Правове регулювання місцевих податків та зборів в Україні

Підготовка, проведення податкової реформи та подальший розвиток податкової системи в 1991 - 1994 рр. відіграли важливу роль у формуванні незалежної фіскальної політики й усунення дефіциту бюджету в Естонії [82].

На думку зарубіжних експертів, естонська податкова система, особливо стосовно податку на прибуток і податку з обороту, одна з найбільш передових і досконалих у світі [85, с. 58].

Податкова система Естонії включає в себе 16 видів державних і місцевих податків і зборів.

До державних податків належать: акцизи; прибутковий податок; податок з обороту; соціальний податок; податок на землю; митні збори; податок на азартні ігри; податок на дарування і спадщину.

До місцевих податків відносяться: власний податок; місцевий прибутковий податок; податок з продажу; податок на двигунно-транспортний засіб; податок на човни і на утримання тварин; податок на рекламу; податок на закриття доріг і вулиць; податок на розваги [85, с. 58].

Прибутковий податок з фізичних осіб становить 26 % від обкладеного податком прибутку. Прибутковий податок з підприємств становить також 26 %. Сума прибутку, який не підлягає обкладенню податком, кожного року встановлюється естонським урядом. Страхові компанії платять по 4 % від вартості страхових полісів. Податок з обороту становить 18 %. Соціальний податок становить 33,5%. Його сплачують усі роботодавці в Естонії. Звільнені від соціального податку пенсії, стипендії й інші надходження із соціального бюджету і місцевих бюджетів. Він складається із 20 %, що направляють у соціальний фонд і 13 %, які йдуть у фонд лікарняної каси (медичне обслуговування) [85, с. 58-59].

Заслуговують на увагу діючі податкові системи таких розвинених зарубіжних країн, як США, Франції та Німеччини.

З-поміж опитаних нами 327 респондентів - працівників державної податкової служби - відповіли, що можливість ознайомитися з податковою системою США мали 2,7 %, Франції - 2,6 %, Німеччини - 1,8 %.

Податкова система США складається з трьох ланок: вищої, де збираються федеральні податки і які поступають у федеральний бюджет; середньої, де збираються податки і збори, які введені законами відповідних штатів і які поступають у бюджет штатів; нижчої, коли збираються податки, які введені органами місцевого самоврядування і поступають у місцеві бюджети. У США повноваження щодо стягнення податків мають федеральний уряд, уряди штатів та органи місцевого самоврядування. Податки, що стягуються федеральним урядом, однакові на всій території країни і є основою формування доходів федерального бюджету.

Федеральне оподаткування є переважно прямим, непрямі податки становлять незначну частину. Головне місце у федеральній податковій системі США посідають три податки: індивідуальний прибутковий; на соціальне страхування та на прибуток корпорацій.

Сукупний збір від цих податків становить понад 90 % доходів федерального бюджету [30, с. 26].

При цьому законодавчі органи штатів можуть вводити лише ті податки, які не суперечать федеральному податковому законодавству. У свою чергу органи місцевого самоврядування мають право стягувати ті податки, які дозволені законодавством штатів [87, с. 347].

У США входить 50 штатів, кожний з яких має свій власний бюджет. Органи влади кожного штату проводять свою незалежну податково-бюджетну політику і наділені правом вводити податки і збори на своїй території за своїм розсудом.

Структура податкових доходів 50 штатів США суттєво відрізняється від федеральної. У цілому власні надходження становлять приблизно 80 % загальних прибутків, а останні 20 % - це федеральні субсидії (гранти) [66, с. 455].

Перше місце з наповнення бюджету займає так званий податок з продажу, частка якого в обсязі надходжень становлять 40 % [77, с. 382].

Другим за важливістю для бюджетів штатів є прибутковий податок з населення, який становить понад 30 % у загальному обсязі надходжень штатів [77, с. 389]. Прибутковий податок з населення стягується в 44 штатах, а в інших він „переходить" до органів місцевого самоврядування [77, с. 455].

Характерною особливістю США й інших західних країн є те, що основними платниками податків є середні версти населення, які отримують прибутки в основному легально - більшою мірою у вигляді зарплати, що перераховується на банківські рахунки громадян.

Крім того, в більшості цих країн економіка перебуває на підйомі, прибутки населення зростають, тому реально є відрахування відповідних податків і платежів [77, с. 450].

Питома вага прибуткового податку з фізичних осіб у надходженні до бюджету у США в різні роки становили майже третю частину і у відсотках це виражалося так: у 1965 році - 30,5 %; у 1970 році - 35,2 %; у 1975 році - 36,0 %; у 1980 році - 36,9 %; у 1985 році - 34,5 %; у 1990 році - 33,3 % [77, с. 308].

Ще одним з джерел наповнення бюджету штату є податок на прибуток корпорацій. Його частка у загальному обсязі податкових надходжень становить приблизно 7 % [77, с. 384]. Його платниками в першу чергу є акціонерні компанії. Приблизно 85 % цього податку стягується на федеральному рівні, а 15 % - штатами і місцевими органами влади [56, с. 454].

Прибутковий податок з корпорацій у США в 1992 році становив 34 % чистого прибутку. У західноєвропейських країнах ставки податку на корпорації доходять до 50 % [65, с. 56].

