Тактичне планування фінансової діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1 Теоретичні засади тактичного планування маркетингової діяльності підприємства

1.1 Сутність, значення і завдання тактичного планування

1.2 Зміст і структура поточного плану діяльності підприємств

1.3 Система планових норм та нормативів у тактичних планових рішеннях

2 Аналіз ефективності техніко-економічних показників господарської діяльності підприємства

2.1 Аналіз показників використання основних засобів (фондів) та ефективності оборотних коштів

2.2 Аналіз використання трудових ресурсів

2.3 Аналіз доходів, собівартості та рентабельності підприємства

3 Шляхи покращення фінансово-господарської діяльності підприємства

Висновки

Перелік посилань

Додатки

Вступ

Актуальність теми роботи. Методи планування, починаючи з 90-х років, збагачуються і удосконалюються прискорюваними темпами. Особливу роль у цьому відіграють два чинники. Перший - це економічні кризи. Вони змусили економістів і менеджерів різних країн вишукувати нові адекватні методи управління. Другий чинник пов'язаний зі швидким поширенням інформаційних технологій та комп'ютерної техніки. Ці засоби зробили загальнодоступними аналіз перспектив розвитку підприємства та їх прогнозування. Створення інформаційних систем на підприємствах дозволили автоматизувати, спростити і прискорити виконання величезного числа функцій планування і контролю.

Однак побудова системи планування на підприємстві, що відповідає сучасним вимогам, - досить складний процес. Для цього необхідні відповідні ресурси, а працівники підприємства повинні володіти певними навичками та вмінням, так як потрібно вирішувати ряд складних методологічних і організаційно-технічних проблем, пов'язаних з кардинальною перебудовою всіх елементів внутрішньофірмового планування.

Рішення методологічних проблем передбачає: оволодіння теорією планування (методичними основами планування, вченням про систему, механізм, методам і процесі планування); вибір форм і методів планування, в найбільшій мірі відповідають специфіці підприємства; розробку структури планів підприємства, систему показників та методику їх розрахунку і т.д.

Рішення організаційно-технічних проблем дозволяє створити умови для впровадження в практику управління підприємством всіх елементів системи планування.

Для реалістичного планування необхідно розуміти суть процесів, що протікають в економіці в цілому, і ситуацію, що складається на самому підприємстві, що складає актуальність теми роботи.

Об'єкт курсової роботи є фінансово-господарська та маркетингова діяльність ТОВ «Агроекспорт».

Предмет - тактичне планування фінансової діяльності на підприємстві.

Метою роботи є виявлення проблем здійснення процесу тактичного планування на підприємстві та шляхів їх подолання, а також аналіз позитивного досвіду здійснення тактичного планування на прикладі конкретного підприємства - ТОВ «Агроекспорт».

Для досягнення цієї мети буде потрібно вирішити такі завдання:

- вивчити теоретичні основи процесу фінансового планування на підприємствах;

- розглянути позицію тактичного планування в системі фінансового планування на підприємстві;

- розглянути цілі, форми і методи тактичного планування;

- розглянути практичні аспекти діяльності конкретного підприємства (на прикладі ТОВ «Агроекспорт»);

- виявити проблеми тактичного планування на підприємстві;

- на основі виявленої тенденції та принципів здійснення процесу тактичного планування визначити найбільш ефективні шляхи здійснення діяльності.

В ході написання курсової були використані методи дослідження: метод аналізу економічної літератури, присвяченої теоретико-методологічним засадам дослідження, методи економічного аналізу, синтезу, метод порівняння.

1 Теоретичні засади тактичного планування маркетингової діяльності підприємства

1.1 Сутність, значення і завдання тактичного планування

Тактичне планування - це сукупність дій, процедур, господарської політики, спрямованих на досягнення поставлених поточних цілей і завдань. Тактичне планування можна розглядати як засіб реалізації стратегії підприємства, інструмент забезпечення взаємозв'язків цілей з можливостями підприємства, визначення послідовності і способів ефективного їх досягнення, чіткого розподілу завдань між коленим функціональним і лінійним підрозділом підприємства, обумовлених їх місця та ролі в досягненні загальних цілей.

Тактичне планування істотно відрізняється від стратегічного за певними ознаками. Основна відмінність полягає в охопленні сфер впливу.

Стратегічне планування справляє ширший і глибший (глобальний) вплив на діяльність підприємства, визначає його успіх в майбутньому.

Тактичне - враховує поточну внутрішню і зовнішню ситуацію, передбачає необхідні і можливі заходи для того, щоб їх реалізація забезпечила успіх сьогодні та сприяла досягненню стратегічних цілей і завдань.

Важливим є і часовий аспект відмінності. Стратегічне планування розраховане на тривалу перспективу і його наслідки проявляються через певний період часу та впливають на результати діяльності підприємства впродовж тривалого періоду.

Тактичне, як правило, розраховане на короткий період (до 1 року), конкретизує і доповнює стратегічний план та підлягає оперативному регулюванню.

Стратегічне планування зосереджене, в основному, по вертикальних рівнях управлінської ієрархії і в більшості випадків здійснюється «зверху - вниз». Це означає, що планові орієнтири, стратегічні цілі розробляються на вищому рівні управління, їх виконання передається на тактичний рівень управління - керівникам лінійних і функціональних підрозділів в масштабах всього підприємства. На цьому рівні розробляються середньотермінові і поточні плани реалізації стратегії. Таким чином, можна вважати, що тактичне планування зосереджене по горизонтальних рівнях управління. Процеси взаємозв'язки і синхронізації, коригувань планів протікають «знизу - вверх».

Зарубіжна і вітчизняна практика господарювання визначила як найбільш прийнятний для розробки тактичних планів часовий період в один рік, що відповідає календарному господарському і фінансовому періоду.

Розгорнутою формою тактичного плану є поточний річний техніко-економічний план діяльності підприємства. У вітчизняній практиці господарювання він має різні назви: «промфінплан», «план розвитку підприємства», «план економічного і соціального розвитку підприємства», «річний техніко-економічний план», «поточний план» та ін.

Річний техніко-економічний план є комплексним документом, який охоплює всі аспекти діяльності підприємства: виробництво і збут, науково-технічний розвиток, соціальну сферу, інвестиційну діяльність, охорону довкілля, зовнішньоекономічні відносини тощо.

Основні завдання річного техніко-економічного плану полягають в забезпеченні виконання стратегічного плану, раціональному використанні всіх наявних на підприємстві ресурсів, своєчасному врахуванні змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі, оперативному контролі за ефективністю управління, деталізації завдань всім підрозділам виробництва.

