Державний бюджет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний бюджет

1. Концептуалізація доходів державного бюджету та їх казначейське обслуговування

1.1 Зміст, структура та класифікація доходів державного бюджету

Державний бюджет займає провідне місце в бюджетній системі України. І як будь-який план, він має свої складові частини. Відповідно до глави 5 Бюджетного кодексу можна виділити дохідну і видаткову частини Державного бюджету [2].

Одним з найважливіших факторів фінансових можливостей держави є доходи, які вона акумулює з різноманітних джерел, а також їх склад і структура. Тому складовою частиною фінансової діяльності держави є мобілізація державних доходів.

Вчений економіст Базилевич В.Д. дає таке визначення доходам держави: державні доходи - це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, зокрема для здійснення державою своїх функцій [30, с. 51]. Тобто, державні доходи - це сукупність різних видів грошових надходжень до фондів держави, що використовуються нею для виконання її завдань і функцій.

Доходи бюджетів утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними і юридичними особами податків, зборів та інших обов'язкових платежів, надходжень з інших джерел, встановлених законодавством України. Ці кошти зосереджуються у централізованих і децентралізованих грошових фондах. Формування цих грошових фондів здійснюється в результаті розподілу і перерозподілу ВВП.

Залежно від порядку формування системи державних доходів їх можна розподілити на:

централізовані - кошти, якi залишаються у розпорядженні держави в процесі розподілу ВВП, та спрямовуються на формування централізованих грошових фондiв Державного та місцевих бюджетiв, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування вiд нещасних випадків на виробництвi та професійних захворювань України, Державного фонду охорони праці, Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інші.

децентралізовані - це доходи, якi залишаються у розпорядженні державних підприємств, установ, організацій при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту i формуються, головним чином, за рахунок їх прибутку. Основою для їхнього формування є прибутки i доходи державних пiдприємств, установ, органiзацiй, населення [92, с. 143].

Центральне мiсце у системi доходів держави посідають доходи бюджетiв держави. Безпосередньо за їхньою допомогою мобiлiзується основна частка фiнансових ресурсiв держави при формуваннi бюджетних i позабюджетних фондiв, якi необхiднi для фiнансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцiй.

Дослідження проблем формування доходної частини Державного бюджету України викликає інтерес, насамперед тому, що саме бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни, і завдяки правильному здійсненню бюджетного процесу забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Через державний бюджет органи державної виконавчої влади здійснюють реалізацію державної внутрішньої і зовнішньої політики, державне регулювання і стимулювання економіки, фінансування соціальної політики з врахуванням довгострокових інтересів країни. Збільшення асигнувань з державного бюджету сприяє зростанню сукупного попиту в економіці і, відповідно, збільшенню випуску продукції і зайнятості.

Ознайомлення із законодавчою та нормативною базами, а також із теоретичними узагальненнями вітчизняних економістів привело нас до висновку, що в науковій літературі немає єдиних підходів до трактування сутності доходів бюджетів, теоретичні положення у багатьох випадках не стикуються з практикою, що негативно позначається на ефективності функціонування бюджетної системи. Більшість науковців зосереджують свою увагу на прагматичних питаннях наповнення бюджетів, не вдаються до глибокого дослідження їхньої сутності, принципів, класифікаційних ознак, унаслідок чого неможливо дати якісну оцінку сформованій у державі системі доходів, виявити суттєві відхилення її чинної моделі від оптимальної. Адже лише за допомогою теорії можна сформулювати оптимальну модель, здатну бути орієнтиром для побудови практичної моделі.

Так, у статті 2 Бюджетного кодексу України зазначено: «Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротні основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти)» [2, п. 6]. Одночасно надходження до бюджету трактуються як «…доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органами державної влади АР Крим або органами місцевого самоврядування» [2, п. 7]. На нашу думку, в законодавчому акті давати визначення доходів як надходжень і надходжень як доходів некоректно.

Доволі прагматичне визначення доходів державного бюджету дає М. Карлін: як «…сукупність грошових надходжень до централізованого фонду фінансових ресурсів держави, що використовуються нею для виконання її основних завдань і функції» [40, с. 28]. У цьому визначенні акцентується увага на зовнішній формі доходів бюджету, однак вислів «централізований фонд фінансових ресурсів держави» доцільно було б змінити на «централізований фонд грошових коштів держави», оскільки це різні поняття.

Пасічник Ю. під доходами державного бюджету розуміє частину централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій [65, с. 355].

Василик О. вважає: «Сукупність усіх видів доходів бюджетів, що формуються різними методами, їх взаємопов'язане застосування становлять систему доходів бюджетів» [30, с. 64]. Доходи бюджетів вчений розглядає, з одного боку, як результат розподілу вартості ВВП між різними учасниками відтворюваного процесу, а з іншого - як об'єкт подальшого розподілу сконцентрованої у руках держави вартості, що, на наш погляд, є цілком обґрунтованим.

