Роль державного бюджету в забезпеченні економічного розвитку регіонів України

Економічна сутність та природа державного бюджету, роль в системі управління соціально-економічним розвитком суспільства, призначення видатків. Головні шляхи та перспективи зміцнення економічного розвитку регіонів за рахунок коштів державного бюджету.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2014
Размер файла 157,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Субвенції соціального спрямування 2013 року були перераховані в обсязі 48,7 млрд. грн, у т. ч.:

* субвенція на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим

сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям - 40,1 млрд. грн.

* субвенція на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот - 6,7 млрд. грн.

Найбільшими показниками виконання річного плану характеризувалися такі субвенції, що мають економічний характер:

* на розвиток соціально-економічної сфери міста Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (річний план складає 81,1 млн. грн.) - профінансовано у повному обсязі, передбаченому на рік;

* обласному бюджету Донецької області - на будівництво ПЕТ-КТ центру, капітальний ремонт і реконструкцію лікарняних споруд та закупівлю високовартісного медичного обладнання для Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання (річний план складає 60,0 млн. грн), профінансовано у повному обсязі, передбаченому на рік;

* обласному бюджету Тернопільської області - на продовження будівництва житлових будинків у м. Почаєві Кременецького району з метою відселення сторонніх осіб з території Свято-Успенської Почаївської Лаври, профінансовано у повному обсязі, передбаченому на рік.

Не розпочато фінансування запланованої субвенції міському бюджету міста Дніпропетровська - на завершення будівництва метрополітену (річний план складає 99,0 млн. грн);

Найбільше значення для покращення економічного становища України мають субвенції з державного бюджету місцевим, на розвиток регіонів.

Таблиця 2.6. Субвенції з державного бюджету в місцеві бюджети України на соціально-економічний розвиток окремих територій у 2009-2013 роках

2009

2010

2011

2012

2013

Міжбюджетні трансферти (всього), млрд. грн.

59,5

78,2

95,3

125,8

117,2

Субвенції (всього), млрд. грн.,

з них:

25,7

33,9

47,1

65,2

56,0

на соціально-економічний розвиток, млрд. грн.

-

1,3

2,0

2,6

1,5

Питома вага субвенцій на розвиток у складі трансфертів (%)

-

1,7

2,1

2,1

1,3

На основі даних таблиці 2.10. можна стверджувати, що у 2009 році Міністерством фінансів не було передбачено трансфертів на соціально-економічний розвиток, що пов'язано з складними наслідками фінансово-економічної кризи. У 2013 році порівняно з 2010 р. міжбюджетні трансферти на розвиток окремих регіонів збільшився на 0,2 млрд. грн. Питома вага трансфертів на розвиток у всьому об'ємі трансфертів за останні 4 роки зменшилась на 0,4 млрд. грн. Що дає можливість зробити висновок про не ефективне використання коштів державного бюджету, та підкреслити, що весь тягар економічного розвитку регіонів покладений на місцеві бюджети, а саме на бюджети розвитку в регіонах.

На прикладі бюджету Одеської області розглянемо структуру міжбюджетних трансфертів, які надійшли до складу доходів бюджету області у 2009-13 рр.

За 2009-2013 роки частка субвенцій складала близько 40-50% всього обсягу трансфертів та мала тенденцію до збільшення. Якщо в 2009 році обсяг субвенцій складав 1218,1 млн. грн., то в 2013 році відповідно 2593,0 млн. грн. Спостерігається номінальне збільшення в 2 рази. Тобто за останні 5 років сума субвенцій з державного бюджету в загальній кількості за 2009-2013 роки збільшилась на 1374,9 млн. грн., проте тенденція до збільшення спостерігалася до 2012 року, а у 2013 році відбулось різке зниження даного показника, що може бути пов'язано з стимулювання розвитку місцевих бюджетів.

В 2013 році дотація вирівнювання була перерахована в обсязі 921,2 млн. грн., що на 1841,1 млн. грн. меньше відповідного показника попереднього року, зменшення відбулось майже в 3 раза. Це свідчить про достатність власних ресурсів в області.

Розглянувши табл. 2.5, можна зробити висновок, що за останні 5 років частка дотацій вирівнювання складала близько 40-50% всього обсягу трансфертів та мала тенденцію до збільшення. Якщо в 2009 році обсяг дотацій вирівнювання складав 1414,4 млн. грн. або 49,6% загального обсягу трансфертів, то в 2013 році відповідно 921,2 млн. грн. та 25-30%.

Економічний розвиток територій в будь-якій країні переважно відбувається у великих містах. Згідно із чинним законодавством України, розвиток місцевої економіки має відбуватися за рахунок бюджетних коштів, а також самостійно залучених місцевою владою інвестицій. На прикладі міста Одеси розглянемо інвестиційний потенціал міста та можливості міського бюджету самостійно профінансувати інвестиційні можливості.

Таблиця 2.7. Інвестиційно привабливі види діяльності в місті Одеса у 2013 році

Вид економічної діяльності

Частина в загальному об'ємі ПІІ, %

Промисловість

31,0

Транспорт, складське господарство, поштова і кур'єрська діяльність

18,1

Операції з нерухомим майном

12,2

Будівництво

9,0

Оптова і роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

7,5

Фінансова і страхова діяльність

6,7

Отже, як свідчать дані таблиці 2.7., місто Одеса має вагомий потенціал економічного розвитку майже у всіх сферах соціально-економічного життя. Здійснення фінансування даних видів діяльності за рахунок місцевого бюджету можливо або за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету, а саме - бюджету розвитку, або за рахунок залучення альтернативних джерел, а саме - здійснення внутрішніх та зовнішніх запозичень, право здійснювати які місто має згідно Бюджетного кодексу як місто, що має понад 500 тис. мешканців. Зазначимо, що місто Одеса має відомий негативний досвід проведення зовнішніх запозичень, до яких місцева влада зверталася неодноразово і зараз виплачує кошти по погашенню останнього запозичення, здійсненого у 2006 році.

Таблиця 2.8. Питома вага державних трансфертів у видатках бюджету м. Одеси за 2009-2013 роки, млн. грн.

2009

2010

2011

2012

2013

Доходи (всього)

З них:

1997,7

2548,4

2783,4

3564,5

3451,2

Надходження до бюджету розвитку

110,7

250,2

110,3

299,8

369,9

Субвенції з державного бюджету

480,3

542,7

687,3

1099,0

859,5

Видатки (всього)

З них:

2068,2

2499,7

2732,6

3309,8

3310,2

Видатки бюджету розвитку

136,5

148,3

161,8

251,4

220,3

З таблиці 2.8 видно, що за аналізуючий період коштів бюджету розвитку, недостатньо для того, щоб забезпечити економічний розвиток м. Одеси, шляхом здійснення капітальних витрат.

Субвенції з державного бюджету мали стійку тенденцію зростання до 2012 року, у 2013 році розмір субвенцій зменшився порівняно з попереднім роком на 239,5 млн. грн., або на 21,8%, що може бути пов'язано з збільшенням надходжень до бюджету розвитку.

Стійкий розвиток економіки, відродження конкурентоспроможних виробництв, повноцінне використання потенціалу міста та зростання рівня життя населення вимагає відповідних капітальних вкладень у виробничу і соціальну сферу. Проте, враховуючи обмеженість бюджетних коштів, важливим напрямком місцевої інвестиційної політики є створення сприятливих умов для залучення інвестиційного капіталу, оскільки на трансферти з державного бюджету розраховувати не приходиться.

Станом на 31 грудня 2013 р. сума прямих іноземних інвестицій з країн світу в економіку міста Одеси, включаючи боргові інструменти (заборгованість по кредитах і позиках, зобов'язання по торгівельних кредитах і інші зобов'язання перед прямими інвесторами), склала 931,1 млн. дол. США. Структура прямих інвестицій в місто Одесу наведена на рис. 2.9. За підсумками 2013 року спостерігався відтік прямих іноземних інвестицій, включаючи боргові інструменти, в сумі 3,5 млн. дол. США. Відтік стався через виведення нідерландських інвестицій з економіки міста, а саме з галузі будівництва.

Підсумовуючи дослідження структури міжбюджетних трансфертів та їх ролі у забезпеченні економічного розвитку територій зазначимо, що:

По-перше, міжбюджетні трансферти в Україні є основною формою реалізації міжбюджетних відносин і спрямовані на збалансування та вирівнювання фінансової спроможності відповідних бюджетів. Вони складають левову частку доходів більшості місцевих бюджетів України, які спрямовуються як до загального, так і до спеціального фондів.

По-друге, аналіз структури трансфертів з державного бюджету в місцеві бюджети України засвідчив, що в них переважають дотації вирівнювання, які спрямовуються в загальний фонд місцевих бюджетів, а не субвенції на розвиток територій, що свідчить про пріоритетність поточних потреб, над економічним зростанням.

По-третє, аналіз структури доходів бюджету Одеської області у 2009-2013 рр. засвідчив загальнонаціональну тенденцію до фінансування економічного розвитку за остаточним принципом, про що свідчить переважання частки дотації вирівнювання над часткою спеціальний субвенцій, які якщо й надавалися, то переважно на соціальний захист.

По-четверте, економічний розвиток країни переважно відбувається у великих містах, яким безперечно є м. Одеса. Аналіз доходної частини бюджету міста засвідчив наявність міжбюджетних трансфертів, однак частка субвенцій на економічний розвиток в них є недостатньою для покриття всіх інвестиційно привабливих проектів міста.

Зміст і характер видатків Державного бюджету на економіко-соціальний розвиток полягає у забезпеченні виконання державою своїх функцій. Тому їх призначення передбачає задоволення найважливіших потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони, забезпечення громадського порядку, безпеки держави тощо.

Забезпечення ефективного використання бюджетних коштів сприятиме покращенню діяльності фінансової системи держави, стане гарантом розширеного відтворення, позитивного впливу на кількісні та якісні показники економічного життя країни.

Витрати бюджетів повинні спрямовуватись у сферу виробництва, на підтримку інноваційно-інвестиційної діяльності, на фінансування капітальних видатків, на підтримку малого та середнього бізнесу, оскільки постійне фінансування споживання не призводить до розвитку економіки.

Місцеві бюджети є важливим економічним важелем регіонального розвитку. Тому важливим завданням фінансової діяльності місцевих органів влади є задоволення суспільних інтересів і потреб громади та сприяння соціально-економічному розвитку регіону.

Аналіз видатків Державного бюджету за 2009 - 2013 роки, дав змогу зробити висновки, що державні видатки за вказаний період зросли за всіма напрямками. Найбільше зростання за останні роки було зафіксовано по видаткам з соціального захисту населення, що свідчить по соціальну направленість бюджетної політики. Аналіз видатків місцевих бюджетів показав що найбільшими є видатки на освіту ? 74,6 млрд. грн. (або 34,2% від усіх видатків місцевих бюджетів), на соціальний захист і соціальне забезпечення - 56,4 млрд. грн. (або 25,8%), на охорону здоров'я - 46,2 млрд. грн. (або 21,2%).

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни залежить від ефективної системи міжбюджетних відносин. Тому до основних задач фінансової політики, орієнтованої на економічний розвиток, віднесено, в тому числі, реформування міжбюджетних відносин.

В ході роботи було здійснено аналіз міжбюджетних трансфертів за 2009 - 2013 роки та здійснено оцінку їх впливу на економічний розвиток України. Можна констатувати, що за останні 5 років рівень міжбюджетних трансфертів зріз у 1,38 рази, що свідчить про збільшення залежності місцевих органів влади від державного бюджету. Розгляд структури трансфертів дав змогу встановити, що більшу частину займають дотації вирівнювання, дещо менше субвенції на соціальний захист населення та інші дотації та субвенції.

Економічний розвиток країни переважно відбувається за рахунок великих міст, «донорів», одним із таких міст є м. Одеса. Аналіз доходної частини бюджету міста засвідчив наявність міжбюджетних трансфертів, однак частка субвенцій на економічний розвиток в них є недостатньою для покриття всіх інвестиційно привабливих об'єктів міста, що гальмує потенційне економічне зростання.

Альтернативою міжбюджетним трансфертам та іншим встановленим чинним законодавством України податкових джерел фінансування економічного розвитку є запозичення. Однак, користуватися таким альтернативним джерелом надходжень до бюджету розвитку в Україні мають лише міста з населенням більше 500 тис. осіб.

3. Шляхи зміцнення економічного розвитку регіонів за рахунок коштів державного бюджету

3.1 Критерії ефективності державних видатків в умовах кризового стану економіки

Розвиток економіки відбувається в умовах обмежених ресурсів та необмежених потреб, тому одним із головних завдань держави, її органів і структур є формування механізму ефективного й раціонального використання бюджетних коштів. Адже держава від самого початку зобов'язана створити таку систему інститутів і так організувати їх діяльність, щоб забезпечити повноту надання соціальних послуг населенню відповідно до прийнятих стандартів, а також сприяти поліпшенню рівня та якості життя громадян незалежно від місця їх проживання.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів, які держава спроможна спрямувати на соціальний та економічний розвиток, особливої актуальності набувають питання вдосконалення процесу бюджетування та програмно-цільового методу формування бюджету, як інструмента підвищення ефективності використання бюджетних коштів та посилення важелів бюджетної політики [96].

«Ефективність» - здатність створювати ефект, результативність процесу, проекту тощо та визначається як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат [98].

Визначальним у неефективному використанні коштів є людський фактор, оскільки саме від виважених, кваліфікованих, обгрунтованих рішень посадовців залежать ефективність і результативність використання коштів. Інакше, як свідчить досвід, бюджетних порушень і втрат не уникнути.

Важливим чинником формування ефективних бюджетних відносин є законодавство - саме від нього залежить їх характер. Між тим у Бюджетному кодексі є лише загальне визначення принципу ефективності.

Принцип ефективності й результативності передбачає, що при складанні й виконанні бюджетів учасники бюджетного процесу мають виходити з необхідності досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів, а також максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. При цьому цілі учасників бюджетного процесу повинні ґрунтуватися на національній системі цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням.

Таким чином, настадії складання чи виконання бюджету учасники бюджетного процесу, відповідальні за складання й виконання бюджетів, мають виходити із двох цілей: перша - досягнення запланованої мети, друга - досягнення максимального результату. При досягненні запланованої мети учасники бюджетного процесу повинні прагнути до економії бюджетних коштів, а при досягненні максимального результату (порівняно із запланованим) - мають право використати всі передбачені в бюджеті кошти для фінансування відповідних заходів [7].

При проведенні аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів використовують такі показники, як:

1) відповідність витрачання коштів поставленим цілям і задачам;

2) рівень задоволення потреб суспільства в процесі витрачання коштів бюджету;

3) оптимізація (досягнення раціональних обсягів) витрачання коштів з метою вирішення поставлених задач;

4) забезпечення черговості витрачання коштів за визначеними напрямами;

5) відповідність фактичної вартості товарів та послуг, придбаних за бюджетні кошти, справедливій вартості;

б) дотримання строків оплати продукції (товарів, послуг), що купуються за бюджетні кошти.

Досягнення фінансової ефективності розглядають в економічній теорії як одержання максимального ефекту за умов витрачання визначеного обсягу коштів. А ефект відображається в наведених вище показниках. У такому разі для проведення аналізу ефективності витрачання коштів бюджету потрібно визначити кожний із показників, які можна згрупувати в такі розділи:

1) ступінь задоволення потреб суспільства, який передбачено досягнути в процесі витрачання коштів;

2) визначення співвідношення між досягнутими результатами та обсягами витрат;

3) врахування чинника часу в процесі використання бюджетних коштів.

Ступінь задоволення потреб суспільства у зв'язку з реалізацією бюджетних програм визначають, порівнюючи досягнуті результати з запланованими цілями. Якщо кошти бюджету витрачаються відповідно до затвердженого кошторису, тоді є узгодженість між метою та результатами використання ресурсів. Але у певних випадках, враховуючи динаміку розвитку країни в умовах переходу до ринкової економіки, доцільно здійснювати коригування цього процесу. Використання коштів з метою фінансування витрат, безпосередньо не пов'язаних з кошторисом, не завжди треба розглядати, як нецільове їх витрачання. Адже при цьому ми можемо також досягнути певного ефекту. Але такі корективи доцільно завчасно вносити до відповідних кошторисів.

Тому з погляду задоволення потреб суспільства неефективне використання бюджетних коштів зводиться до таких видатків, які є необов'язковими та не відповідають кошторису. Це лише один із аспектів аналізу ефективності витрачання бюджетних коштів.

Визначення ефекту передбачає розгляд співвідношень між досягнутими результатами та витратами. Адже надання тих чи інших послуг населенню можливе з більшими або меншими обсягами витрат. У випадках, коли товари або послуги сплачуються за завищеними цінами, то ресурси витрачаються надмірно. І навіть за умов задоволення потреб населення (за якістю та кількістю товарів і послуг) у таких ситуаціях витрачання бюджетних коштів не можна розглядати як ефективне.

Врахування фактора часу передбачає, що заплановані видатки мають здійснюватися в установлені терміни. У разі, коли передбачені кошторисом виплати, надання послуг або придбання товарів проводяться з порушенням прийнятих термінів, витрачання бюджетних ресурсів також вважають неефективним. Утакому разі задоволення потреб населення здійснюється з порушеннями, що знижує якість державних програм. Так, якщо державні службовці одержують заробітну плату із затримкою в кілька місяців, це погіршує їхній життєвий рівень. Одержання передбачених виплат у майбутні періоди незавжди може повністю компенсувати попередні витрати.

Досягнення фінансової ефективності розглядають в економічній теорії як одержання максимального ефекту за умов витрачання визначеного обсягу коштів. Бюджетні кошти повинні надаватися лише за умови забезпечення найбільшої результативності від їх використання. Цей ефект може виражатися, з одного боку, у вирішенні різних завдань соціально-економічного розвитку країни, а з іншого - у зворотньому припливі до бюджету грошових коштів за рахунок зростання доходів одержувачів бюджетних асигнувань.

В області видатків бюджету до цих пір мають місце суттєві недоліки: бюджетні кошти використовуються недостатньо ефективно, широко поширена практика нецільового витрачання бюджетних коштів. Бюджетні витрати не вирішують багатьох проблем соціальної політики. Не організовано на належному рівні відбувається перерозподіл видатків на користь соціально незахищених верств населення. Триває списання боргів в аграрному секторі.

Якщо переходити до самої проблеми ефективності використання бюджету в Україні, то хотілося б виділити, що бюджет як одна з найважливіших фінансових категорій є невід'ємною складовою державних фінансів. Він являє собою співвідношення цілей розвитку суспільства та засобів їхнього досягнення, визначає вихідні параметри балансу соціальної та економічної політики держави. Через бюджет як головний інструмент державної політики та фінансовий план країни здійснюється реалізація бюджетної політики.

