Размещено на http://www.allbest.ru/

"Актуальні проблеми казначейського обслуговування державного бюджету"

Актуальні проблеми казначейського обслуговування державного бюджету

казначейське обслуговування державний бюджет

У процесі виконання державного бюджету за доходами Держказначейство здійснює такі функції:

установлює порядок відкриття та відкриває рахунки в управліннях Держказначейства для зарахування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів;

веде бухгалтерський облік доходів бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Держказначейства України від 28 листопада 2000 року № 119 у розрізі кодів бюджетної класифікації доходів і типів операцій;

здійснює розподіл платежів до державного бюджету відповідно до нормативів відрахувань, затверджених законом про державний бюджет на відповідний рік, та перераховує за належністю розподілені кошти;

готує розрахункові документи і проводить повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів Державної податкової служби та рішень судових органів;

складає щоденну, періодичну та річну звітність за доходами відповідно до кодів бюджетної класифікації доходів і подає її відповідним органам, що здійснюють контроль за нарахуванням й сплатою платежів до бюджету та державних цільових фондів;

платники податків сплачують платежі до бюджету через установи банків, у яких вони обслуговуються. Банк платника перераховує кошти через СЕП НБУ на рахунки, відкриті в органах державного казначейства, н розрізі кодів бюджетної класифікації доходів;

операції з обробки платежів повинні здійснюватися у такій послідовності:

повернення надмірно або помилково зарахованих коштів;

відшкодування платникам податку на додану вартість;

розподіл платежів до бюджету за нормативами, встановленими законодавчими актами.

Перерахування коштів органами державного казначейства на центральний рівень та складання щоденної форми "Звіт по виконанню державного бюджету за доходами" здійснюється у порядку, встановленому Держказначейством за погодженням з НБУ.

Виконання державного бюджету за видатками здійснюється органами Державного казначейства у межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті відповідним розпорядникам коштів та надходжень на єдиний казначейський рахунок державного бюджету шляхом фінансування або проведення платежів безпосередньо на користь суб'єктів, які виконали роботи та надали послуги розпорядникам бюджетним коштів.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Розпорядниками коштів є керівники міністерств, відомств та установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями, виділеними на відповідні заходи. Залежно від ступеня підпорядкованості і від обсягу наданих прав вони поділяються на головних і нижчестоящих.

Законодавчо-нормативна база України, що регулює процедури обслуговування місцевих бюджетів органами Державного казначейства, включає насамперед Бюджетний кодекс України. У Кодексі прямо вказується, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України (п.2 ст.78), при цьому, за Казначейством зберігаються всі його функції, як і у випадку виконання державного бюджету. Статтею 48 Бюджетного кодексу визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій із коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Запровадження з 1999 року окремих елементів казначейського виконання місцевих бюджетів було логічно зумовлене необхідністю подальшого вдосконалення казначейської справи та бюджетного процесу.1 квітня 1999 року з ініціативи Дніпропетровської та Черкаської облдержадміністрацій була прийнята Постанова Кабінету Міністрів № 522 "Про удосконалення управління бюджетними коштами", яка започаткувала з 1 червня 1999 року експеримент із казначейського обслуговування місцевих бюджетів у цих областях. Місцеві бюджети цих областей були переведені на казначейське обслуговування в повному обсязі, тобто за доходами та видатками. Все це відбувалося ще за два роки до прийняття Бюджетного кодексу України.

При казначейському обслуговуванні місцевих бюджетів відповідні фінансові органи отримують оперативну й достовірну інформацію про фінансові ресурси кожного адміністративно-територіального утворення, що дозволяє підвищити ефективність управління цими ресурсами, своєчасно і в повному обсязі забезпечувати необхідними коштами різноманітні заходи регіонального масштабу, приймати рішення про виділення позик та надання фінансової допомоги.

На підставі позитивних підсумків проведеного експерименту, було прийнято рішення щодо поширення казначейського обслуговування місцевих бюджетів на всі регіони України. Наказ Міністерства фінансів України від 29 жовтня 2001 року № 482 зобов'язував запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів у такі терміни:

за доходами та перерахуванням міжбюджетних трансфертів до бюджетів усіх рівнів - з 1 січня 2002 року;

за видатками - починаючи з 1 липня 2002 року.

