Удосконалення організації функціонування підприємства з іноземними інвестиціями ТОВ "МОС Інтернешнл" в ринкових умовах господарювання

Размещено на Allbest.ru

Вступ

Трансформаційні зміни, що відбуваються в економіці України, її структурна перебудова та інтеграція у світовий економічний простір неможливі без іноземних інвестицій, що у різних формах сприяють становленню і зміцненню національної економіки. У цьому контексті вагоме місце займають різні форми спільного підприємництва, за посередництвом яких іноземний капітал бере участь в економічному розвитку України. Найбільш поширеною формою функціонування іноземного капіталу на території України як одна із форм господарювання за нових умов, що дає змогу залучити іноземний капітал в економіку, є спільні підприємства (СП) з іноземними інвестиціями. У міжнародній економічній теорії спільні підприємства виділяють як один із найбільш розвинутих видів спільної підприємницької діяльності, характерними особливостями якого є: наявність згоди про довготермінові цілі співробітництва; об'єднання сторонами активів; оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін; участь обох сторін у прибутках та збитках, відповідно до вкладеного капіталу. У сучасних економічних відносинах між державами використовуються різні форми спільного підприємництва як альтернатива повному поглинанню однієї фірми іншою або їх злиттю. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями має особливе значення в торгівлі між Сходом і Заходом і з країнами, що розвиваються. Більшість цих країн прийняли спеціальне законодавство, що спрямоване на заохочення іноземних інвестицій і одночасно захищає їхні власні життєво важливі інтереси. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями -- це така форма господарського і правового співробітництва з іноземним партнером, у межах якої створюється спільна власність на матеріальні і фінансові ресурси, використовувані для виконання виробничих, науково-технічних, зовнішньоторговельних та інших функцій.

Іноземні інвестиції для роботи СП можуть надходити у таких формах: іноземна валюта, що визнається конвертованою НБУ; валюта України при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до чинного законодавства України; будь-яке рухоме та нерухоме майно та пов'язані з ним майнові права; акції, облігації, інші види цінних паперів, а також корпоративні права; будь-які права інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами країн-інвесторів та експертною оцінкою в Україні; права на здійснення господарської діяльності, включаючи право на використання надр і природних ресурсів [2].

Незважаючи на те, що кількість створених в Україні підприємств з іноземними інвестиціями є невеликою, їх діяльність уже позначилася на результатах зовнішньоекономічного співробітництва держави, потребує аналізу та обгрунтування напрямків стимулювання співпраці з іноземними суб'єктами господарювання. Виникає необхідність вивчення теоретичних та практичних аспектів організації та механізму функціонування спільних з іноземними інвесторами підприємств з акцентуванням уваги як на макроекономічних процесах регулювання міжнародного співробітництва, так і на поведінці окремих суб'єктів підприємництва в конкретних умовах інвестування та господарювання. Поряд з тим, у процесі створення і функціонування спільних з іноземними інвесторами підприємницьких структур існують й інші проблеми економічного, фінансового та організаційного характеру, які потребують глибоких досліджень, розробки форм і методів організації таких підприємств для забезпечення високої ефективності їх діяльності, “безболісного” виходу на зовнішній ринок і утвердження на ньому. У зв'язку з цим вдосконалення організації та механізму функціонування підприємств з іноземними інвестиціями в Україні є актуальною проблемою, деякі напрямки якої представлено у дипломній роботі.

У новій українській економічній історії уже здійснено ряд вагомих досліджень проблематики спільного підприємництва. Серед українських учених проблемами підприємств з іноземними інвестиціями та спільних підприємств займалися В.А. Білошапка, В.Г. Буткевич, Л.А. Вороніна, О.В. Гаврилюк, С.Єрохін, О.Завада, Е.М.Задорожний, К.І. Іванченко, Т.О. Кізима, В.М. Коссак, Д.Г. Лук'яненко, Л.І. Нейкова, О.І. Пестрецова, В.М. Суторміна, Л.В. Торгова, С.І. Феногін, О.В. Хитра, С.І. Юрій та інші. Значний вклад у проблематику спільного підприємництва зробили також російські дослідники Н.Н.Вознесенська, Л.З.Зевін, С.К.Казанцев, В.В.Кашин, Є.Є. Смірнова, Л.Є. Стровський, Є.А. Паршина, С.Г.Попов, І.П. Фамінський, Н.В. Хвалинська та інші. Згадані автори досліджують достатньо широкий спектр діяльності спільного підприємництва, починаючи від правових аспектів його провадження, і до аналізу окремих елементів впливу на суб'єкти спільного підприємництва, зокрема підприємства з іноземними інвестиціями.

При здійсненні наукових досліджень підприємств з іноземними інвестиціями розглядаються різноманітні стратегічні завдання, пов'язані, у першу чергу, із системою і способом виробництва, маркетингом, персоналом. Важливого значення набувають вивчення еволюції та розвитку підприємств з іноземними інвестиціями в Україні через призму розвитку різних форм спільного підприємництва. Це сприятиме визначенню шляхів співпраці суб'єктів господарювання за участю іноземного капіталу в інтеграційних об'єднаннях з метою досягнення синергічного ефекту від діяльності суб'єктів господарювання, що матиме наслідком покращення основних фінансових показників як холдингового утворення загалом, так і кожного з його учасників зокрема.

Мета й завдання дослідження. Головною метою дослідження є обґрунтування механізму функціонування підприємств з іноземними інвестиціями та розробка практичних рекомендацій з удосконалення процесу організації та функціонування таких підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. Для досягнення мети передбачається вирішити наступні основні завдання:

- встановити роль і місце підприємств з іноземними інвестиціями у формуванні ринкових відносин, обґрунтувати необхідність їх розвитку в національній економіці;

- розглянути організаційні форми підприємств з іноземними інвестиціями, згрупувати останні за типологічними ознаками;

- дослідити складові інвестиційного клімату в Україні і визначити можливості його поліпшення;

- проаналізувати механізм проектування та функціонування підприємств з іноземними інвестиціями у сфері торгівлі меблями;

Об'єктом дослідження є становлення та діяльність підприємств з участю іноземного капіталу (організація та механізм функціонування підприємств з іноземними інвестиціями в ринкових економічних умовах) на прикладі ТОВ „МОС Інтернешнл”.

Предметом дослідження є економічні відносини з приводу формування, розподілу і використання ресурсів підприємств з іноземними інвестиціями, що працюють на ринку меблевої промисловості України, їх вплив на діяльність ТОВ „МОС Інтернешнл”.

Періодом дослідження є 2006-2010 рр.

Методи дослідження. У процесі дослідження в якості основного методу пізнання використано діалектико-системний підхід, згідно з яким усі процеси розглядаються й аналізуються у взаємозв'язку, взаємозалежності та розвитку. Для об'єктивного відображення проблематики фінансової діяльності підприємств з іноземними інвестиціями використано загальнонаукові методи. Інформаційною основою роботи є законодавчі та нормативні акти України з питань регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з участю іноземного капіталу; офіційні статистичні дані, зокрема щодо іноземних інвестицій та фінансово-господарської діяльності підприємств з іноземними інвестиціями за 2006-2010 рр.; дані обліку та звітності ТОВ „МОС Інтернешнл”; фахові літературні джерела та власні аналітичні спостереження і розрахунки автора. У дослідженні використовувалась також аналітична інформація з наукових праць зарубіжних і вітчизняних авторів, монографій, статей у наукових збірниках.

1. Теоретичні основи здійснення діяльності підприємства з іноземними інвестиціями

1.1 Підприємства з іноземними інвестиціями: поняття та специфіка

1.1.1 Поняття, статус і функції підприємства з іноземними інвестиціями

Підприємство з іноземними інвестиціями - це діяльність, заснована на співробітництві з підприємцями, підприємствами і організаціями країни-партнера та їхньому спільному розподілі доходів та ризиків від здійснення цієї діяльності. Також спільне підприємство можна визначити як організаційно-правову форму поєднання зусиль партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Основними нормативними актами, що визначають правовий статус інвесторів в Україні, є закон “Про iнвестицiйну дiяльнiсть”, “Про цiннi папери i фондову біржу”, “Про господарські товариства”, “Про банки i банківську дiяльнiсть”, “Про приватизацiйнi папери”, Цивільний кодекс, Декрет КМ “Про режим іноземного інвестування”, Положення “Про iнвестицiйнi фонди та iнвестицiйнi компанії” тощо. Спільна діяльність тривалий час регулювалась нормами Цивільного кодексу Української РСР 1964 року, що діяв до набрання чинності Цивільним кодексом України (1 січня 2004 року) (глава 38 „Сумісна діяльність). Так, відповідно до статті 430 Кодексу УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін.

Слід звернути увагу, що Законом України „Про підприємництво”, „Про власність”, „Про зовнішньоекономічну діяльність”, „Про режим іноземного інвестування” були зняті передбачені у статті 430 Цивільного кодексу України УРСР 1964 року обмеження що суб'єктного складу і передбачено можливість його укладення як фізичними, так і юридичними особами, у тому числі й іноземними.(Федькович)

Для спільних підприємств з іноземними інвестиціями виділено ряд відмінних від інших підприємницьких структур ознак, які включають: наявність угоди сторін про довгострокове співробітництво; об'єднання активів сторін; достовірна оцінка активів як капітальних вкладень сторін; реалізація поставленої мети через спільні органи управління; розподіл між сторонами результатів діяльності у відповідності з вкладеним ними капіталом[18].

Підприємство з іноземними інвестиціями - це підприємство будь-якої організаційної форми, створене за законами України, якщо впродовж календарного року в його статутному фонді є кваліфікаційна іноземна інвестиція.

Спільне підприємництво - це спільна бізнесова діяльність підприємців, підприємств і організацій різних країни, яка передбачає розподіл доходів і ризиків від здійснення цієї діяльності. За ще одним визначенням, спільне підприємство - це організаційно-правова форма поєднання дій партнерів різних країн з метою здійснення спільної підприємницької діяльності.

Також, спільне підприємство - це підприємство, засноване на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). Серед засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи, громадяни України та інших держав. Із цього виходить, що термін "спільне підприємство" має двоякий зміст:

1) як СП за участю тільки українських партнерів;

2) як СП за участю українських партнерів і іноземних інвесторів. У Законі України "Про власність" розглядається власність спільних підприємств як підприємств за участю юридичних осіб і громадян України, з одного боку, юридичних осіб і громадян інших держав -- з другого.

Підприємства з іноземними інвестиціями здійснюють зовнішньоекономічну діяльність.

1. Експорт і імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капіталів і робочої сили.

2. Надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі:

* виробничі;

* транспортно-експедиційні;

* страхові;

* консультаційні;

* маркетингові;

* експортні, посередницькі, брокерські, агентські, консигнаційні, управлінські, облікові, аудиторські, юридичні, туристичні та інші послуги, не заборонені законодавством України;

* наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними фірмами; навчання, підготовка та перепідготовка спеціалістів на комерційній основі;

* міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами, передбачені законодавством України;

* кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення банківських, кредитних та страхових закладів на території України у випадках, передбачених її законами;

* спільна підприємницька діяльність і створення спільних підприємств різних видів та форм, спільне ведення господарських операцій, спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

* підприємницька діяльність на території України, яка пов'язана з наданням ліцензії, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших об'єктів інтелектуальної власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

* організація проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів на комерційній основі;

* організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України;

* товарообмінні (бартерні) операції, зустрічна торгівля;

* орендні операції (у т. ч. лізингові);

* роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності на території України та за її межами;

* різного роду посередницькі операції учасників зовнішньоекономічної діяльності[24].

Отже, можемо зробити висновок, що СП -- це і підприємство з іноземними інвестиціями і форма господарського співробітництва з іноземним партнером, при якій створюється спільна виробничо-господарська база та виготовляється продукція (послуги) загальної власності як вітчизняного, так і іноземного партнера. Створення СП є формою здійснення інвестицій у національну економіку. Наявність загального майна у спільному підприємстві відрізняє його від інших форм міжнародного співробітництва з іноземним капіталом. За чинним законодавством засновниками СП можуть бути будь-які власники майна -- юридичні особи та громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.

До засновників підприємства з іноземними інвестиціями пред'являються такі вимоги:

* юридичні особи повинні мати статус суб'єкта підприємницької діяльності і після державної реєстрації, а в установчих документах чітко фіксувалося право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність;

* фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, повинні бути зареєстровані як підприємці;

* юридичні та фізичні особи повинні бути зареєстровані як учасники зовнішньоекономічної діяльності.

Таким чином, реалізувати право на створення СП юридичні та фізичні особи мають право тільки після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності, яку проводить Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг).

Підприємство з іноземними інвестиціями може створюватися і як мале підприємство відповідно до діючого законодавства. Важливою характеристикою правового статусу підприємства з іноземними інвестиціями є те, що на них повною мірою поширюється законодавство України, норми громадянського, трудового, земельного, фінансового, адміністративного та інших прав держави. З дня державної реєстрації СП використовують всі права статусу юридичної особи. Вони від свого імені складають договори, мають майнові права, несуть обов'язки, можуть бути позивачами та відповідати у судах. СП мають право здійснювати будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України та відповідають цілям, передбаченим у статуті СП. Суттєвим є також законодавчо закріплений спеціальний режим захисту прав та інтересів іноземних інвесторів. Держава не може реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій. Компенсація повинна бути адекватною та ефективною.

Захист права власності підприємства з іноземними інвестиціями забезпечується також встановленою законом відповідальністю державних органів як за неправомірне втручання у здійснення власником його повноважень по володінню, користуванню та розпорядженню майном, так і за видання актів, які не відповідають законодавству та порушують права власника.

1.1.2 Підприємства з іноземним капіталом в умовах перехідної економіки

Для опису підприємства з іноземними інвестиціями в умовах перехідної економіки використаємо розкриття передумов, функцій, принципів та рушійних сил їх діяльності Необхідно відзначити соціально-економічну роль і значення СП в структурі перехідної ринкової економіки. Спільні підприємства у цей період виступають важелем змін структури економіки, «живильним середовище» для конкуренції, каталізатором економічного розвитку, чинником економії і раціонального використання ресурсів, сильним стимулом до високоефективної праці. Спільні підприємства як різновид підприємств з іноземними інвестиціями - це одна з форм відображення певного економічного процесу, якою зараз є інтернаціоналізація виробництва і капіталу. Організація даної форми міжнародного співробітництва зумовлюється потребами розвитку продуктивних сил та рівнем їх розвитку, який існує в суспільстві[6].

Для більшості підприємницьких структур України створення спільного підприємства інколи виступає чи не єдиним можливим способом виходу на зовнішній ринок і закріплення на ньому. Утворення спільної з іноземним інвестором структури розкриває для вітчизняних виробників нові джерела ефективного зовнішнього фінансування, можливості по запозиченню новітніх технологій, набуттю професійних навичок і майстерності, управлінського досвіду, розвитку експортного потенціалу підприємства, виходу його на світовий ринок.

В умовах інвестиційної кризи, коли виникає необхідність удосконалення підходів щодо реформування економіки та інституціональних структур, які обслуговують економічну сферу, одним з перспективних напрямків економічних перетворень в Україні виступає підприємництво з залученням іноземного капіталу. Організація та розвиток діяльності підприємств з іноземними інвестиціями є способом виходу держави з самоізоляції, засобом інтеграції її до світових систем господарювання і міжнародного розподілу праці. Підприємства за участю іноземного капіталу виступають найбільш прогресивною, конкурентоспроможною формою господарювання, інструментом формування ринкових відносин в економіці України. За сприятливих умов і при розширенні діяльності підприємства з іноземними інвестиціями можуть позитивно впливати на економічний розвиток, гальмування спаду виробництва, зростання національної економіки.

Підприємництво з залученням іноземного капіталу запобігає монополізації економіки, сприяє створенню прогресивної структури виробництва, реалізації потенціалу ринкових відносин, розвитку конкурентних відносин між суб'єктами підприємництва.

На сучасному етапі розвитку наша країна внаслідок трансформаційних процесів у минулому переживає період нестабільності та встановлення економічної, правової та соціальних структур. Будь які зміни подібного характеру не проходять без значних затрат ресурсів, а зміни в масштабі цілої країни потребують залучення капіталів колосального масштабу. Нажаль, внутрішні інвестиції гальмуються нерозвиненістю вітчизняного фондового ринку, а також станом банківської системи України. В результаті цього, питання залучення інвестиційних ресурсів з-за кордону є досить актуальним вже протягом довготривалого періоду часу. Зараз ситуація, з точки зору експертів, повертається на краще. Україна вступила в інвестиційний період, про що свідчить рівень прямих іноземних інвестицій, який у 1993-1996 роках був близько 219,4 млн. доларів США, а вже у 1999 році їх рівень зріс до 464,1 млн., в 2001р. - 613,4 млн., в 2002 - 726,3 млн., в 2004- 959, 2 млн., а протягом 2006 року їх рівень зріс до позначки у 1,7 млрд.. Як бачимо, об'єм припливу іноземних капіталів значно зріс, але досягти більшої ефективності можна за допомогою проведення процесу інвестування у вже сформовані організаційно-економічні структури, наприклад у спільні підприємства[19].

Створення сприятливого інвестиційного клімату в державі, галузі, регіоні або в окремій фірмі зв'язане з чітким регулюванням інвестиційної діяльності. Підвищення інвестиційної активності нині має стати ключовою проблемою інвестиційної політики як окремої фірми так і держави в цілому. Таке підвищення потребує створення певних передумов: зниження рівня (темпів) інфляції; стабілізації національної валюти; вдосконалення системи оподаткування; стабільності основних законодавчо-нормативних актів, що регулюють різні аспекти інвестиційної діяльності. Зараз правова система України складається з низки законів та інших нормативних актів, котрі мають регулювати весь комплекс питань інвестиційної діяльності фірм. З них варто назвати закони "Про інвестиційну діяльність", "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", "Про цінні папери і фондову біржу", Декрет Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування". Одним із пунктів з метою стимулювання розвитку спільного інвестування у законі України "Про інвестиційну діяльність" є дозвіл здійснювати інвестиційну діяльність у формі спільного інвестування коштів і цінностей громадянами і юридичними особами України та іноземних держав. Підприємством з іноземними інвестиціями вважається таке, у статутному фонді якого не менше 10 % вкладень припадає на долю іноземного інвестора.

1.1.3 Економічна суть створення підприємств із іноземними інвестиціями та їх роль у розвитку підприємництва

До організаційних форм підприємств з іноземними інвестиціями, які з правової точки зору можна вважати поширеними і відпрацьованими на сьогодні в Україні, належать: спільне українсько-іноземне підприємство; підприємство зі стовідсотковою участю іноземного капіталу у статутному фонді; виробнича кооперація без створення юридичної особи. Як свідчить практичний досвід, найефективнішим шляхом для залучення іноземних інвестицій в економіку України поки що залишається створення спільних з іноземним капіталом підприємств.

Розрізняють дві основних форми іноземних інвестицій:

- прямі іноземні інвестиції;

- портфельні іноземні інвестиції.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) - капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над об'єктом розміщення капіталу і відповідний доход. За міжнародними нормами частка іноземної участі в акціонерному капіталі фірми, що дає право такого контролю - 25%, за американськими - 10%, австралійськими і канадськими - 50%. Прямі іноземні інвестиції здійснюються у формі створення дочірніх компаній, асоційованих (змішаних) компаній, відділень, спільних підприємств тощо. Сьогодні найчастіше створюються змішані компанії за участю місцевого капіталу[22].

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння, а якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому - компаніями однакового володіння, якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій - змішаним підприємством з участю іноземного капіталу.

ПІІ за міжнародною класифікацією поділяються на :

а) вкладання компаніями за кордон власного капіталу (капітал філій і частка акцій у дочірніх та асоційованих компаніях);

б) реінвестування прибутку;

в) внутрішньокорпоративні переміщення капіталу у формі кредитів і позик між прямим інвестором та дочірніми, асоційованими компаніями і філіями.

Портфельні інвестиції - вкладення в іноземні підприємства або цінні папери, які приносять інвесторові відповідний доход, але не дають право контролю над підприємством. Такими цінними паперами можуть бути акціонерні або боргові цінні папери (прості векселі; боргові зобов'язання; інструменти грошового ринку та інші).

Чіткої межі прямими і портфельними інвестиціями немає. Вивезення підприємницького капіталу має велике значення для обох країн. Водночас, характерною рисою останніх років є переважання портфельних інвестицій. Якщо у 80-х роках прямі іноземні інвестиції складали приблизно 50% всього міжнародного руху капіталу, то в кінці 90-х - вже 25%. Частка є портфельних інвестицій зросла з 20% до 60%:

Іноземні інвестиції оцінюються в іноземній конвертованій валюті та валютi України. Оцiнка iноземних iнвестицiй здiйснюється сторонами (учасниками) на основi цiн мiжнародних ринкiв на момент їх внесення.

Перерахування iнвестицiйних сум з iноземної валюти у валюту України здiйснюється при оцiнцi вкладiв за курсом iноземної валюти до валюти України не вищим, нiж той, що встановлюється Нацiональним Банком України. Зазначимо, що при оцiнцi iноземних (у тому числi внескiв до статутного фонду) виникає ряд проблем, що викликанi недосконалiстю iнвестицiйного законодавства.

Державна реєстрацiя iноземних iнвестицiй здiйснюється обласними виконкомами до початку, у перiод або пiсля фактичного здiйснення iнвестицiй шляхом подання iноземним iнвесторам iнформацiї у трьох примiрниках. Зазначена iнформацiя може подаватись особисто iноземним iнвестором, через офiцiйних представникiв iноземного iнвестора або надсилатись поштою. Один примiрник iнформацiйного повiдомлення вiдмiчається при реєстрацiї спецiальним штампом i повертається iноземному iнвестору як пiдтвердження факту державної реєстрацiї його iнвестицiй. Орган, що здiйснює реєстрацiю iнвестицiй не вправi вимагати вiд iноземних iнвесторiв нiяких документiв, крiм iнформацiйного повiдомлення та квитанцiй про сплату коштiв за реєстрацiю. Однак практика засвiдчує, що iнвестицiї iнодi можуть бути фiктивними, технiчно застарiлими, технологiчно недосконалими, а тому неадекватно оцiненими iноземним iнвестором. Проблеми виникають i з оцiнкою iнвестованих iнтелектуальних прав. Тому виникає потреба або змiнити форму iнформацiйного повiдомлення, або приймати для держреєстрацiї тi iнвестицiї, котрi пiдтвердженi документально. Тобто iнвестор чи уповноважена ним особа представляє патент, лiцензiю, свiдоцтво, сертифiкат своєї країни як доказ права виключного володiння iнвестованим об'єктом. Бажано, щоб i оцiнка об'єкта здiйснювалася Бiльш ретельний вiдбiр i порядок реєстрацiї встановлений для іноземних iнвестицiйних проектiв, якi претендують на одержання додаткових пiльг. Вiдповiднi повноваження iз цього приводу покладенi на Агенство мiжнародного спiвробiтництва та iноземних iнвестицiй та Мiнiстерство фiнансiв. У разi, коли iноземний iнвестор прагне отримати пiльги, встановленi державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй, вiн має додатково подати Мiнiстерству України за встановленою ним формою iнформацiєю, що пiдтверджує вiдповiднiсть iноземного iнвестора критерiям, встановленим зазначеною програмою. Якщо iноземний iнвестор одержує додатковi пiльги за державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй, Мiнiстерство фiнансiв видає йому iнвестицiйне свiдоцтво, яке є пiдставою для одержання встановлених пiльг. Органи, що здiйснюють державну реєстрацiю iноземних iнвестицiй, зобов'язанi протягом трьох робочих днiв iз моменту одержання необхiдної iнформацiї зареєструвати iноземнi iнвестицiї чи повiдомити продавця про причини вiдмови i у десятиденний термiн надiслати до Мiнiстерства фiнансiв iнформацiю про здiйснену реєстрацiю iноземних iнвестицiй. Мiнiстерство фiнансiв зобов'язане видати iнвестицiйне свiдоцтво протягом 60 днiв iз моменту одержання необхiдної iнформацiї. Вiдмова у державнiй реєстрацiї iноземних iнвестицiй можлива тiльки у разi порушення встановленого законодавством України порядку iнвестування або невiдповiдностi його вимогам, необхiдним для реєстрацiї. Вiдмова у реєстрацiї на вимогу iнвестора має бути оформлена письмово, мiстити мотиви вiдмови i може бути оскаржена у судовому порядку. Державна реєстрацiя iноземної iнвестицiї дiє протягом всього перiоду функцiонування цiєї iнвестицiї. Iнвестицiйне свiдоцтво дiє протягом термiну, зазначеному у ньому. Цей термiн має вiдповiдати перiоду дiї додаткових пiльг, встановлених державною програмою заохочення iноземних iнвестицiй. Тепер розглянемо правовий статус пiдприємств з iноземними iнвестицiями (спiльних пiдприємств). Пiдприємство з iноземною iнвестицiєю (спiльне пiдприємство) - це пiдприємство будь-якої органiзацiйно-правової форми, створене за законами України, якщо протягом календарного року в його статутному фондi є квалiфiкацiйна iноземна iнвестицiя. Квалiфiкацiйна iнвестицiя - це iноземна iнвестицiя, що становить не менше 20 вiдсоткiв статутного капiталу i при цьому не може бути менша суми, визначеної п.4 ст.1 Декрету “Про режим iноземного iнвестування”[6].

Пiдприємство з iноземними iнвестицiями може бути створене або шляхом його заснування, або у результатi придбання iноземним iнвестором частки участi (активiв) у ранiше заснованому пiдприємствi без iноземних iнвестицiй, або придбання такого пiдприємства повнiстю. Звернемо увагу на головнi моменти кожної iз названих органiзацiйних форм.

1. Спiльне українсько-iноземне пiдприємство.

Найбiльш важливим є питання: що необхiдно для отримання податкових пільг. Для цього потрiбно:

а) щоб частка внеску у статутний капiтал СП з боку iноземного iнвестора була не менше 20% вiд суми статутного капiталу;

б) внесення у сатутний фонд квалiфiкацiйної iноземної iнвестицiї, пiд якою розумiється:

в) несення 100.000 доларiв США для банкiв i 50.000 доларiв США для iнших пiдприємств у статутний фонд у виглядi рухомого i нерухомого майна i майнових прав, прав iнтелектуальної власностi за наявностi вiдповiдного посвiдчення (сертифiката країни iнвестора), права на концесiї, розробки корисних копалин[13].

Для легалiзацiї iнвестицiй з наступним отриманням на неї реєстрацiйного посвiдчення слiд мати для рухомого майна - митну декларацiю, а для нерухомостi - акт на право власностi. Цi документи необхiдно буде подати у реєструючий орган (хоча за законодавством вони не повиннi подаватись).

* внесення 50.000 доларiв США грошовими коштами, акцiями, iншими грошовими вимогами, цiнними паперами, пiдтвердженими вiдповiдно до законiв країни iнвестора чи мiжнародних звичаїв. Оцiнка iноземної квалiфiкацiйної iнвестицiї здiйснюється сторонами на основi цiн свiтових ринкiв. Таке формулювання дозволяє партнерам СП пiдходити до оцiнки iнвестицiй доволi гнучко. Пiдприємства з iноземними iнвестицiями (за деяким виключенням) звiльняються вiд сплати податку на дохiд протягом 5 рокiв з моменту внесення квалiфiкацiйної iнвестицiї. Цей строк звiльнення вiд податку на дохiд збiльшується залежно вiд обсягу iноземної iнвестицiї: на один рiк - для iнвестицiї до 500.000 доларiв США; на два роки - для iнвестицiї вiд бiльш як 500.000 доларiв США до 5.000.000 доларiв США включно; на три роки для iнвестицiї вiд бiльш як 5.000.000 доларiв США до 50.000.000 доларiв США включню; на п'ять рокiв - для iнвестицiй бiльш як 50.000.000 доларiв США. Хоча закон “Про оподаткування прибутку пiдприємств” передбачає, що вiд такого податку будуть звiльнятись пiдприємства, зареєстрованi до 1 сiчня 1995 року (i тiльки на 5 наступних рокiв). Претендент на додатковi пiльги, передбаченi у роздiлi 4 Державної програми заохочення iноземних iнвестицiй, подає в Управлiння iноземних iнвестицiй Агенства мiжнародного спiвробiтництва i iнвестицiй заяву на одержання додаткових пiльг.[47]

До заяви додаються у 6-ти примiрниках:

* для створених та дiючих пiдприємств - довiдка про результати аудиторської перевiрки та копiя iнформацiйного повiдомлення про реєстрацiю iноземної iнвестицiї;

* для iнвестицiйних проектiв бiзнес-план та копiя iнформацiйного повiдомлення про реєстрацiю iноземної iнвестицiї (у разi, коли вона зареєстрована). Тiльки рiшення Агенства про надання додаткових пiльг може бути пiдставою для реєстрацiї Мiнiстерством фiнансiв iнвестицiйного свiдоцтва.

У частинi митних пiльг зазначимо, що майно, ввозиться як внесок у статутний капiтал СП звiльняються вiд обкладання митом. Перерахуємо iншi позитивнi, а також негативнi моменти, якi, як пiдказує досвiд, можуть мати мiсце при виборi даної форми.

Позитивнi сторони:

а) у випадку фактично рiвноцiнного iнвестування з боку українського партнера можливiсть акумулювання значних грошових чи матерiальних ресурсiв;

б) можливiсть використання технiчного потенцiалу, який є в українського партнера, а також людських ресурсiв;

в) використання господарських зв'язкiв українського партнера i його досвiду господарювання на українському ринку;

г) бiльш лояльне ставлення до СП, якщо його український засновник має лобiстський вплив у мiсцевих органах влади i управлiння.

Негативнi сторони:

a) загальновизнане ставлення до СП як до ризикових пiдприємтсв з високим ступенем конфлiктностi мiж партнерами, тому слiд ретельно розробляти установчi документи;

б) прийнятi на Українi вимоги до СП у вiдношенi до розрахункiв за використання державної власноcтi, землi, а також за приватизацiю даних об'єктiв лише у ВКВ;

в) необхiднiсть обов'язкового 50% продажу валютної виручки державi;

г) у випадку вiдчуження квалiфiкацiйної iноземної iнвестицiї СП ранiше 5 рокiв, СП сплачує податок на дохiд (прибуток) у повному розмiрi за весь пiльговий перiод, протягом якого СП його не сплачувало.

2. Пiдприємства iз стопроцентною iноземною участю.

Переходячи до характеристики пiдприємства зi стопроцентною участю iноземного iнвестора, вiдзначимо iдентичнiсть вимог щодо порядку утворення i можливостi отримання “податкових канiкул”, якi застосовуються до даного пiдприємства, з тими, що були розглянутi вище. Тому вiдразу наголосимо на позитивних i негативних моментах такої форми пiдприємств.

Позитивнi моменти:

а) можливiсть абсолютного контролю дiяльностi пiдприємств;

б) повне розпорядження активами пiдприємства.

Негативнi моменти:

а) погана орiєнтованiсть iноземного власника пiдприємства у юридичних, бухгалтерських та iнших “правил гри”, якi сформувались на українському ринку;

б) складностi з купiвлею чи орендою виробничих площ i обладнання;

в) розрахунки за використання державної власностi, землi, а також з приватизацiєю цих об'єктiв лише у ВКВ;

г) необхiднiсть обов'язкового 50% продажу валютної виручки.

3. Ще однiєю формою участi iноземного iнвестора у здiйсненнi господарської дiяльностi є виробнича кооперацiя без створення юридичної особи.

Пiд кооперацiєю розумiють договори (контракти) про виробничу кооперацiю, спiльне виробництво та iншi види спiльної iнвестицiйної дiяльностi, якi не пов'язанi зi створенням юридичної особи, якщо такi договори (контракти) передбачають здiйснення iноземних iнвестицiй на територiї України у видах, про якi згадувалось вище. Вiдзначимо, що регулювання таких вiдносин вiднесено до сфери цивiльного законодавства України.

Позитивнi моменти:

а) спрощений порiвняно iз державною реєстрацiєю юридичної особи порядок оформлення взаємовiдносин мiж сторонами договору при детальнiй регламентацiї його положень;

б) уникається необхiднiсть вирiшення питань оренди чи купiвлi виробничих площ i обладнань, оскiльки це майно може бути надане українською стороною у якостi своєї частки у кооперацiї, аналогiчно можуть вирiшуватися питання з найму робочої сили;

в) на iноземну iнвестицiю при кооперацiї розповсюжуються пiльговий режим митного оподаткування.

Негативнi моменти:

а) можливiсть невиконання своїх договiрних зобов'язань з боку українського контрагента, що вимагає ретельної регламентацiї договору, особливо у частинi вiдповiдальностi сторiн по прийнятих на себе зобов'язаннях;

б) при вивезенi продукту кооперацiї за митнi кордони України останнiй буде визнаний експортним, що потягне необхiднiсть сплачувати вивiзне мито, якщо тiльки при його виготевленнi не використовувалась давальницька сировина;

в) для отримання додаткових пiльг при кооперацiї необхiдно внести iноземну iнвестицiю у сумi не менше 100.000 доларів США[10].

Установчі документи новостворюваних підприємств з іноземними інвестиціями мають містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних органiзацiйно-правових форм підприємств. Державна реєстрація підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється у загальному порядку. СП можуть займатися будь-якими незабороненими законодавством видами діяльності, що передбачені їх статутами. Підприємство з іноземними інвестиціями може створювати дочірні підприємства, а також філії, представництва та iншi відокремлені підрозділи на території України та за її межами. Потрібно мати на увазі, що філії i представництва (як підприємства зі стопроцентною іноземною участю) можуть відкривати інофірми. Ці підрозділи наділені правом від iменi фiрми-засновника укладати угоди, якi створюють, змiнюють i припиняють права i обов'язки об'єкта пiдприємницької дiяльностi. Дочiрнi пiдприємства - юридичнi особи можуть вiд свого iменi здiйснювати господарську дiяльнiсть, i вiдповiдати по зобов'язаннях.

1.2 Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація

Визначення категорії «іноземні інвестиції» є ключовим питанням для законодавця, оскільки таким чином він визначає коло правовідносин, які підпорядковані регулятивному процесу даного законодавства. 
Признаючи ту чи іншу особу іноземним інвестором, держава тим самим визнає його право на пільги та гарантії, що проголошені в Законі України «Про режим іноземного інвестування» [34]. Згідно з даним законом під іноземними інвестиціями розуміють усі «цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту». Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах: участь іноземних інвесторів у підприємствах України; створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам; придбання діючих підприємств; придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт і т.д.)/

Існують різні підходи та методи класифікації інвестицій за багатьма ознаками. Сьогодні законодавчо визначені такі види інвестицій: капітальні, фінансові, реінвестиція/

Під капітальною інвестицією розуміють господарську операцію, котра передбачає купівлю будівель, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Фінансова інвестиція передбачає отримання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Під реінвестицією розуміють операцію, що передбачає здійснення капітальних і фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій/

На думку Г. Бірмана та С. Шмідта групувати інвестиції необхідно таким чином

- за видами використовуваних ресурсів (вкладення великого капіталу, використання вільних площ, часу основного персоналу і інші)

- за необхідною сумою вкладень капіталу по відношенню до розміру початкових капітальних вкладень (малі, середні, великі);

- за способом впливу інших можливих інвестицій на доходи від даного інвестиційного проекту (по одних інвестиціях можна покращити показники або досягнути успіху лише при умові здійснення додаткових паралельних інвестицій, інші - втратять свою привабливість, якщо будуть прийняті до реалізації конкуруючі проекти);

- за формою отримання доходу (інвестиції можуть генерувати більші чи менші грошові потоки; зменшувати ризик, пов'язаний із поганими умовами ведення бізнесу; покращувати клімат в трудовому колективі або ліквідовувати суспільні негаразди, пов'язані із надмірною загазованістю, шумом тощо);

- за функціональною діяльністю, з якою найбільше пов'язані інвестиції (розвідка природних ресурсів і їх видобуток, транспортування, переробка, маркетинг тощо);

- за галузевою класифікацією (виробництво, роздрібна торгівля тощо);

- за рівнем обов'язковості здійснення (якщо деякі інвестиції не здійснити, то може зупинитися вся господарська діяльність).

А. Пересада пропонує іншу класифікацію інвестицій [38]. Він розглядає форми інвестицій як :

- фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові інструменти і фондові (інвестиційні) цінні папери (ЦП), спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.;

- реальні інвестиції і вкладання коштів у реальні активи - як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладання коштів у нематеріальні активи, пов'язані з НТП, характеризуються як інноваційні інвестиції);

- інноваційні інвестиції (вкладання у нововведення) - це вкладання у нематеріальні активи, які забезпечують розвиток НТП та успішну протидію конкурентам на товарних ринках; інтелектуальні інвестиції - вкладення у творчий потенціал суспільства.

Іноземний капітал може залучатися як у формі прямих та портфельних інвестицій, та і формі кредитів та позичок [23].

Прямі інвестиції здійснюються самим інвестором у виробничі фонди з метою одержання доходу та участі в управлінні виробництвом. Портфельні інвестиції - через фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють та розміщують найбільш ефективним методом фінансові інструменти. Ці посередники беруть участь в управлінні об'єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів.

Під прямими інвестиціями прийнято розуміти капітальні вкладення в реальні активи (виробництво) в інших країнах, в керуванні якими приймає участь інвестор. Інвестиції можуть вважатися прямими, якщо іноземний інвестор володіє не менше, ніж 25% акцій підприємства, або їх контрольним пакетом, величина якого може змінюватися в широких межах в залежності від розповсюдження акцій серед акціонерів. Прямі іноземні інвестиції - це значно більше, ніж просте фінансування капіталовкладень в економіку, це також спосіб підвищення продуктивності праці та технічного рівня підприємств. Портфельними інвестиціями називаються капіталовкладення в акції іноземних підприємств, котрі не дають права над ними, а також в облігації та інші цінні папери іноземної країни та міжнародних валютно-фінансових організацій. Реальними інвестиціями називають капітальні вкладення у землю, нерухомість, машини і обладнання, запасні частини. Реальні інвестиції включають в себе затрати оборотного капіталу [2].

До числа іноземних інвесторів відносять наступні категорії суб'єктів: іноземні юридичні особи; іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства); вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном; іноземні держави; міжнародні організації [34].

Таким чином, можна зробити висновки про те, що наведені приклади класифікації видів інвестицій за ознаками, при необхідності можуть бути більш глибоко розширені в залежності від цілей (підприємницьких чи досліджуваних). Так, як класифікація інвестицій для потенційних інвесторів пов'язана перш за все з необхідністю розробки стратегії і тактики своєї поведінки в інвестиційній діяльності.

1.3 Стимулювання та захист іноземних інвестицій в Україні

Важливим напрямком регулювання зовнішньоекономічних відносин є політика щодо іноземного капіталу й участі країни в міжнародному бізнесі. У теорії і практиці міжнародного бізнесу розрізняють такі головні його форми: експорт, спільне підприємництво різних видів, пряме 100% інвестування. Спільне підприємництво -- це діяльність, яка ґрунтується на співробітництві з іноземними підприємствами, організаціями або підприємцями і на спільному розподілі прибутків і ризиків від її здійснення. Типовими видами спільного підприємництва є ліцензування, управління за контрактом, спільне підприємство, пряме 100% інвестування.

Найбільш розвинутим видом спільної підприємницької діяльності є спільні підприємства далі -- (СП). Створення спільних підприємств передбачає розширення виробництва до міжнародних масштабів, тобто формування виробничої власності, що знаходиться під контролем з боку різнонаціональних кооперантів. При цьому допускається, що кожен засновник спільного підприємства згідно з договором робить внесок у статутний фонд такого підприємства у формі, що відповідає можливостям і цілям здійснення іноземних інвестицій. Створення і діяльність спільних підприємств регулюються різними нормативними актами -- про іноземну інвестиційну діяльність національне підприємництво, антимонопольні заходи тощо. В Україні спільне підприємство розглядається як самостійний вид зовнішньоекономічної діяльності, а створення спільних підприємств за участю іноземних партнерів -- як одна з форм здійснення іноземних інвестицій. Регулювання іноземних інвестицій в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 р. Закон визначає основні види і форми іноземних інвестицій, методи і способи їх оцінки, у ньому зафіксовані загальні гарантії захисту іноземних інвесторів і переведення за кордон прибутків і доходів в іноземній валюті. Згідно з чинним законодавством, що регулює механізми організації і функціонування спільних підприємств (підприємств з іноземними інвестиціями), до останніх відносяться підприємства будь-якої правової форми, створені згідно з законодавством України, іноземна інвестиція в статутному фонді яких, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.

Підприємство здобуває статус підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. передбачає можливість створення українсько-іноземних спільних підприємств у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повного товариства, командитного товариства. Останні три форми донині ще не знайшли застосування підприємництва. Малий розмір мінімального статутного фонду, проста реєстраційна процедура, відсутність необхідності випуску акцій обумовлюють перевагу товариства з обмеженою відповідальністю при створенні малих і середніх спільних підприємств, особливо в сфері послуг і торгівлі. При створенні промислових СП, а також підприємств, що займаються банківською і страховою діяльністю, доцільно використовувати акціонерну форму.

Форми здійснення іноземних інвестицій в Україну:

-- часткова участь у підприємствах, що створюються разом з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

-- створення підприємств, що цілком належать іноземним інвесторам, філій та інших відособлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств цілком;

-- придбання нерухомого і рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, устаткування, транспортні засоби й інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

-- придбання самостійно або при участі українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею і використання природних ресурсів на території України.

Вибираючи сфери діяльності, слід виходити з того, що СП може здійснювати будь-яку діяльність, що відповідає цілям, передбаченим статутом підприємства, і не заборонена законами, що діють на території України. При цьому, для здійснення страхової і посередницької діяльності, пов'язаної з обертанням цінних паперів, необхідне одержання спільним підприємством ліцензії Міністерства фінансів України, а для здійснення банківської діяльності -- ліцензії Національного банку України[40].

Чинним законодавством передбачено, що іноземні інвестиції в Україну можуть здійснюватися у вигляді:

-- іноземної валюти, визнаної конвертованою НБУ;

-- валюти України -- при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування або в інші об'єкти інвестування;

-- будь-якого рухомого і нерухомого майна і пов'язаних з ним майнових прав;

-- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав у конвертованій валюті України;

-- грошових вимог і права на вимогу виконання договірних зобов'язань, гарантованих першокласними банками, які мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену відповідно до законів країни інвестора або міжнародних торговельних порядків;

-- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів країни інвестора або міжнародних торговельних порядків, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

-- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами і використання природних ресурсів, наданих згідно з законодавством або договорами, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена відповідно до законів країни інвестора або міжнародних торговельних порядків.

При підготовці проектів установчих документів -- Договору про створення спільного підприємства і його статуту, партнери закріплюють основні положення діяльності у відповідній формі. Після остаточних переговорів і підписання установчих документів проводиться реєстрація спільного підприємства як юридичної особи в місцевих органах влади (за місцем юридичної адреси спільного підприємства). Органи, що здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій, зобов'язані протягом трьох робочих днів з моменту одержання інформації (вона може подаватися особисто іноземним інвестором, через офіційних представників або надсилатися поштою), зареєструвати іноземні інвестиції або повідомити причини відмовлення. Податкові, митні органи і банківські установи в межах своєї компетенції ведуть облік операцій, пов'язаних з фактичним здійсненням іноземних інвестицій, і надсилають відповідно до установлених форм і термінів зведену оперативну інформацію про це Міністерству статистики України й органам, що здійснюють державну реєстрацію іноземних інвестицій. Чисельність персоналу спільного підприємства не регламентується і є предметом узгодження його засновників. Самостійно вирішуються питання наймання і звільнення, форми і розміри оплати праці і матеріального заохочення. Трудові відносини з працівниками регулюються колективними і трудовими угодами. За домовленістю сторін із працівниками можуть бути укладені трудові контракти. При цьому умови колективних і трудових угод не повинні погіршувати становище найманих робітників спільних підприємств порівняно з умовами, установленими чинним законодавством України про працю.

На трудові відносини з працівниками, які не мають постійного місця проживання в Україні, поширюється право України, якщо сторони трудової угоди (контракту) не вибрали право іншої країни, що буде регулювати окремі елементи трудових відносин. Вибір сторонами права, що регулює трудові відносини, вважається дійсним, якщо воно має тісний зв'язок із трудовими відносинами і не погіршує становище працівника порівняно з умовами, передбаченими законодавством України.