Аналіз рентабельності підприємства відносно активів

- правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів;

- заходи щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться:

Реалізація продукції з негайною оплатою.

Отримання дебіторської заборгованості.

Продаж резервних грошових активів.

Продаж матеріальних і нематеріальних активів (зайвих запасів).

Отримання банківських кредитів.

Залучення інвестицій, приватного капіталу та інших внесків.

Перші чотири шляхи більш доцільні, тому що не приводять до збільшення валюти балансу. В цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів. Два останніх - можуть використовуватись для підтримки поточної платоспроможності в крайніх випадках, тому що вони приводять до відволікання залучених фінансових ресурсів від цільового використання.

Щодо управління дебіторською заборгованістю, то найбільш ефективними будуть такі шляхи:

визначення термінів прострочених залишків на рахунках дебіторів і порівняння цих термінів із середніми показниками в галузі, показниками конкурентів і даними минулих років;

періодичний перегляд граничної суми кредиту, виходячи з реального фінансового становища клієнтів;

якщо виникають проблеми з одержанням грошей, то необхідно вимагати заставу на суму, не меншу, ніж сума на рахунку дебітора;

використання арбітражних судів для стягнення боргів при наявності порук чи гарантій;

продаж рахунків дебіторів факторинговій компанії чи банку, що надає факторингові послуги, якщо це вигідно;

при продажу великої товарної партії негайне виставлення рахунку покупцю;

використання циклічної виписки рахунків для підтримання одноманітності операцій;

відправлення поштою рахунків покупцям за декілька днів до настання терміну платежу;

страхування кредитів для захисту від значних збитків за безнадійними боргами;

обминання дебіторів з високим ризиком, наприклад, якщо покупці переживають істотні фінансові труднощі.

Слід приділити значну увагу збуту продукції за готівку. Цьому має сприяти правильна маркетингова політика (пошук нових, більш платоспроможних споживачів продукції, нових ринків, розширення збутової мережі тощо). Треба розробити гнучку систему знижок та кредитування для оптових покупців, вивчити ефективність організації та проведення сезонних розпродаж зі знижками в ціні. Ці всі заходи будуть закладом підвищення виручки, а також прибутку, що, в свою чергу, дозволить підвищити рентабельність капіталу.

Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані всі можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та спеціальні фонди.

Але якщо сума власного капіталу із внутрішніх джерел є недостатньою, треба звертатись до зовнішніх джерел залучення. Це вимагає необхідність розробки емісійної політики підприємства. Основною метою цієї політики є залучення на фондовому ринку необхідного обсягу фінансових коштів в мінімально можливі строки і за мінімальну плату.

Процес управління вартістю залученого капіталу за рахунок зовнішніх джерел характеризуються високим рівнем складності і потребує відповідної кваліфікації виконавців.

Не слід також нехтувати позиковим капіталом. В розвинутих країнах за питомою вагою у складі залучених джерел фінансування значне місце займають саме банківські кредити та кредиторська заборгованість, в тому числі комерційний і товарний кредити. Необхідність кредиту як джерела поповнення фінансових ресурсів підприємства визначається характером кругообігу основних і оборотних активів. Як джерело фінансування, позиковий капітал теж має свої особливості:

відносна простота формування базових показників оцінки вартості. Це вартість обслуговування боргу в формі процентів за кредит;

виплати по обслуговуванню боргу відносяться на собівартість, що зменшує розмір оподатковуваної бази підприємства, тобто розмір вартості позикового капіталу зменшується на ставку податку на прибуток;

вартість залучення позикового капіталу має високу ступінь зв'язку з рівнем кредитоздатності підприємства, оціненого кредитором. Чим віще кредитоздатність підприємства по оцінці кредитора, тим нижче вартість залученого позикового капіталу;

залучення позикового капіталу пов'язано із зворотним грошовим потоком по обслуговуванню боргу та по погашенню зобов'язань по основній сумі боргу

Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості при визначенні вартості капіталу враховується по нульовій ставці, тому що це, фактично, безплатне фінансування підприємства. Але не можна збільшувати суму капіталу за рахунок цього джерела, бо якщо кошти затримуються на тривалий час в обігу і своєчасно не повертаються, це може стати причиною простроченої кредиторської заборгованості, що в кінці призведе до сплати штрафів, санкцій та погіршення фінансового стану.