Поточний річний техніко-економічний план впливає на всі аспекти діяльності підприємства. Добре обґрунтований план ефективно сприяє досягненню цілей підприємства, а необґрунтований призводить до систематичних порушень графіків випуску продукції, простоїв, понадурочної роботи, проблем з фінансами. Тому поточний річний техніко-економічний план повинен бути цілеспрямованим, реалістичним, досяжним, адресним.

Вітчизняна і світова практика планування свідчить про те, ще розробка планів вимагає великої інтелектуальної праці багатьох фахівців - маркетологів, постачальників, трудовиків, інженерів, менеджерів, тощо.

Процес планування є важливим етапом загальної діяльності підприємства. Процес планування - не проста послідовність операцій з розробки планів і не процедура здійснення в певній послідовності господарських подій. Він вимагає гнучкості та управлінської майстерності, які допускають зміну процедури, якщо управлінські рішення не сприяють досягненню поставлених завдань.

Процес планування - це неперервний, замкнений цикл процедур з прямим і зворотнім зв'язком. Цілі і завдання формуються ще задовго до початку їх реалізації, однак конкретизуються в процесі виконання плану у вигляді коригувань, уточнень та складання оперативних і календарних планів.

1.2 Зміст і структура поточного плану діяльності підприємств

Техніко-економічний план діяльності підприємства - розгорнута програма його виробничої діяльності, спрямована на реалізацію стратегічних цілей за умови оптимального використання ресурсів та створення сприятливих умов для працюючих.

За умов планової економіки план економічного і соціального розвитку підприємства включав такі розділи:

- розділ 1- План виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);

- розділ 2 - План технічного розвитку і організації виробництва;

- розділ 3 - Показники підвищення ефективності виробництва;

- розділ 4 - Норми і нормативи;

- розділ 5 - План капітального будівництва;

- розділ 6 - План матеріально-технічного забезпечення;

- розділ 7 - План з праці і заробітної плати;

- розділ 8 - План собівартості продукції, прибутку і рентабельності виробництва;

- розділ 9 - Фінансовий план;

- розділ 10 - Фонди економічного стимулювання;

- розділ 11 - План соціального розвитку;

- розділ 12 - План зовнішньоекономічної діяльності;

- розділ 13 - План заходів з охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів.

Така структура поточного плану діяльності була оправдана, оскільки забезпечувала взаємозв'язок всіх напрямків і видів діяльності на підприємстві, кількісну оцінку результатів та визначала ступінь досягнення поставлених цілей і завдань, відповідала вимогам державної та відомчої статистики.

В ринкових умовах господарювання істотно змінилася сама філософія планування, значно скоротилася звітність підприємств перед державою, міністерствами і відомствами. За таких умов підприємства самостійно визначають кількість розділів плану, їх зміст та механізм складання.

У світовій практиці планування теж не простежується єдиної структури планів діяльності підприємства. Так, в країнах континентальної Європи найчастіше зустрічається наступна структура поточних планів розвитку підприємств:

- план товарообороту;

- план рекламних заходів;

- план по сировині;

- виробничий план;

- план з праці;

- рух запасів готової продукції;

- кошторис витрат;

- кредитний план;

- план капітальних вкладень;

- план досліджень і розробок;

- фінансовий план.

Порівнюючи вищезгадані структури поточного плану діяльності підприємств, можна констатувати, що істотних відмінностей між ними немає. Має місце лише різна ступінь деталізації того чи іншого напрямку діяльності підприємства. Крім того, глибиною розробки характеризуються план маркетингу і фінансовий план, які забезпечують зв'язок підприємства з зовнішнім середовищем.

Враховуючи, що підприємницькі структури в Україні мають певний досвід техніко-економічного планування в минулому, фахівці рекомендують розробку техніко-економічних планів діяльності підприємств здійснювати, враховуючи при ньому стратегічні цілі та орієнтуючись на результати маркетингових досліджень, в такій послідовності:

а) план виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг);

б) план організаційно-технічного розвитку;

в) план матеріально-технічного забезпечення;

г) план з праці і кадрів;

д) план собівартості продукції та прибутку;

е) фінансовий план.

В ринкових умовах підприємства самостійно обирають структуру плану, враховуючи при тому свої виробничі особливості та адаптуючись до плану стратегічного розвитку.

Рекомендовані розділи плану можуть при необхідності доповнюватися іншими. При техніко-економічному плануванні важливо забезпечити ув'язку всіх розділів плану в єдине ціле, розраховувати систему показників, яку можна розглянути як планову модель діяльності підприємства та його підрозділів.

Вибір системи планових показників діяльності підприємства є одним з важливих питань методології планування.

Техніко-економічне планування передбачає розробку цілісної системи показників розвитку техніки, трудових, матеріальних та інноваційних ресурсів в їх єдності та взаємозалежності як за місцем, так і за часом дії. В ході планування обґрунтовуються оптимальні обсяги виробництва, обираються необхідні виробничі ресурси, встановлюються раціональні норми їх використання, визначаються кінцеві фінансові результати тощо.

1.3 Система планових норм та нормативів у тактичних планових рішеннях

Високі кінцеві результати виробництва забезпечуються на всіх етапах маркетингу, планування, організації, менеджменту, продажу, інвестування, пов'язаних між собою єдиною системою планових показників і норм.

У сучасній економічній літературі немає загально визначеного поняття про норми і нормативи.

З наукових позицій норматив являє собою єдину, середньозважену величину витрачання економічних ресурсів, яка складається в діючих ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання.

Норматив - це еталон витрачання різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість.

Норма - науково-обґрунтована величина витрачання економічних ресурсів у конкретних виробничо-технічних умовах. Норма встановлює індивідуальне значення (величину) витрачання ресурсів на одиницю продукції в певних умовах господарювання.

Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрішньогосподарське призначення. Вони створюються для локальних умов робочого місця, певного типу виробництва і відображають як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства, зміни витрат економічних ресурсів при допустимих обмеженнях в планові періоди їх застосування. Норми розробляються на короткотерміновий період і відповідають умовам, для яких вони розробляються, та переглядаються відповідно до змін нормо утворюючих виробничих факторів.

За своїм значенням норми і нормативи можуть бути:

- абсолютними та відносними;

- загальними і частковими;

- плановими і фактичними;

- перспективними і поточними;

- кількісними та якісними;

- макро - та мікроекономічними.