Проблеми, що обумовлюють неефективність видатків бюджету:

По-перше, вибір обсягу, структури, напрямків бюджетних видатків є результатом політичного вибору та поведінки бюрократії. Політики, головним чином, визначають політичні пріоритети, створюють загальні правила бюджетного процесу, а також контролюють виконання позначених правил. За гіпотезою А. Вільдавські, прогресування бюрократичного керування, збільшуючи кількість контрольованих державою органів управління, тим самим розширюючи межі бюджетного фінансування [5, c. 139].

По-друге, неефективність бюджетних видатків найчастіше є результатом недостатності інструментарію щодо визначення обсягу та структури видатків.

Існуючим інструментом оцінки ефективності бюджетних видатків є аналіз «витрати-вигоди» (cost-benefit analysis), аналіз «витрати-ефективність» (cost-effectiveness analysis) і «витрати-корисність» (cost-utility analysis). Застосування означеного інструментарію у бюджетній сфері обмежується таким:

більшість вигід і витрат у суспільному секторі в силу своєї соціальної направленості є трудно вимірюваними;

значимість вигід різних бюджетних програм важко піддається порівнянню, що не приводить до Парето-оптимальним рішенням;

складність проведення аналізу потребує додаткових коштів для залучення експертів, проведення моніторингу тощо.

По-третє, специфічність державних послуг обмежує визначення критеріїв ефективності і, у свою чергу, не створює стимулів щодо ефективного використання державних коштів. Відсутність базових показників ефективності для бюджетних установ таких, як рентабельність, прибуток, частка ринку ускладнює вимірювання результату діяльності органів державного управління. Крім того, більша частина державних організацій-постачальників суспільних благ є фактично монополістами у здійсненні деяких видів діяльності, що практично виключає можливість проведення порівнянь. Наприклад, конкуренція між органами влади означала б дублювання функцій і, як наслідок, нераціональне використання ресурсів.

По-четверте, система стимулів у структурі державного управління не орієнтована на ефективне використання бюджетних коштів. В умовах, коли система контролю базується на виконанні процедур, а не на досягненні результату, менше уваги приділяється ефективності цих процедур і, як наслідок, обмежує можливість визначення адекватного рівня бюджетного фінансування.

По-п'яте, рівень централізації управління бюджетними видатками обумовлює втручання органів фінансового управління у бюджетний процес [99].

Розглянемо, яким чином проблема оцінки ефективності видатків бюджету вирішується в контексті бюджетної реформи в Україні. З 2003 року в державі почав застосовуватися програмно-цільовий метод бюджетування, але видимих змін у досягненні результативності бюджетних програм не відбулося. Причини проблем сконцентровані як у самій організації бюджетного процесу, так і в складності визначення результативності. Виділимо, на наш погляд, основні причини неефективного використання бюджетних коштів в Україні:

поточне недофінансування програм робить абсолютно непередбаченим їхнє бюджетування;

лобіювання інтересів окремих відомств і міністерств порушує принцип пріоритетності програм;

в державних програмах зустрічаються декларативні або розмиті формулювання цілей, що приводить до неспроможності визначення критерію ефективності,

оскільки не зрозуміло якої мети, в якій термін і якого результату має досягти програма;

невідповідність між першорядними завданнями, що вимагають рішення державних органів влади, і коштами, які закладаються у Державний бюджет, призводить до конфлікту інтересів, тобто зобов'язання держави зростають, а кошти в бюджеті для їхнього погашення відсутні;

імітація показників результативності - вибір таких значень, які без труднощів можна досягти, наприклад, кількість відвідувань бібліотек або кількість виданих штрафних санкцій тощо;

- ефективність діяльності державних установ та організацій оцінюється через вимірники, що розробляються безпосередньо вищестоящими структурами, чим досягається між керівником і підлеглими «status quo», якому й загрожує система оцінювання. У результаті показники є або трудновимірювальними, або нерелевантними, або із заниженням цільових значень.

Наявність перелічених перешкод порушує принцип прозорості бюджетного процесу, ускладнює контроль за виконанням бюджетних програм, дискредитує не тільки будь-яку досконалу технологію управління, а й саму ідею досягнення результатів. Однак фіксації несприятливої ситуації недостатньо для подолання означених проблем, потрібно позначити шляхи вирішення останніх.

По-перше, програмна направленість витрачання бюджетних коштів передбачає визначення меж відповідальності, а не відтворення структур управління, тобто з впровадженням результативного управління складається новий ланцюг відповідальності і відповідні до цього способи координації. Необхідність означених перетворень закладена в самій природі управління бюджетними видатками, особливо, коли в межах однієї адміністративної структури реалізуються різні напрямки бюджетної політики.

По-друге, ідеологія результативного управління не насаджується наказами та настановами вищестоящими органами влади. Ефективність діяльності перш за все залежить від стимулювання виконавців. Впровадження регламентів виконання функцій орієнованих на результат та застосування нормативної бази оплати праці за результатами суттєво полегшить обґрунтування витрат щодо управлінської діяльності державних структур.

По-третє, управління за результатами передбачає наявність такої системи вимірників, яка дозволить виявити вклад безпосередніх виконавців бюджетних програм.

По-четверте, часовий лаг між прийняттям рішень і отриманням результатів як правило перевищує горизонт середньострокового планування, чим ускладнюється контроль за використанням бюджетних коштів. Тому є сенс розробити систему проміжних показників кінцевого результату.

По-п'яте, необхідно забезпечити законодавчу базу для відмови від неефективних чинних зобов'язань з метою спрямування вивільнених коштів на виконання пріоритетних завдань розвитку.

Одним із напрямів удосконалення процесу управління видатками державного і місцевого бюджетів вважається в усьому світі застосування програмно-цільового метода планування видатків.

Протягом останніх десятиліть ПЦМ, як інструмент управління бюджетом, набув популярності в багатьох країнах світу. Сьогодні США, Канада, Австралія, Нова Зеландія та країни-члени Європейського Союзу активно використовують компоненти цього методу під час складання та виконання бюджету. Елементи програмно-цільового методу використовуються в Литві та Естонії.

Запровадження ПЦМ в бюджетному процесі набуває надзвичайної актуальності і в умовах інтеграції України до Європейського Союзу, оскільки підготовка бюджету на кількарічній основі є однією з вимог до країн-членів ЄС та кандидатів до вступу до ЄС. На сьогоднішній день процес застосування ПЦМ у США постійно удосконалюється завдяки реалізації нових ініціатив в реформуванні бюджетної сфери. В першу чергу це стосується удосконалення підходів до оцінки результатів реалізації програм, досягається узгодженість програм з пріоритетами держави, що забезпечує постійне підвищення ефективності використання бюджетних ресурсів.