Органам Державного казначейства не вдалось повною мірою виконати завдання щодо запровадження казначейського обслуговування бюджетів АРК, обласних, районних бюджетів, бюджетів районів у містах і бюджетів місцевого самоврядування за доходами та видатками у визначені строки. У багатьох випадках серйозною причиною, що стримувала весь цей процес, була слабка матеріально-технічна база орган і в Державного казначейства. Свою роль відіграло і небажання органів місцевого самоврядування переводити рахунки місцевих бюджетів на обслуговування до Державного казначейства. Все ж із 1 січня 2002 року ДКУ запровадило казначейське обслуговування місцевих бюджетів за доходами та в частині перерахування міжбюджетних трансфертів.

У грудні 2002 року Президент України своїм Указом "Про невідкладні заходи щодо вдосконалення механізмів казначейського обслуговування" визначив пріоритетним напрямком діяльності для Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування безумовне виконання вимог Бюджетного кодексу щодо казначейського обслуговування бюджету АРК і місцевих бюджетів.

Указом Президента окреслені такі завдання:

у 2003 році (вказано конкретні строки для територій) перевести бюджет АРК і місцеві бюджети на казначейське обслуговування за видатками (у квітні 2003 року новим Указом Президента ці строки продовжено до 30 вересня 2004 року);

утворити міжвідомчу раду для підготовки пропозицій та опрацювання проектів нормативних документів для поліпшення механізмів казначейського виконання місцевих бюджетів;

розробити заходи щодо поліпшення матеріально-технічної бази органів Державного казначейства.

Особливого значення в Указі надавалось питанням підвищення ефективності діяльності органів Державного казначейства, особливо з метою посилення бюджетної дисципліни, взаємодії з іншими органами влади та поліпшенню кадрового забезпечення Казначейства.

У листопаді 2002 року наказом ДКУ № 205 затверджено Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів, який регламентує організаційні відносини між органами Державного казначейства, місцевими фінансовими органами, платниками податків, зборів (обов'язкових платежів) та розпорядниками коштів. Порядок казначейського обслуговування місцевих бюджетів включає 11 розділів і чітко визначає, що таке обслуговування здійснюється органами ДКУ відповідно до чинного законодавства. При цьому Казначейство здійснює такі функції:

обслуговує місцеві бюджети за доходами, видатками та фінансуванням;

установлює порядок відкриття та відкриває рахунки у своїх управліннях для зарахування податків, зборів та обов'язкових платежів у розрізі видів платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів усіх рівнів (бюджет АРК, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування);

установлює порядок відкриття та відкриває рахунки розпорядникам коштів місцевих бюджетів у розрізі місцевих бюджетів і кодів бюджетної класифікації;

здійснює розподіл платежів між рівнями місцевих бюджетів, розподіл інших платежів, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно з вимогами Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік і рішення місцевої ради про бюджет у розмірах, визначених законодавством, та перераховує розподілені кошти за призначенням;

готує платіжні документи і проводить повернення надлишково або помилково сплачених платежів до місцевих бюджетів на підставі відповідних документів органів стягнення. Висновки виконуються Казначейства протягом 5 робочих днів;

здійснює розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

щоденно перераховує залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;

здійснює операції за рахунками, відкритими в органах Казначейства;

надає фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;

установлює порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій із виконання місцевих бюджетів;

веде бухгалтерський облік усіх операцій із виконання місцевих бюджетів;

здійснює попередній контроль цільового спрямування бюджетних коштів;

виконує платіжні доручення розпорядників бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів розпорядників;

веде облік зобов'язань розпорядників коштів місцевих бюджетів;

здійснює кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

установлює порядок, складає та узагальнює фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, окрім звіту про виконання плану по штатах і контингентах;

подає звітність Мінфіну, органам місцевої влади та місцевого самоврядування в терміни та за формами, погодженими із Мінфіном і Рахунковою палатою.

Асигнування розпорядникам коштів нижчого рівня виділяються відповідно до розподілів головних розпорядників, які, у свою чергу, отримують кошти на підставі розпоряджень органів місцевого самоврядування.

Усі рахунки для обліку операцій із виконання місцевих бюджетів відкриваються на балансі територіальних управлінь Казначейства за балансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевого бюджетів.

Обов'язкові платежі до місцевого бюджету здійснюються платниками через установи банків, в яких вони обслуговуються. Казначейство повертає надміру чи помилково сплачені кошти, розподіляє платежі до бюджетів за визначеними нормативами, перераховує до державного та місцевого бюджету кошти, що передаються з місцевих бюджетів, проводить розрахунки за міжбюджетними трансфертами та перераховує залишки коштів на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів.