3 тактичних позицій норми і нормативи - вихідні величини для планування, оцінки результатів діяльності.

В плановій діяльності підприємства знаходять широке застосування різні норми і нормативи, які можна об'єднати в окремі групи за такими ознаками:

- за видами ресурсів розрізняють норми і нормативи, які регулюють величину витрат засобів виробництва, предметів праці, робочої сили на виготовлення одиниці продукції. За даною ознакою розрізняють норми витрачання різних виробничих ресурсів на підприємствах.

- за стадіями виробництва слід виділити нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних, виробничих запасів матеріалів, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової продукції, величина і динаміка яких характеризують процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари.

- за виконуваними функціями нормативи поділяються на економічні, технічні, організаційні, соціальні, екологічні, фінансові.

- за часом дії нормативи бувають перспективні, річні, поточні, тимчасові, разові, сезонні.

- за сферою поширення виділяють міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі, регіональні, місцеві.

- за методами встановлення розрізняють науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, звітно-статистичні нормативи і норми.

Система трудових норм і нормативів - це сукупність регламентованих витрат праці на здійснення різних видів виробничої, господарської, підприємницької та інших видів діяльності. До складу системи трудових норм і нормативів включають різноманітні трудові показники.

Норми часу - виражають необхідні або науково обґрунтовані витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції, виконання окремої роботи в хвилинах або годинах.

Норми виробітку - встановлюють необхідний обсяг продукції за відповідний період часу. Норми виробітку визначаються в натуральних одиницях за зміну, годину, місяць.

Норми обслуговування - характеризують кількість робочих місць, розмір площі та інших виробничих об'єктів, закріплених за одним робітником, бригадою, ланкою.

Норми чисельності - визначають необхідну кількість працівників відповідної категорії для виконання заданого обсягу роботи або обслуговування виробничих процесів.

Норми управління - регламентують кількість працівників на одного керівника відповідного підрозділу підприємства.

Трудові норми і нормативи використовуються при визначенні технологічної, виробничої, повної трудомісткості продукції; розрахунку чисельності працюючих за категоріями; формуванні фонду оплати праці; встановленні цін на продукцію (роботи, послуги).

Система матеріальних нормативів включає норми витрачання предметів праці і засобів виробництва. Норми витрачання предметів праці визначають величину споживання основних матеріалів, палива, енергії та інших елементів уречевленої праці на одиницю продукції. До складу норм витрачання матеріальних ресурсів входять обґрунтовані планово-розрахункові величини корисного витрачання сировини і матеріалів, а також зумовлені технологією та організацією виробництва відходи і втрати матеріалу.

При внутрішньовиробничому плануванні використовуються нормативи використання матеріальних ресурсів, які визначаються відношеннями витрачання корисного матеріалу до норми витрачання на одиницю продукції.

Для оцінки рівня використання матеріальних ресурсів застосовуються розхідні коефіцієнти, які визначаються співвідношенням фактичної норми до норми їхнього корисного витрачання.

Нормативи витрат засобів праці і виробництва характеризують потребу підприємства в робочих місцях, виробничих площах, технологічній оснастці, інструменті. Вони, як правило, мають тривалий термін використання.

Рівень використання основних засобів праці характеризується показниками:

- режим роботи устаткування;

- коефіцієнт завантаження;

- норматив фондовіддачі;

- рентабельність основних фондів;

- годинна продуктивність машин;

- коефіцієнти оновлення устаткування;

- тривалість міжремонтних циклів;

- норми простою машин під ремонтами і т. д.

До складу матеріальних нормативів входять: норми поточних, технологічних і страхових запасів матеріалів; нормативи незавершеного виробництва, готової продукції та ін. Слід зазначити, що в господарській практиці ця група нормативів застосовується рідко.

В процесі планування і прогнозування широкого застосування набули фінансові нормативи: амортизаційних відрахувань; податкових платежів, відрахувань і зборів; плати за банківський кредит; розподілу прибутку і т. д.

Ці нормативи забезпечують зв'язок підприємства з зовнішнім середовищем, встановлюються в централізованому порядку і мають довготривалий характер. Деякі з фінансових нормативів мають внутрішньовиробничий характер, встановлюються самим підприємством, змінюються під впливом економічної політики на підприємстві (нормативи розподілу прибутку, амортизаційні відрахування тощо).

Всебічну оцінку діяльності підприємства можна дати з допомогою системи техніко-економічних показників, які в цілому описують модель господарювання на певний період. В залежності від характеру поєднання показників, їх взаємодії можна визначити кінцеві результати функціонування суб'єкта господарювання, охарактеризувати його виробничу, соціально-трудову, інноваційну діяльність встановити особливості взаємовідносин із зовнішнім середовищем.

У відповідності з існуючою практикою планування всі основи показники групуються за такими напрямками діяльності підприємства: виробництво і освоєння нових видів продукції, матеріально-технічне забезпечення, інвестування, праця і соціальний розвиток, фінанси та ін.. Напрямки діяльності підприємства повинні відображатися в окремих розділах поточного техніко-економічного плану і характеризуватися властивою їм системою показників. Всі напрямки діяльності підприємства можна розглядати як проміжні, з точки зору кінцевих результатів, та як кінцеві для даної стадії виробництва або господарської функції. Отже, й система показників може розглядатися як сукупність вихідних, проміжних та кінцевих (підсумкових) показників які через економічні механізми тісно взаємодіють між собою.

Одним з основних планово-економічних механізмів є механізм рівноваги між виробництвом і споживанням. Тому план виробництва продукції повинен бути збалансованим з планом реалізації продукції. Однак виробництво і споживання відрізняються між собою рівнем пізнавальності та передбачуваності. Якщо обсяг виробництва в межах певного періоду часу роботи підприємства можна з досить високою точністю передбачити, то обсяг продажу передбачити складно.

В практиці ринкового регулювання діє механізм взаємодії всіх планових показників з кінцевими результатами роботи, видами діяльності підприємства, стадіями виробництва, часом дії планів. Така всебічна взаємодія сприяє досягненню високих ринкових результатів.

У процесі планування діяльності підприємства важливо реалізувати механізм відповідності методики визначення показників вимогам органів державної статистики. Це дозволить порівнювати результати діяльності окремих суб'єктів господарювання, формувати зведені галузеві, територіальні та державні показники і баланси.

Деякі вітчизняні фахівці рекомендують систему планових показників групувати за певними ознаками: економічний зміст, призначення та спосіб характеристики предмету.

За економічним змістом планові показники поділяються на натуральні та вартісні.

