Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обгрунтування господарського рішення щодо підвищення прибутковості підприємства (на прикладі ПАТ «ТНТ»)

ВСТУП

прибутковість економічний стратегія

Проблематика прибутковості підприємства охоплює питання його виникнення у процесі функціонування, формування у сфері обміну і розподілу та використання для нагромадження капіталу (капіталізації прибутку). Особливе значення ці проблемні питання мають для підприємств, де протягом тривалого часу прибутковість істотно не зростала, або які функціонують збитково, як в нашому випадку. Для вирішення цієї проблеми потрібно системно дослідити сутність прибутковості підприємства як процесу, його складові елементи, їх чітку цілеспрямовану взаємодію для функціонування і розвитку підприємства та забезпечення високого результату, сучасні альтернативні стратегії підвищення прибутковості та заходи з її забезпечення.

Актуальність даної теми полягає у з'ясуванні суті прибутку, принципів розподілу та формування прибутку підприємства у ринкових умовах господарювання. Зокрема, на прикладі підприємства ПАТ «ТНТ» обґрунтувати залежність прибутку від різноманітних факторів, оцінити їх вплив на прибуток та оцінити ризики даного підприємства пов'язані з його діяльністю.

Метою дослідження є ОГР і оцінка ризику щодо ефективного використання економічної стратегії прибутковості підприємства та розробка і обґрунтування заходів щодо його вирішення.

Для досягнення визначеної мети були поставлені і виконані наступні завдання:

· вивчення теоретичних основ формування та ефективності використання стратегії прибутковості підприємства;

· надання загальної характеристики діяльності ПАТ „ТНТ”;

· оцінка впливу внутрішнього та зовнішнього середовища на стратегію прибутковості підприємства;

· оцінка ризику;

· розробка і обґрунтування заходів щодо ефективного використання стратегії прибутковості підприємства.

Об'єктом дослідження є ПАТ "ТНТ", основним видом діяльності якого є виробництво виробництво сидру та iнших плодово-ягiдних вин ; перероблення та консервування овочiв та фруктів; виробництво мiнеральних вод та iнших безалкогольних напоїв.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних, та практичних засад формування та використання прибутку на підприємстві.

Інформаційно-аналітичною базою дослідження послужили дані фінансової звітності за 2010-2012 роки.

Методи дослідження. У роботі використані як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, у процесі обґрунтування теоретичних основ широко використовувались методи абстрагування, порівняння, аналізу і синтезу. Отримання прикладних результатів стало можливим завдяки використанню методів економічного аналізу(елімінування, структурно-динамічний,факторний аналіз).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Одним з основних завдань виробничо-господарської діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку. Прибуток є важливим джерелом фінансування виробничого і соціального розвитку підприємства. (1 ст.224)

У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив ринкової економіки, головний стимул і основний показник ефективності функціонування будь-якого підприємства (фірми). Одночасно можна стверджувати, що прибуток - зворотний бік витрат виробництва. (2.ст.119)

Господарське рішення (ГР) -- результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства.

Прийняття рішення передбачає вибір однієї з двох альтернатив або одного з декількох варіантів, що мають місце. Сутність господарських рішень проявляється в різних аспектах, які засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або неправильно сприйняте підлеглими рішення може завдати компанії збитків чи навіть призвести до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов'язки та відповідальність працівників і самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їхньої діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає в можливості здійснення певних заходів у рамках законодавчого поля (виходячи із законодавчих актів України, міжнародних зобов'язань, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється в можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.[3, с 55-57]

Господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР -- властивість бути найкращим відповідно до критерію (системи критеріїв) оптимальності. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів. Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.

Основні параметри якісного рішення: повнота розв'язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі); своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання); оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо). [4,с. 125-128] Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.

В процесі свого функціонування підприємство проводить операційну діяльність. Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Процес прийняття рішень (ПР) характеризується комплексом «інтегральних» процесів інтелектуальної діяльності керівника й апарата управління, доцільною організацією, науково обґрунтованими технологіями. Процес прийняття рішень має певні елементи: мету, суб'єкта, що приймає рішення, альтернативні варіанти рішення, умови, результати та критерії (рис.1).

Рис. 1. Елементи процесу прийняття рішень

ЕТАПИ ТА ПРОЦЕДУРИ ПРОЦЕСУ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Етапи	Процедури
І. Постановка задачі розв'язання проблеми	- Виникнення нової ситуації - Виявлення проблеми - Збір необхідної інформації - Опис проблемної ситуації
ІІ. Розробка варіантів рішення	- Формулювання вимог, обмежень - Збір необхідної інформації - Розробка можливих варіантів рішення
ІІІ. Вибір рішення	- Визначення критеріїв вибору - Вибір рішень, відповідних критеріям - Оцінка можливих наслідків - Вибір кращого рішення
ІV. Організація виконання рішення та його оцінка	- План реалізації обраного рішення - Контроль ходу реалізації рішення - Оцінка розв'язання проблеми та виникнення нової ситуації

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування, прогнозування отримання прибутку суб'єктам господарювання необхідне для складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) має деякі особливості залежно від сфери діяльності суб'єкта господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

Так, у виробничий сфері буде різниця в розрахунках прибутку від реалізації продукції стосовно промислових і сільськогосподарських підприємств, будівельних організацій, підприємств транспорту. У сфері послуг по-різному визначатиметься прибуток від надання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами торгівлі. На підприємствах виробничої сфери можуть бути застосовані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за показниками витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються.

