Загальна характеристика фінансів підприємства

Сутність фінансів підприємства, їх функції та джерела утворення. Процес формування та розподілу грошових фондів. Особливості застосування різних форм розрахунків. Класифікація доходів, шляхи використання прибутку. Характеристика системи оподаткування.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид шпаргалка
Язык украинский
Дата добавления 14.09.2011
Размер файла 136,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

32

1. Сутність поняття фінансів підприємств

Фінанси підприємств є складовою фінансової системи країни. Тому від їх стану залежать можливість задоволення суспільних потреб та фінансова стійкість країни.

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Проте не всі грошові кошти та грошові відносини належать до фінансових.

Грошові відносини перетворюються на фінансові тоді, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним і таке відбувається у процесі формування, розподілу та використання грошових доходів і фондів згідно із цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів підприємств належать такі групи фінансових відносин:

- Пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання.

- Пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів (виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств).

- Що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів до бюджету та цільових фондів, бюджетного фінансування, одержання субсидій.

- Які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у ЦП та одержанням на них доходів, здійсненням пайових внесків та участю у розподілі прибутку від спільної діяльності.

- Які формуються у підприємств з банками та страховими компаніями з приводу одержання і погашення кредитів, сплати відсотків за кредити та інших послуг, одержання відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також страхових платежів та відшкодувань за різними видами страхування.

- Що формуються у підприємств у зв'язку із внутрішньовиробничим розподілом доходів.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, що пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та установи, банки та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації та інші суб'єкти господарювання, що є юридичними особами.

Фінанси підприємств - економічні відносини, які пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом та використанням грошових фондів у процесі відтворення.

Як економічна категорія вони виражають свою сутність через такі функції:

- Формування фінансових ресурсів в процесі виробничо-господарської діяльності.

- Розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед бюджетом, банками та господарськими суб'єктами.

- Контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

- Різноманітність форм власності

- Свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень

- Вільне ринкове ціноутворення та конкуренція

- Самофінансування підприємництва

- Правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності

- Обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Фінанси підприємств є складною економічною категорією, яка охоплює як обмінні, так і розподільчі відносини.

До найважливіших завдань фінансів підприємств належить забезпечення стабільності економіки країни. Це досягається за оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є суттєвою складовою системи управління економікою. Без них неможливо забезпечити індивідуальний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Призначення фінансів підприємств - забезпечувати фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні й оборотні), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

Характеристика основних функцій фінансів підприємств

Фінанси підприємств - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошей, формуванням грошових потоків, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

Фінанси підприємств виконують такі функції:

1. Формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

2. Розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності, для виконання своїх фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, суб'єктами господарювання;

3. Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів - відбувається за створення статутного капіталу, а також під час розподілу грошових надходжень унаслідок повернення авансованих коштів у основні та оборотні засоби, використання доходів на формування резервного фонду.

У зв'язку з цим поняття «формування» та «розподіл» розглядають як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах - це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної, інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

З усіх видів ресурсів фінансові ресурси мають першорядне значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними затратами часу в будь-який інший вид ресурсів.

Контроль за формуванням та розподілом фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Фінанси є індикатором виникнення вартісних диспропорцій: дефіциту грошових коштів, неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у процесі фінансово-господарської діяльності підприємств. Наприклад, грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

До найважливіших завдань фінансів підприємств належить забезпечення стабільності економіки країни. Це досягається за оптимізації розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди.

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є суттєвою складовою системи управління економікою. Без них неможливо забезпечити індивідуальний оборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Характеристика процесу формування та розподілу грошових фондів підприємства

Рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються, коли утворюється статутний капітал, а згодом - з доходів від операційної та фінансової діяльності. Одержані кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Отже, підприємства дістають можливість виробляти та реалізовувати продукцію, отримувати доходи. Кошти підприємств зберігаються на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах, а також у касах підприємств.

Під час реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств (дивіденди та доходи від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду).

Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі доходу (виручки) від реалізації продукції підприємству надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет - чистий доход (виручка) від реалізації продукції. Його частина за мінусом собівартості реалізованої продукції складає валовий прибуток. Сума валового прибутку та інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат становить фінансові результати від операційної діяльності. Їх сума разом з фінансовими доходами та іншими доходами за мінусом фінансових витрат, витрат від участі у капіталі та інших витрат формує фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування. З них вилучається сума податку на прибуток підприємства (25%) - фінансові результати від звичайної діяльності. Фінансові результати від звичайної діяльності + надзвичайні (також за мінусом податків з надзвичайного прибутку) формують чистий прибуток, з якого створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.

Грошові фонди - це відокремлена частина грошових коштів, які мають цільове спрямування. До грошових фондів належать: статутний капітал, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, резервний фонд та інші.

Статутний (номінальний) капітал - зафіксована в установчих документах вартість активів, які є внеском власників або учасників до капіталу підприємства. Він використовується підприємством для інвестування коштів в оборотні та основні засоби. Реєструється у державному органі реєстрації одночасно з реєстрацією статуту підприємства.

Формування статутного капіталу на підприємствах основних організаційно - правових форм:

- як сума часток засновників, визначених засновницькими документами - статутний капітал (для акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю)

- як сукупність внесків учасників - носить назву «складовий капітал» (для повних та командитних товариств)

- як сукупність виділених підприємству державним (муніципальним) органом влади основних і оборотних засобів - статутний капітал (для державних комерційних підприємств)

- сукупність пайових внесків членів для спільного здійснення господарської діяльності - пайовий капітал (для підприємств, заснованих на власності об'єднання громадян)

Виділяють 2 методи збільшення статутного капіталу:

- реальне збільшення капіталу (збільшення підсумку балансу) за рахунок внесків учасників або власників.

- без збільшення капіталу підприємства (без зміни підсумку балансу) шляхом перерозподілу у частині власного капіталу.

Фонд оплати праці - для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд - для фінансування відтворення основних і позаоборотних активів.

Резервний фонд - створюється з метою усунення можливих тимчасових фінансових ускладнень і забезпечення нормальної роботи підприємства. Величина резервного капіталу визначається засновницькими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Так, в акціонерних товариствах резервний капітал повинен становити не менше 25% величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку (не менше 5% чистого прибутку). Його кошти використовуються на додаткові витрати виробничого і соціального розвитку підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів за привілейованими акціями (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи.

Грошові фонди разом з тією частиною грошових коштів підприємств, яка використовується в нефондовій формі утворюють фінансові ресурси - грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. В нефондовій формі здійснюється: використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями. У ній підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.

4. Структура та джерела утворення фінансових ресурсів підприємства

Грошові фонди разом з тією частиною грошових коштів підприємств, яка використовується в нефондовій формі утворюють фінансові ресурси - грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. В нефондовій формі здійснюється: використання підприємством коштів для виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями. У ній підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески, банківські кредити.

Фінансові ресурси підприємства формуються під час формування статутного капіталу, а також у процесі розподілу грошових надходжень від продажу продукції, товарів, робіт та послуг, та надходжень від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності

За етапами формування фінансові ресурси поділяються на:

- Початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал)

- Набуті (прирощені) - отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу, прибутку та амортизації, субсидій, дотацій тощо.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні та залучені кошти. До власних належать:

- Формуються під час заснування підприємств: внески засновників у статутний капітал;

- Формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів:

- Доходи: валовий і чистий дохід, прибуток від основної діяльності; прибуток від іншої операційної діяльності; прибуток від фінансових операцій; прибуток від іншої звичайної діяльності і надзвичайних подій.

