Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напрямків його використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напрямків його використання»

з дисципліни “Система оподаткування юридичних осіб”

Вступ

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому Податковим кодексом порядку, становить податкову систему України.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Необхідність збільшення податків і в той же час справедливого їх розподілу ставить державу перед складною дилемою: економічна ефективність чи справедливість? Оптимальне поєднання й урахування цих аспектів - неодмінна умова гармонійності податкової політики. Тому одним із головних завдань фінансової науки є розробка податкових концепцій щодо визначення економічно оптимального та соціально справедливого рівня оподаткування, достатнього для фінансування державних функцій, не пригнічуючи стимули до інвестиційної діяльності.

Акциз - це непрямі податки, що включаються в ціну товару. Акцизи встановлюються з метою вилучення в доход бюджету отриманої надприбутки від виробництва високорентабельною продукції.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації підакцизних товарів.

Суб'єктами акцизного оподаткування виступають юридичні та фізичні особи, котрі здійснюють торгівлю підакцизними товарами. та їх обігом.

Підприємства-виробники підакцизних товарів сплачують податок, виходячи з середньомісячної суми акцизного збору за минулий рік (при цьому в розрахунок середньомісячні суми податку за минулий рік не беруться суми, які нараховані у зв'язку з перерахунком акцизного збору за минулі роки, суми акцизного збору за імпортні товари, а також суми нарахованої леї і фінансових санкцій) в такі строки:

* при середньомісячній сумі податку за минулий рік до 25 тис. грн. - щодекадне 15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного обороту з відповідну декаду;

* при середньомісячній сумі податку за минулий рік до 25 тис грн. - щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця з фактичного обороту за минулий місяць. В такі ж строк незалежно від суми акцизного збору за минулий рік сплачують податок особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на території України.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи оподаткування деяких підакцизних товарів

1.1 Історія становлення податку

Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль - збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високо­рентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.

На відміну від податку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину - додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВ стягується за універсальною ставкою[3 С.80-84].

У ході історичного розвитку держави методи вилучення доходів на його функціонування змінювалися від натуральних зборів до грошових платежів, регулярно, примусово, індивідуально, безоплатно стягуються в прямій або непрямій формі, що одержали назву податків.

Основна причина широкого поширення акцизів з часів глибокої давнини і до наших днів обумовлена ??їх відчутними фіскальними вигодами і високою швидкістю їх отримання.

Акцизи були відомі ще в Римській імперії: податок з обороту за ставками від 1 до 10%, особливий податок з обороту при торгівлі рабами (4%) та податок на звільнення рабів (5% їх ринкової вартості).

Алкогольні напої в давнину, як правило, не оподатковувалися. Перша згадка про мито з кожного «хмільного короби» зустрічається в договірній грамоті Новгорода з тверським князем Ярославом 1265 року.

У цілому, як у феодальній Європі, так і в Росії сучасні форми акцизів походять від регалій і системи їх справляння - відкупів. Регалією можна вважати монопольне право монарха на виробництво і продаж товарів, послуг, безхазяйного майна і т.д., яке забезпечувало «фіскальну експлуатацію верховних прав і присвоєння об'єктів природи, що не становлять приватну власність». У XV-XVTI ст. вони нараховували сотнями. Основні з них: лісова, гірська, соляна, річкова, рибна ловля, полювання, карбування монет і багато іншого. У Росії при Олексієві Михайловичу найважливіші об'єкти, як зараз би назвали, експорту - пенька, соболя, сало, смола, патока - російські купці були зобов'язані продавати в казну, а за Петра додалися найважливіші товари внутрішнього ринку - сіль, тютюн, мед, дьоготь, риб'ячий жир і дубову труну.

Крім продажу в скарбницю, іншою формою реалізації державної монополії став відкуп, тобто, купівля приватною особою (іноді конкурсна) права збору та продажу монополізованих товарів. Найбільш поширеними були відкупу на пиво, тютюн, кава, сіль, вино, спирт, чай, цукор і т.д. Але відкупу - це лише точка відліку подальшого розвитку акцизного оподаткування, а все-таки не вид акцизів. Подібність між ними полягала в тому, що населення при покупці цих товарів платило надбавку до ціни, хоча державою вона точно не регламентувалася.

Справжня «ера акцизів», що почалася в Європі приблизно з XVII століття, а в Росії - з XVIII, являла собою досить строкату картину їх використання. У певних ситуаціях, коли гідності «затьмарювали» недоліки, акцизи вихваляли «до небес», іноді, навпаки, вважали вкрай несправедливими, руйнівними для основного населення і тому практично неприйнятними.

Непрямі податки мають здатність давати державі природно зростаючий дохід без жодних змін в розмірах податкових ставок, і тільки за рахунок збільшення кількості населення, зростання добробуту і т.д.

У період еволюційного формування універсального акцизу вважається, що непряме оподаткування сприяло розвитку промисловості - (непрямі податки, що стягуються за кількістю сировини або розмірам апаратів, мали здатність заохочувати розвиток промисловості). Класичним прикладом може послужити історія розвитку акцизу на спирт в Ірландії. У 1786 р. було визначено податок у розмірі 30 шилінгів з галона ємності котлів. Це підхльоснуло виробників на технічні нововведення, щоб при меншій ємності збільшити випуск продукту. Знаючи це, держава піднімало ставки, і в 1797г. вони вже склали 54 фунта стерлінгів з галона, але випуск обсягу продукту зростав незрівнянно швидше, і через l5 років після введення акцизу викурювання спирту прискорилася в 2880 разів[3 С.85-88].

На жаль, не існує достоїнств без недоліків. А недоліки у акцизного оподаткування були і є дуже серйозні. При введенні невеликої кількості акцизів, вони охоплюють порівняно невелика кількість громадян, так як не всім хочеться споживати певні підакцизні продукти (спирт, тютюн). Якщо ж ними охоплені товари першої необхідності, то таке оподаткування охоплює всіх, не забезпечуючи неоподатковуваного мінімуму, і дуже боляче б'є по малозабезпеченим великим сім'ям з великою кількістю утриманців за однієї годувальника. З цією обставиною у свій час пов'язували навіть прогресуючий демографічний спад у деяких державах. Другим, дуже відчутним недоліком, є яскраво виражена регресивність оподаткування.

Акцизне обкладання поширене дуже широко і в сучасній світовій податковій практиці, де застосовується досить успішно.

У Російській імперії під акцизом мався на увазі непрямий податок лише на предмети внутрішнього виробництва, формувати і продавані приватними особами, що стягується власне зі споживання. Акцизна система була тісно пов'язана з системами державних монополій і митними зборами. На відміну від сучасних систем акцизного оподаткування до 1917 р. в Росії акцизами не обкладалися імпортовані товари - вони підлягали оподаткуванню митними зборами.

У державному бюджеті Російської імперії в 1890 р. на частку непрямих податків доводилося 475 млн. рублів, або 45,4% всіх доходів.

Головне місце серед джерел поповнення бюджету займали доходи від державної винної монополії та акцизи на алкогольну продукцію. У 1906 р. за цими статтями надійшло 394 млн. рублів. Значна сума в тому ж році була отримана від акцизів на цукор - 92 млн. рублів, тютюн - 49 млн. рублів, гас - 27 млн. рублів. Дохід від митних зборів склав близько 213 млн. рублів. Для порівняння, прямі податки були зібрані в сумі більше 148 млн. рублів, що складало лише 7% усього бюджету держави.

У кінці XIX - початку XX ст. об'єктами акцизного оподаткування були: 1) цукробурякове виробництво; 2) міцні напої, 3) тютюн; 4) освітлювальні нафтові олії і 5) запальні сірники. До 1 січня 1881 існував акциз з солі.

З 1852 р. з'являються проекти, що становлять крок до переходу до акцизної системі, але перешкодою до приведення їх у виконання з'явилася Кримська війна.

Протягом 1875 - 1898 рр.. у країні була проведена податкова реформа, в ході якої були скасовані соляної податок і подушна подати, винний і ряд інших відкупних платежів, введені нові податки.

За Статутом про питному зборі 4 липня 1861 збір з міцних напоїв складався з патентного збору з фабрик і торгових приміщень та акцизу, яким були обкладені: 1) спирт і вино, викурені з різного роду хліба, картоплі, Буряківка, цукробурякових залишків та інших припасів, 2) спирт, викурених з винограду та інших ягід і фруктів, і так звані пейсаховие горілки, 3) портер, пиво всіх родів і мед; 4) брага, що готується на особливо влаштованих заводах. Додатковими акцизами обкладалися напої, що готуються з оплаченого акцизом вина[9].

Чи не підлягали оподаткуванню: 1) спирт і вино, що вивозяться за кордон, 2) виноградне вино, оцет і медовий квас, 3) вироби з оплаченого акцизом вина, які не належать до напоїв; 4) освітлювальний спирт; 5) єврейське ізюмні (розенковое) вино.

Акциз сплачувався заводчиком в момент випуску спирту з підвалів у продаж.

Кожен вид підакцизних напоїв міг готуватися тільки на особливих заводах, які повинні були влаштовуватися окремо один від одного і не мати ніякого зв'язку як між собою, так і з заводами, виробляли з спирту та вина інші вищих сортів напої або інші вироби (хлібні горілки, лак, політуру та ін.). Право винокуріння було надано кожному, але пристрій винокурних заводів мало відповідати спеціальними умовами.

Повсюдно, за винятком губерній Іркутській, Єнісейської і Якутської області, до початку винокуріння заводчик повинен був взяти патент і сплатити патентний збір в розмірі 6 коп. з кожного відра ємності діяли на заводі квасильно чанів. У перерахованих вище губерніях стягувався збір у розмірі 7,5 копійок.

Також патентний збір стягувався: з закладів для приготування пресованих дріжджів; з заводів, виробляли фруктовий і виноградний спирт; з пивоварних заводів; з медоварні заводів; з горілчаних та спиртоочисний заводів; з заводів, виробляли лак, політуру, парфуми та освітлювальну рідина; із заводів, виробляли пейсахову горілку.

Акциз зі спирту, вина і горілок з цукробурякових залишків, медової піни та воскової води обчислювався за вмістом у них безводного спирту і стягувався у скарбницю у міру їх продажу в розмірі 9,25 коп. з градуси по металевому спірометра (з 0,01 відра безводного спирту). До кінця 90-х рр.. XIX ст. акциз стягувався за 10 коп. з градуси або по 10 руб. з відра безводного спирту.

Акциз з горілок з сирих продуктів, пива, портеру, меду і браги обчислювався з відра ємності кубів за день дії заводу (від 25 до 41 коп.). Акциз вносився за час дії заводу не менше ніж за сім днів виробництва.

Збір податків покладався на Департамент податків і зборів при Міністерстві фінансів, який в 1863 р. був розділений на два самостійних департаменту: окладних зборів та неокладних зборів. Безпосередньо оподаткуванням займалися казенні палати, що входили до системи Міністерства фінансів, і утворені при них губернські податкові присутності. Виходячи з необхідності здійснення постійного податного нагляду на місцях, в 1885 р. було засновано інститут податкових інспекторів при Казенної палаті в кількості 500 осіб, на яких і було покладено контроль за своєчасним і повним надходженням податкових платежів на всій території Росії.

У 1896 р. в структурі Міністерства фінансів було утворено Головне управління неокладних зборів і казенного продажу питва, а на місцях - губернські акцизні управління, які відають сплатою акцизних зборів.

На початку XX ст. акциз на горілку і спирт займав перше місце серед непрямих податків. З 1900 р. його розмір став залежати від процентного вмісту спирту у відрі напою і становив 11 копійок за градус. Акцизи по інших товарах також були виражені у певних грошових сумах: акциз на цукор сплачувався в розмірі 1,75 руб. за пуд, на тютюн - залежно від сорту - від 23 коп. до 1,50 руб. за фунт, на нафтові продукти і гас - від 30 до 40 коп. за пуд, на сірники - півкопійки з приміщень від 75 до 150 сірників і 3 / 4 копійки з приміщень від 150 до 225 сірників.

У Росії високу фіскальну роль непрямих податків у формуванні бюджету характеризують такі дані. У XVII - XVIII ст. державна скарбниця формувалася за рахунок непрямих податків на 40 - 50%, до кінця XIX ст. частка непрямих податків у бюджетних доходах перевищила 58%, на початку ХХ ст. надходження від непрямого оподаткування перевищували доходи від прямого (без урахування зборів) в 5,6 рази, склавши 84,8% у структурі державних доходів.

Ще в XVII ст. і в першій половині XVIII ст. поряд з винними відкупами існувала винна монополія, яка представляла собою виключне право держави на виробництво, переробку, продаж, а також ввезення спирту (винна монополія) або на його продаж (часткова монополія). У Росії монополія була частковою. Остаточно винна монополія утвердилася "Положенням про казенної продажу питей" (1894 - 1909). Винний акциз припускав дві норми виходу з пуда жита - 32 і 34 градуси безводного спирту. Виробник сам вибирав норму і за нижчої отримував без акцизу в своє розпорядження половину перекуру, тобто виходу понад норму, при вищій - весь перекур. З поліпшенням техніки перекур підвищувався, і, таким чином, винний акциз відповідав як фіскальним інтересам держави, так і інтересам виробників. У 1880 р. плата за перекур була скасована, а замість неї введено безакцизних відрахування на користь заводчика у розмірі від 1,5% до 2% викуреного спирту, тобто назад пропорційне кількості викурювання. Безакцизних відрахування виплачувалися виробнику грошима безпосередньо з державної скарбниці.

Казна визначала необхідне їй кількість спирту на поточний рік і потім розподіляла 80% цієї кількості між усіма винокурними заводами пропорційно їх продукції. Конкретна кількість спирту приймалося в скарбницю за цінами, що встановлюються Міністерством фінансів. Залишаються 20% спирту купувалися в скарбницю з торгів. Для винокурів були вигідніше тверді ціни Міністерства фінансів, і в 1903 р. всі кількість закуповуваного спирту стало продаватися за твердими цінами. Винокурна промисловість перетворилася на прибуткову галузь, практично без комерційного ризику і з гарантованими доходами.

Продаж алкогольних напоїв (горілки) здійснювалася в казенних винних крамницях по казенній ціною, ресторани та буфети вищих розрядів мали право продажу за вільною ціною.

Аж до ХХ ст. непряме оподаткування розвивалося головним чином по шляху розширення переліку підакцизних товарів, у тісному зв'язку з застосуванням казенних монополій на основні підакцизні товари. Поступово індивідуальне акцизне оподаткування поширилося настільки широко, що контроль над сплатою акцизів численними суб'єктами підприємницької діяльності став скрутним, фіскальна ефективність акцизів знижувалася внаслідок зростання витрат на податкове адміністрування.

1.2 Платники, об'єкти та база оподаткування підакцизних товарів

Платниками податку є[1 Стаття 212]:

Особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини.

Особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України.

Фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства.

Особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні товари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку.

Особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законом відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового Кодексу.

Особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог.

Особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов.

Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов.

Замовники, за дорученням яких виробляються підакцизні товари (продукція) з давальницької сировини, сплачують податок виробнику.

Реєстрація осіб як платників податку.

Реєстрація в органах державної податкової служби як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зазначені види діяльності, зобов'язані надати органу державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п'ятиденний строк з дня здійснення таких дій.

Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку органами державної податкової служби за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність.

Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є операції з[1 Стаття 213]:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції);

реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам;

ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

реалізації конфіскованих підакцизних товарів (продукції), підакцизних товарів (продукції), визнаних безхазяйними, підакцизних товарів (продукції), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизних товарів (продукції), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави;

реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закінчення строку, визначеного законодавством, відповідно до пункту 213.3 статті 213 Податкового Кодексу;

обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції), що перевищують встановлені норми втрат з урахуванням пункту 214.6 статті 214 Податкового Кодексу.

Операції з підакцизними товарами, які не підлягають оподаткуванню:

вивезення (експорту) підакцизних товарів (продукції) платником податку за межі митної території України.

Товари (продукція) вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією, у тому числі, якщо відвантаження відбулося у звітному періоді, а вивезення (експортування) - у наступному звітному періоді і на дату подання декларації з акцизного податку за звітний місяць наявна така митна декларація;

ввезення на митну територію України раніше експортованих підакцизних товарів (продукції), у яких виявлено недоліки, що перешкоджають реалізації цих товарів на митній території країни імпортера, для їх повернення експортеру.

Такі підакцизні товари (продукція) ввозяться їх продавцем (експортером) без подальшої реалізації на митній території України.

Операції з підакцизними товарами, які звільняються від оподаткування:

реалізації легкових автомобілів для інвалідів, у тому числі дітей-інвалідів, оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, коштів фондів загальнообов'язкового державного страхування, а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), оплата вартості яких здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, призначених для офіційного (службового) користування дипломатичними представництвами іноземних держав, консульськими установами іноземних держав та для особистого використання членами дипломатичних представництв іноземних держав, консульських установ іноземних держав виходячи з принципу взаємності стосовно кожної окремої держави.

У разі реалізації на митній території України підакцизних товарів (продукції), що були ввезені із звільненням від оподаткування відповідно до норм цього підпункту, податок сплачується особами, що реалізують або передають у володіння, користування чи розпорядження такі підакцизні товари (продукцію), не пізніше дати такої реалізації одночасно із сплатою податку на додану вартість за ставками, що діяли на момент подання митної декларації при ввезенні підакцизних товарів (продукції) на митну територію України;

ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України, якщо при цьому згідно із законодавством України не справляється податок на додану вартість у зв'язку з розміщенням товарів (продукції) у митних режимах: транзиту, митного складу, знищення або руйнування, відмови на користь держави, магазину безмитної торгівлі, тимчасового ввезення, переробки на митній території України. У разі порушення умов митних режимів, що передбачають повне або часткове звільнення від оподаткування, особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана обчислити та сплатити суму податкового зобов'язання. У разі коли в зазначених випадках митним законодавством України передбачається вимога щодо здійснення заходів гарантування, така вимога встановлюється і для цілей акцизного податку. Податок справляється, якщо в подальшому щодо таких товарів (продукції) виникають зобов'язання зі сплати податку на додану вартість;

безоплатної передачі для знищення підакцизних товарів (продукції), конфіскованих за рішенням суду та таких, що перейшли у власність держави внаслідок відмови власника, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) в установленому законодавством порядку;

реалізації підакцизних товарів (продукції), крім нафтопродуктів, вироблених на митній території України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції);

ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів (продукції), за умови пред'явлення органу державної митної служби ліцензії на право виробництва (крім виробництва нафтопродуктів);

ввезення фізичними особами на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в обсягах, що не перевищують норм безмитного ввезення, встановлених законом;

реалізації безпосередньо вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів магазинам безмитної торгівлі. Підставою для звільнення від сплати податку продукції, яка призначена для реалізації магазинами безмитної торгівлі, є належно оформлена митна декларація, що оформляється під час відвантаження продукції від такого виробника;

ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції) (крім алкогольних напоїв і тютюнових виробів) як міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або як гуманітарної допомоги, наданої згідно з нормами Закону України "Про гуманітарну допомогу";

ввезення акредитованими державними випробувальними лабораторіями та/або суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на виробництво тютюнових виробів, еталонних (моніторингових) чи тестових зразків тютюнових виробів (не призначених для продажу вроздріб) для проведення досліджень чи випробувань (калібрування лабораторного обладнання, проведення дегустацій, вивчення фізико-хімічних показників, дизайну);

реалізації скрапленого газу на спеціалізованих аукціонах для потреб населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

База оподаткування

У разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є[1 Стаття 214]:

вартість реалізованого товару (продукції), виробленого на митній території України, за встановленими виробником максимальними роздрібними цінами без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку;

вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку.

При визначенні бази оподаткування перерахунок іноземної валюти на національну валюту здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на дату подання до митного органу митної декларації до митного оформлення.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, визначається відповідно до Митного кодексу України.

У разі обчислення податку із застосуванням специфічних ставок з вироблених на митній території України або ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) базою оподаткування є їх величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках.

У разі обчислення податку із застосуванням одночасно адвалорних та специфічних ставок податку базою оподаткування є база, визначена відповідно до пунктів 214.1 та 214.4 цієї статті.

У разі наявності наднормативних втрат спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, допущених з вини виробника під час виробництва підакцизних товарів (продукції), базою оподаткування є вартість (кількість) цих товарів, які можна було б виробити з наднормативно втрачених товарів (продукції).

Норми втрат і виходу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 2. Особливості оподаткування підакцизних товарів: ставки податків та порядок обчислення сум податкових зобов'язань

2.1 Деякі підакцизні товари, ставки податку та дата виникнення податкового зобов'язання

До підакцизних товарів належать[1 Стаття 215]:

спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

нафтопродукти, скраплений газ;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Ставки податку та перелік товарів, з яких справляється податок:

ставки податку встановлюються цією статтею і є єдиними на всій території України;

ставки податку встановлюються відповідно до визначень розділу I Податкового Кодексу:

адвалорні,

специфічні,

адвалорні та специфічні одночасно;

ставки акцизного податку на бензин моторний за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710 11 51 00, 2710 11 59 00, що містить тетраетилсвинець, збільшуються в 1,5 раза.

Податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками:

Таблиця 2.1 - Спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Одиниці виміру	Ставки податку
2203 00	Пиво із солоду (солодове)	гривень за 1 літр	0,74
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00)	Вина виноградні натуральні	гривень за 1 літр	0,01
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00)	Вина натуральні з доданням спирту та міцні (кріплені)	гривень за 1 літр	2,14
2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00	Вина ігристі Вина газовані	гривень за 1 літр	3,1
2205	Вермути та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів	гривень за 1 літр	2,14
2206 00 (крім 2206 00 31 00, 2206 00 51 00, 2206 00 81 00 - сидр і перрі (без додавання спирту)	Інші зброджені напої (наприклад, сидр, перрі (грушевий напій), напій медовий); суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, в іншому місці не зазначені (з доданням спирту)	гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту	42,12
2206 00 31 00 2206 00 51 00 2206 00 81 00	Сидр і перрі (без додання спирту)	гривень за 1 літр	0,42
2207	Спирт етиловий, неденатурований, з концентрацією спирту 80 об. % або більше; спирт етиловий та інші спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, денатуровані, будь-якої концентрації	гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту	42,12
2208	Спирт етиловий, неденатурований з концентрацією спирту менш як 80 об. %; спиртові дистиляти та спиртні напої, одержані шляхом перегонки, лікери та інші напої, що містять спирт	гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту	42,12

Таблиця 2.2 - Тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Ставки податку
		специфічна	адвалорна
		одиниці виміру	ставка	одиниці виміру	ставка
2401	Тютюнова сировина Тютюнові відходи	гривень за 1 кілограм (нетто)	0
2402 10 00 00	Сигари, включаючи сигари з відрізаними кінцями, та сигарили (тонкі сигари), з вмістом тютюну	гривень за 1 кілограм (нетто)	149,66
2402 20 90 10	Сигарети без фільтра, цигарки	гривень за 1000 штук	43,03	відсотків	20
2402 20 90 20	Сигарети з фільтром	гривень за 1000 штук	96,21	відсотків	25
2403 (крім 2403 99 10 00, 2403 10)	Тютюн та замінники тютюну, інші, промислового виробництва; тютюн "гомогенізований" або "відновлений"; тютюнові екстракти та есенції	гривень за 1 кілограм (нетто)	53,45
2403 10	Тютюн для куріння, з вмістом або без вмісту замінників у будь-якій пропорції	гривень за 1 кілограм (нетто)	74,83
2403 99 10 00	Жувальний і нюхальний тютюн	гривень за 1 кілограм (нетто)	21,38

Таблиця 2.3 - Мінімальне акцизне податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Мінімальне акцизне податкове зобов'язання
		одиниці виміру	сума
2402 20 90 10	Сигарети без фільтра, цигарки	гривень за 1000 штук	61,47
2402 20 90 20	Сигарети з фільтром	гривень за 1000 штук	160,35

Таблиця 2.4 - Нафтопродукти, скраплений газ

Код товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Опис товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД	Ставки акцизного податку у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції)
		одиниці виміру	ставка
	Легкі дистиляти:
2710 11 11 00	для специфічних процесів переробки	євро за 1000 кілограмів	17
2710 11 15 00	для хімічних перетворень у процесах, крім зазначених у товарній підкатегорії 2710 11 11 00	євро за 1000 кілограмів	17
	Бензини спеціальні:
2710 11 21 00	уайт-спірит	євро за 1000 кілограмів	17
2710 11 25 00	інші спеціальні бензини	євро за 1000 кілограмів	182
	Бензини моторні:
2710 11 31 00	бензини авіаційні	євро за 1000 кілограмів	28
	бензини моторні з вмістом свинцю 0,013 г/л або менше:
2710 11 41 11 2710 11 41 31 2710 11 41 91 2710 11 45 11	із вмістом не менш як 5 мас. % біоетанолу або не менш як 5 мас. % етил-трет-бутилового етеру або їх суміші:	євро за 1000 кілограмів	182
2710 11 41 19 2710 11 41 39	інші бензини	євро за 1000 кілограмів	182
2710 11 51 00 2710 11 59 00	з вмістом свинцю більш як 0,013 г/л	євро за 1000 кілограмів	182
2710 11 70 00	Паливо для реактивних двигунів	євро за 1000 кілограмів	28
2710 11 90 00	Інші легкі дистиляти	євро за 1000 кілограмів	182
	Середні дистиляти:
2710 19 11 00	для специфічних процесів переробки	євро за 1000 кілограмів	28
2710 19 15 00	для хімічних перетворень в процесах, не зазначених у позиції 2710 19 11 00	євро за 1000 кілограмів	17
	Гас:
2710 19 21 00	паливо для реактивних двигунів	євро за 1000 кілограмів	17
2710 19 25 00	інший гас	євро за 1000 кілограмів	28
2710 19 29 00	Інші середні дистиляти	євро за 1000 кілограмів	28
	Важкі дистиляти (газойлі) із вмістом сірки:
2710 19 31 40	більш як 0,2 мас. %	євро за 1000 кілограмів	90
2710 19 31 30 2710 19 35 30	більш як 0,035 мас. %, але не більш як 0,2 мас. %	євро за 1000 кілограмів	69
2710 19 31 20 2710 19 35 20 2710 19 41 20	більш як 0,005 мас. %, але не більш як 0,035 мас. %	євро за 1000 кілограмів	62
2710 19 31 10 2710 19 35 10	не більш як 0,005 мас. %	євро за 1000 кілограмів	42
2710 19 61 00	Тільки паливо пічне:	євро за 1000 кілограмів	42
2711 12 11 00	скраплений газ (пропан або суміш пропану з бутаном)	євро за 1000 кілограмів	40

Датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 Податкового Кодексу[1 Стаття 216].

Датою виникнення податкового зобов'язання щодо зіпсованого, знищеного, втраченого підакцизного товару (продукції) є дата складання відповідного акта. У цьому пункті втраченим є товар (продукція), місцезнаходження якого платник податку не може встановити.

Податкове зобов'язання щодо втраченого підакцизного товару (продукції) не виникає, якщо:

а) платник податку документально зафіксував ці втрати та надав контролюючим органам необхідні докази того, що відповідний підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок аварії, пожежі, повені чи інших форс-мажорних обставин і його використання на митній території України є неможливим;

б) підакцизний товар (продукцію) утрачено внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого товару (продукції) чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом. Ця вимога застосовується у разі втрати підакцизних товарів (продукції) у межах нормативів втрат, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у визначених законодавством випадках.

При передачі підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, датою виникнення податкових зобов'язань є дата їх відвантаження виробником замовнику або за його дорученням іншій особі.

2.2 Порядок обчислення податку з різних груп товарів

Порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України

Суми податку, що підлягають сплаті, з підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, визначаються платником податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату виникнення податкових зобов'язань[1 Стаття 217].

Суми податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених з давальницької сировини, визначаються виробником (переробником), виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діють на дату відвантаження готової продукції її замовнику або за його дорученням іншій особі.

Податок з товарів (продукції), на які встановлені ставки податку в іноземній валюті, сплачується у національній валюті і розраховується за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація товару (продукції), і залишається незмінним протягом кварталу.

Забороняється сплата сум податку шляхом взаємних заліків, зустрічних зобов'язань, векселями та в інших формах, що не передбачають сплати сум такого податку коштами.

У разі повного або часткового повернення покупцем підакцизних товарів (продукції), вироблених (виготовлених) на митній території України, продавцю для усунення недоліків товару (продукції) або його знищення (переробки) у зв'язку з неможливістю усунення таких недоліків, платник податку - продавець проводить коригування податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулося таке повернення.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов'язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов'язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за звітний період, у якому відбулось таке повернення.

У разі подальшої реалізації цих товарів (продукції) зобов'язання з акцизного податку обчислюються у загальному порядку.

Порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України

Суми податку з товарів (продукції), які ввозяться на митну територію України, що підлягають сплаті, визначаються платниками податку самостійно, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку[1 Стаття 218].

Податок із підакцизних товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, обчислюється у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату подання митному органу митної декларації до митного оформлення.

Суми податку, що підлягають сплаті, у разі порушення умов розміщення підакцизних товарів у митних режимах: магазину безмитної торгівлі, переробки на митній території України, визначаються, виходячи з об'єктів оподаткування, бази оподаткування та ставок цього податку, що діяли на момент подання митної декларації при розміщенні у відповідний режим.

У разі повного або часткового повернення імпортером підакцизних товарів (продукції), ввезених на митну територію України, продавцю у зв'язку з непридатністю їх для реалізації на митній території України, платник податків - імпортер проводить коригування податкових зобов'язань зі сплати акцизного податку у звітному періоді, у якому відбулось повернення невикористаних та пошкоджених марок, або органу державної податкової служби, який видав марки, надані відповідні документи, що підтверджують втрату марок.

Сума коригування обчислюється платником податку із застосуванням максимальних роздрібних цін, ставок акцизного податку з урахуванням мінімального податкового зобов'язання зі сплати акцизного податку, які діяли на дату виникнення податкового зобов'язання щодо таких товарів (продукції).

Сума коригування зазначається в декларації з акцизного податку за відповідний звітний період. При цьому сума акцизного податку за бажанням імпортера повертається йому на поточний рахунок у банку або зараховується при придбанні наступних партій марок акцизного податку.

Порядок обчислення податку в разі тимчасового ввезення на митну територію України та переміщення через митну територію України транзитом підакцизних товарів

Ввезення на митну територію України підакцизних товарів (продукції), що переміщуються через митну територію України транзитом, проводиться без сплати податку за умови здійснення заходів щодо гарантування доставки товарів (продукції) у порядку, визначеному митним законодавством.

Підакцизні товари (продукція), які тимчасово ввозяться на митну територію України і призначені для показу чи демонстрації під час проведення виставок, конкурсів, нарад, семінарів та ярмарків, спеціальних виставкових заходів, якщо вони залишаються у власності нерезидентів та їх використання на території України не має комерційного характеру, пропускаються через митний кордон України без сплати податку під зобов'язання, узяте перед органом державної митної служби, про вивезення таких товарів (продукції) у тому самому стані, в якому вони ввозилися, крім змін внаслідок фактичного природного зношення, на строк тимчасового ввезення за умови надання гарантій (грошової застави) органу державної митної служби.

Особливості обчислення податку за адвалорними ставками

Встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари (продукцію) здійснюється виробником або імпортером товарів (продукції) шляхом декларування таких цін[1 Стаття 219].

Декларація про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) (далі - декларація), встановлені виробником або імпортером товарів (продукції), подається відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи у формі, визначеній такими органами.

У декларації повинні міститися відомості про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на всі підакцизні товари (продукцію), що виробляються ним в Україні, або на всі підакцизні товари (продукцію), що імпортуються ним в Україну, і дата, з якої встановлюються максимальні роздрібні ціни.

Декларація повинна бути подана виробником або імпортером підакцизних товарів (продукції) відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дати встановлення максимальних роздрібних цін.

Декларація не приймається у разі:

подання пізніше ніж за п'ять календарних днів до дати встановлення у ній максимальних роздрібних цін;

невідповідності її форми тій, що визначена центральним органом державної податкової служби та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Декларація подається у двох примірниках уповноваженою особою виробника або імпортера підакцизних товарів (продукції), один з яких повертається у день її подання виробнику або імпортеру із зазначенням дати прийняття та реєстраційного номера прийнятої декларації та засвідчений печаткою центрального органу державної податкової служби або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Установлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на перелічені у декларації товари (продукцію) запроваджуються з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому декларацію подано відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, і діють до їх зміни у порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі потреби у зміні будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), поданій їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, виробник або імпортер повинен подати таким органам нову декларацію.

Зміна будь-яких відомостей, що містяться у декларації про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), поданій їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи, може здійснюватися не частіше одного разу на місяць.

У суб'єкта господарювання, що здійснює роздрібну торгівлю підакцизними товарами (крім роздрібної торгівлі тютюновими виробами), на які встановлено адвалорні ставки податку, у місці торгівлі такими товарами повинні бути розміщені на видному місці засвідчені виробником або імпортером копії чинних декларацій, поданих їх виробником або імпортером відповідно центральному органу державної податкової служби або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) повинні наноситися на споживчу упаковку таких товарів разом з датою їх виробництва.

Особливості обчислення податку з тютюнових виробів

Обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками[1 Стаття 220].

При визначенні податкового зобов'язання на сигарети одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов'язання.

За наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках.

Контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів, здійснюють органи державної податкової служби.

2.3 Особливості оподаткування деяких підакцизних товарів залежно від напряму його використання

Особливості оподаткування спирту етилового [1 Стаття 229]

Податок справляється за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту із:

а) спирту етилового, який використовується підприємствами первинного та змішаного виноробства для виробництва виноградних та плодово-ягідних виноматеріалів і сусла;

б) спирту етилового, який використовується для виробництва лікарських засобів (у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів), крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів;

в) спирту етилового денатурованого (спирту технічного), який реалізується суб'єктам господарювання з метою його використання як сировини для виробництва продуктів органічного синтезу, які не містять у своєму складі більш як 0,1 відсотка залишкового етанолу;

г) біоетанолу, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;

ґ) біоетанолу, який використовується для виробництва біопалива.

До отримання з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, спирту етилового денатурованого (спирту технічного), біоетанолу, що використовуються для виробництва окремих видів продукції та на які підпунктом 229.1.1 статті 229 встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, видається податковий вексель на суму податку, нарахованого на обсяг спирту, що отримується виходячи із ставки, визначеної у пункті 215.3 статті 215 Податкового Кодексу.

Строк, на який видається податковий вексель підприємствами-виробниками для виробництва окремих видів продукції, не може перевищувати 90 календарних днів, а підприємствами первинного виноробства та виробниками лікарських засобів - 180 календарних днів.

Видача податкового векселя здійснюється до моменту отримання спирту етилового з акцизного складу.

Податковий вексель може бути виданий:

а) підприємством первинного виноробства, яке є виробником виноградних, плодово-ягідних та інших виноматеріалів і сусла;

б) виробником лікарських засобів;

в) виробником продуктів органічного синтезу;

г) нафтопереробними заводами (чи іншими суб'єктами господарювання), які використовують біоетанол для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу;