Як видно з таблиці , у процесі успішно проведеної емісії облігацій тобто залучення інвестицій і модернізації виробництва за їхній рахунок , до 2002 року планується :

- збільшити обсяг випуску поліетиленової плівки з 49,7 тис. тонн до 64,8 тис. тонн.

- збільшити обсяг випуску поліпропілену з 10,5 тис. тон до 80 тис. тонн.

- збільшити обсяг випуску поліетилену з 231,5 тис. тонн до 360 тис. тонн.

Що дозволить збільшити наявність коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства з 37889 тис. грн. до 75055 тис. грн.

3.4 Зростання основних показників фінансової стійкості підприємства

Фінансовий стан підприємства - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів, здатність підприємства забезпечувати своїми грошовими ресурсами процес господарської діяльності і виконувати виникаючі при цьому платіжні зобов'язання. Показники фінансової стійкості підприємства характеризують його фінансовий стан, структуру активів і забезпеченість

їхніми джерелами покриття пасиву. Фінансова стійкість підприємства оцінюється в такий спосіб:

1. Розраховуємо коефіцієнт фінансової залежності як відношення величини загальної суми господарських засобів до величини власного капіталу.

Кфз 12міс.2010р. = Ф.1стор.330/стор.495 = 343194/225704 = 1,52

Кфз 12міс.2011р. = ф.1стор.280/стор.380 = 541994/202091 = 1,35

Фінансовий стан підприємства покращилося, тому що коефіцієнт фінансової залежності за 12місяців 2011 року зменшився в порівнянні з 12 місяцями 2010 року з 1,52 до 1,35.

2. Коефіцієнт фінансової автономії розраховується як відношення величини власного капіталу до загальної суми господарських засобів:

До фа 12міс.2010р.= 225704 / 343194 = 0,66

До фа12міс.2011р. = 402091 / 541994 = 0,74

Коефіцієнт фінансової автономії збільшився на 0,08.

Таблиця 3.28

Показники ефективності використання засобів Радомишльський завод “Алмаз”

Фондовіддача - показник, що характеризує наскільки ефективне підприємство використовує основні фонди. Збільшення фондовіддачі свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

З приведених розрахунків видно, що в Радомишльський завод “Алмаз” за 2011 рік збільшилася фондовіддача в 1,10 рази за рахунок росту виручка від реалізації в 2011 році в 1,43 рази, росту середньорічної вартості основних засобів у 1,31 рази, росту коефіцієнта використання виробничих потужностей у 1,2 рази.

Рентабельність продукції - рентабельність продажів, показує, яку прибуток одержала підприємство з однієї гривні продажу.

Рентабельність продукції в 2011 році показує, що з 1 гривні продажу підприємство одержало 12 копійок чистого прибутку.

Рентабельність активів характеризує, наскільки ефективне підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. З таблиці видно, що кожна гривня, вкладена в активи, приносить 8,6 коп. чистого прибутку.

Рентабельність основних засобів характеризує суму отриманого чистого прибутку на 1гривню основних засобів. У 2011 році вона дорівнює 12,4%, тобто на 1 гривну основних засобів приходиться 12,4 коп. чистого прибутку. Низький відсоток використання виробничих потужностей окремих цехів занизив рентабельність основних засобів у цілому по заводу.

Рівень рентабельності підприємства - це рентабельність реалізованої продукції до витрат на її виробництво і реалізацію.

У 2011 році вона дорівнює 21,9%, на 1 гривню реалізованої продукції отримано 21,9 коп. чистого прибутку.

Аналіз динаміки чистого прибутку приведемо за допомогою табл. 3.29.

Таблиця 3.29

Динаміка чистого прибутку

Чистий прибуток у 2011 році в порівнянні з 2010 роком збільшився на 7948 тис грн. і досягла рівня 37889 тис.грн., основний прибуток підприємство одержав за рахунок реалізації продукції .

