Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КРЕДИТНІ СПІЛКИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНА ФОРМА ІНВЕСТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність кредитних спілок та правові основи їх діяльності

1.2 Управління кредитною спілкою

1.3 Закордонний досвід розвитку кредитних спілок

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ СПІЛОК (НА МАТЕРІАЛАХ КС „ФАВОРИТ-МИКОЛАЇВ”)

2.1 Загальна характеристика діяльності кредитних спілок України та КС „Фаворит-Миколаїв

2.2 Аналіз фінансово-кредитної та організаційної діяльності спілки

2.3 Рейтингова оцінка діяльності кредитної спілки

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ СПІЛОК В УКРАЇНІ

3.1 Недоліки та основні напрямки вдосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності кредитних спілок

3.2 Перспективи перетворення кредитних спілок у банківські структури

3.3 Вдосконалення управління кредитними ризиками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Принципово новим в Україні в умовах трансформації економіки є створення поряд з банками небанківських фінансово-кредитних інститутів. Закордонний досвід свідчить про те, що небанківські фінансово-кредитні інститути відіграють дуже важливу роль в економічному розвитку країни в цілому і окремих регіонів зокрема. Це пов'язано з наданням ними спектра фінансових послуг, які не здійснюють комерційні банки, що, у свою чергу, зумовлює залучення заощаджень населення і розширення можливостей у виборі джерел фінансування.

На даний час сектор небанківських елементів в Україні є дуже малим, але вони можуть зайняти свою нішу, надаючи послуги, не характерні для сучасних українських банків. Серед небанківських фінансових інститутів слід відмітити кредитні спілки, що є інструментом для розв'язування соціальних і фінансових проблем тих категорій населення, які найбільше цього потребують. Рух кредитної кооперації є важливою складовою соціальної економіки, оскільки сприяє самоорганізації людей і становленню громадського суспільства. Однак, незважаючи на важливість такого інституту в економіці України, яким являються кредитні спілки, в їх діяльності існують певні недоліки. Цим і пояснюється вибір теми роботи.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є виявлення тенденцій та обґрунтування перспективних напрямків розвитку кредитних спілок в Україні.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені наступні завдання:

розкрити сутність кредитних спілок, правові засади їх діяльності, теоретичні питання управління кредитними спілками;

вивчити та оцінити світовий досвід розвитку таких інститутів;

- проаналізувати діяльність кредитних спілок України та кредитної спілки „Фаворит-Миколаїв” та виявити основні тенденції їх розвитку;

- визначити основні напрямки вдосконалення діяльності кредитних спілок та їх подальшого розвитку.

Об'єктом дослідження в роботі є процес становлення та розвитку кредитних спілок України. Предметом дослідження є відносини, що виникають при функціонуванні кредитних спілок.

Методи дослідження. Виконані дослідження спираються на наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері фінансів кредитних спілок. Методологічною основою дипломного дослідження є принципи системного підходу, методи наукової абстракції, аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Інформаційну базу дослідження складають статистичні матеріали по кредитних спілках України, дані кредитної спілки „Фаворит-Миколаїв”, фахова література, періодичні видання.

Практичне значення роботи полягає у виявленні тенденцій та обґрунтування перспективних напрямків розвитку і вдосконалення діяльності кредитних спілок в Україні.

Структура та обсяг дипломної роботи визначені тими цілями та задачами, що ставилися перед автором під час її проведення. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку літературних джерел (51 найменування), 2 додатків.

У першому розділі розглянуті теоретичні питання щодо створення і функціонування кредитних спілок, їх правового поля, управління діяльністю. Другий розділ присвячений аналізу стану функціонування кредитних спілок в Україні, зокрема, кредитної спілки „Фаворит-Миколаїв”. У третьому розділі даються основні напрямки подальшого розвитку кредитних спілок.

Роботу викладено на 91 сторінці друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1

КРЕДИТНІ СПІЛКИ ЯК АЛЬТЕРНАТИВНА ФОРМА ІНВЕСТУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

1.1 Сутність кредитної спілки та правові основи її діяльності

Кредитні спілки є порівняно новими суб'єктами на фінансовому ринку України. До прийняття Закону „Про кредитні спілки” № 2908 - ІІІ від 20.12.2001 року ці установи мали юридичний статус громадських організацій, що здійснюють надання фінансових послуг своїм членам на підставі тимчасового Положення про ці організації, затвердженого указом Президента України. В податковому законодавстві спілки були віднесені до неприбуткових організацій. Такий, не досить чітко визначений статус, призводив до виникнення багатьох запитань стосовно економіко-правової природи спілок та створював певні проблеми в їх роботі. Прийнятий закон надав кредитним спілкам нового, принципово іншого юридичного статусу та більш детально врегулював окремі аспекти діяльності кредитних спілок.

Згідно ст. 1 Закону кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки [1]. В контексті Закону кредитні спілки більше не вважаються одним із різновидів громадських організацій, що створюються і діють відповідно до рамкового Закону „Про об'єднання громадян” з врахуванням визначених Тимчасовим положенням норм прямої дії.