Натуральні показники характеризують споживну кількість ресурсів (матеріалів, енергії, працівників, кількість устаткування, виробничу площу і т. д.). Вартісні використовуються для характеристики загальних обсягів виробництва, витрат, результатів і т. д.

За економічним призначенням планові показники діляться на кількісні та якісні.

Кількісні характеризують абсолютні обсяги виробництва та спожиті при цьому ресурси. Якісні - ефективність використання ресурсів і виробництва в цілому (матеріале - та енергоємність, фондовіддача, витрати на 1 грн. продукції, продуктивність праці, рентабельність тощо).

За способом характеристики предмету виділяють абсолютні та відносні показники.

Абсолютні характеризують предмет абсолютно. Тобто, кількісне відображення статистичних показників, які безпосередньо характеризують абсолютні розміри соціально-економічних явищ, їх ознаки в одиницях площі, маси, часу, вартості тощо.

Відносні - в порівнянні з іншими показниками або періодами.

Вибір системи планових показників діяльності підприємства - одна з важливих проблем методології планування, яка вимагає постійного вдосконалення у зв'язку зі змінами місця і характеру планування в механізмі господарювання та регулювання економіки підприємства.

Серед сукупності інструментів обґрунтування планових рішень важливе місце займають як традиційні (творчий підхід працівників, адаптивний пошук, система бухгалтерського обліку, аналіз граничних витрат, норма прибутковості на вкладений капітал, дисконтування, аналіз чутливості, перевірка стійкості, коригування параметрів проекту) так і нові засоби.

Серед всіх засобів обґрунтування планових рішень творчий підхід працівників посідає найбільш важливе місце. Однак в теорії управління процес творчості управлінських працівників вивчений найменше. Його найчастіше пов'язують з індивідуальними характеристиками менеджера: його розумінням реальних цінностей, самосвідомістю, життєвою позицією, відношенням до ринку, мотиваційними факторами, авторитетом, кваліфікаційним рівнем, творчим потенціалом, патріотизмом. Однак ефективність планових рішень досягається не лише завдяки цим характеристикам, але й, в більшій мірі, інтуїцією, новаторством, винахідливістю, досвідом менеджера.

Творчість у плануванні можна розглядати як здатність спеціаліста з планування розробляти і застосовувати нові, нетрадиційні планові рішення, оригінальні ідеї з обов'язковою їх реалізацією на практиці. Ідеї, закладені в плані, самі по собі не можуть бути продуктивними, їх необхідно творчо реалізувати.

Спеціалісти з управління вважають, що єдиною можливістю збереження життєдіяльності підприємства, організації є створення умов для творчої праці і внесення змін.

Система бухгалтерського обліку виступає в ролі джерела даних і моделі діяльності підприємства, яка імітує операції підприємства та результати його функціонування. Наприклад, на основі даних про рух грошових коштів можна спрогнозувати всі основні джерела і напрямки їх витрачання.

Показники, з допомогою яких формується стратегія діяльності, та розробляються тактичні дії підприємства, можна звести в чотири групи:

- група1-показники платоспроможності;

- група 2-джерела формування засобів;

- група 3-використання ресурсів;

- група 4-рентабельність.

Метод аналізу граничних витрат дозволяє встановлювати і контролювати прибуткове співвідношення витрат і доходів підприємства. Якщо прибуток становить основну ціль підприємства, то аналіз граничних витрат є основним методом її досягнення. Аналіз граничних витрат при плануванні використовується для встановлення цін на продукцію (роботи, послуги), визначення обсягів виробництва.

Цей метод використовується у всіх випадках, коли можливо підрахувати граничні витрати і зіставити їх з граничними доходами.

Норма прибутку на вкладений капітал є важливим інструментом взаємозв'язку між доходами підприємства та його капіталом. З допомогою цього критерію визначається доцільність капітальних вкладень в різні заходи минулого і майбутнього.

Моделі динамічного програмування, які допомагають пошуку оптимальних рішень за кінцевими результатами попередніх рішень; моделі блочного програмування, які дозволяють з найбільшою точністю отримати оптимальні вирішення задач великих розмірів за рішенням задач з меншим числом змінних обмежень.

В процесі оптимізації планових рішень використовуються моделі, які базуються на математичній теорії графіків. Окремим видом таких моделей є моделі сітьового планування та його оновлений варіант - система ПЕРТ, яка реалізується у двох варіантах: ПЕРТ/час та ПЕРТ/витрати.

Метод ПЕРТ/час має такі особливості: сітьовий графік, часові оцінки, визначення резервів часу і критичного шляху, прийняття оперативних заходів з коригування графіку.

Отже, тактичне планування - це сукупність дій, процедур, господарської політики, спрямованих на досягнення поставлених поточних цілей і завдань. Процес планування є важливим етапом загальної діяльності підприємства.

Техніко-економічний план діяльності підприємства - розгорнута програма його виробничої діяльності, спрямована на реалізацію стратегічних цілей за умови оптимального використання ресурсів та створення сприятливих умов для працюючих. При техніко-економічному плануванні важливо забезпечити ув'язку всіх розділів плану в єдине ціле, розраховувати систему показників, яку можна розглянути як планову модель діяльності підприємства та його підрозділів.

3 тактичних позицій норми і нормативи - вихідні величини для планування, оцінки результатів діяльності, приклад яких застосуємо у наступному розділі на прикладі ТОВ «Агроекспорт».

2 Аналіз ефективності техніко-економічних показників господарської діяльності підприємства

2.1 Аналіз показників використання основних засобів (фондів) та ефективності оборотних коштів

Створена в 1998 році компанія ВАТ «Агроекспорт» є одним з найбільших експортерів зернових та олійних культур.

У власності ВАТ «Агроекспорт» знаходиться маслоекстракційний завод «Екстрол», 12 елеваторів і торговий флот. Компанія володіє унікальним в Україні річковим комплексом по перевалці зернових і олійних культур на морський транспорт.

Асортимент продукції в 2000 році був розширений - борошно різного ґатунку, крупи.

У 2001 році на підприємстві вже працювало 20 працівників, до колективу постійно приходять нові спеціалісти. Ріст продуктивності праці за рік склав 30%. Створені і покращені побутові умови, столова, переодягальня, душова.

У вересні 2002 року була придбана територія із спорудами на вул. Курчатова, 103.

У вересні 2003 року була випущена перша продукція олійних культур. Крім цього, було налагоджено випуск нових виробів.

У 2004 році на території підприємства починається будівництво нового цеху №3.