Для виміру сукупних економічних результатів, що досягаються при різному співвідношенні власного та позикового капіталу підприємства, використовується показник “ефект фінансового левериджу”. Фінансовий левередж вимірює ефект, що полягає в підвищенні рентабельності власного капіталу за допомогою збільшення частки позикового капіталу в загальній його сумі. Розрахунок ефекту фінансового левереджу дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу з позиції найбільш вигідного його використання.

Визначення базових показників фінансового менеджменту і формули Дюпона досить, щоб приступити до розгляду безлічі феноменів життя підприємства. Але необхідно врахувати деякі нюанси.

1. Аналіз звичайно проводиться за якийсь період по звітності, складеної на визначену дату. Але протягом цього періоду обсяг балансу й окремі його статті коливаються, іноді досить значно. Тому потрібно розрахувати відповідні середньоарифметичні, а ще краще - середньо-хронологічні величини. Це неодмінна умова одержання реалістичних результатів аналізу, придатних для прийняття ефективних фінансових рішень.

2. Потрібно бути уважними при використанні формули економічної рентабельності в обчисленнях, що включають рівень ефекту фінансового важеля: з обсягу активу при цьому необхідно віднімати обсяг кредиторської заборгованості, тобто тих позикових для підприємства засобів, що працюють, на досягнення даного обсягу нетто-результату експлуатації інвестицій, але не володіють повною мірою всіма класичними характеристиками кредиту - платністю, терміновістю, зворотністю. Потрібно пам'ятати, що частина витрат підприємства покривається з засобів, вже або ще не приналежних йому, але знаходяться в його господарському обороті - з передоплати, заборгованості працівникам по оплаті праці, що відповідає заборгованості по платежах у Пенсійний фонд і по соціальному страхуванню, заборгованості державі по податках і т.д., тобто з кредиторської заборгованості, яка проте, не має відношення до ефекту фінансового важеля. Останній описує платні запозичення підприємства, у той час як у самому загальному випадку кредиторська заборгованість для підприємства безкоштовна. Отже її потрібно виключати з аналізу, якщо в ньому бере участь ефект фінансового важеля

3.3 Зарубіжний досвід оцінки прибутковості

Аналіз закордонного досвіду показав, що у розвинених країнах останні 35-40 років широко використовується метод визначення витрат на виробництво продукції по обмеженій номенклатурі калькуляційних статей. У витрати включаються тільки змінні витрати: сировина й матеріали, оплата праці, змінна частина непрямих витрат. Ці витрати розглядаються як функція величини виробничої діяльності. Зовсім обґрунтовано вважається, що постійні витрати слабко пов'язані з витратами виробництва окремих видів продукції. Відповідно до цим широко прийнятий підрозділ витрат виробництва підприємства на постійні, змінні, валові й граничні. У свою чергу, постійні витрати підрозділяються на дві групи: залишкові й стартові [15, с. 204].

До залишкових ставляться частина постійних витрат, які продовжує нести підприємство, незважаючи на те, що виробництво й реалізація продукції на якийсь час повністю зупинені.

До стартових ставиться та частина постійних витрат, які виникають із поновленням виробництва й реалізації продукції.

Між залишковою й стартовою витратами не існує чіткого розмежування. На рішення питання про те, до якої групи постійних витрат відносити ті або інші витрати, впливає строк, на який припинені виробництво й реалізація продукції. Чим довше період зупинки господарської діяльності, тим менше величина залишкових витрат, тому що при цьому зростають можливості звільнитися від окремих видів витрат або скоротити їх (наприклад, договорів про оренду приміщень, контрактів про наймання на роботу окремих категорій працівників й ін.)

Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати підприємства.

Розрізняють також граничні витрати. Тому що на підприємствах нерідко виникає питання про необхідність розширення або скорочення виробництва продукції. При цьому варто вирішити наскільки виправданим може бути те або інше розширення й скорочення виробництва. При рішення цих питань необхідно вміти розраховувати величину витрат приросту при розширенні господарської діяльності й відповідно витрат скорочення при її згортанні.

