Статутний і авансований капітал

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Статутний і авансований капітал: поняття і відображення в звітності

1.1 Розкриття понять статутного і авансованого капіталу

Статутний капітал (інколи вживають ще термін - статутний фонд) це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначеним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або повного господарського відання. За рахунок статутного капіталу підприємство формує свої власні (основні та оборотні) кошти 1, с. 213.

Порядок і джерела формування статутних капіталів залежить від типу підприємства і форми власності, на базі якого воно функціонує. В Україні права підприємств різних форм власності та типів закріплені у чинному законодавстві, зокрема в законах України “Про власність”, “Про підприємство в Україні”, “Про господарські товариства”.

Розмір статутного капіталу підприємства в значній мірі визначає масштаби його виробничо-господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв'язку між розмірами статутних капіталів підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари та послуги, розмір залучених кредитів та інших позикових фінансових ресурсів. У певній мірі розмір статутного капіталу впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства.

Початковий розмір статутного капіталу підприємства фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (фінансові, податкові), а також банки у взаємовідносинах постійно слідкують за розміром статутного капіталу кожного підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного капіталу, треба вжити заходи до того, щоб кошти (або майно, нематеріальні активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному капіталі та є його власниками.

Авансований капітал - грошова сума, яку підприємець витрачає на придбання засобів виробництва та робочої сили для організації власного бізнесу й отримання прибутку. У дрібнотоварному секторі економіки за авансований капітал купують лише засоби виробництва. За капіталістичного способу виробництва та частина авансованого капіталу, що витрачається на придбання засобів виробництва, перетворюється на постійний капітал, а та, що спрямовується на оплату робочої сили, стає змінним капіталом і є джерелом додаткової вартості. Частину доходу капіталіст може отримувати за управлінську працю на підприємстві (коли він сам управляє виробництвом). Щоб стати капіталістом, власник грошей повинен найняти стільки робітників, аби створена ними додаткова вартість була достатньою для звільнення його від фізичної чи розумової праці, не пов'язаної з управлінською діяльністю2, с.109.

Авансований капітал неоднаковий у різних сферах і галузях народного господарства і на різних етапах еволюції певного суспільного способу виробництва. У промисловості він залежить насамперед від розмірів економічно ефективних підприємств. Так, перший побудований фірмою «Тіссен» металургійний завод у Німеччині в 1871 виплавляв на рік 3 тис. т сталі. У 70-ті рр. XX ст. оптимальними в розвинутих країнах світу вважалися металургійні підприємства, що виплавляли 10-12 млн. т сталі на рік, в наступні роки ці обсяги значно зменшилися. На автоматизованому прокатному заводі компанії «Тіссен» у колене робоче місце інвестується понад 600 тис. марок, а на підприємствах «Дортмунд-Херден» - понад 1 млн. марок. Якщо у США в 1929 ефективним вважалося підприємство, що випускало 80 тис. автомобілів на рік, то наприкінці 90-х - те, яке випускало щорічно понад 1 млн. автомобілів. У сфері малого бізнесу авансований капітал у США становить майже 20 тис. дол.

1.2 Відображення в звітності авансованого і статутного капіталу

Весь авансований (вкладений) капітал залежно від джерел формування може бути представлений двома складовими: власними і позиковими засобами. Аналіз структури пасиву балансу (рисунок 1.1) Дозволяє встановити види, структуру і специфіку цих джерел.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.1 - Структура пасиву балансу організації

Джерелами формування власних коштів є кошти власників або учасників у вигляді статутного капіталу, нерозподіленого прибутку і фондів власних коштів; позикові кошти позики і позики у банків і у інших інвесторів; тимчасово залучені кошти - ресурси кредиторів.

За тривалістю використання розрізняють капітал довгостроковий (перманентний) і короткостроковий.

Структура джерел коштів, причини її позитивною або негативною динаміки у кожної організації можуть бути різними. Аналіз має істотне значення для визначення фінансового стану організації.

Основним елементом наведеної на рисунку 1.2 - схеми є власний капітал, який має наступну структуру.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Рисунок 1.2 - Структура власного капіталу організації

статутний авансований капітал фінансовий

Основними завданнями, які необхідно вирішити в процесі проведення аналізу власного капіталу є:

- виявлення джерел формування власних коштів і оцінка впливу їх динаміки на фінансову стійкість організації;

- оцінка перспектив організації за умови збереження виявлених тенденцій.

Джерелами формування власних коштів є:

- статутний капітал - кошти від продажу акцій і пайові внески учасників;

- резерви, накопичені підприємством;

- інші внески юридичних і фізичних осіб (цільове фінансування, пожертвування, благодійні внески та ін.)

Розглянемо докладно ці складові.

Статутний капітал являє собою суму коштів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності організації:

- для державної організації - вартісна оцінка майна, закріпленого державою за організацією на праві повного господарського відання;

- для товариства з обмеженою відповідальністю - сума часток власників;

- для акціонерного товариства - сукупна номінальна вартість акцій усіх типів;

- для виробничого кооперативу - вартісна оцінка майна, наданого учасниками для ведення діяльності;

- для орендної організації - сума вкладів її працівників;

- для організації іншої форми, виділеної на самостійний баланс, - вартісна оцінка майна, закріпленого його власником за організацією на праві повного господарського ведення.

При створенні організації вкладами в її статутний капітал можуть бути кошти, матеріальні та нематеріальні активи. У момент передачі активів у вигляді внеску в статутний капітал право власності на них переходить до господарюючого суб'єкта, тобто інвестори втрачають речові права на ці об'єкти.

Статутний капітал формується при первісному інвестуванні коштів. Його величина оголошується при реєстрації організації, а будь коригування розміру статутного капіталу (до - додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових вкладів, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку та ін.) допускаються у випадку та порядку, передбачених чинним законодавством та установчими документами з обов'язковою реєстрацією у фінансових органах3, с. 192.

Формування статутного капіталу може супроводжуватися утворенням додаткового джерела коштів - емісійного доходу. Це джерело виникає у разі, коли в ході первинної емісії акції продаються за ціною вище номіналу. При отриманні цих сум вони зараховуються в додатковий капітал.

