилити;

* РІ = 1 -- проект не прибутковий і не збитковий, при цьому МРV=0.

Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в інноваційний проект. Критерій РІ використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких значення NРV приблизно однакові. Так, скажімо, якщо два проекти мають однакові значення МРV, але різні обсяги інвестицій, вигідніший той із них, що забезпечує більшу ефективність вкладень.

Позитивними рисами РІ є те, що він: характеризує відносну міру росту цінності фірми; служить інструментом ранжування інвестицій за ступенем вигідності; може використовуватися при формуванні інноваційного портфеля фірми.

Негативним моментом РІ можна вважати неможливість використання індексу рентабельності в аналізі проектів із різними життєвими циклами.

Облікова норма рентабельності (Accounting Rate of Return, ARR) характеризує відношення середньої величини чистого прибутку до середньої величини інвестиції. Існують різні алгоритми визначення середньої величини інвестицій: з урахуванням або без нього ліквідаційної вартості основних засобів, а також величини амортизаційних відрахувань.

Одна з модифікацій показника АRR обчислюється за формулою:

(12.18)

де -- величина чистого прибутку від здійснення інноваційного проекту в t-му році; -- величина амортизаційних відрахувань за той самий період.

Основними перевагами показника АRR є простота розрахунку і можливість його перевірки зацікавленими особами за даними фінансової звітності. До недоліків АКК можна віднести те, що він не враховує грошові потоки та зміну їхньої вартості у певний період часу, розбіжність суми чистого прибутку за роками.

4. Аналіз ризиків інноваційних проектів

Учасники інноваційного проекту зацікавлені в проведенні аналізу ризиків, які можуть виникнути впродовж його здійснення. Під проектними ризиками розуміють ймовірність отримання результатів від здійснення інноваційного проекту в менших розмірах, ніж очікували усі зацікавлені сторони.

Оцінка ризику може здійснюватися різноманітними методами серед яких найбільш розповсюдженими є аналіз чутливості (Sensitivity Analysis) та аналіз критичного (беззбиткового) обсягу продукції (Вгеак-Еvеn Analysis) інноваційного проекту.

Аналіз чутливості являє собою спрощений метод оцінки ризиків інноваційного проекту, який дає змогу перевірити чутливість очікуваних результативних показників (прибутку, чистого поточного ефекту) до зміни окремих чинників:

* обсяг продажу інноваційної продукції;

* ціни одиниці інноваційної продукції;

* змінних витрат на одиницю інноваційної продукції;

* постійних витрат на загальний обсяг інноваційної продукції;

* обсягу капітальних вкладень в інноваційний проект;

* дисконтної ставки;

* ставки оподаткування;

* потреб в оборотних активах;

* темпів інфляції;

* зміни обмінного курсу національної валюти та ін.

Аналіз чутливості виконується із застосуванням методу імітаційного моделювання. У процесі аналізу визначається "базовий" варіант, за якого всі досліджувані чинники набувають своїх початкових значень. Потому чинники змінюють по одному, за фіксо- ваних значень інших параметрів. Розраховують чистий поточний ефект внаслідок впливу наведених факторів () і в базовому варіанті (). Зіставляючиз , визначають коефіцієнт одиничного проектного ризику ().

=. (12.19)

Величина коефіцієнта менша за одиницю свідчить про зворотній зв'язок від зміни певного чинника. Наприклад, збільшення ставок податків призведе до зниження NРV, збільшення цін та попиту на продукцію -- до його збільшення.