Крім цього, кредитну спілку визначено фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання передбачених Законом фінансових послуг. Слід зазначити, що відповідно до Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” кредитні спілки віднесено до окремої категорії фінансових установ - кредитних, які на відміну від інших її категорій відповідно до закону та на основі спеціальної ліцензії мають право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Закон України „Про кредитні спілки” також визначає, що кредитна спілка не може бути засновником, співзасновником або учасником суб'єкта (суб'єктів) підприємницької діяльності, крім місцевого кооперативного банку [1]. Таке обмеження є абсолютно адекватним неприбутковій природі, системним завданням та світовим стандартам діяльності кредитних спілок. Виключення із загального правила щодо місцевих кооперативних банків, існування яких передбачає Закон України „Про банки і банківську діяльність”, зумовлене необхідністю забезпечення можливості для створення в майбутньому трьохрівневої кредитної кооперативної системи „кредитна спілка - місцевий кооперативний банк - центральний кооперативний банк”[2].

Кредитна спілка, відповідно до Закону, створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше 50 осіб, які об'єднані хоча б за однієї з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї місцевої (включаючи районні та обласні) профспілкової, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області. В свою чергу, членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, мають повну цивільну дієздатність, не відбувають покарань у вигляді позбавлення волі та не мають погашеної судимості за корисливі злочини. При цьому, Законом закріплено універсальний кооперативний принцип, згідно якого усі члени кредитної спілки, включаючи її засновників, мають рівні управлінські та майнові права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від пайового та інших внесків [1].

Згідно Закону державна реєстрація кредитних спілок здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг (Уповноваженим органом) відповідно до вимог Закону та нормативно - правових актів Уповноваженого органу [1]. Згідно Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” Уповноважений орган створений у формі центрального органу виконавчої влади, що працює за колегіальним принципом, з метою здійснення функцій державного регулювання і нагляду за діяльністю всіх небанківських фінансових установ, включаючи і кредитні спілки. Таким чином, кредитні спілки, набувають статусу юридичної особи безпосередньо в Уповноваженому органі в результаті державної реєстрації, яка здійснюватиметься шляхом внесення відповідного закону до Державного реєстру фінансових установ [1].

Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності, відповідно до закону [1]. Вичерпний перелік таких інших видів діяльності визначається виходячи із Закону України „Про фінансові послуги та державне врегулювання ринків фінансових послуг”, який встановлює обов'язковість ліцензування при наданні окремих особливо ризикових фінансових послуг.

Діяльність кредитної спілки ґрунтується на таких основних принципах: добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки; рівноправності членів кредитної спілки; самоврядування;. власності.

Відповідно до цих принципів:

- ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з членів кредитної спілки дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки;

- усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків;

- забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом;

- кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом.

Кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває і використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп та бланки із своїм найменуванням, власну символіку.

Кредитна спілка набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.

Кредитна спілка може укладати від свого імені договори та інші угоди, які не суперечать цьому Закону, іншим нормативно-правовим актам та статуту кредитної спілки, набувати майнові та немайнові права, мати обов'язки, що випливають із законодавства України та укладених кредитне о спілкою угод, бути позивачем і відповідачем у судах.

Кредитна спілка діє на основі самофінансування, несе відповідальність за наслідки своєї діяльності та виконання зобов'язань перед своїми членами, партнерами, державним та місцевими бюджетами.

Кредитна спілка несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах вартості майна, яке належить їй на праві власності.

Підприємства, установи та організації не мають права використовувати у своїх найменуваннях термін "кредитна спілка" і не підлягають державній реєстрації під найменуваннями, які включають цей термін, якщо вони створені в іншому порядку, ніж це передбачено Законом.

Згідно Закону майно кредитної спілки, в межах якого вона як юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями, формується за рахунок [1]:

вступник, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки);

плати за надання своїм членам кредитів та інших послуг, а також доходів від провадження інших видів статутної діяльності;

доходів від придбання кредитною спілкою державних цінних паперів;

грошових та інших майнових пожертвувань, благодійних внесків, грантів, безоплатної технічної допомоги як юридичних так і фізичних осіб, у тому числі іноземних;

інших надходжень, не заборонених законодавством.

При цьому, відповідно до Закону формується капітал (пайовий, резервний та додатковий), резерв забезпечення покриття витрат від неповернених кредитів, інші резерви та фонди кредитної спілки. Щодо коштів членів кредитної спілки, які належать їм на праві приватної власності і обліковуються окремо від інших активів спілки, то згідно Закону їх складають внески (вклади) членів на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) [4]. Слід зазначити, що кожний член кредитної спілки одночасно виступає як її власник (в частині формування пайового капіталу), кредитор (в частині надання в користування внесків на депозитні рахунки) та клієнт (в частині користуванням кредитами та іншими фінансовими послугами).

Закон говорить, що кредитна спілка відповідно до свого статуту [11]:

а) приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;

б) надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також селянські (фермерські) господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки;

в) залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки;

г) виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;

д) у разі участі в об'єднаній кредитній спілці сплачує вступні, пайові та інші внески до об'єднаної кредитної спілки;

е) розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких установлюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі ? Держфінпослуг), та паї кооперативних банків;

є) залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо Інше не встановлено рішенням Держфінпослуг. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення,

ж) надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо Інше не встановлено рішенням Держфінпослуг;

з) виступає членом платіжних систем;

і) оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого їм кредиту,

ї) провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

Провадження кредитною спілкою іншої діяльності не допускається. При цьому, послуги членам органів управління та працівникам кредитної спілки надаються на умовах, що не можуть відрізнятися від звичайних, та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів [11].

