Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства

Сутність та необхідність управління дебіторською та кредиторською заборгованістю. Аналіз фінансового стану бюджетного підприємства. Дослідження дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства та методи ефективного управління ними.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 07.02.2012
Размер файла 68,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства

ПЛАН

ВСТУП

1. Сутність управління дебіторською та кредиторською заборгованістю

1.1 Сутність та необхідність управління дебіторською та кредиторською заборгованістю

1.2 Аналіз фінансового стану підприємства

1.3 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства і управління ними

2.1 Економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз техніко-економічних показників

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

2.4 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

3. Методи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Метою даної роботи є вивчення питання сутності дебіторської та кредиторської заборгованості, їхнього місця серед кругообігу капіталу підприємства, а також між оборотних активів та поточних зобов'язань. В роботі буде детально розглянуті основні характеристики відповідних категорій - дебіторської та кредиторської заборгованості.

Наявність нормальної дебіторської і кредиторської заборгованостей у підприємства говорить про бажання підприємства розширити виробництво, наростити його темпи, притягнути додаткові ресурси.

Тема, затронута в роботі є дуже актуальною, тому що необхідно не тільки акуратно визначати розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, але й обґрунтовано робити прогнози щодо розміру цих показників у майбутньому, що дозволить більш раціонально використовувати фінансові ресурси підприємств і національної економіки у цілому.

Тема достатньо широко освітлена в навчальній літературі, є предметом публікацій на сторінках періодичних видань в Україні і за рубежем. Законодавча база проведення розрахунків і обліку розрахунків велика, серйозно деталізована і знаходиться в постійному розвитку шляхом внесення змін і доповнень.

Практика фінансового аналізу виробила основні види аналізу (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:

- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників із виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поруч попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках підприємства, філій, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними;

- факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли аналіз дроблять на складові частини, так і оберненим, коли складають баланс відхилень і на стадії узагальнення сумують усі виявлені відхилення, фактичного показника від базисного за рахунок окремих чинників.

Об'єктом дослідження в даній роботі буде виступати Комунальне підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне підприємство, яке виконує роботи з поточного та капітального ремонту автошляхів міста, а також надає послуги з утримання автошляхів та інших об'єктів зовнішнього благоустрою.

Розгляд динаміки зміни дебіторської та кредиторської заборгованості, а також коефіцієнти їх обертання та закріплення на одну гривню реалізованої продукції, буде зроблений на основі даних Комунального підрядного спеціалізованого шляхового ремонтно-будівельного підприємства. Саме для цього підприємства будуть зроблені висновки щодо удосконалення обліку розміру дебіторської та кредиторської заборгованості, їх співвідношення, а також розглянуті методи їх прогнозування.

1. СУТНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ ТА КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

Оборотні кошти (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. По матеріально-речовинній ознаці до складу оборотних коштів включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т.д.), готова продукція на складах підприємства, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти в розрахунках. Саме до них і відносять такі категорії як дебіторська і кредиторська заборгованості підприємства.

Характерною рисою оборотних коштів являється висока швидкість їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

Речовинні елементи оборотного капіталу (предметів праці) споживаються на кожному даному виробничому циклі. Вони цілком утрачають свою натуральну форму, тому цілком включаються у вартість виготовленої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг). Стадії кругообігу оборотного капіталу показані на малюнку 1.1.

мал. 1.1 Стадії кругообігу оборотного капіталу

Кругообіг капіталу охоплює три стадії: заготівельну, виробничу і збутову.

Будь-який бізнес починається з деякої суми готівки, що розгортаються в певну кількість ресурсів для виробництва (або товари для продажу).

У результаті стадії закупівель оборотний капітал із грошової форми переходить у виробничу (предмети праці або товари).

На стадії виробництва ресурси втілюються в товар, роботи або послуги. Результатом цієї стадії являє перехід оборотного капіталу з виробничої форми в товарну.

На стадії реалізації оборотний капітал із товарної форми знову переходить у грошову. Розміри початкової суми грошей і виручки не збігаються по величині. Отриманий фінансовий результат (прибуток або збитки) пояснює причини розбіжності.

Як бачимо, елементи оборотного капіталу являються частиною безупинного потоку господарських операцій. Покупка призводить до збільшення виробничих запасів і кредиторської заборгованості; виробництво веде до росту готової продукції; реалізація веде до росту дебіторської заборгованості і коштів у касі і на розрахунковому рахунку. Покупка та продаж товарів, а звідси й виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості, провадиться за допомогою договорів.

Цей цикл операцій багаторазово повторюється й у результаті зводиться до грошових надходжень і грошових платежів.

Період часу, у плині якого відбувається оборот коштів, являє собою тривалість виробничо-комерційного циклу.

Цей період складається з відрізка часу між сплатою грошей за сировину і матеріали і надходженням грошей від продажу готової продукції. На тривалість цього періоду впливають: період кредитування підприємства постачальниками, період кредитування підприємством покупців, період перебування сировини і матеріалів у запасах, період виробництва і збереження готової продукції на складі.

Період обороту коштів можна обчислити за інформацією, що міститься в балансі підприємства і звіті про фінансові результати.

Для цього розраховуються такі показники:

- оборотність запасів сировини і матеріалів;

- оборотність кредиторської заборгованості;

- оборотність запасів готової продукції;

- оборотність дебіторської заборгованості;

період обороту коштів = оборотність запасів сировини і матеріалів - оборотність кредиторської заборгованості + оборотність запасів готової продукції + оборотність дебіторської заборгованості.

Елементи оборотного капіталу безупинно переходять із сфери виробництва в сферу обертання і знову повертаються у виробництво. Частина оборотного капіталу постійно знаходиться в сфері виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція на складі і т.п.), а інша частина - у сфері обертання (відвантажена продукція, дебіторська заборгованість, кошти і т.п.). Тому склад і розмір оборотного капіталу підприємства обумовлені не тільки потребами виробництва, але і потребами обертання.

Потреба в оборотному капіталі для сфери виробництва і сфери обертання неоднакова для різних видів господарської діяльності і навіть для окремих підприємств однієї галузі. Ця потреба визначає речовинним змістом і швидкістю обігу оборотних коштів, обсягом виробництва, порядком реалізації продукції і закупівель сировини і матеріалів і іншими чинниками.

У практиці планування, обліку й аналізу оборотний капітал групується по таких ознаках:

- у залежності від функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні виробничі фонди і фонди обертання;

- у залежності від практики контролю, планування управління - нормовані і ненормовані оборотні кошти;

- у залежності від джерел формування оборотного капіталу - власного оборотного капіталу і позиковий оборотний капітал;

- у залежності від ліквідності (швидкості перетворення в кошти) - абсолютно ліквідні кошти, швидко реалізовані оборотні активи, повільно реалізовані оборотні кошти;

- у залежності від ступеня ризику вкладення капіталу 0 оборотний капітал із мінімальним ризиком вкладень, оборотний капітал із малим ризиком вкладень, оборотний капітал із середнім ризиком вкладень, оборотний капітал із середнім ризиком вкладень;

- у залежності від стандартів обліку і відбитки в балансі підприємства - оборотні кошти в запасах, кошти, розрахунки та інші активи; у

- залежності від матеріально-речовинного змісту - предмети праці (сировина, матеріали, паливо, незавершена виробництво), готова продукція і товари, кошти, розрахунки та інші активи.

Розподіл оборотного капіталу по функціональній ознаці на оборотні фонди і фонди обертання необхідно для роздільного обліку й аналізу в часу перебування оборотних коштів у процесі виробництва і процесі обертання.

У таблиці 1.1 приводиться групування оборотних коштів підприємства в залежності від їхньої функціональної ролі в процесі виробництва.

табл. 1.1 Склад і структура оборотних коштів по їхній функціональній ролі в процесі виробництва

Група оборотних коштів

Склад коштів, що включаються

1. Оборотні виробничі фонди (оборотні кошти в сфері виробництва і процесі виробництва)

Виробничі запаси:

сировина;

основні матеріали;

покупні напівфабрикати;

паливо;

допоміжні матеріали;

малоцінні і предмети, що швидкоо зношуються, (по залишковій вартості)

Кошти в процесі виробництва:

незавершене виробництво;

напівфабрикати власної виробітки;

витрати майбутніх періодів

2. Фонди обертання (оборотні кошти обертання)

2.1 нереалізована продукція:

готова продукція на складах підприємства;

відвантажена, але не оплачена продукція;

товари для перепродажу

2.2 Кошти: каса

; розрахунковий

рахунок;

валютний рахунок;

цінні папери;

інші кошти;

розрахунки з іншими підприємствами

По ступеню керованості оборотні кошти підрозділяються на нормовані і ненормовані. До нормованого відносять, як правило, всі оборотні виробничі фонди, а також та частина фондів обертання, що знаходиться у виді залишків нереалізованої продукції на складах підприємства.

До ненормованих коштів відносять інші елементи фондів обертання, тобто відправлена споживачам, але ще не оплачена ними продукція, а також усі види коштів і розрахунків. Відсутність норм не означає, проте, що розміри цих елементів оборотних коштів можуть змінюватися довільно і безмежно і що за ними відсутній контроль. Чинний порядок розрахунків між підприємствами передбачає систему економічних санкцій із боку держави проти росту неплатежів.

Нормовані оборотні кошти одержують відбиток у фінансових планах підприємства, тоді як ненормовані оборотні кошти об'єктом планування практично не являються.

Розподіл оборотних коштів на власні і позикові вказує джерела походження і форми надання підприємству оборотних коштів у постійне або тимчасове користування.

Власні оборотні кошти формуються за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, додатковий капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток). Для нормальної забезпеченості господарської діяльності оборотними коштами величина їх установлюється в межах 1/3 величини власного капіталу. Власні оборотні кошти знаходяться в режимі постійного користування.

Потреба підприємства у власному оборотному капіталі являється об'єктом планування і відбивається в його фінансовому плані.

Позикові оборотні кошти формуються у формі банківських кредитів і кредиторської заборгованості. Вони даються підприємству в тимчасове користування. Одна їхня частина платна (кредити і позики), а друга - безкоштовна (кредиторська заборгованість). Потреба підприємства в позикових оборотних коштах також являється об'єктом планування і відбивається в бізнес-плані (стратегія фінансування).

У різних країнах між власними і позиковими коштами (капіталом) використовуються різноманітні співвідношення (нормативи). У Україні застосовують співвідношення 50/50, у США - 60/40, у Японії 30/70.

Джерела формування оборотних коштів нерозрізнені в процесі кругообігу капіталу. Так, у ході виробництва інформація про те, за рахунок яких коштів набували споживана сировина і матеріалів, ніяк не використовується. Проте система формування оборотних коштів впливає на швидкість обігу, уповільнюючи або пришвидшуючи її. Крім того, характер джерел формування і принципи різноманітного режиму використання власних і позикових оборотних коштів являються вирішальними чинниками, що впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього капіталу. Раціональне формування і використання оборотних коштів надає активний вплив на перебіг виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, дозволяючи досягати успіху з мінімально необхідними в даних умовах розмірами оборотних коштів.

Групування оборотних коштів по засобу відбитка у балансі підприємства дозволяє виділити такі їхні групи:

Матеріальні кошти в запасах: виробничі запаси, тварини, незавершена виробництво, готова продукція, товари;

Дебіторська заборгованість. У її склад входять: дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги, резерв сумнівних боргів, дебіторська заборгованість по розрахунках із бюджетом, по нарахованих прибутках, по внутрішніх розрахунках, векселі отримані, інша поточна дебіторська заборгованість, інші оборотні активи;

Кошти: у національній і іноземній валюті, поточні фінансові інвестиції.

Класифікація оборотних коштів по ступеню їхньої ліквідності і ступеню фінансового ризику характеризує якість коштів підприємства, що знаходяться в обігу. Задача такої класифікації - виявлення тих поточних активів, можливість реалізації яких представляється малоймовірною. Ефективне управління оборотним капіталом підприємства припускає не тільки пошук і притягнення додаткових джерел фінансування, але і раціональне їхнє розміщення в активах підприємства, особливо в поточних. У таблиці 1.2 приводиться групування оборотних коштів у залежності від їхньої ліквідності.

табл. 1.2 Склад і структура оборотних коштів по ступеню ліквідності

Група оборотних коштів

Статті активу балансу

1. найбільше ліквідні активи

Кошти в національній і іноземній валюті

Короткострокові фінансові вкладення

2 Швидко реалізовані активи

2.1 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

2.2 Дебіторська заборгованість по розрахунках із бюджетом, по нарахованих прибутках, по внутрішніх розрахунках,

2.3 векселі отримані,

2.4 інша поточна дебіторська заборгованість,

2.5 інші оборотні активи;

2.6 резерв сумнівних боргів

3. Повільно реалізовані активи

3.1 запаси

Розподіл оборотних коштів на швидко реалізовані і повільно реалізовані не є абсолютним і залежить від конкретної реальної ситуації, що складається в кожний даний звітний період діяльності підприємства. Може складеться так, що залишки готової продукції на складі підприємства реалізуються швидше (за готівку), чим наступлять терміни погашення дебіторської заборгованості. Тому для кожного підприємства і для кожного окремого періоду існує своє індивідуальне групування поточних активів по ступеню ліквідності.

Ліквідність поточних активів є головним чинником, що визначає ступінь ризику вкладень капіталу в оборотні кошти. Накопичені оцінки реалізуємості тих або інших видів оборотних коштів за тривалий період часу дозволяють визначити можливість ризику вкладень у ці активи.

У таблиці 1.3 приводиться групування оборотних коштів по ступеню ризику вкладень капіталу. Таке групування оборотних коштів дуже потрібна фінансовому менеджеру, задачею якого є контроль за раціональним розміщенням капіталу в поточних активах. Ефективно управляти ліквідністю - значить не допускати збільшення частки активів із високим і середнім ступенем ризику.

табл. 1.3 Склад і структура оборотних коштів по ступеню ризику вкладень капіталу

Група оборотних коштів

Статті активу балансу

1. Оборотні кошти з мінімальним ризиком вкладення

Грошові кошти

Короткострокові фінансові вкладення

2. Оборотні кошти з малим ризиком вкладення

2.1 Дебіторська заборгованість за відрахуванням сумнівної;

Виробничі запаси за відрахуванням залежаних;

Залишки готової продукції і товарів (за відрахуванням тієї, що не користується попитом)

3. Оборотні кошти із середнім ризиком вкладень

Малоцінні і предмети, що швидко зношуються;

Незавершене виробництво (за відрахуванням наднормативного)

Витрати майбутніх періодів

4. Оборотні кошти з високим ризиком вкладень

4.1 Сумнівна дебіторська заборгованість

4.2 Виробничі запаси, що тривалий час заходжуються на складі;

4.3 Наднормативне незавершене виробництво;

4.4 Готова продукція, що не користується попитом;

4.5 Інші елементи оборотних коштів, що не ввійшли в попередні групи .

1.2 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Фінансовий аналіз є істотним елементом фінансового менеджменту й аудита. Практично всі користувачі фінансових звітів підприємств використовують результати фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів.

Власники аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності підприємства. Кредитори й інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики по позиках і внескам. Можна твердо свідчити, що якість прийнятих рішень цілком залежить від якості аналітичного обґрунтування рішення. Про інтерес до фінансового аналізу свідчить той факт, що в останні роки з'явилося багато публікацій, присвячених фінансовому аналізу, активно освоюється закордонний досвід фінансового аналізу і керування підприємствами, банками, страховими організаціями і т.д.

Введення нового плану рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерської звітності в більшу відповідність із вимогами міжнародних стандартів викликає необхідність використання нової методики фінансового аналізу, що відповідає умовам ринкової економіки. Така методика потрібна для обґрунтованого вибору ділового партнера, визначення ступеня фінансової стійкості підприємства, оцінки ділової активності й ефективності підприємницької діяльності.

Основним (а в ряді випадків і єдиним) джерелом інформації про фінансову діяльність ділового партнера є бухгалтерська звітність, що стала привселюдною. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство з товариством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.

Суб'єктами аналізу виступають, як безпосередньо, так і опосредовано, зацікавлені в діяльності підприємства користувачі інформації. До першої групи користувачів відносяться власники засобів підприємства, позикодавці (банки й ін.), постачальники, клієнти (покупці), податкові органи, персонал підприємства і керівництво. Кожний суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити збільшення або зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства; кредиторам і постачальниками - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторами - вигідність поміщення в підприємство своїх капіталів і т.д. Слід зазначити, що тільки керівництво (адміністрація) підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу, проведеного для цілей управління.

Друга група користувачів фінансової звітності - це суб'єкти аналізу, що хоча безпосередньо і не зацікавлені в діяльності підприємства, але повинні за договором захищати інтереси першої групи користувачів звітності. Це аудиторські фірми, консультанти, біржа, юристи, преса, асоціації, профспілки.

У певних випадках для реалізації цілей фінансового аналізу буває недостатньо використовувати лише бухгалтерську звітність. Окремі групи користувачів, наприклад керівництво й аудитори, мають можливість залучати додаткові джерела (дані виробничого і фінансового обліку). Проте частіше усього річна і квартальна звітність є єдиним джерелом зовнішнього фінансового аналізу.

Методика фінансового аналізу складається з трьох взаємозалежних блоків:

- аналізу фінансового стана;

- аналізу фінансових результатів діяльності підприємства;

- аналізу ефективності фінансово-господарської діяльності.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу служить бухгалтерський баланс підприємства (Форма №1 річної і квартальної звітності). Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стана нерідко називають аналізом балансу. Джерелом даних для аналізу фінансових результатів є звіт про фінансові результати (Форма № 2 річної і квартальної звітності). Джерелом додаткової інформації для кожного з блоків фінансового аналізу служить Форма № 1-Б "Звіт про фінансові результати та дебіторську і кредиторську заборгованість" Зазначені форми затверджені відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України. Трохи інша звітність затверджена для підприємств з іноземними інвестиціями зовнішньоекономічних фірм.

Основною метою фінансового аналізу є одержання невеликого числа ключових (найбільше інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках із дебіторами і кредиторами, при цьому аналітика і керуючого (менеджера) може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стана.

Але не тільки часові межі визначають альтернативність цілей фінансового аналізу. Вони залежать також від цілей суб'єктів фінансового аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації.

Мети аналізу досягаються в результаті розв'язання певного взаємозалежного набору аналітичних задач. Аналітична задача являє собою конкретизацію цілей аналізу з урахуванням організаційних, інформаційних, технічних і методичних можливостей проведення аналізу. Основним чинником у кінцевому рахунку є обсяг і якість вихідної інформації. При цьому треба мати на увазі, що періодична бухгалтерська або фінансова звітність підприємства - це лише “сира інформація”, підготовлена в ході виконання на підприємстві облікових процедур.

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємств і множина засобів аналізу цієї діяльності. Фінансовий аналіз за даними фінансової звітності називають класичним засобом аналізу. Внутрішньогосподарський фінансовий аналіз використовує в якості джерела інформації дані про технічну підготовку виробництва, нормативну і планову інформацію й інші дані системного бухгалтерського обліку.

Основний зміст внутрішньогосподарського фінансового аналізу може бути доповнено й іншими аспектами, що мають значення для оптимізації управління, наприклад такими, як аналіз ефективності авансування капіталу, аналіз взаємозв'язку витрат, обороту і прибутку.

У системі внутрішньогосподарського управлінського аналізу є можливість поглиблення фінансового аналізу за рахунок притягнення даних управлінського виробничого обліку, іншими словами, є можливість проведення комплексного економічного аналізу й оцінки ефективності господарської діяльності.

Аналіз фінансового стану підприємства містить у собі такі основні розділи:

Структура активів і пасивів;

Аналіз майнового положення

Експрес-аналіз фінансового стану

Ліквідність

Фінансова стійкість

Аналіз ділової активності й оборотності засобів підприємства

По всіх зазначених розділах проводиться горизонтальний аналіз фінансових і економічних показників, тобто порівнюються показники за ряд аналізованих кварталів, років, розглядається динаміка показників у часі. У кожному розділі обчислюються темпи зростання показників і фінансових коефіцієнтів за останній період.

Система фінансово-економічних коефіцієнтів, що характеризують діяльність підприємства, дозволяє вести аналіз не абсолютних показників у вартісному вираженні, а безрозмірних величин, що дозволяє практично виключити вплив тимчасової динаміки абсолютних показників на результати аналізу, почасти зменшити інфляційне перекручування даних. Порівняння фінансово-економічних коефіцієнтів із критичними і що рекомендуються значеннями цих коефіцієнтів дозволяє зробити конкретні висновки про фінансовий стан підприємства.

Для різноманітних категорій користувачів або суб'єктів фінансового аналізу найбільший інтерес представляють різноманітні, що відповідають їх фаховим і фінансовим інтересам, розділи аналізу.

Для податкової інспекції необхідно, у першу чергу, знання таких фінансових показників як прибуток, рентабельність активів, рентабельність реалізації й інші показники рентабельності.

Для банків, що кредитують, важливі платоспроможність і ліквідність активів підприємства, тобто можливість покрити свої зобов'язання швидко реалізованими активами. Цю інформацію дає дослідження величини і динаміки коефіцієнтів абсолютної і поточної ліквідності.

Для партнерів по договірних відношеннях (постачальників продукції і її споживачів) у першу чергу важлива фінансова стійкість підприємства, тобто ступінь залежності своєї господарської діяльності від позикових коштів, спроможність підприємства маневрувати коштами, фінансова незалежність підприємства.

Для акціонерів і інвесторів у першу чергу становлять інтерес показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємства, курс акцій і рівень дивідендів.

Рентабельність капіталу показує скільки прибутку, за розрахунковий період часу, підприємство одержує на одну гривню свого капіталу. Не менше важливий обсяг реалізації, що безпосередньо впливає на прибуток.

Таким чином, кожний користувач програми фінансового аналізу найбільшу увагу приділяє саме певним показникам, хоча для більш глибокого дослідження й обґрунтованих висновків необхідно, безумовно, проведення фінансового аналізу по всіх розділах для одержання об'єктивної і всебічної картини або діагнозу фінансового стану підприємства.

Платоспроможність - це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги про платежі з боку всіх кредиторів підприємства. Ясно, що мова йде лише про короткострокові позикові кошти - по довгостроковим термін повернення відомий заздалегідь і не відносить до даного періоду.

Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів по всіх короткострокових зобов'язаннях і одночасно безперебійного здійснення процесу виробництва і реалізації продукції. Показник, що характеризує рівень платоспроможності це відношення ліквідних оборотних коштів до суми короткострокової заборгованості. Ліквідні оборотні кошти включають дані II розділу активу балансу підприємства, тому що кошти по статті "Витрати майбутніх періодів" не можуть бути перетворені в гроші для погашення боргів.

Чисельник даного показника повинен значно перевищувати знаменник. Відповідно рівень показника повинен бути значно вище одиниці. Якісна оцінка рівня показника платоспроможності на кожному підприємстві повинна бути оцінена кількісно.

У фінансовій теорії існують зразкові нормативи для цього показника, що називається загальний коефіцієнт покриття.

У 1990-91 р. вважалося, що він не повинен бути нижче 2-2,5. В даний час в умовах нестабільності в економіці його мінімальна величина оцінюється вище - 3-4.

Проте, саме нестабільність унеможливлює якесь нормування цього показника взагалі. Він повинен оцінюватися для кожного конкретного підприємства, по його балансовим даним. Для такої оцінки треба визначити скільки оборотних коштів повинно залишитися в розпорядженні підприємства після погашення поточних боргових зобов'язань на інші потреби - безперебійне ведення виробничого процесу, погашення довгострокових зобов'язань і т.п. Крім того варто врахувати, що при визначенні загального коефіцієнта покриття приймається в розрахунок джерело погашення короткострокових зобов'язань на всю дебіторську заборгованість. Але серед дебіторів є і неплатоспроможні покупці і замовники, що по різних причинах не оплатять продукцію даного підприємства. Всі ці обставини і визначають, наскільки повинний бути вище одиниці показник загального коефіцієнта покриття.

При проведенні аналізу експрес-аналізу фінансового стану підприємства по даним балансу, використовують як вертикальний, так і горизонтальний аналіз. Тобто розглядають структуру балансу та її зміну в абсолютному та відносному вигляді протягом деякого періоду.

При оцінці платоспроможності підприємства використовують такі показники:

Кп - коефіцієнт покриття (загальної ліквідності) - показує, яку частину поточних зобов'язань спроможне погасити підприємство, якщо реалізує всі свої оборотні активи, у тому числі й матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань. Він розраховується так: оборотні активи (рядок 260) / поточні зобов'язання (рядок 620). Оптимальне значення цього коефіцієнту - більше одиниці;

Кшл - коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів: грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості. Він відображає платіжні можливості підприємства з погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Він розраховується таким чином: (оборотні активи (ряд. 260) - запаси (ряд. 100-140)) / поточні зобов'язання (ряд. 620). оптимальне значення цього коефіцієнту знаходиться в межах від 0,6 до 0,8.

Кабсл - коефіцієнт абсолютної (грошової) ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити грошовими коштами (тобто негайно). Цей коефіцієнт розраховується так: грошові кошти та їх еквіваленти (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд 240) / поточні зобов'язання (ряд. 620). Оптимальне значення цього коефіцієнту - більше 0. Але найліпше, коли це значення коливається між 0,2 та 0,35.

Для аналізу фінансової стійкості підприємства використовують наступні коефіцієнти:

Кавт - коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) - показує ,яку частину в загальних вкладеннях у підприємство становить власний капітал і характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансової діяльності. Розраховується як відношення суми власного капіталу та забезпечень (ряд. 380 + ряд. 430) до підсумку балансу (ряд. 640). Оптимальним вважається значення більше 0,5.

К фс - коефіцієнт фінансової стабільності - показує співвідношення власних і залучених коштів підприємства і характеризує здатність підприємства залучати зовнішні джерела фінансування. Розраховується як відношення суми власного капіталу та забезпечень (ряд. 380 + ряд. 430) до загальної суми зобов'язань (ряд. 480 + ряд. 620). Оптимальним вважається значення більше одиниці.

Кзвк - коефіцієнт забезпеченості власними коштами - показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок коштів чистого оборотного капіталу. Розраховується як відношення суми власних оборотних коштів (ряд. 260 - ряд. 620) до суми матеріальних оборотних активів (ряд. 100-140 ). Оптимальним вважається значення більше 0,1.

Ква - коефіцієнт ефективності використання активів (рентабельність сумарного капіталу) - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню загальних вкладень у його діяльність, характеризує дохідність усього капіталу, яким володіє підприємство, незалежно від джерел його надходження. Розраховується так: чистий прибуток (ф№2 ряд. 220) / середня величина активів (ряд 640П+ряд.640К)/2. Оптимальним вважається якнайбільше значення.

Кввк - коефіцієнт ефективності використання власного капіталу (або коефіцієнт прибутковості власного капіталу) - показує, скільки чистого прибутку має підприємство в середньому на кожну гривню власного капіталу, тобто характеризує ефективність власних інвестицій. Розраховується так: чистий прибуток (ф№2 ряд. 220) / середня величина власного капіталу (ряд 380П+ряд.380К)/2. Оптимальним вважається якнайбільше значення

Кос/об - коефіцієнт співвідношення необоротних та оборотних активів. Розраховується так: необоротні активи (ряд. 080) / оборотні активи (ряд 260). Якщо цей показник менший від показника фінансової стабільності, або дорівнює йому, то фінансова стабільність зберігається.

1.3 АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Ненормовані оборотні кошти мають форму грошових коштів і незакінчених розрахунків. У зв'язку з чинним порядком і термінами проведення розрахунків неминуча наявність певних перехідних залишків заборгованості на звітні дати. Поряд із цим через порушення нормальної ходи фінансово-господарської діяльності виникає додаткова неплануєма потреба у фінансових ресурсах. Планові норми і нормативи по цій групі оборотних коштів не встановлюється.

Джерелами покриття ненормованих оборотних коштів, за винятком що кредитуються банком, являються притягнуті поза планом ресурси. Відволікання коштів підприємства на не передбачені планом мети найчастіше призводить до затримки в обороті коштів постачальників.

Аналіз ненормованих оборотних коштів заснований на виявленні сум дебіторської і кредиторської заборгованості, причин, що призвели до утворення цих сум, їхній вплив на фінансовий стан підприємства.

Дебіторською заборгованістю називається заборгованість організацій і окремих осіб підприємству, а кредиторською - заборгованість підприємства організаціям і окремим особам. Збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання з обороту коштів підприємства. Кредиторська заборгованість часто являється результатом фінансових утруднень. Тому суворий контроль за платіжною дисципліною, виявлення невиправданих сум дебіторської і кредиторської заборгованості мають важливе значення.

До дебіторської заборгованості відносять незакінчені розрахунки за товари відвантажені, відбивані в II розділі активу балансу. Вивільнення оборотних коштів, вкладених у ці статті, значною мірою сприяє збільшенню обсягу реалізації, прибутку, поліпшенню фінансового положення підприємства.

Частина незакінчених розрахунків за товари відвантажені пов'язана з нормальними термінами документообігу. Заборгованість по цій статті покривається кредитом банку під розрахункові документи в шляху. Вона може бути пов'язана з помилками в оформленні розрахункових документів, а також із порушенням договірних умов поставки по комплектності і якості продукції. Підприємство в цьому випадку несе непродуктивні витрати по відвантаженню, транспортуванню і збереженню продукції. Наявність цих сум на балансі підприємства свідчить про недоліки в роботі підприємства, викликає необхідність детального аналізу відповідних сторін його діяльності.

По статті “Інша поточна дебіторська заборгованість” відбиваються інші види заборгованості. За даними аналітичного обліку виявляються ті суми, що викликані незаконним авансуванням постачальників у рахунок майбутнього відвантаження матеріальних цінностей, невчасним стягненням сум по пред'явлених підприємствах претензіям і т.п.

При аналізі кредиторської заборгованості, відбитої в розділі IV пасиву балансу, також варто виділити суми, обумовлені чинним порядком розрахунків і пов'язані з порушеннями розрахунково-платіжної дисципліни.

Нормальною кредиторською заборгованістю вважають заборгованість постачальникам по акцептованих і інших розрахункових документах, термін оплати яких не наступив, переплати і недоплати на звітну дату по розрахунках із бюджетом (крім недоїмки по платежах), перевищення фактичної заборгованості по тривалих пасивах над плановою.

Невиправданими вважають прострочена кредиторська заборгованість, заборгованість постачальникам по поставках, відбиті по статті “Інші поточні зобов'язання” незакінчені аванси покупців у рахунок майбутнього відвантаження продукції, що перевищує нормальні терміни заборгованість покупцям.

У процесі фінансово-господарської діяльності кошти підприємства чинять кругообіг починаючи з авансування коштів для створення виробничих запасів через стадію незавершеного виробництва і закінчуючи оплатою покупцем відвантаженої готової продукції.

Оборотність оборотних коштів - найважливіший якісний показник, що характеризує використання оборотних коштів. Він відбиває час, що затрачається на прямування оборотних коштів через усі стадії кругообігу. Прискорення оборотності оборотних коштів грає важливу роль, забезпечуючи економію ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації продукції. При прискоренні оборотності зменшується потреба в оборотних коштах, і вони визволяються з обороту, а при уповільненні виникає потреба в залученні в оборот додаткових коштів.

Для оцінки роботи підприємства дуже важливий аналіз зміни часу обороту ресурсів підприємства, вкладених у запаси і розрахунки. Він дає можливість визначити зменшення потреби в оборотних коштах шляхом оптимізації запасів, їхнього відносного зниження в порівнянні зі зростанням виробництва, прискорення розрахунків або, навпаки, притягнення коштів в оборот при несприятливому положенні справ на цих ділянках роботи. Оборотність оборотних коштів визначається в днях у виді відношення середнього залишку оборотних коштів до одноденного обороту по реалізації за звітний період по формулі

,

де CO - середній залишок оборотних коштів за звітний період;

D - число днів у звітному періоді;

P - оборот по реалізації за звітний період.

Середній залишок оборотних коштів обчислюється шляхом розподілу суми половини залишку на початок і кінець звітного періоду і залишків на перші числа інших місяців на кількість місяців звітного періоду. Планові залишки оборотних коштів визначають з обліком середньої фактичної заборгованості банку після перевірки забезпечення на 1-е число місяця (крім кредиту на тимчасові потреби) і середньої заборгованості постачальникам, зарахованої банком при кредитуванні.

Фактичний оборот по реалізації за звітний рік обчислюється виходячи з вартості реалізованої продукції в оптових цінах підприємства. Оскільки частина оборотних коштів постійно використовується в непромислових господарствах, до обороту варто додати вартість реалізованої непромислової продукції, матеріальних цінностей і послуг.

При визначенні фактичного обороту по реалізації за попередній період суми додаткового виторгу від завищення встановлених цін і тарифів, а також прибутку, отриманої від реалізації продукції, виготовленої з відступом від стандартів і технічних умов, не виключаються. Відповідно обчислюється оборотність у днях за цей період.

Плановий оборот по реалізації повинний бути обчислений виходячи з показників, що облічені при визначенні фактичного обороту.

При порівнянні показників оборотності повинна бути забезпечена їхня порівнянність. При зміні оптових цін на реалізовану підприємством продукцію оборот перераховується по нових цінах. При зміні цін на матеріальні цінності, що одержуються підприємством, середні залишки нормованих оборотних коштів перераховуються по нових цінах. У випадках змін структури підприємств у результаті їхнього об'єднання або роз'єднання дані про фактичну реалізацію за попередній рік коректуються відповідно до складу підприємства на кінець звітного року.

На оборотність впливає зміна структури оборотних коштів. При аналізі обчислюють показники оборотності по групах оборотних коштів шляхом розподілу середньорічних залишків окремих елементів оборотних коштів на одноденний обсяг реалізації продукції. Потім по елементах визначають відносне вивільнення або вкладення оборотних коштів. Їхня сума повинна бути дорівнювати результату, обчисленому в цілому по оборотних коштах.

Для оцінки ефективності використання оборотних коштів може бути також обчислений коефіцієнт оборотності шляхом розподілу суми реалізованої продукції на середній залишок оборотних коштів за звітний період . Коефіцієнт оборотності характеризує кількість оборотів, зроблених оборотними коштами за звітний період.

Оборотність оборотних коштів можна висловити через середню потребу в оборотних коштах на гривню реалізованої продукції. Отриманий показник відбиває рівень завантаження оборотних коштів. Неважко зауважити, що цей показник по величині обернений попередньому.

Прискорення оборотності оборотних коштів залежить від удосконалювання організації виробництва, скорочення виробничого циклу, економії матеріальних ресурсів і застосування більш дешевих і ефективних їхніх видів, поліпшення матеріально-технічного постачання і збуту, умов поставок сировини і готової продукції, переходу на прямі зв'язки між постачальниками і споживачами, дотримання розрахунково-платіжної дисципліни.

2. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості комунального підприємства та управління нею

2.1 Економічна характеристика підприємства

Державне комунальне підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне підприємство (ДКПС ШРБП) засноване виконавчим комітетом Криворізької міської Ради народних депутатів за №280 від 27.11.1990 р. згідно Закону України “О місцевих Радах народних депутатів, місцевому та регіональному самоврядуванні “. ДКПС ШРБП було виведене з підпорядкування обласної організації та підпорядковано Управлінню житлово-комунальних господарств (УЖКГ) виконкому міської Ради Кривого Рогу.

Згідно рішення Криворізької міської Ради ХІV сесії ХХІІ скликання від 26.04.2005 р. за №407 до підприємства приєднано державне комунальне підприємство Комбінат благоустрою, та змінена назва підприємства на комунальне підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне підприємство (КПС ШРБП).

Підприємство є державним з комунальною формою власності, має права юридичної особи, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку, штампи, бланки з назвою підприємства, самостійний баланс і діє згідно Закону України “ О підприємствах в Україні” .

З часу його державної реєстрації, підприємство має власністні та невластністні права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді.

Підприємство керується рішеннями органів державної влади, засновника і уповноваженого їм органа. Юридична адреса підприємства: 50045, м. Кривий Ріг, вул. Урожайна,1.

Головною задачею діяльності КПС ШРБП являється задоволення потреб юридичних та фізичних осіб в його продукції, роботах, послугах і реалізація на підставі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів трудового колективу підприємства.

З цією метою підприємство здійснює:

- будівництво, капітальний та поточний ремонт автомобільних шляхів, тротуарів, автостоянок, різноманітних площадок та інших об'єктів зовнішнього благоустрою, споруд власної бази та інших господарчих будівель; дебіторський кредиторський заборгованість бюджетний

- виробництво та покращання споживчих якостей будівельних матеріалів (асфальтобетону);

- виконання робот по ручному та механізованому утриманню шляхів та тротуарів, утриманню міських вбиралень, зливної каналізації, мостів, шляхопроводів, пам'ятників, зупиночних павільйонів, утриманню та поточному ремонту підземних переходів та інших об'єктів зовнішнього благоустрою;

- комерційне посередництво, брокерські послуги;

- розробка і затвердження цін і тарифів на випущену продукцію і послуги, надані населенню і підприємствам;

- забезпечення виконання завдань по впровадженню досягнень науки і техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів, економному використанню матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів;

- організація матеріально-технічного постачання, придбання матеріалів, обладнання, інструментів за договірними, вільними цінами в оптовій та роздрібній торгівлі, у юридичних та фізичних осіб;

- прийняття заходів щодо зростання рентабельності, накопичень, ефективного використання основних фондів, обігових коштів, банківських кредитів;

- забезпечення впровадження прогресивних форм організації праці, правильного використання нових системі умов оплати праці;

- виконання заходів щодо укріплення виробничої бази підприємства, реконструкції діючого обладнання;

- організація проведення виховної та культурно-масової роботи серед трудящих;

- придбання цінних паперів та їх реалізація;

- самостійне використання чистого доходу і амортизаційних відрахувань;

- здійснення бартерних операцій

Потужність однієї асфальтобетонної установки - 250 т асфальтобетону за зміну. Потужність асфальтобетонного цеху - 2502 установки 18днів 7 місяців (сезон роботи) = 63000 т, або 63000000 кг:120 кг =525 тис. м2 (120 кг -норма расходу). Але через недостатню забезпеченість сировиною підприємство може відремонтувати лише 147,5 тис. м2 автошляхів.

КПС ШРБП виконує роботи по ремонту автошляхів міста і являється генеральним підрядником власника шляхів - УЖКГ виконкому міської ради Кривого Рогу.

2.2 Аналіз техніко-економічних показників підприємства

Основні техніко-економічні показники роботи даного підприємства за три роки представлені в таблиці 2.1.

табл. 2.1 Основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

№ п/п

Найменування показника

од. виміру

2006 рік

2007 рік

2008 рік

1

Обсяг виконаних робіт в фізичному вимірі:

по ремонту автошляхів;

по утриманню автошляхів;

тис. м2

тис. м2

115,6

1231,5

128,2

1305,1

85,1

1002,6

2

Обсяг виконаних робіт в грошовому вимірі:

по ремонту автошляхів;

по утриманню автошляхів

тис. грн.

тис. грн.

6088,4

3524,6

8391,4

4858,2

4934,6

2856,8

3

Витрати на виробництво продукції, надання послуг всього:

тис. грн.

6957,9

11627,3

7239,2

у тому числі:

матеріальні витрати

витрати на оплату праці

відрахування на соціальні заходи

амортизація

тис. грн.

4059,8

2660,0

1020,8

374,8

6938,9

3615,0

1437,7

500,4

3928,1

2987,1

1135,1

479,9

4

Чистий прибуток

тис. грн.

2354,2

-2276,8

793,5

5

Средньоспискова чисельність працюючих

чол.

553

598

497

6

Середня заробітна плата

грн.

400,8

503,8

499,8

Як бачимо з даних таблиці, найбільш продуктивно підприємство працювало в 2007 році. Цей рік відзначився великим розміром показника обсягу робіт як в фізичному, так і в грошовому вимірі. Як можна бачити з пунктів 5 та 6, зросла не тільки чисельність працюючих, але й їхня заробітна платня, що взагалі є досить позитивним явищем. Причиною такого зростання обсягів виконаних робіт та наданих послуг є той факт, що саме в 2007 році підприємство виконувало низку важливих робіт з капітального ремонту автошляхів міста, які є не тільки матеріалоємкими, але й вимагають більш високою кваліфікації працівників, що, в свою чергу визиває підвищення рівня заробітної плати робітників. Також підвищився рівень матеріальних витрат підприємства, що пов'язано із підвищенням рівня обсягу виконаних робіт та наданих послуг.

На відміну від 2007 року, в 2008 обсяги виконуємих робіт та наданих послуг значно скоротилися (майже на 34% проти 2007 року). Але рівень заробітної плати на одного працюючого знизився лише на 17%. Це пов'язано з тим, що в 2008 рокі підвищився рівень мінімальної заробітної плати, що призвело до підвищення часової тарифної ставки основних робітників та допоміжного персоналу.

2.3 АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

На основі даних, представлених в розділі 1.2, розрахуємо основні показники, що дадуть змогу оцінити загальний фінансовий стан підприємства за три роки.

Першим кроком для цього стане експрес-аналіз балансу підприємства, які наведені в додатках А,Б,В і представляють дані за 2006,2007 та 2008 роки.

Звичайно, для розглядання структури та динаміки балансу будуть братися укрупнені, зведені за однорідними признаками показники. Такі дані наведені в таблиці 2.2

табл. 2.2 Експрес-аналіз структури балансу

Статті балансу

код рядка

тис. грн.

структура , % від загальної валюти балансу

2006

2007

2008

2006

2007

2008

Необоротні активи

080

2270,8

2716,3

2363,2

16,8

26,1

22,2

Оборотні активи:

260

11257,5

7696,0

8278,2

83,2

73,9

77,8

- грошові кошти та поточні фінансові інвестиції

220-240

3,9

1,0

54,9

0,03

0,01

0,5

- дебіторська заборгованість

150,160,170-200

10072,4

6649,6

7298,7

74,4

63,9

68,6

- матеріальні оборотні кошти

100-140

1181,2

1045,2

824,8

8,77

9,99

7,8

- інші оборотні кошти

250

0

0

99,8

0

0

1,0

Витрати майбутніх періодів

270

2,5

2,5

1,3

0,02

0,02

0,01

БАЛАНС

280

13530,8

10414,8

10642,7

100,0

100,0

100,0

Власний капітал

380

5370,7

3832,9

3407,0

39,7

36,8

32,0

- статутний капітал

300

2545,2

3284,2

3339,5

18,8

31,5

31,4

- інші фонди

330

418,4

418,4

418,4

3,1

4,0

3,9

- нерозподілений прибуток

350

2407,1

130,3

350,9

17,8

1,3

3,3

Довгострокові зобов'язання

430,480

417,1

1511,5

755,7

3,1

14,5

7,1

Поточні зобов'язання:

620

7743,0

5070,4

6480,0

57,2

48,7

60,9

- кредиторська заборгованість

520,530,540-590

7532,6

4513,0

5938,8

55,7

43,3

55,8

- короткострокові кредити

500

- інші короткострокові зобов'язання

610

210,4

557,4

541,1

1,6

5,4

5,1

БАЛАНС

640

13530,8

10414,8

10642,7

100,0

100,0

100,0

При проведенні даного вертикального аналізу, можна бачити, що в структурі активів підприємства переважають оборотні активи (83,2%, 73,9% та 77,8%). Необоротні кошти займають досить малу частку загальної валюти балансу - 16,8%, 26,1% та 22,2%. Така структура активів підприємства склалася тому, що на балансі підприємства в основному знаходяться не будівля та споруди виробничого призначення, а машини та механізми. Їх вартість набагато менша, ніж у перших. Що ж стосується великого розміру оборотних активів, то як бачимо, вона складаються насамперед з дебіторської заборгованості всіх видів - 74,4% від загальної суми балансу, 63,9% та 68,6%. Хоча виробництво асфальтобетону і є матеріалоємним виробництвом, але залишки матеріальних оборотних коштів на підприємстві складають дуже малу частку - 8,77%, 9,99% та 7,80%. Це склалося тому, що при виробництві асфальтобетону не можуть залишатися напівфабрикати та матеріали, згідно технології вони повинні одразу ж бути використаними.


Подобные документы

  • Сутність, зміст та значення дебіторської заборгованості у діяльності підприємства, її види та класифікація. Аналіз стану дебіторської заборгованості ТОВ "Ворожба". Огляд факторинга як методу її рефінансування. Основні організаційні методи управління нею.

    дипломная работа [169,7 K], добавлен 10.06.2014

  • Варіативність підходів до розробки управлінських рішень. Аналіз результатів діяльності підприємства ПАТ "ВЗТА". Фінансовий аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості об’єкта дослідження. Шляхи вдосконалення та управління заборгованостю.

    курсовая работа [263,3 K], добавлен 25.02.2013

  • Дослідження методичних підходів формування механізму управління дебіторською заборгованістю підприємства. Основні фактори впливу на динаміку та якість дебіторської заборгованості. Шляхи мінімізації негативного впливу факторів, які доцільно застосовувати.

    статья [1,8 M], добавлен 07.02.2018

  • Основи управління дебіторською заборгованістю підприємства в системі кредитної політики: класифікація, принципи, підходи до аналізу. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління оборотними активами підприємства та політика її оптимізації.

    дипломная работа [737,5 K], добавлен 12.09.2012

  • Теоретичні основи управління, економічний зміст фінансових ризиків підприємства, їх сутність та класифікація. Аналіз фінансових результатів, зміни формування власних обігових коштів, вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан.

    дипломная работа [124,4 K], добавлен 03.03.2011

  • Показники оцінки фінансового стану підприємства. Стан майнового положення. Оцінка ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності та рентабельності. Темпи приросту дебіторської і кредиторської заборгованості. Аналіз інвестиційної привабливості.

    курсовая работа [59,7 K], добавлен 28.03.2016

  • Сутність дебіторської заборгованості: поняття, класифікація та оцінка. Проблеми дебіторської заборгованості вітчизняних підприємств. Недоліки існуючої системи обліку. Використання комплексного методичного підходу до розрахунку резерву сумнівних боргів.

    реферат [22,3 K], добавлен 15.10.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.