Фінансування соціальних функцій держави в нових соціально-економічних умовах

3.1 Аналіз економічної ситуації в Україні

Підсумовуючи вищесказане, можна відзначити той факт, що криза соціального регулювання має багато в чому незворотній та структурний характер. Глобалізація викликала ймовірність нових соціальних ризиків для нашої держави. Тому і підхід до вирішення проблем фінансування соціальної сфери повинен бути комплексним та жорстким. Самі лише голі пропозиції не врятують ситуацію, доки не будуть втілені в життя, що, як ми бачимо, дуже важко здійснити в Україні. І причин тому багато.

Але економісти та вчені зі степенями продовжують пошук ідеального рішення економічних проблем. І якби уряд прийняв до уваги хоча б одну послідовну та виважену програму, ситуація докорінно змінилась би вже років через п'ять. Та слід зважати на те, що наш уряд обирається на невеликий термін - 4 роки, - і довгоглядні рішення приймати часто вважає недоцільним.

Ситуація на даний час така - якщо зовнішні експортні ринки України не збільшаться, а передумов до цього достатньо, і Україні у 2013 році не вдасться позичити 12-15 млрд. дол, залежно від можливості виплати або реструктуризації зовнішнього держборгу, а також ступеня стагнації економіки, то до кінця 2013 року держбюджет з урахуванням закладеного дефіциту може зіткнутися з «діркою» 60-70 млрд. грн.

Виникне питання: де брати гроші? Якщо держава, щоб розплатитися з бюджетниками, увімкне друкарський верстат, то запланована при прийнятті держбюджету-2013 інфляція 4,8-6,1 % виявиться оптимістичним сценарієм.

З урахуванням хронічно негативного торгового сальдо, а іншого при існуючій структурі національного виробництва і бути не може, Україна навіть при бездефіцитному бюджеті не зможе обходитися без нових запозичень. Адже від участі у світовій торгівлі країна щорічно втрачає прибутків 14-15 млрд. дол. порівняно з 2007 роком у зв'язку зі світовою кризою та падінням цін на вітчизняну експортну продукцію.

У таких умовах жити без постійних кредитів неможливо. Причому борги будуть наростати. Негативне торговельне сальдо - неминучий шлях до дефолту.

Якби головним пріоритетом у патріотичній свідомості українців стало створення найбільш передової у світі економіки, то вони б вже давно таку економіку створили. Але поки що мовне питання, вічні пошуки історичної істини багато років ведуть хибним шляхом розстановку пріоритетів у суспільній свідомості, що обов'язково позначається на економіці. Цьому сприяє правляча еліта - пересічного українця легше відволікти такими патріотичними заявами, ніж нагодувати.

Постає гостре та справедливе питання до наших урядів, що були при владі останні 23 роки: чим пояснити те, що за такий проміжок часу в результаті політичних рішень про напрямки економічного розвитку країна так і не змогла не те що просунутися вперед, але навіть вийти на рівень доходів 1991 року.

В якому ж напряму нам слід рухатись далі? Чи виправданим є спрямованість економічного європейського курсу? Ніякого випереджального розвитку через озброєння найпередовішим європейським досвідом не буде. Тим більше, що європейський досвід з кожним роком все більше схожий на досвід економічного глухого кута. До того ж, наша держава постійно потерпає від політичної кризи, що згубно впливає на економіку.

3.2 Шляхи подолання проблем фінансування соціального сектору економіки України

Якщо Україна ставить мету протягом десяти років увійти до числа найбільш економічно розвинених країн світу, то потрібно розуміти: такої неординарної мети ординарними методами не досягти.

Традиційні підходи до вибору інструментів економічного розвитку ґрунтуються на наступних традиційних установках - головні економічні ресурси - праця, земля, капітал і підприємницька здатність. У ринковій економіці спрямування інвестиційних потоків визначає приватний власник. Податки повинні збиратися з доходів. А з чого ж у нас збираються податки?

Стимулювання внутрішнього ринку - завжди благо, розвиток іпотечного ринку - завжди добре, бюджетне фінансування інфраструктурних проектів - завжди на благо національної економіки. Це аксіоми, що відомі майже кожному мешканцю землі, навіть тому, хто не має спеціальної економічної освіти. Але для нашої держави в даному напрямку рух неможливий, зокрема всі роки незалежності не показали серйозних результатів.

Прописана у всіх підручниках з економіки традиційна установка про головні економічні ресурси - праця, земля, капітал і підприємницька здатність - призводить до того, що економічна політика зводиться до вдосконалення управління ними.

На практиці все це виливається в тисячі законів, постанов, інструкцій та інших нормативно-правових документів, які "покращують" і регламентують відносини в сфері управління працею, землею, капіталом і підприємницькою здатністю.

В той час, як однією з головних завдань української економіки є зменшення боргової залежності та удосконалення системи управління державним боргом, необхідно змінити способи управління борговими ризиками, поліпшити прогнозування боргової політики та її координацію з податкової, бюджетної та грошово-кредитною політикою. Реалізація цих завдань передбачає:

продовження політики прагнення до бездефіцитності державного бюджету;

використання на міжнародному та внутрішньому фінансових ринках можливостей виваженого трансформування зовнішнього боргу у внутрішній, що вимагає від Уряду, Національного Банку та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку активних дій з приводу радикального вдосконалення внутрішнього фінансового ринку;

продовження практики заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб'єктами підприємництва та заборони реструктуризації або списання заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії;

політику управління державним боргом націлену на пом'якшення «піків» платежів, поліпшення структури боргу і зниження вартості його обслуговування, у тому числі за рахунок дострокового викупу боргових зобов'язань держави, що вимагає значних обсягів профіциту і може бути забезпечено лише досить високим рівнем доходної частини бюджету та жорсткою політикою обмеження витрат;

проведення ефективної та прозорої боргової політики за допомогою визначення оптимальних основ управління державним боргом, удосконалення організаційної структури відповідних органів;

продовження політики активного співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями (залучення відповідних запозичень на вирішення пріоритетних завдань економічного та соціального розвитку; Кабінет Міністрів повинен здійснити невідкладні заходи, які повинні забезпечити повну прозорість таких запозичень на всіх стадіях - від розгляду їх доцільності до остаточного погашення);

здійснення більш тісного співробітництва між Національним Банком та Урядом при проведенні валютної та боргової політики, посилення валютного контролю та впровадження ефективних заходів, які спрямовані на легалізацію і повернення в Україну вивезених коштів.

Звернемо увагу на пенсійний фонд, що має на сьогодні серйозні проблеми.

Стримуючим фактором в наповненні бюджету пенсійного фонду є виплата заробітної плати «в конвертах». За рахунок легалізації заробітної плати могло би значно покращитись життя наших пенсіонерів, адже з'явилась би можливість збільшити розміри пенсій, а ті громадяни, які сьогодні отримують заробітну плату «в конвертах», могли б розраховувати на достойну пенсію в майбутньому. Виникає питання: чому, наприклад, «малий бізнес» офіційно декларує своїм найманим працівникам переважно мінімальну заробітну плату незалежно від того, кваліфіковану чи некваліфіковану роботу вони виконують? Вже є приклади того, як і великі промислові підприємства мінімізують свої витрати на оплату праці і зменшують сплату страхових внесків оформляючи найманих працівників підприємцями за спрощеною системою оподаткування, що сплачують до Фонду в середньому від 8 до 70 грн., в той час як за одного найманого працівника повинно надходить в середньому більше 700 грн. в місяць. Ще один спосіб відходу від легалізації своїх доходів - введення на підприємствах приватної власності скороченого робочого тижня. І відбувається це абсолютно на законній підставі. Видаються відповідні накази по підприємству, і у звітних документах проставляються цифри зарплати, урізані відповідно до встановленого в наказі мінімуму, а це є тінізацією зарплати та втрата страхового стажу найманими працівниками. 