У 2006 році були впроваджені нові технології з борошно-мельних агрегатів. А також запрошувались спеціалісти на підприємство для обміну досвідом.

2007 рік. Підприємство працює стабільно. До будівлі цеху була добудована велика столова, що покращило побутові умови.

2008 рік. У 4 кварталі починається криза, але підприємство працює стабільно, незважаючи на усі труднощі.

На сьогодні організаційна структура підприємства приведена на рис 2.1

Рисунок 2.1 - Організаційна структура підприємства

Тип організаційної структури - лінійно-функціональний.

У таблиці 2.1 наведені основні техніко-економічні показники діяльності підприємства за 2009-2010 рік.

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

Показники	Значення показника	Відхилення
	2009	2010	абс.	відн., %
Собівартість продукції, тис. грн.	709,6	894,9	185,3	126,1
Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.	473	484	11	102,3
Фондовіддача	1,74	2,28	0,54	130,9
Фондорентабільність	3,76%	4,40%	0,6%	116,9
Прибуток від реалізації, тис. грн.	18,2	21,3	3,1	117,0
Рентабельність продукції, %	18,8%	23,4%	4,6%	124,4
Рентабельність виробництва, %	2,5%	2,3%	-0,2%	92,9

Динаміка обсягів виробництва (дорівнює обсягам реалізації продукції) за період 2008-2010 рік наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Обсяги виробництва (реалізації) продукції за період 2008 2010 рік, тис. грн

Показник	Сума, тис. грн	Відхилення
	2008	2009	2010	2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.
				сума	% до минулого року	сума	% до минулого року
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	820	1 011	1 325	191	123	313	131
Обсяг виробництва, (шт)	68 561	79 094	85 128	10 533	115	6 033	108
Обсяг реалізації продукції ( тис. грн)	820	1011,30	1324,60	191,3	23,33	313,30	30,98
Середньооблікова чисельність працюючих (R) (чол.)	49	57	62	8	16,33	5	8,77
Кількість робітників (r)	44	51	55	7	15,91	4	7,84
Питома вага робітників в загальної чисельності працюючих, %	89,80	89,47	88,71	-0,32	-0,36	-0,76	-0,85
Відпрацьовано днів всього одним працівником	229,89	250,58	254,87	20,69	9,00	4,29	1,71
Середня тривалість робочого дня (год.)	7,45	6,72	6,80	-0,73	-9,80	0,08	1,19
Показник	Сума, тис. грн	Відхилення
	2008	2009	2010	2009 р. до 2008 р.	2010 р. до 2009 р.
				сума	% до минулого року	сума	% до минулого року
Середньогодинна продуктивність праці (грн)	9,77	10,54	12,33	0,77	7,83	1,79	17

Як бачимо з таблиці 2.1, за розглядаємий період спостерігається стійка тенденція до зростання обсягів реалізації продукції у грошовому вигляді.

У 2009 році обсяги виробництва (реалізації) продукції збільшились на 23%, у 2010 році обсяги збільшились на 31%. Динаміка виробництва у графічному вигляді представлена на рис.2.2.

Рисунок 2.2 - Динаміка виробництва продукції за період 2008-2010 рік у грошовому виразі

У 2009 році обсяг виробництва в натуральних одиницях збільшився на 10 533 шт. (15 %), у 2010 році зріс на 6 033 (8 %).

Підприємство виробляє наступний асортимент продукції:

- Борошно;

- Крупи.

Структура реалізації та динаміка виробництва/продаж наведений у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Структура реалізації продукції за видами

Показник	2008	2009	2010
	тис. грн	Питома вага%	тис. грн	Питома вага, %	тис.грн	Питома вага, %
Крупи	451	55	546	54	742	56
Борошно	369	45	465	46	583	44
Усього	820	100	1011	100	1324,6	100

Як бачимо по таблиці 2.3 більше половини у структурі виробництва та продажу займають крупи.

Динаміка реалізації основних видів продукції у діючих цінах наведена у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Динаміка реалізації основних видів продукції

Вироби	Обсягі реалізації продукції, тис. грн	Темпи зростання (зниження),%
		Базисні	Ланцюгові
	2008	2009	2010	2009/2008	2010/2009	2009/2008	2010/2009
Крупа манна	95	120	171	127	180	127	142
Крупа вівсяна	90	115	163	127	181	127	142
Крупа перлова	45	44	52	97	115	97	119
Крупа пшенична вищого сорту	45	55	60	121	133	121	110
Крупа пшенична	41	49	67	121	164	121	136
Вироби	Обсягі реалізації продукції, тис. грн	Темпи зростання (зниження),%
		Базисні	Ланцюгові
	2008	2009	2010	2009/2008	2010/2009	2009/2008	2010/2009
Крупа рисова	36	44	67	121	185	121	153
Крупа саго	41	49	67	121	164	121	136
Крупи	45	55	74	121	164	121	136
Крупи горохові	14	16	22	114	154	114	134
Крупи гречишні	369	465	583	126	158	126	125

Здійснимо факторний аналіз реалізації. У таблиці 2.2 наведені вихідні данні для факторного аналізу. Розрахунок будемо здійснювати за моделлю

О=R х Пв х N х Т х ПП (2.1)

де, R - кількість працівників;

Пв - питома вага робітників у загальній кількості працюючих;

N - результат від реалізації товарної продукції на одного працівника;

Т - робочий день;

ПП - середня тривалість робочого дня;

Необхідні для розрахунку данні наведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Розрахункова таблиця для факторного аналізу 2008-2009 рр

№ Підстав.	Фактори	Розрахункове значення	Зміна результуючого показника	Вплив на результуючий показник
	R	Пв	N	Т	ПП, год
1	49	89,80	229,89	7,45	9,77	736,33
2	57	89,80	229,89	7,45	9,77	856,54	120,22	^
3	57	89,47	229,89	7,45	9,77	853,47	-3,07	v(резерв)
№ Підстав.	Фактори	Розрахункове значення	Зміна результуючого показника	Вплив на результуючий показник
	R	Пв	N	Т	ПП, год
1	49	89,80	229,89	7,45	9,77	736,33
2	57	89,80	229,89	7,45	9,77	856,54	120,22	^
3	57	89,47	229,89	7,45	9,77	853,47	-3,07	v(резерв)
4	57	89,47	250,58	7,45	9,77	930,28	76,81	^
5	57	89,47	250,58	6,72	9,77	839,13	-91,16	v(резерв)
6	57	89,47	250,58	6,72	10,54	904,85	65,72	^
Баланс відхилення 168,72

Обсяг реалізації продукції збільшився на 168,72 тис. грн. Резервами підвищення обсягу реалізації продукції є збільшення: питомої ваги робітників у загальної кількості працюючих, тривалості робочого дня. Отже, сума невикористаних резервів складає 94,23 тис. грн.

