Збільшення прибутку підприємства за рахунок впровадження нової технології обробки деревини (на прикладі ДП "Рокитнівське лісове господарство")

Вибір методів та інструментів регулювання ступеня підприємницького ризику є важливим етапом процесу управління. Систематизуючи наведені в економічній літературі підходи, визначимо основні напрями та методи регулювання ступеня ризику.

При управлінні інвестиційними ризиками використовується ряд прийомів: в основному вони складаються з засобів вирішення ризиків і прийомів зниження ступеня ризику. Засобами дозволу ризиків є їх уникнути, утримання, передача і зниження ступеня ризику.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми: диверсифікація, розподіл проектного ризику, придбання додаткової інформації про вибір і результати, лімітування, самострахування, страхування.

Одним з найбільш важливих способів зниження інвестиційного ризику є диверсифікація, тому що будь-яке інвестиційне рішення вимагає від особи, що приймає це рішення, розгляд проекту у взаємозв'язку з іншими проектами. Різні види ризиків мають різний ступінь керованості. Виявити рівень керованості ризику складно, але необхідно для визначення шляхів можливої нейтралізації їхніх негативних наслідків.

Нейтралізація інвестиційних ризиків має на увазі, насамперед, установлення гранично припустимого рівня ризиків за окремими операціями, пов'язаними з реалізацією інвестиційного проекту. Такий рівень установлюється в розрізі окремих видів операцій з урахуванням інвестиційного поводження власників підприємства, тобто їхнім відношенням до інвестиційного ризику.

При здійсненні помірної інвестиційної політики граничними значеннями рівня ризиків окремих операціях за оцінкою фахівців, є:

- за операціями із припустимим розміром втрат - 0,1 (намічувана операція з незастрахованими ризиками по ній повинна бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку);

- за операціями із критичним розміром втрат - 0,01 (в одному випадку зі ста - втрачена сума розрахункового валового доходу);

- по операціях з катастрофічним розміром втрат - 0,001 (в одному випадку з тисячі - втрачений весь інвестований у проект капітал внаслідок банкрутства).

Існують такі методи зниження інвестиційних ризиків:

1) запобігання ризику;

2) нормування ризику;

3) розподіл ризику між учасниками проекту;

4) зниження ступеня ризику;

5) страхування ризику.

Метод запобігання ризику полягає в розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид проектного ризику, а саме:

1) відмова від використання у високих обсягах позикового капіталу;

2) відмова від надмірного використання інвестиційних активів у низьколіквідних формах.

Нормування ризику - використовується за тими ризиками, які виходять за межі припустимого їхнього рівня, тобто за інвестиційними операціями у зоні критичного й катастрофічного ризику. Нормування реалізується шляхом установлення на підприємстві системи внутрішніх нормативів, що може містити в собі такі показники:

1) граничний розмір позикових коштів, які використовуються для реалізації реальних інвестиційних проектів;

2) мінімальний розмір інвестиційних активів у високоліквідній формі.

Розподіл ризику між учасниками проекту передбачає часткову передачу ризиків партнерам по окремих інвестиційних операціях.

Основні напрями розподілу ризиків:

- розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;

- розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини й матеріалів;

- розподіл ризику між учасниками лізингової операції.

Зниження ступеня ризику - це скорочення ймовірності та обсягу втрат шляхом резервування коштів на покриття непередбачених витрат.

Основні напрями цього методу:

- формування резервного (страхового) фонду підприємства;

- формування цільових резервних фондів;

-формування резервних сум фінансових ресурсів у системі інвестиційних бюджетів.

Усі перераховані вище методи зниження інвестиційного ризику належать до внутрішніх методів, тому що здійснюються безпосередньо на підприємстві з використанням внутрішніх механізмів. Вибір внутрішніх методів забезпечує високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, що не залежать від інших суб'єктів господарювання, а також можливість обліку внутрішніх факторів фінансових можливостей підприємства й впливи внутрішніх факторів. Разом з тим, недоліками використання даних методів є обмеженість фінансових і кадрових ресурсів підприємства, а також неможливість використання цієї форми для нейтралізації деяких видів проектних ризиків.

Страхування ризику - це операція по передачі інвестиційних ризиків зовнішньої страхової організації. Страхування інвестиційних ризиків - це захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями за рахунок грошових фондів, сформованих ними шляхом одержання страхових внесків від страхувальників. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків проектних ризиків страховиками не обмежується - він визначається реальною вартістю об'єкта страхування (розміром страхової його оцінки), страхової суми й розміром страхових внесків (страхової премії).

Розподіл проектного ризику між учасниками проекту є ефективним способом його зниження, він заснований на часткової передачі ризиків партнерам по окремим інвестиційним ситуацій.

Лімітування теж є важливим прийомом зниження ступеня ризику і застосовується банками при видачі позик, а промисловими підприємствами - при продажу товарів у кредит.

Також важливими прийомами щодо зниження ступеня ризику є страхування і самострахування. Деякі господарюючі суб'єкти, якщо це не обов'язкове страхування, для зниження ступеня ризику застосовують самострахування. Це означає, що підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страховій компанії. Тим самим він економить витрати зі страхування.

Висновки

У курсовій роботі обґрунтовано господарське рішення щодо підвищення ефективності прибутковості підприємства з рахуванням ризику на базі впровадження нової технології обробки деревини на прикладі ДП "Рокитнівське лісове господарство" .

Було виконано такі основні завдання:

1. Розглянуто теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо збільшення прибутку підприємства.

2. Розглянуто основні результати діяльності ДП "Рокитнівське лісове господарство".

3. Визначено резерви підвищення ефективності діяльності підприємства, які дають змогу покращити результати діяльності підприємства

4. Обґрунтувано господарське рішення щодо підвищення прибутковості підприємства. Визначено, що дані заходи позитивно вплинуть на стан діяльності підприємства.

5. Обґрунтувано заходи щодо зниження господарського ризику

Таким чином, можна зробити висновок, що прибуток - кінцевий позитивний результат господарської діяльності будь-якого підприємства. Його значення полягає в тім, що він є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування. Існує маєже необмежена кількість шляхів підвищення росту прибутку. Основними з них є: збільшення обсягу реалізації товарної продукції; ефективний маркетинг; зниження собівартості продукції; вдосконалення нормативів; більш повне використання вторинних ресурсів; підвищення продуктивності праці; оновлення основних фондів; впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу; підвищення якості продукції та ліквідація втрат від браку.

В результаті проведеного аналізу ДП "Рокитнівський лісгосп" можна стверджувати, що протягом 2010-2012 років спостерігаємо: збільшення виручки від реалізації продукції у 2012 році відносно до 2010 на 20,1%. Чистий дохід збільшився на 8914 тис. грн., що становить 27,7%. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) збільшилась на 29,5%, а середньорічна вартість ОВФ - на 40,1%

Середньооблікова чисельність працюючих у 2010 році становила 269 осіб, у 2011 - 271, а у 2012 році зменшилась до 265 осіб. Середньорічна продуктивність праці на одного працівника у 2010 році становила 129,7 тис.грн./чол., а у 2012 році 158,1 тис.грн./чол., відбулося збільшення на 15,5 тис.грн./чол., що у відсотковому значенні становить майже 22%.

Аналізуючи ТЕП підприємства, бачимо, що протягом 2010 - 2012 років зростає фонд оплати праці на 10,6%, середньорічна заробітна плата 1 працюючого зросла на 12,2%, збільшення середньої зарплати на 358,8 грн/особу оцінюється позитивно.

Фондовіддача протягом 2010-2012 років зменшилась на 9,5 грн./грн., (-14,3%) що є негативним показником.

Спостерігаємо ріст фондоємності на 16,7%, що також негативно впливає на виробничу діяльність підприємства.

Щодо чистого прибутку, то його обсяг у 2011 та 2012 роках залишився незмінним і становить 175 тис. грн., але порівняно із 2010 роком він збільшився на 1 000 грн, тобто на 0,6%. Основними причинами того, що прибуток 2012 року залишився майже незмінним, порівняно з 2010 роком є такі як підвищення послуг залізниці по перевезенню лісопродукції, зростання цін на пальне та запасні частини, підвищення рівня заробітної плати з нарахуваннями.

Витрати підприємства щорічно зростають, що обумовлено щорічним зростанням обсягу виробництва.

Рентабельність продажів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу від реалізації і характеризує ефективність продажів підприємства. Так рентабельність продажів ДП "Рокитнівський лісгосп" має чітку тенденцію на спад, що є негативним для діяльності підприємства. Аналогічні тенденції притаманні й іншим видам рентабельності, що були проаналізовані.

Оскільки при аналізі діяльності досліджуваного було виявлено, що обсяз чистого прибутку протягом майже трьох років залишається незмінним, то для покращення наявної ситуації і на основі виявлених проблем і резервів доцільним є впровадження нової прогресивної технології.

Отже, деревообробний верстат "Multilam - 140", який вирішено ввести у виробництво, має такі переваги: високий вихід дошки (до 90%), якісне розпилювання, енергоекономічність, можливість розпилювання великих діаметрів колод, швидке встановлення (без фундаменту) і незначні експлуатаційні витрати. Просте розпилювання двох вагонів колод забезпечує вихід на продаж не менше 100м3 пиломатеріалів. Оскільки навіть при слабій організації виробництва на верстаті в зміну розпилюють не менше 5м3.

Зробимо загальний висновок: в результаті проведених розрахунків бачимо, що за допомогою запровадження запропонованого заходу підприємство досягне збільшення чистого прибутку та покращить значення показників рентабельності.

Список використаної літератури

1. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для самост. Вивчення дисципліни / За редакцією проф. М.В. Афанасьєва. Х.: ВД "ІНЖЕК", 2003. - 410 с. Укр. мов.

2. Бланк И.А. Управление прибылью, 2-е изд., расм. и доп. - К.: Ника - Центр, Эльга, 2002. - 752 с. - (Серия "Библиотека фин. Менеджера"; Вып. 2)

3. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400 с.

4. Варналій З.С. Основи підприємництва: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання - Прес, 2003. 285 с.:

5. Економіка підприємства, підручник, за заг. ред. С. Ф. Покропивний

6. Економіка підприємств. Підручник/ За ред. К. Ф. Полякова. - К

7. Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. 3-е изд. - М.: ИНФРА - М., 2000. - 358 с.

8. Кодацкий В.П. Прибыль. - М.: Финансы и статистика, 2002. - 128 с..

9. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2003. - 280 с.

10. Підприємство. Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2002., 347 с.

11. Підприємництво. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 616 с.

12. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Вікар, 2001. - 178 с.

13. Фінанси підприємств: Підручник / ред проф. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

14. Черевко Г.В., Горбонос Ф.В., Іваницька Г.Б., Павленчик Н.Ф. Економіка підприємств: Навчальний посібник / За заг. ред. Г.В. Черевко. - Львів: Апріорі; 2004 - 384 с.

15. Звітність ДП "Рокитнівське лісове господарство

Размещено на Allbest.ru