До основних особливостей казначейського обслуговування місцевих бюджетів можна віднести те, що надходження до місцевих бюджетів акумулюються на рахунках, відкритих в органах ДКУ на ім'я відповідних органів місцевої влади; оплата видатків здійснюється на підставі розрахункових документів, які відповідають взятим зобов'язанням; органи ДКУ контролюють цільове використання бюджетних коштів, відповідність видатків бюджетним призначенням, виділеним асигнуванням і прийнятим зобов'язанням.

Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів забезпечує всі процедури касового виконання місцевих бюджетів, а також відображення всіх операцій у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності, як і у випадку з державним бюджетом.

З огляду на необхідність оптимізації процесу управління бюджетними коштами, розроблено нову модель функціонування Держказначейства, засновану на принципах, прийнятих для банківської системи (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.99 р. № 1721). Таким чином, крім уже існуючих функцій із виконання дохідної та видаткової частин бюджетів, на Держказначейство покладаються суто банківські функції, а саме: робота з клієнтами щодо банківських операцій, безпосереднє проведення платежів розпорядників коштів через Розрахункові палати органів Державного казначейства, складання щоденного балансу операційного дня Держказначейства та інших форм банківської звітності тощо. А це, в свою чергу, зумовлює збільшення навантаження та зростання вимог до фахівців, які повинні бути обізнані як із казначейськими процедурами виконання бюджетів, так і з банківськими технологіями.

Входження Держказначейства в систему електронних платежів Національного банку України, запровадження Внутрішньої платіжної системи Державного казначейства та відкриття системи кореспондентських рахунків в Національному банку України потребує вирішення ряду організаційних, технічних і технологічних питань:

створення нових підрозділів у структурі Державного казначейства - розрахункових палат, операційних управлінь;

впровадження нової бухгалтерської моделі та відповідного програмного забезпечення;

здійснення інших заходів для забезпечення функціонування Єдиного казначейського рахунка та оптимізації процесу виконання бюджетів.

Тільки за умови створення внутрішньої платіжної системи можна забезпечити прозорість бюджетного процесу, створити цілісну систему контролю за рухом бюджетних коштів.

Це потребує здійснення органами Державного казначейства контролю за прийнятими зобов'язаннями розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до проекту Бюджетного кодексу, прийнятого Верховною Радою України в другому читанні, передбачалося до 1 січня 2004 року запровадити казначейське обслуговування місцевих бюджетів, що є суттєвим кроком у розвитку цивілізованої фінансової системи держави. Клієнтами Державного казначейства в цьому разі стають близько 12 тисяч місцевих бюджетів та 130,5 тисячі розпорядників їх коштів, що зумовить відкриття 207,7 тисячі рахунків у системі органів Державного казначейства.

Одним із напрямів роботи Державного казначейства у 2004 році став контроль за здійсненням видатків за капітальними вкладеннями. На сьогодні бюджетні кошти, за рахунок яких здійснюються капітальні вкладення, надаються їх розпорядникам без ретельного вивчення доцільності та необхідності їх виділення. Контроль здійснюється лише за їх цільовим спрямуванням, ефективність використання коштів ніким не досліджується. Тому існує нагальна потреба відновлення функцій, які раніше виконували установи Держбанку та Будбанку. Однак, враховуючи специфіку роботи, виконання зазначених функцій також потребує створення окремих структурних підрозділів у органах Державного казначейства, підготовки високо кваліфікованих фахівців відповідної спеціалізації.

Протягом 10 місяців 2002 року Державне казначейство України вело належну роботу щодо впровадження Єдиного казначейського рахунка (ЄКР) органами Державного казначейства України на регіональному рівні, як першого етапу переходу до проведення розрахунків через ЄКР у загальнодержавному масштабі.

Запровадження розрахунків через систему електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) і ЄКР дає широкі можливості значно прискорити розрахунки та виконання Державного бюджету на всіх рівнях починаючи з рівня району, акумулювати на ЄКР бюджетні кошти із наступним розподілом та перерозподілом на регіональному рівні, а також дасть змогу вести безпосередній контроль за проходженням розрахунків із бюджетом та здійснювати оперативне керування доходами на всіх рівнях.

Таким чином, цілеспрямований підхід до розв'язання головного завдання Державного казначейства з прискорення розрахунків і виконання державного бюджету залежить від підвищення ефективної діяльності всіх органів Державного казначейства в цілому.

Список використаної літератури