З метою координації своєї діяльності надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів кредитні спілки мають право на добровільних засадах створювати місцеві та всеукраїнські асоціації кредитних спілок [1]. Згідно Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та Закону України „Про кредитні спілки” за рішенням Уповноваженого органу одній із всеукраїнських асоціацій кредитних спілок може бути надано статус саморегулівної організації кредитних спілок - членів асоціації. Саморегулівна організація кредитних спілок в межах та в порядку, визначених Уповноваженим органом, може розробляти разом із кредитними спілками програми їх фінансового оздоровлення та контролювати виконання цих програм; здійснювати методичне забезпечення діяльності кредитних спілок; здійснювати навчання та сертифікацію фахівців кредитних спілок; розробляти і впроваджувати правила поведінки кредитних спілок на ринках фінансових послуг; проводити збір, узагальнення та попередній аналіз фінансової звітності кредитних спілок; здійснювати інші функції відповідно до статуту саморегулівної організації [12].

На базі членства асоціації кредитних спілок може бути створена об'єднана кредитна спілка. Згідно Закону [1] об'єднана кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована кредитними спілками на кооперативних засадах з метою сприяння фінансовій стабільності кредитних спілок та об'єднання тимчасово вільних коштів своїх членів для їх взаємо кредитування. Мінімальна кількість учасників об'єднаної кредитної спілки має бути не менше десяти кредитних спілок. При цьому, кредитна спілка може бути учасником лише одної об'єднаної кредитної спілки. По своїй суті об'єднана кредитна спілка є „кредитною спілкою кредитних спілок” і норми Закону, що стосується „простих” кредитних спілок, повною мірою поширюються на її створення, державну реєстрацію, ліцензування, управлінську структуру та фінансову діяльність з урахуванням особливостей визначених нормативно - правовими актами Уповноваженого органу. В майбутньому, залежно від обраної для реалізації стратегічної моделі, об'єднані кредитні спілки або переростуть в кооперативні банки, або закріпляться, власне, як кредитні спілки вищого системного рівня, отримавши статус „кооперативу кооперативів”.

Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані ознакою членства в кредитній спілці мають повну цивільну дієздатність [11].

Не можуть бути прийняті до кредитної спілки особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини [11].

Прийняття до кредитної спілки провадиться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, якщо таке право не делеговане спостережною радою правлінню кредитної спілки.

Особа стає членом кредитної спілки за умови:

відповідності ознаці членства;

подання заяви про вступ до кредитної спілки;

рішення спостережної ради або правління (у разі делегування йому цього повноваження) про прийом особи до спілки;

сплати вступного та обов'язкового пайового внесків, що підтверджується відповідними документами.

Сплата вступного та обов'язкового пайового внесків здійснюється лише після прийняття спостережною радою або правлінням (у разі делегування йому цього повноваження) позитивного рішення про прийом до кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі, коли вступний та обов'язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов'язкового пайового внеску в повному обсязі.

Вступні та обов'язкові пайові внески можуть сплачуватись як готівкою, так і в безготівковому вигляді. Розмір та порядок сплати вступних та обов'язкових пайових внесків встановлюється за рішенням загальних зборів.

Заява особи про вступ до спілки складається письмово за формою, встановленою спостережною радою, та має бути розглянутою спостережною радою на найближчому після подання заяви засіданні.

Члени кредитної спілки мають право [12]:

1) брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління;

2) вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки,

3) одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до цього Статуту;

4) одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки,

5) одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено рішенням загальних зборів кредитної спілки;

6) вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому Законом України „Про кредитні спілки”.

Члени кредитної спілки зобов'язані:

1) додержуватися Статуту та інших актів кредитної спілки, виконувати рішення її органів управління;

2) брати участь у формуванні майна кредитної спілки, зокрема, сплачувати у грошовій формі вступні, обов'язкові пайові та інші внески у розмірах, строки та в порядку, що визначені рішенням загальних зборів кредитної спілки;

3) не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність кредитної спілки.

Припинення членства в кредитній спілці може відбуватись у випадках:

1) смерті особи ? члена спілки;

2) виключення члена кредитної спілки у разі порушення ним цього Статуту;

3) добровільного виходу з членів спілки.

Рішення про припинення членства в разі смерті члена кредитної спілки приймається спостережною радою або правлінням (у разі делегування йому цього повноваження) на підставі свідоцтва про смерть або рішення суду про визнання громадянина померлим, що вступило в законну силу Членство припиняється з дня прийняття рішення про припинення членства.

Рішення про виключення члена в разі порушення ним Статуту приймається загальними зборами спілки за поданням спостережної ради. Перед голосуванням члену спілки обов'язково надається можливість висловитись.

Кожен член кредитної спілки має право в будь-який час вийти з кредитної спілки за власним бажанням. Для цього він повинен подати письмову заяву до правління про добровільний вихід з кредитної спілки. Правління передає цю заяву до спостережної ради разом із повною інформацією про внески та вклади члена, належний йому дохід та отримані ним кредити, а також іншою необхідною інформацією. Спостережна рада або правління (у разі делегування йому цього повноваження) на найближчому засіданні повинна розглянути заяву члена спілки та прийняти рішення про припинення його членства.

У разі добровільного виходу особи з членів кредитної спілки або виключення її внаслідок порушення Статуту нею мають бути повністю сплачені отримані від кредитної спілки кредити [12].

Членові спілки, який вибуває, кредитна спілка виплачує всі його пайові внески та вклади разом із належним доходом після відрахування його заборгованостей перед спілкою.

Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.

У разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Отримання обов'язкового пайового внеску фізичною особою можливе лише у разі припинення її членства в кредитній спілці.

Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, провадиться в порядку, передбаченому Статутом та відповідними положеннями кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором Дохід на пайові внески члена виплачується йому згідно з відповідними положеннями кредитної спілки.

1.2 Управління кредитною спілкою

Закон визначає, що органами управління кредитної спілки є Загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління (рис. 1.1). У випадку прийняття відповідного рішення Держфінпослуг функції органів управління кредитної спілки виконує тимчасова адміністрація, що призначається і діє згідно з законодавством. Рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління [11].

Член органу управління або працівник кредитної спілки не може брати участь у підготовці та прийнятті рішення щодо прийняття кредитною спілкою будь-якого зобов'язання на їх користь.



Рис. 1.1. Структура органів управління кредитної спілки

Член спостережної ради або ревізійної комісії кредитної спілки не може укладати договори щодо надання цій кредитній спілці професійних послуг (робіт), якщо загальні збори членів кредитної спілки не нададуть попередньої згоди на укладення такого договору.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів [1]. До їх виключної компетенції належить:

1) затвердження Статуту кредитної спілки, внесення до нього змін і доповнень;

2) обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії;

3) затвердження річних результатів діяльності кредитної спілки, звітів спостережної ради, правління та кредитного комітету і висновків ревізійної комісії. Річний звіт про результати діяльності кредитної спілки затверджується загальними зборами лише за наявності висновку ревізійної комісії;

4) прийняття рішення про збільшення пайового капіталу кредитної спілки шляхом збільшення розміру обов'язкового пайового внеску або внесення додаткових пайових внесків,

5) прийняття рішення про порядок розподілу доходу та покриття збитків кредитної спілки,

6) затвердження положень про спостережну раду, ревізійну комісію, кредитний комітет та правління;

7) прийняття рішення про створення інших органів управління, крім спостережної ради, ревізійної комісії, кредитного комітету та правління,

8) прийняття рішення про припинення діяльності кредитної спілки.

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів членів кредитної спілки повинно бути зроблене не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів із зазначенням часу й місця їх проведення та порядку денного шляхом надсилання письмового запрошення рекомендованим листом кожному члену кредитної спілки за місцем його проживання або вручення такого письмового запрошення особисто члену кредитної спілки під підпис. Днем здійснення повідомлення вважається день надіслання запрошення поштою або день вручення запрошення особисто члену кредитної спілки. До запрошення додаються письмовий річний звіт про діяльність органів управління кредитної спілки та її річний фінансовий звіт.

Повідомлення про скликання чергових загальних зборів повинно бути опубліковано не пізніше ніж за 30 календарних днів до скликання зборів у визначених Держфінпослуг засобах масової інформації, в яких публікуються дані про державну реєстрацію кредитної спілки [11].

Роботу зборів організує обрана зборами Президія, яку очолює голова зборів. До її складу входить секретар, відповідальний за ведення протоколу зборів, яким оформлюється рішення загальних зборів членів кредитної спілки. Протокол підписується головою та секретарем зборів та оформляється не пізніше 3-х робочих днів після їх проведення. Відповідальним за зберігання протоколів є голова правління кредитної спілки.

Протоколи є обов'язковими для зберігання відповідно до законодавства України. На вимогу членів кредитної спілки їм видаються для ознайомлення протоколи загальних зборів, а також засвідчені головою правління кредитної спілки витяги з протоколів.

На загальних зборах може обиратись лічильна комісія, відповідальна за підрахунок голосів. Організує її роботу та оголошує результати підрахунків голосів голова лічильної комісії, який обирається членами комісії простою більшістю голосів. Рішення лічильної комісії оформлюється протоколом, який додається до протоколу зборів. Якщо така комісія не створена за рішенням зборів, її функції може виконувати президія зборів.

Загальні збори вважаються правомочними, якщо на них представлено не менш як 50 відсотків членів кредитної спілки особисто або за дорученням іншим членам кредитної спілки.

Рішення загальних зборів членів кредитної спілки про припинення діяльності кредитної спілки вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів кредитної спілки, присутніх на загальних зборах, крім рішення про внесення змін та доповнень до Статуту. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом ? один член кредитної спілки, присутній на зборах, має один голос. За рішенням загальних зборів, голосування може бути таємним або відкритим.

Загальні збори членів кредитної спілки скликаються спостережною радою, але не пізніше, ніж до 1 червня року, наступного за звітним, (не рідше ніж один раз на рік) [12].

Позачергові загальні збори членів кредитної спілки скликаються спостережною радою кредитної спілки з власної ініціативи у будь-якому випадку, якщо цього потребують інтереси кредитної спілки, а також на вимогу ревізійної комісії або не менш як 20 відсотків членів кредитної спілки, а також за рішенням Держфінпослуг в установленому порядку. Якщо протягом 20 днів із дня отримання такої письмової вимоги спостережна рада кредитної спілки не виконає зазначену вимогу та не зробить повідомлення членам про скликання позачергових загальних зборів, ревізійна комісія або члени кредитної спілки вправі самі скликати позачергові загальні збори.

Спостережна рада представляє інтереси членів кредитної спілки в період між загальними зборами. Спостережна рада кредитної спілки підзвітна загальним зборам членів кредитної спілки і в межах компетенції, визначеної Законом України „Про кредитні спілки”, контролює й регулює діяльність правління та кредитного комітету.

До компетенції спостережної ради кредитної спілки належить [11]:

а) затвердження положень про порядок надання послуг членам кредитної спілки;

б) встановлення видів та умов надання кредитною спілкою фінансових послуг своїм членам,

в) затвердження рішень кредитного комітету про надання кредиту у випадках, передбачених відповідним положенням кредитної спілки;

г) визначення порядку прийняття рішень про придбання та продаж майна кредитної спілки, використання тимчасово вільних коштів;

д) затвердження кошторису та штатного розпису кредитної спілки;

е) затвердження положення про структурні підрозділи кредитної спілки;

є) призначення голови та членів правління, членів кредитного комітету;

ж) визначення кваліфікаційних вимог до членів кредитного комітету, працівників кредитної спілки та залучених на договірних умовах експертів згідно з нормативно-правовими актами;

ж) визначення кваліфікаційних вимог до членів кредитного комітету, працівників кредитної спілки та залучених на договірних умовах експертів згідно з нормативно-правовими актами;

з) прийняття рішення про вступ кредитної спілки до асоціації кредитних спілок та/або об'єднаної кредитної спілки і вихід із таких асоціацій та/або об'єднаної кредитної спілки, якщо інше не визначено рішенням загальних зборів членів кредитної спілки;

і) вирішення питань про прийняття нових членів до кредитної спілки та припинення членства у кредитній спілці.

Спостережна рада вирішує й інші питання діяльності кредитної спілки, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної спілки. Вона обирається загальними зборами членів кредитної спілки у кількісному складі, що визначається рішенням загальних зборів, але не менш як п'ять осіб. Строк повноважень членів спостережної ради визначається загальними зборами членів кредитної спілки, але не більш ніж три роки. У разі неправомочності загальних зборів або неспроможності обрати новий склад спостережної ради, старий склад виконує свої обов'язки до позачергових зборів, які повинні бути проведені не пізніше ніж через два місяці від дати призначення зборів, що не відбулися або були неспроможні обрати новий склад спостережної ради.

Організаційною формою роботи спостережної ради є засідання, що скликаються не рідше одного разу на квартал. Позачергові ? можуть скликатися за наполяганням половини членів спостережної ради, а також за зверненням правління кредитної спілки.

Спостережна рада правомочна приймати рішення, якщо на її засіданні присутні більш як половина її членів рішення спостережної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як половина членів спостережної ради, які беруть участь у засіданні.

Рішення спостережної ради кредитної спілки оформляється протоколом, який підписується головою спостережної ради не пізніше трьох робочих днів після їх проведення. Протоколи є обов'язковими для зберігання відповідно до законодавства України. Відповідальним за зберігання протоколів є голова правління кредитної спілки.

На вимогу членів кредитної спілки їм видаються для ознайомлення протоколи, а також засвідчені головою правління кредитної спілки витяги з протоколів.

Спостережну раду кредитної спілки очолює голова, який обирається в порядку, визначеному в Положенні про спостережну раду. Останній організує роботу спостережної ради кредитної спілки, головує на її засіданнях та звітує про роботу спостережної ради на загальних зборах членів кредитної спілки. Він несе персональну відповідальність за виконання покладених на спостережну раду завдань.

Правління кредитної спілки є виконавчим органом, який здійснює керівництво її поточною діяльністю Воно складається з осіб, які знаходяться в трудових відносинах із спілкою. Правління вирішує всі питання діяльності кредитної спілки, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів, спостережної ради та кредитного комітету Спостережна рада може прийняти рішення про делегування частини належних їй повноважень до компетенції правління.

Правління підзвітне загальним зборам і спостережній раді кредитної спілки та організує виконання їх рішень Воно діє від імені кредитної спілки в межах, передбачених Законом України „Про кредитні спілки”. Роботою правління керує голова правління, який призначається спостережною радою.

Голова правління кредитної спілки має право: без доручення представляє інтереси кредитної спілки та діє від її імені; представляє кредитну спілку в її відносинах із державою, іншими юридичними та фізичними особами; укладає договори та інші угоди від імені кредитної спілки, підписує доручення на провадження дій від імені кредитної спілки; розпоряджається майном кредитної спілки в порядку, визначеному спостережною радою; готує подання спостережній раді на призначення та звільнення членів правління кредитної спілки, а також працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу, призначає на посади та звільняє з посад працівників кредитної спілки, застосовує до них заходи заохочення та стягнення відповідно до законодавства, вживає заходів щодо підготовки та підвищення кваліфікації працівників кредитної спілки; вирішує інші питання діяльності кредитної спілки відповідно до законодавства України.

Голова правління кредитної спілки є членом кредитного комітету за посадою. Голова правління кредитної спілки несе персональну відповідальність за виконання покладених на правління завдань.

Кредитний комітет кредитної спілки є спеціальним органом, відповідальним за організацію кредитної діяльності спілки. Кредитний комітет призначається спостережною радою та підзвітний загальним зборам членів кредитної спілки та спостережній раді і несе перед ними відповідальність за ефективність кредитної діяльності спілки.

Кредитний комітет призначається спостережною радою за умови обов'язкової участі в ньому голови правління (не менше трьох осіб). Порядок призначення, строк повноважень та порядок його діяльності визначається положенням про кредитний комітет, яке затверджується загальними зборами.

До компетенції кредитного комітету належать:

1) розгляд заяв членів кредитної спілки про надання кредитів і прийняття рішень із цих питань;

2) здійснення контролю за якістю кредитного портфеля;

3) вирішення інших питань, пов'язаних з кредитною діяльністю, визначається положенням про кредитний комітет.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю кредитної спілки здійснює ревізійна комісія. Вона підзвітна й відповідальна перед загальними зборами членів кредитної спілки. Ревізійна комісія обирається загальними зборами членів кредитної спілки у кількісному складі, що визначається рішенням загальних зборів, але не менше трьох осіб, які працюють на громадських засадах Строк повноважень членів ревізійної комісії визначається загальними зборами членів кредитної спілки, але не більш ніж три роки. Порядок обрання ревізійної комісії визначається Положенням про ревізійну комісію.

До її складу не можуть входити члени спостережної ради, правління, кредитного комітету та особи, які перебувають із кредитною спілкою у трудових відносинах. Члени ревізійної комісії обирають на першому засіданні голову та секретаря комісії. Голова комісії головує на всіх її засіданнях, організує її роботу та звітує від імені комісії перед загальними зборами. Секретар веде та зберігає всі протоколи та інші документи про діяльність комісії.

Перевірки результатів фінансово-господарської діяльності кредитної спілки проводяться ревізійною комісією не радше одного разу на рік. Позапланові перевірки провадяться за рішенням спостережної ради або на вимогу не менш як 20 відсотків членів кредитної спілки. Вона доповідає про результати проведених перевірок загальним зборам членів кредитної спілки та спостережній раді кредитної спілки.

На вимогу ревізійної комісії їй надаються будь-які матеріали, бухгалтерські та інші документи, а також пояснення посадових осіб кредитної спілки. Ревізійна комісія вправі за погодженням із спостережною радою залучати на договірних засадах до проведення перевірок зовнішніх експертів з числа осіб, які не перебувають у трудових відносинах із кредитною спілкою. Вона складає висновок за річними звітами про результати діяльності кредитної спілки.

Ревізійна комісія може тимчасово припинити повноваження будь-якої посадової особи кредитної спілки в разі виявлення допущених нею порушень, що загрожують фінансовій стабільності кредитної спілки. За наявності загрози існуванню кредитної спілки остання скликає позачергові загальні збори.

1.3 Закордонний досвід розвитку кредитних спілок

У світі кредитні спілки відносяться до кооперативних організацій. В більшості країн кооператив - це відкрите демократичне об'єднання осіб з метою самозабезпечення необхідними послугами, яке здійснює господарську діяльність на неприбуткових засадах від імені та в інтересах своїх членів, що є його рівноправними власниками - користувачами. В зв'язку з цим, кооперативи мають особливий правовий статус неприбуткових (non-profit) організацій, а їх діяльність регулюється не підприємницьким, а спеціальним (кооперативним) законодавством.

Кредитні кооперативи сьогодні займають важливе місце у світовому господарстві. За понад 150 - літню історію розвитку кредитної кооперації вони стали дійсно світовим явищем. Кооперативні фінансово - кредитні установи існують більш ніж у 100 країнах світу, налічують понад 900 тисяч організацій, які об'єднують майже 800 мільйонів членів. Кредитні кооперативи набули поширення у багатьох країнах світу, де зустрічаються під найрізноманітнішими назвами: „Credit Union” (кредитна спілка) - найбільш розповсюджена назва кредитного кооперативу в США, Канаді, Ірландії, Кореї, Австралії та багатьох інших країнах „Caisses populaires” (народна каса) - в провінції Квебек, Канада; „Credit cooperative” (кредитний кооператив) - у Франції, Перу та багатьох інших країнах, „Cooperativas de Ahorro y Credito” (ощадно - кредитна кооператив) - в багатьох країнах Латинської Америки, „Cpoldzielcza Kasa Oszczednosciowo - Kredytowa” (кооперативна ощадно - кредитна каса) - у Польщі; „Co-operative Bank” (кооперативний банк) - в Індії та інших країнах. Крім цього, кредитні кооперативи зустрічаються під назвами: народний банк, взаємний банк, товариство взаємного кредиту, кредитне товариство, ощадно - позикове товариство (спілка, асоціація), фінансовий кооператив, сільська каса, Райфайзен - каса, каса взаємодопомоги тощо [9, с.18].

Кооперативні фінансово - кредитні установи, здійснюючи практичну реалізацію міжнародних кооперативних принципів світового кооперативного руху, співпрацюють між собою на національному, регіональному та міжнародному рівні. На світовому рівні кредитні спілки різних країн об'єднані у Всесвітню Раду кредитних спілок (World Council of Credit Union - WOCCU), до якої входять національні та регіональні об'єднання кредитних спілок і кооперативів 85 країн світу (табл. 1.1) [14].

Членами Всесвітньої ради кредитних спілок є національні асоціації кредитних спілок Великобританії, Канади, США, Австралії, Фіджі, Ірландії, Нової Зеландії, Польщі, Румунії, Росії, України, а також регіональні конфедерації кредитних спілок Африки, Азії, Латинської Америки та Карибського басейну.

