Фінансовий аналіз діяльності підприємства "Шахта імені В.І. Леніна" ДП "Макіїввугілля"

79

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

вступ

Україна входить в десятку ведучих вугледобувних країн миру. Промислові запаси складають більше шести з половиною мільярдів тон. Але є запаси, які ще не розвідувались, обсяг яких нараховується 117 мільярдами тон. Тобто вугілля в Україні достатньо, але його використовують не ефективно, а значить проблема енергетичної безпеки країни з питання денного не знімається. Це є досить актуальним на фоні газової кризи з Росією.

Вугледобування в Україні має стратегічне значення. Галузь енергетичним вугіллям забезпечує більшість потреб електричних станцій для внутрішнього ринку. На макроекономічному рівні вугілля є першою ділянкою в ланцюзі виробництва експортного товару: вугілля - кокс - метал.

Проблеми у вугільній галузі почались ще в 90-х роках минулого сторіччя, коли вся економіка на пострадянському просторі опинилась в глибокій кризі, коли галузь пустили напризволяще і вугілля вже не вважали стратегічною сировиною. До того ж видобуток вугілля - виробництво енергозатратне, запаси знаходяться на великій глибині, вони містять багато метану. Парк обладнання на 70 % вичерпав встановлений ресурс. Висока аварійність застарілого обладнання породжує проблеми безпеки праці.

Мирова фінансова криза поступово, але впевнено здійснює свій негативний вплив на українську економіку. Різкий стрибок інфляції та збільшення ціни на валюту похитнула стабільність грошово-кредитної системи держави.

Будівельна, фінансова і металургійна галузі вже відчули натиск фінансової кризи. На думку експертів, якщо урядовий пакет антикризових мір торкатиметься тільки банківського, а не реального сектора економіки, то наступною жертвою може стати вугільна галузь.

Перша проблема - це недостатність обігових коштів, які потрібні для закупки ресурсів, що допомагають добувати вугілля. До кризи багато шахт спирались на кредитні ресурси, отримати які зараз непросто і дорого. З іншої сторони, почались неплатежі по енергоресурсам, у зв'язку з чим обмежується їх постачання, а відповідно знижується і видобуток вугілля. Зменшуються запаси палива на теплоелектростанціях, які виробляють електроенергію для всіх галузей промисловості.

Ускладнює виробничу ситуацію і постійний ріст собівартості добутої тони вугілля. Із-за скорочення потреби в паливі внаслідок спаду металургійного виробництва ціни регіональних виробників вугілля марок, що коксуються різко впали до рівня 2007 року.

Дотацій держави не достатньо для покриття затрат по собівартості. Ситуація в країні відлякує потенційних зовнішніх та внутрішніх інвесторів, що могло б обумовити залучення фінансових потоків для переходу на більш ефективний та менш витратний спосіб вугледобування.

Для стабілізації стану вугільної галузі урядом плануються відповідні заходи:

- прийнято закон про престижність шахтарської професії на рубежі 2008 року;

- в бюджеті плануються інвестиції на розвиток, яких, як правило, або не отримують, або не вдається освоїти;

- декілька років назад розроблено проект закону про особливості приватизації вугільної промисловості в рамках програми її реструктуризації, але він до сих пір не був прийнятий.

Все це ускладнюється політичною нестабільністю, яка не дає можливості вирішити проблеми в законотворчій справі.

І тому необхідним і актуальним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності вугледобувного підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності.

Виходячи з цього, питання аналізу прибутковості та рентабельності ВП «Шахта імені В. І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» є важливим для забезпечення здійснення роботи в умовах фінансової стабільності, яка розглядається як основа нормального існування і процвітання підприємства.

Мета дослідження в дипломній роботі - це проаналізувати показники прибутковості та рентабельності підприємства за декілька періодів і з'ясувати, які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.

Дослідження проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації відокремленого підприємства «Шахта імені В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля». Об'єктом дослідження роботи є фінансова робота підприємства, а саме показники прибутку та рентабельності у динаміці за 2006 - 2008 роки.