Статутний капітал акціонерного товариства складається з певного числа звичайних чисельність яких передбачена статутом. Одночасно з цим можуть бути випущені і привілейовані акції, але їх частка не повинна перевищувати

25 % обсягу статутного капіталу. Ці акції не є голосуючими, але їх тримачі отримують фіксований дивіденд і мають переваги в отриманні коштів при ліквідації організації4.

У державних організаціях статутний капітал характеризує величину коштів, виділених державою (з бюджету чи інших джерел) для здійснення підприємством ефективної виробничо-господарської діяльності. У статутний капітал цих організацій входить вартість будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт, обладнання та споруд, оборотних матеріальних активів і грошових коштів.

Відповідно з українським законодавством до статутного капіталу акціонерного товариства включається тільки номінальна вартість акцій, придбаних акціонерами. Отже, акції, випущені товариством, але не оплачені акціонерами, не можуть становити статутний капітал.

Оцінка вкладів у формі майна та майнових прав проводиться спільним рішенням учасників товариства на основі діючих на ринку цін. Відповідно до цього визначається частка участі кожного з них у статутному капіталі. Якщо за цією оцінкою сума вкладу вища 1250 мінімальних розмірів місячної оплати праці, то потрібно підтвердження незалежного аудитора 4.

Величина статутного капіталу при установі акціонерного товариства повинна бути повністю розподілена між засновниками. У момент установи акціонерного товариства не допускається публічного продажу акцій. Половина акцій, що є складовою частиною статутного капіталу, підлягає оплаті до моменту реєстрації акціонерного товариства. Друга частина повинна бути сплачена протягом першого року його діяльності. Якщо протягом року статутний капітал сплачений не повністю, то збори акціонерів у тримісячний термін зобов'язане оголосити про зменшення статутного капіталу або про ліквідацію товариства.

Для акціонерних товариств законодавчо визначається мінімальний розмір статутного капіталу. Якщо величина його стає нижче, то акціонерне товариство підлягає ліквідації.

З метою забезпечення гарантій інтересів кредиторів величина статутного капіталу повинна відповідати розміру чистих активів. У разі їх зміни величина статутного капіталу підлягає коригуванню з обов'язковою реєстрацією таких змін у фінансових органах.

У процесі функціонування суспільства статутний капітал може змінюватися. За рахунок зростання прибутку або додаткових внесків засновників він може збільшуватися, а при зниженні прибутку - скорочуватися. Зміна статутного капіталу проводиться лише на підставі рішення загальних зборів простим підрахунком голосів і вимагає процедури перереєстрації.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися тільки після повної оплати спочатку оголошеної його суми. При цьому, якщо акціонерне товариство має збитки за підсумками фінансового року, то воно не може залучати кошти за рахунок чергової емісії.

Акціонерне товариство може збільшувати статутний капітал шляхом випуску нових акцій. Додатковий випуск акцій можливий лише після затвердження загальними зборами підсумків попередньої емісії, внесення до статутного капіталу змін, обумовлених фактичною реалізацією раніше випущених і погашенням нереалізованих акцій. При додатковому випуску акцій акціонери мають переважне право на їх придбання.

Статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу може збільшуватися шляхом публічного розміщення акцій. Однак якщо статутний капітал товариства менше 10-кратного мінімального його розміру, то воно не має права проводити публічне розміщення додатково випущених акцій.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути також збільшений шляхом зміни номінальної вартості (деномінації) акцій. У цьому випадку в рівній пропорції змінюються всі категорії і серії акцій, випущених акціонерним товариством, а також зобов'язання по опціонах і конвертованих облігаціях, випущеним до прийняття рішення про збільшення статутного капіталу.

Крім того, збільшення статутного капіталу може відбуватися:

- в результаті обміну конвертованих облігацій на акції;

- повернення акцій, що перебувають у дочірніх товариств, а також з резервного фонду;

- внаслідок переоцінки основних фондів шляхом додаткового випуску акцій або за допомогою збільшення номінальної вартості випущених акцій.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства відбувається в результаті зниження номінальної вартості акцій або погашення їх частини. При цьому погашені можуть бути тільки ті акції, які знаходяться на балансі акціонерного товариства, включаючи акції, придбані з цією метою в акціонерів. Якщо зменшується сукупна номінальна вартість акцій, то в двомісячний термін має бути проведено скорочення власного статутного капіталу або заповнення його до рівня оголошеного.

Статутний капітал акціонерного товариства може бути зменшений за допомогою викупу власних акцій, а також виключення акціонерів і повернення їм внесків, шляхом скорочення суми підписки до фактично оплаченої вартості акцій. Зменшується статутний капітал і при передачі акцій дочірнім товариствам, а також при направленні частини акцій в резервний фонд.

Прибуток акціонерного товариства утворюється так само, як в організаціях інших форм власності - у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та відповідними податками, і витратами на виробництво цієї продукції (робі, послуг).

Якщо витрати перевищують суму виручки, то суспільство має збитки. Порядок використання прибутку, що не підлягає розподілу між акціонерами, визначається статутом товариства.

Прибуток - основне джерело коштів динамічно розвивається організації. У балансі вона присутня в явному вигляді як нерозподілений прибуток, а також у завуальованій формі - як створені за рахунок прибутку фонди та резерви. В умовах ринкової економіки величина прибутку залежить від багатьох факторів, основним з яких є співвідношення доходів і витрат. У діючих нормативних документах закладена можливість регулювання прибутку керівництвом організації. До числа таких регулюючих процедур відносяться:

1) варіювання кордоном віднесення активів до основних засобів;

2) прискорена амортизація основних засобів;

3) застосовувана методика амортизації малоцінних і швидкозношуваних предметів;

4) порядок оцінки та амортизації нематеріальних активів;

5) порядок оцінки вкладів учасників до статутного капіталу;

6) вибір методу оцінки виробничих запасів;

7) порядок обліку відсотків за кредитами банків, використовуються на фінансування капітальних вкладень;

8) порядок створення резерву по сумнівних боргах;

9) порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат;

10) складу накладних витрат і спосіб з розподілу.

