Аналіз балансу бюджетної установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз балансу бюджетної установи

бюджетний установа актив

Аналіз балансу виконання кошторису витрат

Найважливішим завданням аналізу фінансового стану бюджетної установи є оцінювання ефективності використання асигнувань із бюджету. Вирішення його пов'язане з аналізом динаміки матеріально-технічної бази та господарських взаємовідносин з іншими установами, підприємствами та організаціями.

Баланс виконання кошторису витрат характеризує стан усіх засобів бюджетної установи та їх джерел на певну дату (на початок і кінець звітного періоду), а також і їх зміну за звітний період у грошовій формі. Він складається за певною формою і має дві частини: актив і пасив.

В активі балансу показуються розміщення і напрям використання засобів у процесі виконання кошторису витрат і господарської діяльності. Тому в цій частині балансу переважають витрати з поточного утримання установи. Тут зазначаються вартість матеріальних цінностей у вигляді основних фондів і матеріальних запасів; заборгованості за окремими особами та організаціями, залишки невикористаних коштів у касі та на рахунках у банку; витрати на капітальне будівництво.

У пасиві балансу показуються джерела утворення засобів бюджетної установи, за рахунок яких були здійснені витрати і придбані матеріальні цінності. В цій частині переважають дані про фінансування. В пасиві відображаються кошти, за рахунок яких утворено фонди основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів, тимчасові джерела у вигляді кредиторської заборгованості, фінансування капітального будівництва, доходи і прибуток.

Аналіз балансу виконання кошторису витрат починається з ознайомлення з його показниками, характеристики їх значення та динаміки за звітний період. Кількість і значення показників залежать від складності господарства, результатів господарської і фінансової діяльності установи.

Аналіз необоротних активів

Ураховуючи особливості руху необоротних активів (формування їх не за ініціативою установи, а через систему планування бюджетних асигнувань), доступність і достовірність джерел інформації, визначають найбільш раціональні напрями їх аналізу, якими є структурно-динамічний аналіз і параметричний аналіз.

Передусім у процесі структурно-динамічного аналізу за статтями необоротних активів досліджуються абсолютні зміни питомої ваги в розрізі окремих груп. Оптимальна структура має відповідати періоду найбільш ефективного виконання кошторису, досягнення показників раціональної економії матеріально-технічних ресурсів, а також (за можливості) кредитового сальдо рахунка «Результати виконання кошторисів «.

Основними джерелами надходження необоротних активів є централізовані поставки за рахунок коштів загального та спеціального фондів і безоплатні надходження.

Для визначення ефективності системи постачання необоротних активів необхідно:

вивчити обґрунтованість підготовки кошторису за статтями капітальних видатків;

дослідити оптимальність вибору постачальників (ціновий фактор, територіальне розташування, відповідність технічних характеристик сучасним вимогам);

переконатися в правильності визначення первісної вартості при оприбуткуванні та відображення її в документах первинного обліку;

переконатися у своєчасності передання необоротних активів в експлуатацію.

Детальніше проаналізувати структуру необоротних активів можна за показниками рядків форми № 5 «Звіт про рух необоротних активів». Аналіз причин вибуття необоротних активів як за всім переліком, так і за окремими видами та об'єктами проводиться з використанням даних первинних документів.

Рівень забезпеченості бюджетної установи необоротними активами, ефективність їх використання визначає параметричний аналіз.

Аналіз запасів

Джерелами надходження запасів є:

централізовані поставки за рахунок коштів загального та спеціального фондів;

безоплатні надходження запасів;

оприбуткування в результаті демонтажу необоротних активів;

оприбуткування надлишків при інвентаризації.

Для того щоб визначити, якою мірою установа забезпечена матеріальними ресурсами, необхідно:

вивчити порядок розрахунку та обгрунтованість договорів про постачання матеріальних ресурсів, умови поставок;

визначити характер матеріальних запасів і зміну їхньої структури;

перевірити обґрунтованість використання виробничих запасів і потребу в матеріальних ресурсах;

розробити заходи щодо зниження вартості зайвих запасів.

Загальна потреба бюджетної установи у певному виді запасів визначається за формулою:

Пз = Пг + Пе + Пр + Пзк - Зп,

де Пз -- загальна потреба; Пг --- потреба для забезпечення господарської діяльності установи; Пе -- потреба для експериментально-дослідних робіт; Пр -- потреба для ремонтів; Пзк -- нормативні залишки на кінець аналізованого періоду; Зп -- запас на початок аналізованого періоду.

Після перевірки потреби в матеріальних ресурсах визначають джерела їх покриття та забезпечення. До внутрішніх джерел забезпечення належать власне виробництво (що для установи не є типовим) і використання відходів; до зовнішніх -- надходження від постачальників за договорами поставок.

Витрати на придбання запасів, а також можливі джерела їх надходження у вигляді цільових надходжень установа передбачає в кошторисі, що затверджується в установленому порядку.

Аналіз термінів та обсягів поставок запасів за укладеними договорами пов'язаний з перевіркою залишків відповідних матеріалів на складі. Наявні запаси мають задовольняти потребу установи в матеріалах на період інтервалів між поставками.

Забезпеченість у днях визначається за формулою З = Но : Дп,

де Но -- запас певного виду матеріалу; Дп -- добова потреба в цьому матеріалі.

Визначення забезпеченості дає змогу встановити величину запасів у днях, протягом яких гарантується безперебійне їх використання. Визначають також інтервали між фактичним надходженням матеріалів на склад та інтервали поставок за договорами з постачальниками.

Для характеристики джерел формування запасів за даними обліку використовують кілька показників, що відображають різний рівень охоплення певних видів джерел:

наявність власних оборотних кошті;

наявність довготермінових джерел формування запасів;

загальна величина основних джерел формування запасів.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають такі три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

надлишок (+) або недостача (-) довготермінових джерел формування запасів;

надлишок (+) або недостача (-) власних обігових коштів;

надлишок (+) або недостача (-) загальної величини основних джерел формування запасів.

Важливим питанням є визначення оптимальної структури запасів у загальних активах установи. Найточніше загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який обчислюють за формулою К = Оборотні активи : Необоротні активи.

Значення цього показника значною мірою зумовлюється галузевими особливостями обороту коштів установи, що аналізується. Під час внутрішнього аналізу структури активів варто з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта (якщо це було) за звітний період.

Надлишок запасів або їх нестача можуть виникати в результаті:

наявності помилок у розрахунках потреби у запасах згідно із кошторисом;

перевитрачання запасів, значного відхилення фактичних витрат від передбачених кошторисом;

значного відхилення фактично отриманого обсягу запасів від розрахункового (планового, договірного);

недотримання постачальниками договірних зобов'язань (порушення термінів, зниження якості тощо).

Бюджетна установа повинна визначити раціональні показники планових потреб у запасах для виконання своїх статутних завдань. Водночас вона має запобігати нагромаджуванню запасів на складах.

У процесі аналізу вивчається показник середнього запасу кожного виду матеріалів у днях. Фактичний середній запас у днях за основними видами виробничих запасів порівнюється з нормативним, встановлюється відхилення, з'ясовуються його причини та здійснюються заходи щодо скорочення або поповнення запасів, необхідних для успішної роботи установи.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості бюджетної установи

Бюджетні установи у процесі здійснення господарської діяльності залучаються в загальну систему дебіторсько-кредиторських розрахунків, яка склалася нині у вітчизняній економіці зокрема та в світовій економічній моделі в цілому. Такі розрахунки виконуються за двома методами: за безготівковим і готівковим. У разі проведення готівкових розрахунків відбувається зміна активів у частині грошових коштів установи -- тих, що перебувають на її особових, реєстраційних і поточних рахунках, і тих, що зберігаються в касі установи. Отже, об'єктами організації економічного аналізу грошових коштів і розрахунків є:

аналіз грошових коштів у касі установи;

аналіз грошових коштів установи, що перебувають на рахунках в органах казначейства чи установах банків;

аналіз розрахунків із дебіторами;

аналіз розрахунків із кредиторами.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості необхідно здійснювати комплексно, у їх взаємозв'язку.

Попередньо необхідно вивчити склад, структуру та зміни дебіторської та кредиторської заборгованості, визначити перевищення однієї заборгованості над іншою з метою визначення наявності мобілізації чи іммобілізації бюджетних коштів.

Для поліпшення фінансового становища необхідно посилити контроль за утворенням і поверненням дебіторської заборгованості в терміни,встановлені законодавством.

Якщо кредиторська заборгованість перевищить дебіторську або дорівнюватиме їй, сума заліків при фінансуванні визначатиметься тільки в розмірі понаднормативних залишків матеріальних запасів.

Якщо встановлюються випадки перерахування грошових коштів іншим організаціям за безготівковими розрахунками з метою фіктивного освоєння виділених асигнувань, то ці суми в повному розмірі за вказівкою фінансових органів вилучаються в дохід відповідного бюджету і виключаються зі складу дебіторської заборгованості при визначенні її заліку.

Порушення фінансової дисципліни, виявлені у процесі аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, в обов'язковому порядку мають бути зафіксовані у звіті з відповідними висновками та пропозиціями.

Аналіз фінансування бюджетних установ

Фінансування на поточне утримання бюджетних установ здійснюється за рахунок коштів із бюджету та інших джерел.

У процесі аналізу до уваги береться можливість використання таких джерел фінансування установ:

асигнування з бюджету;

спонсорство;

кошти колективів та організацій за надані послуги;

кошти за надані послуги від окремих осіб;

власні надходження.

У ході фінансування надходження бюджетних коштів установі має здійснюватися своєчасно та безперервно. Тільки за такої умови забезпечуватимуться нормативна робота установи та дотримання розрахункової дисципліни.

Головним завданням аналізу фінансування бюджетних установ є характеристика забезпеченості установи бюджетними та іншими засобами й повноти їх використання, а також організації такого використання, яка включає: своєчасність затвердження кошторису витрат, дотримання режиму економії, надання установам бюджетних коштів своєчасно і за потребою. Дотримання цих умов -- необхідна умова нормальної діяльності установ.

У процесі аналізу фінансування визначається повнота забезпеченості установи бюджетними коштами для організації нормальної роботи. Виявляються акти затримки розрахунків через відсутність на рахунку установи коштів. Вивчається обґрунтованість перерахування коштів за статтями витрат.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, доходи бюджету та бюджетних установ поділяються на доходи загального фонду та доходи спеціального фонду. На рівні бюджетних установ до доходів загального фонду належать кошти, які надходять із загального фонду бюджету для виконання бюджетними установами своїх основних функцій.

Формування дохідної частини загального фонду здійснюється на підставі планових обсягів бюджетних асигнувань, що виділяються на утримання установи. Дані про планові обсяги бюджетних асигнувань повідомляються установі безпосередньо вищою організацію.

До доходів спеціального фонду бюджету належать власні надходження бюджетних установ. Спеціальний фонд бюджетної установи -- це кошти, які надходять із конкретною метою і використовуються на відповідні видатки за рахунок цих надходжень. Доходи спеціального фонду бюджетної установи складаються з власних надходжень бюджетної установи і доходів за іншими надходженнями спеціального фонду.

У дохідній частині спеціального фонду зазначаються планові обсяги надходжень з інших джерел, одержання яких передбачене відповідними законодавчо-нормативними документами. До таких надходжень належать кошти, одержувані бюджетною установою від надання послуг, виконання робіт і реалізації продукції чи іншої діяльності.

Передбачено, що дохідна частина спеціального фонду формується на підставі розрахунків, які складаються щодо кожного запланованого на наступний рік джерела доходів.

Власні надходження бюджетних установ -- це кошти, одержані бюджетними установами від надання послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи здійснення іншої діяльності з виконання окремих доручень, а також як гранти та дарунки (благодійні внески).

Власні надходження бюджетних установ поділяються на дві групи, в кожній з них вирізняють кілька підгруп.

1. Плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Цю групу утворюють надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законами України та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Вони мають постійний характер і обов'язково плануються в надходженнях бюджету. Група має такі підгрупи:

Плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з функціональними повноваженнями.

Кошти, що отримуються бюджетними установами від господарської чи виробничої діяльності.

Плата за оренду майна бюджетних установ.

Кошти, що отримуються бюджетними установами від реалізації майна.

2. Інші джерела власних надходжень бюджетних установ. Цю групу утворюють надходження бюджетних установ, отримувані на виконання окремих доручень, а також гранти, дарунки (благодійні внески). Вони не мають постійного характеру та плануються у випадках, що попередньо обумовлені (або за вже укладеними угодами, зокрема міжнародними планами проведення централізованих заходів тощо). її підгрупами є:

2.1. Гранти та дарунки.

2.2. Кошти, що отримуються на виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фізичних осіб.

Власні доходи бюджетних установ, як і доходи загального фонду, підлягають плануванню.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису здійснюється за видами доходів та їх джерелами, які визначаються розробленою класифікацією доходів кожної установи відповідного галузевого профілю згідно із затвердженим галузевим переліком.

Власні доходи бюджетних установ мають виконувати доповнюючу функцію щодо бюджетних асигнувань і забезпечувати виконання основних завдань у разі нестачі доходів загального фонду. З огляду на активне включення бюджетних установ у «виробничу» діяльність, зокрема у процес надання платних послуг, зазначена категорія доходів набуває дедалі більшого значення серед інших об'єктів економічного аналізу.

Власні надходження до спеціального фонду бюджетної установи класифікують за такими ознаками:

за доходами, отримуваними від надання функціонально основних послуг бюджетних установ;

за доходами, отримуваними від господарської чи господарсько-виробничої діяльності, за проживання у гуртожитках і відомчих квартирах та за харчування в установі;

за доходами від оренди приміщень бюджетних установ;

за доходами від реалізації майна.

Зміст аналізу виконання кошторису спеціальних коштів бюджетних установ визначає такі його завдання:

оцінювання виконання плану з утворення спеціальних коштів і прибутку, тобто перевірка правильності одержання доходів;

характеристика витрат спеціальних коштів і розподілу прибутку, тобто перевірка здійснення витрат, а також перевірка відповідності сум витрат виконанню плану по доходах у тих випадках, коли план по доходах недовиконаний (у такому разі відсоток виконання плану по видатках не повинен перевищувати відсоток виконання плану по доходах);

виявлення і визначення впливу факторів на відхилення від плану за джерелами утворення та використання спеціальних коштів і прибутку. Важливо також вивчити склад спеціальних коштів бюджетних установ, їх рух.

Аналізуючи виконання кошторису коштів по спеціальному фонду, виходять із того, що вони спрямовуються на цілі, визначені при їх утворенні. Розмір витрат встановлюється за кожним видом коштів спеціального фонду відповідно до обсягу роботи і з урахуванням необхідності дотримання режиму економії у використанні ресурсів. Витрати здійснюються окремо за кожним видом коштів спеціального фонду у межах їх залишку. Тому сума витрат за кожним їх видом не може перевищувати прибутки і перекриватися прибутками за іншими видами коштів спеціального фонду. Вивчаючи витрати за окремими видами коштів, враховують їх залежність від прибутків. Якщо прибутки надходять у меншому, порівняно з кошторисом, розмірі, то пропорційно скорочуються і витрати. Прибутки, що надходять понад кошторис (або економія при виконанні), залишаються в розпорядженні установи, але можуть бути витрачені лише за наявності додаткового кошторису.

Основним завданням аналізу витрат коштів спеціального фонду є виявлення відповідності здійснених витрат затвердженому кошторису та визначення факторів їх зміни.

Бібліографічний список

1.Бюджетний Кодекс України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 50-51, ст.572 ) Документ 2456-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 18.10.2012, підстава 5290-17

2.Податковий кодекс України 2755-УI від 02.12.2010 (Документ 2755-17, остання редакція від 01.01.2011 на пiдставi 2856-17, чинний).

3.З а к о н У к р а ї н и Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України Документ 3609-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 12.08.2012, підстава 5083-17

4.НАКАЗ МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ 02.03.2012 № 309 Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України Документ z0419-12, чинний, поточна редакція - Редакція від 13.07.2012, підстава z1022-12

5.Н А К А З МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ 30.09.2011 N 1223 Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету Документ z1401-11, чинний, поточна редакція - Прийняття від 30.09.2011

6.МІЖНАРОДНИЙ СТАНДАРТ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 12 (МСБО12) Податки на прибуток Документ 929_012, поточна редакція - редакція від 01.01.2012

7.Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. N 1149Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів.

8.Про бюджетну класифікацію: Наказ Міністерства фінансів України - № 11 від 14.01.2011 р.

Размещено на Allbest.ru