- Надходження: амортизаційні відрахування; цільові надходження; стійкі пасиви (субординований борг); інші види надходжень

Часто підприємству не вистачає власних фінансових ресурсів, тоді воно вдається до залучених. До залучених належать фінансові ресурси, що:

- Мобілізуються на фінансовому ринку:

1) позики на кредитному ринку:

1.1) факторинг - комплекс фінансових послуг, що надається банками, фінансовими компаніями, спеціалізованими факторинговими компаніями (фактори) згідно з договором, який має безтерміновий характер і призначений для кредитування під неоплачений рахунок (у формі дебіторської заборгованості) з передаванням прав за рахунком (цесією) фактору

1.2) Фінансові кредити:

а) кредити банківських установ

б) кредити небанківських установ, головним чином, інвестиційних кампаній

в) кредити спеціалізованих фондів підприємствам малого і середнього бізнесу, у тому числі, за рахунок державних фінансів

г) кредити під гарантії державних і недержавних спеціалізованих організацій на розвиток бізнесу, що надаються фондами розвитку підприємництва

2) позики на фондовому ринку:

2.1) облігаційні кредити

2.2) фінансові векселі (виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики).

3) фірмові позики:

3.1) позики виробничих підприємств у формі участі в капіталі позичальника з виплатою як самого боргу, так і прибутку на вкладений капітал

3.2) фінансовий лізинг - комплекс майнових відносин, що базується на основі придбання лізингодавцем (банком, лізинговою компанією) майна і передачі його в довгострокове користування лізингоотримувачу. Термін фінансового лізингу збігається з нормальним терміном служби об'єкта і періодом повної амортизації. Тому лізингоотримувачу надається право на викуп майна у власність за залишковою вартістю по закінченні терміну дії угоди.

3.3) Комерційний (товарний) кредит - продавець надає кредит покупцю у вигляді проданих і відвантажених товарів, а позичальник (покупець) зобов'язується погасити кредит у встановлений термін

- Надходять у порядку розподілу грошових надходжень: фінансові ресурси, які надійшли від галузевих структур, концернів, асоціацій; страхові відшкодування; бюджетні субсидії; інші види ресурсів.

Нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

Обсяг виробництва, його ефективність обумовлюють розмір, склад та структуру фінансових ресурсів підприємства. Своєю чергою, від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансовий добробут підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення питомої ваги власних коштів позитивно впливає на фінансову діяльність підприємств. Висока питома вага залучених коштів ускладнює фінансову діяльність підприємства та потребує додаткових витрат на сплату відсотків за банківські кредити, дивідендів за акціями, відсотків за облігаціями, зменшує ліквідність балансу підприємства, підвищує фінансовий ризик та фінансову залежність від кредиторів. Тому питома вага позикових коштів у пасиві не повинна перевищувати 40-50%.

5. Поняття та напрями фінансової діяльності на підприємстві

Фінансова діяльність - це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це дії з формування і використання фінансових ресурсів підприємства, які мають форму економічно обґрунтованих управлінських рішень. Це діяльність всередині підприємства з розробки і реалізації фінансових рішень з володіння чотирма типами цінностей (майном, фінансовими цінностями; грішми; зобов'язаннями), між якими можна зробити вибір.

Мета фінансової діяльності - підвищення ціни підприємства в інтересах максимізації добробуту власників. Вона забезпечує реалізацію стратегічних цілей суб'єкта господарювання.

Основні цілі фінансової діяльності:

- фінансова рівновага підприємства

- фінансова рентабельність (прибутковість)

- збільшення майна підприємства

- гнучкість та маневреність фінансів (можливість швидкої мобілізації коштів для вирішення потреб як поточної діяльності, так і стратегічного розвитку.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на виконання таких основних завдань:

- фінансове забезпечення операційної, інвестиційної діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- своєчасність виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності.

Фінансове прогнозування та планування - визначення загальної потреби в грошових коштах для забезпечення нормальної операційної й інвестиційної діяльності та можливості одержання таких коштів. Метою складання фінансового плану є з'ясування фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків. Планування виручки є необхідним для розроблення плану прибутку від реалізації продукції, визначення суми планових платежів у бюджет. Мета планування витрат - визначення можливості найекономнішого витрачання матеріальних, трудових та грошових ресурсів на одиницю продукції.

Поточна та оперативна фінансова робота на підприємстві спрямовується на практичне втілення фінансового забезпечення підприємницької діяльності, постійне підтримування платоспроможності на належному рівні.

Зміст поточної оперативної фінансової роботи на підприємстві: своєчасні розрахунки за поставлені товарно-матеріальні цінності та послуги з постачальниками, споживачами; забезпечення своєчасної сплати податків, інших обов'язкових платежів у бюджет та цільові фонди; своєчасне проведення розрахунків із заробітної плати; своєчасне погашення кредитів та сплата відсотків тощо.

Аналіз та контроль фінансової діяльності підприємства - де діагноз його фінансового стану, що уможливлює визначення недоліків та прорахунків, виявлення та мобілізацію внутрішньогосподарських резервів, збільшення прибутків, зменшення витрат виробництва, підвищення рентабельності, поліпшення фінансово - господарської діяльності фірми в цілому.

Аналітичну роботу підприємства можна поділити на два блоки:

1) аналіз фінансових результатів та рентабельності (аналіз та оцінка рівня і динаміки показників прибутковості; аналіз та оцінка використання чистого прибутку; аналіз та оцінка впливу інфляції на фінансові результати тощо);

2) аналіз фінансового стану підприємства (аналіз та оцінка складу та динаміки майна; аналіз фінансової стійкості підприємства; ліквідності балансу)

Зміст фінансової діяльності, як системи з розробки рішень з метою досягнення вказаних цілей, охоплює весь комплекс проблем по залученню і розміщенню фінансового капіталу підприємства, тобто формуванню активів.

Основні складові фінансової діяльності (її зміст):

1. Формування капіталу (фінансування): управління структурою капіталу, залучення капіталу, управління фінансовими резервами, кредиторською заборгованістю, розподілом прибутку, формування дивідендної, амортизаційної політики)

2. Формування активів (майна):

- операційна діяльність - основна діяльність підприємства, пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції, що забезпечує основну частку доходу підприємства, а також інші види діяльності, що не підпадають під визначення інвестиційної та фінансової діяльності (управління поточними матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, грошовими коштами, планування доходів і витрат)

- інвестиційна діяльність - сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів. Це діяльність, пов'язана з ефективним вкладенням залученого капіталу (оцінка ефективності інвестиційного проекту, вибір схеми його фінансування, оцінка ризиків)

- фінансова діяльність - діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства (формування портфеля цінних паперів, управління формуванням прибутку тощо)

3. Антикризовий фінансовий менеджмент: фінансовий контроль грошових потоків, внутрішній аудит, фінансова санація (сукупність фінансових, виробничих та організаційних заходів по відновленню платоспроможності, прибутковості, конкурентоспроможності підприємства - боржника у довгостроковому періоді), управління фінансовими ризиками тощо.)

6. Призначення та характеристика процесу організації готівкової форми розрахунків на підприємстві

Готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення - виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримавши готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.

Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків, мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підприємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги встановленої форми.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не має перевищувати 10000 гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі.

Зазначена умова не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств у разі використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Обмеження також не поширюється на добровільні пожертви, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.

За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт надходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою - факт надходження грошей у касу.

Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Усі підприємства, які мають поточні рахунки, зобов'язані зберігати свої кошти в банківських установах. Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, банк установлює ліміт каси, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами.

Прибуткові касові ордери застосовуються за приймання готівки касами підприємств. Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами, які підписують керівник і головний бухгалтер. У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Одержуючи касові ордери (прибуткові чи видаткові) касир перевіряє наявність та ідентичність підпису головного бухгалтера, правильність оформлення ордерів, наявність перелічених у документах додатків і після одержання або видачі готівки підписує їх і проставляє позначку про оплату. Далі ці ордери реєструються бухгалтерією.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємство враховує в касовій книзі. Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу. Не вести касової книги можуть відокремлені підрозділи, які здійснюють розрахунки готівкою зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і здають отриману готівкову виручку в касу підприємства - юридичної особи, до складу якої вони входять.

Щоденно в кінці робочого дня касир підсумовує операції за день і виводить залишок готівки в касі.

Касову книгу підприємства можуть вести і в електронній формі за допомогою комп'ютерних засобів. Записи в касовій книзі зберігаються протягом трьох років. Контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або спеціально уповноважену керівником іншу особу.

Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх рахунків у банківських установах. Одержана в установі банку готівка, яка пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів.