Розрахунок прибутку на основі показника витрат на 1 грн. продукції. Це укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності продукції, асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція - це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція - це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.

Розрахунок прибутку за порівняною продукцією здійснюється в такій послідовності:

· визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

· порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

· виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

· розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток - це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції, окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому враховуються обчислена сума прибутку від випуску, а також зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути використана така формула розрахунку:

(1)

де Прп - прибуток від реалізації продукції;

Пзпп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду;

Пвп - прибуток від випуску продукції;

Пзкп - прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках, особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду обчислюється множенням їхньої собівартості на середню рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий рік у цілому). Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери послуг. ПАТ "ТНТ" застосовує аналітичний метод розрахунку.

З метою підвищення прибутковості ПАТ «ТНТ» повинне переглянути та удосконалити механізм прийняття управлінських рішень, покращити порядок формування фінансових результатів та обґрунтування використання наявних фінансових ресурсів.

У зниженні собівартості суспільство зацікавлено не менше , ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і зажди обмежені ресурси суспільства використовують раціонально, по-друге вивільнення завдяки раціональному їх використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості, продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари[5,c.147].

В умовах ринкової економіки важливіше завдання підприємства є збільшення величини прибутку. Вирішення цього завдання пов'язане із поліпшенням використання засобів виробництва, удосконалення технології та організації виробництва і праці. В кінцевому підсумку знижується собівартість продукції і збільшується прибуток підприємства.

Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно, виходячи із конкретних умов господарювання, необхідно забезпечує прибутковість підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів.

Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури.

На величину прибутку підприємства впливає такий ринковий фактор як коливання цін навколо вартості продукції . Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропорції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величезні створення додаткової вартості. Якщо попит на продукції буде більший за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно ринку перевищу вартість додаткової вартості. У випадку, коли ціна на ринку встановлюється нижче вартості продукції,то прибуток буде меншим ніж додаткова вартість [6,c.193].

Маса прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства, кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торгівельних послуг, пов'язаних із реалізацією товарів, здійснення ефективних рекламних заходів.

Прибуток підприємства, а відповідно величина сформованого прибутку, тісно пов'язана з ефективністю виробництва, з раціональним використанням основних виробничих фондів, матеріальних та трудових ресурсів, з рівнем техніки, технології та організації виробництва і праці, ступенем прогресивності технологічних і організаційних рішень і управління виробництвом .

Можливими шляхами збільшення величини прибутку є ріст виручки і зменшення затрат, тобто зниження собівартості продукції. Для цього слід досконало володіти ринковою ситуацією, своєчасно реагувати на зміни кон'юнктури ринку.

На підприємстві ПАТ «ТНТ» для підвищення прибутковості підприємства необхідно:

· Формування прибутку ПАТ «ТНТ» та прийняття рішень щодо його використання повинні базуватися на основі вивчення внутрішнього середовища підприємства (стану і рівня використання виробничих ресурсів, соціально-культурної сфери) та його зовнішнього середовища (виявлення його ринкових можливостей та загроз), що дасть змогу співставити та збалансувати внутрішній потенціал підприємства з можливостями та потребами ринку. Так підприємство зможе сформувати стратегію розвитку, визначити свої потреби, визначити і найбільш повно використати надходження грошових коштів та напрямки першочергового вкладення коштів;

· Удосконалення асортиментної політики;

· Обґрунтування зниження витрат на одиницю виробленої продукції.

В цілях економічної сировини,матеріалів, комплектуючих виробів необхідно:

· Переглянути норми витрат матеріалів в цілях їх економічного використання на всю продукцію, що виготовлення;

· Завозити потрібну сировину;

· Умовою забезпечення реалізації вищезазначеного пункту є запровадження маркетингової концепції управління підприємством;

· Планова основа підвищення прибутковості підприємства дозволить здійснювати контроль за досягненням планових показників та реалізацію програми розвитку підприємства загалом.

Виходячи з даних проблем ПАТ «ТНТ» пропонується проведення наступних заходів щодо підвищення прибутку підприємства:

- зменшення адміністративних витрат та витрат на збут;

- зниження собівартості реалізованої продукції;

- збільшити виробництво продукції;

- зменшити загальні витрати;

- збільшити інші операційні доходи.