Після сплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів залишається чистий прибуток, що надходить у повне розпорядження акціонерного товариства. Рада директорів вирішує питання про розподіл чистого прибутку. Частина її може спрямовуватися на виробничий і соціальний розвиток суспільства, решта прибутку із зазначенням її частки відраховується на виплату відсотків за облігаціями, а також до резервного фонду. Можливі виплати службовцям акціонерного товариства у вигляді грошових винагород чи акцій відповідно до відсотком, передбаченим статутом. Залишилося чистий прибуток спрямовується на виплату дивідендів акціонерам

Прибуток - основне джерело формування резервного капіталу (фонду), призначеного для відшкодування непередбачених втрат і можливих збитків, тобто цей фонд за своєю природою є страховим. Порядок формування резервного фонду визначається нормативними документами, регулюючими діяльність підприємства даного типу, а також його статутними документами5,с.65.

Додатковий капітал як джерело коштів організації утворюється, як правило, в результаті переоцінки основних засобів та інших матеріальних цінностей. Нормативними документами забороняється використання його на цілі споживання.

Статутний і складеного капітали, статутний і пайовий фонди відображаються в пасиві балансу. Сальдо рахунку «Статутний капітал » має відповідати розміру статутного капіталу (фонду), зафіксованого в установчих документах організації.

У складі власного капіталу можуть бути виділені дві основні складові: інвестований капітал, тобто капітал, вкладений власниками в підприємство, і накопичений капітал, тобто створений на підприємстві понад те, що було спочатку авансовано власниками.

Інвестований капітал включає номінальну вартість простих і привілейованих акцій, а також додатково оплачений (понад номінальну вартість акцій) капітал. Сюди ж зазвичай відносять і безоплатно отримані цінності. Перша складова інвестованого капіталу представлена ??в балансі українських підприємств статутним капіталом, друга - додатковим капіталом (у частині отриманого емісійного доходу), третя - додатковим капіталом або фондом соціальної сфери (залежно від цільового призначення використання отриманого безоплатно майна).

Накопичений капітал знаходить відображення у вигляді статей, що виникають у результаті розподілу чистого прибутку (резервний, фонд накопичення, нерозподілений прибуток, інші аналогічні статті).

Для фінансового аналізу принциповим є обґрунтування величини власного капіталу, оскільки різні підходи до її визначення призводять до різної оцінці рентабельності і структури капіталу і, отже, до різної інтерпретації фінансового становища підприємства.

Друга частина авансованого капіталу - позикові кошти, відмітною особливістю яких є те, що вони отримані підприємством від інших організацій або сторонніх фізичних осіб на умовах подальшого повернення грошових коштів або оплати вартості переданого майна і, як правило, зі сплатою відсотків за тимчасове користування переданим майном.

Розрізняють банківський кредит і комерційний кредит (позики). Банківський кредит - це видані банком організаціям та особам грошові кошти на певний термін і певні цілі, на поворотній основі із сплатою відсотків. Комерційний кредит надається одними організаціями іншим в вигляді відстрочки сплати грошових коштів за продані товари.

1.3 Методика аналізу основних фінансових показників діяльності підприємства

У фінансовому аналізі використовується комплекс прийомів і технічних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені задачі. Для цього використовуються два види методичних прийомів.

Загальні прийоми:

- індукція;

- дедукція;

- метод порівняння абсолютних показників.

Специфічні прийоми:

- визначення відносних величин;

- визначення середніх величин;

- метод групувань;

- балансовий метод;

- статистико-математичні методи.

Крім вищеназваних статистико-математичних методів можна використовувати також деякі спеціальні прийоми обробки інформації, такі як:

1. ранжирування - це спосіб оцінки показника, коли його значенню надається визначений ранг;

2. метод розкладання - це розчленовування складного явища на більш прості для виявлення факторів, що впливають на результативний фактор;

3. метод елімінування - це спосіб, що дозволяє виключити вплив того чи іншого фактора.

Методи розкладання і елімінування - два взаємопов'язаних методи. Ці методи на практиці можна реалізувати, проводячи аналіз за допомогою прийому ланцюгових підстановок, прийому різниць, ланцюгових показників та ін. Розглянемо сутність прийому ланцюгових підстановок і прийому різниць.

Прийом ланцюгових підстановок здійснюється шляхом порівняння фактичних показників із плановими, при якому чисельне розходження між ними приймається за величину впливу відповідного фактора.

Кожний з основних досліджуваних показників (фактичний і плановий) розглядається як добуток складових їхніх приватних показників (за числом факторів). Для визначення впливу кожного фактора, роблять підстановки показників, у яких визначається вплив лише одного фактора, а інші повинні нейтралізовуватися шляхом приведення в обох рядах підстановки аналогічних планових чи фактичних показників.

У першому ряді першої підстановки записують планові значення показників, у другому - ті ж показники, крім першого, котрий записують як фактичний показник. Він і буде характеризувати вплив першого фактора, тому що інші показники обох рядів підстановки будуть плановими, тобто не впливають на величину першого фактора. Вплив цього фактора обчислюється як різниця між добутком приватних показників другого ряду і плановою величиною досліджуваного основного показника в першому ряді.

Потім виконують другу підстановку, у якій перший рядок відсутній, а замість її приймається другий рядок першої підстановки, а за нею приводиться рядок, у якій першим показником є фактичний показник, а другим записується фактичний показник, який характеризує вплив другого фактора. Інші приватні показники нейтралізовані (перший показник в обох рядах - фактичний, а починаючи з третього інші показники - планові). Вплив цього фактора обчислюється так само, як і у першій підстановці, по різниці між добутком показників цього ряду з величиною досліджуваного показника з другого рядка першої підстановки.

Подальший розрахунок впливу третього і подальшого факторів виробляється в третій і наступній підстановках, аналогічно розрахунку приведеному в другій підстановці.

Прийом різниць показників є різновидом прийому ланцюгових підстановок. Він заснований на визначення різниць між фактичними і плановими (базисними) значеннями показників і множенні їх за кожним показником на абсолютне значення іншого взаємозалежного з ними показника. При цьому, визначаючи вплив кількісного фактора, різницю по відповідному показнику помножують на планове значення якісного показника. Для визначення впливу якісного фактора різницю за відповідним приватним показником помножують на фактичне значення кількісного показника.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів:

- обсягу реалізації продукції (VРПі);

- її структури (УДі);

- рівня середньореалізаційних цін (Ці);

- собівартості виробу (Сі).

У такий спосіб факторна модель аналізу прибутку від реалізації продукції має наступний вид:

ПР = VРП? УДі ? Ці ? Сі, (1.1)

Обсяг реалізації продукції може мати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції може мати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної і збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Собівартість продукції і прибуток знаходяться у зворотно пропорційній залежності.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у зворотно пропорційній залежності. Тобто якщо збільшується рівень цін, то зростає і прибуток, і навпаки.

Зміна суми прибутку від реалізації за рахунок обсягу реалізації продукції визначається за формулою:

П_VRП = П_ум1 - П_пл, (1.2)

Зміна прибутку від реалізації за рахунок структури:

П_УД = П_ум2 - П_ум1, (1.3)

Зміна прибутку від реалізації за рахунок цін:

П_Ц = П_ум3 - П_ум2, (1.4)

Зміна прибутку від реалізації за рахунок собівартості:

П_С = П_ф - П_ум3, (1.5)

Загальне відхилення прибутку від реалізації:

П_общ = П_ф - П_пл, (1.6)

Варто проаналізувати також виконання плану і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, величина якого залежить від трьох факторів:

1. обсяг продажу;

2. собівартість;

3. середньо реалізаційні ціни.

Факторна модель прибутку від реалізації окремих видів продукції має наступний вид:

П = VРПі?(Ці - Сі), (1.7)

де П - прибуток від реалізації продукції і - го виду;

VРПі - обсяг реалізації і - го виду продукції;

Ці - ціна і - го виду продукції;

Сі - собівартість і - го виду продукції.

Методика розрахунку впливу факторів способом ланцюгових підстановок має наступний вид:

П_пл = VРП_пл?(Ц_пл - С_пл), (1.8)

П_ум1 = VРП_ф?(Ц_пл - С_пл), (1.9)

П_ум2 = VРП_ф?(Ц_ф - С_пл), (1.10)

П_ф = VРП_ф?(Ц_ф - С_ф). (1.11)

Відхилення прибутку від реалізації за рахунок впливу перерахованих вище факторів виконується за формулами:

за рахунок впливу обсягу реалізації продукції:

П_VРП = П_ум1 - П_пл, (1.12)

за рахунок зміни ціни:

П_Ц = П_ум2 - П_ум1, (1.13)

за рахунок зміни собівартості:

П_С = П_ф - П_ум2, (1.14)

загальне відхилення прибутку від реалізації:

П_заг = П_ф - П_пл. (1.15)

Рівень рентабельності виробничої діяльності, обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів:

1. зміни структури реалізації продукції;

2. її собівартості;

3. середніх цін реалізації.

Факторна модель рентабельності в цілому по підприємству має наступний вид:

, (1.16)

де П- прибуток від реалізації;

И - витрати (повна собівартість).

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству можна виконати способом ланцюгових підстановок:

, (1.17)

, (1.18)

, (1.19)

, (1.20)

, (1.21)

Відхилення рентабельності за рахунок впливу перерахованих вище факторів визначається за формулами:

за рахунок впливу обсягу реалізації продукції:

R_VRП = R_ум1 - R_пл, (1.22)

за рахунок зміни структури:

R_УД = R_ум2 - R_ум1, (1.23)

за рахунок зміни ціни:

R_Ц = R_ум3 - R_ум2, (1.24)

за рахунок зміни собівартості:

R_С = R_ф - R_ум3, (1.25)

загальне відхилення рентабельності:

R_заг = R_ф - R_пл. (1.26)

Факторний аналіз у цілому по підприємству варто доповнити аналізом рентабельності окремих видів виробів. Факторна модель аналізу має наступний вид:

, (1.27)

, (1.28)

Факторний аналіз рівня рентабельності I-го виробу можна здійснити за допомогою методу ланцюгових підстановок.

R_пл = (Ці _пл - Сі _пл)/ Сі _пл, (1.29)

R_ум1 = (Ці _ф - Сі _пл)/ Сі _пл, (1.30)

R_ф = (Ці _ф - Сі _ф)/ Сі _ф, (1.31)

Зміна рентабельності за рахунок зміни ціни:

Rц = Rум1 - Rпл, (1.32)

Зміна рентабельності за рахунок зміни собівартості:

Rc = Rф - Rум1, (1.33)

Загальне відхилення рентабельності:

R_общ = Rф - Rпл, (1.34)

Таким чином, можна стверджувати що в умовах становлення та розвитку ринкових відносин підприємства можуть самостійно формувати свої фінансові ресурси, основними джерелами яких можуть виступати прибуток, кошти, отримані від продажу цінних паперів, пайові та інші внески акціонерів, юридичних та фізичних осіб, а також кредити та інші надходження, що не суперечать законодавству.

Основним джерелом формування власного власних коштів підприємства є статутний капітал -- це сукупність коштів, вкладених у підприємство його власником (власниками). Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством та засновницькими документами.

Авансованого капіталу може бути розкрита на основі теорії відтворення факторів виробництва (виробничих ресурсів). Адже відомо, що для того, аби розпочати будь-яке виробництво, потрібна певна сума грошових коштів, отже, саме вони є первісною формою капіталу. Однак щоб організувати виробництво, капітал з грошової форми повинен перейти у продуктивну (виробничу). Така метаморфоза капіталу здійснюється через придбання за грошові кошти виробничих ресурсів -- засобів праці, предметів праці, землі, а також через наймання робочої сили.

2. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.1 Завдання аналізу фінансових результатів, аналіз складу і динаміки балансового прибутку підприємства

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою одержуваного прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємства одержується головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (здавання в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фондових і валютних біржах і т.д.).

Обсяг реалізації, розмір прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, збутової і комерційної діяльності підприємства.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

а) систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку.

б) визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансових результатів;

в) виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

г) розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

В аналізі використовуються наступні показники прибутку:

- прибуток балансовий:

- прибуток від реалізації продукції;

- прибуток від іншої реалізації;

- фінансові результати від позареалізаційних операцій.

Прибуток балансовий включає результати від реалізації продукції, результати від іншої реалізації, доходи і витрати від позареалізаційних операцій, як видно на рис 2.1.

Балансовий прибуток

Прибуток від реалізації продукції та послуг		Прибуток від іншої реалізації		Позареалізаційні фінансові результати

Обсяг продажу продукції	Структура товарної продукції	Ціна реалізації	Собівартість продукції

Прибуток від часткової участі у СП
Прибуток від здавання у оренду основних засобів та землі
Отримані та сплачені пені та штрафи
Збитки від списання дебіторської заборгованості
Збитки від стихійних лих
Доходи за акціями, облігаціями, депозитами
Доходи та збитки за валютними операціями

Зміна перехідних залишків готової продукції		Якість товарної продукції
Випуск товарної продукції		Ринки збуту продукції
Несплачена		Зміна цін на ринках збуту
Інфляційні процеси

Рисунок 2.1 - Блок-схема факторного аналізу прибутку

У процесі аналізу необхідно вивчити склад балансового прибутку і його динаміку. Вихідні результати аналізу представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз складу і динаміки балансового прибутку

Склад балансового прибутку	Показники, тис.грн.	Динаміка
	План 2012р.	факт 2012р.	Відхилення	%
1.Балансовий прибуток	50790,301	40878,069	-9912,232	80,48%
2.Прибуток від реалізації	46035,900	64852,628	18816,748	140,87%
3.Прибуток від іншої реалізації	919,044	-6014,787	-6933,831
4.Доходи від володіння корпоративними правами	-	530,913	530,913
5.Відсотки до одержання	-	2337,353	2337,353
6.Інші позареалізаційні доходи і витрати	3835,377	-20828,037	-24663,414

На підставі розрахунків, приведених у таблиці 2.1 видно, що план з балансового прибутку недовиконаний на 19,52 %, що складає 9912,23 тис. грн. Найбільш питому вагу в складі балансового прибутку складає прибуток від реалізації продукції, що збільшився в звітному періоді на 40,87 %, тобто на 18816,75 тис. грн. У звітному періоді підприємство одержало від іншої реалізації збитки на суму 6014,79тис. грн., а також збиток від інших позареалізаційних доходів і витрат на суму 20828,04 тис. грн.

Прибуток у звітному періоді отриманий від володіння корпоративними правами і по відсотках до одержання склав відповідно 530,9 тис. грн. і 2337,3 тис. грн.

2.2 Аналіз фінансових результатів від реалізації продукції

Підприємство випускає чотири види виробів: А, В, С, Д, дані по яким представлені в таблиці 2.2

Таблиця 2.2 - Додаткові вхідні дані

	Вид продукції	Обсяг, тис.од.	Середня ціна ревлізації, грн.	Собівартість одиниці виробу, грн.	Прибуток від реалізації, тис. Грн.	Витрати тис.грн
План	А	127,772	525,00	434,917	67080,510	55570,410
	В	106,475	630,00	521,909	67079,408	55570,410
	С	91,266	735,00	608,896	67080,510	55571,512
	Д	85,180	787,50	652,401	67079,408	55571,623
Разом		410,694			268319,835	222283,955
Факт	А	197,268	527,50	445,310	104058,933	87845,498
	В	164,390	633,00	534,372	104058,933	87845,498
	С	134,196	775,43	654,614	104058,933	87846,611
	Д	131,512	791,25	667,965	104058,933	87845,498
Разом		627,366			416235,733	351383,106

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів:

а) обсягу реалізації продукції (Vрп_i);

б) її структури (Уд_i);

в) рівня середньореалізаційних цін (Ц_i);

г) собівартості виробу (С_i).

Розрахунок впливу цих факторів на суму прибутку можна виконати способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані, наведені в таблицях 2.2 і 2.3.

Таблиця 2.3 - Вихідні дані для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції, тис. грн.

Показники	План	План, перелічений по фактичному обсягу реалізації	Факт
1. Виторг від реалізації продукції за винятком ПДВ і акцизу (ВР)	268319,835	409331,349	416235,733
2. Повна собівартість реалізованої продукції (ПС)	222283,955	339101,990	351383,106
3. Прибуток від реалізації товарної продукції (П=ВР-ПС)	46035,900	70229,359	64852,628

Зробимо допоміжні розрахунки для факторного аналізу прибутку від реалізації продукції підприємства в таблиці 2.4

Таблиця 2.4 - Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку від реалізації продукції

Показник	Умови розрахунку	Порядок розрахунку	Сума прибутку, тис. грн.
	Обсяг реалізованої продукції (VРП)	Структура товарної продукції (УДі)	Ціна (Ці)	Собівартість (Сі)
План	П	П	П	П	ВРпл-ПСпл	46035,900
Ум. 1	Ф	П	П	П	Ппл•К	70324,441
Ум. 2	Ф	Ф	П	П	Врпересч-Пспересч	70229,359
Ум. 3	Ф	Ф	Ф	П	ВРф-ПСпересч	77133,743
Факт	Ф	Ф	Ф	Ф	ВРф-ПСф	64852,628

Коефіцієнт виконання плану за обсягом реалізації складає:

К = · 100% = 152,76%

Тобто план за обсягом реалізації перевиконаний на 52,76%.

Розрахуємо зміну суми прибутку від реалізації за рахунок зміни:

а) обсягу реалізації продукції:

ДП_VРП = 70323,142-46035,05=24288,092 тис.грн.

б) структури:

ДП_УД = 70228,17-70323,142= -94,972 тис. грн,

в) цін:

ДП_Ц = 77133,26-70228,17=6905,09 тис.грн.

г) собівартості:

ДП_С = 64854,92-77133,26= -12278,32 тис. грн,

Загальне відхилення прибутку від реалізації складе:

ДП_общ = 64854,92-46035,05=18819,87 тис. грн.

Результати розрахунків показують, що план прибутку перевиконаний в основному за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції, що привело до зростання прибутку від реалізації продукції на 24288,092 тис. грн., а також за рахунок підвищення середньореалізаційних цін, що призвело до збільшення прибутку на 6905,09 тис. грн. У зв'язку з підвищенням собівартості продукції прибуток від реалізації зменьшився на 12278,32 тис. грн. Зміна структури товарної продукції в звітному періоді також сприяло скороченню прибутку від реалізації на 94,97 тис. грн., тобто не має нерентабельних видів продукції у загальному обсягу випуску продукції.

Варто проаналізувати також виконання плану і динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції, розмір якого залежить від трьох факторів:

а) обсягу продажу;

б) собівартості;

в) середньореалізаційних цін.

Проаналізуємо вплив факторів на прибуток від реалізації за допомогою способу ланцюгових підстановок, а також визначимо відхилення прибутку від реалізації за рахунок впливу даних факторів за кожним видом виробу:

Проведемо розрахунки за продукцією А

- виріб А:

П_пл = 127,772· (525-434,92)=11509,7 тис. грн,

П_ум1 = 197,27· (525-434,92) = 17770,08 тис. грн,

П_ум2 = 197,27· (527,5-434,92) = 18263,26 тис. грн,

П_ф = 197,27· (527,5-445,31) = 16213,62 тис. грн,

ДП_VРП = 17770,08-115097=6260,38 тис. грн,

ДП_Ц =1826326 - 17770,08=493,18 тис. грн,

ДП_С = 16213,62-18263,26=-2049,639 тис. грн,

ДП_заг = 16213,62-11509,7=4703,97 тис. грн.

Аналогічні розрахунки проведемо за іншими видами продукції.

Результати розрахунків занесемо в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 - Факторний аналіз прибутку від реалізації окремих видів продукції

Вид продукції	Кількість реалізованої продукції, тис. од.	Середня ціна реалізації, грн.	Собівартість одиниці продукції, грн.	Сума прибутку від реалізації продукції, тис. грн.	Відхилення від планового прибутку, тис. грн.
					загальне	у тому числі
	План	факт	план	факт	План	Факт	план	Факт		обсягу і структури реалізації	ціни	собівартості
А	127,772	197,268	525	527,5	434,917	445,31	11510,1	16213,4	4703,34	4210,16	2543,38	-2050,206
В	106,475	164,39	630	633	521,909	534,372	11508,997	16213,4	4704,44	4211,27	2541,97	-2048,796
С	91,266	134,196	735	775,425	608,896	654,614	11508,998	16212,3	4703,32	-721,55	11560,1	-6135,18
Д	85,1802	131,512	787,5	791,25	652,401	667,965	11507,785	16213,4	4705,65	4212,48	2540,09	-2046,924
Разом	410,694	627,366					46035,88	64852,6	18816,7	11912,4	19185,5	-12281,11

Отже, прибуток від реалізації по видах виробів у звітному періоді збільшився в порівнянні з плановим на +18816,7 тис.грн. В основниму таке збільшення викликано зміною(збільшенням) в обсязі і структурі реалізації продукції - у цілому на 11912,4 тис. грн.

2.3 Аналіз рентабельності діяльності підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат та ін.

Показники рентабельності можна об'єднати в декілька груп:

а) перша група - показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;

б) друга група - показники, що характеризують рентабельність продажу;

в) третя група - показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.

Усі ці показники можна розрахувати на основі прибутку, прибутку від реалізації, або чистого прибутку.

Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) обчислюється шляхом співвідношення валового або чистого прибутку до суми витрат із реалізації продукції, за формулою 2.1.

R_З = , (2.1)

де БП (ЧП) - відповідно балансовий і чистий прибуток;

И - сума витрат із реалізації продукції.

Вона показує, скільки гривень має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції.

Рентабельність продажу розраховується шляхом ділення прибутку від реалізації продукції (чистого прибутку) на суму отриманої виручки (ВР).

R = . (2.2)

Вона характеризує ефективність підприємницької діяльності, тобто скільки прибутку має підприємство з 1 грн. продажу.

Рентабельність (прибутковість) капіталу визначається як відношення балансового (валового чи чистого) прибутку до середньорічної вартості всього авансованого капіталу або окремих його частин (основний капітал, оборотний капітал, позикові засоби).

R_К = . (2.3)

Рівень рентабельності виробничої діяльності, обчислений у цілому по підприємству, залежить від трьох основних факторів:

а) зміни структури реалізації продукції;

б) її собівартості;

в) середній цін реалізації.

Факторна модель рентабельності в цілому по підприємству має наступний вигляд:

R = , (2.4)

де П - прибуток від реалізації;

И - витрати (повна собівартість).

Розрахунок впливу факторів на зміну рівня рентабельності в цілому по підприємству можна виконати способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані таблиць 2.3 і 2.4.

R_пл = · 100 = 20,71 %,

R_ум1 = · 100 = 20,71 %,

R_ум2 = · 100 = 20,71 %,

R_ум3 = · 100 = 22,75 %,

R_ф = · 100 = 18,45 %.

Визначимо відхилення рентабельності за рахунок впливу перерахованих вище факторів:

а) за рахунок впливу обсягу реалізації продукції:

ДR_vрп = 20,71 - 20,71 = 0 %

б) за рахунок зміни структури:

ДR_уд = 20,71- 20,71 = 0 %

в) за рахунок зміни ціни:

ДR_ц = 22,75 -20,71 = +2,04 %

г) за рахунок зміни собівартості:

ДR_с = 18,45 - 22,75 = -4,29 %

д) загальне відхилення рентабельності:

ДR_заг = 18,45 - 20,71 = -2,25 %

Результати розрахунків показують, що рівень рентабельності в звітному періоді в порівнянні з планом зменшився на 2,25 %.

За рахунок підвищення середньо реалізаційних цін рентабельність зросла на 2,04 %, а за рахунок збільшення собівартості одиниці виробу - знизилася на 4,29 %.

Факторний аналіз рентабельності в цілому по підприємству варто доповнити аналізом рентабельності окремих видів виробів. Факторний аналіз рівня рентабельності виробу А проведемо за допомогою методу ланцюгових підстановок.

- виріб А:

R_пл = · 100 = 20,71 %,

R_ум1 = · 100 = 21,29 %,

R_ф = · 100 = 18,46 %.

Зміна рентабельності по виробу А за рахунок зміни ціни складає:

ДR_Ц = 21,29 - 20,71 = 0,57 %

Зміна рентабельності за рахунок зміни собівартості:

ДR_C = 18,46 - 21,29 = -2,83 %

Загальне відхилення:

ДR_заг = 18,46 - 20,71 = -2,26 %

Аналогічно слід провести аналіз зміни рентабельності за всіма іншими видами продукції.

Результати розрахунків занесемо в підсумкову таблицю 2.6.

Таблиця 2.6 - Факторний аналіз рентабельності за рахунок окремих видів продукції

Вид продукції	Середня ціна реалізації, грн.	Собівартість одиниці продукції, грн.	Рентабелбність %	Відхилення від плану %
				Загальне	За рахунок
	План	Факт	План	Факт	План	Факт		Ціни	собівартості
А	525	527,5	434,91	445,31	20,71%	18,46%	-2,26%	0,57%	-2,83%
В	630	633	521,91	534,37	20,71%	18,46%	-2,25%	0,57%	-2,83%
С	735	775,43	608,89	654,61	20,71%	18,46%	-2,25%	6,64%	-8,89%
Д	787,5	791,25	652,40	667,96	20,71%	18,46%	-2,25%	0,57%	-2,83%

На підставі зроблених розрахунків, результати яких занесені в таблицю 2.6, можна побачити, що рівень рентабельності в цілому по підприємству в звітному періоді в порівнянні з плановим знизився на 2,25 % і, загалом, за кожним видом продукції маємо приблизно однакове відхилення від плану -2,25 %.

Якщо проаналізувати кожен вид продукції окремо, то можна сказати, що по продукції А, В, С и Д негативний вплив на рівень рентабельності справив фактор собівартості, за рахунок якого рентабельність знизилася відповідно на 2,26 %, 2,25 %, 2,25 % і 2,25 %. Фактор ціни по продукції А, В, С і Д в звітному періоді мав позитивний вплив - рентабельність збільшилась на 0,57%, 0,57%, 6,64% та 0,57% відповідно.

Найбільший вплив на рівень рентабельності отримано по продукту С, що можна побачити з таблиці 2.6, за рахунок ціни і найбільший негативний вплив(-8,89) - за рахунок собівартості.

3. Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства виражається в співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємств і їхніх джерел. Основні задачі аналізу фінансового стану - визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення чи погіршення за певний період, підготовка рекомендацій з підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємств.

Об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств здійснюється за допомогою комплексу, системи показників, що детально і всебічно характеризують фінансовий стан.

Показники оцінки фінансового стану повинні бути такими, щоб усі хто зв'язаний з підприємством економічними відносинами могли одержати відповідь на питання на кільки надійне підприємство як партнер у фінансових відносинах і прийняти рішення про проведення економічних відносин з ним.

Комплекс показників оцінки фінансового стану включає 79 показників, призначених для детальної і всебічної оцінки фінансового стану.

У залежності від цілей аналізу, задач його здійснення й іншої специфіки в кожному конкретному випадку може використатися оптимальний набір цих показників.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (терміновість) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу, чи іншу дату:

К_а.=, (3.1)

К_а.п.=(1759,2+96304,4+245,6)/194913,5=0,5044;

К_а.к.=(80131,7+25079,2+44,9)/140713,1=0,7480.

Таким чином ми бачимо, що на кінець звітного періоду коефіцієнт абсолютної ліквідності більше, чим на початок, тобто підприємство збільшує частку поточної заборгованості, яка може бути погашена на дату складання балансу, чи іншу дату з 50,44% до 74,80%.

Уточнений (проміжний) коефіцієнт ліквідності показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних коштів, але і за рахунок очікуваних надходжень:

К_у.л= +

, (3.2)

К_у.л.п=(38518,7+57628,3+3842,1+1759,2+96304,4+245,6)/194913,5=0,722;

К_у.л.к=(35120,5+24214,8+15701,980131,7+25079,2+44,9)/140713,1= 1,109.

Таким чином ми бачимо, що на кінець звітного періоду коефіцієнт уточненої (проміжної) ліквідності більше, ніж на початок (1,109>0,722), тобто підприємство збільшує частину короткострокових зобов'язань, яка може бути погашена не тільки за рахунок наявних коштів, але і за рахунок очікуваних надходжень.

Уточнений коефіцієнт ліквідності скорегований з урахуванням авансів, виданих і отриманих, показує яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена не тільки за рахунок наявних коштів, але і за рахунок очікуваних надходжень:

К_у.л.с = +

+ , (3.3)

К_у.л.с.п=(38518,7+57628,3+3842,1+1759,2+96304,4+245,6)/(194913,5+6308,5)==0,9855;

К_у.л.с.к=(35120,5+24214,8+15701,9+80131,7+25079,2+44,9)/(140713,1+ +14522,6)=1,1614.

Уточнений коефіцієнт ліквідності скорегований з урахуванням авансів, виданих і отриманих збільшився з 0,9855 до 1,1614, тобто збільшується частина короткострокових зобов'язань яка може бути погашена не тільки за рахунок наявних коштів, але і за рахунок очікуваних надходжень.

Коефіцієнт поточної ліквідності дозволяє установити на скільки оборотні активи покривають короткострокові зобов'язання:

К_п.л. = , (3.4)

К_п.л.н. =356681,1/194913,5=1,8;

К_п.л.к. =306739,9/140713,1=2,2.

Коефіцієнт поточної ліквідності збільшився з 1,8 до 2,2 тобто збільшується імовірність покриття короткострокових зобов'язань оборотними коштами підприємства.

Чисті оборотні активи свідчать про перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями (визначають величину потреби у власному оборотному капіталі), грн.:

Чо.а.= Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання (3.5)

Чо.а.п.= 356681,1-194913,5=161767,62 грн.;

Чо.а.к= 306739,9 - 140713,1=166026,83 грн.

Перевищення оборотних активів над короткостроковими забов'заннями зменшився з 161767,62 до 166026,83 грн. Це свідчить, що наше підприємство забезпечене оборотними активами вдосталь.

Забезпеченність власними оборотними коштами характерезує ступінь участі капітала у формуванні оборотних коштів

З _в.о.а.= (3.6)

З _в.о.а.п=161767,62 /356681,1= 0,45;

З _в.о.а.к=166026,83 /306739,9 =0,54.

Показник забезпеченості власними оборотними активами на кінець року збільшився з 0,45 до 0,54. це свідчить про те, що збільшилась частка власного капіталу у формуванні оборотних коштів.

Часка активів, що важко реалізуються у загальній велечені оборотних активів характерезують якість активів, %

А_в.р.= (3.7)

А_в.р.п.=(71676,7*100)/ 356681,1=17,12%;

А_в.р.к.=(61057,5*100)/ 306739,9 =23,37%.

Порівнянно зі звітнім періодом частка активів, що важко реалізуються зросла з 17,12% до 23,37%. Цей показник свідчить про якість активів, а також, що більша частка активів можуть легко трансформуватись у грошові кошти при необхідності.

Співвідношення активів, що важко реалізуються і легко реалізуються характерезує якість активів, (%)

А_в.р.л.р= (3.8)

А_{в.р.л.р.п}.=(61057,5*100)/ (356681,1-61057,5)= 20,65%;

А_{в.р.л.р.к}=(71676,7*100)/ (306739,9-71676,7)=30,49 %.

Співвідношення активів, що важко реалізуються і активів, що легко реалізуються збільшелось з 20,65% до 30,49%. Тобто, якість активів збільшилась.

Коефіцієнт оборотності активів характерезує швидкість обороту сукупних активів, кількість оборотів

К_о.а.= (3.9)

К_о.а.= 725246,7/((970923,7+1013566,0)/2)=0,7309.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів характеризує швидкість обороту оборотних активів, кількість оборотів

К_о.о.а.= (3.10)

К_о.о.а.= 725246,7/((356681,1+306739,9)/2)=2,19.

Цей коефіцієнт показує, що наше підприємство ефективно використовує оборотні активи, оборотні активи обертаються 2,2 рази в операціонному циклі.

Залучення засобів в оборот відображає додаткове залучення (вивельненя) засобів в оборот, зв'язане з уповільненням оборотності оборотних активів, грн.

З_з.= (3.11)

З_з.звіт.=(728700,2/365)*(175,13-161,415)= 27381,16 грн.

З_{з.попер.}=(725246,7/365)*(175,13-161,415)= 27251,39 грн.

На підприємстві у звітному періоді збыльшилась сума необхідного залучення засобів в порівнянні з попереднім періодом з 27251,39 до 27381,16 грн.

Оборотність дебіторської заборгованості характеризує кратність перевищення виторгу над середньою дебіторською заборгованість оборотів:

О_д.з= (3.12)

.

Цей показник показує, що виторг перевищує дебіторську заборгованість в 24,24 рази.

Період погашення дебіторської заборгованості відображає середній сформований за період термін розрахунків покупців і замовників, дні

П_д.з= (3.13)

Пд.з=365/24,24= 15 днів.

Середній період погашення дебіторської заборгованості складає 15 днів.

Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі оборотних активів характеризує структуру оборотних активів, %

Ч_д.з.= (3.14)

Ч_д.з.п.= ((38518,7+3842,1)*100) /356681,1=11,88%;

Ч_д.з.к.=((35120,5+15701,9)*100)/ 306739,9=16,57%.

Частка дебіторської заборгованості в сукупній сумі оборотнимх активів, поравняно з плановим періодом збільшилась з 16,57% до 11,88%.

Частка сумнівної дебіторської заборгованості свідчить про якість дебіторської заборгованості, %

Ч_с.д.з = (3.15)

Цю формулу ми неразроховували, тому що не мали данних про сумнівну дебіторську заборгованість.

Оборотність виробничих запасів показує швидкість обороту матеріальних запасів на підприємстві, кількість оборотів

О_в.з.= (3.16)

О_в.з.= 522418,7/(222685,4/2)=28,2

Цей показник показує, що виробничі запаси швидко переносять свою собівартість на собівартість готової продукції. Приблизно 28 разів матеріали переносять свою собівартість на собівартість готової продукції.

Термін збереження запасів свідчить про середній термін збереження запасів на складі, дні

Т_з.з = (3.17)

Т_з.з.=365/28,2=13 дня.

Цей показник показує, що всередньому 13 дня запаси зберігаються на складі, а потім надходять у виробництво і переносять свою собівартість на собівартість готової продукції.

Оборотність готової продукції характеризує швидкість обороту готової продукції

О_г.п.= (3.18)

О_г.п.= 469684,6/20572,5=23.

Це свідчить про те, що за один рік або один операційний цикл готова продукція робить приблизно 23 обороти.

Термін збереження готової продукції вказує на тривалість збереження готової продукції, дні

Т_г.пр.= (3.19)

Т_г.пр.=365/23=16 днів

Цей показник показує, що в середньому готова продукція зберігається 16 днів.

Коефіцієнт незалежності характеризує частку власного капіталу в загальному обсязі пасивів

К_н.= (3.20)

К_{н.попер..}= (725421,3+283,9)/ 970923,7=0,7474;

К_{н.звітн.}= (757118,5+285,3)/1013566,0=0,7473.