Загальна характеристика фінансів підприємства

Акцепт - згода платника оплатити вексель, прийняття ним зобов'язань за векселем. Він учиняється написом «акцептовано», «заплачу» тощо та підписом боржника в лівому боці лицьового боку векселя, після чого акцептант стає основною зобов'язаною за векселем особою.

Торговий дім «Комета» акцептує виставлений на нього вексель і пересилає його назад маслозаводу (3), який передає його підприємству «Гроно» (ремітенту) як покриття своєї кредиторської заборгованості (4). Для ремітента володіння векселем передбачає кілька можливостей:

1) він може зберігати вексель у власному сейфі або в банку і при настанні строку платежу подати його трасату для оплати;

2) векселедержатель може отримати банківський кредит, перерахувавши вексель у банку до настання строку його погашення або надавши вексель банку в заставу;

3) власник векселя може розплатитись ним зі своїм контрагентом. Для прикладу, підприємство «Гроно» замовило фірмі «Хімагро» партію мінеральних добрив на суму 10 тис. грн. За умовою угоди 3 тис. грн. сплачуються негайно банківським переказом на рахунок постачальника, а 7 тис. грн. останній погоджується отримати через два місяці, приймаючи від замовника вексель, акцептований Торговим домом «Комета». Для перевідступлення прав за векселем його тримач (індосант) учиняє на звороті векселя або приєднаному до нього аркуші (алонжі) передавальний напис - індосамент на користь індосата і підписує його: «Замість нас заплатіть фірмі «Хімагро». Сільськогосподарське підприємство «Гроно» (5). Підпис на індосаменті повинен бути виконаним власноручно, тоді як інші його частини можуть наноситись механічними засобами. Індосамент має бути простим і нічим не зумовленим. Частковий індосамент є недійсним. Індосованим може бути не лише переказний, а й простий вексель.

Останнім елементом схеми обігу переказного векселя є процедура погашення. Останній векселедержатель (фірма «Хімагро») повинен подати вексель до сплати в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів (за згодою сторін строк платежу може бути пролонговано, а угода оформляється новим векселем з аналогічними умовами, в якій черговість індосантів повинна бути збережена). Боржник, він же презентант (Торговий дім «Комета»), за допомогою індосаменту чи неперервного ланцюга індосаментів дізнається про нового власника векселя, впевнюється в тому, що презентант векселя (особа, яка подає вексель до платежу) і векселедержатель є однією особою та сплачує останньому вексельну суму в грошовій формі з учиненням на звороті векселя розписки про здійснення платежу. Оплата векселя може провадитись готівкою, чеком або переказом на банківський рахунок.

У разі відмови або неспроможності боржника оплатити вексельну суму, використовуючи принцип солідарної відповідальності за векселем, векселедержатель може подати позов до всіх індосантів, гарантів та трасанта без урахування черговості підписів на векселі. Відповідно, коли вексель оплачується одним із індосантів, особа яка оплатила вексель, може подати позов до інших індосантів та трасанта. Однак поданню позову має передувати процедура протесту векселя з боку векселедержателя.

Процедура протесту полягає в офіційному засвідченні факту відхилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і настання певних правових наслідків. Векселедержатель протягом двох робочих днів після строку платежу за векселем подає вексель нотаріусу за місцезнаходженням платника (або третьої особи, якій доручено здійснити оплату векселя). У той самий день нотаріус висуває вимогу платежу (акцепту) боржнику. Якщо до 12 год. наступного дня платник виплачує суму боргу (акцептує вексель), то нотаріус повертає йому вексель без учинення протесту. Якщо ж у вказаний термін платіж (акцепт) не надходить, нотаріус опротестовує вексель внесенням у текст векселя помітки про неплатіж (неакцепт), спеціальний реєстр та складанням Акта про протест векселя. Акт разом з векселем вручається векселедержателю, який оплачує витрати на здійснення протесту.

Інкасування векселів - банк, виконуючи доручення клієнта-векселедержателя, бере на себе відповідальність за подання векселів і супровідних комерційних документів у строк платнику та одержання належних платежів.

Доміциляція векселя - це доручення оплатити векселі в особливому місці платежу, яке відрізняється від місцезнаходження особи, котра зазначена як платник за векселем. Доміцильований вексель - це такий, у якому зазначено, що даний вексель підлягає сплаті третьою особою - доміцилянтом у визначеному місці. На практиці таку функцію виконують переважно банківські установи. Конкретне місце платежу вказується на векселі векселедавцем і пред'являється до оплати доміцилянту, який не є відповідальною особою за векселем, тобто не несе жодної відповідальності, якщо платіж не буде здійснено.

