Управління ризиками в умовах кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА МАГІСТРА

на тему:

Управління ризиками в умовах кризи



ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

1.1 Сутність ризику, його види і причини виникнення

1.2 Методи і принципи оцінки ризику

1.3 Прийоми і методи управління ризику

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ ВИДІВ РИЗИКІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика виробничої діяльності підприємства

2.2 Оцінка впливу фінансового ризику на діяльність підприємства

2.3 Виявлення впливу маркетингового ризику в умовах кризи

3. РОЗРОБКА ПРОГРАМИ ЦІЛЬОВИХ ЗАХОДІВ ЗНИЖЕННЯ ДІЇ МАРКЕТИНГОВИХ РИЗИКІВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Вибір засобів зниження впливу ризиків

3.2 Вдосконалення технології управління маркетинговим ризиком

3.3 Страхування маркетингових ризиків

3.4 Диверсифікація виробничої діяльності підприємства як один із засобів зниження впливу маркетингового ризику

3.5 Моделювання ризикових ситуацій за допомогою методів теорії статистичних ігор і «гри з середовищем»

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Ризик властивий будь-якій формі людської діяльності, що зв'язане з безліччю умов і чинників, що впливають на позитивний результат рішень, що приймаються людьми. Історичний досвід показує, що ризик недоотримання намічених результатів особливо виявляється при загальності товарно-грошових стосунків, конкуренції учасників господарської оборотності.

Під ризиком слід розуміти наслідок дії або бездіяльності, в результаті якої існує реальна можливість здобуття невизначених результатів різного характеру, як позитивно, так і що негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Актуальність теми даної роботи визначається процесами, що відбуваються в економіці. Робота присвячена вивченню питання, яке актуальне сьогодні для багатьох підприємств, - питанню управління ризиками. Ризики можуть виникнути і впливати на діяльність будь-якого підприємства, незалежно від ступеню його стійкості на ринку.

У зв'язку з цим видно актуальність даної роботи, яка пов'язана з вирішенням проблеми розробки програми цільових заходів зниження дії ризиків на діяльність підприємства.

Таким чином, управління ризиками повинне мати своєю базою антикризове управління, націлене на зміцнення положення підприємства на ринку, забезпечення стабільності і сприятливої перспективи. Ці проблеми розглядаються в даній дипломній роботі.

Основна ціль даного дослідження полягає в дослідженні впливу різних видів ризиків на діяльність підприємства в умовах кризи, у виявлені маркетингових ризиків у діяльності підприємства та розробки заходів по зниженню дії даних видів ризиків на діяльність підприємства.

Для досягнення поставленої цілі поставлено наступні задачі для вирішення:

1) Проведення теоретичних досліджень з питання антикризового управління ризиками на підприємстві; обґрунтування зростаючого значення маркетингових ризиків на діяльність підприємства в умовах кризи;

2) Проведення аналізу впливу різних видів ризиків на функціонування підприємства і виявлення впливу маркетингових ризиків в умовах кризи на підприємстві ЗАТ «САТП 2003»;

3) Розробка програми цільових заходів зниження дії маркетингових ризиків на діяльність ЗАТ «САТП 2003».

Об'єктом дослідження даної дипломної роботи - виробнича діяльність ЗАТ «САТП 2003».

Предметом дослідження є процес управління ризиками на підприємстві ЗАТ «САТП 2003».

Методологічну основу дослідження склали концепції і погляди вітчизняних і зарубіжних економістів, журнальні статті, матеріали наукових семінарів і конференцій, пов'язані з проблемами ризику.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

1.1 Сутність ризику, його види і причини виникнення

Першочерговим і найважливішим кроком, що слід здійснити, приступаючи до дослідження поставленої проблеми, є необхідність визначення головного поняття ризику.

Існує велика різноманітність думок з приводу його визначення, сутності і природи. Це насамперед пов'язано з багатоаспектністю цього явища, а також недостатнім використанням в реальній діяльності та ігноруванням в існуючому законодавстві.

Аналіз проведених різноманітних досліджень та опублікованих робіт за темою обраного дослідження свідчить про те, що проблема управління ризиками підприємства в тій або іншій мірі отримала віддзеркалення в порівняно невеликій кількості наукових праць.

Серед теоретиків, що внесли реальний вклад до розвитку теорії ризиків, можна виділити таких учених, як Дж.М. Кейнс, А. Маршалл, О. Моргенштейн, Ф. Найт, Дж. Нейман, Б.А. Райзберг, В.В. Черкасов, С. Жізнін, В. Абчук, Ю. Осипов, А. П Альгин і інших [4] .

Одним з перших проблеми виникнення економічних ризиків були розглянуті А. Маршаллом, і саме його праці поклали початок неокласичної теорії ризиків. Дж.М. Кейнс ввів в науку поняття «Схильність до ризику», характеризуючи інвестиційні і підприємницькі ризики [42].

У роботі Ф. Найта «Ризик, невизначеність і прибуток» вперше була висловлена думка про ризик як кількісну міру невизначеності. У працях О. Моргенштейна і Дж. Неймана також були розроблені питання теорії риски, що відображають взаємозв'язок понять «невизначеність» і «ризик» [46].

Ученими А.П. Альгиним, Б.А. Райзбергом були розроблені проблеми сприйняття ризику як складного соціально-економічного явища, якому властиві безліч суперечливих засад [34].

У розвиток прикладних концепцій ризиків свій вклад внесли Дж. Бароне-Адезі, Т. Боллерсльов, К. Гианнопоулос, М. В. Грачева, Г. Гуптон, П. Зангарі, В.Е. Ковалів, А. Лі, М.А. Рогів, В.А. Чернов, Р.В. Чернова, Р. Енгль [50].

Перший стратегічний напрям прикладних досліджень в галузі ризиків отримав віддзеркалення у аналізі техніко-виробничих ризиків. Так, М. В. Грачова присвятила ряд досліджень питанням проектних і інвестиційних ризиків. В.А. Чорновим було розглянуто питання ризиків, зокрема, вживання методів фінансового аналізу для обліку ризиків [49].

Другий напрямок пов'язаний з розробкою проблематики ризиків. Це, зокрема, роботи Т. Боллерсльова, Дж. Бароне-Адезі, Р. Енгля і К. Гианнопоулоса [48]. Результати досліджень цих учених були використані в популярних концепціях управління ризиками (RiskMetrics, CreditMetrics, CorporateMetrics), розроблених П. Зангарі, Р. Гуптоном і А. Лі. У російській науці даний напрям був підтриманий вченими В. Е. Кузнецовим і М. А. Роговим [5].

Поняття ризику вчені трактують по-різному (див. табл. 1.1).

Проведений аналіз всіх визначень поняття категорії «ризик» дав змогу виділити основні елементи, які складають сутність поняття «ризик». Отже, ризик - це:

1) можливість відхилення від передбачуваної мети, заради якої здійснювалася вибрана альтернатива (відхилення як негативної, так і позитивної властивості);

2) вірогідність досягнення бажаного результату;

3) відсутність упевненості в досягненні поставленої мети;

4) можливість матеріальних, етичних і інших втрат, пов'язаних із здійсненням вибраної в умовах невизначеності альтернативи.

Автор вважає найбільш точним і обґрунтованим наступне власне поняття. Отже, ризик - це вірогідність отримання підприємством додаткового прибутку або загроза появи додаткових затрат в результаті здійснення виробничої і фінансової діяльності.

Таблиця 1.1

Поняття ризику

Автор	Визначення
Дж.Кейнс	Вірогідність відхилення від поставлених цілей [11]
Ф. Найт	Небезпека, можливість збитку [6]
М.Г. Лапуста	Категорія «ризик» характеризує таку ситуацію, коли настання невідомих подій має і може бути оцінено кількісно [25]
Г.Б. Клейнер	Вірогідність (загроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності [19]
А.П. Альгин	Діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якого є можливість кількісно і якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі або відхилення від мети [4]
О.Л. Устенко	Вірогідність (загроза) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення певної виробничої або фінансової діяльності [42]
К. Гианнопоулос	Дія (діяння, вчинок), що здійснюється в умовах вибору (у ситуації вибору, сподіваючись на позитивний результат), коли в разі невдачі існує можливість (міра небезпеки) опинитися в гіршому положенні, ніж до вибору (або в разі невиконання цієї дії) [15]
А. Лі	Ризик ? діяльність, пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно і якісно оцінити вірогідність досягнення передбачуваного результату, невдачі і відхилення від мети [26]
Дж. Бароне-Адезі	Ризик ? загроза того, що фірма зазнає втрат у вигляді додаткових витрат або отримає доходи нижчі за ті , на які вона розраховувала [12]
Т. Боллерсльова	Наслідок дії або бездіяльності, в результаті якої існує реальна можливість здобуття невизначених результатів різного характеру, як позитивно, так і негативно впливаючих на фінансово-господарську діяльність підприємства [8]

Досвід свідчить, що основними причинами виникнення ризиків є:

1) Спонтанність, непередбачуваність природних процесів і явищ, стихійні лиха. Природні явища, особливо стихійні лиха, до цих пір є одним з чинників, що впливають на соціально-економічні процеси в суспільстві. Звичайно, для різних країн і регіонів цей вплив різний.

2) Випадковість соціальних процесів, коли в схожих умовах одна й та сама подія відбувається неоднаково в результаті значної кількості різноманітних соціально-економічних і технологічних процесів. Імовірнісна сутність багатьох соціально-економічних процесів, національні, релігійні і навіть расові відмінності є причиною того, що подібні зовнішні умови приводять до різних проявів суспільного життя.

3) Наявність протиборчих тенденцій, зіткнення інтересів. Це військові дії, міжнаціональні конфлікти, зіткнення суперечливих інтересів в ринкових умовах. Механізм розвитку ринку - конкуренція передбачає із самого початку протиборство різних товаровиробників.

4) Імовірнісний характер НТП. Загальний напрям розвитку науки і техніки, особливо на найближчий період, може бути передбачений з відомою точністю. Проте заздалегідь визначити конкретні наслідки тих або інших наукових відкриттів, технічних винаходів практично неможливо.

5) Неповнота, недостатність інформації відносно об'єкту, процесу, явища. Ця причина приводить до певних обмежень людини у зборі і переробці інформації, пов'язаних також і з постійною мінливістю цієї інформації.

6) Обмеженість, матеріальних, фінансових, трудових і інших ресурсів в процесі прийняття і реалізації рішень; неможливість однозначного пізнання об'єкту в існуючих умовах і методах наукового пізнання; обмеженість свідомої діяльності людини, існуючі відмінності в соціально-психологічних установках, оцінках, поведінці [23, 44, 47, 50].

Складність класифікації ризиків полягає в їх різноманітті та різноманітності ризикових ситуацій. У економічній літературі не існує жорсткої системи класифікації ризиків. Подібно до існування багатьох підходів до визначення поняття «ризик», існує безліч підходів до класифікації ризиків.

Найбільш спрощена наступна класифікація ризиків, за якою виділяють 3 види ризиків (рис. 1.1).

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом продукції (товарів та послуг), із здійсненням нових видів виробничої діяльності. Серед головних проблем виникнення виробничого ризику ? можливість зниження передбачуваних об'ємів виробництва, збільшення матеріальних або інших затрат, виплата збільшених відрахувань і аналогів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.1 ? Класифікація ризиків

Фінансовий ризик ? це ризик, який виникає у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими організаціями. Фінансовий ризик діяльності підприємства частіше всього розраховують як відношення величини позикових коштів до величини власних. Чим вище значення цього показника, тим в більшій мірі підприємство залежить у своїй діяльності від кредиторів, тим більшим є фінансовий ризик внаслідок припинення кредитування або зміни умов кредиту, що сприятимуть припиненню виробництва.

Маркетинговий ризик ? це ризик, який виникає в процесі реалізації товарів та послуг, які виробляє підприємство. Причинами маркетингового ризику вважають зниження об'єму реалізації внаслідок зміни кон'юнктури, збільшення закупочної ціни товарів, непередбачуване зменшення обсягів закупівель, втрати товару в процесі обороту, збільшення витрат обороту.

Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті і спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість здобуття негативного або нульового результату. До цих ризиків відносяться наступні ризики: природно-погодні, екологічні, політичні, транспортні і частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгівельні).

Спекулятивні ризики виражаються в можливості здобуття як позитивного, так і негативного результату. До цих ризиків відносяться фінансові ризики, що є частиною комерційних ризиків.

Дещо розширена наступна класифікація ризиків, яку можна застосовувати в процесі аналізу фінансово-господарської діяльності [6]:

1. За рівнем економічного управління:

1.1 народногосподарський ризик (макрорівень);

1.2 ризик на рівні підприємства або фірми (мікрорівень).

2. За тривалістю дії ризиків:

2.1 довгострокові - ризики, пов'язані із стратегічною дією;

2.2 короткострокові - кон'юнктурні ризики.

3. За чинниками виникнення:

3.1 природні;

3.2 економічні;

3.3 політичні;

3.4 техногенні.

4. За видами підприємницькій діяльності:

4.1 виробничий,

4.2 фінансовий;

4.3 маркетинговий.

5. За систематичністю прояву:

5.1 систематичні (ризик інфляції; ризик падіння цін; процентний ризик);

5.2 несистематичні (галузевий і фінансовий ризик).

За іншою класифікацією ризики розподіляються на наступні види:

1) Ділові ризики ? ризики, пов'язані з можливістю погіршення загального фінансового стану компанії, зниженням вартості її капіталу (акцій, облігацій);

2) Організаційні ризики, викликані помилками менеджменту компанії (у тому числі і при ухваленні рішень), її співробітників; проблемами системи внутрішнього контролю, недостатньо розробленими правилами робіт та ін., тобто ризики, пов'язані з внутрішньою організацією роботи компанії;

3) Маркетингові ризики ? це ризики, пов'язані з нестабільністю економічної кон'юнктури: ризик фінансових втрат через зміну ціни товару;

4) Кредитні ризики ? ризики того, що контрагент не виконає свої зобов'язання в зазначений термін;

5) Юридичні ризики ? це ризики втрат, пов'язаних з тим, що законодавство або не було враховано взагалі, або змінилося в період операції; ризик невідповідності законодавства різних країн;

6) Техніко-виробничі ризики ? ризики нанесення збитку довкіллю (екологічний ризик); ризик виникнення аварій, пожеж, поломок; ризик порушення функціонування об'єкта унаслідок помилок при проектуванні і монтажу, недотримання виробничих технологій і процесів [14].

За іншою класифікацією (рис. 1.2) ризики бувають:

1) Регіональний ? характеризує особливості регіону, в якому планується або вже здійснюється фінансово-господарська діяльність підприємства;

2) Природний ? обумовлений негативним впливом стихійних сил природи;

3) Політичний ? характеризує можливість зміни суспільно-політичного клімату в країні і регіоні і перспективи розвитку;

4) Законодавчий ? обумовлений можливістю різкої зміни різних законодавчих актів, що впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства;

5) Транспортний ? характеризує вірогідність втрати активів (майна, устаткування і т. п.) при перевезенні або транспортуванні.

6) Організаційний ? обумовлений внутрішніми чинниками, що відбуваються всередині компанії. Такими чинниками можуть бути стратегія фірми, принципи діяльності, ресурси і їх використання, якість і рівень використання менеджменту і маркетингу;

7) Майновий ? характеризує міру вірогідності втрати майна внаслідок крадіжки, диверсії, халатності і т.п.;

8) Особовий ? виникає у тому випадку, коли від конкретної людини, його ділових і моральних якостей залежать кінцеві результати фінансово-господарської діяльності. Особливо актуальний даний вид ризику при ухваленні серйозних рішень щодо контрактів, виконання спеціальних завдань, при підборі керівника і формуванні робочих груп;

9) Маркетинговий (він же комерційний і ринковий) ? характеризує умови ринку (попит, пропозиція, ціни), в якому здійснюється фінансово-господарська діяльність і процес реалізації товарів та послуг;

10) Виробничий ? обумовлений освоєнням нової техніки, технології і здійсненням виробничої діяльності;

11) Розрахунковий ? характеризує вірогідність фінансових втрат в результаті неправильно вибраного моменту, форми і терміну платежу;

12) Інвестиційний ? обумовлений вибором вкладення капіталу з метою здобуття економічної вигоди протягом деякого проміжку часу;

13) Валютний ? характеризує вплив зміни курсу валют на фінансово-господарську діяльність підприємства;

14) Кредитний ? характеризує загальне поняття всіх ризиків, пов'язаних з процесом оцінки позичальника;

15) Фінансовий ? характеризує аналіз фінансово-господарської діяльності оператора на основі даних бухгалтерської звітності.

1.2 Методи та принципи оцінки ризику

В ринкових умовах проблема оцінки ризиків фінансово-господарської діяльності підприємств набуває самостійного теоретичного і прикладного значення як важлива складова частина теорії і практики управління.

Даний розділ присвячений практичному комплексному методу оцінки ризиків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 ? Класифікація ризиків за більш поширеним критерієм [35]

Фактори впливу на ступінь ризику наступні (рис. 1.3):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Фактори впливу на ступінь ризику [36]

Пропонується наступний алгоритм оцінки ризиків, який приведений на рис. 1.4.

Підприємствам слід не уникати ризиків, а уміти управляти ними. Одне з головних правил фінансово-господарської діяльності свідчить: «Не уникати ризиків, а передбачати їх, прагнучи знизити до можливого нижчого рівня».

Основним завданням запропонованих методів визначення міри ризику є систематизація і розробка комплексного підходу до визначення міри ризику, що впливає на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Існує 2 основних види оцінки ризиків ? якісний і кількісний.

Якісний аналіз дозволяє визначити чинники і потенційні області ризиків, виявити можливі його види.

Завданням якісного аналізу ризиків є виявлення джерел і причин ризиків, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто:

1) визначення потенційних зон ризиків;

2) виявлення ризиків, що супроводжують діяльність підприємства;

3) прогнозування практичних вигод і можливих негативних наслідків прояву виявлених ризиків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Так Ні

Рисунок 1.4 ? Блок-схема комплексної оцінки ризиків [9]



Методи якісного аналізу можна розділити на чотири групи:

1) методи, що базуються на аналізі наявної інформації;

2) методи збору нової інформації;

3) методи моделювання діяльності організації;

4) евристичні методи якісного аналізу.

Підсумкові результати якісного аналізу ризиків, у свою чергу, слугують вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу.

B теперішній час застосовується ряд методів кількісної оцінки ризику, які можна умовно розділити на декілька класів:

1) статистичні;

2) аналітичні;

3) метод аналогії;

4) метод експертних оцінок і експертних систем.

Статистичні методи, що використовуються для оцінки ризику, ? це дисперсійний, регресійний і факторний аналіз.

До переваг цього класу методів відносять їх універсальність, тоді як недоліки обумовлені самою суттю статистичних досліджень ? необхідністю значної бази даних, складністю і неоднозначністю отриманих висновків, певних труднощів проведення аналізу динамічних рядів і т.і. Для цілей розрахунку ризику господарської діяльності ці методи застосовуються відносно рідко. Проте останнім часом деяку популярність при розробці бізнес-планів набув метод кластерного аналізу, який застосовують при розрахунку загального коефіцієнта ризику.

Аналітичні методи застосовуються найчастіше. Їх переваги полягають у тому, що вони досить добре розроблені, прості для розуміння і оперують нескладними поняттями. До таких методів відносять метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбиткового виробництва, аналіз чутливості, аналіз стійкості.

При використанні методу дисконтування норма дисконту коригується на коефіцієнт ризику, розрахований за допомогою методу експертних оцінок. Недоліком методу дисконтування є те, що міра ризику визначається суб'єктивно.

Використання методу аналізу чутливості передбачає визначення впливу зміни різних чинників на підсумкові техніко-економічні показники інвестиційного проекту. Інколи замість чутливості визначається еластичність отриманого параметра. Методу розрахунку чутливості близький один із статистичних методів ? метод факторного аналізу, у якому також визначається ступінь впливу різних чинників на результуючий показник.

Методом аналізу стійкості визначається зміна основних економічних показників проекту при несприятливій зміні різних чинників (під стійкістю в економіці мається на увазі здатність деякої економічної системи зберігати свою працездатність внаслідок дії несприятливих чинників).

Метод аналогій передбачає, що оцінка ризику здійснюється відповідно до деякого аналогічного проекту або економічної ситуації. При цьому передбачається, що економічна система, в рамках якої реалізується проект, також поводиться аналогічним чином.

Метод експертних оцінок заснований на інтуїції, на практичних знаннях спеціально підібраних людей ? експертів. B ході роботи відбувається опит експертів (можуть застосовуватися різні методи опиту), і на основі цього опиту будується прогноз діяльності підприємства. При належному підборі експертів і оптимальній організації їх роботи даний метод є одним з найточніших і надійніших. Складність полягає лише в механізмі підбору експертів і організації їх роботи ? усунення конфліктних ситуацій між експертами, визначення рейтингу кожного експерта, правильна постановка завдання дослідження і т. д [16].

На відміну від методу експертних оцінок, який заснований на інтуїції експертів, метод експертних систем є методом, що базується на спеціальному програмно-математичному забезпеченні для ЕОМ, що моделює дії експерта-людини при вирішенні завдань у вузькій наочній області. Програмне забезпечення складається з трьох частин: бази даних, бази знань, інтерфейсу.

У базі даних зібрані всілякі відомості щодо об'єкта дослідження. У базі знань ? правила, які описують різні ситуації, що виникають в процесі еволюції досліджуваного об'єкта. І база даних, і база знань організовуються за спеціальними правилами. Інтерфейс ? це спеціальне програмне забезпечення, яке дозволяє людині, що працює з експертною системою, ставити питання щодо предмету, що його турбує, і отримувати відповіді, змодельовані ЕОМ.

Основний недолік перерахованих методів розрахунку ризику полягає в тому, що вони оперують з конкретними, детермінованими значеннями коефіцієнтів ризику. З розгляду виключається випадкова складова процесу еволюції економічної ситуації на ринку товарів і послуг. Ігнорування цієї складової інколи приводить до неправильних висновків. Таким чином, для коректної оцінки ризику фінансово-господарської діяльності необхідно досліджувати не лише детерміновану зміну ринковій ситуації, але і її стохастичну зміну, тобто від детермінованих моделей слід переходити до імовірнісних моделей прогнозування ринкової ситуації.

Оцінка ризику є найважливішою складовою загальної системи управління ризиком. Вона є процесом визначення кількісної або якісної величини (міри) ризику.

Можна виділити наступні принципи оцінки міри ризику:

1) оцінка ризику на основі фінансового аналізу;

2) оцінка ризику на основі доцільності витрат;

3) оцінка ризику за допомогою леми Маркова і нерівності Чебишева [47].

Кількісна оцінка ризику дозволяє отримати найбільш точні рішення. Проте здійснення кількісної оцінки має і найбільші труднощі, пов'язані з тим, що для її здійснення потрібна відповідна вихідна інформація. В теперішній час на Україні ринок інформаційних послуг розвинений вкрай недостатньо, внаслідок чого процес отримання фактичних і достовірних даних є досить складним. Через ці труднощі, пов'язані з недоліком інформації, часу, а інколи, і з неможливістю проведення даного розрахунку через відсутність необхідних даних, відносна оцінка ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства представляє сьогодні особливий інтерес. Це один з найдоступніших методів оцінки ризику як для підприємця-власника фірми, так і для його партнерів.

Аналіз доцільності витрат пов'язаний із встановленням потенційних галузей, викликаних зміною параметрів чинників під впливом знову виникаючих ситуацій.

Тут необхідно розкрити суть поняття областей ризиків ? це зона загальних втрат ринку, у межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.

Виділяють п'ять основних областей ризиків діяльності будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки: безризикова область, область мінімального ризику, область підвищеного ризику, область критичного ризику і область недопустимого ризику.

Відобразимо в табл. 1.2 основні області ризиків і розглянемо коротку характеристику найважливіших областей.

Таблиця 1.2

Основні області діяльності підприємств в ринковій економіці

Втрати	Виграш
5	4	3	1		1
Г1	В1	Б1	А1 О А	Б	В	Г
Область недопустимого ризику	Область критичного ризику	Область підвищеного ризику	Область мінімального ризику	Безризикова область

Область критичного ризику. В межах цієї області можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику



Н4 = НБ1-В1

у четвертій області знаходиться в межах 50-75%. Такий ризик небажаний, оскільки фірма наражається на небезпеку втратити всю свою виручку від даної операції.

Область недопустимого ризику. У межах цієї області можливі втрати, близькі до розміру власних засобів, тобто настання повного банкрутства підприємства. Коефіцієнт ризику

Н5 = НВ1-Г1

у п'ятій області знаходиться в межах 75-100%.

Деякі учені-економісти з метою визначення міри ризику фінансових коштів пропонують визначати три показника фінансової стійкості фірми. Такими показниками є:

1) надлишок (+) або недолік (-) власних засобів (±Ес);

2) надлишок (+) або недолік (-) власних, середньострокових і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (±Ет);

3) надлишок (+) або недолік (-) основних джерел для формування запасів і витрат (±Ен).

Балансова модель стійкості фінансового стану має наступний вигляд:

F + Z + Ra = Іс + Кт + Кt + Rp,(1.1)

де: F - основні засоби і вкладення, грн.;

Z - запаси і витрати, грн.;

Ra - грошові кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення і інші активи, грн.;

Іс - джерело власних засобів, грн.;

Кт - середньострокові, довгострокові кредити і позикові засоби, грн.;

Кt - короткострокові (до 1 року) кредити, позики, не погашені в строк, грн.;

Rp - кредиторська заборгованість і позикові засоби, грн.