Аналіз досвіду багатьох країн, в тому числі США, по запровадженню ПЦМ, та виокремлення корисної для України інформації, можна узагальнити в наступних висновках:

ПЦМ є лише одним з елементів цілої низки реформ державного управління, спрямованих на покращення діяльності державних установ. Підвищити ефективність видатків бюджету за рахунок вдосконалення лише управлінської технології, не торкаючи бюджетний процес, неможливо.

Недоцільно впроваджувати або вдосконалювати методологію ПЦМ у всіх міністерствах та відомствах одночасно. Тобто рекомендується впроваджувати (або вдосконалювати) методологію ПЦМ на окремих пілотних міністерствах та відомствах, адаптуючи нові технології до існуючої бюджетної практики з наступним розповсюдженням отриманого досвіду на інші міністерства.

Ефективне запровадження ПЦМ передбачає наявність системи фінансового контролю, звітності та аудиту. Обов'язковим елементом є побудова систем моніторингу та оцінки виконання програм.

У багатьох країнах виникли труднощі при вимірюванні результатів. Це пов'язане з тим, що:

нерідко вплив програми може виявити себе лише через якийсь час після виконання деяких завдань програми або програми в цілому, і тому інколи результативність окремих етапів реалізації програми може бути непоказовою або помилковою;

результати реалізації бюджетної політики можуть бути наслідком взаємодії кількох програм, а також інших факторів. Точний вплив окремої програми, зокрема соціального спрямування, оцінити складно.

5. Історія досвіду багатьох країн показує, що втілення ПЦМ - це поступовий процес, в якому елементи методу спочатку вводяться та перевіряються, модифікуються з часом, тобто з розвитком процесу бюджетування. Країнам, які першими запровадили ПЦМ, знадобилося багато років для розробки ідей, крок за кроком, і вони все ще змінюють і удосконалюють систему. Тому, використання досвіду інших країн, як позитивного, так і негативного, може виявитися корисним для країн, які розпочинають впровадження ПЦМ бюджетування [13, c. 37].

Окрім цього, складності, з якими стикались країни, що переходили на ПЦМ бюджетування, часто були пов'язані з недооцінкою поставлених завдань, недостатністю спеціально підготовленого персоналу в міністерствах та відомствах, і в першу чергу, в бюджетному департаменті міністерства фінансів, а також відсутністю підтримуючих інформаційних систем.

Ефективність видатків бюджету показує, якою мірою досягається результат, з огляду на те, що метою результативності є не визначення обсягу коштів залежно від цілей і запланованих або досягнутих результатів, а оптимізація результатів при наявних коштах. Ефективність бюджетних видатків залежить від затребуваності результатів оцінки учасниками бюджетного процесу, наявності якісної інформації, яку відображають показники результативності.

Існує низка особливостей, притаманних державному сектору, що визначають неефективність бюджетних видатків, серед них: вплив політичних рішень і поведінки бюрократії; специфічність державних послуг і централізація фінансового управління; вузькість інструментарію для вибору альтернатив щодо визначення оптимального обсягу бюджетних коштів та відсутність системи стимулів у працівників державного сектора ефективно використовувати кошти бюджету.

Дослідження причин неефективності бюджетних доводить залежність результативності вирішення державних завдань від ефективності діяльності органів державного управління.

Для підвищення ефективності видатків бюджету необхідно розробити методику визначення ефективності видатків бюджету, нормативну базу оплати праці та систему стимулів, орієнтованих на результат; впровадити проміжні показники кінцевого результату; вжити заходів щодо поліпшення управління державними коштами шляхом застосування сучасних технологій бюджетування, позитивного світового досвіду і впровадження пілотних проектів. А також усвідомлювати пріоритетні напрями використання бюджетних коштів на довгострокову перспективу розвитку країни, а не на покриття поточних проблем у звітному та планових роках.

3.2 Основні напрями стимулювання економічного розвитку України за рахунок бюджетних коштів

На даному етапі економічного розвитку Україна перебуває у найглибшій за всю історію своєї незалежності економічній, політичній і соціальній кризі. Держава доведена до межі банкрутства, суспільство - до соціальної і гуманітарної катастрофи. Реальною стала загроза втрати Україною суверенітету і територіальної цілісності. Країна опинилася за крок від фінансово-економічного колапсу.

Зростання реального ВВП за два останні роки - нульове. Державні фінанси - у критичному стані. Дефіцит державного бюджету у 2013 р. склав 65 млрд грн, з урахуванням усіх зобов'язань уряду - понад 80 млрд грн [100].

До критичного рівня погіршився діловий та інвестиційний клімат. Іноземні компанії і банки йдуть з України. Співробітництво з міжнародними фінансовими інститутами зруйноване. Країна фактично позбавлена потенціалу економічного відновлення.

Політична ситуація, що склалась в країні впливає на соціальний настрій громадян, рейтингові позиції України серед розвинутих країн світу, та на економічне становище в цілому. У 2014 році Україна зіштовхнулася с проблемами, до яких не була готова, тому зараз головним питанням є: Де взяти кошти, щоб профінансувати непередбачувані витрати?

Одне з головних завдань урядового плану - «забезпечети фінансування захищених видатків держбюджету та здійсненити платежі за державним і гарантованим державою боргом». Вказаний термін виконання - «постійно».

Урядовці «заохочують» до економії місцеві органи. Заявлені заходи уже почали втілювати в життя ухваленням відповідної нормативної бази. Зовсім недавно уряд ухвалив постанову щодо збалансування місцевих бюджетів у 2014 році в процесі їх виконання. Протягом січня - лютого 2014 року 77% коштів, які використовували місцеві бюджети, пішли на фінансування другорядних витрат. Тому бюджетна сфера регіонального рівня потребує економічних реформ [101].

В зв'язку з останніми подіями залишається відкритим питання «порожнього бюджету», тих коштів, що залишились, недостатньо для фінансування державою своїх функцій, не говорячи вже про економічне зростання. Бюджет потрібно наповнювати. Тому з'явилися жорсткі норми, які покликані зібрати гроші в казну якнайшвидше.

У програмі уряду «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» указано на чому саме буде здійснюватися економія: відбувається масове скорочення кадрів у деяких державних установах: акцентується увага на відновленні співпраці з МВФ та невідкладному отриманні Україною фінансової допомоги від Євросоюзу.

