Загальнодержавні податки та їх значення для бюджету

Оскiльки податки є дiєвим економiчним стимулом, необхiдно так будувати податкову систему, щоб структура найповнiше вiдповiдала вiдтворювальним пропорцiям i задовольняла суспiльнi інтереси.

Як свiдчить свiтовий досвiд, на формування податкових систем iстотно впливають iсторичнi особливостi i рiвень розвитку країни, структура i стан економіки, невiдкладнi та перспективнi завдання державної економiчної i бюджетної полiтики, спiввiдношення сил основних соцiальних груп i полiтичне становище класiв, прихильників уряду країни до тієї чи iншої економiчної доктрини.

Теоретико-економiчна суть податку полягає у визначеннi об'єкта обкладання i того впливу, який здійснюватиме податок у кiнцевому пiдсумку на економiку як єдине цiле, Тому цю суть потрiбно шукати у (сферi виробництва i розподiлу.

Об'єктом оподаткування є нова вартiсть (нацiональний доход). Податки мобiлiзують значну частину добавленого продукту і частину вартосстi необхiдного продукту призначеного для вiдтворення трудових ресурсiв. Державна частка нацiонального доходу перетворюється на фонд грошових коштiв держави, який використовуеться не лише задля досягнення загальнонацiональної цiлi, а й для пiдтримки приватного сектора. Ця мобiлiзацiя нацiонального доходу податками здiйснюється у сферi розподiлу (перерозподiлу) й обмiну. Присвоєння державою нової вартостi вiдбувається не на основi об'єктивно дiючих економічних законiв, тобто держава стає власником нацiонального доходу не як учасник процесу виробництва, а як орган полiтичноi влади.

Податки впливають на капiтал на всiх стадiях його обiгу. Якщо при виконаннi фіскальної функцiї вони справляють вплив лише за змiни форми капiталу (з товарної на грошову навпаки), то система податкового регулювання, крiм всього iншого, впливає i на стади виробництва, i на стадії споживання. Прикладом того є непрямi податки (податки на споживання) i розгалужена система податкових пiльг при опадаткуваннi прибутку (доходу) юридичних та фiзичних осiб. Це дає змогу у державi контролювати суспiльний попит і пропозицiю не тiльки товарів, а й капiталiв, оскiльки доход -- кiнцевий пiдсумок функціонування капiталу у фазi виробництва i основа попиту населення. Рух податкiв органічно вписується у процес обороту капiталу i таким способом впливає на весь процес виробництва й обiгу.

Важлива роль у формуванни ефективної податкової полiтики належить обгрунтуванню принципів оподаткування у праці [7.с.154-168] .Податкова система ніякою мiрою не повинна руйнувати економiку, а навпаки, сприяти розвитку пiдприємств і пiдприємництва, забезпечувати високий соціальний захист, попереджаючи падiння рівня життя малозабезпечених верств населення.

Загальновизнаними основними принципами оподаткування в Украiнi є загальнiсть податкiв, iхня пропорцiйнiсть доходу визначенiсть, простота i зручнiсть, мiнiмальнi витрати у стягненні, необтяжливiсть для платникiв податкiв . До цих принципiв у сучасних умовах, можна додати такi, як достатнiсть, однократнiсть, оподаткування, стабiльнiсть, гнучкiсть, обов'язковiсть і соцiальна спрямованiсть. Кожна держава на окремих етапах розвитку з урахуванням економічного і фiнансового стану вiддає прiориiч найактуальнiшим принципам.

Чинна в Укранi податкова система ще не відповiдає усiм переліченим
принципам. Сьогоднi серед принципiв, покладених в основу оподаткування в кранi, на першому мiстi стоїть принцип стимулювання пiдприємницької виробничої дiяльностi й iнвестицiйної активносi, який передбачає введення пiльг щодо оподаткування прибуку, спрямованого на розвиток виробництва. Явно невдалим можна вважати застосування в Укратнi принципу економічної обгрунтованостi, що припускає встановлення податкiв зборів на пiдставi показникiв розвитку національної економiки i фiнансових можливостей з урахуванням необхiдності досягнення збалансованостi витрат бюджету з його доходами. Реалізацiя цьоо принципу породжує свавiлля держави в оподатковуванні виключає можливiсть створення стабільної системи оподатковування.

Недостатньо виваженим є також застосування у нас такого принципу, як рiвномiрнiсть сплати, який передбачає встановлення термiнiв сплати, виходячи з необхiдностi своєчасного надходження коштiв у державний бюджет, і суперечить класичному принципу -- простотi зручностi податкiв. Справед,ливiсть останнього доведена як досвiдом багатьох кран світу, так i багаторiчною практикою його застосування.

Принцип соцiальної справедливостi цiлком дублює принцип рiвнозначностi та пропорцiйностi за винятком забезпечення соцiальної пiдтримки, що взагалi не має вiдношення до податкiв а належить до функцiї державного бюджету.

Незвично трактується в українському законодавствi принцип стабiльностi, як незмiннiсть податкiв (зборiв), ставок i податкових пільг протягом бюджетного року, у той час як у розвинутих краiнах цей принцип визначається встановленням податкового перiоду на багато
років.

На жаль з поля зору законодавця випали і такi важливi принципи оподаткування, як принципи однократностi, що означає неприпустимість повторного оподатковування, обов'язковостi реестрацiї суб'єктiв оподаткування, способiв контролю за сплатою податкiв і технологiєю
при обгрутуваннi податкової полiтики та й узгодженнi з бюджетною
політикою необхiдно визначити загальний рiвень податкового навантаження на економiку (податковий тягар) і межу оподаткування.

Такі показники, як податковий тягар (вiдношення податкових надходжень до валового внутрiшнього продукту або нацiонального
доходу), частка державного сектора в економiцi і рiвень розвитку загальноекономiчного програмування є iндикаторами ступеня державного втручання в економiку.

Високий рiвень податкового навантаження (тягаря) негативно впливає на економiчний розвиток крани. Зокрема, звужуються виробничi
можливості господарюючих суб'єктiв у звязку з обмеженням джерел капіталовкладень, а також порушуються пропорції споживання, послаблюється економiчна iнiцiатива населення, оскiльки знижуються стимули до праці в результатi обкладання податками зростання доходiв; розвивається тiньова економiка, оскiльки розширяються масштаби ухилення
від сплати податкiв; посилюється ймовiрнiсть зростання інфляцій, тому виробники включають непрямi податки і внески на соцiальне страхування, а також деякi прямi податки у цiни товарів і послуг.

Всі ці негативнi наслiдки високого оподаткування виявляються не
відразу, нагромаджуються поступово і можуть за певних умов призвести до скорочення темпiв виробництва, депресiї та кризи.

Податкова система, що склалася нинi в Українi, характеризується надмірним податковим навантаженням, частою змiною і неоднозначними трактуваннями законодавства нормативних актiв, перевантаженiстю пільгами що спричиняє нерiвнiсть платникiв податкiв і наносять значну шкоду економiцi, численними можливостями ухилення вiд сплати податкiв, Високий рiвень оподаткування у країнi пов'язаний з розширенням економiчних функцiй держави. Сьогоднi держава бере на себе вирішення таких важливих проблем, як структурна перебудова економіки, екологiя, урбанiзацiя, бiднiсть. Крiм того, зростають соціально-культурні витрати, пов'язанi з перетворенням людини на головний чинник виробництва.

Висновки

податок бюджет позика доходний

За рахунок податків державний бюджет України формує більшу частину доходів держави, що дозволяє фінансувати програми соціального захисту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З державного бюджету передбачені асигнування на фінансування житлово- комунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та податкових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Система державного оподаткування повинна не просто залучати частину вартості внутрішнього національного продукту на формування доходів Державного бюджету, але й активно впливати на підвищення ефективності суспільного виробництва, заохочувати окремого виробника, господарюючі суб'єкти до інвестування коштів у різні галузі діяльності. Таким чином, соціально-економічне значення податків та зборів полягає у формуванні централізованих державних фінансових ресурсів, які акумулюються у бюджетах різних рівнів і перерозподіляються по витратних статтях відповідно з бюджетним розписом.

Податкова система, що склалася в Україні передбачає поділ податків і зборів за економічним змістом на: - податки і збори від реалізації продукції, виконання робіт та надання послуг; - податки на доходи (прибуток); - різні види плати (за природні ресурси, майно, тощо); - надходження від зовнішньоекономічної діяльності; - збори держави за вчинення дій, видачу документів, що мають юридичне значення, тощо.

Список використаних джерел

Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.96 № 254/96 - ВР.//Відомості ВРУ. - 1996. - № 30.

Закон України “Про бюджетну систему України”

Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. - Трернопіль. - 2006

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища школа,

Государственные финансы. Учебник под редакцией д.э.н. Федосова В.М., - К., - Либідь. - 1991.

Єпіфанов А.О., Сало В.І., Д”яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. - К.: Наукова думка. - 2007.

Кириленко О.П. Фінанси. - Тернопіль: Економічна думка. - 1997.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. - К.: НІОС. - 2000.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Державний бюджет України. Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2000.

Базилевич В Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Навч. посіб. -- К.: Атіка, 2002. -- С. 318--322.

Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. -- К.: ЦВКА, 1993.--96с.

Економічна теорія: політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. -- К.: Знання-Прес, 2004. -- С 497-- 523.

Ивашковский С.Н. Макроэкономика: Учебник. -- М.: Дело, 2000. -- С. 226--358.

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Макроекономіка. -- Л.: Просвіта, 1999. -- С 393--418; 529--560.

А.І. Крисовський, А.Я Кізима. Податковий менеджмент. Навч посіб. Теропіль - 2004

Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення. -К.:КНЕУ, 2000. -192 с.

1. Размещено на www.allbest.ru