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

Згідно нової редакції Закону України “Про охорону праці” від 17 листопада 2002 року ст. 1. Охорона праці - це система правових, соціально-гігієнічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Завданням охорони праці є забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та тахніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість.

Продуктивність праці працівника підприємства залежить від вірної організації праці на кожному робочому місці. Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини. Це досягається регулюванням положення крісла, висоти та кута нахилу підставки для ніг за умови її використання, або висоти та розмірів робочої поверхні. Організація робочих місць повинна забезпечувати стійке положення та вільність рухів працівника, безпеку виконання трудових операцій, виключати або допускати лише в деяких випадках роботу в незручних позиціях, котрі зумовлюють підвищену втомлюваність.

На підприємствах дуже широко використовуються персональні комп'ютери, що є джерелом шкідливого впливу на організм людини. Тому проблема збереження здоров'я працюючих за персональним комп'ютером являється особливо актуальною на всіх підприємствах, в яких працюють на комп'ютерах, а не тільки для підприємств інформаційного обслуговування.

Як відомо при роботі з персональним комп'ютером з'являються електромагнітні поля, котрі характеризуються магнітними та електричними складовими.

Негативний вплив на оператора здійснює світлове та ультрафіолетове випромінювання, мерехтіння зображення, ренгенівське випромінювання.

Згідно стандарту ГОСТ 12.0.003-85 ССБТ “Опасные и вредные производственные факторы”.

Всі ці негативні фактори поділяють на 4 групи: фізичні; хімічні; біологічні; психофізиологічні.

Кольорове оформлення приміщення. Аналізуя приміщення фінансового відділу можна описати таким чином: стіни та стеля пофарбовані світлорожевим кольором, а підлога - світло-коричневим. Таке кольорове оформлення не призводить до напруги зору та швидкої втоми, тому, що не складає різкого контрасту. Це благосприятливо впливає на трудову діяльність робітників.

Виробничим шумом називається шум на робочих місцях, на чи ділянках на територіях підприємств, що виникає під час виробничого процесу.

Наслідком шкідливої дії виробничого шуму можуть бути професійні захворювання, підвищення загальної захворюваності, зниження працездатності, підвищення ступеня ризику травм і нещасливих випадків, зв'язаних з порушенням сприйняття попереджувальних сигналів, порушення слухового контролю функціонування технологічного устаткування, зниження продуктивності праці.

Характер виробничого шуму залежить від виду його джерел. Механічний шум виникає в результаті роботи різних механізмів з неврівноваженими масами внаслідок їхньої вібрації, а також одиночних чи періодичних ударів у зчленуваннях деталей складальних чи одиниць конструкцій у цілому Аеродинамічний шум утвориться при русі повітря по трубопроводах, вентиляційним чи системам унаслідок стаціонарних чи нестаціонарних процесів у газах. Шум електромагнітного походження виникає внаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв (матрічного принтера, ксерокса і т д) під впливом перемінних магнітних полів.

У залежності від рівня і характеру шуму, його тривалості, а також від індивідуальних особливостей людини шум може робити на нього різна дія.

Шум, навіть коли він невеликий (при рівні 50--60 дба), створює значне навантаження на нервову систему людини, роблячи на нього психологічний вплив. Це особливо часто спостерігається в людей, зайнятих розумовою діяльністю. Слабкий шум по-різному впливає на людей. Ступінь шкідливості якого-небудь шуму залежить також від того, наскільки він відрізняється від звичного шуму. Неприємний вплив шуму залежить і від індивідуального відношення до нього. Так, шум, вироблений самою людиною, не турбує його, у той час як невеликий сторонній шум може викликати сильний дратівний ефект.

Під впливом шуму, що перевищує 85--90 дба, у першу чергу знижується слухова чутливість на високих частотах.

Людина, працюючи при шумі, звикає до нього, але тривала дія сильного шуму викликає загальне стомлення, може привести до погіршення слуху, а іноді і до глухоти, порушується процес травлення, відбуваються зміни обсягу внутрішніх органів. Сильний шум в умовах виробництва може сприяти виникненню травматизму, тому що на тлі цього шуму не чутно сигналів транспорту, автонавантажувачів і інших машин.

Міри щодо зниження шуму варто передбачати на стадії проектування промислових об'єктів і устаткування. Особлива увага варто звертати на винос гучного устаткування в окреме приміщення, що дозволяє зменшити число працівників в умовах підвищеного рівня шуму і здійснити міри щодо зниження шуму з мінімальними витратами засобів, устаткування і матеріалів Зниження шуму можна досягти гірко шляхом обезшумливания всього устаткування з високим рівнем шуму.

Роботу відносно обезшумливания діючого виробничого устаткування в приміщенні починають зі складання шумових карт і спектрів шуму, устаткування і виробничих приміщень, на підставі яких виноситься рішення відносно

напрямку роботи.

Боротьба із шумом у джерелі його виникнення -- найбільш діючий спосіб боротьби із шумом. Створюються малошумные механічні передачі, розробляються способи зниження шуму в підшипникових вузлах, вентиляторах.

Архітектурно-планувальний аспект колективного захисту від шуму зв'язаний з необхідністю обліку вимог шумозахисту в проектах планування і забудови міст і мікрорайонів. Передбачається зниження рівня шуму шляхом використання екранів, територіальних розривів, шумозахисних конструкцій, зонирування і районування джерел і об'єктів захисту, захисних смуг озеленення.

Організаційно-технічні засоби захисту від шуму зв'язані з вивченням процесів шумоутворення промислових установок і агрегатів, транспортних машин, технологічного й інженерного устаткування, а також з розробкою зроблених малошумних конструкторських рішень, норм гранично припустимих рівнів шуму верстатів, агрегатів, транспортних засобів і т.д.

Акустичні засоби захисту від шуму підрозділяються на засоби звукоізоляції, звукопоглинання і глушителі шуму.

Зниження шуму звукоізоляцією. Суть цього методу полягає в тім, що шумовипромінюючий чи об'єкт трохи найбільш гучних об'єктів розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш гучного приміщення звукоізольованою чи стіною перегородкою. Звукоізоляція також досягається шляхом розташування найбільш гучного об'єкта в окремій кабіні. При цьому в ізольованому приміщенні й у кабіні рівень шуму не зменшиться, але шум буде впливати на менше число людей. Звукоізоляція досягається також шляхом розташування оператора в спеціальній кабіні, відкіля він спостерігає і керує технологічним процесом. Звукоізолюючий ефект забезпечується також встановленням екранів і ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку, однак не знижують шум у приміщенні.

Звукопоглинання досягається за рахунок переходу коливальної енергії в теплоту унаслідок утрат на тертя в звукопоглиначеві. Звуковбирні матеріали і конструкції призначені для поглинання звуку як у приміщеннях із джерелом, так і в сусідніх приміщеннях. Утрати на тертя найбільш значні в пористих матеріалах, що унаслідок цього використовуються в звуковбирних матеріалах. Звукопоглинання використовується при акустичній обробці приміщень.

Акустична обробка приміщення передбачає покриття стелі і верхньої частини стін звуковбирним матеріалом. .Унаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватися звуковбирні щити, конуси, куби, установлюватися резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі. Штучні поглиначі можуть застосовуватися чи окремо в сполученні з облицюванням стелі і стін. Ефективність акустичної обробки приміщень залежить від звуковбирних властивостей застосовуваних матеріалів і конструкцій, особливостей їхнього розташування, обсягу приміщення, його геометрії, місць розташування джерел шуму. Ефект акустичної обробки більше в низьких приміщеннях (де висота стелі не перевищує 6 м) витягнутої форми. Акустична обробка дозволяє знизити шум на 8 дба.

Глушителі шуму застосовуються в основному для зниження шуму різних аеродинамічних установок і пристроїв.

У практиці боротьби із шумом використовують глушителі різних конструкцій, вибір яких залежить від конкретних умов кожної установки, спектра шуму і необхідного ступеня зниження шуму.

Глушителі розділяються на абсорбційні, реактивні і комбіновані. Абсорбційні глушителі, що містять звуковбирний матеріал, поглинають звукову енергію, що надійшла в них, а реактивні відбивають її назад до джерела. У комбінованих глушителях відбувається як поглинання, так і відображення звуку.

ДСТ 12.1.003-86 не враховує розмаїтості трудової діяльності. Найбільше раціонально при встановленні гранично припустимих рівнів шуму виходити з категорій ваги і напруженості праці.

Оздоровлення повітряної середи. Мікроклиматичні параметри приміщення, як температура, відносна вологість та швидкість руху повітря в значній мірі впливає на функціональну діяльність людини. Нормируванні значення мікрокліматичних параметрів визначаються згідно ССБТ ГОСТ 12.1.005 - 88.

Метеорологічні умови виробничих приміщень регламентуються СН 245-71 в залежності від виділення тепла, характеру виконуваних робіт, пори року, вологості та швидкості руху повітря.

Значно впливають на мікроклімат в приміщенні фінансового відділу джерела тепла - обчислювальне прилади обчислювальних центрів, прилади освітлення, які обслуговують персонал, сонячна радіація. Від приладів освітлення виділеня тепла складає в середнюму 12%, від обслуговуючого персоналу - 1%, від сонячної радіації - 6%. Притік тепла через непрозорі конструкції складає 1%.

В приміщені фінансового відділу використовується кондиціонування повітря для створення оптимальних умов і автоматичного забезпечення в закритих приміщеннях мікроклиматичних параметрів.

Як джерела штучного освітлення на підприємстві використовують лампи розжарювання. Води відносяться до теплових джерел світла. Під дією електричного струму нитка розжарювання нагрівається до високої температури і випромінює потік променевої енергії. Ці лампи характеризуються простотою конструкції, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації, широким діапазоном напруг та потужностей. Але разом з привілеями їм характерні і недоліки: велика яркість (осліпляюча дія), низька світлова віддача (7-20 лм/вт), відносно невеликий строк експлуатації (до 2,5 тис.год.), привілеєю жовточервоних променів зрівняно з природнім освітленням, висока температура нагріву (до 140С та вище), що робить їх пожежонебезпечними.

Природнє освітлення в приміщені фінансового відділу двубічне, здійснене через світлову диру у зовніх стінах.

Надійність та ефективність природнього освітлення залежить від своєчасного та ретельного його обслуговування. Забруднення скла вікон в приміщені знижує освітленність в 1,5-2 рази, тому вікна в приміщені намагаються мити два три рази на рік.

Електробезпечність. На підприємстві електробезпечність виконується згідно ДСТ 12.1.019-79 ССБП "Электробезопасность. Общие условия”.

Вимоги здійснювані до забезпечення електробезпечності робітників, роботаючих на персональних комп'ютерах:

всі вузли одного персонального комп'ютера та підключені до нього периферійні прилади живляться від одної фази електромережі;

корпуса системного блоку і зовнішніх пристроїв заземленні радиально з одною загальною точкою;

для отключення комп'ютерних приладів використовується окремий пристрій з автоматами захисту і загальним рубильником;

всі з'єднання ЕОМ і зовнішнього обладнання виробляються при відключенному електрострумі.

На підприємстві для безпечної роботи за комп'ютером використовують засоби, захищаючі користувача від впливу шкідливих випромінювань- фільтри для екранів моніторів. Вони відносяться до категорії фільтрів повного захисту, забезпечуючих практично повний захист від усіх шкідливих випромінювань монітора.

На підприємстві діє система організаційних і технічних засобів, які гарантують захист людей від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля.

Засоби захисту від враженя електричним струмом передбачають використовування їх при нормальном режимі роботи електропристроїв і піддержують їх безпечність в аварійних умовах. На підприємстві захист від враження електричним струмом забезпечується: конструкцією електропристроїв, технічними засобами, засобами захисту, організаційними заходами. Конструкції електропристроїв відповідають вимогам технічних умов і стандартів.

До технічних засобів і заходів захисту від враження електричним струмом відносяться: низька напруга, ізоляція токоведучіх частин, забезпечення недосяжності неізольованих токоведучіх частин, захисне заземлення, захисне відключення, вирівнювання потенціалів, електричне розділення мереж, компенсація струмів замкнення на землю, огорожуючі пристрої, блокировка, засоби захисту і т.ін..

До організаційних заходів по забезпеченню електробезпечності під час експлуатації електропристроїв відносяться: призначення осіб, відповідальних за організацію та виконання робіт, документальне оформлення завданя на проведення робіт.

Контроль по використанню електрозахистних засобів покладається на виконувача робіт, майстра і механіка в межах доручених їм ділянок.

Пожежна безпечність. На підприємстві пожежна безпечність проводиться згідно з Законом “Про пожежну безпеку”.

На території підприємства на видних місцях вивішені інструкції (правила) пожежної безпеки.

Наказом керівника на підприємстві встановлено такий порядок при якому всі робітники та службовці в період оформлення на роботу зобов'язані пройти первинний протипожежний інструктаж. Особи, які не проходять цей інструктаж до роботи не допускаються.

Особи, відповідальні за пожежну безпечність, перш, ніж допустити до роботи новоприйнятого робітника, повинні преконатися в том, що він пройшов первинний протипожежний інструктаж.

Інструктаж робітників на службовців проводиться у вигляді групової або індивідуальної бесіди. При цьому викладається їм найбільш характерні причини виявлення пожеж і про заходи їх попередження. При інструктажах використовують учбові експонати, фотознімки, схеми.

РОЗДІЛ 5

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Завданням та діяльністю Цивільної оборони та заходами щодо їх реалізації згідно з Положенням “Про Цивільну оборону України”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №299 від 10 травня 1994р. є запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і забезпечення зменшення збитків і витрат у разі стихійного лиха, аварій, катастроф, вибухів і великих пожеж.

З метою виконання завдання:

завчасно розробляються і проводяться інженерно-технічні заходи для зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і захисту населення від впливу їхніх наслідків;

готується науково обгрунтований прогноз наслідків можливих надзвичайних ситуацій;

здійснюється безперервне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів і навколишнього природного середовища;

утримуються в готовності до негайного застосування засоби оповіщення і інформаційного забезпечення населення, створюються локальні системи виявлення місць зараження та локальні системи оповіщення;

створюються спеціалізовані формування і здійснюється їх підготовка до дій за призначенням;

проводиться забезпечення працівників підприємств, установ і організацій індивідуальними засобами захисту, а також ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм і правил інженерно-технічних заходів цивільної оборони.

Рятувальні й інші невідкладні роботи у вогнищах поразки проводяться з метою порятунки людей і надання допомоги ураженим, локалізації аварій і усунення ушкоджень, що перешкоджають веденню рятувальних робіт, створення умов для подальшого проведення відбудовних робіт.

Рятувальні роботи у вогнищах поразки включають: розвідку маршрутів руху і ділянок (об'єктів) робіт; локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах рухи і ділянках (об'єктах) робіт; розшук уражених і витяг їх із завалів, ушкоджених і будинків , що горять, загазованных і задимлених помешкань; розкриття зруйнованих, ушкоджених і завалених захисних споруджень, помешкань і порятунок людей , що знаходяться в них; подачу повітря в завалені захисні спорудження надання першої медичної і першої лікарської допомоги ураженим і їхньою евакуацією в лікувальні заснування; вивід (вивіз) населення з небезпечних місць у безпечні райони; санітарне опрацювання людей і знезаражування їхнього одяги, знезаражування території, споруджень, транспорту і техніки.

Невідкладні аварійні роботи включають:

прокладывание колонних шляхів і пристрій проїздів у завалах і на заражених ділянках; локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних і технологічних мережах в інтересах ведення рятувальних робіт;

зміцнення або завалення конструкцій, що загрожують обвалом і перешкоджають безпечним рухом і веденню рятувальних робіт; ремонт і відновлення ушкоджених і зруйнованих ділянок ліній зв'язку і комунально-енергетичних мереж із метою забезпечення рятувальних робіт;

Рятувальні роботи будуть проводитися в складній обстановці можливих пожеж і затоплення і при впливі інших несприятливих умов. . Вони повинні бути організовані в мінімально стислі строки , проводитися безупинно вдень і вночі, до повного їхній завершення.

Своєчасною організацією, приведенням у готовність сил і засобів, призначених для ведення рятувальних робіт, і швидким висуванням їх на ділянки (об'єкти) робіт; високим морально-психологічним підготуванням особового складу органів керування і формувань; активною допомогою населення в проведенні рятувальних робіт і умінням робити самодопомогу і першу медичну допомогу ураженим; умілим керівництвом із боку начальників, штабів, служб діяльністю подчиненных при організації і веденню рятувальних робіт; організацією і підтримкою безупинної взаємодії органів керування, формувань і інших сил і засобів, що залучаються до рятувальних робіт.

Для проведення рятувальних робіт у вогнищах поразки на території району у випадках, коли вони не можуть бути виконані формуваннями самих уражених об'єктів, рішенням начальника цивільної оборони, відповідно до плану взаємодії, крім територіальних формувань району можуть залучатися формування найближчих до вогнища поразки непораженных об'єктів.

При погрозі виникнення надзвичайної ситуації начальник ГО, відділ надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення райгосадминистрации (штаб ЦО об'єкта)і служби ЦО району (об'єкта) проводять заходи, передбачені планом, організують дооснащение формувань майном і технікою в місцях дислокації об'єктів. Після цього професійні штатні формування, що містяться в підвищеній готовності, збираються у встановлених для них місцях збору; розвідувальні органи і загін забезпечення руху доводяться в готовність до виконання задач на маршрутах уведення сил. Особовий склад інших формувань, знаходячись у готовності до збору, продовжує виробничу діяльність або виконує задача по забезпеченню захисту населення, народного господарства відповідно до плану ГО.

Особливості організації і проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у зонах катастрофічного затоплення залежать від характеру завчасно проведених організаційно-технічних (захисних) заходів щодо скорочення розмірів зон затоплення, кількості населення і матеріальних цінностей, що знаходяться в зонах затоплення, часу року і доби, а також від своєчасного оповіщення населення.

Для своєчасного розгортання рятувальних і інших невідкладних робіт у зоні затоплення рішення на їхнє проведення начальник ЦО приймає у вихідному районі або в ході висування й уточнює його за даними розвідки і безпосереднє спостереження з прибуттям у район робіт. Для оцінки обстановки він, крім того, використовує результати прогнозу розвитку зони затоплення, одержувані від органів керування цивільної оборони.

На організацію і проведення рятувальних і інших невідкладних у районах розміщення підприємств нафтової і газової промисловості впливає: наявність у вогнищах поразки запасів отруйних речовин і можливість вторинного зараження; розташування водойм і стан під'їзних шляхів до них; фізико-географічні і геологічні особливості району.

Рятувальні й інші невідкладні роботи на нафтових і газових підприємствах проводяться у взаємодії з аварійними формуваннями підприємств. Організуючи дії частин (підрозділів) у районах розміщення підприємств видобутку, переробки і збереження нафтопродуктів і газу , начальникГО основні зусилля сосредотачивают на порятунку людей, що знаходяться у вогнищах поразки сильнодіючими отруйними речовинами, зонах пожеж, задимлень і загазований на локалізації і гасінні пожеж, що представляють погрозу життя людей.

Виявлення обстановки в зоні затоплення здійснюють із дозори річковий (морський) розвідки. Крім того, використовуються дані повітряної розвідки і постів гидрометеослужбы, а також розвідувальних формувань об'єктів народного господарства.

Розвідувальні формування встановлюють межа зони затоплення, характер руйнацій населених пунктів і об'єктів, місця перебування постраждалий і їхній стан, а також місця перебування матеріальних цінностей; наявність доріг, що ведуть до зони затоплення, і можливості використання наземного транспорту, плавзасобів, а також інші місцеві умови, що впливають на виконання задач.

При проведенні рятувальних і інших невідкладних робіт у нічний час пристані (причали) висвітлюються або позначаються добре видимими світловими орієнтирами.

Понтонно-переправні формування ведуть пошук людей на затопленій території; організують навантаження їх на плавзасоби й евакуацію в безпечні місця; вивозять матеріальні цінності й устаткування, що можуть бути затоплені або ушкоджені; обладнають причальні пристрої, плавучі пристані.

Механізовані підрозділи, посилені плавзасобами, рятують людей і евакуюють їх із районів затоплення, проводять роботи з порятунку й евакуації матеріальних цінностей, здійснюють комендантську службу.

Медичні підрозділи роблять першу медичну і першу лікарську допомогу постраждалим і при необхідності готують їх до евакуації в лікувальні заснування.

При проведенні робіт у зонах затоплення враховується різка зміна обстановки. У цих цілях від формувань, що виконують задачу, виставляються спостерігачі. У випадку інтенсивного підвищення рівня води завчасно визначаються шляху відходу особового складу формувань підрозділів.

Після завершення основних робіт з евакуації населення патрулювання розвідувальних дозорів продовжується до спаду рівня води.

У районах розміщення підприємств переробки і збереження нафтопродуктів і газу рятувальні й інші невідкладні роботи будуть проводитися, як правило, в умовах сильних пожеж, можливих вибухів сховищ і апаратів із пальними рідинами і газом, утворення значних ділянок сильного задимлення і загазовывания.

Для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у цих умовах залучаються всі наявні протипожежні сили і засоби. Особовий склад, що залучається для робіт на загазованных ділянках, забезпечується ізолюючими протигазами і медичними противоожоговыми засобами.

З одержанням задачі на розвідку вогнища поразки розвідувальні формування встановлюють: райони пожеж і їхній характер, напрямок і швидкість поширення вогню, зони загазовывания і наявність погрози населенню; рубежі локалізації і гасіння пожеж; місця захисних споруджень і стан що вкриваються в них людей; наявність ділянок сильного задимлення; характер руйнації резервуарів (сховищ); шляху можливого розтікання нафти, що сильнодействуют отруйних речовин; наявність водойм і стан під'їздів до них; інші умови обстановки, що впливають на виконання задачі.

Гасіння растекающихся по землі або водяній поверхні рідин робиться пеногенераторами, лафетними або ручними стовбурами.

Начальник цивільної оборони району (об'єкта) і відділ надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення райгосадминистрации (штаб ЦО об'єкта) при одержанні даних про місце, часу аварії з викидом СДЯВ (виникненні вогнища хімічного зараження) негайно оповіщають сигналом «Увага всім» робочих, службовців і інше населення в зоні зараження й у районах, яким загрожує небезпека при поширенні зараженого повітря; ставлять задачі розвідці; віддають розпорядження на проведення заходів щодо захисту робітників, службовців і іншого населення, а також сільськогосподарських тварин, матеріальних засобів, води; готують сили і засобу до проведення рятувальних робіт; доповідають старшому начальнику про вжиті заходи по захисті людей і сільськогосподарських тварин.