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РІШЕННЯ СПРЯМОВАНОГО НА ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ТНТ»

2.1 Аналіз результатів діяльності підприємства

Публічне акціонерне товариство «ТНТ» створене на підставі свідоцтва про державну реєстрацію серiя АОО № 727057 ВАТ "ТНТ" зареєстровано Володимирецькою ройонною державною адмiнiстрацiєю 15.01.2004 року. Код ЄДРПОУ - 00379488. Публiчне акцiонерне товариство «ТНТ» є новим найменування Вiдкритого акцiонерного товариства «ТНТ» вiдповiдно до вимог Закону України «Про акцiонернi товариства» .Вiдповiдно до рiшення Загальних Зборiв Акцiонерiв ( Протокол № 01/20011 вiд 07 грудня 2011 року) найменування Товариства було змiнено iз Вiдкритого акцiонерного товариства «ТНТ» на Публiчне акцiонерне товариство «ТНТ» у зв'язку з приведенням дiяльностi Товариства у вiдповiднiсть з Законом України « Про акцiонернi товариства» . Публiчне акцiонерне товариство «ТНТ» є повним правонаступником всiх прав та обов'язкiв Вiдкритого акцiонерного товариства «ТНТ» Пiдприємство є юридичною особою з моменту його державної реєстрацiї, має самостiйний баланс, в банкiвських установах вiдкрито рахунки, має офiцiйну печатку Пiдприємство самостiйно вiдповiдає за своїми зобов'язаннями усiм своїм майном. Акцiонери не вiдповiдають за зобов'язаннями пiдприємства i несуть ризик збиткiв, пов'язаних з дiяльнiстю пiдприємства, у межах вартостi акцiй, що їм належать.

Юридична i фактична адреса товариства: 34300, Рiвненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 4. Предметом дiяльностi вiдкритого акцiонерного товариства "ТНТ" є : виробництво сидру, плодоовочевих консервiв (крiм картоплi), враховуючи м'ясо-рослиннi; виробництво мiнеральних вод i прохолодних напоїв. Вiдповiдальними за фiнансово-господарську дiяльнiсть за вiдповiдний перiод були: голова правлiння Гаврилюк А.Л., з правом другого пiдпису - головний бухгалтер Шурко А.Г.

Основними видами діяльності підприємства є:

15.94.0 - Виробництво сидру та iнших плодово-ягiдних вин - 15.33.0 - Перероблення та консервування овочiв та фруктiв, не вiднесене до iнших групувань - 15.98.0 - Виробництво мiнеральних вод та iнших безалкогольних напоїв. Детальныше, це - виробництво сокiв (сiк березовий з цукром, сiк березово-чорничний, сiк березово-яблучний, сiк яблучний натуральний, сiк яблучний з м'якоттю, сiк яблучно-вишневий, сiк березово-вишневий); - напої ("Вишневий сад", "Осiннiй", "Волинський", "Нектар лiсу"); - компоти, повидло, джеми, томати маринованi, кабачки маринованi, огiрки маринованi, огiрки консервованi, капуста маринована, морква гарнiрна, салат закусочний, соус томатний, оцет столовий, виробництво харчеконцентратiв (кисiль); - виробництво грибiв маринованих (лисичка маринована, зелениця маринована). Освоєно виробництво, заготiвля ягiд чорницi свiжої та експорт чорницi мороженої. До основних споживачiв продукцiї завода належать райспоживспiлки, комбiнати громадського харчування, гуртово-торговi бази, по лiнiї лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС-школи, дитячi сдки, лiкарнi, училища. Iнформацiя вiдсутня. Конкурентiв у пiдприємства у Володимирецькому районi немає.

Основні економічні показники діяльності ПАТ « ТНТ» відображені в таблиці 2.1.1

Аналізуючи основні економічні показники діяльності ПАТ « ТНТ» за період 2010-2012 роки можна зробити наступні висновки.

За техніко - економічними показниками бачимо, що виручка від реалізації продукції з 2010 року по 2011 рік зменшилась на 5 100 грн., а з 2011 по 2012 рік відбулася тенденція до збільшення на 50 500грн. Також з таблиці ми бачимо, що вартість основних виробничих фондів зменшуються з кожним роком.

Таблиця 2.1.1

Провівши аналіз фондовіддачі, видно, що фондовіддача у 2010 році залишилась без змін, а у порівняні із 2011 до 2012 року зросла 0,06 грн./грн. Збільшення фондовіддачі на підприємстві у звітному році в порівнянні з плановим періодом та минулим роком говорить про більш ефективне використання основних фондів.

Щодо операційних витрат, то даний показник кожен рік змінюється, з 2010 по 2011 роки вони збільшилися на 301, 8 тис. грн., а з 2011-2012 роки - зменшились 331,3 тис. грн.

Нажаль, ситуація з рентабельністю є негативною, а отже від`ємною, що свідчить про збитковість підприємства, більш за все це зумовлено тим, що дане підприємство впроваджує нові технології виробництва своєї продукції, збільшує асортимент, і відповідно іще не втримує свої позиції на ринку.

