Аналіз фінансових результатів промислового підприємства

Показник впливу на загальну рентабельність зміни вартості основних фондів становить +28,2% =(-177,3+205,5). Внаслідок збільшення порівняно з минулим роком середніх залишків матеріальних оборотних засобів загальна рентабельність збільшилась на 75% =(-102,3+177,3).

Поряд з показником загальної рентабельності доцільно проаналізувати і рентабельність продукції. При цьому слід врахувати, що рентабельність окремих видів продукції істотно коливається у зв'язку з особливостями її виробництва та реалізації. Для аналізу рентабельності окремих видів продукції використовують дані планових та фактичних калькуляцій собівартості одиниці продукції. За цими даними складають аналітичну таблицю.

Коефіцієнтний аналіз рентабельність підприємства найчастіше застосовується для виявлення кількісних співвідношень між окремими статтями та групами статей балансу з метою загальної оцінки фінансового стану підприємства. Методика коефіцієнтного аналізу фінансових результатів, яку спрямовано на оцінку ефективності діяльності підприємства, відрізняється лише системою аналітичних показників, що обчислюються як співвідношення окремих показників звіту про фінансові результати між собою, а також у поєднанні з показниками балансу.

Для коефіцієнтного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства застосовуються наступні взаємопов'язані групи показників:

коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності, які характеризують рівень прибутку по відношенню до доходів або витрат підприємства;

коефіцієнти рентабельності активів та капіталу підприємства, що визначаються як відношення чистого прибутку до середніх залишків відповідних активів або капіталу.

У таблиці 2.3. наведено алгоритми обчислення основних видів показників рентабельності підприємства [10, с.118-119].

Показники рентабельності розраховуються за відповідні періоди. Досліджується їх динаміка і факторний вплив відомими способами. Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють:

у динаміці - для визначення тенденцій їх змін;

з аналогічними показниками інших підприємств - для визначення рейтингу підприємства серед інших, а також для вибору галузі при інвестиціях;

середніми або найвищими значеннями галузі діяльності - для оцінки ефективності діяльності досліджуваного підприємства.



Таблиця 2.3 - Показники рентабельності підприємства

Показник рентабельності	Алгоритм розрахунку	Розрахункові значення
		2009р.	2010р.
1. Коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства
1.1. Операційна рентабельність (Rопер)	Rопер =	4,89%	14,99%
1.2. Загальна рентабельність (Rзагал)	Rзагал =	8,07%	0,54%
1.3. Чиста рентабельність (Rчиста)	Rчиста =	-4,89%	-14,99%
1.4. Рентабельність виробничих витрат (Rсв)	Rсв =	-8,57%	-25,65%
1.5. Рентабельність загальних витрат (Rв)	Rв =	-2,96%	-9,43%
ФРОД - фінансовий результат від операційної діяльності; Д - дохід (виручка) від реалізації продукції; ФРЗДдо опод. - фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування; П - чистий прибуток; СВ - собівартість реалізованої продукції; В - загальні витрати;

Аналізуючи дані розрахунки можна зробити висновки, що операційна рентабельність (Rопер) збільшилася відповідно з 4,89% до 14,99% що свідчить про збільшення частки доходу від фінансовий результат від операційної у дохіді (виручка) від реалізації продукції.

Що ж до чистої рентабельності (Rчиста), то цей показник має тенденцію до зменшення - це є негативним фактором для підприємства, так як підприємство збільшує свої збитки.

Збільшення собівартості продукції негативно впливає на рентабельність виробничих витрат (Rсв), цей коефіцієнт відповідно становить -8,57% у 2009р. та -25,65% у 2010р.

Що ж до рентабельності загальних витрат (Rв), цей показник також має негативну тенденцію до зменшення з -2,96% у 2009р. до -9,43% у 2010р. Це спричинено збільшенням загальних витрат на підприємстві.

Загалом на підприємстві, аналізуючи рентабельність ми спостерігаємо негативні показники, це спричиненно тим, що за остані роки підприємство отримує збитку від своєї діяльності. Це спричинено збільшення витрат підприємства, як наслідок збільшення собівартості продукції. Керівництву необхідно вжити певні заходи для покращення власного становища.

Показники рентабельності аналізуються з точки зору впливу на них суб'єктивних факторів, що дозволяє виявити внутрішньогосподарські резерви підвищення ефективності діяльності підприємства та розробити заходи щодо їх реалізації.

На основі аналізу виявляються резерви підвищення внутрішнього темпу розвитку підприємства, його власного капіталу, що дозволяє керівництву підприємства обирати та впроваджувати нові прогресивні стратегії розвитку підприємства [19, с.78-79].

У групі коефіцієнтів рентабельності фінансово-господарської діяльності усі показники мають від'ємне значення, що свідчить про збитковість підприємства, і збитки стрімко зросли за досліджуваний період.

Забезпечення стабільного приросту прибутку - необхідна умова підвищення господарської діяльності підприємства під час його фінансово-господарської кризи, як на досліджуваному підприємстві “ВАТ Запоріжтурбуд”. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку. В.О. Подольська і О.В. Яріш виділяють три основні етапи цієї роботи:

аналітичний, де виявляють та кількісно оцінюють резерви;

організаційний, де розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів;

функціональний, де відбувається реалізація пропозицій та ведеться контроль за їх виконанням.

Для цього необхідно постійно шукати резерви для збільшення прибутку. Резерви зростання прибутку - це кількісно виміряні можливості його додаткового одержання.



РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Особливості джерел формування фінансових результатів в Україні

Розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з фінансовим станом суб'єктів господарювання, який в свою чергу залежить від ефективності їх діяльності. Сучасні умови господарювання українських підприємств характеризується нестабільними тенденціями, причиною яких переважно залишаються складна економічна ситуація в країні, наслідки світової економічної кризи, зміни в законодавчій базі, обмеженість банківського кредитування суб'єктів господарської діяльності, низький рівень конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Саме тому актуальним є оцінка фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності і визначення подальших перспектив їх розвитку.

Розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з фінансовим станом суб'єктів господарювання, який в свою чергу залежить від ефективності їх діяльності. Сучасні умови господарювання українських підприємств характеризується нестабільними тенденціями, причиною яких переважно залишаються складна економічна ситуація в країні, наслідки світової економічної кризи, зміни в законодавчій базі, обмеженість банківського кредитування суб'єктів господарської діяльності, низький рівень конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Саме тому актуальним є оцінка фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності і визначення подальших перспектив їх розвитку. Питання теоретичного дослідження категорії "фінансовий результат" знайшло своє відображення у працях відомих зарубіжних та вітчизняних вчених: М.Д. Білик, В.М. Гринькова, А.Г. Загороднього, Г.О. Партин, А.М. Поддєрьогіна. Водночас слід приділяти увагу постійному вивченню питань оцінювання фінансових результатів діяльності підприємств, що дасть змогу у майбутньому приймати більш виважені управлінські рішення на основі отриманої інформації [24].

Метою статті є дослідження змісту категорії "фінансовий результат", проведення оцінки фінансових результатів діяльності підприємств України за 2009-2010 роки та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Результативність господарської діяльності підприємства проявляється через ряд фінансово-економічних показників, які в узагальненому вигляді відображають результати діяльності та потенціал економічного розвитку суб'єкта господарювання. Основним підсумковим показником результативності господарської діяльності є фінансовий результат. Розглянемо основні підходи до трактування та визначення категорії "фінансовий результат". Як відомо, фінансовим результатом діяльності промислових підприємств є прибуток або збиток. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прибуток підприємства визначається як різниця між отриманими доходами й здійсненими приємством витратами за певний період. Відповідно до П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", фінансовий результат розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку[28].

Величина фінансового результату (прибутку) діяльності підприємства залежить як від зовнішніх факторів (природних, транспортних та соціально-економічних умов, рівня розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, цін на виробничі ресурси), так і внутрішніх факторів. Як правило, останні включають: 1) групу основних факторів, а саме: обсяг продажу продукції, собівартість продукції, структуру продукції і витрати та ціну продукції; 2) групу неосновних факторів, які, як правило, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, а саме: цінові порушення, порушення умов праці та порушення вимог до якості продукції. Всі ці фактори, перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Використовуючи дані Державного комітету статистики, визначимо зміни, які відбулися у співвідношенні прибуткових та збиткових підприємств України протягом 2009-2010 років. В динаміці спостерігається позитивна тенденція до зниження частки вітчизняних підприємств, які одержали збиток. Зокрема, у 2010 році кількість збиткових підприємств становила 36,8%, що на 3,1% менше, ніж у минулому році. Це зумовлено покращенням економічної ситуації в країні, внутрішніх умов діяльності суб'єктів ринку, збільшенням обсягів виробництва продукції. Кількість підприємств, що одержали прибуток у звітному періоді склала 63,2%. При цьому галузями, в яких найбільша кількість підприємств показали прибуток стало сільське господарство, мисливство, лісове господарство - 84%, а також підприємства, які здійснюють фінансову діяльність - 73,1%. Найгірший результат діяльності показали підприємства з надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту - 48,9%, хоча в минулому періоді найменша частка підприємств, що завершила рік з позитивним фінансовим результатом припадає на підприємства, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям -55,5%.

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності за 2009-2010 роки. Дані Держкомстату свідчать про позитивну динаміку розміру прибутку вітчизняних підприємств в абсолютному вимірі. Так, якщо в 2009 році прибуток всіх підприємств становив 144059,2 млн. грн., то в 2010 році вони отримали прибуток у сумі 154841 млн. грн., що на 10781,8 млн. грн. більше, ніж у минулому році. Покращення фінансових результатів в основному зумовлена діяльністю промислових підприємств, фінансовою діяльністю, торгівлею та діяльністю транспорту і зв'язку. В свою чергу 36,8% підприємств одержали збиток у сумі 108346,1 млн. грн. Основними чинниками погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств були: зменшення зовнішнього та внутрішнього попиту, ускладнений доступ до фінансових ресурсів, збільшення боргового навантаження на підприємства. У 2010 році за рахунок сприятливої цінової ситуації на зовнішньому ринку та зростаючого внутрішнього попиту спостерігався приріст промислового виробництва та, відповідно, сформувалися найбільші фінансові результати (61629,1 млн. грн.). При цьому збитки в промисловості зменшилися на 27,6%. Зокрема, позитивні фінансові результати одержали підприємства машинобудівної, хімічної та нафтохімічної, добувної та переробної промисловості. Аналогічна ситуація спостерігається і у фінансовому секторі, де прибуток за фінансовий рік в 1,6 рази перевищує результат попереднього року і складає 27205,8 млн. грн. Одним з факторів такого зростання є приріст депозитної бази та зростання кредитних операцій у банківській системі. Збитки фінансових установ за цей період зменшились на 30809,6 млн. грн. Третю позицію серед вітчизняних підприємств за обсягом одержаного прибутку протягом аналізованого періоду займають підприємства торгівлі. У 2009 році їх прибуток склав 23954,8 млн. грн. і зменшився до 21984,4 млн. грн. у 2010 році, зокрема за рахунок скорочення обсягів оптової та роздрібної торгівлі. Збитки підприємств торгівлі скоротились майже на 55%.

Підприємства транспорту та зв'язку завершили 2010 рік з позитивним фінансовим результатом у розмірі 15928,1 млн. грн., що майже у 1,2 рази менше значення даного показника у минулому році. На це вплинуло скорочення пасажирських перевезень, що зумовлено зростанням тарифів на транспортні послуги. Розмір збитків цієї галузі за січень-грудень звітного року склав 5182,7 млн. грн., що на 2660 млн. грн. менше, ніж у минулому році. За рахунок зменшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва у звітному році порівняно з попереднім зменшився і фінансовий результат сільськогосподарських підприємств на 158,2 млн. грн. Збитки склали 2733,6 млн. грн. Найнижче зростання прибутку на початок 2011 року показали суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з нерухомим майном (10079,9 млн. грн.), підприємства роздрібної торгівлі (2206,9 млн. грн.), будівництва (1822,6 млн. грн.). На діяльність готелів та ресторанів припадає прибуток у розмірі 492,4 млн. грн., надання комунальних та індивідуальних послуг - 478,8 млн. грн., охорона здоров'я - 299,6 млн. грн., освіта - 104,9 млн. грн. Чинниками, що негативно вплинули на результативність діяльності підприємств вищезгаданих галузей були: зростання вартості нерухомого майна, будівельних матеріалів, недостатня фінансова підтримка з боку держави. Позитивним є той факт, що у звітному періоді підприємства цих галузей скоротили розмір збитків. Частково така ситуація пов'язана з покращенням економічної ситуації в країні. За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про ефективну діяльність вітчизняних підприємств протягом аналізованого періоду. Про це свідчить зростання обсягу одержаного прибутку у звітному році та скорочення частки підприємств, які завершили фінансовий рік зі збитком.

З метою покращення фінансового становища підприємств України необхідно провести ряд заходів, що дозволить не лише ефективно функціонувати суб'єктам господарювання, але й забезпечить стабільне зростання в державі. Зокрема, необхідним є стабілізація фінансової системи; заходи щодо валютно-курсової стабілізації; сприяння пожвавленню економічної активності та запобігання економічного спаду, а також заходи щодо відновлення керованості національної економіки, які повинні здійснюватись державою. Разом з тим необхідно вжити заходів щодо розбудови внутрішнього ринку реалізації продукції, активізувати заходи щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту, а також розробити заходи активізації експортної діяльності промислових підприємств [30].



3.2 Шляхи підвищення прибутковості підприємства та покращення методики її аналізу

Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансових результатів підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Головне завдання оцінки фінансового стану підприємства - своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства.

Головним із шляхів покращення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовної оцінки всіх складових його діяльності [27].

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

- збільшення виручки від реалізації;

- продажу частини основних фондів;

- рефінансування дебіторської заборгованості.

Аналізуючи промислове підприємство «ВАТ Запоріжтурбуд» можемо спостерігати збільшення виручки від реалізації продукції що становить 3416,2 тис.грн на 2009р. та 4331,8 тис.грн на 2010р., це свідчить про позитивний характер діяльності підприємство у збільшенні кількості реалізованої продукції, але водночас ми спостерігаємо за тим, що стрімко збільшується частка загальних витрат у структурі витрат «ВАТ Запоріжтурбуд», 5640,79 тис.грн та 6886,73 тис.грн відповідно у 2009 та 2010р. Це значно впливає на те, що за останні роки діяльність підприємства зводиться до отримання збитку, що становить 167,1 тис грн. у 2009р. та 649,4 тис грн. у 2010 р.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків, до них належать:

- оплата товарів, робіт, послуг, що належать до валових витрат;

- оплата товарів, робіт послуг, що не належать до валових витрат;

- здійснення реальних та фінансових інвестицій;

- сплата податків та інших платежів до бюджету;

- повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку [7].

На обсяги останніх двох напрямків підприємству впливати важко. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від встановленого державою порядку про визначення об'єктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяги платежів та відсотків визначаються умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій. Можливості впливу підприємства на перші три напрямки є ширшими.

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, - головний внутрішній резерв покращення платоспроможності підприємства.

Цей вид впливу на рентабельність підприємства є актуальним для «ВАТ Запоріжтурбуд». Ми можемо спостерігати, що собівартість продукції зросла на 582,71 тис грн. Тому актуальним є пошук резервів для зменшення собівартості продукції підприємства «ВАТ Запоріжтурбуд».

На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість:

- обсяг виробництва;

- номенклатура та асортимент продукції;

- технічний рівень виробництва;

- організація виробництва та умов праці;

- ціна одиниці продукції, що реалізується [15].

Основним способом зниження собівартості є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Для оптимізації обсягів дебіторської заборгованості потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, за фактом відвантаження продукції). Незважаючи на значні обсяги дебіторської заборгованості, на нашу думку, доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, адже за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, а разом з тим і прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції). З іншого боку, в цьому випадку є ризик виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості [16].

Також одним із важливих напрямів зміцнення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

- проведення реструктуризації активів підприємства;

- сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

- перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Ще одним напрямом покращення фінансового стану є його прогнозування і моніторинг, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому відбуваються.

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

- постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

- розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

- розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

- впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

- координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.



3.3 Зарубіжний досвід провадження аналізу фінансових результатів

Під час складання звітності українські підприємства повинні дотримуватися відповідних принципів, які встановлені на законодавчому рівні. Крім цього, складені фінансові звіти повинні відповідати певним вимогам, які визначаються як якісні характеристики фінансової звітності.

Принципи бухгалтерського обліку - це правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Відомо, що Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” виділяє десять принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

- обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, прийняті на її основі;

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлене від його власників, у зв'язку, із чим особисте майно й зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - постійне рік у рік застосування підприємством обраної облікової політики;

- безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати далі;

- нарахування й відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;

- превалювання сутності над формою - операції враховуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво й придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимір й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій оцінці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [25].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” виділяє чотири якісні характеристики фінансової звітності, які вимагають, щоб інформація, яка відображається у фінансовій

звітності була:

1) зрозумілою й розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання й зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

2) доречною, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні й майбутні події, підтвердити й скоректувати їх оцінки, виконані в минулому;

3) достовірною, тобто не містити помилок й викривлень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

4) порівнюваною або зіставною, що передбачає можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та звіти різних підприємств між собою [12].