Огонь Ц. розглядає доходи бюджетів як цілісну єдину систему специфічних фінансових відносин, які функціонують в умовах розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування державних фінансових ресурсів і здійснення видатків на виконання конституційних повноважень [54, с. 158]. Він зазначає: «Функціонально призначення доходів треба розглядати у контексті формування, розподілу та використання фінансових ресурсів і функціонування відповідних відносин на усіх стадіях суспільного відтворення у процесі виконання зобов'язань держави. При цьому сутність і роль доходів бюджету можна оцінити, розглядаючи мобілізацію, розподіл, використання та відтворення державних фінансових ресурсів як єдиний, нерозривний суспільно-економічний процес - формування доходів бюджету» [55, с. 21]. Науковець запропонував для розгляду філософію фінансової стабільності за формою «зобов'язання - доходи - спільні блага - видатки» як вихідну основу у побудову стратегії збалансованого розвитку зобов'язань і доходів бюджетів [55, с. 23], що, на нашу думку, заслуговує уваги.

Правові норми, що стосуються складу і формування доходів державного бюджету, складають окрему групу, але розглядаються в одному розділі з групою правових норм, що регулюють видатки бюджету. Тим самим підкреслюється єдність і взаємозалежність між дохідною і видатковою частинами, збалансованість бюджету, що має бути враховано при формуванні кожної з цих частин. Необґрунтовані розбіжності між обсягами доходів і видатків, нехтування узгодженістю в процесі формування кожної з цих частин бюджету призводять до таких негативних явищ як розбалансованість та дефіцит державного бюджету, у зв'язку з чим немає оптимального впливу бюджету на розвиток економіки і соціальної сфери.

Наведене у Бюджетному кодексі визначення доходів державного бюджету не є єдиним, скільки є вчених стільки є думок щодо цього, але всі погоджуються з тим, що доходи державного бюджету - це фінансові ресурси держави, які використовуються для виконання функцій, закріплених за нею законами. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством України.

Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету - від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угрупувань. Україна за Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні - державний та місцеві.

У підручнику фінанси за редакцією Романенко О.Р. говориться, що доходами бюджету є її грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі у відповідності із діючим бюджетним і податковим законодавством [26, с. 165]. У фінансовому словнику за редакцією Загородного А.Г. наведено таке визначення: доходи державного бюджету - здійснювані на підставі правових норм обов'язкові і добровільні надходження до бюджету. Що використовуються державою для виконання нею своїх функцій. На відміну від інших державних доходів, доходи державного бюджету, як правило, не мають спеціального цільового призначення (крім доходів Пенсійного фонду і фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення). Бюджетні кошти використовуються без урахування джерела їх надходження [4, с. 145].

Розмаїття видів доходів відображається завдяки бюджетній класифікації, яка здійснюється з метою проведення необхідного аналізу в розрізі доходів та забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Склад доходів Державного бюджету України встановлюється Бюджетним кодексом України. Відповідно до статті 9 загальних положень Кодексу, складниками доходів Державного бюджету України є: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти, гранти та дарунки (рис. 1.1)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Складники доходів Державного бюджету України

До податкових надходжень належать обов'язкові платежі, передбачені податковим законодавством України [2]. Основними податковими надходженнями, що наповнюють державний бюджет, є: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний збір, а також ввізне мито.

Неподатковими надходженнями визнаються: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові платежі.

Доходи від операцій з капіталом охоплюють реалізацію основного капіталу, державних запасів, землі та нематеріальних активів і включають:

- надходження від продажу основного капіталу;

- надходження від реалізації державних запасів товарів;

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Офіційні трансферти можуть надходити:

- від органів державного управління;

- від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій;

- з іншої частини бюджету.

У класифікації доходів бюджету виділяють таку категорію, як державні цільові фонди. Зокрема, це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Це, насамперед:

Пенсійний фонд України;

Збір на обов'язкове соціальне страхування до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності;

Збір на обов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

Збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань;

Платежі до Фонду України соціального захисту інвалідів;

Збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Виходячи з наведеної класифікації доходів бюджету і визначається склад доходів Державного бюджету України.

Склад доходів Державного бюджету включає доходи (за винятком тих, що згідно зі статтями 64, 66 та 69 БК закріплені за місцевими бюджетами) [2], які отримуються відповідно до законодавства про податки, збори і обов'язкові платежі, а також за послуги, що надаються бюджетними установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі або підприємствам, установам та організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств. До складу доходів Державного бюджету України також входять: гранти і дарунки у вартісному виразі та міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Маючи матеріальний характер, доходи класифікуються і систематизуються переважно за економічними і правовими джерелами. За соціально-економічними ознаками доходи бюджетів поділяються на доходи: від господарської діяльності; від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності; від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові платежі; доходи від приватизації; доходи від прибутку громадян тощо.

Доходи класифікують також за такими ознаками, як за частотою появи: звичайні - регулярно включаються в доходи, надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин. За способом зарахування доходи класифікують на: доходи зараховані до загального фонду - доходи призначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних видатків і не мають цільового спрямовування, та доходи, що зараховуються до спеціального фонду - включають доходи, призначені для використання на конкретні цілі передбачені законодавством. За джерелами утворення доходи поділяються на: доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості; доходи, що входять до складу фонду відшкодування; доходи від реалізації національного багатства. За умовами формування доходи класифікують на: безповоротні та поворотні [28, с. 51].

Класифікація доходів за різними класифікаційними ознаками показана в таблиці 1.1.

Ознайомившись з економічною сутністю доходів бюджету, його складовими проведемо аналіз та дамо оцінку виконання дохідної частини Державного бюджету Україні (табл. 1.2).

Аналізуючи структуру доходів державного бюджету можна констатувати, що основну частку платежів до бюджету в 2008 році забезпечила податкова служба, хоча вона і зменшилася на 4,5% порівняно з 2007 роком. Частка платежів, забезпечених органами Державної митної служби України у 2008 році збільшилася на 4,5% порівняно з 2007 роком і становить 36,6% проти 32,1% 2007 року (рис. 1.2) [97].

Загальна сума доходів державного бюджету України за 2008 рік становила 231 686,3 млн. грн., що на 39,6% (65747,1 млн. грн.) більше ніж у 2007 році (рис. 1.3). Рівень виконання річного плану, затвердженого Верховною Радою України на 2008 рік, дорівнював 99,9%. При цьому, протягом 2008 року річний план доходів державного бюджету було збільшено в цілому на 16 572,6 млн. грн. з 215 359,4 млн. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI) до 231 932,0 млн. грн. (Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VI із змінами від 12 грудня 2008 року №659-VI).

Таблиця 1.1. Класифікація доходів Державного бюджету

Категорії класифікації	Види доходів
За частотою появи	1) звичайні - регулярно включаються в доходи 2) надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин
За способом зарахування	1) загальний фонд 2) спеціальний фонд
За розділами відповідно до Бюджетного кодексу України	1) податкові надходження 2) неподаткові надходження 3) доходи від операцій з капіталом 4) трансферти
За джерелами утворення	1) доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості 2) доходи, що входять до складу фонду відшкодування 3) доходи від реалізації національного багатства
За соціально-економічними ознаками	1) доходи від господарської діяльності 2) доходи від використання природних ресурсів 3) доходи від зовнішньоекономічної діяльності 4) доходи від банківської діяльності 5) доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння 6) державне мито 7) митні платежі 8) збори та інші неподаткові доходи 9) доходи від приватизації 10) доходи від прибутку громадян
За умовами формування	1) безповоротні 2) поворотні

Дохідна частина загального фонду державного бюджету за 2008 рік становила 185 853,0 млн. гривень. Зокрема, податку на прибуток підприємств надійшло 45 940,3 млн. грн., митних зборів - 1 065,9 млн. грн., ввізного мита - 5 144,7 млн. грн., плати за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна - 504,3 млн. грн., частини прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету, - 966,5 млн. грн., надходжень коштів від продажу землі - 314,5 млн. грн. [97].

Таблиця 1.2. Показники виконання Державного бюджету України за доходами у 2007-2008 роках

Показники	2007 рік	2008 рік
	Фактичне виконання, млн. грн.	Темпи приросту порівняно з відповідним періодом минулого року, у%	Фактичне виконання, млн. грн.	Темпи приросту порівняно з відповідним періодом минулого року, у %
Доходи	165942,1	124,3	231686,3	139,6
Податкові надходження, в т.ч.	116670,8	123,1	167883,4	143,9
Податок на прибуток підприємств	33964,0	131,3	47456,3	139,7
Податок на додану вартість	59382,8	117,8	92082,6	155,1
Акцизний збір із товарів вироблених в Україні	8990,4	120,0	10125,0	112,6
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	1495,5	142,3	2553,0	170,7
Ввізне мито	9588,9	137,5	11932,8	124,4
Неподаткові надходження	42114,7	117,8	52817,6	125,4
Доходи від операцій з капіталом	1769,9	319,2	2125,3	120,1
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій	104,5	68,0	135,2	129,4
Цільові фонди	930,5	138,1	1022,7	109,9
Офіційні трансферти	4351,7	276,2	7702,0	177,0



Рис. 1.2. Структура доходів загального фонду державного бюджету (за органами стягнення)

Рис. 1.3. Порівняльний графік надходжень до держбюджету за січень-грудень 2007-2008 рр.

Надходження до загального фонду державного бюджету п'яти найбільших податків і зборів (податку на прибуток підприємств, ПДВ, акцизного збору, ввізного мита, рентних платежів) знизилась до 87,1% всіх надходжень проти 89,4% у 2007 році, що свідчить про певну диверсифікацію джерел доходів.

Попри те, що на кінець 2008 року прибуток прибуткових підприємств знизився порівняно із 2007 роком на 12,7% (за оперативними даними Держкомстату), у 2008 році до загального фонду державного бюджету надійшло 45940,3 млн. грн. податку на прибуток підприємств, що на 12712,9 млн. грн., або на 38,3% більше порівняно з 2007 роком. Динаміку щомісячних надходжень по податку на прибуток до державного бюджету в 2003-2008 роках зображено на рисунку 1.4.

Рис. 1.4. Динаміка щомісячних надходжень податку на прибуток до державного бюджету в 2003-2008 роках

Надходження до загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість за 2008 рік становили 90033,4 млн. грн., або 95,1% плану на рік. Не виконані планові завдання як з ПДВ з вироблених в Україні товарів (95,9% плану на рік, або недовиконання на 1903,1 млн. грн.), так і з ПДВ із ввезених на територію України товарів (98,8% плану на рік, або недовиконання на 933,3 млн. грн.), що пояснюється встановленням не досить реальних планів надходжень.

Порівняно з 2007 роком надходження з податку на додану вартість у 2008 році до державного бюджету зросли на 51,7%. Надходження з податку на додану вартість із вироблених товарів зросли на 23,2% (8467,4 млн. грн.). Аналіз помісячного надходження податку на додану вартість зображено на рисунку 1.5.

Надходження з податку на додану вартість із ввезених товарів зросли в 1,9 рази, або на 37740,3 млн. грн. при зростанні імпорту товарів на 41,1% (за даними Держкомстату за 2008 рік порівняно із 2007 роком).

Рис. 1.5. Аналіз помісячного надходження податку на додану вартість у 2008 році

Такий рівень надходжень до бюджету було досягнуто зокрема за рахунок покращання адміністрування митних платежів та легалізації імпорту (у 2008 році середня митна вартість імпортованих товарів зросла на 50,0% порівняно з 2007 роком), зупинення видачі податкових векселів з ПДВ при митному оформленні товарів починаючи з 18 січня 2008 року (якщо за 2007 рік векселів було видано на суму 14,9 млрд. грн., то за 2008 - лише на 93,0 млн. гривень).

У 2008 році обсяг бюджетного відшкодування ПДВ грошовими коштами становив 34408,5 млн. грн., що у 1,8 рази (або на 15539,6 млн. грн.) більше порівняно з 2007 роком (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Надходження податку на додану вартість до загального фонду державного бюджету України в 2007-2008 роках млн. грн.

Надходження ПДВ, в т.ч.	2007	2008	Відхилення
	59365,3	90033,4	30668,1
ПДВ з вироблених на території України товарів	36548,7	45016,1	8467,4
Бюджетне відшкодування ПДВ	-18868,9	-34408,5	-15539,6
ПДВ з вироблених на території України товарів (з врахуванням відшкодування	17679,8	10607,6	-7072,2
ПДВ з ввезених на територію України товарів	41685,5	79425,8	37740,3

Обсяг надходжень акцизного збору за 2008 рік до загального фонду становив 8 555,8 млн. грн., або 97,9% річного плану. Недовиконання планових показників порівняно із 2007 роком в основному пов'язано із зниженням темпів росту виробництва підакцизних товарів. Надходження від справляння акцизного збору у 2008 році зросли на 26,3% проти 2007 року. Аналіз помісячних надходжень акцизного збору до державного бюджету зображено на рисунку 1.6.



Рис. 1.6. Аналіз помісячного надходження акцизного збору до державного бюджету у 2008 році [97]

З 42 основних джерел надходжень перевиконані планові показники по 28 видах надходжень, з них найвагоміші:

- податок на прибуток підприємств (на 3 968,7 млн. грн., відсоток виконання 112,1);

- збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (на 29,4 млн. грн., відсоток виконання 117,4);

- збір за спеціальне водокористування (на 21,6 млн. грн., відсоток виконання 104,5);

- платежі за користування надрами (на 13,4 млн. грн., відсоток виконання 101,1);

- ввізне мито (на 216,8 млн. грн., відсоток виконання 104,4);

- митні збори (на 521,9 млн. грн., відсоток виконання 202,8);

- рентна плата за транспортування нафти та нафтопродуктів (на 54,2 млн. грн., відсоток виконання 116,3).

Недоотримано доходів по 14 видах надходжень, з них найвагоміші:

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (на 13,4 млн. грн., відсоток виконання 93,9);

податок на додану вартість (на 6 174,2 млн. грн., відсоток виконання 95,1);

акцизний збір із вироблених в Україні товарів (на 257,7 млн. грн., відсоток виконання 97,9);

рентна плата за газ, що видобувається в Україні (на 297,1 млн. грн., відсоток виконання 84,2);

рентна плата за транзитне транспортування природного газу (на 146,0 млн. грн., відсоток виконання 92,9).

Проаналізувавши доходи державного бюджету, можна відмітити, що починаючи з 2000 року до 2005 року частка спеціального фонду збільшувалася відповідно з 14,01% до 26,7%. З 2006 року прослідковується зниження частки доходів спеціального фонду в державному бюджеті. В 2006 році відповідне співвідношення становило 22,7%, на 2008 рік затверджено 21,5% доходів спеціального фонду в державному бюджеті України. Проте, у затвердженому Законі України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» частка спеціального фонду в державному бюджеті збільшується до 23,1% (рис. 1.7) [96].

До спеціального фонду державного бюджету у 2008 надійшло 45 833,3 млн. грн., що більше на 5 995,3 млн. грн., або на 15,0% порівняно із 2007 роком.

Власні надходження бюджетних установ у 2008 році становили 15164,7 млн. грн., порівняно із минулим роком надходження з цього джерела зменшились на 8,2% (або на 1359,6 млн. гривень).

Надходження додаткових зборів на виплату пенсій за 2008 рік дорівнювали 6497,7 млн. грн., темп приросту до 2007 року становить 6,2% (або збільшились на 379,1 млн. гривень) [97].



Рис. 1.7. Структура доходів державного бюджету

З 10 травня 2008 року Україна приєдналася до Світової організації торгівлі. З моменту вступу Україна перестала стягувати митні збори та поступово (протягом 5 років) буде знижувати ставки ввізного мита, що відповідним чином позначається на доходах бюджету. Так, у 2008 році спеціальний фонд державного бюджету отримав 3922,8 млн. грн. надходжень ввізного мита при річному плані в обсязі 4844,0 млн. гривень

Перерахування податкової заборгованості НАК «Нафтогаз України» до спеціального фонду державного бюджету з метою її спрямування на компенсацію НАК «Нафтогаз України» різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, становило за 2008 рік 1 415,7 млн. грн., що дорівнює 56,4% річного плану.

Надходження до спеціального фонду державного бюджету від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших утворених згідно із законодавством військових формувань і правоохоронних органів за 2008 рік становили 16,3 млн. грн. при річному плані 674,0 млн. гривень.

1.2 Бюджетні повноваження органів казначейства в процесі виконання бюджету за доходами

З переходом національних господарств до ринкових методів ведення економіки та відмовою від єдиної державної форми власності перед багатьма державами постала необхідність захисту своїх фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. За таких умов надзвичайно актуальним стало створення спеціальних органів, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління державними фінансами.

Світовий досвід переконує, що найефективнішим є формування і використання бюджетних коштів шляхом створення фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та місцевих бюджетів у вигляді казначейства.

Головним призначенням національних казначейств є сприяння оптимальному управлінню державними фінансами шляхом забезпечення своєчасного та повного формування дохідної частини національних бюджетів усіх рівнів та цільового використання бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. При цьому, роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною (коли казначейство тільки виділяє ресурси бюджетним установам для виконання їх програм), так і активною (коли казначейство має право встановлювати обмеження на зобов'язання або оплату урядових видатків).

Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

- операцій з коштами державного бюджету;

- розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

- контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів;

- бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету [2].

Здобутки і успіхи органів Державного казначейства України понад чотирнадцятилітню історію функціонування в питаннях удосконалення принципів та методів виконання бюджетів, розвитку інформаційних технологій, бухгалтерського обліку всіх надходжень та витрат бюджетів і розпорядників коштів бюджетів, становлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання звітності, контролю за відповідністю платежів взятим зобов'язанням та бюджетним асигнуванням вражаючі. Органи державного казначейства на сьогодні є стержнем бюджетної системи України, найбільш мобільним органом серед органами фінансової системи.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи.

Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу.

Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує обслуговування бюджетів шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Головне призначення казначейської системи - сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджетів. Слід зазначити, що це завдання охоплює великий спектр функцій.

По-перше, казначейство виконує в державі функцію «головного бухгалтера». Воно готує фінансові звіти та діє як злагоджений механізм, що концентрує бюджетні кошти в єдиній системі рахунків підпорядкованих структур і створює єдину інформаційну базу з виконання бюджету. Інформація, яку надає казначейство Уряду, дає змогу оцінити ефективність роботи органів державного управління та місцевого самоврядування й отримати прозоріше уявлення про економічні наслідки бюджетної політики, провадженої Урядом держави.

По-друге, здійснюючи контроль за всіма операціями, пов'язаними з надходженнями та витратами, казначейство виконує також роль «касира» держави.

Володіючи інформацією, коли і які витрати здійснюватимуться бюджетні установи, казначейство, оперативно управляючи вільними залишками коштів, може надавати позики органам місцевої влади на покриття касових розривів, що виникають при виконанні місцевих бюджетів.

Для реалізації функції ефективного управління бюджетними коштами система державного казначейства передбачає впровадження та забезпечення функціонування певних казначейських принципів. Спираючись на багаторічний світовий і вітчизняний досвід функціонування казначейства, можна стверджувати, що казначейська система виконання бюджету набула своєрідних базових принципів, головними з яких є:

1. Принцип єдності каси і єдності вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності. На прикладі України принцип єдності каси і єдиних вимог до бухгалтерського обліку та складання звітності логічно випливає із визначальної норми бюджетного права про єдність (цілісність) бюджетної системи. Своєю чергою, ця норма забезпечується, згідно з Бюджетним кодексом України, «єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів і ведення бухгалтерського обліку і звітності».

2. Принцип проведення бюджетних видатків шляхом погашення фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, іншими словами, принцип збалансованості, згідно з яким повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету. При цьому одній особі не можуть одночасно надаватися повноваження приймати бюджетні зобов'язання та здійснювати оплату витрат бюджету.

3. Принцип повноти включення в облік і звітність усіх операцій, пов'язаних із надходженнями та здійсненням витрат бюджету.

4. Принцип цільового спрямування бюджетних коштів. Бюджетні кошти спрямовуються казначейством тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Такий підхід дає змогу встановити відповідальних і за цільове направлення, і за цільове використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу та ступінь відповідальності кожного учасника бюджетного процесу.

5. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Бюджетним кодексом України запроваджується поняття бюджетного правопорушення та встановлюється відповідальність за нього. Цей принцип досить актуальний для роботи в державному казначействі, оскільки робота в органах казначейства передбачає значну міру відповідальності за виконану роботу у поєднанні з високим фаховим рівнем та обізнаністю з питань і фінансової справи, і банківських процедур та технологій.

Особливо треба відзначити діяльність державного казначейства щодо дотримання фінансової дисципліни та забезпечення дієвого контролю за цільовим спрямуванням коштів бюджетів, що, безумовно, має значний вплив на стан місцевих фінансів.

Казначейське виконання бюджетів слід розглядати як необхідний елемент структурної перебудови наявних у суспільстві відносин між суб'єктами фінансової діяльності. Адже за допомогою казначейського механізму обслуговування місцевих бюджетів за видатками досягається максимально ефективне використання місцевих фінансів в інтересах усіх членів суспільства.

Суть основної діяльності системи Державного казначейства полягає в казначейському обслуговуванні державного та місцевих бюджетів шляхом обліку надходжень до бюджету і проведення видатків відповідного бюджету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи (надали продукцію, послуги) розпорядникам бюджетних коштів. Органи державного казначейства України здійснюють свою діяльність переважно через надання казначейських послуг, які є безоплатними для державного та місцевих бюджетів, розпорядників і одержувачів бюджетних коштів.

Послуги, які надає система Державного казначейства, можна згрупувати наступним чином (рис. 1.8):

Операції з коштами державного та місцевих бюджетів. До цієї групи можна віднести такі послуги, як: управління доходами і видатками державного та місцевих бюджетів, операції з наявними бюджетними коштами у межах розпису відповідного бюджету - зарахування надходжень до відповідного бюджету, здійснення передбачених видатків, стеження за виконанням дохідної частини тощо; акумулювання доходів, які надходять від бюджетів різних рівнів, розподілі переказування коштів відрахувань, належних до бюджетів різних рівнів згідно з нормативами, затвердженими Верховною Радою України, районними радами, а також перерахування сум міжбюджетних трансфертів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.8. Види послуг Державного казначейства України

Розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів. До цієї групи можна віднести такі послуги, як: переказування коштів відповідного бюджету на здійснення видатків (переказування бюджетних коштів з Єдиного казначейського рахунка на рахунки розпорядників і одержувачів бюджетних коштів); оплата видатків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів (перерахування бюджетних коштів з рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів на рахунки підприємств та організацій, які надали товари або послуги); видача готівки - оформлення грошового чеку на видачу готівки в установах банків; прийом та перевірка звітів від клієнтів.

Фінансовий контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів. До цієї групи можна віднести такі послуги, як: попередній контроль - контроль відповідності розпису виділеним бюджетним асигнуванням, звірка із залишками невикористаних асигнувань за конкретними кодами бюджетної класифікації; контроль перед здійсненням платежу - перевірка підтверджувальних документів щодо правомірності та ефективності витрат, контроль відповідності видатків кошторисам, перевірка платіжних доручень щодо правильності заповнення реквізитів.

