Економічна безпека підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

СРС

З дисципліни «Соціально-економічна безпека»

Зміст

1. Стратегія і тактика забезпечення економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою

2. Основні проблеми розвитку аграрно-промислового комплексу та шляхи їх вирішення

Перелік літературних джерел

1. Стратегія і тактика забезпечення економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою

Формування сприятливого та передбачуваного правового поля для розвитку підприємництва і реалізації права на підприємницьку діяльність є невід'ємною компонентою розвитку та економічної безпеки України, пріоритетною функцією органів державного управління в умовах ринкової економіки, реалізація якої необхідна для демократизації суспільства, забезпечення добробуту громадян, формування цивілізованого конкурентного середовища. Належний рівень економічної безпеки бізнесу є запорукою соціального та економічного розвитку держави, особливо в умовах прискорення процесів інтеграції України до міжнародних економічних організацій. Незважаючи на певну позитивну динаміку економічних процесів щодо розвитку підприємництва в Україні протягом останніх років, ці зміни є загалом недостатніми для того, щоб стверджувати про поступове зміцнення економічної безпеки бізнесу в Україні.

Актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні набуває також особливої гостроти внаслідок існування таких причин: недостатньо керованих з боку держави процесів формування сектора малого бізнесу та ділової активності населення загалом у період ринкової трансформації економіки і суспільного життя; недосконалого конкурентного середовища, бюрократичних та обтяжливих процедур державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; проявів концентрації (монополізації) товарних ринків та механізму доступу до обмежених господарських ресурсів і прав діяльності; існування штучних бар'єрів у започаткуванні/здійсненні роботи підприємств, корупції у відносинах «бізнес - влада»; надмірного рівня криміналізації і тінізації економіки; недостатнього рівня соціальної відповідальності бізнесу тощо.

Проблема економічної безпеки підприємництва, в тому числі на різних рівнях ієрархії управління економікою досліджується у наукових працях багатьох відомих вітчизняних та зарубіжних науковців. Проте, попри вагомий доробок вчених існує об'єктивна необхідність розробки теоретико-прикладних засад і удосконалення механізмів зміцнення безпеки підприємництва у системі безпеки національної економіки на посттрансформаційному етапі її розвитку. Саме із урахуванням цих аспектів актуалізується потреба в обґрунтуванні основ економічної безпеки підприємництва, її системи, а також розробці стратегічних і тактичних засобів формування ефективних механізмів інституційного громадського та державно-правового регулювання розвитку підприємництва на засадах нормативно-методичного, фінансово-організаційного та інших складників державного управління, повноцінної участі органів державної влади та суб'єктів господарської діяльності, розгалуженої мережі недержавних інституцій сприяння розвитку і забезпечення економічної безпеки підприємницької діяльності. З метою відображення місця економічної безпеки підприємництва у системі безпеки держави доцільно провести декомпонування останньої. Так, деякі науковці, як наприклад Я. Жаліло розглядають такі три основних рівні національної економічної безпеки: держави загалом, суб'єкта господарювання (підприємства) та особи, а критеріальною ознакою поділу інтересів економічної безпеки різних рівнів ієрархії управління економікою вважає зміст відтворювальних процесів. На рівні підприємства - це забезпечення процесу виробництва; особи - споживання; соціально-економічної системи - перерозподіл ресурсів. Разом з тим, видається доцільним перелік рівнів поняття національної економічної безпеки розглядати дещо ширше, оскільки за наведеного підходу систему важко досліджувати, наприклад, у галузево-територіальному аспекті, що потребує внесення до ієрархії рівнів економічної безпеки держави таких компонент - регіону, галузі, сектора економіки тощо.

Кожен вищий рівень системи управління економічною безпекою держави має формувати сприятливі засади та передумови забезпечення захищеності компонент і функціональних складників об'єкта економічної безпеки нижчого рівня. Такої думки притримуються багато науковців, бо вона обґрунтовує не лише доцільність виокремлення таких рівнів економічної безпеки як рівень держави, регіону, галузі, підприємства, людини, але й вважає це об'єктивною передумовою вивчення категорії «економічна безпека підприємництва». Уточненням цього може бути розгляд економічної безпеки підприємницької діяльності безпосередньо на кожному з цих рівнів ієрархії управління економікою.

