Податкова система України, її становлення і розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Кафедра промислового маркетингу

Реферат

з дисципліни «Фінанси»

на тему: «Податкова система України, її становлення і розвиток»

Виконала:

Деменко Є.О.

Київ 2014

Інтеграція України в світовий економічний простір на засадах партнерства потребує реформування вітчизняної економічної системи, для якої ефективність функціонування податкової системи має важливе значення. Податки відіграють значну роль у розвитку ринкової економіки, яка регулюється переважно бюджетно-податковими методами. Вітчизняна фінансова система знаходиться в стані нестабільності, який спричинений світовою економічною кризою, галузевою диспропорцією виробництва, що доводить логічність кейнсіанських тверджень щодо необхідності державного регулювання економіки, а саме податкового регулювання. Ці чинники зумовлюють необхідність формування науково обґрунтованої та раціональної податкової системи з використанням набутого досвіду та найбільш ефективної моделі оподаткування у власній практиці. Аналіз формування податкової системи України в історичній ретроспективі дає нам змогу об'єктивно оцінити логіку її еволюції, а також з'ясувати, які форми є необхідними, зумовленими економічними чинниками, а які є випадковими, що роблять цю систему неефективною.

Податкова система починає формуватися разом з утворенням держави як невід'ємна складова людської цивілізації. Отже, закономірно, що за проголошенням Україною незалежності в 1991 році почалась розбудова вітчизняної системи оподаткування, особливістю якої була відсутність будь-якого досвіду справляння основних податків як інструментів регулювання соціально-економічного розвитку країни. Формування податкової системи збігається у часі зі становленням державності, що стало обмежувальним фактором, адже застосування «запозичених» форм оподаткування, які працюють лише в умовах сильної правової держави, можуть гальмувати процес становлення економіки. Фактично розвиток вітчизняної податкової системи умовно можна поділити на чотири етапи:

1 етап -- 1991-1993 рр.,

2 етап -- 1994-1999 рр.,

3 етап -- 2000-2009 рр.,

4 етап -- 2010 -- наш час.

Перший етап пов'язаний із формуванням власної системи оподаткування. У 1991 році набирає чинності Закон Української РСР «Про систему оподаткування», в якому закріплено принципи оподаткування, права та обов'язки платників податків, а також перелік загальнореспубліканських зборів та обов'язкових платежів:

1) податок на прибуток;

2) податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Українській РСР;

3) податок з обороту;

4) акцизний збір;

5) податок на добавлену вартість;

6) податок на експорт та імпорт;

7) податок на доходи;

8) податок на фонд оплати праці колгоспників;

9) прибутковий податок з громадян;

10) плата за природні ресурси;

11) плата за землю;

12) лісовий доход;

13) екологічний податок;

14) державне мито;

15) податок з власників транспортних засобів;

16) мито.

Закон став відправною точкою побудови власної системи оподаткування, не обтяженої надмірним податковим навантаженням, результатом чого стало значне збільшення підприємств, зменшення безробіття, а також нагромадження капіталу. З кінця 1992 року в Україні починає ліквідовуватися ліберальна податкова система шляхом створення законодавчих актів, основною метою яких було збільшення податкових надходжень до бюджету. Для реалізації цієї концепції ставка податку на прибуток підприємств установлюється на рівні 30 %, пільги передбачені лише на науково-інвестиційну діяльність. Податок на добавлену вартість обчислюється як податок з обороту, що провокує стрибок інфляції, адже ставка податку встановлена на рівні 28 %, відповідно, ціни різко підвищуються. Уже в 1993 році ставку знижено до 20 %, проте згодом знову підвищено до 28 %. Виникає потреба в збільшенні грошової маси для обслуговування існуючої кількості товару.

Якісне оновлення податкової системи України припало на другий етап 1994-1999 років. У цей період, усвідомивши, що національна економіка перебуває у глибокій кризі, в країні починають вносити корективи в податкову систему: формуються стійкі, відпрацьовані податкові механізми. Нарівні з податками, що діяли, виникають нові. До 1994 року складається система місцевих податків і зборів, введена Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р.

У 1994 році ухвалено редакцію Закону України «Про систему оподаткування», яка юридично закріпила зміни 1992-1993 років, а саме:

1) скасовано: податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності в Українській РСР; податок з обороту; податок на доходи; податок на фонд оплати праці колгоспників; податок на експорт та імпорт; плата за природні ресурси;

2) включено: податок на доходи підприємств та організацій; податок на майно підприємств; податок на нерухоме майно громадян; податок на промисел; плата з відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи; відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг; внески до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; внески до Фонду сприяння зайнятості населення; плата за спеціальне використання природних ресурсів; плата за забруднення навколишнього природного середовища; внески до Фонду соціального страхування України; внески до Пенсійного фонду України.

«Новий» закон відповідав тогочасним уявленням щодо системи оподаткування в країні з ринковою економікою, але мав деякі недоліки. Наприклад, податок на доходи підприємств та організацій слугував законною «лазівкою» для підприємців. Державні підприємства, користуючись своїм правом самостійного установлення рівня заробітної плати, мали змогу збільшувати її розмір, тим самим зменшуючи розмір прибутку як об'єкта оподаткування.

У подальшій редакції Закону України «Про систему оподаткування» у 1997 році враховується напрацьований досвід застосування податкової системи. За окремими податками та зборами були зроблені необхідні корективи. До переліку загальнодержавних податків та зборів внесено: податок на прибуток підприємств (заміна податку на доходи), рентні платежі; податок на промисел; збір до Державного інноваційного фонду; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Отже, на другому етапі розвитку податкової системи України здійснено заходи щодо оптимізації оподаткування та зменшення податкового навантаження на підприємства. Постійна заміна переліку основних податків свідчить про активний пошук їх ефективного співвідношення, але натомість застосування різних податків з відносно невисокими ставками дає державі досить мало, переобтяжує населення і створює гальмівний ефект в розвитку національного господарства. В основу концепції реформування було покладено курс на зменшення ставки податку на додану вартість (ПДВ) з 28% до 20 %, а в 1997 році щодо окремих товарів запроваджена нульова ставка; податок на прибуток встановлено на рівні 30%. У цей період спостерігаються зміни в структурі податкових органів. Відбувається вихід державної податкової адміністрації зі складу міністерства фінансів і виокремлення в самостійний орган виконавчої влади (1996 рік). Запроваджуються альтернативні системи оподаткування (1998 рік) -- єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок.

У 1999 році створюється Академія державної податкової служби України -- відомчий вищий навчальний заклад для підготовки фахівців у галузі оподаткування. У редакції Закону РСР «Про систему оподаткування» від 1991 року зазначено: «Законодавчими актами Української РСР можуть бути встановлені інші загальнореспубліканські податки, збори та обов'язкові платежі», тобто «основний закон» у сфері оподаткування не містив у собі вичерпну інформацію щодо податків та зборів, які справляються на території України. економічний фінансовий податок

Вже на початку третього етапу, у 2000 році ситуацію було виправлено шляхом доповнення статті 1 Закону України «Про систему оподаткування», суть якого полягала в тому, що будь-які податки та збори, що запроваджуються законами України, повинні бути включені до ЗУ «Про систему оподаткування». Відтепер Закон містив точний перелік податків та зборів, які справлялися на території України, а також всю необхідну інформацію щодо цих податків. Податкова система України мала яскраво виражену тенденцію до розширення переліку податків та зборів. Це явище є неминучим зі зниженням ставок найбільш ефективних у фіскальному відношенні податків, велика кількість яких ускладнює податкову систему та демонструє низьку ефективність їх адміністрування. Тому насамперед слід звернути увагу на покращення економічної ефективності основних бюджетоутворювальних податків.

Відбувається вдосконалення податкової системи України на основі набутого досвіду реформування податків шляхом зменшення податкового навантаження на підприємства і запровадження стабільних форм оподаткування для фізичних осіб. Зменшення ставок податків на прибуток підприємств до 25%, на доходи фізичних осіб до 13%, а потім до 15% відбувалось з метою підвищення зацікавленості населення в добровільній сплаті податків, що повинно було дати позитивний результат у формуванні державного бюджету.

На цьому етапі держава намагається забезпечити вихід із тіні більшості підприємств, адже, за оцінками вітчизняних вчених, рівень тіньової економіки становив близько 40%. Така ситуація негативно впливає на всі соціально-економічні процеси. Ускладнюється процес економічного аналізу, прийняття управлінських та законодавчих рішень, адже нелегальна економіка здебільшого не враховується, а це призводить до викривлення дійсності та неправильно розрахованих макроекономічних показників і, як наслідок, стратегічних прорахунків у прийнятті відповідних рішень. Періодичні зміни основних податків, податкових ставок та надмірна кількість пільг призвели до необґрунтованої нерівності умов господарювання, що спровокувало розширення неофіційного сектору.

