В умовах трансформації суспільства бюджет, за допомогою якого держава здійснює регулювання суспільно-економічних відносин, є основним елементом складного механізму економічної політики держави. Сучасний ринковий механізм господарювання в основному спрямований на розвиток саме економічного аспекту суспільних відносин і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Однак, суспільство є єдиними механізмом й розвиток економіки неможливий без розвиненої соціальної сфери. Ось чому регулювання економічних і соціальних процесів в основному впроваджується державою через державне регулювання.

Одним із ключових механізмів державного регулювання є бюджетна політика, яка являє собою сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку [див. 8, с. 280]. Бюджетна політика розробляється як на законодавчому, так і на виконавчому рівні. ЇЇ сутність з одного боку полягає у відображенні в статтях доходів та видатків бюджету, у джерелах їх формування і напрямах використання. З іншого боку бюджетна політика виявляється у формах і методах мобілізації бюджетних коштів та їх використанні на державні потреби. В Україні бюджетна політика на сучасному етапі спрямована на розв'язання таких завдань: 1) сприяння процесу макроекономічної стабілізації, подолання інфляційних процесів; 2) здійснення податкової політики у напрямку стимулювання підприємницької діяльності, а також на вивід із „тіні” доходів підприємців; 3) структурна перебудова економіки шляхом підвищення рівня економічного зростання; 4) формування відносин в бюджетній системі в напрямі надання більшої самостійності місцевим бюджетам; 5) пошук додаткових джерел доходів.

Бюджетна політика реалізується за допомогою двох складових: бюджетної стратегії і тактики. Бюджетна стратегія -- довгостроковий курс бюджетної політики, бюджетна тактика -- методи реалізації бюджетної політики на коротший термін [див. 8, с. 282].

Для реалізації бюджетної політики у країні створюється бюджетний механізм, в якому відображаються напрямки бюджетної політики в соціально-економічному регулюванні. Бюджетний механізм -- сукупність засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин та забезпечення належних умов для соціально-економічного розвитку [див. 8, с. 282].

Бюджетний механізм характеризується шістьма складовими: 1) бюджетне планування і регулювання (визначаються фінансові можливості держави стосовно соціально-економічного розвитку); 2) фінансові показники (складаються з узагальнюючих, які включають доходи і видатки, рівень інфляції, державний борг, а також з індивідуальних, які включають рівень витрат бюджету на одного жителя, розмір податків, що сплачуються одним працюючим); 3) нормативи (характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів); 4) ліміти (обмеження на витрати держави, підприємця, громадянина); 5) резерви (покликані компенсувати витрати пов'язані із дією непередбачуваних обставин); 6) система управління бюджетними коштами (держава законодавчими і виконавчими методами регулює розподіл національного доходу, форми грошових заощаджень та ін.).

Схематично вплив бюджету на економіку держави можна зобразити таким чином:

Коментуючи дану схему слід зазначити, що бюджет впливає на економічні процеси на основі розробленої бюджетної політики за допомогою бюджетної стратегії і тактики, використовуючи попередньо розроблений бюджетний механізм в державі, враховуючи його складові.

Підведемо підсумок першого розділу. З вищезазначених тез варто зробити певні висновки:

· Державний бюджет є основним кошторисом держави, виконує дві функції -- контрольну і розподільну;

· Державний бюджет відображає участь держави у розподільчих відносинах, а саме ту її ланку, яка пов'язана із формуванням і використанням основного централізованого фонду грошових коштів;

· Державний Бюджет як фінансовий план спрямовує фінансову діяльність держави, визначає її фінансові можливості і пріоритети, за своєю формою є балансом з відображенням доходів і видатків;

· бюджет впливає на економічні процеси через бюджетну політику, бюджетний механізм.

Таким чином, Держбюджет займає одне з провідних місць в системі регулювання економіки, оскільки є основним фінансовим планом держави, документом де зазначаються напрямки діяльності держави і джерела їх фінансування, а також регулює розподільчі відносини в країні між державою й суспільством.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розділ 2. Державний бюджет України як фінансова основа регулювання економіки

Доходи Державного бюджету -- це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Згідно Бюджетного кодексу вони включають: „усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти)” [2, ст. 2].

Планування доходів є важливою складовою бюджетного процесу, адже це є основою для своєчасного та обґрунтованого складання бюджету. Основними елементами планування доходів є база оподаткування та ставка податку. Від рівня визначеності цих елементів залежить рівень обґрунтованості і визначеності планових сум податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Складність цього процесу полягає у імовірнісному характері планів, адже ніхто наперед, навіть при детальному й професіональному аналізі, не може вказати точні суми майбутніх доходів.

Доходи Держбюджету України поділяються на: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) офіційні трансферти; 5) цільові фонди. Розглянемо основні наповнювачі бюджету -- податкові і неподаткові надходження.