Сучасна економічна література володіє широким арсеналом методів та методик дослідження складних економічних явищ, в тому числі економічної безпеки підприємництва. Слід зауважити, що існує специфіка та доцільність їх застосування під час вивчення цієї категорії на різних рівнях ієрархії управління економікою, яку в узагальненому вигляді наведено в таблиці 1.

Таблиця 1. Особливості застосування методів оцінки рівня економічної безпеки підприємництва на різних рівнях ієрархії управління економікою

Проведений аналіз методичного забезпечення оцінювання рівня економічної безпеки підприємництва виявив існування значної кількості методичних розробок, пов'язаних з формуванням комплексу моделей, підходів, методів та безпосередньо методології її оцінки. Зокрема, наведені в економічній літературі методи характеризуються такими недоліками: не враховують одночасно внутрішніх та зовнішніх загроз; недостатньо повно висвітлюють процедури вибору найбільш значущих показників безпеки, питання формування нормованої комплексної оцінки рівня економічної безпеки, діагностики загроз; не прогнозують ймовірність настання загроз та рівня життєздатності підприємства; стосуються оцінки рівня безпеки розрізнено на різних рівнях ієрархії управління.

Відповідно до теоретико-методологічних засад економічної безпеки підприємництва метою стратегії її забезпечення варто визначити задоволення сукупності потреб суб'єктів підприємницької діяльності, держави та її громадян, досягнення яких забезпечує вільний, рівний доступ, сприятливе економіко-правове середовище для здійснення підприємницької діяльності, а також сталий та структурно збалансований розвиток підприємництва, а через нього економіки і суспільства. Досягнення цього є можливим за рахунок реалізації державної політики забезпечення економічної безпеки підприємництва, яка передбачає формування сприятливих макроекономічних засад здійснення підприємницької діяльності, розвиток фінансової бази підприємництва, його інноваційно-інвестиційного потенціалу, експортних можливостей, виробничої бази та ін. Відповідно до цього мають бути визнані принципи, пріоритетні завдання та механізми забезпечення інтересів життєздатності підприємництва від зовнішніх та внутрішніх загроз. Стратегічні засади політики забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні наведено на рис. 1.

Правовою основою розробки і реалізації стратегії забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні є Конституція України, нормативно-правова база у сфері національної економічної безпеки, а також нормативно-правові акти, які визначають засади функціонування і розвитку підприємництва, доповнені Указом Президента України про стратегію економічної безпеки підприємництва та відповідними програмними документами стратегічного і тактичного характеру. У сукупності зазначені нормативно-правові акти сформують засади державної політики зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні.

Рис. 1. Стратегічні засади політики забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні

економіка управління безпека аграрний

Тактичні заходи політики зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно поєднати з посиленням найбільш незабезпечених її функціональних складників (система оподаткування, дозвільна сфера, інноваційний та виробничий складники економічної безпеки підприємництва). Тактичними засобами визначено нормативно-правові акти, соціально-психологічну, інформаційно-роз'яснювальну та організаційно-інституційну роботу (включаючи оперативний фізичний захист підприємництва), регуляторну, податкову, фінансово-кредитну, інноваційно-інвестиційну політику держави, системи управління економічною безпекою на різних рівнях ієрархії управління. Контроль за реалізацією стратегії і тактики зміцнення економічної безпеки підприємництва може бути реалізований через належний розподіл функцій, повноважень та відповідальності між суб'єктами системи безпеки підприємництва, а також запровадження практики моніторингу її рівня, зокрема, з метою оцінки рівня та динаміки інтегрального показника і часткових функціональних складників безпеки, визначення ефективності реалізованих заходів і факторів впливу на складники економічної безпеки підприємництва, в тому числі у регіональному та галузево-секторальному аспекті.