Найбільш широкий резонанс у «плані діяльності уряду» викликають заходи оптимізації бюджетних витрат, саме: скорочення деяких бюджетних програм і державних проектів, забезпечення фінансування захищених видатків держбюджету та здійснення платежів за державним і гарантованим державою боргом, заохочуються до економії місцеві органи. Заявлені заходи уже почали втілювати в життя ухваленням відповідної нормативної бази. В межах даного пункту програми була ухвалена постанова щодо збалансування місцевих бюджетів у 2014 році в процесі їх виконання.

Уряд вимагає від регіонів збільшити доходи бюджетів на 2% і скоротити видатки на 1%. В рамках даної програми відбувається суттєве скорочення витрат на держапарат, планується проведення інвентаризації державних резиденцій. Після інвентаризації, на проведення якої відводиться два місяці, об'єкти нерухомості будуть передані Фонду держмайна для подальшої реалізації.

Вводиться обмеження державним установам на витрачання бюджетних коштів на ремонти, придбання автотранспорту, мобільних телефонів, ноутбуків, обслуговування мобільних телефонів, оплату чартерних рейсів.

Одним із головних нововведень буде перегляд податкових пільг, зокрема пропонується підготувати законопроект, який ліквідує всі податкові преференції для підприємств, що працюють у сфері ІТ. Аналогічні заходи готуються і відносно видавничої та книговидавничої діяльності, крім державних замовлень.

Поряд з цим планується розширення бази оподаткування і збільшити ставки окремих податків та зборів. Зокрема, йдеться про підвищення ставок акцизного збору для алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Планується також збільшити ставку плати за надра для окремих видів корисних копалин і зняти мораторій на індексацію земель в цілях оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком - ФСП.

Також уряд збирається продовжити до 1 січня 2016 року норму щодо звільнення від оподаткування ПДВ усіх операцій з експорту зернових та технічних культур. Уже в березні. Це означає, що не буде відшкодовуватися ПДВ при експорті цієї продукції, чого так жадають зернотрейдери.

Планується масштабна перевірка діяльності «Укрспирту» з метою припинення схем реалізації спирту без оподаткування.

Влада готова іти на непопулярні кроки, зокрема:

По-перше, передбачається обмеження виплату пенсій працюючим пенсіонерам. Вони будуть отримувати лише 50% від призначених пенсійних виплат, але не менше мінімальної пенсії за віком.

По-друге, планується скасувати надбавки та даткові виплати для медпрацівників невідкладної допомоги.

По-третє, передбачається скасування одноразової виплати в розмірі 10 мінімальних зарплат і надання житла молодому спеціалісту, який погодився працювати в селі.

По-четверте, Мінмолодьспорту доручено скоротити обсяги видатків на фінансування спортивних, молодіжних і дитячих організацій. Планується переглянути розміри винагород спортсменам і взагалі не фінансувати з бюджету підготовку до «Євробаскет-2015».

Це далеко не всі «ризиковані» пункти. Серед планів - скасування президентських грантів і поетапне підвищення плати за харчування дітей у дитячих садках, запровадження збору від вартості квитка в кінотеатрах, гастрольного збору і скорочення фінансової підтримки театрів.

Серед позитивних змін - плани щодо встановлення гнучкого стимулювання і 20-відсоткової надбавки педагогам та вихователям, стимулювання роботодавців щодо надання першого робочого місця молодому спеціалісту за рахунок компенсації з Фонду загальнообов'язкового страхування. Крім того, уряд планує припинити практику закриття шкіл та лікарень [102].

Виконання програми забезпечить:

1. Зниження рівня суспільно-політичної напруженості, відновлення законності і правопорядку, функціонування діяльності органів державної влади на конституційних засадах, зниження рівня корупції, посилення правового захисту та безпеки громадян.

2. Запобігання колапсу національної економіки. Бюджетну збалансованість, формування реалістичних бюджетів, підвищення прозорості та раціональності бюджетного процесу. Економічне відновлення, закладення основ кардинальної реструктуризації економіки у напрямі інноваційної моделі - створення привабливого інвестиційного клімату, належних умов розвитку малого і середнього підприємництва, стимулювання національного бізнесу у створенні конкурентних товарів і послуг та їх виведення на міжнародні ринки.

3. Прискорення залучення країни до міжнародних економічних і фінансових мереж.

4. Збереження наявних, а в перспективі створення нових робочих місць. Наявність ресурсів для утримання соціальних стандартів, доступності медичних, освітніх, культурних послуг, запобігання зниженню рівня життя.

5. Інтеграцію ринків електроенергетики та природного газу з енергетичними ринками ЄС, підвищення рівня інвестиційної привабливості інфраструктури ПЕК України, розвиток енергетичних ринків на засадах ефективності, прозорості, конкуренції, що забезпечить передумови для підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Подолання критичної залежності від імпорту енергоносіїв фактично з єдиного джерела. Перехід до енергозабезпечення національної економіки за рахунок енергозбереження і власних, у т. ч. високотехнологічних джерел енергії.

6. Підвищення якості та доступності для всіх громадян України освіти, охорони здоров'я, інформації, культурного надбання. Безумовне дотримання прав громадян і суспільних груп на вільний розвиток національних мов і культур, зміцнення позицій державної мови і рівня захищеності національних інформаційного, освітнього, культурного просторів.

7. Практичну реалізацію європейського цивілізаційного вибору України шляхом підписання і виконання Угоди про Асоціацію з ЄС, створення передумов для всебічної модернізації держави на європейських засадах, кардинальне розширення для громадян України інформаційного, освітнього, культурного просторів, можливостей самореалізації та кола міжлюдських контактів.

В даному законі існують такі недоліки:

Перший недолік. Не пропонується зарахувати до бюджету доходи, які лежать на поверхні. Йдеться про офшорні схемах, якими користується переважно великий бізнес.

Другий недолік. Влада прийняла не демократичні норми. які можна прослідкувати у змінах щодо справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Третій недолік. Банківська система поставлена під удар.

В умовах жорсткого банківської кризи в Україні, вводиться оподаткування відсотків по депозитах. Краху банківської системи не відбудеться. Сьогодні люди виносять вклади через недовіру до банківської системи. Завтра вони заберуть гроші з депозитів через те, що податківці отримають доступ до банківської таємниці.

Четвертий недолік. Інфляція гривні.