Таблиця 1.1

Статистика членства Всесвітньої ради кредитних спілок

Континент	Кількість представників країн	Кількість кредитних кооперативів	Кількість членів, тис.	Заощадження, млн. дол.	Позики, млн. дол.	Активи, млн. дол.
Африка	28	4478	2467,3	481,9	396,0	523,1
Азія	13	15769	7823,7	18917,8	13650,4	21085,3
Австралія	3	420	3080,2	9650,8	8543,2	11062,4
Північна Америка	2	11474	67894,4	292854,4	222446,3	332906,7
Латинська Америка	15	2521	5068,3	2484,2	4785,5	8033,3
Карибський басейн	19	412	1083,4	653,6	590,7	882,6
Європа	5	1170	2267,8	4200,3	3171,9	4900,8
Всього	85	36244	89685	331043,3	253584,0	379334,2

В кожній країні фінансово-кредитні кооперативи мають свої особливості, які залежать від рівня соціально-економічного розвитку і специфіки національного законодавства [13]. В одних країнах - це невеликі установи, що надають обмежений набір фінансових послуг, в інших - це потужні фінансово - кредитні організації, що досягли рівня банків і надають своїм членам майже повний набір банківських послуг, в третіх - знаходяться десь посередині і займають проміжне місце між банком та іншими фінансовими установами. В окремих країнах одночасно існує декілька різновидів кредитних кооперативів - від самих простих, до досить розвинутих фінансових інституцій. В більшості країнах кредитні кооперативи надають лише фінансові послуги, але в окремих державах - можуть додатково здійснювати й товарні операції чи бути універсальними кооперативами з фінансово-кредитними функціями. Все залежить від рівня розвитку фінансової системи країни, традиції національного кооперативного руху і особливостей національного законодавства.

Кооперативна ідея фінансової самодопомоги населення виникла в 50-х роках ХІХ сторіччя в Німеччині [20]. Видатний німецький діяч Герман Шульце-Деліч та Фрідріх Райфайзен майже одночасно, незалежно один від одного запропонували два принципово різних підходи щодо організації кооперативного кредитування: перший - для міського населення другий - для сільського. Відповідно, виникло й два типи кредитних кооперативів: кредитні товариства( їх ще часто називають „сільські каси”) Райфайзена та ощадно-позичкові товариства (їх ще називають „народні банки”) Шульце-Деліча. Кожна з цих моделей була пристосована до певного соціального середовища і в подальшому лягла в основу принципів діяльності кредитних спілок та кооперативів багатьох країн світу.

Діяльність кредитних кооперативних товариств Райфайзена базувалась на наступних принципах [9]:

Формування початкового позикового капіталу товариства за рахунок кредиту, отриманого під солідарну відповідальність членів. На основі принципу необмеженої відповідальності членів, товариство отримувало довготермінові кредит, який використовувався як початковий позиковий капітал. Тому товариства Райфайзена не потребує внесення великих пайових членських внесків для організації своєї діяльності, що давало можливість навіть найбіднішим селянам ставати членами цих кооперативних організацій. За рахунок отриманих в процесі діяльності відсотків товариство сплачувало відсотки за користування банківським кредитом, а також поступово формувало власний резервний капітал, який належав товариству і в подальшому використовувався як позиковий фонд. З часом, позиковий фонд товариства поповнювався депозитними внесками членів.

Надання кредитів тільки на виробничі потреби. Кредитне товариство прагнуло, перш за все, допомогти селянину заробити гроші і цим покращити рівень його життя. Тому товариство видавало позики лише на виробничу діяльність, в результаті якої господарство позичальника мало б отримати прибуток та розрахуватись із товариством за взятий кредит (сплатити основну суму та відсотки). Цей принцип був викликаний також необхідністю сплачувати відсотки за отриманий банківський кредит та нарахувати їх на залучені у товариство ощадні вклади.

Створення товариства на базі певної спільноти людей (село, церковний прихід, тощо) та надання кредитів тільки своїм членам. Цей принцип необхідний тому, що члени товариства несли солідарну відповідальність за його боргами. Тому вони мали добре знати один одного, а правління товариства повинно було мати можливість стежити за змінами у фінансово-майновому стані господарств членів товариства та цільовим використанням кредиту. Локалізація діяльності товариства забезпечувала його стабільність, але одночасно обмежувала можливість зростання, що призводило до зниження ефективності. Тому Райфайзен вважав необхідним створення спілок (об'єднань) кредитних товариств різних рівнів (районних, обласних, центральних), через які б здійснювався перерозподіл вільних фінансових ресурсів товариств і які б надавали товариствам інші необхідні послуги.

Робота членів Правління товариства на громадських засадах. Цей принцип був викликаний потенційно невеликими розмірами кредитних товариств та бажанням зменшити витрати на їх діяльність. Робота в виборних органах управління вважалась почесним обов'язком і, як правило, не займала багато часу. Тому членам органів управління ця робота не оплачувалась, а лише компенсувались фактично понесені витрати, пов'язані з виконанням обов'язків (поїздки у справах товариства тощо).

Заборона бути членами інших подібних товариств. Цей принцип був викликаний необмеженою відповідальністю членів кредитного товариства за його боргами. Тому товариства прагнуло не допускати отримання позик в інших товариствах під забезпечення одним і тим же майном.