Для аналізу засобів, що піддаються ризику, фінансовий стан фірми слід розділити на п'ять фінансових областей:

1) область абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і витрат, відповідає безризикової області (дивись табл. 1.2);

2) область нормальної стійкості відповідає області мінімального ризику, коли спостерігається нормальна величина запасів і витрат;

3) область нестійкого стану відповідає області підвищеного ризику, коли спостерігається надлишкова величина запасів і витрат;

4) область критичного стану відповідає області критичного ризику, коли присутня затовареність готової продукції, низький попит на продукцію і т.д.;

5) область кризисного стану відповідає області недопустимого ризику, коли є присутніми надмірні запаси і затовареність готової продукції і фірма знаходиться на межі банкрутства.

Обчислення трьох показників фінансової стійкості дозволяє визначити для кожної фінансової області міру їх стійкості.

Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці джерел власних засобів Іс і основних засобів і вкладень F:

Ес = Іс - F(1.2)

Приведемо формули розрахунку трьох вищеназваних показників фінансового стану виробничої системи.

±Ес = Іс - F(1.3)

±Ет = (Ес + Кт) - Z(1.4)

±Ен = (Ес + Кт + Кt) - Z(1.5)

При ідентифікації області фінансової ситуації використовується трикомпонентний показник:

S = {S(±Ес), S(±Ет), S(±Ен)}(1.6)

Де функція визначається таким чином:

S (x) = 1, якщо х >= 0

S (x) = 0, якщо х < 0(1.7)

Абсолютна стійкість фінансового стану задається умовами:

±Ес >= 0;

±Ет >= 0; S = (1, 1, 1) (1.8)

±Ен >= 0;

Нормальна стійкість фінансового стану задається умовами:

±Ес >= 0;

±Ет< 0; S = (1, 0, 1) (1.9)

±Ен ? 0;

Нестійкий фінансовий стан підприємства задається умовами:

±Ес < 0;

±Ет >= 0; S = (0, 1, 1) (1.10)

±Ен >= 0;

Критичний фінансовий стан задається умовами:



±Ес < 0;

±Ет < 0; S = (0, 0, 1) (1.11)

±Ен >= 0;

Кризисний фінансовий стан задається умовами:

±Ес < 0;

±Ет < 0; S = (0, 0, 0) (1.12)

±Ен < 0;

На рис. 1.5 пояснюється економічний сенс класифікації фінансових ситуацій залежно від основних областей ризиків. При цьому ± Ес ? ± Еа.

З табл. 1.2 видно, що аналіз абсолютних показників стійкості, який включає дослідження стану запасів і витрат, дорівнює можливим втратам в області ризиків.

Для ухвалення правильних рішень слід мати реальні кількісні характеристики надійності і ризиків, а не їх імітацію. Вони обов'язково повинні мати зрозумілий зміст. Такими характеристиками можуть бути лише вірогідності.

При ухваленні рішень можуть бути використані як об'єктивна, так і суб'єктивна вірогідності. Першу можна розрахувати на основі показників бухгалтерської і статистичної звітності. Лема Маркова свідчить: якщо випадкова величина Х не набуває негативних значень, то для будь-якого позитивного числа б справедлива наступна нерівність:

Р (Х > б) ? М (х) / б,(1.13)

де: М (х) - математичне чекання, тобто середнє значення випадкової величини; Х - будь-яка випадкова величина.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.5 ? Побудова кривої ризику і фінансового стану фірми залежно від можливих втрат і міри стійкості фінансів [28]

Нерівність Чебишева має вигляд:

Р(|х - х| > е) ? уІ/еІ(1.14)

Воно дозволяє знаходити верхню межу вірогідності того, що випадкова величина Х відхилиться в обидві сторони від свого середнього значення на величину більше е.

Ця вірогідність дорівнює або є меншою (як максимум дорівнює, не більше), ніж уІ/еІ, де уІ ? дисперсія, що обчислюється за формулою:

уІ = У (х - х)І / n(1.15)

Якщо нас цікавить вірогідність відхилення лише в один бік, наприклад, у більший, то наведену вище нерівність Чебишева слід було записати як:

Р ((х - х) > е) ? уІ / (еІ*2)(1.16)

Нерівність Чебишева дає значення вірогідності, відмінне від значення, отриманого в результаті леми Маркова. Це пояснюється тим, що нерівність Чебишева, окрім середнього рівня показників, враховує ще і його коливання.

Лема Маркова і нерівність Чебишева придатні для застосування при будь-якій кількості спостережень і будь-якому законі розподілу вірогідності. Це є їх великим плюсом. Платою за відсутність жорстких обмежень є деяка невизначеність оцінок рівня вірогідності, причому при використанні леми Маркова вона значно більша, ніж при використанні нерівності Чебишева.

Невизначеність оцінок істотно знижується, якщо можна припустити наявність закону нормального розподілу. Як відомо, умови існування цього закону досить широкі, що дозволяє припускати його наявність у дуже значній кількості випадків.

Різноманіття показників, за допомогою яких здійснюється кількісна оцінка, породжує і різноманіття шкал ризиків, що є свого роду рекомендаціями прийнятності того або іншого рівня ризику. На підставі узагальнення результатів досліджень багатьох авторів з проблеми кількісної оцінки ризиків нижче приведена емпірична шкала ризику, яку рекомендують застосовувати підприємцям при використанні ними в якості кількісної оцінки ризику, вірогідності настання ризикової події.

Таблиця 1.3

Шкала ризиків [29]

№	Величина ризиків	Найменування градацій ризику
1	0,0-0,1	мінімальний
2	0,1-0,3	малий
3	0,3-0,4	середній
4	0,4-0,6	високий
5	0,6-0,8	максимальний
6	0,8-1,0	критичний

Перші три градації вірогідності небажаного результату відповідають «нормальному» ризику, при якому рекомендується приймати звичайні підприємницькі рішення. Ухвалення рішень з великим ризиком можливе, якщо настання небажаного результату не приведе до банкрутства.

Для оцінки ризику, що коливається, використовується коефіцієнт варіації (V = у / X) і наводяться наступні шкали: до 0,1 ? слабка; від 0,1-0,25 ? помірна; понад 0,25 ? висока.

При оцінці прийнятності коефіцієнта, визначаючого ризик банкрутства, існує декілька незаперечуючих одна одній точок зору. Одні автори вважають, що оптимальним є коефіцієнт ризику, що становить 0,3, а коефіцієнт ризику, ведучий до банкрутства, ? 0,7 і вищий [44]. У інших джерелах наводиться шкала ризиків з наступними градаціями вказаного вище коефіцієнта: до 0,25 ? прийнятний; 0,25-0,50 ? допустимий; 0,50-0,75 ? критичний; понад 0,75 ? катастрофічний ризик [17].