П'ятий недолік. Поставки зернових і технічних культур звільнені від нарахування ПДВ до 1 жовтня 2014 року - тобто до нового врожаю. Це означає, що зернотрейдерам ПДВ до цього моменту відшкодовуватися не буде.

Однак з 1 жовтня 2014 року набуде чинності призупинена норма, і одне і те ж зерно буде обкладатися в різних режимах. Тобто, з відшкодуванням ПДВ і без нього.

Шостий недолік. Підвищення в два рази збору за користування радіочастотним ресурсом призведе до підвищення вартості мобільного зв'язку для простих українців.

Гроші МВФ потрібні для того, щоб стримати гривню від девальвації. Документ націлений більше на створення красивої картинки для МВФ, а не на покращення економічного становища України [103].

Міжнародний валютний фонд має 10 вимог до України, виконання яких дозволить відкрити нову кредитну лінію. Зокрема, йдеться про таке:

1. Підвищити пенсійний вік - на два роки для чоловіків, на три - для жінок. Ліквідувати право на достроковий вихід на пенсію і принцип вважати рік за два на небезпечних підприємствах.

2. Ліквідувати інститут спеціальних пенсійних допомог, які виділяють ученим, державним службовцям, керівникам державних підприємств. Обмежити пенсії тим, хто ще працює.

3. Підвищити ціну на газ для муніципальних підприємств на 50%, удвічі - для приватних споживачів. Збільшити вартість електрики на 40%. Дозволити встановлення цін ЖКГ. Допустити зростання цін відповідно до підвищення цін на газ. Збільшити акциз на бензин на 60 євро.

4. Скасувати пільги та підвищити податки на транспорт на 50%. Не підвищувати прожиткового мінімуму, балансувати соціальну ситуацію за рахунок точкових субсидій.

5. Приватизувати всі шахти і скасувати всі субсидії. Скасувати пільги для підприємств ЖКГ, транспорту тощо. Скасувати державну підтримку пологів, безкоштовне харчування, безкоштовні підручники.

6. Обмежити практику спрощеного оподаткування. Скасувати практику пільг із ПДВ у сільській місцевості. Зобов'язати аптеки і фармацевтів платити ПДВ.

7. Скасувати мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Скасувати субсидії для виробників свинини і курятини.

8. Скоротити склад міністерств до 14. Залишити лише одного віце-прем'єра. Скасувати посаду міністра Кабінету Міністрів. Ліквідувати шість міністерств. Підпорядкувати всі державні органи міністерствам. Податкова адміністрація, митниця, Фонд держмайна мають увійти до Міністерства фінансів.

9. Обмежити зайву оплату праці державних осіб.

10. Допомогу з безробіття слід нараховувати тільки після мінімального періоду - шість місяців роботи. Оплачувати лікарняні на рівні 70% від заробітної плати, проте не нижче від прожиткового мінімуму. Оплачувати лікарняний, починаючи тільки з третього дня хвороби [104].

І саме виходячи з даних умов Україна найближчим часом буде будувати свою стратегію виходу із кризи та економічного зростання в перспективі.

3.3 Перспективи вдосконалення державного регулювання економічного розвитку територій

Соціально-економічний розвиток будь-якої країни значною мірою залежить від розвитку її регіонів. Як правило, це досягається через відносну самостійність територіальних громад щодо вирішення питань місцевого розвитку.

Зростання ролі місцевих органів влади в управлінні фінансовими ресурсами держави сприяє вирішенню численних проблем у сфері місцевих бюджетів в Україні, а підвищення значимості місцевих фінансів у реалізації соціального й економічного реформування є визначальним чинником подальшого розвитку країни, адже саме за рахунок бюджету розвитку, що реалізується на місцевому рівні закладаються перспективи розвитку економіки країни.

Однією з передумов виокремлення бюджету розвитку в складі місцевого бюджету є визначення сталого обсягу надходжень бюджету, що направлятимуться на реалізацію інвестиційних проектів.

До закріплених дохідних джерел, що зараховуються добюджету розвитку місцевих бюджетів. можуть відноситися як закріплені, так і власні надходження. Закріплені доходні джерела використовуються на фінансування делегованих органам місцевого самоврядування повноважень, тобто зобов'язанням держави забезпечити фінансування не лише поточних, але й капітальних видатків місцевих бюджетів, пов'язаних з виконанням таких повноважень. Власні надходження бюджету розвитку пов'язані виключно з виконанням повноважень місцевого самоврядування.

Теоретичні дослідження бюджету розвитку дають можливість розрізняти поняття надходжень бюджету розвитку, пов'язаних з рішеннями органів місцевого самоврядування, і надходжень, які отримує бюджет місцевого самоврядування за ініціативою органів державної влади, наприклад субвенції. Хоча всі надходження бюджету розвитку включені до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ІІ кошик), результатом вкладення цих коштів може виступати об'єкт, споруда, що використовується при реалізації делегованих органам місцевого самоврядування повноважень. Тобто має місце невпорядкованість складу надходжень місцевих бюджетів, що враховуються та не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

Однозначних висновків щодо необхідності закріплення додаткових джерел у складі надходжень бюджету розвитку бюджетів міст районного значення, бюджетів селищ та сіл бути не може, бо передумовою закріплення доходного джерела виступає наявність видаткової потреби, у цьому випадку - проведення капітальних вкладень.

Безумовно, кожна територіальна громада має постійну суб'єктивну потребу проведення капітальних вкладень, щонайменше в об'єкти комунального господарства, а втім, визначення обсягу цієї потреби повинно здійснюватися із врахуванням потреби в частині поточних видатків.

При реалізації власних повноважень місцевого самоврядування право прийняття рішення щодо закріплення доходного джерела в бюджет розвитку чи його вилучення слід повністю віднести до компетенції відповідної ради. Якщо ж реалізація делегованих повноважень потребує проведення відповідних капітальних вкладень, наприклад спорудження школи, то держава має повністю профінансувати витрати, пов'язані з її будівництвом та здачею в експлуатацію. Саме надання безповоротної фінансової допомоги (дотацій вирівнювання) в повному обсязі є основним недоліком організації міжбюджетних відносин в Україні.

Бюджетні трансферти в деяких країнах мають додаткові умови їх надання:

1. Трансферти надаються не в повному обсязі вартості проекта, передбачується обов'язкова пайова участь бюджету нижчестоящого рівня. Фінансування відбувається в розмірі 50/50, 75/25, що є додатковим стимулом, для місцевого бюджету, збільшувати його дохідну частину.

2. Надання субвенцій на умовах конкурсу, де береться до уваги якість бізнес-проекту, його необхідність для населення, і історія перечислення субвенцій.

Так у США в галузі організації міжбюджетних трансфертів має місце висока ступінь фіскальної автономії субнаціональних органів влади, відсутність практики встановлення регулюючих доходів.

У Німеччині основними особливостями організації міжбюджетних трансфертів виступають:

- чітке законодавче визначення всіх видів і джерел податкових доходів, їх розподіл між різними рівнями бюджетної системи;

- високий ступінь вирівнювання, основною метою міжбюджетних відносин є повне вирівнювання між усіма землями Німеччини.

Остання особливість має як плюси, так і мінуси. Плюсом, безсумнівно, є збалансованість бюджетів усіх територій. Мінусом є велике навантаження на землі - донори. Результат такої політики полягає у невдоволенні багатьох більш забезпечених земель тим, що вони повинні фінансувати менш забезпечені, соціальна напруженість і т.д.

У Канаді можна зробити висновок про те, що до особливостей організації системи міжбюджетних трансфертів відносять:

- доходи провінцій значно перевищують частку доходів центрального уряду

- існує спеціальний закон про фінансові взаємини між федерацією і провінціями.

В цілому порівняльний аналіз досвіду Великобританії представлений в загальному огляді кращого світового досвіду організації міжбюджетних трансфертів. В Великобританії існують трансферти загального характеру - формульні гранти. Формула розподілу таких грантів враховує відносну потреба в конкретних бюджетних послугах і відносні можливості по збору місцевого податку. Розподіл здійснюється на основі оцінки відносної потреби місцевих бюджетів в коштах на надання певних послуг. Існують субсидії на виконання делегованих повноважень.

Основною особливістю організації системи міжбюджетних трансфертів у Великобританії є той факт, що така система побудована на угодах між різними рівнями бюджетної системи, які включають в себе взаємні права та обов'язки.

Забезпечення місцевого самоврядування стабільними та достатніми фінансовими ресурсами - запорука становлення дієздатної та ефективної місцевої влади [105].

Самостійність місцевих бюджетів передусім має виражатися у самостійності їх формування та спрямування витрат. тобто, тільки тоді, коли місцева влада матиме можливість самостійно формувати місцевий бюджет, створювати для цього додаткові місцеві послуги та самостійно розподіляти кошти можливо буде говорити про реальну самостійність місцевих бюджетів та місцевих громад взагалі.

В Україні існує законодавча основа для певної самостійності місцевих органів влади щодо бюджетних питань - вони можуть приймати рішення про те, які встановлювати місцеві податки та збори, яким чином й які послуги надавати та інші важливі питання, що впливають на умови життєдіяльності даної громади. Прийнятий Бюджетний Кодекс України дав можливість регіонам проводити більш самостійну бюджетну політику, але все ж таки він не вирішив усіх питань. Проголошений принцип самостійності місцевих бюджетів на практиці повною мірою не реалізується, що породжує багато негативних тенденцій на всіх стадіях бюджетного процесу [106].

В Україні, як і в багатьох інших країнах із транзитивною економікою, відбувається формування децентралізованої моделі міжбюджетних відносин. Однак вона детально не відпрацьована, що спричиняє низку проблем при реалізації бюджетної політики. Головною проблемою при цьому є визначення такого рівня децентралізації повноважень з формування доходів і збільшення видатків, який би відповідав політичним та економічним інтересам держави в цілому [19, c. 14].


Подобные документы

  • Економічна сутність державного бюджету як інструменту регулювання економічного розвитку. Міжбюджетні трансферти в системі державного регулювання. Організація охорони праці в головному фінансовому управлінні Одеської обласної державної адміністрації.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 22.06.2014

  • Соціально-економічна сутність Державного бюджету України. Джерела його формування та напрямки вдосконалення. Нормативно-правове підгрунтя функціонування фінансів країни. Вплив видаткової частини бюджету на врегулювання соціально-економічних процесів.

    курсовая работа [50,0 K], добавлен 19.10.2011

  • Сутність державного бюджету та його призначення. Класифікація доходів та видатків Державного бюджету України. Вплив головного кошторису на соціально-економічний розвиток держави. Напрями розвитку формування доходів і видатків Державного бюджету України.

    курсовая работа [988,6 K], добавлен 08.10.2013

  • Економічна сутність доходів Державного бюджету України і їх роль у розв’язанні проблем економічного зростання. Законодавчо-нормативна база формування доходів Державного Бюджету України. Джерела формування доходів бюджету.

    курсовая работа [67,8 K], добавлен 10.04.2007

  • Джерела формування доходів державного бюджету, їх загальна характеристика. Видатки державного бюджету, їх класифікація та роль в розвитку країни. Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів. Організація касового обслуговування державного бюджету.

    реферат [298,5 K], добавлен 30.01.2015

  • Структура та динаміка основних надходжень та видатків Державного бюджету за останні чотири роки. Сутність поняття "державний бюджет". Основні проблеми утворення та використання бюджетних коштів. Шляхи оптимізації ефективності управління коштами бюджету.

    статья [331,2 K], добавлен 24.04.2018

  • Місце, функції і роль бюджету у фінансовій системі країни. Поняття, склад і структура доходів та видатків державного бюджету, джерела доходів бюджету, видатки та їх класифікація. Характеристика доходів та видатків бюджету України за 2000-2008 роки.

    курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.04.2013

  • Видатки, їх класифікація. Захищені статті Державного бюджету України. Динаміка видатків бюджету за функціональною класифікацією. Витрати на соціальний захист населенню та міжбюджетні трансферти. Напрямки фінансування, що здійснюються за рахунок бюджету.

    презентация [295,9 K], добавлен 30.06.2015

  • Теоретичні аспекти формування доходів державного бюджету, їх сутність, призначення та роль. Класифікація доходів Державного бюджету України, їх склад та джерела формування. Визначення шляхів оптимізації формування доходної частини бюджету України.

    курсовая работа [122,5 K], добавлен 13.05.2017

  • Аналіз діючої системи виконання бюджету за доходами та обґрунтування напрямків розвитку і вдосконалення системи управління виконанням Державного бюджету в Україні. Характеристика основних груп доходів бюджету. Казначейське виконання державного бюджету.

    дипломная работа [732,2 K], добавлен 24.02.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.