При вивченні даної теми і для глибокого та всеохоплюючого аналізу було використано методику аналізу динаміки та структури майнового стану підприємства, його ліквідності і платоспроможності, методику факторного аналізу прибутку та рентабельності.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі роботи наведені теоретичні принципи теми, основні поняття та необхідність аналізу в діяльності підприємства. У другому розділі проводиться аналіз фінансового стану підприємства, його структуру та динаміку, а також факторний аналіз рентабельності. Третій розділ містить в собі питання підвищення показників прибутковості, знаходження для цього резервів.

При написанні роботи були використані нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, ресурси Internet, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження.

реферат

фінансовий аналіз затрата собівартість прибутковість

Об'єкт дослідження: фінансовий стан відокремленого підприємства «Шахта імені В.І. Леніна» державного підприємства «Макіїввугілля».

Мета роботи: аналіз діяльності підприємства, визначення джерел збільшення показників прибутковості та розробка рекомендацій з поліпшення методів планування. Методи дослідження: групування, порівняння, графічний метод, горизонтальний та вертикальний аналіз, факторний аналіз. У дипломній роботі досліджені основні сучасні методи фінансового аналізу, детально вивчено та проаналізовано фінансовий стан підприємства та виявлено основні недоліки фінансової діяльності досліджуваного підприємства. Проведено детальний аналіз структури затрат по собівартості. Виявлено чинники збільшення прибутковості і зроблено прогноз показників прибутковості підприємства після впровадження цих рекомендацій.

фінансовий стан, Фінансовий аналіз, звітність, прибуток, рентабельність, факторний аналіз, резерви, собівартість, затрати, економічний ефект, прибутковість

зміст

Вступ

1. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану

підприємства

1.1 Сутність і завдання фінансового аналізу. Актуальність та

доцільність аналізу показників прибутковості

1.2 Методика аналізу фінансових звітів

1.3 Методи аналізу показників прибутковості діяльності підприємства

1.4 Визначення головних чинників підвищення ефективності діяльності підприємства

2. Практичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

2.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

2.2 Фінансовий аналіз стану підприємства за 2006 рік

2.2.1 загальна оцінка майна підприємства.. і джерел його формування

2.2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.2.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності

2.3 Фінансовий аналіз стану підприємства за 2007 рік

2.3.1 загальна оцінка майна підприємства.. і джерел його формування

2.3.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.3.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності

2.3.4 Аналіз рентабельності

2.3.5 Аналіз оборотності

2.4. Фінансовий аналіз стану підприємства за 2007 рік

2.4.1 загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування

2.4.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

2.4.3 Аналіз ліквідності і платоспроможності

2.4.4 Аналіз рентабельності

2.4.5 Аналіз оборотності

3. Напрямки підвищення прибутковості підприємства

3.1 Факторний аналіз показників прибутковості

3.1.1 Факторний аналіз рентабельності продаж

3.1.2 Факторний аналіз рентабельності сукупного капіталу (активів)

3.1.3 Факторний аналіз рентабельності власного капіталу

3.1.4 Факторний аналіз рентабельності від операційної діяльності

3.2 Аналіз витрат на виробництво вугільної продукції

3.3 Резерви збільшення прибутковості за рахунок покращення якості продукції

3.4 Джерела збільшення прибутковості за рахунок зниження собівартості продукції

висновки

Список використаних джерел

Додатки

1 Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Сутність і завдання фінансового аналізу. Актуальність та доцільність аналізу показників прибутковості

В сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим для забезпечення беззбиткової діяльності суб'єктів господарювання та запобігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансової діяльності, зокрема, аналіз фінансових звітів. При вивченні теми про аналіз фінансових звітів необхідно приділити увагу сутності, цілям та задачам аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його ділової активності і надійності, фінансової конкурентоспроможності, (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами [7, с. 411]. В ринковій економіці фінансовий стан підприємства відображає кінцеві результати його діяльності.

Фінансовий аналіз є одним з методів спостереження за пристосуванням підприємств до змін умов ринку. Фінансовий аналіз - це процес дослідження й оцінки, головна мета якого - розробка найбільш вірогідних передбачень й прогнозів майбутніх умов функціонування підприємств. Фінансовий аналіз включає питання аналізу фінансового стану, прибутку, реалізації продукції та її собівартості. Ці питання мають вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. [18, с.7-10].

Слід підкреслити, що основу фінансового аналізу складає аналіз фінансових звітів. Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 [3] як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності ї забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

В світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності. [8, с.172-174].

Головна мета аналізу фінансових звітів - своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2) Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарчої діяльності й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантах використання ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. [19, с.410].

Джерелами інформації для проведення аналізу є :

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період (форма № 1);

- звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2) ;

- звіт про фінансово-майновий стан (форма №3) ;

- звіт з праці;

- звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

- розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

- розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості;

- звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос);

- зведена таблиця основних показників;

- висновки аудиторських перевірок;

- інша інформація.

Мета аналізу фінансових звітів - допомогти фінансовим аналітикам обґрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів, які допоможуть виправити становище, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрямки майбутньої діяльності підприємства.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обертання оборотних активів;

- оцінка потенційного банкрутства;

- аналіз доходності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності. [23, с.278; 7, с.411].

Діючий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Розглянемо структуру аналізу фінансового стану підприємства (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Структура аналізу фінансового стану підприємства

Після того, як фінансові звіти проаналізовані, аналітик повинен зробити комплексну оцінку фінансового стану підприємства.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

До найбільш загальних показників комплексної оцінки фінансового стану підприємства належать показники доходності та рентабельності.

Важливе значення має аналіз структури доходів підприємства та оцінка взаємозв'язку прибутку з показниками рентабельності. При цьому важливо проаналізувати зв'язок прибутку підприємства з формуючими прибуток факторами, що полегшує практичну орієнтацію в цих питаннях.

При оцінці фінансового стану підприємства користуються різними видами фінансового аналізу. Розглянемо класифікацію видів фінансового аналізу на рисунку 1.2.

79

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.2 - Класифікація основних видів фінансового аналізу

Аналізом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.

В таблиці 1.1 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.

Таблиця 1.1 - Основні суб'єкти - користувачі аналітичної інформації

Аспекти фінансового аналізу	Громадськість	Власники і акціонери	Фінансові консультанти	Менеджери	Податкові служби	Статистичні органи	Комерційні партнери	Кредитно-банківські установи
1.Достовірність і якість інформації	+	+	+	+	+	+		+
2.Оцінка ліквідності активів		+	+	+			+	+
3.Оцінка інтенсивності обігу активів		+	+	+			+	+
4.Оцінка платоспроможності	+	+	+	+			+	+
5.Розподіл прибутку	+	+	+	+	+
6.Якість росту прибутку	+	+	+	+				+
7.Фомування ресурсного потенціалу		+	+	+			+	+
8.Податкові утримання		+	+	+	+
9.Кридитна політика		+	+	+				+
10.Дивідентна політика	+	+	+	+
11.Інвестиційна політика		+	+	+	+	+		+
12.Потенційне банкрутство	+	+	+	+	+		+	+
13.Оцінка прибутковості	+	+	+	+				+

Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну, зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Мета зовнішнього фінансового аналізу - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.

1.2 Методика аналізу фінансових звітів

Методи аналізу господарської діяльності - це системне, комплексне вивчення різних сторін діяльності підприємств на основі показників плану, обліку, звітності та інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.

Методи аналізу господарської діяльності базується на діалектичному матеріалі (явища вивчаються не відокремлено, а у взаємозалежності, безперервному розвитку).При аналізі фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми.

До прийомів аналізу відносять:

1) горизонтальний (часовий) аналіз;

2) вертикальний (структурний) аналіз;

3) трендовий аналіз;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів);

5) порівняльний аналіз;

6) факторний аналіз.

Методи можна узагальнити в дві основні групи:

1) неформалізовані:

- експертних оцінок;

- порівняльні;

- побудови системи показників;

- побудови системи аналітичних таблиць та ін.

2) формалізовані:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- відсоткових чисел;

- простих і складних процентів;

- дисконтування та ін.

Крім того, широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики: середніх та відносних величин, групування, індексний та інші.

Для аналізу фінансових звітів використовують комплекс показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів. [24, с.266-275].

Основним звітним документом є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану підприємства на певну дату.

Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є активи, зобов'язання, власний капітал. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає у співставленні фінансових даних підприємства за два періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Звіт про фінансові результати (форма №2) складається з трьох розділів: доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Аналіз звіту про фінансові результати дає змогу проаналізувати, які фактори вплинули в звітному періоді на валовий прибуток підприємства на фінансовий результат від операційної діяльності підприємства та на фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

Доцільно здійснювати як горизонтальний, так і вертикальний аналіз фінансових результатів роботи підприємства.

Горизонтальний (або трендовий) аналіз результативності ґрунтується на вивченні динаміки окремих її показників у часі. В процесі використання такого аналізу визначаються загальні тенденції зміни рівня показників.

Вертикальний (або структурний) аналіз результативності ґрунтується на структурному розкладі показників результативності. В процесі застосування такого аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових показника результативності.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) дозволяє визначити показники майнового стану підприємства, а також оцінити фінансову стійкість, платоспроможність, ліквідність та інші складові фінансового стану підприємства.

Для оцінки майнового стану підприємства крім аналізу балансу розраховуються додаткові показники.

Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах

фінансовий аналіз затрата собівартість прибутковість

Ч_ОВФ = ОВФ / А_ОБ, (1.1)

де ОВФ - оборотні виробничі фонди;

А_ОБ - оборотні активи.

Частка основних засобів в активах

Ч_ОЗ = ОЗ_ЗВ / ВБ, (1.2)

де ОЗ_ЗВ - основні засоби (по залишковій вартості);

ВБ - валюта балансу (загальна величина активів).

Частка оборотних виробничих фондів в загальних активах

Ч_ОВФ = ОВФ / ВБ. (1.3)

Коефіцієнт мобільності активів

К_М^АК = А_ОБ / НА, (1.4)

де НА - необоротні активи.

Коефіцієнт зносу основних засобів

К_Зн = Зн^ОЗ / ОЗ_ПВ, (1.5)

де Зн^ОЗ - величина зносу основних засобів;

ОЗ_ПВ - основні засоби по первісній вартості.

Коефіцієнт відновлення основних засобів

К_ВІДН^ОЗ = ?ОЗ_ПВ / ОЗ_ПВ, (1.6)

де ?ОЗ_ПВ - приріст первісної вартості основних засобів.

Для аналізу показників фінансової стійкості підприємства визначаються джерела засобів. Власні джерела формування запасів (власні оборотні засоби) Е_В розраховуються за формулою (1.7)

Е_В = ВК - НА, (1.7)

де ВК - власний капітал.

Власні довгострокові позикові засоби формування запасів:

Е_Т = Е_В + ДПК, (1.8)

де ДПК - довгостроковий позиковий капітал.

Загальна величина основних джерел формування запасів розраховується за формулою:

Е_? = Е_Т + КПК, (1.9)

де КПЗ - короткостроковий позиковий капітал.

Показникам, визначеним за формулами (1.7) - (1.9) відповідають показники забезпеченості запасів джерелами їх формування

Е_В = Е_В - Z (1.10)

Е_Т = Е_Т - Z (1.11)

Е_? = Е_? - Z (1.12)

де Z - запаси.

Фінансова стійкість підприємства багато в чому залежить від оптимального співвідношення власного і позикового капіталу. Для цього розраховуються наступні показники:

Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності):

К_АВТ = ВК / ВБ. (1.13)

Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу):

К_ф.зал = ПК / ВБ, (1.14)

де ПК - позиковий капітал.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля):

К_{ф.риску} = ПК / ВК. (1.15)

Поряд з розрахованими показниками фінансової стійкості розраховуються наступні коефіцієнти ринкової стійкості.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

К_ман = е_с/вк. (1.16)

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами запасів:

К_з^вк = е_с/ Z. (1.17)

Коефіцієнт виробничих фондів:

К_вф = (Оз + ВЗ + нзв) / вб, (1.18)

де ВЗ - виробничі запаси.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

К_дз^пк = ДПК / (вк + ДПК). (1.19)

Коефіцієнт автономії джерел формування запасів:

К _авт^дфз = е_с / (вк + ДПК + кзк). (1.20)

Коефіцієнт кредиторської заборгованості:

К_кз = кз / ПК. (1.21)

Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

К_кз = дз / ПК. (1.22)

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

К^с_дв = дпк / на. (1.23)

Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Для аналізу ліквідності балансу порівнюються засоби по активах, згруповані по ступені ліквідності із зобов'язаннями по пасиву, згруповані по термінах їхнього погашення.

Групування активів по ступеню ліквідності здійснюється наступним чином:

А1 - високоліквідні активи (кошти та їхні еквіваленти, поточні фінансові інвестиції);

А2 - активи, що швидко реалізуються (дебіторська заборгованість з річним терміном погашення та інші необоротні активи);

А3 - активи, що повільно реалізуються (запаси);

А4 - активи, що важко реалізуються (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи).

Пасиви по ступені терміновості групуються таким чином:

П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість та інші поточні зобов'язання);

П2 - короткострокові пасиви (короткострокові кредити і поточна заборгованість по довгостроковим кредитам);

П3 - довгострокові зобов'язання;

П4 - постійні пасиви (власний капітал, забезпечення майбутніх платежів і витрат, доходи майбутніх періодів).

Для оцінки ліквідності зіставимо підсумки розглянутих груп активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконується співвідношення:

А1 ? П1

А2 ? П2

А3 ? П3 (1.24)

А4 ? П4.

Далі для оцінки ліквідності визначаються наступні показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

А1/(П1+П2). (1.25)

Коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно. Оптимальне значення коефіцієнту - 0,2?0,35.

Коефіцієнт критичної ліквідності :

(А1+А2)/(П1+П2). (1.26)

Коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Оптимальне значення коефіцієнту - 0,6?0,8.

Коефіцієнт поточної ліквідності:

(А1+А2+А3)/(П1+П2). (1.27)

Коефіцієнт покриття (загальної, поточної ліквідності) показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань. Оптимальне значення коефіцієнту: > 1.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. [2, с.275-279]. Для цього за даними балансу підприємства (форма №1) визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

Проводячи аналіз платоспроможності, розраховуються наступні показники.

Коефіцієнт поточної платоспроможності:

Т_ПЛ = ФІ_Д + ФІ_П + ГК - ПП, (1.28)

де ФІ_Д - фінансові інвестиції довгострокові;

ФІ_П - фінансові інвестиції поточні;

ГК - грошові кошти;

ПП - поточні пасиви.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами:

K _З ^ВК = (ВК-НА)/А_ОБ, (1.29)

Коефіцієнт покриття:

K _ПОКР = А_ОБ / ПП_. (1.30)

Факторний аналіз - це методика комплексного системного вивчення і вимірювання впливу факторів на величину результативних показників. Система основних методичних прийомів факторного аналізу господарської діяльності зображена на рис. 1.3.

Розглянемо методику детермінованого факторного аналізу, зокрема, один з його прийомів - елімінування.

Елімінувати - це значить усувати, відхиляти, виключати дію всіх факторів на величину результативного фактору, крім одного. Цей метод базується на тому, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються незмінними, потім змінюється два і т.п. при незмінності інших. Це дозволяє визначити окремо вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника.

79

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.3 - Класифікація факторного аналізу

До способів елімінування відносять ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні величини, індексний метод.

Метод ланцюгових підстановок використовується, коли на досліджуване явище діє декілька факторів, кожен з яких потрібно розрахувати. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні планових показників фактичними і в порівнянні результатів, які послідовно отримують при кожній такій заміні, тобто із результату кожної наступної підстановки віднімають результат попередньої. Цей прийом дозволяє розкрити взаємозв'язок окремих факторів і виміряти вплив їх на зміни аналізованого показника.

Умовою для застосування прийому є наявність прямої і зворотної пропорційної залежності між досліджуваними факторами.

Спосіб різниць (абсолютних і відносних) - це спрощений метод ланцюгових підстановок, коли на досліджуване явища впливає лише 2 фактори: кількісний і якісний. Сутність способу різниць полягає в наступному:

1) для визначення впливу кількісного показника потрібно відхилення по цьому показнику помножити на план якісного;

2) для визначення впливу якісного показника потрібно відхилення по якісному показнику помножити на факт кількісного.

Схему прийому практичних (відносних) різниць можна зобразити так:

процентна різниця у виконанні плану (темпи зростання) між кожним наступним і попереднім показником помножена на базове значення узагальнюючого показника.

Іншими словами, при визначенні впливу за допомогою факторів цього методу необхідно зробити:

1) розрахувати відсоток виконання плану по кожному показнику;

2) визначити різницю у відсотках між попереднім і наступними показниками;

3) визначити суму впливу кожного фактору як добуток отриманої різниці у відсотках на планове значення досліджуваного показника.

1.3 Методи аналізу показників прибутковості діяльності підприємства

Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, що характеризує абсолютну ефективність його роботи.[32, c. 195] В умовах ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та місцевих бюджетів.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни суми.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів. [33, c. 256]

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку залежить і від облікової політики, що застосовується на даному підприємстві.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та середнього рівня цін реалізації.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми прибутку.

Вплив обсягу реалізації продукції на прибуток можна розрахувати двома способами.

Перший спосіб.

Вплив зміни обсягу реалізації продукції визначається шляхом множення відсотка перевиконання плану реалізації на плановий прибуток. Відсоток виконання плану визначається шляхом порівняння фактичного обсягу реалізації продукції в цінах плану без ПДВ і амортизаційних витрат.

Другий спосіб.

1. Знаходимо відсоток виконання плану по реалізації

2. Плановий прибуток корегуємо на виконання плану за обсягом реалізації

3. Різниця між отриманою сумою прибутку та плановим прибутком показує вплив прибутку на зростання обсягу реалізації.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного росту прибутку та навпаки. Вплив цього фактору визначається шляхом порівняння фактичної собівартості з плановою, перерахованої на фактично реалізовану продукцію.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки. Вплив цього фактора визначається шляхом порівняння фактичної виручки від реалізації, за виключенням ПДВ і амортизаційних витрат, з виручкою від тієї ж продукції за цінами, прийнятим в плані.

Після сплати податків прибуток розподіляється так: одна частина використовується на розширене виробництво, інша - на матеріальне заохочення робітників; створюється також резервний фонд. Для підвищення ефективності виробництва дуже важливо, аби при розподілі прибутку було досягнуто оптимальності у задоволенні інтересів держави та робітників.

У процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану по розподілу та використанню прибутку, для того фактичні дані про виконання прибутку за всіма напрямами порівнюються з даними плану та з'ясовуються причини відхилення від плану за кожним напрямом використання прибутку.

Сума відрахувань прибутку до різних фондів дорівнює добутку чистого прибутку та коефіцієнту (частки) відрахувань до відповідних фондів. Отже, для розрахунку впливу факторів можна використати один із прийомів детермінованого факторного аналізу

Аналіз розрахунку прибутку завершується загальною оцінкою ефективності використання та виконання зобов'язань перед бюджетом.

Підприємства розраховуються з бюджетом по податку на прибуток, ПДВ, акцизний збір і так далі, сплачує внески до фонду сприяння зайнятості тощо. Необхідно проаналізувати склад і структуру всіх податків, внесків до бюджету, а також позабюджетних платежів. Джерелами інформації при аналізі бюджетних зобов'язань є форма №2, планові розрахунки, дані аналітичного обліку тощо.

У процесі подальшого аналізу необхідно розрахувати вплив факторів на кожен вид податків. Ці фактори будуть різні на кожен вид податків, так як останні відрізняються між собою за базою та ставками оподаткування.

Фонди економічного стимулювання - важливий економічний важіль посилення зацікавленості робітників у підвищенні ефективності виробництва. При аналізі слід пам'ятати, що фонди економічного стимулювання (фонд розвитку виробництва, науки і техніки, фонд соціального розвитку, фонд матеріального заохочення тощо) утворюються з прибутку після розрахунків з бюджетом по податках згідно до чинного законодавства та статуту підприємства. Питання про види фондів, відсоток відрахування вирішується підприємством самостійно, але повинно бути зафіксовано в установчих документах.

У процесі аналізу вивчається структура фондів, визначаються причини відхилень від плану. При аналізі формування і використання фондів економічного стимулювання необхідно порівняти звітну суму з плановою, з попереднім роком, а потім розрахувати вплив факторів на отримане відхилення.

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність є відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів. Рентабельність - це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Підприємство є рентабельним, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал. При високих темпах інфляції визначення показників прибутковості підприємства доцільно здійснювати по даних балансу та звіту про фінансові результати, скоригованих на індекс інфляції. Залежно від мети аналізу діяльності підприємства розрізняють:

Рентабельність поточних витрат показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні витрат і розраховується за формулою:

Rпв = (Пр / Сс) ? 100, (1.31)

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

Сс - повна собівартість продукції.

Рентабельність загальна (виробнича) характеризує ефективність роботи підприємства (скільки прибутку має підприємство від 1 гривні основних виробничих фондів і оборотних засобів) і розраховується за формулою:

Rз = (Пб / ОфОз^ср) ? 100, (1.32)

де Пб - балансовий прибуток;

ОфОз^ср - середньорічна вартість основних виробничих фондів і оборотних засобів.

Рентабельність продаж - характеризує ефективність підприємницької діяльності (скільки підприємство має прибутку з кожної гривні проданої продукції), цей показник розраховують за формулою:

R_q = (Прч / Вр) ? 100, (1.33)

де Прч - прибуток від реалізації продукції (чистий);

Вр - виторг від реалізації.

Рентабельність капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів (доходність капіталу). Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

R_А = (Пб / І) ? 100, (1.34)

де Пб - балансовий прибуток;

І - вартість всього інвестованого капіталу або окремих його складових (акціонерного, залученого).

Рентабельність продукції за прибутком від реалізації:

R_q^p = (П_Р / ЧД)?100%, (1.35)

де П_Р - валовий прибуток.

Рентабельність продукції за операційним прибутком:

R_q^ОП = (П_ОП / ЧД)?100%, (1.36)

де П_ОП - операційний прибуток.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком:

R_q^Пч = (ПЧ / ЧД)?100%, (1.37)

де ПЧ - чистий прибуток.

Рентабельність активів за прибутком від реалізації (прибутком від звичайної діяльності):

R_А^p(ЗВ) = (П_Р(П_ЗВ) / ВБ_СР)?100%, (1.38)

де П_Р(П_ЗВ) - прибуток від звичайної діяльності.

Рентабельність активів за чистим прибутком:

R_А^ЧП= (ПЧ / ВБ_СР)?100%, (1.39)

де ВБ_СР - середньорічна валюта балансу.

Рентабельність власного капіталу:

R_ВК^ЧП= (ПЧ / ВК)?100%, (1.40)

Рентабельність виробничих фондів:

R_ВФ^ЧП= (ПЧ / ВФ)?100%, (1.41)

де ВФ_СР - середньорічна величина виробничих фондів.

Рентабельність необоротних активів:

R_НА^р(ЗВ)= (П_Р(П_ЗВ) / НА)?100%, (1.42)

де НА - середньорічна величина необоротних активів.

Рентабельність перманентного капіталу:

R_ПК^р(ЗВ)= (П_Р(П_ЗВ) / (ВК+К_Т))?100%, (1.43)

де К_Т - довгострокові зобов'язання.

Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різних фінансових коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (активів):

О_К(А) = ЧД / ВБ_СЕР, (1.44)

де ВБ_СЕР - середньорічна валюта балансу.

Коефіцієнт оборотності мобільних активів:

ОА (О) = ЧД / А (О). (1.45)

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів (запасів):

ОZ = СРП / Z. (1.46)

де С_РП - середньорічна собівартість реалізованої продукції.

Коефіцієнт оборотності готової продукції:

ОГП = ЧД / ГП. (1.47)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

О_ДЗ = ЧД / ДЗ. (1.48)

Середній період обороту дебіторської заборгованості:

Т_ДЗ = 365 / О_ДЗ. (1.49)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

О_КЗ = С_РП / КЗ. (1.50)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу:

О_ВК= ЧД / ВК. (1.51)

Середній період обороту мобільних активів:

Т_А(О) = 365 / О _А(О). (1.52)

Середній період обороту запасів:

Т_Z = 365 / О _Z. (1.53)

Період операційного циклу:

Т_ОЦ = Т_Z + Т_ДЗ. (1.54)

Період фінансового циклу:

Т_ФЦ = Т_ОЦ - Т_КЗ. (1.55)

1.4 Визначення головних чинників підвищення ефективності діяльності підприємства

У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових і матеріальних.

Так, значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості України 13-14%) [33]. Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільше важливі з них - механізація й автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна і модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва і праці. Нерідко підприємства одержують або беруть під оренду дороге устаткування, не підготовившись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання засобу не приносять очікуваного результату.

Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготування робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці та інше.

Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їхній використання. На перший план тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів. Немаловажним є підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю матеріалів, що надходять від постачальників.

Скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращого використання цих фондів, максимального їхній завантаження.

Відомо, що чим більше партія яка закуповується, тим більше розмір середньорічного запасу і більше розмір витрат, пов'язаних із складуванням цієї сировини, матеріалів (орендна плата за складські помешкання, утрати при тривалому збереженні, утрати, пов'язані з інфляцією). Водночас придбання сировини і матеріалів значними партіями має свої переваги. Знижуються витрати, пов'язані з розміщенням замовлення на товари, із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків. Таким чином, виникає задача визначення оптимального розміру що закуповуються сировини і матеріалів.

Основними джерелами збільшення суми прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості продукції тощо (рис. 1.4).

79

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1.4 - Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції Р^п(^ОР) необхідно виявлений раніше резерв помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції.

Р^п(^ОР) = р_^ор ? П_{1 т} ^факт, (1.56)

де р_^ор - резерв збільшення обсягу реалізації продукції, тис. грн.;

П_{1 т} ^факт - фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції, тис. грн./1 т.

Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості продукції Р^п(vс) потрібно виявлений раніше резерв зниження собівартості продукції помножити на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання.

Р^п(vс) = р_vс ? ор ^р, (1.57)

де р_vс - резерв зниження собівартості продукції, тис. грн.;

ор ^р - можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання, тис. грн.

Для визначення резервів збільшення прибутку за рахунок покращення якості продукції Р^п(^яп) необхідно зміни середньої ціни помножити на можливий обсяг реалізації продукції.

Р^п(^яп) = ?Ц_ср ? ор ^р, (1.58)

де р_^ор - резерв збільшення обсягу реалізації продукції, тис. грн.;

ор ^р - можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання, тис. грн.

Потім необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку. Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резерву збільшення рентабельності може бути використана формула:

, (1.59)

де П_Ф - фактична сума прибутку;

РП_Р - узагальнений резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

О_Р^М - можливий обсяг реалізації продукції з врахуванням виявлених резервів його зростання;

С_П^М - можливий рівень собівартості продукції з врахуванням виявлених резервів його зниження;

В_Р - фактична сума витрат по реалізованій продукції.

Проблема беззбиткового функціонування, розширеного відтворення, з одного боку, збитковості і банкрутства - з іншої, багатьох вітчизняних підприємств різноманітних галузей господарства і сфер діяльності є дуже актуальною, а її вирішення являє собою чи не найголовнішу мету діяльності кожного підприємства.

1.2 Сутність і завдання фінансового аналізу. Актуальність та доцільність аналізу показників прибутковості

В сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим для забезпечення беззбиткової діяльності суб'єктів господарювання та запобігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансової діяльності, зокрема, аналіз фінансових звітів. При вивченні теми про аналіз фінансових звітів необхідно приділити увагу сутності, цілям та задачам аналізу фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його ділової активності і надійності, фінансової конкурентоспроможності, (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами [7, с. 411]. В ринковій економіці фінансовий стан підприємства відображає кінцеві результати його діяльності.

Фінансовий аналіз є одним з методів спостереження за пристосуванням підприємств до змін умов ринку. Фінансовий аналіз - це процес дослідження й оцінки, головна мета якого - розробка найбільш вірогідних передбачень й прогнозів майбутніх умов функціонування підприємств. Фінансовий аналіз включає питання аналізу фінансового стану, прибутку, реалізації продукції та її собівартості. Ці питання мають вирішальний вплив на фінансовий стан підприємства. [18, с.7-10].

Слід підкреслити, що основу фінансового аналізу складає аналіз фінансових звітів. Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 [3] як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності ї забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень.

В світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності. [8, с.172-174].

Головна мета аналізу фінансових звітів - своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2) Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарчої діяльності й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантах використання ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства. [19, с.410].

Джерелами інформації для проведення аналізу є :

- баланс підприємства за попередній рік та за звітний період (форма № 1);

- звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2) ;