Для оцінки прийнятності рішення, що містить ризик, існують характеристики шкал ризиків за величиною очікуваних втрат. Залежно від рівня можливих втрат градація ризиків здійснюється шляхом виділення наступних умовних зон:

1) Область мінімального ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розмір чистого прибутку;

2) Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, що не перевищують розмір розрахункового прибутку;

3) Область критичного ризику характеризується тим, що у межах цієї зони можливі втрати, величина яких перевищує розміри розрахункового прибутку, але не перевищує розмір очікуваних доходів;

4) Область недопустимого ризику характеризується тим, що у межах цієї зони очікувані втрати здатні перевершити розмір очікуваних доходів від операції і досягти величини, що дорівнює величині всього майнового стану підприємства [13].

1.3 Прийоми та методи управління ризиком

Ризик - це фінансова категорія. Тому на міру величини ризиків можна впливати через фінансовий механізм. Така дія здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої стратегії. В сукупності стратегія і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент.

Антикризовий менеджмент в значній частині вирішуваних проблем є ризиковим. Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу управління, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри.

Антикризове управління в значній частині вирішуваних проблем є ризиковим. У кризисних ситуаціях виникає велика кількість ризиків різних за змістом, джерелом прояву, величини вірогідності і розміру можливих втрат і негативних наслідків для даного бізнесу, а інколи і економіки в цілому. Все це обумовлює потребу створення системи управління ризиком із залученням кваліфікованих “ризикових менеджерів” ? фахівців з управління ризиковими ситуаціями.

Управління ризиком можна розглянути на методологічній основі процесу вироблення і реалізації ризикових управлінських рішень. Слід відзначити, що цілеспрямований процес управління для вирішення конкретної проблеми передбачає виконання в логічній послідовності взаємопов'язаних управлінських функцій з використанням управлінських засобів і методів дії на персонал, зайнятий в спільній виробничій діяльності. Тому результати процесу управління матеріалізуються в продукті і відбиваються в підсумкових показниках і наслідках діяльності виробничої системи.

Види ризиків при антикризовому управлінні представлені у табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Види ризиків при антикризовому управлінні [1]

Ознака	Вид ризиків
Призначення ризиків	Ризик, що передбачає втрати; ризик, що передбачає вигоду
Функціональні особливості ризик-процесу	Маркетинговий; інноваційний; інвестиційний; виробничий; страховий; фінансовий
Зміст ризик-результату	Економічний; соціальний; правовий; організаційний; інноваційний; психологічний; іміджевий
Наслідки реалізації ризик-рішення	Соціальні; політичні; екологічні; демографічні
Рівень зовнішніх чинників (джерел) ризиків	Міжнародний; макроекономічний; регіональний
Ринкові чинники ризиків	Конкурентний; кон'юнктурний; ціновий; комунікаційний
Ринки чинників виробництва як джерела ризиків	Людських ресурсів; інформаційний; фінансових ресурсів; матеріальних ресурсів
Засоби дії	Цільовий; стратегічний; тактичний; прогнозований; планований; концептуальний; мотиваційний; стимулюючий; структурний
Характер прояву	Суб'єктивний; об'єктивний; неправомірний (правомірний); невиправданий (виправданий); криміногенний
Метод (методологія)	Експертний; економіко-математичний; дисконтування; статистичний; інтуїтивний

Управлінський ризик як багатофакторна категорія менеджменту досліджується в динаміці цілеспрямованого циклічного процесу управління, що має інформаційні, тимчасові, організаційні, економічні, соціальні і правові параметри. Інформаційний аспект процесу управління ризиком є перетворенням інформації щодо чинників і джерел невизначеності в інформацію про рівні вірогідності здійснення умов невизначеності в процесах виробництва і реалізації продукції, яка потім перетвориться в інформацію відносно показників рівня ефективності або неефективності результатів діяльності в умовах ризику.

На рис. 1.6 приведемо функції і засоби управління, що характеризують зміст процесу управління ризиком. Ліва сторона схеми (по вертикалі) відображає стадії процесу вироблення і реалізації ризикових рішень.

Інформаційний аналіз містить роботи з моніторингу зовнішнього і внутрішнього середовища, з виявлення нових джерел ризиків і коригуванню відомих чинників, прояв яких залежить від умов, що змінюються.

Діагностика ситуації визначається специфікою вирішуваного завдання, основний акцент здійснюється на врахування причин, що викликають зміни ризиків, їх ранжирування і оцінка втрат (вигод) при певних параметрах ситуації. На даній стадії використовуються різні методи виміру і оцінки ризиків (математичні, статистичні, інтуїтивні).

Розробка варіантів рішень як стадія процесу управління характеризується тим, що для кожного варіанту вирішення розглядаються межі можливого негативного прояву ризиків. Оцінка здійснюється за всіма змістовними аспектами ризиків: економічному, соціальному, екологічному, організаційному, іміджевому, правовому.

Ухвалення рішення містить комплексне обґрунтування як самого рішення, так і прийнятої разом з ним вірогідності і параметрів допустимого ризику. Організація і реалізація включають види управлінської діяльності з реалізації ризик-рішення, в процесі якої виявляються нові аспекти прояву організаційного ризику. Контроль змін параметрів ризиків має істотне значення в антикризовому менеджменті. Своєчасність реакцій і дій менеджера ? головна умова стабілізації ситуації і зниження загрози втрат.

Стратегія управління ? політика, яка забезпечує правомірність і допустимість ризиків конкретного виду в ризикових рішеннях, що розробляються стосовно конкретних соціально-економічних систем і ситуацій.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.6 ? Управління ризиком в процесі вироблення і реалізації [2]

Критерії вибору ризик-рішення передбачають розробку меж ризиків, динаміку зміни втрат (збільшення, зниження) залежно від обсягів продажів, розміру витрат, змін цін, інфляції і т.п.

Розробка способів і засобів мінімізації втрат, нейтралізації і компенсації негативних наслідків ризик-рішень, страхування і інші можливості захисту від ризиків розглядаються в антикризовому менеджменті як необхідні умови вироблення і реалізації ризик-рішень і використовуються, в тій або іншій мірі, при виконанні робіт на кожній стадії процесу управління ризиком. Оцінка ефективності включає визначення ефективності досягнутого рівня як відношення упущених можливостей або втрат до витрат на управління ризиком [3].