Якісні характеристики фінансової звітності, згідно з Концептуальною основою МСФЗ, є рисами притаманними звітам, завдяки яким інформація, викладена у фінансовій звітності, стає корисною для користувачів [1, с.211]. Тобто, якісні характеристики фінансової звітності можна вважати вимогами до інформації, яку надають фінансові звіти українських підприємств.

Крім визначених на законодавчому рівні вимог, І. Данилюк та І. Прибєга виділяють дієвість, економічність, обов'язковість подання, гостроту, методологічну єдність розрахунків показників, державну регламентацію, практичність інформації, своєчасність подання, доступність і гласність, раціональність [3, с. 115].

Міжнародні стандарти поділяють принципи складання фінансової звітності на 2 групи: основні припущення та якісні характеристики фінансової звітності.

Основні припущення складаються з 2 базових припущень - обліку за методом нарахування та безперервності діяльності підприємства. Принцип нарахування свідчить про те, що результати операцій та минулих подій визнаються, коли вони здійснюються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти або їх еквіваленти), і відображаються в бухгалтерських реєстрах та наводяться у фінансових звітах тих періодів, до яких відносяться.

Фінансові звіти, складені згідно з принципом нарахування, інформують користувачів не тільки про минулі операції, які містили виплату або отримання грошових коштів, але і про зобов'язання виплатити грошові кошти в майбутньому і про ресурси, які представлені грошовими коштами, що їх буде одержано у майбутньому. Таким чином, вони надають саме той тип інформації щодо минулих операцій та минулих подій, який є найбільш корисним для користувачів під час прийнятті ними економічних рішень.

Крім цього, згідно з міжнародними стандартами, фінансові звіти складаються виходячи з припущення, що підприємство є безперервно діючим і залишатиметься діючим в осяжному майбутньому. Таким чином, припускається, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво звужувати масштаби своєї діяльності, тому активи підприємства відображаються за первісною вартістю без урахування ліквідаційних витрат. Якщо ж у підприємства виникає потреба у скороченні масштабів діяльності, або необхідність ліквідації, фінансові звіти можуть складатися з дотриманням іншого принципу, в такому випадку має розкриватися застосований принцип.

Крім вказаних принципів, МСФЗ виділяють чотири основні якісні характеристики: зрозумілість, доречність, достовірність, зіставність.

Зрозумілість інформації не означає її максимальне спрощення, а навпаки - ґрунтується на тому припущенні, що переважна частина користувачів цієї інформації має певні знання з бухгалтерського обліку, економіки і прагне її вивчати достатньо ретельно. Проте доречна для прийняття користувачами рішень інформація не повинна виключатися зі звітності тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Доречність інформації виражається в її відповідності потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів шляхом надання допомоги в оцінці ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій або ж вона допомагає їм підтвердити чи виправити їхні минулі оцінки. Більш детально доречність інформації розкривається через додаткову характеристику - суттєвість. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Тобто суттєвість ніби відсікає ту інформацію, яка є надлишковою, а залишає достатню для прийняття рішень Достовірність інформації є свідченням того, що вона вільна від суттєвих помилок та упередженості і користувачі можуть покластися на неї тою мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

В свою чергу, достовірність інформації розкривається за допомогою наступних додаткових характеристик: повноти, нейтральності, обачності, превалювання сутності над формою та правдивого подання.

Інформація фінансових звітів повинна бути повною в межах суттєвості та втрат на її отримання, щоб не бути хибною та недостовірною.

Звітність повинна містити інформацію вільну від упередженості, не налаштовану заздалегідь на визначений результат.

Обачність інформації - це необхідна умова до складання звітності за міжнародними стандартами, адже для прийняття рішень важливо, щоб вартість активів та доходи не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної або розробленої форми. Тому під час складання фінансових звітів згідно з міжнародними стандартами ця обставина також повинна враховуватися.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операцій інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити.

Слід зауважити, що згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, доречність та достовірність інформації мають певні обмеження - своєчасність, співвідношення вигоди і витрат й збалансованість якісних характеристик.

Остання якісна характеристика фінансових звітів згідно міжнародним стандартам - це зіставність. Користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності. Користувачі також повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти різних підприємств, щоб оцінити їх відносний фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані.

Далі звернемо увагу на принципи, якими користуються під час складання звітності компанії США. Ці принципи діляться на такі групи: якісні характеристики інформації, тобто основні вимоги до якості підготовленої інформації; припущення стосовно складання звітності; власне основні принципи (методи) обліку та звітності; вимоги до складання звітності; та інші принципи.

Якісні характеристики складаються з наступних: релевантність, надійність (достовірність), зіставність та послідовність (постійність).

Припущення включають такі: єдиного ізольованого підприємства, безперервності, використання грошового вимірника та періодичності. Під час складання звітності американські компанії керуються наступними принципами: собівартості, нарахування, відповідності та повного розкриття інформації.

Вимоги, або як їх ще називають, обмеження до процесу підготовки фінансових звітів включають: співвідношення витрати-вигоди, суттєвості, консерватизму (обачності). Крім вищевказаних принципів існує ряд принципів, які можна окремо віднести до інших, це такі як : принцип превалювання сутності над формою та принцип подвійного запису.

Для більш детального порівняння усіх перерахованих вище принципів, розглянемо табл. 1, в якій зібрані всі принцип та якісні характеристики національного обліку та порівняно їх з принципами, характеристиками й допущеннями міжнародних стандартів і GAAP.

Порівняння принципів обліку й фінансової звітності в Україні, ЄС та США наведено в Додатку Ж.

Таким чином, порівнюючи національні принципи обліку і фінансової звітності з міжнародними та визначеними GAAP, можна підвести підсумок, що більш схожі між собою принципи національних стандартів та принципи GAAP. Дійсно, якщо розглядати окремо принципи і якісні характеристики звітної інформації, то переконуємося в тому, що МСФЗ виділяють лише два принципи, в той час як П(С)БО висувають їх аж десять.

Якщо ж порівняти принципи українського обліку та США, видно, що вони майже співпадають - економічний зміст їх не змінюється, а назва „принцип” подекуди замінюється на „припущення”, „вимога” чи „якісна характеристика”. Що ж стосується якісних характеристик, то характеристики національних положень і міжнародних стандартів співпадають повністю, але при цьому, визначається більш стислий характер вітчизняних формулювань, тоді як за МСФЗ надається розгорнуте пояснення за допомогою додаткових характеристик, що уточнюють розуміння того чи іншого принципу. Проте якісні характеристики GAAP також співпадають з вітчизняними, за винятком лише зрозумілості інформації, яка в принципах США відсутня.



ВИСНОВКИ

Виконавши курсову роботу, було встановлено, що фінансові результаті діяльності підприємства відображають мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства що фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток.

Отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб'єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Отже, отримання прибутку - одна із стратегічних цілей управління та найважливіший об'єкт фінансового аналізу.

Прибуток є результатом різноспрямованого руху фінансових потоків, що характеризуються доходами і витратами підприємства. Доходи і витрати, як взаємопов'язані чинники утворення прибутку підприємства, мають досліджуватися на всіх етапах їх формування.

Облік фінансових результатів є однією з важливих ділянок роботи фінансового відділу будь якого підприємства. Він формує інформацію щодо доходів і витрат підприємства за їх видами, передбачає нарахування і перерахування податків, які надходять у державний бюджет України.

Виконавши курсову роботу було розкрито зміст економічних понять фінансових результатів, їх формування в умовах ринкової економіки як з теоретичної, так і з практичної точки зору, досліджено методики обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства.

Об'єкт дослідження служило підприємство ВАТ "Запоріжтурбуд". На основі якого було проаналізовані фінансові результати та рентабельність підприємства.

У першому розділі були проаналізовані теоретичні основи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення аналізу фінансових результатів.

У другому розділі об'єктом дослідження стали фінансові результати «ВАТ Запоріжтурбуд». Проаналізовані показники рентабельності, та оцінено прибутковість підприємства.

Третій розділ складається з визначення шляхів вдосконалення аналізу фінансових результатів та напрями покращення стану «ВАТ Запоріжтурбуд».

Були вирішені наступні завдання:

- опрацьовано економічну літературу за вибраною темою дослідження;

- проведено аналіз та перевірено фінансові результатів на підприємстві «ВАТ Запоріжтурбуд»;

- розглянуті питання, пов'язані з економічним аналізом фінансових результатів і рентабельності підприємства, виявлені шляхи підвищення його господарської діяльності, виявлені шляхи покращення фінансового стану «ВАТ Запоріжтурбуд».



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2000. - № 23. - С. 243.

2. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Пер. з англ. за ред.. С.Ф. Голова. - Київ, ФПБАУ, 2000. - 1268 с.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати” [Електронний варіант]: затверджено Наказом Міністерства Фінансів України за №87 // www. proaudit.com.ua

4. Фінансова звітність за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: практичний посіб. - K. : Лібра, 2008. 312 с.

5. Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. Карпенко // Економіка держави. -2010. - №1. - С. 61-62.

6. Костирко Р.О. Облік, аналіз и аудит / Київ, «Освіта» 2009, №3 c. 173-181

7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2006. - 278с.: іл.

8. Митрофанов Г.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / Г.В.Митрофанов, Г.О.Кравченко, Н.С.Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В.Митрофанова. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т: 2002, - 301с

9. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 412с.

10. Петрук О.М. Гармонізація національ-них систем бухгалтерського обліку: [монографія] / О.М. Петрук. - Житомир: ЖДТУ, 2009. - 420 с

11. Проданчук Н. А. Удосконалення форми Звіту про фінансові результати // Економіка АПК. - 2008, №8.

12. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник / М.С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш, 2008. - 628 с

13. Руденко Л.В., Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: НМЦ “Укоопспілка”, 2000. - 422с

14. Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств / О.М. Рудницька, Я.Р. Біленька // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Збірник наукових праць. - 2009. - № 639. - С. 132-138

15. Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - Київ: Знання, 2007. - 668 c.

16. Смачило В.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств / В.В. Смачило, Ю.В. Будникова // Економічний простір: Збірник наукових праць. - 2008. - №20/2. - С. 35 - 40.

17. Штепа Н.П., Приходько Н.С., Думинець О.С. Економічний аналіз. Ч. ІІ. Аналіз господарсько-фінансової діяльності: Навч. посіб. - Львів: Вид-во ЛКА, 2005. - 200с.

18. Ямборко Г.А. Організація і методика обліку фінансових результатів підприємницької діяльності: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.е.н. / Г.А. Ямборко. - К. 2009. - 187 с.

19. Білоус О.А. "Сутність, особливості та шляхи вдосконалення аудиту фінансової звітності підприємства про фінансові результати діяльності" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал.- 2009р.- №6 . - С.22-28.

20. Долгопятова І.С. "Облік, аналіз і аудит фінансових результатів на підприємствах" / Фінансові ринки та цінні папери. - 2009р. - №13С.-С.12-16.

21. Загорівська О.П. "Удосконалення обліку фінансових результатів в умовах використання сучасних інформаційних систем" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал - 2008р. -№24 . - С.18-26.

22. Зінченко, О. А. "Управління якістю фінансового результату підприємства" / Актуальні проблеми економіки. - 2010р. - №1. -С.109-114.

23. Маргасова, В.Г. "Аналіз фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання" / Актуальні проблеми економіки Журнал. - 2009р. -№3. - С.207-213.

24. Рогов, Г." Механізм формування фінансових результатів корпоративної соціальної діяльності" / Економіст. -2009р.-№6.- С.49-53.

25. Скринько, І. О. "Проблеми бухгалтерського обліку фінансових результатів та шляхи їх удосконалення" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал.- 2009р.- №5. - С.34-36.

26. Турило, А. М. "Фінансово-економічні аспекти оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства" / Фінанси України Журналю- 2008р. -№8 . - С.35-44

27. Уколов, О. "Обгрунтування необхідності удосконалення звіту про "фінансові результати" / Економіка та державаю- 2009р. -№2 . - С.66-67.

28. Уткіна, Н. В." Вітчизняна система обліку та її вплив на порядок відображення результатів діяльності підприємства у фінансовій звітності" / Економіка та держава Журнал.- 2007р. -№11. - С.47-49.



ДОДАТОК А

Нормативно-правове забезпечення контролю і аналізу фінансової стійкості підприємства



ДОДАТОК Б

Порівняння принципів обліку й фінансової звітності в Україні, ЄС та США

Размещено на Allbest.ru