До складу угруповання витрат по статтях витрат входять наступні статті:

1. «Матеріали». Ці витрати становлять найбільш важливу статтю витрат. До них ставляться витрати на придбання сировини, матеріалів основних і допоміжних, напівфабрикатів. Величина витрат на матеріали безпосередньо залежить від обсягу виробництва продукції й ставиться до змінних витрат підприємства. Вони змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

2. «Оплата праці». Сюди входить заробітна плата робітників й адміністративного персоналу. За рубежем так само, як й у нашій країні, застосовуються дві принципово відрізняються друг від друга форми оплати праці: погодинна й відрядна. Обидві форми оплати праці (і відрядна і погодинна) можуть мати свої різновиди. Наприклад, за рубежем широко застосовується відрядна оплата з гарантованим мінімумом, відрядно-преміальна. Так, при відрядній оплаті з гарантованим мінімумом мінімальний розмір заробітної плати може бути встановлений відповідно до погодинної заробітної плати. Така змішана оплата праці забезпечує робітникові мінімальний розмір заробітку з одночасним використанням переваг відрядної оплати праці.

Формою оплати праці адміністративного персоналу на закордонних підприємствах служать, як й у нашій країні, посадові оклади. Крім окладів таким працівникам у порядку стимулювання виплачуються так називані тантьемы (премії), підприємства, що співвідносять звичайно із прибутком. Деякі фірми містять угоди зі своїми працівниками в тій або іншій формі розподілу частини свого прибутку.

3. «Плата за оренду приміщень». Ця плата нерідко становить відносно велику статтю витрат. Якщо підприємство орендує приміщення, то величина витрат по цій статті буде дорівнює загальній величині орендної плати. Якщо ж приміщення належить самому підприємству, то плата за його оренду буде складатися з ряду статей: виплат по іпотечній запосаді, податків на нерухомість, страхування, експлуатаційних витрат, а також з точці зору втрачених можливостей - відсотків від власного капіталу, вкладеного в дану нерухомість.

4. «Амортизація». На закордонних підприємствах під амортизацією розуміється частина постійних витрат, що складається шляхом розподілу одноразових витрат на придбання основного капіталу на кілька періодів його використання. При цьому використається кілька методів розрахунку величини амортизації: амортизація по залишковій вартості; амортизація по обсязі виробництва.

5.«Інші витрати». Сюди ставляться витрати на експлуатацію й ремонт машин та інші елементи основного капіталу, витрати на різні види енергоносіїв, витрати на доставку продукції покупцеві, телекомутаційні витрати, поштовий збір і деякі інші.

Слід також зазначити, що на підприємствах закордонних країн під структурою витрат нерідко розуміється процентне співвідношення змінні й постійні підприємства в рамках його валових витрат. По такому співвідношенню роблять певні висновки.

Наприклад, відносно високий рівень постійних витрат свідчить про високий рівень механізації й автоматизації виробництва, а відносно високий рівень змінних витрат - про високі витрати на оплату праці працівників.

На підприємствах закордонних країн здійснюється порівняльний аналіз витрат виробництва конкурентів. Такий аналіз дозволяє зіставити структуру витрат власного виробництва зі структурою витрат конкурентів, виявити їхні переваги, а також зайві витрати в конкурентів і на основі цього аналізу прийняти необхідні напрямки на поліпшення структури витрат виробництва, зниження цих витрат.

Висновки

Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використовування фінансових ресурсів. Проте мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити і оцінити фінансовий стан підприємства, але ще і в тому, щоб постійно проводити роботу, направлену на його поліпшення. Аналіз фінансового стану показує, по яких конкретних напрямах треба вести цю роботу, дає можливість виявлення найважливіших аспектів і найслабіших позицій у фінансовому стані саме на даному підприємстві. Відповідно до цього результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану конкретного підприємства в конкретний період його діяльності.

В ході дослідження проводився аналіз ліквідності балансу. Для цього було виконане наступне:

ь проведено угрупування активів по ступеню їх ліквідності і пасивів по термінах їх погашення;

ь виявлена висока ліквідність балансу організації;

ь розраховані фінансові коефіцієнти ліквідності, які виявилися набагато вище нормованих значень, що говорить про фінансову стабільність організації.

В процесі роботи дана оцінка фінансовій стійкості підприємства. Тут було відзначено, що:

ь організація не знаходиться в фінансовій залежності від позикових джерел;

ь для даної фірми характерний стійке фінансове положення;

ь підприємство володіє фінансово-економічною самостійністю;

ь підприємство працює прибутково.

Взявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати деякі рекомендації по поліпшенню і оздоровленню підприємства:

ь слід збільшити об'єм інвестицій в основний капітал і його частку в загальному майні організації;

ь необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства; особливо звернути увагу на приріст швидкореализуємих активів;

ь звернути увагу на організацію виробничого циклу, на рентабельність продукції, її конкурентоспроможність;

ь змінити відношення до управління виробництвом;

ь удосконалити структуру управління;

ь удосконалювати кадрову політику;

ь продумувати і ретельно планувати політику ціноутворення;

ь знаходити резерви по зниженню витрат на виробництво;

ь оновити виробництво, новим обладнанням;

ь проводити постійну роботу по знаходженню шляхів зниження собівартості виробляємої продукції;

ь активно займатися плануванням і прогнозуванням управління фінансів підприємства.