Практично в усіх штатах стягується податок на майно, його частка в загальному обсязі податкових надходжень бюджету штату становить приблизно 2 % [77, с. 384].

Крім того, в Штатах сплачується податок з спадщини, частка якого в загальному обсязі становить приблизно 1 % [77, с. 384].

Ще одним податком, який сплачується компаніями на рівні штату є податок на капітал, ставка якого дорівнює 0,75 % [77, с. 386].

У цілому на рівні штатів непрямі податки (податки на споживання) становлять до 60 % усіх доходів [30, с. 26].

На рівні штатів сплачуються різні акцизи. Ним обкладаються бензин, дизельне паливо, авіаційне пальне, природний газ, спиртні напої. Роль акцизів у США весь час зменшується. У 1970 році їх частка в податкових надходженнях федерального бюджету була на рівні 8,4 %, у 1980 році вона скоротилася майже в 2 рази і становила 4,7 %, а в кінці 80-х років зменшилася до 3,5 % і лише в 1993 році збільшилася до 4,2 % [77, с. 351]. Такий стан речей пояснюється поступовою відміною деяких акцизів або зниженням їх розміру.

Ставки акцизів можуть встановлюватися двох видів: у відсотках до ціни товарів і послуг і в доларах (центах) - щодо відповідної кількості, ваги, обсягу товарів, а також до вартості послуг.

У США нараховується приблизно 86 тис. районів, які входять у юрисдикцію місцевих органів влади. Майже всі штати поділені на графства (всього їх близько 3 тис.). Крім того, існує приблизно 20 тис. муніципалітетів, що мають статус міста [77, с. 386].

Кожний орган місцевого самоврядування може формувати свій власний бюджет, вводити податки і проводити різні заходи, спрямовані на забезпечення наповнення бюджету. Органи місцевого самоврядування мають у своєму розпорядженні не так багато джерел наповнень бюджету. До них належать: податок на майно; прибутковий податок з фізичних осіб; податок з продажу; ліцензійні збори тощо [77, с. 387].

Основу бюджетів органів місцевого самоврядування становлять податки на майно (з нерухомої власності) - більш як 80 % усіх надходжень [30, с. 26]. Зокрема, міста Сполучених Штатів Америки головним джерелом своїх бюджетів мають податок на майно. Так, у м. Нью-Йорку, цей податок забезпечує 40 % власних доходів бюджету міста. І цьому є пояснення. Нерухомість є одним з унікальних об'єктів, здатних забезпечити стабільний та прогнозований прибуток. Візуальна наочність, постійність місцезнаходження, тривалість існування, державна реєстрація - це ті риси, що перетворюють нерухомість в унікальний об'єкт оподаткування [51, с. 290].

У США найбільш фіскальне значення на рівні місцевих органів управління має податок з продажу. На нього припадає 32 % усіх податкових надходжень місцевої влади [31, с. 39].

У країнах з розвиненою ринковою економікою в національному доході переважають індивідуальні доходи. Наприклад, у США в 1982 - 1988 рр. частка заробітної плати в національному прибутку становила 73,8 %, прибутку підприємців - 6,8%, прибутку корпорацій - 8,6 % [35, с. 116; 17, с. 107]. Тому частка індивідуального прибуткового податку в податкових находженнях там вище, ніж податок на прибуток корпорацій.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем розвинених країн є структура податків і в першу чергу співвідношення прямих і непрямих податків. Наприклад, у США переважають прямі податки. Так, якщо напередодні Другої світової війни частка податку на прибуток корпорацій становила майже половину всіх податкових надходжень до федеративного бюджету, то пізніше йшла тенденція до її зменшення. У 1955 році вона становила - 30 %, у 1969 році - 20 %, у 1975 році - 15 %, у 1980 році - 13,3 %, а в 1983 році - 6,3 % [17, с. 109].

Цю відмінність можна пояснити, по-перше, зменшенням індивідуальних прибутків і, по-друге, особливостями податкової політики [17, с. 109].

Еволюція структури податкових систем розвинених країн і сучасна практика оподаткування свідчить про закономірну залежність співвідношення прямих і непрямих податків від таких факторів: життєвого рівня більшої частини населення; удосконалення механізму стягнення податків, його здатності звести до мінімуму ухилення від оподаткування; рівня податкової культури; загальної орієнтації західного суспільства на соціальний компроміс, вирішення найгостріших соціальних проблем; традицій оподаткування [35, с. 111 - 112].

Якщо розглядати структуру прямих податків різних країн в історичному аспекті, то можна помітити її відмінності від сучасної структури.

Для країн із ринковою економікою характерне зростання частини податків на соціальне страхування, що, в першу чергу, пов'язано з соціальним захистом найманої робочої сили. Так, у відсотковому відношенні частка податків на соціальне страхування від загальної суми податкових надходжень у США становила: у 1965 р. - 16,4 %; у 1970 р. - 19,3 %; у 1975 р. - 24,5 %; у 1980 р. - 26,3 %; у 1985 р. - 26,7 %; у 1990 р. - 26,7 % [17, с. 116].

У США великі пільги мають фермерські господарства. Дякуючи цим пільгам, деякі компанії доводять податкову базу до нуля. Так, у засушливий рік фермери можуть не відображати в декларації свої прибутки, отримані від вимушеного продажу худоби і страхових компаній за загиблий урожай. Такі прибутки вони повинні будуть відобразити лише в наступному році [77, с. 350].

Збільшений розмір податкових пільг для осіб, які мають дітей: до 30,6 % сім'ям з однією дитиною (замість 18,5 %) і до 40 % сім'ям з двома дітьми (замість 19,5 %). Передбачена пільга для робітників, які паралельно навчаються в вищих або середніх навчальних закладах, відповідно до якої виключається із оподаткування сума розходів, що дорівнює 5,3 тис. доларів, що йде на сплату навчання, підручників тощо [77, с. 370].

Крім того, роботодавці роблять обов'язкове відрахування на виплату субсидій з безробіття. Ставки таких внесків коливаються від 2,7 до 7,5 % [77, с. 386].

Серед ведучих розвинених країн Францію вирізняє висока частка обов'язкових відрахувань (податкових платежів і внесків у фонди соціального призначення) у валовому внутрішньому продукті. У першій половині 80-х років минулого століття ця частка збільшувалася безперервно і з 39, 4 % у 1976 році у 1985 році досягла 45,6 % [77, с. 260].

Другою відмінністю системи обов'язкових відрахувань у Франції є висока частка внесків у фонди соціального призначення. За часткою внесків у фонди соціального призначення Франція займає одне з перших місць серед розвинених країн [107, с. 260].

Так, податки на соціальне страхування у 1965 році становили - 34,2 %; у 1970 р. - 36,5 %; у 1975 р. - 38,5 %; у 1980 р. - 42, 8%; у 1985 р. - 38,6 %; у 1990р. - 40,9 % [17, с. 116]. Ще однією особливістю Франції є низький рівень прямого оподаткування і одночасно високий рівень непрямого [77, с. 261].

Значна роль непрямих податків у багатьох західних країнах, у тому числі і в Франції, викликана високою фіскальною ефективністю і використанням цих податків для збалансування місцевих бюджетів.

Перевага на початку і середині XX століття непрямих податків була обумовлена низьким рівнем доходів населення більшості країн світу, що об'єктивно обмежувало масштаби прямих податкових надходжень [35, с. 112].

Непрямі податки Франції становлять приблизно від 56,6 % до 60 % податкових прибутків загального бюджету [77, с. 262; 35, с. 111]. Одним з основних непрямих податків у Франції є податок на додану вартість. Він застосовується лише для обкладення продукції, яка вироблена і реалізована у Франції. У податкових прибутках загального бюджету надходження від цього виду податку становлять 45 % і на його частку припадає 72,3 % надходжень з непрямих податків [77, с. 262 - 264].

Другим непрямим податком є внутрішній податок на нафтопродукти, його частка становить 13,3 % надходжень від непрямих податків.

Водночас від прямих податків прибуток загального бюджету Франції становить приблизно 40 % [77, с. 262].

При цьому головну роль відіграє прибутковий податок (податок на прибуток фізичних осіб), на який припадає 20 - 21 % податкових прибутків загального бюджету.

Другим за важливістю є податок на прибуток акціонерних компаній, так званий корпораційний податок. Частка надходжень від нього в податкових прибутках коливається від 8 до 10 % [77, с. 262].

Основні податки Франції - це прибутки, що йдуть у центральний бюджет. Одним з основних видів податку у Франції є обкладення прибутків від грошових капіталів. До цих прибутків фізичних осіб відносять: прибутки від акцій; вкладення капіталу з метою отримання твердого прибутку (облігації, кредитні зобов'язання, вклади); прибутки від іноземних цінних паперів [77, с. 268].

Наступним видом податку є обкладення прибутку від нерухомості. До податків, що накладаються на прибутки фізичних осіб, відносять три види прибутку від нерухомості: прибутки, що отримуються при будівництві; прибутки від нерухомості, що мають спекулятивний характер; надприбутки, отримані при продажі землі під будівництво [77, с. 269 - 270].

Важливим джерелом наповнення бюджету Франції є прибутковий податок з фізичних осіб, який становить близько 18 % [17, с. 107].

Надходження від прибуткового податку з фізичних осіб у відсотках від загальної кількості надходжень до бюджету становлять: у 1965 р. - 10,6 %; у 1970 р. - 12,0 %; у 1975 р. - 12,0%; у 1980 р. - 12,5 %; у 1985 р. - 13,6 %; у 1990 р. - 11,4 % [91, с. 308].

Наступним податком є податок на прибуток акціонерних компаній. Цим податком обкладаються акціонерні компанії з обмеженою відповідальністю, кооперативи і їх об'єднання та інші підприємства. Цим же податком обкладаються заклади й органи центральної державної влади, які мають фінансову автономію.

У Франції ще існують такі податки, як податок на спадщину, дарування та оподаткування приросту капіталу.

Важливим джерелом прибутку до бюджету є акцизи. Перелік акцизних товарів досить об'ємний. Акцизи стягуються з нафтопродуктів, електроенергії, міцних алкогольних напоїв, пива, мінеральної води, тютюнових виробів, олійних, зернових, цукру, сірників і запальничок, кондитерських виробів, дорогоцінних металів та ювелірних виробів, виробів мистецтва й антикваріату, страхових і біржових операцій, грального бізнесу, видовищних заходів, телевізійної реклами тощо [86, с. 435].

Крім того, існують, як різновид податку, так звані реєстраційні і гербові збори. Ними обкладаються юридичні акти, якими оформляється перехід різних видів власності від одного власника до іншого.

Реєстраційний податок (збір) стягується при продажу, перепродажу, переуступці, добровільному наймі чи через суд продажу всіх видів майна.

Основна частина реєстраційних і гербових зборів стягується на користь центрального бюджету Франції [77, с. 274-275].

Досить розвинена у Франції і система місцевого оподаткування. Загальна величина місцевих бюджетів сягає 60 % бюджету країни [86, с. 439].

До місцевих податків і зборів Франції належать місцеві прямі податки, які включають таких чотири види: податок на житло, промисловий податок, земельний податок і поземельний податок з забудівель [77, с. 278].

При цьому місцеві органи влади мають право додатково на своїй території вводити такі місцеві податки і збори: податок на прибирання територій; земельний податок на забудовані ділянки; земельний податок на незабудовані ділянки; професійний податок; мито на утримання сільськогосподарської реклами; мито на утримання торгово-промислової палати; мито на утримання палати ремесел; місцеві збори на освоєння рудників; збори на установку електроосвітлення; мито на обладнання, що використовується; податок з продажу приміщень; мито на автотранспортні засоби; податок на перевищення допустимого ліміту платності забудови; податок на перевищення предмета часткової зайнятості площі [86, с. 439].

Крім того, можуть вводитися додаткові податки: податок на ліквідацію побутових відходів; департаментні і комунальні податки на рудники; додаткові обкладення висотних споруд (мачтові опори, високовольтні лінії тощо) [77, с. 285 - 286].

Бюджетна система Федеративної Республіки Німеччини включає в себе бюджет Федерації, бюджет 16 земель і більше як 11 тис. общин [77, с. 393].

Виходячи з цього, в податкову систему ФРН входять: загальні податки, федеральні податки, земельні податки та податки общин.

До загальних податків належать: прибутковий податок на заробітну плату; прибутковий податок, що сплачується по декларації; корпораційний податок; податок на добавлену вартість; податок на прибуток від капіталу; податок з обороту імпорту; частина промислового податку, що передається федераціям і землям.

До федеральних податків відносять: акцизи (на нафтопродукти, тютюн, лікеро-горілчані вироби); страховий податок; інші федеральні податки.

Земельні податки включають: податок з власників автомобілів; майновий податок; податок зі спадщини і дарування; акциз на пиво; інші податки.

Податки общин об'єднують у собі промисловий податок, поземельний податок, інші податки. У ФРН стягується у вигляді податків приблизно 24 % валового продукту. Відповідно до Конституції країни в ФРН діють загальні податки, податки федерації, земель і общин [61, с. 308].

Враховуючи викладене, вважаємо за доцільне враховувати набутий позитивний досвід правового регулювання цих країн у правовому регулюванні податкової системи України.

ВИСНОВКИ

У контексті здійснених досліджень слід зазначити, що основними питанням сьогодення є визначення концепції реформування місцевого оподаткування в Україні з урахуванням конкурентних переваг кожного окремого регіону, а також розробка напрямів його удосконалення.

1. Основною ідеєю цієї концепції має бути забезпечення оптимізації місцевого оподаткування (встановлення таких податків і зборів, які можна буде запроваджувати в усіх регіонах; встановлення ставок місцевих податків і зборів з урахуванням особливостей кожного податку; скасування неефективних місцевих податків і зборів) та удосконалення чинного податкового законодавства, розширення бази місцевого оподаткування і збалансування місцевих бюджетів, розширення прав органів місцевого самоврядування зі стягнення місцевих податків та зборів (адміністраторів податків).

Як приклад можна розглядати введення у великих містах збору на розвиток електротранспорту, як більш екологічного у порівнянні з громадським автотранспортом;

- запровадження диференціації граничних розмірів ставок загальноприйнятих місцевих податків і зборів залежно від статусу адміністративно-територіальної одиниці;

- здійснення заходів щодо внесення відповідних змін у законодавчу базу, що регламентує діяльність органів місцевого самоврядування, спрямованих на підвищення їх фінансової незалежності;

- введення в дію податку на нерухоме майно.

Таким чином, підвищення фінансової самостійності місцевих органів влади, завдяки розширенню їх прав у частині регулювання місцевого оподаткування, дасть змогу здійснювати гнучку бюджетну політику, спрямовану на створення умов для надання місцевих суспільних благ відповідно до інтересів членів громади.

2. Підкреслено, що нестабільність нормативно-правового поля в сфері місцевого оподаткування ускладнює органам місцевого самоврядування спроможність виконувати конституційно закріплені функції, призводить до побудови нетранспарентних комбінацій мінімізації податкових зобов'язань, сприяє економічним злочинам і корупційним діям працівників податкових органів. Враховуючи це, доводимо необхідність прийняття Закону "Про місцеве оподаткування в Україні", що дасть змогу врегулювати спірні питання, пов'язані з розширенням бази оподаткування місцевих податків і зборів, встановленням арґументованих податкових ставок, удосконаленням принципів надання податкових пільг. Такий нормативно-правовий документ має забезпечити комплексний підхід до регулювання податкових відносин на місцевому рівні й усунути суперечність бюджетно-податкового законодавства.

3. На основі систематизованих критеріальних вимог до побудови підсистеми місцевого оподаткування визначено, що: а)мета справляння місцевих податків і зборів - забезпечувати достатні надходження для виконання повноважень у межах власної компетенції органів місцевого самоврядування; б)їх адміністрування має бути недорогим, а отримані грошові кошти - перевищувати витрати податкового апарату держави; в)згадані платежі покликані бути несхильними до циклічних коливань, а їх надходження - зростати відповідно до збільшення бюджетних видатків; г)платники місцевих податків і зборів мають бути споживачами суспільних послуг, тобто тими, хто отримує певну користь на місцевому рівні. Дані критерії поглиблюють теоретичні положення місцевого оподаткування та визначають роль місцевих податків і зборів у фінансовому забезпеченні місцевого самоврядування.

4. Результати дослідження свідчать, що місцеві податки та збори відіграють двояку роль - джерела доходів місцевих бюджетів і регулятора суспільних відносин у реґіонах. При цьому сьогодні не можна зробити однозначного висновку про загальносвітову тенденцію розвитку місцевого оподаткування. Так, в одних країнах оподатковують об'єкти нерухомості житлового та нежитлового фондів, а в інших - на місцевому рівні поширені податки з доходів, обороту та продажу. Справляння того чи іншого платежу залежить від здатності податкових органів їх адмініструвати, історичних традицій місцевого оподаткування, обсягу суспільних послуг, що фінансують муніципалітети. Встановлено, що побудова інституту місцевих податків і зборів має бути не одноваріантною, а відкривати можливості для поєднання різноманітних форм та методів функціональних механізмів місцевого оподаткування залежно від найприйнятніших принципів економічної ефективності, соціальної справедливості, адміністративної простоти, стабільності та гнучкості.

5. За результатами дослідження розмежовано поняття "податок" та "місцеві податки і збори"

Розмежування понять "податок" та "місцеві податки і збори"

Ознаки	Податок	Місцеві податки і збори
За адресністю	Надходять до державного та місцевих бюджетів	Надходять тільки до місцевих бюджетів
За роллю у формуванні бюджетів	Формують основну частину доходів державного та місцевих бюджетів	Питома вага в структурі доходів місцевих бюджетів порівняно незначна
За періодичністю сплати	Сплата є періодичною	Сплата може бути періодичною або одноразовою
За цільовим спрямуванням	Не мають чітко вираженого цільового спрямування	Можуть мати цільове призначення, бути впровадженими на відшкодування витрат територіальних громад, введеними як плата за надання прав або видачу дозволів

6. Базуючись на результатах аналізу класифікацій бюджетних доходів, обґрунтований підхід щодо класифікації доходів місцевих бюджетів за: суб'єктом (розкриває соціально-економічне походження доходів місцевих бюджетів, допомагає встановити, від кого вони надходять); джерелом надходження коштів (дає можливість визначити, за рахунок чого мають бути отримані доходи); формою використання коштів (вказує на поворотну чи безповоротну форму їх використання); методом акумуляції коштів (відіграє вирішальну роль при з'ясуванні того, чи несе конкретне підприємство, установа, організація або громадянин на собі обов'язок по сплаті (внесенні) до бюджету певних коштів); умовою надходження доходів до бюджетів (допомагає з'ясувати, чи враховується той або інший доход під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів).

7. На підставі порівняльно-правового аналізу законодавства України та Великобританії, Іспанії, Італії, Канади, Китайської Народної Республіки, Німеччини, Росії, США, Франції, Японії сформульовані пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з питань бюджетних доходів (зокрема, стосовно реформування ринку місцевих запозичень, розширення переліку міжбюджетних трансфертів); за результатами дослідження розроблена доктринальна модель системи норм у сфері доходів місцевих бюджетів.

8. На основі узагальнення стратегічних підходів до реформування інституту місцевих податків та зборів визначено перелік платежів, які органи місцевого самоврядування зобов'язані впроваджувати за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане їх впровадження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

9. Встановлено, що місцеві податки і збори в країнах із демократичним орієнтирами розвитку повинні виконувати роль не стільки примусово відчужених грошових коштів юридичних та фізичних осіб, скільки еквівалентних платежів за надані суспільні послуги на місцевому рівні. Тому вони можуть мати цільове призначення, бути впровадженими на відшкодування витрат територіальних громад, введеними як плата за надання прав або видачу дозволів. Таке визначення місцевих податків і зборів адекватне нормам бюджетно-податкового законодавства та траєкторії розвитку тих демократичних перетворень, які відбуваються в нашій державі.

10. За результатами дослідження визначено напрями вдосконалення організації адміністрування місцевих податків і зборів, які полягають у централізації процесу опрацювання податкової звітності, наданні інформаційно-консультативних послуг платникам податків, впровадженні автоматизованого формування плану податкових перевірок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України . - 1996. - № 30. - С. 141.

2. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13-14, 15-16. - № 17. - Ст.112.

3. Проект Податкового кодексу України від 14.05.2002 р. № 935, підготовлений Кабінетом Міністрів України. Ліга Бізнесінформ.

4. Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 р. № 2456-V // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - № 50-51. - ст.572.

Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618- IV// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 42. - Ст. 492.

5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 № 8073-X, із змінами станом на 3 листопада 2011 року №4001-VI // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984, додаток до № 51. - Ст.1122.

6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 № 2341-III, із змінами станом на 23 листопада 2011 року № 3826-17, №4016-17 // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст.131.

7. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року № 77-97-ВР, втратив чинність у 2011 році // Відомості Верховної Ради України. - 1997р. - № 16. - Ст. 119.

8. Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280-97 ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

9. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про систему оподаткування" від 9 квітня 1999 р. № 588-XIV, втратив чинність у 2011 році // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21. - Ст. 192.

10. Закон України „Про гербовий збір" від 13 травня 1999 р. № 643-XIV, втратив чинність у 1999 році // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 26. - Ст. 215.

11. Закон України „Про радіочастотний ресурс України" від 1 червня 2000 р. № 1770-III із змінами, внесеними згідно із Законом

№ 2120-III від 07.12.2000 // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 298.

12. Закон України „Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в м. Ірпінь, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське, Київської області" від 5 квітня 2001 року № 2352-III// Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 29. - Ст. 138.

13. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 7 червня 2001 року № 2515-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 33. - Ст. 179.

14. Закон України „Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 р. № 2728-III із змінами станом на 2008 рік // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 5. - Ст. 30.

15. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 24 грудня 2002 р., втратив чинність у 2011 році // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 12. - Ст. 88.

16. Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 р. № 2464- VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 2-3. - Ст. 11.

17. Закон України „Про гастрольні заходи в Україні" від 10 липня 2003 р. № 1115-IV із змінами від 2 грудня 2010 року // Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 7. - Ст. 56.

18. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про рекламу" від 11 липня 2003 р. № 1121-IV, втратив чинність у 2011 році // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 181.

19. Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" вiд 4 листопада 2011 №4014-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 13-17. - Ст. 112.

20. Постанова Верховної Ради України „Про основні положення податкової політики в Україні" від 4 грудня 1996 р., втратила чинність у 2010 році // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 5. - Ст. 40.

21. Декрет Кабінету Мiністрiв України "Про місцеві податки і збори" від 17 березня 1993 року №56-93, втратив чинність у 2011 році // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 30. - Ст.336.

22. Указ Президента України „Про заходи щодо реформування податкової політики" від 31 липня 1996 року № 621/96, втратив чинність у 2010 році // Урядовий кур'єр. - 1996. - № 146. - С. 10.

23. Указ Президента України „Про місцеві податки і збори" від 25 травня 1999 року №565/99, втратив чинність у 2010 році // Урядовий кур'єр. - 1999. - № 21. - Ст. 496.

24. Указ Президента України „Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" від 28 червня 1999 року № 761/99 р., втратив чинність у 2010 році // www.nau.kiev.ua.

25. Андрусь О. Місцеві податки та збори: основні зміни // Газета "Податковий кодекс", 2011. - № 2. - С. 18-24.

26. Бартчук Ю.А. Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні // Збірник наукових праць "Актуальні проблеми державного управління, педагогіки та психології". Херсонський національний технічний університет, 2011.- № 1(4). - С.82-84.

27. Деркач М. Шляхи посилення дохідної бази місцевих бюджетів України // Аналітично-інформаційний журнал "Схід" ( Спецвипуск), 2011. - № 1(108). - С. 48-51.

28. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика: Навчальний посібник / За заг. ред. В.Б. Захожая та Я.В. Литвиненка. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 468 с.

29. Земское и городское самоуправление в дореволюционной России. - М.: ИНИОН РАН, 1996. - 20 с.

30. Институты самоуправления - историко-правовое исследование. - М.: Наука, 1995. - 301 с.

31. Індюхова Я. Місцеві податки та збори в податковому кодексі // Газета "Бухгалтерський тиждень", 2011. - №7. - С.36-39.

32. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: Ніос, 2000. - 304 с.

33. Кононець О. Деякі аспекти реформування податкової системи // Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України. - С. 85-86.

34. Корнієнко Т.Н., Корнієнко С.А. Місцеві податки і збори в Податковому Кодексі України - шлях до зміцнення фінансової бази місцевих бюджетів // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії: Економічні науки. Науково-теоретичний журнал. - 2011. - №1. - С.111 - 115.

35. Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні: монографія. - Ірпінь: НАДПСУ, 2004. - 176 с.

36. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади: Монографія. - Київ: Національний інститут стратегічних досліджень, 1996. - 106 с.

37. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. - К.: Знання, 1999. - 487 с.

38. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Эспада, 1996 - 320с.

39. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права в 6-ти томах. - Том I: Генезис налогового регулирования (в 2-х частях). - Часть I. - Харьков: "Легас", 2002. - 665 с.

40. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: у 6 т. - Т.1.: Генезис налогового регулирования: У 2-х ч. - Часть 2. - Харьков: Легас, - 2002. - 791 с.

41. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Харьков: Консум, 1997. - 432 с.

42. Кучерявенко Н.П. Налоговое право: Учебник. - Харьков: Консум, 1997. - С. 110.

43. Лабенский Б.В., Лабенский В.Б. Основные направления совершенствования налоговой системы Украины // Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України. - Ірпінь, 1998. - С. 153-159.

44. Лаврів М. Місцеве оподаткування в Україні в умовах земського самоврядування / Регіональна економіка. - № 3. - 2001. - С. 213-224.

45. Луппиан М.Н., Юдин А.П., Астатов Г.А., Лаптева Е.В. Налоговая система: Конспект лекций. - СПб: Изд-во Михайлова В.А., 2000. - 64 с.

46. Лисенко Г. Проблеми розвитку місцевого оподаткування в Україні (на прикладі місцевих податків і зборів). // Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України: Матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь, - 1999. - С. 143-147.

47. Маркова Л.Г., Хмельницька В.Б. Місцеві податки і збори як чинник формування доходів місцевих бюджетів // Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії: Економічні науки. Науково-теоретичний журнал. - 2009. - №1. - С.93-101.

48. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. - Ірпінь: Академія ДПСУ, 2001. - 362 с.

49. Мельник П.В. Проблеми удосконалення податкової політики у перехідний період до ринкових відносин // Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України. - Ірпінь, 1999. - С. 140-142.

50. Місцеве оподаткування в умовах демократичних перетворень: Автореф. дис... канд. екон. наук: спец. 08.00.08 / В.В. Письменний; Терноп. нац. екон. ун-т. -- Т., 2008. - 20 с.

51. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством: Монографія. - К.: Атіка, 2004. - 344 с.

52. Надьон Г. О., Харківський М. С. Перспективи розвитку системи місцевого оподаткування в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду / Науково-виробничий журнал "Часопис економічних реформ". - 2011. - №3. - С.28-33.

53. Налоги: Учебное пособие. / Под ред. Черника Д.Г. - 4-е изд. перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1998. - С. 54, 366.

54. Налоги и налогообложение. - 2-е изд / Под ред.. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.

55. Налоги и налогообложение: Учебн. пособие для вузов / И.Г. Русакова, В.А. Кашин, А.В. Толкушкин, и др. / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 495 с.

56. Налоговый Кодекс Российской Федерации. Принят Федеральным законом от 31 июля 1998 г. № 146-ФЗ // СЗ РФ. - 1998. - № 31. - Ст. 3824 (с изменениями и дополнениями).

57. Нечай Н.В. Нариси з історії оподаткування. - К.: Вісник податкової служби України, 2002. - 144 с.

58. Обговорюємо Проект податкового кодексу України. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту). // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 30. - С. 31-33.

59. Онищенко В. Податкова система Франції // Вісник податкової служби України. - 2001. - № 5. - С. 21-23.

60. Онишко С.В. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній економіці: Збірник наукових праць інституту економіки НАН. - К., 1996. - С. 46-52.

61. Основы налогового права / Под ред. С.Г. Пепеляева - М.: Издательство "Инвест фонд", 1995. - 496 с.

62. Папаика А. Проблемы и пути совершенствования налоговой системы Украины // Право Украины. - 1999 - № 10 - С. 123.

63. ПисьменнийВ.В. Оподаткування нерухомого майна: зарубіжний практицизм, українські перспективи // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка. - 2004. - №17. - С.96-100.

64. ПисьменнийВ.В. Локальні податки і збори як економічна основа наповнення місцевих бюджетів // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2005. - №1. - С.70-80.

65. ПисьменнийВ.В. Оцінка ефективності справляння місцевих податків і зборів // Наукові записки: Зб. наук. праць. - 2006. - №15. - C.127-129.

66. ПисьменнийВ.В. Інституційні зміни системи розмежування повноважень в сфері місцевого оподаткування // Вісник Львівської державної фінансової академії. - 2006. - №10. - С.49-56.

67. ПисьменнийВ.В. Місцеві податки і збори у формуванні доходів бюджетів Тернопільської області // Наука молода: Зб. наук. праць. - 2006. - №6. - С.109-113.

68. ПисьменнийВ.В.Місцеві податки та збори в проекті Податкового кодексу України // Галицький економічний вісник. - 2007. - №3. - С.120-127.

69. ПисьменнийВ.В. Актуальні проблеми формування фінансової бази місцевого самоврядування // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: ІІ Міжнар. наук.-практ. конференція молодих вчених. Тернопіль, 24-25лютого2005р. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - Ч.2. - С.155-158.

70. ПисьменнийВ.В. Теорія інституціоналізму та формування інституту місцевих податків і зборів у демократичній державі // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: ІV Міжнар. наук.-практ. конференція молодих вчених. Тернопіль, 23-24лютого 2006р. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Ч.2. - С.426-428.

71. ПисьменнийВ.В. Обґрунтування соціальної підфункції податків // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: IV Міжнар. наук.-теорет. конференція студентів, аспірантів та молодих вчених. Тернопіль, 30березня2006р. - Тернопіль, 2006. - Ч.2. - С.122-124.

72. ПисьменнийВ.В. Перспективи запровадження в Україні податку на нерухоме майно (нерухомість) // Проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період: Наук. конференція проф.-викл. складу. Тернопіль, 13квітня 2006р. - Тернопіль: ТНЕУ, 2006. - С.100-102.

73. ПисьменнийВ.В. Напрямки реформування місцевого оподаткування в Україні // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: ІV Міжнар. наук.-практ. конференція молодих вчених. Тернопіль, 22-23лютого2007р. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - Ч.2. - С.233-235.

74. ПисьменнийВ.В. Проблематика механізму справляння збору за припаркування автотранспорту в Україні // Методологічні проблеми фінансової теорії та практики в постстабілізаційний період: Наук. конференція проф.-викл. складу. Тернопіль, 18квітня2007р. - Тернопіль: ТНЕУ, 2007. - С.139-141.

75. Податкова система України: Підручник / Федосов В.М., Опарін В.М., Пятаченко П.О. та ін. / За ред. Федосова В.М. - К.: Либідь, 1994. - 425 с.

76. Податкова система та механізми її реалізації у перехідній економіці: Автореф. дис... д-ра екон. наук: спец. 08.04.01 / П.В. Мельник; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. -- К., 2001. -- 32 с.

77. Податкова система як механізм регулювання господарської діяльності суб'єктів підприємництва України: Автореф. дис... канд. екон. наук: спец. 08.02.03 / В.В. Руммо; Одес. держ. екон. ун-т. -- О., 1998. -- 17 с.

78. Податки в Україні та в державах-членах Європейського Союзу: порівняльно-правовий аналіз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / А.В. Нонко; Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 2005. - 16 с.

79. Попович В.М., Антипов В.І., Долгий О.А., Дедекаєв В.А., Новицька Н.Б. Актуальні проблеми реформування податкової системи України: Навч. посіб. - Ірпінь, 2007. - 414 с.

80. Правове регулювання податкової системи України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 имрогог/ Т.Я. Цимбал. - Ірпінь, 2008. - 18 с.

81. Ружицька А.Є. Практика місцевого оподаткування в Україні / Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Науковий журнал. - 2010. - №3. - С.262-268.

82. Сіранчук І. Державна податкова політика в Україні і основні шляхи її вдосконалення // Проблеми та шляхи розвитку податкової системи України. - С. 273-274.

83. Сірецький В.Л. Податок як елемент фінансового господарства держави. // Фінанси України. - 2001. - № 10. - С. 91-96.

84. Сітшаєва Л.З. Податкова система як складова економічного розвитку регіону // Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. Науковий журнал, 2010. - №1. - С.44-49.

85. Словник-довідник для працівників органів державної податкової служби /Автори-упорядники: Бондаренко М.О., Ляшенко Ю.І., Савченко Л.А. та інші; За ред. М.Я. Дем'яненка, П.В. Мельника. - К.: Дія. - 2001. - 344с.

86. Смирнов Ф.А. Местные налоги и сборы // Фин. энцикл./ Под общ. ред. Г.Я. Сокольникова, Д.П. Боголепова, А.И. Буковецкого, Н.Н. Деревенко, Д.Г. Тарасова . - М.: Л.: Гос. изд-во, 1927. - 1148 с.

87. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення: монографія - К.: Видавництво "Знання-Прес", 2004. - 454 с.

88. Сошка Н.И. Інституційно-правове забезпечення податкових доходів місцевих бюджетів в Україні // Збірник наукових праць "Менеджмент", 2009. - №12. - С.180-190.

89. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки - бізнес: Монографія (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки) - К.: Либідь, 1992. - 328 с.

90. Твердохлебов В. Местные финансы. - Одесса: Изд-во А.А. Ивасенко, 1919. - 304 с.

91. Трофімова Л.В. Організаційно-правове забезпечення діяльності юридичних підрозділів органів державної податкової служби // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Ірпінь, 2003. - 20 с.

92. Турчинов О.В. Реформування і оптимізація оподаткування в Україні: монографія. - К.: Національна Академія наук України, Національний інститут економічних програм, 1995. - 85 с.

93. Федоров В.М., Льовочкін С.В. Проблеми розбудови податкової системи України // Фінанси України. - 1999. - № 6 - С. 40-48.

94. Фліссак Н. Податкова реформа та створення моделі ефективної податкової системи в Україні. // Вісник податкової служби України. -2000. - № 35. - С. 5-7.

95. Цимбал Т.Я. З історії податків на території України // Науковий вісник УФЕІ (збірник наукових праць). - Ірпінь, 1997. - № 1. - С. 19-20.

96. Цимбал Т.Я. Законодавче закріплення загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України. - Ірпінь, 2007. - № 1 (36). - С. 220-224.

97. Цимбал П.В. Податкова політика України за існування Української Народної Республіки та Директорії (історико-правові аспекти) // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - Ірпінь, 2004. - № 5 (27). - С. 259-263.

місцевий податок збір дохід

Размещено на Allbest.ru