Стосовно чистого прибутку, то підприємство несе збитки, разом з тим ми спостерігаємо абсолютне збільшення чистого прибутку на 49тис.грн. в 2011році та 32,6 тис. грн. в 2012р. Отже, підводячи підсумки можемо сказати, що хоча діяльність підприємства є і збитковою, з кожним роком спостерігається зменшення збитку, а отже можна говорити про те, що підприємство шукає шляхи збільшення прибутку на виробництві.

Витрати на виробництво всієї товарної продукції планують та обліковують за двома напрямками: за економічними елементами і за статтями калькуляції.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат (табл. 2.1.2).

Дані таблиці 2.3, складеної на підставі даних фін. звітності форми 2. (Дані по окремим видам витрат за 2012рік. відсутні ,так як підприємство з 2012р. перейшло на нову спрощену форму звітності -2-м). З таблиці ми бачимо, що збільшення матеріальних витрат відбувається за рахунок зниження витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи. Головним напрямком пошуку резервів зниження собівартості є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин зростання цих витрат і способів їх зменшення.

Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку.

Таблиця 2.1.2

Динаміка і структура витрат операційної діяльності
№ п/п	Назва показника	2010рік	2011 рік	2012 рік*	Абсолютне відхилення
		Абс. зн.	питома вага, %	Абс.зн.	питома вага, %	Абс. зн.	питома вага, %	2011-2010 роки	2012 -2011 роки
11	Матеріальні витрати, тис.грн..	33,4	15,3	43,7	9	-	-	10,3	-
22	Витрати на оплату праці, тис.грн..	94,5	43,3	127,8	26,1	-	-	33,3	-
23	Відрахування на соціальні заходи, тис.грн..	28,5	13,1	37	7,6	-	-	8,5	-
24	Амортизація, тис.грн..	0	0	0	0	-	-	-	-
55	Інші витрати, тис.грн..	61,8	28,3	279,4	57,3	182,7	100	217,6	-96,7
Разом	218,2	100	487,9	100	182,7	100	269,7	-305,2

*Дані по окремим видам витрат за 2012рік. відсутні ,так як підприємство з 2012р. перейшло на нову спрощену форму звітності -2-м.

Отже, провівши аналіз витрат ми бачимо, що найбільшу питому вагу в складі витрат операційної діяльності займають інші витрати. Відповідно в 2010, 2011 та 2012 роках ця питома вага становить 28%, 57,3% і 100%. Отже, досліджуване виробництво є збитковим. Частка матеріальних витрат в минулому періоді (2010р.) дорівнює 15%, а в звітному році (2011р.)-9%. Велику питому вагу складають витрати на заробітну плату 43,3% в 2010 році та 26,1 % в 2011р.; по усіх інших елементах операційних витрат також спостерігається збільшення. Це збільшення і забезпечило зростання загальної величини витрат в 2011р. на 269,7 тис. грн.. Разом за тим, порівняно з попередніми періодами 2010 та 2011р . матеріальні витрати і витрати на оплату праці та інші витрати в 2012 році зменшились на 305,2 тис. грн. Це може свідчити проте, що на підприємстві зменшили витрати на заробітну плату за рахунок скорочення персоналу та удосконалили технологію виробництва продукції.

Економічна доцільність роботи будь - якого підприємства, результати його фінансової діяльності, в значній мірі визначаються станом формування та використання прибутку. Під формуванням прибутку розуміють його створення в процесі господарської діяльності підприємства. Управляти формуванням прибутку означає управляти обсягом реалізації продукції, тобто кількістю та ціною продукції, здійснювати діяльність з найменшими. В процесі формування та використання прибутку розрізняють:

- валовий прибуток (збиток) звітного періоду;

- фінансові результати від операційної діяльності;

- фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування;

- фінансовий результат від звичайної діяльності після оподаткування;

- прибуток (збиток) від надзвичайних подій;

- чистий прибуток (збиток) підприємства.

Прибуток звітного періоду являє собою алгебраїчну суму одержаних результатів від операційної діяльності, віз звичайної діяльності та надзвичайних подій. Покращення фінансової діяльності підприємства потребує проведення аналізу основних факторів, які впливають на формування чистого прибутку, оцінку їх динаміки. Дані такого аналізу повинні сприяти пошуку резервів зростання прибутку. Порядок формування чистого прибутку проводиться на підставі даних форми 2 «Фінансові результати» (табл. 2.1.3 ).

Із таблиці видно, що негативним є відносне зменшення прибутку від операційної діяльності підприємства, що в результаті призводить до збитку на підприємстві.

Таблиця 2.1.3

Аналіз показників рентабельності наведений в табл. 2.1.4

Таблиця 2.1.4

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Отже, провівши аналіз рентабельності, можемо стверджувати , що фінансовий результат ПАТ "ТНТ" є збитковим, про , що свідчить мінусова рентабельність за останні три роки. Разом з тим, це не є результатом фінансової невдачі, а дана ситуація може бути зумовлена введенням на ринок нової продукції підприємства. Також ми можемо спостерігати збільшення абсолютного значення рентабельності продажів в 2012 р. в порівняні з 2011р. на 269756,2%, що було досягнуто за рахунок зменшення повної собівартості на 305,2 тис .грн. А це може свідчить про те, що підприємство шукає шляхи збільшення прибутку на підприємстві..

2.2 Визначення величини резервів підвищення ефективності діяльності підприємства

Одним із найважливіших економічних показників, що характеризує фінансовий результат діяльності підприємства є прибуток. На зміну цього показника впливають численні техніко- експлуатаційні й економічні чинники. Тому важливим для підприємства є визначення резервів його підвищення. Для цього використаємо факторний аналіз, використавши метод ланцюгових підстановок (табличний варіант).

Факторний аналіз дозволяє виявити об'єктивно існуючі фактори які впливають на поведінку об'єкта, що досліджується. Дуже важливим є те, що, як правило, ці фактори безпосередньо не споглядаються, а лише якимось чином впливають на досліджувані параметри. [5, с.129].

На підставі даних фінансової звітності , визначимо вплив часткових факторів на результуючий показник, розрахунки розмістимо в таблицях 2.1.5- 2.1.6)

Модель факторного аналізу прибутку від операційної діяльності:

П.о.д. = В без ПДВ - С/В - ВЗ -- ІВ + ІД ,

де В без ПДВ - виручка без ПДВ;

с/В - собівартість виготовленої продукці (даний показник не включений в таблицю, в звязку з тим, що с\в відсутній в фін.звітності форми 2-м за 2010,2011р., що стосується 2012 р. с\в включена в таблицю в графу в інші операційні витрати.).

ВЗ - витрати на збут;

АВ - адміністративні витрати;

ІВ - інші операційні витрати;

ІД - інші операційні доходи

Таблиця 2.1.5

Отже, як бачимо з таблиці за рахунок зменшення виручки , прибуток зменшиться на 3046,7 тис. грн. За рахунок збільшення витрат на збут прибуток зменшиться на 3202,1 тис. грн. За рахунок зменшення амортизаційних витрат прибуток збільшиться на 3013,3 тис. грн. За рахунок збільшення інших операційних витрат, зменшиться - 7490,2 тис. грн. За рахунок іншого операційного доходу, прибуток збільшиться на 4375,8 тис. грн.

Таблиця 2.1.6

Отже, за рахунок збільшення виручки, прибуток збільшується на 1065,4 тис. грн. За рахунок зменшення витрат на збут і інших операційних витрат, прибуток збільшиться відповідно на 2409,4 та 6724,4 тис. грн. За рахунок збільшення адміністративних витрат прибуток зменшиться на 5081,4 тис. грн., а щодо іншого операційного доходу - він збільшується, і при цьому прибуток збільшиться на 5245,4 тис. грн

2.3 Економічне обґрунтування господарського рішення щодо рівня прибутковості виробництва ПАТ «ТНТ»

Прибуток є самим головним призначенням підприємства. Завданням будь-якої компанії або інвестора є отримання прибутку від будь-якої з угод. Адже інвестиції, які витрачаються в процесі виробництва, повинні повернутися і при цьому принести з собою прибуток. Тому однією з найважливіших проблем, з якою стикається підприємство є збільшення прибутку. На величину прибутку підприємства впливає такий ринковий фактор як коливання цін навколо вартості продукції. Якщо на ринку попит споживачів дорівнює пропозиції продавців, то ціна встановлюється на рівні вартості продукції і підприємець одержить прибуток, котрий дорівнює величині створеної додаткової вартості. Якщо попит на продукцію буде більшим за пропозицію, то ціни на продукцію будуть вищими за її вартість і відповідно прибуток перевищує величину додаткової вартості. У випадку, коли ціна на ринку встановлюється нижче вартості продукції, то прибуток буде меншим ніж додаткова вартість [6, с.129]. За ринкових умов підприємство самостійно визначає напрямки та розмір використання прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати податків. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків [7, с.84]. Планування виручки є необхідним для розробки плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Від обґрунтованості та правильності розрахунку виручки великою мірою залежить також реальність основного джерела надходження коштів та розмір запланованого прибутку [8, с.115].

Мета планування витрат - визначення можливості економнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції. Зменшення витрат виробництва та обігу є важливим фактором збільшення ефективності виробництва. Зниження собівартості за рахунок економії сировини, матеріалів, палива, енергії та живої праці дає змогу виробити значну кількість додаткової продукції, збільшити прибуток та рентабельність підприємств, створює реальні можливості для самофінансування. Скорочення витрат на виробництво одиниці продукції є матеріальною підставою для зниження цін на неї, а відтак - прискорення обертання оборотних коштів.

Плануючи витрати на виробництво та реалізацію продукції, необхідно враховувати резерви зниження її собівартості, до яких належать:

* поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

* раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

* зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

* скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

* зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

* економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

У зниженні собівартості суспільство зацікавлене не менш, ніж виробник. Адже низька собівартість означає, по-перше, що виробництво функціонує ефективно і завжди обмежені ресурси суспільства використовуються раціонально, по-друге, вивільнені завдяки раціональному їх використанню ресурси підуть на створення нової продукції, по-третє, зниження індивідуальної собівартості продукції більшістю виробників створює передумови для зниження цін на товари.

Забезпечення зниження собівартості продукції на підприємстві вимагає підвищення вимог щодо управління витратами виробництва, що передбачає впровадження комплексу заходів щодо зниження собівартості продукції. Підприємство самостійно виходячи із конкретних умов господарювання, необхідності забезпечення прибутковості підприємства визначає заходи щодо зниження собівартості продукції, які можуть дати відповідну віддачу за умови раціонального використання природних, матеріально-технічних, трудових та фінансових ресурсів тощо. Тому в процесі техніко-економічних розрахунків повинна бути обґрунтована величина витрат для виробництва і реалізації продукції. Зниження собівартості виробництва продукції передбачає скорочення витрат з кожного елементу її структури. Наприклад:

* зниження витрат, пов'язаних з використанням предметів праці (сировини, матеріалів, палива, електроенергії тощо);

* зниження витрат, пов'язаних з використанням засобів праці;

* зменшення витрат на заробітну плату за умови, коли більш високими темпами зростає продуктивність праці;

* зменшення витрат, джерелом покриття яких виступає вартість додаткового продукту;

* поліпшення організації виробництва й праці;

* оптимізація обсягу виробництва продукції на підприємстві.

Слід також відмітити, що механізоване виробництво потребує значно менше робітників і це в свою чергу зменшить витрати на оплату праці. Також за рахунок нового обладнання можна збільшити випуск продукції, що в свою чергу призведе до зниження витрат в розрахунку на одиницю продукції. Але після цього підприємству доведеться шукати нові ринки збуту продукції - і в Україні, і за кордоном.

Опираючись на загальну закордонну практику зростання прибутковості були запропоновані основні резерви зростання прибутку, які мали б місце на даному підприємстві, враховуючи усі особливості його фінансово-майнового стану. А отже пріоритетними з них мають стати збільшення обсягів продукції і зниження собівартості, що відбудеться за рахунок зниження витрат на матеріали, сировину, та збут виготовленої продукції та купівля; укладання найбільш вигідних контрактів з постачальниками ресурсів, які необхідні для виробництва продукції, вихід підприємства із своєю продукцією на міжнародний ринок торгівлі. Для того щоб збільшити обсяг виробництва, зменшити витрати і відповідно збільшити прибутковість підприємства, ПАТ «ТНТ» пропонується придбати обладнання для виготовлення пюре , повидла, джемів - а саме Роликовий косточковідокремлювач , що застосовується у виробничих лініях переробки пюре для такої сировини, як: персики, абрикоси, сливи, вишні.

2.4 Оцінювання ефективності господарського рішення

Пошук нових ринків збуту продукції є досить актуальною проблемою для даного підприємства. Хоча вже є певний досвід роботи на ринках, і за тривалий час підприємство завоювало постійних клієнтів та добру репутацію, але все-таки дана проблема є досить важливою.

В умовах перенасиченого товарами ринку на перший план виходять проблеми, які пов'язані із ефективною збутовою політикою підприємства. Сприяти цьому процесу допомагає також виважена, активна, агресивна комунікаційна політика.

Заходи щодо просування товарів мають сприяти реалізації маркетингових цілей , до яких збільшення обсягу продажу, розширення частки ринку, виведення на ринок нових товарів, формування позитивного іміджу підприємства через забезпечення певного рівня поінформованості щодо товару, впізнавання марки тощо.

Перевагами даного підходу є не велика ризикованість та відносно низькі затрати.

Недоліком є те, що існує багато конкурентів, які виготовляють подібну продукцію, а також не велика ємність ринку.

Таким чином зваживши всі переваги та недоліки можна сказати, що дана альтернатива може використовуватись на цьому етапі розвитку підприємства, як найкраща.

Для досягнення поставленої мети на підприємстві повинно бути виконано ряд заходів :

по-перше необхідно забезпечити його кваліфікованим персоналом, тому що впровадження даної альтернативи вимагає обґрунтованого і чіткого підходу.

по-друге дослідити потреби споживачів на внутрішньому ринку для максимального їх задоволення, дослідити конкурентів які працюють на цільових ринках, а також техніко-економічні характеристики їх продукції, що дозволить підприємству набути конкурентних переваг і обрати правильний напрямок дій комунікаційної політики.

Обладнання «Роликовий косточковідокремлювач» застосовується у виробничих лініях переробки пюре для такої сировини, як: персики, абрикоси, сливи, вишні.

Термін експлуатації машини становить 10 років. Вартість готової продукції встановимо на рівні 15 грн. Припустимо, що в році в середньому 250 робочі дні, а середня тривалість використання машини - 6 год. на день. Обсяг виробництва становить 5 м3 на годину. Отже, розрахуємо плановий показник економічного результату від реалізації рішення. Для цього спочатку знайдемо корисний фонд робочого часу обладнання за вісім років:

КФРЧ = 10*250*6 = 15000 год.