Як видно, оцінка ризиків виступає частиною оцінки ефективності управлінського процесу як процесу вироблення і реалізації ризикового рішення. Результат оцінки дає підставу для коригування окремих елементів процесу управління ризиком. При управлінні конкретними ризиками даний процес деталізується з урахуванням тенденцій розвитку і особливості прояву вірогідних наслідків, а також відповідної ризикової ситуації, внутрішніх і зовнішніх чинників, що прямо або побічно впливають на її характер.

В системі управління організаціями формуються гнучкі організаційно-управлінські ланки, такі, як «експертиза і прогнозування ризиків», «консультаційні служби в області ризикової діяльності». Найбільш простим рішенням може бути введення в апарат управління посади ризикового менеджера із створенням органу, що координує дії управління основними видами ризиків всіх підрозділів організації.

Професіоналізм в управлінні ризик-ситуаціями в антикризовому менеджменті набуває виняткового і вирішального значення. Рівень ризиків залежить не лише від об'єктивних чинників розвитку економіки і ринку, але і в значній мірі від суб'єктивного сприйняття ситуації менеджером, який приймає вирішальні рішення в залежності від його досвіду, знань та інтуїції. Для успішного управління ризиком необхідні управлінське утворення персоналу, професійні навики і система інформаційного забезпечення, адекватна світовим тенденціям розвитку інформаційних технологій [7].

Захист організації від ризиків виступає важливою функцією управління ризиком в умовах антикризового управління. Зарубіжною практикою менеджменту накопичено безліч методів захисту від ризиків. Головна увага ризикового менеджера спрямовується на спостереження за параметрами ризиків до розробки і прийняття рішення і в ході виконання прийнятого рішення, на швидке реагування у випадках відхилення параметрів ризику і вживання заходів по зниженню негативних наслідків діяльності. На успішне виконання даних функцій в значній мірі можуть здійснювати вплив маркетинговий підхід в менеджменті і ефективна організація маркетингової інформації і комунікацій.

В даний час широкого поширення набула диверсифікація: розвиток виробництв, що знаходяться на різних рівнях розвитку або в різних регіонах країни, спрямування інвестицій в інші сфери діяльності, формування паралельних структур по виготовленню різних модифікацій виробів або для вирішення однієї складної проблеми.

В українській економіці широко використовують організаційно-правові форми з обмеженою відповідальністю суб'єкта власності, який ризикує лише виробничими інвестиціями, наприклад, акціями, а не всім своїм майном. Розподіл ризиків між партнерами і зниження рівня ризиків для кожного партнера створюється при взаємному володінні акціями в умовах об'єднань, корпорацій, фінансово-промислових груп (ФПГ). Інформація про потенційного партнера, про конкурента або клієнта повинна містити відомості про можливі ризики у взаємовідносинах. У зарубіжній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, інформаційних послуг, що надаються ринком. Для оцінки ризиків взаємин представляють інтерес неформальні контакти, «зустрічі без галстука», які дозволяють мати повнішу інформацію про потенційного партнера і своєчасно розробити стратегію поведінки з мінімізацією ризиків.

В умовах сучасної України, де фінансове положення багатьох промислових підприємств тривалий час є кризовим, управління ризиками має своєю базою антикризове управління, націлене на зміцнення положення підприємств на ринку, забезпечення стабільності і сприятливої перспективи.

На рис. 1.7 представлені методи управління ризиками [24].

Методи управління ризиками різні. З практики, що склалася на справжній момент, досить чітко видно, що у вітчизняних фахівців з одного боку, і західних дослідників ? з іншого, склалися досить чіткі уподобання відносно використовуваних методів управління ризиками. Наявність подібних уподобань обумовлена, в першу чергу, характером економічного розвитку держави і, як наслідок, групами даних ризиків.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.7 ? Методи управління ризиками при антикризовому управлінні

Проте, не дивлячись на відмінності уподобань, слід враховувати, що розвиток економічних стосунків в Україні сприяє впровадженню західного досвіду і, як наслідок, зближенню українського і західного підходів до управління і дослідження ризиків.

Засобами рішення ризиків є уникнення їх, утримання, передача, зниження міри.

Уникнення ризиків означає просте ухилення від заходу, пов'язаного з ризиком. Проте уникнення ризиків для інвестора частенько означає відмову від прибутку.

Утримання від ризику залишається за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних засобів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризиків означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії.

Для зниження міри ризиків застосовуються різні прийоми. Найбільш поширеними є:

1) диверсифікація;

2) придбання додаткової інформації щодо вибору і результатів;

3) лімітування;

4) самострахування;

5) страхування.

Диверсифікація є процесом розподілу засобів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення капіталу, які безпосередньо не пов'язані між собою, з метою зниження міри ризиків і втрат доходів.

Диверсифікація дозволяє уникнути частину ризиків при розподілі капіталу між різними видами діяльності.

Лімітування ? це встановлення ліміту, тобто граничної суми витрат, продажу, кредиту і т.п. Лімітація є важливим прийомом зниження міри ризику і застосовується банками при видачі позик, укладенні договору на овердрафт і т.п. Господарюючими суб'єктами він застосовується при продажах товарів в кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу.

Самострахування означає, що підприємець надає перевагу підстрахуватися самому, ніж купувати страховку в страховій компанії. Тим самим він економить на витратах капіталу по страхуванню. Самострахування є децентралізованою формою створення натуральних і грошових страхових (резервних) фондів безпосередньо в господарюючому суб'єкті, особливо в тих, чия діяльність схильна до ризику. Самострахування логічне, коли вартість страхованого майна відносно невелика в порівнянні з майновими і фінансовими параметрами всього бізнесу. Наприклад, крупній корпорації недоцільно через страхову компанію страхувати від пожежі своє устаткування, яке встановлене в невеликому орендованому нею приміщенні. Самострахування також має сенс, коли вірогідність збитків надзвичайно мала, коли фірма володіє великою кількістю однотипного майна.

Сутність страхування виражається в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, аби уникнути ризиків, тобто він готовий заплатити за зниження міри ризику до нуля.

У табл. 1.5 і 1.6 надано способи зменшення негативних наслідків від різних видів ризиків, з якими може зіткнутися підприємець.

Таблиця 1.5

Різні види ризиків, не пов'язані із страхуванням [22]

Вид ризику	Засоби зменшення негативних наслідків
Комерційний ризик	Правильне визначення допустимого рівня співвідношення фінансових коефіцієнтів. Правильний вибір способів підвищення прогнозованої рентабельності інвестицій в даному проекті
Ризик неоптимального розподілу ресурсів	Чітке і правильне визначення пріоритетів при розподілі ресурсів в залежності від їх наявності. Правильні і чіткі маркетингові дослідження для визначення точної кількості вироблюваних продуктів. Використання матричної методики
Економічні коливання і зміни смаку клієнтів	Ефективне прогнозування і планування
Дії конкурентів	Активна діяльність по вивченню і передбаченню можливих дій конкурентів і їх облік в маркетинговій і виробничій діяльності
Незадоволеність працівників, що може привести до їх звільнення або страйків	Добре продумані соціально-економічні програми для службовців, облік їх вимог і прохань, проблеми мотивацій, створення сприятливої психологічної обстановки
Фінансовий ризик, пов'язаний з пасивністю капіталів, з одночасним розміщенням значних засобів в одному проекті	Правильне управління фінансами, своєчасне розміщення пасивних засобів в проекти, що приносять прибутки. Передача частини ризиків іншим фірмам шляхом їх підключення до участі у фінансуванні ризикованих проектів
Помилки менеджерів	Більш чітка і детальніша система контролю і перевірки, виправданого дублювання, особливо у відповідальних ланках бізнесу, коли помилка менеджера може дуже дорого коштувати. В зв'язку з цим корисно моделювання можливих фінансових наслідків помилок під час виконання найбільш дорогих проектів
Зміни цін, попиту, рівня прибутку	Більш чітке прогнозування. Хеджування і інші способи пом'якшення наслідків ризиків
Ризик невірно вибраного проекту	Ретельна перевірка всіх аргументів «за і проти». Використання комп'ютерного моделювання для точнішого підрахунку варіантів в разі особливої складності проектів
Непередбачені політичні події, які мають тяжкі наслідки для даного бізнесу	Це не завжди можна передбачати і неможливо застрахувати. Але це необхідно враховувати як форс мажорні обставини
Непередбачені економічні потрясіння і стихійні лиха, екологічні катастрофи	Це повинно бути враховано як форс мажорна обставина
Національні і міжнаціональні хвилювання	Це можна врахувати і передбачати. Уникнути тяжких наслідків можна за допомогою правильної роботи з суспільністю, з врахуванням національно-психологічних умов в даній місцевості
Непередбачені постанови влади (про зміни в законах, цінах, податках і т.д.)	В Україні це має особливо важливе значення. Тому необхідно ретельно вивчати підзаконні акти за основними законами, а також уважно стежити за ситуацією. Абсолютно непередбачених постанов не буває. Вони готуються заздалегідь після обробки громадської думки
Ризик знищення майна, вартість якого невелика в порівнянні з фінансовими параметрами всієї фірми	Самострахування за допомогою внутрішніх заходів
Ризик знищення великої кількості однотипного майна	Самострахування

Таблиця 1.6

Різні види ризиків, які доцільно страхувати за допомогою страхових компаній [20]

Види ризиків	Засоби зменшення негативних наслідків
Пожежа і інші стихійні лиха

Подобные документы

• Ризик підприємницької діяльності

  Поняття та класифікація ризиків. В ринковій економіці ризик є невід'ємним атрибутом господарювання. Причини виникнення ризиків. Способи зниження ризиків при здійсненні підприємницької діяльності. Управління ризиком — це процес реагування на події.
  
  реферат [26,4 K], добавлен 14.02.2009
  

• Оцінювання політичних ризиків у системі управління суспільним розвитком глобалізації

  Аналіз сучасного стану державного сектора української економіки. Сутність і класифікація політичних ризиків, методи їх оцінки та вплив на національну економіку різних країн. Дослідження проблем України, що призводять до зростання загального рівня ризиків.
  
  научная работа [40,4 K], добавлен 13.03.2013
  

• Фактори ризику лізингової угоди в умовах трансформаційної економіки

  Поняття та зміст підприємницького ризику. Класифікація ризиків суб'єктів лізингових відносин. Методи і прийоми моделювання ситуацій для оцінки ступеня ризику. Способи мінімізації ризиків та види гарантій позичальника. Сумарне поручительство лізингодавця.
  
  реферат [33,9 K], добавлен 21.04.2011
  

• Управління ризиками операційної діяльності підприємства

  Якісний аналіз ризиків експлуатаційної фази життєвого циклу інвестиційного проекту. Визначення впливу ризику на вхідні параметри. Розрахунки можливих значень критерію ефективності проекту - чистої сучасної вартості. Чутливість критеріїв ефективності.
  
  курсовая работа [344,7 K], добавлен 31.10.2014
  

• Економічна ефективність підприємства

  Сутність інвестиційної привабливості підприємства, підходи до оцінки, використовувані методи, система показників та критеріїв, принципи управління. Аналіз економічної ефективної діяльності підприємства, перспективи розвитку та вдосконалення діяльності.
  
  курсовая работа [97,8 K], добавлен 04.11.2014
  

• Криза в умовах ринкової економіки та основні чинники її виникнення

  Характеристика стадій кризового процесу з погляду потенціалу подолання кризи й раннього оповіщення. Підстави класифікації кризи. Етапи попередження та подолання кризової ситуації, їх відмінності. Сутність, підходи та завдання антикризового управління.
  
  реферат [16,2 K], добавлен 13.05.2009
  

• Методи оцінки та розробка заходів з підвищення інвестиційної привабливості підприємства як цілісного майнового комплексу

  Процес управління інвестиційною привабливістю підприємства, методи оцінки, розробка заходів з її підвищення на прикладі структурного підрозділу ВАТ "ДХК Донбасшахтобуд". Характеристика нормативної бази, що регулює інвестиційну привабливість підприємства.
  
  дипломная работа [167,8 K], добавлен 17.01.2011
  

• Розробка заходів щодо удосконалення антикризового управління підприємством (на прикладі КП "Втп "ВОДА")

  Кризовий стан підприємства та його ознаки. Аналіз виконання виробничої програми та показників ефективності використання основних фондів КП "Втп "ВОДА", оцінка експлуатаційних витрат. Зниження собівартості продукції за рахунок санації трубопроводів.
  
  дипломная работа [575,1 K], добавлен 09.11.2010
  

• Сутність керування ризиками

  Сутність керування ризиками. Якісний аналіз ризиків, як метод їх подолання. Аналіз ризику методами імітаційного моделювання. Алгоритм проведення імітаційного моделювання, генерація випадкових сценаріїв (чинників). Наслідки кількісного аналізу ризику.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 14.02.2010
  

• Методи оцінки економічної ефективності організації управління підприємством

  Критерії і показники ефективності управління підприємством в умовах ринкової економіки. Оцінка якості управління. Методика оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи управління. Концепція стратегічного управління.
  
  контрольная работа [41,0 K], добавлен 11.07.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам