Формування фінансової стратегії і фінансової політики підприємства

Квадрант 7. У підприємства нерадісне положення -- дефіцит ліквідних засобів. Найбільш вірогідна причина -- асинхронність їх надходження і використання. Якщо вдасться досягнути ситуації, коли економічна рентабельність буде зростати (причому швидше обороту), то можливий перехід в положення 2 або 1. Це буде означати подолання кризового стану

У випадку, коли економічна рентабельність не буде зростати або буде знижуватися, найбільш вірогідний сценарій -- поглиблення кризи (перехід в квадрант 9, може бути, через положення 6 ).

Наступне положення -- пряма протилежність двом першим -- квадран 8. В цій ситуації у підприємства ярко виражений надлишок ліквідних засобів. Якщо підприємство зможе з найбільшою ефективністю ними розпорядитися, то положення може стати стабільним. Слід звернути увагу, що ми не змогли попасти в квадрант 8 традиційним переходом з якого-небудь другого квадранта. Це означає, що дане положення пов'язано не тільки з успіхами в фінансовій і виробничий сферах. Тут економічні успіхи підприємства повинні бути підкріплені успіхами в засновництві, створенні розгалуженої підприємницької структури. Мабуть, найбільш цікавим і перспективним в цій ситуації буде перевтілення підприємства холдинг з добре розгалуженою і розвинутою структурою). Якщо при цьому наше підприємство вичерпає всю позикову силу за рахунок залучення позикових коштів (при спробі максимізувати рентабельність власних засобів з використанням ефекту фінансового важеля), то можливим є перехід в квадрант 4. Скоротиться величина результату фінансової діяльності підприємства (РФД).

І, нарешті, квадрант 9. Це реальне кризове положення підприємства. Рецепти виходу з кризового стану можуть бути наступні: дезінвестиції, фінансова підтримка держави (якщо це можливо) або материнської компанії (якщо така є), дроблення підприємства (дозволить різко зекономити на постійних витратах і скоротити величину фінансово-експлуатаційних потреб).

В результаті проведення вищезгаданих заходів можливий перехід в квадрант 6 або 7.

Отже, всі квадранти матриці розглянуті. Використання матриці фінансових стратегій підприємства дозволить йому адекватно приймати рішення про комплексне використання всіх активів і пасивів підприємства.

“Подорож” з квадранта в квадрант даної матриці дає можливим аналіз стратегії підприємства в динаміці. Тут існує велика кількість можливих сценаріїв, але якщо вдається точно ідентифікувати положення підприємства в тому чи іншому квадранті, то кількість можливих варіантів розвитку обмежиться.

Але, перш ніж, обрати найвигіднішу стратегію слід провести фінансовий аналіз діяльності підприємства. Головна мета фінансового аналізу - вчасно виявляти й усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

По суб'єктах проведення фінансовий аналіз розділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться сторонніми організаціями, як правило, аудиторськими фірмами. З однієї сторони зовнішній аналіз менш деталізований і більш формалізований, з іншої - більш об'єктивний і проводиться більш кваліфікованими фахівцями. Інформаційна база внутрішнього фінансового аналізу набагато ширше, що дозволяє враховувати усю внутрішню інформацію, недоступну для зовнішніх аналітиків, але з іншої сторони внутрішній аналіз більш суб'єктивний.

В даний час він здійснюється працівниками підприємства, найчастіше не підготовленими для цієї роботи. [38, c.517].

Оскільки фінансова стратегія підприємства торкається всіх аспектів його фінансової діяльності, можна стверджувати, що елементи механізму фінансового менеджменту повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізації фінансової стратегії [9].

Реалізація фінансової стратегії підприємства забезпечує формування й ефективне використання фінансових ресурсів, виявлення найефективніших напрямків інвестування, відповідність фінансових дій з боку економічного стану, визначення головної загрози з боку конкурентів та шляхи досягнення переваги над ними.

В основу структури системи стратегічного управління фінансами підприємства покладений класифікатор основних елементів механізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової стратегії підприємства, який включає наступні складові :

механізми внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства;

ринковий механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;

механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової діяльності підприємства;

інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і управління фінансовою діяльністю;

методи фінансового управління підприємства, що використовуються в процесах розробки і реалізації фінансової стратегії;

сукупність фінансових важелів, які забезпечують реалізованість фінансової стратегії.

Формування і реалізація фінансової стратегії як основи фінансового плану підприємства базується на використанні внутрішніх та зовнішніх фінансових інструментів [43, c.156].

До внутрішніх інструментів відносять:

традиційні інструменти фінансового управління - фінансовий аналіз, бюджетування, антикризове управління;

механізми фінансової реструктуризації - ліквідація нерентабельних, неплатоспроможних структур підприємства, контроль за витратами грошових коштів, управління видатками виробництва, інтеграція капіталу з іншими підприємствами;

інструменти ринку фінансових послуг - факторинг, страхування, лізинг

Під зовнішніми механізмами та інструментами розуміють такі регулятори взаємовідносин, які представляють собою зміни і доповнення до правил взаємодії, що формуються на макроекономічному рівні. Ці зміни до правил взаємодії становляться інструментами фінансового управління в тому випадку, коли підприємство ініціює їх і є ексклюзивним користувачем пільг і виділених ресурсів, що при цьому з'являються.

До інструментів, які підтримують процедури формування і реалізації фінансової стратегії розвитку відносять :

методики по виконанню окремих кроків загального процесу формування і реалізації фінансової стратегії розвитку;

моделі фінансового механізму підприємства, загальних процесів, що впливають на формування і реалізацію фінансової стратегії.

Серед внутрішньо корпоративних фінансових інструментів реалізації стратегії розвитку розрізняють методи фінансового планування і управління підприємства («гнучкого бюджету», проценту від продажів, аналізу беззбитковості, управління видатками), а також ситуаційні плани [26, c.239].

Метод «гнучкого бюджету» передбачає визначення капітальних затрат по проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум, а у вигляді нормативів витрат, які застосовуються як база визначення показників діяльності підприємства [21, c.19].

Ефективність розробленої фінансової стратегії, забезпечення її реалізації залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб підприємства, а значить організаційну структуру фінансово-економічного управління підприємства можна вважати загально корпоративної_м інструментом формування і реалізації стратегії. Визначення структурних компонентів, їх функцій, складає розробку такого виду організаційного механізму.

Метод проценту від продажів може використовуватись для отримання оцінок кожного елементу прогнозованого бюджету і звіту про прибутки і збитки, які визначаються виходячи із запланованих обсягів продажів. В якості відправних процентних відношень вибираються відношення, що мають місце в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним, або загально бажаний стан з точки зору системи менеджменту. Даний метод дозволяє дуже просто визначити склад pro forma балансу і звіт про прибутки та збитки.

Метод беззбитковості («break-even-point») - метод аналізу точки розриву, дозволяє визначити обсяги виробництва і продажу, які задовольняють умови беззбитковості, отримувати інформацію для рішення про цільові розміри прибутку, забезпечувати гнучкість фінансових планів за рахунок можливостей варіації різноманітних видів витрат, цін, обсягів продажу.

Серед механізмів внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства представляє інтерес метод управління видатками, що базується на загальної діяльності структурних підрозділів підприємства [21, c.47].

Цей метод базується на трьох принципах: попередільний метод обліку витрат, системна діяльність головного економічного управління підприємством і використання мотиваційних установок окремих виробництв, які виділені в самостійні центри відповідальності.

Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенклатури виробів підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками за крупними контрактами. Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному або кількох контрактах (проектах) підприємства.

Механізми адаптації планів підприємства до загальних умов доцільно будувати на основі ситуаційних планів. Традиційно ситуаційні плани розглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості загально корпоративної стратегії. В ситуаційному плані передбачається, що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічному плані не враховуються. [ 22, c.84].

Ситуаційний план може ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни, які повинні бути здійснені по відношенню до загальної стратегії, цілей і фінансовим субстратегіям підприємства.

Отже, підсумовуючи розділ І, зазначимо, що за умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їх відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. Фінансова стратегія - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами, роль якого полягає в підтримці загальної конкурентної стратегії і конкурентоздатності компанії, а також у створенні управлінських орієнтирів для досягнення намічених функціональних цілей фірми.

Отже, фінансова стратегія є універсальною стратегією, через яку відбувається інтегрування всіх спеціалізованих стратегій в єдину і цілісну стратегію організації.

Розділ 2. Оцінка діяльності підприємства щодо формування фінансової стратегії

2.1 Дослідження основних напрямків діяльності підприємства

Новий інноваційний курс суспільного розвитку і економічного зростання в Україні об'єктивно вимагає нарощування потенціалу і підвищення ефективності функціонування всіх сфер і секторів багатоукладної економіки, у тому числі, й споживчої кооперації. У зв'язку з цим, споживча кооперація, як соціальна організація та ефективна форма господарювання, покликана суттєво активізувати людський фактор, забезпечити в широких масштабах соціально орієнтовану економічну діяльність, зміцнити багатоукладність національної економіки, посилити соціальні гарантії та соціальний захист мільйонів людей, створити підвалини для розвитку громадянського суспільства.

Проте споживча кооперація України не підготовлена належним чином для виконання цієї складної соціально-економічної місії. Кризові явища трансформаційного періоду, несприятливе зовнішнє середовище, низка суб'єктивних внутрішніх чинників негативно позначилися на розвитку споживчої кооперації: звузилися масштаби кооперативної діяльності, суттєво знизилася віддача соціального і економічного потенціалу, погіршився економічний стан, послаблена соціальна місія кооперації. 7,с.221

Отже, назріває актуальна проблема теоретичного обгрунтування пріоритетів стратегічного розвитку споживчої кооперації, адаптації її діяльності до ринкового середовища на базі сучасної ринково орієнтованої кооперативної моделі.

Об'єктом дослідження роботи є Карлівська райспоживспілка яка обслуговує населення міста Карлівка та району. Карлівська споживча кооперація була однією з найбільших у системі облспоживспілки. Декілька років тому райспоживспілка мала потужну роздрібну мережу, оптову торгівлю, громадське харчування, виробничу та заготівельну галузь.

Карлівська районна спілка споживчих товариств (райспоживспілка) створена на добровільних засадах Варварівським сільським споживчим товариством, Федорівським споживчим товариством, Октябрським споживчим товариством, споживчим товариством "Торговий центр", Ланнівським робітничим кооперативом, Голобородьківським робітничим - кооперативом, підприємством "Карлівський ринок" Карлівского району Полтавської області, які є її членами і дотримуються вимог Статуту.

Споживчі товариства (робітничі) на добровільних засадах об'єднуються в районну спілку споживчих товариств (далі райспоживспілка), дотримуються вимог її Статуту та мають право вільного виходу з неї.

Відносини, пов'язані з створенням і діяльністю райспоживспілки споживчих товариств, регулюються Законом України "Про споживчу кооперацію", іншими законодавчими актами та нормативними документами Центральної спілки споживчих товариств України (Укркоопспілки).

Основним документом, що регулює діяльність райспоживспілки, є Статут [26,с.113]. Райспоживспілка вважається створеною, набуває права юридичної особи, здійснює господарську та іншу діяльність з дня її державної реєстрації, має самостійний баланс, печатку та штампи зі своєю назвою та єнекомерційною організацією.

Місцезнаходження райспоживспілки: м. Карлівка

Юридична адреса: 39500 м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, вулиця Леніна,46/1.

Райспоживспілка на добровільних засадах входить до складу Полтавської обласної спілки споживчих товариств, дотримується вимог її Статуту та має право вільного виходу з неї.

Відповідно до своїх статутних цілей і завдань вона може на договірних засадах входити до державних, кооперативних, громадських та інших об'єднань (спілок) із збереженням своєї повної господарської самостійності та прав юридичної особи [27].

Райспоживспілка може делегувати обласній споживспілці додатково до функцій, передбачених Законом України "Про споживчу кооперацію» та її Статутом, частину своїх повноважень та виконання окремих функцій. Конкретні умови делегування повноважень і функцій визначаються Радою райспоживспілки і правлінням обласної (республіканської, Укоопспілки) споживспілки.

Основними цілями і завданнями райспоживспілки є:

а) сприяння розвитку споживчої кооперації, виконання делегованих їй споживчими товариствами повноважень і функцій, координація діяльності споживчих товариств, а також розвиток власної господарської діяльності для задоволення потреб членів споживчих товариств і населення в товарах народного споживання та послугах;

б) розвиток кооперативної демократії, пропаганда кооперативного руху, організаторська робота щодо залучення населення у члени споживчих товариств, забезпечення дотримання прав членів споживчих товариств;

в) збереження майна споживчої кооперації, забезпечення захисту інтересів і майнових прав споживчих товариств, в тому числі у випадку їх банкрутства, надання їм юридичної, консультаційної та іншої допомоги; представлення їх інтересів у державних, судових органах, органах місцевого самоврядування;

г) захист прав та інтересів членів споживчих товариств і обслуговуваного населення як споживачів щодо забезпечення їх якісними товарами та послугами;

д) розвиток мережі торгових, виробничих, заготівельних та інших підприємств; співпраця з органами державної виконавчої влади і сільськогосподарськими товаровиробниками в створенні інфраструктури аграрного ринку;

е) забезпечення ефективності господарсько-фінансової діяльності, підвищення продуктивності праці працівників, їх соціальний захист шляхом збереження і створення нових робочих місць, впровадження нових технологій та передового досвіду, організація трудового суперництва, підготовка і перепідготовка кадрів.

Видами діяльності райспоживспілки є:

а) оптова і роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами, ліками і медпрепаратами, матеріалами, обладнанням, устаткуванням, транспортними засобами, торгівля нерухомістю; маркетингові дослідження, вивчення стану та перспектив розвитку ринків товарів і послуг; реклама товарів, робіт і послуг;

б) громадське харчування;

в) заготівля, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції і сировини, чорного і кольорового металобрухту, всіх видів вторинної сировини;

г) виробництво продовольчі і непродовольчих товарів, обладнання, устаткування, будівельних матеріалів, тари тощо;

д) будівельні та ремонтно-монтажні роботи;

е) відгодівля великої рогатої худоби, свиней, птиці, вирощування зернових культур, овочів, фруктів, ягід, кормів, насіння, квітів тощо;

є) вирощування хутрових звірів;

ж) розведення риби;

з) організація транспортного господарства і надання послуг;

и) здача в операційну оренду нерухомості, транспортних засобів, обладнання, устаткування, іншого майна;

ї) надання платних послуг в перукарнях, лазнях, ательє (пунктах) з пошиття і ремонту одягу, взуття, побутової техніки, фотосалонах, пральнях, хімчистках, пунктах прокату побутової техніки, надання ритуальних послуг тощо;

й) інші види діяльності, не заборонені чинним законодавством України.

Підприємства різних форм власності, різних сфер діяльності мають у своєму розпорядженні певну суму фінансово-господарських засобів, які забезпечують здійснення господарського обороту. Правильність вкладення фінансових засобів в активи є однією з найважливіших ознак стійкості фінансового стану підприємства. До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства. Активи -- це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.За даними балансів в табл. 2.1 проведемо аналіз майна та джерел його формування.

Таблиця 2.1

Динаміка складу і структури активів Карлівської РСС за 2008-2010 р.р.

Показники	Роки:	Відхилення 2010р. від:(+;-)	Темп змін 2010р.у %до:
	2008	2009	2010	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.
Майно - всього	38618,0	42402,0	43995,0	5377,0	1593,0	113,92	103,76
Необоротні активи	19153,0	22879,0	28680,0	9527,0	5801,0	149,74	125,36
Основні засоби	10591,0	16236,0	20190,0	9599,0	3954,0	190,63	124,35
Оборотні активи	19459,0	19502,0	15303,0	-4156,0	-4199,0	78,64	78,47
Оборотні виробничі фонди	2426,0	2567,0	1389,0	-1037,0	-1178,0	57,25	54,11
Виробничі запаси	813,0	783,0	660,0	-153,0	-123,0	81,18	84,29
Незавершене виробництво	1613,0	1784,0	729,0	-884,0	-1055,0	0,00	0,00
Фонди обігу	17033,0	16935,0	13222,0	-3811,0	-3713,0	77,63	78,07
Готова продукція і товари	11977,0	10049,0	11091,0	-886,0	1042,0	92,60	110,37
Поточна дебіторська заборгованість	3042,0	5580,0	2501,0	-541,0	-3079,0	82,22	44,82
Грошові кошти і поточні фінансові Інвестиції	2008,0	1276,0	286,0	-1722,0	-990,0	14,24	22,41
Інші оборотні активи	6,0	30,0	36,0	30,0	6,0	0,00	0,00
Витрати майбутніх періодів	6,0	21,0	12,0	6,0	-9,0	0,00	0,00
Джерела формування майна - всього	38618,0	42402,0	43995,0	5377,0	1593,0	113,92	103,76
Власний капітал	28633,0	28956,0	30247,0	1614,0	1291,0	105,64	104,46
Статутний (пайовий капітал)	284,0	567,0	567,0	283,0	0,0	199,65	100,00
Зобов'язання	9985,0	13446,0	13748,0	3763,0	302,0	137,69	102,25
Забезпечення наступних витрат і платежів	0,0	600,0	0,0	0,0	-600,0	0,00	0,00
Поточні зобов'язання	9985,0	12846,0	13748,0	3763,0	902,0	137,69	107,02

Як свідчать розрахунки табл. 2.1, у 2010 році порівняно 2008 роком вартість майна підприємства збільшилась на 5377 тис. грн., або 113,92%. При цьому необоротні активи зросли на 5801 тис. гри. (149,74%), а оборотні активи - на 4199 тис. грн. (78,64%) зменшились. Отже, в структурі зміни майна 113,92% припадає на збільшення необоротних активів, а 78,64% - оборотних активів. Необоротні активи підприємства представлені, насамперед, основними засобами, вартість яких збільшилась на 9599 тис. грн., або 190,63 %. Темп приросту основних засобів більший від темпу приросту майна в цілому, що обумовило зменшення питомої ваги основного капіталу у майні з 190,63 до 113,92%. Зростання оборотних активів у порівнянні з 2009 роком пояснюється зменшенням як оборотних виробничих фондів (на 1178 тис. грн., або 54,11%), так і фондів обігу (на 3713 тис. грн., або 78,07%). Звертає на себе увагу суттєве збільшення вартості залишків готової продукції і товарів, що може бути ознакою накопичення проблем у маркетинговій діяльності підприємства. Позитивною характеристикою структури майна є зменшення частки поточної дебіторської заборгованості на 1,2 пунктів. Разом з тим, підприємство має низький рівень забезпеченості високоліквідними оборотними активами. Залишок грошових коштів і поточних фінансових інвестицій зменшився на 990 тис. грн. (22,41%), а їх питома вага у майні на кінець звітного року становила лише 22,41%.

Пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов'язання за отримані цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються по суб'єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші - перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їхнього погашення.Склад і структура пасивів Карлівської РСС наведено у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка складу і структури пасивів Карлівської РСС за 2008-2010 р.р.

Активи	Роки:	Відхилення (+;-)	Темп змін 2010 р. до
	2008	2009	2010	2010р. до 2008р.	2010р. до 2009р.	2010р. до 2008р.	2010р. до 2009р.
А	1	2	3	4	5	6	7
Пасиви - всього	38618,0	42402,0	43995,0	5377,0	1593,0	113,92	103,76
Власний капітал	28633,0	28956,0	30247,0	1614,0	1291,0	105,64	104,46
Статутний капітал	284,0	567,0	567,0	283,0	0,0	199,65	100,00
Зобов'язання	9985,0	12846,0	13748,0	3763,0	902,0	137,69	107,02
Поточні зобов'язаня	9985,0	12846,0	13748,0	3763,0	902,0	137,69	107,02
Кредитор. Заборг-сть	2077,0	4800,0	5373,0	3296,0	573,0	258,69	111,94

Виходячи з даних таблиці 2.2 видно що у структурі оборотних активів (їх частка у 2010 році у порівнянні з 2008 роком знизилась з 113,92 % до 103,76 % від валюти балансу) зміни відбулися переважно за рахунок збільшення суми поточної дебіторської заборгованості. Так, якщо у 2010 році частка коштів у розрахунках складала 0,7 %, то у порівнянні з 2009 роком -- 3,0 %, а з 2008 році вже 5,2 %. В той же час спостерігаємо зменшення вартості виробничих запасів з 153,0 тис. грн та 123,0 тис. грн.

Причини зміни фінансових ресурсів, авансованих на покриття певного виду активів, можливо встановити також при вивченні змін, які відбуваються у складі джерел їх покриття. Дані аналітичного балансу свідчать, що основну частку у валюті балансу станом на кінець 2010 року займає зобов'язання, його розмір становить 13748 тис. грн або 31,2 % від сукупного капіталу.

Головною причиною низького розміру власного капіталу протягом аналізованого періоду є наявність непокритих збитків, що призвело до порушення основних принципів господарювання, в результаті чого підприємство не лише втратило можливість здійснювати самофінансування, але й виконувати умови самоокупності виробництва.

Слід відмітити зменшення поточних зобов'язань, особливо відносно 2008 року, на 3763 тис. грн або на 5,4 % за питомою вагою, що на 100 % було спричинено зростанням розміру кредиторської заборгованості товарного характеру.

Таким чином, за період з 2008 по 2010 роки відмічаємо наступні зміни у структурі активів та пасивів: частка необоротних активів від валюти балансу на кінець періоду, який аналізується становить 89,2 %;зменшення вартості майна підприємства протягом 2008-- 2010 років зумовлено зменшенням вартості необоротних активів, а саме основних засобів. Станом на кінець 2010 року співвідношення між власним та позиковим капіталом становить 31% до 69%. Оптимальним є співвідношення 50 %: 50 %.32,с.221 Однак, як свідчать розрахунки, власний капітал підприємства повністю використаний на формування необоротних активів та їх основної частини -- основних засобів і у фінансуванні мобільних активів участі не бере.

Наступним кроком є аналіз джерел формування пасивів, адже без детального аналізу даного питання, ми не зможемо зробити висновку щодо забезпеченості в оборотних коштах досліджуваного підприємства.Джерела формування пасивів Карлівської РСС наведено в таблиці 2.3

Таблиця 2.3

Джерела формування пасивів Карлівської РСС за 2008-2010 р.р.

Активи	Роки:	Відхилення (+;-)	Темп змін :
	2008	2009	2010	2010р. до 2008р.	2010р. до 2009р.	2010р. до 2008р.	2010р. до 2009р.
А	1	2	3	4	5	6	7
Власний оборотний капітал	9474,00	6656,00	1555,00	-7919,00	5101,00	16,41	23,34
Позиковий капітал у тому числі:	9985,00	12846,0	13748,0	3763,00	902,00	137,69	107,02
короткострокові кредити банків	7537,00	7894,00	8375,00	838,00	481,00	111,12	106,09
поточні зобов'язання за розрахунками	1545,00	3623,00	4469,00	2924,00	846,00	289,69	123,11
Усього оборотних активів	28772,00	31422,0	28660,0	-112,00	-2762,00	99,61	91,21

Як свідчать дані таблиці 2.3, основним джерелом фінансування оборотних активів суб'єкту дослідження є позиковий капітал. При читанні таблиці 2.3. виникає питання щодо доречності розрахунку питомої ваги складових джерел формування оборотних активів. Адже підприємство може мати дефіцит власного оборотного капіталу, що зумовлює від'ємне значення цього показника та впливає на показники структури. Проте доцільно зазначити, що у фінансовому аналізі, наприклад, частка власного оборотного капіталу у фінансуванні поточних активів має назву коефіцієнта забезпеченості оборотних активів власним капіталом і є одним із показників, який характеризує фінансову стійкість підприємства Отже, підприємство, яке аналізується, має дефіцит власного оборотного капіталу, розмір якого постійно складає -- від 112 тис. грн у 2008 році до 2762 тис. грн у 2009 році. Показники ділової активності Карлівської РСС за 2008-2010 рр. наведено у табл.. 2.4.

Таблиця 2.4

Показники ділової активності Карлівської РСТ за 2008-2010 рр.

Показники	Роки:	Відхилення 2010р. від(+;-)	Темп змін 2010р.у % до:
	2008	2009	2010	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Виручка від реалізації	13274	21434	16266	2992	-5168	122,54	75,89
2. Середній розмір капіталу	38618	40510	43198,5	4580,50	2688,50	111,86	106,64
3. Середній розмір власного капіталу	28633,0	28794,5	29601,5	968,50	807	103,38	102,80
4. Середній розмір власного оборотного капіталу	15426,0	8065,0	41055,0	-1271,00	-32990	86,96	51,02
5. Середній розмір дебіторської заборгованості	3042	4311	4040,5	998,5	-270,5	132,82	93,73
6. Середній розмір запасів	14403	13509,5	12548	-1855	-961,5	87,12	92,88
7. Середній розмір кредиторської `боргованості	2077	3438,5	5086,5	3009,5	1648	244,90	147,93
8. Чистий прибуток	25,8	40	56	30,20	16	217,05	140
9. Власний капітал	28633	28956	30247	1614	1291	105,64	104,46
10. Коефіцієнт оборотності капіталу (трансформації)	0,34	0,53	0,38	0,03	-0,15	109,55	71,17
11. Оборотність дебіторської заборгованості:
11.1.Днів	83,65	73,41	90,67	7,02	17,25	108,39	123,50
11.2. Оборотів	4,36	4,97	4,03	-0,34	-0,95	92,26	80,97
12. Оборотність запасів
12.1. днів	396,04	230,05	281,57	-114,47	51,52	71,10	122,39
12.2. оборотів	0,92	1,59	1,30	0,37	-0,29	140,66	81,70
13. Тривалість операційного циклу, дні	0,21	0,32	0,32	0,11	0	152,46	100,91
14. Оборотність кредиторської заборгованості:
14.1. Днів	57,11	58,55	114,14	57,03	55,58	199,85	194,93
14.2. Обертів	6,39	6,23	3,20	-3,19	-3,04	50,04	51,30
15. Оборотність власного капіталу
15.1. Днів	787,33	490,34	664,24	-123,09	173,90	84,37	135,46
15.2. Обертів	0,46	0,74	0,55	0,09	-0,19	118,53	73,82
16. Тривалість фінансового циклу, дні	-56,90	-58,24	-113,82	-56,92	-55,58	200,03	195,44
17. Період окупності власного капіталу	1109,81	719,86	528,60	-581,21	-191,26	47,63	73,43
18. Коефіцієнт сталості економічного росту	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	205,47	134,02

Згідно даних таблиці 2.4, можемо зробити наступний висновок: на низький рівень ділової активності підприємства вказує, перш за все, уповільнення оборотності капіталу підприємства на 0,229 оберти відносно 2008 року та на 0,116 обертів порівняно з 2009 роком. Такі зміни свідчать про неефективність вкладення ресурсів у формування активів. Звичайно, це пояснюється скороченням обсягу виручки від реалізації, неефективністю системи управління активами, що є безпосереднім наслідком кризових явищ, які спіткали підприємство у попередніх роках.

Значне зростання суми кредиторської заборгованості протягом 2008--2010 років є вимушеним кроком підприємства щодо залучення зовнішніх джерел фінансування власних поточних активів. Причинами цього стали, з одного боку, надмірне відвернення власного капіталу у поточну дебіторську заборгованість, а з іншого, оскільки підприємство є збитковим і йому вкрай невигідно використовувати банківські (процентні) позики -- кращим способом отримання безкоштовних кредитів, фінансуючи свою поточну діяльність за рахунок власного капіталу, а також залучаючи «безкоштовну» кредиторську заборгованість. За даних умов це також є одним з варіантів стабілізації господарської діяльності.

За останні три роки у загальній структурі кредиторської заборгованості значну частку займає заборгованість за товари, роботи та послуги (у 2010 році -- 67,8 %. Однак зазначимо, якщо у співвідношенні з 2008 роком загальна сума кредиторської заборгованості зросла на 23,6 %, то заборгованість за товари, роботи, послуги навпаки знизилась на 6,2 %. Зміни показників порівняно з 2009 роком складають відповідно 15,9 % та 1,4 %.

Отже, не зважаючи на уповільнення оборотності кредиторської заборгованості, ефективність її «утримання» підприємством з позицій дотримання платіжної дисципліни та забезпечення стійкого становища визначається порівнянням термінів повного погашення кредиторської та повної інкасації дебіторської заборгованості. Розрахунки свідчать, що погашення поточної заборгованості підприємства перед кредиторами відбувається у 10,8 рази повільніше за інкасацію боргів контрагентів перед підприємством. Якщо середній термін погашення кредиторської заборгованості підприємства у 2010 році становив 199,3 днів, то термін інкасації заборгованості дебіторів -- 18,4 днів. Зростання суми дебіторської заборгованості підприємства з 9,6 тис. грн у 2008 році до 11,6 тис. грн у 2010 році вказує на те, що і його не обминула криза взаємних неплатежу в економіці України.

2.2 Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

фінансовий стратегія ліквідність баланс

На сьогодні фінансовий стан Карлівської райспоживспілки у критичному стані, тому необхідно зупинитися на його аналізі та спробувати визначити шляхи покращення фінансового стану та ефективності діяльності підприємства.

Аналіз ліквідності балансу проводиться шляхом порівняння сум платіжних засобів в активі, які згруповані за рівнем ліквідності, із платіжними зобов'язаннями в пасиві, які згруповані за строком оплати.

Для аналізу ліквідності балансу статті балансу розподіляють і порівнюють за групами.

Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов'язанням) або перевищувати її; терміни - приблизно до 3 місяців.

Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни - 3-6 місяців.

Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов'язання (кредити та інші зобов'язання).

Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення).18,с.554

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

За ознакою рівня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи поділяються на чотири групи. Аналіз показників ліквідності представлений в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Показники ліквідності балансу Карлівської РСС за 2008-2010 рр.

Види активів	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Види пасивів	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Нестача або надлишок платіжного капіталу
								2008р	2009р	2010р
Високоліквідні	2008	1276	286	Найбільш термінові	903	1481	901	-1105	205	615
Середнеліквідні	3048	5610	2537	Короткострокові	7537	7894	8375	4489	2284	5838
Нізьколіквідні	14403	12616	12480	Довгострокові	1545	3471	4472	-12858	-9145	-8008
Важколіквідні	19159	22900	28692	Постійні	28633	29556	30247	9474	6656	1555

Отже, в 2009 році надлишок високоліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань становила 205 тис. гри., а в 2010 році ця сума зросла до 615 тис. грн. По середньо - і низьколіквідних активах спостерігається надлишок платіжних засобів з тенденцією до його збільшення. В цілому по трьох групах активів надлишок платіжних засобів для покриття зобов'язань збільшився на 15037,8 тис. грн., або 31,5%. Таким чином, баланс не є абсолютно ліквідним, але динаміка ліквідності підприємства позитивна.

Для комплексного аналізу фінансового стану підприємства необхідно оцінити тенденції найбільш загальних показників платоспроможності, які з різних сторін характеризують фінансовий стан підприємства.

Показниками та факторами доброго фінансового стану підприємства можуть бути: стійка платоспроможність, ефективне використання капіталу, своєчасна організація розрахунків, наявність стабільних фінансових ресурсів.

Показники та фактори незадовільної фінансового стану: неефективне розміщення коштів, брак власних оборотних коштів, наявність стійкої заборгованості за платежами, негативні тенденції у виробництві.

Крім фінансових коефіцієнтів, в аналізі фінансового стану велику роль відіграють абсолютні показники, розраховані на основі звітності. До них належать: чисті активи (реальний власний капітал), власні оборотні активи, показники забезпеченості запасів власними обіговими коштами. Дані показники є критеріальними, бо з їх допомогою формулюють критерії, що дають змогу визначити якість фінансового стану.

Таблиця 2.6

Показники платоспроможності Карлівської РСС за 2008-2010 рр.

Показники	2008р..	2009р..	2010р..	Відхилення 2010р. від: (+,-)	Темп змін 2010 р. у % до
				2008 р.	2009 р.	2008 р.	2009 р.
А	1	2	3	4	5	6	7
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності - показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена негайно на дату скла дання звітності (0,2-0,3)	0,20	0,10	0,02	-0,18	-0,08	10,34	20,94
2. Коефіцієнт термінової ліквідності - показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів (0,7-0,8)	0,51	0,54	0,21	-0,30	-0,33	40,68	38,35
3. Коефіцієнт загальної ліквідності -дозволяє встановити, в якій мірі поточні активи покривають потомні зобов'язання (2,0-2,5)	1,95	1,52	1,11	-0,84	-0,41	57,14	73,30
4. Коефіцієнт ліквідності запасів - показує, в якій мірі матеріальні цінності покривають поточні зобов'язання	1,44	0,98	0,91	-0,53	-0,07	62,93	92,43
5. Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках - показує, в якій мірі очікувані надходження від дебіторів будуть використані для погашення поточних зобов'язань	0,31	0,44	0,19	-0,12	-0,25	60,62	42,30
6. Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості - показує, який розмір кредиторської заборгованості припадає на 1 грн. дебіторської	0,68	0,86	2,15	1,47	1,29	314,65	249,74
7. Коефіцієнт мобільності активів - показує, яку частку валюти балансу займають оборотні активи (>0.5)	0,50	0,46	0,35	-0,16	-0,11	69,06	75,61
8. Відношення активів - показує рівень співвідношення між оборотними та необоротними активами (> 1)	1,02	0,85	0,53	-0,48	-0,32	52,54	62,61

Згідно з даними таблиці 2.6, можемо зробити наступний висновок: за результатами розрахунків виявлено, що підприємство вважати платоспроможним протягом останніх трьох років не можна. Крім того, спостерігається тенденція до зниження всіх показників, які підлягали аналізу. Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує, що у 2010 році підприємство на 1 грн дебіторської заборгованості залучало 0,5 грн кредиторської, у 2009 році -- 1,29 грн, у 2008 році -- аж 1,47 грн. Тобто, при недостатності власного капіталу підприємство використовувало у господарському обороті, як єдине джерело фінансування, кредиторську заборгованість. Коефіцієнт співвідношення активів у 2010 році у порівнянні з 2008 роком становить 314,65 %, що нижче рекомендованого значення майже у 8 разів.Тобто, підводячи загальний підсумок за усіма вище наведеними розрахунками стверджуємо, що баланс підприємства не є ліквідним.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є забезпечення стабільності його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною структурою балансу, рівнем залежності суб'єкта господарювання від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість - це багатогранне поняття, яке включає характеристику різних аспектів діяльності підприємства. Оцінка фінансової стійкості має на меті комплексний аналіз величини та структури активів і пасивів балансу, визначення на цій основі міри фінансової стабільності й незалежності підприємства, а також відповідності його фінансово-господарської діяльності статутним завданням. Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Оцінка фінансової стійкості, як критерію надійності, дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу визначати фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу42,с.134. Фінансова стійкість являє собою комплексне поняття, яке формується під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів, і є головним компонентом загальної економічної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є відображенням визначеного стану фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами (табл. 2.7)

фінансовий стратегія ліквідність баланс

Таблиця 2.7

Показники фінансової стійкості Карлівської РСС за 2008-2010 рр.

Показники	Роки:	Відхилення 2010р.від:(+;-)	Темп росту 2010р.у % до:
	2008	2009	2010	2008р.	2009р.	2008р.	2009р.
А	1	2	3	4	5	6	7
Власні оборотні кошти	9474,0	6656,0	1555,0	-7919,0	-5101,0	16,41	23,34
Короткострокові кредити і позики	7537,0	7894,0	8375,0	838,0	481,0	0,0	0,0
Запаси	14403,0	12616,0	12480,0	-1923,0	-136,0	86,6	98,9
Всього	31420,0	26587,0	22422,0	-8998,0	-4165,0	71,4	84,3
Наявність власних оборотних коштів і довгострокових зобов'язань для формування запасів	9480,0	6077,0	1567,0	-7913,0	-4510,0	16,5	25,8
Загальна величина джерел формування запасів	17017,0	13971,0	9942,0	-7075,0	-4029,0	58,4	71,2
Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів для формування запасів	-4923,0	-6539,0	-10913,0	-5990,0	-4374,0	221,7	166,9
Надлишок (+), нестача (-) власних оборотних коштів і довгострокових зобов'язань для формування запасів	-4923,0	-6539,0	-10913,0	-5990,0	-4374,0	221,7	166,9
Тип фінансової стійкості	кризовий фінансовий стан
Коефіцієнт забезпеченості запасів відповідними джерелами формування	0,7	0,5	0,1	-0,5	-0,4	19,1	26,1
Надлишок (+), нестача (-) відповідних джерел формування на 1 грн. запасів, грн.	-0,3	-0,5	-0,9	-0,5	-0,4	255,8	168,7

Можемо зробити висновок,що підприємство має кризовий фінансовий стан. За результатами розрахунків при зменшенні у 2010 році порівняно з 2009 роком запасів на 136 тис. грн. підприємство , а оборотних коштів на 4510 тис. грн.

У підсумку нестача власних оборотних коштів для формування запасів зменшилась з 8998 тис. грн. до 4165 тис. грн.,

Отже, підприємство не має ознаки абсолютної фінансової стійкості. Разом з тим, коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами зменшився з 05 до 04, а нестача власних оборотних коштів на 1 грн. запасів - з 0,5 до 0,4 грн.

Отже, фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке спроможне за рахунок власних оборотних коштів забезпечити формування запасів, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями.

У світовій і вітчизняній фінансово-аналітичній практиці розроблено систему фінансових коефіцієнтів, які відображають різні аспекти стану активів і пасивів балансу, характеризуючи фінансовий потенціал підприємства.

Аналізуючи фінансову стабільність підприємства, власники (акціонери, інвестори) завжди віддають перевагу допустимому зростанню частки позикових коштів, а кредитори (банки, постачальники) навпаки - надають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу (табл. 2.8).

Таблиця 2.8

Показники фінансової стійкості Карлівської РСС за 2008 - 2010 р.р.

Показники	2008 р.	2009 р.	2010 р.	Відхилення (+,-) 2010 року від
				2008 р.	2009 р.
А	1	2	3	4	5
Коефіцієнт автономії	0,14	0,16	0,26	0,12	0,1
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,86	0,84	0,74	-0,12	-0,1
Коефіцієнт фінансової залежності	7,04	6,40	3,88	-3,16	-2,52
Коефіцієнт фінансової стабільності	0,17	0,19	0,35	0,18	0,16
Коефіцієнт фінансового ризику	6,03	5,39	2,87	-3,16	-2,52
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	0,01	0,01	0,00	-0,01	-0,01
Коефіцієнт поточних зобов'язань	1,00	1,00	1,00	0	0
Коефіцієнт фінансового лівериджу	0,01	0,01	0,00	-0,01	-0,01
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-5,23	-4,62	-2,51	2,72	2,11
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами	-6,49	-5,94	-6,80	-0,31	-0,86
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами	12,86	17,33	24,61	11,75	7,28
Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	0,00	-0,02	0,00	0	0,02
Коефіцієнт виробничого потенціалу	0,84	0,84	0,90	0,06	0,06
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні	0,77	0,79	0,87	0,1	0,08
Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,47	0,47	0,47	0	0
Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	0,13	0,14	0,11	-0,02	-0,03

Виконані розрахунки свідчать про низький рівень фінансової стійкості підприємства за показниками структури джерел формування капіталу. Так, фактичне значення коефіцієнта автономії вказує на те, що на кінець 2010 року питома вага власного капіталу у валюті балансу становить 26%. Це на 1 пункт більше порівняно з 2008 роком. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу відповідно зменшився з 0,86 до 0,74 і свідчить про низький рівень фінансової залежності підприємства від кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності, як обернений показник до коефіцієнта автономії, зменшився з 7,04 до 3,88, тобто на кінець звітного року на 1 грн. власного капіталу припадає 3,88 грн. загальної вартості пасивів. Наближення значення цього показника до 1 означає, що власники майже повністю фінансують підприємство.

Значення коефіцієнта фінансової стабільності показує, що в минулому році власний капітал перевищував зобов'язання у 20,5 рази, а в звітному році - у 28 разів. Відповідно за коефіцієнтом фінансового ризику в 2008 році на 1 грн. власного капіталу припадало 6,03 коп. зобов'язань, а в 2010 році - 2,87 коп. В цілому динаміка показників свідчить про зростання рівня фінансової стійкості підприємства.

У зв'язку з відсутністю в балансі довгострокових зобов'язань коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів, довгострокових зобов'язань і фінансового лівериджу дорівнюють нулю. Значення коефіцієнта поточних зобов'язань вказує на те, що в структурі зобов'язань поточні зобов'язання на кінець минулого року становили 96,1%, а в звітному році - 100,0%.

Звертає на себе увагу високий рівень і позитивна динаміка коефіцієнтів страхової стабільності. Так, на кінець звітного року в розрахунку на 1 грн. відповідно вартості майна, власного капіталу і пайового капіталу припадало близько 1,18, 1,13 і 1,06 грн. резервного капіталу.

Незважаючи на деяке збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу, його фактичне значення не відповідає нормативу (> 0,5). На кінець 2010 року власні оборотні кошти становлять 2,51% в структурі власного капіталу.

Про високий рівень забезпеченості підприємства власними оборотними коштами свідчать коефіцієнт забезпеченості оборотних ак і днів власними коштами і коефіцієнт забезпеченості запасів власними коштами. На кінець звітного року фактичний рівень першого з них перевищує нормативне значення у 9,3 рази, а другого - відповідно у 2,3 рази. В структурі оборотних активів власні кошти становлять 93,2%, а на 1 грн. запасів припадає близько 0,02грн. власних оборотних коштів.

Значення коефіцієнта маневреності власних оборотних коштів показує, що на кінець минулого року серед власних оборотних активів грошові кошти становили лише 0,02%. У звітному році цей показник зменшився до 0,02%, тобто у 2 рази. Отже, підприємство має низький рівень фінансової стабільності щодо забезпеченості високоліквідними оборотними активами.

Коефіцієнт виробничого потенціалу збільшився з 0,84 до 0,90, а коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні - відповідно з 0,77 до 0,87, що вказує на збільшення частки основних засобів і оборотних виробничих фондів у майні. Позитивну динаміку має коефіцієнт нагромадження амортизації, адже рівень зношеності основних засобів підприємства знизився з 33,9 до 38,6%. Таким чином, спостерігається певне поліпшення функціонального стану необоротних активів.

Отже, аналіз фінансової стійкості дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів, в якій мірі воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності. З проведеного аналізу можемо зробити висновок, що досліджуване підприємство має добрий фінансовий стан, та є фінансово незалежним, про що свідчить вище проведений аналіз.

2.3 Розрахунок впливу факторів на діяльність підприємства

Прибуток - найважливіший показник ефективності роботи підприємства, джерело життєдіяльності. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворювання і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб робочих. За рахунок прибутку виконуються також зобов'язання підприємства перед бюджетом, банками і іншими організаціями. Тому аналіз прибутку повинен охоплювати як чинники її формування, так і розподілу.

Використовуючи один із способів елімінування, можна розрахувати вплив чинників на можливе відхилення показника коефіцієнта рентабельності авансованого капіталу за певний період. До цих чинників можна віднести відповідні відхилення балансового прибутку підприємства, середньорічної вартості його промислово - виробничих основних фондів, а також оборотних коштів. При цьому характер певних функціональних взаємозв'язків між показниками у розрахунковій економіко - математичній моделі не завжди сприймається об'єктивно. Ідеться передовсім про обернену залежність зміни коефіцієнта рентабельності від збільшення середньорічної вартості основних промислово - виробничих фондів та оборотних коштів. За допомогою належних математичних перетворень можна одержати дещо модифікований варіант економіко - математичної моделі розрахунку коефіцієнта рентабельності. Якщо розділити чисельник і знаменник правої частини формули на якусь одну величину, то значення показника, що характеризує об'єкт дослідження, при цьому не зміниться.35,с.112

Цей показник відображає прибутковість (збитковість) активів, яка обумовлена ціноутворювальною політикою підприємства і рівнем витрат на виробництво і реалізацію послуг (рівень рентабельності / збитковості). Крім того, через рентабельність (збитковість) активів можна оцінити ділову активність підприємства і через оборотність активів, його конкурентоспроможність. Перевіримо відповідність загального зростання збитковості реалізації Карлівської РСС та сукупність впливу чинників:

Рvp = Рvp( ціни) + Рvp(S) = - 22,2 - 19,2 = -41,4 %.

Похибка обумовлена округленнями при розрахунках впливу окремих чинників і є незначною. Наступний етап аналізу - дослідження взаємозв'язку між показниками рентабельності активів, оборотності активів та рентабельності реалізованої продукції (послуг) Карлівської РСС.

Ра = Пч / А = Vp / A х Пч / Vр (2.1)

Наведена формула рентабельності активів вказує на шляхи підвищення рентабельності (зниження збитковості) засобів:

1) при низькій прибутковості (високій збитковості) послуг необхідно прагнути до прискорення оборотності активів та їх елементів;

2) і навпаки - низька ділова активність підприємства може бути компенсована лише зниженням витрат або зростанням цін на послуги, тобто підвищенням рентабельності реалізації послуг.

Факторний аналіз рентабельності активів здійснимо методом ланцюгових підстановок.

1.Зміна рентабельності активів за рахунок прискорення оборотності активів (Ра(Оа)):

Ра(Оа) = Оа1 х Рп0 - Ра0 = 0,504 х 2,6 - 1,547 = - 0,237;

2.Зміна рентабельності активів за рахунок зниження рентабельності реалізації (Ра(Рп)):

Ра(Рп) = Ра1 - Оа1 х Рп0 = - 0,353 - 0,504 х 2,6 = - 1,663;

3.Перевіримо відповідність загальної зміни рентабельності активів (збитковості) сумі впливу чинників:

Ра = Ра(Оа) + Ра(Рп) = -0,237 - 1,663 = - 1,9.

Як бачимо, збитковість активів Карлівської РСТ збільшилась переважно за рахунок зниження рентабельності реалізації на 3,3 %.

Показник рентабельності фондів має формулу:

Рф = П / (ОВФ + МОА) (2.2)

де П - прибуток підприємства;

ОВФ - сума основних виробничих фондів;

МОА - сума матеріальних оборотних активів

Цей показник знаходиться у прямій залежності від рентабельності послг та у зворотній залежності від зміни фондомісткості її реалізації.

Підвищення рентабельності реалізації підприємства забезпечується переважно зниженням собівартості реалізації послуг. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижча фондомісткість, вища фондовіддача і як наслідок цього, зростання рентабельності виробництва. При покращенні використання матеріальних оборотних активів зменшується їх величина, яка припадає на 1 грн реалізованих послуг. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками зростання рентабельності реалізації.

При аналізі рентабельності вихідні формули модифікуються шляхом ділення чисельника та знаменника на обсяг реалізації. Таким чином, модель має наступний вигляд:

Рп = Рvp / (Кзок + Фм) = ((П / Vpх((Vp - S) / Vp) / (ОВФ / Vp + МОА / Vp) (2.3)

Де Феv - фондомісткість реалізації;

Кзоr - коефіцієнт закріплення матеріальних оборотних активів.

Числова оцінка впливу окремих чинників на рівень рентабельності реалізації визначається методом ланцюгових підстановок.

Загальна зміна рентабельності підприємства Карлівської РСТ - зменшення на 3,595 % - утворилась за рахунок наступних чинників:

- зменшення рівня рентабельності послуг на 4,39 % призвело до скорочення рентабельності підприємства на

(- 3,595 / (0,635 + 0,52)) - 3,194 = - 3,11 - 3,194 = - 6,304 %;

- збільшення фондомісткості призвело до скорочення рентабельності підприємства на

- 0,697 / (0,844 + 0,52)х100 % + 40,1 = - 11,0 %.

- 0,401 + 0,512 = 0,111 %.

Зростання коефіцієнту закріплення матеріальних оборотних засобів (тобто уповільнення оборотності) справляє негативний вплив на рентабельність реалізації Карлівської РСТ протягом останнього часу. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства по показниках рентабельності останнім часом дещо знизилась. Переважно чинники, що вплинули на таке зменшення, пов'язані з реалізацією послуг (обсяг реалізації, витрати, рівень рентабельності послуг та фондомісткість реалізації). Це необхідно врахувати при розробці заходів підвищення рівня конкурентоспроможності у Карлівської РСТ на майбутній період.Алгоритми виявлення впливу цих чинників представлені у наведених нижче факторних моделях .