Всі принципи діяльності кредитних товариств Райфайзена були взаємопов'язаними між собою і в комплексі створювали міцну кредитну організацію. Крім цього, кредитні операції не були єдиним випадком діяльності товариства, яке крім надання позик своїм членам, закуповувало для них потрібні засоби виробництва, продавало їхню продукцію, організовувала курси та лекції з проблем сільського господарства, підіймало господарський, моральний та інтелектуальний рівень сільських жителів.

Інший тип кредитного кооперативу був запропонований Г.Шульце-Делічем. Він отримав назву „народний банк” або ощадно-позикове товариство, соціальною базою мав міське населення (ремісників, службовців тощо) та базувався на таких принципах [9]:

Товариство створювало власний капітал за рахунок пайових внесків членів. Початковий капітал формувався за рахунок разових, а інколи й періодичних пайових внесків членів. В зв'язку з незначною кількістю членів на початковому етапі розвитку товариства, пайові внески встановлювались значного розміру, що суттєво обмежувало доступ до таких товариств малозабезпечених верств міського населення. Необхідність самостійного формування пайового капіталу прирікала товариство на досить повільний розвиток на початковому етапі діяльності.

Поле членства не обмежувалось. Прагнучи забезпечити зростання оборотів та швидкого накопичення власного капіталу, товариства Шульце-Деліча запроваджували дуже просту та формальну систему прийняття в члени. Вони розширяли поле членства та залучали якомога більше осіб, незалежно від місця їх проживання, соціального статусу чи роду занять. Як правило, ці люди не були об'єднані місцем компактного проживання, професійною, релігійною чи іншими ознаками. В зв'язку з чим, члени ощадно - позикового товариства у більшості не знали один одного і були малоактивними.

На пайові внески нараховувалися по можливості більші дивіденди. З метою забезпечення швидкого зростання власного капіталу, товариство прагнуло зацікавити своїх членів мати більшу кількість паїв шляхом нарахування високих дивідендів на пайові внески. При цьому, на залучені ощадні вклади нараховувались відсотки на рівні ринкових ставок.

Кредити не мали чіткого цільового призначення. При наданні кредиту не встановлювались напрямки використання коштів. Кредити могли бути як підприємницькими так і споживчими. Більшість з них видавались під векселі та боргові розписки. Існував також контокорентний кредит. Вказані кредити, як правило, мали короткотерміновий характер, викликаний специфікою соціальної бази - ремісників та службовці не потребували довгострокових кредитів.

Такими були головні риси ощадно - позичкових товариств Шульце-Деліча, які в своїй діяльності дуже нагадували банківські установи, тому й отримали назву „народні банки”.

Наскільки б відмінними, на перший погляд, не здавалися кредитні товариства Райфайзена та ощадно - позикові товариства Шульце-Деліча, природа їх була однакова. Це були кооперативні організації, діяльність яких спрямовувалася на надання кредиту та інших послуг своїм членам. Ці товариства створювалися на основі кооперативної ідеї фінансової взаємодопомоги для самозабезпечення послугами і мали демократичну структуру управління. Вищим органом товариства були загальні збори, на яких кожен член мав один голос, незалежно від розміру вкладу чи терміну вступу до товариства. Загальні збори товариства для ведення всіх його справ обирали Правління, а для контролю за діяльністю - ревізійну комісію.

З Німеччини вказані моделі поширились по всьому світу, отримуючи в кожній країні свої специфічні риси. Так у США та інших країнах виникла модель кредитного кооперативу, яка отримала назву „Кредитна спілка”, в основі якої лежала модель міського ощадно - позикового товариства Шульце-Деліча, але, на відміну від її класичного варіанту, з чітко визначеним полем членства (підприємство, профспілка, релігійна громада тощо), невеликим розміром обов'язкових пайових внесків і роботою членів органів управління на громадських засадах.

Сьогодні кредитні спілки США, Канади та інших розвинутих країн займають суттєве місце на ринку фінансових послуг. Членами спілок є майже половина економічно активного населення США, понад третина населення Канади. Кредитні спілки надають своїм членам кредити на купівлю чи ремонт автомобілів, яхт, моторних човнів та інших транспортних засобів; на купівлю будинків та іншого нерухомого майна; на поточні домашні потреби на купівлю товарів домашнього вжитку; на отримання освіти; на ведення приватного бізнесу. Крім цього, важливою послугою в сфері кредиту є впровадження кредитними спілками обслуговування кредитних та дебетових карток (VISA, Master Card) тощо. Кредитні спілки приймають вклади на пайові; ощадні, ощадно - розрахункові („Share-Draft”) та чекові рахунки; ощадні сертифікати (CD, Jumbo); пенсійні (IRA) рахунки, молодіжні, „Money Market”, святкові; сімейні; дитячі та інші рахунки. Спілки здійснюють розрахунково-касові операції, продають дорожні чеки, надають послуги АТМ - машин (банкоматів). Крім цього, кредитні спілки надають своїм членам додаткові послуги із продажу страхових продуктів, послуг нотаріуса, юриста, фінансових експертів та інших фахівців; персональні сейфи (соти); бази даних різноманітної інформації, розміщення оголошень на дошці спілки; консультаційні послуги; довірчі операції, планування спадщини та підготовка до пенсії; продаж поштових та гербових марок; користування поштовою скринькою, факсом, електронною поштою; надання анкет для отримання різних документів; ламінування та ксерокопіювання документів; послуг міжнародних перекладів та багато інших необхідних членам фінансових та не фінансових послуг.