Чинним законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції: за перевищення встановлених лімітів каси; неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки; витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу; використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

Організація готівкового обороту передбачає:

- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

- забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;

- створення умов для залучення готівки до кас банків;

- сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків;

- провадження та вдосконалення контролю за дотриманням підприємствами порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів.

7. Особливості процесу організації безготівкових розрахунків на підприємстві

Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками з доручення підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не має перевищувати 10000 гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму виконуються винятково в безготівковій формі.

За використання безготівкових розрахунків досягається значна економія витрат на їх здійснення. За безготівкових розрахунків оплатою визнається факт надходження коштів за товари (послуги, роботи) на рахунки в установи банку, а за розрахунків готівкою - факт надходження грошей у касу.

Безготівкова форма розрахунків пов'язана з готівковою формою. Так, одержуючи перерахування за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство має отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як звичайно, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки за призначенням платежу:

- Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств.

- Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, бюджетами різних рівнів, сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообігу коштів підприємства.

Відповідно до місця проведення безготівкові розрахунки: внутрідержавні (або місцеві, що здійснюються в межах одного населеного пункту) та міждержавні, які проводяться між суб'єктами господарювання, котрі перебувають у різних державах.

За способом реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть бути:

- прямими, які здійснюються безпосередньо між постачальниками;

- транзитними, які проводяться за наявності проміжних суб'єктів (структур).

За способом отримання платежу безготівкові розрахунки поділяються на гарантовані, тобто такі, що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів, та негарантовані, за яких платіж не гарантується.

Організація безготівкових розрахунків ґрунтується на певних принципах:

1. Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами НБУ. Безготівкові розрахунки проводяться по відповідних рахунках.

2. Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків.

3. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках.

4. Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунку платника, внутрішньобанківських операцій) і зазначають їх під час укладення договорів.

5. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України. За несвоєчасне списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банки несуть відповідальність згідно із законодавством України та укладеними договорами.

Форми безготівкових розрахунків пов'язані з використанням різних видів розрахункових документів - відповідно оформлених документів на переказ грошових коштів.

Для здійснення безготівкових розрахунків можуть застосовуватись такі платіжні документи (інструменти):

- платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника банку, котрий його обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача (застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами);

- платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або отримувача за договірного списання) до банку, що обслуговує платника, провести без погодження з платником перерахування належної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача (застосовується на підставі рішень судів, податкових та інших державних і недержавних органів);

- платіжна вимога-доручения - комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхня - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); нижня - доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунку суму, яка проставлена у рядку "сума до оплати літерами" (може застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків);

- розрахунковий чек - документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку (банку-емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів (підприємства використовують чеки лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не можуть здійснювати обмін чека на готівку);

- акредитив - це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж;

- вексель - це цінний папір встановленої форми, що містить письмове зобов'язання боржника (векселедавця) сплатити відповідну суму коштів своєму кредиторові - власнику векселя (векселеутримувачу) у встановлений строк (простий вексель). Переказний вексель (тратта) є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох).

Запровадження безготівкових розрахунків має активно сприяти виконанню таких завдань: удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві; оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків; підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями; прискоренню обороту коштів.

8. Характеристика розрахунків підприємств із застосуванням чекової форми розрахунків

Розрахунковий чек - документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку (банку-емітенту), який веде його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів. Чекодавець - підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його. Чекодержатель - підприємство або фізична особа, яка є отримувачем коштів за чеком. Банк-смітент - банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі.

Підприємства використовують чеки лише для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок отримувача коштів і не можуть здійснювати обмін чека на готівку.

Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20% від суми цього чека).

Розрахункові чеки (чекові книжки) виготовляються на спеціальному папері Банкнотно-монетним двором НБУ (або іншими спеціалізованими підприємствами) з дотриманням усіх обов'язкових вимог. Розрахункові чеки, які брошурують у чекову книжку на 10, 20, 25 аркушів, є бланками суворого обліку. Фізичні особи мають можливість використовувати розрахункові чеки (окремі бланки) для одноразових операцій, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку "Розрахунки чеками" у банку-емітенті. Для цього він подає до банку заяву про видачу чекової книжки та платіжне доручення для перерахування коштів на окремий рахунок (фізична особа може також вносити суму готівкою).

Строк дії чекової книжки - 1 рік, чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі.

Чек пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки не враховується). Чекодавець виписує чек із чекової книжки під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари (виконані роботи, надані послуги). Виписуючи чек, чекодавець переписує на його корінець залишок ліміту з корінця попереднього чека і зазначає новий залишок ліміту.

Одержуючи чек від платника, чекодержатель повинен уважно його перевірити, переконатися в особі пред'явника чека за його паспортом, поставити підпис, що засвідчує прийняття чека, на його звороті та на корінці чека, а також занести основні дані про чек та особу чекодавця у спеціальну відомість.

Чекодержатель подає чек разом з іншими чеками та реєстром на всю кількість наявних чеків у свій банк до оплати.

Якщо поточні рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одній установі банку, то оплата чека здійснюється негайно, якщо в різних, то банк чекодержателя пересилає його в банк чекодавця для інкасування.

Інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах.

Отримавши чек, банк-емітент перевіряє його на правильність оформлення, відповідність підписів та печаток з карткою зразків, ліміт чекової книжки та ін. Зробивши перевірку, банк-емітент списує кошти з рахунку чекодавця та перераховує їх на рахунок чекодержателя.

Банк-емітент може відмовитися від оплати чека, якщо:

- чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;

- чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".

Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може продовжити дію чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його використання.

Чекова форма розрахунків має певні переваги: прискорення термінів розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Вадами такої форми розрахунків є недостатня гарантія платежу, оскільки на рахунку чекодавця може не бути потрібних коштів; неможливість розрахунків чеками на велику суму.

9. Порядок здійснення розрахункових операцій із застосуванням вексельної форми розрахунків

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки з відстрочкою платежу між кредитором (отримувачем коштів) і боржником (платником коштів), які оформлюються векселем.

Вексель - це письмове безумовне зобов'язання стандартної форми, що дає право його власнику вимагати сплати зазначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

За формою та способом використання векселі поділяють на прості і переказні.

Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.

Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя.

За чинним законодавством вексель може виписуватись боржником винятково для оформлення заборгованості за фактично поставлені товари, виконані роботи та надані послуги. За браком боргового зобов'язання емісія векселя неможлива.

Зобов'язання за векселем мають безспірний та безумовний характер (вексель містить просту і нічим не обумовлену пропозицію або зобов'язання боржника сплатити певну суму боргу). Крім того, вексель є письмовим документом, і сторони, зобов'язані за ним, несуть солідарну відповідальність.

Векселі функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов'язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Вони не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його. Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші.

Вексель - це безспірне боргове зобов'язання. Особа, що є платником за векселем, жодним чином не може ухилитись від сплати боргу чи продовжити термін використання кредиту. Вексель є письмовим документом, виписаним строго за встановленою формою і не може існувати поза письмовою формою.

Простий вексель (соло - вексель) слугує для оформлення відносин боргу за реалізовані в кредит товари (надані послуги), видані грошові кошти. У складанні простого векселя беруть участь дві особи: боржник і кредитор. Боржник (векселедавець) виписує вексель, в якому зобов'язується виплатити суму боргу у зазначений термін, підписує його і передає своєму кредитору (векселедержателю).

Прості векселі в Україні використовують у торгових, гарантійних та кредитних операціях.

Кредитні операції з векселями - передбачають їх облік та кредитування суб'єктів господарювання під заставу векселя.

Торговельні - операції з купівлі або продажу банком векселів до настання терміну погашення за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних - продаж придбаних векселів.

Гарантійні операції супроводжуються взяттям банком на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк. До гарантійних належать операції з авалювання та надання гарантій на забезпечення оплати векселів. Аваль - це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов'язання якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб.

На практиці найбільшого поширення набули кредитні операції. Облік (врахування) векселів передбачає придбання банком векселя з дисконтом. У результаті цієї операції вексель переходить у повну власність банку. Банки приймають до обліку тільки ті векселі, емітенти котрих в них обслуговуються. Вартість, за якою вексель приймається до обліку, розраховується виходячи з відсоткової ставки, установленої правлінням банку та погодженої з векселедержателем.

Схема обліку простого векселя:

1 - відвантаження товару (надання послуг);

2 - надання простого векселя за отриманий товар;

3 - облік векселя банківською установою;

4 - отримання від банківської установи грошових коштів за умов обліку векселя (за вирахуванням суми дисконту);

5 - пред'явлення банком простого векселя до сплати боржникові;

6 - оплата векселя

У разі потреби у ліквідності банк може рефінансуватись в інших комерційних банках, а також у НБУ у формі перерахування векселів - врахування уже врахованих банком векселів.

У той час, як простий вексель є свідоцтвом боргу, що також дає його власнику можливість достроково вилучити капітал, переказний вексель (тратта) призначений для переміщення коштів від однієї особи до іншої. Як правило, в складанні переказного векселя беруть участь три суб'єкти:

- кредитор (трасант, векселедавець) - особа, яка виставляє вексель з наказом здійснити платіж;

- боржник (трасат, платник) - особа, яка отримує наказ заплатити;

- ремітент (векселедержатель, перший покупець векселя) особа, на користь якої видано вексель.

Наприклад, сільськогосподарське підприємство «Гроно» поставило партію молока маслозаводу «Маска» на суму 7 тис. грн. з умовою оплати через два місяці (1). Згідно з попередньою угодою маслозавод зобов'язався реалізувати вершкове масло на таку саму суму Торговому дому «Комета», погодившись надати своєму контрагенту комерційний кредит строком на два місяці. У даному прикладі маслозавод (трасант) виписує переказний вексель (тратту) і разом з партією масла направляє його торговому дому (трасату) для акцептування (2).


Подобные документы

  • Суть і функції фінансів. Організація грошових розрахунків. Характеристика і склад грошових надходжень. Формування і використання прибутку, обчислення рентабельності. Загальна та спрощена система оподаткування. Принципи організації обігових коштів.

    курс лекций [672,6 K], добавлен 30.04.2011

  • Економічна сутність та функції прибутку підприємства. Основні принципи розподілу прибутку. Загальна характеристика, аналіз результатів виробничої діяльності, економічна сутність та функції прибутку, вдосконалення політики розподілу прибутку підприємства.

    курсовая работа [82,6 K], добавлен 15.02.2010

  • Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства. Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства ТОВ "Каскад".

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2013

  • Сутність міжнародних фінансів та види проведення успішної та неуспішної міжнародної фінансової політики. Механізм формування і використання міжнародних фінансів, який містить суб'єкти, функції, рух грошових коштів та міжнародні фінансові операції.

    статья [155,9 K], добавлен 19.09.2017

  • Джерела формування фінансових ресурсів підприємств та фактори організації фінансів. Типи фінансової стійкості підприємства, характеристика системи показників (коефіцієнтів). Визначення прибутку від реалізації продукції методом прямого розрахунку.

    контрольная работа [22,3 K], добавлен 29.03.2010

  • Поняття ринкової інфраструктури, взаємодія процесу моніторингу фінансів у ній. Характеристика інвестору та корпоративних підприємств як основних користувачів процесу моніторингу фінансів. Прозорість як основна процедура моніторингу фінансів підприємства.

    статья [2,4 M], добавлен 18.08.2017

  • Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.

    курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012

  • Сутність фінансів підприємств як різноманітних фондів грошових ресурсів, які створюються і використовуються для виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг у різних галузях економіки. Основні функції фінансів фірми: розподільча та контрольна.

    курсовая работа [65,2 K], добавлен 05.11.2011

  • Виробничо-економічні умови підприємства, ефективність їх використання. Забезпеченість виробничими ресурсами. Організація фінансів підприємства. Шляхи удосконалення організації фінансів та підвищення економічної ефективності діяльності підприємства.

    отчет по практике [112,0 K], добавлен 11.09.2014

  • Сутність безготівкових і готівкових грошових розрахунків підприємства, нормативно-правова база, законодавче регулювання. Організаційно-економічна характеристика та аналіз форм використання грошових розрахунків у ВАТ "БудСтрой", оцінка грошового обороту.

    курсовая работа [86,3 K], добавлен 07.02.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.