У таблиці 2.6 наведені дані факторного аналізу показника обсягу реалізації продукції за моделлю 2.1.

Таблиця 2.6

Розрахункова таблиця для факторного аналізу 2009-2010 рр

№ Підстав.	Фактори	Розрахункове значення	Зміна результуючого показника	Вплив на результуючий показник
	R	Пв	N	Т	ПП, год
1	57,00	89,47	250,58	6,72	10,54	904,85
2	62,00	89,47	250,58	6,72	10,54	984,22	79,37	^
3	62,00	88,71	250,58	6,72	10,54	975,82	-8,40	v(резерв)
4	62,00	88,71	254,87	6,72	10,54	992,52	16,71	^
5	62,00	88,71	254,87	6,80	10,54	1004,34	11,82	^
6	62,00	88,71	254,87	6,80	12,33	1175,05	170,71	^
Баланс відхилення 312,93

Обсяг реалізації продукції збільшився на 312,93 тис. грн. Резервами підвищення обсягу реалізації продукції є збільшення: питомої ваги робітників у загальної кількості працюючих, загальна сума невикористаних резервів складає 8,70 тис. грн.

У таблиці 2.7 наведені данні для розрахунку за моделлю 2.1.

Таблиця 2.7

Розрахункова таблиця для факторного аналізу 2008 - 2010 рр

№ Підстав	Фактори	Розрахункове значення	Зміна результуючого показника	Вплив на результуючий показник
	R	Пв	N	Т	ПП, год
1	49,00	89,80	229,89	7,45	9,77	736,33
2	62,00	89,80	229,89	7,45	9,77	931,68	195,35	^
3	62,00	88,71	229,89	7,45	9,77	920,41	-11,27	v(резерв)
4	62,00	88,71	254,87	7,45	9,77	1020,42	100,01	^
5	62,00	88,71	254,87	6,80	9,77	931,39	-89,03	v(резерв)
6	62,00	88,71	254,87	6,80	12,33	1175,05	243,66	^
Баланс відхилення 438,72

Обсяг реалізації продукції збільшився на 438,72 тис. грн. Резервом підвищення обсягу реалізації продукції є збільшення середньої тривалості робочого дня. Отже, сума невикористаних резервів складає 100,3 тис. грн.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він триваліший за рік).

Вивчення руху і технічного стану основних засобів, проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту основних засобів тощо.

Стан основних засобів визначається ступенем їхнього зносу, насамперед фізичного. Фізичний знос характеризується поступовим зносом окремих елементів основних фондів під впливом наступних факторів:

- строку експлуатації;

- особливості технологічних процесів;

- ступеня завантаження обладнання;

- рівня кваліфікації працівників;

- якості ремонтів.

Динаміка нематеріальних активів наведена у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 - Динаміка нематеріальних активів

Види активів	сума тис. грн.	Структура майна по відношенню до валюти баланса, %	відхилення
			2009 р.- 2008 р.	2010 р.- 2009 р.
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	сума	у % до минулого року	сума	у % до минулого року
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість	0,6	0,4	0,3	0,08	0,05	0,03	0	-33,3	0	-25,0
первісна вартість	1,20	1,20	1,20	0,17	0,15	0,13	0	0,0	0	0,0
накопичена амортизація	0,60	0,80	0,90	0,08	0,10	0,10	0	33,3	0	12,5
залишкова вартість	493	474	506	69,0	57,9	55,9	-19	-3,8	32	6,6
первісна вартість	643	703	753	90,0	85,8	83,1	60	9,3	50	7,1
накопичена амортизація	150	228	247	21,0	27,9	27,3	78	52,2	19	8,1
Всього по розділу І	494	475	506	69,1	58,0	55,9	-19	-3,8	31	6,6

Як бачимо необоротні активи займають найбільшу питому вагу у загальній сумі активів (69,1 %, 58%, 55,9% у 2008, 2009 та 2010 році відповідно).

У 2009 році залишкова вартість основних фондів знизилась на 19 тис. грн (3,8%), що пов'язано з амортизацією. У 2010 збільшилась на 32 тис. грн (6,6%) у зв'язку з придбанням нових основних фондів (прес та закаточний станок).

Розглянемо склад та структуру основних засобів підприємства у розрізі степені рівня фактичного зносу згідно таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 - Склад та структуру основних засобів підприємства у розрізі степені рівня фактичного зносу

Найменування показників	2008	2009	2010	відхилення
				2009 р.- 2008 р.	2010 р.- 2009 р.
	сума тис. грн	у % до загальної вартості	сума тис. грн	у % до загальної вартості	сума тис. грн	у % до загальної вартості	сума	у % до минулого року	сума	у % до минулого року
Залишкова вартість основних засобів	493	100,0	474	100,0	506	100,0	-19	96,2	32	106,6
у тому числі:
засоби знос яких складає:
- до 50%;	123	25,0	123	26,0	132	26,0	0	100,0	8	106,6
- від 50% до 75%;	271	55,0	256	54,0	273	54,0	-15	94,4	17	106,6
- більше 75%	99	20,0	95	20,0	101	20,0	-4	96,2	6	106,6

Як бачимо, більша частина основних засобів (75% і 74% відповідно у 2008-2010 році) має знос більш ніж 50%, це пояснюється тому, що підприємство придбало не нове сучасне обладнання (тому що воно є досить дорогим), а у більшості своєї парк обладнання складають станки та прилади, які були вироблені за часів Радянського Союзу (частка обладнання 1971-1980 року, найбільш «нове» обладнання має дату випуску 2003 рік).

Структура основних засобів у розрізі основних типів наведена у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 - Структура основних засобів у розрізі типів

Найменування показника	2007р	2009р	2010р
Будинки, споруди та передавальні пристрої, %	70,76	69,4	67,8
Машини та обладнання, %	23,13	28,1	29,04
Транспортні засоби, %	1,5	0,71	0,21
Інструменти, прилади, інвентар (меблі) , %	4,48	1,67	1,77
Малоцінні необоротні матеріальні активи, %	0,047	0,08	0,09
Інші необоротні матеріальні активи, %	0,08	0,042	1,09
Усього, %	100	100	100

Як бачимо, найбільш питома вага у складі основних засобів це будинки та споруди, а також обладнання.

Розрахуємо основні показники ефективності використання основних фондів:

1. Коефіцієнт зносу основних фондів показує частку перенесеної вартості фондів в їх первісній вартості :

К_зн = (Еі/Ф) х 100% (2.2)

де Еі - сума нарахованого зносу основних засобів, тис. грн;

Ф - первісна вартість основних засобів, тис. грн

К_зн (2008) = (150,1/643,2)х100 = 24%

К_зн (2009) = (228,4/702,7)х100 = 33%

К_зн (2010) = (246,9/752,7)х100 = 33%

Як бачимо у 2009 році коефіцієнт зносу збільшився на 9%, але у 2010 році не змінився (завдяки збільшенню первісної вартості основних засобів).

Основні коефіцієнти, які характеризують ефективність використання основних фондів наведені у таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 - Ефективність використання основних фондів

Найменування показника	2008	2009	2010	Відхилення
				2009р.- 2008р.	2010 р.- 2009р.
Фондовіддача	1,39	1,74	2,25	0,35	0,51
Фондорентабельність	2,56%	3,76%	4,35%	1,2%	0,6%

Фондовіддача - це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

Як бачимо по таблиці 2.11 цей показник зростає протягом 2008-2010 року, зростає також і показник фондорентабельності (відношення чистого прибутку до середньої залишкової вартості основних фондів), що свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Структура оборотних коштів підприємства наведена у таблиці 2.12.

Таблиця 2.12 - Оборотні кошти

Види активів	Роки	Структура майна у відношенні до валюти балансу, %	Відхилення
			2009 р.- 2008р.	2010 р.- 2009р.
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	сума	% до минулого року	сума	% до минулого року
II. Оборотні активи, грн
Виробничі запаси, тис. грн	60,4	83,9	105,1	8,5	10,2	11,6	23,5	38,9	21,2	25,3
Готова продукція
Дебіторська заборгованність за товари, роботи послуги:
чиста реалізаційна вартість	54	82	120	7,6	10,0	13,2	28	51,0	38	46,2
первісна вартість	54,3	82	119,9	7,6	10,0	13,2	27,7	51,0	37,9	46,2
резерв сумнівніх боргів
Дебіторська заборгованність за рзрахунками:
з бюджетом
за виданими авансами	0	0,4	0	0,0	0,0	0,0	0,4		-0,4
в національній валюті	60,1	84,2	95,3	8,4	10,3	10,5	24,1	40,1	11,1	13,2
Види активів	Роки	Структура майна у відношенні до валюти балансу, %	Відхилення
			2009 р.- 2008р.	2010 р.- 2009р.
	2008	2009	2010	2008	2009	2010	сума	% до минулого року	сума	% до минулого року
В іноземній валюті, тис. грн
Усього за розділом II	221	344	398	30,9	42,0	44,0	123	55,8	55	15,9
Баланс	715	819	905	100,0	100,0	100,0	104	14,6	86	10,5

Найбільшу питому вагу у структурі оборотних коштів займають виробничі запаси та дебіторська заборгованість. Оборотні кошти у структурі балансу складають відповідно 30,9%, 42% и 44% у розглядаємому періоді.

Виробничі запаси збільшились на 38,9% у 2009 році, та на 25% у 2010 році.

Дебіторська заборгованість збільшилась на 51,0% у 2009 році і на 46,2% у 2010 році. З одного боку зростання дебіторської заборгованості є позитивним фактором, який свідчить про розширення діяльності та надання відстрочки контрагентам, але необхідно провести аналіз структури дебіторської заборгованості на наявність простроченої (безнадійної та сумнівної) заборгованості (такої інформації підприємство не надало).

Грошові кошти у національної валюті збільшились у 2009 році на 40,1%, та у 2010 році на 13,2%.

Основні показники ефективності використання оборотних активів наведені у таблиці 2.13.

тактичний планування фінансовий дохід

Таблиця 2.13 - Аналіз ефективності використання обігових коштів

Найменування показника	2008	2009	2010	Відхилення
				2009 р.- 2008р.	2010 р.- 2009р.
				всього	у % до минулого року	всього	у % до минулого року
Робочий капітал, тис. грн. (Р)	-16	21	11	37,20	-128,2	-10,10	51,7
Маневреність робочого капіталу	-6,4	8,2	16,6	14,64	-127,9	8,39	202,1
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (Ко)	6,20	2,99	2,97	-3,21	48,2	-0,01	99,6
Час обороту оборотних коштів (дні)	58,92	122,20	122,69	63,28	207,4	0,49	100,4
Коефіцієнт оборотності запасів (Коз)	11,09	5,13	5,10	-5,95	46,3	-0,04	99,3
Час обороту запасів (дні)	32,92	71,09	71,58	38,17	216,0	0,49	100,7
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Код)	25,17	12,37	10,93	-12,80	49,1	-1,43	88,4
Час обороту дебіторської заборгованості (дні)	14,50	29,52	33,38	15,01	203,5	3,86	113,1
Коефіцєнт оборотності обігових коштів(Кок)	7,43	3,58	3,57	-3,85	48,2	-0,01	99,6
Коефіцєнт оборотності обігових коштів, дні	49,0	101,8	102,2	52,74	207,4	0,41	100,4

Робочий капітал підприємства у 2008 році мав від'ємне значення (тобто поточні активи були менше поточних зобов'язань), але у 2009 році ситуація покращилась і робочий капітал склав 21 тис. грн. У 2010 році його розмір зменшився на 10,1 тис. грн (51,7%).

Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для здійснення поточної діяльності. Ризькі коливання цього показнику є негативним фактором.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (у днях) має тенденцію до зростання, що також є свідченням погіршення ефективності використання оборотних коштів.

Аналогічна ситуація (погіршення оборотності) і з оборотністю запасів та оборотністю дебіторської заборгованості.

2.2 Аналіз використання трудових ресурсів

Структура персоналу залежить від особливостей виробництва, номенклатури виробів, спеціалізації виробництва, масштабів виробництва. Питома вага кожної категорії працюючих змінюється з розвитком техніки, технології, організації виробництва. Підвищення організаційно-технічного рівня виробництва призводить до відносного скорочення чисельності працівників і зростання питомої ваги робітників у загальній чисельності працюючих.

Порівнюючи фактичну чисельність персоналу з потребою у робочій силі (плановою чисельністю) та чисельністю персоналу в попередньому періоді в цілому по підприємству, за групами персоналу (промисловий, непромисловий) і за категоріями працівників, визначаємо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, а також зміну їх чисельності порівняно з потребою у робочій силі та попереднім періодом.

Проаналізуємо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами за даними таблиці 2.14.

Таблиця 2.14 - Оцінка забезпеченості підприємства ресурсами

Показники	2008	2009	2010	Відхилення 2009 від 2008	Відхилення 2010 від 2009
				Абс.	Відн.%	Абс.	Відн.%
Усього персоналу, у т.ч.:	49	57	62	8	116	5	109
Працівники основної діяльності, з них:
- робітники	44	52	57	8	118	5	110
З них:
- керівники	2	2	2	0	100	0	0
- спеціалісти	2	2	2	0	100	0	0
Невиробничий персонал	1	1	1	-	-	0	0

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновок, що за категорією «робітники» відбулося збільшення чисельності персоналу підприємства - на 8 працівників у 2009 році (16%), та 5 працівників у 2010 році (9%). За іншими категоріями змін не відбулось.

Якісний склад (за віком та статтю) трудових ресурсів наведений у таблиці 2.15.

Таблиця 2.15 - Якісний склад трудових ресурсів у 2010 році

За віком, років	Чисельність, чол.	Питома вага, %	За статтю	Чисельність, чол.	Питома вага, %	За рівнем освіти	Чисельність, чол.	Питома вага, %
Від 18 до30	25	40	Чоловіки	60	97	Середня	10	16
За віком, років	Чисельність, чол.	Питома вага, %	За статтю	Чисельність, чол.	Питома вага, %	За рівнем освіти	Чисельність, чол.	Питома вага, %
Від 30 до40	26	42	Жінки	2	3	Середня спеціальна	40	65
Від 40 до 50	8	13				Вища	12	19
Від 50 до 60	3	5
Старші 60	0
Разом	62	100		62	100		62	100

Дані таблиці показують, що на підприємстві працюють 2 жінки, що становить 3 % всіх працюючих. Працівники у віці від 18 до 30 років становлять 40%, у віці 30-40 років становлять 42%, а у віці 40-50 років 44%, в загальній кількості працюючих 12 працюючих мають вищу освіту, це становить 19%.

Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів, спрямованих на забезпечення сталості складу працівників. При аналізі цієї сторони використання трудових ресурсів розраховують кілька показників, які характеризують за категоріями працівників (або в цілому по підприємству) обороти з прийняття та вибуття, плинність кадрів.

Плинність кадрів на підприємствах тим менша, чим кращі (порівняно з іншими підприємствами цього району, міста) умови праці, вищий рівень оплати праці, чим вищий рівень задоволення соціальних потреб працівників, який забезпечується через витрати на будівництво житла, об'єктів відпочинку, охорони здоров'я тощо.

Рух робочої сили наведений у таблиці 2.16.

Таблиця 2.16 - Аналіз руху робочої сили

Найменування показника	2008	2009	2010	відхилення
				2009р.-2008р. % до минулого року	20010р.-2009р. % до минулого року
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, чол.	49	57	62	116	109
Середньооблікова чисельність у еквіваленті повної зайнятості, чол.	49	57	62	116	109
Прийнято працівників, чол.	22	23	7	105	30
Вибуло працівників, чол, у тому числі:	14	15	2	107	13
- за власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення трудової дісципліни	14	2	1	14	50
- з причин скорочення штатів	0	13	1	х	17
Втрати робочого часу, людино-днів
Фонд оплати праці, тис. грн.	61	97	102	158	106
Середньомісячна заробітна плата, грн.	1 250	1 700	1 650	136	97

Як бачимо у 20010 році спостерігається найменший рух серед прийнятих та звільнених працівників.

Взагалі у 2009 році середньооблікова чисельність штатних працівників збільшилась 16%, у 2010 році на 9%.

Коефіцієнт обороту кадрів по прийому розраховується за формулою:

К _{об. пр.} = Ч _пр. / Ч _{ср. обл..} (2.3)

де Ч _пр. - кількість прийнятих на роботу, чол;

Ч _{ср. обл..} - середньооблікова чисельність працівників, чол.

К _{об. пр.} (2008) = 22/49 = 0,44,

К _{об. пр.} (2009) = 23/57 = 0,40,

К _{об. пр.} (2010) = 20/240 = 0,08.

У 2008 році був найменший приток кадрів, у 2009 році найбільший.

Коефіцієнт обороту кадрів за вибуттям знаходимо на основі залежності:

К _{об. в.} = Ч _виб. / Ч _{ср. обл.} (2.4)

де Ч _виб. - кількість звільнених, чол.

К _{об. в.} (2008) = 14/49 = 0,28,

К _{об. в.} (2009) = 15/57 = 0,26,

К _{об. в.} (2010) = 2/62 = 0,03.

Коефіцієнт плинності кадрів - це відношення кількості звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни до середньо облікової чисельності працюючих:

К _пл. = Ч _зв. / Ч _{ср. обл.} (2.5)

де Ч _зв. - кількість звільнених за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, чол.

К _пл. (2008) = 14/49 = 0,28,

К _пл. (2009) = 15/57 = 0,26,

К _пл. (2010) = 2/62 = 0,03.

Коефіцієнт плинності має стійку тенденцію до зниження у 2010 році він бум мінімальним, що пояснюється кризою у результаті якої, збільшилась кількість безробітних, та знизилась текучість кадрів (особливо звільнення за власним бажанням).

Для того, щоб виявити резерви подальшого зростання ефективності використання трудових ресурсів підприємства, детально проаналізуємо стан використання працівниками робочого часу, головним чином - причини його непродуктивних витрат.

На підприємстві практично немає простоїв, з причин, пов'язаних з матеріально-технічним постачанням, у тому числі через відсутність енергоносіїв.

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення рентабельності роботи проаналізуємо показники, пов'язані з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю.

У таблиці 2.17 наведені дані для аналізу показників використання робочого часу.

Таблиця 2.17 - Аналіз відносних показників використання фондів часу

Показники	2008 рік	2009 рік	2010 рік	Відхилення 2008 від 2009	Відхилення2010 від 2009
Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу	0,65	0,59	0,59	-0,06	0
Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу	0,93	0,84	0,85	-0,09	0,01
Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу	0,94	0,94	0,95	0	0,01
Коефіцієнт використання фондів часу	0,996	0,996	0,996	0	0

Фонди часу на даному підприємстві досить високі, хоча відхилення присутнє, але коефіцієнт використання фондів часу практично дорівнює 1, що є відмінним показником, який говорить про чітку і стабільну організацію праці.