2) найважливішій з усіх ознак призначають ваговий коефіцієнт, який дорівнює певному фіксованому числу, а решті ознак - коефіцієнти, які дорівнюють часткам цього числа.

Узагальнену думку експертів S_i за і-ою ознакою розраховують за формулою:

,

де a_ij - ваговий коефіцієнт, який призначив j-ий експерт і-ій ознаці; j - номер експерта; і - номер ознаки; m - кількість експертів, які оцінюють і-ту ознаку. Чим більшою є величина S_i, тим більш вагомою є ця ознака.

2.3 Застосування моделей при обгрунтуванні прийняття управлінських рішень

Однією з причин виникнення кризової ситуації на багатьох українських підприємствах є низький рівень менеджменту. Істотним фактором, який зумовлює прийняття неправильних управлінських рішень, є відсутність на вітчизняних підприємствах ефективної системи контролінгу. В свою чергу, контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність підприємства в минулому, сьогоденні та майбутньому, комплексний підхід до виявлення та розв'язання проблем, що встають перед промисловим підприємством. Також виступає як система забезпечення виживання підприємства, яка в короткостроковому плані спрямована на оптимізацію прибутку, в довгостроковому - на підтримку гармонійних відносин із навколишнім середовищем. В цілому контролінг дозволяє ефективно приймати відповідні управлінські рішення.

В даний час деякі фірми, що займаються розробкою програмного забезпечення, випускають спеціальні програми контролінга. Ці програми призначені для організації ефективного управління компанією чи групою компаній будь-якої сфери діяльності. Вони базуються на найсучасніших наукових розробках в області управління та як основу використовують новітню європейську теорію управління.

В управлінні підприємницькою діяльністю слід більш активно використовувати економіко-математичні моделі підтримки прийняття управлінських рішень. Першочергові проблеми, які встають перед промисловими підприємствами і для яких доцільно застосовувати економіко-математичне моделювання, такі:

1) визначення номенклатури продукції (або видів послуг), а також оптимізація обсягів виробництва на певний перспективний період;

2) розподіл наявних матеріальних та фінансових ресурсів за видами діяльності;

3) визначення ціни, яка забезпечуватиме необхідний(або оптимальний) рівень прибутку;

4) визначення розмірів асигнувань на придбання обладнання та його комплектацію;

5) визначення потреб у кредитах, що залучатимуться;

6) визначення впливу змін вартісних показників (наприклад, цін на виробничі ресурси) на економічну ефективність підприємства тощо.

Оптимізаційні методи та моделі математичного програмування та дослідження операцій знайшли широке використання для розв'язання різноманітних задач ринкової економіки. Довільна оптимізаційна модель(оптимізаційна задача) містить, як правило, дві складові: цільову функцію та обмеження.

Цільова функція формалізує критерій оптимальності, за яким серед допустимих планів вибирається якнайкращий, а обмеження щодо змінних визначають множину допустимих планів. Перша функція слугує як цільова, а усі інші використовуються з метою відбиття множини допустимих планів. Якщо кожна з цих функцій лінійна, то маємо задачу лінійного програмування, в супротивному випадку- задачу нелінійного програмування.

Частіше за все оптимізаційні економічні задачі є багатовимірними та в узагальненій формі мають такий вигляд [19, с. 19]:

у= f(x₁,..., х_n) max (min),

g_i (x₁,..., х_n) ?0, i = 1, m₁,

h_i (x₁,...,x_n) = 0, i = m₁₊₁,m₂,

де x₁,..., х_n, y - дійсні змінні (керовані параметри), перші п з яких основні і утворюють план х= (x₁,..., х_n) задачі, а остання показує відповідне значення цільової функції; f, g_i, i = 1, m₁, h_i, i = m₁₊₁,m₂ - дійсні функціїп змінних x₁,..., х_n.

Розглянемо одну з проблем - оптимізацію виробничої програми промислового підприємства за умов недетермінованості майбутніх цін на продукцію та виробничі ресурси.

Скорочена змістовна постановка цієї задачі для детермінованого випадку відома: потрібно, виходячи з особливостей технологічних процесів фірми та наявних виробничих ресурсів, знайти таку виробничу програму, яка забезпечувала б отримання максимального прибутку від реалізації виготовленої продукції [20, с. 117].

Методи оптимізації виробничої програми підприємства було започатковано у1939 р. Л.В. Канторовичем, який вважається засновником лінійного програмування. Друге, розширене видання його всесвітньо відомої, але малодоступної через мізерний наклад праці"Математичні методи організації та планування виробництва" вийшло друком у1959 р. [21, с. 33].

Вибір моделі прийняття управлінських рішень залежить від конкретної ситуації й визначається сукупністю факторів, які впливають на дану ситуацію та дане управлінське рішення. Зі всіх факторів, які впливають на оптимальну структуру випуску продукції, вибираємо релевантні, які безпосередньо обмежують або дають здатність випускати більші обсяги продукції по окремих видах.

Процес максимізації прибутку на одиницю обмежуючого фактора може бути використаний тільки тоді, коли існує лише один обмежуючий фактор. Якщо є кілька обмежуючих факторів, тоді для знаходження оптимальної комбінації прийдется використати лінійне програмування.

Використання лінійного програмування є ефективним методом вирішення завдань управлінського обліку та контролінгу, тому що воно вирішує питання оптимального планування виробництва. Задачі оптимізації, в яких цільова функція є лінійною функцією незалежних змінних, а умови, що визначають допустимі значення цих змінних, мають вигляд лiнiйних рівняньi нерівностей, відносять до задач лінійного програмування. Лiнiйне програмування розвинулось у зв'язку з задачами економіки, з пошуком способів оптимального розподілу та використання обмежених ресурсів. Розвитокi ускладнення економічних виробничих процесів, обчислюваної техніки стимулює широке використання математичних методів в управлiннi, сприяє зростанню ролі лінійного програмування.

В даному випадку цільова функція максимізації прибутку буде мати наступний вигляд:

П= У уi* (Цi- В_зм.i) - В_пост >max

при обмеженнях:

де Q_і - обсяг попиту на і-у продукцію, нат. од.; М_і - максимальна потужність по виробництву і-го виду продукції, нат. од.; Ц_i - середня ціна одиниці і-го виду продукції, грн; Взм.i - змінні витрати на одиницю і-го виду продукції, грн; В_пост- постійні витрати на обсяг продукції, грн; Р_і - норма витрати j-го виду сировини на і-й вид продукції, нат. од.; C_i - максимально можливий обсяг закупівлі j-го виду сировини, нат. од.

Задачі лінійного програмування можна розв'язувати алгебраїчним і геометричним методами(за не більше, ніж 2-х змінних). Найбільш поширені алгебраїчні методи розв'язання задач - це симплекс-метод та методи з використанням ПЕОМ за допомогою спеціальних програм.

Після того, як оптимальний обсяг замовлень знайдений, необхідно провести ряд заходів щодо залучення додаткових замовлень на виробництво продукції. Окрім ціни на обсяг реалізації продукції можуть впливати такі фактори:

1) незадовільна якість продукції;

2) незадоволення періодичністю постачань;

3) споживача не влаштовують умови оплати;

4) споживач взагалі не знає про існування товару виробника.

Для ліквідації відзначених обмежень промислове підприємство повинне здійснити ряд заходів:

1) проаналізувати якість продукції шляхом систематизації основних причин виникнення претензій по якості з боку споживачів;

2) проаналізувати причини незадовільних термінів виконання замовлень і розробити пропозиції щодо забезпечення оптимальних термінів виконання замовлень;

3) провести рекламну кампанію;

4) переглянути існуючу систему оплати робіт і послуг[22, с. 290].

За умови, що всі наведені заходи виконані, а кількість споживачів і замовлень необмежена (але в межах виробничої потужності підприємства), можна стверджувати, що впровадження оптимізаційної моделі виробничої програми на промисловому підприємстві є доцільним.

В свою чергу, ця модель дозволить ефективно й у короткий термін складати відповідні плани й тим самим дати можливість своєчасно приймати такі, наприклад, управлінські рішення, як планування обсягу й асортименту продукції, що випускається, з максимізацію прибутку.

Висновки

З розвитком ринкових відносин і підприємництва посилюється необхідність ретельного та всебічного обґрунтування управлінських рішень. Вагома роль у підтримці прийняття рішень належить математичним методам, передусім моделюванню та оптимізації.

Управлінське рішення - це результат вибору суб'єктом управління способу дій, спрямованих на вирішення поставленого завдання в існуючій чи спроектованій ситуації.

Управлінські рішення спрямовані на розв'язання конкретних управлінських завдань, які характеризуються: невизначеністю, а в деяких випадках і суперечливістю умов;? недостатністю інформації про можливі способи їх вирішення та чітких алгоритмів вирішення; ? необхідністю вирішення в обмежений час.

Виділяють три основні типи управлінських завдань: концептуальні (стратегічні завдання, пов'язані з довгостроковим плануванням, прогнозуванням); пов'язані з техніко-технологічним аспектом функціонування виробництва; завдання, які виникають унаслідок дії людського фактора.

Отже, управлінський процес постає як комплекс взаємопов'язаних операцій, які виконуються в певній послідовності та спрямовані на розв'язання конкретних завдань і досягнення цілей.

Удосконалювання процесу прийняття управлінських рішень і відповідно підвищення якості прийнятих рішень досягається за рахунок використання наукового підходу, моделей і методів прийняття рішень.

Етапи побудови моделі такі: постановка задачі, визначення інформаційних обмежень, перевірка на вірогідність, реалізація висновків і відновлення моделі. Загальними проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Формування наукового підходу до прийняття рішення спонукає розробити визначений план у вигляді взаємозалежних між собою процесів підготовки, обґрунтування, прийняття і введення рішення в дію.

Список використаної літератури

1. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки (Комітет з економічних реформ при Президентові України).

2. Порядок розроблення і виконання державних цільових програм, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 106.

3. Бушуев С.Д., Креативные технологии управления проектами и программами: монография / С.Д. Бушуев, Н.С.Бушуева, И.А.Бабаев, В.Б. Яковенко, Е.В. Гриша, С.В. Дзюба, А.С.Войтенко. - К.: "Саммит-Книга", 2010. - 768 с.

4. Управление проектами; Основы профессиональных знаний и система оценки компетентности проектных менеджеров / С.Д. Бушуев, Н.С. Бушуева (National Competence Baseline, NCB UA Version 3.0) К.: ІРІДІУМ, 2006. - 208 с.

5. Цюцюра С.В. Управління інноваційними проектами модернізації підприємств енергоємних галузей: / монографія / С.В. Цюцюра. - К.: Науковий світ, 2007. - 225 с.

6. Саати Т. Л. Принятие решений. Метод анализа иерархий / Т.А. Саати. - М.: Радио и связь, 1993.

7. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: учеб. пособие / В.Н. Колпаков. - К.: МАУП, 2000. - 256 с.

8. Литягин А. А. и др. Реальное целевое управление.

Практика реального внедрения и использования GOAL-технологии А. Литягина. -- Альпина Паблишерз, 2010. -- 352 с.

9. Клочков А. К. KPI и мотивация персонала. Полный сборник практических инструментов. -- Эксмо, 2010. -- 160 с.

10. Цюцюра С.В., Цюцюра М.І. Математична постановка задачі оптимізації складу множини робіт проекту при плануванні проектів модернізації. Управління проектами та розвиток виробництва: Зб. наук. праць. - Луганськ: Східноукраїнський нац. ун-т ім. В.Даля, 2008. - № 1 (25). - С. 36-41.

11. Цюцюра М.І. Розробка структури моделі спрямованого управління проектами. Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. праць. - К.: НАУ, 2009. - Вип. 26. - С. 5-12.

12. Introducing KPI in government sector. Possible futures for HR functions. David Owens and Anne Keegan, 2008.

13. David Parmenter Key Performance Indicators: Developing, Implementing and Using Winning KPI's. -- New Jersey, USA: John Wiley & Sons, inc., 2007. -- С. 233. -- ISBN 0-470-09588-1 (англ.)

14. Мазаракі A.A. та ін. Менеджмент: теорія і практика. - X.: TOB "Атіка ЛТД", 2007. -- 584 с.

15. Мальцева А. Менеджмент, стратеги с которыми побеждают. - К.: Максимум, 2006. -- 320 с.

16. Пилипенко СМ., Пилипенко АЛ.. Отенко BJ. Менеджмент: Навч. посіб. - X.: ХДЕУ, 2002. -- 208 с.

17. Скібіцька Л.Ї. Менеджмент: Навч. посіб. -К.: Центр навч. літ., 2007. - 416 с.

18. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2006. - 176 с.

19. Кігель В.Р. Математичні методи ринкової економіки: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003. - 158 с.

20. Кігель В.Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці: Монографія. - К.: ЦУЛ, 2003. - 202 с.

21. Канторович Л.В. Экономический расчет наилучшего использования ресурсов. - М.: Изд-во АНСССР, 1959. - 344 с.

22. Яковлєв Ю.П. Контролінг на базі інформаційних технологій. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 318 с.

Додаток

Рис.Д1. Класифікація методів обґрунтування управлінських рішень

Размещено на Allbest.ru