Загальна характеристика фінансів підприємства

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів(обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів(обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетентність - встановлення і скасування податків і зборів(обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізовано в законодавчих актах щодо окремих податків. Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи. Вони характеризують податкову політику держави.

Однак перелічені принципи системи оподатковування в Україні потребують доопрацювання: уточнення змісту («компетентність», «єдиний підхід», «доступність»); скорочення кількості принципів з визначенням найважливіших для побудови дієздатної податкової системи тощо.

17. Характеристика структури податкової системи України для юридичних осіб

Податкова система - сукупність встановлених у державі податків і зборів, законодавчих актів та податкових органів, які діють на території України. Вона ґрунтується на системі оподаткування.

Система оподатковування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), а також принципів, методів та засобів справляння і контролю за їх надходженням до централізованих фондів.

Підприємства - суб'єкти господарювання можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори (встановлюються Верховною Радою і діють на всій території країни) включають:

1. Прямі податки - вилучаються у власників майна, отримувачів доходу:

- ПОДАТОК НА ПРИБУТОК: Платники: резиденти (суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, на території України і за її межами) та нерезиденти (юридичні особи, які отримують доходи з джерелом походження з України (крім тих, що мають дипломатичний статус). Об'єкт оподаткування - оподатковуваний прибуток - різниця між валовим доходом, скоригованим валовими витратами та нарахованими за правилами податкового обліку амортизаційними відрахуваннями.

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами. Включає:

1) дохід від продажу товарів (робіт, послуг);

2) доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій, торгівлі валютними цінностями та борговими зобов'язаннями;

3) доходи від спільної діяльності та доходи у вигляді дивідендів, відсотків, володіння борговими вимогами;

4) доходи, не враховані під час обчислення валового доходу в попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

5) приріст балансової вартості запасів та ін.

Валові витрати - сума будь - яких витрат платника у грошовій, матеріальній, нематеріальній формах у вигляді компенсації вартості продукції, яка виготовляється або купується з метою подальшого використання у власній фінансово - господарській діяльності платника; Включають:

1) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції;

2) витрати поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації в межах 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року;

3) суми податків, зборів, установлених Законом України «Про систему оподаткування», за винятком: податку на прибуток, податку на дивіденди, податків на доходи від ігрового бізнесу та ін.);

4) суми убутку балансової вартості товарів, матеріалів, сировини та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишок готової продукції;

5) суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до бюджетів різних рівнів чи неприбуткових організацій у розмірі не менше 2%, але не більше 5% оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

6) суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) організаціям працедавців та їх об'єднанням, як цільові внески, але не більше 0,2% фонду оплати праці платника у розрахунку за звітний рік;

7) суми коштів, переказаних підприємствам, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75% осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

8) суми коштів, унесених у страхові резерви та ін.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань за групами основних фондів:

Група 1 (будівлі, споруди, житлові будинки та їх частини) - 2%,

Група 2 (автомобільний транспорт; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше обладнання) - 10%,

Група 3 (основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4) - 6%,

Група 4 (комп'ютери, принтери, сканери, програмне забезпечення) - 15%.

Сплачується щоквартально: на протязі 10 днів за останнім днем подання декларації: на протязі 40 днів за останнім днем звітного кварталу(за 1,2,3 квартал), річна декларація подається на протязі 60 днів. Ставка податку - 25%, інші ставки: 3% від суми валового доходу від страхової діяльності (крім страхування життя); доходи страховиків за договорами страхування життя - 0%; перестрахування життя - 25%.

- ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ. Надходить до місцевих бюджетів. Плата за землю існує в 2 - х основних формах: власне плата за землю (стягується з власників землі та землекористувачів) та орендна плата (сплачують фізичні або юридичні особи, які користуються землею на умовах оренди). Об'єкт оподаткування - земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди). Основна характерна ознака - розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі, землекористувачів. Стягнення плати за землю здійснюється окремо за землі: сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів. Грошова оцінка земельних ділянок встановлюється згідно кадастрової оцінки землі (градація земельних ділянок відповідно до ознак: призначення, належність до певної зони, рельєф, географічне положення тощо). Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з 1 гектара сільськогосподарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатих і пасовищ ставка = 0,1 від грошової оцінки землі; для багаторічних насаджень - 0,3; по земельних ділянках, що використовуються за цільовим призначенням для сільськогосподарського виробництва - 0,1. За земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначається річний розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки. Плата за землю населених пунктів, по якій встановлено грошову оцінку, стягується за ставкою 1% від грошової оцінки землі. Якщо грошової оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку в грошовому вимірі (за 1 м). Ці ставки згідно із законом диференційовано залежно від факторів: групи населених пунктів за чисельністю; за віднесенням до певних зон. Сплачений земельний податок підприємства відносять на поточні витрати. Термін сплати: сільськогосподарські підприємства - двічі на рік: до 15 серпня і до 15 листопада; несільськогосподарські підприємства - щомісяця - протягом 30 днів, наступних за останнім днем звітного місяця.

- ПОДАТОК З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ТА ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ. Платники - підприємства - власники транспортних засобів. Об'єкт оподаткування: автомобілі, колісні трактори, мотоцикли, яхти, судна парусні, човни моторні. Ставки податку у гривнях: зі 100см2 об'єму двигуна; з 1 кВт потужності двигуна; з 100 см довжини надводного транспортного засобу. Відноситься на поточні витрати (собівартість). Термін сплати - щоквартально рівними частинами. Податкові пільги: звільнені від податку - авто швидкої допомоги, пожежні; транспортні засоби для перевезення пасажирів підприємствами автотранспорту загального користування; особи, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, ветерани війни, інваліди щодо 1 легкового авто, 1 мотоцикла чи 1 човна моторного.

- ПОДАТОК НА НЕРУХОМЕ МАЙНО (НЕРУХОМІСТЬ) - у проекті); Податок на будівлі: податковий період - календарний рік; ставка податку - визначається законом про державний бюджет на поточний рік у% до бази оподаткування - обчислюється множенням одиниці вимірювання будівлі, що має окремий реєстраційний номер у державній податковій адміністрації, на середню поточні її вартість, визначену на 1 січня податкового року. Податок на споруди: податковий період - календарний місяць; ставка податку - визначається законом про державний бюджет на поточний рік (у межах 1 - 3% від бази оподаткування - сукупна балансова вартість споруд, що перебувають у власності (користуванні) платника. Не є об'єктами оподаткування споруди і будівлі: що перебувають у власності держави, територіальних громад, релігійних організацій, установ і організації інших держав; законсервовані та не введені в експлуатацію; пам'ятки культури, архітектури; природоохоронного призначення.

2. Непрямі (опосередковані) податки - вилучаються у сфері реалізації або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на споживача (включаються у ціну товару) і не залежать від рівня доходу:

- ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ (ПДВ) - універсальний акциз (на відміну від специфічного поширюється на всі види товарів), непрямий податок з доданої вартості (за своєю сутністю наближається до поняття знову створеної вартості - частини національного доходу, виробленого на підприємстві), що включається у ціну товару і оплачується кінцевим споживачем товарів. Суб'єкти оподаткування: особа, в якої за останні 12 календарних місяців обсяг від реалізації продукції перевищує 300000 грн.; суб'єкт підприємницької діяльності - обов'язково; особа, що імпортує товари в обсягах, що підлягають оподаткуванню (більше 200 євро). Об'єкт оподаткування: поставка або продаж товарів; ввезення - вивезення товарів на / з території України. Ставки ПДВ: базова - 20%; пільгова - 0% (при експорті). Сума податку, що підлягає сплаті до бюджету за звітний період, визначається як різниця між податковими зобов'язаннями платника податку та податковим кредитом. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником у звітному періоді. Дата виникнення - дата здійснення однієї з подій (що сталася раніше): 1) дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника, як оплата продукції, а у разі поставки за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника; 2) дата відвантаження товарів, а для робіт і послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт їх виконання. Продавець виписує податкову накладну в 2 - х екземплярах: копія - продавцеві, оригінал - покупцеві. Податковий кредит звітного періоду складається із сум ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Дата виникнення - дата здійснення однієї з подій (що сталася раніше): 1) дата списання коштів з банківського рахунку платника в оплату продукції або дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) при розрахунках з використанням карток; 2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником продукції. Звітні періоди - місяць (декларація подається на протязі 20 днів за останнім днем звітного місяця) і квартал (декларація подається на протязі 40 днів за останнім днем звітного кварталу). Сплачується ПДВ на протязі 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання декларації. Не обкладаються ПДВ: товари спецхарчування хворим на діабет, експортні операції, дитяче харчування вітчизняного виробництва, ліки вітчизняного виробництва, пенсії, стипендії та ін.

- АКЦИЗНИЙ ЗБІР - непрямий податок, що встановлюється за диференційованими ставками на підакцизні товари та включається в їхню ціну. Об'єкти оподаткування:

1) для вироблених в Україні підакцизних товарів - обороти з їх реалізації, що включають вартість будь - яких додаткових витрат, робіт, послуг, пов'язаних з реалізацією (ставка у% до обороту, який = вартості товарів за вказаними цінами, без урахування акцизного збору і ПДВ);

2) при імпортуванні продукції на митну територію України - обороти з їх реалізації, що включають вартість будь - яких додаткових витрат, робіт, послуг, пов'язаних з реалізацією на митній території України, але не менше митної вартості таких товарів з урахуванням ввізного мита (ставка у% до обороту, що = митній вартості товарів, збільшеній на суму ввізного мита (без урахування акцизного збору і ПДВ).

3) кількість товарів (тверда ставка з одиниці реалізованого товару: в гривнях (тютюнові вироби, пиво, алкогольні напої) та в євро (бензин, дистиляти).

Платниками є: виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їхні постійні представництва; суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари; фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять підакцизні товари на митну територію України; юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

- МИТО - непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Спрямований на формування обсягів раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту. Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється за перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт с споживачі імпортованих товарів. Об'єктом оподаткування є кількість товару в абсолютних вимірниках (якщо ставки мита в євро); митна вартість товару, що переміщується через митний кордон. Вона включає: ціну товару у валюті контракту помножену на офіційний курс валюти контракту до валюти України за курсом НБУ на день подання митної декларації; величину транспортних та інших затрат страхування до пункту перетину кордону. Два види ставок: у% до митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон; у грошовому розмірі на одиницю товару. Контроль за стягненням мита здійснюють митні органи. За виконання ними своїх обов'язків і надання платникам відповідних послуг стягуються митні збори. Вони теж можуть бути встановлені у% від митної вартості товарів.

Збори - виражають участь суб'єктів господарювання у формуванні державних цільових фондів. Ці відрахування суттєво впливають на фінансово-господарську діяльність підприємств: 1) формуючи валові витрати, які виключаються із суми скоригованого валового доходу, зменшують оподаткований прибуток, а отже, і суму податку на нього; 2) збільшують собівартість, що може скоротити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або підвищити її ціну. До обов'язкових зборів належать:

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, для визначення суми збору беруть фактичні витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, а також винагороди, що виплачуються за угодами цивільно-правового характеру (об'єкт оподаткування). Ставка збору для них - 32% від об'єкта оподаткування.

- збір на обов'язкове соціальне страхування включає: внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та внески на соціальне страхування на випадок безробіття. Підприємства здійснюють їх у порядку: 1) від суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, - у розмірі 2,9% - внески на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, 2,1% - внесок на соціальне страхування на випадок безробіття відповідно; 2) від суми оплати праці, які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян, - у розмірі 0,5% (0,5% відповідно) зарплати;

- за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- за спеціальне використання природних ресурсів;

- за забруднення навколишнього середовища;

- рентні збори;

- державне мито - плата за надання державою та уповноваженими на це органами певних видів послуг юридичного характеру, яке здійснюється виключно за операції на митній території країни. Об'єкт оподаткування: позовні заяви, їх сума та вартість; здійснення нотаріальних та реєстраційних дій, кількість таких дій;

- інші збори.

Місцеві податки і збори (обов'язкові податкові платежі, які запроваджуються місцевими органами влади відповідно до переліку, визначеного законодавством) включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори: за право використання місцевої символіки; за паркування автотранспорту; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; курортний збір; за право проведення кіно- і телезйомок та інші.

18. Склад та характеристика місцевих податків

Місцеві податки та збори - обов'язкові податкові платежі, які запроваджуються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах грошових розмірів ставок, встановлених законами України за наявності об'єктів оподаткування.

Перелік місцевих податків і зборів встановлено Законом України «Про систему оподаткування»

Місцеві податки: комунальний податок; податок на рекламу.

Місцеві збори:

- збір за припаркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш на бігах на іподромі;

- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за право проведення кіно- і телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір з власників собак;

Особливості їх стягнення і впливу на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання полягають у такому:

1. Місцеві податки і збори включають до складу валових витрат, що вираховуються зі скоригованого валового доходу, а отже, зменшують суму оподатковуваного прибутку.

2. Місцеві податки і збори суб'єкти господарювання відносять на собівартість продукції (робіт, послуг), що може скоротити прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) або підвищити її ціну, тобто впливає на формування їх бухгалтерського прибутку.

КОМУНАЛЬНИЙ ПОДАТОК (Кп). Платники - юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово дотаційних сільськогосподарських підприємств. Об'єктом для розрахунку податку є фонд оплати праці, обчислений множенням середньоспискової кількості працівників (Сп) на місячний неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн.). Граничний розмір ставки податку визначено у розмірі 10% від об'єкта оподаткування (розрахункової величини фонду оплати праці):

Кп = Сп * 17 * 10%.

Податок нараховується щомісяця або 1 раз у квартал, сплачується 1 раз у квартал до 15 числа місяця, що слідує за звітним кварталом.

ПОДАТОК З РЕКЛАМИ. Платники - суб'єкти підприємницької діяльності, їхні філії, відділення, представництва, постійні представництва нерезидентів, замовники реклами (рекламодавці), виробники і розповсюджувачі реклами. Стягується з усіх видів комерційних оголошень і повідомлень, що поширюються з допомогою засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса), афіш, плакатів, рекламних щитів (на вулицях, магістралях, площах, будинках, на транспорті); або друкуються на спортивному одязі чи майні. Об'єкт оподаткування - вартість послуг за встановлення і розміщення реклами. Ставки податку визначено в таких розмірах: 0,1% від вартості послуг за одноразову рекламу; 0,5% від вартості розміщення стаціонарної реклами на тривалий час; 0,3% за рекламу на майні, товарах, одязі. Рекламодавці мають сплачувати податок під час оплати послуг, а стягується він з виробників реклами - щомісяця (до 15 числа місяця, наступного за звітним).

ЗБІР ЗА ПРАВО ВИКОРИСТАННЯ МІСЦЕВОЇ СИМВОЛІКИ. Об'єкт оподаткування - товари, роботи, послуги, виготовлені, виконані та надані з використанням місцевої символіки. База оподаткування - це їх вартість. Дозвіл на використання місцевої символіки видається сільськими, селищними та міськими радами. Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують місцеву символіку з метою одержання прибутку.

РИНКОВИЙ ЗБІР. Платники - юридичні особи, їхні філії, представництва, установи, що не є юридичними особами, фізичні особи, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію, інші товари на ринках. Не справляється ринковий збір зі стаціонарних пунктів торгівлі чи надання послуг, які одержали дозвіл на розміщення своїх об'єктів, та здійснення діяльності на ринках. Ставки ринкового збору розраховують самостійно адміністрації ринків і переказують до місцевого бюджету. Їх диференційовано залежно від: виду сільськогосподарської та промислової продукції, що реалізується; категорії ринку, благоустрою торговельного місця; статусу торговця (юридична чи фізична особа).

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ДОЗВОЛУ НА РОЗМІЩЕННЯ ОБ'ЄКТІВ ТОРГІВЛІ ТА СФЕРИ ПОСЛУГ. Об'єкт оподаткування - дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг. Платники - юридичні й фізичні особи, які отримують такий дозвіл.

Для визначення розміру ставки враховується площа торговельного місця, його територіальне розміщення, вид продукції чи послуг.

ЗБІР ЗА ПРИПАРКУВАННЯ АВТОТРАНСПОРТУ. Платники - юридичні особи та громадяни, які припарковують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Об'єкт оподаткування - плата за стоянку з розрахунку за одну годину паркування. Ставка не повинна перевищувати: 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях; 1% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у відведених місцях

КУРОРТНИЙ ЗБІР. Платники - громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Об'єкт оподаткування - плата за послуги при реєстрації громадян установами, відповідальними за дотриманням правил паспортної системи. Ставка - не більше 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Від сплати курортного збору звільняються: діти віком до 16 років; інваліди та особи, які їх супроводжують; учасники Великої Вітчизняної війни; воїни-інтернаціоналісти; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; особи, які прибули за путівками та курсівками до санаторіїв, будинків відпочинку; особи, які прибули у службове відрядження, на навчання, постійне місце проживання, до батьків та близьких родичів; чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Курортний збір справляється з платників за місцем їх тимчасового проживання.

У разі зміни платником місця проживання в межах курортної місцевості курортний збір повторно не справляється. З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття. Курортний збір справляється: адміністрацією готелю та іншими установами готельного типу під час реєстрації прибулих; квартирно-посередницькими організаціями при направленні осіб на поселення в будинки (квартири), що належать громадянам за правом власності.

ЗБІР ЗА ПРОВЕДЕННЯ МІСЦЕВОГО АУКЦІОНУ, КОНКУРСНОГО РОЗПРОДАЖУ І ЛОТЕРЕЙ. Платники - юридичні і фізичні особи, які мають дозвіл на проведення місцевого аукціону, конкурсного продажу і лотерей. Об'єкт оподаткування - вартість заявлених на місцеві аукціони, конкурсний розпродаж товарів, виходячи з їх початкової ціни або сума, на яку випускається лотерея. Ставка -0,1% вартості заявлених товарів або суми, на яку випускається лотерея, але не більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із кожного учасника. Джерело :Для фізичних осіб - прибуток. Для юридичних осіб - власні кошти

ЗБІР ЗА ВИДАЧУ ОРДЕРА НА КВАРТИРУ. Платники - одержувачі ордера на квартиру. Об'єкт оподаткування - плата за послуги пов'язані з видачею документів які дають право на заселення квартири. Ставка - 30% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Сплачується через установи банків до отримання ордера та перераховується до місцевого бюджету. Відповідальність за повне стягнення збору за видачу ордера на квартиру та перерахування його до місцевого бюджету, а також подання звітності до податкової інспекції покладається на керівників органів обліку та розподілу житла.

ЗБІР ЗА ПРАВО ПРОВЕДЕННЯ КІНО- ТА ТЕЛЕЗЙОМОК. Платники - Комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями, та зарубіжні організації, які проводять зйомки. Об'єкт оподаткування - Фактичні витрати на проведення необхідних для здійснення зйомок додаткових заходів місцевими органами виконавчої влади. Ставка не повинна перевищувати фактичні витрати на проведення зазначених заходів. Джерело - Прибуток юридичних осіб.

ЗБІР З ВЛАСНИКІВ СОБАК. Платники - Громадяни - власники собак (крім службових). Об'єкт оподаткування - Наявність собаки. Ставка - Не повинна перевищувати: 10% неоподатковуваного мінімуму доходу громадян збору на момент нарахування. Стягується за кожний рік. Сплачується органам житлового-комунального господарства.

19. Сутність майна підприємства та етапи його формування

У вітчизняній і зарубіжній літературі немає єдиного визначення сутності «майна». Одні економісти використовують поняття «капітал», інші - «активи».

Капітал - накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, який залучається його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходу.

Активи - економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються у господарській діяльності з метою одержання прибутку. Згідно з Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

У Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майном вважаються об'єкти в матеріальній формі, у тому числі земельні ділянки, будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби; паї, цінні папери, нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Отже, майно - це активи підприємства, його економічні ресурси.

Для того, щоб правильно управляти майном, його класифікують за ознаками, які в свою чергу поділяються на види:

1. За формою функціонування активів (майна): матеріальні, нематеріальні, фінансові.

2. За характером участі у господарському процесі і швидкості (тривалості) обороту: оборотні активи (активи, що споживаються за 1 виробничий цикл, або за строк, менший чим 12 місяців. В процесі експлуатації повністю змінюють свою натуральну форму і повністю переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції за 1 виробничий цикл), необоротні активи (активи, призначені для використання протягом періоду більше 1 року, в процесі експлуатації не змінюють своєї натуральної форми, а свою вартість переносять на вартість виготовленої продукції чи наданих послуг частинами - амортизаційні відрахування).

3. За характером обслуговування видів діяльності: операційні, інвестиційні.

4. За характером фінансових джерел формування:

- валові активи - вся сукупність майнових цінностей, які сформовані за рахунок власного і позиченого капіталу.

- чисті активи - вартість майна, сформованого за рахунок власного капіталу.

5. За характером володіння: власні, орендовані активи.

6. За ступенем ліквідності:

- абсолютно ліквідні активи (грошові активи у національній та іноземній валюті).

- високоліквідні активи (короткотермінові фінансові вкладення і короткотермінова дебіторська заборгованість)

- середньоліквідні активи (усі форми дебіторської заборгованості, окрім короткотермінової та безнадійної)

- слабо ліквідні активи - активи, які можуть бути переведені у грошову форму без витрат своєї поточної ринкової вартості (виробничі запаси, незавершене виробництво, основні засоби, незавершені капіталовкладення, нематеріальні активи).

- неліквідні активи - активи, які не можуть бути самостійно реалізовані. Вони можуть бути продані тільки в складі цілісного майнового комплексу: безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів.

Важливе значення в оцінці майна має аналіз його формування, яке пов'язане з такими етапами на різних стадіях розвитку:

1. Створення нового підприємства. Це найбільш відповідальний у отримуванні майна етап. Майно, яке формується на цьому етапі, визначає потребу у стартовому капіталі, умови утворення прибутку, оборотність цього майна, рівень його ліквідності тощо.

2. Розширення, реконструкція і модернізація діючого підприємства - постійний процес розвитку майна в розрізі основних стадій його життєвого циклу. Розширення і оновлення складу майна діючого підприємства здійснюється відповідно до стратегічних завдань його розвитку з урахуванням можливостей формування інвестиційних ресурсів.

Процес формування майна має бути ціле направленим. Основною метою формування майна є виявлення і задоволення потреби в окремих його видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізації його складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

Принципи формування майна:

- врахування найближчих перспектив розвитку операційної діяльності - підпорядковане завданням розвитку майна. На початкових стадіях життєвого циклу обсяг операційної діяльності зростає високими темпами, тому майно, що формується на цій стадії, повинно мати певний резервний потенціал, який забезпечив би можливості приросту продукції.

- забезпечення відповідності обсягу і структури майна обсягу і структурі виробництва та збуту продукції - реалізується в процесі розробки бізнес - плану створення нового підприємства шляхом визначення потреби в окремих видах майна.

- забезпечення оптимального складу майна з позиції ефективності господарської діяльності. - спрямоване на забезпечення майбутнього повного корисного використання окремих видів майна, на підвищення їх сукупної здатності генерувати прибуток (на першому етапі). На другому етапі оптимізується співвідношення між активною і пасивною частиною необоротного майна.

- забезпечення умов прискорення обороту майна в процесі його використання. Прискорення обороту майна має пряму дію на величину операційного прибутку (збільшення швидкості обороту веде до пропорційного росту прибутку, який ними утворюється) та непряму дію на величину операційного прибутку (зниження тривалості обороту активів веде до зниження потреби в них, тобто зниження суми операційних витрат, що веде до росту операційного прибутку). Виділяють: високооборотні операційні активи (виробничі запаси, запаси готової продукції, короткострокова дебіторська заборгованість, грошові кошти), операційні активи з нормальною оборотністю (інші види оборотних операційних активів, що не ввійшли до першої групи), низькооборотні операційні активи (необоротні операційні активи: основні засоби, і нематеріальні активи,)

- вибір найбільш прогресивних видів майна з позицій забезпечення росту ринкової вартості підприємства.

Особливості складу майна нового підприємства:

1. У складі необоротного майна на стадії його створення повністю відсутні довгострокові фінансові вкладення - вони формуються в процесі його послідуючої інвестиційної діяльності.

2. У складі оборотного майна на початковій стадії його формування практично повністю відсутня дебіторська заборгованість, зведені до мінімуму короткострокові фінансові вкладення. Вони включаються у склад майна лише тоді, коли внесок засновників у статутний фонд зроблено у формі таких короткострокових фінансових інструментів.

Розрахунок потреби майна новоствореного підприємства проводиться за видами:

1. Потреба в основних засобах. Визначається за їх окремими групами: Група 1 (будівлі, споруди, житлові будинки та їх частини), Група 2 (автомобільний транспорт; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше обладнання), Група 3 (основні фонди, не включені до груп 1,2 і 4), Група 4 (комп'ютери, принтери, сканери, програмне забезпечення) - 15%.

2. Потреба в нематеріальному необоротному майні визначається виходячи з технології виробничого процесу та форми задоволення потреби в окремих його видах (придбання у власність, оренда).

3. Потреба в запасах: потреба в оборотному капіталі, який вкладається у виробничі запаси; в оборотному капіталі, який вкладається у запаси готової продукції; в оборотному капіталі, який вкладається у запаси товарів для перепродажу.

4. Потреба в грошових активах визначається на основі майбутнього їх витрачання на розрахунки з оплати праці, авансові і податкові платежі, маркетингову діяльність, комунальні послуги тощо.

5. Потреба в інших активах визначається методом прямого підрахунку за окремими їх видами.

20. Поняття та характеристика складу необоротних активів підприємства

Необоротні активи - активи, призначені для використання протягом періоду більше 1 року, в процесі експлуатації не змінюють своєї натуральної форми, а свою вартість переносять на вартість виготовленої продукції чи наданих послуг частинами - амортизаційні відрахування. Термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Вони є найменш мобільною частиною майна підприємства.

Основними перевагами необоротних активів в порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення; здатність приносити стабільний прибуток в разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізингових платежів; можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому ринкової інфраструктури.

До недоліків слід віднести: можливість зносу; низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові фінансові інвестиції (інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі; інші інвестиції пов'язаним сторонам; інвестиції непов'язаним сторонам); довгострокову дебіторську заборгованість (заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду; одержані довгострокові векселі; інша дебіторська заборгованість); відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

Серед складових необоротних активів основними є:

- Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До них належать: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої.; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

- Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи

- Нематеріальні активи - немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду. Поділяються на групи:

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) права користування майном (право користування (тимчасового) земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

4) авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

5) незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи - капітальні інвестиції у придбання, створення і модернізацію нематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу не відбулося.

6) гудвіл - різниця між ринковою і балансовою вартістю підприємства; Він відображає рівень ділової репутації фірми, можливість одержати більш високий прибуток у порівнянні з конкурентами за рахунок наявних переваг.

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Не визнаються нематеріальними активами: витрати на дослідження; витрати на підготовку і перепідготовку кадрів; витрати на рекламу та просування продукції на ринку; витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини; витрати на підвищення ділової репутації підприємства (внутрішньогенерований гудвіл), вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

21. Сутність та склад основних засобів підприємства

Основні засоби - це матеріальні активи, строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад 1 рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).

Не належать до основних засобів:

1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;

2) предмети вартістю до 500 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби.;

Однак це правило має виключення. Незалежно від вартості до основних засобів відносяться: сільськогосподарські машини і знаряддя; будівельний механізований інструмент; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; документація з типового проектування; сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або для виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;

4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;

5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.

Згідно з податковим законодавством основні засоби поділяються:

- Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Вони поновлюються через капітальні інвестиції.

- Невиробничі основні фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства. Не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Збільшення цих засобів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства, що в кінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.

За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:

1. Основні засоби: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої.; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи.

У зв'язку з тривалим періодом використання розрізняють наступні основні види грошової оцінки основних фондів:

- Первісна вартість - фактична собівартість основних фондів за цінами придбання (включаючи витрати на транспортування і монтаж) чи будівництва основних фондів. За цією вартістю об'єкти основних фондів зараховуються на баланс підприємства.

- Відновна (відтворювальна) вартість - вартість відтворення основних фондів за сучасних умов виробництва цього року. Вона враховує ті самі витрати, що і первинна вартість, але за сучасними цінами.

- Залишкова вартість - вартість, яку ще не перенесено на вартість готової продукції. Вона менше первинної на розмір зносу.

- Ліквідаційна вартість - залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття. Вона дорівнює сумі коштів, які підприємство очікує отримати після списання (реалізації) основних фондів не враховуючи витрати на їх ліквідацію (реалізацію).

Відтворення основних засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.

За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність. Джерелом фінансування заміни зношених основних засобів є нарахована сума амортизації.

Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. Джерелом фінансування таких змін є використання частини створеного у додаткового продукту. У процесі господарської діяльності кругообіг основних засобів проходить три стадії.