Переломним моментом у формуванні власної ефективної системи оподаткування є прийняття Податкового кодексу Україні, який є початком четвертого етапу реформування вітчизняної податкової системи. Кодекс прийнято, підписано президентом і офіційно оприлюднено. Але все це лише скромний початок великого періоду. Документ набрав чинності з 1 січня 2011 року. У Податковому кодексі значно скорочено перелік загальнодержавних (з 29 до 17) та місцевих (з 14 до 5) податків і зборів. Істотно змінився перелік податків, а саме: виключено комунальний податок, податок на рекламу, ринковий збір, збір за право використання місцевої символіки, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Податок з власників транспортних засобів у Податковому кодексі замінено збором за першу реєстрацію транспортного засобу, що змінює суть та порядок сплати відповідного податку. Запроваджується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, основною ідеєю якого є перенесення податкового навантаження на більш платоспроможну категорію населення. Виникають сумніви щодо справедливості такого податку, адже базою оподаткування є площа, а не вартість нерухомості; такий підхід може негативно вплинути на соціально незахищені верстви населення. Необхідною умовою використання цього податку є запровадження дієвого механізму оцінки житла.

З 2015 року передбачається оподаткування доходів, отриманих від розміщення коштів на депозитних банківських рахунках. Запропонована ставка цього податку незначна (5%), тому не повинна вплинути на поведінку вкладників. Невирішеним залишається лише питання щодо адміністрування цього податку, адже існує загроза порушення принципу банківської таємниці.

Набули чинності положення щодо продажу рухомого майна, яке тепер оподатковується за новою ставкою -- 5%. Одним із напрямів податкової реформи стало зменшення ставки податку на прибуток у 2011 р. -- з 25 % до 19 % у 2014 році (зниження відсотка відбувається поетапно, через те, що це один з основних бюджетоутворювальних податків і разове зменшення ставки податку з 25 % до 19 % призведе до розбалансованості бюджету). Податок на додану вартість з 2014 р. знизиться з 20% до 17%. Зниження ставок податку на прибуток підприємств та ПДВ призведе до зменшення доходів державного бюджету, при цьому Податковим кодексом не передбачено компенсаційні джерела, які дозволили б покрити втрату доходів. Зазнає змін і структура податкових органів --Указом Президента від 24.12.2012 р. на базі Державної податкової служби і Державної митної служби утворюється нове відомство -- Міністерство доходів і зборів України, метою створення якого є підвищення якості фіскального адміністрування.

Висновки

Підсумовуючи аналіз становлення та розвитку податкової системи в Україні, слід зазначити, що цей процес був досить складним і суперечливим. Незважаючи на це, основним напрямом процесів формування податкової системи було встановлення рівня оподаткування, характерного для ринкової економіки. Наявна тенденція до розширення податків та зборів, які входили до складу системи оподаткування. Це відбувалося насамперед через зниження податкових ставок найбільш ефективних у фіскальному відношенні податків. Водночас ця система має істотні недоліки, які обумовили значне податкове навантаження на суб'єкти господарювання, що, у свою чергу, призвело до невиправданого зменшення обігових коштів підприємств, великих втрат бюджетних ресурсів через надмірні податкові пільги.

У податкове законодавство часто вносяться зміни, що роблять його нестабільним і не дають можливості підприємцям визначити перспективу своєї господарської діяльності. Аналіз дає можливість стверджувати, що підчас розробки Податкового кодексу був урахований досвід минулого, а тому значну частину податків та зборів, що складали раніше основу доходної частини місцевих бюджетів, було скасовано як неефективні.

Процес реформування податкової системи є незавершеним, адже з метою підвищення ефективності її функціонування необхідною є адаптація системи оподаткування доєвропейських стандартів, зокрема, доцільно: запровадити диференційоване оподаткування ПДВ на окремі групи товарів, що рівнозначно наданню податкових пільг певним галузям; звільнити від оподаткування прибутку (повністю або частково) ту частину прибутку, яка буде спрямована на інноваційну діяльність; створити сприятливі умови для малого бізнесу, який в країнах ЄС становить основу соціально-економічного розвитку.

Список використаної літератури

1. Кушнірчук Ю.М. Еволюційний шлях розвитку податкової системи, 2012.

2. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення, 2004.

3. Соскін О.І. Трансформація податкової системи в контексті формування сучасної економічної моделі України, 2010.

4. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. -Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001.

5. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навч. посібник. - Тернопіль: Карт-Бланш, 2004.

Размещено на Allbest.ru