Своєчасно скориставшись пропозиціями і рекомендаціями, провівши необхідні заходи, ПП "Сєвєродонецькспеценергоремонт-1" може збільшити прибуток, поповнити власний оборотний капітал і досягти оптимальної фінансової структури балансу і поліпшити показники рентабельності.

рентабельность прибутковость фінансовий

Список літератури

Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. - Відомості

Верховної Ради України. - 1996. -№ ЗО (23.07.96). - С.141.

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 № 2542-ІП // Відомості

Верховної Ради України. -2001. -N37-38 (21.09.2001).-С.189.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-ГУ. - Відомості

Верховної Ради України. - 2003. -№ 18 (02.05.2003). - С.144.

Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.121990 року N 509-ХІІ.

Про Державну програму приватизації: Закон України від 18.05.2000 № 1723-ІП. - Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 33-34 (25.08.2000).-С.272.

Про заходи щодо недопущення подальшого розвитку фінансової кризи та згортання грошових розрахунків між підприємствами та Державним бюджетом України: Закон України від 03.12.2004 № 2218-ІУ. - Голос України. - 2004. - № 232 (08.12.2004).

Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97): Закон України від 28.12.1998 № 334/94-ВР - Урядовий кур'єр. - 1997. -№ 105-106 (12.06.97).

Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22.05.2003 № 889-ІУ - Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 37 (12.09.2003). - С.308.

Про податок на додану вартість: Закон України від 03.04.97 №168/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №21. - С.156.

Про систему оподаткування: Закон України від 25.06.1991 р. в редакції від 18.02.1997 р./ Податкове Законодавство України. - К.:Парламентське Видавництво, 1998.-184с.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІП. - Відомості Верховної Ради України. - 2002. -№ 1 (04.01.2002). - С.1.

Александрова М.М., Маслова С.О. Гроші. Фінанси. Кредит. Навчальне - методичний посібник. - 2 - е видання, перероблене і доповнене. - К.: ЦУЛ, 2002.

Бондаренко Н.І., Войчук Г.І. Фінанси підприємств. -- X.: ХНАУ, ім. В.В. Докучаєва, 2004. -- 62с.

Бланк И.А. Основы финансового менеджмента- К., Эльга Ника-Центр, 2004 - т.1, с. 621

Бланк И.А. Управление прибылью - К.., Эльга Ника-Центр, 2002, 745с.

Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. -- Л.:ЛБІНБУ, 2004. --199с.

Герасимчук 3.В., Вахович І.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. -- Луцьк: Надстир'я, 2004. -- 515с.

Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. -- X.: ВД „ІНЖЕК„, 2004. -- 432с.

Данілов О.Д. Податок на додану вартість. Навчальний посібник. - К., Видавничий дім "Комп'ютерпрес", К.: 2003 - 256с.

Данілов О.Д., Серебрянський Д.М. Фінанси в запитаннях і відповідях / За загальн.ред.О.Д. Данілова.-К.: "Видавничий дім"Комп'ютерпрес", 2006. - 444 с.

Крамаренко Г.О. Фінансовий менеджмент: Підручник - К, ЦНЛ, 2006 - 520с.

Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент:Навч. Посібник - К., Знання, 2008 - 483 с.

Кононенко О. Анализ финансовой отчетности - Х., Фактор, 2005 - 156с.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посіб. - К., Знання, КОО, 2000- 378 с.

Лайко П.А., Мних М.В. Фінанси підприємств. -- К.: Знання України, 2004. -- 428с.

Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Булгакова С.О., Куліш А.П. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддєрьогіна А.М. -- 5-те вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 2004. -- 546с.

Слав'юк Р.А. Фінанси підприємств. -- К.: Центр навчальної літератури, 2004. -- 460с.

Додаток А

Аналіз активу балансу підприємства «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1» за 2011р.

Додаток Б

Аналіз пасиву балансу підприємства «СЄВЄРОДОНЕЦЬКСПЕЦЕНЕРГОРЕМОНТ-1» за 2011р.

Додаток В

Аналіз звіту про фінансові результати 2012 р.

Размещено на Allbest.ru