Далі визначимо кількість продукції, яка буде виготовлена за цей період:

О = 15000*5 = 75000 м3.

Тепер розрахуємо плановий дохід від реалізації проекту:

Д = 75000*15 = 1125 тис. грн.

Далі розрахуємо витрати від реалізації рішення.

Вартість обладнання становить 80 000 грн. Для його обслуговування потрібна 2 людини. Заробітна плата 1 людини в місяць становитиме 1300 грн. Амортизацію нараховуватимемо прямолінійним способом. Споживана потужність машини - 30 кВт в год. Вартість 1 кВт в год. становить 93 коп.

Щорічні амортизаційні відрахування становитимуть:

А = 80 000/10 = 8000 грн.

Знайдемо заробітну плату, яку отримають робітники за весь період експлуатації обладнання:

ЗП = 2*6*12*1300 = 187,2 тис. грн.

Далі визначимо вартість електрики, яка буде використана за цей період:

В.Е. = 30*6*250*10*0,93 = 418,5 тис. грн.

Так, як ПАТ «ТНТ» є малим підприємством, дана організаціє не сплачує ПДВ , а лише податок на прибуток ( при умові отримання прибутку) ,який ми і розрахуємо:

Для початку знайдемо прибуток до оподаткування:

П = 1125 -80 - 187,2 - 418,5 = 439,3 тис. грн.

Вирахуємо податок на прибуток:

ПнП = 439,3*0,19 = 83,5 тис. грн.

Обчислимо економічний ефект від впровадження даного рішення за весь термін експлуатації та щорічний ефект:

Езаг = 439,3 - 83,5 = 355,8 тис. грн.

Еріч = 355,8/10 = 35,58 тис. грн.

Визначимо абсолютну економічну ефективність підприємства капітальних вкладень, використовують показник - коефіцієнт ефективності: відношення приросту прибутку за рік до капітальних вкладень, що спричинили цей приріст:

Еп =48,45/80=0,60, отриманий показник вищий від нормативного, отже капітальні вкладення є ефективними.

Показником абсолютної ефективності капітальних вкладень є термін їх окупності (повернення), тобто час, упродовж якого маса прибутку, одержана у зв'язку з капітальними вкладеннями, зрівняється або перевищить суму капітальних вкладень. Строк окупності капітальних вкладень визначається за формулою:

Ток = 746,9-80/182,7-68,6=6 років. Так, як даний показник менший за нормативний, то капітальні вкладення є ефективними.

2.5 Оцінка впливу запропонованого рішення на результати діяльності підприємства

Провівши оцінку ефективності запропонованого рішення щодо придбання нового обладнання для переробки пюре можна оцінити вплив даного рішення на результати діяльності підприємства та звести всі показники до таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1. Вплив запропонованого господарського рішення на ефективність діяльності підприємства

Вплив запропонованого господарського рішення на ефективність діяльності підприємства
№	Показники, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства тис.грн.	До впровадження рішення	Після впровадження рішення	Ефект від впровадження рішення
1	Дохід від реалізації продукції	52,3	1125	1072,7
2	Прибуток до оподаткування	-128,7	439,3	568
3	Податок на прибуток	0	83,5	83,5
4	Чистий прибуток за весь термін експлуатації	-128,7	355,8	484,5
5	Річний чистий прибуток	-12,87	35,58	48,45

Обчисливши загальні витрати та дохід на впровадження нововведення та розрахувавши економічний ефект від цього можна стверджувати, що дане нововведення є доцільним, адже після впровадження нововведень прибуток зростає на 48,45 тис. грн..

Отже, провівши оцінку впливу запропонованого рішення щодо підвищення прибутковості на результати діяльності ми бачимо, що дохід від реалізації продукції після впровадження господарського рішення збільшився на 1072,7 тис. грн, також спостерігається збільшення і по інших показниках

Отже, господарське рішення щодо ефективності виробництва продукції є доцільним, оскільки прибуток підприємства зростає.

РОЗДІЛ 3. ОБГРУНТУВАНЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО РИЗИКУ

3.1 Оцінювання ступеня операційного ризику

В умовах ринкової економіки ризик є ключовим елементом підприємництва. Здатність і готовність до ризику - якість, що притаманна підприємцю. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення ризиків є дуже актуальна, що підтверджується даними про зростання збитковості підприємств промисловості.

Під ризиком розуміють імовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоодержання доходів чи поява додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої і фінансової діяльності.

Створення ризикової ситуації обумовлено наступними чинниками:

· непередбачені зміни у внутрішніх і зовнішніх умовах діяльності;

· наявність альтернативних рішень;

· імовірність виникнення збитків;

· імовірність одержання додаткового прибутку.

Фактори постачальницьких ризиків:

· порушення умов постачання сировини;

· підвищення цін на сировину;

· погіршення якості сировини;

· віддаленість виробничої бази;

· нестабільний фінансовий стан постачальника;

· зміна профілю діяльності постачальника;

· протидія інноваціям (відмова постачання сировини, що необхідна для виробництва нових товарів).

До банкрутства може призвести вплив різних факторів як зовнішнього так і внутрішнього середовища підприємства. Щоб оцінити ступінь ризику банкрутства підприємства застосовуються інтегральні факторні моделі Е.Альтмана.

За моделлю Альтмана:

Z = 3,107 ·X₁ + 0,995·X₂ + 0,420 ·X₃ + 0,847·X₄ + 0,717·X₅ ,

де змінні X і являють собою коефіцієнти, які обчислюються за даними фінансової звітності конкретного досліджуваного підприємства й оцінюють різні аспекти його фінансового стану, а саме:

Х₁ - відношення прибутку до сплати відсотків та податків до загальної суми активів, яке можна інтерпретувати як міру доходності підприємства;(-128,7/0=0)

Х₂ - відношення виручки від реалізації до загальної вартості активів, що можна інтерпретувати як коефіцієнт оборотності активів; (52,3/1265,9=0,04)

Х₃ - відношення власного капіталу до позичкового капіталу; (-194,7/1441,6= - 0,135)

Х₄ - відношення нерозподіленого прибутку до загальної суми активів; (0/1265,9=0)

Х₅ - це відношення суми власного оборотного капіталу до загальної суми активів, що може бути інтерпретоване як міра ліквідності підприємства. (-194,7/1265,9=-0,15)

Загроза банкрутства оцінюється як висока, якщо розрахункове значення показника Z для підприємства менше, ніж 1,23.

Z = 3,107 ·0+ 0,995·0,04 + 0,420 ·-0,135 + 0,847·0 + 0,717·-0,15 = -0,124

Отже, як видно з обчислення ризиків за моделлю Альтмана (Z =-0,124 <1,23), що говорить про те, на даний момент підприємству загрожує банкрутство, якого він може уникнути в майбутньому при впровадженні нового господарського рішення.

3.2 Обґрунтування зниження ризику за рахунок підвищення прибутковості ПАТ «ТНТ»

Основною метою оцінки і обґрунтування ризику є забезпечення його мінімальної шкоди для господарської діяльності, тому в науковій і господарській практиці застосовують ризик - менеджмент, мета і завдання якого - на основі отриманої інформації розробити комплекс заходів по зниженню економічного ризику.

Управління ризиком передбачає не тільки ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розробку заходів по його зниженню. До методів зниження ризиків слід віднести:

· розподіл ризику між учасниками проекту;

· резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

· зниження ризиків у плані фінансування;

· страхування.

Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно:

1. визначити можливості учасників проекту по запобіганню наслідків настання ризикових подій;

2. визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту;

3. домовитися про прийнятну винагороду за ризик;

4. слідкувати за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи по резервуванню коштів мають таку послідовність:

· проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат;

· встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;

· визначається напрям використання встановленого резерву.

У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке по суті є передачею певних ризиків страховій компанії.

Ефективність заходів по зниженню ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

1. розглядається ризик, що має важливий вплив на проект;

2. визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій;

3. встановлюється перелік можливих заходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

4. визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

5. порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події;

6. приймається рішення про здійснення проти ризикових заходів або відмову від них;

7. процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій з витратами на заходи по їх зниженню повторюється для наступного за вагомістю ризику.

Як бачимо з розрахунків нашому підприємству загрожує банкрутство, якщо впровадити заходи із підвищення прибутковості ПАТ «ТНТ» то вже через рік, дане підприємство має можливість отримувати прибуток в розмірі 406,74 тис. грн. не дивлячись на те, що витрати також збільшаться, разом з тим результат буду позитивний.

ВИСНОВКИ

Успішність діяльності підприємства значною мірою залежить від прийнятої концепції управління ризиками. Але визначення мети процесу управління ризиками не таке вже й однозначне, як може здатися на перший погляд. Бажання уникнути або мінімізувати ризики є природним. але вирішення проблеми ускладнюється існуванням прямої залежності між ризиком та прибутком. Вищий рівень ризику налає потенційні можливості отримання підвищеного прибутку, але не виключає можливості додаткових втрат у випадку реалізації ризику. Мінімізація рівня ризику дає змогу отримати невисокий, але стабільний прибуток. Отже, балансування між прибутковістю та ризиком, пошук їх оптимального співвідношення розглядається як одне з важливих і складних завдань, що постають перед керівництвом кожного суб'єкта господарської діяльності.

Аналізуючи основні економічні показники діяльності ПАТ "ТНТ за період 2010-2012 роки можна зробити наступні висновки.

Найкраще ПАТ "ТНТ" працювало у 2012 році, коли його прибуток збільшився на 32,6 тис. грн. в порівнянні з 2011 р. за рахунок збільшення виручки на 50,5 тис. грн.. та зменшення собівартості на 63%.