Основні доходи Державного бюджету України складають податкові надходження. За минулі роки їх рівень досягав 80--85 % від всіх доходів бюджету, а за Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” рівень податкових надходжень складає лише 75 % [див. 3, дод. № 1]. Це свідчить про неоптимальну структуру доходів бюджету, адже при ній податкові надходження мають досягати 90--95 %. Розглянемо динаміку й структуру податкових надходжень за останні п'ять років (див. дод. 1, табл. 1.1--1.3). Основними серед податкових надходжень залишаються три види податків і обов'язкових платежів -- ПДВ, податок на прибуток підприємств та акцизний збір. Їх частка серед всіх податкових надходжень за останні п'ять років (планові показники) становила в середньому відповідно 48,3 % 28,6 % та 11,5 %, а частка в загальних доходах -- 34 %, 20 % та 8 %. Фактично за 2003--2007 рр. спостерігалась тенденція така: ПДВ, податок на прибуток, акцизний збір -- відповідно 30 %, 22 %, 7 % в загальних доходах. Аналізуючи вищенаведену інформацію про фактичні показники та дані у дод. 1 спостерігаються тенденції: 1) до збільшення частки ПДВ в структурі податкових надходжень до бюджету та й всіх доходів загалом; 2) до зменшення частки податку на прибуток; 3) до зменшення частки акцизного збору. Це говорить: про недоліки в податковій політиці держави, про ненормальну фінансову ситуацію, адже зі зменшенням ролі податкових надходжень зростає роль інших джерел доходів, зокрема від приватизації, що свідчить про розподіл не національного доходу, а національного багатства (див. п. 1.1). У цілому частка податкових надходжень за останні 5 років поступово зменшується.

Наступне джерело доходів -- неподаткові надходження. Згідно Бюджетного кодексу „неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження” [2, ст. 9]. Аналізуючи неподаткові надходження, слід зазначити, що при плануванні цього виду доходів в останні 5 років спостерігається тенденція до їх зменшення (див. додаток 2) з 29 до 20 % в структурі доходів Держбюджету. Фактично за 2003--2007 рр. частка неподаткових надходжень знизилась з 28,7 % до 25,3 %. Це свідчить про непродуману політику у сфері приватизації, рентної політики (видобування нафти й газу в України) та у сфері відрахувань від плати за транзит нафти й газу українською територією.

Перейдемо до другої частини питання -- виконання дохідної частини Держбюджету. Відомо, що основою успішного виконання бюджетів є своєчасне і повне надходження всіх доходів, яке забезпечується раціонально організованою системою їх стягнення. Система мобілізації доходів повинна забезпечити рівномірне, регулярне, стійке надходження коштів на рахунки бюджету. Для характеристики якості планування й виконання доходів Держбюджету України порівняємо планові й фактичні показники доходів за декілька років (див. рис. 2.1).

______

*Дані для обрахунку взято із Бюлетеня НБУ [див. 6, с. 40--55].

**Значення подано за січень-грудень 2007 р.

Характеризуючи рисунок 2.1, перше, що кидається в очі -- це значні розбіжності між плановими й фактичними показниками. З графіка простежується тенденція про постійне перевищення фактичних показників над плановими в середньому на 20 млрд. грн. Найголовніше, що ця різниця не зменшується протягом обраного періоду, це свідчить про відсутність кроків по виправленню ситуації. Втім слід зазначити про позитивну тенденцію, а саме -- про перевиконання планів, тобто доходів надходить більше ніж планується.

Для з'ясування причин значних розбіжностей між плановими і фактичними показниками слід з'ясувати, які помилки і упущення виникають при плануванні і виконанні. На стадії планування можна виокремити наступні чинники необґрунтованості планів (згідно етапної класифікації на цій стадії [див. 14]): 1) відсутність гармонійного поєднання стратегічних і тактичних цілей розвитку економіки, адже за останні роки в державі не було розроблено ні однієї чіткої стратегії розвитку хоча б на п'ять років; 2) недосконалість прогнозування макроекономічних розрахунків зведеного бюджету на наступний рік; 3) необґрунтоване цільове програмування спричинене відносно недавнім введенням програмно-цільового методу бюджетування, недосконалість законодавчої бази, завеликий обсяг бюджетних програм; 4) стрімкий ріст цін на енергетичні ресурси й продукти харчування світового господарства, який з великими труднощами піддається прогнозуванню, а в Україні практично не враховується; 5) недостатній рівень доопрацювання, узгодження, збалансування проекту бюджету на відповідному етапі; 6) наявність явища політичної доцільності при плануванні доходів Держбюджету; 7) значний рівень лобіювання інтересів фінансово-промислових груп у Верховній Раді при затвердженні бюджету; 8) прийняття проекту бюджету в останній момент перед початком нового бюджетного року, а й інколи після початку, що не сприяє якості планування, а також вдосконаленню проекту бюджету. На стадії виконання можна виділити наступні недоліки: 1) неефективність використання бюджетних коштів; 2) відсутність визначеності показників використання бюджетних коштів; 3) відсутність розроблених методів чіткої регламентації результативності програм; 4) наявність корупційних схем при розподілі державних коштів; 5) недостатній контроль при виконанні дохідної частини бюджету.

Підсумовуючи даний підпункт, слід зазначити, що планування й виконання дохідної частини Держбюджету має одне з ключових значень для розвитку економіки держави, адже планування доходів є початковим етапом бюджетного процесу, на якому зазначаються обсяги фінансових ресурсів держави, здійснюється передбачення податкових зобов'язань платників податків, регулюються фінансові можливості держави у плановому році. На стадії виконання доходів Держбюджету проводиться порівняльний аналіз між плановими і фактичними обсягами доходів, перевіряється ефективність використання бюджетних коштів.

Планування й виконання видаткової частини Державного бюджету у механізмі бюджетного регулювання економіки