Аналіз фінансових результатів промислового підприємства

Теоретико-суттєва характеристика фінансових результатів підприємства. Нормативно-правове забезпечення, методика аналізу. Техніко-економічні характеристики підприємства ВАТ "Запоріжтурбуд". Підвищення прибутковості організації, показники рентабельності.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 09.07.2014
Размер файла 2,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Про актуальність обраної теми курсової роботи свідчить складний фінансовий стан у всіх галузях економіки і значна кількість збиткових підприємств і організацій. Виходячи з цього, постає необхідність удосконалення з використанням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методики обліку й аналізу фінансових результатів.

Актуальність теми аналізу фінансових результатів можна пояснити ще й тим, що відповідно до чинного законодавства фінансовий облік передбачає обов'язкові процедури збору й обробки інформації, яка стосується перебігу процесів отримання доходу і визначенням фінансового результату, виявленням позитивних і негативних відхилень від поставлених цілей, передбачуваних планів та показників діяльності. Ця інформація дозволяє своєчасно приймати рішення щодо недопущення негативних змін чи щодо їх нейтралізації. При правильній організації вона стає найважливішим засобом матеріального стимулювання, зростання рентабельності і подальшого розвитку підприємства, соціального стану його працівників.

Облік фінансових результатів є однією з важливих ділянок роботи фінансового відділу будь якого підприємства. Він формує інформацію щодо доходів і витрат підприємства за їх видами, передбачає нарахування і перерахування податків, які надходять у державний бюджет України.

Метою курсової роботи є розкриття змісту економічних понять фінансових результатів, їх формування в умовах ринкової економіки як з теоретичної, так і з практичної точки зору, дослідження методики обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи до обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства, аналізу його рентабельності.

Об'єкт дослідження - є підприємство ВАТ "Запоріжтурбуд".

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- ознайомитись зі станом бухгалтерського обліку і аналізу на досліджуваному підприємстві, дати їх оцінку;

- опрацювати спеціальну економічну літературу за вибраною темою дослідження;

- провести аналіз та перевірити фінансові результатів на підприємстві;

- розкрити взаємозв'язок звітності, що містить інформацію про фінансові результати;

- розглянути питання, пов'язані з економічним аналізом фінансових результатів і рентабельності підприємства, виявити шляхи підвищення його господарської діяльності;

- сформувати висновки і пропозиції по курсовій роботі.

Аналіз фінансових показників слід проводити за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати», форми № 1 «Баланс підприємства», а також даних обліку і матеріалів фінансового відділу. Для пошуку резервів зростання прибутку залучається інформація щодо рентабельності споріднених підприємств як України, так і за кордоном.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій для покращення організації бухгалтерського обліку і аналізу фінансових результатів на досліджуваному підприємстві.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретико-суттєва характеристика фінансових результатів підприємства

У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного суб'єкта господарювання - якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за певний період.

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток. Розглянемо зміст цих показників як економічних категорій і загальний порядок розрахунку.

Вироблена суб'єктами господарювання валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва і новостворену живою працею вартість - валовий дохід. Валовий дохід - це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці.

Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.

Основними факторами підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-грошових витрат.

Валовий дохід, створюваний на підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Валовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, доходи і витрати від позареалізаційних операцій (рис. 1.1).

Рис. 1.1 - Блок-схема факторного аналізу валового прибутку

Чистий дохід - це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. Чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток - це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток - це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток - це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів.

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства або з обсягом виробничих фондів підприємств. Таке зіставлення характеризує рентабельність. Вона в свою чергу показує прибутковість, доходність підприємства.

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Фінансовий результат сьогодні - це не тільки результат успішної (або невдалої, якщо констатуються збитки замість прибутку) роботи підприємства вчора, а й грошовий потік завтра [13].

Отже, фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі та ін.

1.2 Нормативно-правове забезпечення аналізу фінансових результатів

Як і будь-які операції в системі бухгалтерського обліку і звітності, облік та аналіз фінансових результатів теж має відбуватися в межах діючої нормативно-правової бази.

Бухгалтерський облік фінансових результатів в Україні відповідає вимогам ринкової економіки і базується на міжнародних стандартах обліку і звітності. У відповідності з цим він регламентується чотирьохрівневою системою документів [14, ст. 192].

Перший рівень: системи документів - законодавчі акти. В них відображається обов'язковість, правила і принципи ведення обліку та аудиту всіма підприємствами і організаціями. Основу цих документів становить Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Закон України “Про Аудиторську Діяльність”, Положення “Про бухгалтерський облік та звітність” тощо.

Другий рівень - документи, що містять рекомендації про ведення бухгалтерського обліку та аудиту по окремим дільницям і видам діяльності. До них належать національні стандарти по бухгалтерському обліку.

Таким чином, система документів перших двох рівнів складає законодавчу і нормативну базу ведення бухгалтерського обліку та аудиту.

Третій рівень - включає систему документів рекомендаційного характеру (інструкції, вказівки). Ці документи передбачають багатоваріантність рішень організації обліку на підприємствах, виходячи з галузевих особливостей, типу виробництва та інших факторів. Система документів третього рівня розробляється на базі документів перших двох рівнів і не повинна їм суперечити.

Четвертий рівень - сукупність документів підприємства, що розкривають облікову політику господарюючого суб'єкта. Вони розробляються ним на основі документів перших трьох рівнів (робочий план рахунків, форми первинних документів, облікових регістрів).

У Додатку А представлена таблиця «Нормативно-правове забезпечення контролю і аналізу фінансової стійкості підприємства» [8].

Нормативна база - письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права. Вона поділяється на внутрішню і зовнішню.

Зовнішня нормативна база - це закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку і звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту, видані і затверджені відповідними органами держави. Вони потрібні для встановлення законності й достовірності відображення господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання аудиторського висновку.

Для узагальнення, ведення та контролю бухгалтерської інформації на підприємстві необхідно керуватися наступними нормативами, якими регулюється облік та аудит фінансових результатів:

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”;

Закон України “Про оподаткування прибутку”;

Закон України “Про Податок на Додану Вартість”;

Закон України “Про Аудиторську діяльність”;

П(с)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(с)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

П(с)БО 15 “Дохід”;

П(с)БО 16 “Витрати”;

П(с)БО 17 “Податок на прибуток”;

П(с)БО 25 “Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства”;

Інструкція до Плану рахунків

Внутрішня нормативна база - це облікова політика суб'єкта, різні методичні інструкції та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо).

Закон України “Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi” визначає правовi принципи регулювання, органiзацiї, ведення бухгалтерського облiку i складання фiнансової звiтностi в Україні та поширюється на всiх юридичних осiб, незалежно вiд органiзацiйно-правових форм i форм власностi, а також на представництва iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi, якi зобов'язанi вести бухгалтерський облiк та подавати фiнансову звiтнiсть згiдно з чинним законодавством. Законом передбачено [1]:

- державне регулювання бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi з метою захисту iнтересiв користувачiв та удосконалення бухгалтерського облiку i звiтностi;

- застосування принципiв та методiв ведения бухгалтерського облiку i складання фiнансової звiтностi, якi визначаються мiжнародними положениями (стандартами) бухгалтерського облiку та не суперечать мiжнародним стандартам;

- розробка галузевими мiнiстерствами та iншими органами виконавчої влади методичних рекомендацiй щодо застосування мiжнародних П(С)БО вiдловiдно до галузевих особливостей;

- напрямки дiяльностi Методологiчної ради з бухгалтерського облiку тощо.

Фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат [1].

Відповідно до вище зазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).

Щодо економічної вигоди, то згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вона визначається як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до нової редакції ст.6 Закону України “Про оподаткування прибутку” оподатковуваний прибуток розраховується зменшенням скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий доход визначається виходячи з суми отриманого валового доходу. Стаття 4 Закону визначає склад валового доходу і порядок його зменшення для отримання суми скоригованого валового доходу.

Іншими словами, розрахунок оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов'язаний з формуванням балансового прибутку платника податку, хоча останній залишається джерелом сплати податку. Звідси можна зробити висновок, що при певних обставинах (при відсутності або недостатності прибутку) сплата податку на прибуток буде здійснюватись за рахунок фінансових ресурсів підприємства (амортизаційних відрахувань, резервних фондів).

При визначенні суми валового доходу і об'єкта оподаткування слід враховувати особливості формування доходів від здійснення операцій особливого виду (банківських, страхових, торгівлі цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами).

Є сенс зупинитися на характеристиці валових витрат, які є невід'ємною частиною обліку фінансових результатів, що вилучаються із скоригованого валового доходу і суттєво впливають на оподатковуваний прибуток.

Згідно із Законом платник податку на прибуток може відносити до валових витрат виробництва та обігу будь-які витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які ним придбані або виготовлені для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід звернути увагу, що формування і списання витрат пов'язано з придбанням матеріальних ресурсів, а не їх списанням на виробництво і реалізацію продукції. Це позитивно буде впливати на фінансове становище підприємств.

Згідно Закону України “Про Аудиторську Діяльність” аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб [2, ст. 3].

Відповідно до П(С)БО № 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з П(С)БО № 3 “Звіт про фінансові результати”, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ним витрати.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи - це збільшення економічних вигод вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати [4].

Згідно П(С)БО 15 “Дохід” визначається під час збільшення активу або зменшення зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

2) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

3) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

4) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

5) сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

6) надходження, що належать іншим особам;

7) надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Згідно П(С)БО 16 “Витрати” відображаються в бухгалтерському обліку витрати одночасно зі зменшенням активів або збільшення зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати [5]:

1) платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

2) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

3) погашення одержаних позик;

4) інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 “Витрати”

5) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до П(С)БО 17 “Податок на прибуток” фінансові результати поділяються на облікові та податкові. П(С)БО 17 дає наступне визначення цих фінансових результатів:

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років обліковуються на рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”, субрахунки якого також утворюють відповідну класифікацію фінансових результатів:

прибуток нерозподілений;

непокриті збитки;

прибуток, використаний у звітному періоді.

Згідно з Інструкцією до Плану рахунків прибуток нерозподілений - це прибуток поточного та минулого звітного періодів, яка не була використана у поточному або минулих звітних періодах.

Непокриті збитки - це збитки підприємства, які не були покриті у поточному або минулих звітних періодах за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Прибуток, використаний у звітному періоді це сума прибутку, який був розподілений між власниками (нарахування дивідендів), або був спрямований виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Методикою економічного аналізу також передбачена класифікація фінансових результатів, згідно з якою прибуток (збиток) поділяється на: балансовий прибуток (збиток), прибуток який оподатковується, і госпрозрахунковий прибуток [6].

Балансовий прибуток являє собою загальний фінансовий з урахуванням всіх прибутків і збитків, тобто різниця між чистим прибутком, який був отримана від всіх видів діяльності і збитками. Прибуток, який оподатковується, є різницю між скоригованими валовими прибутками та валовими витратами.

Поряд із зовнішньою нормативною базою не менш важливе значення має внутрішня база, до якої відносять облікову політику підприємства У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

забезпечує складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика (в тому числі і при обліку розрахунків з підзвітними особами) повинна бути незмінною протягом тривалого періоду часу, своєчасно доведеною до податкових органів і відповідаючою ряду вимог [20]:

- повнота;

- обачність;

- пріоритет змісту над формою;

- раціональність;

- несуперечність.

Під повнотою розуміється забезпечення відображення в бухгалтерському обліку всіх господарських операцій стосовно підзвітних осіб.

Обачність означає застосування способів обліку, що забезпечують більшу готовність відображення в бухгалтерському обліку втрат і пасивів, ніж доходів і активів.

Пріоритет змісту над формою передбачає при відображенні господарських операцій орієнтування не тільки на правову основу, але і на економічний зміст.

Раціональність - це економне ведення обліку, виходячи з розмірів господарюючого суб'єкта і масштабів його діяльності.

Несуперечність полягає в забезпеченні тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.

1.3 Методики аналізу фінансових результатів

Використання метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Під методикою розуміють сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином підпорядковані досягненню мети аналізу.

Більш детально зупинимось на двох елементах методики економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

- послідовності виконання аналітичної роботи;

- способах дослідження об'єктів, що вивчаються.

В організації процесу комплексного економічного аналізу можна виділити кілька взаємопов'язаних етапів, сутнісне наповнення яких може відрізнятися залежно від потреб аналізу, виконуючи при цьому аналогічні функції.

На першому етапі замовник комплексного економічного аналізу забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. Адекватна постановка цільової функції має сформувати чітке розуміння мети комплексного аналізу в окремо взятому випадку, а також специфіки цього випадку. Таким чином, до виконавців дослідження підприємства доводиться цільова функція комплексного економічного аналізу, яка передбачає такі елементи:

- об'єкт дослідження та його специфіка (зокрема, галузева приналежність, форма власності, величина підприємства, ринкова позиція та рівень монополізації галузі тощо);

- інформаційна база та її часові лаги (насамперед фінансова звітність за заставні часові проміжки);

- мета та завдання проведення дослідження (зокрема, ідентифікація ділової надійності, оцінка кредитоспроможності, прогнозування банкрутства тощо);
- сукупність напрямків аналізу фінансових результатів діяльності підприємства - об'єкта дослідження, які є складовими узагальнюючого показника (ефективність підприємницької діяльності, ризикованість діяльності, ефективність управління підприємством тощо);

- форма подання кінцевої (вихідної) інформації (визначення абсолютної величини інтегрального показника, формування порівняльної таблиці тощо);

- методика формування пропозиції щодо провадження заходів з метою забезпечення досягнення мети комплексного економічного аналізу.

На відміну від першого етапу, який полягає у формуванні методологічної основи моделі обробки вхідної інформаційної бази, на другому етапі передбачається обґрунтування процедур та проведення первинної обробки, узагальнення та консолідації вхідної фінансової інформації. Практика реалізації такої первинної обробки інформації має відповідати критеріям оперативності формування та отримання готової для подальшої математичної обробки фінансової інформації.

Для забезпечення виконання завдань, які ставляться на другому етапі моделі, що розглядається, реалізується така сукупність ітерацій:

- групування інформаційних джерел відповідно до визначених напрямків дослідження фінансового стану об'єкта аналізу та формування об'єктів спостереження;

- формування відповідно до специфіки цільової функції сукупності фінансових показників та коефіцієнтів як форми узагальнення даних за згрупованими інформаційними джерелами;

- обґрунтування вибору форм обробки вхідної інформації відповідно до визначеної сукупності показників.

Третій етап моделі обробки вхідної інформаційної бази передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі моделі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та об'єктів дослідження. При цьому забезпечується вибір необхідної методики (поєднання математичних, статистичних та / або аналітичних моделей) консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за певними напрямками дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрального показника як вихідної інформації комплексного економічного аналізу.

Ефективність комплексного економічного аналізу та адекватність кінцевих результатів поставленим завданням не в останню чергу забезпечується доцільністю вибору інструментарію, що здійснюється на даному етапі, та обґрунтуванню такого вибору.

Інструментарій, що може бути використаний виконавцем економічного аналізу для обробки вхідної фінансової інформації, широко представлений у літературі з питань фінансового аналізу цілим рядом формалізованих методик, які, відповідно до специфіки їх загальних характеристик, можна об'єднати у три великі групи:

- ранжування фінансових показників та коефіцієнтів;

- розрахунок інтегрального показника фінансового стану підприємства;

- порівняння розрахункових показників з еталонними величинами.

Отримання формалізованих даних математичного, статистичного та аналітичного узагальнення вхідної фінансової інформації щодо підприємства не завершує процедури комплексного економічного аналізу, оскільки вони потребують відповідної інтерпретації та пояснення, яке відбувається на четвертому етапі моделі обробки вхідної інформаційної бази. Інтерпретація результатів обробки фінансової інформації має здійснюватися виходячи зі сталої однозначної системи критеріїв, що відповідають напрямкам комплексного аналізу та запитанням замовників дослідження.

При цьому формулювання висновків щодо об'єкта дослідження на підставі проведених розрахунків не тільки дає можливість замовникам комплексного аналізу одержати відповіді на поставлені ними питання, а й є основою прогнозування зміни економічного потенціалу об'єкта дослідження.

Таким чином, органічним доповненням до попереднього етапу комплексного економічного аналізу є процес формування сценаріїв майбутнього тренду фінансово-господарської діяльності підприємства, що має місце на останньому - п'ятому етапі.

Поряд із процесом організації комплексного економічного аналізу певним критеріям має відповідати і його інформаційна база. Вхідні дані, на основі яких у результаті математичної та аналітичної обробки буде визначено абсолютне значення цільового інтегрального показника, мають відповідати сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується такими правилами:

- проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до обраної методики оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

- вхідна інформація щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, що надається для подальшої її обробки, має бути повною та достовірною;

- цільові показники обраної методики, як і вхідна фінансова інформація, повинні бути приведені до порівнянних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної математичної та аналітичної обробки;

- кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка закладається в інформаційну основу моделювання цільового фінансового показника, має бути максимально інформативним;

- обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою адекватної консолідації вхідних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільового показника системи комплексного економічного аналізу;

- формування цілісної картини фінансового стану підприємства на основі визначення цільового фінансового показника як результуючого відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, які характеризують окремі результати діяльності підприємства;

- здійснення порівняльного аналізу системи інтегральних показників, отриманих у результаті математичної та аналітичної обробки первинної вхідної інформації в динаміці, а також порівняння з іншими показниками, прийнятими за орієнтири.

Ключовим елементом процедури економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є модель обробки вхідної інформаційної бази. Така модель являє собою обґрунтований відповідно до специфічних характеристик конкретного випадку процедури аналізу органічний синтез математичних, статистичних та аналітичних методів дослідження.

У ролі важливого елементу методики аналізу фінансових результатів діяльності виступають технічні прийоми та способи аналізу. Ці способи використовуються на різних етапах дослідження для:

- первинної обробки зібраної інформації (перевірки, групування, систематизації);

- вивчення стану і закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;

- визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

- підрахунку невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності діяльності;

- узагальнення результатів аналізу;

- обґрунтування планів економічного розвитку, управлінських рішень, різноманітних заходів.

У аналізі фінансової діяльності використовується багато різних способів. Серед них можна виділити традиційні способи, що широко застосовуються для обробки та вивчення інформації (порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних групувань).

Для вивчення впливу факторів на результати господарювання і підрахунку резервів у аналізі застосовуються такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний метод, методи лінійного програмування, дослідження операцій, евристичні методи вирішення економічних задач на основі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінок спеціалістів та ін.

Існують дві групи методів комплексної оцінки ефективності господарської діяльності з використанням показників фінансових результатів:

із розрахунком єдиного інтегрального показника;

без розрахунку єдиного інтегрального показника.

Методи розрахунку єдиного інтегрального показника ефективності господарської діяльності досить різноманітні. Прикладами евристичних методів оцінки, що ґрунтуються на професійному досвіді аналітика, є динамічні порівняння (горизонтальний аналіз) показників, структурні порівняння (вертикальний аналіз), просторові порівняння, групування показників за різними ознаками тощо. Оцінка можлива, в основному, за типом „краще” чи „гірше” працювало підприємство порівняно з базою. Про багато говорять темпи зростання та приросту показників, але загальна кількісна оцінка цими методами не досягається.

Економічний аналіз діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу:

дескриптивні;

предикативні;

нормативні.

Дескриптивні моделі є основними для оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства. До них належать: подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналіз звітності; трендовий аналіз; аналіз відносних показників і коефіцієнтів; порівняльний, або просторовий аналіз; факторний аналіз; система аналітичних коефіцієнтів.

Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його фінансових результатів. Найпоширеніші з них: побудова прогностичних фінансових звітів; моделі динамічного аналізу; моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних даних результатів діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі, їх сутність полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат та з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Отже, під час економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, застосування яких залежить від мети і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т.д. Методи, побудовані на розрахунку єдиного інтегрального показника, дають змогу узагальнено оцінити результати діяльності підприємства, проте не завжди є можливість зіставити отримані значення із результатами діяльності інших підприємств, адже склад величин, які входять до інтегрального показника, може бути різним, а значення можуть варіювати у значних межах. З іншого боку, використання евристичних методів у деяких випадках не виправдовує очікування аналітика щодо отримання остаточної оцінки і єдиного результату, оскільки отримані розрахунки можуть спричинити діаметрально протилежні висновки.

Дану суперечність може вирішити лише чітко визначена мета аналізу, яка спричиняє глибину дослідження. Нерідко застосування тих чи інших способів чи методів аналізу визначається наявністю необхідних даних, адже підприємства намагаються якомога більше інформації віднести до складу конфіденційної.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Техніко-економічні характеристики підприємства

Відкрите акціонерне підприємство «ВАТ Запоріжтурбуд».

Адреса: Південне шосе, 19, м. Запоріжжя, 69008, Україна.

В.о. голови правління - Корнієвський Віталій Миколайович.

ВАТ "Запоріжтурбуд" - провідне підприємство України по виробництву якісної продукції зі сталі та прокату.

ВАТ "Запоріжтурбуд" був збудований в 1979 році.

10 жовтня 1979 року здійснена перша плавка сталі, що стало початком біографії заводу. Досягнув проектної потужності.

В роки становлення незалежності було призупинена діяльність. З 1991 року ВАТ "Запоріжтурбуд" поступово відновлював проектна потужність виробництва сталі, яка на сьогодні сягнула 150 тис тонн на рік.

Високоякісна сталь з Запоріжжя йде на виробництво.

Підприємство входило до загальносоюзного об'єднання "Союзспецсталь", виділялось виробництвом високоякісної сталі, особливо нержавіючої, підшипникової, інструментальної, легованої конструкційної та швидкоріжуючої, а також жаростійких прецізійних сплавів. На заводі освоєно випуск більше 80 марок сталі та понад 100 видів профілів прокату.

Географічне розташування заводу сприятливе для виробничої діяльності - близьке розташування більшості джерел надходження основних матеріалів, енергії, наявність під'їзних колій та автошляхів, можливість використання водного транспорту, розвиненої наукової бази.

Основні постачальники:

- металобрухту - підприємства "Вторчермету" Запорізької, Дніпропетровської, Київської, Хмельницької, Тернопільскої, Кримської областей;

- феросплавів - Запорізький та Нікопольський заводи феросплавів;

- Пабужзький феронікілевий завод;

- ВАТ - Укрграфіт м. Запоріжжя;

- ВАТ - Запоріжвогнетрив м. Запоріжжя.

Продукція компанії представлена наступними групами марок сталі: нержавіюча, інструментальна, швидкоріжуча ( в тому числі виготовлена методом порошкової металургії), підшипникова, легована конструкційна, теплостійка, ресорсно-пружинна, а також сплави корозійно стійкі, жаростійкі та жароміцні.

В залежності від розмірів та профілю, продукцію ВАТ "Запоріжтурбуд" можна розділити на наступні групи:

- прутки гарячекатані круглі діаметром 20-280 мм з обточеною поверхнею;

- прутки гарячекатані круглі діаметром 8 - 130 мм без обточки;

- заготівка гарячекатана квадратна зі стороною квадрату;

- блюми зі стороною квадрату;

- пруток гарячекатаний квадратний;

- смуги гарячекатані перерізом

- прутки круглі ковані;

- прутки квадратні ковані зі стороною квадрату 80

- прутки холодно-тягнуті зі спеціальною обробкою поверхні.

57,2% продукції підприємства поставляється за кордон. Сред країн з якими ВАТ "Запоріжтурбуд" укладало угоди: Англія, Австрія, Німеччина, Італія, Іспанія, ПАР, США, Канада, Кіпр, Франція, Мексика, Ізраїль, Туреччина та інші. В числі споживачів продукції ВАТ "Запоріжтурбуд" заводу багато замовників в країнах СНД.

В складі заводу працює більше 20 основних та допоміжних цехів, відділів та служб.

Стратегічні напрямки в передільному виробництві заводу - це промислово - досліджувальні роботи по заміні дорогої ковки прокаткою, що користується підвищеним попитом на ринку крупно габаритної металопродукції.

2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Різні напрями звичайної діяльності підприємств, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів.

Аналіз фінансових результатів - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому [18].

При аналізі абсолютних показників фінансових результатів виділяють горизонтальний (зміна показників за аналогічний період) і вертикальний (зміна структури показників) аналіз [11, с.201]. Узагальнюючу характеристику показників прибутку (збитків) досліджуваного підприємства можна подати у вигляді табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Аналіз показників прибутку ВАТ "Запоріжтурбуд"за 2009-2010 р. (тис. грн.)

Показник

2009 рік, тис. грн.

2010 рік, тис. грн.

Зміна проти базового періоду

Сума, тис. грн.

% (гр.4:гр.3)

1

2

3

4

5

1) Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

3416,2

4331,8

+915,6

+21,1

2) Непрямі податки та інші вирахування з доходу

-569,4

-721,9

-152,5

+21,1

3) Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

2846,8

3609,9

+763,1

+21,1

4) Інші операційні доходи

0,7

0,5

-0,2

-40,0

5) Інші звичайні доходи

-

-

-

-

6) Надзвичайні доходи

-

-

-

-

7) Разом чисті доходи

2847,5

3610,4

+762,9

+21,1

8) Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції

-

+126,5

126,5

+100,0

9) Матеріальні затрати

2545,1

3606,5

+1061,4

+29,4

10) Витрати на оплату праці

242,9

428,1

+185,2

+43,3

11) Відрахування на соціальні заходи

94,3

162,2

+67,9

+41,9

12) Амортизація

11,1

33,9

+22,8

+67,3

13) Інші операційні витрати

63,3

137,9

+74,6

+54,1

14) Інші звичайні витрати

-

12,8

+12,8

+100,0

15) Надзвичайні витрати

-

-

-

-

16) Податок на прибуток

57,9

4,9

-53,0

-1081,6

17) Разом витрати

3014,6

4259,8

+1245,2

+29,2

18) Чистий прибуток (збиток)

-167,1

-649,4

-482,3

-74,27

Дані аналітичної таблиці свідчать про те, що сума чистого збитку щодо базового періоду збільшилась на 482,3 тис. грн. або на 74,27% здебільшого за рахунок збільшення витрат на 1245,2 тис. грн. (або на 29,2%) зі зростанням чистих доходів на 762,9 тис. грн. (або на 21,1%).

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями, а також створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобов'язань перед бюджетом та утворення чистого прибутку. Структуру доходів ВАТ "Запоріжтурбуд" подано у Додатку В.

Дані свідчать про те, що найбільшу питому вагу у загальному підсумку всіх доходів займає дохід від реалізації продукції (робіт, послуг). У 2009 році - становив 2846,8 тис. грн і становив 99,98% усіх доходів підприємства, а в 2010 році зріс до 3609,9 тис. грн. або складав 99,99% усіх доходів підприємства. Не було у досліджуваних роках інших звичайних і надзвичайних доходів. Інші операційні доходи у 2009 році становили 0,02% від усіх чистих доходів підприємства або 0,7 тис. грн., а вже у 2010 році ці доходи знизились на 0,2 тис. грн. і становили 0,01% (Додаток В).

Як вже було сказано вище, значну роль у формуванні прибутку підприємства відіграють його витрати та вирахування від доходів чи прибутку.

Оцінка та структура витрат і відрахувань ВАТ "Запоріжтурбуд" подано нами в Додатку Д.

Найбільшу питому вагу у витратах займають матеріальні затрати на виробництво продукції - 84,42% у 2009р. (2545,1 тис. грн.) і 82,23% у 2010р. (3606,5 тис. грн.). Значну частину витрат займали й інші операційні витрати - що становили 2,10% і 3,14% за 2009 та 2010 р. відповідно (Додаток Д).

У 2009 і 2010 роках відповідно були понесені збитки на суму 167,1 тис. грн. і 649,4 тис. грн.. А оскільки кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, діяльність ВАТ "Запоріжтурбуд" можна вважати незадовільною. Причиною такої ситуації є неефективне використання капіталу та певні ускладнення, пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємства, наперед підписані контракти на виконання робіт за фіксовану ціну, не враховуючи інфляційних процесів тощо.

Отже, аналіз фінансових результатів ВАТ "Запоріжтурбуд" за 2009 - 2010 роки дає підстави зробити висновки про неефективну діяльність даного підприємства.

Аналіз чистого прибутку передбачає розрахунок і аналіз коефіцієнта чистого прибутку, який характеризує діяльність підприємства щодо ефективного управління своїми ресурсами. Причому, чим більше зростання цього коефіцієнта, тим привабливіше таке підприємство для інвесторів.

Коефіцієнт чистого прибутку розраховується за формулою:

КЧП = ЧП : ВР, (2.1)

де КЧП - коефіцієнт чистого прибутку;

ЧП - чистий прибуток;

ВР - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [9, с.82].

Порівняння його з попереднім звітним періодом дає підстави для висновків щодо тенденцій зміни коефіцієнта чистого прибутку. Якщо цей коефіцієнт підвищується, то це свідчить про зменшення підприємством витрат за будь-якого обсягу товарообороту.

На досліджуваному підприємстві значення коефіцієнта чистого прибутку наступні:

2009 рік - -0,05 або -5% (-167,1:3416,2);

2010 рік - -0,15 або -15% (-649,4:4331,8).

Як бачимо, значення коефіцієнта з року в рік знижувалися, що свідчить швидке зростання витрат на підприємстві.

Важливим етапом аналізу фінансових результатів є аналіз використання прибутку. Нещодавно порядок розподілу прибутку регулювався централізовано. Централізовано затверджувалися відрахування до фондів: резервного, накопичення, споживання, були встановлені відповідні відсотки відрахування чистого прибутку до кожного із цих фондів.

Зміцнення ринкових відносин передбачає самостійність підприємств, тому в цих умовах зникла потреба у централізованому регулюванні розподілу прибутку. Сьогодні ж чистий прибуток використовується підприємствами самостійно, залежно від виробничих потреб, а також потреб матеріального стимулювання (рис. 2.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 - Загальна схема розподілу прибутку

Розгляд розподілу прибутку на досліджуваному підприємстві “Західтурбуд” буде недоречним, оскільки за проведеним аналізом, як було вказано вище, підприємство було збитковим. В той час, лише за 2010 рік кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги зросла майже в двічі, а інші поточні зобов'язання збільшилися з 9,8 тис. грн. до 1170,5 тис. грн. Зазначимо також і той факт, що підприємство брало довгострокових кредитів банків, а це дало б змогу оновити технологію виробництва, провести стратегічний аналіз із залученням висококваліфікованих експертів для виходу із кризи.

2.3 Оцінка прибутковості підприємства

Сума прибутку не завжди об'єктивно і однозначно показує ефективність господарської діяльності, тобто ефективність використання виробничих фондів трудових та фінансових ресурсів. Це можна пояснити наступними причинами:

1) прибуток може зростати за рахунок екстенсивних факторів (збільшення величини основних засобів, чисельності персоналу та ін.);

2) на суму прибутку, вартість матеріальних ресурсів, основних засобів може вплинути інфляція, індексація, зміна цін;

3) сума прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (масштабів підприємства).

Сказане не дозволяє обрати суму прибутку єдиним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства при визначенні його рейтингу, що є важливим для інвесторів, постачальників, банків, тобто ділових партнерів у бізнесі [19, с. 75-76].

Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. При цьому витрати розглядаються у двох напрямах:

а) як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції;

б) як авансована вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Отже, рентабельність - це рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках, тобто відносний показник [9, с.90].

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Ці показники більш повні, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання.

У практиці господарювання економісти використовують кілька показників рентабельності:

- загальна рентабельність;

- рентабельність продукції;

- рентабельність однієї гривні оптової ціни реалізованої продукції.

Останній показник визначається як відношення суми прибутку від реалізації товарної продукції до вартості тієї самої продукції за оптовими цінами підприємства. Здебільшого його використовують для підрахунку резервів зростання прибутку, пов'язаних з мобілізацією у виробництво резервів збільшення обсягу реалізованої продукції.

Загальну рентабельність розраховують віднесенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів та середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Рентабельність продукції визначають як відношення валового прибутку до собівартості продукції.

При аналізі рентабельності виявляють відхилення фактичного її рівня від планового (або іншої бази порівняння), визначають причини цих відхилень та проводять кількісну оцінку впливу факторів на виявлені відхилення, визначаючи при цьому шляхи підвищення рівня рентабельності.

Для аналізу загальної рентабельності складають аналітичну таблицю (табл. 2.2).

підприємство рентабельність прибутковість

Таблиця 2.2 - Оцінка зміни рівня загальної рентабельності роботи ВАТ "Запоріжтурбуд" за 2009-2010 роки (тис. грн.)

Показники

2009 рік

2010 рік

Відхилення

Сума, тис. грн.

%

1. Прибуток від операційної діяльності

-109,2

-631,7

-522,5

+478,5

2.Середньорічна вартість основних виробничих фондів

34,2

83,2

+49,0

+143,3

3.Середні залишки матеріальних оборотних засобів

273,2

534,3

+261,1

+95,6

Загальна рентабельність, %(1/(2+3))

-35,5

-102,3

-

-66,8

Як видно з наведених у табл. 2.2 даних, загальна рентабельність виробництва знизилась порівняно з минулим роком на 66,8%.

На зміну загальної рентабельності впливають три фактори:

а) зміна балансового прибутку;

б) зміна середньорічної вартості основних виробничих фондів;

в) зміна середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Міру їх впливу розраховують способом ланцюгових підстановок. Щоб визначити вплив на відхилення загальної рентабельності зміни балансового прибутку спочатку треба обчислити показник рентабельності при фактичному балансовому прибутку звітного року та минулорічних величин інших двох факторів. У нашому випадку він дорівнюватиме -205,5% (-631,7:(34,2+273,2)·100). Таким чином, внаслідок зменшення балансового прибутку на 522,5 тис. грн. загальна рентабельність знизилась на 170% (-205,5+35,5). Для розрахунку впливу зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів визначають розрахований показник загальної рентабельності при фактичному прибутку, фактичній вартості основних виробничих фондів та минулорічних середніх залишках матеріальних оборотних засобах. Він дорівнюватиме -177,3% = (-631,7:(83,2+273,2)·100).


Подобные документы

  • Інформаційне забезпечення аналізу фінансових результатів підприємства. Аналіз динаміки і структури фінансових результатів підприємства на прикладі ПП "Скіфи". Аналіз показників рентабельності, впливу факторів на зміну обсягу фінансових результатів.

    курсовая работа [60,2 K], добавлен 28.11.2015

  • Сутність та значення фінансового аналізу діяльності підприємства. Економічна характеристика ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат". Оцінка рівня і динаміки фінансових результатів, а також показників рентабельності та прибутковості підприємства.

    курсовая работа [369,6 K], добавлен 18.11.2013

  • Економічний зміст рентабельності підприємства за системою показників. Напрямки підвищення прибутковості організацій сучасної України. Дослідження методики аналізу фінансових результатів виробничого підприємства. Зарубіжний досвід оцінки прибутковості.

    курсовая работа [407,7 K], добавлен 02.07.2014

  • Економічна сутність аналізу фінансових результатів діяльності підприємства, особливості їх формування. Аналіз рентабельності на прикладі ПАТ "Яготинський маслозавод". Основні заходи, спрямовані на зростання фінансових результатів діяльності підприємства.

    курсовая работа [677,3 K], добавлен 18.02.2014

  • Значення, завдання та інформаційне забезпечення оцінки фінансових результатів діяльності підприємства. Оцінка рівня, динаміки та структури фінансових результатів. Аналіз фінансових результатів від різних видів діяльності. Оцінка рентабельності діяльності.

    контрольная работа [241,1 K], добавлен 23.12.2015

  • Обґрунтування шляхів вдосконалення обліку та аналізу фінансових результатів підприємства з метою підвищення ефективності управління ними. Дослідження економічної сутності прибутку, ефективності його використання та відображення у фінансовій звітності.

    дипломная работа [703,1 K], добавлен 24.07.2011

  • Загальна організаційно-економічна характеристика ВАТ "ПМК-68". Аналіз фінансових результатів, майна та джерел коштів підприємства. Шляхи вдосконалення фінансового стану підприємства та заходи щодо оптимізації фінансових результатів його діяльності.

    дипломная работа [1,4 M], добавлен 11.01.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.