Найбільшу питому вагу в доходах бюджету займає ПДВ - 25-30%. А три головних податки - ПДВ, ПДФО та податок на прибуток - дають бюджету практично до 60% доходів. А якщо до цієї трійці додати акциз і ввізне мито, то отримаємо вже 70%. Разом на всі інші податки залишається 5-6% дохідної частини бюджету.

Три основних податки створюються в галузях виробництва та надання послуг. А саме ПДВ нараховується на вартість вироблених товарів та наданих послуг, ПДФО на заробітну плату працівників, податок на прибуток нараховується на прибуток підприємств.

Таким чином, одним з пріоритетних напрямків видатків з бюджету для розвитку економіки є видатки на розвиток - пов'язані з капітальними затратами на розвиток виробництва. Вони включають в себе капіталовкладення за рахунок бюджету в різні галузі народного господарства, інвестиційні субсидії і довгострокові бюджетні кредити державним та приватним підприємствам. При жорсткому державному контролю та за умови підтримки вітчизняного виробника дані видатки стимулюватимуть створення нових підприємств, як наслідок утворюватимуться нові робочі місця, збільшуватимуться відрахування до бюджетів усіх рівнів.

На даний час одними з пріоритетних галузей народного господарства є:

транспортна галузь - з розвитком якої в кілька разів збільшаться замовлення на металургійних підприємствах, машинобудівних, машиноремонтних підприємствах та інших;

металургія - в частині вироблення кінцевих товарів для народного споживання, що зменшить дешевий імпорт прокату та експорт готової продукції з металу, як наслідок збільшиться внутрішній попит на вітчизняні товари. Даний факт позитивно вплине на сальдо платіжного балансу держави та призведе до зміцнення національної валюти;

хімічна промисловість - збільшення експорту готової продукції та за рахунок дотацій підвищення попиту на добрива сільськогосподарського сектору;

сільське господарство - при належній державній програмі підтримки вітчизняного виробника, Україна має великі перспективи стати однією з найбільших країн світу з виробництва та експорту сільського господарської продукції;

машинобудування та будівництво - галузі, які при підтримці держави, як на фінансовому так і на законодавчому рівнях, могли б стати локомотивами економіки держави.

Слід загострити увагу на тому, що підтримка та розвиток пріоритетних галузей народного господарства на даний час можлива тільки за ефективного впровадження програми підтримки вітчизняного виробника.

Внаслідок стимулювання внутрішнього ринку та економіки, видатки на розвиток - пов'язані з капітальними затратами на розвиток виробництва, дадуть приріст ВВП, наповнять бюджет, створять нові робочі місця, адже саме це необхідно для оздоровлення соціального сектору економіки. Головне завдання держави - не тільки вивести країну з кризи, але і не допускати повторень даної ситуації.

Також слід звернути увагу на те що поряд з економічною кризою, в Україні існує не менш загрозлива криза, а саме - політична. В умовах політичної кризи неможливо приймати ефективні рішення щодо економічного та соціального зростання держави.

Насамперед, слід зазначити, що вплив політики на економіку залежить від масштабів, глибини, гостроти і тривалості політичної кризи.