Отже, можна зробити висновок, що національна економічна безпека має розглядатись як єдина цілісна багаторівнева система, визначальне місце в якій належить економічній безпеці підприємництва. Удосконалення сутнісних характеристик категорії «економічна безпека підприємництва» дозволило обґрунтувати доцільність застосування різних наукових методів, прийнятних для її оцінювання та їх поєднання залежно від рівня ієрархії управління; В цілому рівень економічної безпеки підприємництва в Україні є низьким. Незважаючи на певні позитивні зрушення мета функціонування системи економічної безпеки підприємництва не досягнута.

У ході роботи виявлено, що основними негативними аспектами існуючого в Україні та її регіонах механізму, покликаного забезпечувати належний рівень економічної безпеки підприємництва, є: неусвідомлення державою своєї ролі щодо усунення вад ринкової трансформації економіки (зокрема, щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва) і як наслідок недосконалість програмного і нормативно-методичного забезпечення розвитку та економічної безпеки підприємництва; неефективність роботи органів державного управління усіх рівнів щодо забезпечення економічної безпеки підприємництва; недостатність (особливо регіональної та місцевої) інституційної інфраструктури забезпечення економічної безпеки підприємництва; невідповідність вітчизняного нормативно-правового забезпечення та регуляторної політики європейським стандартам правового регулювання підприємницької діяльності; системність проблеми розвитку підприємництва у нашій країні.

Тактичні заходи державної політики щодо зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно визначати за основними (найбільш незабезпеченими) її функціональними складниками - система оподаткування, дозвільна сфера, а також інноваційна та виробнича компоненти.

Економічна безпека держави є складною багаторівневою системою, яка неодмінно потребує захисту всіх її компонент на різних рівнях ієрархії управління економікою: держави, регіону, галузі, сектора економіки, окремого підприємства, особи.

2. Основні проблеми розвитку аграрно-промислового комплексу та шляхи їх вирішення

Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. Це складний комплекс виробництва, що об'єднує різні галузі народного господарства. Агропромисловий комплекс значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, його забезпечення продуктами харчування, а промисловість -- сільськогосподарською сировиною. Саме через це він є важливою ланкою економіки і мусить мати пріоритетний розвиток.

Сприятливі ґрунтово-кліматичні передумови, родючі землі та давні хліборобські традиції мають сприяти розвитку АПК, одержанню врожаїв сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Як бачимо можливості для розвитку цього комплексу в України є, проте існує комплекс проблем, наведених у таблиці1, що перешкоджають перетворенню АПК у високоефективну сферу економіки.

Отже, з вищенаведеного можна зробити висновок, що в Україні аграрно-промисловий комплекс має багато передумов для розвитку, проте наведені проблеми стримують цю галузь від зайняття провідних позицій у економіці держави. Сучасні темпи розвитку вимагають розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетність розвитку сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин в аграрній сфері, свободу підприємництва та конкуренції. Одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості ґрунтів.

В цілому, до основних пріоритетів розвитку аграрно-промислового комплексу можна віднести У цілому, до основних проблем розвитку АПК України можна віднести: застосування ефективних систем землекористовування; впровадження сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур; розвиток вітчизняного виробництва сучасних сільськогосподарських машин, зокрема, засобів малої механізації; розширення виробництва добрив, гербіцидів тощо; запровадження комплексних агрохімічних та лісових меліорацій; розвиток виробничої та соціальної інфраструктури для підйому сільської місцевості; державна підтримка АПК через переорієнтацію кредитно-фінансової, податкової і цінової політики на підтримку сільськогосподарського виробника.

Перелік літературних джерел

1. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. - Львів: Арал, 2008. - 384с.

2. Господарський кодекс України; Господарський процесуальний кодекс України: офіційне видання станом на 01.07.2007 р. - К.: Ін Юре, 2007. - 320 с.

3. Бізнес-середовище в Україні : Проект розвитку підприємництва в Україні, 2009. - К. : Міжн. фін. корпорація, Група Світ. банку, 2007. - 108 с.

4. Шпичак О.М. Економічні проблеми АПК в умовах формування ринкових відносин//Вісник аграрної науки. - 2010. - №9.

5. Шабанін В.С. Стан та напрямки оновлення і розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства в Україні //Економіка АПК. - 2009. - №8. - С. 26-31.

Размещено на Allbest.ru