Бухгалтерський облік та складання звітності про виконання державного та місцевих бюджетів. До цієї групи можна віднести такі послуги, як: консолідація звітності про стан виконання бюджетів, заборгованість та зобов'язання, подача зазначеної звітності відповідним органам влади - збір цих даних з територіальних управлінь та головних розпорядників коштів; ведення бухгалтерського обліку доходів та видатків бюджету відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації; підготовка розрахункових документів і повернення надмірно або помилково сплачених платежів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням та здійсненням платежів тощо; складання щоденної, періодичної та річної звітності за доходами державного та місцевих бюджетів відповідно до кодів бюджетної класифікації й подача її відповідним органам, облік позик, наданих з місцевих бюджетів.

В період світової фінансової кризи органи державного казначейства змушені сконцентрувати всі свої сили на акумулюванні найоптимальнішої кількості надходжень до державного бюджету та якомога точніше дотримуватися виконання функцій поставлених перед Державним казначейством України. Відповідно до Положенням про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 21 грудня 2005 р. №1232 головним призначенням Державного казначейства України є:

1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються;

3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів [13].

Сутність казначейства як і будь якого іншого поняття чи категорії проявляється у виконуваних функціях, які характеризують прояв його суті в дії, а також завдання, права та обов'язки, пов'язані з його діяльністю.

Класифікацію завдань і функцій органів Державного казначейства України зображено на рисунку 1.9.

Відповідно до Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. №131 із змінами внесеними наказом ДКУ №80 від 03.03.2008 р. органи державного казначейства наділені такими повноваженнями:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.9. Завдання та функції Державного казначейства України

- установлюють порядок відкриття та відкривають рахунки в національній валюті в головних управліннях державного казначейства та Державному казначействі України для зарахування до державного бюджету доходів та інших надходжень;

- здійснюють розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами та державними цільовими фондами відповідно до нормативів відрахувань, визначених законодавством, та перераховують за належністю розподілені кошти;

- формують розрахункові документи і проводять повернення платежів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету, на підставі відповідних документів органів, які повинні забезпечувати надходження платежів та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. У разі надходження до органів Державного казначейства України судових рішень про повернення коштів з бюджету органи Державного казначейства України виконують ці рішення відповідно до вимог нормативно-правових актів;

- формують розрахункові документи і проводять відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби або судових рішень;

- здійснюють відрахування дотацій відповідним місцевим бюджетам;

- ведуть бухгалтерський облік платежів відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. N119, зі змінами, у розрізі кодів бюджетної класифікації;

- установлюють порядок складання та складають оперативну, місячну, квартальну та річну звітність про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями відповідно до кодів бюджетної класифікації та подають її відповідним органам, визначеним законодавством, у встановлені терміни за формами, затвердженими в установленому порядку;

- надають інформацію про виконання державного бюджету за доходами та іншими надходженнями органам стягнення [16; 17].

Касове виконання Державного бюджету України здійснюється органами державного казначейства в межах бюджетних асигнувань та надходжень на відповідний реєстраційний рахунок у системі Єдиного казначейського рахунку. Касове виконання здійснюється шляхом проведення платежів Державним казначейством безпосередньо на користь тих підприємств, організацій, що надали послуги, виконали роботи розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів.

Стратегія розвитку державного органу виконавчої влади, яким є Державне казначейство України, має відповідати меті його створення й політичній та економічній ситуації в країні. Тому подальший розвиток основних завдань та функцій органів Державного казначейства України треба пов'язувати із удосконаленням наявних та створенням нових механізмів у такому напрямку як посилення контролю з боку держави за своєчасним і повним надходженням фінансових ресурсів до відповідних бюджетів та їх ефективним використанням.

Підводячи підсумки першого розділу, відзначимо, що:

1. Бюджет характеризує рівень економічного розвитку країни і завдяки повному наповненню бюджету забезпечується економічна і соціальна стабільність та належний життєвий рівень населення. Тому дослідження економічного змісту і структури доходів державного бюджету викликає інтерес. Не випадково постає проблема визначення реальних доходів з урахуванням фінансових можливостей і перспектив розвитку підприємництва й проведення бюджетних видатків у межах наявних фінансових ресурсів.

2. Склад і структура доходів бюджету, принципи мобілізації грошових коштів, значною мірою залежать від форм і методів господарювання, а також соціально-економічних завдань, які вирішуються суспільством на даному етапі його розвитку. Значною мірою на оперативність мобілізації коштів до бюджету, одержання інформації про рух бюджетних коштів впливає організація виконання бюджету.

3. Відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу в Україні застосовується казначейська форма обслуговування державного бюджету України. Впровадження казначейської системи виконання державного бюджету є об'єктивним процесом і може розглядатися та трансформуватися відповідно до конкретних соціально-економічних проблем, що стоять перед країною.

4. Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує обслуговування державного та місцевих бюджетів шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків державного та місцевих бюджетів через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

2. Аналіз практики касового виконання державного бюджету за доходами органами казначейства

2.1 Порядок казначейського обслуговування державного бюджету за доходами

Казначейське обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями здійснюється відповідно до Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 №131 зі змінами і доповненнями. Він визначає процедури казначейського обслуговування державного бюджету за доходами та іншими надходженнями, а саме надходженнями від повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, в тому числі залучених державою або під державні гарантії.

Починається процес обслуговування бюджету за доходами з відкриття рахунків для зарахування надходжень на балансі головних управлінь та Державного казначейства України. Зазначені рахунки відкриваються відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів та згідно з Інструкцією про відкриття аналітичних рахунків для обліку операцій по виконанню бюджетів у системі Державного казначейства України, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 №119, зі змінами, у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій, а також відповідно до Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах державного казначейства, затвердженого наказом ДКУ від 02.12.2002 р. №221.

Схеми відкриття (закриття) рахунків для зарахування надходжень та операцій клієнтів за бюджетними коштами наведено на рисунку 2.1.

Платники перераховують всі податкові, неподаткові та інші надходження, справляння яких передбачено законодавством України, до державного бюджету на бюджетні рахунки, відкриті в органах державного казначейства, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника.

Рис. 2.1. Схема відкриття(закриття) рахунків для операцій клієнтів за бюджетними коштами

Для забезпечення повноти надходжень платежів до бюджетів на рахунки, відкриті у внутрішній платіжній системі, органи податкової служби подають відповідним органам казначейства списки складу платників податків. В цих списках зазначаються відомості про платників податків: назву платника податків, його ідентифікаційний код, коди платежів відповідно до бюджетної класифікації доходів.

При змінах у списках складу платників органи податкової служби впродовж двох тижнів з часу виникнення змін подають органам казначейства доповнення до первинних списків.

Органи казначейства на основі інформації податкових органів про перелік платежів, які справляються на певних територіях щорічно на початок бюджетного року, відкриваються рахунки для зарахування надходжень до бюджету.

Для кожного бюджету відкриваються бюджетні рахунки для зарахування надходжень у розрізі всіх видів платежі, щ можуть поступати до цих бюджетів у відповідному бюджетному році. Перелік відкритих рахунків доводиться головними управліннями казначейства до територіальних органів державної податкової служби. На підставі даних про перелік платежів, які справляються на певних територіях отриманих від податкових органів, управління казначейства подають до головних управлінь казначейства службові записки про відкриття рахунків з переліком видів надходжень до державного бюджету, які повинні мобілізуватися на відповідних територіях.

Головні управління державного казначейства на підставі поданих заяв відкривають та забезпечують функціонування потрібних бюджетних рахунків та провадять блокування рахунків за тими видами надходжень, за якими не передбачено мобілізації коштів. Застосування такого режиму відкриття рахунків дозволяє органам казначейства своєчасно реагувати на появу нового платежу на певній території та відповідно зменшити кількість помилково зарахованих до бюджету платежів.

Про відкриття та закриття рахунків для зарахування доходів до бюджетів органи казначейства повідомляють відповідні органи місцевого самоврядування, фінансові органи та органи державної податкової служби і доводять до них реквізити відкритих рахунків. Інформація про відкриті рахунки надається також іншим учасникам бюджетного процесу, які здійснюють контроль за справлянням окремих видів платежів.

Податкові органи повідомляють реквізити відкритих в головних управліннях державного казначейства рахунків про зарахування надходжень до державного бюджету платникам податків, зборів а інших обов'язкових платежів.

Всі рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету відкриваються в головних управліннях державного казначейства на ім'я територіальних управлінь казначейства. У зв'язку з цим у кожному з головних правлінь державного казначейства на управління казначейства формуються особові справи, які містять картку зі взірцями підписів та відбитком печатки і заяви про відкриття рахунків у розрізі бюджетів відповідного адміністративно-територіального утворення. У разі тимчасового надання особі права першого чи другого підпису подаються тимчасова картка зі зразками підписів тимчасово уповноважених осіб, а також копія відповідного розпорядчого документа, що підтверджує надані повноваження.

Платежі здійснюються платниками у безготівковій або готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку.

При безготівковій формі оплати розрахункові документи на перерахування платежів до бюджетів, які подаються платниками до установ банків, оформляються відповідно до вимог, встановлених нормативними документами Національного банку, зокрема Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22.

Перерахування на бюджетні рахунки грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через СЕП НБУ.

Сплачені платниками до державного бюджету податки, збори, обов'язкові платежі та інші види доходів зараховуються на рахунки за надходженнями третього класу «Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів», які відкриваються в головних управліннях державного казначейства відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.