Наприклад, на рубежі 2004--2005 роках гострота політичної боротьби в процесі зміни влади була не менша, якщо не більша, ніж у 1990--1994 рр. І наслідки політичної кризи цього періоду теж негативно вплинули на економіку країни. У 2005 р. порівняно з 2004 р. темп приросту ВВП знизився у 5 разів і становив всього 2,7 % проти 12,1 % у 2004 р. Знизилась також динаміка основних економічних показників. Промислове виробництво зросло всього на 3,1 відсотка, сільське господарство залишилось на рівні 2004 р. Найбільше знизились темпи приросту внутрішніх інвестицій -- з 28 % у 2004 р. до 1,9 % у 2005 р. (майже у 15 разів). Як наслідок, у 2005 р. стався спад в галузі будівництва -- майже на 7 відсотків. Основних причин тут дві. Перша -- істотне зниження інвестиційної активності вітчизняного великого бізнесу, зумовлене зміною влади, тобто політичними обставинами. Це загальний фактор зниження економічної динаміки, про що сказано вище. Друга причина -- докорінний перерозподіл фінансових ресурсів економіки. Відомо, що інвестиції, бюджет, виробничі витрати, в тому числі заробітна плата мають спільну ресурсну базу -- фінанси економіки. Відбулась зміна моделі розподілу фінансових ресурсів економіки з інвестиційної на соціально-споживчу.

У короткостроковому плані політична криза, хоч і по-особливому, але теж відчутно впливає на економіку. Цей вплив насамперед виявляється через: ажіотажний попит на більш стабільну іноземну валюту; падіння курсу національної грошової одиниці; зростання споживчих цін; погіршення інвестиційних та кредитних рейтингів i зниження обсягів відповідних ресурсів, зростання їхньої вартості; зниження котирувань вітчизняних цінних паперів, обсягів і вартості їхнього продажу; зменшення щоденних надходжень до бюджетів всіх рівнів; послаблення платіжної дисципліни.

То ж однією із першочергових завдань усіх гілок влади є стабілізація політичної ситуації та зняття напруження в суспільстві. На жаль, це питання залишається відкритим вже не один рік.

Висновок

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що вирішення проблеми державного боргу є одним із першочергових завдань для українського Уряду.

Багато світових та європейських країн мають набагато більший обсяг боргових зобов'язань, ніж Україна, але при цьому рівень розвитку їхніх економік набагато випереджає наш. Також існує достатня кількість країн, чиї боргові зобов'язання, набагато нижче українських, але при цьому їх економіки виграють у України в розвитку. Такі негативні явища викликані тим, що в даний час Україна не використовує позикові кошти з максимальною ефективністю на благо своєї економіки, насамперед через недосконалість системи управління, законодавчої бази, високого рівня розвитку корупції та тіньового сектору економіки.

Питання використання позикових коштів з максимальною ефективністю набуває в сучасних умовах особливої ??актуальності. Усі держави світу для функціонування економіки використовують позиковий капітал, але на жаль далеко не всі з них можуть його ефективно розподілити, що в підсумку призводить до негативних явищ.

Наприклад, через низькоефективне використання наявних фінансових ресурсів в даний час Греція зіткнулася з глобальною економічною кризою, яка загрожує їй дефолтом. Причинами кризи в Греції являються: сильне збільшення чисельності держслужбовців і невиправдане зростання їхніх зарплат (13-а, 14-а зарплата), низький рівень оплати податків представниками великого бізнесу та ін.

Це приклад того європейського курсу, що не може слугувати прикладом для України.

В нашій державі необхідно втілювати в життя зміни економічної системи в цілому, виходячи з того факту, що час - це дорогоцінний ресурс економіки. Держава повинна звернути зі шляху ускладнення економічної системи і терміново перейти до тотального спрощення. Якби швидкість економічних процесів вдалось вдвічі збільшити, то Україна отримала б 2 ВВП на рік.

В ринковій економіці спрямування інвестиційних потоків визначає ефективний приватний власник. В умовах України "ефективний власник" за двадцять років, що цілком достатньо для зміни виробничої бази, так і не спромігся створити жодного великого високотехнологічного виробництва.

Вся його «ефективність» будувалася на перерозподілі морально і фізично застарілих засобів виробництва, які дісталися країні у спадок від СРСР, і дешевій робочій силі. Ефективний власник в Україні - це міф.

Тобто ми маємо курс, яким можна прямувати як на державному, так і на підприємницькому рівні, залишається діяти.

Наповнення бюджету, як пріоритет будь-якої політики в умовах глобалізації вимагає створення всіх умов для розвитку конкурентноздатного експорту на міжнародних ринках. Це дасть можливість росту ВВП та притоку капіталу в державу.

Для того, щоб організувати неподаткові форми поповнення держбюджету, необхідні наступні заходи: припинення нелегального вивозу капіталу, утвердження суспільної експертизи прийнятих державних рішень, особливо державних витрат на соціальну сферу, та розподіл позик міжнародного банку.

Література

Конституція України//Голос України. - 1996. - 13 лип.

Закон України № 5515-VI "Про державний бюджет України на 2013 рік»// Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 5-6, ст.60

Наказ Міністерства фінансів України від 21.02.2013 № 277 "Про затвердження Програми управління державним боргом на 2013 рік"// http://www.minfin.gov.ua ,стор.09 квітня 2013 року.

Щорічна державна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище сімей та стан реалізації державної сімейної політики (за підсумками 2000-2009 років)// http://www.dipsm.org.ua, Державний інститут сімейної та молодіжної політики, офіційний сайт.

Интерактивный проект «Украинский выбор» // http://vybor.ua/authors/21.html

Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. СайтМіністерства фінансів України //http://www.minfin.gov.ua

Про затвердження Порядку формування та використання коштів резерву Пенсійного фонду: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2001р. №435//Офіційний вісн.України. - 2001 №20.

С.В. Каламбет, А.А.Клочко, С.В.Иванов. Социальная политика:проблемы и перспективы.ДНУЖТ им.В.Лазаряна, изд.Маковецкий Ю.В., Днепропетровск 2012. - 240 с.

Кэмпбелл Р.Макконнел, Стэнли Л.Брю. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. Киев, 1993. - 785с.

Магаляс А.І., Арич М.І. Науковий керівник - Раца О.Б. СТАТИСТИЧНА ОЦІНКА ДИНАМІКИ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ УКРАЇНИ ЗА 2004 - 2009 РОКИ. // http://www.rusnauka.com. Буковинська державна фінансова академія, офіційний сайт.

Информационное агенство «Интерфакс Украина»//http://interfax.com.ua/

Єпіфанов А.О. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наук.думка, 1997. - 302с.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.:НІОС, 2000. - 253с.

Финансы/ В.М. Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И.Гончаренко и др.; под ред.В.М. Родионовой - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432с.

Экономика: Учебник/ под ред.доц.А.С. Булатова - М, БЕК, 1995. - 632 с.

Петюх В.М. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека - К.: Урожай, 1995. - 427 с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит (конспект лекций). -М.: «Издательство ПРИОР», 2000. - 176с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов/ Л.А. Дробозина, Л.П. Окунева, Л.Д. Андросова и др.; Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999. - 527с.

Финансы. Учебное пособие / Под ред. Ковалевой A.M. M.: Финансы и статистика, 1999, 360 стр.

Тренев Н.Н. Управление финансами. Учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 1999,448 стр.

Финансы. Учебник для вузов/ Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 527с.

Галицкая С.В. «Деньги, кредит, финансы». / М., 2002. - 232 с.

Бертонеш М., Найт Р. Управление денежными потоками. - СПб.: Питер, 2004.- 240 с.

 Бланк И. А. Управление активами. - Киев: Ника-Центр, 2000.- 716 с.

 Бланк И. А. Финансовый менеджмент. - Киев: Ника-Центр, 1999. -528 с.

Большаков С. В. Основы управления финансами. - М.: ИД ФБК-Пресс, 2000.- 368 с.

Финансовый менеджмент: Руководство по технике эффективного менеджмента. - М.: CARANA Corporation-USAID-RPC, 1998. -190 с.

Шеремет А. Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М, 2003. -208 с.

Размещено на Allbest.ru