Ті векселі, оплата яких повинна здійснитися за місцезнаходженням платника, вважаються недоміцильованими, а особа, призначена для оплати таких векселів, є особливим платником.

Банки за дорученням своїх клієнтів можуть здійснювати операції зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників векселів). Операції зберігання векселів клієнтів можуть полягати в: схові; передаванні оригіналу векселя законному векселедержателю копії векселя; передаванні примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселедержателю іншого примірника векселя; передаванні оригіналів, примірників і копій векселів іншій особі на умовах, указаних довірителем.

Зберігання векселів:

- Закрите зберігання - зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями і здійснюється на підставі договору схову.

- Відкрите зберігання - у банк подається супровідне до векселя доручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку з векселями. Доручення на зберігання має містити реєстр векселів, що передаються, якого достатньо для здійснення схову.

Інші види векселів:

- Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні виробничі засоби, обладнання.

- Векселі казначейські - державні цінні папери, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони можуть бути використані: для здійснення розрахунків; для зарахування сплати податків до державного бюджету; як застава для забезпечення інших платежів та кредитів. Векселедавцем і, відповідно, платником за казначейськими векселями є Головне управління Державного казначейства. Такі векселі видаються на пред'явника зі строком платежу не більше одного року і можуть бути тільки простими, бо держава не може перевести свій борг іншому боржникові.

- Векселі на пред'явника - це такі векселі, що оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в термін, указаний у документі, називається строковим векселем.

- Комерційний (товарний, торговий) вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.

- Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.

10. Сутність та склад грошових надходжень підприємства

Забезпечення грошових надходжень, потрібних для відшкодування витрат виробництва й обороту, своєчасного виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Грошові надходження - це кошти, які надходять на поточні й інші рахунки підприємств у банках та в касу підприємств. Термін «грошові надходження» є ширшим ніж термін «дохід (виручка) від реалізації». Він охоплює всі вхідні грошові потоки підприємств.

Грошовий потік - надходження і витрати грошових коштів та їхніх еквівалентів. За джерелами напрямками грошові потоки:

- вхідні - складаються з доходів від продажу продукції, доходів від фінансових інвестицій, отриманого власного капіталу з різних джерел, залученого позикового капіталу.

- вихідні - складаються з інвестиційних та виробничих витрат, витрат на фінансові активи, витрат з залучення позикового капіталу (сплата% за боргом), дивідендних виплат тощо.

Грошовий потік - результат руху коштів внаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції, що забезпечує основну частку доходу підприємства, а також інші види діяльності, що не підпадають під визначення інвестиційної та фінансової діяльності.

Інвестиційна діяльність - сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів. Це діяльність, пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу (оцінка ефективності інвестиційного проекту, вибір схеми його фінансування, оцінка ризиків)

Фінансова діяльність - діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Коли якась операція супроводжується надходженням коштів від кількох видів діяльності, то ці надходження розподіляються за відповідними позиціями. Так, суму, сплачену банку, яка включає погашення позички та відсотки, буде відображено двома позиціями: сплату відсотків - у складі операційної, а погашення позички - у складі фінансової діяльності.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства - це його звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події - це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Грошові надходження від надзвичайних подій відображаються в обліку відокремлено від звичайної діяльності.

У грошових надходженнях підприємств найбільша питома вага належить доходам від операційної діяльності та іншим операційним доходам.

Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій

Відповідно, і грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від: основної (операційної) діяльності (дохід (виручка) від реалізації - сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг); іншої операційної діяльності (дохід від реалізації іноземної валюти, від операційної оренди активів, від операційної курсової різниці, відшкодування раніше списаних активів тощо); фінансової діяльності (від емісії власних акцій; отриманих довго- та короткострокових кредитів і позичок; цільових фінансових надходжень; курсових валютних різниць від переоцінки валюти тощо) фінансових операцій (дохід від участі у капіталі, інші фінансові доходи); інвестиційної діяльності (дохід від реалізації нематеріальних активів; погашення наданих позичок; отримання позичок; одержання процентів і дивідендів, дохід від повторного продажу власних акцій); іншої звичайної діяльності (дохід від реалізації фінансових інвестицій, дохід від реалізації необоротних активів, дохід від реалізації майнових комплексів, дохід від неопераційної курсової різниці, дохід від безоплатно одержаних активів).

Доходи від надзвичайних подій включають: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження від інших осіб:

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- інші надходження.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не примножують власний капітал, а тому не визнаються доходом.

За кожним видом діяльності дохід визнається як зростання економічних вигід, які отримані чи підлягають отриманню в результаті реалізації товарів, продукції, послуг, інших активів, а також у результаті використання активів підприємства іншими сторонами (у вигляді відсотків, дивідендів).

На величину грошових надходжень підприємств впливають фактори:

- Зовнішні фактори: кон'юнктура товарного та фондового ринків; форми розрахунків; умови та порядок банківського кредитування; система оподаткування підприємств; умови надання товарного кредиту; можливість залучення безоплатного цільового фінансування.

- Внутрішні фактори: життєвий цикл підприємства; тривалість операційного циклу; невідкладність інвестиційних програм; сезонність виробництва і реалізації продукції; амортизаційна політика підприємства.

Для забезпечення ефективності функціонування підприємства необхідно оптимізувати грошові надходження. У короткостроковому періоді це досягається через використання «системи прискорення - уповільнення платіжного обороту» (прискорення грошових надходжень і уповільнення їх виплат). Особливу увагу варто приділяти прискореному погашенню дебіторської заборгованості. У довгостроковому періоді: залучення стратегічних інвесторів з метою збільшення обсягу власного капіталу; додаткової емісії акцій; залучення довгострокових фінансових кредитів; продажу частини (або всього обсягу) фінансових інструментів інвестування; продажу (або здавання в оренду) обладнання, яке не використовується.

Грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

11. Поняття та класифікація видів доходів підприємства

У бухгалтерському обліку дохід визнається в разі збільшення активу або зменшення зобов'язань, що супроводжується зростанням власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Не визнаються доходами грошові надходження від інших осіб:

- сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим договором;

- сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума завдатку під заставу або на погашення позички, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження від первинного розміщення цінних паперів;

- сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

- сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають переказуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

- інші надходження.

Ці грошові надходження збільшують активи підприємства, але не примножують власний капітал, а тому не визнаються доходом.

Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1) доходи від звичайної діяльності;

2) доходи від надзвичайних подій

Підприємства отримують доходи від звичайної діяльності: основної (операційної) діяльності; іншої операційної діяльності; фінансових операцій; інвестиційної діяльності; іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають: відшкодування збитків від надзвичайних подій; інші надзвичайні доходи.

ДОХОДИ ВІД ЗВИЧАЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

Доходи від операційної діяльності:

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг. За бухгалтерським обліком визнається за наявності всіх умов, передбачених П(С)БО 15 «Дохід»:

- покупцеві передані суттєві ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар (продукцію, актив);

- підприємство не здійснює подальше управління та контроль за реалізованими товарами (активами);

- сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигід підприємства;

- витрати, пов'язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Якщо підприємство отримало грошові кошти чи сталося збільшення інших його активів, але не виконано хоча б однієї з названих вище умов, то в бухгалтерському обліку дохід не визнається.

Доходи (виручка) від реалізації групуються за такими видами діяльності: реалізація товарів; реалізація готової продукції; виконання робіт та надання послуг. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів.

За методом прямого рахунку виручка від реалізації визначається множенням кількості реалізованих виробів (Р) на їхню реалізаційну ціну (Ц):

В = Р * Ц

Обсяг реалізації можна розрахувати виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді (Т), додаючи залишки виробів на складі на початок планового періоду (З1) і віднімаючи такі на кінець планового періоду (32). Плановий обсяг реалізації:

Р = 3і+Т-32 (укрупнений метод).

2. Інші операційні доходи - доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До них належать: - дохід від реалізації іноземної валюти;

- дохід від реалізації інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій) - виробничих запасів, малоцінних та швидкозношуваних предметів;

- дохід від оперативної оренди активів (майна), крім фінансової, якщо ця діяльність не є предметом (метою) створення підприємства. Підприємство має право здавати в оренду (лізинг) нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку)

- дохід від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти за різних валютних курсів. Курсові різниці, що виникають від фінансової та інвестиційної діяльності, є неопераційними.

- одержані штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, які визнані боржником або щодо яких є рішення суду про їх стягнення;

- дохід від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності;

- відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні);

- одержані гранти, асигнування та субсидії

Доходи від інвестиційної діяльності:

- дохід від продажу основних засобів;

- дохід від реалізації нематеріальних активів

- дохід від реалізації цінних паперів та інших довгострокових фінансових інвестицій;

- дохід від повторного продажу власних акцій;

- одержання процентів і дивідендів

Доходи від фінансових операцій:

1. Дохід від участі в капіталі - включає доходи, пов'язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об'єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання об'єктом інвестування прибутків або зростання його власного капіталу у зв'язку з іншими подіями (переоцінка необоротних активів та інвестицій тощо).

- Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства

- Дохід від спільної діяльності

- Дохід від інвестицій у дочірні підприємства

2. Інші фінансові доходи - це доходи, що виникають у ході фінансової діяльності підприємства:

- дивіденди одержані - включають дивіденди від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми та спільними. Це суми грошових надходжень у вигляді дивідендів, право на які виникає внаслідок придбання акцій або часток у капіталі інших підприємств.

- відсотки одержані - це надходження грошових коштів у вигляді відсотків за аванси грошовими коштами та позички, надані іншим сторонам, за фінансовими інвестиціями в боргові цінні папери, за використання переданих у фінансову оренду необоротних активів тощо.

- інші доходи від фінансових операцій - це доходи, що не знайшли відображення в дивідендах та відсотках одержаних.

До доходів фірми також відносять доходи від іншої звичайної діяльності, яка охоплює інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, за винятком фінансових операцій:

- Доходи від реалізації фінансових інвестицій - суми грошових надходжень від продажу акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток у капіталі інших підприємств

- Дохід від реалізації необоротних активів - це надходження грошових коштів від продажу основних засобів, нематеріальних активів, а також інших довгострокових необоротних активів (крім фінансових інвестицій).

- Дохід від реалізації майнових комплексів -надходження грошових коштів від продажу дочірніх підприємств та інших господарських одиниць (за вирахуванням грошових коштів, які були реалізовані у складі майнового комплексу).

- Дохід від неопераційної курсової різниці - курсові різниці за активами та зобов'язаннями в іноземній валюті, які пов'язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства.

- Дохід від безоплатно одержаних активів.

- Інші доходи від звичайної діяльності.

Доходи, які є наслідком надзвичайних подій, відносять до НАДЗВИЧАЙНИХ ДОХОДІВ. Надзвичайними визнаються доходи від:

- відшкодування надзвичайних витрат страховими компаніями;

- значних благодійних внесків з боку інших підприємств або фізичних осіб.

12. Характеристика процесу формування валового та чистого доходу підприємства

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів.

За рахунок виручки від реалізації продукції відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування). У такий спосіб утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.

Валовий дохід - це грошовий вираз вартості новоствореної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі вартості реалізованої продукції.

Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відбивається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найреальніше відображено такий важливий бік виробничої діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід є величиною новоствореної вартості - головного джерела валового внутрішнього продукту. Валовий дохід - основа утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці та на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці. Продукт додаткової праці завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на підприємствах понад вартість необхідного продукту, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту) і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.

Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Отже, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави.

13. Розкрити сутність, види та джерела формування прибутку підприємства

Доход підприємства - це більш загальний показник і прибуток входить до величини доходу

Кінцевим результатом господарської діяльності будь - якого підприємства є прибуток - найважливіша категорія ринкових відносин, частина знову створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу, якій властиві 3 функції:

- економічного показника, що характеризує фінансові результати господарської діяльності підприємства

- стимулюючої функції, що проявляється у процесі розподілу і використання прибутку одного з основних джерел формування фінансових ресурсів підприємства з одного боку та державного бюджету - з іншого. Таким чином, у зростанні прибутку зацікавлені і самі підприємства, і держава.

Прибуток - це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу підприємства, тобто, по суті, винагорода за ризик підприємницької діяльності. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків.

На прибуток впливають фактори: суб'єктивні (залежать від діяльності фірми: організаційно - технічний рівень управління підприємницькою діяльністю, конкурентоспроможність продукції, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію, рівень цін на продукцію) та об'єктивні (не залежать від діяльності фірми: рівень цін на ресурси, норми амортизаційних відрахувань, кон'юнктура ринку).

Інші види прибутку:

- Прибуток після оподаткування - це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства - чистий прибуток.

- Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

- Операційний прибуток - це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

- Маржинальний прибуток - обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат.

- Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Балансовий (загальний) прибуток - це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Він служить базою для проведення розрахунків, і в першу чергу - податкових платежів. Його отримання пов'язане з кількома напрямами діяльності підприємства:

1. Це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Зазвичай він має основну питому вагу у складі балансового прибутку. Він визначається відніманням від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) сум ПДВ, акцизного збору, мита, митних зборів, а також витрат, що включаються у собівартість продукції.

2. Діяльність, що не є для даного підприємства основною, але яка пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг і вона може бути визначена як прибуток від іншої реалізації. Може включати: прибуток від реалізації товарно-матеріальних цінностей, прибуток від реалізації продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв, прибуток від реалізації основних фондів та нематеріальних активів тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб:

Пін = Цпр - Ц прид,

де Цпр - ціна продажу; Цприд - ціна придбання.

3. Діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства отримують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні капітали інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами), у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага у балансовому прибутку мають тенденцію до зростання, що обумовлено розвитком ринкової економіки.

4. Діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать:

- прибутки (збитки) минулих років, що виявлені у звітному періоді

- прибуток від оренди основних фондів та землі

- штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій

- надходження боргів, списаних раніше як безнадійні

- кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності

- курсова різниця від операцій в іноземній валюті

- прибуток від ліквідації основних засобів

- фінансова допомога інших підприємств та ін.

Обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання:

Ппр = Д - Sп.р.,

де Д - дохід; Sп.р. - витрати на виконання.

Основну питому вагу у складі балансового прибутку має прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Він є складником виручки від реалізації. Однак, на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Формування прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли кошти від покупця за продукцію надходять на банківський рахунок постачальника.

Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД - Sвир - ПДВ - Азб,

де ВД - виручка; Sвир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника; ПДВ - податок на додану вартість; Азб - акцизний збір. Він характеризує перевищення надходжень над витратами.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді: зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Співвідношення прибутку з поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність - прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей економіки. Це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Рентабельність окремих видів продуктів = прибуток від реалізації /

/ собівартість*100%.

Рентабельність окремих підприємств = Загальний прибуток /

/ Авансована вартість

(може визначатись в різних варіантах: весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати та витрати на зберігання продукції. Собівартість реалізованої продукції це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво та реалізацію. Включає: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, інші витрати.

Істотно впливає на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки, як правило, уже нема державного регулювання рентабельності продукції. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє недостатня конкуренція, монопольне становище окремих підприємств у виробництві та реалізації окремих видів продукції.

14. Поняття та характеристика процесу розподілу та використання прибутку на підприємстві

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.

Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення потреб:

- він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

- прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:

1. Розподіл загального (балансового) прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Вона реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні сплачувати ще і штрафи в таких випадках: порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання; несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків; затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди; приховування прибутку від оподаткування; за прострочені банківські позички тощо.

2. Розподіл і використання чистого прибутку (частина прибутку, що залишається в підприємства після сплати податків та можливих штрафів (фінансових санкцій)), що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Чистий прибуток використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства (дивіденди), на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

1. На виплату дивідендів. Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) підприємства, як правило, відповідно до їх часток у статутному (пайовому) капіталі підприємства. Встановлюються у певній грошовій сумі на акцію або як процент від її номінальної вартості. Виплачуються 1 раз на рік за підсумками звітного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства. Якщо чистий прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів може провадитися за рахунок резервного капіталу. Дивіденди, оголошені у звітному періоді, також можуть виплачуватися за рахунок нерозподіленого прибутку. Оголошення і виплата дивідендів товариством можливі за дотримання таких умов: повна оплата всіх випущених акцій; перевищення вартості чистих активів над величиною статутного та резервного капіталу. Дивіденди виплачуються у грошовій формі та у вигляді акцій («акції-дивіденди» - їх вартість становить певний% від кількості акцій, що перебувають у власності акціонерів). Сума дивідендів 1 акціонера визначається множенням суми дивідендів, що припадають на одну акцію, на кількість належних йому акцій.

2. На поповнення статутного капіталу.

3. На створення резервного капіталу. Резервний капітал створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Його величина визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу (в акціонерних підприємствах резервний капітал повинен становити не менше 25% величини статутного капіталу). Створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку в передбачених засновницькими документами відсотках, але не менше 5% чистого прибутку. Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, на поповнення його оборотних коштів, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені засновницькими документами.

Нерозподілений прибуток - це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на 2 частини:

- асигнована частина має певне цільове призначення (фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

- неасигнована частина не має конкретного призначення.

Характеристика системи оподаткування підприємства

фінанси грошовий прибуток оподаткування

Податки - це обов'язкові платежі, що їх установлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формуванні централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Податкова система - сукупність встановлених у державі податків і зборів, законодавчих актів та податкових органів, які діють на території України. Вона ґрунтується на системі оподаткування.

Система оподатковування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

— обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обґрунтованість;

- рівномірність сплати; - компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізовано в законодавчих актах щодо окремих податків. Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи. Вони характеризують податкову політику держави.

У системі оподатковування доцільно виокремити дві підсистеми: оподатковування юридичних осіб (підприємств) та оподатковування фізичних осіб (громадян і фізичних осіб - підприємців).

Підприємства - суб'єкти господарювання можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори (встановлюються Верховною Радою і діють на всій території країни) включають:

- прямі податки - вилучаються у власників майна, отримувачів доходу (податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість) - у проекті);

- непрямі (опосередковані) податки - вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача і не залежать від рівня доходу (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування; на обов'язкове соціальне страхування; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за спеціальне використання природних ресурсів; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; державне мито; інші збори).

Місцеві податки і збори (обов'язкові податкові платежі, які запроваджуються місцевими органами влади відповідно до переліку, визначеного законодавством)включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори: за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; курортний збір; за право проведення кіно- і телезйомок та інші.

Недоліки системи оподатковування України:

- нестабільність податкової системи. Часті зміни у законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності.

- суто фіскальне спрямування податкової системи (акумулювання коштів за допомогою податків у бюджеті та позабюджетних фондах), недостатнє виявлення регулюючої функції (регулювання державою за допомогою податків процесу відтворення, стимулювання або стримування його розвитку тощо) основних податків

- громіздкість системи - велика кількість податків та цільових відрахувань, які мають сплачувати суб'єкти господарювання

- складність розрахунків окремих податків та відрахувань

Удосконалення системи оподатковування об'єктивно потребує активізації регулювальної функції податків. Побудова ефективної системи оподатковування залежить від реалізації 2 основних функцій податків:

1. Фіскальна - виявляється в мобілізації коштів у розпорядження держави, формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання її функцій та реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Вона притаманна всім податкам. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів у розпорядження держави.

2. Регулююча - реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Виявлення регулювальної функції окремими податками є різним, а отже, має місце і різний їхній вплив на діяльність підприємства:

- порядок обчислення окремих податків та умови їх сплати можуть позитивно впливати на діяльність підприємств у цілому чи на окремі напрямки їхньої діяльності.

- стягнення окремих податків може обмежувати, створювати несприятливі умови для діяльності суб'єктів господарювання.

Показники фінансово - господарської діяльності, на які впливають податки: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток,обсяг залучення кредиту тощо.

Елементи системи оподаткування, через які здійснюється вплив податків на фінансово - господарську діяльність підприємств:

- Об'єкт оподатковування - на що накладається податок (валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.)

- Ставки податку - можуть бути універсальними і диференційованими, установлюватися в грошовому виразі на одиницю оподатковування або у відсотках до об'єкта оподатковування. Відсоткові ставки оподатковування: пропорційні (не залежать від розміру об'єкта оподатковування), прогресивні (зростають зі збільшенням об'єкта оподатковування), регресивні (знижуються зі збільшенням об'єкта оподатковування).

- Джерело сплати податку - прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (платежі за ресурси, відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

- Строки сплати - платник зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого законами.

- Податкові пільги - можуть надаватися за окремими податками і платниками податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

- Штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Застосовуються в разі таких порушень: неподання або несвоєчасне подання податкової декларації (форма податкової звітності) до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподатковування, навмисне заниження суми податку.

Розкрити зміст принципів системи оподаткування підприємства

Принципами побудови системи оподаткування підприємства є:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів(обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів);